CC BY
38
УДК 349.6:342.51
КОНСТИТУЦ1ЙНИЙ 1НСТИТУТ ОХОРОНИ ДОВК1ЛЛЯ: ПОР1ВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Д. Д. ЗАДИХАЙЛО,
канд. юрид. наук, асистент кафедри цивтьного, господарського та екологiчного права, Полтавський юридичний тститут Нащонального юридичного утверситету iMern Ярослава Мудрого, Украта, м. Полтава е-mail: dmzadykhaylo@gmail.com ORCID: 0000-0002-7051-4010
Розглянуто проблему ргвня та обсягу конституцтно-правового регулювання еколог1чних в1дносин у конститущях цшо! низки крагн свту nid кутом зору перелту об 'ект1в еколог1чного права, що знайшли конституцтно-правове вiдображення, а також кола 3a^6ie законодавчого регулювання та техтки !х застосування щодо впливу на екологiчну сферу. Зроблено висновок про те, що iнституцiалiзацiя екологiчних вiдносин е вимогою часу i мае здтснюватись через виокремлення в структурi сучасних конституцт спещального тдроздыу - тституту «Екологiчна система».
Ключов1 слова: конституцшне регулювання еколопчних вщносин; право на безпечне довкшля; пол1тика сталого розвитку; конститущйний шститут «Еколопчна система».
Постановка проблеми. Розвиток конституцшного права в Укра1ш хоча i не так динамiчно, але тдпорядкований ушверсальним процесам, що впливають на будь-яку шшу галузь права та законодавство. Одним i3 таких процешв е подальша спещаизащя законодавства, що зумовлено поглибленням i розширенням сфери суспшьного життя, дiяльностi та суспiльних штерешв. У свою чергу процеси спещашзаци законодавства призводять до структурних змш в iнституцiональнiй органiзацii правового матерiалу в тих чи iнших галузях, необхiдностi пiдвищувати рiвень деталiзацii в регулюванш суспiльних вiдносин i врахування аспеклв мiжiнституцiйноi й мiжгалузевоi узгодженост змiсту, методiв та технiки законодавчого забезпечення та ш. Посилення суспшьного штересу в iснуваннi органiзацiйно-правових механiзмiв щодо
оперативного й ефективного впливу держави на вщносини суспшьного розвитку та його безпеку об'ективно вимагають застосування iмперативних регуляторiв i детаизацп регулювання вiдповiдно до вимог ст. 19 Конституцп Украши. Адже визначення кола тдстав, повноважень та меж !х застосування, а також процесуальних форм вщповщно1 дiяльностi органiв публiчноl влади може бути досягнуто лише за рахунок необхщно! правово! визначеност з кожного iз зазначених аспеклв.
Як уже зазначалось, усi вказаш процеси зачiпають i конституцiйно-правове забезпечення суспiльниx вiдносин, попри генетично закладений консервативний характер конституцшно1 нормотворчостi, що звичайно мае забезпечувати стабiльнiсть норм i змiсту Основного Закону Украхни. Так, у господарсько-правовiй лiтературi вже тривалий час обгрунтовуеться необхщнють конституцшно-правово1 шститущаизацп вiдносин функцiонування економiчноl системи суспiльства, що мае стати важливим чинником системного законодавчого забезпечення правового господарського порядку [1].
В цьому контекст слщ зазначити, що розвиток суспшьних вiдносин, породжуе нов^ ранiше юридично неврегульованi сфери суспшьного буття, що потребують переходу до стану !х правово1 врегульованостi, так би мовити за об'ективними показниками, а також у випадку створення комплексних форм реаизацп суспiльниx штерешв, що набули сталого характеру i вимагають правово1 регламентацп як новий комплексний або мiжгалузевий iнститут права. В цих i в багатьох шших випадках виникае об'ективна необхщнють розширення предмета регулювання та переструктурування оргашзацп його змiсту.
Важливим чинником е амплггуда суспiльно-полiтичного усвiдомлення необхщност та актуальностi здiйснення тих чи шших законодавчих новацiй. Адже, як зазначае О. С. Кутафш [1], обсяг вщносин, що утворюють предмет конституцшного права, залежить не вщ виявлення тих чи iншиx особливостей цих вщносин, а вiд волi держави, що надае цим вщносинам засадничий характер.
Можливо в цьому твердженш мiститься певна гiперболiзацiя саме суб'ективного шдходу, значення мотивованостi держави як суб'екта
конституцшного нормотворення, але чинник безумовно е впливовим. Вщтак, в умовах правово1 держави та громадянського суспшьства його суспшьш структури отримують низку можливостей з донесення до держави власного усвщомлення ступеня актуальност тих чи iншиx суспшьних штерешв, вiдносин, благ тощо.
Серед останшх е не лише питання нормально функцiонуючого державного апарату, досягнення балансу мiж гiлками влади, забезпечення нащонально1 безпеки тощо, але й мегапитання збереження здорового та сприйнятного для життя довкшля.
В даному контекст дуже показовим i позитивним е факт внесення Словенським парламентом у листопадi 2016 р. поправки до тексту Конституцп щодо права на вшьний доступ до питно1 води, в якiй зафiксовано, що «водш ресурси е суспiльним благом, яке регулюеться державою. Воднi ресурси, в першу чергу, призначеш для довготривалого постачання водою жителiв мют, а також домогосподарств, i в цьому сенс вода не може бути ринковим товаром». Важливо зауважити, що Словенiя е крашою багатою на водш ресурси, а ll територп та лiсам не загрожують екологiчнi проблеми. Разом iз тим ця краша першою серед краш Свропейського Союзу включила право на воду до свое1 Конституцп. Як уявляеться, це результат суспшьно-полггичнох актуаизацп названого питання словенським суспiльством i полiтичним класом, що вiдтепер утворюе певний прецедент у досвщ европейського конституцшного нормотворення.
Аналiз останшх публiкацiй. У працях вггчизняних науковцiв з еколопчного права мiститься цiла низка робгг доктринального характеру, в основу яких покладено розробку засад правового регулювання еколопчних вiдносин та проблематику кодифжацп екологiчного законодавства. Серед них насамперед слщ назвати працi Ю. С. Шемшученка, А. П. Гетьмана [3], В. I. Андрейцева [4], А. Г. Бобково1 [5], М. В. Красново1, Г. I. Балюк [6], I. I. Каракаша, В. В. Костицького та ш. Разом iз тим проблематика повноти та системносп конституцiйно-правового забезпечення засад законодавчо1 © Задихайло Д. Д., 2016 3
регламентацп еколопчних вщносин у виглядi комплексного шституту Основного Закону Украши здшснено не було.
Формулювання цшей. Метою CTaTTi е визначення сучасно!' практики конституцiйного нормотворення у зaрубiжних крашах щодо шститущашзаци еколопчних вщносин в Основному Закон для створення адекватно! правово! бази дiяльностi держави, суспiльствa та особи в умовах розгортання еколопчно! кризи.
Виклад основного матерiалу. Слiд зазначити, що на рiвнi мiжнaродного права проблематика охорони довкшля знайшла дуже активний i динaмiчний вiдклик, що формaлiзувaвся проведенням форумiв глобального рiвня пiд егщою ООН та прийняттям цiлоi низки основоположних документiв мiжнaродно-правового значення.
Однак змют конституцiйно-прaвового забезпечення екологiчноi сфери суспшьних вiдносин у нaцiонaльних конституцiях бшьшост краш свiту в сучасних умовах справляе дуже розчаровуюче враження, що можна кваифшувати як дисфункцiю конституцшного нормотворення в еколопчнш сферi.
Анаиз текстiв конституцiй багатьох краш Свропи, Азп, Африки та Латинсько! Америки щодо конституцшно--правового забезпечення еколопчних вщносин дозволяе зробити низку висновюв, що свщчать про вiдсутнiсть единого «стандарту» конституцшно! технiки ii врегулювання. По-перше, слiд окремо видiлити коло краш, конституцп яких взaгaлi не мютять еколопчно-правових норм. До ще1' категорп можна вiднести США, Японш, Iтaлiю, Аргентину та за певним винятком - Шмеччину. По-друге, можна видшити низку конституцiй, в яких еколопчнш проблематищ придiлено одну статтю, яка втiм може мютити в собi кiлькa норм. Цю кaтегорiю можна пiддaти внутрiшнiй диференщацп залежно вiд застосування об'eктно-зaсiбного набору критерпв. Маеться на увaзi загальна диференцiaцiя екологiчного права на блоки: природоресурсний, охорони довкшля та еколопчно1' безпеки. З шшо1' сторони цша низка конституцiйних документiв обмежуеться застосуванням одного або
комплексу правових засобiв для формування норм Основного Закону, а саме: суб'ективне право, юридичний обов'язок, цш законодавчого регулювання тощо. Так, Конститущя РФ у ст. 42 фшсуе, що «кожен мае право на сприятливе навколишне середовище, достовiрну шформацш про його стан та на вщшкодування збитюв, заподiяниx його здоров'ю або майну еколопчним правопорушенням». Ключовим правовим засобом, що використаний у даному випадку, е еколопчш права особи.
З шшого боку, активно використовуеться i такий зашб як юридичний обов'язок, зокрема держави. В цьому сенс показовим прикладом е ст. 26 Конституцп КНР, яка фжсуе, що «держава охороняе та полшшуе довкшля, попереджуе його забруднення та iншi порушення. Держава оргашзуе та заохочуе роботу з лiсiвництва та озеленення, охороняе люи». В цiлому до категорп краш, що надають перевагу конституцiйно-правовiй фшсацп обов'язку держави та iншиx суб'еклв публiчноl влади забезпечувати певнi параметри стану довкшля, належить значна lx частка. Крiм Конституцп КНР слщ назвати Основний Закон Казахстану, Сгипту, Саудiвськоl Аравп, Польщi та ш. Так, у ст. 74 Конституцп Республши Польща зафiксовано, що «органи публiчноl влади проводять полiтику, що мае забезпечити тепершньому та прийдешшм поколiнням екологiчну безпеку. Охорона довкшля е обов'язком оргашв публiчноl влади».
Ст. 31 Конституцп Республжи Казахстан також наголошуе, що «держава ставить своею цшлю охорону довкшля, сприятливого для життя i здоров'я людини». Цiкавою, однак, е частина друга дано1 статтi, в якш сформульовано пiдставу виникнення юридично1 вщповщальносп посадових осiб, а саме приховання фактiв та обставин, що загрожують життю та здоров'ю людей.
У свою чергу Основш закони !спанп та Пiвденно-Африканськоl Республiки застосовують комплексний шдхщ у використаннi правових засобiв конституцiйно-правового регулювання екологiчниx вiдносин. Так, у ст. 45 Конституцп !спанп одночасно мютиться фiксацiя i суб'ективного права, i юридичного обов'язку особи щодо об'еклв еколог^'. Адже «будь-яка особа мае © Задихайло Д. Д., 2016 5
Тeopiя i npакmuка npавoзнавсmва. — Bun. 2 (10) /2016 ISSN 2225-6555
пpaвo кopистyвaтися дoвкiллям для poзвиткy свoeï oсoбистoстi, i вoнa зoбoв'язaнa збеpiгaти це дoвкiлля». Kpiм тoгo y цiй стaттi передбачеш, щo «державна влада здiйснюe нагляд за poзyмним викopистaння пpиpoдниx pесypсiв з метoю пoкpaщення життя, oxopoни та вiднoвлення дoвкiлля, звертаючись при цьoмy дo кoлективнoï сoлiдapнoстi». 1спанська Koнститyцiя тaкoж викopистoвye фiксaцiю зaгaльниx пiдстaв виникнення кpимiнaдьнoï та aдмiнiстpaтивнoï вiдпoвiдaдьнoстi, а тaкoж oбoв'язкy вiдшкoдyвaти пpичиненy шкoдy.
Цiкaвoю в цьoмy сенсi e тaкoж i ст. 24 Ko^m^^i' Швденш-Aфpикaнськoï Респyблiки, в якiй як iнстpyмент зaстoсoвyeться сyб'eктивне пpaвo oсoби, якoмy кopеспoндye не стiльки прямий oбoв'язoк держави, скшьки змiстoвнi напрями деpжaвнoï тол^тики y сфеpi екoлoгiï. Так, «пpaвy кoжнoгo на нaвкoлишнe сеpедoвище, яке e безпечним для шго здopoв'я aбo дoбpoбyтy, а тaкoж пpaвy на зaxист нaвкoлишньoгo сеpедoвищa на благо тепеpiшнix i мaйбyтнix пoкoлiнь» фaктичнo кopеспoндye (втiм пpямo не назване) вживання деpжaвoю зaкoнoдaвчиx та iншиx зaxoдiв, якi: «зaпoбiгaють зaбpyдненню та екoлoгiчнiй деградацп; сприяють oxoporn нaвкoлишньoгo сеpедoвищa; зaбезпечyють екoлoгiчнo сталий poзвитoк та викopистaння пpиpoдниx pесypсiв при спpияннi випpaвдaнoмy екoнoмiчнoмy та сoцiaльнoмy poзвиткy».
Вaждивo звеpнyти yвaгy на фiксaцiю визнaченoï кoнцепцiï державто!' пoлiтики, а саме стaдoгo poзвиткy. Тoбтo екoлoгiчним правам oсoби пpoтистaвленo вiдпoвiднoгo змiстy деpжaвнy пoлiтикy, e певнoю
oсoбливiстю зaкoнoдaвчoï теxнiки, адже пpямo oбoв'язoк держави зaбезпечyвaти екoлoгiчнi права не зазначений.
Рaзoм iз тим Koнститyцiя Apaбськoï Респyблiки вгипет викopистoвye такий пpaвoвий зашб як юридичний oбoв'язoк y щкавш фopмi - нaцioнaдьний oбoв'язoк зaxищaти нaвкoлишнe сеpедoвище. Тoбтo oбoв'язoк не гpoмaдян, oсoби aбo «кoжнoгo», а «нацюнальний oбoв'язoк» - щo ближче за змютом дo кoлективнoгo, сyспiльнoгo кoнтекстy.
Aнaлiз кoнститyцiйнo-пpaвoвиx нopм, викopистoвyють oдин aбo
кшька правових 3aco6iB впливу на вщносини у сферi охорони довкшля в так би мовити «стандартному» порядку, застосовують в межах одше1' статл Основного Закону або фшсацш суб'ективного права особи на безпечне довкшля, або фшсацш юридичного обов'язку особи, суспiльства i, головним чином, держави. Слщ наголосити, що зазначений юридичний обов'язок, зокрема держави, за використаними прийомами законодавчо!' техшки мае суттeвi вщмшносл. Так, в одних випадках - це обов'язок держави забезпечити визначений стан довкшля, в шших - здшснювати вщповщш заходи щодо досягнення певного результату, i в трепх - обов'язок проводити державну полггику у сферi охорони довкiлля.
Важливо пiдкреслити, що конституцп рiзних краш свiту, що приймались до 50-х рр. ХХ ст., а також низка конституцш краш, що входили ранiше до так званого сошалютичного табору i приймали основнi закони демократичного та ринкового змютовного наповнення хоча i в 90-т рр. ХХ ст., але при цьому користувались свгговими зразками конституцiйного нормотворення попереднього етапу його розвитку, врештi-решт вiдтворювали мтмальний стандарт конституцiйно-правового забезпечення екологiчних вщносин, а в певних випадках взагаи обходили дану проблематику увагою.
Разом iз тим в окремих крашах вiдбулася конструктивна конституцшно-правова актуаизашя екологiчноï проблематики, що призвела до практично!' ïï реалiзацiï у формi iмплементацiï до Основного Закону вщповщного конституцiйного iнституту. Очевидно, що це вщбулося пiд впливом мiжнародно-правовоï актуаизацп проблеми охорони довкiлля та еколопчно1' безпеки у формi цiлоï низки св^ових форумiв i прийнятих на них докуменлв, кiнця минулого та початку нишшнього столiття, в першу чергу шд егiдою ООН. У цьому контекст насамперед слiд назвати Конституцш Федеративно!' Республiки Бразилiя, що була прийнята 5 жовтня 1988 р. на хвилi загострення еколопчно1' кризи, а також Конституцш Французько1' Республши вiд 4 жовтня 1958 р., частиною яко1' в широкому розумшш вважаеться також прийнята у 2004 р. Харпя навколишнього середовища.
Так, Конституцiя Федеративно!' Республiки Бразишя мiстить окремий
Тeopiя i npакmuка npавoзнавсmва. — Bun. 2 (10) /2016 ISSN 2225-6555
структурний пiдpoздiл - пиву VI «npo нав^лиш^ сеpедoвище», нoмiнaдьнo скдaдaeться з oднieï ст. 225, аде яка за oбсягoм та структуруванням мoже слугувати системним iнститyцioлiзoвaним кoнститyцiйнo-пpaвoвим iнститyтoм регулювання екoлoгiчниx вiднoсин. Aдже кoнстpyкцiя йoгo poзбyдoви включae в себе дoвoлi iepapxiчний пopядoк викopистaння пpaвoвиx зaсoбiв, як кoжний oкpемo та за свoïм сукупним ефектoм спpямoвaнi на дoсягнення спiльнoï мети - збереження дoвкiлля.
Так, y ст. 225 Оснoвнoгo Зaкoнy Федеpaтивнoï Респyблiки Бpaзилiя oснoвнy poль вiдiгpaють два пpaвoвиx зашби, щo зaстoсoвaнi в чiткo кopеспoндyючoмy oдин-oднoмy фopмaтi: фiксaцiя права всix на екoлoгiчнo вpiвнoвaжене дoвкiлля, e нapoдним блaгoм спiльнoгo гаристування, сyттeвoгo для здopoвoгo якiснoгo життя. З iншoгo бoкy, зaфiксoвaнo oбoв'язoк пyблiчнoï влади та спiльнoти зaxищaти й oxopoняти це дoвкiлля для тепеpiшнix й пpийдешнix пoкoлiнь.
Для забезпечення ефектившст цьoгo права як ^нстру^н меxaнiзмy pеaдiзaцiï пyблiчнiй влaдi за кoнститyцieю дopyченo:
- oxopo^ra та вiднoвлювaти екoсистеми;
- збертати piзнoмaнiтнiсть та цiлiснiсть генетичнoгo складу краши;
- ствopювaти теpитopiï, oсoбливo oxopoняються з екoлoгiчниx мipкyвaнь;
- вимагати пoпеpедньoï екoлoгiчнoï експертизи штенцшш небезпечш!' дiяльнoстi;
- здшснювати екoлoгiчний кoнтpoль за гoспoдapськoю дiяльнiстю;
- сприяти екoлoгiчнoмy виxoвaнню;
- oxopo^ra фауну i флopy.
Окpемo зaзнaченo екoлoгiчнi oбoв'язки кoмпaнiй видoбyвнoï пpoмислoвoстi - нaдpoкopистyвaчiв щoдo вщшвлення дефopмoвaнoгo дoвкiлля, а тaкoж oбoв'язки ядеpниx генеpyючиx кoмпaнiй щoдo безпеки мюця ïx дислoкaцiï.
В межax цьoгo кoнститyцiйнoгo iнститyтy визнaченo oсoбливoстi © Задuхайлo Д. Д., 2016 В
правового режиму використання земель, по-перше, видшених для природоохоронно1' функцп, по-друге - ri, що складають нaцiонaльний спадок, а саме прибережно1' зони, Амазонських лiсiв та ш
Окремою нормою зaфiксовaно зaгaльнi тдстави для притягнення порушникiв екологiчного законодавства до кримшально1' та адмшютративно1' вщповщальност незалежно вiд обов'язку вiдшкодувaти зaподiяну шкоду.
Конституцiйний iнститут охорони довкшля Основного Закону Федеративно1' Республiки Брaзилiя включае в себе тaкi вaжливi елементи мехaнiзму регулювання, як уповноваженш та зобов'язaннi особи, об'екти регулювання як родовий - довкшля, так i видовi - екосистема, спещальш територп, фауна i флора тощо.
Визначено також основнi джерела еколопчно1' небезпеки, зокрема об'екти ядерно1' енергетики та окремi види господарсько1' дiяльностi, встановлено пiдстaви юридично1' вiдповiдaльностi за еколопчш правопорушення та типи еколопчних правовщносин, що е об'ектами законодавчого регулювання.
На особливу увагу заслуговуе шститущаизащя конституцшно-правового забезпечення екологiчних вщносин на приклaдi конституцiйноi нормотворчостi Францп. Як вiдомо, у 2005 р. там було прийнято конституцшний закон № 2005205 «Харпя навколишнього середовища 2004 р.», яка за преамбулою Конституцп Французько1' Республiки е фактично й юридично ii складовою частиною. Цiкaво, що цю крашу називають «Лaборaторieю конституцш», зважаючи на активну динaмiку французького конституцiйного нормотворення. Отже, Франщя мае у своему арсенаи форму iнституцiaлiзaцii конституцiйного шституту екологiчноi системи саме у формi прийняття до Конституцп Республiки 1958 р. спещального документа, присвяченого саме еколопчнш сферi суспiльних вiдносин - «Хартп навколишнього середовища 2004 р.». Цей досвщ цiкaвий саме з точки зору процесу поступовост змш, що вiдбувaються в суспiльно-полiтичнiй свщомост суспiльствa щодо aктуaльностi тих чи шших об'eктiв, цiнностей, суспiльних благ та вибору законодавчих форм конституцшно1' iмплементaцii !х зaкрiплення.
Характерними змютовними рисами зазначено1' шститущаизацп еколопчно1' проблематики у французькому варiантi слщ назвати, по-перше, саму преамбулу Хартп. Як уявляеться, вона мютить необхiдне та достатне коло щеолопчних положень сучасно1' екологiчноï доктрини, в контекст яко1' i слщ оцiнювати застосування тих чи шших правових засобiв регулювання екологiчних вщносин. Преамбула фшсуе значення екологiï для життeдiяльностi та розвитку суспiльства та основш форми взаемозв'язку мiж ними, що мають дiалектичний характер i повинш оцiнюватись з позицiй подальшо1' юторично1' перспективи. Головним юридично значимим положенням, як уявляеться, необхщно визнати, «що збереження навколишнього середовища мае бути тдпорядковане тим самим умовам, що й iншi фундаментальнi шгереси Наци». З цього положення можна зробити висновок, що екологiчна проблематика вимагае вщ держави та суспшьства створення аналогiчних за масштабом, ресурсним забезпеченням та мiрою вiдповiдальностi державно-правових шструменлв впливу на екологiчнi вщносини, стан довкшля, а також на вщносини полггичш, економiчнi, соцiальнi тощо. Вщтак, у цьому ряду шститущамзащя конституцiйно-правового забезпечення вiдносин охорони довкшля е невщ'емним елементом досягнення зазначено1' полггико-правово1' вiдповiдностi.
Серед змiстовних положень тексту само1' Хартiï, окрiм розробленост вiдносин, пов'язаних iз конституцiйними правами та обов'язками еколопчного характеру, хотшося б особливо визначити такi:
1. Фшсашя прибiчностi держави саме до полггики забезпечення сталого розвитку, а вщтак - цшковито1' узгодженостi захисту i розвитку навколишнього середовища з економiчним розвитком i сошальним прогресом;
2. Стаття 9 Хартiï фжсуе, що «дослiдження й iнновацiï мають сприяти збереженню i розвитку навколишнього середовища». Саме зв'язок науково-техшчно1' та iнновацiйноï дiяльностi iз виробничим сектором економши та 1'х вплив на стан довкшля дозволяе шляхом створення механiзмiв контролю та завчасно1' корекцп спрямовування наукових розробок в еколопчно прийнятний
вaрiaнт розвитку. Слщ зазначити, що об'ектом тако! корекцп наукових розробок мае бути не тшьки довкшля як таке, але й людина, ii здоров'я, а сьогодш - й стабшьшсть ii генетичного статусу та бюлопчно! iдентичностi тощо.
Тож, Укра!ш також треба розпочинати предметно, а не декларативно тдходити до створення ефективних суспшьно-правових мехaнiзмiв вирiшення дуже рiзних за змютом, але надзвичайно небезпечних екологiчних проблем. Таке завдання передбачае необхщнють продуктивно! ревiзii всього нормативно-правового забезпечення охорони довкшля. Але починати, як уявляеться, необхщно насамперед з конституцшно-правового регулювання.
Дшсно, що стосуеться вщносин з охорони довкшля в широкому розумшш (включаючи до них природо ресурсш та екобезпечш вiдносини), то до них у Конституцп Украши можна безпосередньо вщнести стaттi 13, 14, 16, 50 та 116. Так, мова йде про: закршлення форм власност на природш ресурси та порядок реаизацп права власностц фiксaцiю обов'язку держави забезпечувати еколопчну безпеку, пiдтримувaти екологiчну рiвновaгу, збер^ати генофонд Украшського народ, а також про закршлення права людини на безпечне довкшля. Важливою е фжсащя у нормах Основного Закону повноваження Кабшету Мiнiстрiв Украши забезпечувати проведення полггики у сферi охорони природи, еколопчно! безпеки та природокористування.
Якщо виходити з трiaди основних складових предмета екологiчного права, а саме природоресурсного права, права охорони довкшля та права еколопчно! безпеки, слщ зазначити, що конституцшно-правову фiксaцiю отримали природоресурснi вiдносини - стaттi 13, 14, еколопчно! безпеки -стат 16, 50, а також уш нaзвaнi склaдовi у формi повноваження держави забезпечувати еколопчну пол^ику - ст. 116 Конституцп Украши.
Та чи можна вважати такий характер конституцшно-правово! фжсацп екологiчних вiдносин достатшм й ефективним в умовах розгортання глобально! екологiчноi кризи? Чи достатньою е актуаизащя та iнструментaльно-прaвове забезпечення мехашзму вирiшення екологiчноi проблематики з боку держави та
суспшьства? Очевидно, що ш. Адже ефективнють конституцшно--правового регулювання мае передбачати:
- повноту та системнють правово1' фшсацп основних елеменлв сфери суспiльних вщносин, що регулюеться;
- визначення цшей i спрямування правового впливу;
- забезпечення шструментально1' достатностi складу механiзмiв реаизацп вiдповiдних вiдносин;
- забезпечення стабшьност конституцiйно-правових норм за рахунок ушфжацп базових понять та засобiв i, в той же час, - необхщного рiвня деталiзацiï, що дозволяе задiяти можливостi юрисдикцiï Конституцшного Суду Украши у питаннях оцшки вiдповiдностi розвитку поточного законодавства положенням Основного Закону;
- визначення топографп основних джерел поточного законодавства тощо.
Важливо виходити також iз того, що Основний Закон мае закршити не
просто пов'язаш мiж собою екологiчнi об'екти, як iнтегруються в поняття «довкшля», але «еколопчну систему» як систему еколопчних вiдносин, в яку активною частиною входять людина, суспшьство, держава, форми господарювання, шститути охорони довкiлля та еколопчно1' безпеки. Така система мае враховувати також i глобальний характер еколопчно1' кризи та екологiï як тако1', а також наявнiсть тюного причинно-наслiдкового зв'язку екологiчних вiдносин iз системою господарювання.
В конституцiйно-правовому сенш проблема полягае в необхiдностi формування окремого конституцшного шституту - «Еколопчно1' системи». Адже в сучасних умовах предмет конституцшного права не е стабшьним, що пов'язано з великою динамшою суспшьних процешв, значна частина яких набувають глобального й водночас безпекового значення.
Висновки. Змiст конституцiйно-правового забезпечення екологiчноï сфери суспiльних вiдносин у нацюнальних конституцiях бiльшостi кра1'н свггу в сучасних умовах справляе дуже розчаровуюче враження, що можна квалiфiкувати як дисфункцiю конституцшного нормотворення в еколопчнш
сфер^ Разом iз тим в окремих крашах вщбулася конструктивна конституцшно-правова актуаизащя екологiчноi проблематики, що призвела до практично! ii реаизацп у формi iмплементaцii до Основного Закону вщповщного конституцiйного шституту. Очевидно, що це вiдбулося шд впливом мiжнaродно-прaвовоi aктуaлiзaцii проблеми охорони довкшля та еколопчно! безпеки у формi цiлоi низки свiтових форумiв i прийнятих на них докуменлв кiнця минулого та початку нишшнього столiття, в першу чергу шд егiдою ООН.
Важливо також виходити з того, що Основний Закон мае закршити не просто пов'язаш мiж собою екологiчнi об'екти, якi штегруються в поняття «довкшля», але «еколопчну систему» як систему еколопчних вщносин, в яку активною частиною входять людина, суспшьство, держава, форми господарювання, шститути охорони довкшля та еколопчно! безпеки. Така система мае враховувати глобальний характер еколопчно! кризи та екологп як тако!, а також наявшсть тiсного причинно-нaслiдкового зв'язку еколопчних вщносин з системою господарювання.
В конституцшно-правовому сенсi проблема полягае в необхщност формування окремого конституцiйного шституту - «Еколопчно! системи». Адже, в сучасних умовах предмет конституцшного права не е стабшьним, що пов'язано з великою динамжою суспшьних процешв, значна частина яких набувають глобального i безпекового значення водночас.
Список лггератури:
1. Задихайло Д. В. Господарсько-правове забезпечення економ1чно'1 полпики держави : монограф1я / Д. В. Задихайло. - Харюв : Юрайт, 2012. - С. 74.
2. Кутафш О. G. Предмет конституцшного права / О. С. Кутафш. - М. : Юристъ, 2001. - С. 26.
3. Гетьман А. П. Доктрина науки еколопчного права: генеза теоретичних дослщжень еколого-правових проблем у XX ст. / А. П. Гетьман // Правова доктрина Украши : у 5 т. / Нац. акад. прав. наук Украши ; редкол. : В. Я. Тацш [та ш]. - Харк1в : Право, 2013. - Т. 4: Доктринальш проблеми еколопчного, аграрного та господарського права. - С. 10-96.
4. Андрейцев В. I. 1нкорпоращя як важлива форма систематизацп еколопчного законодавства / В. I. Андрейцев // Правова доктрина Украши : у 5 т. / Нац. акад. прав. наук Украши ; редкол. : В. Я. Тацш [та ш]. - Харюв : Право, 2013. - Т. 4: Доктринальш проблеми еколопчного, аграрного та господарського права. - С. 169-193.
5. Бобкова А. Г. Правове забезпечення розвитку еколопчного тдприемництва у
контекст доктрин господарського та еколопчного права / А.Г. Бобкова // Правова доктрина Украши : у 5 т. / Нац. акад. прав. наук Украши ; редкол. : В. Я. Тацш [та ш]. - Харюв : Право, 2013. - Т. 4: Доктринальш проблеми еколопчного, аграрного та господарського права. - С. 169-193.
6. Балюк Г. I. Роль доктрини еколопчного права в започаткуванш i розвитку ядерно -правових дослщжень в Укр'1'ш / Г. I. Балюк // Правова доктрина Украши : у 5 т. / Нац. акад. прав. наук Украши ; редкол. В. Я. Тацш [та ш]. - Харюв : Право, 2013. - Т. 4: Доктринальш проблеми еколопчного, аграрного та господарського права. - С. 169-193.
References:
1. Zadihaylo, D.V. (2012). Gospodarsko-pravove zabezpechennya ekonomIchnoyi polItiki derzhavi monografIya. - Kharkiv: Yurayt, 74.
2. KutafIn, O.E. (2001). Predmet konstitutsIynogo prava. Mos^w: Yurist, 26.
3. Getman, A.P. (2013). Doktrina nauki ekologIchnogo prava: geneza teoretichnih doslidzhen ekologo-pravovih problem u XX st. Pravova doktrina Ukrayini. Doktrinalni problemi ekologichnogo, agrarnogo ta gospodarskogo prava. V.Ya. Tatsiy (Ed.); Nats. akad. prav. nauk Ukrayni. (Vols. 1-5; Vol. 4): Kharkiv: Pravo, 10-96.
4. Andreytsev, V.I. (2013). Inkorporatsiya yak vazhliva forma sistematizatsiyi ekologichnogo zakonodavstva. Pravova doktrina Ukrayini. Doktrinalni problemi ekologichnogo, agrarnogo ta gospodarskogo prava. V.Ya. Tatsiy (Ed.); Nats. akad. prav. nauk Ukrayni. (Vols. 1-5; Vol. 4): Kharkiv: Pravo, 169-193.
5. Bobkova, A.G. (2013). Pravove zabezpechennya rozvitku ekologIchnogo pIdpriEmnitstva u kontekstI doktrin gospodarskogo ta ekologIchnogo prava Pravova doktrina Ukrayini. Doktrinalni problemi ekologichnogo, agrarnogo ta gospodarskogo prava. V.Ya. Tatsiy (Ed.); Nats. akad. prav. nauk Ukrayni. (Vols. 1-5; Vol. 4): Kharkiv: Pravo, 169-193.
6. Balyuk, G.I. (2013). Rol doktrini ekologIchnogo prava v zapochatkuvanni i rozvitku yaderno-pravovih doslidzhen v Ukryini. Pravova doktrina Ukrayini. Doktrinalni problemi ekologichnogo, agrarnogo ta gospodarskogo prava. V.Ya. Tatsiy (Ed.); Nats. akad. prav. nauk Ukrayni. (Vols. 1-5; Vol. 4): Kharkiv: Pravo, 169-193.
Задыхайло Д. Д. Конституционный институт охраны окружающей среды: сравнительно-правовой аспект.
Рассмотрено проблему уровня и объема конституционно-правового регулирования экологических отношений в конституциях различных стран мира в разрезе тех объектов экологического права, которые нашли конституционно-правовую фиксацию, а также средств законодательного регулирования и техники их выражения влияния на сферу экологических отношений. Сделан вывод, что институциализация экологических отношений является требованием времени и должна осуществляться путем формирования в структуре современных конституций специальных глав (разделов) «Экологическая система».
Ключевые слова: конституционное регулирование экологических отношений; право на безопасную окружающую среду; политика устойчивого развития; конституционный институт «Экологическая система».
Zadyhaylo D. D. Institute of constitutional protection of the environment: comparative legal aspects.
We consider the problem of the level and scope of constitutional and legal regulation of ecological relations in the constitutions of the various countries of the world. The analysis was done at the angle of the objects of environmental law, found constitutional and legal fixation as well -circle means of legal regulation and technology of expression with respect to the scope of the environmental impact on the relationship. It is concluded that the institutionalization of ecological relationships is a requirement of time and must be carried out by forming the structure of modern
Teopia i npaKmuKa npaeo3naecmea. — Bun. 2 (10) / 2016
ISSN 2225-6555
constitutions special chapters (sections) "Ecological system".
Keywords: constitutional regulation of environmental relations; the right to a safe environment; sustainable development policy; «Ecological system» constitutional institution.
Hadiurnrn dopedKornziï 02.12.2016p.
