CC BY
18
ПУБЛ1ЧНЕ УПРАВЛ1ННЯ ТА АДМ1Н1СТРУВАННЯ
УДК 353+308 https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2021.U8
В.М. ДЕМЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0003-1841-7798
1СТОР1Я ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛ1ННЯ ЯК ОБ'СКТ РОЗГЛЯДУ В ПЕРСПЕКТИВНОМУ ВИМ1Р1
Стаття метить аналiз тез про радянський режим вiд письменника Олександра Солженщина з коментарем i сучасною рефлекаею, а також аналогieю до укра'тських державницьких реалш. Наведено приклади подання ктори державного управлiння разними письменниками й полтологами - 1ваном БЫиком, Андрieм Бушковим, Бернаром Вербером, Григорieм ЧхартишвШ, Галиною Могильницькою, Павлом Штепою та т., як створили масштабнi iсторичнi працi на Tрунтi не лише проаналгзованих архiвiв, але й головне - нового сучасного погляду, - у перспективнш площит як можливкть нового и трактування, використовуючи логiчний вимiр розгляду. Акцентуеться на таких особливостях управлтня, як централiзацiя, тоталiтаризм, мштаризм, диктатура тощо, як були властивi Росшськш 1мперИ та Радянському Союзу та властивi сучаснш Росшськш ФедерацИ. Наголошено, що саме ц риси мають бути враховаш як найбшьша небезпека для розвитку укратськоХ державностi.
Зроблено висновок, що зазначенi негативнi аспекти попереднього режиму були актуальн до юнця ХХ столiття, адже радянськ рудименти були настшьки ув 'язанi через об 'ективн та суб 'eктивнi чинники з колиштми крашами, що входили до тiei тоталтарног системи. При тому й сьогоднi в умовах демократичного режиму Украши деяю з цих рис залишаються актуальними, зокрема через стереотиптсть мислення пересiчних пострадянських громадян, як або залишаються у «внутршнш емiграцii» в сучаснш Укра'ж, або e «нейтральними», що також становить небезпеку для державотворення, адже не показуe реального стану нацiональноi iдентичностi. Тому будь-яка вiдносно реальна iсторична ретроспектива маe в таких умовах перспективний характер у площин державного прогнозування та планування.
Ключовi слова: державне управлтня, Укра'ша, Росiя, тоталiтаризм, демократiя, Олександр Солжетцин.
В Н. ДЕМЧЕНКО
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0003-1841-7798
ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ КАК ОБЪЕКТ РАССМОТРЕНИЯ В ПЕРСПЕКТИВНОМ ИЗМЕРЕНИИ
Статья содержит анализ тезисов о советском режиме от писателя Александра Солженицына с комментарием и современной рефлексией, а также аналогией с украинскими государственными реалиями. Приведены примеры представления истории государственного управления различными писателями и политологами - Иваном Билыком, Андреем Бушковым, Бернаром Вербером, Галиной Могильницкой, Павлом Штепой, Александром Солженицыным, Григорием Чхартишвили и др., которые создали масштабные исторические произведения на почве не только проанализированных архивов, но и главное - нового современного взгляда - в перспективной плоскости, как возможность новой ее трактовки, используя в рассмотрении логическое измерение. Акцентируется на таких особенностях управления, как централизация, тоталитаризм, милитаризм, диктатура и т. д., которые были свойственны Российской Империи и Советскому Союзу и присущие современной Российской Федерации. Отмечено, что именно эти черты должны быть учтены как самая большая опасность для развития украинской государственности.
Сделан вывод, что указанные негативные аспекты предыдущего режима были актуальны до конца ХХ века, ведь советские рудименты были настолько увязаны в силу объективных и субъективных факторов с бывшими странами, которые входили в ту тоталитарную систему. При этом и сегодня в условиях демократического режима Украины некоторые из этих черт остаются актуальными, в частности через стереотипность мышления рядовых постсоветских граждан, которые или остаются во «внутренней эмиграции» в современной Украине, или есть «нейтральными», также представляют опасность для государства, ведь не показывают реального состояния национальной идентичности.
Поэтому любая относительно реальная историческая ретроспектива имеет в таких условиях перспективный характер в плоскости государственного прогнозирования и планирования.
Ключевые слова: государственное управление, Украина, Россия, тоталитаризм, демократия, Александр Солженицын.
V. M. DEMCHENKO
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-1841-7798
HISTORY OF PUBLIC ADMINISTRATION AS AN OBJECT OF CONSIDERATION
IN A PROSPECTIVE DIMENSION
The article contains an analysis of theses about the Soviet regime from the writer Olexander Solzhenitsyn with commentary and modern reflection, as well as an analogy to the Ukrainian state realities. Examples of presenting the history of public administration by different writers and political scientists - Ivan Bilyk, Andriy Bushkov, Bernard Verber, Halyna Mohylnytcka, Pavlo Shtepa, Oleksandr Solzhenitsyn, Hryhoriy Chkhartyshvili, and others, who created large-scale historical works on the basis not only of the analyzed archives, but also, most importantly, of a new modern view. in a perspective plane are given - as a possibility of its new interpretation, using the logical dimension of consideration. Emphasis is placed on such features of governance as centralization, totalitarianism, militarism, dictatorship, etc., which were characteristic of the Russian Empire and the Soviet Union and characteristic of the modern Russian Federation. It is emphasized that these features should be taken into account as the greatest danger to the development of Ukrainian statehood.
It is concluded that these negative aspects of the previous regime were relevant until the end of the twentieth century, because the Soviet rudiments were so connected due to objective and subjective factors with the former countries that were part of the totalitarian system. At the same time, even today, in the democratic regime of Ukraine, some of these features remain relevant, in particular due to the stereotypical thinking of ordinary post-Soviet citizens who either remain in «internal emigration» in modern Ukraine or are «neutral», which also poses a threat to statehood, does not show the real state of national identity. Therefore, any relatively real historical retrospective in such conditions is promising in terms of government forecasting and planning.
Key words: public administration, Ukraine, Russia, totalitarianism, democracy, Olexander Solzhenitsyn.
Постановка проблеми
Сьогодш ми спостертаемо рух юторично1 науки (у рiзних И аспектах - археолопчному, лшгвютичному, геополггачному, державницькому тощо) до перегляду сталих упродовж шлькох cropi4 погаадв i настанов у межах як окремих краш, так i значних часових перiодiв, як нейтрального полггачного контексту, так i щеолопзованого, як з урахуванням релтйних обставин, так й iндивiдуальних мотивiв окремих юторичних дiячiв. Наприклад, таким чином переглядаються обставини «татаро-монгольського нашестя»: спростовуються монгольський чи татарський чинники чи взагалi весь той перюд як фальшований середньовiчними (й вщповвдно подальшими) лггописцями. При цьому застосовуеться вимiр лопчносп, за яким i ми можемо висунути претензш щодо ввдсутносп матерiальних археолопчних артефакпв про перебування азшських загарбнишв на величезнш територп вщ 1тиля до Карпат, або в межах контрпропаганди росшсько! щеологп - легалiзованi факти офiцiйного називання середньовiчноí Галицько! Русi «Руською землею» (ще: «королiвством») i вiдповiдного утворення в межах Речi Посполито! близько 1432 року Руського воеводства з адмшстративним центром у м. Львова
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй
У такому вимiрi працюють i працювали багато письменникiв-новаторiв (1ван Бiлик, Андрiй Бушков, Бернар Вербер, Григорiй Чхартишвiлi та ш.), як1 створили масштабнi гсторичт працi на грунтi не лише проаналiзованих архiвiв, але й головне - нового сучасного погляду. Наприклад, 1ван Бiлик ще 1972 року опублжував роман-сенсацiю «Меч Арея», який було вилучено з бiблiотек i навiть знищено фiзично, а Андрш Бушков спростовуе чимало сталих у росшськш iсторичнiй науцi постулатiв i релiгiйних догм. Бернар Вербер упродовж свого недовгого життя написав чимало ромашв, в основi яких - гумашстичне начало, боротьба доброго й лихого, божественш колiзil. Ще один вщомий у такому сенсi письменник Володимир Рiзун (Вiктор Суворов) свого часу суто лопчним пiдходом виявив найбiльшу фальсифiкацiю пiсля «татаро-монгольського нашестя» - мотиви й обставини «велико! вичизняно! вшни».
У межах украшського державницького дискурсу питания тоталiтаризму й рефлексп його на украшському грунт можна вiдзначити таких учених - лшгшспв i полiтологiв, як Богдан Ажнюк [1], Лариса Масенко [2] (у площиш кореляцп мовно! ситуацп в Украíнi та нацюнально1 щентичносп li громадян), Галина Могильницька [3] та Павло Штепа [4] (у площиш щеолопчного впливу Росп на украшський народ), що вивчають наслщки колишнього колонiалiзму в сенсi !х впливу на сучасне
державотворення в Укра1ш. Звюно, щ науковi дослщження конкретизуються фактичними архiвними матерiалами, до яких ми додаемо й окремi твори художньо! лiтературнi, що також базуються на iсторичних джерелах, верифжованих в авторськ1й штерпретацп.
Формулювання мети дослвдження
Зважаючи на наведенi вище мiркування, можемо зауважити, що взагалi окремi лiтературнi твори за умови уважного аналiзу можуть надати чимало шформаци не лише про описуваш поди чи мюця, але й про концепцп автора щодо бачення ним гстори власного народу. Так знання надто важливi i для публiчного службовця, який мусить не лише розумгги сучаснi процеси розвитку держави й суспшьства через ретроспективу такого розвитку, але й ввдчувати лопчшсть чужих поглядiв на будь-яке явище - для розумiння сшвбеадника чи опонента, що становить сутшсть його фахово! дiяльностi.
Отже, у цш статтi ми ставимо метою проаналiзувати думки росiйського письменника Олександра Солженiцина на тоталiтарний устрiй радянсько! держави та 11 iдеологiчне шдгрунтя - iз проекцiею на сучасний стан державотворення в Росп та Укра1ш.
Викладення основного матерiалу дослвдження
Свого часу ми вже аналiзували описанi у творах Григорiя Чхартишвш (Бориса Акунiна) ознаки iмперського правлшня в Росп, як1 актуальнi й сьогодш, а тому становлять небезпеку для суадньо! Украши як ново1 держави, що намагаеться вийти з-шд трьохсотрiчного iмперського впливу Росшсько1 держави [5]. Ц риси письменник-iсторик аналопзуе з рисами правлiння Чингiзхана - авторитаризмом, централiзованiстю, мiлiтаризованiстю тощо. Тому е актуальним дослщити думки й шших росiйських письменник1в, як1 дуже приск1пливо вивчають iсторiю власно1 Батьшвщини, i провести ту «червону тшю» перед описаними iмперськими загрозами.
Олександр Солженiцин - свiдок перiоду iмперського тоталiтаризму, який i сам був жертвою пе1 системи. Так, у ромаш «У колi першому» письменник описуе чимало локальних ознак тогочасного режиму (зокрема й через образ центрально1 на той час фиури диктатора Сталша), зводячи 1х напришнщ твору в невеликий роздiл тд назвою «Тези про радянський режим», що е шби публiцистичним вкраплениям у загальному художньому текстi. Ц «тези» подiлено на тематичнi групи, кожна з яких заслуговуе на докладний аналiз, оск1льки репрезентуе думку саме сучасника-спостерiгача. Ми подаемо !х у власному перекладi з короткими коментарями для аналопзування з сучасшстю.
Солженiцин у цьому романi часто передае сво! власнi думки через висловлювання геро1в. Навiть конкретно записаш тези е авторськими за сутшстю, оск1льки передають саме його стиль, а не персонажа. Так, учений^зик Герасимович, як i головний герой Нержин, прототипом якого е сам письменник, робить записи (так само дабними буквами й умовними знаками i так само у виглядi сонного роздумування). Зрештою «Тези про радянський режим» приписуються саме йому.
Першу тезу «Режим, що прийшов до влади у результатi змови» автор аргументуе тим, що самi бiльшовики до 1930 року називали ту революцш «переворотом», оск1льки не було головних И рис -стихшносп, раптовосп й конкретно1 шщативи народу. Тут був план, розроблений завчасно малою групою партiйцiв-терористiв [6, с. 614]. Актуальшсть убачаемо в тому, що не було «конкретное' шщативи народу». Через бiльш шж сто рок1в - пiд час мюцевих виборiв 2020 року також було видно, що люди так i не розумшть, що саме вони вибирають людей, як1 безпосередньо створюватимуть комфортш умови 1хнього (а не свого) життя. У реалiзацil стратеги децентралiзацil також головним гальмом е нерозумшня народом свого значення в реформуваннi не лише владних структур, але й узагалi свого життя та подальшо1 долi краши.
Друга теза «Режим, що втримався при владi в результатi обману» передбачае, що гасла, яш тдкупили тих простих людей, - проти вiйни, обiцянка землi, контролю на шдприемсга тощо, виявилися неправдою, адже вже через рiк людей розс^лювали за небажання служити в Червонш армИ, через десять рок1в уже забирали ту омрiяну землю й тколи жодного впливу робiтникiв на керування пiдприемствами не було. Не було також i вiдкритостi режиму - гриф «таемно» робив ту владу найбiльш закритою у свт. Слiд зауважити, що в Конституцп цi права було декларовано, але вони не виконувалися. У сучаснш Украlнi вони також декларованi, частково реалiзуються, але iнiцiатива знизу все одно вщсутня. Тобто державний розвиток мае перспективу саме вщповщно до зростання полiтичноl активностi народу.
Третю тезу «Режим, за якого шхто не виявляе свiй розум» автор образно описуе таким чином: «Убивши вшьний пошук у людях, режим узяв на себе невдячний обов'язок усе передбачати зверху: розмiри й рщ посiвiв у кожному колгост, обсяг i рiд продукцil на кожному завод^ штати у кожнш конторi, вид упаковки кожного товару, розмiри коридору й кухнi в кожнш квартир^ заготовчу цiну за качан капусти, та яких зарубiжних авторiв перекладати, i як1 вистави дозволяти в столищ та яш в провшцп, i як саме висловлюватися в книгах, i як саме проводити бесiди, з якого тосту починати вечiрку» [Текст, с. 615]. Чому режим не терпить ви^в талановитостi - тому що вона викривае загальну сiрiсть i суперечить державним iнструкцiям. Саме тому талановип люди мусять схилити голову та «сховатися в сiм'ю чи горшку», осшльки думанням кар'ери не побудуеш. Письменники «захаращують
крашу» лггературним непотребом, осшльки ïm платять не вщ читацького попиту, а вщ плану державних видавництв. Так само заробиок продавця не залежить вщ проданого товару. Конкуренцiï жодноï. Студенти мусять бути на лекщях такого ж непотребу. Зрештою лише пращвники ЦК вимушенi «думати», i за умови байдужосп народу продукують безшнечш циркуляри - вiд репертуару оперних театрiв до вiдгодiвлi свиней. Ця небезпека залишаеться актуальною, адже владш структури переважно використовують старi методи менеджменту, зокрема й сам авторитарний стиль управлшня.
Четверта теза «Вивернутий режим» позначае протиприродний устрiй, за якого нщо не вiдповiдае своему прямому призначенню. Так, основний прямий заробiток не кормить трудiвника (головний заробггок у всiх стороннiй - або з городу, або з домашнього ремесла, або вщ службового крадiйства, або з хабарiв). Збори (ради) збираються не для пошуку рiшення, оск1льки його вже заздалепдь ухвалено в партiйнiй органiзацiï. Подання голосiв - не для вибору депутапв (вони вже призначенi). Суд - не для виявлення винного, а щоб якось вирiшити й «закрити» справу). Мiлiцiя - не для охорони громадян вiд бандипв. Навiть сама радянська влада, ради депутапв - не для того, щоб «керувати державою» (керують комиети партп). Газети й радiо - не для повщомлення реальних новин (ri, що дiйсно всiх щкавлять, приходять зi стихiйних «каналiв» - слухiв i плiток). Мистецтво - не для показу реалш життя, школа - не для освгга, шститут - не для навчання фаху, iноземнi мови - не для практичного знания. Клуби, палаци - як виставки, готелi - для учаснишв пленумiв, промисловi зразки -для звiту). Магазини - не для того, щоб продати потрiбне будь-кому, а щоб продати це з-пiд прилавка не будь-кому [6, с. 615]. Додамо до цього, що головний маркер rieï влади - «радянська» - е найбшьшою фiкцiею, адже не вщповщае свош сутностi. Тому дивно, що цей маркер до цього часу використовуеться в вторичному дискурс!
У п'ятш тезi «Режим кiлькостi за рахунок якостi» подано також вщому рису системи, яку автор пояснюе «дiалектикою радянського режиму»: двадцятирiчна хаотична гонка за цифрами призвела до непоправно1' втрати якостi, адже «слова бшьше й краще здавна ворож! одне одному». Це Глюструеться такими протиставленнями: зростання цифр i вщсотшв, зростання виробництва, зростання на душу населения, зростання транспорту, зростання освгга, зростання охорони здоров'я. Але: хлГб - Гз домшок, молоко розбавлене, одяг i взуття поганi, меблiв немае, будинки розвалюються, сшьсьш дороги погаш, лiкарень багато, але вони не вилшовують; книжок гори, а читати немае чого, ус! освiченi, а культура помирае; усе прший рГвень шшльно1' освгга, усе слабшшГ знання випускиикiв-студентiв, усе примггавшшГ фшьми та п'еси. Тобто «радянська загальна освгга - багатомшьйонне розширене вадтворення невГгластво [6, с. 616]. Зауважимо, що ва перелГчеш негативш аспекти були актуальш аж до шнця столитя - настшьки радянськ1 рудименти сильш й ув'язаш через об'ективш та суб'ективш чинники з колишшми крашами, що входили до пе1' тоталитарно!' системи. Навпъ сьогодш - уже в умовах шшо1' краши та демократичного режиму - деяк з них залишаються актуальними.
Шоста теза «Режим, що створив найбшьш хаотичне у свт господарство» аргументуеться початковою розбГжшстю з вшовими традищями катталГзму, де кожен торговець керуеться тверезим розумом i вимогами сьогодення й шхто не стане докладати сили в непотрГбну справу. На вщмГну вщ цього, тут наявш розбГжностГ мГж статистикою та планом, який автор називае пршим за всякий хаос, осшльки той на мшьярди замовляе непотрГбних предметГв, а потрГбних немае, вони в дефщип. Особливо щ парадокси стали поминими у 80-ri роки, коли один Гз чинник1в - таемничють (приховування) - почав утрачати силу, i коли втратили силу забезпечувальш це ресурси, хоча система ще працювала, i чимало людей ще потрапляли тд ïï репресп. Це також мають знати народш маси, яш сьогодш виконують таку провщну функцш, як вибори влади.
Сьома теза «Режим-хижак, що нищить природу й творчГ сили людей» пояснюеться тим же вищезазначеним планом, який складаеться за принципом «тсля нас хоч трава не рости». Це призвело до зшсуття земель Середньо1' Росп, що виявляли набагато меншу продуктившсть порГвняно з хл1боробською давниною. Люи стали степами, знищено чимало садГв, породи коней, овець. ХГмГчними викидами отруеш рибш рГки. ПереорГентоваш електротехшчними штучними морями рГки втратили рибу, а сам! щ моря затопили плодоносш долини. ПереорГентоваш на промисловий рГвень, утратили свое значення давт народш ремесла - хохломське, палеське, волзьке. Уа Гдеолопйт заходи на кшалт суботник1в, наднормових вахт, п'ятирГчок за чотири роки, стахашвського руху, тонерсько1' допомоги колгоспу, вшздГв комсомольщв на збГр урожаю, що мали на мет! шдготувати свиле майбутне дням, залучали тих дггей у майбутньому також у цю круговерть. В УкраМ - це побудова дшпровських пдроелектростанцш, що порушили бюлопчну рГвновагу Придшпров'я, або, наприклад, побудова хГмзаводу в Черкасах i, зрештою, - Чорнобильська аварГя. Зрештою О. Солженщин образно констатуе результат тако1' гонки: «Молод! п'ятдесятирГчш американщ з подивом зустрши на ЕльбГ тридцятирГчних росшських стариков...» [6, с. 617].
Восьма теза «Режим, що розбестив народ» сввдчить про ментальт змши в народу, що стосуються загалом духовности На змГну релтйним поняттям, що були нещадно висмГяш й викоренеш, прийшли псевдогумашстичш, що виправдовували навпъ убивство, але «воропв народу», яких такими
проголошували перед народом партшш й чешстсьш органи. Поняття «добро» i «зло» стали поняттями класовими, вiдносними - вщповщно до загального визнання. Як аналопю згадаемо Орвеловий «1984», де тих оголошених ворогiв узагалi прибирали з гстори, витираючи з газет. Тут же в книжках зафарбовували неугодш прiзвища (наприклад, Сергiя Ефремова в словнику). До цього додамо зшсуте мовлення народу, що поповнилося новими лайливими словами та кримшальними арготизмами, яш надовго закрiпилися в мовi - й не лише росшсьшй, з кожним поколiния отримуючи нових носив. При тому виросло поколiння комсомольцiв, як1 стали в 90-п роки першими банкирами на масивi партiйних i комсомольських грошей, а також i бандитами - подальшими банкирами, олiгархами й поливками.
Дев'ята теза «Режим, що бшьше за все бо1ться правди - свободи думки, свободи кордошв» стосуеться вщомо! закритостi радянського суспiльства, що передбачала вт'зд за кордон лише перевiрених людей (з обов'язковими наглядачами), недопущення недозволено! лiтератури, музики, прослуховування зарубiжиих радiостанцiй, а також побудова цших мереж глушiния таких радюстанцш зi своею iнфраструктурою та штатами. Адже «американська атомна бомба не така страшна комунiстам, як радюстанщя «Вiльна Европа» й навiть помiрковане Бi-бi-сi» [6, с. 618]. Сьогодш щ засоби подання шформацп в Росп також обмежуються в достут, проте в Украíнi вони вщкрип й доповненi мережею 1нтернет, де можна знайти будь-яку потрiбну шформацш, i залишаеться лише одне - прагнути поновлювати сво! знання, тобто розвиток сощально! активностi громадян, зокрема й публiчних службовцiв, як1 зобов'язаш це робити.
Висновки
Зазначенi й проаналiзованi нами вище негативнi аспекти попереднього режиму були актуальш до шнця ХХ столiття, адже радянськ рудименти були настiльки ув'язанi через об'ективш та суб'ективнi чинники з колишшми кра!нами, що входили до пе! тоталитарно! системи. I навиъ сьогоднi в умовах демократичного режиму Укра!ни деяк1 з них залишаються актуальними, зокрема через стереотипнiсть мислення пересiчних пострадянських громадян, як1 не бачать, що п ж олтархи - це !хш колишнi суади, дiти !хшх знайомих, що першi скликання Верховно! Ради були переважно складенi з представник1в радянсько! номенклатури i що правоохороннi органи, армiя та СБУ чверть сторiччя укра!нсько! «незалежиостi» були переважно представленi далеко не патрютами Укра!ни. Тобто цшком могла повторитися ситуацiя 1918 року, коли беззбройна УНР стала легкою здобиччю ново! Росп. Тому правдива iсторiя для нових громадян Укра!ни призведе до реально! незалежиостi як на рiвнi держави, так i на рiвнi внутрiшнього !х самоусвщомлення.
Список використаноТ лiтератури
1. Ажнюк Б. Мовна полiтика i едшсть нацi!. Мовознавство: доповiдi та повщомлення IV Мiжиародного конгресу укра!нiстiв. К.: Пульсари, 2002. С. 202-207.
2. Масенко Л. Мова радянського тоталитаризму. Ки!в: ТОВ «Вид-во «Клiо», 2017. 240 с.
3. Могильницька Г. Мiфотворчiсть як обгрунтування iсторичного мародерства. Бровари: Укра!нська iдея, 2009. 184 с.
4. Штепа П. Московство, його походження, змiст, форми й вторична тяглiсть. Ч. 1. Торонто: Вид. С. Стасишина, 1968. 345 с.
5. Демченко В. «Ординська» генеза поспмперського державного управлшня (на матерiалi роману Б. Акунiна «Щаслива Росiя»). Теорiя та практика державного управлiння i мкцевого самоврядування : електр. зб. наук. пр. Херсонського нацюнального технiчного унiверситету. 2018. № 1. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua
6. Солженицин А. I. В круге первом : роман. М. : Наука, 2006. 796 с.
References
1. Azhnyuk B. Movna polityka i yednist natsiyi [Language policy and unity of the nation]. Movoznavstvo: dopovidi ta povidomlennya IV Mizhnarodnoho konhresu ukrayinistiv [Linguistics: reports and announcements of the IV International Congress of Ukrainians]. Kyiv: Pulsary, 2002. pp. 202-207.
2. Masenko L. Mova radyanskoho totalitaryzmu [The language of Soviet totalitarianism]. Kyiv: TOV «Vyd-vo «Klio», 2017. 240 p.
3. Mohylnytska H. Mifotvorchist yak obgruntuvannya istorychnoho maroderstva [Myth-making as a justification for historical looting]. Brovary: Ukrayinska ideya, 2009. 184 p.
4. Shtepa P. Moskovstvo, yoho pokhodzhennya, zmist, formy y istorychna tyahlist [Moscow, its origin, content, forms and historical longevity]. Ch. 1. Toronto: Vyd. S. Stasyshyna, 1968. 345 p.
5. Demchenko V. «Ordynska» geneza postimperskoho derzhavnoho upravlinnya (na materiali romanu B. Akunina «Shchaslyva Rosiya») [«Horde» genesis of post-imperial public administration (based on the novel by B. Akunin «Happy Russia»)]. Teoriya tapraktyka derzhavnoho upravlinnya i mistsevoho samovryaduvannya : elektr. zb. nauk. pr. Khersonskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu [Theory and practice of public administration and local self-government: electr. zb. Science. Kherson National Technical University]. 2018. №1. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua
6. Solzhenytsyn A. I. V kruhe pervom : roman [In the first circle: a novel]. M. : Nauka, 2006. 796 p.
