CC BY
56
УДК 349.6
1НТЕГРАЦ1Я ПРИРОДНО-ПРАВОВО1 ДОКТРИНИ ДО ЕКОЛОГО-ПРАВОВО1 НАУКИ, ДОКТРИНИ, ПОЛ1ТИКИ ТА ЗАКОНОДАВСТВА: ДЕЯК1 АСПЕКТИ
Г. В. АН1СМОВА, канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри екологiчного права, Нащональний юридичний утверситет iMern Ярослава Мудрого, Укрална, м. Хартв e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0003-0579-7007
Стаття м1стить науково-теоретичний аналгз питань, пов 'язаних 1з використанням еколого-правовог доктрини у правотворчому процес1, при розробленш нормативно-правових акт1в та адаптаци гх до европейських стандарт1в. Еколого-правова доктрина розглядаеться як р1зновид галузевог правовой доктрини, гг системоутворюючий елемент, теоретико-методолог1чний фундамент правовог системи, джерело (форма) еколог1чного права. Зроблено спробу досл1дити вплив природно-правовог доктрини на формування загальнотеоретичних положень науки еколог1чного права, еколого-правовог доктрини, еколого-правових вгдносин, визначити напрями та шляхи вдосконалення державног еколог1чно1 полтики й законодавства.
Ключов1 слова: державна екодопчна поломка; юридична наука; природно-правова доктрина; еколого-правова доктрина; еколопчш правовщносини; екодопчне законодавство.
Постановка проблеми й актуальшсть теми. Актуальшсть питания, що розглядаеться, зумовлена теоретичним 1 практичним значенням формування таких правових категорш, як «природно-правова доктрина» та «еколого-правова доктрина», за допомогою яких розширюеться наукове вчення про сутшсть 1 змют еколопчного права, його взаемодш з шшими правовими галузями та науками не лише юридично!' спрямованост1, вплив на формування сучасного еколопчного законодавства 1 досвщ його застосування, тлумачення еколого-правових норм, становлення сучасно! державно! еколопчно! полггики Украши. Зазначеш категорп сприяють створенню юридико-лопчно! модел1 розумшня й тлумачення еколопчних правовщносин та !х фактичному встановленню (позитивацп, легашзацп) в еколопчному законодавства
В еколого-правовш наущ (як 1 в усш юридичнш) широко вживаним сьогодш е термш «доктрина». Однак 1 дос не склалося не лише одностайно! © АтЫмова Г. В., 2016 1
думки щодо сут останньо! й виконуваних нею функцш, а й навт мiсця в №creMi джерел (форм) права, як, до pe4i, не мае розyмiння загального вектора розвитку. Це, у свою чергу, зумовлюе трyднощi при дослщженш як системи екологiчного права, так i його мiсця в правовш системi.
Метою статт е проведення комплексного теоретичного анаизу мiсця та ролi природно-правово! доктрини в системi екологiчного права, для досягнення яко! необхiдно вирiшити такi завдання: а) дослщити наyковi пiдходи до розумшня природно-правово! доктрини, правово! доктрини, еколого-правово! доктрини; б) вивчити змiст еколого-правово! доктрини, виокремити !! особливостi й ознаки; в) розкрити особливост впливу ще! (природно-правово!) доктрини на еколопчш правовiдносини, правотворчiсть, екологiчнy свiдомiсть громадян; г) окреслити перспективнi напрямки розвитку еколого-правово! доктрини й визначити вплив !! на державну екологiчнy пол^ику в умовах евроiнтеграцi!.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Науково-теоретичне тдгрунтя дослiдження правово! категорп «доктрина» становлять працi вчених дореволюцiйного, радянського та сучасного перiодiв у рiзноманiтних сферах наукових знань, що стосуються теоретичних моделей i концепцiй, присвячених методолопчним засадам правово! доктрини, порiвняльномy правознавству, теорп й фiлософi! права, теорп правосвiдомостi й правово! культури, джерел права, а саме: С. С. Алексеева, Дж. Г. Бермана, М. Й. Байтша, А. I. Бобильова, С. В. Бошно, А. О. Васильева, C. П. Головатого, Р. Давща, Ю. А. Задорожного, О. О. Зозул^ О. С. Йоффе, М. В. Кармалгги, А. А. Козловського, М. I. Козюбри, М. М. Коркунова, С. I. Максимова, М. С. Мочульсько!, В. С. Нерсесянца, Н. М. Онщенка, Н. М. Пархоменка, П. М. Рабшовича, I. В. Семешхша, Д. В. Храмова та ш.
До того ж, стали у нагодi роботи, що стосуються пiдходiв до концепцп так званого «вщродженого природного права», юторико-правових аспектiв розвитку доктрини, серед яких можна виокремити пyблiкацi! П. I. Новгородцева, Б. О. Кютяковського, В. К. Гессена, С. М. Трубецького, © АтЫмова Г. В., 2016 2
П. Г. Виноградова, I. О. !ль!на, Й. О. Покровського, П. Б. Струве, Ф. В. Тарановського, А. В. Полякова, Бiркмейера, Р. Штаммлера, Л. Савшь!, Г. Ф. Шершеневича та ш.
У цьому контекст слщ згадати, що еколого-правовi аспекти розвитку правово! доктрини були об'ектом наукових пошуюв В. I. Андрейцева, Г. I. Балюк, А. Г. Бобково!, А. П. Гетьмана, П. О. Гвоздика, М. Е. Ковальсько!, В. В. Костицького, М. В. Красново!, П. Ф. Кулинича, Н. Р. Малишево!, В. Л. Мунтяна, В. В. Носжа, Ю. С. Шемшученка, А. С. Шестерюка, М. В. Шульги, Г. В. Аншмово! та iн.
Вагомий внесок у розкриття фiлософсько-правових, методологiчних i наукознавчих засад правознавства, доктринальних вимiрiв верховенства права, прав людини, правово! системи, право-доктринальних концепцiй сучасно! укра!нсько! державност та iсторико-правових доктрин зробив колектив науковщв - авторiв монографп «Загальнотеоретична та iсторична юриспруденщя» п'ятитомника «Правова доктрина Укра!ни» [13].
Виклад основного матерiалу. Розвиток будь-яко! науки - це процес не лише кшьюсного накопичення знань щодо будь-якого явища, а й еволюцiйного переходу до усвщомлення його ново! якостi. Еколого-правова наука, зазначае Г. I. Балюк, не е винятком [14, с. 252]. Системне вивчення доктрини сучасного еколопчного права Укра!ни у XX-XXI ст. належить авторам роздшу монографп «Доктринальнi проблеми екологiчного, аграрного та господарського права» [14] вищезазначеного п'ятитомника. Доречним вважаемо зауваження В. I. Андрейцева, що наyково-правовi доктрини формувалися й легалiзyвалися на групп юнуючого механiзмy правового регулювання з ушма його прогресивними й регресивними щеями, приписами, установками щодо здiйснення рiзних видiв дiяльностi, якi були б сумюними з принципами вiдповiдно! еколопчно! полiтики. Ось чому доктринальнi шдходи мали б бути адекватнi змюту останньо! з окремими елементами науково! передбачyваностi на перспективу, оскiльки для еколого-правово! науки е характерною прогностична функщя [14, с. 98].
Звертаючись до анаизу змюту загальнонауково1' категорп «доктрина», яким оперують сусmльствознавчi науки, й вiдзначаючи багатозначнють И трактувань в енциклопедичних, фшософських, юридичних словниках, пiдкреслимо, що при И розглядi й намаганнi навести наукове визначення використовують такi поняття, як учення, основнi 1де1", задум, теорiя, наука, система поглядiв, а iнодi вона розглядаеться i як синошм термiна «концепцiя». Отже, наведен вище категорп у багатьох випадках сприймаються як тотожнi. Однак М. В. Кармалгга слушно зауважуе, що ш iдеí, нi теорп, ш концепцп не визнавалися джерелами права, тодi як за доктриною такий статус закршився як у нащональних, так i в мiжнародних правових системах [7, с. 18].
Передушм наголосимо, що в наукових джерелах мютяться рiзнi дефшщп категорп «юридична доктрина», як-то: а) вчення (теорiя) як сукупнiсть теоретичних положень про правовi явища; б) державна програма (концепщя) регулювання суспiльних вiдносин, постановка цшей, завдань, визначення засобiв для !х реалiзацií; в) сукупнiсть загальних засад, вiдправних принципiв права, що тдтримуються або санкцiонуються державою; г) керiвнi теоретичнi принципи, засадничi правовi дефiнiцií; д) науковi працi авторитетних дослщниюв; е) точки зору вчених-юриспв iз певних питань правотворчостi i правозастосування та iн. У юридичних джерелах, як i в наукових роботах з еколопчного права, юнують розбiжностi щодо усвiдомлення правознавчо! природи доктрини, визначення !! поняття й ознак. Це стосуеться також i рiзних галузей наукових знань. За сучасних умов у юриспруденцп правою категорiею «доктрина» оперують у рiзноманiтних словосполученнях: позитивiстська, природно-правова доктрина, юридична доктрина, доктрина абсолютного суверенiтету, доктрина контролю над злочиншстю, доктрина нацiональноí безпеки, доктрина правова, державно-правова доктрина, доктрина верховенства права, мiжнародно-правова доктрина (або доктрина мiжнародного права), доктрина глобалiзацií прав людини i громадянина, доктрина правовоí охорони навколишнього середовища, доктрина екологiчного процесуального права, доктрина зайнятостi тощо, що ще раз пiдтверджуе багатоаспектнiсть,
складнють, комплекснють даного термша.
У фшософсько-правовш наyцi зазвичай термш «доктрина» використовують у контекстi таких понять, як «учення», «соцiальна наука», «фшософська теорiя (природно-правова, позитивiстська)», «щеолопя (лiберальна, соцiалiстична, консервативна)», «догма», «концепщя» та iн. Проте в ушх випадках, як зазначае С. I. Максимов, при його застосуванш маеться на yвазi вчення (знання), яке певною мiрою редуковане до внутршнього несуперечливого ядра, завдяки чому воно нацшене на безпосередне використання на практищ. Загальне розyмiння поняття «доктрина» у сферi юридичного значення набувае свого специфiчного прояву як правова доктрина [13, с. 60-61].
Будь-яка доктрина спираеться на уявлення про природу права та на те, чим воно е. Пщгрунтя таких уявлень, наголошуе С. I. Максимов, становлять двi протиборш Jiнтy!цi!: а) право - це соцiальний факт; воно створюеться можновладцями (примiром, законодавцями й суддями) або звичаями, що юнують серед людей; б) сyддi й дослщники права отримують знання про нього шляхом оцшних операцiй, тобто тлумачення законодавчих актiв, прецедентiв та шших джерел права. Таке тлумачення неодмшно пов'язане зi справедливiстю; отже, несправедливе тлумачення е хибним [Там само, с. 78].
Правознавщ вважають, що правова доктрина за сво!м змютом е найближчою близькою до правово! науки, i в бшьшост випадкiв пiд термiнами «наука» i «доктрина» розyмiють iдентичнi, рiвнi за змютом. Важливо, що формування доктрин пов'язано зi створенням наукових шкш. У сучасний перiод, пiдкреслюе В. I. Андрейцев, цей процес все бшьше набувае мiжгалyзевого спрямування, що пояснюеться появою потужних науково-координацшних центрiв шляхом легалiзацi! всеукра!нських i мiжнародних наукових структур, лiдери яких мають можливють формувати стрyктyрованi мобшьш наyковi колективи, довкола iдей i доктрин яких об'еднуються наyковцi вщповщних правничих знань [2, с. 21]. I начебто продовжуючи наведену думку, С. I. Максимов наголошуе: ушверсальш вчення набувають доктринального
характеру, лише коли вони застосовуються для виршення того чи шшого правового питання, хоча щ вчення (наприклад, позитивiзм i теорiя природного права, концепщя верховенства права - правово1' держави) i формулюють сво1' положення в абстрактнiй, у найзагальшшш формi [13, с. 63].
Позитиващя концепцп природного права в еколопчне законодавство дае змогу вести мову про природно-правову доктрину в еколопчному законодавствi та науцi. Це зрозумшо, бо природне право вщчутно позначаеться на екологiчному законодавствi, а саме на формуваннi його сучасних iнститутiв: права власност на природш ресурси, екологiчних прав та обов'язюв; права загального природокористування та ш. Впливае воно й на низку природних екологiчних прав, зокрема, - на безпечне довкшля, безпечнi i яюст продукти харчування, отримання екологiчноí iнформацií, безперешкодний доступ до природних ресуршв, як! е об'ектом права власност Украшського народу, на право володгти, користуватися i розпоряджатися своею власшстю та ш. Майже вс щ положення закршлеш в Конституцп i служать складниками конституцiйно-правовоí доктрини, як!, безумовно, сприяють розвитку еколого-правовоí доктрини, науки й законодавства. Сучасна конституцiйна доктрина не розглядае право природне й позитивне як антиподи. На й розвиток значно впливае концепцiя природного права, основним постулатом якоí став висновок про юнування вищих, постшно дшчих, незалежних вщ держави, норм i принцип!в, у яких втiленi розум, справедливiсть, об'ективний порядок цiнностей. Ця концепцiя розглядаеться як пщрунтя конституц!йних (суб'ективних) прав, що безпосередньо трансформуються в еколопчш. В основу Конституцй Укра1ни покладено природно-правовий тип праворозумiння, в!дпов!дного до якого права свободи людини, закршлеш в загальновизнаних принципах i нормах мiжнародного права, виступають критерiем правовоí першооснови для нацiональноí системи позитивного права. Закршлення доктринальних положень природного права в Основному Закош Украши, в нормативно-правових актах, а також 1х вiдтворення у зм!ст! шших формальних джерел св!дчить про визнання цих положень: а) юридичною спшьнотою концептуальною основою нормотворчох, правозастосовчоí й правотлумачноí © Ансмова Г. В., 2016 6
дiяльностi; б) практичною щннютю природно-правово! доктрини для еколопчного законодавства; в) на державному рiвнi природно-правовою доктриною набуваеться юридична сила, загальна обов'язковiсть, тобто стае формою права. На цих теоретичних пiдставах побудована i практика европейського правосуддя.
Отже, пiдсумовуючи наведене, додамо, що щеолопчним фундаментом екологiчних прав людини стала природно-правова доктрина, що висунула домшантупро природженi права людини, якi держава мае забезпечувати й охороняти iякi вона не мае права m обмежувати, нi , нi порушувати. Проте iснують певнi особливостi, пов'язат з можливiстю обмеження деяких природних екологiчних прав, передбачених Основним Законом Укра!ни. До перелiку прав, як не пiдлягають обмеженню, цi еколопчш не належать (ст. 64). Питання про обмеження природних екологiчних прав мають чiткi ознаки. Порiвняемо для прикладу можливють обмеження права власносп на природш ресурси i права на безпечне навколишне середовище. Безсумшвно, вони потребують додаткового дослщження. З часом, як уже зазначалося, природно-правова доктрина отрималарiзноманiтне трактування !! прихильниками. Незважаючи на це принцип невщчужуваност прав людини залишаеться незмiнним, створюе проспр для розвитку особистостi, И самовизначення, автономп свободи, забезпечення стшкосп соцiуму, запобiгання конфлiктам тощо. Природш еколопчш права формують умови життедiяльностi людей, що об'ективно !м . Вони слугують пiдIрунтямдля виникнення розвитку численних екологiчних прав, у тому чи^ й тих, що розглядаються. За сучасних умов е вс пiдстави вести мову не про сукупнють природних прав, а про постшну !х систему, частиною яко! е, безперечно, екологiчнi природнi права. Визначеш в екологiчному законодавствi дозволи заборони, обов'язки, iншi iмперативнi приписи окреслюють межi екологiчних правовiдносин, обумовлених публiчними i приватними (особистими) еколопчними iнтересами
За змiстом природнi еколопчш права пов'язаш з моральними вимогами: це так званий «моральний мшмум», який представники природно! школи вважали ядром природного права. Розбiжностi мiж природним правом,
природно-правовою та еколого-правовою доктриною, наукою й законодавством, безсумшвно, неминучг Адже весь юридично значущий змют природних екологiчних прав через !х природну невичерпнiсть i постiйний саморозвиток не може бути повною мiрою вiдображений у виглядi вiдповiдних норм законодавства. Поза межами мiжнародно-правових аклв завжди залишатимуться деякi iдеi, принципи й норми, як ще не отримали вiддзеркалення в офiцiйних документах, проте вже вважаються загальновизнаними мiжнародною спiльнотою. Треба враховувати й той факт, що розумшня екологiчних прав залежить вiд рiвня еколого-правовоi культури i правосвiдомостi суспiльства, а також те, що в рiзнi часи воно мае свое забарвлення, тобто не може залишатися вiчним i незмiнним.
З огляду на це додамо, що справедливим вбачаеться зроблений А. П. Гетьманом висновок, що в Укра"ш виникла нагальна потреба в розробленш Концепцп розвитку еколопчного права та законодавства, яка мае стати вагомим складником алгоритму формування нацiональноi екологiчноi пол^ики й важливою умовою для подолання перешкод на шляху ii реалiзацii та запровадження мехашзму правового супроводження. Екологiчна полггика нинi розглядаеться як суверенне право держави, штегрований чинник сощально-економiчного розвитку Украши, який сприяе забезпеченню переходу до сталого розвитку економжи й запровадженню екологiчно збалансовано!' системи природокористування [5].
Усе частше перед науковцями постае питання, чи е правова доктрина джерелом (формою) права. Загальновщомо, що правовi системи свпу вiдрiзняються своерiднiстю джерел права, ступенем свого розвитку, прюритетом одних джерел над шшими. В цих системах джерелами права визнаються нормативно-правовi акти, нормативно-правовi договори, правовi звича", судовi прецеденти (або судова практика), загальш принципи права, правова доктрина. З цього приводу С. С. Алексеев наголошуе, що доповнення судами положень закону призводить до того, що в цариш права поряд iз законом народжуеться особлива нормативна реальнють [1, с. 120]. Джерелом © АтЫмова Г. В., 2016 8
тако1 реальности на думку О. О. Зозул^ е саме правова доктрина, найважливш^ 6a30Bi положення й висновки яко! не дозволяють суддi формулювати правила, що суперечать сутносп права. За умови юнування певних обставин (незрозумiлостi, нечiткостi, пробшьносп, рамочного характеру законодавства) доктрина стае дшчим джерелом права, що мае судову лептимацш [6, с. 171].
Той факт, що правова доктрина поряд зi складниками (природно-правовим та еколого-правовим) е одшею з форм результалв наукових дослiджень, як мають наукову цiннiсть, е безперечним. Поняття «наука», як вiдомо, вживаеться для позначення: а) системи знань про дшснють; б) сфери людсько! дiяльностi, метою, призначенням i функщею яко! е вироблення й систематизащя цих знань; в) окремих галузей науки [10, с. 402]. Галузева еколого-правова доктрина - це результат еколого-правових наукових дослщжень, що грунтуються на мiждисциплiнaрних пiдходaх до науки еколопчного права. Як нове знання, доктрина набувае статусу наукового знання за умов вщповщносп двом вимогам: науковш обгрунтованост (достовiрностi) й формально-лопчнш вiдповiдностi загальним вихiдним принципам i зaкономiрностям правово! науки [11, с. 8].
Вважаеться, що знання вщлж свого юнування веде з XVII ст., точшше, з чашв появи школи природного права Гуго Грощя, тобто для свое! еволюцп вона мала понад три столбя, а це для ïï становлення та формування досить тривалий промiжок часу. Практична значущють природно-правових пiдходiв у розвитку прaвовоï системи Укрaïни, як вважае С. П. Рабшович, залежить насамперед вiд ï^ соцiaльно-емпiричноï спрямованосп, вiд того, в якою мiрою вони передбачають вивчення й урахування реальних соцiaльних (економiчних, психологiчних, моральнюних, культурних та iн.) засад юридичного регулювання [13, с. 128]. Диференщащя еколого-прaвовоï доктрини е складною, тому що вона виступае багатоаспектним правовим явищем. Якщо розглядати ïï розвиток паралельно iз впливом природного права на еколопчш вщносини (або на природоресурсш, природоохороннi або будь-якi шш^ пов'язaнi iз забезпеченням життя i здоров'я громадян), то з iсторичноï точки
зору це буде дуже великий промiжок часу.
Умови сьогодення вимагають людино-центристськоi доктрини еколопчного права для задоволення потреб сучасного суспшьства. Як зазначае Р. О. Гаврилюк, мiж появою й затвердженням природного права людини, яке сво'ми витоками сягае в постприродний, сощальний, але ще не потестарний свгг, i формуванням права позитивного, яке почало заповнювати проспр вертикальних, iерархiчних сощальних вщносин, що з'явилися в потестарному суспшьств^ пролягла величезна за часом i досить вагома сво'ми кардинальними соцiальними змiнами iсторична епоха. Простори права природного й позитивного стикаються, нерщко перетинаються, проте при нормальному розвитку сощуму вони аж шяк не можуть замiнити один одного (тобто вони невзаемозамшш), а 'х цiлi й засоби зовсiм рiзнi. Ось чому за своею природою право природне й позитивне - взаемодоповнюючi феномени, як в сукупност створюють найбiльш оптимальнi умови для буття людини в потестарном суспiльствi [4, с. 11].
Для формування еколого-правово' доктрини, розвитку еколопчних вщносин бiльш доцiльним е iнтеграцiя, синтез еколопчного права природного i позитивного. Нагадаемо, що наука еколопчного права у сво'й еволюцн пройшла декшька етапiв, досягнення кожного з них дозволяе здшснити диференцiацiю, виокремити правовi iнститути, пiдгалузi та галузi еколопчного права у процес 'х формування, а також штеграцш, як синтез знань, розглядати найвищим етапом розвитку. Еволющя еколого-правово' науки розглядаеться як безперервний процес, який вщдзеркалюе дiалектику екологiчних вiдносин, хоча й проходить нерiвномiрно, що зумовлено розвитком рiзних галузей знань -технiчних i соцiальних. Iнтеграцiя рiзних сфер знань в еколопчне право сприяе створенню науково-обгрунтовано' еколого-правово' доктрини, закладае фундамент правового регулювання суспшьних вiдносин, яю забезпечують екологiчнi права й штереси суб'ектiв, екологiчний правопорядок, гармонiйну взаемодш природи й суспiльства.
Враховуючи важливють питання й необхiднiсть його глибокого вивчення,
на наше переконання, можна тдтримати деяк зaсaдничi положення штерпретацп природного права, а саме: а) положення натураизму про «природну цшснють свпу», «ушверсальшсть конституцп» природи та ш. (О. М. Костенко) [9]; б) спробу поеднання низки натурфшософських пiдходiв, що розглядаються як домшуюч^ з окремими елементами некласично!' й постнекласично!' фiлософiï (де природне право характеризуеться як «синергетичне», а в деяких випадках - як «штуггивне») (С. С. Сливка) [16]; в) спошб виршення трaдицiйно юснaтурaлiтичноï проблематики з теоретико-прaвовоï й соцiокультурноï позицп, що надае можливiсть дослщжувати природно-правовий пiдхiд у держaвно-юридичнiй дiяльностi з урахуванням соцiокультурних особливостей нaцiонaльноï юридичноï системи (М. I. Козюбра) [8]; г) щея неминучостi сшвюнування природного та легiстського прaворозумiння, що розглядаються як дiaлектичнa еднiсть протилежностей (П. М. Рабшович) [15]. Водночас констатуемо, що наведеш концепцп мають певш недолiки, дискусiйнi положення, як е сaмостiйним об'ектом дослiдження для теорп й фшософп права, фшософп й соцiологiï.
Доктрина еколого-правова розглядаеться як галузева юридична. У цьому дослщженш не столь мета здшснити клaсифiкaцiю правових доктрин, але деяю моменти е необхiдними для з'ясування сшввщношення природно-правово!, еколого-прaвовоï i прaвовоï доктрину. Останню диференцiюемо за змютом на (а) доктрину загальноправову юридичну, (б) правову доктрину окремоï Ta^i права, а саме права еколопчного, цившьного права та iн., (в) правову доктрину окремого правового шституту (галузевого, мiжгaлузевого), зокрема, права власносп на природнi ресурси.
Природно-правова доктрина являе собою загальноправове явище, загальноправову категорш вищого порядку. Це кaтегорiя штегруюча, що виступае в ролi своерiдноï моделi полiтико-прaвовоï реaльностi, правового регулювання, моральности яка вiдобрaжaе потреби сошуму, оптимальне спiввiдношення приватних i публiчних iнтересiв, сприяе гaрмонiйнiй взаемод^ природи та суспшьства, збереженню безпечного довкшля, захисту життя та
здоров'я населення. Природно-правова доктрина - загальноправова категорiя, яка властива й еколопчному праву, мае позитиващю в еколопчному законодавствi та е штегруючою сукупнютю юридично-наукових трактувань i суджень про право, в межах яких розробляються й обгрунтовуються юридичш форми пiзнання права i правових явищ, принципи, поняття, термши, конструкцп, способи, засоби, прийоми розумiння i тлумачення його джерел, системи, структури тощо.
В еколопчних вiдносинах природно-правова доктрина, впливаючи на еколого-правову доктрину як галузеву, мае подвшний прояв. По-перше, на пiдставi природно-правово' доктрини визначаються найвишд соцiальнi цiнностi, засновуються еколопчна iдеологiя й етика як рiзновиди соцiальних i правових шститулв, формуються новi пiдгалузi, iнститути, субшститути, норми екологiчного законодавства i права, засоби оптимiзацii юридично' технiки й методологи тлумачення норм, тобто ця доктрина впливае на процеси формування права та його реалiзацiю. По-друге, доктринальна форма реалiзацii еколопчно' правово' полiтики втiлюеться переважно у проектах i самих нормативно-правових актах, у плануванш законотворчого процесу, зорiентованого на оптимiзацiю чинного законодавства, усунення недолшв i прогалин у правi, в розширенш сфер правово' регламентацп суспшьних екологiчних вiдносин.
Доречно навести зауваження В. I. Андрейцева, що науковi доктрини, якi чiтко грунтуються на вимогах чинного еколопчного законодавства, тенденщях його вдосконалення й концептуальних щеях окремих наукових шкiл, не враховують уше' гами законодавчого регулювання еколопчних правовщносин, що вносить вiдповiдний дисбаланс у розвиток науки й навчально' дисциплши, спрямованих на формування у фаивщв юридичного профiлю рiзних еколого-правничих свiтоглядiв i праворозумiння [14, с. 97]. Теоретико-прикладний (практичний) характер можливосп використання природно-правово' доктрини в еколопчнш правозастосовнiй практицi виникае саме з ii природи, сутностi цього феномену як науково' теор^' (вчення), нетрадицшного джерела права й
допомiжного засобу для визначення змюту еколого-правових норм.
Визнання сутносп, змюту й мети еколого-прaвовоï доктрини пов'язано з розумшням ïï природи. Судження про поняття «еколого-правова доктрина» можливо надати завдяки певним тдходам до цього.
По-перше, це пов'язано з категорш «вплив», тобто вщповщним системним впливом природно-прaвовоï доктрини та шших iдеологiчних чинникiв на еколопчну свiдомiсть, культуру, спосiб суспiльного життя з метою формування стiйких i глибоких знань, сучасного правового розвитку еколопчних вщносин. При цьому треба пам'ятати про чотири основш тдходи до розумiння права, на як звертае увагу С. I. Максимов, що полягають у правовому (а) позитивiзмi, (б) об'ективiзмi, (в) суб'ективiзмi (клaсичнi концепцiï природного права) та (г) штерсуб'ективносп (неклaсичнi концепцiï природного права) [13, с. 83-84]. Як правило, вс концепцп праворозумшня можна звести до двох основних пiдходiв: позитивiстського (авторитарного) i природно-правового (гуманютичного). Для останнього характерним е розрiзнення права й закону (позитивного права), бачення еколопчного права як багатогранного, а найголовшше того, що його змютом е права людини. Природно-правове розумшня еколопчних вщносин зумовлюе гуманютичний пiдхiд до екологiчного права, що е найбшьш сприятливим у сучасних умовах. Анaлiз пiзнaвaльних можливостей основних пiдходiв до прaворозумiння показав, що методолопчною платформою теорiй прaвовоï доктрини (в тому чи^ й еколого-прaвовоï) е передусiм юснaтурaлiстичне й сощолопчне.
По-друге, визначення дослiджувaного поняття («еколого-правова доктрина») пов'язано й може розглядатися через категорш «функщя» як послщовну, систематичну, скеровану дiяльнiсть держави та ïï оргашв, громадських об'еднань, оргашзацп, нaуковцiв, що спрямована на формування певноï системи екологiчних знань, свщомосп, прaворозумiння вчень, еколого-прaвовоï науки й держaвноï екологiчноï полiтики. Еколого-правова доктрина мае виконувати основш функцп - евристичну, стабшзуючу, спрямовуючу, нормоутворюючу, оцшочну й прогностичну.
По-трете, формування еколого-правово' доктрини отримуе свое життя тд впливом природно-правово' як методолопчно' платформи й розглядаеться як процес позитивацп положень природного права в еколопчному законодавства Як i будь-який процес, вш характеризуеться певним змютом, обумовлений юторичними, економiчними, соцiальними, iдеологiчними, полiтичними й еколопчними чинниками, мае певнi складники - шформацшний, оцiночний (формування цшностей), регуляторний, легiтимацiйний (необхiднiсть норм), оргашзацшний.
По-четверте, механiзм реалiзацii концептуальних положень еколого-правово' доктрини здiйснюеться шляхом: включення доктринальних положень до тексту нормативно-правових аклв або пряме посилання на них, посилання пiд час винесення правозастосовними органами, а також фактична дiя правово' доктрини як форми права.
По-п'яте, прийняття нормативно-правових аклв пов'язано з потребою закршлення засад еколого-правово' доктрини - доктринальних положень державно' еколопчно' полггики. Еколого-правова доктрина отримуе визнання через втшення ii положень у програмних документах полiтичноi, економiчноi та шшо' спрямованостi, в нормативно-правових актах, договiрних i звичаевих нормах, у ршеннях органiв державно' влади. Наприклад, постановою Верховно' Ради Укра'ни «Про основш напрями державно' полiтики Укра'ни в галузi охорони довкiлля, використання природних ресуршв та забезпечення екологiчноi безпеки» вiд 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР [3, 1998. - № 38. - Ст. 248], Законом Укра'ни «Про Основш засади (стратегш) державно' еколопчно' полггики Укра'ни на перюд до 2020 року» вщ 21 грудня 2010 р. № 2818-VI [12, 2011. - № 3. - Ст. 158], Указом Президента Укра'ни вщ 12 шчня 2015 р. № 5 [12, 2015. - № 4. - Ст. 67] схвалено Стратепею сталого розвитку «Укра'на -2020» щодо впровадження европейських стандарт життя, забезпечення стшкого зростання економiки еколопчно невиснажливим способом, проведення земельно' реформи, програми збереження навколишнього природного середовища. Зокрема, Указом Президента Укра'ни «Про затвердження © АтЫмова Г. В., 2016 14
Нaцiонaльноï стратеги у сферi прав людини» вщ 25 серпня 2015 р. № 501/2015 встановлюеться необхщнють удосконалення дiяльностi держави з утвердження забезпечення прав i свобод людини, створення дiевого мехашзму 1х захисту, виршення системних проблем у зазначенш сферi [12, 2015. - № 69. - Ст. 2257], а шшим - «Про ршення Ради нaцiонaльноï безпеки i оборони Украши вiд 6 травня 2015 року «Про Стратепю нaцiонaльноï безпеки Украши» вщ 26 травня 2015 р. № 287/2015 - визнаеться загроза еколопчнш безпецi, зумовлена нaдмiрним антропогенним впливом i високим рiвнем техногенного навантаження на територiю Украши, негативними еколопчними нaслiдкaми Чорнобильськоï катастрофи, значним обсягом вiдходiв виробництва i споживання, неналежним рiвнем 1х вторинного використання, переробки й утилiзaцiï; незадовшьним станом единоï держaвноï системи й сил цившьного захисту, системи мониторингу довкiлля (п. 3.9) [12, 2015. - № 43. - Ст. 1353].
Отже, як бачимо, еколого-правова доктрина е рiзновидом гaлузевоï прaвовоï доктрини, ïï системоутворюючим елементом, теоретико-методолопчним фундаментом прaвовоï системи, джерелом (формою) екологiчного права, що формуеться на пiдстaвi основоположних унiверсaльних учень еколопв-правознавшв, що мають наукову цшнють, визнаються юридичною спiльнотою, служить тдставою для легiтимaцiï доктрини в суспшьнш свiдомостi, можливого офiцiйного визнання державою. Вона встановлюе стратепчш напрями держaвноï екологiчноï полiтики, перспективи подальшого розвитку еколопчного законодавства, сприяе запровадженню природно-правових пiдходiв до загальнолюдських цiнностей, науково обгрунтовуе концептуaльнi пiдходи до виршення проблем екологiчного права, може виступати регулятором суспшьних екологiчних вiдносин. Основна функщя еколого-прaвовоï доктрини - сприяння формуванню пiдгрунтя для прaвотворчостi i правозастосування.
Вщображаючи пaнiвнi в суспiльствi погляди предстaвникiв еколого-правових шкш на екологiчне право, його цшнють i роль у жигтедiяльностi сошуму, еколого-правова доктрина виступае своерiдним базисом для © АтЫмова Г. В., 2016 15
розроблення еколого-правових припишв, обгрунтовуе необхщшсть i доцшьшсть закршлення правових норм, тобто е важливим чинником у процесi становлення права. Ш притаманнi такi риси, як науковють, послiдовнiсть, ефективнiсть i стабiльнiсть.
Висновки. З огляду на наведенi мiркування можемо дiйти таких висновкiв i узагальнень:
- природно-правова доктрина е системоутворюючим чинником правово!' системи в цшому й системи екологiчного права зокрема, яка формалiзуеться й набувае свое! обов'язковостц
- природно-правова доктрина е результатом наукового тзнання, певною частиною науки, що мае бшьш статичний, консервативний характер порiвняно з правовою й еколого-правовою наукою;
- еколого-правова доктрина служить засобом гармошзацп системи еколопчного права й законодавства, установлюе основш напрями державно! еколопчно! полггики, мае враховувати вимоги свггово! спiльноти й загальнолюдськi цгнностг природно-правово! доктрини;
- на певному гсторичному етапг розвитку укра!нсько! державностг природне право забезпечуе формування позитивного еколопчного права, виступае зразком для правопорядку, а гснування правових доктрин е важливим складником переходного пергоду розвитку суспгльства й державностг Укра!ни;
- за сучасних умов еколого-правова доктрина об'ективуеться в письмовш i змгшангй (письмовш та уснгй) формг, а ïï становлення й подальший розвиток можливг лише за умови юнування висококвалiфiкованих правничих наукових шкш, як формують яюсш науковi вчення;
- еколого-правова доктрина - це з6грю (поеднувальна) категорiя для позначення сукупност юридично-наукових трактувань i розумшь природного й еколопчного права, в межах яких розробляються сучасш тдходи до ïï праворозумiння з урахуванням потреб соцiально-економiчного, полгтико-правового та шшого розвитку краïни;
- еколого-правова доктрина - еволющонуча категорiя, змют я^ © АтЫмова Г. В., 2016 16
зумовлено генезою природно-прaвовоï доктрини, ïï синтезом у позитивне еколопчне право. Разом зi змютом цих доктрин розвиваеться й удосконалюеться еколопчне законодавства. Процес становлення еколого-прaвовоï доктрини в нaуцi екологiчного права й законодавства е тривалим i, як правило, багатоетапним;
- велика кшькють iмперaтивiв, заборон та обмежень в еколопчних правовщносинах урiвновaжуеться завдяки положеннями природно-прaвовоï доктрини, покликaноï зробити вагомий внесок у процес зaконодaвчоï i прaвозaстосовноï дiяльностi iз забезпечення еколопчних прав та штерешв громадян. Визнання природно-прaвовоï доктрини державою забезпечуе втшення утворюючих ïï теоретичних конструкцш у юридичну складову екологiчного права;
- еколого-правова доктрина виконуе евристичну, стабшзуючу, спрямовуючу, нормоутворюючу, оцiночну i прогностичну функцп;
- природно-правова, як i еколого-правова доктрина мае похщний щодо прaвничоï науки характер;
- обидвi зaзнaченi доктрини визнаються юридичною спшьнотою, служать концептуальними пiдвaлинaми нормотворчоï, прaвозaстосовноï i прaвотлумaчноï дiяльностi;
- тсля можливого офiцiйного визнання державою вони можуть виступати джерелом (формою) еколопчного права.
Еколого-правова доктрина мае сприяти: a) ïï використанню у правотворчому процес^ при розробленш нормативно-правових акпв та адаптацп ï^ до европейських стандарпв; б) формулюванню законодавчих дефiнiцiй, якi поступово будуть перетворюватися на важливу частину нормативно-правових акпв екологiчноï спрямовaностi; в) розробленню Концепцп розвитку еколопчного права й законодавства; г) подальшш кодифжацп екологiчного законодавства; д) формуванню держaвноï екологiчноï полгшки тощо. В умовах сьогодення, допоки тривае процес реформування еколопчного законодавства, доцшьно вести мову про запровадження судами © Ансмова Г. В., 2016 17
мехашзму санкцюнування еколого-правово' доктрини шляхом прийняття на ii пiдставi судових ршень. Еколого-правова доктрина виступае вагомим чинником для впорядкування еколопчних вщносин, оскшьки е динамiчною категорiею, спроможною враховувати еколопчш пу6лГчш iнтереси i збалансовувати 'х з приватними, а потреби сощуму - з особистими еколопчними потребами i правами громадян.
Список лггератури:
1.Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной епохи : монография / С. С. Алексеев. -Москва : Статут, 2000. - 256 с.
2.Андрейцев В. I. Науковi та науково-практичш школи: стан та перспективи правового регулювання / В. I. Андрейцев. - Кшв : Знання, 2009. - 414 с.
3. Вщомосп Верховно'! Ради Украши.
4. Гаврилюк Р. А. Методологическая традиция доктрины естественного права : монография. / Р. А. Гаврилюк. - Черновцы : Черновиц. нац. ун-т им. Ю. Федьковича, 2012. -787 с.
5. Гетьман А. П. Концепщя розвитку еколопчного права та законодавства як передумова забезпечення нацюнально! еколопчно! полпики / А. П. Гетьман // Вюник Нацюнально! академп правових наук Украши : зб. наук. праць. - Харюв : Право, 2013. - № 2 (73). - С. 165-173.
6.Зозуля А. А. Доктрина в современном праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Александр Александрович Зозуля. - Санкт-Петербург, 2006. - 232 с.
7. Кармалта М. В. Правова доктрина - джерело (форма) права : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. В. Кармалпа ; Кшв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка. - Кшв, 2011. -21 с.
8.КозюбраМ. Праворозумшня: поняття, типи та рiвнi / М. Козюбра // Право Украши.
- 2010. - № 4. - С. 10-21.
9.Костенко О. М. Культура i закон - у протидп злу : монографiя / О. М. Костенко. -Кшв : Атка, 2008. - 352 с.
10. Мiжнародна полшейська енциклопедiя : у 10 т. / вщп. ред. Ю. I. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацш, Ю. С. Шемшученко. - Т. 1: Теоретико-методолопчш та концептуальш засади полшейського права та полшейсько'! деонтологл. - Кшв : 1н Юре, 2003.
- 1231 с.
11. МочульськаМ. €. Правова доктрина в континентальнш правовш системi : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. С. Мочульська ; Львiв. нац. ун-т iм. I. Франка. -Львiв, 2011. - 19 с.
12. Офщшний вюник Украши.
13. Правова доктрина Украши : монографiя : у 5 т. / В. Я.Тацш, О. Д. Святоцький, С. I. Максимов та ш. ; за заг. ред. О. В. Петришина. - Т. 1: Загальнотеоретична та юторична юриспруденщя. - Харюв : Право, 2013. - 976 с.
14. Правова доктрина Украши : монографiя : у 5 т. / Ю. С. Шемшученко, А. П. Гетьман, В. I. Андрейцев та ш. ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - Т. 4: Доктринальш проблеми еколопчного, аграрного та господарського права. - Харюв : Право, 2013. - 848 с.
15. Рабтович П. М. Праворозумшня «природне» та «легютське»: неминучють сшвюнування / П. М. Рабшович // Право Укра'ни. - 2009. - № 3. - С. 65-70.
16. Сливка С. Природне та надприродне право : монографiя: у 3-х ч. / С. Сливка. -
Ч. 1: Природне право: юторико-фшософський погляд. - Кшв: Атша, 2005. - 224 с.
References:
1. Alekseev, S.S. (2000). Pravo na porohe novoho tysiacheletyia. Nekotorye tendentsyy myrovoho pravovoho razvytyia - nadezhda y drama sovremennoj epokhy. Moscow: Statut [in Russian].
2. Andrejtsev, V.I. (2009). Naukovi ta naukovo-praktychni shkoly: stan ta perspektyvy pravovoho rehuliuvannia. Kiev: Znannia [in Ukrainian].
3. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].
4. Havryliuk, R.A. (2012). Metodolohycheskaia tradytsyia doktryny estestvennoho prava: monohrafyia. Chernovtsy [in Russian].
5. Getman, A.P. (2013). Kontseptsiia rozvytku ekolohichnoho prava ta zakonodavstva iak peredumova zabezpechennia natsional'noi ekolohichnoi polityky. Visnyk Natsional'noi Akademii pravovykh nauk Ukrainy, 2 (73), 165-173 [in Ukrainian].
6. Zozulia, A.A. (2006). Doktryna v sovremennom prave. Candidate's thesis. Sankt-Peterburh [in Russian].
7. Karmalita, M.V. (2011). Pravova doktryna - dzherelo (forma) prava. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv. nats. un-t im. T. Shevchenka. Kiev [in Ukrainian].
8. Koziubra, M. (2010). Pravorozuminnia: poniattia, typy ta rivni. Pravo Ukrainy, 4, 10-21 [in Ukrainian].
9. Kostenko, O.M. (2008). Kul'tura i zakon - u protydii zlu: monohrafiia. Kiev: Atika [in Ukrainian].
10. Rymarenko, Yu.I., Kondrat'iev, Ya.Yu., Tatsij, V.Ya., Shemshuchenko, Yu.S. (Eds.). (2003). Teoretyko-metodolohichni ta kontseptual'ni zasady politsejs'koho prava ta politsejs'koi deontolohii. Mizhnarodna politsejs'ka entsyklopediia. (Vols. 1-10; Vol. 1). Kiev: In Yure [in Ukrainian].
11. Mochul's'ka, M.Ye. (2011). Pravova doktryna v kontynental'nij pravovij systemi. Extended abstract of candidate's thesis. L'viv. nats. un-t im. Ivana Franka. L'viv [in Ukrainian].
12. Ofitsijnyj visnyk Ukrainy [in Ukrainian].
13. Tatsij, V.Ya., Sviatots'kyj, O.D., Maksymov, S.I. et al. (2013). Zahal'noteoretychna ta istorychna iurysprudentsiia. Pravova doktryna Ukrainy. O. V. Petryshyn (Ed.). (Vols. 1-5; Vol. 1). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
14. Shemshuchenko, Yu.S., Getman, A.P., Andrejtsev, V.I. et al. (2013). Pravova doktryna Ukrainy. Doktrynal'ni problemy ekolohichnoho, ahrarnoho ta hospodars'koho prava. Yu.S. Shemshuchenko (Ed.). (Vols. 1-5; Vol. 4). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Rabinovych, P.M. (2009). Pravorozuminnia «pryrodne» ta «lehists'ke»: nemynuchist' spivisnuvannia. Pravo Ukrainy, 3, 65-70 [in Ukrainian].
16. Slyvka, S. (2005). Pryrodne pravo: istoryko-filosofs'kyj pohliad. Pryrodne ta nadpryrodne pravo. (Parts 1-3; Part 1). Kiev: Atika [in Ukrainian].
Анисимова А. В. Интеграция естественно-правовой доктрины в эколого-правовую науку, доктрину, политику и законодательство: некоторые аспекты.
Статья содержит научно-теоретический анализ вопросов, связанных с использованием эколого-правовой доктрины при правотворчестве, разработке нормативно-правовых актов и адаптации их к европейским стандартам. Эколого-правовая доктрина рассматривается как разновидность отраслевой правовой доктрины, ее системообразующий элемент, теоретико-методологический фундамент правовой системы, источник (форма) экологического права. Автором предпринята попытка исследовать влияние естественно-правовой доктрины на формирование общетеоретических положений науки экологического права, эколого-правовой доктрины, эколого-правовых отношений, определить направления и пути совершенствования государственной экологической политики и законодательства.
Ключевые слова: государственная экологическая полпика; юридическая наука; естественно-правовая доктрина; эколого-правовая доктрина; экологические правоотношения; экологическое законодательство.
Anisimova G. V. Integration of natural law doctrine into environmental law science, doctrine, policy and legislation: some aspects.
The article includes theoretical analysis of issues associated with the use of the environmental law doctrine in the law-making process, the drafting of legal acts and their adaptation to European standards. The environmental law doctrine is regarded as a type of branch-specific legal doctrine, its backbone element, theoretical and methodological foundation of the legal system, the source (form) of environmental law. The author made the attempt to investigate the influence of the natural law doctrine on the formation of theoretical provisions of environmental law science, environmental law doctrine, environmental legal relations, to identify areas and ways of improving the state environmental policy and legislation.
Key words: state environmental policy; legal science; natural law doctrine; environmental law doctrine; environmental legal relations; environmental legislation.
Надгйшла до редколегИ 05.05.2016р.
Anisimova G. V.,
Candidate of Legal Sciences, Associate Professor of the Environmental Law Department, Yaroslav Mydruyi National Law University, Ukraine, Kharkiv e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-0579-7007
THE INTEGRATION OF THE NATURAL LAW DOCTRINE INTO ENVIRONMENTAL LAW SCIENCE, DOCTRINE, POLICY AND LEGISLATION: SOME ASPECTS
Problem statement. Nowadays in environmental law science, (as in legal science overall) the term «doctrine» begins to be used widely. However, so far there is no consensus not only on the merits of the latter and its functions, but even on its placement in the system of sources (forms) of law, and, by the way, there is no definite understanding regarding the general direction of development. This, in its turn, causes difficulties in the study of the system of environmental law and its place in the legal system.
The topical value of the research. The relevance of the question is due to the theoretical and practical importance of the formation of such legal categories as «natural law doctrine», «environmental law doctrine», which expands the teaching on the essence and contents of environmental law, its interaction with other branches of law and not only legally oriented sciences; the influence on the formation of modern environmental legislation and the experience of its application, interpretation of environmental law regulations, the establishment of the modern state environmental policy of Ukraine. The above-mentioned categories contribute to the creation of juridical and logical model understanding and interpretation environmental relationships and their actual establishment (making law positive, legalization) in the environmental legislation.
Recent research and publications analysis. Scientific and theoretical basis of researching the legal category of «doctrine» rests on the works of scientists of pre-revolutionary, Soviet and modern periods in different spheres of scientific knowledge concerning the theoretical models and concepts devoted to the methodological foundations of the legal doctrine, comparative law, theory and philosophy of law,
theory of legal consciousness and legal culture, sources of law, such as: S. S. Alekseev, J. G. Berman, M. Y. Baytin, R. David, O. O. Zozulya, M. V. Karmalita, M. I. Kozyubra, M. M. Korkunov, S. I. Maximov, M. E. Machulskaya, V. S. Nersesyants, N. M. Onishchenko, N. M. Parkhomenko, P. M. Rabinovich, I. V. Semenikhin, etc. Also were analyzed the scientific works, which concern approaches to the concept of the so-called «revived natural law», historical and legal aspects of the doctrine development. The development of legal doctrine in the context of environmental law science has been the object of study of such scholars as: V. I. Andreytsev, G. I. Baluk, A. G. Bobkova, A. P. Getman, V. V. Kostytsky, M. V. Krasnova, N. R. Malysheva, V. L. Muntyan, V. V. Nosik, Y. S. Shemshuchenko, M. V. Shulga, G. V. Anisimova, etc.
The aim of the article is to conduct a comprehensive theoretical analysis of the place and role of natural law doctrine in the system of environmental law, for the achievement of which it is necessary to solve the following tasks: (a) investigate the scientific approaches to understanding the natural law doctrine, legal doctrine, environmental law doctrine; b) to analyze the content of environmental law doctrine, to single out its features and characteristics; (c) to reveal the special aspects of influence of this (natural law) doctrine on the environmental legal relationship, the law-making process, environmental consciousness of citizens; (d) to outline prospective directions of development of environmental law doctrine and to determine its influence on the state environmental policy taking into consideration European integration.
Conclusions of the research. Environmental law doctrine should encourage: a) its use in the law-making process, the drafting of legal acts and their adaptation to European standards; b) the formulation of regulatory definitions, which will gradually turn into an important part of environmentally orientated legal acts; c) developing the Concept of environmental law and legislation progress; g) further codification of environmental legislation; e) the formation of state environmental policy etc. The development of environmental law doctrine should contribute to the regulation of environmental relations, since the former is a dynamic category, capable of
addressing environmental public interests and to balance them with private interests, and the needs of society - with personal environmental needs and rights of citizens.
Key words: state environmental policy, legal science, natural law doctrine, environmental law doctrine, environmental legal relations, environmental legislation.
