CC BY
55
iCTopiq медицини
History of Medicine
УДК 61(091.612:2)+94(477.63)-054 DOI: 10.22141/2308-2097.51.3.2017.112641
Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3
1 Редак^я обласноi газети «Зоря», м. Днпро, Укра/на
2 ДУ «1нститутгастроентеролог'И НАМН Укра/ни», м. Днпро, Укра/на
3ДЗ «Днпропетровська медична академ'я МОЗ Укра/ни», м. Днпро, Укра/на
Катеринославськ лiкарi шмецького походження
For cite: Hastroenterolohiya. 2017;51:222-8. doi: 10.22141/2308-2097.51.3.2017.112641
Резюме. Вивчено життевий шлях \ профеайну д1яльнють медиюв н1мецького походження на Кате-ринославщин1 в ХVШ-ХIХ стол'птях. Серед них Карл Роде, 1ван Зегер, 1ван Зоммер, Олександр Грунау, Яюв Езау, Роберт Вебер. Розглянуто ¡х внесок у розвиток науки, надання медично! допомоги населенню. Ключовi слова: л1кар1; етн1чн1 н1мц1; Катеринославська губерн1я; медичнадопомога
ГАСТРОЕНТЕРОДОПЯ GASTROENTEROLOGY
При!зд шмецьких поселенщв на Катерино-славщину почався шсля лшвщаци Запорозько! Сiчi в 1775 рощ. Першими заснували поселення-колони нiмцi-менонiти. Колонiсти зробили вагомий внесок у розвиток промисловосп, сiльського господарства, науки й культури в нашому регюш. У числi губерна-торiв Катеринославсько! губерни дванадцять були ви-хiдцями з Нiмеччини. Нiмецьке родове коршня мав i Олександр Поль, який вщкрив родовища залiзних руд i сприяв перетворенню краю на великий промис-ловий центр Швдня [1].
1з метою змiцнення дружби i зв'язюв мiж Укра!ною та Шмеччиною в жовтнi 2016 року вщбулася культурна акцiя «Дш Шмеччини у ДншрЬ» Проведений захщ дав можливють мешканцям мiста ознайомитися з культурою, традищями, економiчним та освггшм потен-цiалом Нiмеччини. Вщбулося святкування 150-рiччя вiд дня освячення храму свято! Катерини (шмецько! евангельсько-лютерансько! церкви в Укра!ш — ырхи). Днiпропетровське обласне товариство нiмцiв «Вщер-гебург», засноване 26 листопада 1989 року, оргашзу-вало по!здки колишшми нiмецькими колонiями, зо-крема в Бергмансталь (частина сучасного райцентру Солоне), Миколайполе, Самарiвку (колишнiй район Йозефсталь), а ще екскурси, присвяченi губернаторам та архитекторам нiмецького походження. В юторично-му нацiональному музе! iм. Д.1. Яворницького демон-струвалася експозищя предметiв побуту нiмецького виробництва XVIII — початку ХХ столптя.
Серед етшчних нiмцiв, яю мешкали на Катерино-славщинi, були й лшарь Нiмцi-лiкарi сприяли розвитку медично! допомоги тогочасному населенню. Вщомосл
про л1кар1в — етн1чних н1мщв зустр1чаються в лиерату-pi недостатньо й розр1знено.
Мета даного iстоpико-кpаeзнавчого дослщжен-ня — вивчення внеску медичних пращвниюв шмець-кого походження в розвиток медично! науки та освгга, клшчно! практики на Катеpинославщинi в XVIII— XIX столiттях.
Для pеалiзацi! поставлено! мети використано тради-цiйнi конкретно-юторичш методи й мережевий аналiз i3 вертикальних (учитель — учнi, старше — молодше
MicTO Дн1про. Свангельсько-лютеранська церква. Н'мецька юрха. 2016 рк
© «Гастроентеролопя», 2017 © Видавець Заславський О.Ю., 2017
© «Gastroenterology», 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Шевцова Зоя 1ваывна, ДЗ «Дшпропетровська медична академия МОЗ УкраТни», вул. Вернадського, 9, м. Днiпро, 49044, УкраТна; e-mail: v_gaponov@ukr.net
For correspondence: Zoya Shevtsova, State Institution "Dnipropetrovsk medical academy of Ministry of Health of Ukraine", Vernadsky st., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: v_gaponov@ukr.net
Мсто Днпро.
Костел Святого Йозефа. 2016 рк
поколшия) i горизонтальних (курси, товариства, ште-лектуали) лiнiй, як! ствюнують паралельно. Зупини-мося на найбтьш колоритних постатях.
Карл-Август Йоганович Иванович) Роде (1746-1821)
На межi ХУШ—Х1Х столiть у Катеринославi був дуже популярним перший професiйний лжар та апте-кар з ун1верситетською освiтою Карл-Август 1ванович Роде. Можливо, вiн потрапив до Росп з шмецькими колонiстами. У червнi 1787 року штаб-лгкар Карл Роде пригхав iз Карасу-базара (нинi — Бтоирськ) до С1м-ферополя для лщування високопоставлених посадових осiб С.Х. Контешуса й Мартиновського, а згодом ще правителя намiсництва В.В. Каховського, як захворти на лихоманку.
Самут Християнович Контенiус (1748—1830), будучи головою Контори шоземних поселенщв у Катери-нославi з 1799 року, заснував Помологiчне товариство i сад1вниче училище, сприяв розвитку вiвчарства тощо. Був похований у шмецькш колони Йозефсталь (сучас-на Самар1вка, що входить до складу мюта Днiпра). Його надгробок експонуеться у Днiпропетровському нащ-ональному iсторичному музе! 1м. Д.1. Яворницького.
У 1788 рощ, тсля загибелi 1.М. Синельникова п1д стiнами Очакова, правителем Катеринославського на-мiсництва був призначений Василь Васильович Кахов-ський (займав цю посаду до 1794-го). Вш i запросив Карла Роде пере'!хати разом з ним до Катеринослава
(ниш — мюто Днiпро). Роде почав розвивати та вдо-сконалювати органiзацiю медично'! справи в мюп. Генерал-майор В.В. Каховський сприяв частковому здшсненню багатьох потьомкшських починань з обла-штування столицi регiону.
Лжар Карл Роде в 1790 рощ купив 1800 десятин зем-лi в Катеринославському повiтi. В1н мав три земельш дтянки в Катеринославi (одну з них придбав у вщстав-ного запорожця Андр1я Токаря). Лжар К.1. Роде мешкав на Окружному бульварi поруч iз будинком губернатора. А ще мав будинок на парнш сторон Катерининського проспекту (ниш — iм. Д. Яворницького), а також да-лянку землi в районi Сухо'! балки (у народi — Родив-ська, ниш — Аптекарська). Оселi використовував пщ
Надгробок лкаря Карла Роде Оз фондiв Днпропетровського нацюнального Сторичного музею iм. Д.1. Яворницького)
житло, аптеку й лжарню. До 1845 року будинок Роде займали богоугодш заклади. Саме з лазаретГв К.1. Роде, розташованих на однш Гз його земельних дГлянок, по-чалася наша обласна лжарня, яка по праву могла б мати його Гм'я. К.1. Роде запам'ятався сво!ми медич-ними здГбностями й безкорисливГстю. Займаючись медичною практикою, вГдкривав лазарети, виготовляв для мюцевих жителГв лжувальш порошки, як1 в народГ називали «родпвськими». БГдноту лжував безкоштов-но. МатерГальну винагороду брав тГльки з багатих меш-канщв, щоб забезпечити лжарськими засобами неза-можних хворих [2].
Карл Роде став дворянином Катеринославсько! губернп, сГмейним лжарем Контетуса, Каховського { Мартиновського. А ще Роде працював шспектором Новоросшсько!, тобто Катеринославсько!, лжуваль-но! управи в 1797—1802 роках, коли за Павла I Катери-нослав велено було називати Новоросшськом. Медик входив до складу вюпяного компету (для шоземних колотслв), заснованого в 1809 рощ головним суддею Контори опжунства новоросшських шоземних посе-ленщв С.Х. Контетусом. Лжар Карл Роде був одшею Гз чотирьох офщшних осГб, уповноважених оргатзува-ти й робити щеплення населенню губернп. УсвГдомлю-ючи небезпеку для себе, Роде вГдважно працював у ре-гГош, де лютувала вюпа, { цим врятував життя багатьом хворим. Будучи порядною людиною, Карл !ванович упродовж п'яти роюв працював суддею Катеринослав-ського совюного суду (1814—1819) [3].
Помер Карл йанович Роде 11 березня 1821 року в КатеринославГ, був похований на мюькому цвинта-р1 (ниш на тому мющ розташований стадюн «Дншро-Арена»), могила не збереглася У фондах Дншропе-тровського юторичного музею Гм. Д.I. Яворницького зберГгаеться чавунний надгробок Гз словами: «Здесь похоронен коллежский ассесор штаб-лекарь кавалер Карл Иванович Роде, живший и скончавшийся в Ека-теринославе марта 11 дня 1821 года на 75 году от рождения. Вечная память мужу добродетельному, врачу искусному, бескорыстному другу Человечества». Внизу тд текстом рельефне зображення черепа на перехре-щених юстках. В швентарнш книзГ групи ЕТ (етногра-ф1я техтчна) за № 2498 записано, що плита чавунна,
Типовий вигляд церкви Х1Х стол'ття на Катеринославщин/ (за проектом арх/тектора М.П. Львова)
зроблена: «Екатеринослав, Луганский завод, 1830 г.». РозмГр плити 180 х 88 см, товщина 2,0—2,5 см.
Його син, Михайло Карлович Роде, став поручиком { дворянином Слов'яносербського повиу помер в 1845 рощ. Його син Михайло Михайлович I (онук Карла Роде) був також дворянином Слов'яносербського повиу, помщиком у селГ МихайлГвка. У 1848 рощ вш з1 сво!м впчимом поручиком Дмитром Барановим учинив роздГльний акт. 1906-го в тому ж повт мешкав { правнук лжаря — Михайло Михайлович Роде II (син Михайла Михайловича I).
iван iванович Зегер
!ван Iванович Зегер був родом Гз ПруссГ!, з обер-офщерських дней. Народився приблизно 1765 (1766) року. Отримав шестирГчну медичну освиу в ПруссГ!, пере!хав до Санкт-Петербурга, де в 1788 рощ служив помГчником лжаря (шдлжарем). Iз серпня того же року служив лжарем у Тавршському егерському 3-му батальот, а з червня 1792-го — лжарем у 2-му канонерському полку. Шсля вГдставки з армГ! Зегер працював лжарем Полтавского повиу (1794—1797). Штабс-лжар (Гз 5 травня 1799 р.), колезький асесор (Гз 31 грудня 1802 року). У 1811-му, маючи 45 роюв, служив штаб-лжарем при Катеринославськш казен-нш фабрищ. У грудт 1811 року йому за заслуги в ме-дичнш справГ надане дворянство. КршакГв не мав. Його дружиною була МарГя Iванiвна Уманська — дочка полтавського купця. Подружжя мало дiтей: Данила (1794 р.н.), Катерину (1795 р.н.), Федора (1797 р.н.), Марфу (1801 р.н.) й Олександра (1809 р.н.), доля яких лишилася невщомою.
iван Давидович Зоммер (1743-1788)
Згадаймо ще одного медика тмецького походжен-ня — !вана (Йоганна) Давидовича Зоммера. Вiн народився в 1743 рощ в мiстi Гданьську (Рiч Посполи-та). Його батьками були Давид Зоммер i Маргарита Слизавета. Мав сестру Анну Слизавету та двох братГв — Августа Вiльгельма i Валентина Готлiба.
Iз часом Iван Давидович Зоммер став вшськовим лiкарем, штабс-лжарем росшсько! армГ!. Пiд час ро-сшсько-турецько! вiйни 1768—1774 рокiв вш надавав допомогу пораненим. Шсля вшськово! кампанп Зоммер отримав дшянку землi в Санкт-Петербурзi, на якш збудував будинок. Нинi його адреса: Невський проспект, будинок 52, Центральний район. У 1777 рощ ГД. Зоммер отримав чин лейб-медика, став надвiрним радником, у 1778-му — секунд-майором, а з 1783-го — гоф-хГрурпусом. А ще вш був дворянином Катеринославсько! губернГ! й багатим землевласником.
Спископ Феодосiй Макаревський у книзГ «Материалы для историко-статистического описания Екатери-нославской епархии» (1880 р.) писав: «Веселые Терны, при р. Саксагани, на прекрасной возвышенной равнине, с веселыми видами, с очаровательными картинами, слобода многолюдна, с населением зажиточным, при одноштатном церковном притче, находится ныне
Граф1чне зображення церкви в сел! Весел!
Терни (арх. О. Петрасюк, м. Ки/в, 1986 р1к; за матер'алами Тернвського фМалу Кривор'зького ¡сторико-краезнавчого музею)
в Верхнеднепровском уезде, в 3-м благочинническом округе» [4].
Запорожщ здавна вщвщували цю мюцевють. У 1760 рощ тут оселився вщставний вшськовий старшина Григорш Шрам й заснував зим1вник з1 значною кшькютю мазанок 1 землянок. Вш запросив з-тд Киева сво!х р1дних, знайомих ! разом з ними устшно займався господарюванням. У 1765 рощ ця заселена мюцевють мала назву григор1вськ1 Терни на честь свого засно-вника (ниш це територ!я Кривого Рогу Дншропетров-сько! областа). У 1776-му, п1сля лшвщаци Запорозько! С1ч1 та при роздачi Новоросшських степiв у рангову дачу чиновникам военного ! гражданського вiдомства, Григор1вськ1 Хутори Катеринославського пов1ту та на-вколишн1 землi отримав в1йськовий л1кар, надвiрний радник 1ван Зоммер. У 1782 рощ ця слобода отрима-ла назву Весело-Тершвська. На той час там мешкали 159 ошб чолов1чо! та 135 — жшочо! статi. 1.Д. Зоммер мав 12 600 десятин земл! й майже 300 кршаыв.
На початку 1785 року мешканщ слободи Веселi Терни прийняли ршення про спорудження церкви й обра-ли уповноважених в1д громади. Iнiцiативу щодо буд1в-ництва церковно! споруди пiдтримали землевласник
1ван Зоммер i прикажчик Йосиф Невмивака. Шсля збору грошей 1 заготiвлi лiсоматерiалiв 16 серпня того ж року уповноважеш звернулись до Катеринославського духовного правлшня за дозволом на буд!вництво церкви на честь святого Григор!я, просвiтителя В1рме-н!!. Цього покровителя було обрано не випадково, а на честь единого сина Зоммера — григор1я. Духовне правлшня доручило саксаганському священику Михайлу Волчанецькому вир1шити питання про 6уд1вництво церковно! споруди. М1сцев1 мешканцi зобов'язалися вид1лити храму 120 десятин земл1. Дозв1л в1д Катеринославського духовного правлшня було отримано 8 жовтня 1785 року. Рапорт про завершення буд1вни-цтва храму надано преосвященному Амврос1ю через три роки, а саме 23 лютого 1788-го. Новопризначеному священику Михайлу 6роф1еву 8 березня 1788-го було видано священний антимшс. Катеринославський про-то1ерей Феодор Фомич освятив новозбудовану церкву 26 березня 1788 року. Та недовго проюнувала дерев'яна церковна споруда: за два мюящ, а саме 28 травня того ж року, вона згор1ла [4].
1.Д. Зоммер помер у Веселих Тернах ще до заюн-чення спорудження, на початку 1788 року, проживши 45 рок1в. За шщативою нового володаря ц1е! мюцевос-т1 голови Катеринославського губернського магютрату колезького асесора Михайла Шляхтуна було розпочато клопотання про будову ново! церкви в 1м'я архистратига Михаила, що з часом 1 було здшснено. Наступним зем-левласником цих земель став Харш Церковна споруда була зруйнована в 30-х роках ХХ столггтя.
1ван Давидович Зоммер був господарем значних земельних надшв 1 в 1нших пов1тах: Саксаганському (с. Весело-Тершвське), Новомосковському (с. Протопо-п1вка, Павло-К1чкас, Новоличк1вське), Слов'янському (пустище Гомольське), Олександр1вському (пустище Тихе, Покровське).
Його син Григорш Зоммер (1777—1849) обрав кар'еру вшськового. Григорш Зоммер отримав у спад-щину тринадцять тисяч батьк1вських десятин при Веселих Тернах. Дослужився до полковника й мешкав у Петербурз1. 2 лютого 1828 року полковнику Григорш Зоммеру 1мператор Микола I затвердив надавчий лист на дворянське звання, подготовлений ще п1д час
Ккптсрнпоглавъ — ¡»одышка Ккатерииославскаго Губсркекаго 3«мсгва
1
М/сто Катеринослав. Губернська земська л1карня
М/сто Дн1про. Обласна кл1н1чна л1карня ¡м. 1.1. Мечникова. 2016 рк
правлшня Олександра I. Диплом на спадкове дворян-ське звання було видано лише 1 червня 1911 року вже його спадкоемцям. ЗберГгся опис родового герба Зом-мерГв у 6-й частиш збГрника дипломних гербГв росш-ського дворянства, не внесених до загального гербовника: «В верхней золотой половине щита находится лавровый венок. В нижней половине в красном поле находятся две серебряные шпаги, крестообразно ост-роконечиями обращенные вверх. На середине щита на голубой полосе изображена серебряная шестиугольная звезда. Шлем увенчан дворянскими шлемом и короною с страусовыми перьями и серебряною на них звездою. Намет на щите золотой, подложенный красным и голубым». Григорш був у шлюбГ з Варварою СергГ!в-ною Шкуршою. Вони мали сина Олександра та двох доньок: Ганну (в замГжжГ фон ФрГкен) та Ольгу (в за-мГжж Литвинову).
ВГдомостГ про лГкаря та землевласника !Д. Зоммера ретельно збирають сшвробГгаики ТернГвського фГлГалу КриворГзького Гсторико-краезнавчого музею, зокрема Леся Тарабара. У мюцевих краезнавщв е намГри провести реконструкщю ГригорГвсько! чи МихайлГвсько! церкви, на мющ яко! нинГ розташовано музей.
Олександр Рудольфович Грунау (1850-1906)
Олександр Рудольфович Грунау народився в 1850 рощ. У 1869-му став випускником Катеринос-лавсько! чоловГчо! пмназГ! [5]. ЗакГнчив медичний факультет Г став спещалютом Гз психГатричних за-хворювань. З 1874 року працював лГкарем, спершу в КатеринославськГй духовнш семшарГ! та Катеринос-лавському духовному училищГ [6]. Упродовж свое! про-фесГйно! дГяльностГ вГн працював викладачем медицини в семГнарГ!, ординатором психГатричного жшочого вГддГлення, старшим лГкарем земсько! лГкарнГ, а ще повгговим лГкарем. Усього прослужив земству 31 рГк. У 1899-му, з нагоди 25-лггаьо! служби губернському земству, Олександру Грунау пГднесли золотий жетон вГд земства Катеринославсько! губернГ!.
У 1870 рощ при КатеринославськГй губернськш земськш лГкарнГ була вГдкрита земська фельдшерська школа, яка випускала щорГчно 20 фельдшерГв. Мю-тилася вона в окремому будинку на Соборнш площь Директором школи деякий час працював колезький радник Олександр Грунау. За самовгддану службу вГн отримав нагороди: орден Святого Станюлава 2-го сту-пеня та орден Свято! Анни 2-го ступеня. Училищ-на рада при Священному синодГ нагородила лГкаря Катеринославсько! духовно! семшарГ! Олександра Грунау БГблГею за особливу стараннГсть щодо благоустрою церковнопарафГяльних шкГл Г шкГл грамоти Катеринославсько! епархГ! (рГшення вГд 15 лютого 1900 року) [7].
З 1897-го О. Грунау статський радник. О.Р. Грунау мешкав Гз родиною у власному будинку на Катеринин-ському проспект (1894), а ще деякий час у будинку на розГ вулиць Напрно! (сучасна Паторжинського) та Временно! (сучасна Жуковського).
Олександр Грунау помер у вересш 1906 року. Шсля смертГ лГкаря за пропозицГею губернського гласного Михайла Родзянка в 1909 рощ губернське земське зГбрання ухвалило встановити портрет Олександра Грунау в психГатричному вГддГленнГ губернсько! земсько! лГкарш [5].
Його дружина Ольга Микола!вна Малама, дворянка Катеринославського повпу, народилася в ЖитомирГ в 1865 рощ. У 1900—1911 роках мешкала в Катерино-славГ у власному будинку на вулищ Меткой (з 1911-го — СтолипГнськГй, за радянських часГв — Чернишевсько-го). Подружжя Грунау мало сина Олександра (1889 р.н.) та дочку ВГру (1895 р.н.).
Його син, Олександр Олександрович Грунау, народився в 1889 рощ в Катеринославь Навчався в Прни-чому шститул Катеринослава, закончив Петербурзьке Володимирське вГйськове училище (1914). Каштан лейб-гвардГ! Iзмайловського полку, командир роти Павловського вшськового училища, учасник Першо! свГтово! вГйни. Пд час громадянсько! вГйни служив у збройних силах Швдня РосГ!. Евакуювався з Ново-росГйська, емГгрував до ФранцГ!. Спочатку працював у росшському ресторанГ в Париж!. ЗакГнчивши курси при Вищш вГйськовГй школГ в Парижа, служив катта-ном французько! армГ!. Учасник Друго! свГтово! вшни. Деякий час працював шофером. Ствав у хорГ церкви Введення до храму Пресвято! Богородиц! в Париж!,
М/сто Катеринослав. Земська фельдшерська школа
136
На основанш онред'1ыешя СвягЬйшаго Сунода, отъ 7— 29 ноября 1884 года за № 2435, Училищный Сов'Ьтъ при Св. Сгпода журнальным!, опред'Ьлетемъ, отъ 15-го февраля 1900 года за № 128, постаиовыдъ: удостоить награждешя книгою «Библм», отъ Св. Сунода выдаваемою, за особое усердое и ревность по благоустройству церковио-приходскнхъ школь и школ ь грамоты но Екатерынославской еиархш: врача Екатерипославской духовной семпиарш Александра Грунау;
Фрагмент ¡з журналу «Екатеринославские епархиальные ведомости», 1900 рк, № 11-12, с. 136
брав активну участь у робот1 параф!! церкви. Помер
2 березня 1974 року в Париж1. Похований на цвинтар1 Банье, перепохований на кладовищi Сент-Женев'ев-де-Буа. Мав дружину Людмилу 1ван1вну (1893—1987, Париж) 1 сина Бориса (1922—1951, Париж).
Яюв Якович Езау (1856-?)
Як1в Якович Езау народився в 1856 роц1 в однш
3 н1мецьких колон1й на територ!! сучасно! Запор1зько! область Разом 1з молодшим братом 1ваном навчав-ся в Катеринославськш г1мназ1! (випуск 1879 року). Це були перш1 шмщ-меношти, батьки яких в1дважи-лися в1ддати сво!х д1тей до рос1йсько! середньо! школи. П1сля того Як1в здобув вищу медичну освпу. Спец1ал1ст з очних хвороб. З 1885 року працював земським л1ка-рем на Хортиц1, серед сво!х одноплем1нник1в-н1мц1в. У 1899 роц1 працював ще на Хортиц1, а вже в 1901-му — у Катеринослав1 як «вольнопрактикующий врач».
У катеринославськш реклам! 1902, 1905 рок1в значиться, що л1кар Я.Я. Езау тримав очну л1карню у влас-ному будинку за номером 23 на швденно-схщному (л1вому) роз1 вулиць Петербурзько! (в минулому — Петроградсько!, Лен1нградсько!, нин1 — Князя Ярослава
мы отъ 10 аор. с. г. вклады н теку щ-е счета ПЕКнямаются Баяхоиъ гъ аесятжкратноааъ отнэшеши къ оснсв ноаау запасному капиталу.
Еалкь слагать со Бьдадаась а теаудамъ счетамъ сть 4 до 6Э а.
[ Н. ВсСг;в
Тозар.шя: д готмцем Буггалтерт, Мо^ояскШ.
[ДА ,САЛЮСЪ"$
1шшп 1МЧ11 сш:и1сти1
1Ы А. Я. фон-ь-ПОЛПЕНЪ
— нацо. «ишь
д ръ И. А ЛИБЕР.МАНЪ
!-•<-• I:чн-, г.;.-Ге:?1
шга 1;бер*;иврп.
бмгхке " п г4ч»<5-л § -и I и I т 8 и » 1 I
« М»гил ьжишА. Лд-
ЛЕЧЕБНИЦА нрурягавсшъ I ГДаШГЪ
бслЬзве!
истпшш 1;ппи ^
и Лечебница |
Гербадьекаго.
* »1 (Тажа же , а^жак). V*
йлшд (бершг. ё
^гхыа >со«о. 9
ЗРЕЛЯ. _
ВОРОНЕ!
жедаюошхъ ар традата ддя а Кь поставь усдовш * :део
Аку1
Евдошя Г
Эзау и Вебера, па пир
!■■ Иааа£бпмаа|1 ^,1.1 ЛаИ ДГ
* »ж., е. а.
Таа«|да .4' 3-75. г^яа боа. »я 8-Ш/, а 5—й т.
а-у» СОТЗЯЕК
1жрГ7Гтж«сждж. I . от* И—I ж.
а-и
Га»», бса. »ь,—4 а «ж жао.
а-рж аЗАУ. Б*5жж»1ж ала ] л ж .' ■»
Резгтад жажжж( (- ч{ а жжэляяжаж 5соа*аж жж-иаы-во. ^олж^г* ао вжаж«« а;ма.
^ шмвпш-. 1);дига аиАашц
АВТОМОБИЛЬ
аапжжаа Оааш и „ а л Нжпаквшм 14,». Гиалив-.ц».'^
Нмваодааса*. ^
Пр»» рехтгззз ос Ткха« у »1 я Я 7
ОКТОРЬ
Леондуъ J
Собс
ггсрсв от* рлжъ со : ж - л
в мо«асд»ап ( чк. утр« ■ гт» 1цясямп СТ% 1
Катеринослав. Рекламне оголошення 1912 року
Мудрого) 1 Фабрично! (в минулому — Федорова, Фес-тивальна, нин1 — Столярова). У 1908-му Як1в Езау пра-цею в Катеринослав1 як думський 1 заводський л1кар.
З реклам за 1913 1 1915 роки в1домо, що Я.Я. Езау та його колега л1кар Р.Ю. Вебер мали х1рург1чну й очну л1карн1 та стоматолопчний каб1нет. Нин1 на м1сц1 будинку л1каря Я.Я. Езау розташована 4-та пол1кл1н1ка.
Його син, П.Я. Езау, також обрав медичну стезю: став хирургом, працював завщуючим д1агностичним каб1нетом у земськ1й л1карн1 (зараз — 1м. Мечникова). А.Ф. Стародубов у своему щоденнику писав, що йому робив рентген-зн1мок л1кар Езау («снимал д-р Езау») [8].
Молодший брат Якова Езау, 1ван Якович, став усшшним м1ським головою. За даними дов1днико-во! книги «Весь Екатеринослав», 1.Я. Езау в 1913 роц1 мешкав у власному будинку на вулиц1 Козач1й (у минулому — Комсомольська, нин1 — Старокозацька) за номером 70. Зв1дси вш у 1918 роц1 ви!хав в ем1грац1ю до Н1меччини, а пот1м до США.
Роберт Юлмович Вебер (1859-?)
Роберт Юл1йович Вебер народився 1859 року. Л1-кар з 1885-го, х1рург. У 1890—1902 роках працював по-надштатним ординатором земсько! л1карн1 в Катери-нослав1. У 1905 роц1 приймав як х1рург на проспект! у власному будинку. У дов1днику на 1908 р1к — «вольнопрактикующий» л1кар. Оск1льки Роберт Вебер народився в один р1к 1з Яковом Езау та в один р1к 1з ним здобув вищу медичну освпу, можемо припустити, що вони були однокурсниками. В1дтак в1дкрили сптьну л1кар-ню. На перехрест1 вулиць Шевченка 1 Грушевського (колишн1 Казанська 1 Карла Л1бкнехта) у так званому будинку М1зка функцюнувала перша катеринослав-ська зубол1кувальна школа л1каря Р.Ю. Вебера 1 зубних л1кар1в Г.Ф. Львова й А.1. Шрейдера [3].
Старшим губернським ветеринарним л1карем Катеринославсько! губерн!! 1890 року був шмець
Леон1д Карлович Реймер.
* * *
Серед славетно! когорти л1кар1в н1мецького похо-дження вир1зняеться родина брат1в Крикент1в. Долю сво!х пращур1в старанно вивчае жителька м. Дн1пра Марина Юрйвна Тихомирова — онука Оскара Карловича Крикента, за фахом — викладач англшсько! мови. З Г! краезнавчих 1 генеалопчних досл1джень можна отримати в1домост1 про розгалужений р1д Крикент1в (це вже ХХ стол1ття) [9].
Таким чином, проведене досл1дження св1дчить, що л1кар1 н1мецького походження сприяли пол1пшенню медично! допомоги мешканцям Катеринославщини на меж1 ХУ111—Х1Х столпъ. Кр1м того, вони активно займалися громадською роботою, були попечителями 1 меценатами багатьох медичних заклад1в. Проведене досл1дження не вичерпуе повноту й багатограншсть дано! теми й потребуе подальших пошук1в.
Конфлiкг iнтересiв. Автори заявляють про в1дсут-н1сть конфл1кту 1нтерес1в при п1дготовц1 дано! статт!.
References
1. Rajnberg VA, Gessen JeJe, Zabuga MS, Katichev OM. Germans of the Dnipropetrovs'k region: History and Present. Dnipropetrovs'k: ART-PRESS; 2012. 112p. (in Ukrainian).
2. Starostin VS. Three estates of Karl Rhode. Apelsin. 2002 March;1:21-4. (in Russian).
3. Fomenko AK, Chaban MP, Laz,ebnyk VI, Lizavenko HV, Holub IS. Dnipropetrovs'k: past and present. Dnipropetrovs'k: Dni-prokniga; 2001. 584p. (in Ukrainian).
4. Makarevs'kyj Feodosij. Materials for historical and statistical description of Katerynoslav eparchy. Churches and parishes of thepast 18th century. Dnipropetrovs'k: Dniprokniga; 2000. p.341— 346. (in Ukrainian).
5. Chaban MP. Birds from the Prydniprov'je nest. Dnipropetrovs'k: Dniprokniga; 2005. 456p. (in Ukrainian).
6. Personnel of employees in the spiritual and educational institutions of the Ekaterinoslav eparchy. 1899. (in Russian).
7. Ekaterinoslavskie eparkhial'nye vedomosti. 1900;11-12:136. (in Russian).
8. Starodubov AF. Notes of an eyewitness (a diary in two books). Gaudeamus; 2001. 567p. (in Russian).
9. Miasoed IuP, Tikhomirova Mlu. Pages of the history of the Adamovka district hospital. Asclepii. 2009;1:27-7. (in Russian).
OTpuMaHO 12.06.2017 ■
Чабан Н.П.1, Шевцова З.И.2, Гапонов В.В.3
1Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина
2ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
3ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Екатеринославские врачи
Резюме. Изучены жизненный путь и профессиональная деятельность медиков немецкого происхождения на Екатери-нославщине в XVIII—XIX столетиях. Среди них Карл Роде, Иван Зегер, Иван Зоммер, Александр Грунау, Яков Эзау,
немецкого происхождения
Роберт Вебер. Рассмотрен их вклад в развитие науки, оказание медицинской помощи населению.
Ключевые слова: врачи; этнические немцы; Екатерино-славская губерния; медицинская помощь
M.P. Chaban1, Z.I. Shevtsova2, V.V. Gaponov3
1Editorial Office of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine
2SI "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine 3SI "Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
Katerynoslav doctors with German origin
Abstract. Walk of life and professional activity of doctors with contribution into the development of science, medical help to peo-
German origin in Katerynoslav region in the 18—19th centuries ple has been represented.
have been studied. Among them are Karl Rhode, Ivan Zeger, Ivan Keywords: doctors; ethnic Germans; Katerynoslav region; mediSommer, Alexander Grunau, Jacob Esau, Robert Weber. Their cal care
