Научная статья на тему 'Тридцать лет на земской службе: штрихи к портрету Надежды Потаповны Кирпотенко - одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине'

Тридцать лет на земской службе: штрихи к портрету Надежды Потаповны Кирпотенко - одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине Текст научной статьи по специальности «История и археология»

CC BY
154
33
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
НАДіЯ ПОТАПіВНА КИРПОТЕНКО / ЗЕМСЬКИЙ ЛіКАР / ПАТРОНАЖНА СЛУЖБА / ЗЕМСТВО / КАТЕРИНОСЛАВ / ЛОЦМАНСЬКА КАМ’ЯНКА / КРАСНОПіЛЛЯ / МИХАЙЛОЛУКАШЕВЕ / ЕТНОСЕЛО / НАДЕЖДА ПОТАПОВНА КИРПОТЕНКО / ЗЕМСКИЙВРАЧ / ПАТРОНАЖНАЯ СЛУЖБА / ЕКАТЕРИНОСЛАВ / ЛОЦМАНСКАЯ КАМЕНКА / КРАСНОПОЛЬЕ / МИХАЙЛО-ЛУКАШОВО / ЭТНОСЕЛО / NADIIA POTAPIVNA KYRPOTENKO / ZEMSTVO DOCTOR / NURSING SERVICE / ZEMSTVO / KATERYNOSLAV / LOTSMANSKA KAMIANKA / KRASNOPILLIA / MYKHAILO-LUKHASHEVE / ETNOSELO

Аннотация научной статьи по истории и археологии, автор научной работы — Чабан Н.П., Шевцова З.И., Гапонов В.В.

В статье впервые представлены жизненный путь, профессиональная и общественная деятельность Надежды Потаповны Кирпотенко одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине (ныне Днепропетровщине). Значительное внимание уделено изучению патронажной службы в конце ХІХ начале ХХ века.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Thirty years at the zemstvo work: touches to the portraitof Nadiia Potapivna Kyrpotenko, one of the first female doctorsin the Katerynoslav area

In the article, the life path, professional and public activity of Nadiia Potapivna Kyrpotenko one of the first female doctors in the Katerynoslav area (nowadays the Dnipro area) are presented for the first time. A lot of attention has been paid to studying the development of the nursing service in the late 19th early 20th centuries.

Текст научной работы на тему «Тридцать лет на земской службе: штрихи к портрету Надежды Потаповны Кирпотенко - одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине»

УДК 614.255(477.63) DOI: 10.22141/2308-2097.53.2.2019.169021

Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3

1 Редакция обласно! газети «Зоря», м. Дн1про, Укра!на

2 ДУ «1нститутгастроентеролог! НАМН Укра!ни», м. Дн1про, Укра!на

3 ДУ «Дн1пропетровська медична академя МОЗ Укра!ни», м. Днпро, Укра!на

Тридцять poKiB на земсьюй служба штрихи до портрету Нади Поташвни Кирпотенко — одше'Т з перших жiнок-лiкаpiв на Катеринославщиш

For cite: Gastroenterologia. 2019;53(2):143-152. doi: 10.22141/2308-2097.53.2.2019.169021

Резюме. У статт вперше поданi життевий шлях, професiйна i громадська дiяльнiсть Надií Потапiвни Кирпотенко — одые!' з перших жiнок-лiкарiв на Катеринославщинi (нинi — Дыпропетровщиы). Значна увага придiлена вивченню розвитку патронажноí служби в кшц Х1Х — на початку ХХ стол^тя. Ключовi слова: Надiя Потатвна Кирпотенко; земський лiкар; патронажна служба; земство; Катерино-слав; Лоцманська Кам'янка; Краснопгпля; Михайло-Лукашеве; етносело

iCTopiq медицини

History of Medicine

ГАСТРОЕНТЕРОДОПЯ GASTROENTEROLOGY

Спадкова дворянка Олександрiвського повiту, На-дiя Потапiвна Кирпотенко невтомно трудилася на земськiй службi спочатку як дтьничний земський л1-кар, поим як лiкар губернсько! земсько! лшарш i, на-рештi, протягом десяти роыв завiдувала патронажем для душевнохворих i пiдкидькiв Катеринославського губернського земства. У лiтературi вiдомостi про перших жшок — земських лiкарiв майже не зустрiчаються. Недостатньо вивчено становлення патронажно! служби на Катеринославщиш.

Мета дослщження: вивчити життевий шлях, профе-сiйну й громадську дiяльнiсть земського i патронажного лшаря Над! Потапiвни Кирпотенко.

Походження i рiд

Родове прiзвище писалося двояко: i Кирпотин, i Кирпотенко. Про и прадща Йосипа Кирпотина (Кирпотенко) вщомо, що вш був дворянином Марiуполь-ського повпу, поручиком i помiщиком. У 1795—1796 роках обшмав посаду секретаря Марiупольського ниж-нього земського суду. Його син Никифор був дворянином уже Олександрiвського повпу Разом iз дружиною виховували дней — Олексiя, Кузьму, Потапа, 1вана, Йосипа й Мефодiя. Коли 12 березня 1808 року в Олек-

сандрiвську (нинi — Запорiжжя) вщкрилося повiтове училище, це стало подею для молодого мiста. 1сторик Олександрiвська Яюв Павлович Новицький називав п'ять iмен людей, якi брали едяльну участь при вщкрит-тi його на мющ». Серед них колезький асесор Никифор Кирпотин — д!д Нади Потапiвни Кирпотенко. «В числе учащихся из дворян мы находим фамилии крупных землевладельцев Александровского уезда, находим также имена многих лиц, заявивших себя впоследствии заметною деятельностью на поприще служебном и общественном. Для потомства, думаем, небезынтересно знать имена тех из них, которые оставили о себе более заметную память, как, например, Свиягин Сергей Ми-трофанович, генерал; Кирпотины — Иосиф, Козьма и Потап Никифоровичи; Новицкие — Георгий, Павел и Петр Ивановичи...» [1]. Отже, батько й дядьки Нади Кирпотенко навчалися в один час 1з батьком ! дядьками юторика й етнографа Якова Новицького.

Батько Надй', Потап Никифорович Кирпотин (Кирпотенко), дворянин Олександр!вського повпу, з'явився на сви близько 1805 року. Рухався по щаблях чиновницько! кар'ери ! в 1853 рощ був удостоений чину надв!рного радника. Як ! дд, служив по судовому в1домству, був у 1833—1844 роках заседателем Олексан-

© «Гастроентерологiя» / «Гастроэнтерология» / «Gastroenterology» («Gastroenterologia»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019

Для кореспонденци: Гапонов В.В., ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ Укра'1'ни», вул. Вернадського, 9, м. Днтро, 49044, УкраТна; e-mail: v_gaponov@ukr.net

For correspondence: Volodymyr Gaponov, State Institution "Dnipropetrovsk medical academy of Ministry of Health of Ukraine'; Vernadsky st., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: v_gaponov@ukr.net

дрiвського повiтового суду, у 1846—1848 роках — чиновником особливих доручень при катеринославському губернаторi (на той час губернаторами працювали Ан-дрiй Пеутлiнг i Андрiй Фабр). А ще Потап Никифоро-вич служив суддею Олександрiвського повiтового суду (1848—1858 рр.). За ним, як за помщиком, значилося село Олешвка всього з 14 ревiзькими душами й 453 де-сятини земль Помер Потап до 1859 року.

Мати Нади, близавета Денисiвна, якш минув 41 рiк, у 1859 рощ вже була вдовою. Володта в тому ж повт селом Степова Пустка. 1х дочки Анна, Надiя й Олександра внесенi в третю частину Родоводу книги визначенням Дворянського депутатського зiбрання й указом Департаменту герольди Урядового сенату вщ 28 квiтня 1860 року за № 3663 [2].

Ми схильш вважати, що в подружжя Кирпотеныв був також син Олександр (1842—1896) — вщомий свого часу боташк i викладач вищо! школи. «Вшпед1я» на-зивае його росiйським боташком i викладачем. Але вiн син украшсько! землi. У 1861 рощ Олександр Кирпо-тенко закiнчив Катеринославську класичну гiмназiю, а потiм Харывський унiверситет, iз часом став кандидатом природничих наук Харывського ушверситету. Учи-тельську дiяльнiсть вiн почав у Полтавськш вiйськовiй гiмназii, у 1871 рощ вступив на Педагопчш курси при другiй вiйськовiй пмнази, а в 1873 роцi його призна-чено штатним викладачем природно! iсторii в третiй вiйськовiй пмнази. Олександр Кирпотенко в Петер-бурзi був членом Товариства для допомоги нужденним лiтераторам i вченим. А ще вш статський радник, викладач природничоi' iсторii Пажеського корпусу з 1885 року, а попм — Олександрiвського кадетського корпусу. Автор низки наукових i науково-популярних книг з боташки. Немае сумшву, що вiн — рiдний брат Нади Кирпотенко, хоча в нас поки немае документального тдтвердження цього факту.

Серед тих, хто закшчив у 1912 рощ Петербурзью вищi жiночi курси, iсторико-фiлологiчне вiддiлення (група загально! ютори), значиться Ганна Олександрiв-на Кирпотенко (Вашкова). Можливо, це дочка Олександра Потаповича Кирпотенка й племшниця Нади Потатвни.

До реч^ кузенами Нади Кирпотенко були видатний украшський вчений-бiолог, академiк Микола Феофанович Кащенко (1855—1935) i його брат, украшський письменник Андрш Феофанович Кащенко (1858— 1921), яы жили в !х родиш в 1870-х пiд час навчання в Катеринославськш класичнiй чоловiчiй пмнази.

Учениця Миколи Склiфосовського

Надiя Кирпотенко народилася в 1851 роцi (зпдно з «Росiйським медичним списком») у родиш дрiбнопо-мiсних помiщикiв Олександрiвського повiту. 1х кате-ринославський будинок стояв майже на самому краю мiста — на вулищ Нагiрнiй (нинi — вулиця Паторжин-ського). Мати Нади, близавета Денишвна Кирпотенко, запросила двох сво!х племiнникiв, Колю й Андрiа-на Кащенюв, пере!хати з Олександрiвського повiту до Катеринослава для навчання в пмнази. Вона видтила !м невелику кiмнату з одним вшном, де хлопчаки про-

водили свое дозвтля з ляльковим театром, влашто-ваним i3 дерев'яно1 скриньки з-пiд якихось домашнiх припасiв, яку випросили в тiтки. Якось за хлопцями пршхав батько, щоб за традищею забрати i'x на Рiзд-вянi свята додому в село, але вони так були захоплеш театром, що вiдмовилися вiд наданоi пропозицii й попросили дозволу залишитись у Катеринославi. На що батько й погодився [3].

Мабуть, у 1873 рощ Надiя вступила на Жiночi ль карськг курси при Медико-xiрурriчноi' академii в Пе-тербурзi. Мета жгночих курсiв — дати можливють курсанткам отримати знання акушерок iз правом само-стшно1 акушерсько1 й пнеколопчно1 лшувально1 практики, а також лшування венеричних хвороб (зокрема, сифшсу) у жшок i захворювань у дiтей. У цей перюд спостериалось прагнення жшок отримати вищу освiту й присвятити себе окремш галузi знань, зокрема ме-дичнiй. Основи хгрурги з включениям десмурги (науки про пов'язки) читав професор М.В. Сктфосовський, xiмiю — професор (i композитор!) Олександр Бородш.

У 1878 роцi Надiя Кирпотенко отримала медичний диплом. Але перед тим почалася Росiйсько-турецька вшна. Частина слухачок жгночих курсiв погодилися в 1877 роцi по!хати до Болгари й працювати в госшталях i на перев'язувальних пунктах. Деяы з них працювали там ще в 1876 рощ й заслужили повагу начальства й колег. У доповщ вшськово-медичного шспектора начальнику штабу дшчо! арми говорилося, що iз самого початку кампани майбутнi лiкарi з неймовiрною завзятютю й свiдомим розумiнням справи проявили себе з кращого боку. Щ слова стосувалися С.1. Баль-бот, Е.С. Васильево!, Н.П. Кирпотенко, О.Х. Малярев-сько!, В.П. Матвеево1, В.С. Некрасово1 та iншиx [4].

Опинившись на театрi военних дiй 1877—1878 ро-кiв у Болгари, Надiя Кирпотенко залишила цiнне свь доцтво сучаснищ про роботу медиков шд час вiйни. До речi, !й довелося працювати пiд керiвництвом самого професора Миколи Склiфосовського (1836—1904) — автора праць iз вшськово-польово1 хирурги й xiрургil черевно1 порожнини. У военних кампашях вiн набув практичного досвщу, працюючи в перев'язувальних пунктах вшськово-польовим xiрургом, xiрургом-кон-сультантом, був провщним хирургом росшсько1 арми.

На лист Нади Кирпотенко з театру военних дай звер-нув увагу вiдомий письменник-маринiст Костянтин Михайлович Станюкович (псевдошм — Вщвертий письменник) у своему оглядi на сторшках журналу «Дело». «В настоящее время держат выходный (т.е. выпускной) экзамен слушательницы женских курсов, употребившие пять лет упорного труда и научной подготовки. Некоторые из них, бывшие на театре военных действий в качестве ординаторов, по словам доктора Ильинского, корреспондента «Голоса», снискали общее расположение своим уходом за больными и уважение со стороны товарищей, докторов за то знание дела, энергию и находчивость, которые они выказали. Мне рассказывали, что лица, случайно встретившие студенток на театре военных действий и прежде, по слухам, не без скептицизма относившиеся к серьезно-учащейся русской женщине, были просто изумлены, увидав, какое благо-

творное и полезное влияние имели эти будущие врачи-женщины на наших солдат и с каким знанием и трудолю -бием они делали свое дело. Они исполняли обязанности младшего ординатора: делали операции, прописывали лекарства, сортировали больных, дежурили по очереди с врачами-мужчинами. По словам г-жи Кирпотенко, одной из студенток, бывших в военном госпитале в Булга-рени, напечатавшей письмо в «Русском Обозрении»,— «им приходилось отдыхать не более 3—4 часов в сутки, но они не замечали усталости». По словам г-жи Кирпо-тенко, самая трудная работа — накладывание гипсовых повязок. Ей пришлось наложить более двухсот таких повязок» [5]. Сучасниця Катерина Некрасова вщзна-чала Станюковича «как талантливого, умного и едкого публициста, которого знала вся Россия».

Передруковуемо лист само! Надй' Кирпотенко в «Росшському огляда» з журналу «Церковний вюник», який познайомив читач!в 1з цим текстом.

«Женщины-медики на театре войны. Говоря о медицинской практике студенток женских медицинских курсов, «Русское обозрение» приводит следующее любопытное письмо одной из студенток, г-жи Кирпо-тенко, занимавшейся врачебною практикою на дунайском театре войны, в военном госпитале в Булгарени, чрез который проходили все транспорты раненых под Плевною.

«Мы поселились в деревушке Дервишкосело. Нам пришлось жить в очень плохих болгарских хатках, половина которых, обыкновенно, завалена зерном (кукурузой, овсом и ячменем). Конечно, здесь уже не до комфорта и удобств цивилизованной жизни. Пришлось довольствоваться вместо постели одною рогожкой, да и то радовались, что избавлялись от необходимости спать прямо на глиняном полу. Стекол в окнах совсем не было, так что ветер и дождь свободно проникали в комнату. Отношения между нами и «братушками» были самые дружелюбные. Язык болгарский очень легко понимается, особенно малороссами. Раненых у нас до 30-го августа было не особенно много; но потом потянулась бесконечная вереница повозок, буквально набитых ранеными солдатами. Я не в состоянии описать того потрясающего впечатления, которое произвел на меня вид нескольких тысяч раненых!.. Кто сам не бывал на перевязочном пункте, тот не может себе представить этой ужасной, потрясающей картины. Стоны, вопли, мольбы о помощи, вид множества раненых, лежащих на открытом воздухе!.. Одно могу сказать: эта картина наверно останется у меня в памяти на всю жизнь!

Нам приходилось отдыхать не более 3—4 часов в сутки, но мы не замечали усталости. По мысли профессора Склифосовского, весь наш медицинский персонал (20 человек) был разделен на три группы: одна группа перевязывала, другая накладывала гипсовые повязки, третья оперировала. Сверх того, были устроены пять пунктов на открытом воздухе, где сестры милосердия делали простые повязки. Самая трудная работа — накладывание гипсовых повязок. Мне пришлось наложить более двухсот гипсовых повязок. В самое трудное время для нас, после битвы 30-го августа, госпиталь наш посетил Государь император (Александр

II. — Прим. авт.). Государь обходил палатки, как офицерские, так и солдатские, останавливался у постели и раздавал георгиевские кресты. Нужно было видеть, какою счастливою улыбкою озарялось лицо раненного при виде Государя! Многие из раненых, умирая, просили положить с ними «Георгия», полученного лично от императора.

<...> Навек памятным мне останется мое дежурство, когда ночью прибыл транспорт из 2000 раненых. Крики, стоны, мольба!.. Я проработала, не отрываясь ни на минуту, всю ночь, чтоб оказать самую первоначальную, более необходимую помощь, пока не явились другие врачи, отдыхающие так же, как и мы, студентки, не более трех-четырех часов в сутки. В Булгарени мне, как и другим студенткам, бывшим в отряде профессора Скли-фосовского (Мельниковой, Васильевой и Яновской), приходилось исполнять обязанности ординатора. Всем почти нам пришлось сделать по несколько операций. Совершенно наравне с докторами исполняли мы все докторские обязанности: назначались дежурными врачами, сортировали больных, ставили диагноз, прописывали лекарства, подписывали больничные требования и т.д. Таким же самостоятельным положением, насколько мне известно, пользовались и другие наши студентки, отправившиеся на театр войны одновременно с нами, как, например, госпожи Бальбот, Матвеева и многие другие» [6].

На земсьюй нив1

Надй Поташвш Кирпотенко навесш 1880 року до-велося стати единою жшкою-лшарем у рщному Олек-сандр!вському повт, куди вона повернулася шсля на-вчання в Петербурзь Ось що перед цим вщбулося. 16 шчня 1880 року вщбувся з'!зд земських лшар!в Олек-сандр!вського повпу. Серед його резолюцш зустр!чае-мо такий пункт: «Съезд врачей, выслушав просьбу Г-жи Кирпотенко о зачислении дочери ее земским врачом в Александровском земстве, нашел возможным пригласить на службу врача Г-жу Кирпотенко» [7]. Отже, про дочку клопотала и мати близавета Денишвна.

15 березня 1880 року Над!я Кирпотенко була при-йнята на службу в земств! дтьничним земським лша-рем i з того часу вщдала земсько! служ61 на р1зних посадах майже тридцять роив чесно! пращ. Мабуть, тод1 ж перша жшка-лшар Олександрiвського повпу почала працювати в селi Михайтвщ. Тут були землi вже зга-дуваного нами генерал-майора Серпя Свiягiна. У тш же Михайлiвськiй волост були землi i Г! матерй i батька (шсля смерт батька — його спадкоемщв). На це е така вказiвка: «Михайловская волость: д. Степная-Пус-тошь, вдовы надворного советника Елисаветы Кирпо-тенковой, д. Еленовка наследников надворного советника Потапия Кирпотенка» [8]. Так стало очевидним, що Михайтвка — це нишшне Михайло-Лукашеве Втьнянського району Запорiзько'! область До речй по сусщству з Кирпотенками в селi Московка були й землi !х родич1в 1з 61льш в1домого роду Кащенюв.

Протягом чотирьох рок1в Надiя Кирпотенко завь дувала лiкарською д1лянкою, а попм була санiтарним лiкарем захщно! санiтарно!' д1лянки Олександрiвського

повпу. К публiчнi виступи того часу свгдчать про ак-тивну громадянську позицiю. Так, на з'Ьщ дiльничних земських лiкарiв Олександрiвського повггу 17 липня 1881 року лГкар Кирпотенко заявила, що «оставлять больницу в прежнем доме (наемном), нет возможности, дом очень старый и совершенно не удовлетворяет гигиеническим требованиям. Дом же, предложенный крестьянином Сурой для найма под больницу, тоже не удовлетворительный, даже если бы сделать там капитальные перестройки. Вместе с этим Кирпотенко заявила свое согласие на перенос земской больницы в другое селение, если найдется для этого удовлетворительное здание. Съезд просил Управу ходатайствовать пред собранием о перенесении больничного пункта в другое село» [9]. 22 жовтня 1882 року земський лГкар Першо! дгльнищ НадГя Кирпотенко робить заяву про призначення фельдшера в село ПетрГвське (Свистуно-во). Доповгдь и шдтримував гласний 1лля Протопопов.

При будГвництвГ в 1884 рощ Покровсько! земсько! лГкарш Н. Кирпотенко потрапила до складу комюи ль карiв. Ця комюГя визнала барачний тип лГкарш незруч-ним у зв'язку з вгдсутшстю тепла в подГбних будГвлях. Члени комюи виклали сво! вимоги до лГкарш, просили повггову управу утворити господарську комюда з включенням до И складу техшка.

Уперте земство й упертий губернатор

Ще на один щкавий факт хотглося б звернути увагу. ОлександрГвське повгтове земське зГбрання здшсни-ло благородний вчинок: 31 жовтня 1883 року асигну-вало Санкт-Петербурзьким вищим жшочим курсам (де нещодавно навчалася Н. Кирпотенко) Гз залишюв земського збору 100 рублГв для придбання власного будинку. Проте це благородне ршення опротестував катеринославський губернатор: мовляв, придбання будинку для курсГв мае занадто вщдалений стосунок до кориси й потреб ОлександрГвського повиу Губернатор визнав постанову повггового земства невгдповГдною до закону й такою, що не пгдлягае виконанню, про що по-вГдомив олександрГвських земщв. Але вперте повгтове земство стояло на своему: виршило 15 жовтня 1884 роки грошГ щ направити за призначенням!

Той губернатор звернувся до вищо! шстанци -Правлячого сенату, за яким у таких випадках було

Мсто Катеринослав. Л1карня губернського земства. Поштова листтка початку ХХ столття

останне слово. У ПетербурзГ 18 квггая 1885 року вихо-дить Указ «Його Гмператорсько! величностГ, самодерж-ця всеросшського з Урядового сенату». ОстаннГй став на бГк губернатора й остаточно скасував рГшення земства про асигнування нещасних 100 рублГв. ОлександрГвське земство взяло до вГдома указ зГ столицГ: йому нГчого не залишалось, як пгдкоритися цьому ргшенню [10].

Жшку-лкаря зв1льнити!

На засгданш з'!зду земських лгкаргв 16 сГчня 1885 роки (такг з'!зди збиралися двГчГ на ргк — у счш й лип-нГ) з'ясувалося: управа мае намгр звгльнити Н.П. Кирпотенко з роботи, оскгльки вона, мовляв, як лГкар-жш-ка не мае права займати керГвш посади. «Якщо лгкарю Н.П. Кирпотенко заборонено завГдувати лгкарняною дгльницею при лГкарш, то можна доручити !й завГдува-ти дгльницею без лгкарнг?» — запитували земськг лГка-рг. На це голова управи вГдповГв: «Оскгльки управа постановила звгльнити Н. Кирпотенко, то вона не матиме можливосп працювати на службг в Олександргвському повт» [11].

Вгдзначимо, що в цей олександргвський пергод Надгя Кирпотенко у службових справах, поза сумш-вом, контактувала з вгдомим у нашому кра! земським дгячем, приват-доцентом Харкгвського унгверситету юристом 1ваном Григоровичем Василенком (1855— 1892), похованим у родовш усипальницг при Покров-ськГй церквг в селг Рубангвське нинГ Василькгвського району Дншропетровсько! областГ. ПГсля смертГ Олек-сандра Поля 1ван Василенко у 1890—1892 роках був по-чесним попечителем Катеринославсько! губернсько! земсько! лГкарнГ. Можливо, саме вГн допомГг Нади По-тапГвнГ влаштуватися на роботу в губернський центр. Не маючи формулярного списку Н.П. Кирпотенко, поки що можемо лише приблизно датувати и пере!зд до Катеринослава.

У губернсьюй земськ1й лкарш

У 1888—1899 роках (можливо, Г ранГше) НадГя Кирпотенко працювала старшим лГкарем у Катеринославськ1й губернськш земськш лГкарнГ. В одеському «Новоросш-ському календарГ» на 1890 рГк и Гм'я сто!ть поряд з Гме-нами тодГшнгх провгдних катеринославських псих1атрГв: «Александр Рудольфович Грунау (заведывающий жен-

Медичн! працвники Катеринославськоi губернсько)' лкарш. 1903 р.

ским отделением дома умалишенных), Альберт Акимович Говсеев (заведывающий мужским отделением дома умалишенных), Надежда Потаповна Кирпотенко (без указания должности)» [12]. У 1903 рощ Н.П. Кирпотенко завiдуе в лкарш сшейним пiклуванням (тобто ошкою).

Десять рокiв на чолi патронажу

Катеринославське земство пiдтримувало см1лив1 ще!. Якщо в 1892 роц1 М.М. Баженову вдалося оргаш-зувати патронаж у селi Семенiвському п1д Москвою, то вже в 1893 рощ доктором А.А. Говсеевим заснований патронаж у селах Лоцманська Кам'янка i Красноптля тд Катеринославом. Через п'ять роив, у 1898 рощ, в1-домий лшар Петро Кащенко створив патронаж у селi Балахне, а в наступному, 1899 рощ, уже функщону-вав патронаж у Воронеж^ створений Миколою Ми-колайовичем Баженовим (1857—1923) не без впливу Лоцмансько! Кам'янки. У 1898—1901 роках Баженов очолював психiатричну органiзацiю у Воронезькому губернському земств^ був головою Воронезького ме-дичного товариства, а в 1911—1916 роках — першим головою Росшського союзу невропатолопв i психiатрiв, нагороджений орденом Почесного лепону.

1сторик психiатрi! Тихон юд1н взагалi вважав, що в галузi патронажу прюритет за катеринославцями: «В 1893 г. этот вид призрения впервые в России начал применяться в значительных размерах в селе Луцман-ской (Лоцманской. — Прим. авт.) Каменке, в 7 верстах от Екатеринослава, в Краснополье, в 4 верстах от Ека-теринослава, а затем в Одинковке (с 1913) под Екате-ринославом» [13]. У Лоцманськш Кам'янщ для спо-стереження за псих1чними хворими був призначений фельдшер, а лшар спочатку на!жджав час в1д часу. Плата за утримання хворого була в1д 3 до 6 ру6л1в на м1сяць.

У 1899—1909 роках патронаж для душевнохворих i п1дкидьк1в Катеринославського губернського земства очолювала Надiя Кирпотенко. Ось як ощнила в 1909 роц1 Н багаторiчну роботу губернська земська управа в доповщ «О чествовании 30-летней деятельности доктора Н.П. Кирпотенко»: «В исключительных условиях патронажной работы, где от врача требуется не только лечение, но и внимательный надзор над больными, где для успеха дела врач должен настойчиво и тактично проводить в жизнь крестьянского населения, берущего

Катеринославсью земсью л'1кар '1. 1903 р.

на себя уход за больными и детьми, разумные гигиенические воззрения и гуманное отношение к больным, лучше всего проявилось не только знание дела, но и гуманность ее, сердечная отзывчивость к людям д-ра Кирпотенко» [14].

Пдошчний доктора Кирпотенко

Вихованцем патронажу в Лоцманськш Кам'янщ був дв1ч1 Герой Радянського Союзу, один з керiвникiв партизанського руху в роки Друго! свггово! в1йни генерал-майор Олексш Федорович Федоров (1901—1989). Навпъ прiзвище у нього, як бачимо, штучне: Федоров — в1д Федора... З притулку («закладу») Катери-нославсько! земсько! лiкарнi його взяла на виховання багатодггаа с1м'я лоцмана-поромника. Ось що писав про це у спогадах сам Олексш Федоров: «Расскажу немного о своем детстве и юности. Я был подкидышем. Меня взял на воспитание, спасибо ему, днепровский лоцман — паромщик Максим Трофимович Костыря. Все знали, что я подкидыш, и ребятишки, разумеется, дразнили, хотя и побаивались: кулаки у меня здоровые. И не будь революции, я натерпелся бы немало в юности: на таких, как я, незаконнорожденных ни одна порядочная девушка не глядела, замуж бы не пошла. Жил я на окраине Екатеринослава, ныне Днепропетровска, в селении Лоцманская Каменка. Там меня и сейчас помнят. Спросите людей моего возраста:

— Заведенского помните?

— Как же, — ответят, — знаем!

«Заведенский» — это значит из «заведения»,

подкидыш. Учился я в «министерском» двухклассном училище, старался. Много баловался, но и к знанию тянулся. Может быть потому, что и в раннем детстве понимал: жить мне придется трудно. Уже в двенадцать лет я начал работать. Был у местного богатея подпаском. К четырнадцати годам оставил своего приемного отца и начал самостоятельную жизнь. Был пастухом, коногоном, работал у подрядчика на стройке. Так до девятнадцати лет» [15]. До реч^ щ спогади друкувалися вщразу тсля вшни, у 1947 рощ, у провщному журна-л1 «Новий свп», звщси звернення до сучасниыв: «За-веденського пам'ятаете?» Поза сумшвом, учорашнш шдкидьок Олексш Федоров був одним 1з шдошчних доктора НадЦ! Кирпотенко.

52-лтня Над'1я Кирпотенко серед земських лкарв Катеринославщини. 1903 р.

Василь 1ванович КолюбакГн (1844—1915), вгдо-мий у Воронеж! й за його межами лГкар Г громадський дГяч, голова Воронезько! губернсько! земсько! упра-ви в 1893—1898 рр., пГсля вГдвГдування Лоцмансько! Кам'янки, за повгдомленнями преси, «сделался горячим сторонником этой системы призрения и рекомендовал ее Воронежскому земству» [16].

До речГ, газета «Саратовская земская неделя» при-святила патронажу в Лоцманськш Кам'янщ два репортаж! — у 1898 Г 1899 роках. Свое земське видання в КатеринославГ з'явиться лише в 1903 рощ. Не маючи цих пгдшивок, ми задовольнилися уривками статей з Интернету. «Если в Екатеринославском патронаже действительно существовали или существуют недостатки и неурядицы, то они легко объясняются совершенно неправильною постановкою психиатрического призрения в этой губернии. Дело это там совершенно не объединено. Одинъ врачъ завЬдуетъ отдЬлешемъ для умалишенныхъ губернской больницы, другой врачъ — колошею, третш — патронажемъ. При этомъ какъ разъ д-ръ ГовсЬевъ, сторонникъ патронажа, работаете въ городЬ и къ семейному призрЪню никакого отношения не имЬетъ, а колошею призрЬваемыхъ въ семьяхъ завЬдуетъ врачъ, совершенно не сочувствующий...» [17]. Якщо цього лшаря зняли, то на його мющ опини-лась Н.П. Кирпотенко! До речГ, система буде об'еднана в 1912 рощ при старшому лшарГ губернсько! земсько! лГкарш ВолодимирГ ВолодимировичГ КрубмГллерГ (1868—1924) — вш також Гсторик мГсцево! псииатрй, який змшив у 1908 роцГ Альберта Говсеева на посадГ за-вгдувача Катеринославських психГатричних установ.

Уривки репортажу з газети «Саратовская земская неделя» за 1899 рш: «На самомъ дЬлЬ въ Лоцманской -КаменкЬ, близъ Екатеринослава, представилась слЬдующая картина: когда я вмЬстЬ съ врачами больницы и членомъ управы въЬхалъ въ Каменку, въ одной изъ узкихъ улицъ встрЬтился старикъ въ больничномъ халатЬ...» [17].

«В этом укромном помещении (больной. — Прим. авт.) проводил все время. С большим авторитетом и довольством рассказывал больной, как он выстроил себе лежанку, на которой спать очень тепло, и мечтал, как он приделает к своей печке. Онъ былъ вполнЬ доволенъ своей относительной свободой въ столь негипеничной обстановкЬ, онъ охотно мирился съ угаромъ и съ духотой и съ холодными ногами, лишь бы не пользоваться теплымъ, свЬтлымъ помЪщешемъ въ больничныхъ палатахъ. Этотъ больной Бурашевской колонш живо вспомнился при посЬщенш патронажа въ Лоцманской КаменкЬ. Противники патронажа, увлекаясь своими возраженгями, хотятъ увЬрить, что онъ.» [17].

1сторик психГатрГ! Тихон Юдин писав: «Однако и об екатеринославском патронаже в Лоцманской Каменке нужно сказать, что его организация была далеко не образцовой. В Каменке одновременно с психическими больными призревались под наблюдением одного врача также 800 подкидышей, вследствие чего надзор и уход за психически больными был не всегда достаточным. Х съезд врачей и Губернское земское собрание 1900 г. постановили перенести патронаж ближе

к колонии (на Игрень. — Прим. авт.) ... и иметь для него особого врача» [13].

А ось фрагмент Гз протоколу засгдання губернсько-го земського зГбрання вгд 2 грудня 1901 року. У центрГ обговорення — реоргашзацгя патронажу.

«Председатель Управы М.В. Родзянко приступает к чтению доклада № 33 — по вопросу о реорганизации семейного призрения душевнобольных в деревнях Лоцманской Камянке и Краснополье, совмещающий в себе и вопрос № 42 об учреждении особой должности врача для патронажа Губернского земства.

Председатель Екатеринославской уездной земской управы С.А. Бродницкий: Я имел случай видеть патро-нажи в Лоцманской Камянке и Краснополье. Вместе с членом управы В.А. Тихомировым мы ездили в оба села и убедились на месте, что, благодаря совмещению нескольких обязанностей, создавалась полная возможность для врача отговариваться недостатком времени и вовсе не посещать больных. В некоторых семействах г. Щербинин не был ни разу в течение трех лет. Со своей стороны я, как гласный, не могу не приветствовать нынешнего председателя Управы в том, что он принял меры к упорядочению этого дела. Ныне врач г. Щербинин, благодаря принятым мерам, посещает аккуратно патронаж. Я полагал бы одобрить все меры, выработанные Управой, хотя думаю, что следует воздержаться от постройки больницы в настоящее время, но непременно нужно иметь особого врача.

Председатель Собрания А.П. Струков: Несомненно ясно, что патронаж находится не в должном состоянии, и пригласить врача неизбежно; что же касается остальных мероприятий, то, одобряя их принципиально, я желал бы, чтобы они были отсрочены до полного погашения наших долгов.

Гласный. Вл.И. Карпов: Я думаю, что этот вопрос можно расчленить на две части; в первой говорится о настоятельной необходимости пригласить врача, и я не хотел бы, чтобы в мотивировке этой части была упущена поправка, которую я хочу внести. Здесь было сказано вскользь о подкидышах; между тем, вопрос о подкидышах — наболевший вопрос. Я могу представить статистические данные, указывающие на ужасающий процент смертности подкидышей. Это явление — один из важных мотивов для приглашения нового врача. Затем не могу согласиться с Вашим Превосходительством, чтобы постройка приемного покоя была отложена до уплаты долгов. Осуществление этого не может быть исполнено ранее 5 лет; между тем, как у земства может быть окажутся средства для этой цели и раньше.

Председатель Управы М.В. Родзянко: Я должен заявить, что смертность подкидышей не так велика, как говорит Владимир Иванович. По точным сведениям этого года, в нашей губернии смертность их достигает всего лишь до 33 %, между тем как в Московском земстве % смертности 67. Я хотел бы именно указать, что состояние подкидышей в нашей губернии особенно благоприятно.

Гласный Вл.И. Карпов: Были годы, когда смертность достигала 90 %.

Председатель Управы М.В. Родзянко: То обстоятельство, что подкидыши находятся в наилучших условиях и что население относится к ним любовно и внимательно, я думаю, подтвердят и г.г. гласные, посетившие такие семейства. Затем я считаю долгом заметить, что Управа и не проектирует приступить немедленно к постройке больницы, но я бы просил выполнение этой части предначертаний Управы не ставить в зависимость от уплаты долгов.

Председатель Собрания А.П.Струков: А какое увеличение сметы по больнице в этом году?

Председатель Управы М.В. Родзянко: 96 тысяч. Но я должен пояснить, что это увеличение идет и на сооружение водопровода при больнице и на организацию санитарных мер и на колонию душевнобольных, так что на больницу остается всего лишь 13 тысяч.

Гласный С.А. Бродницкий: Я могу подтвердить, что видел не меньше 18 семейств, у которых находятся подкидыши в одном селе и столько же в другом, и должен заметить, что отношение приемных родителей к детям самое любовное и сердечное, о чем еще сильнее свидетельствует привязанность к ним детей, так что я вынес самое благоприятное впечатление. Я думаю, что опасаться нам за подкидышей нет оснований.

Гласный Вик.И. Карпов. Мне кажется, что достаточно утвердить заключения Управы и нет надобности ни в дополнениях, ни в поправках, так как заключения Управы настолько ясны и широки, что совмещают в себе эти дополнения.

Собрание постановляет: утвердить доклад Управы» [18].

Згадуваний вище понадштатний ординатор Кате-ринославсько! губернсько! земсько! лшарш Микола 1ванович Щербшш народився в 1861 рощ, лшарем став 1з 1886-го. Як i Н.П. Кирпотенко, у 1899 рощ вш був викладачем губернсько! земсько! фельдшерсько! шко-ли [19].

нд1я Потатвна Кирпотенко — ствавтор «Отчета о призрении душевнобольных Екатеринославским губернским земством» (1904 р.).

Видання, що виходили за и участк

1. О призрении душевнобольных Екатеринослав-ским губернским земством. Отчет за 1903. — Екате-ринослав, 1904—1906. — 24. [Составлен председателем Совета психиатров при Екатеринославской губернской земской больнице д-ром медицины А.А. Говсеевым при участии заведующей семейным призрением женщины-врача Н.П. Кирпотенко и директора Колонии для душевнобольных д-ра М.М. Лучника].

2. 9-й Губернский съезд врачей и представителей земских учреждений по врачебно-санитарной части Екатеринославской губернии (20—30 августа 1903 г.): [Материалы]. — Вып. 1. — Екатеринослав: Екатери-нославская губернская земская управа, 1903—1904.

3. Отчет о состоянии Губернской земской больницы за 1900, 1901, 1902 годы: Доклад врачей-делегатов Совета Больницы С.А. Каца и Н.П. Кирпотенко.

4. 9-й Губернский съезд врачей и представителей земских учреждений по врачебно-санитарной части Екатеринославской губ. (20—30 авг. 1903 г.):

[Материалы]. — Вып. 1. — Екатеринослав: Екатери-нославская губернская земская управа, 1903—1904.

5. Отчет по заграничной командировке ординатора Губернской земской больницы Н.П. Кирпотенко: С пер. резюме неизданной еще брошюры проф. Escherich'a о результатах серотерапии скарлатины в детской клинике в Вене.

На мiжнародному конгрес в Мадрид!

А тепер — про закордонне вщрядження. До реч^ звгг про нього ми поки не розшукали. Надiя Поташв-на Кирпотенко представляла Катеринослав на XIV Мiжнародному медичному конгреш в Мадрид^ який вщбувався 23—30 квггая 1903 року i зiбрав найбшьш передових учених у галузi нейронауки. 1м'я Нади' По-ташвни значиться в офщшному виданш конгресу XIVe Congrès international de médecine. Volume général (Madrid, 1904) на сторшщ lx: Kirpotenko (Madame Nadejda Pot.). Ekaterinoslav (Russie). Kirste (Wilhelm), Winklerstrasse, 37.

ffi, напевно, довелося слухати 1вана Павлова на одному iз загальних зборiв мадридського конгресу, коли вш виступив iз промовою «Експериментальная психология и психопатология на животных». А в наступно-му, 1904 рощ Павлову вручена престижна Нобелiвська премiя в галузi медицини й фiзiологiï.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Найкращi пращвники медично! науки з усього свпу з ентузiазмом брали участь у Мадридському конгреш, загальна кшьтсть повщомлень i документ, представ-лених на ньому, становила 1681, багато з них стосува-лося невролопчних питань. Особливо слщ вщзначити повщомлення юпанського лшаря й пстолога, одного з основоположниыв сучасно! нейробюлогй' Сантьяго Рамона-ьКахаля (1852—1934), який описав гiстологiч-ну структуру оптичного таламуса, i творця науки про вищу нервову дiяльнiсть 1вана Павлова (1849—1936), який уперше докладно розповiв про свою теорш умов-них рефлекшв. Павлов стане першим росiйським Но-белiвським лауреатом у 1904 рощ, а Кахаль — у 1906 рощ. Вщкриття, зробленi Павловим i Кахалем, стали результатом колективно! роботи й шдивщуальних зу-силь, а поняття, що лежать в основi нейронно! доктри-ни Кахаля й теорй' умовних рефлексiв Павлова, уперше послужили для дослщження нервово! системи, психгч-них процесiв i поведшки людини.

Того року губернське земство асигнувало 600 рублiв на закордонш по!здки лiкарiв [20]. Яка сума признача-лася Н. Кирпотенко, не ясно.

Притулок-ясла в Лоцманськiй Кам'янц

Коли на початку червня 1904 року комiтетом Това-риства тклування про пiдкидькiв i сирiт, якг «призревались» Катеринославським губернським земством, було вiдкрито притулок-ясла в селi Лоцманськш Кам'янцi, лiкар губернсько! земсько! лшарш Надiя Кирпотенко безоплатно прийняла на себе загальний нагляд над яслами й керiвництво справою тклування. Вона на той час завщувала патронажем губернського земства й тому постшно проживала в селi Лоцманська Кам'янка. Отже, на посадi завщуючо! патронажем вона

Лоцманська Кам'янка. Будинок культури

була попередницею сестри Леш Укра!нки — Ольги Пе-трГвни Косач-Кривинюк, про яку ми вже розповгдали на сторшках нашого видання [21].

Притулок-ясла в Лоцманськгй Кам'янцГ, вГдкритий на початку червня 1904 року, дГяв до кгнця серпня того ж року. Завгдувала яслами на запрошення Комитету г-жа Троцька-Сенютович при двох поко!вках, нянГ й куховарцГ. ПримГщення для ясел Г квартири завГдуючо! було найнято в будинку мюцевого селянина за 45 руб-лГв на лГтнГ мГсяцГ. Ось що Ф. Голубовський писав про роботу притулку-ясел: «Все дети свои в бытность свою в приюте-яслях пользовались сравнительно хорошим здоровьем, а в редких случаях заболеваний получали всегда своевременно медицинскую помощь от врача Н.П. Кирпотенко, относившейся всегда не только к лечению их, но и вообще к наблюдению за приютом с особенною любовью, вниманием и усердием» [22].

Краснопглля на той час — село в 4 верстах вщ Катери-нослава (ниш — передмютя мюта Дншра по КриворГзь-кгй траш). У 1884 рощ в селГ налГчувалося 338 дворГв Г 2000 жителГв. У 1893 рощ тут вгдкрито земський патронаж. У 1912 роцГ в Краснопглп в патронажГ перебувало 315 дГ-тей. Цифра вражае! Це становило 75 вГдсоткгв ус1х дГтей, вщданих до патронажу. Число таких дтгей у Лоцманськгй Кам'янцГ — 35, у Старих Кайдаках — 39, у Ново-Олек-сандрГвщ, Лашно, Сурських Хуторах — ще менше [23].

Ушанування тридцятирiччя служби

15 грудня 1909 року у зв'язку з розладами здоров'я НадГя Кирпотенко залишала свою посаду. Вона не до-працювала всього три мюящ до тридцятирГччя земсько! служби (нагадаемо, ця служба розпочалася 15 березня 1880 року).

Напередодш 8 грудня 1909 року в залГ засгдань Ка-теринославського губернського земського зГбрання слухалося питання «Про вшанування 30-рГчно! служби доктора Н.П. Кирпотенко». Ось як оцшила губернська земська управа и дГяльнГсть: «За долгий период своей земской деятельности доктор Кирпотенко с усердием, любовью и знанием дела несла возложенные на нее нелегкие обязанности сначала участкового земского врача, а последние 10 лет заведующей патронажем. Ее энергии и стараниям в значительной степени обязана своим возникновением школа для детей-подкидышей в с. Крас-

нополье» [14]. 1ласш прийняли ршення «ознаменувати 30-pi4Hy плщну дiяльнiсть професора М.П. Кирпотенко, шднюши 1й жетон, пометивши ïï портрет у Краснопть-ськгй школi, заснувавши стипендию ïï iменi для одного з yчнiв фельдшерсько'1' школи Губернського земства» [24]. Ршення помiстити портрет лiкаря в Красноптьськгй школi вщзначило ïï великг заслуги перед школою. Про жетони: пам'ятш й ювiлейнi жетони на той час супрово-джували практично вш пам'ятнi поди' й ювiлейнi дати як у житл краши, так i в життi окремо'1' людини. Отже, Надгя Потапiвна, очевидно, була нагороджена почесним наго-родним жетоном губернського земства.

«Не вбачае AOOTOTHix шдотав»

У наступному, 1910 роцi, перебуваючи вже у вщ-ставцi й посилаючись на сво'1' хвороби, Н.П. Кирпотен-ко звернулася в губернське земство з клопотанням про видачу страхово'1' преми'. Ось що говорилось у висновку губернсько'1' земсько'1' управи: «Из прилагаемой переписки о выдаче страховой премии за потерю трудоспособности врачу Н.П. Кирпотенко губернская управа не усматривает достаточных оснований к удовлетворению ходатайства, возбуждаемым ею пред губернским собранием, так как свидетельствовавшие д-ра Кирпотенко врачи, хотя и признали полную потерю ее трудоспособности, как следствие моразма (sic!) и порока сердца, не сочли в то же время возможным утверждать, за отсутствием достаточных данных, что порок сердца зависит от профессиональной деятельности. Найденный у д-ра Кирпотенко туберкулез легких, по мнению врачей, не влияет на потерю трудоспособности; ввиду изложенного губернская управа высказывается за отклонение ходатайства д-ра Кирпотенко» [25].

Шсля того як голосш заслухали висновок губернсько'1' земсько'1' управи, на сеси' губернського земського зiбрання 7 грудня 1910 року виникли дебати. Клопо-тання Н.П. Кирпотенко пщтримали голосш В.Т. Бек-кер, П.Н. Рудь, В.С. Миргородський i К.Д. фон Гесберг, вказуючи, «что г-жа Кирпотенко отдала все свои силы и здоровье на пользу Земства и что долг этого Земства более или менее ее обеспечить. Если нельзя выдать страховой премии, то можно назначить пособие из других источников».

Гласний П.В. Гладкий висловив припущення: якщо визнати туберкульоз за професшну хворобу, то до-ведеться сплачувати преми' вшм хворим у вгдставщ й розширити таким чином страхування. Зокрема ж, вш запропонував призначити паш Кирпотенко щорiчнy допомогу в розмiрi 300 рyблiв.

Гласний А.Б. Гротто-Слетковський висловив по-боювання: чи не скоять збори необережносп, вступа-ючи на шлях широких асигнувань на допомогу.

Голова зборiв князь Микола Петрович Урусов запропонував балотувати питання:

1) чи видати паш Кирпотенко страхову премш в розмiрi 5000 рyблiв. Збори одноголосно вгдхилили ви-дачу страхово'1' преми';

2) чи видати Кирпотенко допомогу в зазначеному розмiрi, тобто 5000 рyблiв, iз сум губернського збору. Бтьшютю (15 голошв проти 8) ршення схвалюеться [26].

П1сля в1дходу Н.П. Кирпотенко з1 свое! посади за-в1дуючою патронажем влпху 1910 роки замiсть не! стала лшар Ольга Петрiвна Косач-Кривинюк, про долю яко! ми вже розповщали [21].

У 1913 рощ Н.П. Кирпотенко як лшар практикувала й жила в Катеринославi в старому материнському бу-динку на вулищ Нагiрнiй, 27 (ниш — вул. Паторжин-ського) — на той час и власному будинку. Ця споруда, за даними краезнавця В.С. Старостша, у 1930-х роках була знесена. На и м1сц1 сто!ть хрущовка. Подальша доля Нади Кирпотенко, як i дата и смертi, нам, на жаль, поки невiдома.

Сучаснi етносело i Михайло-Лукашеве

Трохи цiкаво! топон1м1ки. 1з 1923 року на картi ни-н1шнього В1льнянського району Запорiзько! област iснувало село Кирпотiвка. Засноване було воно понад двюп рок1в тому представниками роду Кирпотенюв як Геленджик. У 1901 рощ мющв! землi були у волод1нн1 кузена Нади Потатвни — Василя Йосиповича Кирпо-тина i його дружини Софи Леонтивни з роду Синегуб.

За радянсько! влади стьце стало називатися Кир-пот1вкою — за прiзвищем колишнього власника, та й мюцевим селянам вимовити слово «Геленджик» було складно. П1д час повоенних перейменувань 1з назвою Кирпотiвка розпрощалися: 10 червня 1946 року бть-шовики назвали його Червонокозацьким. I лише п!д час останньо! хвил1 перейменувань, у 2016 рощ село отримало початкову свою назву — Геленджик. Ниш на його територи знаходиться юторико-культурний комплекс «Етносело», створений фондом «Дивоцвп». Побу-вавши там, автори статп побачили садиби, обладнаш в укра!нському стил1, альтанки, чудов1 водойми. З метою вiдродження села оргашзовуються туристичн1 маршру-ти, проводяться майстер-класи з р1дних вид1в народного промислу. Плануеться створення етносадиб, харак-терних для багатонацюнального Запорiзького краю.

Авторам статтi вдалося також побувати в селi Ми-хайло-Лукашеве (колишня Михайлiвка) Вшьнянсько-го району Запорiзько! областi, де в 1889 рощ починала свою роботу дтьничним земським лшарем Надiя Кирпотенко. У 1873 рощ в Михайтвщ, яка на той час

Мсто Дн'тро. Вулиця Паторжинського, 27 (колишня Напрна). Колись на цьому мкц стояв будинок, де мешкала Надiя Кирпотенко

була волосним центром, вщкрили земську лшарню на 20 л1жок, де працювали лшар i два фельдшера. Переду-с1м вона обслуговувала н1мц1в-колон1ст1в i заможних селян (тому и називали «сорокапанською»). У другш половин! ХХ стол1ття в лшарняному закладi функцю-нувало хiрургiчне й пологове вщддлення, стацiонар на 75 л1жок. 1з часом штат лшарш скорочувався, 6уд1вля руйнувалася. У 2013 рощ завдяки завщуючому В1ль-нянською ЦРКЛ Олегу 1ващенку й головному лшарю амбулаторх! Михайлу Головачову 6уд1вля реконстру-йована, медичний заклад реоргашзований в амбула-тор1ю сiмейно! медицини. Про минут часи нагадуе лише каплиця в глибиш лiкарняного парку й чудом збережеш антикварнi св^ильники й п1чн1 заслiнки з двоглавими орлами.

З метою вшанування пам'яп однiе! з перших зем-ських жiнок-лiкарiв Нади Потатвни Кирпотенко ю-торично справедливим буде встановити на !! честь пам'ятну дошку або дати назву вулищ, де вона пра-цювала.

Конфлшт iнтересiв. Автори заявляють про вщсут-н1сть конфл1кту iнтересiв при п1дготовщ дано! статтi.

Етносело Вльнянського району Запорiзькоl област'1. Краевиди

References

1. Novytsky Y. To the history of public education in Ekaterinoslav province. In: Novytsky Y, author; Boiko A, editor. Tvory. Tom 1 [Works. Vol 1]. Zaporizhzhia: Tandem; 2007. 330-332pp. (in Ukrainian).

2. Savelov LM. Bibliograficheskii ukazatel' po istorii, geral'dike i rodo-sloviiu Tul'skogo dvorianstva [Bibliographic index on history, heraldry and genealogy of the Tula nobility]. Moscow: Publisher Iablochkov MT; 1904. 412 p. (in Russian).

3. Kashhenko Mykola. Workaholic: memories about the brother. In: Kashhenko AF. Opovidannja pro slavne Vijs'ko Zaporoz'ke nyzove [Stories about the glorious Zaporizhzhia Ground Army]. Dnipro: Sich; 1991. 10-11 pp. (in Ukrainian).

4. Ershova EB, editor. Zhenshchiny Rossii - vchera, segodnia, zavtra [Women of Russia - yesterday, today, tomorrow]. Moscow: Rossiia molodaia; 1994. 10p. (in Russian).

5. StaniukovichMK. Pictures of public life. Delo. 1877;(12):130. (in Russian).

6. Tserkovnyi vestnik. 1877;(44):15. (in Russian).

7. Protokoly Aleksandrovskogo chrezvychajnogo uezdnogo zemskogo so-branija ocherednoj sessii 17 i 18 janvarja 1880 goda s prilozhenijami [Protocols of the Aleksandrovsk State Extraordinary Zemsky Assembly regular session on January 17-18, 1880 with attachments]. Aleksandrovsk; 1880. 32 p. (in Russian).

8. Demarcation of localities to determine the maximum allotment per capita. In: Zemsky Department of the Ministry of Internal Affairs of the Russian Empire. Sbornikpravitel'stvennykh rasporiazheniipo ustroistvu byta krest'ian, vyshedshikh iz krepostnoi zavisimosti (za 1857, 1858, 1859 i 1860 gody). Tom 1 [Collection of government orders on the device of the life of the peasants who came out of serfdom (for 1857,1858, 1859 and 1860). Vol 1]. 3rd ed. SPb; 1869. 112 p. (in Russian).

9. Protokoly Aleksandrovskogo uezdnogo zemskogo sobraniia ochered-noi sessii 1881 goda s prilozhenijami [Protocols of the Aleksandrovsk Zemsky Council regular session of 1881 with attachments]. Aleksandrovsk: Publisher Bernstein DI; 1882. 325-337pp. (in Russian).

10. Protokoly Aleksandrovskogo uezdnogo zemskogo sobraniia ochered-noi sessii 1885 goda s prilozhenijami [Protocols oof the Aleksandrovsk Zemsky Council regular session of 1885 with attachments]. Aleksandrovsk; 1886. 1114 pp. (in Russian).

11. Sovetskoe zdravookhranenie. Tom 28 [Soviet health care. Vol 28]. Moscow: Medgiz; 1969. (in Russian).

12. Novorossiiskii kalendar' na 1890 god [Novorossiisk calendar for 1890]. Odessa; 1890. 277p. (in Russian).

13. Iudin TI, author; Petrov BD, editor. Ocherki istorii otechestvennoi psikhiatrii [Essays on the history of domestic psychiatry]. Moscow: Medgiz; 1951. 222 p. (in Russian).

14. Appendices to the resolutions of the Ekaterinoslavsky Provincial Zemsky Assembly of the 44th regular 1909 session on December 4-19, 1909 In: Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gu-bernskogo zemskogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Zemsky Assembly with attachments]. Ekaterinoslav: Printing house of provincial government; 1867-1917. 567p. (in Russian).

15. FedorovAF. Podpol'nyi obkom deistvuet[Underground Obkom acts]. Moscow; 1950. 25 p. (in Russian).

Чабан Н.П.1, Шевцова З.И.2 Гапонов В.В.3

1 Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина

2 ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина

3 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина

Тридцать лет на земской службе:

штрихи к портрету Надежды Потаповны Кирпотенко — одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине

Резюме. В статье впервые представлены жизненный путь, профессиональная и общественная деятельность Надежды Потаповны Кирпотенко — одной из первых женщин-врачей на Екатеринославщине (ныне — Днепропетровщине). Значительное внимание уделено изучению патронажной службы в конце Х1Х — начале ХХ века.

Ключевые слова: Надежда Потаповна Кирпотенко; земский врач; патронажная служба; земство; Екатеринослав; Лоцманская Каменка; Краснополье; Михайло-Лукашово; этносело

16. Saratovskaia zemskaia nedelia. 1898;40(14). (in Russian).

17. Saratovskaia zemskaia nedelia. 1899;(1-9):68-72. (in Russian).

18. Posanovlenija ekatrinoslavskogo gubernskogo zemskogo sobranijaXXX-VI ocherednoj 1901 goda sessii s 1 po 14 dekabrja vkljuchitel'no [Resolutions of the Ekaterinoslav Zemsky Assembly of the XXXVI regular session on December 1-14, 1901]. Ekaterinoslav; 1902. 15-17pp. (in Russian).

19. Pamiatnaia knizhka iAdres-Kalendar' Ekaterinoslavskoi gubernii na 1900 god [Memorial book and the Address-Calendar of the Ekaterinoslav gu-berniya for 1900]. Ekaterinoslav; 1899. 62p. (in Russian).

20. Smeta raskhodov gubernskikh zemskikh povinnostei Ekaterinoslavskoi gubernii za 1903 god [Estimated expenditures of provincial duties of the Ekaterinoslav guberniya for 1903]. Ekaterinoslav; 1904. 58p. (in Russian).

21. Chaban MP, Shevtsova ZI, Gaponov VV. An educator Olha Kosach-Kryvyniuk - zemstvo doctor in Katerynoslav region (on the 140th anniversary of her birth). Gastroenterologia. 2018;52(3):71-82. (in Ukrainian).

22. Golubovskii F. Report on the activities of the Care Society Committee on Foundlings and Orphans, condemned by the Ekaterinoslav Provincial Zemstvo (from January 1, 1904 to January 1, 1905). Vestnik Ekaterinoslavskogo zemsfra. 1905;(41):1073. (in Russian).

23. Appendices to the resolutions of the Ekaterinoslav Provincial Zem-sky Assembly of the 47 regular 1912 session on December 7-20, 1912. In: Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gu-bernskogo zemskogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Provincial Zemsky Assembly with attachments]. Ekaterinoslav; 1913. 347p. (in Russian).

24. Appendices to the resolutions of the Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly of the 44th regular 1909 session on December 7-20, 1912. In: Ekateri-noslav Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gubernskogo zemskogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Provincial ZemskyAssembly with attachments]. Ekaterinoslav: Printing house of Provincial Government; 1867-1917. 567p. (in Russian).

25. Resolutions of the Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly of the 44th regular 1909 session on December 7-20, 1912. In: Ekaterinoslavsky Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gubernskogo zemsk-ogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Provincial Zem-sky Assembly with attachments]. Ekaterinoslav: Printing house of Provincial Government; 1867-1917. 567 p. (in Russian). Ekaterinoslav; 1910. 84 p. (in Russian).

26. Resolutions of the Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly of the 45th regular 1910 session on December 5-20, 1910. In: Ekaterinoslavsky Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gubernskogo zemsk-ogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Provincial Zem-sky Assembly with attachments]. Ekaterinoslav: Printing house of Provincial Government; 1867-1917. 260 p. (in Russian).

27. Resolutions of the Ekaterinoslav Provincial Zemsky Assembly of the 45th regular 1910 session on December 5-20, 1910. In: Ekaterinoslavsky Provincial Zemsky Assembly. Zhurnaly Ekaterinoslavskogo gubernskogo zemsk-ogo sobraniia s prilozheniiami [Journals of Ekaterinoslavsky Provincial Zem-sky Assembly with attachments]. Ekaterinoslav: Printing house of Provincial Government; 1867-1917. 43 p. (in Russian).

GrpuMaHO 21.03.2019 ■

M.P. Chaban1 Z.I. Shevtsova2, V.V. Gaponov3

1 Editorial Office of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine

2 SI"Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine

3 SI"Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine

Thirty years at the zemstvo work:

touches to the portrait of Nadiia Potapivna Kyrpotenko, one of the first female doctors in the Katerynoslav area

Abstract. In the article, the life path, professional and public activity of Nadiia Potapivna Kyrpotenko — one of the first female doctors in the Katerynoslav area (nowadays the Dnipro area) are presented for the first time. A lot of attention has been paid to studying the development of the nursing service in the late 19th — early 20th centuries.

Keywords: Nadiia Potapivna Kyrpotenko; zemstvo doctor; nursing service; zemstvo; Katerynoslav; Lotsmanska Kamianka; Kras-nopillia; Mykhailo-Lukhasheve; etnoselo

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.