CC BY
14
ICTopiq медицини
History of Medicine
УДК378.147.035.91+616-02 (091) DOI: 10.22141/2308-2097.51.2.2017.101720
Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3
1 Редакця обласноi газети «Зоря», м. Днпро, Укра/на
2 ДУ «1нститутгастроентеролог'И НАМН Укра/ни», м. Днпро, Укра/на
3ДЗ «Днпропетровська медична академ'я МОЗ Укра/ни», м. Днпро, Укра/на
Учений-досл^ник Дмитро Яворницький
у KOAi медимв
For cite: Hastroenterolohiya. 2017;51:159-70. doi: 10.22141/2308-2097.51.2.2017.101720
Резюме. Проведено вивчення стосунювдослщника запорозького козацтва академика Дмитра Яворни-цького з представниками медичноiспльноти. Вщображено вплив Д. Яворницького на формування свто-гляду та громадянськоi позици медиюв. Наведено в'щомостi про життевий шлях, професйну та громад-ськудiяльнiсть найбльш колоритних постатей медичних пра^вниюв з оточення Дмитра Яворницького. K^40Bi слова: Дмитро Яворницький; медична спльнота; взаемовплив
ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
До 172-1 рЫнищ вiд дня народження Д.1. Яворницького
Дмитро 1ванович Яворницький (1855—1940) — ви-датний юторик, археолог, фольклорист, академш Все-украшсько! академи наук, краезнавець, дослщник ютори Запорозько! Очь Учений чимало зробив для нашого краю, очолюючи впродовж тридцяти роив ю-торичний музей. А починалось усе з шщативи мюь-кого губернатора Андрiя Фабра й директора училищ губерни Я.Д. Грахова, яю в 1849 рощ запропонува-ли створити «Сусптьний музеум Катеринославсько! губерни». У 1887-му вщомий пiдприемець-меценат Олександр Поль вiдкрив свш власний, приватний музей. У 1902-му обидвi колекци були об'еднанi в об-ласний музей iменi Поля, директором якого став Д.1. Яворницький, передавши туди, ^м знань i досвь ду, ще й власну колекцш. З 1940 року музей заслужено носить iм'я Дмитра Яворницького. У будiвлi, де мешкав учений, вщкрито Меморiальний будинок-музей. Особливо святкова атмосфера там на день народження господаря — козацького батька: збираються митщ, вчеш, краезнавщ. На могилi дослiдника козацько! старовини, що бiля iсторичного музею, 3 листопада 1995 року вщкрито йому пам'ятник. Ршенням мюь-кради центральну вулицю Днiпра — п'ятикiлометровий проспект Карла Маркса, розташований у Шевченюв-ському, Соборному та Центральному районах мюта, перейменовано на честь Дмитра Яворницького. До ще!
■
Дмитро Яворницький
© «Гастроентеролопя», 2017 © «Gastroenterology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Шевцова Зоя 1ван1вна, ДЗ «Дшпропетровська медична академ1я МОЗ УкраТни», вул. Вернадського, 9, м. Днтро, 49044, Украина; e-mail: v_gaponov@ukr.net
For correspondence: Zoya Shevtsova, State Institution "Dnipropetrovsk medical academy of Ministry of Health of Ukraine", Vernadsky str., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: v_gaponov@ukr.net
Мемор1альний будинок-музей Д.1. Яворницького
поди була видана серiя листiвок iз краевидами сучас-ного проспекту (iнiцiатор — завщуюча меморiальним будинком-музеем Яна Тимошенко, автор свплин — вь домий фотомайстер Павло Маменко, автор тексту — 1рина Завалова). Скульптор Володимир Небоженко створив есыз майбутнього пам'ятника вченому з кобзарем, встановлення якого на центральному проспекта буде пдним подарунком видатному земляковь
Життя Д.1. Яворницького вiдзначалося насиченю-тю подiями й численними зв'язками з представни-ками рiзних прошаркiв сусптьства. У Дншропетров-ському iсторичному музе! збериаеться понад шiсть тисяч листав з його ешстолярно! спадщини. Завдяки славетнiй когортi вчених, iсторикiв, краезнавщв, на-самперед музейних працiвникiв, були видаш шiсть випускiв «Ешстолярно! спадщини академша Д.1. Яворницького». Книги мютять листи дiячiв науки i куль-тури, вчених, музейних пращвниюв, рiдних, друзiв, знайомих до Дмитра Яворницького, а також листи академша до сво!х кореспондентiв. Серед друзiв i знайомих Дмитра 1вановича багато представниюв науко-во!, освггаьо! та культурно! штелиенци, державних да-ячiв, священнослужителiв, чиновникiв, службовцiв, помщиюв, купцiв, селян, робiтникiв, студентiв, учшв тощо. Це люди рiзного вшу, стаи, сощального статусу,
Володимир Небоженко. Скульптура-есюз пам'ятника Д. Яворницькому
штерешв, поглядiв i захоплень. Серед них чимало й ме-дичних пращвниюв: професорiв, земських лiкарiв. Дехто звертався до вченого по допомогу по служШ або в працевлаштуванш, хтось мрiяв придбати книгу чи щ-каве перiодичне видання. А ще Дмитро Яворницький iнколи й сам потребував медично! допомоги.
Метою даного дослщження стало встановлення зв'язкiв академша Д.1. Яворницького з представниками медичних закладiв, установ i товариств. Для реал1заци поставлено! мети використано традицшш конкретно-iсторичнi методи та мережевий аналiз iз вертикальних (учитель — учш, старше — молодше поколшня) i го-ризонтальних (курси, товариства, штелектуали) лiнiй, що спiвiснують паралельно. Зупинимося на найбiльш колоритних особистостях. Вщомоста про медичних працiвникiв, долi яких пов'язанi з Д.1. Яворницьким, нами об'еднаш в окремi групи. При всiй умовностi такого подту ми керувалися найбiльш визначальною ри-сою тiе! чи шшо! постатi.
Вченi
Бец Володимир Олексйович (1834-1894)
Медик, анатом, пстолог, антрополог, член-кореспондент Паризького антропологiчного товариства, прогресивний громадський дiяч. Працював професором кафедри анатоми. Разом з В.Б. Антоновичем видав книгу «Исторические деятели Юго-Западной России» (Ки!в, 1885). У листа О.Г. Сластюна до Д.1. Яворницького вщ 21 квiтня 1900 року йдеться про придбання «Альбому укра!нських гетьмашв», ви-даного покiйним Бецом у Киевi [1].
Володимир Бец
Богомолець Олександр Олександрович (1881-1946)
Видатний укра!нський патофiзiолог, державний i громадський дiяч. Олександр Богомолець народився 12 (24) травня 1881 року в Киевi в Лук'янiвськiй тюр-мi, де на той час перебувала його мати, революцюнер-ка Софiя Микола!вна Богомолець (1856—1892) — член Швденноросшського робiтничого союзу. Його батько, Олександр Михайлович Богомолець, був земським лшарем. Олександр, закiнчивши медичний факультет Новоросшського унiверситету (1906) в Одеш, пра-цював у лаборатори тд керiвництвом М.В. Шдвисо-цького. У 1909 рощ Олександр Богомолець захистив докторську дисертащю. З 1909 року — приват-доцент Новоросшського ушверситету; у 1911—1925 роках — професор загально! патологи Саратовського ушверситету; у 1925—1931 роках — професор патолопчно! фГзюлоги Московського ушверситету й одночасно директор 1нституту гематологи та переливання кро-вГ (1928-1931). З 1929 року — академш АН УРСР, з 1930-го — президент АН УРСР, з 1932-го — акаде-мш АН СРСР, з 1942-го — вще-президент АН СРСР. У 1931 рощ Олександр Богомолець пере!хав до Киева, де очолив створений ним 1нститут експерименталь-но! бюлоги й патологи та 1нститут кшшчно! фГзюлоги АН УРСР. О.О. Богомолець — основоположник школи патофГзюлопв, працював у галузГ ендокринологи, па-тофГзюлоги, вегетативно! нервово! системи, переливання кров^ онкологи, фГзюлоги й патологи сполучно!
Олександр Богомолець
тканини, довголптя. Опрацював ефективну методику впливу на сполучну тканину винайдено! ним антире-тикулярно! цитотоксично! сироватки, вщомо! в усьому свт як стимулятор функцш сполучно! тканини [2, 3].
Частково збереглося листування Д.1. Яворницько-го та О.О. Богомольця. Так, професор Яворницький отримав вщ президента ВУАН академша О.О. Богомольця офщшне запрошення на шчневу сесш Ради ВУАН, що мала вщбутися 7-10 шчня 1934 року. Але Дмитро 1ванович на той час хворГв Г не мав кошпв для по!здки. Тому в телеграмГ до академша О.О. Богомольця вщ 4 шчня 1934 року вш висловив прохання вГдновити йому регулярне державне утримання, бо «стан мш дуже скрутний» [2]. Академии мали зустрГчГ впродовж наступних сесш ВУАН. У лисп вГд 2 липня 1940 року Олександр Олександрович дякував Дмитро-вГ 1вановичу за привггання й висловлював найкращГ побажання [3].
Кожевников Олексй Якович (1836-1902)
Доктор медицини, професор кафедри нервових хвороб Московського ушверситету. У лисп Д.1. Явор-ницького до археолога-аматора Л.С. Борщевського вщ 26 червня 1894 року йдеться про висилку професору Олексш Кожевникову знайдених при археолопчних розкопках двох черешв. Д. Яворницький сшвпрацював з Л. Борщевським гад час перебування в Середнш Ази, читав там лекци, друкував стати в мюцевш преш з ю-тори краю [1].
Олексй Кожевников
Володимир Александров
Митрофан Попов Попов Митрофан Олексйович (1843-?)
Анатом, професор Харювського ушверситету. На-родився в 1843 рощ, закшчив Харкiвський унiверситет (1866). З 1867 року працював прозектором фiзiологiч-но! анатом!!, читав лекци до 1872-го. Був вщряджений на два роки за кордон: у Вщш працював пщ керiвництвом професора Лянгера, у Бонш — у Макса Шульца, у Бер-лш — у Вiрхова. У 1872 рощ захистив докторську дис-ертащю «О нервах желчного пузыря». З 1872-го викладав у Харкiвському ушверситета. Автор багатьох праць з фь зюлопчно!' анатоми, перекладу (спiльно з К. Вагнером) книги I. Генле «Очерк анатомии человека» (Харюв, 1881).
До нього неодноразово звертався Д.1. Яворниць-кий за медичними порадами, що шдтверджуе лист катеринославського природознавця, нащадка запо-розького козака Миколи Срединського вщ 28 червня 1890 року [4]. Збереглося п'ять листав Митрофана Попова до Дмитра Яворницького. У листi вщ 26 вересня 1894 року професор-анатом дякував Дмитру Яворниць-кому за надюлаш до Харкiвського унiверситету частини скелетав, знайденi пiд час археолопчних розкопок бiля села Фаливка (ниш Садове) Херсонсько! областi [1].
Письменники i перекладачi_
Александров Володимир Степанович (1825-1893)
Вшськовий i мюький лiкар у Харковi, поет, драматург, перекладач, автор оперет. Д. Яворницький i В. Александров обмiнювалися авторськими книжка-
ми. Так, 1891 року Александров тдписав Яворниць-кому свою книжку з тенями харювських студентав 1840-х рокiв. Книжка збериаеться нинi в Канадi у сина Миколи Костюка (упродовж останнiх роив життя вче-ного був його секретарем). Один з авторiв ще! статгi, журналiст Микола Чабан, отримав и у вiдсканованому варiантi. У 1905—1908 роках В'ячеслав Александров (син Володимира Степановича) працював шспекто-ром i викладачем математики в комерцшному училищi А. Синявського, був членом Катеринославсько! «Про-свiти» [5]. В.С. Александров у своему листа до Д.1. Яворницького вщ 14 квггня 1892 року висловлював подяку за перший том книги «История запорожских козаков» (СПб., 1892). Кореспондент упевнений: «Весь учений свiт за Вашi розвiдки Запорозького краю буде безмiрно Вам вдячний» [4].
У 1896 рощ дочка на той час уже покойного Володимира Александрова, художниця-портретистка Марiя, по!хала вчитися малярству з Харкова до Петербурга, де мешкав i працював 1лля Репiн. Видатний живописець був родом з Харывщини (народився в мюта Чугуевi), за-вжди пiдтримував украшщв i присвятив багато творiв Укра!ш, зокрема вiдому картину «Запорожщ пишуть листа турецькому султановi». Знаючи про дружш сто-сунки Репiна з Яворницьким, культурно-громадський дiяч Кесар Бтиловський звернувся до Дмитра 1ванови-ча з проханням замовити за Марш Александрову слово: «Ти — його великий приятель. Зроби се для мене — вщчини !й браму до нашого великого майстра, промов за не! словечко в листа. Вона — талановита душа» (лист К. Бтиловського вщ 22 вересня 1896 р.) [4].
Бабенко Григорий Олександрович
Лшар, письменник, автор повюта про запорозьких козаыв «Шляхом бурхливим». Працював лшарем у селГ Пологи ЧубарГвського повпу (на Луганщиш), у Боюв-ськш рудничнш лшарш, Харывськш робочо-селян-ськш полклшщь Можливо, в 1930-х роках був репре-сований. Григорш Бабенко у своему листа вщ 4 квггая 1928 року просив академша написати вщгук на його книгу, а в листа вщ 31 травня 1931 року — вислати книгу про 1вана Орка, яка йому потрГбна для роботи над по-вютю з життя перших поселеншв Харкова [6].
Блиловський Кесар Олександрович (1859-1934)
Укра!нський письменник, видавець, перекладач, культурно-громадський дГяч, за фахом — лшар, това-риш Д.1. Яворницького. Кесар Олександрович наро-дився 20 лютого (4 березня) 1859 року в селГ СтополГвка (ниш — Вознесенське Золотошського району Черкась-ко! областа) в шм'! фельдшера. Навчався в Дерптсько-му (тепер — Тартуському), Лейпцизькому, Вщенському й бнському ушверситетах. У 1883 рощ захистив дисер-тацш на звання доктора медицини й хГрурги. Працював лшарем у Петропавловську (Казахстан), з 1892-го мешкав у Петербурз^ був активним дГячем укра!нсько! колони. Видав два випуски альманаху «Складка» (1896, 1897). Шд час революцшних подш 1905 року його за-арештували за участь в антиурядових машфестащях. Шсля 1917-го працював у Криму. 1918 року був звть-нений з посади головного лшаря Феодосшсько! мор-
сько! лшарсько! станци. Улику 1919 року перебував Гз лазаретом у Решта (1ран). А ще Кесар Бтиловський — поет, друкувався у виданнях: «Славянский альманах», «Наука», «Весна», «Свп», «Зоря», газета «Труд», в анто-лопях Г збГрниках. Перекладав твори Тараса Шевченка шмецькою мовою, а шмецьких поетав — укра!нською. У його творчому доробку — пращ з медицини, кри-тичш статта, переклади. Автор книг «Укра!нське свято в ПетербурзЬ> (ЛьвГв, 1887), «У чарах кохання: Вибраш поези» (К., 1981). У сво!й творчоста К.О. Бтиловський використовував псевдошми Цезар Бтило, Цесарко, Ц.Б., 1ван Кадило, Ольгин.
Збереглося тривале листування мГж друзями: 58 листав К.О. Бтиловського до Д.1. Яворницького (перюд 1895-1932 рр.) Г 40 листав академша до одно-думця (1896-1918 рр.). У листах обговорювалися пи-тання, що вщображали рГзномаштш штереси цих двох неперешчних особистостей [1, 2].
Коваленко Олексй Васильович (1881-1961)
Укра!нський лшар-терапевт, лггератор, перекла-дач. Народився в селГ Романкове (ниш — у складГ мюта Кам'янського, колишнього Дншродзержин-ська). У дореволюцшш часи працював фельдшером у Кам'янському. Брав участь у революцшних подГях 1905 року в Катеринослав^ делегат Всеросшського з'!зду Селянсько! сптки в Москвь П!д час переслщу-вань з боку полщи переховувався довгий час у селах Катеринославщини й у самому Катеринослав^ зокрема в музе! Гм. О. Поля. Олексш Коваленко був знайомий Гз
Кесар Бтиловський Опекай Коваленко (з арх'ву О. Слоневського)
Дмитром 1вановичем з 1903 року. Вчений залучив його до фольклорно-лексикографiчно'! роботи. Так, юнак записував фольклорний i лексичний матерiал, зiбрa-ний у стьськш мiсцевостi, й надсилав Д. Яворниць-кому. А ще виписував слова з творiв С. Васильченка, Лесi Укра!нки та iнших письменниыв для «Словника укра!нсько! мови» Д. Яворницького. О.В. Коваленко — вщомий перекладач «Слова о полку Iгоревiм», автор спогадiв про Д. Яворницького. У 1914 рощ разом з Марiею Гршченко видав переств Панаса Мирного «Слово о полку Iгоревiм», у 1954-му — зробив власний переств ще! пам'ятки.
Працюючи у Деконськш заводськiй лiкарнi, розта-шованiй в осередку соляно! промисловост на Катери-нославщинi, О.В. Коваленко довщався про збiр зразкiв порщ для унiверситету iм. Шанявського й Московсько-го музею та запропонував Д.1. Яворницькому зiбрати власну колекщю корисних порiд i сольових покладiв для музею iм. О. Поля. У лисп вщ 15 грудня 1911 року вiн писав: «6 багато чого щкавого (прозора сть, роже-ва в рiзних комбшащях iз глиною i т.п.), що заслуговуе уваги спецiалiстiв. 6 куски з дуже виразно зазначеними «годовыми кольцами». Надходять сюди i окам'яшлосл з угольно! ери. Якщо i в них потреба, то можна буде урвати для музею Поля» [4]. У 1928 рощ вш закончив Днiпропетровський медичний iнститут.
Олексш Коваленко частенько вiдвiдував Дми-тра 1вановича вдома, зокрема, був у нього 2 травня 1938 року, а через дванадцять дшв, тобто 14 травня того ж року, потрапив до в'язнищ Днiпродзержинського мюьквщдту НКВС. О.В. Коваленка звинувачували в участ в контрреволюцiйнiй укра!нськш нащоналю-тичнiй повстанськiй органiзацi!, яко! насправдi не ю-нувало. Пiд час слщства постало питання про зв'язок iз Д.1. Яворницьким. Пiд тиском допипв вiн пiдтвердив, що бував у вченого в музе! та вдома й вони спткува-лися в душ поваги до всього укра!нського. Змша ^р!в-ництва Наркомату внутршшх справ НКВС (у 1938-му тсля М.1. бжова його очолив Л.П. Берiя) та подаль-ший щасливий збiг обставин урятували Коваленка [7, 8]. У шчш 1939 року його справа була закрита, об-винуваченого звiльнили. Збереглося одинадцять лиспв О. Коваленка до Д. Яворницького та шють — академша до лiкаря [2, 4].
Кулебякн Олександр Йосипович (1878-?)
Лшар-окулют. Народився 1878 року, лшар з 1906-го, земський лiкар (1908) у селi Ново-Чурилiно Мама-диського повпу Казансько! губерни. 1913 року пере!хав з Казанi до Катеринослава. У 1921 рощ О.Й. Кулебя-кш, очолюючи кафедру очних хвороб Катеринослав-ського медичного iнституту, особисто познайомився з Д.1. Яворницьким. Приводом для знайомства стало звернення Яворницького як пащента до Кулебякша. Останнiй прописав юторику окуляри для близько! вщ-станi. У залишених спогадах 1961 року Кулебякш ви-соко ощнив створений Яворницьким музей, описав подорож з юториком 1927 року через Днiпровi пороги та його незабутш пояснення пiд час мандрiв.
Симонов Михайло Васильович
Лшар, краезнавець, письменник, надвiрний рад-ник. Жив i працював у Катеринославi по лши Мiнiс-терства внутрiшнiх справ (1880). Автор книг: «Записки врача», «Путеводитель по Приднепровью. От Екате-ринослава до Ненасытецкого порога», автобюграфи. Питання щодо публiкацi! його творiв обговорювались у Катеринославському науковому товариствi та мюце-вiй науковiй архiвнiй комiсi! [1]. У довiдниках фiгуру-вав до 1889 року. Можливо, того року шшов у вiдставку або помер.
ГромадсьК дiячi_
Беренштам Вльям Людвигович (1843-1913)
Лiкaр, педагог, громадський дiяч, член «Ки!всько! громади», спiвробiтник «Киевской старины», «Киевского телеграфа», активний учасник культурно-гро-мадського життя в Петербурзь Дмитро Яворницький познайомився з Втьямом Беренштамом у Санкт-Петербурзi на так званих Костомаровських вiвторкaх у сiчнi 1885 року. Видатний юторик-народолюбець М.1. Костомаров оргaнiзовувaв зус^ч^ на як! запро-шував прихильниыв укра!нського нaцiонaльного руху. Там обговорювалися питання !сторично! козацько! минувщини, об'еднання укра!нсько! iнтелектуaль-но! сп!льноти [9]. Дмитро Яворницький у сво!х листах до К.О. Бтиловського (в!д 7 жовтня 1896 р.) i до Я.П. Новицького (в!д 15 жовтня 1885 р., 1 грудня 1886 р. та 14 грудня 1886 р.) неодноразово згадував лкаря Бе-ренштама, зокрема, писав: «Портрет Чужбинського-Афанасьева общяв Беренштам вивезти з Киева» [2].
ВЛьям Беренштам
Ваганов Сергй Васильович
Лшар, укра!нський громадський дГяч, шдтриму-вав укра!нську громаду в Москш та Киевь У його по-мешканш на Малш Броннш (будинок Прша, 71) зби-ралися земляки з Укра!ни, тут Дмитро Яворницький читав сво! лггературш твори. Сергш Ваганов у листа вщ 19 шчня 1901 року до Яворницького писав, що вщ-гукнеться на святкування 30-рГчного ювтею лггера-турно! дГяльноста О.П. Косач. Як вщомо, Олена Пчт-ка (Ольга ПетрГвна Косач, 1849-1930) — укра!нська письменниця, фольклорист, етнограф, педагог, ви-давець, член-кореспондент АН УРСР (з 1927), куль-турно-громадська дГячка, мати Леш Укра!нки, сестра М.П. Драгоманова. Збереглися листи Олени Пчтки до Дмитра Яворницького [4]. Сергш Ваганов неодноразово запрошував дослщника козацько! старовини на домашш зустрГчГ (листавка вщ 19 шчня 1901 року). У кшщ того ж року, а саме в листа вщ 1 грудня, Сергш Ваганов Гз дружиною висловлювали ствчуття Дмитру 1вановичу з приводу отримано! ним травми (потрапив у Москш шд конку) й бажали найскоршого одужання. Ось хвилююче-душевна записка Серпя Ваганова вщ 28 шчня 1902 року: «Серденько Дмитро 1ванович! За-!хав, щоб поцтувати щиро рщного товариша. Та ще й вщ шм'! зробити теж. Вш радюно згадують часи, коли жили вмюта. Вихворюйте, бо великим жалем скорбить серце. Вш ми Вас кохаем Г щиро любим» [10].
Пелехн (Пельох'т) Павло Петрович (1842-1917)
Укра!нський хирург, культурно-громадський дГяч, син вщомого укра!нського медика Петра Пелехша (17941871). Павло народився в Петербурзь З 1868 року — викладач Вшськово-медично! академи в Петербурзц
1887-1889 роки — И професор. Першим у Роси почав застосовувати антисептики. Вще-голова благодшного Товариства для видання корисних Г дешевих книжок, один Гз засновниюв Товариства Гм. Т. Шевченка в Пе-тербурзГ та Львовь У 1898 рощ передав 90 000 австрш-ських крон у фонд будГвництва майбутнього медичного факультету Укра!нського ушверситету. П.П. Пелехш — автор близько 30 наукових праць. З листування вщомо, що Дмитро 1ванович звертався до Павла Петровича за медичними порадами, обговорювалися й сусптьш питання (збереглося три листи Пелехша до Яворниць-кого) [1].
СЫовий Петро Олексйович
Лшарський помГчник у Вищетарашвщ Катерино-славського повпу однойменно! губерни, мюцевий зем-ський дГяч, шанувальник Д.1. Яворницького, щкавився укра!нською юторГею та культурою. Вщомоста про ньо-го отримано з листа громадського дГяча, просвгтянина Олекшя Белоусова вщ 14 шчня 1904 року [6].
Сочинський Петро Михайлович (1855-1913)
Земський лшар, громадський дГяч, збирач, колек-цюнер укра!нських старожитностей, член Катерино-славсько! вчено! архГвно! комГси, делегат XIII архе-олопчного з'!зду (Катеринослав, 1905), оргашзатор лекцш Д.1. Яворницького в Новомосковському повь та, попечитель Енгельгардт-Васитвського училища (ниш — село ЗапорГзьке Софивського району Дншро-петровсько! областа). Петро Михайлович брав участь в археолопчних дослщженнях у Новомосковському повт; зробив значний внесок у музейну та пам'ятно-охоронну справу на Катеринославщиш; колекцюнував картини, посуд, монети, зброю, одяг, книги та шшГ по-бутовГ предмети. А ще розшукав запорозью пам'ятки писемноста, зокрема листування кошового отамана Запорозько! СчГ П.1. Калнишевського з полковником О.Ф. Ковпаком (1771), документи щодо будГвництва Тро!цького собору в Новомосковську, обстежив архив Новомосковського полщшного управлшня й Самар-сько-Микола!вського монастиря, упорядкував орип-нальне книжкове зГбрання. У його колекци живопису особливо цшними виявилися народш картини, серед
Павло Пелех'ш
Автограф Петра Сочинського на поштовому конверт!, над'юланомуД. Яворницькому
них «Козак Мамай». Петро Сочинський передав i по-дарував iз власно! колекци музею iм. О.М. Поля бага-то пам'яток запорозько! старовини (одягу, збро!, картин, книг, рукопишв, побутових речей, скла, посуду тощо) [6]. Збереглося вiсiмнадцять лиспв Петра Со-чинського до Дмитра Яворницького [10].
Петро Сочинський упродовж понад тридцяти рокiв послiдовно працював повiтовим лiкарем у Верхньодш-провському, Новомосковському та Катеринославсько-му повггах.
Просвiтяни_
Белоусов Олекса Федорович (1868-?)
Лшар за фахом (з 1894 року), громадський дiяч, акти-вiст товариства «Просвiта» в Кам'янщ-Подтьському. З Яворницьким, напевне, познайомився в Москв^ де Белоусов у 1897—1899 роках працював лкарем-асис-тентом з дитячих хвороб у дитячш лшарш Св. Володи-мира. У 1901 рощ — лшар приватно! дитячо! лiкарнi Св. Зiна'!ди в Сумах Харывсько! губерни; у 1908-му — надвiрний радник, помiчник лiкарського шспектора в Кам'янцi-Подiльському.
У листi вщ 14 сiчня 1904 року Олекса Белоусов, мешкаючи в Кам'янцi-Подiльському, просив Яворницького допомогти з працевлаштуванням, а саме: замовити слово перед головою губернсько! земсько! управи Михайлом Володимировичем Родзянком щодо призначення його на посаду лшаря Катеринославсько! губернсько! земсько! лiкарнi [6]. У 1909 рощ Олекса Белоусов, переведений на службу до Кишинева, дтився з Яворницьким сво!ми планами вщносно вщкриття там «Просвiти». Громадський активiст розшукував свщо-мих укра!нцiв — мешканщв Кишинева, щоб створити осередок однодумщв (лист вiд 8 листопада 1909 р.) [6].
Блонський Пантелеймон Йосипович (1876-1942)
Лшар, укра!нський соцiал-демократ, член Укра!н-сько! Центрально! Ради й Всеукра!нсько! ради селян-ських депутатав. Народився 27 червня 1876 року в Ан-дрi!вцi Кам'янець-Подiльського повпу Подiльсько! губерни. Навчався в Австро-Угорщиш та Нiмеччинi. Закончив медичний факультет Варшавського ушверси-тету (1904). Пщ наглядом полщ!! перебував з 1900 року. Працюючи земським лiкарем, у 1905 рощ був звть-нений за неблагонадшнють. Уникаючи нагляду, часто змшював мiсця мешкання (Канiв, Городище, Черка-си, Ротмiстрiвка, Корсунь). 1906-го був притягнутий до вщповщальност за революцшну пропаганду. Член з'!зду УСДРП в Киевi (березень 1907 р.), член катеринославсько! «Просвии» (з 2 листопада 1914 року), голова Кам'янецько! повггово! управи, повiтовий ко-мiсар. У лютому 1918-го — член Мало! ради; через рш, у 1919-му, арештований ЧК у Черкасах; у 1921-му — по-трапив пiд слщство; у 1929-му — знову арешт. Засуджу-ючи голодомор 1933-го, написав скаргу до ЦК КПУ i лист до Комiнтерну. З початку Друго! свггово! поширю-
вав iнформацiю про радянсько-нацистську спiвпрацю. 1939-го був арештований i вiдправлений у заслання до Сисольського району Республши Комi, де працював головним лшарем. 12 шчня 1942 року його знову заарештували, а через сiм мiсяцiв, 29 серпня 1942-го, особливою нарадою при НКВС по ст. 58-10 КК РРФСР засудили до страти, що й було виконано.
На момент листування з Д.1. Яворницьким Пантелеймон Блонський був студентом медичного факультету Варшавського ушверситету, членом мюцевого укра!нського студентського товариства. Вш просив Яворницького надюлати книги з укра!нсько! iсторi! для студентства [6].
Павловський Юхим Арсентйович (1872-1956)
Катеринославський лшар, громадський дiяч, актив-ний член катеринославського товариства «Просвгга», член ради товариства з 1911 року, знайомий Д.1. Яворницького. Його лггературш псевдошми: Русин, Гор-дiй Палецький. Народився 24 березня 1872 року в селi Чернеччина Новомосковського повпу (ниш — Магда-линiвського району Дншропетровсько! областi). Бать-ко, Арсенш Юхимович Павловський, був священиком у Микола!вщ Новомосковського повiту. У родиш росло четверо дiтей (Юхим, Федiр, Григорiй та Ганна). За ро-динними переказами, батько загинув у громадянську вiйну, розстрiляний бiлогвардiйцями. Юхим мусив гга шляхом священика, навчатися в духовному училищi й семшари, але все ж обрав свггський фах лiкаря проти волi батька. У 1897 рощ юнак вступив до Томського ушверситету, де навчався в 1897—1903 роках. За активну громадську дiяльнiсть у 1899-му був виключений з на-вчального закладу й вщправлений до Катеринослава. Працював земським лшарем у селi Михайло-Лукашеве
Юхим Павловський у засланы/. 1932 рк
ОлександрГвського повпу (1903-1911) та в Катерино-славГ (1911-1918), згодом — головним лшарем Катери-нославського вщдшення Червоного Хреста. За спога-дами громадського дГяча Дмитра Дорошенка, належав до Товариства укра!нських поступовщв. Шсля Лютне-во! революци залишався одним з активних мюцевих дь ячГв укра!нського руху, заступником голови вщродже-но! «Просвгга». У вересш 1929 року був заарештований радянсько! владою, обвинувачений в антирадянськш дГяльноста й засланий до Швшчнокавказького краю (1930-1933). Шсля повернення (1935 р.) працював у Дншропетровську та ЗапорГжжь У березш 1939-го був знову заарештований Г засуджений на шють роыв, яы вщбував у таборГ в Казахстан (працював лшарем). У 1947-му повернувся в Укра!ну, працював у селГ Велика Бтозерка (1947-1952), потам у Бтенькому Запо-рГзько! областа, у 1952-му — пере!хав до родини в Запо-рГжжя. Шшов з життя 18 травш 1956 року, похований у ЗапорГжжГ, реабштований 23 лютого 1996 року [5, 6].
Омейш лiкарi, друзi, знайомi_
Пршман Леонард Леопольдович (1839-1921)
Видатний харывський окушст Г громадський дГяч. З 1870 року — доцент, з 1875-го — професор Харюв-ського ушверситету, у якому заснував першу кафедру очних недуг. У 1871 рощ створив у ХарковГ очну кишку. На власш та зГбраш кошти збудував двГ очш лшарш й амбулаторш. 1905 року на знак протесту проти репре-сш росшського уряду щодо студентав покинув кафедру в ушверситета, цтком вщдавшись практищ. Залишив низку наукових праць з офтальмологи. Дмитро Явор-ницький неодноразово звертався до Л.Л. Пршмана
Леонард Пршман
у зв'язку з хворобою очей: у Харювськш лшарш йому була виконана операщя. Дмитро Яворницький у листа вщ 6 квггая 1913 року до фольклориста, етнографа Тро-хима Романченка коментував: «Сам професор Пршман доводе меш, що в мене шсля операци буде «порядочное зрение». Як би то Бог дав» [2]. З приводу хвороби очей Дмитро 1ванович неодноразово також спткувався Гз лшарем Барабашем.
Петровський Юрй (Георпй) Олексйович (1905-1957)
Професор Дншропетровського медичного шститу-ту, лшар Д.1. Яворницького. У червш 1937 року мюцевГ сшвробггаики НКВС почали проводити арешти зна-йомих академша. У коло !хньо! дГяльноста потрапили особи, яы приходили до Дмитра 1вановича в музей або додому. П!д час зустрГчей вщбувалися вщверта розмови, дискуси, декламаци вГршГв, виконання укра!нських т-сень. Серед вщвщувачГв були професор Ю.О. Петровський, вшськовий лшар Д.1. Якимюк та шшь Юрш Петровський розповГв Дмитру Яворницькому про ма-совГ репреси серед професорГв ушверситету. Збентеже-ний Дмитро 1ванович вигукнув: «Який жах, що тепер робиться. Як добре, що я не погодився читати лекци в держушверситета. Мабуть, меш також довелося б тепер сутужно» [9].
З 1931 по 1941 рш Ю.О. Петровський очолював кафедру фармакологи Дншропетровського медшституту. Енергшний оргашзатор, талановитий педагог обрав науковим напрямом кафедри дослщження фармакологи жовчовидтення. Вчений Ю.О. Петровський видав першу в Укра!ш монографш «Клиническая фармакология». На кафедрГ активно проводилися екс-периментальш дослщження, захищалися дисертаци,
Юрй Петровський
але напружена педагопчна й науково-дослщницька робота була припинена з початком Друго! свггово! вшни й евакуащею шституту до Ставрополя [11].
Перепелиця Олесь Лукич
Лшар, родом Гз села СтарГ Кодаки. Син лоцмана Луки Савича Перепелищ (1879-1959), який очолював сптку «Дншролоцман», Олександр Перепелиця був особисто знайомий з Д.1. Яворницьким. У спогадах про юторика в травш 1963 року зазначав: «Бував Дмитро 1ванович у нас в Кодащ, в батьывськш хата, спав прямо на долГвщ, шдклавши шна або соломи. На Кодащ одного разу вш просто заморив нас: биав зГ скелГ на скелю як молодий. Дмитро 1ванович багато хорошо-го розповщав — бувало, по!демо на човш, а вш, як соловей, про кожне село, про камшь, про пороги, забори розповють. Вш знав, де, в якому сел^ хто Г на який голос ствае, навпъ мотив знав Г часто при розповщ — проствував записаш ним шсш».
Скублевська Мар1я Григор1вна
Катеринославський лшар-пнеколог, добра прия-телька Серафими ДмитрГвни — дружини Дмитра 1вано-вича Яворницького. Серафима ДмитрГвна (1879-1943) здобула освиу: 8 клашв Фундукле!всько! пмнази в Ки-евГ, учительський шститут в КатеринославГ, навчалася на юторико-фтолопчному факультета Катеринослав-ського ушверситету. Багато роыв учителювала, ди-ректорувала в навчальних закладах, поки дозволяло здоров'я. Останшми роками життя хворта. Трапився випадок: !! вкусив собака, лшар призначив шютна-дцять уколГв. Стан И здоров'я попршувався: ноги стали слабшими, швидко втомлювалася, а поим додалася хвороба печшки. Вщвщини лшаря Мари Скублевсько! рГзномаштили життя Яворницьких, покращували по-зитивну ауру в !хньому будинку. Фактичний секретар козацького батька Микола Костюк згадував: «Серафима ДмитрГвна любила таку гостю Г ставала веселшою, бо не раз я чув, як вони голосшше розмовляли, а потам смГх !хнш розлягався по всьому домЬ> [12]. Позитивний настрш сприяв творчш робота господарГв.
Щогол1в (Щоголев) Матвй Олександрович
Катеринославський лшар, знайомий Д.1. Яворницького. Якось до Дмитра 1вановича в листа звернув-ся за допомогою Кшдрат Петрович Брага (Кальченко-Брага) — громадський дГяч, член катеринославсько! «Просвии», шженер за фахом. Вш мав проблеми зГ здоров'ям й лГкувався у МатвГя Олександровича Що-голева. Кшдрат просив Яворницького допомогти йому звтьнитися з вшськово! служби у зв'язку з тяжкою хворобою через лшаря Щоголева. Чи вдалося це, не з'ясовано. Але вщомо, що за радянських чашв Кондрат Брага був репресований, 28 вересня 1937 року — заарештований, а 12 шчня 1938-го — розстртяний у Киевь Реабштований уже посмертно [6].
Один з авторГв ще! статта, журналют Микола Чабан, був особисто знайомий Гз племшницею МатвГя Щоголева — Юрою Гаевською (1912-2007) й записав
И спогади. Матвш Щоголев був родом Гз села Павлове Нижегородсько! губерни, де шд час Кримсько! вшни виробляли х^рурпчний шструментарш. Пере!хавши до свое! татки в Харыв, юнак заынчив мюцеву пмназш, у 1894 рощ — медичний факультет Харывського уш-верситету. У 1897-1902 роках працював ординатором ушверситетсько! кишки в ХарковГ (шд керГвництвом професора Федора Мечиславовича Опенховського, 1853-1914). Уш студенти-медики знають симптом Опенховського: бть у дтянщ остистих вщростыв хребта при виразщ шлунка. Матвш Щоголев — автор роботи «Случай укорочения печеночно-12-перстной связки: образование соустья между желудком и кишкой» (1898). У 1908 рощ вш став надвГрним радником, працював ординатором губернсько! земсько! лшарш в Катеринославь
Його дружина, бвгенГя Васитвна Дубравська (1883— 1938), була дворянського походження, родом Гз села Ко-ротине Чорноба!вського району Ки'!всько! область П!д час Росшсько-японсько! вшни бвгешя Дубравська, на той час студентка Вищих жшочих куршв у Москш, добровольно вщправилася на фронт сестрою милосердя. У КатеринославГ вона викладала французьку мову в пмнази Нади Тиблен, що на вулищ Козачш (за радянських чашв — Комсомольська, ниш — Старокозацька). Що-голеви мешкали за адресою: Струывський провулок, б. 14 (за радянських чашв — це провулок Урицького, ниш — бвгена Коновальця). За спогадами Юри Гаев-сько!, Дмитро Яворницький любив гуляти з доктором Щоголевим, який теж захоплювався археолопею, у парку Гм. Шевченка. Щороку вчений приходив до Щого-левих на РГздво, любив покуштувати кутю. Одного разу навпъ привГв друзГв Гз кобзою й козою, а ще — вертеп. То була незабутня вистава.
Матвш Щоголев, вщомий у КатеринославГ лшар, завщував кафедрою в медичному шститута, це йому мюто зобов'язане вщкриттям туберкульозного диспансеру. Його дружина, бвгешя Васитвна, завщувала кафедрою шоземних мов у металургшному шститута. 4 шчня 1938-го Г! звинуватили в контрреволюцшнш монарх^чнш дГяльноста й розстртяли через два тижш, 17 шчня того ж року. У книзГ «Реабштоваш юторГею» вона фиуруе як Щеголева (видавництво «Моноли», 2008, с. 1092). За два мюящ до цього, а саме 16 листопада 1937 року, була звинувачена в шпигунст на ко-ристь ПольщГ И молодша сестра близавета Васиивна Гаевська (мати Кри, 1884-1937), перекладач Дншропе-тровського трубопрокатного заводу Гм. Ленша, розстрь ляна 22 грудня 1937-го. ОбидвГ сестри були реабштоваш лише через 20 роыв, у 1958-му. Навпъ у п страшш роки сталшського свавГлля розстрш жГнок тГльки за дворян-ське походження не був повсякденним явищем.
Просвгганка НаталГя СеменГвна Щоголева (Що-голГва, ЩоголГвна) (?—1913), працюючи в катеринославський земськ^й лшарш, сприяла працевлаштуван-ню О.П. Косач-Кривинюк (1877-1945) — сестри ЛесГ Укра!нки, укра!нсько! письменницГ, етнографа, книго-видавця, д!ячки «ПросвГти». Олена ПетрГвна працюва-ла на посадГ ординатора патронату Катеринославсько!
губернсько! земсько! лiкарнi (з 5 липня 1910 року до 18 серпня 1921-го). Увесь цей час вона мешкала з родиною в селищi Лоцманська Кам'янка, що поблизу Кате-ринослава. Збереглося шiсть листiв (1909—1911), адресо-ваних Наталiею Семенiвною Дмитру Яворницькому [6].
Якимюк Дмитро ¡ванович (1914-1966)
Дмитро Якимюк, родом з Донбасу, закшчив Пав-лоградську семирiчну школу, Днiпропетровський ме-дичний шститут. Пiд час спiлкування з Дмитром Явор-ницьким був студентом-медиком. Юнак деякий час жив у будинку вченого, допомагав йому по господар-ству, щкавився iсторiею та культурою Укра!ни, дружив з Миколою Костюком (названим сином професора).
Зi спогадiв майбутньо! дружини Дмитра 1вановича Якимюка, видатного вченого, ректора Дншропетров-ського медичного шституту 1нни Iларiонiвни Крижа-нiвсько!: «Мiй Дмитро 1ванович був шанувальником козацтва. Цiкавився i тршки збирав матерiали, навiть був знайомий з Дмитром 1вановичем Яворницьким. Вчений якось написав рекомендацшного листа йому до академша живопису Самокиша. На той час Дмитро, ще зовшм молодий студент, !хав у Крим на практику» [13]. За зв'язок з академшэм Яворницьким студент Якимюк перебував у колi розробки мюцевих ствро-бiтникiв НКВС, а в 1937-му його навпъ заарештували. Збереглося вiсiм листiв Дмитра Якимюка до свого вчи-теля, в юнщ кожного — хвилюючi написи: «Ваш воспитанник», «Незабуваючий Вас Дмитрусь», «Завжди ваш Дмитрусь» [6].
У роки Друго! свiтовоi' Дмитро Якимюк пройшов бо-йовими шляхами вщ Сталiнграда до Берлiна. У повоен-ний час працював лшарем у рiзних населених пунктах: Дншропетровську, Криму, Запорiжжi, Полтавi, Кривому Розь Дмитро Якимюк захопився 1нною Крижанiвською ще в роки навчання в медичному шституп. Стриманий Дмитро та емоцшна 1нна гармонiйно доповнювали одне одного, !х об'еднували спiльнi захоплення, робота, мри, iнтереси. Вони подружилися, почуття розквiтли, невдо-взi Дмитро та 1нна стали подружньою парою. Вш розпо-вiдав про виконаш операци, вона — про спостереження над хворими. Обое захопилися наукою. Дмитро 1вано-вич був переконаний, що його власний досвщ, набутий у роки вiйни, треба узагальнити й передати iншим. Вiн захистив кандидатську дисертацш, згодом розiслав автореферат докторсько!, була призначена дата захисту, раптом — шсульт. Сам вш рятував приречених на за-гибель, а ниш зусилля медикiв, що боролися за його життя, не допомогли. Через чотири дш його не стало. Людину, яка пройшла тяжкими шляхами вшни й лиши-лася живою, забрала хвороба. Уже посмертно вийшла монографiя, в основу яко! покладено не захищену ним докторську дисертацш [13].
На прохання письменника 1вана Шаповала Дмитро Якимюк описав випадок, як двi лита жiнки, як! дуже прагнули потрапити до музею, очолюваного Явор-ницьким, !з сумом дiзналися, що прийшли у вихщний день. Вони просили дозволу в незнайомого !м чоловь ка зробити для них виняток i дозволити пройтися за-
Дмитро Якимюк
лами музею. Чоловк: дав згоду, запросив !х до музею, ще й давав пояснення. Наприкшщ з'ясувалося, що це
був сам Дмитро Яворницький.
* * *
Громадсьы органiзацi! й товариства часто зверта-лися до Д.1. Яворницького по допомогу щодо благо-дшних пожертвувань для медичних установ i закладiв. Так, у 1897 рощ з шщативи дружини губернського предводителя дворянства Ольги Олександрiвни Стру-ково! та доктора Саула Яковича Острогорського в Ка-теринославi було вщкрито пологовий будинок, пере-важно для бщних породть ушх станiв i вiросповiдань. При пологовому будинку дiяла акушерська школа для навчання акушерок. Мюька й стьська бiднота не завжди мала змогу звернутися до лшаря й часто потра-пляла до неосвiчених повитух. Утримання пологового будинку потребувало значних фiнансових внеск^в. Тому правлшня благодiйного товариства на чол! з по-печителькою пологового будинку княгинею В1рою Георг1!вною Урусовою (дочкою мецената Г.П. Алексеева) i розпорядницею лотере!-алегрi Софiею 1ва-н!вною Размарицею написало звернення до щедрих дарувальниыв за посильною допомогою, в тому числ! й до Д.1. Яворницького. «Твердо веря, что святая цель, преследуемая нашим Обществом, встретит у вас сочувствие, мы решаемся обратиться к Вам с усерднейшей просьбой прийти нам на помощь пожертвований как деньгами, так и вещами для лотереи-аллегри, которую мы предполагаем устроить 3, 4, 5 сентября 1911 года. Всякое даяние, как бы оно не было мало и в чем бы не состояло, будет принято с большой благодарностью». Лотерея-алегр! (з франц. — «жереб») — це розирування
речей або грошових сум пiсля купiвлi квитка. Частину доходу з лотере! планувалося спрямувати на вщкрит-тя рентгенолопчного кабiнету при лiкарнi Товариства Червоного Хреста [10].
Отже, проведене юторично-краезнавче дослщжен-ня свiдчить про вагому роль представниыв науково-культурно! медично! елiти в контекстi штелектуальних комунiкацiй i стосунтв академiка Д.1. Яворницького. Встановлено ïx взаемовпливи i взаемодш. Медичнi працiвники не тльки вiдзначалися високою профе-сiйною майстернютю, а й були благодiйниками, мали широкий кругозiр, рiзноманiтнi iнтереси й захоплень. Проведена робота сприятиме популяризацй' науково1, практично!' та громадсько1 роботи медично! спiльноти на Днiпропетровщинi.
Конфлжт ÏHTepecÏB. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано! статтi.
References
1. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho. Lysty muzejnyh dijachiv do D.I. Yavornyts-koho [Epistolary heritage of academician D.I. Yavornytskuy. Issue 3, Letters figures of the museums to D. I. Yavornytsky]. D.: ARTPRESS; 2005. 740p.
2. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho [Epistolary heritage of academician D.A. Yavornytskuy. Issue 4, Letters of D.I. Yavornytskuy to people of science and culture]. D.: ART-PRESS; 2005. 500p.
3. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho. [Epistolary heritage of academician D.A. Yavornytskuy. Issue 1: Letters of scientists to D.I. Yavornytskuy]. D.: Hamaliya; 1997. 888p.
4. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho [Epistolary heritage of academician D.A.
Yavornytskuy. Issue 2: Letters of people of culture to D.I. Yavornytskuy]. D.; 1999. 460p.
5. Chaban M. Diyachi Sicheslavskoyi "Prosvity" [People of Sicheslav "Prosviata"] (1905—1921). Bibliographic index. D.: IMA-press; 2002. 536p.
6. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho [Epistolary heritage of academician D.A. Yavornytskuy. Issue 6: Letters of friends, mates, acquaintances to D.I. Yavornytskuy]. D.: ART-PRESS; 2012. 848p.
7. Bulanova NM. Zacharovanuy slovom. Zhuttya i tvorchyst Oleksy Kovalenka [Enchanted by the word. Life and creativity of Olexa Kovalenko]. 46—48, 51,53p.
8. Chaban M. Suchasnyky pro D.I. Yavornytskoho [Contemporaries about D.I. Yavornytskuy. Kovalenko Olexiy. Memories about Dmytro Ivanovych Yavornytskuy]. K.: Yaroslaviv Val; 2006. 134 p.
9. Svitlenko S.I. Dmytro Yavornytskuy: vchenuy ta pedahoh v Ukrainskomy spivtovarustvi [Dmytro Yavornytskuy: scientist and educator in Ukrainian society]. D.: Lira; 2015. 312p.
10. Kapustina N, editor. Epistolarna spadschyna akademika D.I. Yavornytskoho [Epistolary heritage of academician D.A. Yavornytskuy. Issue 5: Letters of relatives, friends, acquaintances to D.I. Yavornystskuy]. D.: ART-PRESS; 2010. 952p.
11. Lyulko OV, compiler, Dzyak NV, editor. Dnipropetro-vskya Derzhavna Medychna Academiya. Do 85-ricchya. [Dnipro-petrovsk State Medical Academy. To the 85th anniversary]. D.: RVA "Dnipro-VAL"; 2001. 556-557p.
12. Kostyuk M. Poruch z Yavornytskyum. Spohady pysarya koz,atskogo batke [Near Yavornytskuy. Memories of a scribe of Cossack father]. D.: IMA-press; 2008. 192p.
13. Dzyak NV, Pertseva TO, Kuryata OV, editors. Likar, vchenuy, hromadyanyn. Do 100-richya z dnya narodzhenya profesora I.I. Kryzhanovskoyi [Doctor, scientist, citizen. To the 100th anniversary of birthday of professor I.I. Kryzhanivska]. Bibliographic index. D. : Lira; 2013. 176p.
OTpuMaHO 10.04.2017 ■
Чабан Н.П.1, Шевцова З.И.2, Гапонов В.В.3
1Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина
2ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
3ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Ученый-исследователь Дмитрий Яворницкий в кругу медиков
Резюме. Проведено изучение взаимоотношений исследовате- о жизненном пути и профессиональной деятельности наибо-
ля запорожского казачества академика Дмитрия Яворницкого лее колоритных медицинских работников из окружения Дмит-
с представителями медицинского сообщества. Отображено рия Яворницкого.
влияние Д. Яворницкого на формирование мировоззрения, Ключевые слова: Дмитрий Яворницкий; медицинское со-
общественной позиции медиков. Представлены сведения общество; взаимовлияние
M.P. Chaban1, Z.I. Shevtsova2, V.V. Gaponov3
1Editorial Office of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine
2SI "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine 3SI "Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
Research scientist Dmytro Yavornytskyi in the society of doctors
Abstract. Relations of the researcher of Zaporizhzhia Cossacks, revealed. Information has been provided on the life's path, profes-academician Dmytro Yavornytskyi, with representatives of the sional and social activity of most remarkable medical workers close medical society have been studied. The influence of D. Yavor- to Dmytro Yavornytskyi.
nytskyi on the views, public position of medical workers has been Keywords: Dmytro Yavornytskyi; medical society; interaction 170 Гастроентеролопя, p-ISSN 2308-2097, e-ISSN 2518-7880 Том 51, № 2, 2017
