CC BY
239
1СТОРЮГРАФ1Я, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО, ТЕОР1Я 1СТОР11
УДК 930.2:00.3.345(48)
А. О. Курзенкова
1НТЕРПРЕТАЦ1Я ТЕОР1Й ПОХОДЖЕННЯ СКАНДИНАВСЬКИХ РУН
Досл1джуються пров1дт твори походження скандинавських рун 1з твтчно-1тал1йського, латинського та набат1анського р1зновиду арамейського семтського алфавт1в. Основна увага зосереджуеться на розгляд1 та анал1з1 основних положень, щодо виникнення та розвитку рутчног абетки у працях схгдно- та твшчноевропейських рунологгв.
Ключов1 слова: скандинавськ руни, Старший Футарк, германщ, теори походження рун, рунологи.
Одним з найважливших напрямiв Свропейськох штеграцп е мiжнародна ствпраця в галузi культури. Це партнерство охоплюе весь юторично пом^ний перюд Свропейських кроскультурних зв'язкiв, в тому числi i скандинавськi руни. Вони е одним з основних духовних витокiв не тшьки сучасно'1 культури Швшчно!' Свропи, насамперед Скандинава, справили величезний вплив на культуру германщв в цшому, а також вiдбилися в сумiжних слов'янськiй культурi. Вивчення скандинавських рун як вторичного джерела з юторп мае принципове значення при дослщженш етногенезу полiетнiчноi Украши, Скандинава i Свропи в цiлому. При цьому руни актуальш як в плаш ретроспективному, так i в перспективному, оскшьки скандинавський чинник вiдiгравав важливу роль у формуванш етшчнох щентичносп i продовжуе залишатися важливою складовою частиною цього процесу.
Жодна рушчна проблема не досягла такого рiвня дискусiйностi, як походження Старшого Футарка (рушчно'1 абетки). Були зробленi спроби отримати його iз латинського, грецького, твшчно^талшського та семiтського алфавiтiв. Проте, жодний iз них не може достатньо повно пояснити форми та звукове значення вах рун. Будь-яке припущення про бшьш, нiж незначний розвиток рушчно'1 форми (тако'1, як шверая або коса горизонтальна лшя) вiд «материнсько! л^ери» до встановлених «рушчних спадкоемщв» вiдкривають шлюз можливостей для штерпретацш теорiй походження скандинавських рун. О^м суто наукових аспекпв, актуальнiсть вивчення теорiй генезису рун Старшого Футарка рельефно вимальовуеться п прикладним характером: вони будуть корисш в процес реалiзацii етнокультурного та конфесшного державного менеджменту всiх рiвнiв.
Дана проблема мае свою ютор^ вивчення. Дослiдження окремих п аспекпв здiйснювалося в основному у зарубiжному науковому просторi. Помiж росiйських авторiв, слiд вказати працю видатного росшського лiнгвiста, фахiвця з германського, шдоевропейського i загального мовознавства, члена Паризького лшгвютичного i Рунологiчного товариств Швецп Е.А. Макаева, який звертаеться до стисло'1 характеристики стану вивчення питання про походження рушчного письма, висловлюючи власну гiпотезу, котра буде розглянута нами нижче [1]. Монографiя росшського дослщника О.А. Хлевова «Предвестники викингов» мютить матерiал стосовно мiсця i часу виникнення рун, в котрiй автор виступае прихильником твшчно-^алшського теорп походження Старшого Футарка [2].
Що стосуеться европейсько'1 юторюграфп то важливими роботами щодо теорiй походження рушчно'1 писемностi е дослiдження вщомо'1 ^алшсько'1 дослiдницi, експерта ЮНЕСКО з питань скандинавсько'1 культури Хелени Джантiни [3], данського рунолога Е. Мольтке [4], шведського дослщника Отто фон Фрiзена [5], нiмецького вченого Л. Вiмера [6], якi розкривають особливостi виникнення рушчних систем, ix рiзновиди. Наприклад, Е. Мольтке дотримувався теорп автохтонного i незалежного зародження рушчно'1 абетки, Отто фон Фрiзен припускав, що джерелом генерування Футарка послужив грецький алфав^, а Л. Вiммер зв'язав шмецький алфавiт з латинським. Проблема походження скандинавських рун також мала мюце в науковiй розвiдцi К. Марстрандера та В. Краузе, як висунули положення про зв'язок рушчного письма з рiзновиднiстю пiвнiчно-iталiйського алфав^у.
Незамiнною для вiдновлення iсторичного фону, на тл якого вiдбувався генезис скандинавських рун, е стаття Джона Троена «A Semilic origin of some runes. An influential foreign presence in Denmark» [7]. Автор доволi обережно пропонуе розглянути на достовiрно новому науковому рiвнi сем^ську теорiю походження певних рун, що актуалiзуеться в рамках нашого дослiдження, оскiльки всебiчно вивчаючи питания стосовно скандинавських рун як юторичного джерела, маемо враховувати якомога бшьше рiзноманiтниx, але достатньо аргументованих концепцш для того, щоб визначити, котра iз перелiчениx стала основою для виникнення, становлення та функщонування Старшого Футарка. Доволi цiкавою академiчною працею е монографiя Луйженго Тайнiк, в якш автор намагаеться висвiтлити провщш теорп походження рун, аргументуючи рiвень 1'х автентичностi [8].
Водночас слщ констатувати, що назрiла необxiднiсть в координацп дiй i виробленнi едино'1 концепцп мiж нацiональними iсторiографiчними школами стосовно вивчення питання походження скандинавських рун. Отже, мета дано'1 розвщки полягае в аналiзi ключових теорш походження Старшого Футарка.
В основу статп покладенi епiграфiчнi джерела: руни Старшого Футарка та рушчш надписи, яю в xодi дослiдження виправдали себе як ушкальш за своею щншстю, автентичнi джерела значного масиву даних з юторп [9].
Перш за все вщм^имо, що iз скандинавського погляду, здаеться, що рушчний прототип мiг виникнути в регюш, який охоплюе узбережжя Квденно'1 Норвегп, областi навколо Каттегат до Швденно-Захщного узбережжя Балтiйського моря, з Дашею як його центром. Адже в цш великш областi було знайдено бшьшють найдавнiшиx об'ектiв, що вщносяться до 50-350 рр. [8, p. 78]. Серед них згщно iз рунологом Луйженго Тайнiк найбiльшу увагу привертае брошка iз Мелдфорд (Шлезв^-Гольштейну, Пiвнiчно-Заxiдна Германiя, 50 р.), яка е мюцевим надбанням. Ё напис, на думку дослiдницi, може бути латинським - idis, Idis вiд нiмецького жiночого iменi Ida або Idda, тобто «[брошка] 1ди (1дди)», або ж германським рушчним (при поворотi на 180°) - hiwi, дат. п. вiд жшочого iменi Хiва «для Хiви», або вщ слова erilaz, тобто «Ерш (майстру рун)» [8, p. 79]. Також вагомою рушчною знаxiдкою в контексп дослiдження проблеми походження скандинавських рун е гребшець (160 р.) iз написом «harja», знайдений у Вiмоському болотi, що, ймовiрно, був створений у регюнах на твдш вiд Балтiйського моря. 1нша рушчна знаxiдка мае ту ж дату, на вiстрi iз 0vre Stabu, котре було виявлено в Квденнш Норвегii i вiдповiдно вважаеться мюцевим продуктом [8, p. 81].
У цьому контексп здаеться доречним припустити, що рунiчне письмо могло розвиватися ще до часу виникнення найдавшших вiдомиx написiв. Звiдси можемо здогадатися, що скандинавський рушчний прототип не обов'язково м^ з'явитися в цш особливш областi. Необxiдно вiдзначити, щоб дослщити походження рунiчноi писемностi, слщ краще вивчити походження рушчних об'ект1в, проте мюце, де конкретний об'ект знаходиться, не доречно автоматично ототожнювати з мюцем його
походження. Обидва, як об'екти, так i письменнi люди могли перемiщатися i подорожувати. Деякi джерела щодо походження оригшалу рун можуть бути знайдеш при вiдповiдi на питання: хто були рунографи, i звiдки вони з'являлися?
Простежуючи походження об'eктiв та iмен, якi позначалися на об'ектах, як видаеться, мае вирiшальне значення. Позначимо, що деякi iз рушчних предметiв, що були знайденi в 1лерупському та Вiмоському болотах спочатку прийшли з Прибалтики, Норвегл та Швденного Заходу Швецп. В той час, коли рушчш предмети, знайдеш в болот Thorsberg беруть початок iз областi мiж Нижньою Ельбою i Середнiм чи Нижнiм Рейном [8, р. 81-82]. Але щ факти не гарантують, що рушчна писемнiсть зародилася в Норвегл, Швецп або Данп. Спочатку здаеться, лопчно припустити, що рунiчна писемнiсть бере свш початок десь у вище зазначених регiонах, оскiльки подiбнi мiркування побудованi на спостереженнi, котре вказуе, що бшьшють з найдавнiших вщомих об'ектiв були локалiзованi саме там. Проте предмети, виготовлеш на твшчному заходi Нiмеччини i Пiвнiчнiй Польщi одними з перших посвiдчують зовам шший напрямок [8, р. 82].
Складшсть дослiдження питання про походження прототипу Старшого Футарка полягае в чималш вщсташ мiж мiсцями, де найдавнiшi вiдомi об'екти були знайдеш i мiсцями, якi могли забезпечити юнуючу матрицю алфавiту. Луйженго Тайшк, примiром, пропонуе спробувати простежити походження рушчно! писемностi бiля кордонiв Римсько'1 iмперii, особливо вздовж Рейнських рамп [8, р. 82]. Адже за переконанням дослщнищ з тих тр юнували контакти мiж германськими племенами й племенами, що жили бшя твшчних узбереж Пiвнiчного моря. Ц зносини, можливо, спрямовувалися за маршрутом вздовж Рейну або Ельби на твшч. Тому товари та культура могли легко поширитися вiд гирла Рейну до узбережжя Швшчного моря або по суш^ вiд Рейну до Ельби i далi до Балтики i на пiвнiч.
Теоретично, рушчний алфавiт мiг би бути створений членами ромашзованого плем'я, що мешкало в регюнах, недалеко вщ Рейну, очевидно, в першi стшття н.е. Серед iнших можливих кандидатв рунологами перелiчуються германськi найманцi, яю перебували на службi в римськш армп, котрi при поверненнi додому були бiльш-менш освiченими, та торговщ [8, р. 84; 3, р. 34].
Слщ позначити, що з початку iмперського перiоду Рейн був рампою (лаймом) Римсько'1 iмперii. Прикордонна зона, де римсью та германсью культури зустрiлися i змогли об'еднатися, була б тдходящим регiоном для германських народiв у прийняттi та адаптацп iталiйського алфавiту, з тим, щоб розробити вiдповiдну систему писемносп для германських мов. Можна припустити, що у германських найманщв також була можливють познайомитися з системою письма, але скорее за все вони мабуть прийняли б латинь [10, р. 64-68].
Росшський фшолог Енвер Ахмедович Макаев вважае, що рушчне письмо виникло приблизно в 1-11 ст. тд впливом одного повтстю не встановленого зводу твшчно^алшських алфавтв в середовищi якогось iз пiвденногерманських племен, i потiм поширилося на пiвнiч, охопивши поступово твшч, схщ i захiд стародавньо'1 Германп [1, с. 31-32]. Проте у свiтлi вищенаведено'1 гiпотези Е.А. Макаева виникае питання: якою мовою розмовляли ц пiвденногерманськi племена? Цiкаво, що росшський дослщник не згадуе про юнування пiвденно-германського дiалекту, фактично не вщповщае на власноруч поставлене питання. Вщзначимо, що Енвер Ахмедович фактично визнае лише Схщну i Захщну Германiю, залишаючи поза увагою Швшчну. Тобто теорiя походження скандинавського рушчного алфавiту Е. Макаева виглядае незавершеною i не достатньо аргументованою.
Росшський науковець О.О. Хлевов вважае, що контактна зона в регюш Квшчно! Ггалп - Центрально! Свропи виглядае цшком правдоподiбним претендентом на роль мюця культурно!' взаемодп етрускiв з твденними германцями i виникнення ново!'
системи писемносп [2, с. 160-178]. У будь-якому раз^ вiн вказуе на цшком очевидну появу майже десятка щентичних знакiв у двох географiчно близьких алфавiтах. Росiйський дослiдник, враховуючи, що етруський алфавiт був похщним вiд грецького й латинського, демонструе схему генетичнох спадковостi алфавiтiв, котру завершують руни: давньосхiднi ^ фшшйський ^ схiдносередземноморський ^ грецький ^ латинський ^ етруський ^ футарк [2, с. 179].
Шведський дослщник Джон Троен акцентуе увагу на схожосп деяких рун за формою i звуковим значення iз лiтерами, знайденими в тому чи шшому алфавiтах, що використовувалися в Швшчнш Ггалп, але перш нiж область ромашзувалася. Серед них алфавiти Сондрю та Лугано, що мають найбшьшу кiлькiсть букв, схожих на руни, але модель алфав^у Футарк повинна була, на погляд вченого, бшьш ромашзуватися, нiж будь-який iз цих алфавтв [7, р. 290]. Джон Троен вказуе також на пом^ний географiчний розрив мiж пiвнiчно-iталiйськими написами на твдш вiд Альп i германськими народами на пiвночi вщ Дунаю i, навiть, ширшу вщстань мiж написами Квшчно'1 Ггалп i областями раннiх рунiчних написiв, шдкреслюючи помiтнi недолiки пiвнiчно-iталiйськоi теорп походження рун [7, р. 290].
Дiаметрально протилежну думку запропонував рунолог Е. Мольтке. Вш вважав, що рушчна писемшсть виникла далеко вiд рамп Римсько! iмперii, оскiльки вiдносини мiж римлянами та германськими племенами були доволi ворожими в прикордонних регионах. Бiльше того, саме там процес ромашзацп, за переконанням дослiдника, протшав прямим шляхом i був всеосяжним, а для того, щоб рушчне письмо могло виникнути i зберегти своерiднiсть, необхiдна була вiдособленiсть [4, р. 73-81]. Е. Мольтке вважав, що джерелом виникнення рушчного письма цшком могла бути Дашя. Подiбне припущення рунолога здаеться реальним, оскшьки задовольняло наступнi вимоги: 1) вщома дистанцiя вiд Римсько!' iмперii; 2) наявшсть культурних зв'язкiв з Римською iмперiею; 3) високий культурний рiвень Дани в першi столiття н.е [4]. Проте зазначимо, що подiбна думка досить архшчна. Вiдомо багато випадюв взаеморозумiння мiж римлянами та германськими племенами на Рейш i в пiдпорядкованiй Германп. Факт, що вони не використовували римський оригшал, може штерпретуватися як бажанням вщхилитися вiд римлян, висловити культурну i полiтичну/вiйськову iдентичнiсть. Так чи шакше переконання для того, щоб писати рунами, очевидно, з'явилося в час, коли римсью та германсью народи тдтримували зв'язки.
Рунолог Тайнiк Л. висловлюе думку, що германський народ в епiграфiчному використанш писемних знаюв наслiдував римську практику писемностi. Дослщниця вказуе на схож1сть римсько-германських способiв, якими пiдписувалася зброя [3, р. 84]. Адже в той час в осередку римських та германських во'шв був поширений звичай надписувати на власнш з6ро'1 звитяжш iмена. Бiльше того, здаеться, що руни були набагато кращим засобом для того, щоб вщобразити германсью мовш тенденцп, нiж римський алфавiт. Ця невщповщшсть римсько! системи письма, можливо, була одним з факторiв, яю переконали певну групу розвинути власний оригшал. Ц обставини могли змусити 1'х спроектувати рунiчний алфавiт, який, принаймнi, надихнули звуковi значення римських та грецьких л^ер. Цiкаво звернути увагу на те, що Джон Троен висувае два основш заперечення проти щеЛ, що скандинави принесли оригшал (рушчне письмо) до Скандинава. На його думку, рукописи в цшому не розаювалися на цьому шляху. До того ж, вщсутш свщчення щодо скандинавських во'шв у римськш армп, перш нiж рушчний оригiнал з'явився в Скандинава [7, р. 291].
Три ознаки рушчного письма, яю були аргументоваш на захист грецькоi теорп, використовуються Джоном Троеном на користь сем^сь^:!. Рушчний алфав^, за переконанням автора - единий европейський алфав^, який як вщомо мав назви букв iз значеннями, якi притаманнi буквам сем^ського алфавiту. 1м'я першоi руни феху
«рогата худоба» та значення першо'1 семтсько"1 лiтери «вш» практично мають одне i теж найменування [7, p. 293]. Це, на думку шведського дослщника, пiдтримуе iдею, що сем^ський алфавiт був принаймнi одним iз моделей рунiчного алфавiту. Вс руни за переконанням Дж. Троена важко вивести iз латинських букв, саме п'ять iз них здаються автору бiльш подiбними до л^ер Набатiанського рiзновиду арамейського семiтського алфав^у [7, p. 292]. В той же час шведський дослiдник деяю форми i звуковi цiнностi рун пояснюе, як курсивними так i великими латинськими леерами. Найбiльш послщовно вiдповiднiсть графiки i фонетичного значення встановлюеться для рун i латинського каттального письма: вони повнiстю зб^аються у 9 рун: b, f, h, i, k, l, r, t, u [7, p. 291]. Якщо при цьому врахувати основну особливють графши рун - вщсутшсть округлих лiнiй, то можна з достатньою впевнешстю говорити про латинське письмо як прототип рушчного письма. Наприклад, звукове значення руни «еон» краще пояснюеться курсивною латинською л^ерою Z.
Ут1м, руни: «gebu» (дар), «wunju» (радiсть), «perthu» (перту), на погляд автора, складно вивести з латинських л^ер, за формою i звуковим значенням вони краще пояснюються, як похщш вщ букв Набатанського рiзновиду арамейського семiтського алфавiту [7, p. 293]. Зазначимо, що Набатанське королiвство, включало приблизно сучасну 1ордашю та Синай, проте з часом його зайняли римляни в 106 р., тсля чого воно стало провшщею Римсько! Аравп. В той час (приблизно в 125-200 рр.) тисяча стршьщв, набраних iз Римсько! Аравп, були розмiщенi на рампах Страубшгу в Баварп. Саме професшш воши з Римсько! армп з'явилися в Дани близько 200 р. i, за переконанням Дж. Троена, повшстю реоргашзували суспiльство [7, p. 295-298]. Вщповщно найдавнiшi рунiчнi надписи вщносяться близько 200 р., i, скорiше за все, були тюно пов'язанi з професiйними вошами, котрi вiрогiдно включали стрiльцiв iз Страубшгу. Джон Троен вважае, що всебiчне обговорення походження Футарка повинно виходити за рамки походження рун.
Таким чином, значна кшькють подiбниx знакiв, яю пов'язують Футарк з латинським, грецьким, твшчно^талшським та набатiанським рiзновидом арамейського сем^ського алфавiту, створюють пiдrрунтя бачити в ньому продукт безумовного схрещування декшькох культур i результат явних запозичень. На наш погляд, розгляд штерпретацш походження Старшого Футарка, дшсно мусить включати генезис iмен рун, розвиток рушчно'1 форми, ix звукове значення та порядок рун у Футарку, враховуючи часовий та географiчний дiапазон розповсюдження скандинавських рунiчниx напиав, ix функцiональне призначення.
Перспективи дослщження проблеми пов'язанi з подальшим виявленням об'ективних пояснень теорш походження рушчно'' абетки, визначенням рiвня автентичностi змютовного навантаження встановлених гiпотез, проведенням ix порiвняльного аналiзу Це дозволить в умовах активноi модернiзацii iсторii виявити рiвень достовiрностi вчень рунологiв, звщси об'ективно здiйснити тлумачення та залучення провщних положень до дисертацiйного дослщження, що дозволять розкрити найбшьш достовiрне пояснення виникнення рунiчноi писемностi, коректуючи його в межах доступного матерiалу.
Список використано1 л1тератури
1. Макаев Э. А. Язык древнейших рунических надписей: лингвистический и историко-филологический анализ / Э. А. Макаев. - М. : ЛИБРОКОМ, 2010. - 160 с.
2. Хлевов А. А. Предвестники викингов / А. А. Хлевов - СПб. : Евразия, 2002. -
336 с.
3. Jantina H. Runes around the North Sea and on the Continent AD 150-700. Texts and contexts / H. Jantina. - Netherlands: Organisation for Scientific Research, 1997. - 632 p.
4. Moltke E. The runes and their origion: Danemark and elsewhere / E. Moltke. -Kopenhagen, 1985.- 231p.
5. Friesen O. Runbrynet fran Timans i Roma / O. Friesen // Gotlandskt Arkiv. - Visby.
- 1941. - № 13. - S. 7-14.
6. Wimmer L. De tyske Runemindesmrker / L. Wimmer // Aarboger. II R.kke. - 1894.
- № 9. - S. 1-82.
7. Troeng J. A Semilic origin of some runes. An influential foreign presence in Denmark c. AD 200 / J. Troeng // Fornvannen: Journal of Swedish Antiquarian Research. -Stockholm, 2003. - № 98. - Р. 289-305.
8. Looijenga Tineke Texts & contexts of the oldest Runic inscriptions / by Tineke Looijenga. - Inscriptions, Runic. 2. Runes - History. I. Title: Texts and contexts of the oldest Runic inscriptions. - Brill, Leiden, Boston, 2003. - 429 p.
9. Norges runetidskrifter / Utg. ved G. Storm. - Oslo : Norsk. 2007. - 885 p.; Fornvannen. Journal of Swedish Antiquarian Research. - 1906-2012. - Доступний з: <http://fornvannen.se/fornvannen.html>.
10. Kristel Zilmer Records and representations of Baltic Traffic in the Viking Age and the Early Middle Ages in Early Nordic sources/ Kristel Zilmer. - dissertationes philologiae Scandinavicae Tartuensis. - Tartu university: Рress, 2005. - 401 p.
Стаття надшшла до редакцп 28.02.2013.
A. Kurzenkova
INTERPRETATION OF THEORIES OF THE ORIGION OF THE SCANDINAVIAN
RUNES
We study the leading theory of the origin of the Scandinavian runes. Attempts have been made to derive it from the Latin, North Italian and from letters of the Nabatean variety of the Aramaic alphabets. The main focus is on the analysis of the provisions concerning the origin and development of the runic alphabet in the writings of the East and Nordic scientists.
Key words: the Scandinavian runes, the Elder Futhark, the Germans, the theory of the origin of runes, runolog.
УДК 930.1(477)"19'Трушевський
Н. I. Романцова
1СТОРИЧН1 ПОГЛЯДИ М.ГРУШЕВСЬКОГО.
ПРОБЛЕМА В УКРАШСЬКШ 1СТОРЮГРАФП ХХ СТ.
У cmammi розглянуто питания щодо анал1зу украгнськими вченими ХХ ст. iсторичних поглядiв М.Грушевського. Висвтлюються концептуальш аспекти та iсторiографiчнi ощнки науковог дiяльностi видатного вченого. Уроботi показано стан висвтлення ще'г проблеми в украгнських iсторiографiчних до^дженнях. Зроблено висновок про те, що науковий доробок М.Грушевського потребуе бшьш ретельного подальшого вивчення.
Ключовi слова: wторичш погляди, наукова концепщя, народницький напрямок, iсторiографiчний аналiз, украгнськ науковщ, вчеш дiаспори, радянськ wторики.
Питання щодо юторичних поглядiв М. Грушевського не раз було предметом дослщження украшських юториюв ХХ ст. Тому е потреба характеризувати iсторiографiчнi оцшки дослщниюв щодо формування наукових поглядiв юторика, який надав поштовх подальшому розвитку украшсько'1 юторично! науки. Це питання гостро дискутувалося юторюграфами ХХ ст. Зовам протилежш погляди висловлювали радянсью науковщ та дослщники украшсько'! дiаспори.
