CC BY
39
ICTopiq медицини
History of Medicine
УДК 61(091)616.411-089.85 DOI: 10.22141/2308-2097.53.4.2019.182409
Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3
1 Редакц1я обласно! газети «Зоря», м. Дн1про, Укра'на
2 ДУ «1нститутгастроентеролог!' НАМН Укра'ни», м. Дн1про, Укра!на
3 ДУ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра'ни», м. Днпро, Укра'на
Icropiq СамуТла Фельдмана — вченого, xipypra i музиканта (1874-1954)
For citation: Gastroenterologia. 2019;53(4):305-313. doi: 10.22141/2308-2097.53.3.2019.182409
Резюме. У статт представленi життевий шлях i профеайна Д1яльнють л'каря-х'рурга, вченого, виклада-ча, органзатора, громадського ^яча Самула Лазарьовича Фельдмана. Будучи учасником чотирьох воен, в':н зробив значний внесок у розвиток науковоi та клiнiчноí роботи в мирний i военний час на Катерино-славщин — ДнПропетровщинi.
Ключовi слова: Самул Лазарьович Фельдман; лкар-хрург; Днпропетровський медичний нститут; еврейська лкарня; Катеринославщина — Днпропетровщина
До 145^ччя вд дня народження
Одшею з яскравих постатей на медичнш нивi Кате-ринославщини — Дншропетровщини е хiрург Самугл Лазарьович Фельдман (1874—1954). На жаль, його життевий i професшний шлях не знайшов достатнього вщображення в лггературь
Темою дослщження е вивчення життевого шляху Саму'та Лазарьовича Фельдмана та його внеску в розвиток медично'' науки i ктшчно! практики.
Здобуття освгги
Майбугнiй хiрург Самул Лазарьович Фельдман з'явився на свгт 14 серпня 1874 року в мютечку Раш-ков Сорокського повпу Бесарабсько'' губерни як Акша (Шама) Мордкович. Невдовзi родина перекала до мю-та 1зма!л. У Новоросшський унiверситет в Одесi вiн подав документи як «измаильский житель». Вчився в Бол-градськш пмнази i мiг би пiсля и закiнчення вступити до медiнститутy Але юнак виршив стати студентом фiзико-математичного факультету Новоросiйського унiверситету [1]. Щкаво, що одночасно на цьому кур-сi вчився ще один Фельдман — син одеського купця Авсей-Бер Маркусов Фельдман.
© «Гастроентерологiя» / «Гастроэнтерология» / «Gastroenterology» («Gastroenterologia»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Шевцова З.1., ДУ «1нститут гастроентерологи НАМН УкраТни», пр. Слобожанський, 96, м. Днтро, 49074, УкраТна; e-mail: gastro_sbornik@i.ua
For correspondence: Z. Shevtsova, State Institution "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', Slobozhanskii Avenue, 96, Dnipro, 49074, Ukraine;
e-mail: gastro_sbornik@i.ua
ГАСТРОЕНТЕРОДОПЯ GASTROENTEROLOGY
1896 року Шама (згодом Самугл) Фельдман закончив повний курс природничих наук ф1змату з дипломом першого ступеня. 17 червня 1896 року отримав диплом в Одес1 й тут же став студентом медичного факультету ушверситету Святого Володимира в Киевь Для за-л1ку встановлено! статутом к1лькост1 п1вр1ч на медич-ному факультет1 склав юпит при Медичн1й випробн1й ком1си ушверситету Святого Володимира у вересш та жовтш 1899 р. 19 жовтня того ж року був удостоений звання «лекаря со всеми правами и преимуществами». А 20 листопада 1899 р. йому видано диплом, який подписали попечитель Кшвського навчального округу, та-емний радник Ст. Вельямшов; голова Медично! випро-бно! комюи, д1йсний статський радник А.Г. (пр1звище в документ1 нерозб1рливе. — Авт.) [ правитель канцелярий оп1куна Кшвського навчального округу Н. Богданов (диплом збер1гаеться в онуки л1каря — 1нни Тулупово! в м1ст1 Дн1пр1).
Початок лкувальноТ роботи
Починаеться 55-р1чний (1899—1954) лкарський шлях нашого героя, який приймав хворих до останн1х дн1в свого життя. Кр1м того, йому довелося як медиков! бути учасником Росшсько-японсько!, Першо! свгтово!, громадянсько! та Друго! свгтово! воен! Свою л1карську кар'еру почав у 1899 рощ л1карем-екстерном факуль-тетсько! х!рурпчно! кл1н1ки в Киевь У к1нц1 1900 року молодого л1каря посилають до Бесараби, в Тузловський район, де на той час вирувала еп1дем1я тифу. 31 грудня 1900 року Самулу Лазарьовичу за його труди винесена подяка Тузловсько! посадсько! управи.
За спогадами його онуки 1нни Тулупово!, на медич-не стажування д1да направили до Цюриха, в Швейца-р1ю. Коли прийшов час повертатися на батьивщину, власник кишки став просити його залишитися. Д1д сказав: «Ш, я потр1бен батьивщиш Вона мене вихова-ла, дала освпу, я дуже потр1бен там».
У 1901 р. С.Л. Фельдман стае лкарем-штерном хь рург1чного вщдшення мюько! еврейско! л1карн1 в Киев1 й працюе там до 1904 р. Того ж року розпочалася Ро-с1йсько-японська в1йна. Саму!л Фельдман вирушив на Далекий Сх1д, де х1рурги були особливо потр1бн1. Опи-нився у полон1 в Япони, про що нагадував збережений с1мейний раритет: вишита картина з квпучою сакурою.
Повернувшись з Далекого Сходу, С. Фельдман у 1904—1913 роках зав1дував земською л1карнею й пра-цював х1рургом у росшськш глибинц1 — в л1карш села Голий Карамиш Саратовсько! губерни. Там здобув ба-гату л1карську практику [2].
Голий Карамиш (Бальцер), де працював Саму!л Фельдман, був заснований у 1765 рощ як колошя ш-мецьких переселенц1в. Назву отримано на честь Баль-цера Баргули з Гесена, першого старости колони. За указом вщ 26 лютого 1768 року «О наименованиях немецких колоний» населений пункт отримав назву Голий Карамиш: вщ тюркського «карамиш» — «мулис-тий», а «голий» — тому що навкруги степна безлюна зона. У 1918 рощ колошя, створена Трудовою комуною шмщв Поволжя, стала центром Голо-Камишського повгту. У 1925 рощ колошя отримала статус мюта Баль-
Копя диплома першого ступеня, виданого Шам'1 Фельдману, про заюнчення повного курсу природничих наук ф'змату Новоросйсько-го ушверситету. Одеса, 17 червня 1896 року
Копя диплома, виданого Шам'1 Фельдману, про надання звання лкаря «со всеми правами и преимуществами». 20 листопада 1899 року
О ФАКУЛЬТЕТСКОЕ 0БШАН1Е.
Принимая еь глубокою признательносшо даруемыя мнЪ наукою права врача и достигая всю важность обязанностей, возлагаемыхъ на меня синъ звашемъ, даю обЪщаше въ течеше всей своей .жизни ничЪмъ не помрачать чести сосдовш, въ которое нынё вступаю. Обещаю во всякое время помогать, по лучшему моему ра-зумЪнш, приб'Ьгающимъ къ моему щкюбпо страждущимъ; свято хранить ввЬряемыя мн$ семейныя тайны и не употреблять во ало оказываемаго мн4 довЪрш. 0б4щаю продолжать изучать врачебную науку и способствовать всЪми своими силами ея процвйташю, сообщая ученому ев')мгу все, что открой,-. Об'Ьщаю не заниматься щтттп-т'п^/ЩРфЩ&мю тШйЖ ббГицазо быть справедливымъ къ
евонмъ сотоварищамъ-врачамъ и не оскорблять ихъ личности; однако-же если-бы того потребовала польза больнаго, говорить правду прямо и безъ лицепрштщ. Въ важныхъ случаяхъ обещаю приб-Ьгать къ совЬтамъ врачей, болЪе меня свЪдущихъ и опытныхъ; когда-же самъ буду призванъ на совЪщаше, буду по совести отдавать справедливость ихъ заслугамъ и старашямъ.
«Факультетское обещание»
(тогочасна клятва Пппократа пюля закнчення вищого навчального закладу)
цер. У травш 1942 р. мюто було перейменовано в Крас-ноармшськ на честь Червоно! арми.
Перед початком Першо! свгтово! вшни, у 1913 р., Саму!л Фельдман пере!здить з с1м'ею до Катериносла-ва. Сорок наступних рок1в його життя 1 роботи будуть пов'язаш з м1стом на Дн1пр1.
У Катеринослав1
Першою дружиною Саму!ла Лазарьовича була ме-дична сестра Соф1я Йосишвна, яка народила йому чотирьох дтей: М1ру, Емму, бвгенш, близара. При-близно в 1911 роц1 вона шдхопила в1д хворих нев1дому шфекцш та померла (на той час старшш доньц1 М1р1 було лише 8 роыв). Саму!л Фельдман пере!хав до Кате-ринослава з дпъми.
Вл1тку 1913 р. С.Л. Фельдман був запрошений за-в1дувати х1рурпчним в1дд1ленням 2-! еврейсько! л1карн1 в Катеринославь Вона знаходилася на роз1 вулиць По-рохово! та Фтософсько! (за радянських час1в — мюька
Мсто Дшпро. Один iз старих корпус'/в мськоУ клЫчноУ лкарн № 7.2019 рк
клМчна лшарня № 7, вулиця Фiлософська, 62). Зпдно з рiшенням Дншропетровськох обласно'' ради VI скли-кання вщ 21 грудня 2012 р. № 394-17/У1 Дншропетров-ська мiська клМчна лiкарня № 7 Дншропетровськох обласно'1 ради була приеднана до Комунального закладу «Дншропетровське клiнiчне об'еднання швидко'1 медично'1 допомоги» Дншропетровськох обласно'1 ради (за радянських часiв — вулиця Свердлова, ниш — Во-лодимира Антоновича, 65). Через шють роив, у 2018 р., за ршенням Дншровсько! мюько!' ради VII скликан-ня вiд 25.04.2018 № 68/31, КЗ «Дншровське клiнiчне об'еднання швидко'1 медично'1 допомоги» переданий зi сшльно!' власностi в комунальну власшсть територь ^ьно'1 громади мiста Дншра. Реформування проведене з метою оргашзаци госштальних округiв та створення медичного закладу нового типу — лшарш штенсивного лiкування.
Повернемося до минулого. Щкаво, що попечителем лшарняно! ради в 1913 роцi був катеринослав-ський купець православного вiросповiдання, член мюько!' управи Петро Пилипович Волков (iнодi вико-нував обов'язки мiського голови), а пiклувальниками еврейсько! лiкарнi — впливовi в мюп люди, зокрема
С.1. Добкiн, Й.6. Кофман i В.М. Гер. Старшим лшарем працював Григорiй Сергiйович Пудер. П'ять ординато-рiв завiдували п'ятьма вщдтеннями. Цiкаво, що очним вщдшенням керував А.Л. Фельдман.
Особливi стосунки склалися у СамуТла Лазарьовича Фельдмана з одним з ошкушв еврейсько1 лiкарнi Йо-сипом бвсейовичем Кофманом, у будинку якого на Трощькш, 3-Б, доктор винаймав велику за розмiром квартиру на другому поверсь Оскiльки Кофман вщ-грав важливу роль у бiографií Фельдмана, надамо ш-формацiю й про нього.
З бедняка — у мiльйонери й назад...
Цей триповерховий будинок з цокольним нижнiм поверхом добре пам'ятае дворян (приходили сюди у справах закладених маеткiв), брязкхт махновських тачанок, яы пригальмовували бтя будинку, i кроки одного з перших катеринославських багатив — банкира мiльйонера Йосипа бвсейовича Кофмана. Тут на тре-тьому поверс вiн i жив. Пiд ним була квартира доктора С. Фельдмана.
Будинок — типовий зразок катеринославського «цегляного стилю». Знаходиться вш по вулищ Ста-рокозачiй (колишнiй Комсомольськш), хоч адреса у нього: Трощька, 3-Б. Мюцевий банкир Й.6. Кофман збудував його в 1895 р. як свш черговий прибутковий будинок. Проект здшснив мiсцевий архiтектор Леонiд Бродницький (перед смертю в 1907 р. працював епар-хiальним архiтектором i, за деякими даними, до смерт жив у тш же квартирi, яку шзшше наймав Самущ Лазарьович Фельдман) [3].
Власник будинку Кофман належав до найбагатших людей у мють Вш входив до керiвництва Катеринославського громадського зiбрання — обирався одним iз його старшин. Його iм'я зустрiчаемо й у чи^ т-клувальниюв еврейськоí лiкарнi. Банырська контора Кофмана знаходилася на Катерининському проспект (нинi — проспект Дмитра Яворницького) у власному будинку. А по всьому мюту вiн володiв юлькома будин-ками: на вулицях Первозвашвськш i Широкiй, ще на Успенськш площi.
Мсто Катеринослав. Будинок Кофмана. Вулиця ТроУцька, 3-Б. Фото початку ХХ столТтя
Мсто Дшпро. Будинок Кофмана.
Сучасне фото
Його згадувала у сво!х спогадах вдова класика еврейсько! лггератури Естер Маркiш (уроджена Лазебни-кова): «Бабуся Оля працювала разом з ддом Марком — керуючим будинками i складами катеринославського багатiя, банкира Кофмана. У квартирi одного з його будинюв вони i жили. Там я народилася 6 лютого 1912 року». И дiд, Марк Аронович, був арттьником баныр-ського дому «Кофман i сини».
Кофмана нерщко звинувачували в махiнацiях, але його банкiрський дiм процвiтав, отримуючи оборотнi капiтали вiд довгострокових кредипв пiд заставу не-рухомостi. Його багатства в 1910 роки оцшювалися в мтьйон карбованцiв. Однак займався банюр i благо-дiйнiстю. Щолгга Товариство пiклування про дiтей ев-ре!в органiзовувало так звану «линю колонiю». У 1911 роцi вона була на безкоштовно наданiй дачi Ф.1. i Й.6. Кофманiв.
Верхнш, третiй поверх будинку на Трощькш, 3-Б, облюбував сам банкiр з родиною. На цокольному до революци знаходилося Катеринославське вщдтення державного дворянського земельного та селянського поземельного банку. На другому поверш в просторш квартирi жив архитектор Леонiд Альбертович Брод-ницький (1864—1907), який спроектував цей будинок. Вiн прожив коротке, 43^чне, але гiдне життя, був i мiським архiтектором, i епархiальним. Серед бага-тьох об'ектiв його авторства — будинок професора Д.1. Яворницького на Двiрцевiй площi. Шсля Брод-ницького в тiй квартирi жив лiкар внутрiшнiх хвороб Г.-Л.Ш. Берлiн. З 1913 року мешкав лшар Саму!л Лаза-рьович Фельдман, котрий завщував хiрургiчним вщдь ленням еврейсько! лiкарнi [3].
Коли шд час громадянсько! вiйни Кофмани !хали в емiграцiю, вони залишили у доктора Фельдмана на збертання мебл^ гарну кришталеву люстру тощо. По-тiм виявилося, що глава банырського дому на ви!зд не наважився (шкода було залишати багатства?). Якось доктор Фельдман зустрiв учорашнього мтьйонера в мiстi — жалюгiдного, хворого, постартого. У проле-тарському сусптьст вiн одночасно позбувся всього. 1з спiвчуття Фельдман влаштував старого до колиш-ньо! еврейсько! лiкарнi i став лiкувати та пiдгодовувати його. Разом з Кофманом набиралася здоров'я i проста робоча публiка, яка не приховувала свого презирства до вчорашнього буржуя й не шкодувала для нього об-разливих ештепв.
Лiкарня колись належала цiй людиш, функцюнува-ла на Н кошти, чим !й зобов'язана. Тому прошу вас по-водитися гiдно, говорив !м Саму!л Фельдман. Цi слова були бальзамом на душу згасаючого Кофмана.
Шд час громадянсько! вшни лшарю, який нiколи не забував дано! в юнащга клятви Пппократа, довелося лiкувати й одного з верхiвки махновщiв. Ось як про щей випадок згадуе 1нна Тулупова, онука Саму!ла Фельдмана: «Коли батько Нестор Махно вкотре завоював мюто, один з його поплiчникiв був поранений i термiново по-требував хiрургiчно!' допомоги. Хтось i порадив досвщ-ченого лiкаря Фельдмана. До його будинку тд^хала бувала тачанка. Махновщi почали розпитувати сусщв, де живе доктор. Коли той став збиратися на виклик,
Котя диплома, виданого Самулу (Шам'1) Фельдману, про присудження вченого ступеня кандидата медичних наук i копя диплома про затвердження вченого звання доцента кафедри хiрург¡i. 1938 рк
домашш вже з ним прощалися, бо вщ махновцiв мож-на було оч^вати чого завгодно. Так що навертались i сльози. Коли ж лшар Фельдман надав пораненому не-вiдкладну допомогу, махновщi знову привезли його до-дому. Роки були голодш, тож гонораром для доктора i його шм'! стали харчг А головне — д!д повернувся жи-вий i неушкоджений!»
У 1914 р. С.Л. Фельдман працював також контроль-ним лшарем лiкарняно! каси при Олександрiвському Швденноросшському заводi Брянського товариства (багато хто пам'ятае щей завод як завод iм. Петровсько-го), згiдно з його послужним списком 1928 року (арх1в онуки). А ще в 1919 р. вш працював лшарем загаль-номiсько! лiкарняно! каси в Катеринославг У червнi 1919 р. став лшарем у Бюро лшарсько! експертизи Ка-теринославсько! загальномiсько! лшарняно! каси.
Пiд час громадянськоТ вшни та пiсля нет
Пiд час громадянсько! вiйни С. Фельдман служив лшарем у Червонiй арми. З лютого по червень 1918 року — старший ординатор 219 евакогосшталю. У 1919 — старший ординатор 6 вшськового хiрургiч-ного шпиталю. З 31 сiчня 1920 по 6 липня 1921 року — головний лшар 5 х1рурпчного гостталю (вiн же 427 польовий запасний гостталь). Пiсля повернення з громадянсько! вшни 23 серпня 1921 року лшаря Фельдмана направили до Катеринославського губздороввщдту.
У медичному шститул
Серпнем 1921 р. датуеться i його прихщ до Катеринославського (згодом Дншропетровського) медичного шституту, де Фельдман пращюватиме майже тридцять роив, до грудня 1949 р. З 1921 по 1932 роки вш був старшим асистентом кафедри факультетсько! хiрургi! медiнституту. У серпш 1931 р. обираеться доцентом i читае курс вiйськово-польово! хiрургi!. За дорученням ради професорiв близько твтора року рiзночасно за-вщував кафедрою факультетсько! х!рурги. 29 листопада 1939 року Саму!л (Шама) Лазарьович Фельдман офь
Самул Фельдман Í3 дружиною Соф'!ею
цшно затверджений Вищою атестацiйною komícícki в науковому 3BaHHÍ доцента кафедри xipyprii, йому при-суджено науковий стутнь кандидата медичних наук.
Кшець 1930 pокiв вiдзначений полiтичними репре-сiями в Кра!ш Рад. Страчено двох його зятав: одного — родом з Латви, другого — з Литви. Не дивно, що, маючи родичами «воропв народу», Самущ Лазарьович, за його власним визнанням (цитуемо рукописний curriculum vitae вщ 10 сiчня 1950 року з аpxiвy онучки), «курс вшськово-польово! х1рург!! читав лише до 1938/1939 академiчного року, пот1м читання цього курсу було до-ручено професору». Фельдман переживав принизливе пониження по служба У його автобюграфи вщчуваеть-ся ця незаслужена образа: «За отсутствием свободных доцентских мест в ДМИ, на одно из которых, по распоряжению Наркомздрава Украины, я подлежал переводу, я вынужден был занять место ассистента кафедры детской хирургии, причем ДМИ, как и Наркомздрав, возбудили ходатайство перед КВШ (Комитет высшей школы? — Авт.) об учреждении при кафедре детской хирургии доцентуры и предоставления этого места мне. КВШ за отсутствием штатов отказал в этом ходатайстве Наркомздраву» [5].
Кафедра х1рурги дитячого вшу Дншропетровського медичного шституту була заснована в 1939 рощ на баз! дитячо! мюько! лшарш. Першим завщуючим кафедрою був професор А.Б. Френкель. кр1м професора, на ка-федpi працювали асистенти С.Л. Фельдман i А.В. Си-няев, клшчний ординатор О.С. Шишканова. Перед вшною С.Л. Фельдман продовжував працювати в ко-лишн1й 2-й еврейськш лiкаpнi [6].
Учасник чотирьох воен
З початком в1йни вл1тку 1941 р. доктор Фельдман прийшов до вшськкомату та оголосив, що йде добровольно служити в Червонш арми. Йому сказали: осюльки в1к у нього поважний, служити йому не мож-на. «Я — лшар, в1йськово-польовий х1рург, — заявив вш. — н1яких «н1» бути не може!» Так в1н опинився у фронтовому евакогосшталг
Пiзнiше сам вш про це напише в автобюграфи так: «В августе 1941 г., имея 67 лет от роду и 10-летний
опыт военно-полевого хирурга, как участник 3-х войн: русско-японской, 1-й империалистической и гражданской, я не эвакуировался с ДМИ в тыл, а вступил добровольцем в ряды действующей Красной Армии и отправился на фронт ведущим хирургом фронтового офицерского эвакогоспиталя (слово «офицерского» чи!мось обережним ол1вцем викреслено. — Авт.) № 1812, консультантом-хирургом которого я был приглашен 25 июня 1941 г.».
З цим гостталем л1кар пробув на Швденному, Ка-лшшському 1 1 Прибалтшському фронтах до юнця вшни близько чотирьох з половиною роыв! 6 березня 1943 р. военл1кар 2 рангу старший хгрург евакогост-талю С.Л. Фельдман нагороджений командуванням Калшшського фронту орденом Червоно! З1рки, у лютому 1945 р. командуванням 1 Прибалтшського фронту — орденом Вгтчизняно! в1йни 2 ступеня. Тод1 ж роз-почато клопотання про присвоення йому почесного звання заслуженого л1каря РРФСР. З евакогостталем в1н об'!здив чимало дор1г, повернув до лав арми зна-чну ктьысть солдат1в 1 оф1цер1в. День Перемоги застав його в мюта Двшську.
У Фельдмана в1д першо! дружини Софи Йосип1вни народилося четверо дгтей — син 1 трое дочок. «Ус д1ти можуть йти в р1зн1 вузи, — оголосив якось батько, — а старша дочка, М1ра, п1де мо!ми слщами». Сперечатися з ним було марно. Так М1ра Самушвна Фельдман стала пед1атром (вона обрала саме цю спещальшсть, тому що дуже любила дгтей).
Його друга дружина, Соф1я Герман1вна (1898—1985), уродженка Риги, закшчила медичний факультет Ново-росшського ушверситету. Здобула осв1ту л1каря-стома-толога. Теж пройшла фронтовими шляхами, здобула чин майора медично! служби, отримала фронтов1 нагороди. Спочатку подружжя потрапило в р1зш госп1тал1, але пот1м !м вдалося з'еднатися.
Повоеннийчас
Закшчилася в1йна. 30 жовтня 1945 року доктор Фельдман демобшзувався й повернувся до Дншропе-тровська. В1дразу 1 листопада того ж року вш приступив до свое! науково-педагопчно! роботи в Дншропе-тровському медшститутг
П1сля реевакуацН 1нституту в Дншропетровськ з с1чня 1946 року кафедру х1рургй' дитячого в1ку з дитячою орто -пед1ею та травматолопею очолив професор Н.1. Грабер, який до в1йни очолював кафедру госпггально1 мрурги Дн1пропетровського 1нституту удосконалення л1кар1в. Кр1м Фельдмана, асистентом на той перюд працювала В.Б. 1звекова. Клшчною базою кафедри були 50 л1жок. Хворим д1тям невщкладна допомога надавалася щло-добово. Хвор1 надходили не тльки з м1ста, а й з райошв област1. Амбулаторна допомога здшснювалася в невеликому хгрурпчному каб1нет1 при кл1н1ц1. Сп1вроб1тники кафедри займалися розробкою питань дитячо! травматолог!!, гострого гематогенного остеом!ел!ту, невщклад-них захворювань черевно! порожнини. Колективом кафедри на той час було опублшовано 12 наукових праць, присвячених данш тематищ [6]. За всю професшну дь яльн!сть С.Л. Фельдман написав 23 науков! пращ.
У вщдш кадрiв Днiпропетровсько! медично! ака-демп зберiгаеться особиста справа 5/1 Саму!ла Лаза-рьовича Фельдмана (архiвний № 3201, опис № 1 Л на 50 аркушах), початок — 1 листопада 1945 року, кшець — 5 ачня 1950 року. У нш представленк за-ява директору ДМ1 про зарахування на роботу вщ 02.11.1945 р., особистий листок з облшу кадрiв, копи дипломiв, звiтна карточка наукового сшвробггаика, документi про проходження служби в Червонш арми пiд час Велико! Вп-чизняно! вiйни, виписка з прото-колiв № 38/89 вщ 29.11.1938 р.
Учорашнi пащiенти, опероваш хiрургом Фельдманом на вшш, не забували свого щiлителя й писали йому вдячш листи. Ось уривок з листа пе! тслявоенно! пори: «Благодарю сердечно за вашу работу. Операция избавила от изнуряющей болезни. Чувствую хорошо, поправился. Вы вернули мне здоровье и работоспособность. Спасибо! С уважением гвардии майор М. Лебедев». У свш при!зд до Дншропетровська вш запрошу-вав родину Фельдмашв на урочисте святкування Дня Перемоги.
Другий вщгук: «...я думал, что лишусь руки. Но сомнения мои рассеялись после первой операции, проведенной лично вами. Я убедился, что рука останется. Действительно на практике проявляете трогательную заботу о людях. Это не только мое мнение, но и мнение всех раненых, которых вы лечили. Этой заботы обо мне я не забуду до конца жизни. Еще раз большое вам спасибо! Стельмах Адам Константинович».
Якось до лшаря-фронтовика завгтала цта родина з генералом на чоль Привггавшись з доктором, генерал звелiв членам свое! родини стати на колша перед доктором: «Якби не вш, я б не жив!»
На фронт С.Л. Фельдман не ттьки повертав бiйщiв до бойових справ, — читаемо в газет до його 75^ччя, — а й проводив велику наукову роботу, готу-вав медичш кадри. Неодноразово читав повний курс вшськово-польово! хiрургi! для лiкарiв i медсестер, оргашзовував науковi конференци. Шсля вшни «Самуил Лазарьович снял погоны подполковника и надел гражданский костюм. Несмотря на свой преклонный возраст, он полон сил и энергии. Его лекции снова слушают студенты Днепропетровского медицинского института, его часто можно видеть в белом халате в детской поликлинике. Семидесятипятилетний Самуил Лазарьович занят интересной научной работой. В его кабинете стопки пленок с рентгеновскими снимками, сделанными в детских поликлиниках Днепропетровска. Недавно участники областного съезда хирургов с интересом прослушали его доклад о лечении острогнойного воспаления костного мозга пенициллином» [4].
У грудш 1949 року атестацшна комгая ДМ1, врахо-вуючи його вш i складну роботу науково-педагопчного персоналу цього вишу (ви!зди на село, до колгоспiв, районних цеищв), запропонувала Саму!лу Лазарьови-чу перейти на пенсш. Але i на пенси лiкар продовжував невтомно працювати. Вiн приймав хворих вдома (в !х квартирi пiсля вшни розмютилася пожежна iнспекщiя, але за клопотанням колишнiх мешканщiв квартиру ль
Доцент Самул Фельдман
карям, яю при!хали з фронту, повернули). До вшни в помешканш доктора Фельдмана також знаходився ка-бiнет для прийому хворих. Але десь в 1933 роцi !х стали ущтьнювати. Замiсть однiе! просторо! докторсько! квартири зробили чотири комунальнi. Так було i на iн-ших двох поверхах: усього утворилася дюжина квартир. Лише шсля розвалу Союзу все повернулося до колиш-нього стану речей.
За спогадами 1нни Тулупово!, д!д у побул був спра-ведливим, вимогливим, любив дотепний гумор, лише зрщка для розслаблення вживав стопочку спирту. Вш здобув ще й музичну освпу. Мав гарний слух й чудовий баритон. У цен^ юмнати стояв блютнерiвський рояль, на якому вш залюбки вiртуозно виконував музич-нi п'еси. На амейних вечiрках завжди панувала щира, невимушена, доброзичлива атмосфера. Уш затамовува-ли подих, коли Саму!л Лазарьович сщав за рояль i пiд свш акомпанемент виконував старовинш романси. На жаль, п!д час вiйни цей рояль хтось забрав.
Смерть лшаря була несподiваною i безглуздою — запалення середнього вуха ускладнилося меншптом. 17 сiчня 1954 р. у вщ 79 рок^в С.Л. Фельдман помер. Причиною смерп став спочатку отит, а попм i метнит. Осиротiв будинок на Тро!цьк[й. Поховали С. Фельдма-
Самул Фельдман за роботою в ocTaHHi роки
на у Дн1пропетровську на цвинтар1, що б1ля нин1шньо! розвилки. Але могила, схоже, втрачена.
У повоенний час його дружина Соф1я Гермашвна працювала в Дн1пропетровському медичному шсти-тут1, студентськ1й пол1кл1н1ц1, стоматолог1чн1й л1кар-н1. Померла в 1985 рощ, похована на Запор1зькому цвинтар1.
I! брат Рафа!л Германович Базаров — комушст, сп1вроб1тник НКВС, п1д час вшни служив п1д Львовом, пот1м начальником ус1е! середньоаз1атсько! по-грансмуги.
Нащадки
Як зазначалося, подружжя Фельдман1в мало четверо д1тей, дол1 яких склалися по-р1зному.
Найстарша М1ра (1903—1967) закончила Маринську жшочу пмназш в Катеринослав1, у 1938 рощ — Дш-пропетровський медичний шститут. Обрала спещаль-н1сть «пед1атр1я», бо дуже любила д1тей. П1д час окупа-ци Дн1пропетровська фашистами родина перебувала в м1стах Нальчику (Кабардино-Балкар1я), Кокпекти (Карагандинська область Казахстана). Повернувшись з евакуаци на батьювщину, М1ра (чолов1ка и репресу-вали) з дочкою 1нною мешкала в райцентр! Покров-ське на Дншропетровщиш, це допомогло вижити п1д час повоенного голоду. М1ра працювала районним пед1атром у Покровському. Родин1 допомагали голов-ний л1кар Л1д1я Людвипвна Сн1жко, л1кар-г1неколог Мар1я Микола!вна Волпянська (и чолов1к був юристом). Повернувшись згодом до р1дного мюта, М1ра Са-мушвна працювала в дитячш л1карн1 1мен1 професора М.Ф. Руднева в Дншропетровську.
М1рин чолов1к, Генр1х Францевич Фрейман1с (1900—1938), був родом з Латви. П1д час громадянсько! в1йни входив до команди латиських стртьщв, охороняв Лен1на та його соратниыв у Кремл1. Здобув медичну освгту, працював л1карем-терапевтом. З М1рою позна-йомився в Киев1 п1д час проходження курс1в пдвищен-ня квал1ф1кац1!. Зав1дував Павлоградським райздоров-в1дд1лом. У 1938 роц1 заарештований (за походження), розстр1ляний за два тижш до народження дочки 1нни. П1д час хрущовсько! в1длиги реабштований.
1нна Тулупова — онука СамуЛа Фельдмана.
2019 рк
Живою пам'яттю залишаеться 1нна Генрих1в-на — онука доктора Фельдмана, дочка М1ри 1 Генрь ха. Дев'ять клас1в д1вчина зак1нчила в Покровськ1й середнш школ1. I! дитяча пам'ять зберегла спогади про навколишш чудов1 краевиди, Д1бр1вський л1с, дуб смерт1, де батько Махно страчував сво!х воропв. У 1954 р. д1вчина пере!хала до обласного центру вчи-тися в 10-му клас1 (укра!нська школа № 10). У 1960 рощ закшчила Дншропетровський 1нститут 1нженер1в транспорту, факультет промислово-цивтьного буд1в-ництва. За призначенням по!хала працювати до Латви (мюто Л1епая).
Там 1нна познайомилася з1 сво!м майбутн1м чоло-в1ком Володимиром Павловичем Тулуповим. Юнак вчився в Куйбишевському (ниш — Самарському) р1чковому вшськовому училищ1. П1сля закшчення навчання молодята по!хали працювати до Куйбише-ва. У 1963 рощ родина повернулася до Дншропетров-ська. Подружне життя не склалося, розлучилися. 1нна працювала на п1дприемствах цивтьного бу-д1вництва, на зал!знищ. З 1996 року — пенсюнерка, але веде активний спос1б життя. I! син, Едуард Во-лодимирович Тулупов (правнук л1каря Фельдмана), зак1нчив буд1вельний 1нститут, служив в армп. Його дочка Верошка (праправнучка СамуКла Лазарьовича) продовжила с1мейну династ1ю, стала с1мейним л1ка-рем, !! чолов1к Олег Юдш — кап1тан медично! служ-би 1зра!льсько! армП.
У зв'язку з трапчними обставинами (син потрапив у ДТП) життя родини змшилося. 1нна Генрих^вна Тулупова прожила багато роыв на Тро!цьк1й, 3-Б, але рок^в двадцять тому вона з сином оселилася в окремш квартир! в 1ншому мющ. Родина дбайливо збер1гае 1нфор-мацш про сво!х предк1в, про будинок, де колись жив вщомий л1кар Саму!л Фельдман.
Емма, друга дочка Фельдмашв, зак1нчила Катери-нославський ушверситет, ф1лолог1чне в1дд1лення. I! чолов1к був родом з Литви, вчений-професор. Пд час репресш був заарештований, розстртяний у 1941 р. Ре-абштований за радянських час1в.
6вген1я, третя дочка Фельдмашв, закшчила Мос-ковський енергетичний шститут. I! чолов1к Андрш Петрович Раевський (нащадок в1домого дворянсько-го роду Раевських) працював у Москвь П1сля в1йни був режисером Гомельського театру. Шлюб, однак, виявився нетривалим. Його сестра Катерина Петр1в-на Раевська, мешканка К^ровоградщини, здобула на-уковий ступ1нь доктора наук, стала професором. Катерина вийшла зам1ж за Юр1я Самар1на — професора Кровоградського педагог1чного 1нституту. Його батько, Олександр Дмитрович Самарш, був до революци московським губернським предводителем дворянства, обер-прокурором Святшшого синоду, членом Державно! ради. Мапр Юр!я, В!ру Сав!вну (уроджену Мамонтову), зобразив в!домий художник Валентин Серов на сво!х полотнах «Девочка с персиком» та «Девушка у пруда» [7]. Шсля смерта чоловша ! сина Катерина Пе-тр!вна пере!хала до Москви. З нею неодноразово зу-стр!ч^ася 1нна Тулупова (онука Саму!ла Фельдмана) у свое! татки бвгени.
До pe4i, в Олександрiвському райош Юровоград-сько! областi в селi Розумовка збереглася усипальни-ця Раевських — Хрестовоздвиженська церква. Це село було вотчиною Раевських, до яких мають вщношен-ня герой Вггчизняно1 вiйни 1812 року Микола Раев-ський, його дочка Марiя — дружина декабриста Вол-конського та багато шших знакових постатей.
Родич Катерини i Андрiя, Петро Андршович Раевський, пiд час репресiй був розстртяний. Його син Петро Петрович виховувався у дитячому будин-ку, став лшарем, значну частину сво'1'х коштiв вщдавав бiдним, знедоленим людям. У родиш зберiгаеться роз-повщь, як Петра Петровича запросили родичi (дво-юрiдний брат професор-фармаколог i його дружина Маргарита, за фахом лшар) погостювати до Францй' (у Париж). Там його гарно вбрали, водили по музеях, пропонували залишилися. Але чоловiк, поживши у французькш столицi, далi жити там вщмовився: одяг-нув сво1 старi речi i повернувся на батькiвщину, де за-лишилося його родове коршня i звичне життя.
З Раевськими пов'язаний й шший куточок Ка-теринославщини — Днiпропетровщини — село Ва-силiвка Новомосковського району, що на правому березi рiчки Самари. Там колись був родовий мае-ток графiв Ностiцiв. Григорiй 1ванович Ностiц був царським генералом при Миколi I. Його син 1ван одружився з Олександрою Олександрiвною Раев-ською (правнучкою М.В. Ломоносова, онукою вщо-мого героя вiйни 1812 року Миколи Раевського). На жаль, Сашенька померла вщ сухот, коли ix синочку Григорш було лише швтора роки. Чоловiк спочатку поховав ïï в Нiмеччинi, а поим перевiз до Василiвки на Самар^ де були поxованi всi члени родини графiв Ностiцiв. У 1930 роках над ix могилами позбитку-валися, а в 1960 роках закатали в асфальт i зробили сшьський тш...
Чоловiк Олександри Раевсько! 1ван Григорович Ностiц (1824—1905), який теж був генералом, став вь домим фотографом, знiмав царську родину й у шлюб бiльше не вступав. ïx син Григорiй 1ванович Ностiц (1862—1926) за родинною традищею став генералом, був росiйським вшськовим агентом (аташе) у Берлiнi й Париж!, вважався одним iз талановитих тогочасних розвiдникiв. Вш одночасно писав в!рш! й видав 1907 року навпъ поетичну зб!рку, гад час Першо! свгтово1 вшни був начальником штабу Гвардшського корпусу. А ось його дружину-американку, навпаки, тдозрювали в шпигунст на користь Нiмеччини, що позначилося на кар'ер! чоловiка. Син Сашеньки Раевсько! скшчив свое життя в ем!грацй', похований на французькому курорт! Б!аррищ. На ньому згасла росшська плка роду Ностщв [8].
Повернемося до Фельдмашв. Наймолодший син близар здобув вищу освгту в Дншропетровському прничому шституп. Брав участь у Другш свгтовш вшш. Працював на Далекому Сход!, попм у Москв! в мшютерств! вугшьно! промисловость Його син у с!мнадцятир!чному вщ трапчно загинув (впав, ката-ючись на ковзанах, травма виявилася несумюною з життям). А саме вш мав стати продовжувачем роду.
Таким чином, розгалужений рiд Фельдманiв дав багато яскравих постатей, зокрема, причетних до ме-дично! галузi. Саму!л Лазарьович Фельдман виявив-ся яскравою особистютю — професiональний вш-ськовий лшар^рург, талановитий вчений, хороший оргашзатор, квалiфiкований викладач, прекрасний музикант, громадський дiяч. Пам'ять лiкаря Самуила Фельдмана вимагае достойного увiчнення, зокрема вщкриття меморiально! дошки на будинку, де вш багато рокiв мешкав.
Автори стати висловлюють подяку 1нш Тулуповiй за наданi вiдомостi, документи, свплини про свiй ро-довщ, а також краезнавцю, фотографу i колекщiонеру Павлу Маменку — за допомогу в обробцi фотоматерiа-лiв i наданi свiтлини будинку Кофмана.
Список наукових праць доцента С.Л. Фельдмана
1. Судьба жира, введеного в кровь теплокровным животным. Труды Одесского университета. Одесса, 1896.
2. Случай истинной мешотчатой кисты поджелудочной железы. Труды врачей Киевской еврейской больницы за 1902 и 1903 гг. Киев.
3. Два случая туберкулеза грудной железы. Труды врачей Киевской еврейской больницы за 1902 и 1903 гг. Киев.
4. Два случая болезни Гиршпрунга. Труды врачей Камышинского земства за 1907—1908 годы. Саратов.
5. К вопросу о пластическом закрытии костных дефектов при носолобных и поясничных грыжах у детей. Труды врачей Камышинского земства за 1907—1908 годы. Саратов.
6. О состоянии земской медицины в Камышинском уезде Саратовской губернии за 1907—1910 гг. и мерах по поднятию ее. Саратовская санитарная хроника. Саратов, 1911. 120 с.
7. К вопросу о воспалительных опухолях слепой кишки. Весник хирургии и пограничных областей. 1927. Кн. 31.
8. К вопросу об аппендиците и пилороспазме. Ека-теринославский медицинский журнал. 1927. С. 217-231.
9. Отдаленные результаты операций при хроническом аппендиците. Весник хирургии и пограничных областей. 1930. Кн. 61-63.
10. Ближайшие и отдаленные результаты лечения гипертрофии предстательной железы цистопексией. Казанский медицинский журнал. 1931.
11. Общественная борьба со злокачественными новообразованиями. Материалы Днепропетровского научного медицинского общества. 1933.
12. Илеус и беременность. Новый хирургический архив. 1937. Т. 38. Кн. 1-2.
13. К диагностике и лечению эхинококка печени. Вестник хирургии им. Грекова. 1940.
14. Случай болезни Гоше. Отдаленные результаты спленэктомии. Хирургия. 1941. № 5.
15. Лечение инфицированных огнестрельных ранений длинных трубчатых костей и крупных суставов по материалам эвакогоспиталя № 1812. ФЭП 165. 1942.
16. Клиника и лечение огнестрельных остеомиелитов длинных трубчатых костей. МЭП 71. 1944.
17. Лечение инфицированных огнестрельных ранений бедра. Материалы фронтовой конференции. 1945.
18. Лечение огнестрельных остеомиелитов длинных трубчатых костей на этапе фронтового эвакогоспиталя. МЭП 71. 1945.
19. К вопросу о происхождении так называемых контурных или опоясывающих ранений грудной клетки (соавтор Харченко). МЭП 71. 1945.
20. Клиника и лечение огнестрельных остеомиелитов длинных трубчатых костей. Сборник Днепропетровского научного медицинства общества. 1946.
21. Клиника и терапия гематогенного остеомиелита. Материалы Днепропетровского областного съезда хирургов и гинекологов. 1947.
22. К вопросу о пенициллинотерапии при гематогенном остеомиелите у детей. Материалы конференции ДМИ. 1947.
23. Клиника гематогенного остеомиелита длинных трубчатых костей в связи с возрастными особенностями кровоснабжения костей. Сборник ДМИ. 1947.
Конфл^ штереав. Автори заявляють про вщсут-нють конфл1кту штерешв та власно! фшансово! заць кавленост при тдготовщ дано! стати.
References
1. Board of the Imperial Novorossiysk University. Spiski studentov i postoronnikh slushatelei Imperatorskogo Novorossiiskogo universiteta v vesennem polugodii 1894-95 uchebnogo goda. Po fiziko-matematiches-komu fakul'tetu. Otdelenie estestvennykh nauk [Lists of students and external listeners of the Imperial Novorossiysk University in spring semester of 1894-95 study year. In the Faculty of Physics and Mathematics. Department ofNatural Sciences]. Odessa; 1895. 16-17pp. (in Russian).
2. Fel'dman SL, Sementovskii PP. Obzor sostoianiia zemskoi meditsiny v Kamyshinskom uezde v period 1908-1911 gg [Review of the state of zemstvo medicine in the Kamyshin district in the period 1908-1911]. Saratov: Tipografiia Gubernskogo zemstva; 1913. 126p. (in Russian).
3. ChabanN. House of a millionaire. Zorja. 2019Apr 3:7. (inRus-
sian).
4. Dneprovskaia pravda. 1949 Apr:3. (in Russian).
5. Fel'dman S. Avtobiografiia: rukopis [Autobiography: manuscript]. Dnipro; 1950. 1-2 pp. (in Russian).
6. Kryzhanovskaia II, editor. 50 let Dnepropetrovskogo meditsinskogo instituta [50 years of the Dnepropetrovsk Medical Institute]. Kyiv: Zdorov'ja; 1967. 202-206pp. (inRussian).
7. Mitrofanova EN. Vera Savvishna Mamontova - a girl with peaches. Otchizna. 2002;(1):31-33. (in Russian).
8. Chaban N. The Magic Horseshoe of the Pre-Samara region: road trip in the Dnepropetrovsk region: Evecko-Nikolaevka - Ivano-Mikhailovka - Andreevka - Vsesvyatskoe - Vasilyevka - Popasnaya. Den'. 2010;(114-115):9. (inRussian).
OTpuMaHo/Received 16.09.2019 Pe^H30BaH0/Revised 22.09.2019 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 08.10.2019 ■
Чабан Н.П.1, Шевцова З.И.2, Гапонов В.В.3
1 Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина
2 ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
3 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
История Самуила Фельдмана -
(1874-
Резюме. В статье представлен жизненный путь и профессиональная деятельность врача-хирурга, ученого, преподавателя, организатора, общественного деятеля Самуила Лазаревича Фельдмана. Будучи участником четырех войн, он сделал большой вклад в развитие научной и клиничной работы в
- ученого, хирурга и музыканта 1954)
мирное и военное время на Екатеринославщине — Днепро-петровщине.
Ключевые слова: Самуил Лазаревич Фельдман; врач-хирург; Днепропетровский медицинский институт; еврейская больница; Екатеринославщина — Днепропетровщина
Chaban M.P.1, ShevtsovaZ.I.2, Gaponov V. V.3
1 Editorial Office of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine
2 SI "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine
3 SI "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
History of Samual Feldman — a scientist, surgeon, musician (1874-1954)
Abstract. The article deals with the path of life and professional activity of a surgeon, scientist, teacher, organizer, public person Samuel Lazarevych Feldman has been represented. Being a participant in four wars, he has made a significant contribution to the development of the scientific and clinical work
in peacetime and wartime in Katerynoslavshchyna-Dniprope-trovshchyna.
Keywords: Samuel Lazarevych Feldman; surgeon; Dnipropetrovsk Medical Institute; Jewish hospital; Katerynoslavshchyna-Dni-propetrovshchyna
