CC BY
13
Задихайло Дмитро Дмитрович,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивльного, господарського та екологiчного права, Полтавський юридичний шститут Нацонального юридичного унверситету iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Полтава e-mail: dmzadykhaylo@gmail.com ORCID 0000-0002-7051-4010
doi: 10.21564/2414-990x.135.85035 УДК 349.6:330:33
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СИСТЕМ1 ЕКОЛОГ1ЧНИХ В1ДНОСИН: ПРОБЛЕМА ПРАВОВОЙ ШСТИТУЦ1АЛ1ЗАЦМ
Розглянуто проблему правовог ¡нститущалгзащ вгдносин еколог1чног системи як структурного елемента Основного Закону. Зазначено, що р1вень конституцшно-правового забезпечення екологгчних вгдносин знаходиться на ргвт декларативного лаконгзму. Акцентовано увагу на мгсцг екологгчного господарювання в механгзм1 виршення екологгчних проблем та необхгдностг активного застосування конструкций концепцй сталого розвитку в систем1 правового забезпечення охо-рони довтлля.
Ключовi слова: концепщя сталого розвитку; еколопчне господарювання; конституцш-HO-npaBOBi засади еколопчного законодавства; конституцшно-правовий шститут «Еколопчна система».
Задыхайло Д. Д., кандидат юридических наук, асистент кафедры гражданского, хозяйственного и экологического права, Полтавский юридический институт Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Полтава.
e-mail: dmzadykhaylo@gmail.com ; ORCID 0000-0002-7051-4010
Экологическое хозяйствование в системе экологических отношений: проблема правовой институциализации
Рассмотрена проблема правовой институциализации отношений экологической системы как структурного элемента Основного Закона. Отмечено, что уровень конституционно-правового обеспечения экологических отношений находится на уровне декларативного лаконизма. Акцентировано внимание на месте экологического хозяйствования в механизме решения экологических проблем и необходимости активного использования конструкций концепции устойчивого развития в системе правового обеспечения охраны окружающей среды.
Ключевые слова: концепция устойчивого развития; экологическое хозяйствование; конституционно-правовые основы экологического хозяйствования; конституционно-правовой институт «Экологическая система».
Постановка проблемы. Сьогодш безперечним е факт, що саме людська дiяльнiсть стала головним фактором забруднення природного середовища та основним чинником деградацп довкiлля. Тож невипадково, що в щлому сучасна екологiчна ситуацiя в УкраТш на всiх рiвнях, як офщшних так i неофiцiйних, однозначно визначаеться як кризова. I хоча еколопчна криза мае надзвичайно складну сусшльно-природну феноменолопю та не менш складну систему чин-никiв власноТ детермiнацiТ, можна стверджувати, що наслщки утворення та особливо накопичення виробничих, побутових та шших вiдходiв е ключовим чинником екологiчноТ кризи. Понад те, саме цей чинник i спричиняе переро-стання кризи в яюсно новий стан - стан еколопчноТ катастрофи.
Зростання обсягiв щорiчно накопичуваних тiльки побутових вiдходiв в УкраТш у середньому становить 220-250 кг на рш на одну особу, а у великих мютах - 330-380 кг. Смптезвалища та пол^они для Тх накопичення налiчують 4157 одиниць i спiльно займають площу 7,4 тис. га. Тим часом, багато краТн Заходу свого часу усшшно вирiшили подiбнi еколопчш проблеми, що також набули в них кризовоТ гостроти.
Аналiз остантх дослiджень i публтащй. У вггчизнянш науковiй лпера-турi вiдома щла низка праць доктринального характеру, в основу яких покладено розробку засад правового регулювання еколопчних вiдносин та проблематику кодифшацп екологiчного законодавства. Серед авторiв таких робiт слiд назвати Шемшученка Ю. С., Гетьмана А. П., Андрейцева В. I., Бобкову А. Г., Краснову М. В., Балюк Г. I., Костицького В. В., Каракаша I. I. та ш.
Формулювання щлей. Метою щеТ стати е встановлення ролi еколопч-ного господарювання як складовоТ суспiльно-правового механiзму вирiшення екологiчних проблем та необхщност конституцiйно-правовоТ iнституцiалiзацiТ вщносин, об'еднаних поняттям «Екологiчна система».
Виклад основного Mamepiany. Загальновщомим чинником накопичення еколопчних проблем е конфлшт мiж екологiчними та економiчними iнтересами сусшльства. Зазвичай саме заради економiчного розвитку, шдвищення еконо-мiчноТ ефективностi виробництва нехтують цiннiстю збереження екологiчного балансу, чистоти довюлля.
Безальтернативнiсть концепцп сталого розвитку, що закршлена цiлою низкою офщшних докуменпв ООН, за останш кiлька десятилiть е очевидною. Початок офщшноТ концептуально!" iнституцiалiзацiТ даноТ теорп було покладено ще у 1987 р. у доповщ МiжнародноТ комiсi! з охорони довкiлля та розвитку ООН (Ком^я Бутланд), що мала назву «Наше сшльне майбутне». У нш вперше на рiвнi мiждержавного спiвтовариства була репрезентована концепцiя (sustainable development). Ця концепщя за своТм змiстом та значенням носить мiжсистемний характер, адже виходить далеко за межi суто екологiчноТ проблематики. В основi ТТ конструкцiй лежить складний комплекс взаемопов'язаних та взаемодшчих систем, яы умовно розподiляються на два типи:
- система забезпечення життя в планетарному вимiрi: еколопчна, енерге-тична, бюлопчна та клiматична тощо;
- система, що складае основу сусшльного життя людини: економiчна, полЬ тична, соцiальна тощо.
Слiд зазначити, що взаемозв'язок мiж глобальною економiчною та еколо-пчною системами автори концепцп сталого розвитку розглядали як найбшьш значиму проблему [1, с. 115].
Концепщя сталого розвитку як такого, що мае задовольняти вимоги сучас-ного перюду, не ставлячи шд загрозу можливост та перспективи майбутнiх поколiнь, шструментально включае в себе два типи ключових категорiй:
- потреби юнування та розвитку людини, населення, наци;
- обмеження цих потреб ресурсними та системними можливостями довкшля.
Але в цьому контекст необхщно зазначити, що акцент слщ робити не тшьки на «негативному аспектЬ», як-то ощнка тих чи iнших сусшльних потреб та можливостi !х обмеження, або замщення. Мова мае йти i про активний аспект реалiзацГí концепцп сталого розвитку, де питання активно! еколопчно! регене-рацГ! деградованого довюлля в процесi цiлеспрямовано! спещально! господар-сько! дiяльностi, а також проблема активного замщення ресурсно! «брудно!» економжи на формат «зелено!» мають виходити на перший план.
У цьому контекст слiд погодитись iз твердженням А. П. Гетьмана, що вщ-сутнiсть полiтично узгоджено! науково! Концепцп розвитку екологiчного права та законодавства може розглядатися як важлива передумова для подолання одше! з негативних рис сучасно! публiчно! влади, пов'язано! iз iгноруванням наукових розробок та рекомендацш з питань вдосконалення чинного еколопч-ного законодавства [2].
Адже правильно сформован економiчнi iнтереси та реалiзованi в межах спещально створених економжо-правових механiзмiв можуть не тшьки бути проблемою для довкшля, але й мехашзмом одночасного виршення екологiчних i економiчних iнтересiв. Невипадково екологiчне законодавство в своему базовому Закош «Про охорону навколишнього природного середовища» мiстить в собi загальну конструкцiю такого економжо-правового механiзмy Певна увага цьому питанню придiлена також i у Закош Укра!ни «Про основнi засади (стратепю) державно! екологiчно! полiтики на перюд до 2020 року». Окремим завданням названо! стратеги названо стимулювання розвитку еколопчного пiдприемництва, зокрема виробництво продукцп, виконання робiт i надання послуг природоохоронного призначення.
Слщ зазначити, що в еколого-правовiй науковш лiтературi проблема еко-логiчного пщприемництва певною мырою аналiзуеться, зокрема у працях А. Г. Бобково! [3]. Однак для того, щоб названа категорiя отримала необхiдне правове забезпечення як реальний економiчний феномен з еколопчним спряму-ванням, необхiдно здшснити його внутрiшньоструктурний аналiз iз визначенням основних правових форм реалiзащ! еколопчного шдприемництва, з'ясувати змiст основних необхщних для його розвитку спецiальних правових режимiв, включаючи пiльги та засоби державно! шдтримки тощо.
За сво'1'м функщональним призначенням щлкш npaBOBi механiзми еко-логiчного господарювання мають на MeTi вирiшувaти доволi рiзноплaновi проблеми eкологiчного характеру. По-перше, це лiквiдaцiя та нeйтрaлiзaцiя наслщюв забруднення довкiлля. По-друге - вщновлення eкологiчного балансу, природного розмаТття, вщновлення природних рeсурсiв до рiвня, що iснувaв до шкiдливого техногенного впливу. По-трете - запровадження eкологiчно чистих виробничих технологш, що знiмaють проблему еколопчного забруднення у процес промислового та агарного виробництва. По-четверте - формування ново!" здорово!" eкологiчноï реальност в нових умовах клiмaтичних змш тощо.
Тож eкологiчнe господарювання уявляеться доволi багатоаспектним феноменом, що може рeaлiзувaтись як на комерцшних, так i на нeкомeрцiйних засадах, будучи спещально спрямованим на досягнення еколопчного ефекту як мети дiяльностi, або будучи нащленим на досягнення прибутку, але в процeсi виробництва досягати факультативного еколопчного ефекту. Саме щ та iншi рiзновиди eкологiчного господарювання мають стати окремими видами госпо-дарсько1 дiяльностi зi спeцiaльним еколого-правовим режимом господарювання. Адже Господарський кодекс Украши передбачае можливост запровадження спещальних рeжимiв господарювання на пiдстaвi сусшльно1 aктуaлiзaцiï публiч-них eкологiчних iнтeрeсiв лише в умовах надзвичайно1 еколопчно1 ситуацп (ст. 416), а також у сфeрi функцiонувaння сaнiтaрно-зaхисних зон, що особливо охороняються (ст. 413).
Отже, проблему правово1 та сусшльно1 iнституцiaлiзaцiï eкологiчного господарювання слiд розглядати i на мiкрорiвнi, як проблему формування критерпв юридично1 квaлiфiкaцiï здшснення того чи iншого виду дiяльностi в сфeрi eкологiчного господарювання. Це можуть бути i вимоги до спрямування правосуб'ектност таких господарських оргашзацш, визначення комплексу пра-вових зaсобiв, з яких мають складатися спещальш прaвовi режими eкологiчного господарювання тощо. Але проблема еколопчного господарювання мае розгля-датися i на мaкрорiвнi, на рiвнi рeaлiзaцiï державою власно1 полiтики - сталого eкономiчного розвитку, що, як вже зазначалося, мае полягати у структурнш iнституцiaлiзaцiï мкця eкологiчного господарювання в систeмi eкономiчних вiдносин, в систeмi нaцiонaльноï економжи, покладання на цей вид господарювання сусшльно1 функцй' щодо здшснення зaходiв активно1 eкологiчноï регене-рацп забрудненого та деградованого довкiлля, а також завдань щодо створення сучасно1 та ефективно1 «зелено1 eкономiки», яка мае стати базовою складовою eкономiчноï системи.
Такий рiвeнь вирiшeння названо1 проблематики логiчно вимагае засто-сування у^е1 системи зaсобiв впливу держави на сусшльш вiдносини. Це стосуеться i полггики держави, ïï апаратного та ресурсного забезпечення, але головним чинником слвд визнати насамперед стан правового забезпечення.
Абсолютно необхвдним уявляеться aнaлiз мкця eкологiчного пiдприем-ництва (господарювання) в економжо-правовому мeхaнiзмi охорони довкшля в ринкових умовах. Власне правовий мехашзм eкологiчного господарювання
е найважлившою комплексною складовою такого багатоаспектного за сво'1'м масштабом за змктом економiко-правового мехашзму. Тому з'ясування ïx сшв-вщношення i взаемодп виступае самостiйною науковою проблемою.
Дослiдження проблематики екологiчного господарювання, з огляду на його практичну щншсть зокрема для законодавчоТ дiяльностi, мае включати в себе розробку меxанiзмiв екологiчного господарювання у Ясному зв'язку з особли-востями того чи шшого об'екта екологiчноï безпеки. Ми переконаш, що для нашо1 краши одним з найактуальнiшиx таких об'екпв е побутовi вiдxоди, що створюють реальну загрозу довкiллю, життю та здоров'ю людини. Тому моде-лювання правових форм екологiчного господарювання у сферi поводження з вщходами мае не тiльки значну наукову актуальшсть, але й може призвести до створення щло'1 методологи законодавчих пiдxодiв до створення меxанiзмiв виршення екологiчниx проблем в iншиx сферах охорони довкшля.
Вирiшення екологiчниx проблем в УкраТш, а значна ïx частина мае глобаль-ний характер, потребуе глибоко1 ревiзiï усiеï системи правового забезпечення охорони довюлля. Така ревiзiя необxiдна не тiльки для модершзаци та шдви-щення загально1 ефективностi екологiчного законодавства, але й для того, щоб запровадити у його системi принципово новий мехашзм екологiчного господарювання. Така iмплементацiя мае здiйснюватись на усix рiвняx правового забезпечення, включаючи конституцiйний та мiжнародний.
Тож Украïнi також треба розпочинати предметно, а не декларативно шдхо-дити до створення ефективних сусшльно-правових меxанiзмiв вирiшення дуже рiзниx за змiстом, але надзвичайно небезпечних еколопчних проблем. Таке завдання передбачае необхщшсть продуктивно! ревiзiï усього нормативно-правового забезпечення охорони довкiлля. Але починати, вважаемо, необхвдно у першу чергу з конституцшно-правового регулювання.
Дшсно, вiдносин охорони довкiлля у широкому сенс (включаючи при-родоресурснi та екобезпечш вiдносини), стосуються статтi 13, 14, 16, 50 та 116 Конституцп Украши. Так, мова йде про: закршлення форм власностi на природш ресурси та порядок реалiзацiï права власностi; фiксацiю обов'язку держави забезпечувати еколопчну безпеку, пiдтримувати еколопчну рiвновагу, зберiгати генофонд УкраТнського народ; а також про закршлення права людини на безпечне довкшля. Важливою е фжсащя у нормах Основного Закону пов-новаження Кабшету Мiнiстрiв УкраТни забезпечувати проведення полiтики у сферi охорони природи, екологiчноï безпеки та природокористування.
Якщо виходити iз трiади основних складових предмета еколопчного права, а саме природоресурсного права, права охорони довкшля та права еколопчно1 безпеки, слщ зазначити, що конституцшно-правову фжсащю отримали природоре-сурснi вiдносини - статтi 13, 14 Основного Закону, еколопчно1 безпеки - статл 16 та 50 Конституцп Украши, а також усi назваш складовi в формi повнова-ження держави забезпечувати екологiчну полггику - ст. 116 Основного Закону.
Та чи можна вважати такий характер конституцшно-правово1 фшсацп еко-лопчних вiдносин достатнiм та ефективним в умовах розгортання глобально!
еколопчно1 кризи? Чи достатньою е aктуaлiзaцiя та шструментально-правове забезпечення мехашзму виршення eкологiчноï проблематики з боку держави i сусшльства? Очевидно, що ш. Адже eфeктивнiсть конституцiйно-прaвового регулювання мае передбачати:
- повноту та системшсть правово'1' фiксaцiï основних елеменпв сфери суспiльних вiдносин, що регулюеться;
- визначення щлей i спрямування правового впливу;
- забезпечення шструментальноТ достатност складу мeхaнiзмiв рeaлiзaцiï у ввдповщних вiдносин;
- забезпечення стабшьност конституцiйно-прaвових норм шляхом уш-фшацп базових понять та зaсобiв i одночасно - необхщного рiвня дeтaлiзaцiï, що дозволяе зaдiяти можливостi юрисдикцп Конституцiйного Суду Украши у питаннях оцшки вiдповiдностi розвитку поточного законодавства положенням Основного Закону;
- визначення топографп основних джерел поточного законодавства тощо.
Важливо виходити також i з того, що Основний Закон мае закршити не
просто пов'язаш мiж собою еколопчш об'екти, яы iнтeгруються у поняття «довкшля», але «eкологiчну систему» як систему еколопчних вiдносин, активною частиною яко1 е людина, сусшльство, держава, форми господарювання, шститути охорони довкiлля та eкологiчноï безпеки тощо. Така система мае враховувати також i глобальний характер еколопчно1 кризи та екологп як тако'1, а також нaявнiсть тiсного причинно-наслщкового зв'язку eкологiчних вiдносин з системою господарювання.
У конституцшно-правовому сeнсi проблема полягае у необхщност формування окремого конституцiйного шституту - eкологiчноï системи. Як вщомо, зараз предмет конституцiйного права не е стабшьним. Це пов'язано з великою динамжою суспiльних процeсiв, значна частина яких набувае глобального i безпекового значення водночас. Держава i сусшльство на кожному еташ влас-ного розвитку визначають актуальшсть та ступшь сусшльно1 вaжливостi й значимосп тих чи iнших сторiн сусшльного буття. Як зазначав О. Е. Кутафш, обсяг вiдносин, що складають предмет конституцшного права, залежить не вщ виявлення тих чи шших особливостей цих вiдносин, а вщ волi держави, що надае цим вщносинам основоположного характеру [4, с. 26].
Слвд зазначити, що тако1 ж суспiльноï aктуaлiзaцiï у виглядi iнститутiв конституцiйного права вимагають «eкономiчнa система» [5], «iнформaцiйнa система», «етнонащональна система» тощо. Цiкaво, що конституцп зaрубiжних кра1н, за винятком конституцш Бразилй' та Францй", де проблематика вщно-син щодо навколишнього середовища структурно отримала мкце окремого структурного роздшу, що дозволяе впевнено казати про конституцшно-правову iнституцiaлiзaцiю питання, загалом дуже декларативно вщображають проблему охорони довкшля. Вiдрiзняеться лише законодавча техшка формулювання «атрибутивно!» норми, або через фжсащю eкологiчних прав громадян, або -юридичних обов'язшв держави (публiчноï влади) щодо охорони довкiлля.
Використовуеться також i така форма, як фжсащя щлей дiяльностi держави в еколопчнш сферь але в формат звичайно1 декларативность
На нашу думку, в сучасних умовах це не просто застарший шдхщ, це е сус-шльно небезпечним типом конституцшно-правово1 дисфункцп.
Таким чином, завданням Основного Закону Украши е закршлення сис-теми еколопчних ввдносин як комплексу сусшльних пiдiнститутiв, об'еднаних сшльним знаменником - створенням системи засад правового регулювання еколопчних вщносин з акцентуащею на iнструментальниx можливостях права i законодавства.
Отож, конституцшно-правове регулювання еколопчних ввдносин мае мю-тити у собi всi назван складовi власного регулятивного феномену. Основними об'ектами конституцшно-правово1 фiксацiï мають стати так блоки суспiльниx вiдносин в еколопчнш сферi та правовi мехашзми ïx реалiзацiï:
1. Глобальна еколопчна криза та ïï територiальнi особливость
2. Екологiчна функцiя держави.
3. Еколопчна полггика держави.
4. Еколопчна доктрина держави.
5. Правовi засади використання природних ресурсiв.
6. Правовi засади охорони довкiлля.
7. Правовi засади забезпечення екологiчноï безпеки.
8. Еколопчш права та обов'язки громадянина, територiальниx громад, Украшського народу, Украшсько1 держави.
9. Органiзацiйно-правовий та економiчний меxанiзм впливу держави на охорону довкшля.
10. Правовий режим еколопчного господарювання.
11. Мiжнародна спiвпраця держав щодо охорони довкiлля.
12. Система джерел еколопчного законодавства.
Звкно, слщ визнати, що суспiльнi меxанiзми виршення економiчниx, еко-логiчниx, iнформацiйниx, етнокультурних та багатьох шших життево важливих проблем перебувають у прямш залежност вiд ефективного функцiонування полiтичниx вщносин, адже держава була i залишаеться основним iнструментом вирiшення суспiльниx проблем. Разом з тим очевидно, що в сучасному свт еколопчш, економiчнi, шформацшш проблеми та вiдносини все частше набува-ють самостiйного i доленосного значення для сусшльного розвитку. Тож настав час переглянути роль i мюце еколопчно1 проблематики в структурi Основного Закону i, вщповщно, роль i мiсце Основного Закону щодо розвитку еколопчного законодавства, дiяльностi оргашв держави в екологiчнiй сферь
Висновки.
1. Екологiчне господарювання е доволi багатоаспектним феноменом, що може реалiзуватись як на комерцiйниx, так i на некомерцшних засадах, будучи спещально спрямованим на досягнення еколопчного ефекту як мети дiяльностi, або нащленим на досягнення прибутку, але у процесi виробництва досягати факультативного еколопчного ефекту. Саме щ та iншi рiзновиди екологiчного
господарювання мають стати окремими видами господарсько'1' дiяльностi зi спещальним еколого-правовим режимом господарювання.
2. У конституцшно-правовому сенс проблема полягае у необхщносп формування окремого конституцiйного шституту - «еколопчна система». Держава i сусшльство на кожному еташ розвитку визначають актуальшсть та ступiнь сусшльно1 вaжливостi й знaчимостi тих чи шших сторiн суспiльного буття, серед них i проблематика захисту довкшля.
3. Основними об'ектами конститущйно-правово1 фжсацп мають стати нaступнi блоки сусшльних вiдносин в eкологiчнiй сфeрi та прaвовi мeхaнiзми ix рeaлiзaцiï: глобальна еколопчна криза i ïï тeриторiaльнi особливостi; еко-логiчнa функцiя держави; еколопчна полггика держави; eкологiчнa доктрина держави; прaвовi засади використання природних ресур^в; прaвовi засади охорони довкшля; прaвовi засади забезпечення eкологiчноï безпеки; еколопчш права та обов'язки громадянина, тeриторiaльниx громад, Украшського народу, Украшсько1 держави; оргaнiзaцiйно-прaвовий та eкономiчний мехашзм впливу держави на охорону довкшля; правовий режим eкологiчного господарювання; мiжнaроднa спiвпрaця держав щодо охорони довкшля; система джерел еколо-гiчного законодавства.
Список л^ератури:
1. Капица Л. М. Индикаторы мирового развития : учеб. пособие / Л. М. Капица. - Москва : МГИМО(У) и МИД России, 2008. - 265 с.
2. Гетьман А. П. Концепщя розвитку еколопчного права та законодавства як передумова забезпечення нацюнально1 еколопчно1 политики / А. П. Гетьман // Кснпк Нацюнально1 Ака-демп правових наук Украши. - 2013. - №2 (73). - С. 165-173.
3. Бобкова А. Г. Правове забезпечення розвитку еколопчного тдприемництва у контекста доктрин господарського та еколопчного права / А. Г. Бобкова // Правова доктрина Украши : [У 5 т.] Т. 4 / редкол. В. Я. Тацш [та ш.] ; Нац. акад. прав. наук Украши; - Харюв : Право, 2013. -С. 216-251
4. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права : монограф1я / О. Е. Кутафин. - Москва : Юристъ, 2001. - 348 с.
5. Задихайло Д. В. Господарсько-правове забезпечення економ1чно1 полиики держави : монограф1я / Д. В. Задихайло. - Харюв : Юрайт, 2012. - 456 с.
References:
1. Kapitsa, L.M. (2008). Indikatoryi mirovogo razvitiya [World development indicators]. Moskva: MGIMO(U) iMID Rossii [in Russian].
2. Getman, A.P. (2013). Kontseptsiya rozvitku ekologichnogo prava ta zakonodavstva yak peredumova zabezpechennya natsionalnoyi ekologichnoyi politiki [The concept of environmental law and legislation as a precondition for the national environmental policy] Visnik natsionalnoyi akademiyi pravovih nauk Ukrayini - Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2 (73), 165-173 [in Ukrainian].
3. Bobkova, A.G. (2013). Pravove zabezpechennya rozvitku ekologichnogo pidpriemnitstva u konteksti doktrin gospodarskogo ta ekologichnogo prava [Legal support of environmental business in the context of economic doctrines and environmental law]. Pravova doktrina Ukrayini - Legal doctrine Ukraine, 4, 216-251 [in Ukrainian].
4. Kutafin, O.E. (2001) Predmet konstitutsionnogo prava [The subject of Constitutional Law]. Moscow: Yurist' [in Russian].
5. Zadihaylo, D.V. (2012) Gospodarsko-pravove zabezpechennya ekonomichnoyi politiki derzhavi monografiya [Economic and legal framework for economic policy: a monograph]. Kharkiv: Yurayt [in Ukrainian].
Zadykhailo D. D., Candidate of Legal Sciences, Assistant Department of civil, economic and environmental rights, Poltava Institute of Law of the Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Poltava.
e-mail: dmzadykhaylo@gmail.com ; ORCID 0000-0002-7051-4010
Environmental enterprising in the ecological system of relations: the problem of the legal institutionalization
The problem of the legal institutionalization of the relationship of the ecological system as a structural element of the Basic Law. It is noted that the level of constitutional and legal provision of environmental relations are at the level of declarative laconic. A circle of objects of the ecological system, and the valleys to get the constitutional provision on the basis of their social value and relevance. The attention to an environmental management mechanism in solving environmental problems and the need for extensive use of structures concept of sustainable development in the legal support of environmental system.
Environmental management seems quite multidimensional phenomenon that can be realized both commercial and non-commercial basis and being specifically aimed at achieving environmental effect as goals, or being targeted to achieve profits, but in the production process to achieve optional environmental effect. As well as forming a separate constitutional institution - «ecological system».
Keywords: concept of sustainable development; environmental management; constitutional and legal framework for environmental management; constitutional and legal institution of «ecological system».
Hadiüwna do peduornzii 01.12.2016 p.
