CC BY
33
Поняття «докази» в кримшальному процесi УкраТни: загальнотеоретичний аналiз
Concept "Evidence" in the Criminal Process of Ukraine: General-Theoretical Analysis
Руслан Андршчук 1
Ruslan Andriichuk
1 University of State Fiscal Service of Ukraine 31 Universytetska street, Irpin, 08205, Ukraine
Анотащя. У CTaTTi аналiзуються висвiтленi в юридичнш лiтературi пiдходи до розумшня термшу «докази». Аналiзуються розробленi в кримшальнш процесуальнiй науцi концепцГТ щодо трактування cyTHOCTi доказiв. Розкрита сутнють кожноТ з них i висловлен критичнi зауваження щодо окремих концепцш. Запропонована власна позицiя щодо трактування термшу «докази» в украТнському кримшальному процеск
Ключовi слова: експерт; спецалют; експерта дiяльнicть; експертна установа; судова експертиза.
Abstract. The article analyzes the approaches to understanding the term «evidence», highlighted in juridical literature. The concepts of interpretation of the essence of evidence, developed in criminal procedural science are analyzed. The essence of each of them is disclosed and critical remarks are made regarding particular concepts. The author's own position regarding the interpretation of the term «evidence» in the Ukrainian criminal procedure is proposed.
Keywords: evidence; facts; factual data; sources of evidence; concepts of evidence.
DOI: 10.22178/pos.57-5
LCC Subject Category: K1-7720
Received 25.03.2020 Accepted 28.04.2020 Published online 30.04.2020
Corresponding Author: kashkinlaw@gmail.com
© 2020 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
ВСТУП
У теорп доказiв, яка охоплюе ва аспекти до-казового права та мехашзм його застосуван-ня у кримшальному провадженш, центральш елементи наукового пошуку стосуються без-посередньо самих понять «доказ» та «доказу-вання». Дану позищю, на наш погляд, безапе-ляцшно тдтверджуе i Кримiнальний проце-суальний кодекс Укра!ни, в якому глава 4 мае назву «Докази та доказування». Поняття до-казiв е початковим як у доказовому правь так i в теорп доказiв. Рiзнi аспекти доказування постiйно перебувають у полi уваги теорети-кiв i практикiв. 1нтерес до цього питання не-безпiдставний, оскiльки вiн обумовлений не лише важливктю доказування на законодав-чому, науковому i практичних рiвнях, але й необхiднiстю переосмислення рiзних аспек-тiв доказування, обумовлених бажанням украшщв iнтегрувати свою крашу в бвропей-
ський Союз, наблизити й законодавство до европейських норм. Все вищесказане супро-воджуеться переощнкою концептуальних положень науки кримiнального процесу, складовою частиною яко! е i теорiя доказiв.
Будь-яке питання, що стосуеться доказiв або доказування, починаеться з того, що ж саме слiд розумгги пiд термiном «докази». Прави-льне визначення даного термшу е необхщ-ною умовою здiйснення доказування, на якому Грунтуеться все кримшальне судочинство. Спотворення процедурних аспектiв доказу-вання, звуження предмета доказування ви-никають внаслiдок нерозумiння базових положень i визначень доказового права. Розумшня i трактування зазначеного термшу та-кож покладено в основу виршення питань про допустимкть доказiв, воно задае правовi вимоги до формування доказiв. Данi вимоги, в свою чергу, дозволяють уникнути помилок,
що допускаються в кримшальному судочинс-твь З огляду на наведене, перш шж придыяти свою увагу проблематицi допустимостi дока-зiв (в подальших наукових роботах), необхщ-но визначитись, що ж слщ розумiти пiд тер-мшом «докази» в кримiнальному процесi Укра'ни.
Метою статтi е дослiдження розроблених концепцш та пiдходiв щодо трактовки сутно-стi термiну «докази» та формулювання влас-ного розумiння ще! категорп.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Починаючи наше дослщження, слiд зазначи-ти, що першi трактування щодо змiсту термь на «доказ» почали формуватися на межi Х1Х -ХХ ст. Ц «дореволюцшш» трактування можна охарактеризувати як неточш й суперечливi. Так, Л. е. Володимиров кримшальним дока-зом визнавав данi, якi породжують переко-нання в iснуваннi чи вщсутносп яко!-небудь обставини. На його думку, все, що наповнюе свн речовинний, все, що може бути сприйня-то зi свiту духовного, може становити кримь нальний доказ [23, с. 133, 136]. Автор М. В. Ду-ховський доказом вважав усе, що здатне сприяти роз'ясненню кримшального злочи-ну, невинносп або винностi обвинуваченого [4, с. 137]. Автор Ю. А. Глазер пщ доказом ро-зумiв сукупшсть пiдстав переконання у дшсносп або недiйсностi обставини, що пщлягае судовому посвiдченню у данiй справi [6, с. 7]. Такий рiзностороннiй пiдхiд був обумовле-ний зародженням i формуванням поглядiв вчених на поняття «доказ» в кримшальному процесь
Шсля приходу до влади быьшовиюв i ство-рення СРСР, радянськ вченi багато в чому продовжили розвиток поглядiв дореволю-цiйних авторiв на питання, пов'язанi з кримь нальним процесуальним доказуванням. При цьому з усiх запропонованих варiацiй тракту-вань термiна «доказ» видыилося кiлька пов-ноцiнних концепцiй. Одшею з них стала лоп-чна концепщя. У теорп кримiнального проце-су розумiння доказiв лише як фак^в стано-вить змiст лопчно! концепцп доказiв, витоки яко!' простежуються в роботах 1.Я. Фойниць-кого. Основне значення в розумшш доказiв вiн надавав логiчному процесу. За його твер-дженням, будь-який доказ зводиться до си-лопзму, що становить остаточний результат
нашого мiркування, розбитий на його скла-довi частини [5, с. 199-200].
Шсля прийняття Основ кримшального зако-нодавства Союзу РСР i союзних республiк вщ 25.12.1958 року, в яких докази вперше було визначено як фактичш данi (у зв'язку з чим докази розумыися як факти, обставини, за допомогою яких встановлюються злочин i особа, яка його вчинила, а показання свщка, потертлого, обвинуваченого, тдозрюваного, висновок експерта, речовi докази, протоколи слщчих i судових дш, iншi документи були джерелами доказiв у наукових колах), пози-щя I. Я. Фойницького знайшла багато прихи-льникiв. Вченi вважали, що в своему розумш-нi доказiв як фактiв, вони цiлком Грунтували-ся на формулюваннi закону. Пщ фактами у процесуальнiй лiтературi вщносно доказiв розумiвся пiзнаний вiдрiзок дшсносп, як дос-товiрне знання, яке використовуеться в якос-тi лопчного посилу, аргументу, частка отри-мання нового знання [8, с. 100-101]. Автор М. О. Чельцов вщзначав: «факти, з яких виво-диться кнування доказуваного факту, носять назву доказових фак^в або доказiв ... Доказа-ми е факти, обставини» [1, с. 132-135]. Схожо'1 точки зору дотримувались С. О. Голунський та Ц. М. Каз [7; 12]. 1нший прихильник ще'1 концепцп - Р. Г. Домбровський пщ доказами у кримшальнш справi розумiв лише факти, при цьому маючи на увазi, що судовi докази - це факти, яю проникли у тзнавальну сферу лю-дини i тим самим перетворилися на думки про них [14, с. 89]. Доказування зводилося, по суп, до лопчного процесу - оперування фак-тами-доказами. Факт, як явище об'ективно'1 дшсносп, iснуе незалежно вщ обiзнаностi про нього осiб, яю здiйснюють провадження у кримiнальнiй справь Вщомосп про факт - це вже шформащя, за допомогою яко'1 можна пi-знати факт дшсносп [20, с. 24-25]. Факт будь-яко'1 обставини може бути пщтверджений через вiдомостi, якi при набутп ними необхiд-но'1 процесуально'1 форми стають доказами. Як зазначае М. М. Кшшс, пiд фактичними да-ними слiд розумiти наявш в доказах вiдомос-тi, шформащю про минулi под11 [13, с. 12]. Отримання достовiрних вiдомостей (фак^в обставини справи) можна розглядати як мету процесу доказування.
Лопчна концепщя ототожнюе докази з фактичними даними, точшше, з «даними про факти». Вщповщно до словника С. I. Ожегова етимолопчно даш - це вiдомостi, необхiднi
для певного висновку, ршення [19, с. 448449]. Отже, фактичш даш - це вщомосп про факти, тобто явища дшсность Ця трактовка давала поняття доказiв тыьки в одному - ло-гiчному (звiдси i 11 назва) аспектi доказуван-ня. Усе доказування, згщно з цiею концепщ-ею, зводилося до логiчного процесу - оперу-вання фактами-доказами [18, с. 60]. Такий одностороннш пщхщ призвiв до теоретичних нестиковок, що викликало критику в науко-вш лiтературi. Основними критичними аргументами були таю: по-перше, якщо доказами е тыьки факти, то вони, у свою чергу, теж по-винш бути чимось пiдтвердженi (доказаш); по-друге, докази-факти повиннi десь бути за-крiпленi, тобто мати яюсь джерела, оскiльки в противному випадку вони не можуть бути витребуваш чи отриманi; по-трете, якщо до-кази - це об'ективно iснуючi факти реально! дiйсностi, то немае жодного сенсу говорити про 1хне оцшювання [9, с. 91; 18, с. 60]. Лопч-на концепщя не враховувала форму, цiлком покладаючись на змкт. Слiд акцентувати ува-гу на тому, що доказ включае в себе не лише змкт вiдображуваного, але i його форму, яка дозволяе образу вщображуваного кнувати в реальнiй дiйсностi. Якщо не враховувати в доказах встановлену законом форму кнуван-ня вщображення, то вони будуть лише об'ективно збереженими слщами подГ1, яка вщбулася.
Тенденцп ототожнення доказiв iз фактични-ми даними простежуються в юридичнш лгге-ратурi, починаючи iз прийняття КПК Укра'ни 1960 року, в якому в ст. 65 тд доказами розу-мiлись «всякi фактичш даш, на пiдставi яких у визначеному законом порядку орган дiз-нання, слщчий i суд встановлюють наявшсть або вiдсутнiсть суспiльно небезпечного дiян-ня, виннiсть особи, яка вчинила це дiяння, та iншi обставини, що мають значення для правильного виршення справи. Щ данi встанов-люються: показаннями свщка, показаннями потерпiлого, показаннями пiдозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком ек-сперта, речовими доказами, протоколами слщчих i судових дiй, протоколами з вщповь дними додатками, складеними уповноваже-ними органами за результатами оперативно-розшукових заходiв, та iншими документами» [16]. Як ми бачимо КПК 1960 року в ст. 65, присвяченш доказам, встановлював i 1х дже-рело.
На сьогодшшнш день легальне визначення термiна «докази» мiститься в ст. 84 КПК Укра-1ни 2012 року. Доказами в кримшальному провадженнi е фактичш даш, отримаш у пе-редбаченому цим Кодексом порядку, на тдс-тавi яких слiдчий, прокурор, слщчий суддя i суд встановлюють наявшсть чи вщсутшсть фактiв та обставин, що мають значення для кримшального провадження та шдлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказiв е показання, речовi докази, докумен-ти, висновки експер^в [17]. Як ми бачимо, вггчизняний законодавець в обох процесуа-льних кодексах розмежував докази i джерела доказiв. На нашу думку, найбыьш правильною е позищя, згiдно яко1 фактичнi даш i тi процесуальнi джерела, з яких щ фактичнi данi можуть бути почерпнуть незалежно вiд 1х на-зви утворюють едине розумшня доказiв у кримiнальному процесi та мають бути вказа-нi в одному визначенш.
На вiдмiну вщ логiстично'l' концепцП доказiв, подвiйна концепщя визначае докази не лише як факти, але i як ^ джерела, з яких даш факти були почерпнул: документи, показання, речовi докази i т.п. Основш постулати концепцП були розкрш1 М.С. Строговичем. Висту-паючи з критикою вчених, яю ототожнюють поняття доказу i доказового факту, швелюю-чи значення джерела доказiв, М. С. Строгович зазначав, що факти, якими доказуеться вин-шсть особи у вчиненш злочину, як i факти, якими вона спростовуеться, не даються слщ-ству i суду в готовому виглядь Цi факти самi повиннi бути доказанi, а будь-який факт ш-чим шшим доказуватися не може, крiм як доказами, тому показання свщка, висновок екс-перта - це доказування факту перебування обвинуваченого в даний час у даному мкщ [21, с. 291]. Незважаючи на щлком обГрунто-ваш зауваження М. С. Строговича, можна не погодитися з тим, що при штерпретацп по-двшно'1 концепцп доказу спостер^аеться пе-вне логiчне протирiччя, виражене в ототож-неннi його складових елемеш1в iз самим по-няттям. I фактичш даш, яю е змктом вiдо-браження, i 1х джерела, що виступають у яко-стi процесуально'1 форми - кожш окремо ви-знаються доказами у кримшальнш справi. В даному випадку порушуються логiчнi зако-номiрностi, пов'язаш з iснуванням складових елементiв единого поняття. Так, наприклад, здшснення одше'! стадй' попереднього розслi-дування ще не утворюе провадження всiе1'
кримшально! справи, так само, як i наявшсть одного з компонент доказу не може шдмь няти його самого. Тому складовi елементи поняття доказу, його змкт i процесуальна форма не можуть кожен окремо становити зазначене поняття [15, с. 74]. Що i приводить до позицп, озвучено! нами рашше, згiдно з якою фактичнi данi та !х процесуальш джере-ла утворюють едине, неподыьне розумiння доказiв. Джерело доказу i порядок отримання фактичних даних е процесуальною формою фактичних даних, як стають доказами.
В теорп доказового права також кнуе i пот-рiйна концепцiя, де пiд доказами розумшться фактичнi данi, !х процесуальш джерела, а також носи фактичних даних - ведомостей. Так, на думку А. А. Давлетова, кримшально-процесуальний доказ мае розглядатися як едшсть ноая слiдiв-фaктiв, фактичних даних, отриманих вщ носiя, процесуально! форми зaкрiплення носiя та фактичних даних [2, с. 62]. Повною протилежшстю потршно! кон-цепцп докaзiв е iнформaцiйнa концепцiя. 1! засновником вважаеться В. Я. Дорохов [3]. Суть концепцп полягае в розумшш доказу як едност вiдомостей (шформацп) про факти (а не самих цих фак^в) i джерел таких ведомостей. Спрaвдi, пiзнaти факти минулого можна лише шляхом отримання про них шформацп, яка збереглася в пам'ят людей або на яки-хось мaтерiaльних носiях. Здобутком такого пiдходу була можливiсть говорити про дос-товiрнiсть або недостовiрнiсть таких вщомо-стей, а отже, i про !хню перевiрку й ощнюван-ня. Така модель швидко поширилась та набу-ла визнання багатьох учених-процесуалк^в [22, с. 116]. Так, Л. М. Карнеева зазначала, що доказами е тыьки вщомост (iнформaцiя) про факти, а не сaмi факти, осюльки вони -об'ективна реальшсть, яка iснуе незалежно вiд людини. ОбГрунтовуючи свою точку зору, Л. М. Карнеева вщзначала, що факт кнуе незалежно вiд того, чи знають про нього особи, що проводять розслщування. Щоб викорис-товувати факти в докaзувaннi, вони повинш бути вiдобрaженi в свщомост людини у ви-глядi ведомостей про них [10, с. 6]. 1нформа-цiйне трактування докaзiв за сво!м змiстом вiдповiдaе теорп вщображення, згiдно з якою суб'ект при здшсненш розумово! дiяльностi оперуе шформащею про минулi подп i факти, а не самими фактами.
Подiя злочину, вщображаючись у навколиш-ньому свт, породжуе рiзномaнiтнi слiди, яю,
будучи явищем об'ективно! реaльностi, кну-ють незалежно вiд суб'екта тзнання. У про-цесi проведення слщчих дiй слiди, подГ! фiк-суються в мaтерiaлaх справи в перетвореному виглядп у формi показань свщюв, потерпi-лих, обвинувачених, тдозрюваних, висновкiв експертiв i т.д. Зазначений пщхщ е зaкономi-рним i тому, що дaнi, якi становлять змкт до-кaзiв, по суп е нiчим iншим, як шформащею в й сучасному розумiннi. Основы властивосп отримано! iнформaцii - юльюсть та якiсть -вiдобрaжaють рiвень знання про дослiджувa-не явище, зокрема, свщчать про доведенiсть ^е! чи iншоi обставини, що входить до предмету доказування по кримшальнш спрaвi [11, с. 16]. Незважаючи на обГрунтування прихи-льниками шформацшно! концепцИ сво!х по-зицш, !! слабке мiсце було й залишаеться в тому, що вона розкривае доказування однобоко, лише з шформацшно! сторони, зали-шаючи засвщчувальну сторону (еднiсть вiдо-мостей про факти (обставини) та !х джерел) за рамками.
ВИСНОВКИ
Виходячи з усього вищезазначеного, можна зробити висновок, що доказами е будь-яю фактичш даш про подш злочину, отримaнi з передбачених джерел у визначеному законом порядку. Можна включати джерела докaзiв у сaмi докази як елементи або вказувати !х як фактори впливу на змкт доказу, що визнача-ють його суб'ективну форму. Основним е те, що джерела безпосередньо пов'язаш з самими доказами, i в кримшальному процеа вщь грають основну роль при визначенш допус-тимостi докaзiв, у зв'язку з чим ^норувати !х неможливо. Але КПК Укра!ни, даючи визна-чення доказу, говорить лише про одну його сторону - фактичш даш, шчого не згадуючи про обов'язковкть дотримання процесуально! форми при !х отриманш та зaкрiпленнi. Використане у визначенш доказу словоспо-лучення «у передбаченому цим Кодексом порядку», на нашу думку, вщноситься, швидше, до використання докaзiв у процесi доказування шсля !х отримання, а не до процесу !х збору. У зв'язку з цим, быьш правильним i вi-дповiдним змiсту ст. 84 КПК Укра!ни може бути представлення дано! статп у наступно-му виглядi:
«Доказами в кримшальному провадженш е фaктичнi дaнi, отримаш з джерел, установле-
них законом, у передбаченому цим Кодексом порядку, на основi яких слщчий, прокурор, слщчий суддя i суд встановлюють наявшсть чи вщсутшсть фак^в та обставин, що мають значення для кримшального провадження та пщлягають доказуванню».
Вказiвка на передбачений порядок отриман-ня фактичних даних про вчинений злочин передбачае вилучення шформацп тыьки з передбачених процесуальних джерел доказiв (ч. 2 ст. 84 КПК Укра'ни) та лише законними способами, за неухильного дотримання ви-мог процесуально'1 форми 'х проведення. На нашу думку, зазначення у визначенш доказiв також !х формально'' сторони дозволяе зро-
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
бити висновок про необхщшсть кнування тако'1 ознаки доказiв, як допустимкть.
Використання в кримiнальному провадженнi фактичних даних, отриманих виключно на пiдставi чiткого дотримання «букви закону», е одшею з основних гарантiй прийняття законного рiшення у справь Порушення вимог закону, якi пред'являються до отримання до-казiв у процеа доказування (в тому чи^ i 1х форми), веде до виключення фактичних да-них iз зазначеного процесу. Дотримання всiх вимог процесуально'1 форми отримання дока-зiв дозволяе говорити про допустимiсть 'х використання.
1. Cheltsov, M. A. (1951). Sovetskii ugolovnyiprotsess [Soviet criminal trial] (2nd ed.). Moscow:
Gosiurizdat (in Russian)
[Чельцов, М. А. (1951). Советский уголовный процесс (2-е изд.). Москва: Госюриздат].
2. Davletov, A. A. (1991). Osnovy ugolovno-protsessualnogo poznaniia [The basics of criminal
procedural knowledge]. Sverdlovsk: Uralskii universitet (in Russian)
[Давлетов, А. А. (1991). Основы уголовно-процессуального познания. Свердловск:
Уральский университет].
3. Dorokhov, V. Ia. (1964). Poniatie dokazatelstv v sovetskom ugolovnom protsesse [The concept of
evidence in the Soviet criminal process]. Sovetskoegosudarstvo ipravo, 9, 108-117 (in Russian) [Дорохов, В. Я. (1964). Понятие доказательств в советском уголовном процессе. Советское государство и право, 9, 108 - 117].
4. Dukhovskii, M. V. (1905). Russkii ugolovnyi protsess [Russian criminal trial]. Moscow: n. d.
(in Russian)
[Духовский, М. В. (1905). Русский уголовный процесс. Москва: n. d.].
5. Foinitskii, I. Ia. (1915). Kurs ugolovnogo sudoproizvodstva [Criminal Justice Course] (Vol. 2). Saint-
Peterburg: Obshchestvennaia Polza (in Russian)
[Фойницкий, И. Я. (1915). Курс уголовного судопроизводства (Т. 2). Санкт-Петербург: Общественная Польза].
6. Glazer, Iu. A. (1883). Rukovodstvo po ugolovnomu sudoproizvodstvu [Criminal Procedure Guide]
(Vol. 1). Moscow: n. d.
[Глазер, Ю. А. (1883). Руководство по уголовному судопроизводству (Т. 1). Москва: n. d.].
7. Golunskii, S. A. (1959). Voprosy dokazatelstvennogo prava v Osnovakh ugolovnogo
sudoproizvodstva Soiuza SSR i soiuznykh respublik [Matters of evidence in the Fundamentals of Criminal Procedure of the Union of Soviet Socialist Republics and Union Republics]. In Voprosy sudoproizvodstva i sudoustroistva v novom zakonodatelstve USSR (pp. 144-150). Moscow: n. d. [Голунский, С. А. (1959). Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик. В Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР (с. 144-150). Москва: n. d.].
8. Gorskii, G. F., Kokorev. L. D., & Elkind, P. S. (1978). Problemy dokazatelstv v sovetskom ugolovnom
protsesse [Evidence issues in the Soviet criminal trial]. Voronezh Izdatelstvo Voronezhskogo universiteta (in Russian)
[Горский, Г. Ф., Кокорев, Л. Д., & Элькинд, П. С. (1978). Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. Воронеж: Издательство Воронежского университета].
9. Grudinin, I. A. (2012). Sredstva dokazyvaniia v ugolovnom sudoproizvodstve sistema soderzhanie
gnoseologicheskie aspekty [Means of evidence in criminal proceedings: system, content, epistemological aspects] (Doctoral thesis). Khabarovsk.
[Грудинин, И. А. (2012). Средства доказывания в уголовном судопроизводстве: система, содержание, гносеологические аспекты (Кандидатская диссертация). Хабаровск].
10. Karneeva, L. M. (1977). Dokazatelstva i dokazyvanie pri proizvodstve rassledovaniia [Evidence and
evidence in an investigation]. Gorkii: NliRIO GVSH MVD SSSR (in Russian)
[Карнеева, Л. М. (1977). Доказательства и доказывание при производстве расследования.
Горький: НИиРИО ГВШ МВД СССР].
11. Karpenko, V. M. (2008). Otsenka dokazatelstvsledovatelem i doznavatelem [Assessment of evidence
by investigator and interrogator] (Doctoral thesis). Moscow: (in Russian) [Карпенко, В. М. (2008). Оценка доказательств следователем и дознавателем (Кандидатская диссертация). Москва].
12. Kaz, Ts. M. (1960). Dokazatelstva vsovetskom ugolovnom protsesse [Evidence in the Soviet Criminal
Procedure]. Saratov: n. d. (in Russian)
[Каз, Ц. М. (1960). Доказательства в советском уголовном процессе. Саратов: n. d.].
13. Kipnis, N. M. (1995). Dopustimost dokazatelstv v ugolovnom sudoproizvodstve [Admissibility of
evidence in criminal proceedings]. Moscow (in Russian)
[Кипнис, Н. М. (1995). Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. Москва].
14. Kostenko, R. V. (2003). Dokazatelstva v ugolovnom protsesse [Evidence in criminal proceedings].
Ugolovnoe pravo, 3, 89-90 (in Russian)
[Костенко, Р. В. (2003). Доказательства в уголовном процессе. Уголовное право, 3, 89-90].
15. Krupnitskaia, V. I. (2005). Garantii ispolzovaniia pri razbiratelstve ugolovnykh del dopustimykh
dokazatelstv (Doctoral thesis). Rostov-na-Donu (in Russian)
[Крупницкая, В. И. (2005). Гарантии использования при разбирательстве уголовных дел допустимых доказательств (Кандидатская диссертация). Ростов-на-Дону].
16. Kryminalno-protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine] (Ukraine), 28
December 1960, No 1001-05. Retrieved March 1, 2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05 (in Ukrainian)
[Кримшально-процесуальний кодекс Украши (Украша), 28 грудня 1960, № 1001-05. Актуально на 01.03.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05].
17. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine] (Ukraine), 13
April 2012, No 4651-VI. Retrieved March 1, 2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (in Ukrainian)
[Кримшальний процесуальний кодекс Украши (Украша), 13 кви^я 2012, № 4651-VI. Актуально на 01.03.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17].
18. Orlov, IU. K. (2009). Problemy teorii dokazatelstv v ugolovnom protsesse [Problems of evidence
theory in criminal proceedings]. Moscow: IUristie
[Орлов, Ю. К. (2009). Проблемы теории доказательств в уголовном процессе. Москва: Юристъ].
19. Ozhegov, S. I. (1988). Slovar russkogo iazyka [Dictionary of the Russian language]. Moscow (in
Russian)
[Ожегов, С. И. (1988). Словарь русского языка. Москва].
20. Smorodinova, A., Zaitseva, S., & Gromov, N. (1998). Sootnoshenie dokazatelstv i faktov v ugolovnom
protsesse [Correlation of evidence and facts in criminal proceedings]. Rossiiskaia iustitsiia, 11, 24-28 (in Russian)
[Смородинова, А., Зайцева, С., & Громов, Н. (1998). Соотношение доказательств и фактов в уголовном процессе. Российская юстиция, 11, 24-28].
21. Strogovich, M. S. (1968). Kurs sovetskogo ugolovnogo protsessa (Vol. 1: Osnovnye polozheniia nauki
sovetskogo ugolovnogo protsessa) [The course of the Soviet criminal process (T. 1: Basic provisions of the science of the Soviet criminal process)]. Moscow (in Russian) [Строгович, М. С. (1968). Курс советского уголовного процесса (Т. 1: Основные положения науки советского уголовного процесса). Москва].
22. Vapniarchuk, V. (2015). Shchodo poniattia dokaziv u kryminalnomu provadzhenni [As for the
concept of evidence in criminal proceedings]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo, 3, 114-117 (in Ukrainian)
[Вапнярчук, В. (2015). Щодо поняття доказiв у кримшальному провадженш. Науковий в^ник Ужгородського нащональногоутверситету. Серiя: Право, 3, 114-117].
23. Vladimirov, L. (1910). Uchenie ob ugolovnykh dokazatelstvakh [The doctrine of criminal evidence].
Saint-Peterburg: Izdanie knizhnogo magazina Zakonovedenie (in Rusian)
[Владимиров, Л. (1910). Учение об уголовных доказательствах. Санкт-Петербург: Издание
книжного магазина Законоведение].
