CC BY
34
УДК 005.332.4:658.589
1НЖИН1РИНГОВА ПАРАДИГМА ЯК МЕТОДОЛОГ1ЧНЕ П1ДГРУНТЯ ПОБУДОВИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛ1ННЯ
I.O. Кузнецова, д.е.н., пpoфесop
Одеський нацюналъний eкономiчний ушверситет,Одеса,Украта
Кузнецова I. О. Ыжитрингова парадигма як методологлчне тдтрунтя побудови процесу управлшня.
Доведено доцшьшсть використання шжишрингово'1 парадигмы для формагизаци процесу управлшня. Удосконалено методичнпй шдхщ щодо перепроектування процесу управлшня, якпй базуеться на шжшпринговш парадигмь Запропоновано етапп решжшпрингу процесу управлшня.
Ключовг слова: шжшпринг, решжишринг, процес управлшня, технолопя управлшня
Кузнецова И. А. Инжиниринговая парадигма как методологическое основание построения процесса управления.
Доказана целесообразность использования инжиниринговой парадигмы для формализации процесса управления. Усовершенствован методический подход к перепроектированию процесса управления, который базируется на инжиниринговой парадигме. Предложены этапы реинжиниринга процесса управления.
Ключевые слова: инжиниринг, реинжиниринг, процесс управления, технология управления
Kuznetsova LA. Engineering paradigm as a methodological basis of the management process build.
The feasibility of using the engineering paradigm for formalization of the management process is proved. Methodical approach to the reprojecting process of management process, which is based on an engineering paradigm is improved. Stages of management process reengineering is proposed
Keywords: engineering, reengineering, management process, management technology
Сучасне зовшшне середовище 6i3Hecy за-знае постшних змш, у тому чи^ глобального характеру, швидюсть яких на-стшьки велика, що пристосування до них стае ютотною перевагою у конкурентны боротьб1 За таких умов фактори, як пов'язаш з техно-лопею, виробництвом, низькими витрати, просу-ванням продукци на ринку, доступом до фша-нсового ринку тощо, стають ситуацшними, що утруднюе 1х використання у довгостроковому перюдь Тому вщмшною рисою сьогодення стае конкуренщя шновацшних технологш yправлiння. Створення сучасно'1 технологи yправлiння пот-ребуе дослщження останнього як складного процесу, видшення складу його операцiй, встанов-лення формалiзованих методiв ïx виконання.
Анал1з останн1х досл1джень та публжацш
Теоретичнi й методичнi аспекти управлшня тдприемством висвiтленi в багатьох фундамен-тальних працях наyковцiв, зокрема, значна увага придшяеться розвитку процесного шдходу в роботах В.М. Гриньово'1, П. Друкера, В.Г. ^фе-рова, O.G. Кузьмша, М.С. Пушкаря, В.В. Репша, С.В. Фiлипповоï, Д. Хана та ш. У напрямi удоско-налення бiзнес-процесiв вагомi наyковi результати отримали в^чизняш та закордоннi автори О.О. Виноградова, Т. Давенпорт, В.Г. Gлиферов, А.1. Ковальов, В.В. Репiн, М. Хаммер, Дж. Чамш.
Незважаючи на вагомi надбання попередникiв питання формування ращонально'1 технологи yправлiння на пiдставi вдосконалення його стру-ктури ще не отримали достатнього розвитку. Ми пропонуемо розглянути yправлiння як процес, що можна сконструювати. Проведення такого досль дження потребуе з'ясування його методологи, тобто «визначення системи принцитв та способiв органiзацГí i побудови» [1].
Мета cmammi полягае у визначенш методо-логiчного пщгрунтя побудови процесу управлшня та формування на цш пiдставi рацiональноï технологи yправлiння.
Огляд науково'1 лiтератyри з менеджменту до-зволяе стверджувати, що поширеною точкою зору е ототожнення технологи управлшня з процесом прийняття yправлiнського рiшення [2]. На наш по-гляд воно е неправомiрним й виникае через: змь шування понять «процес» та «теxнологiя процесу» та вщсутнють чiткого визначення згаданих понять та границь процесу управлшня.
S2
Виклад основного матерiалу
Технологiю в широкому значеннi можна ви-значити як сукупнiсть формалiзованих знань про виконання процесу. В [4] технологш умовно роз-дшено на три основнi складовi: матерХально-ене-ргетичну, iнформацiйну та людську. Треба заува-жити, що в даному разi автор розглядае технологш операцiйних процесiв. Вони охоплюють етапи перетворення вххднох сировини на продук-цiю, як1 можуть мати характер [5]: фiзичного перетворення як результат виробництва; змiни мХсця розташування як результат транспортування; складське зберiгання як результат складського обслуговування.
Базовими складовими технологи операцiйних процесiв дшсно виступають формалiзованi вимоги до: обладнання завдяки якого вхдбуваеться процес; сировини, нашвфабрикапв та засобiв ххнього оброблення на кожнiй технологiчнiй операци та до квалХфХкацп персоналу, що виконуе техно-логiчнi операци.
Виходячи з того, що процес представляе собою послiдовнiсть виконання набору операцш для перетворення входiв в бажанi виходи, головним завданням будь-якох технологи е визначення стру-ктури процесу та прийомiв за допомогою яких ви-конуються його окремi операци, що в кхнцевому разi п1двищить ефективнiсть процесу.
Процес управлшня суттево вiдрiзняеться вiд операцшних процесiв, тому важливою його характеристикою е склад та способи перетворення шформаци. Враховуючи все вищенаведене можна обгрунтовано стверджувати, що тд технологiею управлiння слхд розумiти сукупнють формаль зованих знань про виконання процесу управлшня, яка вмiщуе: склад та послщовнють виконання еле-менпв (стадiй та операцiй), перелiк вххднох та виххднох шформаци за операщями, опис методiв отримання й перетворення вххднох шформаци, визначення технiчних засобiв та професшно-квалiфiкацiйних вимог щодо управлiнського персоналу.
У такий спосХб управлiнська технологiя доз-воляе менеджерам виконувати чхтко скоорди-новаш ди без додаткових вказiвок та розпоряд-жень завдяки хх формалХзаци. Якщо оволодшня управлiнськими навичками розвиваеться за принципом «навчання пхд час роботи», то знання, що е в основХ хх виконання, залишаються у неявнiй фо-рмХ, вхдтак вони складно вхдтворюються.
Для хх ефективного вхдтворення необххдно систематизувати знання, тобто формалХзувати ти-повХ процедури. Це завдання Х виконуе технолопя управлiння. Ми вважаемо, що у такий спосХб вона стае носХем так званих органХзацХйних рутин -«певнох послхдовностХ скоординованих дш людей» [6].
ЗагальновХдомо, що досягнення найкращих ре-зультатХв виробничо-господарськох дХяльносп тд-приемства пов'язано з прийняттям ефективних уп-равлХнських рХшень. Останш е результатом вико-
ристання рацюнальнох технологи управлХння. Вхд-повхдно до теоретичних основ оргашзаци виробництва технологш можна вважати рацюнальною за умови виконання таких вимог:
— об'ективний склад стадш та операцш процесу, що забезпечуе найкоротший шлях перетворен-ня вххднох шформаци;
— спещалХзащя, тобто закрХплення однорХдних процедур чи оброблення однорхднох шформаци за певними стадХями та операщями процесу управлХння;
— мшмум зв'язкхв мХж складовими процесу;
— встановлення рацюнальних методХв виконання стадХй та операцш процесу управлХння. Додержання перелХчених вимог потребуе визначення структури процесу управлХння, що в свою чергу, виходячи з вищенаведеного та сутносп де-фшщи «процес», вимагае вирХшити завдання з встановлення: складу стадш та операцш процесу управлХння; послХдовностХ виконання стадш та операцш процесу управлХння; входХв й виходХв стадш та операцш процесу управлХння.
Тобто необххдно розглянути управлХння як процес, що можна сконструювати. Питання проек-тування вирХшуються в ХнжинХрингу, який перед-бачае здХйснення типових процедур, що вико-нуються у певнш послХдовностХ й представлен його концептуальною схемою (див. Рис. 1):
— техшчний аналХз - з'ясування техшчних проти-рХч Х майбутнХх потреб виробництва у техшч-ному розвитку, тобто виконуеться постановка проблеми;
— шжишрингове дослхдження - полягае в аналХз1 можливостей використання наукових знань, що вже отриманх На цьому еташ вХдбуваеться пошук варХантХв принципово можливих прий-нятних рХшень поставлено! проблеми;
— основна розробка - створюеться конструкто-рська модель, яка е спрощеною подобою об'ек-та. Вона дозволяе визначити взаемозв'язки мХж його елементами та перевХрити можливу реаль зованХсть варХантХв вирХшення проблеми. У такий спосХб вибираеться оптимальний варХант й у кхнцевому разХ приймаеться концептуальне рХшення стосовно загальних принципХв роботи технХчного пристрою. Результатом етапу е загальна Хдея, яка служитиме орудою для детального проектування;
— детальне проектування - до цього етапу об'ект проектування вже чхтко визначений. Щль дано-го етапу - довести попередню хдею до фХзичнох реалХзаци й вХдповхдно вирХшуеться завдання як виготовити те, що винайдене. В ходХ детального проектування проводять спещальш конструкторськх розрахунки; визначають кри-тери вибору виххдних матерХалХв; розробляють прийоми з переробки сировини, матерХалХв, нашвфабрикапв та сукупнХсть способХв обро-бки. Поеднують технХчнХ процеси з трудовими у такий спосХб, щоб в результата взаемоди людей Х технХки витрати часу Х матерХальних
ресурсХв були шшмальш, а технХчна система працювала продуктивно;
— впровадження системи та передача об'екта -безпосередньо реалХзащя розробленого проекту через направлення дХяльностХ робггнишв на вирХшення конкретного технХчного завдання. Запроваджена в практику логХка процедур
Хнжишрингу дозволяе здХйснити шлях вХд виявлен-ня проблеми до 11 вирХшення й впровадження ре-зультапв через послХдовне проходження вХд за-думу до моделХ, вХд загального уявлення про при-нципи роботи моделХ до детального конструюван-ня та спецХальних розрахункХв.
Все вищенаведене дозволяе сформувати низку принципХв Хнжишрингу:
— наростальна деталХзацХя за етапами ХнжинХ-рингу;
— багатоварХантнХсть;
— моделювання (вимагае обов'язково! побудови моделХ для оцшки всХх можливих варХантХв вирХшення проблеми).
Безумовно схема шжишрингу орХентована на вирХшення проблем створення й експлуатаци технХчних систем. В загальнш теори систем доведено, що всХ цХлеспрямованХ системи розвиваються за однаковими закономХрностями. Виходячи з цього можна стверджувати, що досвХд удосконалення технХчних систем Хз застосуванням ХнжинХрингу можна перенести на сощально-економХчнХ.
ПХдкреслимо, що використання ХнжинХрингу в теори Х практицХ менеджменту не е новим. Одна з сучасних концепцш - решжишринг бХзнес процесХв (BPR) виходить з того, що дХяльшсть фХрми можна перепроектувати Хз застосуванням спецХальних моделей бХзнес-процеав [7, 8].
Вaрiaнти принциповиx рiшень
Вaрiaнти загально! концепцiï (вдея)
Вaрiaнти детaльноï концепцп
Теxнiчний aнaлiз
V
Iнжинiрингове дослшження
Основна розробка
Детальне проектyвaння
Впровадження системи та передача об^кта
Рис. 1. Концептyaльнa сxемa iнжинiрингy [9]
В концепцп BPR органХзацХя представляеться як набХр бХзнес-процесХв, з яких можна побудувати певну конструкцш. Огляд сучасних наукових праць дозволяе визначити, що з рХзним ступенем деталХзацп автори виокремлюють таку послХдо-внють ВРМ [10; 11]. Спочатку формують бажаний (майбутнХй) образ фХрми. ДалХ створюеться модель реального або юнуючого бХзнесу фХрми (предста-
влення основних господарських процесХв фХрми, узятих у Х'хнш взаемоди з дХловим середовищем фХрми). Тут вХдтворюеться система дш Х робХт, за допомогою яких оргашзащя реалХзуе ХснуючХ цХлХ. Провадиться детальний опис Х документащя основних операцш оргашзаци, оцХнюеться 1хня ефек-тивнХсть. Визначаються процеси, яш потребують коршно! перебудови. ПотХм розробляеться модель
нового 6i3Hecy, яка вщповвдае майбутньому образу фiрми.
Прихильники концепци BPR вважають, що за рахунок таких кардинальних змш реiнжинiринг приводить до значного (на порядок вщмшного вщ попереднiх) покращення показник1в дiяльностi. Оновленi бiзнес-процеси бшьш повно задово-льняють попит сучасного споживача вiдносно яко-CTi, швидкосл обслуговування, частоти впрова-дження нововведень. Радикальне перепроектуван-ня дае змогу побудувати дiйсно iнновацiйнy модель шдприемства iз заданими характеристиками.
Отже, важливим внеском концепцiй реiнжи-нiрингy е новий погляд на побудову компанп як сyкyпностi бiзнес-процесiв, що дозволило широко застосовувати моделювання для проектування та перепроектування системи бiзнес-процесiв. По суп, концепцiя реiнжинiрингy бiзнес-процесiв за-провадила iнжинiринговy парадигму до оргашзаци дiяльностi фiрми.
Для реалiзацu процедур з реiнжинiрингy М. Хаммер та Дж. Чампi виокремили принципи, що вимагають [8]:
— оргашзувати досягнення резyльтатiв, а не вико-нання завдань;
— удосконалювати процес повиннi тi, хто створюе результати процесу;
— упроваджувати процедуру обробки шформацп в ту роботу, в ходi яко! ця iнформацiя зби-раеться;
— збериати децентралiзованi пiдроздiли, центра-лiзyючи обмш iнформацiею;
— об'еднувати паралельнi види дiяльностi, а не !х результати;
— отримувати iнформацiю тiльки один раз прямо в джерелг
М. Робсон та Ф. Уллах доповнюють !х [11]:
— як можна менше людей повинно бути втягнуто у виконання бiзнес-процесy;
— залучайте ктенпв бiзнес-процесy до його виконання;
— створюйте множину версiй складних бiзнес-процесiв;
— зменшуйте кшьшсть входiв у бiзнес-процеси. Наведений перелш принципiв реiнжинiрингy
дозволяе стверджувати, що фактично вони лише встановлюють вимоги до оргашзаци проектування системи бiзнес-процесiв, ефективного збору й обробки шформацп та оргашзаци процесу вироб-ничо! дiяльностi. На вiдмiнy ввд принцитв iнжинi-рингу вони не носять концептуального характеру й не розвивають останш
Концепцiя реiнжинiрингy е досить популяри-зованою, що в значнiй мiрi вiдбyваеться завдяки широкому використанню шформацшних техно-логiй у виглядi програмних продyктiв для моделювання бiзнес-процесiв (ARIS Toolset, BPWin, EM Tool, IDEFO Doctor), яш дозволяють опису-вати входи й виходи бiзнес-процесiв, наглядно представляти моделi !х конструкцп у виглядi схем або таблиць, ввдбивати !хш взаемозв'язки.
Так1 программ продукти на сьогодн! пози-цюнують як «програми управл1ння шдприем-ством». Фактично !х навряд чи можна ввднести до такого класу через те, що основне призначення по-лягае у в1зуал1зацИ технолопчних ланцюжшв дш й у такий споаб вони представляють собою лише модель оргашзаци у вигляд! сукупносп б1знес-процеав та дозволяють вести облшово-аналггачну д!яльшсть, котра е лише частиною процесу упра-вл1ння.
Ми особливо хочемо шдкреслити, що шстру-ментарш решжин!рингу широко використовуеться для вдосконалення, проектування 1 перепроектування виробничо-господарських процеав. Вод-ночас для процесу управлшня вш не отримав роз-витку. Автор вважае, що це пояснюеться юну-ванням розроблено! та описано! технологи виро-бничих процеав, що дозволяе використовувати програмн продукти стосовно них 1 ввдсутнютю формал1зованих технологш для процесу управлшня.
Отже, концепщя решжин!рингу б1знес-проце-ав використовуе у повнш м1р1 надбання !нжиш-рингу, що шдтверджуе наш попереднш висновок про можливють використання його здобутк1в для соц1ально-економ1чних систем. Проте використання !нженерно! парадигми до процесу управль ння в згаданш концепци розвитку не отримало.
Таким чином, ми обгрунтовано вважаемо за можливе скористатися принципами 1нжишрингу та його концептуальною схемою для визначення послвдовност! дослвдження з побудови процесу управлшня.
Сутнють проблеми нами була окреслена як розробка рацюнально! технологи управлшня, що е основою формування стшких конкурентних пере-ваг.
Як було зазначено вище, додержання вимог рацюнально! технолог!! вимагае удосконалення структури процесу управлшня. В свою чергу, ви-ршення завдань з рацюнал!зацп складу, послщо-вност!, взаемозв'язк!в стадш та операц!й процесу управл!ння у вщповвдносп до !нжишрингово! парадигми потребуе провести анал!з можливостей використання знань, що вже отримаш з цього на-прямку ! на цш подстав! визначити апр!орний фундамент розв'язання проблеми, котра роз-глядаеться. В!н надае основу для удосконалення структури процесу управлшня та дослщження спроектовано! модел! з метою створення ра-ц!онально! технолог!!' виконання останнього.
За своею сутн!стю розглянута сукупн!сть д!й забезпечуе перепроектування процесу управлшня з метою формування рацюнально! його технолог!!, тобто е ре!нжин!рингом.
Все наведене дозволяе запропонувати таку послвдовшсть ре!нжишрингу процесу управл!ння: постановка проблеми (вщсутнють рац!онально! технолог!! управлшня), анал!з !снуючих п!дход!в щодо виршення проблеми, визначення апр!орного фундаменту виршення проблеми, проектування модел! структури процесу управлшня та проек-
тування рацюнально! технологи управлХння. Наведена лопчна послХдовнХсть дХй надае змогу пок-роково вирХшити поставлене завдання.
В операцшних процесах формалХзацХя знань через проектування технологХ! !х виконання вХдби-ваеться в технологХчнХй документацп, яка вмщуе описання технологХчного процесу виготовлення продукцХх за всХма операцХями з вказХвками щодо матерХалХв, обладнання, трудових витрат Х т. п. До основних технолопчних документХв вХдносять: схему технологХчного процесу (наглядно вХд об-ражае послХдовнХсть виготовлення продукцп), мар-шрутнХ карти (опис технологХчного процесу за операциями; опис обладнання, шструменпв, осна-щення, матерХалХв Х т.п.), технологХчнХ шструкцп (опис способХв виконання операцХй, методХв технологХчного контролю, правил використання обладнання).
Виходячи з визначення технологХ! управлХння та вимог до 1! рацХональностХ можна стверджувати, що формалХзащя знань управлХнсько! технологХ!, перш за все, повинна здшснюватися у лопчних схемах безпосередньо процесу управлХння та його стадш. Так1 схеми повинш вХдбивати структуру процесу управлХння та взаемозв'язок мХж його складовими.
На нашу думку, технология виконуе свое осно-вне призначення - встановлення рацХональних прийомХв виконання операцХй, не тшьки завдяки з'ясуванню певних методХв, а й ще завдяки вста-новленню адресностХ методХв: тобто виявленню як1 методи Х для яких операцХй необхХдно засто-совувати. З цХею метою ми пропонуемо запро-вадити особливу форму шформацшно! моделХ -Хнформограму процесу управлХння, яка за кожною його стадХею та операцХею вмХщуе шформащю щодо ххнього змХсту та складу методХв хх виконан-ня. Водночас адресний перелХк методХв в шформо-грамах дозволить визначити квалХфХкацшно-про-фесХйнХ вимоги до персоналу, що е однХею з
формaлiзовaниx бaзовиx склaдовиx теxнологi!
yпрaвлiння.
Висновки
— Упрaвлiнськa теxнологiя формaлiзye типовi операцй' й у такий спосiб стae носieм так звaниx оргaнiзaцiйниx рутин, завдяки чому вона дозволяe менеджерам виконувати чiтко скоординоваш дi! без додaтковиx вкaзiвок та розпоряджень.
— 1нструментарш концепцй' реiнжинiрингy бiз-нес-процесiв, котрий широко використо-вyeться у проектyвaннi та перепроектyвaннi виробничо-господaрськиx процесiв, стосовно процесу yпрaвлiння не отримав розвитку. Ми бачимо причину цього в юнуванш розроблено! та описaноï теxнологiï виробничиx процесiв, яка зyмовлюe використання прогрaмниx про-дукпв, та вiдсyтностi формaлiзовaно! теxно-логп процесу yпрaвлiння.
— Як методолопчне пiдгрyнтя вирiшення про-блеми формування рaцiонaльно! теxнологi! процесу yпрaвлiння доцшьно використати iнжинiринговy парадигму. На пiдстaвi принци-пiв iнжинiрингy та його концептуально! сxеми запропоновано загальну сxемy реiнжинiрингy процесу yпрaвлiння, яка нaдae можливiсть покроково вирiшити завдання побудови стру-ктури процесу yпрaвлiння та дослвдити спрое-ктовану модель з метою створення рацюнально!' теxнологiï виконання процесу управ-лiння.
— Втодячи з вимог до рацюнально! теxнологiï, формaлiзaцiя знань yпрaвлiнсько! теxнологi! повинна здiйснювaтися у логiчниx моделяx структури процесу yпрaвлiння та особливм формax iнформaцiйно! моделi - шформогра-мax процесу yпрaвлiння. Остaннi e об'eктом мaйбyтнix дослiджень.
Список лггератури:
1. Райзберг Б.А. Современный экономический бизнес / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева - М. : ИНФРА-М, 2007: [Электронный Ресурс]. - Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/dict/economic
2. Василенко А.В. Менеджмент устойчивого развития: [монография] / А.В. Василенко. - Киев: Центр учебной литературы, 2005. - 648 с. - Библиогр.: С.617-638
3. Мосейко В.О. Управление по изменениям. Концепция внутрифирменного управления в структурах среднего и малого бизнеса: [монография] / В.О. Мосейко - Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2001.- 464 с. - Библиогр. С. : 433-439
4. Henry J.P. Making the technology-strategy connection // International Review of Strategic Management. - Chichester, Wiley, - 1990. - 210 р.
5. Чейз Р.Д. Производственный и операционный менеджмент / Р.Д. Чейз, Н.Дж. Эквилайн, Р.Ф. Якобс. Пер. с англ. О.И. Медведь, А.И. Мороз, О.Л. Пелявский. - М. : ИД «Вильямс», 2001. - 704 с.
6. Грант Р.М. Современный стратегический анализ: (Серия «Классика МВА») !Р.М. Грант. Пер. с англ. Под ред. В.Н. Фунтова. - СПб. : Питер, 2008. - 560с.
7. Davenport T.H., Short J.E. The New Industrial Engineering: Information Technology and Business Process Redesign II Sloan Management Review. - 1990. - Summer. - Р.11-27.
8. Hammer M., Champy J. Reengineering the Corporation: A Manifesto for Business Revolution. -New York : Harper Business, 1993. - 223 р.
9. Haberfellner R. Systems Engineering - Methodik und Praxis II R. Haberfellner, W. F. Daenzer, F. Huber. - Zürich : Verl. Industrielle Organisation, 2002. - 198 p.
10. Абдикеев Н.М. Реинжиниринг бизнес-процессов II Н.М. Абдикеев, Т.П. Данько, С.В. Ильдеменов, А.Д. Киселев - М. : Изд-во Эксмо, 2005. - 592 с.
11. Робсон М. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов I М. Робсон, Ф. Уллax Ф.- 2006. : [Электронный. Ресурс]. - Режим доступа: http:IIwww.management.com.ua
Надано до редакци 11.02.2014
Кузнецова 1нна Олекспвна
inna. stream@mail. ru
Посилання на статтю / Reference a Journal Article:
1нжитрингова парадигма як методологiчне тдфунтя побудови процесу управлтня [Електронний ресурс]/
1.О. Кузнецова //Економiка: реали часу. Науковий журнал. — 2014. — № 2 (12). — С. 52-57. — Режим доступу до журн.:
http://economics. opu. ua/files/archive/2014/n2. html
