CC BY
7PROSECUTOR'S OBSERVATION AS A MEANS OF ENSURING THE RIGHTS OF A PERSON DURING THE PURPOSE AND PUNISHMENT
Kurbatova I.
Candidate of Law, Senior Prosecutor of the Prosecutor's Office of Kyiv
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЯК ЗАС1Б ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСОБИ П1Д ЧАС ПРИЗНАЧЕННЯ ТА В1ДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
Курбатова 1.С.
кандидат юридичних наук, старший прокурор прокуратури м. Киева
Abstract
The specific issues of the role of prosecutorial supervision over the observance of the rights and legitimate interests of persons during sentencing, in penal institutions and exemption from punishment taking into account the updating of national legislation are analyzed, and proposals are proposed to improve its effectiveness. Much attention is paid to the regulation of these issues, both at the national level and international normative acts.
The role of the prosecutor in respecting the rights and legitimate interests of persons in concluding an agreement on reconciliation between the victim and the suspect (accused) was examined. It is concluded that this novelty of the current CPC of Ukraine is a rather significant factor that provides timely compensation for the damage caused by a criminal offense to the victim.
It is emphasized that there are still enough unresolved problems in the places of detention of convicts, in particular - waiting for improvement of working conditions, material and sanitary and epidemiological support of prisoners, but still not protected the rights of the victims to compensation for the damages caused by criminal offenses. In this regard, the international experience of ensuring the rights of victims to compensation for material damage and compensation for non-pecuniary damage or other means of eliminating the damage caused is analyzed.
Анотащя
Проаналiзовано OKpeMi питания особливостей ролi прокурорського нагляду за додержанням прав i законних штереав оаб шд час призначення покарання, в установах виконання покарань та звшьнення ввд вщбивання покарання з урахуванням оновлення нащонального законодавства та запропоновано пропо-зицп щодо покращення його ефективностг Значна увага придшена нормативно-правовому регулюванню зазначених питань, як на нащональному рiвнi так i мiжнародними нормативно-правовими актами.
Дослщжено роль прокурора щодо дотримання прав i законних штереав оаб щд час укладання угоди про примирення мiж потерпiлим та пiдозрюваним (обвинуваченим). Зроблено висновок, що ця новела чинного КПК Украши е досить значним чинником, що забезпечуе своечасне ввдшкодування шкоди завдано1 кримiнальним правопорушенням потерпiлому.
Пiдкреслено, що ще достатньо невиршених проблем в мiсцях утримання засуджених, зокрема - че-кають покращення умови працi, матерiально-побутове та санггарно-ещдемюлопчне забезпечення в'язнiв, однак ще бшьше не захищенi права потерпших на ввдшкодування завданих кримiнальним правопорушенням збитшв. З цього приводу проаналiзовано мгжнародний досвiд забезпечення прав потерпших на ввдш-кодування завданого злочином матерiального збитку i компенсацш морально1 шкоди або iншим шляхом усунення заподгяно1 шкоди.
Keywords: supervision of the prosecutor, rights of the person, legitimate interests of the person, losses caused by the crime, serving sentences.
Ключовi слова: нагляд прокурора, права особи, законш штереси особи, збитки завдаш злочином, вщбування покарання.
Конституция Украши, а саме стаття 63 перед-бачае, що засуджений користуеться вама правами людини i громадянина, за винятком обмежень, якi визначенi законом i встановленi вироком суду [1]. Провщна роль у захистi прав оаб, що вiдбувають покарання у спещальних установах та якi внаслвдок iзольованостi, закритостi вiд суспiльства не завжди в змозi ефективно захищати сво! права самостiйно, вiдводиться органам прокуратури. В п. 4 ст. 121 Конституци Украши та ст. 26 Закону Украши «Про прокуратуру» [2] серед основних напрямiв дiяльно-стi прокуратури видiляеться нагляд за додержанням закошв при виконанш судових рiшень у кримь нальних справах, а також при застосуванш iнших
заходiв примусового характеру, пов'язаних з обме-женням особисто1 свободи громадян. Тим самим на конституцшному рiвнi саме на систему оргашв прокуратури покладаеться обов'язок забезпечення законностi в установах виконання покарань.
Орiентацiя нашо1 держави на европейсьш ста-ндарти в сферi виконання кримшальних покарань, ратифiкацiя вiдповiдних мiжнародних договорiв (зокрема, £вропейсько1 конвенцiï про запоб^ання катуванням чи нелюдському або такому, що прини-жуе гiднiсть, поводженню чи покаранню вiд 1987 р.)[3], гуманiзацiя даноï сфери та структурнi змши в кримiнально-виконавчiй системi Украïни вимага-ють у наш час проведення вiдповiдних дослiджень,
noB'a3aHux 3 npoKypopcbKHM HargagoM 3a gogep®aH-hhm 3aKOHiB b ycraHOBax BHKoHaHHa noKapaHb 3 Me-tom nigBH^eHHH noro e^eKTHBHocri. IcHye TaKo® no-Tpe6a b ^opMy^MBaHHi TeopeTHHHoro nigrpyHra Ta BgocKOHa^eHHi HHHHoro 3aK0H0gaBCTBa, BHyTpimHbo-BigoMHHx aKTiB, a TaKo® BignoBigHHx MeTogHK peagi-зaцil Hargagy.
OKpeMi acneKTH ^ogo iHCTHTyTy BHKoHaHHa noKapaHb Ta npo6geM pom npoKypopcbKoro Hargagy 3a gogep®aHHaM npaB i 3Rkohhhx iHTepeciB oci6 npu
npH3HaneHHi Ta BHKoHaHHi KpHMiHagbHHx noKapaHb gocgig®yBagu TaKi BHeHi, aK M.M. BegaKiH, .H.A. ra-p6oBCbKHH, r.B. fligKiBCbKa, T.M. ^o6poBogbCKa, M.M. flboMiH, n.M. KapKaH, M.n. Kypugo, M.A. Ma-tm^hko, O.P. MuxangeHKo, B.T. MuxangoB, O.n. Ca^oHoB, M.I. CKpuroHMK, B.B. TonHin, B.,3,. ®iHbKo, O.I. ffluHagbCbKHH Ta iH.
He3Ba®aMHH Ha Te, ^o oKpeMi nrnaHHa gogep-®aHHa 3aKoHiB npu BHKoHaHHi cygoBux pimeHb y KpHMiHagbHHx cnpaBax B®e 6ygu npegMeToM go-cgig®eHb, nicga npuHHarra HoBoro 3aKoHogaBCTBa, 3oKpeMa KpHMiHagbHoro, KpHMiHagbHoro npo^cy-agbHoro Ta KpHMiHagbHo-BHKoHaBHoro KogeKciB yKpaiHH (gagi - KBK yKpaiHH), npo6geMH npoKypopcbKoro Hargagy 3a gogep®aHHaM 3aKoHiB b ycra-HoBax BHKoHaHHa noKapaHb 3oKpeMa Ta Big6yBaHHa noKapaHHa B3aragi, ^e npucyTHi.
Meroro CTarri e BH3HaHeHHa oco6gHBocreft pogi npoKypopcbKoro Hargagy 3a gogep®aHHaM npaB i 3a-kohhhx iHTepeciB oci6 nig Hac npu3HaHeHHa noKapaHHa, b ycTaHoBax BHKoHaHHa noKapaHb Ta 3Bigb-HeHHa Big Big6uBaHHa noKapaHHa 3 ypaxyBaHHaM oHoBgeHHa HaqioHagbHoro 3aKoHogaBcTBa Ta 3anpo-noHyBaTH пpoпoзнцil ^ogo noKpa^eHHa noro e$eK-THBHocTi.
O6'eKTaMH Hargagy BignoBigHo go BHMor HaKa3y reHepagbHoro npoKypopa yKpaiHH Big 20 KBiTHa 2016 poKy № 161 [4]e ycTaHoBH BHKoHaHHa noKapaHb i no-nepegHboro yB'a3HeHHa, MegHHHi HacTHHH Ta giKy-BagbHi 3aKgagH, aKi BxogaTb go cHcreMH ,3,ep®aBHoi KpHMiHagbHo-BHKoHaBnoi cgy®6H yKpaiHH, ^ep®aB-hoi M^a^uro! cgy®6H yKpaiHH Ta ^ep®aBHoi npu-KopgoHHoi cgy®6H yKpaiHH.
Ha gyMKy Cyxope6poro C. ocTaHHiMH poKaMH Ha 3aKoHogaBnoMy piBHi 3HaHHo po3mHpeHo npaBa B'a3HiB Ha MarepiagbHo-no6yTOBe Ta MegHHHe 3a6e3-neneHHa, 3aTBepg®eHo HoBi cTaHgapTH ^ogo yMoB Ta npaBHg Big6yBaHHa KpHMiHagbHHx noKapaHb [5, c. 33].
nig Hac nepeBipKH goTpHMaHHa Hage®HHx yMoB Big6yBaHHa noKapaHHa b ycTaHoBax ^ep®aBHoi Kpu-MiHagbHo-BHKoHaBHoi cgy®6H yKpaiHH npoKypopH 3BepTaMTb yBary Ha cTaH npuMi^eHb (KaMep), ge yT-pHMyMTbca 3acyg®eHi, no6yToBe 3a6e3neHeHHa, no-pagoK npHTarHeHHa 3acyg®eHHx go gH^HngrnapHoi' BignoBigagbHocTi Ta 3acTocyBaHHa 3aoxoHeHb, goTpHMaHHa ctocobho 3acyg®eHHx HopM 3aKoHogaBcTBa npo пpaцм to^o. Oco6gHBy yBary 3BepTaMTb Ha goTpHMaHHa npaBa 3acyg®eHHx Ha MegHHHy gonoMory Ta giKyBaHHa. BignoBigHo go BHMor ctct. 53, 107 KBK yKpaiHH 3acyg®eHi, aKi Big6yBaMTb noKapaHHa y BHgi apemTy Ta no36aBgeHHa Bogi, MaMTb npaBo oTpu-MyBaTH MeguHHy gonoMory h giKyBaHHa, y TOMy Hucgi
ngaTHi MegHHHi nocgyru 3a paxyHoK oco6u ii rpo-moBHx KomTiB hh KomTiB pigHHx hh 6gu3bKux, b 3a-Kgagax oxopoHH 3gopoB'a, aKi MaMTb g^roiM MiHicTepcTBa oxopoHH 3gopoB'a yKpaiHH Ta He BigHe-ceHi go BigaHHa ^mpagbHoro opraHy BHKoHaBHoi Bgagu, ^o peagi3ye gep®aBHy nogiTHKy y c$epi BHKoHaHHa KpHMiHagbHHx noKapaHb.
BignoBigHo go BHMor ctct. 118-122 KBK yKpaiHH 3acyg®eHi go no36aBgeHHa Bogi MaMTb npaBo пpaцмвaтн. Пpaцa 3gincHMeTbca Ha go6-poBigbHin ocHoBi Ha nigcTaBi цнвigbнo-пpaвoвoro go-roBopy a6o TpygoBoro goroBopy, aKun yKgagaeTbca Mi® 3acyg®eHoM oco6om Ta $i3HHHoro oco6om -mgnpueM^M a6o ropuguHHoro oco6om, gga aKHx 3a-cyg®eHa oco6a 3gincHMe BHKoHaHHa po6iT hh HagaHHa nocgyr, ^o e Te® o6'eKToM Hargagy npoKy-popa.
nopagoK, nigcTaBH i $opMH 3agyHeHHa go пpaцi 3acyg®eHHx, aKi Big6yBaMTb noKapaHHa y BHgi no36a-BgeHHa Bogi, nepeg6aHeHi y Mi®HapogHHx npaBoBHx aKTax ^ogo noBog®eHHa i3 3acyg®eHHMH. BignoBigHo go ct. 8 Mi®HapogHoro naKTy npo цнвigbнi i nogiTHHHi npaBa (1966 p.) po6oTa a6o cgy®6a oci6, aKi 3HaxogaTbca b Micuax no36aBgeHHa Bogi 3a 3aKoH-hhm bhpokom cygy, He BigHocuTbca go npuMycoBoi a6o o6oB'a3KoBoi пpaцi [6].
KpiM Toro, y MiHiMagbHHx cTaHgapTHHx npaBH-gax noBog®eHHa 3 yB'a3HeHHMH HarogomyeTbca, ^o npaua yB'a3HeHHx He noBHHHa npuHocuTH im cTpa®-gaHHa, Ha yB'a3HeHHx cgig noKgagaTH KopucHy po-6oTy, gocTaTHM gga Toro, ^o6 3anoBHHTH HopMagb-hhh po6ohhh geHb [7].
Цi Mi®HapogHi cTaHgapTH 3HanmgH cBoe 3aKpin-geHHa y HaqioHagbHoMy 3aKoHogaBcTBi 3 nuTaHb BHKoHaHHa noKapaHb gume 3 npunHaTTaM KBK yKpaiHH. TaK y ct. 8 KBK yKpaiHH go ochobhhx npaB 3a-cyg®eHHx BigHeceHo i npaBo 3acyg®eHHx 3BepTaTuca BignoBigHo go 3aKoHogaBcTBa 3 пpoпoзнцiaмн, 3aa-BaMH i cKapraMH go agмiнicтpaцii opraHiB i ycTaHoB BHKoHaHHa noKapaHb, ix bh^hx opraHiB, go ynoBHo-Ba®eHoro BepxoBHoi Pagu yKpaiHH 3 npaB grogHHH, GBponencbKoro cygy 3 npaB grogHHH, a TaKo® iHmux BignoBigHHx Mi®HapogHHx opraHi3aqin, HgeHoM a6o yHacHHKoM aKux e yKpaiHa, go ynoBHoBa®eHHx oci6 TaKux Mi®HapogHHx opraHi3aqin, cygy, opraHiB npo-KypaTypu, opraHiB gep®aBHoi Bgagu, opraHiB мicцe-Boro caMoBpagyBaHHa Ta o6'egHaHb [8].
To6to, npoKypop BHKoHyMHH ^yHKqiro npoKypa-Typu - Hargag 3a gogep®aHHaM 3aKoHiB npu BHKoHaHHi cygoBHx pimeHb y KpHMiHagbHHx cnpaBax, b ne-pmy Hepry 3BepTae yBary Ha goTpHMaHHa npaB 3acy-g®eHHx b Micuax Big6yBaHHa noKapaHb.
^k cTBepg®ye Baxyga H. nig Hac nepeBipoK BuaB-gaeTbca HHMago HegogiKiB y giagbHocri 3a3HaHeHux ycTaHoB, noB'a3aHHx i3 nopymeHHaMH npaB B'a3HiB Ha ix Hage®He TpuMaHHa b мicцax HecBo6ogu. 3oKpeMa, He-npHHHaTHHMH e MarepiagbHo-no6yTOBe Ta caHiTapHo-enigeMiogoriHHe 3a6e3neHeHHa B'a3HiB, TaKo® He3agoBi-gbHHMH e yMoBH b KaMepax, ge bohh TpuMaMTbca: Haa-BHi cgigu 3ariKaHHa criH Ta cregi, 3HomeHicTb caHTexo6-gagHaHHa Ta nocTigbHux peHen. ^exTo 3 yB'a3HeHux He 3a6e3neHeHHH cnagbHHMH gi®KaMH Hepe3 nepenoBHeHHa KaMepHux npuMi^eHb to^o [9, c. 41-42].
Зрозумшо, що такий стан утримання засудже-них е неприпустимим. Водночас необхщно вщмь тити, що захистом прав засуджених займаеться цiла низка мiжнародних, нацiональних органiв та недер-жавних об'еднань i в засуджених е можливють ви-бору до кого звернутися за захистом сво!х прав. Зо-всiм протилежна ситуащя iз захистом прав потерт-лого (жертви) злочину. Як вiдомо значна кшьшсть вирокiв передбачае вiдшкодування збитшв, завда-них потерпiлому, громадi, держаи. Однак, якщо у засудженого немае майна на яке може бути звер-нено вирок в частинi вiдшкодування збиткiв завда-них злочином потерпiлому то в мюцях позбавлення волi такi засуджеш часто вiдмовляються працювати так як це його право, а не обов'язок i потертлий ос-таеться сам на сам iз проблемою повернення майна чи коштiв засудженим i прокурор у цьому випадку безсилий щось вдiяти так як на державному рiвнi ця проблема не виршена.
Право потерпiлого вщ кримiнального правопо-рушення на вщшкодування матерiально! та компе-нсацiю морально! шкоди - невiд'емне право грома-дян, елемент правового статусу особи. Як учасник кримшально-правових вiдносин, потертлий з моменту скоення кримшального правопорушення мае право на вщшкодування завданих йому збитшв i спричинено! шкоди [10, с. 224].
На думку Шрошниченка Ю. «прюритетна увага до проблем оиб, потерпiлих вщ злочинiв, на всiх стадiях процесу з метою досягнення паритету прав сторш мае стати для Укра!ни дороговказом на шляху розв'язання першочергових завдань рефор-мування системи кримшального правосуддя i кри-терiем оцшки його ефективностi мiжнародною ст-льнотою» [11, с. 47].
Загальноевропейська тенденцiя щодо поси-лення захисту прав потертлих вiд злочинiв була тщшована ФРН, у якш вiдповiдний Закон про вщ-шкодування шкоди жертвам насильницьких злочи-нiв було ухвалено ще 11 травня 1976 р. Наприкшщ 70 - х рошв XX ст. у ФРН був створений спещаль-ний фонд потерпших, iз коштiв якого держава вщ-шкодовуе 1м завдану шкоду. У 1983 рощ ФРН шщь ювала ухвалення Конвенцп про захист прав потерпших.
Щодо нацюнальних кримшальних процесуа-льних систем, то наприклад, у Королiвствi Нщерла-нди урядова Директива пiклування про потерпiлих була прийнята в 1995 роцi.
У Королiвствi Бельгiя закон, який суттево ре-формував кримiнальне процесуальне право також з позицш захисту прав потерпших був ухвалений 12 березня 1998 року. Провщною iдеею прийнятого в Бельгп закону було те, що захист суспшьства вiд протиправних посягань починаеться iз захисту прав потерпших та вщшкодування спричинено! !м шкоди.
У Французькш Республiцi мiнiстр юстицп видав циркуляр вiд 13 липня 1998 року, в якому дав чiтку вказiвку правозастосовним органам про поси-лення захисту прав потерпшого на всiх стадiях кримшального процесу. Цей документ рекомендацш-ного характеру став основою закону Францп вщ 15
червня 2000 р. «Про закршлення захисту презумп-цi! невинуватосп та прав потерпшого» [12, с. 49].
У 2005 р. пщ час Свропейсько! конференцп мь нiстрiв юстицi! у м. Гельсшш щодо посилення захисту прав потерпших, укра!нська сторона приедна-лася до Конвенцi!. Ця Конвенщя встановила, що за умови, якщо вщшкодування збиткiв не може бути забезпечено з шших джерел, держава повинна взяти це на себе. Зпдно з Конвенщею вщшкоду-вання шкоди жертвам насильницьких злочинiв здшснюеться навiть у тому випадку, коли злочи-нець не може бути шдданий судовому переслiду-ванню або бути покараний. У зв'язку з цим, у Вер-ховнiй Радi Укра!ни неодноразово ставилося пи-тання про створення спецiального Державного Фонду допомоги потерпшим вiд злочинних посягань. I навиъ у чинному КПК Укра!ни (ст. 182) пе-редбачено функцiо^вання такого фонду, однак до цього часу його не створено.
На думку науковщв одшею з умов функцiону-вання такого фонду е необхщшсть встановити мшь мальну шкоду, заподiяння яко! надаватиме потерпi-лому право звер^тися до даного фонду, i максима-льну суму, яка щдлягае вiдшкодуванню. Причому при кожному випадку звернення необхщно встано-влювати черги виплат у зворотнш пропорцi! до ма-терiального стану потерпiлого [13, с. 47].
Анатзуючи стан в1д^^ткопувяння потерпiлому шкоди, завдано! кримiнальним правопорушенням, можна дшти висновку, що законнi iнтереси потерт-лих часто залишаються незахищеними. Навггь коли злочинця знайдено та засуджено, в1дшкодування не-рiдко розтягуеться на багато рок1в. Хiба можна вва-жати в!д^^ткопувянням мiзерний внесок iз «зони»?
Аналiз Кримiнально-виконавчого кодексу Украши надае пiдстави стверджувати, що пщ час вiд-бування покарання у засудженого зовсiм немае сти-мулiв вiдшкодовувати збитки потерпiлому, оскь льки: по-перше, вiдповiдно до ст. 107 КВК Укра!ни брати участь у трудовш дiяльностi - це право, а не обов'язок засуджених до позбавлення волц подруге, вщповщно до ст. 121 КВК Укра!ни iз заробi-тку або шшого доходу засуджених до позбавлення вол^ у першу чергу, вщраховують прибутковий по-даток, алiменти, вщшкодовують комунально-побу-товi та iншi надаш послуги, частина надаеться на власш потреби i тiльки з того, що залишилося, вiд-раховуеться за виконавчими документами; потрете, i найголовнiше, нi КК Укра!ни (ст.ст. 81, 82, 85, 86), н КВК Укра!ни (ст.ст. 152, 154), ш Закон Укра!ни «Про амшстш» не передбачають однiею з обов'язкових умов умовно-дострокового звiль-нення вщ вiдбування покарання чи за амшспею -повне вiдшкодування збиткiв потерпшому[10, с. 226-227].
Досить значущою формою учасл прокурора у кримiнальному провадженш е його участь пiд час примирення мiж потерпiлим та пщозрюваним, об-винуваченим. Таке примирення може бути вира-жено в: угодi про примирення мiж потерпiлим та т-дозрюваним, обвинуваченим; вiдмовi потерпшого вщ сво!х попереднiх претензiй та вимог до особи,
яка вчинила кримшальне правопорушення; про-хант закрити провадження, розпочате за його зая-вою.
У цих випадках належною процесуальною формою примирения може бути: усна заява потерш-лого, процесуально оформлена протоколом компе-тентних органiв; письмова заява, яка передаеться цим органам безпосередньо потертлим, або угода про примирення, що оформляеться в письмовiй фо-рмi i пiдписуеться всiма учасниками примирення. Крiм того, разом з матерiалами кримiнального провадження, до початку !х розгляду, можуть подава-тися також нотарiально засвадчена заява потерт-лого, якщо вона подаеться його представником, в тому числi, про вiдшкодування завданих йому зби-тк1в або усунення заподiяно! шкоди.
Вадповадно до ст. 468 КПК Укра!ни угода про примирення, укладена м1ж потертлим та тдозрюваним чи обвинуваченим, е одтею з падстав для звшьнення особи вад кримшально! вадповадальносп. На цю обста-вину вказуе також Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вад 23 грудня 2005 року №2 12 «Про практику застосування судами Украши законодавства про звшьнення особи вад кримшально! вадповадальносп». Примирення винно! особи з потерпадим належить ро-зумiти як акт прощення 11 потерпадим у результат! вадь-ного волевиявлення, що виключае будь-який неправо-м1рний вплив, незалежно вад того, яка зi сторш була шъ щатором та з яких мотивiв, на що необхадно зосередити увагу прокурору перед направленням матерiалiв кримъ нального провадження до суду.
В свою чергу, суд у кожному окремому випадку повинен в повному обсязi досладити зiбранi докази, як1 падтверджують факт в1дтттколувяння матерiального збитку i компенсацш морально! шкоди або iншим шляхом усунення заподяно! шкоди, i пiсля цього прий-мати ршення в нарадчш юмнат! Звадси можна зробити висновок, що новела чинного КПК Украши - укла-дення угоди про примирення м1ж потерпадим та падоз-рюваним (обвинуваченим) е досить даевим чинником, що забезпечуе своечасне вадшкодування шкоди завда-но! кримшальним правопорушенням потерпадому.
Наступна досить гостра проблема у кримшаль-ному судочинсгвi Украши - застосування судами ст. 75 КК Украши i звадьнення засуджених вад вадбування призначеного покарання з випробуванням.
Аиалiз практики застосування судами ст. 75 КК Украши показав, що до частини (близько 30-35%) засуджених за вчинення нетяжких i навiть тяжких злочишв суди застосовують ст. 75 КК Украши i звадьняють 1х вад вадбування покарання з випробуванням. При цьому право потерпадого на вадшкодування шкоди, завдано! злочином, здебадьшого не враховуеться [14, с. 35].
Згадно ч. 1 ст. 69 КК Украши та рекомендацш, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду Украши вад 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримшального покарання», призначення бiльш м'якого виду основного пока-рання, не зазначеного в санкци статп за цей злочин, може мати мюце лише за наявносп дек1лькох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та ктотно знижують ступшь тяжкостi вчиненого зло-чину, з урахуванням особи винного.
Найчастiше при вирiшеннi питання про застосування судом ст. 75 КК Украши i звшьнення засуджених вад вадбування покарання з випробуванням, враховують так винятковi обставини справи i данi про особу винного: вадсутшсть тяжких насладив злочину, другорядна роль обвинуваченого у вчи-ненш злочину, наявнiсть у обвинуваченого тяжко! хвороби, скрутне матерiальне становище обвинуваченого та члешв його ам'!, добровiльне вадшкоду-вання завдано! шкоди, знаходження на утриманнi обвинуваченого неповнолггшх чи непрацездатних членiв ам'!, тяжк1 захворювання членiв ам'!, яш потребують догляду з боку обвинуваченого та кош-тiв, а також iншi другорядш обставини.
Отже, при реалiзацi! вказано! функцй' прюритет-ним напрямом, вадповадно до наказу Генерального прокурора Укра!ни вад 20 квiтня 2016 р. № 161 «Про оргатзащю прокурорського нагляду за додержанням закон1в при виконант судових ршень у кримшаль-них провадженнях, а також при застосуванш iнших заход1в примусового характеру, пов'язаних з обме-женням особисто! свободи громадян», вважаеться, серед шших, нагляд за додержанням конституцшних прав i свобод людини, громадянина, iноземцiв та осiб без громадянства в установах виконання покарань та режимних вимог, порядку й умов вадбування ними покарань, до якого безпосередньо належить i проку-рорський нагляд за додержанням закон1в пад час призначення покарання та звшьнення вад вадбування по-карання.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Конституцiя Укра!ни вад 28.06.1996 року №254К/ 96-ВР // Вадомосл Верховно! Ради Укра-!ни. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про прокуратуру: Закон Укра!ни № 1697-VII вiд 14.10.2014 р. [Електронний ресурс] / Сайт Верховно! Ради Укра!ни. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.
3. Свропейська конвенщя про запобтання ка-туванням чи нелюдському або такому, що прини-жуе гiднiсть, поводженню чи покаранню вiд 26 листопада 1987 р. Страсбург. [Електронний ресурс] -Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_068
4. Про оргашзащю дiяльностi прокурорiв з нагляду за додержанням закошв при виконаннi судових ршень у кримiнальних справах, а також при застосуванш шших заходiв примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особисто! свободи грома-дян. Наказ Генерального прокурора Укра!ни вад 20 квиня 2016 р. № 161. [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada. gov.ua/rada/show/v0161900-16
5. Сухоребрий С. Стан виконання судових ршень у кримшальних справах та шших заходiв примусового характеру. Вюник прокуратури. 2018. -№ 11. С. 33-41.
6. М1жнародний пакт про громадянсьш i полгтичш права: М1жнародний документ вад 16.12.1966 // База даних «Законодавство Укра!ни» / ВР Укра!ни. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043(дата
звернення 17.08.2019).
7. Мшмальш стандартш правила повод-ження з в'язнями ООН: Мгжнародний документ вiд 30.08.1955 // База даних «Законодавство Укра!ни» / ВР Укра!ни. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_212 (дата звернення 15.08.2019).
8. Кримшально - виконавчий кодекс Укра!ни: Кодекс, Закон вщ 11.07.2003 № 1129-IV // База даних «Законодавство Украши» / ВР Украши. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 ( дата звернення 18.09.2019).
9. Вахула Л. Прокуратура вважае неприпу-стимим утримання ув'язнених в умовах, що прини-жують !хш особисп права. Вiсник прокуратури. 2018. № 8. С. 41-43.
10. Грицюк 1.В. Право потерпiлого на вщшко-дування (компенсацш) шкоди, завдано! кримшаль-
ним правопорушенням. Науковий вiсник Нацю-нального унiверситету державно! податково! служби Укра!ни (економiка, право). Iрпiнь, 2014. № 2 (65). С. 133-138.
11. Мiрошниченко Ю. Посилення процесуаль-ного статусу потерпiлого як перспективний напрям удосконалення кримiнального судочинства. Вюник Верхосного Суду Укра!ни. 2011. № 3 (127). С.41-47.
12. Уголовный процесс западных государств / Под ред. К.Ф. Гуценко. М., Зерцало, 2001. 480 с.
13. Гарбовський Л.А., Дщшвська Г.В., Топчш В.В. Правовий статус потертлого у кримтальному процесi Укра!ни: [монографiя]. Вiнниця: ТОВ «Ншан - ЛТД>, 2018. 152 с.
14. Марчук Ф.М., Гарбовський Л.А. Особли-востi застосування конфккацп майна. (судова практика! проблеми вдосконалення законодавства). Вiсник Верховного Суду Укра!ни. 2006. - № 7. С.32-39.
INTERNATIONAL CONVENTIONS AS A BASIS FOR INTERACTION BETWEEN CUSTOMS AUTHORITIES OF UKRAINE AND FOREIGN CUSTOMS AUTHORITIES
Rohatynska N.
Candidate of Law, Associate Professor, Head of the Department of Criminal Law and Process of the Ternopil National Economic University
Abstract
The article considers international conventions in the field of customs relations governing interaction between Ukrainian customs authorities and foreign customs authorities. International legal and regulatory acts have been identified, which also regulate this issue. Legal acts were divided into two types: primary and secondary. Directions of interaction of customs authorities of Ukraine with foreign colleagues are considered. Directions of improvement of such interaction are proposed.
Keywords: international conventions, customs sphere, customs authorities, foreign countries, directions of improvement.
Statement of a problem. Having concluded an association agreement with the EU, Ukraine has become an active participant in the pan-European process. One of the most important tasks of our country was the objective need to adapt regulatory regulations in all spheres of social, political and economic life. The integration-driven strategic plans for customs development in the European Union and the countries entering, in particular our country, are outlined in the EU Customs Prototypes by defining certain standards:
a comprehensive and stable system of customs legislation;
- a mechanism for customs cooperation with national and international law enforcement agencies;
- introduction of the latest information technologies at customs
- simplification of customs procedures;
- customs risk identification mechanism;
- efficiency of customs audit and post-audit as a form of customs control [1].
An important area of international customs cooperation is the fight against customs offences, which requires special means, activities and techniques that go beyond national jurisdiction [2]. The experience of the
EU is useful in this regard. The developments and practices of the EU, the developed legal and regulatory framework, the mechanisms and forms of cooperation established in the EU in the field of combating customs offences represent to date a rather advanced level of cooperation at the regional level and can serve as a model for countries that seek to join the EU, if so for Ukraine. Therefore, it is necessary to analyze the sources of EU law in the field of combating customs offences, to identify problematic issues and to predict the main directions of such cooperation.
Analysis of the last researches and publications. The problem of international customs cooperation in the field of combating customs offences has found its place in the development of such scientists as: K. Borisov, O. Valchuk, S. Vinnyk, V. Homony, E. Dodin, G. Druzenko, O. Zerkal, V. Ilyasov , V. Ka-lugin, T. Kachka, S. Kivalov, A. Kozirin, B. Kormich, T. Kornev, Levik, M. Lux, 3. Makarukha, P. Pashko, S. Perepylkin, K. Sandrovsky, and others. These authors have made a significant contribution to the scientific development of the subject under study. However, it should be noted that most of the scientific literature focuses on international cooperation in combating Customs offences on the basis of the rules developed by the
