CC BY
23
УДК 61(092)+472.63 DOI: 10.22141/2308-2097.53.1.2019.164078
Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3
1 Редакция обласно! газети «Зоря», м. Дн1про, Укра!на
2 ДУ «1нститутгастроентерологИНАМН Укра!ни», м. Днпро, Укра!на
3ДУ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра!ни», м. Дн1про, Укра!на
Катерина Конопля-Стасюкова — одна з перших жшок — земських ^^piB на Катеринославщиш
For cite: Gastroenterologia. 2019;53(1):67-76. doi: 10.22141/2308-2097.53.1.2019.164078
Резюме. Подан життевий шлях i профеайна Д1яльнсть земського лкаря Катерини КонопльСтасюково) на Катеринославщиш. ¡f чоловк Михайло Стасюков — один ¡з першихветеринарнихлкар'т Катеринослав-ського повту. ¡хнй син Микола Стасюк — член першого укра)нського уряду, член Центральноf й Малоf Рад, генеральний секретар харчових справ, економст, лтератор, публцист, редактор.
Ключовi слова: земський лiкар Катерина Конопля-Стасюкова; ветеринарний лiкар Михайло Стасюков; полтичний громадський дяч Микола Стасюк; Катеринославщина; Днпро
iCTopiq медицини
History of Medicine
ГАСТРОЕНТЕРОДОПЯ GASTROENTEROLOGY
Вступ
Роль земства в розвитку медично! допомоги на Катеринославщиш вагома. На початку Х1Х столптя за допомогою земства будувалися лшарш, амбулатори, аптеки. Земсьы лiкарi самовщдано працювали на ме-дичному тереш, нерщко жертвуючи власним життям. Серед них 1ван Васильович Лешко-Попель, Микола Петрович Моцаков, Всеволод Малиновський та шшь
Серед земських лiкарiв були й представнищ жшо-чо! статi. Одшею з найколоритнiших постатей жiнок — земських лiкарiв можна вважати Катерину Коноплю-Стасюкову. У лiтературi вщомосп про и життевий шлях i професiйну дiяльнiсть неповнi й розрiзненi.
Мета роботи: дослiдити життевий шлях i професш-ну дiяльнiсть лшаря Катерини КонопльСтасюково!, переважно в катеринославський перiод.
Юнацькi роки Катерини Конопл1
Катерина Конопля народилась у Катеринославi в 1855 роцi (за шшими даними — у 1853-му). И бать-ком був катеринославський дворянин Наум Овсшович Конопля. У 1845 рощ вш став колезьким реестрато-ром, надвiрним радником, працював контролером i бухгалтером Катеринославсько! губернсько! поштово! контори. У 1860 роцi на цш посадi вже була шша особа. У результатi пошуыв у державному архiвi Дншропе-
тровсько! областi (ДАДО) було виявлено, що в Катерини були сестри Олена й Неонiла та брат Василь.
Василь Конопля спершу ф^уруе як поручик запасу, а потам як надвiрний (колезький) радник у контролi залiзницi. Довiдник 1913 року подае його адресу як «вул. Нова, 17 (власний будинок)» i як «вул. Нова, 15». Василь Конопля працював у контролi Катерининсько! залiзницi разом iз письменником, книговидавцем Адрiаном Кащенком. Останнiй, як головний контролер i дiйсний статський радник (цивiльний генерал!), був начальником Василя Коноплi. Вони разом працювали на Полтавськш вулищ в будинку Гофмана (нинi це будинок на початку вул. Олеся Гончара).
Тепер — про трьох племшниць Катерини Конопль Стасюково!, дочок брата Василя. Доньок вони з дружиною Олiмпiадою Олексивною назвали так: Вiра, Надiя i Любов. (Ми думали, що мати буде Софiя, а вона ви-явилася Олiмпiадою.)
Найстарша, Вiра, народилася 8 листопада 1885 року, охрещена 24 листопада того ж року в Свято-Тро-1цькш церквi. Батьки — поручик запасно! арми Василь Конопля (Наумiв син) i його законна дружина Олiмпi-ада Олексивна. «Восприемники» — надвiрний радник Улян Данилевич (Ромуальдiв син) i дiвиця Олена Конопля (Наумова дочка) (ДАДО. Ф. 193. Оп. 3. Спр. 115. Арк. 62 зв.).
© «Гастроентеролопя» / «Гастроэнтерология» / «Gastroenterology» («Gastroenterologia»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Гапонов В.В., ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ Укра'1'ни», вул. Вернадського, 9, м. Днтро, 49044, УкраТна; e-mail: v_gaponov@ukr.net
For correspondence: Volodymyr Gaponov, State Institution "Dnipropetrovsk medical academy of Ministry of Health of Ukraine'; Vernadsky st., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: v_gaponov@ukr.net
Санкт-Петербург. МиколаУвський военний шпиталь, де 1882 року працювала Катерина Конопля
24 квггня 1895 року народилася середня дочка — Любов, i 3 червня 1895 року Стасюкови охрестили 11 у Воскресенськш церкш Катеринослава. Батьки — на-двiрний радник Василь Наумович Конопля i його законна дружина Олiмпiада Олекспвна. «Восприемники» — спадковi дворяни Михайло Якович Маслович i Любов Платонiвна Клейн (ДАДО. Ф. 193. Оп. 3. Спр. 77. Арк. 241 зв.). 10 вересня 1899 року на пщш^ метричного запису видана довщка про хрещення Лю-бовi Коноплi.
I, нарешт^ 26 листопада 1896-го народилася i 17 сiч-ня 1897 року була охрещена в Преображенському собо-рi Надiя. Батьки — надвiрний радник Василь Наумович Конопля i його законна дружина Олiмпiада Олекспвна. «Восприемники» — титулярний радник Петро Петрович Ботельман i спадкова дворянка Любов Платошвна Клейн. Священик — Федiр Федоров (ДАДО. Ф. 193. Оп. 3. Спр. 436. Арк. 2 зв.). Метрична довщка про хрещення Нади видана в лютому 1918 року. Можливо, Любов Платошвна Клейн — сестра Федора Платоно-вича Стасюкова i сама уроджена Стасюкова. Катерина Конопля не стала хрещеною ма^р'ю для жодно! свое! племшнищ...
У 1882 рощ Катерина Наумiвна Конопля отри-мала звання лжаря з жiночих i дитячих хвороб шс-ля випробування на жшочих лiкарських курсах при Микола1вському вшськовому госпiталi в Петербурзi. У вщповщь на сво! запити в Росшську нацiональну бiблiотеку в Москвi та бiблiотеку Росiйськоi акаде-мп наук у Санкт-Петербурзi ми свого часу отримали довiдки про Катерину Наумiвну, складенi на пщста-вi видання «Российский медицинский список» за
списокъ
врачей по женскилъ и д-Ьтскихъ болЪзнямъ, по-лучившихъ ото 8ван1е ло нспытан!и на женскнхъ врачебпыхъ курсахъ при Пиволаевскомъ воеппояъ госпиталь. Конопля, Екатерина Наумовна, 1882.
Фрагмент довщника «Российский медицинский список на 1883 год»
1883—1917 роки та шших видань — пам'ятних кни-жок Волинсько! й Калузько! губернiй. Вимальову-еться така картина. До 1890 року вона фнуруе пщ прiзвищем Конопля, з 1890 року — як Конопля-Ста-сюкова. Медичне звання отримала 1881 року (проте, за шшими щорiчниками, могла отримати також у 1882—1884 роках). Ми виявили й таку цжаву шфор-мацiю, що звузила наш пошук: «Земським лiкарем у Кринички призначена жшка лiкар п-ш Конопля. Передаемо як чутку, що жшка-лжар п-нi Мельникова, яка залишила службу в нашому земств^ вирушила до м. влизаветграда» [1]. 1деться про Марiю Михай-лiвну Мельникову (1849 р.н.), яка здобула медичну освгту 1878 року — на чотири роки рашше за Катерину Коноплю. Отже, Марiя Мельникова мае ще бшь-ше пiдстав фiгурувати в числi перших жiнок-лiкарiв на Катеринославщинi. У 1890—1899 роках вона працювала земським лжарем у Томаювщ, у 1900-му — у Солоненькому, у 1902-му — у Томаювщ, у 1908 рощ Марiя Мельникова — епiдемiчний лжар губернсько-го земства.
1з тiеi ж газети можна почерпнути щкаву статистику щодо штату медиюв у великш Катеринославськiй губернп на той час, коли сюди пршхала працювати молоденька лжарка. Медичний персонал губернп у 1882 роцi становив усього 122 лжар^ 22 ветеринари, 188 фельдшерiв i 96 акушерок, у тому чиот вщьно-практикуючих лiкарiв було 43, фельдшерiв — 13, акушерок — 67, вшськових лiкарiв — 17 [2]. ^яльшсть жiнок-лiкарiв на службi в земських закладах як по-мiчниць земських лiкарiв чи ординаторш земських лжарень там, де такi iснують, настщьки виявляеться корисною i плщною, що земства постшно звертають-ся зi сво!ми вимогами про рекомендацiю 1м тих, хто скiнчив курс на петербурзьких жшочих лжувальних курсах» [3].
Згщно з надiсланою нам iз Санкт-Петербурга до-вiдкою, К.Н. Конопля-Стасюкова 1884 року склала iспити на звання лжаря з жiночих i дитячих хвороб на жiночих лiкувальних курсах при Микола1вському вiйськовому госпп^ в Петербурзi (5-рiчнi жiночi ль кувальнi курси iснували при госштат з 1876 р.). 1890 року вона отримала вчене звання «жшка-лжар». 1з 1891 року працювала земським лжарем у селi Сурсько-Михайлiвка Катеринославсько! губернп. У 1895 року Катерина Наушвна Конопля-Стасюкова значиться як земський лжар у Сурсько-Михайлiвцi Катеринослав-ського повiту [4].
СПИСОЕЪ
врачей, по жепскипъ и дЬтскимъ болйзпяхъ, по-лучившихъ ото звап!о по испыташн па жепскихъ врачебпыхъ курсахъ при Николаевскомъ воениомъ госпнталЬ.
Конопля, Екатерина Наумовна, 1884.
Фрагмент довщника «Российский медицинский список на 1885 год»
Село Сурсько-Михайлiвка
Сурсько-Михайлiвка знаходиться на лiвому березi рiчки Суха Сура. Виникло село з козацького зимiвника курiнного отамана Якова Омеляновича Качалки, який тсля лiквiдацií Запорiзько! Сiчi перейшов на росш-ську службу. Помираючи, вiн заповiв свое майно хре-щенику — козаку Микит Коржу (1731—1835). Вiдоме «Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Ми-хайловки Никиты Леонтьевича Коржа», видане в 1842 рощ в Одеш архiепископом Гавршлом Розановим. На 105-му рощ життя Микита Корж (справжне прiзвище Таран) помер: застудився, збираючи кошти для церкви.
Село Сурсько-Михайл'вка. Лкарня
(колишнй будинок Титаренкв). Фото 2017 року
Як же виглядало село, коли там працювала Катерина Наумiвна Конопля? Станом на 1886 рк: у селi Сурсько! волост мешкало 2008 осiб, налiчувалось 323 дворових господарства, юнували православна церква, школа та 6 крамниць, вщбувалось три ярмарки на рiк. За переписом 1897 року кшьюсть мешканщв зросла до 3352 осiб (1728 чоловiчо! статi та 1624 — жшочо!), з яких 3320 — православно! вiри. Катеринi КонопльСтасюко-вш не довелося лiкувати самого козака Микиту Коржа, а от його нащадыв — так. Прiзвище Корж зус^чаеться в селi i сьогодш
Мiсто Катеринослав (1896-1903)
Не знаемо точно! дати перейду Катерини Конопль Стасюково! до Катеринослава, але в «Российском медицинском списке на 1897 год» вона значиться вже як земський лшар у Катеринославi [5]. У тому ж Списку на 1902 рш вона також фкуруе як земський лшар у Ка-теринославi [6]. Тут подано рш народження — 1853-й, а також рш початку служби — 1881-й. У Катеринослав-ському адрес-календарi на 1900 рiк прiзвища Катерини Наушвни ми не виявили.
У и бiографií чимало загадкового. Чому вона так часто змшювала мюця служби? Чому з губернського Катеринослава подалась у провшцшний глухий Ме-щовськ? Дата и ви!зду з Катеринослава збкаеться з датою ви!зду сина з Катеринослава до Петербурга. Вщ'йд сина розв'язував !й руки? Схоже, з чоловiком и бiльше нiчого не еднало, якщо и катеринославський перiод служби був таким коротким...
Мiсто Мещовськ КалузькоТ губернп
Подaльшi життевi дороги Катерини КонопльСта-сюково! ведуть до Калузько! губерни, у мiсто Мещовськ. Мюто, розташоване на рiчцi Туре!, — це колишня маетшсть представниць роду Романових: 6в-докл Стрешнево! (дружини Михайла Федоровича Романова i матерi його дiтей) i бвдоки Лопухiноí' (першо! дружини Петра I).
На початку ХХ столптя Мещовськ був маленьким мютечком. Усього 3 вулищ i 26 провулюв. Дороги — брукованi й шосейш. Будiвель нараховувалося 491, з них кам'яних — 48. На 1 шчня 1915 року в Мещовську мешкало 3569 ошб (1718 — чоловiчоí' i 1851 — жшочо! стаи). Православш становили 99,5 % населення.
З метою вивчення долi Катерини КонопльСтасю-ково! нами зроблено запит у Державний архiв Калузько! область Отримано вiдповiдь вщ директора архiву А.Ю. Зябкiна. У документах Лшарського вiддiлення Калузького губернського правлшня збереглося «Дело об определении на службу в Мещовскую земскую лечебницу женщины-врача Екатерины Наумовны Коно-пли-Стасюковой». У справi два документи:
1. «Прошение Мещовской уездной земской управы Калужскому губернатору № 819 от 15 апреля 1903 года о получении разрешения для приема на службу в Ме-щовскую городскую земскую лечебницу женщины-врача Екатерины Наумовны Конопли-Стасюковой».
Разом з клопотанням у канцелярш губернатора подавалося Свiдоцтво Микола!вського военного гос-шталю № 243 вщ 21 сiчня 1882 року i Свiдоцтво Кате-ринославсько! повггово! земсько! управи № 3934 вщ 26 червня 1902 року. Змют вказаних документiв не вста-новлено у зв'язку з вiдсутнiстю !х у справi.
Iмовiрно, що в перюд надання документiв Катерина Наумiвна мешкала в Катеринославi. Про це свщчить и приписка за адресою: «г. Екатеринослав, Новая ул., д[ом] Бостельмана». Титулярний радник Петр Петрович Бостельман у 1889 рощ служив реестратором Ка-теринославського губернського правлшня [7]. Ниш це вулиця архитектора Дольника (у радянський час — вул. Шаумяна) бтя парку iм. Т. Шевченка. На жаль, вщ старо! забудови на колишнш вулицi Новiй на сьогодш шчого не залишилося.
У лiвому полi документа сто!ть позначка: «Справка. По собранным сведениям оказалось, что Конопля-Стасюкова ни в чем предосудительном и порочащем ее благонамеренность замечена не была». Шдстава: ГКУ «ГАКО». Ф. 62. Оп. 22. Д. 4841. Л. 1.
2. «Резолюция из канцелярии Калужского губернатора об отсутствии препятствий к определению на службу Е.Н. Конопли-Стасюковой от 17 мая 1903 г.». Шдстава: ГКУ «ГАКО». Ф. 62. Оп. 22. Д. 4841. Л. 2.
Точно! шформаци про тривалють службово! дiяль-ност К.Н. КонопльСтасюково! в Мещовськш земськш лшарш встановити не вдалося. Можна припустити, що
| Конопля-Стаснжопа Ккат. Наум. ">'> ж.-пр. >. пр. Мпцовскь, 1,'алу;кс|:.|
Фрагмент документа, що пщтверджуе роботу
Катерини Конопл'1-СтасюковоI в м. Мещовську Калузько)' губерни. 1903 рк
звтьнення з1 згаданого л1кувального закладу вщбулося не п1зн1ше в1д 1909—1910 роыв. П1дтвердженням цьо-го е вщсутнють в1домостей про Катерину Коноплю у склад1 л1карського персоналу Мещовського пов1ту Ка-лузько! губернй в адрес-календарях Калузько! губернй на 1910-й 1 наступш роки (до 1917-го). Для пор1вняння: у збережених у Держарх1в1 Калузько! област1 адрес-календарях на 1906, 1907, 1909 роки, що мютять по1менн1 в1домост1 про особистий склад чиновниыв цив1льного, духовного й вшськового в1домств Калузько! губернй', К.Н. Конопля-Стасюкова значиться «уездным врачом в Мещовском уезде». У документах фонду Мещовсько! повгтово! земсько! управи (Ф. 1) за 1903—1918 роки вь домостей про К.Н. Коноплю-Стасюкову, на жаль, не виявлено.
Робота на Волиш
Згодом К.Н. Конопля-Стасюкова мешкала й пра-цювала на Волиш. З 1910 року Катерина Наум1вна — земський л1кар у сел1 Верби Володимир-Волинського пов1ту Волинсько! губернй (нин1 — село Верба Володи-мир-Волинського району Волинсько! обласп). У 1914— 1916 роках Катерина Наум1вна — л1кар по Олеськш д1льниц1 того ж Володимир-Волинського повпу (нин1 с. Олеськ Любомльського району Волинсько! обл.). У щор1чнику на 1917 р1к и пр1звище не ф1гуруе. До реч1, села, у яких працювала л1кар Конопля-Стасюкова, зна-ходяться пор1вняно недалеко вщ Колодяжного — села, яке в кожного асоцшеться з Лесею Укра!нкою.
1нформаци про подальший життевий 1 професш-ний шлях Катерини КонопльСтасюково! нам не вда-лося виявити.
Михайло Стасюков
Чолов1ком Катерини Наум1вни Конопл1 став дворянин Михайло Степанович Стасюков, випускник Катеринославського реального училища. Як свщчить iсторичний нарис реального училища № 1, Михай-ло Стасюков закончив його основне вiддiлення в 1882 рощ, а наступного, 1883-го, закончив додатковий (сьо-мий) клас на хiмiко-технологiчному вiддiленнi.
Михайло теж пов'язав свою долю з медициною. У «Российском медицинском списке» на 1883 рк у списку ветеринарiв, яы мають право займатися вете-ринарною практикою, лакошчно зазначено: «Стасюков Михаил Степанович вет. МВД 1881» [8]. Напевне, 1881 рк означае початок його практики. Але ж вш на цей час ще не закончив училища!
АЛФАВИТНЫЙ СПНСОКЪ
ЧИНАМЪ,
им'Ьющпмъ право на производство ветеринарной практики.
ч
Стасюковъ, Михаплт. Степанов., вет. М. В. Д. 1881.
Фрагмент документа, що пщтверджуе право Михайла Стасюкова на ветеринарну практику.
1881 рк
У 1884 рощ Стасюков працював ветеринарним ль карем Катеринославського повпу. Як такий був учас-ником засщань II з'!зду земських ветеринарних лiкарiв Катеринославщини. На з'Ьад робив доповщь про ви-падки чуми в губернй, виступав iз проектом емериталь-но! каси тощо [9]. У ведомостях про хрещення в Тро-!цькш церквi Катеринослава сина Миколи Стасюкова 23 травня 1885 року його батько Михайло теж фйуруе як ветеринарний лкар.
Те, що Катерина Конопля-Стасюкова працювала спочатку в Сурсько-Михайлiвцi, потам Катеринослав^ Мещовську, на Волиш, могло свщчити, що и шлюб iз Михайлом Стасюковим фактично розпався i вона сама заробляла собi на прожиття в рiзних куточках iмперii. Хоч, як це часто тодi бувало, добитися офщшного роз-лучення було практично неможливо. Однак це лише наш здогад.
Тим часом надвiрний радник Михайло Степанович Стасюков вщкрив 1887-го у Жандармськ^й балщ в Катеринославi цегельню й випускав цеглу з шщалами «М.С.», яку зараз можна зустрiти в мюцевих колекцiо-нерiв. Завод М.С. Стасюкова випускав цегли на 12 000 карбованщв на рк. На цегельш працювало 30 робiтни-кiв чоловiчоi статi, про що свiдчить катеринославський адрес-календар за 1901 рiк.
У липш 1897 року надвiрний радник Михайло Стасюков за 8350 карбованщв срiблом придбав у катери-нославських мщан Михайла Якимовича i Федора Яки-мовича Попових дворове мюце на Великiй Базарнiй вулищ. Брати Попови успадкували це дворове мюце в грудш 1884 року шсля смертi !х батька, Якима Они-симовича Попова. А останньому це мюце дюталося вiдповiдно до роздтьного акту з його братом Серпем Онисимовичем Поповим 20 квггня 1849 року.
1899 року М. Стасюков позичив у спадкового почес-ного громадянина Адама Андрiйовича Рiхтера 18 тисяч карбованцiв i збудував у Катеринославi доходнi будин-ки на Великш Базарнiй вулицi, № 48 (ниш — вулиця Святослава Хороброго), причому споруди збереглися дониш
Доходний будинок Михайла Стасюкова (м. Днпро, вул. Велика Базарна, б. 46, пот1м значиться як б. 48; у радянський час — вул. Чкалова, нин — Святослава Хороброго). Фото 2018 року
На початку 1900 року Михайло Стасюков заклав на-лежне йому дворове мiсце з будинками в Бесарабсько-Таврiйському земельному банку в Одес з проханням видати йому позику. У своему лист в правлiння банку вГд 17 сiчня 1900 року його представник у Катерино-славi Павло Абрамович Каменка вказував: «Означенное имущество находится в очень бойкой и доходной части города, где квартиры очень высоко ценятся и редко пустуют, состоит из совершенно новых, только что отстроенных домов и имеет минимальную стоимость в 60 000 рублей, так что назначенная мною г. Стасюкову ссуда в размере 30 000 рублей безусловно обеспечена».
У доходному будинку Стасюкова на три з половиною поверхи було 8 квартир, на цокольному поверс — слюсарна майстерня Шейна. Другий будинок мав два з половиною поверхи — на верхньому мютилася чотири-кГмнатна квартира Вульфовича, на першому — служби, а в пГдвальному — погреби. Згодом Стасюков спору-дить на дворовому мющ ще й флГгель.
Останшми роками XIX столГття в бiльшостi роз-винених кра!н спостерiгалося економiчне пiднесення. I абсолютно несподiвано настала криза. 1900 року вона охопила бшьшють европейських кра!н, а наступно-го року i США. Зовнiшня торгiвля рiзко скоротилася, чимало банкiв оголосили про банкрутство. Тож, отри-мавши першу позику, Михайло Стасюков невдовзГ, вже 26 березня 1900 року, звернувся до правлшня того ж банку з проханням видати йому другу позику. 10 грудня 1901 року, посилаючись на те, що багато квартир у його будинку стоять порожшми i вiн не мае змоги погасити недошки, Стасюков просив правлiння банку дозволи-ти йому вГдкласти виплату. Але все це для Стасюкова завершилось сумно: уже 5 червня 1902 року правлшня Бесарабсько-Тавршського земельного банку вистави-ло на продаж закладеш Стасюковим будинки по вулищ Базарнiй через несплату борпв. За будинки стали тор-гуватися катеринославський купець Файнберг i пол-тавський мiщанин БарахГй. Придбав колишне майно Стасюкова за 31 400 крб купець Шолом-Нахман !цков Файнберг (по батьковi — Гершкович чи !цкович?), який жив у Катеринославi в будинку Добровенського на Приказнш вулицi. На нього ж переведено банком i капГтальний борг.
Купець Файнберг був власником фабрики й магазину сухих i олiйних фарб, багета i рiзних малярних пристрохв у Катеринославi на Проспектi в залГзно-меблевому ряду. А вже в шч з 26 на 27 серпня 1902 року в колишнГх бу-динках Стасюкова сталася пожежа. 27 жовтня 1917 року, одразу пiсля революцГ! в Петроград^ купець Файнберг просив правлшня банку дозволити йому здшснити продаж належного йому й закладеного в банку дворового мгсця зГ спорудами на вул. Базарнш. 31 жовтня 1917 року дозвГл банком видано. Проте 9 сГчня 1918 року купець Файнберг просив правлшня банку сповГстити старшого нотарГуса Катеринославського окружного суду, що тер-мГн дозволу, виданого банком, продовжено.
Хоча банк почав листування зГ страховим това-риством щодо Файнберга, купцю все ж таки вдалося продати дворове мюце й споруди на вулищ Базарнш (рашше це був № 46, а тепер уже фпуруе № 48).
У грудш 1918 року власниками будинкГв значаться вже Г.Ф. Бугайцов Г А.П. Косжов. Страхове агентство «Тор-говельний дГм М. Карпас Г син» 13 грудня 1918 року сповютило банк в ОдесГ, що будГвлГ на БазарнГй вулицГ застрахованГ на термш Гз 14 сГчня 1919 року по 1 сГчня 1920 року на суму 150 тисяч карбованщв. Це останнш архГвний запис щодо колишнього будинку Стасюкова, а потГм Файнберга у фондах Бесарабсько-Тавршського земельного банку в ОдесГ (ниш справа зберГгаеться в Державному архГвГ Одесько! областГ).
Остання вГдома нам згадка про Михайла Стасюкова датуеться 1906 роком: вш згаданий у листГ Василя Строменка до Дмитра Яворницького у зв'язку з клопо-тами, пов'язаними з арештом Миколи Стасюка Г Васи-ля Строменка. Тож подальша доля Михайла Степановича Стасюкова нам невГдома.
Зазначимо адреси Стасюкових у Катеринославп Ця шформащя може мати практичне значення, бо здатна пролити додаткове свГтло на !х бюграфп:
1. Михайло Степанович Стасюков 1898 року жив у ПотьомкГнському провулку, неподалж вГд вдови Олек-сандра Поля — Ольги Семешвни Поль [10].
2. Його син Микола Стасюков (Стасюк) у про-ханш на вступ до ГГрничого Гнституту в ПетербурзГ вГд 24 липня 1902 року подав таку свою катеринославську адресу: Заводська вулиця, 28 (у радянський час — вули-ця ВиконкомГвська), триповерховий будинок зберГгся.
3. Дружина Михайла Стасюкова Катерина Ко-нопля-Стасюкова у своему проханш до Мещовсько! управи 1902 року подавала адресу: вулиця Нова, буди-нок Бостельмана.
4. Прибутковий будинок Михайла Стасюкова на вул. ВеликГй БазарнГй, 46 (згодом фГгуруватиме як № 48).
Микола Стасюк
4 травня 1885 року (дати до 1919 року подаються за старим стилем) у молодих батьюв — лжарГв Стасюкових (обое православш) народився син Микола. 23 трав-ня того ж року немовля хрестили у Свято-Трощькш церквГ мюта Катеринослава. Хрещеними батьками стали колезький радник ФедГр Платонович Стасюков
М'!сто Катеринослав. Свято-Тро'щька церква, у як'!й Катерина \ Михайло Стасюкови в травш 1885 року хрестили сина Миколу.
Лист!вка початку ХХ стол1ття
i дочка надвiрного радника Неонша Наум1вна Конопля (тiтка немовляти).
Кум лгкаря Катерини Коноплг-Стасюково!, Федiр Платонович Стасюков, iз 1851 року перебував на службi, мав класний чин. 16 вересня 1872-го у колезького асе-сора Федора Платоновича Стасюкова та його дружини ДарП Васил1вни народилася дочка Вiра, яку хрестили 1 жовтня того року в УспенськГй церквг Катеринослава. Хрещеними батьками Вiри стали колезький асесор Спи-ридон Кузьмович Попандопуло та дружина надвiрного радника Мар1я Феофанiвна Веселовська (ДАДО. Ф. 193. Оп. 3. Спр. 145. Арк. 55 зв.). До речг, цГкаво, що Мар1я Веселовська — це старша сестра украшського письмен-ника Ацдрiана Феофановича Кащенка. Саме в сестри МарП жили деякий час Ацдрiан i його старший брат Ми-кола (майбутнГй академГк), коли пршхали до Катеринослава навчатися в чоловiчiй пмназП. А Василь Конопля працюватиме шд керiвництвом Ацдрiана Кащенка в контролi Катерининсько'1 залiзницi.
5809. Екатеринославскiя губ. вЪд. Выход. 2 раза въ недЪлю, подъ ред. офф. ч. Конопли, неофф. ч. Ф. П. Стасюкова. Ц. 5 р.
Фрагмент нформаци про редактор'в газети «Екатеринославские губернские ведомости»
А ще в 1875—1880 роках Федiр Платонович Стасюков був редактором неофГцшно! частини «Екатери-нославских губернских ведомостей». I це ще не все. Виявляеться, офГцГйну частину ще! газети редагував Конопля, а неофiцiйну — Стасюков [11, с. 427, 467]. Так все переплелося в одному невеликому мкй... 1з 1896-го Федiр Стасюков мав високий четвертий клас дiйсного статського радника (цивiльного генерала). Служив у навчальних закладах Ведомства iмператрицi МарГ1 (01.02.1899) [12]. Помер Федiр Платонович до 1907 року. Його син Михайло Федорович Стасюков (1863—1933?), полтавський дворянин, був мгським ар-хiтектором Полтави.
Микола Стасюк
(Стасюков) 24 серпня
1894 року вступив до
Катеринославського
реального училища
(ниш — навчальний
корпус № 2 Днгпро-
петровського нацго-
нального унГверсите-
ту гм. Олеся Гончара).
5 червня 1901 року
юнак закГнчив пов-
ний курс наук на
основному вщцтенш
цього училища. З 18
серпня 1901 р. по
„ „ 5 червня 1902 р. на-
Полтавськии
мськии архтектор вчався в додатковому
Михаило Федорович класГ училища про
Стасюков що дгстав свГдоцтво
вщ 5 червня того ж року. Тобто через 20 рокгв став ви-пускником того самого навчального закладу, що г його батько Михайло.
Потгм Микола Стасюк вступив до Петербурзького ггрничого гнституту, в архгвних фондах якого збергга-еться його особиста справа. Микола Стасюк, правда, фггуруе в нГй як Микола Михайлович Стасюков (часом його пргзвище пишеться 1 як Стасюк, що свГдчить про намагання його укра'Мзувати). У Петербурзг юнак став членом украшсько! студентсько! громади, входив до складу шформацГйного бюро й головно'1 студентсько'1 ради украшських органгзацгй.
Мсто Катеринослав. Реальне училище, у якому навчалися Михайло та Микола Стасюкови.
Листвка початку ХХ столття
З юнацьких рокгв Микола Стасюк захопився рево-люцгйною роботою. У роки першо'1 росшсько! револю-цГ1 (1905—1907) на рщнГй Катеринославщинг органгзо-вував селянськ1 спглки. За це 1906 року був посаджений у Катеринославський острог. Батьки Миколи Стасюка дуже турбувалися про долю единого сина. Це випли-вае з листгв Миколи Стасюка 1 його товариша Василя Строменка до професора Дмитра Яворницького.
З листа Василя Строменка до Дмитра Яворницького 1906 року: «Оце був у нас батько СтасюкГв 1 казав, що вгн з Сер. Сер. (вдеться про правника-украшця Серггя Серггйовича Бичихина, який служив у карному вщщ-
Сучасне фото. Мсто Днпро. Адреса Миколи Стасюка в 1902 роц'г. вул. Заводська (ниш Виконком'вська), б. 28.
Микола Стасюк (лежить на земл^ в арештному домi. 1906 р '!к
ленш Катеринославського окружного суду, був чоловь ком Тетяни Сулими-Бичихино! i допомагав заарешто-ваним юнакам-украшцям. — Авт.) був у слщувателя, i добились вони про нашi дша толку. Виходе, що дша нашi перейшли вже до товариша прокурора Ланши-на. Був, батько Стасююв казав, Сер. Сер. чи щоб то, у прокурора, i той казав, щоб ми писали прохання до суд(ово!) палати, вш швидко туди дша пошле» [13, с. 528].
1з листа Василя Строменка до Дмитра Яворницько-го вщ 18 вересня 1906 року (чи 1907-го?): як Ви були в шспектора тюремного, 5-го шля, адмшстрацш послала запит в Департамент полщи про нас з Стасю-ком, чи випускать, чи висилать. I що Ви думаете? До цего часу нема одвггу, вже третш мiсяць! Послали депешу з проханням ускорить дшо. Мовчать. Тепер не знаю, що й робить. Стасюк мапрь прохав, щоб по!хала в Петербург персонально, та !й одпуску не дають» [13, с. 531-532]. Напевне, у цей час Катерина Конопля-Ста-сюк працювала в Мещовську.
Микола Стасюк був добре знайомий iз Дмитром Яворницьким. Збереглися два його листи до ютори-ка, писан тд час арешту, в одному вш клопотався про свого колегу по партп 1саака Мазепу (18.03.1908), а в другому — про майбутнього члена Центрально! Ради Феодосгя Паляничку (15.11.1908) [14]. На конверт рукою Д. Яворницького надпис: «Лист полггичного Миколи Стасюка, який укут з Строменком сидить у тюрмi i якого я визволяв iз неволi». Громадський i поль тичний дiяч, археолог Василь Iоаникiйович Стромен-ко неодноразово звертався до Дмитра Яворницького з проханням допомогти йому та Стасюковi визволитися з в'язницi (вiдомостi з 1х листування).
Особливий iнтерес становлять листи студента Миколи Стасюка до педагога, письменника, громадсько-го дiяча Бориса Гршченка щодо гстори виникнення й розповсюдження перших украшських видань у Схiднiй Украшг (оригшали листiв зберiгаються у фон-дi Б. Грiнченка в Iнститутi рукопиив Нащонально! бiблiотеки iм. В. Вернадського). 6 березня 1906 року Стасюк сповщав Гршченка про свгй арешт i можливе заслання до Тобольська. Так званого арешту зазнала i його книжка «Автономiя i розвиток продуктивних сил на ВкрашЬ>, про що повщомляв часопис «Речь».
До реч^ 10 травня 1910 року Стасюк виступив з про-мовою вщ петербурзького студентства на похорон Бориса Грiнченка в Киевi [15].
Миколi Стасюку, як органiзаторовi селянських спшок на Катеринославщинi, загрожувало трирiчне заслання до Тобольсько! губернп. Проте йому вдало-ся уникнути цього заслання. Надаш Микола Стасюк перебував пщ наглядом полiцГí. У лютому 1908 року в Катеринославi все ж таки вiдбувся суд над учасниками й керiвниками селянських оргашзацш, органiзаторами й учасниками заворушень. Справа про селянську сшл-ку на Катеринославщиш привернула увагу тогочасно! преси. Микола Стасюк був засуджений на вгсгм мгсяцгв ув'язнення г вщбував його в 1зюмськГй в'язницг [16].
Протягом 1907—1912 роюв М. Стасюк опублжував науковi працi з економжи Украши: «Автономiя i розвиток продуктивних сил на ВкрашЬ (1907), «Економiчнi вщносини Укра!ни гз Великороаею г Польщею» (1911), «Емiграцiя та и значення в економiчному життi Укра!-ни» (1912). 1х тематика становить неабиякий iнтерес г сьогодш, через сто рок1в пiсля першо! публiкацГí. Без сумшву, до нотатки «Укра!нська громада Петербурзького шституту», опублжовано! у Катеринославськ1й газетi «Южная заря» вщ 30 квiтня 1910 року, був при-четний Микола Стасюк, як писар ще! громади.
М. Стасюк публiкувався також у Катеринослав-ському просвiтянському часописi «Днгпровг хвилi», який видавався в 1910—1913 роках. Уже в першому но-мерi за 1910 ргк з'явився його допис «Як представлено
Мсто Катеринослав. Олександро-Невська (Чечелiвська) церква, у якй брали шлюб Микола Стасюк i Мар'я Шевченко 3 жовтня 1910 року.
Листвка початку ХХ столття
Украшу на виставщ в КатеринославЬ». Влггку-восени того року в м1ст1 на Дншр1 в1дбувалася обласна про-мислова сГльськогосподарська й кустарна виставка, на якш Стасюк разом з шшими просвггянами зав1дував продажем украшських книжок.
У цей пер1од вщбулися змши в особистому житт1 юнака. 3-го жовтня 1910 року в Олександро-Невськш церкв1 Катеринослава Микола Стасюк вшчався з Ма-р1ею 1вашвною Шевченко (1892—1937), слухачкою Кш'вського комерщйного шституту, з родини робгтни-к1в. У них народилося тр1йко дГтей — дочка Регша, син Марко 1 дочка Галина [19].
Мар1я, невютка Катерини Стасюково! (дружи -на 11 сина Михайла), також пов'язала свою долю з журналютикою. На початку 1920-х вона працюва-ла в катеринославському «ГубвидатЬ», до 1935-го — у дншропетровськш обласшй газет1 «Зоря», поки 11 не «вичистили» зв1дти, а пот1м — у маленькому аполитичному журнальчику «Театр 1 глядач» — останньому при-тулку для ж1нки, як1й випала невесела доля бути дружиною украшського пол1тика.
Сватом Катерини Коцоплi-Стасюковоi (батьком дружини сина Михайла) був не дворянин, а робггник 1ван Шевченко, який теж брав участь у револющйнш боротьб1. Вш залишив спогади про важлив1 полггичш поди того часу. У 1896 рощ 1ван Шевченко працював на Катерининськш затзнищ техшчним агентом потягу для перевезення коронованих ос1б краш Свропи й АзГ1 напередодт коронацп Миколи II; бачив Ходинку в Москв1 тощо [19].
У 1912 рощ М. Стасюк брав активну участь у петер-бурзькому, а пот1м в одеському кооперативному з'1здах. Напевне, без його участ1 не об1йшовся 1 з'1зд коопера-тор1в на Дн1прових порогах, який нелегально вщбував-ся в 1916 рощ. М. Стасюк був також делегатом з'1зду представник1в кредитових 1 позичково-ощадних това-риств 1з Херсонщини, Бесарабп, Кш'вщини, ПодГлля й ТаврГ1, який в1дбувався з 30 травня по 3 червня 1912 року в Одес1 (було понад 350 делегат1в!). Про сво1 вра-ження вш написав у статт1 «З Одеського кооперативного з'1зду», надрукованш у катеринославському часопи-
Микола Стасюк у складi першого украУнського уряду.
Перший Генеральний секретар1ат УкраУнськоУ ЦентральноУ Ради (стоять: П. Христюк, М. Стасюк, Б. Мартос; сидять: i. Стешенко, Х. Барановський, В. Винниченко, С. Сфремов, С. Петлюра). 1917 р!к
ci «Дншровг хвилг». У зв'язку з активною громадською дiяльнicтю Миколi Стасюку вдалося отримати вищу освгту тiльки напередодш революцг!.
Микола Стасюк був одним i3 заcновникiв Укра!н-сько! Центрально!' Ради. У квгтнг 1917 року на з'!здг дг-ячiв украшського села його було обрано головою ново-утворено! Укра!нсько! селянсько! спшки й делеговано до складу Центрально! Ради. На загальних зборах УЦР вш був обраний до !"! виконавчого органу — Комгтету Украшсько! Центрально'! Ради (пiзнiше — Мала Рада). 15 (28) червня 1917 року Мала Рада на своему засгдан-нг ухвалила створення Генерального cекpетаpiатy, Ста-сюка було призначено першим генеральним секретарем харчових справ. Шсля гетьманського перевороту 20 квггня 1918 року вш повернувся до кооперативно! пpацi. Пiд його кеpiвництвом у Киевi оpганiзовано «Книгоспшку» — видавництво, що пyблiкyвало лгтера-тypнi твори, наукову лiтеpатypy й шкщьнг пгдручники. За чаciв ДиректорГ! УНР Стасюк — начальник поста-чання АрмГ! УНР у Кам'янщ-Подгльському. Деякий час жив у емгграцГ!. Згодом повернувся до Укра!ни. Працював у Всеукрашськгй академг! наук як спгвро-бгтник з окремих доручень, редагував кооперативы видання у Харковг, працював у Всеукрашськгй спшцг сгльськогосподарських кооперацгй «Сгльський гос-подар». 1931 року М. Стасюка заарештовано у справг «Укра!нського нацГонального центру». ДесятирГчний термГн ув'язнення наш краянин вГдбував на лГсоповалГ в Карелг!, у Мгдноггрськгй колонГ! посиленого режиму, на будгвництвг БГломор-БалтГйського каналу.
У вереснг 1937 року дружину Стасюка, Марш 1ва-нгвну, також заарештували. Постановою «тргйки» матгр трьох дгтей засудили до розстрГлу за сфабрикованою «справою». I! називали дружиною петлюргвського мг-нГстра. А вона з гГднГстю вГдповГдала, що Петлюра Г Стасюк були мГнГстрами в одному урядГ. Уряд же був уенергвський, а не петлюргвський, та кого тодг хвилю-вали цг деталг? Вирок над Маргею виконано 19 листопада 1937 року в Днгпропетровську. Микола Чабан, один з авторгв цге! статтг, з сумом гортав зворушливг Марпнг листи до письменника Трохима Романченка, який згасав вгд сухот (листи зберггаються в архгвг 1н-ституту лгтератури НАН Укра!ни в Киевг) [19].
Вгдбувши десять рокгв таборгв, колишнгй мГнГстр УНР Микола Михайлович Стасюк вийшов «на волю». Можемо уявити його розпач, коли вгн дгзнався про траггчну долю дружини. Йому заборонили жити в столищ й великих мгстах. У 1940 роцг Стасюку дозволили поселитися пгд пильним наглядом «органгв» у провГнцГйному Маргуполг. Тодг ж М. Стасюк почав працювати над сво!ми мемуарами «На межг божевшля. В катгвнях НКВС». Щоб якось вижити, йому довелося працювати нгчним сторожем у мгському парку культу-ри Г вГдпочинку. Парк був закладений у чудовому мгс-цг, у гирлг Калиново! балки, на крутгй скелг, ще в 1867 роцг, про що свгдчить напис на в'!знгй арцг.
З початком вгйни Г приходом у жовтнг 1941 року до Маргуполя нгмецьких вгйськ Стасюку запропонували посаду редактора укра!номовно! мгсько! «Маргуполь-сько! газети», на що вгн дав згоду. Керована Стасю-
ком «Мар1упольська газета», хоч 1 в умовах жорстоко1 птлер1всько1 цензури, послiцовцо проводила самостш-ницьку лшш, з номера в номер публ1кувала матер1али з ютори, л1тератури й культури Украши. 1сторичт поди висв1тлювалися з позиц1й теорГ1 М. Грушевського. У газет1 надруковано п'ятнадцять уривк1в 1з мемуар1в Стасюка. На жаль, повшстю його спогади не дшшли до читача. А ще «Мар1упольська газета» постшно ш-формувала читач1в про репертуарт плани мюцевого театрального колективу, вм1щувала рецензи на окрем1 спектакл1, як1 писав Стасюк. Театр був зручним м1сцем для зустр1чей пГдпГльникГв. Сюди, зокрема, навГдува-лися зв'язювщ центрального проводу ОУН [17].
Микола Стасюк увшшов до складу оргашзатор1в ангаптлерГвського ОУН1вського тдпглля, очолив м1с-цеву «Просв1ту», в примщенш яко1 нер1дко в1дбува-лися об'еднаш збори мовцо-лiтературцоi та юторико-етцографiчцоi секцГ1.
У грудт 1942 року в Мар1упол1 розпочалися ма-сов1 арешти члешв антифашистського п1дп1лля ОУН. Затримано було й Стасюка. У квита 1943-го, п1д час наступу Червоцоi армГ1, йому вдалося втекти разом з однодумцем Андр1ем Авраменком (колишшм актором харк1вського театру «Березгль»). Вт1кач1 добралися до села Широке, що на Дншропетровщиш (там мешкала родина Авраменка). У квпта 1943-го М. Стасюк вир1-шив повернутися до Мар1уполя. Подальша доля героя невГдома.
Сучаснiсть
Село Сурсько-Михайл1вка, у якому Катерина Ко-нопля-Стасюкова працювала земським л1карем, нит входить до складу Солонянського району Дншропе-тровсько1 област1. М1сцев1 мешканщ старанно вивча-ють його 1стор1ю. Збер1гся будинок розкуркулених бра-т1в Титаренк1в, у якому знаходилася л1карня.
У столптай хат1 м1сцевого мешканця Олександра Пластуна з 2014 року д1е народний музей-садиба Ми-кити Коржа — самобутня перлина краю. Шщаторами його створення стали Олександр Пластун 1 м1сцев1 ак-тив1стки — вчительки Натал1я Семенова та 1рина Бойко. У сел1 встановлено уклiцций хрест «Спаси и Сохрани» з мемор1альними дошками засновниковГ села Микит1 Коржу (на пр1звище Таран) 1 м1сцевому свяще-нику арх1мандриту Серафиму Тяпочкшу. Проводяться генеалопчш дослiджецця нащадыв Микити Коржа за програмою «Велика родина». Збер1гся старовинний козацький цвинтар, могили Микити Коржа та його р1дних. У 2011 роц1 збудовано храм Святих апостол1в Петра 1 Павла.
1з Сурсько-Михайл1вкою також пов'язана доля ще одного л1дера нацюнально-визвольного руху в УкраШ час1в громадянсько1 вшни — Трифона Глад-ченка (1891 — 1921), син якого, Анатолш Трифонович, здобув медичну осв1ту, науковий стушнь кандидата медичних наук 1 в 1965—1968 роках працював у Дш-пропетровському науково-дослщному шститут1 га-строентерологп.
На сьогодт в сел1 д1ють об'екти шфраструктури: Сурсько-Михайл1вська л1карська амбулаторш, середня
й восьмир1чна школи, Будинок культури, аптека, б1-блютека, дитячий садок, крамнищ, поштове вщилен-ня. На будинку л1карт юторично справедливим було б в1дкрити пам'ятну дошку на честь Катерини Коно-пл1-Стасюково1 — одше'1 з перших жшок — земських л1кар1в. У сгльському музе1, заснованому в 1984 рощ, який нараховуе понад 700 експонатав, дощльно подати в1домост1 про життевий 1 професшних шлях Катерини Конопл1-Стасюково1 та члешв 11 родини. Маючи багату юторш, село мае перспективи розвитку.
У зв'язку з участю в юторико-краезнавчих конфе-ренщях у 2012 рощ авторам стати вдалося побувати в Калузькш областа, у мюп Мещовську, де колись працювала л1карем Катерина Конопля-Стасюкова. При в'1зд1 в м1сто стопъ стела у вигляд1 колоса з написом: «Мещовск. 1238 год». У мюп функаГонують чотири навчальних заклади, центральна районна л1карня. На колишшй Бульваршй вулищ у двоповерховш буд1вл1 жшочо'1 имнази нит розм1щено корпус Педагопчного коледжу. На будинку Центру творчого розвитку й гу-мацiтарцоi освгга п1д назвою «Воспитание» в1дкрита пам'ятна дошка уродженцю краю, мшютру внутршшх справ РосГ1 В.К. Плеве (1902—1904). Збереглися старо-давт церковт споруди: Храм на честь Благовщення Свято1 Богородиц (р1к заснування 1696-й) 1 Благо-в1щенський собор (1832 р.). Недалеко в1д Мещовська височ1ть в1дновлений Свято-ГеоргГ1вський чолов1чий монастир.
Нин промислове м1сто Мар1уполь, де мешкав Микола Стасюк у 1940-х роках, належить до Донецько1 област1. Збер1гся парк 1з вЧзною аркою та фонтаном, у якому Микола Михайлович працював шчним сторожем. Ниш його назва — Дитячий парк культури 1 вщпочинку, поруч в1дкрито Палац спорту «Спартак», збудоваш дитяч1 атракцюни з колесом огляду. Алея просв1тител1в (в1д в'iзцоi арки до центрально1 площ1) увГнчана бюстами видатних людей, як1 зробили ваго-мий внесок у розвиток науки й культури. Науков1 д1яч1 сус1дять 1з представниками мистецтва. Доречно вста-новити пам'ятний знак видатному пол1тичному д1ячев1 Микол1 Стасюку, який зробив г1дний внесок у розвиток украшського просвггаицького руху.
Мсто Маруполь. В'Узна арка до мського саду, у якому в 1940-1941 роках Микола Стасюк працював шчним сторожем. 2018 рк
У квита й травш 2014 року Марiуполь перебував у зош полiтичного конфлiктy У MicTi була тимчасово проголошена влада ДНР. 13 червня того ж року бшщ добровольчих батальйошв i Нацюнально! гварди Укра-1ни вiдновили контроль украшсько! влади над мicтом.
Отже, серед представниыв родини КонопльСтасю-кових були як земсью лiкарi, так i лiдери нацюнально-визвольного руху в Украшь На жаль, доci не перевидаш науковi й публiциcтичнi твори Миколи Стасюка, не зiбрана його етстолярна спадщина. У мicтi Днiпрi на будинку колишнього реального училища, у якому на-вчався Микола Стасюк, потрiбно встановити пам'ятну дошку на його честь.
Конфл^ iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-нicть конфлiкту iнтереciв при шдготовщ дано'1 cтагтi.
References
1. Ekaterinoslavskii listok. 1883 May 22. (in Russian).
2. Ekaterinoslavskii listok. 1883 Jul 13. (in Russian).
3. Ekaterinoslavskii listok. 1883 Jul 22;(81). (in Russian).
4. Pamiatnaia knizhka i Adres-Kalendar' Ekaterinoslavskoi guber-nii na 1895 god [Memorial book and the Address-Calendar of the Yekat-erinoslav guberniya for 1895]. Ekaterinoslav; 1895. 266p. (in Russian).
5. Medical Department of the Ministry of Interior of the Russian Empire. Rossiiskii meditsinskii spisok na 1897 god k 15 maia 1897 [Russian medical list for 1897 by May 15, 1897]. SPb; 1897. 346p. (in Russian).
6. Medical Department of the Ministry of Interior of the Russian Empire. Rossiiskii meditsinskii spisok na 1902 po svedeniiam k 15 fevralia 1902 [Russian medical list for 1897 as reported by February 15, 1902]. SPb; 1902. 405 p. (in Russian).
7. Pamiatnaia knizhka i Adres-Kalendar' Ekaterinoslavskoi guber-nii na 1889 god [Memorial book and the Address-Calendar of the Yekat-erinoslav guberniya for 1889]. Ekaterinoslav; 1889. 503 p. (in Russian).
8. Medical Department of the Ministry of Interior of the Russian Empire. Rossiiskii meditsinskii .spisok na 1883 god [Russian medical list for 1883]. SPb; 1883. 470 p. (in Russian).
9. Protocols ofmeetings of the II Congress of Zemstvo Veterinary Doctors of the Ekaterinoslav guberniya with attachments; 1884 April 18-27. In: Otchet Ekaterinoslavskoi Gubernskoi zemskoi upravy za
1884 god [Report of the Yekaterinoslav Provincial Zemstvo Administration for 1884]. Ekaterinoslav; 1885. 627p. (in Russian).
10. Satanovskii LV, editor. Ves' Ekaterinoslav [All Yekaterinoslav]. Ekaterinoslav: LI Satanovsky; 1898. 198 p. (in Russian).
11. Mezhov VI. Sistematicheskii katalog russkikh knig za 1875 i 1876gody, prodaiushchikhsia v knizhnom magazine potomstvennogo pochetnogo grazhdanina Iakova Alekseevicha Isakova [The systematic catalog of Russian books for 1875 and 1876, .soldin the bookstore of hereditary honorary citizen Yakov Alekseevich Isakov]. SPb: IaA Isakov; 1877. 427p. (in Russian).
12. Mezhov VI. Sistematicheskii katalog russkikh knig za 1877 i 1878 gody, prodaiushchikhsia v knizhnom magazine potomstvennogo pochetnogo grazhdanina Iakova Alekseevicha Isakova [The systematic catalog of Russian books for 1877 and 1878, sold in the bookstore of hereditary honorary citizen Yakov Alekseevich Isakov]. SPb: IaA Isakov; 1880. 467 p. (in Russian).
13. Volkov SV Vysshee chinovnichestvo Rossiiskoi imperii: kratkii slovar' [The highest bureaucracy of the Russian Empire: brief dictionary]. Moscow: DmitryPozharsky University; 2016. 634p. (in Russian).
14. Abrosymova SV Vasylenko NJe, PerkovaAI, et al., authors; Ka-pustinaNI, editor. EpistoljarnaspadshhynaakademikaDI Javornyc'kogo. Lysty muzejnyh dijachiv do DI Javornyc'kogo. Tom 3 [Epistolary heritage of academician Javornyc'kyj DI. Letters of museum figures to DI Yavornitsky. Vol 3]. Dnipro: ART-PRES, 2005. 528 p. (in Ukrainian).
15. Abrosymova SV Vasylenko NJe, Perkova AI, et al., authors; Ka-pustina NI, editor. Epistoljarna spadshhyna akademika DI Javornyc'kogo. Lysty muzejnyh dijachiv do DI Javornyc'kogo. Tom 3 [Epistolary heritage of academician Javornyc 'kyj DI. Letters ofmuseum figures to DI Yavornitsky. Vol 3]. Dnipro: ART-PRES, 2005. 531-532pp. (in Ukrainian).
16. Abrosymova SV Vasylenko NJe, Perkova AI, et al., authors; Ka-pustina NI, editor. Epistoljarna spadshhyna akademika DI Javornyc'kogo. Lysty dijachiv kul'tury do DI Javornyc'kogo. Tom 3 [Epistolary heritage of academician Javornyc'kyj DI. Letters from cultural figures to Javornyc'kyj DI. Vol 3]. Dnipro: ART-PRES, 1999. 460p. (in Ukrainian).
17. Ostashko TS. Stasjuk Mykola Myhajlovych. In: Smolij VA, editor. Encyklopedija istorii' Ukrai'ny. Tom 9 [Encyclopedia of the history of Ukraine. Vol 9]. Kyiv: Naukova Dumka; 2012. 833 p.
18. Chaban MP. What is the fate of Mykola Stasyuk. Starozhyt-nosti. 1992;14(30):5. (in Ukrainian).
19. Chaban MP. Dijachi Sicheslavs'koi' Prosvity (1905-1921): bio-bibliografichnyjpokazhchyk [Activists of Sicheslav Prosvita (1905-1921): bibiographic index]. Dnipro: IMA-Pres; 2002. 418-421 pp. (in Ukrainian).
OTpuMaHO 17.01.2019 ■
Чабан Н.П.1, Шевцова З.И.2, Гапонов В.В.3
1 Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина
2 ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
3 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Екатерина Конопля-Стасюкова — одна из первых женщин — земских врачей на Екатеринославщине
Резюме. Представлены жизненный путь и профессиональная деятельность земского врача Екатерины Коно-пли-Стасюковой на Екатеринославщине. Ее муж Михаил Стасюков — один из первых ветеринарных врачей Екатери-нославского уезда. Их сын Николай Стасюк — член первого украинского правительства, член Центральной и Малой Рад,
генеральный секретарь пищевых дел, экономист, литератор, публицист, редактор.
Ключевые слова: земский врач Екатерина Конопля-Стасю-кова; ветеринарный врач Михаил Стасюков; политический общественный деятель Николай Стасюк; Екатеринославщи-на; Днепр
M.P. Chaban1, Z.I. Shevtsova2, V.V. Gaponov3
1 Editorial Office of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine
2 SI "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine
3 SI "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
Kateryna Konoplia-Stasiukova — one of the first female zemstvo doctors in the Katerynoslav region
Abstract. Life journey and professional activity of the zemstvo doctor Kateryna Konoplia-Stasiukova in the Katerynoslav region have been presented. Her husband Mykhailo Stasiukov is one of the first veterinarians in the Katerynoslav district. Their son Mykola Stasiuk is a member of the first Ukrainian government, member of
Central and Small Rada, secretary general of food affairs, economist, writer, publicist, editor.
Keywords: zemstvo doctor Kateryna Konoplia-Stasiukova; veterinarian Mykhailo Stasiukov; political public figure Mykola Stasiuk; Katerynoslav region; Dnipro
