CC BY
20
1сторичний розвиток правового регулювання експертноТ дiяльностi в кримшальному процесi
Historical Development of Legal Regulation of Expert Activities in Criminal Process
Тетяна Лоза 1 Tetiana Loza
1 University of State Fiscal Service of Ukraine 31 Universytetska street, Irpin, 08205, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.57-4 LCC Subject Category: K1-7720
Received 25.03.2020 Accepted 28.04.2020 Published online 30.04.2020
Corresponding Author: kashkinlaw@gmail.com
© 2020 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
Анотащя. У статт аналiзуються юторичний шлях розвитку правового регулювання експертноТ дiяльностi в кримшальному процеск Встановлено, що: по-перше, бтя своТх витокiв експертна дiяльнiсть у кримшальному судочинствi ототожнювалась з дiяльнiстю обiзнаних осiб, якi володiли спещальними вiдомостями, обiзнанiстю в науцi, мистецтв^ ремеслi, промислi тощо; по-друге, i3 середини XIX ст. в науковш спiльнотi почала формуватися думка про необхщнють подiлу обiзнаних осiб на експер^в та спецiалiстiв. В ходi наукового пошуку зроблено висновок, що практичне застосування результат цих дослщжень для вдосконалення кримiнального процесуального закону було реалiзовано за часiв радянськоТ влади i, найбiльш повно, - шсля набуття УкраТною незалежностi, розробки та прийняття Кримшально-процесуального кодексу УкраТни 2012 року.
Ключовi слова: експерт; спе^алют; експерта дiяльнiсть; експертна установа; судова експертиза.
Abstract. The article analyzes the historical way of development of legal regulation of expert activity in the criminal process. It has been established that: firstly, at its origins, expert activity in criminal proceedings was identified with the activities of knowledgeable people who possessed special information, knowledge of science, art, crafts and the like; secondly, since the middle of the nineteenth century in the scientific community, there began to emerge the idea of the need to divide knowledgeable people into experts and specialists. In the course of scientific research it has been concluded that the practical application of the results of these studies to improve the criminal procedural law was implemented during the Soviet times and, most fully, after Ukraine had gained independence, elaborated and adopted the CPC of Ukraine in 2012.
Keywords: expert; specialist; expert activity; expert institution; forensic examination.
ВСТУП
Експертна дiяльнiсть як дiяльнiсть, що пов'язана з використанням спещальних знань у кримшальному процеа, пройшла до-вгий шлях становлення. Незважаючи на те, що сама злочиншсть як явище сощально'1 ку-льтури була притаманна людському сустль-ству i3 самого початку його зародження, експертна дiяльнiсть у даному напрямку сфор-мувалася набагато тзшше.
При здшсненш правосуддя постае питання про затримання обвинуваченого у кримшальному правопорушеннь Але, осюльки про-тягом тисяч рокiв процес пошуку злочинця був ш^зицшним i характеризувався вщсут-нiстю прав у обвинуваченого, можливост змагання з обвинувачем, наявшстю формально!' системи оцiнки доказiв тощо, то в быь-шост випадкiв вирiшальне значення для за-судження мало визнання обвинуваченим свое'1 провини, яке отримувалося пiд час тор-
тур. Також при ш^зицшному процеа вирь шальну роль вщ^равали показання свщюв (на вщмшу вiд речових докaзiв), якi шяк не перевiрялися (або перевiрялись формально) i приймалися «на вiру». Все це призводило до винесення помилкових ршень та притягнен-ня до вщповщальност невинних осiб. I лише з переходом розвинутих суспiльств вщ про-цесу iнквiзицiйного до змшаного процесу ак-туалiзувалося використання знань обiзнаних людей, якi на сьогодшшнш день сприйма-ються законодавством у якост експертiв та спецiалiстiв.
Мета статт полягае в дослiдженнi кторич-них передумов розвитку правового регулю-вання i становлення професшно'' експертно'' дiяльностi в кримiнальному процесi.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
В Еврот витоки залучення обiзнаних людей до кримiнального процесу беруть свiй початок в европейських правових актах iз середи-ни XVI ст. Наприклад, в шмецькому Кримша-льно-судовому уложеннi «Священно'' Римсь-ко'' iмперГi шмецько'' наци» 1532 року або французькому Великому кримшальному ор-донансi 1670 р. У Кримшально-судовому уложеннi пiд обiзнаними людьми розумiлися: професiйнi юристи (ст. LXXШ); обiзнанi жiнки (повивальнi бабки), лiкарi й аптекарi (ст. LXXV), хiрурги (ст. CXLVП) [4]. У Великому кримшальному ордонанс обiзнaнi люди (в основному, представники лжувальних про-фесiй) в перiод розшукового процесу розгля-далися не лише як свщки, а вже i як особи, яю допомагають суддi правильно зафжсувати обставини поранення i смерть В Англп у цей перюд в зaконодaвствi зaкрiпилaся позицiя, згщно з якою обiзнaнi люди розглядалися як «особливого роду свщки, яю на вщмшу вщ iнших свщюв мали право висловлювати свою думку, тобто, давати оцшку фактам на основi спецiaльних знань, якими вони володшть» [10, с. 11].
Витоки зародження спецiaлiзовaноi' експерт-но' дiяльностi на укра'нських землях безпо-середньо вщносяться до того перiоду, коли значна частина територш нишшньо'' Укра'ни входила до складу Росшсько'' 1мперп. У 1764 роцi була лжвщована Гетьманщина, в 1775 роцi - знищена Зaпорiзькa Сiч. Пiсля подыу Речi Посполито' (1772-1795 роки) значна ча-
стина нишшньо'' Правобережно'' Укра'ни опинилася у складi Росшсько'' 1мперп (KpiM Галичини). У 1783 рощ до 1мперп були прие-днаш землi Кримського ханства. Пов'язано це було з тим, що тсля поглинання Росiйською Iмперiею укра'нських земель, на них повшс-тю поширилося iмперське законодавство, в тому чи^ й Вiйськовий артикул 1716 року, в якому мктилася норма, згщно з якою: «нале-жить достовiрно знати, що смерть всеконечно вщ биття трапилася... того ради дуже пот-рiбно, щоб коли хто помре, забитий у битвь поколотий чи порубаний, визначити лiкарiв, яю б тiло мертве розрiзали i достовiрно роз-шукали, яка була причина його смерть зафжсувати це письмово i свщчити про це в судЬ> (арт. 154) [3]. Виходячи зi змкту артикулу 154 весь Вiйськовий артикул 1716 року мож-на вважати першим законодавчим актом у сферi експертно!' дiяльностi, оскiльки вiн метить першу офiцiйну вимогу щодо необхщно-стi проведення обiзнаними людьми (лжаря-ми) розтину. Звернемо увагу на те, що незва-жаючи на законодавчу вимогу здiйснення до-свiдченими людьми розтину, вiдомостi, отримаш з ix допомогою, не вщнесеш Артикулом до перелiку самостшних джерел дока-зiв. Коротке зображення процеав i судових тяжб, що було частиною Вiйськового артикулу 1716 року, до числа доказiв вщносить вла-сне визнання, показання свщюв, письмовi свiдчення, присягу, розпитування з пристрас-тю i тортури [3]. Артикул дiяв на укра'нських землях аж до введення в дш Зводу законiв Росшсько'' 1мперп в 1835 роцi [6].
Зводом закошв Росшсько'' 1мперп 1832 року була ктотно розширена регламентацiя екс-пертно!' дiяльностi. Ст. 943 Зводу закошв встановлювала, що «якщо точне тзнання обставини, яка зуст^чаеться у справi, передба-чае особливi вiдомостi або обiзнанiсть у будь-якiй науцi, мистецтвi чи ремеслу то слiд ви-требувати про те показання i думку обiзна-них людей, дотримуючись правил, викладе-них у главi про дослщження поди та огляд» [6]. Також, згщно зi ст. 1068 Зводу закошв за показаннями обiзнаниx людей визнавалася сила самостшного джерела доказiв. Слiд також пiдкреслити той факт, що Звщ законiв, як i законодавство до нього, ще не передбачав вiдмiнностi мiж експертами та обiзнаними особами, що залучаються до огляду. Проте в наукових колах сформувались два основних
пщходи до розумшня того статусу, яким були надыеш o6i3HaHi люди.
Перший стввщносить o6i3HaH^ людей i3 особливими свiдкaми, як залучаються для отримання бiльш повно'' шформацп з мiсця поди або проведення огляду. Грунтувався BiH на тому, що допит обiзнaних людей на слщст-вi та в судi здiйснювaвся за правилами допи-ту свiдкa.
Другий пiдхiд, якого ми також ус дотримуе-мося, полягае в тому, що обiзнaнa людина -це не хто шший, як експерт. Як писав А. Ф. Кош, судова практика доволi часто зму-шуе звертатися до спещальних дослщжень, зосереджуючи в них центр тяжшня справи або звертаючись за сприянням до обiзнaних людей, тобто експер^в, з рiзних спецiaльних галузей знань, мистецтва i ремесел. Експерт дае висновок про те, що кажуть йому його знання, досвiд i навички щодо спiрних, сумш-вних або незрозумыих без його допомоги об'ективних даних справи, зовам незалежно вщ 'х вiдношення до вини або невинуватосп пiдозрювaного, обвинуваченого або подсудного. Тому в межах сво'х знань вiн е науковим суддею того мaтерiaлу, який ним добуто шляхом дослiдження або шддано його розг-ляду. Безумовно, що висновок експерта не може бути обов'язковим для суду i зовам не е наперед встановленим доказом, що не пщля-гае перевiрцi або критищ. Але в уах випадках критика експертизи повинна бути суворо об-Грунтована i до пращ експерта треба стави-тися з особливою увагою [7, с. 192].
Нaдaлi законодавче закршлення необхщност проведення експертно'' дiяльностi в кримшальному процеа ч^ко простежуеться в Статут кримiнaльного судочинства 1864 року, при-йнятого в рамках комплексно'' судово'' рефо-рми. Реформа повшстю змiнилa iснуючий на той час процес розслщування злочинiв. Була запроваджена посада судового слщчого у зв'язку iз введенням у кримiнaльний процес попереднього слщства. Змiни процесу розк-риття й розслiдувaння злочинiв aктуaлiзувa-ли перед слiдчими низку нових завдань, ви-рiшення яких виявилося неможливим без з'ясування мехaнiзму виникнення шформацп про злочинця i злочин, тому важливе значен-ня у викритт злочинця почало надаватись речовим слщам або, як 'х називали, «шмим свщкам». Вiднинi в кожному конкретному випадку було необхiдно вщтворити в деталях
модель дiяльностi злочинця. Тыьки об'ективно достовiрно пiзнавши змкт дiяль-шсно' поди злочину, можна правильно й без-помилково прийняти ршення про виннiсть чи невиншсть те' чи шшо' особи. Дана задача могла бути виршена лише за допомогою ма-терiальних об'ектв (сл^в), залишених зло-чинцем на мкщ злочину. Таким чином, для того, щоб побудувати iзоморфну модель зло-чинно'' дiяльностi, тобто вщтворити минулу дiяльнiсну подiю злочину, необхщне дотри-мання трьох умов. По-перше, це наявнiсть об'eктiв рiзноi' матерiальноi' природи, а саме -стану цих об'ектв, якi були перетвореш дiями злочинця. По-друге, наявнiсть у перетворе-них станах об'eктiв вщображено' шформацп про рiзнi сторони минуло' дiяльнiсно' поди злочину. По-трете, достатшсть, оскiльки ная-внiсть перших двох умов ще не дозволяе вщтворити картину злочину в iзоморфнiй модель Остання умова означае можливкть суб'екта пiзнання розпiзнавати слщову шфо-рмацiю, яка iснуе об'ективно, але в потенцш-нiй формi [2, с. 16-17]. Лише точно встанови-вши модель злочинно' дiяльностi, слiдчий мае повноцiнну можливiсть розкрити особи-стiсть злочинця i обставини злочину. Покла-вши на судового слщчого повноваження з розслщування злочишв законодавець також передбачив те, що в окремих випадках його рiвня подготовки i квалiфiкацГi буде недоста-тньо для виршення всiх питань, що виника-ють у процесi судового слщства. Це питання, пов'язаш з повною iнтерпретацiею речових слiдiв злочину, вщпов^ на якi може дати людина, яка володiе досвiдом або спещаль-ними знаннями. У зв'язку з цим до Статуту кримшального судочинства була включена норма, згщно яко' «у тих випадках, коли для точного усвщомлення обставини, що зустрь чаеться у справi, необхщш спецiальнi вщомо-стi або обiзнанiсть в науцi, мистецтвi, ремеслi, проми^ чи будь-якому заняттi, запрошу-ються обiзнанi люди» (ст. 112) [16]. Шсля су-дово' реформи, стаття 112 сприяла масовому залученню обiзнаних людей у кримiнальне судочинство. Використання спещальних знань у рiзних формах тзнання призвело до того, що погляди вчених роздыили обiзнаних людей на спещалктв, якi залучаються для дачi роз'яснень суду з рiзних питань, а також експертiв для дослщження речових слiдiв.
Зауважимо, що саме судова реформа, яка тра-нсформувала кримшальне судочинство з об-
винувального в змагальне, дозволила най-быьш повно реалiзувати можливосп залуче-них до процесу обiзнаниx людей, не дивля-чись на те, що сxожi норми також мктилися у Зводi закошв 1832 р.
Слiд також вщзначити, що вiдлiк часу виник-нення експертно'' дiяльностi помилково зво-дити до моменту появи шституту судово'' ек-спертизи, яка виникла в умовах принципово нового для судово'' системи принципу змага-льностi. Осюльки iнститут судово' експерти-зи е не причиною виникнення експертно' дь яльностi, а ii наслiдком. Пщвищення рiвня знань, ix яюсно'' складово'', розробка наукових методiв дослiдження об'екпв, - все це в суку-пностi i призвело до вщкриття експертних установ, оскiльки експертна дiяльнiсть як спiльнiсть та сукупнiсть знань накопичила на той час достатнш ix обсяг. В iншому випадку, якщо виникнення експертно'' дiяльностi зве-сти до моменту появи шституту судово'' екс-пертизи, то ним буде 1889 рж, коли була вщ-крита перша експертна лабораторiя - судово-фотографiчна лабораторiя 6. Ф. Буринського.
Знаковим для експертно' дiяльностi стало прийняття Закону «Про заснування кабше^в науково-судово' експертизи в мктах Москвi, Киевi i Одеа» вiд 04.07.1913 р. На пiдставi да-ного Закону в лютому 1914 року було вщкри-т Кабiнет науково-судово'' експертизи при прокурорi Кш'всько'' судово'' палати i Кабшет науково-судово'' експертизи при прокурорi Одесько'' судово'' палати. За 1914 рж в обох установах було проведено 370 експертиз з використанням таких методiв шзнання (ще-нтифжацп), як дактилоскопп, антропометрп, свiтлопису, графологи, фотографп, xiмiчниx та мiкроскопiчниx дослiджень [2, с. 71].
Шсля революцiйниx подш 1917 року, в першi роки встановлення влади быьшовиюв рег-ламентацп експертно' дiяльностi нixто не придыяв особливо' уваги, законодавство не мктило норм, якi б встановлювали правовий статус судово' експертизи та оаб, якi можуть ii проводити. Перший декрет про суд i насту-пнi декрети не встановлювали детально' фо-рми судочинства, залучення до судового про-цесу обiзнаниx осiб. Разом з тим, Декрет про суд № 1 допускав у певних межах збереження старих процесуальних форм, осюльки мкце-вим судам надавалося право керуватися в сво'х ршеннях i вироках дореволюцiйними законами в галузi судочинства в тiй мiрi, в
якш вони не були вщмшеш революцiею i не суперечили революцшнш совiстi i револю-цiйнiй правосвщомосп [11, с. 94]. Положення декре^в про суди, виданих у першi роки ра-дянсько' влади, стали основою перших закошв про суд радянсько' Укра'ни. Отже, за «буквою закону» укра'нським судам не забороня-лось застосовувати знання та досвщ обiзна-них оаб в судочинствi на пiдставi норм Статуту кримшального судочинства 1864 р.
Знаковi змiни в регулюванш експертно' дiя-льностi настали з прийняттям у 1922 рощ Кримшально-процесуального кодексу УСРР1. Ст. 62 КПК УСРР 1922 р. до доказiв вщнесла показання свщюв, висновки експер^в, речовi докази, протоколи оглядiв та iншi писанi по-яснення обвинуваченого [17]. Аналопчна норма також була внесена в КПК УСРР 1927 р. (ст. 58) [18]. Таким чином, законодавець ос-таточно вщмовився вщ використання на практищ термша «обiзнана особа», та замшив його на термш «експерт». Законодавством було визначено право оргашв розслщування (суду) на оцiнку, погодження та вщхилення висновку експертiв, право призначати повто-рнi експертизи, право обвинуваченого на ви-клик експерта тощо. Процесуальне становище експерта, його права та обов'язки отрима-ли детальну (в порiвняннi з попередшм законодавством) регламентащю. Згiдно iз законодавством судово-медичш експерти запро-шувалися не лише для розтину трушв, але i для ix огляду, для огляду потертлого, обвинуваченого та в шших випадках, де потрiбна медична експертиза. У разi необхщнога експерти також запрошувалися для учасп в про-ведених слщчим оглядах й опосвiдченняx, при цьому наголошувалося на дотриманш правил провадження експертизи.
Прийняття КПК УСРР 1922 р. i КПК УСРР 1927 р. не припинило дискусп про фактичний статус експерта. Наприклад, В.М. Шюфоров вва-жав, що за певних умов експерт може бути помiчником i консультантом суддi та слiдчо-го. Аргументуючи свою позицiю, вiн наводив ряд прикладiв, пов'язаних з участю експерта
1 З 10 березня 1919 року по 30 ачня 1937 року республка малу назву - «Украшська Со^алюти-чна Радянська Республка». Згiдно з Конституцi-ею 1937 року, порядок слiв у назвi республiки було змшено на «УкраТнська Радянська Соцiалiсти-чна Республка».
в оглядi мкця поди, коли було необхщно ощ-нити характер, взаемне розташування, форму сл^в (шг, кровi, транспортних зaсобiв i то-що). Автор вщзначав, що для вирiшення да-них питань треба мати спещальш знання з трасологи, судово'' медицини тощо. Якщо сль дчий не мае достатньо повних i детальних знань, вш повинен проконсультуватися з ек-спертом щодо кримiнaлiстичного значення сл^в [12, с. 105-106]. Протилежно'' точки зо-ру дотримувалися Р. Д. Рахунов i А. I. Вшберг, якi вважали, що експерт не може виконувати роль консультанта або помiчникa слщчого i суддi, осюльки це суперечить процесуaльнiй природi експертизи [19, с. 71-73; 13]. На нашу думку, кнуюча дискуая була не безпщстав-ною, адже процес розмежування функцiй спецiaлiстa та експерта вже розпочався та мав сво'' процесуальш кордони.
Пiсля набуття чинност КПК УСРР 1922 р. для можливосп проведення експертиз у кримь нальному судочинсга Постановою РНК УСРР «Положення про Кaбiнети науково-судових експертиз» вщ 10.07.1923 р. в системi Народного комiсaрiaту юстицп були створеш обла-снi кaбiнети науково-судових експертиз. Ка-бiнети НСЕ вщкрились у Киевi, Одесi та Хар-ковi. До 'х завдань входило здшснення за до-помогою фотографп, мжрографп, дактилос-копп, хiмiчного й мжроскошчного aнaлiзiв та iнших наукових методiв рiзного роду досль джень, як-то: всебiчне дослiдження докумен-^в, печаток, штaмпiв, шрифтiв, грошових знаюв, зaсвiдчення особистостi за вiдбиткaми пальщв, за почерком, за фотознiмкaми, за рь зними особливостями; ототожнення рiзного роду предметiв, дослiдження отрут, абортив-них зaсобiв, хiмфaрмпрепaрaтiв, дослiдження кровь волосся, сперми тощо [8, с. 19]. В юнщ 1925 року вони були перейменоваш на 1нсти-тути науково-судових експертиз.
У наступш роки застосування спецiaльних знань у кримшальному судочинствi поступо-во розширювалося. Напрацьовувалися рiзнi форми застосування спещальних знань, чому сприяла судова та слщча практика. У 1927 рощ в системi оргaнiв мiлiцГi по всьому Ра-дянському Союзу були створеш науково-технiчнi вiддiли та вщдыення, якi проводили експертизи. У цей перюд було видано велику юльюсть науково'' лiтерaтури, присвячено'' експертизам та експертнш дiяльностi в щло-му. Позитивний ефект вiд експертиз у судо-чинствi та розслщуваннях був обГрунтований
не лише теоретиками, а й пщтверджений практиками, яю проводили експертизи i активно займалися науково-оргашзацшною та методичною роботою. Нагромадженi знання вимагали належно'' регламентацп та правового обГрунтування, що було забезпечено в результат прийняття КПК УРСР 1960 р. [9]. Наприклад, коло слщчих дш, у яких обов'язковим е застосування спещальних знань, було обговорено в КПК та ктотно роз-ширено (ст. 76) в порiвняннi з попередшми кодексами. До КПК УРСР 1960 р. були вклю-ченi норми про висновок експерта, було вщ-новлено право експерта на шщативш дп, а також вирiшенi iншi процесуальнi питання. Вiдзначимо, що у сво'й першiй редакцп КПК УРСР 1960 р. не мав окремих статей, присвя-чених спещалкту, i тыьки Указом Президп Верховно!' Ради Укра'нсько' РСР «Про внесен-ня доповнень i змiн до Кримшально-процесуального кодексу Укра'нсько' РСР» вщ 30.08.1971 р. № 117-VIII [14] Кодекс будо до-повнено рядом статей присвячених учасп спецiалiста в кримшальному процеа: ст. 1281 (Участь спещалкта при проведеннi слiдчих дш) та ст. 2701 (Участь спещалкта в судовому розглядi). Також на спещалкта було пошире-но дш ст. 62 (Вiдвiд перекладача, експерта, спещалкта i секретаря судового засщання) та ст. 92 (Вiдшкодування витрат свщкам, потер-пiлим, законним представникам потершлих, експертам, спецiалiстам, перекладачам i по-нятим) [9].
I хоча шститут судово'' експертизи пiсля вве-дення в дiю КПК Украши 1960 р. отримав широку правову базу, наступш штегращя й диференщащя наукових знань, пов'язанi з новим етапом розвитку сустльних вiдносин (необхщшсть iснування iншого рiвня спеща-лiзацiï й кооперацп у сферi трудових процеав, зумовлена появою та використанням нових технологiй) окреслили проблеми, що вимагали свого законодавчого виршення [5, с. 48]. Погоджуемося з висловлюванням, що значну юльюсть даних проблем неможливо було ви-ршувати шляхом простого внесення доповнень та змш до чинного КПК Украши, осюльки це призвело б до гшертрофованого мкця експертизи в даному закош по вщношенню до iнших стадiй процесу та шших джерел до-казiв [1, с. 98-99]. Необхщшсть виршення к-нуючо'' проблеми без прийняття нових КПК (ця проблема стосувалась багатьох республь канських КПК) або внесення змш до вже дш-
чих, зумовила розробку в 1974 рощ Проекту загальносоюзного закону «Про судову експе-ртизу». Проект був розроблений, але не при-йнятий як закон. У наступш роки неодноразово робилися спроби реашмувати щею зага-льносоюзного закону про експертизу, але в тдсумку основы його посили були реaлiзо-ваш тсля розпаду СРСР в Закош Укра'ни «Про судову експертизу» вiд 25.02.1994 № 4038-XII [13]. Закон не тыьки визначив правовь оргaнiзaцiйнi та фiнaнсовi основи су-дово-експертно'' дiяльностi, але й визначив принципи, обов'язки i права експерта, вимо-ги, як висуваються до експерта, загальш ви-моги до науково-методичного та оргашза-цiйно-упрaвлiнського забезпечення судово-експертно'' дiяльностi тощо, з метою забезпечення правосуддя Укра'ни незалежною, ква-лiфiковaною та об'ективною експертизою, орiентовaною на максимальне використання досягнень науки i технiки
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи наведену шформащю, можна сказати, що iсторiя становлення експертно'' дiяльностi на укра'нських теренах нaлiчуе юлька сотень роюв. Бiля сво'х витоюв експерт-на дiяльнiсть у кримшальному судочинствi ототожнювалась з дiяльнiстю обiзнaних осiб, якi володiли спецiaльними ведомостями, обь знaнiстю в нaуцi, мистецтвь ремеслi, промислi тощо. 1з середини XIX ст. в науковш стльнот почала формуватися думка про необхщшсть подiлу обiзнaних осiб на експертв та спеща-лiстiв. Практичне застосування результaтiв цих дослiджень для вдосконалення кримша-льного процесуального закону було реaлiзо-вано за чaсiв радянсько'' влади i, нaйбiльш повно, - тсля набуття Укра'ною незалежнос-т, розробки та прийняття КПК Укра'ни 2012 року.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Belkin, R. S. (1997). Kurs kriminalistiki [Forensics course]. Moscow: IUristie (in Russian)
[Белкин, Р. С. (1997). Курс криминалистики. Москва: Юристъ].
2. Bikmaeva, N. L. (2006). Istoriko-kriminalisticheskie tendentsii razvitiia sudebnoi ekspertizy i
sudebnykh ekspertnykh uchrezhdenii Rossii XIX - konetsXX veka [Historical and forensic trends in the development of forensic science and judicial expert institutions in Russia: XIX - the end of the XX century] (Doctoral thesis). Izhevsk (in Russian)
[Бикмаева, Н. Л. (2006). Историко-криминалистические тенденции развития судебной экспертизы и судебных экспертных учреждений России: XIX - конец XX века (Кандидатская диссертация). Ижевск].
3. Istoricheskii fakultet Moskovskogo gosudarstvennogo universiteta imeni M. V. Lomonosova. (2020).
26 aprelia 1715 g. Artikul Voinskii. Retrieved March 1, 2020, from http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/articul.htm (in Russian)
[Исторический факультет Московского государственного университета имени
М. В. Ломоносова. (2020). 26 апреля 1715 г. Артикул Воинский. Актуально на 01.03.2020.
URL: http: / /www.hist.msu.ru/ER/Etext/articul.htm].
4. Karolina. (1967). Ugolovno-sudebnoe ulozhenie Karla V [Criminal Code of Charles V]. Alma-Ata:
Nauka (in Russian)
[Каролина. (1967). Уголовно-судебное уложение Карла V. Алма-Ата: Наука].
5. Kharchenko, D. A. (2006). Sudebnaia ekspertiza v rossiiskom ugolovnom sudoproizvodstve [Forensics
in Russian criminal proceedings] (Doctoral thesis). Irkutsk (in Russian)
[Харченко, Д. А. (2006). Судебная экспертиза в российском уголовном судопроизводстве
(Кандидатская диссертация). Иркутск].
6. Klassika rossiiskogo prava. (2020). SvodzakonovRossiiskoi Imperii 1832 [Code of laws of the Russian
Empire 1832]. Retrieved March 1, 2020, from https://civil.consultant.ru/code (in Russian) [Классика российского права. (2020). Свод законов Российской Империи 1832. Актуально на 01.03.2020. URL: https://civil.consultant.ru/code].
7. Koni, A. F. (1969). Na zhiznennom puti [On the path of life] (Vol. 1). Moscow: n. d. (in Russian)
[Кони, А. Ф. (1969). На жизненном пути (Т. 1). Москва: n. d.].
8. Krylov, I. F. (1975). Ocherki istorii kriminalistiki i kriminalisticheskoi ekspertizy [Essays on the history
of forensic science and forensic science]. Leningrad: n. d. (in Russian)
[Крылов, И. Ф. (1975). Очерки истории криминалистики и криминалистической
экспертизы. Ленинград: n. d.].
9. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine] (Ukraine),
28 December 1960, No 1001-05. Retrieved March 1, 2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05 (in Ukrainian)
[Кримшально-процесуальний кодекс Украши (Украша), 28 грудня 1960, № 1001-05. Актуально на 01.03.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05].
10. Kudriavtseva, A. V. (2001). Sudebnaia ekspertiza kak institut ugolovno-protsessualnogo prava
[Forensic science as an institution of criminal procedure law] (Doctoral thesis). Saint-Petersburg (in Russian)
[Кудрявцева, А. В. (2001). Судебная экспертиза как институт уголовно-процессуального права (Докторская диссертация). Санкт-Петербург].
11. Kurdiukov, V. V. (2009). Teoretychni zasady ta kryterii obov'iazkovoho pryznachennia sudovykh
ekspertyz v kryminalnomu protsesi Ukraini [Theoretical principles and criteria for mandatory appointment of forensic examinations in the criminal process in Ukraine] (Doctoral thesis). Kyiv (in Ukrainian)
[Курдюков, В. В. (2009). Теоретичн засади та критери обов'язкового призначення судових експертиз в кримшальному процеа Укран (Кандидатська дисертащя). Кшв].
12. Nikiforov, V. N. (1947). Ekspertiza vsovetskom ugolovnom protsesse [Expertise in the Soviet
criminal trial]. Moscow: RIO VIUA (in Russian)
[Никифоров, В. Н. (1947). Экспертиза в советском уголовном процессе. Москва: РИО ВЮА].
13. Pro sudovu ekspertyzu [About forensic examination] (Ukraine), 25 liutoho 1994, No 4038-XII.
Retrieved March 1, 2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 (in Ukrainian) [Про судову експертизу (Украша), 25 лютого 1994, № 4038-XII. Актуально на 01.03.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws / show/4038-12].
14. Pro vnesennia dopovnen i zmin do Kryminalno-protsesualnoho kodeksu Ukrainskoi RSR [On
making additions and changes to the Criminal Procedure Code of the Ukrainian SSR] (Ukraine), 30 August 1971, No 117-VIII. Retrieved March 1, 2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/63%D0%B0-06 (in Ukrainian)
[Про внесення доповнень i змш до Кримшально-процесуального кодексу Украшсько!' РСР (Украша), 30 серпня 1971, № 117-VIII. Актуально на 01.03.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/63%D0%B0-06].
15. Rakhunov, R. D. (1941). Ekspertiza na predvaritelnom sledstvii [Preliminary investigation
examination]. Sotsialisticheskaia zakonnost, 2, 24-29 (in Russian)
[Рахунов, Р. Д. (1941). Экспертиза на предварительном следствии. Социалистическая законность, 2, 24-29].
16. Sait Konstituatsii Rossiiskoi Federatsii. (2020). Ustav ugolovnogo sudoproizvodstva 1864 [Statute of
Criminal Procedure 1864]. Retrieved March 1, 2020, from https://constitution.garant.ru/history/act1600-1918/3137 (in Russian) [Сайт Конституации Российской Федерации. (2020). Устав уголовного судопроизводства 1864. Актуально на 01.03.2020. URL: https://constitution.garant.ru/history/act1600-1918/3137].
17. Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana. (2001). Kryminalno-protsesualnyi kodeks USRR 1922.
In Yu. Shemshuchenko (Ed.), Yurydychna entsyklopediia (Vol. 3). Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana (in Ukrainian)
[Украшська енциклопедiя iм. М. П. Бажана. (2001). Кримшально-процесуальний кодекс УСРР 1922. В Ю. Шемшученко (Ред.), Юридична енциклопедiя (Т. 3). Кшв: Украшська енциклопедiя iм. М. П. Бажана].
18. Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana. (2001). Kryminalno-protsesualnyi kodeks USRR 1927.
In Yu. Shemshuchenko (Ed.), Yurydychna entsyklopediia (Vol. 3). Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana (in Ukrainian)
[Украшська енциклопедiя ím. М. П. Бажана. (2001). Кримшально-процесуальний кодекс УСРР 1927. В Ю. Шемшученко (Ред.), Юридична енциклопедiя (Т. 3). Кшв: Украшська енциклопедiя ím. М. П. Бажана].
19. Vinberg, A. I. (1949). Osnovnye printsipy sovetskoi kriminalisticheskoi ekspertizy [The basic
principles of the Soviet forensic examination] Moscow: IUridicheskaia literatura (in Russian) [Винберг, А. И. (1949). Основные принципы советской криминалистической экспертизы. Москва: Юридическая литература].
