Некоторые теоретико-прикладные аспекты обеспечения права общего природопользования в Украине Текст научной статьи по специальности «Право»

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) УДК 349.6:502

ДЕЯК1 ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДН1 АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЗАГАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРА1Н1

АшсШова Ганна Валерйвна,

канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри еколог1чного права, Нацюнальний юридичний ушверситет ¡меш Ярослава Мудрого, заст. директора з науковог роботи НД1ПЗ1Р НАПрН Украгни, Украгна, м. Харюв e-mail: anisimova.ecolaw@gmail.com ORCID 0000-0003-0579-7007

/Г л \

Розглянуто концептуальн положення права загального природокористування та

надано рекомендацп щодо його модертзацп з урахуванням розвитку системи еколого-правових в1дносин i реформацшних процеав у сустльств1 та законодавств1, принцитв сталого еколого-економiчного розвитку держави й мiжнародного досвiду екологоохоронног дiяльностi. Зроблено спробу до^дити вплив природно-правовог доктрини на формування загальнотеоретичних положень права загального природокористування, визначити напрями вдосконалення державног еколог1чног полтики й законодавства у дант сферi.

Ключов1 слова: право загального природокористування; державна екодопчна пол^ика; природно-правова доктрина; еколого-правова доктрина, екодопчне законодавство; правовий шститут; шститут законодавства.

Постановка проблеми та актуальшсть теми. З огляду на фундаментал1защю правознавчо! методологи подальше становления еколопчного законодавства в контекст забезпечення сталого розвитку держави неможливе без урахування тенденци до антрополопзаци, вщповщно до яко! людина стае центральним об'ектом еколопчно! безпеки, а и природш права поступово перетворюються на найважлившу складову предмета еколого-правово! науки й щннюний ор1ентир при адаптаци еколопчного законодавства до европейських стандарт1в. Зокрема, Указом Президента Укра!ни вщ 12.01.2015 р. № 5 схвалено Стратепею сталого розвитку «Укра!на - 2020» [56], в якш передбачено впровадження европейських стандарт1в життя, забезпечення стшкого зростання економши в еколопчно невиснажливий спос1б, проведення

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

земельно!' реформи, виконання програми збереження навколишнього природного середовища. Однак науковцi звертають увагу на те, що в цьому документi вщсутня екологiчна складова [15, с. 83], хоча ii можна визначити, проанашзувавши змiст Дорожньо! карти й першочергових прiоритетiв реаизацп Стратеги за секторами.

Водночас сучасш реалп й виклики сьогодення (необхiднiсть забезпечення сталого розвитку Украши) вимагають грунтового переосмислення й вироблення нового тдходу до виршення питання дотримання та збереження найвищих соцiальних цiнностей суспiльства, якi е життево необхiдними, а саме: прав людини (в тому числi природних екологiчних); безпеки суспiльства в цшому та екологiчноi безпеки як ii складника; суверенiтету держави (йдеться не лише про верховенство, самостшнють, повноту й неподшьнють влади в межах територп держави, незалежнiсть i рiвноправнiсть у зовнiшнiх зносинах, а й захист прав i свобод людини, ii штерешв). З огляду на це об'ектами сучасних мiждисциплiнарних дослщжень стають складнi для пiзнання системи, в тому чи^ система еколопчного права i природокористування як його генеральний

7 г- I I , Д \\ ГшЯ \ \л\\

мiжгалузевий iнститут права. Вивчення навчально-методичноi, монографiчноi

1\ \ 1 \ \\ \ JJ I // —i f I

лiтератури i праць науковцiв надае можливiсть констатувати, що класичнi теоретико-методологiчнi пiдходи до еколопчного права, а саме права загального природокористування, сьогодш, як школи, потребують суттево трансформаций В еколого-правовш сферi мiждисциплiнарнi зв'язки, якi також називаються

синергетичними, до речi, мають велике значення. До того ж для юуково!

^/7/П{7ПГ1

синергетики необхщна наявнiсть певноi кiлькостi спiльних ознак у складових вiдповiдних систем, як мають спiльний об'ект дослiдження або сшльш науковi проблеми, зокрема, це пов'язуе тюно науку екологiчного права з юридичними, суспiльними, природничими та шшими науками, особливо у сферi реалiзацii й забезпечення права загального природокориствування.

Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Сучасний правовий шститут природокористування сформувався на засадах, закладених римським i середньовiчним правом. Сьогодш деяк науковцi намагаються ввести в науковий

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

обк термш «екологокористування», що е доволi дискусшним i теоретично необгрунтованим, однак це все ж таки мае й позитивний момент, оскшьки дозволяе розширити коло еколого-правових вщносин шляхом зарахування до них, наприклад, таких, як вiдносини щодо поводження з вiдходами. Зовсiм шша справа, коли йдеться про ядерне, енергетичне, ландшафтне, гiрниче, фаунiстичне, флористичне право, оскшьки на даний час уже аргументовано !х iснування, тобто, на думку окремих учених, це вже стало реальнютю. Щоправда з цього приводу й дос ведуться науковi дискусп. Проте наразi вщсутнш единий пiдхiд до розумiння цих рiзнопланових правових явищ. Незважаючи на те, що в останш роки майже не проводилося до^джень, в яких право природокористування розглядалося б комплексно або ставилося за мету формування едино1' концепцп загального природокористування з урахуванням природно-правових пiдходiв, а наявш науковi розробки й публшацп, як правило,

/ п(У 111 / \ I / \ II \У\ v» \

мiстять фрагментарний огляд окремих питань окреслено1' проблеми, при шдготовш дано1' статтi стали в нагодi висновки, отриманi фахiвцями у сферi теорп й фшософп права, екологiчного, земельного, аграрного права, а також

;'• ,• / ' v \\ v__) / / я

цивiльного, конституцшного, господарського та iнших галузей права, серед яких

^Ь» \\ \ 1 : \ \\ \ ' /// '' i

С. С. Алексеев, В. I. Андрейцев, Г. В. Анiсiмова, Г. I. Балюк, Ц. В Бичкова,

С. О. Боголюбов, Ю. О. Вовк, А. П. Гетьман, Б. В. Срофеев, Р. С. Юрш,

О. С. Колбасов, В. В. Костицький, I. О. Костяшкш, М. В. Краснова,

С. I. Максимов, В. Л. Мунтян, В. В. Носк, С. П. Рабшович, В. С. Шахов,

Г. Ф. Шершеневич, М. В. Шульга та ш.

^/7/П{7ПГ1

Мета статт - розробка пропозицш щодо гармонiйного реформування iнституту права загального природокористування в умовах плюралiзму форм власносп на природнi ресурси, оптимiзацii адмiнiстративно-управлiнськоi системи, сучасних ринкових механiзмiв господарювання та значного антропогенного навантаження на довкiлля.

Виклад основного матерiалу. Сьогоднi екологiчне право само по собi «стае внутрiшнiм штегруючим чинником, який значною мiрою виступае у виглядi едино1' термiнологiчноi системи, цшнюних пiдходiв, а також

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

шституцшних засад». З огляду на це слщ погодитися з тим, що «намагання в сформованих межах виокремити деякi структурнi елементи створюе внутрiшнi загрози iснуванню еколопчного права» [15, с. 87]. Особливютю сучасного етапу розвитку екологiчних правовщносин е !х постiйна й швидка оновлюванiсть, динамiчнiсть, новизна. Щодо останньо! додамо, що ми пов'язуемо це з введенням до сфери еколого-правового регулювання нових об'еклв (клiмату, озонового шару атмосфери; навколоземного космiчного простору; ландшафту; тварин та шших органiзмiв з урахуванням ix генетичного фонду; еколопчних послуг тощо), оновленням предмета галузi права, протiканням процесiв, пов'язаних з екологiзацiею всього нацiонального законодавства. Фаxiвцiв уже не дивують i не шокують динамiчнiсть реформування системи еколопчного законодавства, його розгалуженють i неоднорiднiсть. Слiд звернути увагу на конфлштнють екологiчниx i економiчниx штерешв, особливостi змiшаного методу еколого-правового регулювання, якому притаманш риси шперативного й диспозитивного характеру, а також вiднесення екологiчного права до сфери публiчно-приватного регулювання, що, безумовно, впливае на сучасний стан

7 г. I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\

iнституту права природокористування (як генерального (його ще називають

\ ^ 1\ \ 1 /г"" ' \\\ \ ' /// ; f' I ^

квазпнститут), так i самостiйниx (автономних) iнститутiв, що входять до його складу. Водночас необхщно пам'ятати, що, з одного боку, основний обов'язок держави - збереження природних ресуршв, а з шшого - вона мае забезпечувати iснуючi потреби в процес суспiльного розвитку, наслiдком чого, зрозумшо, стае

зменшення природно-сировинно! бази Украши.

^/7/П{7ПГ1

Враховуючи це, вважаемо за доцiльне навести зауваження, зроблене I. I. Каракашем, що цшком виправданою е позицiя, представлена в економiчнiй лiтературi, щодо вiднесення до природних багатств i тих, що не залучеш в суспiльне виробництво, але мають загальну доступнiсть, включаючи землi загального користування, оздоровчi водш ресурси, атмосферне повiтря, рекреацiйнi територп, природно-заповiднi об'екти, природну флору, дику фауну тощо. Зазначеш й iншi природнi багатства е виключною приналежнютю всього Укра!нського народу або народним надбанням [19, с. 84-85], а отже, тдлягають

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

використанню, охорош та вщтворенню як ресурсово-екологгчнг об'екти (тут i дат курсив наш. - Г. А.) для задоволення життевих потреб ушх i кожного на пiдставi рiвного доступу до них. Власницью, користувальницькi й розпорядницькi функцп народним надбанням за дорученням ii власника - народу кра!ни або держави можуть виконувати тiльки органi народовладдя [50].

При цьому слiд наголосити, що в контекст формування права загального природокористування й позначення на ньому правово! доктрини треба розумгги, що в термiнологiчному аспектi поняття «правовий вплив» е значно ширшим за змiстом, нiж «правове регулювання», оскiльки перше включае в себе низку правових функцiональниx утворень, зокрема, правозастосовну практику, законнють, правопорядок тощо [58, с. 308-309]. Отже, необхщно виважено й помiрковано оперувати цими поняттями. На пiдтвердження свое! позицп наведемо думку правникiв, якi правовий вплив розглядають як сощально-правове явище, що приводить мехашзм права в дш й тiсно пов'язане (спiвiснуе) iз загальноекологiчним впливом на поведшку людей з метою встановлення правового режиму !х функцiонування, забезпечення правомiрного характеру

7 г- I I, Д \\ /Ш Я \ Т * \

права природокористування задля задоволення еколопчних, економiчниx та

^ i\ \ 1 ■ \\\ ( I /// -\ 1 f I ^

iншиx публiчниx i приватних iнтересiв. Крiм того, як вiдомо, меxанiзм правового регулювання е динашчною частиною нащонально! правово! системи, системою юридичних засобiв, за допомогою яких стае можливим досягнення певно! мети в процеш реалiзацil й гарантування права загального природокористування задля

задоволення життево необхщних iнтересiв i недопущення зловживання шшими

^/7/П{7ПГ1

правами й iнтересами, а також порушення законних екологiчниx публiчниx iнтересiв i екологiчниx прав. Право в сенш законодавчого припису (основний шструмент регулювання) лише конкретизуе, закршлюе способи, типи, види права природокористування, залежно вiд суспiльноl необxiдностi унормовуе межi здiйснення та забезпечення права загального природокористування.

Вщразу наголосимо, що подш екологiчного права на правовi iнститути не самоцiль, а виступае тдгрунтям вдосконалення й подальшо! систематизацп нормативно-правових актiв, впорядкування спiвiснування мiжгалузевиx,

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

комплексних та шших правових шститулв i категорш. Доцiльно, на наше переконання, екологiчне право розглядати як самостшну галузь права, якш властива внутрiшня диференцiацiя, оскiльки воно вiдрiзняеться вiд iнших галузей права власним предметом, системою, шститутами й методом (змшаним, якому, як уже було вказано, притаманнi риси iмперативного й диспозитивного), у той же час знаходячись з сумiжними та шшими галузями в певному взаемозв'язку. Крiм того, нинi метод еколопзацп стае бiльш впливовим у суспiльствi й використовуеться майже всiма галузями права.

З огляду на це додамо, що саме комплексний тдхщ до аналiзу правових i оргашзацшних аспектiв права природокористування, що чггко простежуеться в дисертацiйному дослiдженнi В. Л. Мунтяна, дозволив йому зробити висновок про формування ново! галузi законодавства - права рацiонального природокористування й правового комплексу, що забезпечуе найбшьш

/ fity 111 / \ III \

ефективне регулювати вiдносини з охорони середовища i використання природних ресуршв При цьому вимогам рацiонального використання тдпорядкований правовий режим всiх природних ресуршв (що пов'язано з

7 (i I I, \ \\ /ЯП \

питаннями державного управлiння в цiй сфер^ кодифiкацii законодавства,

^Ь» \\ \ 1 , ' : \ \\ \ I /// ' f' I ¿/'s

вдосконалення вiдповiдальностi за порушення вимог рацiонального природокористування) [31, с. 7]. Доведено, що в основу чинно! правово1' моделi природокористування, яка передбачае право загального й спещального природокористування, покладено конструкцiю, запропоновану науковцем.

Примггно, що ii пiдтримали й розвинули у власних наукових дослщженнях

^/7/П{7ПГ1

сучасш правники [24; 21]. На пiдставi аналiзу концептуальних пiдходiв до права природокористування нами було доведено, що в умовах сьогодення воно е багатофункщональною й складною правовою категорiею, розглядаеться в об'ективному та суб'ективному розумшш, а також як: а) природне, невщчужуване право людини; б) система прав та обов'язюв суб'еклв, що виникають з приводу використання природних ресуршв (яю тюно пов'язанi з охороною, вщтворенням природних ресурсiв, забезпеченням екологiчноi безпеки); в) конституцшне право громадян; г) правова форма суспшьних

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

вщносин; г) вид суспшьних еколого-правових вщносин (як правило, похщний вщ права власност на природш об'екти); д) мiжгалузевий правовий шститут; е) самостiйний об'ект еколого-правово! доктрини; ж) самостшний об'ект дослiдження еколого-правово! науки; з) напрям державно! еколопчно! полiтики; к) форма суспiльного виробництва; л) мiжгалузевий законодавчий iнститут тощо [5, с. 36-37].

Вважаемо за необхщно зробити акцент на висновку, отриманому О. С. Колбасовим, що людство рано чи тзно усвщомить, яку небезпеку для бiосфери воно створюе своею дiяльнiстю, та розмежуе правовi норми й iнститути на природоохоронш, що входять в необхщну для виживання публгчну супергалузъ -екологгчне право, та на приватно-правов^ майнов^ за якими залишаться функцп споживчого володiння речами. Цiй супергалузi вш прогнозував велике майбутне, яке розколе вш правовi iнститути, вимоги й норми на майновi та правоохоронш, де останнiм буде належати генеральна роль у зв'язку з перенаселенням Земл^ а також враховуватимуть вичерпнють i примусове надання всix природних ресурсiв у загалъне користування, прюритетнють загально! охорони природи,

7 г- ( )/ \ W ///Г\ 'у \ А\\

природних ресуршв перед !х споживанням i розподшом мiж власниками [23,

\ 1\ \ I ft " \ Х\ vt Г /// /I / /

с. 31, 11]. Крiм того, О. С. Колбасов вважав, що майнове багатство й сприятливе

природне середовище в системi людських цiнностей мусять урiвноважувати

один одного, а екологiчне право мае з^ати колосальну iсторичну роль - воно

повинно стати противагою всьому шшому праву, що стопъ на сторож1

майнового багатства, й поеднанш з ним владi [22, с. 90].

^/7/П{7ПГ1

Загальновщомо, що на законодавчому рiвнi концепцiя подшу права природокористування на загальне та спещальне вперше була закрiплена в Закош Украхни «Про охорону навколишнього природного середовища» вiд 25.06.1991 р. № 1264-XII (ст. 38) [45]. В умовах сьогодення особливо! стратепчно! значущост набувае наближення екологiчного законодавства Украши до законодавства ввропейського Союзу, яке повинно вщбивати об'ективнi й першочерговi потреби суспiльства в комплексному правовому врегулюванш екологiчниx вiдносин, що грунтуеться на поеднаннi

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

внутршньодержавних публiчних i приватних еколопчних штерешв та iнтеграцiйноi необхщност нормативного регламентування вiдповiдних галузей, як забезпечують стабiльнiсть життедiяльностi соцiуму, верховенство права, захист основоположних прав громадян, у тому числi й права на загальне природокористування (загальнодоступне), яке належить фiзичним i юридичним особам. Вщносини у сферi природокористування певних осiб (фiзичних або юридичних) не пов'язаш лише з вiдносинами, як виникають з приводу природних об'еклв, ресурсiв. Крiм того, правовiдносинам у сферi загального природокористування притаманний вольовий характер. Ключовий момент - це пiдстави виникнення загального природокористування. При розглядi цього питання доцiльно також звернути увагу на мiжсуб'ектнi спецiальнi зв'язки, що виникають у межах зазначеного виду природокористування, особливо в умовах децентралiзацii влади в Украш.

Передушм зазначимо, що ставлення до права загального природокористування формуеться починаючи з народження й поступово розвиваеться на основi власного усвщомлення особи. Бшьш того, воно вiдповiдае

7 г / ' I \ \\ у. У // п \ \ л\\

рiвню екологiчноi культури та свщомосп, психологи, освiти, умовам розвитку

1\ \ 11 // \ \\ ( JJ I // —tS. i f I

соцiуму тощо, а розумiння цього права окреслюеться не лише знаннями в юридичнiй площиш, а й спираеться на систему шших учень тому, що право загального природокористування розглядаеться як полiфункцiональне правове явище. До того ж це право пов'язують з такими сощальними явищами, як

релтйш уявлення, моральш принципи, естетичш почуття, фшософсью погляди

^/7/П{7ПГ1

та iншi сощальш чинники, що утворюють складовi нащонального екологiчного менталiтету й формують сучасну еколопчну полiтику.

З огляду на це вбачаеться за доцтьне зупинитися на таких ознаках, як природно-сощальний характер, безперешкоднiсть, безоплатнiсть, крiм того, природш об'екти не закрiплюються за вщповщними суб'ектами (як правило, йдеться про незаборонеш для цього мюця i строки), спрямованiсть на задоволення життево необхiдних потреб, без заподiяння шкоди довк1ллю, а також не потрiбнi (а) надання вiдповiдних дозволiв i затвердження лiмiтiв (нормативiв) вилучення,

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

(б) використання техшчних приладдв тощо, за винятком обмежень та шших iмперативних приписiв, передбачених законодавством Укра!ни для екологiчно небезпечного використання природних ресурсiв, порушення бiологiчного рiзноманiтгя. На сучасному етапi розвитку еколопчних правовiдносин у сферi загального природокористування також обов'язково треба отримати згоду власника природних ресурсiв, якi знаходяться у приватнiй власностi (наприклад, ст. 66 ЛК Укра!ни). З приводу останнього додамо, що це питання е дискусiйним, але деякi фахiвцi пропонують згоду власника звести до вщсутност оприлюднено! iнформацii про заборону щодо вiльного доступу до користування природним об'ектом. Взагалi правове регулювання за способом поеднання загальних юридичних дозволiв i загальних юридичних заборон класифжують на два види: загальнодозволений (дозволено все, що прямо не заборонено законом) i спецiальнодозволений (дозволено лише те, про що прямо зазначено в закош). Поява цих шститулв зумовлена перерозподтом сфери як правового впливу мiж галузями права, так i використання того чи iншого методу правового регулювання, тобто формуються так званi «пограничш» шститути, наприклад, на

J , Д \ \ /ШДч 'у \ Л\\

стику галузей екологiчного, цившьного, господарського, конституцiйного,

1\ \ I \ \\ \ JJ I // —i f I

земельного та iн.

Як уже зазначалося, безперешкодний доступ до природних ресуршв

надаеться безпосередньо суб'ектам у процес реалiзацii права загального

користування, оскшьки ч. 2 ст. 13 Конституцп Укра!ни проголошуе, що кожен

громадянин мае право користуватися природними об'ектами права власностг

®»I D V Г1 С" а 11» »

народу вгдповгдно до закону. Проте деяк науковцi переконаш в тому, що в сучасних умовах стае недоречним збереження шституту права загального природокористування в тому вигляд^ в якому вш закршлений у Законi Укра!ни «Про охорону навколишнього природного середовища» вiд 25.06.1991 р. № 1264-XII (ст. 38) [45]. Водночас слщ пам'ятати, що цей Закон був прийнятий ще 25.06.1991 р. (на радянському простор^ за вiдсутностi плюралiзму форм власност на природнi ресурси (це перший рш незалежностi та переходу до ринкових вiдносин, початок зародження нових концепцiй, появи ранiше не

Теoрiя i практика nравoзнавсmва. — 20l7. - Вип. 2 (l2) ISSN 2225-б555

вщомих зa доби СРСР шститулв). Kрiм того, в Укрaïнi й дос дie Зaкон «Про прaвонaстyпництво Укрaïни» вiд 12.09.1991 р. № 1543-XII [47], який, до реч^ пропонyeться виклaсти в новш редaкцiï. Haприклaд, зaреeстровaно проект Укрaïни «Про внесення змiн до «Про прaвонaстyпництво

Укрaïни», який передбaчae скaсyвaння дй' aктiв СРСР тa територiï Укрaïни» [40]. Доцшьно тaкож взяти до yвaги, що ^бшет Miнiстрiв Укрaïни подaв до Верховно!' Рaди зaконопроект про визнaння тaкими, що втрaтили чиннiсть, aктiв оргaнiв держaвноï влaди тa yпрaвлiння Укрaïнськоï РСР i постaнови Верховно!' Рaди Укрaïни «Про порядок тимчaсово!' дп нa територi!' Укрaïни окремих aктiв зaконодaвствa Союзу РСР» вщ 12.09.1991 р. № 1545-XII i тaкими, що не зaстосовyються та територп Укрaïни, aктiв оргaнiв держaвноï влaди i yпрaвлiння Союзу РСР (реестр. № 6480 вщ 22.05.2017 р.) [51], яким пропонуеться скaсyвaти все рaдянське зaконодaвство. Безумовно, прийняття згaдaного проекту

/ гГ**'1II / 1\ /I \ III v» V

сприятиме формyвaнню сaмодостaтньоï нормaтивно-прaвовоï бaзи Укрaïни, бо зaстосyвaння тaких aктiв пiсля 25-рiччя незaлежностi Укрaïни, нa нaш погляд, може сприймaтися свiтовою спiльнотою i як неповнощннють прaвовоï системи

/ ri / h д \\ V ■ "-j^jy /Ж Af\[ \

Укрaïни, i як неспроможнють влaди зaбезпечити нaлежне нормaтивно-прaвове

^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ i /// ' f' I ¿/'s

регyлювaння вiдповiдних прaвовiдносин. Це знов тaки свiдчить про необхiднiсть кодифiкaцiï екологiчного зaконодaвствa, i це не нayковa дискушя, a реaльнiсть, яку требa прийняти й розробити дieвий нормaтивний прaвовий aкт, що вiдповiдae мiжнaродним стaндaртaм.

До того ж зaпропоновaно визтати тaкими, що втрaтили чиннiсть: aкти

^/7/П{7ПГ1 lui*

оргaнiв держaвноï влaди тa yпрaвлiння Укрaïнськоï РСР, yхвaленi й введет в дш до 24.08.1991 р. (що узгоджуетъся з вищезазначеним, а саме трансформуетъся на Закон Украти «Про охорону навколишнъого природного середовища»), ^м Деклaрaцiï про держaвний суверенитет Укрaïни вiд 16.07.1990 р., Акта проголошення незaлежностi Укрaïни вщ 24.08.1991 р., aктiв, що стосуються aдмiнiстрaтивно-територiaльного устрою i держaвного кордону Укрaïни, aктiв, якими нaдaно згоду нa обов'язковiсть мiжнaродних договорiв, уктадених Укрaïнською РСР, тa aктiв, прийнятих з метою зaбезпечення виконaння тaких

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

мiжнародних договорiв; Постанови Верховно!' Ради Украши «Про порядок тимчасово1' дп на територп Украши окремих аклв законодавства Союзу РСР» вщ 12.09.1991 р. № 1545-Х11 [46]. Прикiнцевi й перехiднi положення цього законопроекту будуть набирати чинностi через шють мiсяцiв з дня його опублшування. Тимчасово, до прийняття законодавчих та iнших нормативно-правових аклв Украши, що регулюють вiдповiднi правовщносини, на територп' Украши застосовуються: не бшьше нiж три роки з дня набрання чинностi цим Законом - кодифшоваш акти Украïнськоï РСР, Основи законодавства Союзу РСР; не бшьше н1ж один р\к з дня набрання чинностг цим Законом - закони УкраХнсъкоХ РСР; не бшьше шж шють мюящв з дня набрання чинност цим Законом - тдзаконш нормативно-правовi акти Украшсько1' РСР, тобто прискорення науково-теоретичних розробок щодо основоположних iнститутiв екологiчного законодавства й права i нормативно-правового акта, який виступатиме «наступником» вказаного Закону, стане в нагодг Як наслщок, науковцi знов повернуться до багаторiчноï дискусiï щодо доцiльностi прийняття Еколопчного або Ландшафтного кодексу Украши, Кодексу закошв про охорону

/ г / )/ X \\ //Я , \ 5

навколишнього природного середовища тощо [1; 2; 57 та ш].

\ \\ \ I i - r \ /// Л Л / I /

Крiм того, в умовах сьогодення все гострше постае питання щодо

можливостi реалiзацiï конституцiйно-правовоï доктрини у сферi права на загальне

використання природних ресуршв громадянами (а в деяких випадках правники

наважуються вести мову i про шших суб'еклв правовiдносин). Безумовно, воно

встановлене на законодавчому рiвнi, але дiйового правового механiзму його

^/7/П{7ПГ1 lui*

забезпечення дос бракуе. У Конституцн Украши закрiплено: а) кожен громадянин мае право користуватися природними об'ектами права власност народу зпдно iз законом; б) власнiсть не повинна використовуватися на шкоду людиш й суспшьству; в) вiд iменi Украшського народу права власника здшснюють органи державно!' влади й органи мюцевого самоврядування та iн. Однак указанi органи, передаючи природнi об'екти у власнiсть, користування або оренду, фактично не створюють умов для забезпечення гарантованого Основним Законом краши права користуватися природними об'ектами права власност народу згiдно iз законом

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

(ч. 2 ст. 13). Майже аналопчне положення мютить ст. 324 Цивтьного кодексу Украши. Однак бажано звернути увагу ще й на те, що разом i3 конституцшними екологiчними природними права юнують i вiдповiднi обов'язки. Отже, виходячи 3i змiсту конституцiйних положень можемо констатувати, що в нашiй крайш не ттьки офiцiйно визнана теор1я «сошальноИ держави» (введено в науковий обк Лоренцом фон Штейном) i за^плене прагнення сучасноi Украiнськоi держави вщповщати статусу правовоi, а й вщображеш ознаки соцiальноi держави. З огляду на це науковцi мають змогу встановити, що саме стало тдставою для одночасноИ фiксацii разом з шшими характеристиками положення про те, що головною ознакою УкрашськоИ держави е ii проголошення як соцiальноi i правовоi [20, с. 26; 34 ; 38; 27 та ш.].

Вбачаеться, що закршлення в Основному Законi Украiни тези про те, що наша крана е «сошальною державою», пов'язане iз зародженням концепту «екологiчноl держави», що впливае на шститут права природокористування. Бшьш того, як уже наголошувалося, положення щодо цього знайшли свое

вiдображення не лише на конституцшному рiвнi i в нормах чинного

7г / i< А\\ //Д I \ л\\

законодавства, а й набули подальшого розвитку в наукових працях украiнських

^ i\ \ 1 ,••• • ■ \\\ ( I /// -\ 1 / I ^

учених, зокрема В. I. Андрейцева [3], Г. I. Балюк [6], А. П. Гетьмана [14], Н. Р. КобецькоИ [21], В. М. Комарницького [24], В. В. Носка [32] та ш. Фахтвш все частше використовують такi поняття, як «еколопчна функцiя держави», «екологiчна функшя права», «екологiчна функцiя управлiння». Ниш стае також

«модним» вести мову про формування еколопчноИ держави, тдтвердженням

^/7/П{7ПГ1

чого е напрацювання С. О Боголюбова [10; 11], В. В. Петрова [35], Ю. С. Шемшученка [62]. Крiм того, окреслена проблема обговорюеться пiд рiзними кутами, а дискушя набувае ново! форми, що легко помггити навiть iз назв робiт К. А. Машненкова [29], А. О. Мшяева [30], О. В. ПавловоИ [33], А. К. СоколовоИ [54], П. Стецюка [55], М. I. Хилька [61] та ш. Однак, як було вказано, висновки фахiвцiв е доволi дискусшними, що несе багато позитивного (лише в суперечш народжуеться ютина). Такий стан справ пояснюеться тим, що багато в чому результати залежать вщ економiчного стану краши (наприклад, у

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

ст. 1 Конституцп Чорногорп мютиться положення про розбудову еколопчно! держави [64]). Натомють у нашш крш'ш нинi продовжуеться спiр щодо формування еколопчно! держави й доцшьност закрiплення ще! правово! категорй' при внесенш змiн до Конституцп Украши. Виршення цього питання вимагае проведення грунтовних наукових дослiджень щодо встановлення юридичних складниюв, ознак, сощально! зумовленост, забезпеченостi та iншиx елементiв поняття «екологiчна держава».

Вважаемо за доцшьне навести висновки, зробленi суддею Конституцшного Суду Украши П. Стецюком, а саме: наявнiсть у текстi Основного Закону положень ст. 16, вщповщно до яко! забезпечення еколопчно! безпеки i пiдтримання еколопчно! рiвноваги на територп Украши е обов'язком держави, а також ст. 50 Конституцп Украши (де закршлено конституцшне право на безпечне для життя i здоров'я довкiлля та гарантп вшьного доступу до шформацп про стан довкшля) дае пiдстави стверджувати про можливе декларування Укра!ною свого статусу «еколопчно!» держави [55], що цшком вiдповiдае загальносвiтовiй еволюцп сучасного конституцiоналiзму, яка виразно

7 г / ' I \ \\ у. i-Е^Я^И У // п \ 4 \ •'Л

прямуе у бш посилення його екологiзацil [17].

\ ^i* \\ \ I ft" \ Х\ vt Г /// ' /1 / у/ D^S /

З огляду та тему статл й наведенi погляди науковщв, вважаемо за

необxiдне окремо зупинитися на сервiтутному правi в еколопчних

правовiдносинаx, що е ще одним свщченням iснування «пограничних правових

шстшулв» як засобiв реалiзацil права загального природокористування завдяки

розгалуженню екологiчниx обов'язюв щодо забезпечення безперешкодного

^/7/П{7ПГ1

доступу до природних об'еклв. В умовах сьогодення це вже не лише не тдтримаш актами правозастосування науковi концепцй'. Наприклад, Верховний Суд Украши вщмовив у допуску заяви про перегляд i залишив сервiтут в сил^ до того ж суди обгрунтовували виправданiсть i доцiльнiсть встановлення постшного безоплатного земельного сервiтуту на право проходу i про!зду на транспортному засоб^ спираючись на те, що в документацп на земельну дшянку - висновку управлiння архггектури i мiстобудування - вже було передбачене право проходу сумiжного землекористувача. Крiм того, в ситуацiйнiй сxемi та на

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

плаш меж зон обмежень i сервпулв земельноИ дшянки визначеш межi i площа частини земельноИ дшянки, на якiй дiе сервпут.

На пiдтвердження цього наведемо такий факт. Колегiя суддiв СудовоИ палати в цивiльних справах Верховного Суду Украши у складi А. Г. Яреми, Н. П. Лященко, Я. М. Романюка, розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ршення Апеляцшного суду ОдеськоИ областi вiд 23 липня 2015 р., а також колепя суддiв судовоИ палати у цившьних справах Вищого спецiалiзованого суду Украши з розгляду цивiльних i кримшальних справ, вивчивши цю ж справу, але за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про встановлення земельного сервiтуту, зробили висновок, що сервпутне право проходу i про1зду для ОСОБА_5 через дiлянку площею 16 м ОСОБА_4 не встановлюватиме для неИ як власника о6слуговуючо1 дiлянки додаткових суттевих обмежень i обтяжень при користуванш дiлянкою, тому такий сервпут був найменш

/ лг ¡С/ II У 1\ / \ II \

обтяжливим. У ршенш суду були вказанi координати частини земельноИ дiлянки, на якiй дiе сервiтут, з огляду на те, що у вщомосл вирахування площ упдь земельноi дiлянки частина земельноИ дiлянки позначена як вiдведена «шд

/ fW I/ д \\ V ■ ~j^r /ж АГ\1 \

про1зди, проходи та площадки» [60]. До наведеного слiд лише додати, що

\ ^i* \\ \ i f ~ \ \\ vv | /// /I / // ft^S /

рiшення суду про встановлення земельних сервiтутiв необхiдно обов'язково рееструвати в Державному реестрi речових прав на нерухоме майно. Проте питання щодо того, як таке ршення суду примусово виконати у випадку кнорування його власником земельноИ дiлянки, знову залишаеться вiдкритим.

Зазначимо, що концепшя подiлу права природокористування на загальне i

^/7/П{7ПГ1 lul*

спешальне не знайшла свого закрiплення ш в Кодексi Украiни про надра (далi -КУпН), нi в Земельному кодекс Украши (далi - ЗК), ш в законах Украши «Про охорону атмосферного повггря», «Про природно-заповщний фонд Украiни» та ш. У данiй статтi спробуемо з'ясувати, чи юнуе можливiсть формування шституту права загального природокористування, а якщо «так», то яким чином це вщбуватиметься, з урахуванням положень Кодексу Украши про надра та Закону Украши «Про природно-заповщний фонд Украши».

Передушм треба вщповюти на питання: чи доцшьно взагалi закрiплювати

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

право загального користування в Кодекс Укра!ни про надра, чи е шдстави, необхщшсть i перспективи його формування в реашях сьогодення, де його витоки. До реч^ деяк науковцi наполягають на тому, що в згаданих природноресурсових сферах право загального природокористування все ж мае мiсце, але, ще раз наголошуемо, що це дискусшне питання. На нашу думку, основш складовi деяких екологiчних правовщносин (наприклад, надрокористування), що виникають зпдно з умовами, зазначеними в нормативно-правових актах, не вщповщають загальновизнанiй характеристик права загального природокористування.

Однак Р. В. Бiловус вважае, що «тд загальним користуванням надрами потрiбно розумiти право всiх фiзичних осiб, що перебувають на територп Укра!ни, безоплатно, без закрiплення надр за окремими особами й без надання вiдповiдних дозволiв здiйснювати користування надрами з метою задоволення власних життево необхiдних побутових i господарських потреб, у т. ч. естетичних, оздоровчих, рекреацшних, культурно-освiтнiх тощо, за винятком

обмежень, установлених чинним законодавством» [8, с. 133]. З огляду на

I/n I )/ \ \\ V-^BL^H ) /1ЯГ \ \ м

наведене доцiльно розкрити змют i суть правово! категорп «територiя» та ii

\ \ Y\ //ш1 ' % I / /

юридичнi ознаки, тим бiльш, що нi в наущ, нi в законодавствi не юнуе единого визначення i загальновизнаного пiдходу. Передусiм зазначимо, що, на переконання науковця, положення ст. 14 КУпН, в якiй наголошуеться, що перелш видiв користування надрами е далеко не вичерпним (на що

опосередковано вказуе така теза, як «задоволення шших потреб», тобто можливi

^/7/П{7ПГ1

й iншi види), а чинним законодавством врегульовуеться питання користування лише щодо наведених у КУпН видiв. На пiдставi цього Р. В. Бшовус робить висновок про можливють установлення шших видiв користування надрами, у тому чи^ й у порядку загального користування [Там само, с. 133].

На жаль, вищенаведеш аргументи навряд чи можна вважати обгрунтованими. По-перше, науковець вщносить до видiв загального надрокористування т, що передбаченi ст. 23 КУпН, а також спелеотуризм, котрий е рiзновидом спортивного туризму, збирання рiзних мiнералiв, камiння,

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

прських порщ тощо для геолопчних колекцш, альтшзм, ландшафтний дизайн i паркове мистецтво [8, с. 134], використання палеонтологiчних об'ектiв, наукову та навчальну дiяльнiсть у сшьськогосподарських цiлях, спелеологiю тощо [7, с. 167]. Постае питання (i воно е ключовим): чи виникають при цьому правовщносини щодо загального надрокористування (а якi сумiжнi правовiдносини мають мiсце), чи доцтьно !х правове регулювання. По-друге, автор (на наш погляд, якось боязко) наполягае на тому, що процес формування такого правового явища хоча б треба розпочати, але його мюце в системi еколопчного права ще не вщнайдене. По-трете, Р. В. Бшовус обмежуе суб'ектний склад правовгдносин загального надрокористування, оскшьки веде мову лише про громадян як фiзичних ошб, що можуть здiйснювати лише техшчно нескладне користування надрами для тдземного будiвництва (переважно при будiвництвi й експлуатацп громадянами пiдземних сховищ для збер^ання харчових продуклв, вирощування грибiв тощо). По-четверте, разом iз зазначеним учений виокремлюе загальне надрокористування для цшей, не

пов'язаних з видобутком корисних копалин, отриманням матерiально-речових

7г / i< А\\ //Д I \ Л\\

благ, яке мае на метi забезпечення права громадян на: дозвiлля i вiдпочинок,

^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ ' /// '' I

збереження й полiпшення !х здоров'я, задоволення !х духовних i культурних

потреб тощо [Там само, с. 166].

Додамо, що наведений перелш видiв права загального надрокористування

доволi сумнiвний i дискусiйний, суперечить низщ приписiв, що мiстяться в

нормативно-правових актах, наприклад, у Законi Укра!ни «Про туризм» вiд

^/7/П{7ПГ1

15.09.1995 р. № 324/95-ВР [49], Податковому кодекш Укра!ни (редакцiя станом на 15.04.2017 р.) [36], а також загальновизнаним концептуальним засадам права загального природокористування.

Безумовно, Закон Укра!ни «Про туризм» визначае загальш правовi, органiзацiйнi й соцiально-економiчнi засади реалiзацii державно! полiтики Укра!ни в галузi туризму i спрямований на забезпечення закрiплених Конституцiею Украши прав громадян на вiдпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, безпечне для життя i здоров'я довкiлля, задоволення духовних

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

потреб та шших прав при здшсненш туристичних подорожей. Вш встановлюе засади ращонального використання туристичних ресуршв i регулюе вiдносини, пов'язаш з органiзацiею i здiйсненням туризму на територп Украши. Проте туризм слщ розглядати не тшьки як тимчасовий вшзд особи з мюця проживання в оздоровчих, пiзнавальних, професшно-дшових чи iнших цшях без здшснення оплачувано1' дiяльностi в мiсцi, куди особа вщЧжджае, а ще й як, наприклад, майновi вiдносини в галузi туризму, заснованi на рiвностi, автономп волi i майновiй самостiйностi !х учасникiв, якi регулюються Цившьним i Господарським кодексами Украши з урахуванням особливостей, встановлених згаданим Законом. До того ж треба пам'ятати, що законодавством як окремi види (ст. 4 Закону Украши «Про туризм») визнаються еколопчний (зелений), сiльський, мисливський, пiдводний, гiрський та iн. Як наголошуе В. I. Вишневський, екотуризм - це туризм у мюця з вщносно незайманою природою, до цшних у

/ ri^ /Су 111 II vx\ v» \

природному вiдношеннi об'ектiв з метою отримання задоволення вiд перебування

на природ^ розширення знань про не1' i оздоровлення [12, с. 4]. Науковець вважае,

що екотуризм немислимий без екоресуршв, якими е об'екти й явища природного

7г / I< А\\ /шД I \ л\\

чи природно-антропогенного походження, що мають певну привабливiсть,

i\ \ I \ Vv \ JJ I // —tS. i f I

можуть бути використанi i використовуються в екотуризмi [Там само, с. 19]. У ст. 1 Гаазько1' декларацп Мiжпарламентськоi конференцп з туризму останнiй розглядаеться як сфера послуг i дiяльнiсть, що мае найважливше значення для життя людей i сучасних суспiльств, перетворилася на важливу форму

використання вшьного часу окремих осiб i е основним засобом мiжособистiсних

^/7/П{7ПГ1

зв'язюв i полiтичних, економiчних i культурних контактiв, якi стали необхiдними в результал iнтернацiоналiзацii всiх секторiв життя нацш [13]. Натомiсть фахiвцями в галузi господарського права (В. О. Квартальним, М. I. Кубашкiним, Е.Л. Писаревським, М. В. Семеновою та ш.) туризм розглядаеться, як правило, як галузь економiки, а туристична дiяльнiсть - вид економiчноi дiяльностi, проте деякi науковцi екотуризм не вважають «класичною формою туризму» i його рiзновидом через вiдсутнiсть низки юридичних ознак, що характеризують туризм як господарсько-правову категорш.

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

Крiм того, доцшьно враховувати й особливост обмеження доступу до туристичних ресуршв (як найбшьш природних ресуршв, що використовуються в туристичнш галуз^, що визначаеться !х реальною пропускною спроможнютю, рiвнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та iншими умовами. Доречно вести мову й про специфшу охорони, вщтворення, забезпечення вимог еколопчно! безпеки при використаннi природно-туристичних об'ектiв.

Таким чином, предметом окремого до^дження мають бути: а) власне особливост суб'ектного складу зазначених правовщносин; б) забезпечення й реалiзацiя доступу фiзичниx осiб до корисних властивостей надр (при цьому необхщно брати до уваги, що прюритетним завданням вiдразу стае врахування едност екологiчноi системи i комплексного, штегрованого, екосистемного пiдxоду до сталого використанш природних об'ектiв); в) визначення життево

/ п^ III / \\ ' / \ ii \ \

необхщних потреб, якi не суперечать публiчним i приватним iнтересам iншиx ошб, а lx задоволення не заподше !м шкоди i не створюе незручностей, до того ж

вщбуваеться необтяжуючими способами та ш. Звщси доходимо висновку, що у

г / \ \\ V, У // п \ \ \ I

ст. 23 КУпН взагалi не йдеться про самостшний рiзновид права загального

^Ь» \\ \ 1 / : \ \\ \ ' /// '' i

користування [4], цей концепт е найбiльш поширеним в еколого-правовiй науцi.

Безперечно, будь-якi iнтереси разом iз мотивацiею i потребами е рушiйною

силою дiяльностi людей. Проте якщо мотивацiя - це загальне поняття, яке

визначае процес свщомого вибору людини того або шшого типу поведiнки, що

вiдрiзняеться комплексним впливом зовнiшнix (стимули) i внутрiшнix (мотиви)

^/7/П{7ПГ1

чинниюв, то потреба - це ставлення суб'екта до об'екта, на який спрямована дiя, до умов свого юнування. 1нтерес, у свою чергу, завжди виражае юридичний намiр суб'екта досягти певних благ, якi як прямо дозволяються правом, так i не заборонеш ним [28, с. 87], вш властивий лише людиш через життя в соцiумi, де виникають суспшьш вiдносини, якi необхщш для задоволення потреб.

Р. В. Бшовус переконаний, що в законодавствi про надра мае бути деталiзований меxанiзм правового регулювання загального користування надрами для цшей, не пов'язаних iз видобуванням корисних копалин, бо iснуючi

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

в цш галузi правовi норми в розрiзнених актах декларативш, схематичш, недосконалi за формою та змютом [7, с. 167]. Однак чггких i виважених пропозицiй щодо вдосконалення чинного екологiчного законодавства вш знову не наводить. Бiльш того, тсля публiкацii статтi, що розглядаеться, до КУпН вносилися змiни, яю, звiсно, науковець не мiг врахувати, хоча це, на нашу думку, вплинуло б на його точку зору на право загального надрокористування.

Додамо, що вчений акцентував на дуже важливому момент - неналежна регламентацiя вказаного iнституту, оскiльки ниш в УкраНш поширеними залишаються злочини проти довкшля, серед яких найбшьш суперечливими е справи щодо порушення правил охорони або використання надр.

Наприклад, розглянемо ухвалу слiдчого суддi Змпвського районного суду ХарювськоИ областi В. В. Овдiенка (вiд 11.07.2016 р., № 1-кс/621/160/16) щодо клопотання слiдчого Зм1вського вщдшення Чугу1вського ВП ГУНП в Харювськш областi ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна. Встановив, що 07.07.2016 р. слщчий СВ Змпвського вщдшення Чугу1вського ВП

ГУНП у Харювськш обл. ОСОБА_2 пiд час досудового роз^дування

7г / i< А\\ //Д I \ л\\

кримiнального провадження № 12016220300000789 вiд 01.07.2016 р. за фактом

^Ь» \\ \ 1 , ' : \ \\ \ ' /// '' I

вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК Украiни (незаконне

видобування корисних копалин загальнодержавного значення), повторно

звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в

якому зазначив, що 01.07.2016 р. до Змпвського вщдшення Чугу1вського вiддiлу

полщп Головного управлiння Нацiональноi полiцii в Харювськш обл. надiйшов

^/7/П{7ПГ1

рапорт сшвробггника ГРПП Змй'вського вiддiлення ЧугуИвського ВП ГУНП в Харкiвськiй обл. про те, що в сел. Островерхiвка (Змпвський р-н, Харкiвська обл.) здшснюеться незаконний видобуток корисних копалин iз саморобного кар'еру.

Згiдно зi ст. 6 Кодексу Украiни про надра корисш копалини за своИм значенням подiляються на кориснi копалини загальнодержавного i мiсцевого значення. Вщнесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та мюцевого значення здшснюеться Кабшетом Мiнiстрiв

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

Украши за поданням центрального органу виконавчоi влади, що забезпечуе формування державно1' полггики у сферi охорони навколишнього природного середовища. В Постановi Кабiнету Мiнiстрiв Украши «Про затвердження перелiкiв корисних копалин загально державного та мiсцевого значення» вщ 12.12.1994 р. № 827 (далi - Постанова) вказуеться, що пюок вiдноситься до корисно1' копалини «сировини пiщано-гравiйноi» (за фактом), а саме мюцевого значення. Разом з тим ч. 2 ст. 240 КК Украши передбачена кримшальна вiдповiдальнiсть за порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкшля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, у витягу з СРДР не зазначено квалiфiкуючi ознаки ч. 2 ст. 240 КК Украши чи то порушення встановлених правил використання надр, яке створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкшля, чи то незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Тобто слщчим не вказана об'ективна сторона цього кримшального правопорушення. У клопотанш, з посиланням на Постанову, вказуеться, що тсок вщноситься до корисно1'

7 Г / ' I \ \\ к. '-Е^З^И / // п \ \ л\\

копалини «сировини пiщано-гравiйноi», однак у клопотаннi не конкретизовано,

\ \\ \ I ff " s \ \\ /// Л / ( I ft^S /

чи вiднесено зазначеш копалини до загальнодержавних чи мюцевого значення. В

самш же Постановi пiсок вiднесено до корисно1' копалини мюцевого значення -

«сировини пiщано-гравiйноi». Частина 3 ст. 214 КПК Украши вимагае, що

здшснення досудового розслщування до внесення вiдомостей до СРДР або без

такого внесення не допускаеться. Слщчим не надано доказiв того, що до СРДР

^/7/П{7ПГ1

внесено вщомост, якi мютять короткий виклад об'ективно1' сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК Украши [60].

Наведене стосуеться також i самовшьного використання надр, що розглядаеться як користування надрами за вщсутност на це дозвшьно! документацп, передбачено1' законом [41], але у справах, як правило, не звертаеться увага на вимоги для встановлення факту самовшьного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр використовуеться пряме вимiрювання (замiри розробок, кар^в, накопичених надр) разом з аналiзом

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

матерiалiв геологорозв^вальних робгг (геолопчш, пдрогеолопчш карти

родовищ за 1х наявностi). Безумовно це великий недолш.

З огляду на це вбачаеться, що ниш, коли створено умови для поглибленого

вивчення права природокористування, при змшенш нормативних припишв

доцшьно застосовувати визнаш свiтовою спiльнотою природно-правовi пiдходи,

оскiльки лише це дозволить втшити в життя задуми школи природного права,

досягнення багатовiковоi еволюцн правовоi доктрини, врештi-решт, сприятиме

гармошзацн екологiчних iнтересiв людини й суспшьства.

Не випадково С. О. Боголюбов, дослщжуючи проблеми й напрямки

правотворчоН дiяльностi у сферi охорони довкшля та рацюнального

природокористування, робить акцент на певнш невизначеностi науки, права та

еколопчного законодавства [9, с. 42-50]. Це пояснюеться тим, що низка питань

щодо безперешкодного доступу громадян до природних ресуршв пов'язана з

/ /ч У II / \ / \ II \v\ VI» \

вимогами дотримання права загального природокористування i мае велику

кiлькiсть недолiкiв: вщсутнш ефективний i дiевий правовий мехашзм реалiзацii

iмперативних приписiв, iснування великоИ кiлькостi декларативних положень,

7г / i< лW /шД l \ л\\

низький рiвень вирiшення процедурних питань, змютовна невизначенiсть

\ \\ \ Т1 f ~ ' \ у\ ^И /// Л /I / у / ft^S /

законодавчих термiнiв тощо.

Окремо зупинимося на особливостях права загального

природокористування об'ектами природного-заповiдного фронду (на прикладi

дендропарюв), оскiльки це питання сто1ть дуже гостро. В еколопчно-правш

науцi питання реалiзацii права загального користування об'ектами природно-

^/7/П{7ПГ1

заповiдного фонду на даний момент залишаеться малодослiдженим. Тому спочатку розглянемо проблеми, пов'язаш з вщвщуванням дендропаркiв (правом загальнодоступного природокористування, особливо правом на задоволення потреб проИзду, проходу для мешканцiв прилеглих територш тощо), що в сучасних умовах, як правило, пов'язано iз задоволенням публiчних i приватних iнтересiв. 1м притаманне видове рiзноманiття, а тдпорядкування дендропаркiв та iнших об'ектiв природно-заповщного фонду мае багатогалузевий характер.

Так, народним депутатом А. Яценком на розгляд ВерховноИ Ради Украши

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

подано проект Закону Украши «Про внесення змш до Закону Украши «Про наукову i науково-техшчну д1яльнють» вщ 31.03.2015 р. за № 2498 щодо безоплатного вщв^вання дендролопчних парюв», до якого знов повернулися у травш - червш 2017 р. [39]. Цей документ мае таю ознаки: наукова необгрунтованють, непослщовнють у викладеннi матерiалу, наявнють велико! кiлькостi розбiжностей у законодавчих приписах, що суперечить загальновизнаним положенням еколого-правово! доктрини. На наш погляд, цей законопроект е безпрецедентним щодо «якостЬ» нормотворення i вже втратив актуальнють. Пояснимо свою позицiю.

По-перше, до Закону Украши «Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть» вiд 13.12.1991 р. № 1977-XII [43] (що, до реч^ втратив чиннють з огляду на прийняття Закону Украши «Про наукову i науково-теxнiчну дiяльнiсть» вiд 26.11.2015 р. № 848-VIII [44]) пропонуеться внести таю змши: ч. 10 ст. 15

/ /ч У I / \ Г / \ II \\л \

роздшу I законопроекту доповнити реченням четвертим такого змюту: «Нацiональна академiя наук Украши та нацiональнi галузевi академп наук Украши, в шдпорядкуванш яких знаходяться дендрологiчнi парки, зобов'язаш

Г / I< \ \\ /#/г\I ill

забезпечити безоплатне вщвщування дендрологiчниx паркiв жителям населених

i\ \ I \\Ч ( JJ I // —i f I

пунктiв, в адмiнiстративниx межах яких розташованi парки».

Для повноти розгляду питання нагадаемо, що Закон Укра!ни «Про наукову

i науково-техшчну дiяльнiсть» вiд 13.12.1991 р. № 1977-XII закршлював правовi,

органiзацiйнi та фiнансовi засади функцiонування i розвитку науково-техшчно!

сфери, мiстив положення щодо необхщност створення умов для науково! й

^/7/П{7ПГ1

науково-теxнiчноi дiяльностi, забезпечення потреб суспшьства i держави у технолопчному розвитку. Так, ст. 15 цього Закону встановлювала правовий статус Нацюнально! академп наук Украши i нацiональниx галузевих академiй наук. Крiм того, вiдповiдно до ч. 10 ст. 15 цього Закону держава передавала нацюнальним академiям у безстрокове безоплатне користування без права змши форми власност основш фонди, а також обiговi кошти. Використання майна, переданого нацюнальним академiям, здiйснювалося ними за законодавством i статутами академш. Земельнi дiлянки надавалися академiям у постшне

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

користування або в оренду зпдно iз земельним законодавством Украши.

Прийнятий у 2015 р. новий Закон «Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть», як i попереднiй, у преамбулi мiстить положення про те, що вш визначае правовi, оргашзацшш i фiнансовi засади функцiонування i розвитку у сферi науковоi i науково-технiчноi дiяльностi, створюе умови для провадження науковоi i науково-технiчноi дiяльностi, задоволення потреб суспiльства i держави у технологiчному розвитку шляхом взаемодн освiти, науки, бiзнесу та влади. Проте новий Закон мае сутаж особливостi. Зокрема, виходячи зi змюту нового Закону рiвень розвитку науки i технiки е визначальним чинником прогресу суспiльства, пiдвищення добробуту громадян, 1х духовного та iнтелектуального зростання саме цим зумовлена необхiднiсть прюритетно! державноi пiдтримки розвитку науки як джерела економiчного зростання i невщ'емно! складово! нацiональноi культури й освгги, створення умов для реалiзацii штелектуального

/ j^V пС/ II / \ / \ II v» \

потенцiалу громадян у сферi науково! i науково-технiчноi дiяльностi, забезпечення використання досягнень вiтчизняноi i свiтовоi науки й техшки для задоволення

сощальних, економiчних, культурних та iнших потреб.

7 Г / i < Д \\ //Д I \л\\

Зупинимося на текст детальшше. Так, згiдно зi ст. 1 Закону Украши «Про \ \\ \ 11 ff " \ х\ vt Г /// /I / [

наукову i науково-технiчну дiяльнiсть» (далi - Закон 2015 р.) дендропарк

розглядаеться як тип наукового пiдроздiлу - структурний шдроздш юридично!

особи, основним завданням якого е провадження науково!, науково-техшчно! або

науково-органiзацiйноi дiяльностi, у штат якого посади наукових прашвниюв

становлять не менш як 50 %. Вщповщно до ч. 2 ст. 7 Закону 2015 р. створення,

^/7/П{7ПГ1

реоргашзашя i лшвщашя державних наукових установ здiйснюються в визначеному Кабшетом Мiнiстрiв Укра!ни порядку. Нацюнальна академiя наук Укра!ни, нацюнальш галузевi академй наук утворюють, реоргашзують, лiквiдують науковi установи, що перебувають у !х вiданнi, з урахуванням норм Закону Укра!ни «Про особливост правового режиму дiяльностi Нацiональноi академп наук Укра!ни, галузевих академiй наук та статусу !х майнового комплексу» [44]. У ч. 5 ше! статтi зафшсовано, що землекористування i реалiзацiя прав власника земельних дшянок (для приватних наукових установ), у

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

тому чи^ набуття вщповщних прав на землю, здшснюються науковими установами вщповщно до земельного законодавства. Земельш дiлянки передаються державним i комунальним науковим установам у постшне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом Украши, i не можуть бути вилученi (припинене право постшного користування земельною дiлянкою) за ршенням органiв виконавчо1' влади або оргашв мiсцевого самоврядування без згоди власника (власниюв) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президп Нацiональноi академп наук Украши або нацюнальних галузевих академiй наук. Передача в оренду державними (комунальними) науковими установами закршлених за ними на основi права оперативного управлшня або господарського вщання об'ектiв власностi, а також земельних д^нок здiйснюеться без права !х викупу вiдповiдно до законодавства Украши.

Крiм того, з метою збереження дендропарюв, якi мають виняткове значення для вггчизняно! i свiтовоi науки, створюеться Державний реестр наукових об'еклв, що становлять нац^оналъне надбання (ст. 16 Закону 2015 р.).

Важливим моментом е закршлення Законом 2015 р. наступного поняття:

7г / i< А\\ //Д I \ 1 \

«науковий об'ект, що становить нацюнальне надбання» - це унiкальний об'ект,

i\ \ 1 ft : \\\ \ ' /// г I

що не пiддаеться вiдтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозш

негативнi наслiдки для розвитку науки i суспiльства, i що потребуе (унiкальний

об'ект) тдтримки, не передбачено'1, на жаль, Законом Украши «Про природно-

заповгдний фонд Украши» [48]. Державний реестр наукових об'еклв, що

становлять нацюнальне надбання, веде центральний орган виконавчо1' влади,

®»I О V Г1 С" а 11 » »

який забезпечуе формування i реалiзуе державну полггику у сферi науково1' i науково-техшчно1' дiяльностi, у встановленому ним порядку. Положення про порядок визначення наукових об'еклв, що становлять нацюнальне надбання, затверджено постановою Кабшету Мiнiстрiв Украши вщ 19.10.2016 р. № 723 [37]. Принапдно додати, що в ст. 15 (до яко! А. Яценко пропонуе внести змши) взагалi йдеться про державш ключовi лабораторп.

По-друге, попри те, що Законом 2015 р. визначено певш особливосл правового режиму дендрологiчних паркiв, вважаемо за необхщне всi змiни, зпдно

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

з якими деташзуеться правове регулювання дендропарюв, слiд вiдобразити i в окремiй гл. 9 «Дендролопчш парки» Закону Укра!ни «Про природно-заповщний фонд» вiд 16.06.1992 р № 2456-XII [48], який е спещальним нормативно-правовим актом. Бшьш того, ус змiни, доповнення щодо !х статусу повинш вноситися саме до нього, а не до Закону 2015 р., який щодо правового положення дендропарюв доречно розглядати як нормативно-правовий акт загально! дп. У зв'язку з цим вважаемо, що запропоноваш змiни мають вноситися саме до Закону Укра!ни «Про природно-заповiдний фонд», а не до Закону Укра!ни «Про наукову та науково-техшчну дiяльнiсть». Пояснити це легко: режим територш i об'ектiв природно-заповщного фонду - це сукупнiсть науково обгрунтованих екологiчних вимог, норм i правил, якi встановлюють правовий статус, призначення цих територiй i об'еклв, характер допустимо! дiяльностi в них, порядок охорони, використання i вщгворення !х природних комплексiв.

По-трете, зпдно зi ст. 9 Закону Укра!ни «Про природно-заповiдний фонд» територп i об'екти природно-заповiдного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та шшими актами законодавства Укра!ни, можуть

/ fW i/X \\ W' гJpfflSy /ЙЯ\\ \ и \

використовуватися у: природоохоронних; науково-дослiдних; освiтньо-

^ i\ \ 1 ■ \\\ ( I /// -\ 1 f I

виховних; оздоровчих та iнших рекреацiйних цiлях; для потреб монiторингу навколишнього природного середовища. Вш основнi види використання, а також заготiвля деревини, лшарських та iнших цiнних рослин, !х плодiв, сiна, випасання худоби, мисливство, рибальство тощо можуть здiйснюватися лише за

умови, що така дiяльнiсть не суперечить цшьовому призначенню територш i

^/7/П{7ПГ1 lul*

об'ектiв природно-заповiдного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, вщтворення та використання !х природних комплекшв та окремих об'ектiв. На територп дендрологiчних паркiв забороняеться дiяльнiсть, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань i загрожуе збереженню дендрологiчних колекцiй (ст. 34).

Варто також брати до уваги те, що вщповщно до ст. 33 Закону Укра!ни «Про природно-заповщний фонд Укра!ни» дендрологiчнi парки оргашзовуються з метою збереження i вивчення у спешально створених умовах рiзноманiтних

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

видiв дерев, чагарниюв та ïx композицш для найбшьш ефективного наукового,

культурного, рекреацшного та шшого використання i е науково-дослгдними

установами. У зв'язку з цим вшьний доступ мюцевих жителiв до

дендролопчних паркiв може мати негативнi наслщки, зокрема, це стосуеться й

виконання ними (дендрологiчними парками) своïx завдань. До того ж кошти,

одержат дендролопчними парками вiд туристично-екскурсiйноï дiяльностi,

використовуються для вжиття заxодiв щодо ïx охорони.

Зупинимося ще на одному момента Земельнi дiлянки з ушма природними

ресурсами вилучаються з господарського використання i надаються

дендрологiчним паркам у порядку, визначеному вищевказаним Законом та

шшими актами законодавства Украïни. Так, зпдно зi ст. 7 цього Закону на

використання земельно!' дшянки або ïï частини в межах природно-заповщного

фонду може бути встановлене обмеження (обтяження) в обсязi, передбаченому

/ Ас У /1\ У/ \ II \\л VI» л

законом або договором. До того ж обмеження (обтяження) тдлягае державнiй

реестрацiï i дiе протягом строку, зафшсованого законом або договором. Завдаш

внаслiдок обмеження (обтяження) у землекористуванш збитки вiдшкодовуються

7г / i< А\\ //Д I \ 1 \

в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украши. На пiдставi цього

\ I /' : \ \\ \ ' /// ' I

можемо зробити висновок, що законодавець мусить чiтко назвати мету

вщв^вання й виписати процедуру ïï встановлення, але це лише один iз

складникiв загальноï' системи шднятого питання, яке стосуеться понятшно-

категорiального апарату, яким оперуе законотворець.

По-четверте, в проект Закону йдеться про «забезпечення вщвщування

•'/DPfirilu »

дендролопчних парюв» жителям населених пунктiв, в адмшютративних межах яких розташованi парки. В Украш формами забезпечення прав еколопчних людини i громадянина е судова та адмшютративна. У багатьох европейських крашах (Францiя, ФРН, 1спашя, Швейцарiя) iснуе змiшана (судово-адмшютративна) форма ï'x забезпечення. Що саме вклав законотворець у термiн «вщвщування» i яка його мета, не зрозумшо. Можливо, вiн вважав, що жителi цих населених пунктiв мають право проходу i прощу на велосипед^ або щось iнше, якщо це не суперечить загальним засадам законодавства у сферi

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

використання об'еклв природно-заповщного фонду, але в такому разi доцшьно вести мову про земельш сервпути, порядок встановлення яких визначаеться гл. 16 «Право земельного сервитуту» i гл. 7 «Землi природно-заповiдного фонду та шшого природоохоронного призначення» Земельного кодексу Украши [18].

Наголосимо, що в науш екологiчного права загальновизнаним е факт того, що бшьшють його правових iнститутiв належить до комплексних правових утворень, що включають норми, яю мiстяться i в шших галузях системи украшського права. Це стосуеться i права кожного громадянина на користування природними об'ектами права власност Украшського народу вщповщно до закону, проголошеного Конституцiею (ч. 2 ст. 13) [25]. До реч^ аналопчш положення мiстить також i ст. 324 Цивiльного кодексу Украши. Отже, в конституцшно-правовш доктрин йдеться про природнi об'екти права власност всього народу, а також про те, що громадяни можуть користування ними зпдно iз законом. Це дозволяе зменшити кшьюсть необгрунтованих спроб власникiв й орендарiв природних ресуршв обмежити екологiчнi права громадян, у тому чи^

й природш. Разом iз цим в Основному Закош закрiплено таке: власнiсть не

7г / i< л\\ //Д у \ л\\

повинна використовуватися на шкоду людиш й суспiльству; вщ iменi

\ \N\ /// \ il / I ft^S /

Укра1'нського народу права власника здiйснюють органи державно1' влади й органи мiсцевого самоврядування та iн. Однак вiдповiднi державш органи, органи мiсцевого самоврядування та ш., передаючи природнi об'екти у власнють, користування або оренду, фактично не створюють умов для

забезпечення безперешкодного доступу громадян до природних ресуршв. Не

^/7/П{7ПГ1

можна оминути увагою й того, що ст. 333 ЦК закршлюе, що особа, яка зiбрала ягоди, лжарсью рослини, зловила рибу або здобула шшу рiч у лiсi, водоймi тощо, е !х власником, якщо вона дiяла згiдно iз законом, мюцевим звичаем або загальним дозволом власника вщповщно1' земельно1' дiлянки, а це за багатьма аспектами не вщповщае низш приписiв екологiчного законодавства.

По-п 'яте, безоплатност при вiдвiдуваннi дендропарюв. До речi, останне згiдно зi ст. 38 Закону Укра1'ни «Про охорону навколишнього природного середовища» е одним зi складникiв права загального природокористування. У

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

той же час вщповщно до ст. 37 Закону Украши «Про природно-заповщний фонд» «за вщв^вання територш та об'еклв природно-заповщного фонду ïx адмшютрацп, а також тдприемства, установи, оргашзацп i громадяни, у шдпорядкуванш яких перебувають цi територп та об'екти, за погодженням i3 спецiально уповноваженими державними органами можуть встановлювати плату». 1з наведеного передушм випливае, що управлiння дендрологiчними парками здшснюеться ïx спецiальними адмiнiстрацiями, до складу яких входять вщповщш науковi пiдроздiли, служби охорони, екологiчноï освгги, господарського та iншого обслуговування, зпдно i3 положеннями про територп та об'екти природно-заповщного фонду i проектами оргашзацп територш та об'еклв природно-заповщного фонду. Управлiння територiями та об'ектами природно-заповщного фонду, для яких не створюються спецiальнi адмiнiстрацiï, здiйснюеться тдприемствами, установами й органiзацiями, у вщанш яких перебувають цi територп та об'екти.

Як бачимо, виршення питання щодо того, яким мае бути вщвщування дендрологiчного парку (платним чи безоплатним), належить до компетенцп його

Г / i < \ \\ //Д I \л\\

адмiнiстрацiï або установи, у пiдпорядкуваннi яко!' перебувае цей парк, а отже, на

^ i\ \ 1 ,••• • ' \\\ с i /// -\ 1 / I

нашу думку, не може бути предметом спецiального законодавчого регулювання.

Разом iз цим на територп дендролопчних паркiв може бути проведено зонування вiдповiдно до вимог, встановлених для боташчних садiв, тобто з метою забезпечення виконання поставлених перед дендролопчними парками

завдань виокремлюються зони: а) експозицшна - ïï вiдвiдування дозволяеться в

^/7/П{7ПГ1 lui*

порядку, визначеному адмшютрашею дендропарку; б) наукова - до ïï складу входять колекцп, експериментальш дшянки тощо, на вiдвiдування ïï мають право лише спiвробiтники дендролопчного парку у зв'язку з виконанням ними службових обов'язкiв, а також iз дозволу адмiнiстрацiï спецiалiсти шших установ; в) заповiдна, вxiд до неï заборонений, крiм випадкiв, коли це пов'язано з проведенням наукових спостережень; г) адмшютративно-господарська. Зонування територш об'еклв природно-заповiдного фонду впливае не лише на процедуру вшьного вщв^вання дендропарку, а й на платнють чи безоплатнiсть.

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

Враховуючи наведене i пам'ятаючи, що зпдно з Конститущею Украши громадяни мають рiвнi конституцiйнi права i свободи та е рiвними перед законом (ст. 24), тобто не може бути привше1'в чи обмежень за ознаками раси, кольору шюри, полггичних, релiгiйних та шших переконань, статi, етнiчного й сощального походження, майнового стану, мгсця проживання, за мовними або шшими ознаками, вважаемо, що пропозицiя щодо звшьнення вiд плати за вiдвiдування дендролопчних паркiв мешканцiв населених пунктiв, у межах яких вони розташоваш, не повною мiрою узгоджуеться iз приписами Основного Закону. Вважаемо недоречним надання необгрунтованих переваг.

По-шосте, щодо суб'ектного складу, тобто тих, хто мае право безоплатного вщв^вання дендролопчних парюв. У проекл норма, присвячена даному питанню, трансформуеться лише на «жителiв», й не мiстить тлумачень з цього приводу. Отже, не зрозумшим залишаеться, чи вказаним правом надшеш лише мешканцi (постiйнi) населених пунклв, в адмiнiстративних межах яких розташований парк.

Вщразу наголосимо, що за законодавством Украши громадянам

7г / i< А\\ //Д I \ л\\

гарантуеться право загального використання природних ресурсiв для

\ ^i* \\ \ i ft" \ х\ 6f /t/1 ' S, /I / I

задоволення життево необхiдних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреацшних,

матерiальних тощо) безоплатно, без закршлення цих ресурсiв за окремими

особами i надання вщповщних дозволiв, за винятком обмежень, передбачених

законодавством Укра1'ни (ст. 38 Закону Украши «Про охорону навколишнього

природного середовища»). Безумовно, закршлена норма е доволi дискусiйною

^/7/П{7ПГ1

стосовно визнання права загального природокористування лише за громадянами, у науш екологiчного права доволi поширеною е точка зору щодо визнання юридичних осiб суб'ектами права загального природокористування.

По-съоме, у проекл Закону не наведено чггко!, зрозумшо1' дефiнiцii поняття «населених пунклв, в адмшютративних межах яких розташований» дендропарк. Передусiм необхiдно акцентувати, що вщповщно до ст. 133 Конституцп Укра1'ни систему адмiнiстративно-територiального устрою нашо1' держави складають: Автономна Республiка Крим, обласл, райони, мiста, райони

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

в мютах, селища i села. До цього додамо, що тд адмшютративно-територiальною одиницею, на думку М. В. Шульги, здебшьшого розумiеться частина едино! територп держави, що е просторовою основою для оргашзацп й дiяльностi мiсцевиx оргашв державно! влади та самоврядування [63]. У той же час ниш ще юнують територп, що не входять до складу жодного району, в окремих районах вщсутш районш ради, навiть iснують територiальнi громади у складi iншоi територiальноi громади тощо (враховуючи змши до статей 7, 8 i 174 Земельного кодексу Украши, ст. 46 Закону Украши «Про землеустрш»). Крiм того, наразi не врегульовано питання щодо посвщчення меж адмшютративно-територiальниx одиниць (населених пунклв, яке мае вщбуватися шляхом складання Державного акта Украши, форма та порядок видачi якого встановлюються Верховною Радою Украши (ст. 176 ЗК Украши)). Законом передбачено, що такий акт буде видаватися вщповщнш адмшютративно-територiальнiй одиниш й повинен мiстити вiдомостi про ii межi, але земельним законодавством форма цього акта не затверджена, як i не визначена

вщповщальнють за недотримання окреслених положень.

'/X\\ //Д I \ л\\

Отже, з огляду на сказане доцiльно взяти до уваги приписи листа

^Ь» V \ I /' : \ \\ \ ' /// f' I

Держгеокадастру Укра!ни вiд 27.01.2016 р. №22-28-0.21-1375/2-16, вiдповiдно до якого Головне управлiння надае роз'яснення щодо порядку внесення до Державного земельного кадастру вщомостей про встановлення (змшу) меж адмiнiстративно-територiальниx одиниць i вимог до проеклв землеустрою

щодо встановлення (змши) меж адмiнiстративно-територiальниx утворень,

^/7/П{7ПГ1

визначеному Законом Украши «Про Державний земельний кадастр» [52]. Як бачимо, приписи законопроекту, викладеш, до реч^ як норми постшно! дп, не повною мiрою узгоджуються з нормами Конституцп Укра!ни, що регулюють питання оргашзацп публiчноl влади в межах адмiнiстративно-територiальниx одиниць, i земельного законодавства.

Пiдсумовуючи, можемо зробити висновок, що проект Закону «Про внесення змш до Закону Украши «Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть» щодо безоплатного вщвщування дендрологiчниx паркiв» вщ 31.03.2015 р.

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

№ 2498 потребуе подальшого суттевого доопрацювання, а змши стосовно перешкодного вщв^вання взагалi доречно вносити до спещального нормативно-правового акта - Закону Украши «Про природно-заповщний фонд». Поряд з цим доцшьно бшьш уваги придiлити питанням безперешкодного доступу (вщвщуванню) природних об'ектiв вiдповiдно до сучасних умов.

Для повноти розгляду окреслено1' проблеми зупинимося ще на притаманних загальному природокористуванню контролi та нормуванш. На жаль, бiльшiсть населення Украши взагалi не знае, що юнують максимальнi норми безоплатного збору «дарiв природи», а це свщчить про низький рiвень обiзнаностi й еколопчно1' свiдомостi громадян i суспшьства в цшому. Наприклад, максимальнi норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квтв, ягiд, горixiв, грибiв тощо встановлюються органами виконавчо1' влади вщповщно до вимог Лiсового кодексу Украши за поданням органу виконавчо1' влади з питань лiсового господарства Автономно1' Республiки Крим, центрального органу виконавчо1' влади, що реалiзуе державну политику у сферi лiсового господарства, погодженим

з органом виконавчо1' влади з питань охорони навколишнього природного

7г / i< А\\ //Д I \ л\\

середовища Автономно1' Республiки Крим, обласними, Кшвською,

i\ \ 1 ft ' \\\ \ ' /// '' I

Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями (ст. 66 ЛК Укра1'ни).

Наприклад, розпорядженням Харювсько1' обласно1' державно1' адмiнiстрацiï вiд

17.08.2007 р. № 526 встановлено максимальш норми безоплатного збору

громадянами дикорослих трав'яних рослин, квтв, япд, горixiв, грибiв, крiм видiв,

занесених до Червоно1' книги Укра1'ни. Проте це доцшьно якнайшвидше i в

^/7/П{7ПГ1 lui*

повному обсязi довести до вщома населення, що сприятиме iнформацiйному забезпеченню права загального природокористування, бо в умовах сьогодення громадяни повиннi чiтко знати власнi еколопчш права й обов'язки, усвiдомлювати ïx, мати високий рiвень екологiчноï культури. Не випадково i, на нашу думку, справедливо Е. В. Прусов констатуе, що еколопчна свщомють е сукупнютю поглядiв, теорiй i емоцш, якi вiдображають проблеми спiввiдношення суспшьства i природи у плаш ïx виршення вiдповiдно до конкретних сошальних i природних можливостей. Бiльш того, еколопчна свщомють грунтуеться на

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

щеолопчних i моральних цшностях, але передбачае !х iндивiдуальне осмислення, вона формуеться iз знань i переконань у галузi взаемовiдносин суспшьства i природи, на екологiчно доцшьному ставленнi до природних ресурсiв, вмшнях застосовувати науково обумовленi рiшення щодо природи: вщображае iндивiдуальний досвiд спткування з природними системами [16].

Таким чином, потрiбно грунтовно проаналiзувати сутшсть правових явищ, як-то екологiчнi права та обов'язки, еколопчш правовiдносини тощо, спираючись на природно-правовi пiдходи. Природно-правова концепцiя як спосiб розумiння, тлумачення стане в нагодi при формуванш сучасноИ еколого-правовоИ доктрини, екологiчноi свщомост, культури й еколого-правового статусу особистост, утвердження законностi та верховенства права в украшському суспiльствi.

Незважаючи на те, що право природокористування за термшолопею

законодавства е «загальним» або «загальнодоступним», але обов'язково, й це

к -

було завжди, ведеться державний контроль i монiторинг його реалiзацil, що в сучасних умовах, безсумшвно, набувае нових правових форм. З огляду на це

переконаш, що фахову пiдготовку кадрiв, як будуть !х проводити, необхiдно

7 г / I/ X \\ 7/Я \ ^ 1

здiйснювати саме за рахунок Державного бюджету, i тшьки пiсля цього на

i\ \ 11 : \\\ \ ' /// f' I

вiдбiрковiй основi формувати органи контролю i монiторингу. Пiдтримуемо

також пропозицiю, що мiнiмальний прохiдний бал ЗНО повинен становити не

менш 150 не лише для медиюв, а й для юриств.

Позитивним вбачаеться те, що Кабшет Мiнiстрiв схвалив Концепцiю

реформування системи державного нагляду (контролю) у сферi охорони

^/7/П{7ПГ1

навколишнього природного середовища, яке вщбуватиметься у три етапи. Розглянемо основш положення цiеi Концепц^'. Так, першому еташ буде лiквiдовано Державну еколопчну iнспекцiю i створено новий орган - Державну природоохоронну службу. Це важливо, оскiльки зараз державний нагляд (контроль) у природоохороннш сферi здшснюють сiм органiв виконавчоi влади -Держекошспекщя, Держгеонадра, Держлiсагентство, Держгеокадастр, Держрибагентство, Держпродспоживслужба, Укртрансбезпека. Крiм того, передбачаеться тдвищення дiевостi природоохоронного контролю у процеш

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

децентраизацп шляхом: утворення територiальниx тдроздшв Держекобезпеки за принципом еколого-ресурсних i еколого-техногенних окрупв (замють 28 обласних 10 територiальниx округiв); передачi окремих функцiй природоохоронного контролю мюцевим громадам (засмiчення землi, контроль об'еклв природно-заповiдного фонду мiсцевого значення, полювання, браконьерство, поводження з вводами); оргашзацп дiяльностi iнституту громадських iнспекторiв з охорони довкшля - «екологiчниx шерифiв» на базi мiсцевиx громад [26], що, зрозумшо, позначиться на правому режимi загального природокористування.

Висвiтлюючи окреслене питання, зауважимо, що актуальними залишаються висновки науковшв щодо використання i вщтворення природних ресурсiв i пiдтримки природно1' рiвноваги. Звiсно, для цього передушм необxiдне посилення природоохоронно1' функцп держави й виокремлення ïï як самосттног

/ Г^/Х-/ 111 / \\ / \ II \

Означеш концепти знайшли свое вiдображення як на конституцшному рiвнi, так i в нормах чинного законодавства. Зокрема, таю поняття, як «екологiчна функцш держави», «екологiчна функцiя права», «еколопчна функшя управлiння» набули

/ x \\ //л v \ 1 \

подальшого розвитку в наукових працях таких украшських учених, як

^Ь» m, \ I р-—v \ \\ ^^^Н IIJ i /// / (' I C^N

В. I. Андрейцев [3], Г. I. Балюк [6], А. П. Гетьман [14], Н. Р. Кобецька [21], В. М. Комарницький [24], В. В. Носш [32] та ш.

За Концепшею основш завдання реформи - перехщ вiд карального органу до служби монiторингу запобiгання негативному впливу на довкшля,

впровадження прозороï системи еколопчного контролю й iнформування

^/7/П{7ПГ1 lui*

суспшьства, громадського контролю, гармонiзацLя з евростандартами, лiквiдацiя корупцiйниx ризикiв i складових, налагодження тiсноï взаемодiï з органами мюцевого самоврядування.

На другому етат плануеться внести законодавчi змiни задля вдосконалення системи контролю й оргашзацп проведення монiторингу стану довкiлля, забезпечення функцюнування загальнодержавноï екологiчноï автоматичноï iнформацiйно-аналiтичноï системи i доступу до екологiчноï iнформацiï.

Протягом третього передбачаеться впровадження оновленоï системи

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

державного мониторингу стану довкшля, введення нових екостандарлв i норм тощо.

Реалiзацiя розробленоИ Мiнприроди Концепцп реформування системи державного нагляду (контролю) у сферi охорони навколишнього природного середовища в УкраНш е одним iз прiоритетних напрямiв дiяльностi уряду на 2017 р., який невипадково визначений як реформа системи управлшня довктлям та iнтеграцii екологiчноi политики в iншi сфери економiки [53], що значно впливае на формування дiездатного iнституту права природокористування.

Висновки. З огляду на наведенi мiркування можемо зробити такi висновки й узагальнення:

По-перше, забезпечення дiевостi мехашзму еколого-правового регулювання не можливе без детального вивчення шституцшного аспекту права

природокористування. Звюно, починати треба з дефшщш iнституту як права

/ /ч / / \ /[ \ II \У\ х^, \

загального природокористування, так i спецiального, оскiльки вони е

невщ'емними складовими генерального, комплексного (мiжгалузевого)

правового шституту екологiчного законодавства та права, який виходить зараз на

/к l ' \ \\ \__) Вß \\

яюсно новий рiвень правового регулювання й охоплюе бшьш широке коло

^Ь» \\ \ 1 , ' : \ \\ \ I /// ' f' I ¿/'s

об'ектiв. У цьому контекстi слiд вiдмiтити, що фахiвцi частiш за все

уподiбнюють поняття «складний iнститут» i «комплексний iнститут». Бiльш

того, деякi науковщ при розглядi системи права та законодавства вказують на

юнування «галузевих й мiжгалузевих (комплексних) правових шститулв»,

ототожнюючи тим самим поняття «мiжгалузевий iнститут» i «комплексний

^/7/П{7ПГ1

шститут». Безумовно, е й iншi тдходи, але, на жаль, наука теорп права суттево вiдстае й гальмуе розвиток галузевик наук, особливо молодих, що проходять етап становлення, таких як еколопчне право. З огляду на це додамо, що складний (комплексний) правовий шститут права природокористування (який можливо вважати генеральним) утворюють схож^ близькi до нього норми права, зокрема, входять декшька простих шститулв, а саме iнститути права загального i спецiального природокористування, яю е бiльш конкретизованими i меншими за обсягом, але мають самостшне юридичне значення. Авторка пропонуе вш

Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

юридичш норми, що стосуються права природокористування об'еднати у генеральний (квазiiнститут) права природокористування, в межах якого юнують автономнi iнститути, в той же час можуть дiяти субшститути (або пiдiнститути). Крiм того, шститути права як загального природокористування, так i спецiального мають внутршнш подiл та вiдрiзняються структурою, змютом, сутнiстю, об'ектним складом та шшими ознаками.

По-друге, право загального природокористування в умовах сьогодення мае таю характеристики:

- грунтуеться на концепцп природно-правово! доктрини;

- аналiзуеться як мiжгалузева правова категорiя;

- розглядаеться як правовий шститут, який перебувае на етат свого становлення;

- динамiчнiсть, ця риса передусiм пiдтверджуе, що воно як явище формуеться тд впливом соцiальних, полiтичних, економiчних, еколопчних та iнших чинникiв;

- можна дослiджувати як певний процес (динамша) i певний стан

7г / i< А\\ //Д I \ л\\

(статика), що iстотно впливае на його ознаки в сучасних реалiях;

^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ ' /// Г I

- рацiональнiсть, екологозбалансованiсть (це сприяе тому, що воно

виконуе свое основне завдання - вщповщати публiчним та приватним штересам й iдеологii задля забезпечення сталого розвитку, однак важливо, що при цьому не повинно юнувати конкуренцп приватних i публiчних iнтересiв);

- змютом виступають певнi екологiчнi права й обов'язки, у тому чи^ й

^/7/П{7ПГ1

природш;

- реалiзацiя вiдбуваеться з урахуванням законiв природи, а межi цього зумовленi науково обгрунтованим комплексним впливом на довкшля (до реч^ це можливе лише завдяки дотриманню еколопчних вимог, припишв, iмперативiв, заборон тощо);

- е видом еколопчних правовщносин, який, на наше переконання, мае стати об'ектом самостiйного наукового до^дження;

- iснування i реалiзацiя не можливо без охорони, вщтворення, збереження

Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555

природних ресуршв, тобто це взаемозалежш правовi явища;

- спираеться на принципи верховенства права та правовоИ визначеностц

- на мет визнае не використання всього навколишнього природного середовища, а природних ресуршв, як його складових компоненлв.

По-трете, такий тдхщ (шституцшний) мае прагматичну спрямованють, що сприятиме вдосконаленню i закрiпленню на законодавчому рiвнi права загального природокористування. 1нститут права загального природокористування як системна сукупнють правових норм вщкривае можливостi для: досягнення яюсно нового рiвня регулювання вщносин, якi виникають при природокористуваннi, визначення методiв i принципiв, оптимiзацii правозастосовноИ практики.

З огляду на це фахiвцям у галузi нацiональноi науки еколопчного права ще необхiдно розробити низку закошв (або один кодифжований нормативно-правовий акт), спрямованих на створення реальних юридичних механiзмiв для безперешкодного доступу громадян до природних об'ектiв як основноИ умови реалiзацii !х конституцшного права на користування природними об'ектами

Г / I' \ \\ //Д I \ *)

права власностi Украiнського народу, усунути свавiлля i зловживання в цiй

\ \\ \ 11 г- s \х\ /// I ( // ^^ /

сферi.

По-четверте, за сучасних умов при поглибленому вивченш права природокористування доцшьно спиратися на визнаш свiтовою спiльнотою природно-правовi шдходи. Це передусiм дозволить втiлити в життя задуми

школи природного права, тдкреслити багатовiкову еволюцiю правовоi

^/7/П{7ПГ1

доктрини, гармошзувати публiчнi i приватш iнтереси в екологiчнiй сферi.

Список лггератури:

1. Актуальнi питання кодифшаци екологiчного законодавства Укра'1'ни: зб. тез наук. доп. учасниюв «круглого столу» (Харюв, 9 листоп. 2012 р. ); за заг. ред. А. П. Гетьмана. Харюв: НУ «Юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого», 2012. 303 с.

2. Андрейцев В. I. Актуальш проблеми еколопчного права: новпш доктрини: ретроспективний анашз та погляд у майбутне. Актуальт проблеми екологiчного права: матерiали i доповiдi мiжнародного круглого столу. Дншропетровськ: Нац. гiрнич. ун-т, 2010. 153 с.

3. Андрейцев В. I. Тектолого-правовi аспекти забезпечення сучасно'1 еколопчно! полiтики держави. Право Украши. 2011. № 2. С. 66-84.

4. Ашамова Г. В. Законодавч1 проблеми забезпечення права загального природокористування. Теор1я i практика правознавства: електрон. наук. фахове вид. 2013. Вип 1: URL: http://tlaw.nlu.edu.ua/article/view/62839/58311 (дата звернення: 07.07.2017).

5. Ашамова Г. В. Концептуальш основи права природокористування в роботах В. Л. Мунтяна. Bid правовое охорони природи Украшськог РСР до eKonoziHHOZo права Украгни: матерiали Всеукр. наук.-практ. конф., присвячено'1 пам'ят д-ра юрид. наук, проф. Мунтяна Василя Лук'яновича (м. Кшв, 26 травня 2017 р.) / уклад.: В. В. Ноак [та ш.]; Кшв. нац. ун -т iм. Тараса Шевченка. Чершвщ: Кондратьев А. В., 2017. С. 33-37.

6. Балюк Г. I. Проблема законодавчо'1 регламентаци i реалiзацiï в Укра1ш еколопчно'1 складово'1 концепцп сталого розвитку. Екологiчнe законодавство Украгни: стан та перспективирозвитку: матерiали Мiжнар. наук.-практ. конф. (м. Харюв, 13-14 груд. 2007 р.) / редкол.: Ю. П. Битяк, М. В. Шульга, I. В. Яковюк. Харюв: Право, 2008. С. 35-43.

7. Бшовус Р. В. Правове регулювання загального користування надрами для цшей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Проблеми законностi. 2016. № 134. С 165-172.

8. Бшовус Р. В. Правовi аспекти визначення права загального користування надрами. Право i сустльство. 2015. № 4, ч. 4. С. 130-135.

9. Боголюбов С. А. Правотворчество в сфере экологии: монография. Москва: Эксмо, 2010. 528 с.

10. Боголюбов С. А. Право та едина державна еколопчна полпика в Росп. Право Украгни. 2011. № 2. С. 52-65.

11. Боголюбов С. А. Экологическая функция государства. Государство в меняющемся мире: материалы VI Междунар. школы-практикума молодых ученых-юристов (г. Москва, 2628 мая 2011 г.) / отв. ред. В. И. Лафитский. Москва: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ, 2012. С. 75-85.

12. Вишневський В. I. Еколопчний туризм: навч. поаб. Кшв: !нтерпрес ЛТД, 2015.

140 с.

13. Гаазька декларащя Мiжпарламентськоï конференцп з туризму. URL: !нформац.-прав. система ЛГГА:ЗАКОН (дата звернення: 07.07.2017).

14. Гетьман А. П. Еколопчна функщя держави в сучасних глобашзацшних процесах. Проблемизаконностi. 2015. Вип. 128. С. 145-153.

15. Гетьман А. П., Зуев В. А. Еколопчне право: роздуми про його витоки та перспективи розвитку. Проблеми законност1. 2017. Вип. 137. С. 75-91.

16. Гирусов Э. В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы. Философские проблемы глобальной экологии. Москва: Наука, 1983. 352 с.

17. Еколопчна Конститущя Земль Методолопчш засади / за ред. Ю. Ю. Тунищ. Львiв: РВВ НЛТУ, 2011. С. 109-110.

18. Земельний кодекс Украши: Закон Украши вщ 25.10.2001 р. № 2768-III. Bidомостi Верховног Ради Украгни. 2002. № 3. Ст. 27.

19. Каракаш И. И. Народное достояние или право собственности на природные ресурсы: материалы «круглого стола». Юридический вестник. 1998. № 1. С. 84-85.

20. Каракаш I. I. Право власносп на природш об'екти та ïx ресурси в Укрш'ш: монографiя. Одеса: Юридична лггература, 2017. 437 с.

21. Кобецька Н. Р. Еколопзащя законодавства у сферi використання природних ресурав. Актуальт проблеми вдосконалення чинного законодавства Украгни. 2014. Вип. 35. С. 160-171.

22. Колбасов О. С. Завещание экологам. Журнал российского права. 2000. № 5/6. С. 89-90.

23. Колбасов О. С. Завещание экологам. Экологическое право. 2001. № 3. С. 11-31.

24. Комарницький В. М. Право спещального природокористування: монографiя / вщп. ред. Н. Р. Малишева; МВС Украши, Луган. держ. ун-т внутр. справ iм. Е. О. Дщоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС iм. Е. О. Дщоренка, 2011. 424 с.

25. Конститущя Украши: Закон Украши вщ 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Bidомостi Верховног Ради Украгни. 1996. № 30. Ст. 141.

26. Концепщя реформування системи державного нагляду (контролю) у сфер1 охорони навколишнього природного середовища в Укршш: Схвалено розпорядженням Кабшету Мш1стр1в Украши вщ 31.05.2017 р. № 616-р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/616-2017-%D1%80 (дата звернення 07.07.2017).

27. Костяшкш I. О. Проблеми правового забезпечення сощально! функцп права власносп на землю в Укршш: автреф. дис. ... д-ра юрид. наук. Ки!в, 2017. 39 с.

28. Кучинский В. А. Законные интересы личности: от конституции к правореализующей деятельности. Теоретические вопросы реализации Конституции СССР. Москва: Изд-во ИГиП РАН, 1982. 157 с.

29. Машненков К. А. Концепт «еколопчна держава» в контекст сучасного державотворення. Державне управлшня та мюцеве самоврядування. 2014. С. 21-29.

30. Миняев А. О. Конституционные основы экологического права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2003. 23 с.

31. Мунтян В. Л. Правовые проблемы рационального природопользования: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Харьков,1975. 49 с.

32. Носш В. В. Науков1 ще! професора Василя Лук'яновича Мунтяна: вщ правово! охорони природи в УРСР до еколопчного права Украши. Право Украши. 2012. № 7. С. 348-354.

33. Павлова О. В. Правов1 засади формування еколопчно! держави за участю громадськосп: дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2016. 222 с.

34. Перчеклш I. М. Право власносп украшського народу на природш ресурси: еколого-правов1 засади: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ки!в, 2015. 16 с.

35. Петров В. В. Экологическое право России: учебник. Москва: БЕК, 1995. 557 с.

36. Податковий кодекс Украши вщ 02.12.2010 р. № 2755-VI. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 07.07.2017).

37. Положення про порядок визначення наукових об'екпв, що становлять нацюнальне надбання: Постанова Кабшету Мшютр1в Украши вщ 19.10.2016 р. № 723. Офщйний в1сник Украши. 2016. № 85. Ст. 2776.

38. Придачук О. А. Укра!нський народ як суб'ект правового захисту Конституцп Украши: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ужгород, 2015. 17 с.

39. Про внесення змш до Закону Украши «Про наукову i науково-техшчну д1яльшсть» щодо безоплатного вщвщування дендролопчних парив: проект Закону Украши вщ 31.03.2015 р. № 2498. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH1XE00I.html (дата звернення: 07.07.2017).

40. Про внесення змш до Закону Украши «Про правонаступництво Украши» щодо скасування дл акпв СРСР на територп Украши: проект Закону Украши вщ 11.05.2016 р. № 4650. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH3L600I.html (дата звернення: 12.07.2017).

41. Про затвердження Методики визначення розмiрiв вщшкодування збитюв, заподiяних державi внаслщок самовшьного користування надрами: наказ Мшприроди Украши вщ 29.08.2011 р. № 303. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1097-11 (дата звернення: 07.07.2017).

42. Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть: Закон Украши вщ 13.12.1991 р. № 1977-XII. Вгдомостг ВерховноiРади УкраШ. 1992. № 12. Ст. 165.

43. Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть: Закон Украши вщ 26.11.2015 р. № 848-VIII. В1домост1 ВерховноiРади Украши. 2016. № 3. Ст. 25.

44. Про особливосп правового режиму дiяльностi Нацюнально! академп наук Украши, галузевих академш наук та статусу !х майнового комплексу: Закон Украши вщ 07.02.2002 р. № 3065-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3065-14 (дата звернення 17.07.2017).

45. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Украши вщ 25.06.1991 р. № 1264-XII. Вгдомостг ВерховноiРади Украши. 1991. № 41. Ст. 546.

46. Про порядок тимчасово! дп на територп Украши окремих акпв законодавства Союзу РСР: Постанова Верховно! Ради Украши вщ 12.09.1991 р. № 1545-XII. В1домост1

Верховног Ради Украгни. 1991. № 46. Ст. 621.

47. Про правонаступництво Украши: Закон Украши вщ 12.09.1991 р. № 1543-XII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1543-12 (дата звернення: 12.07.2017).

48. Про природно-заповщний фонд: Закон Украши вщ 16.06.1992 р № 2456-XII. Bidомостi Верховног Ради Украгни. 1992. № 34. Ст. 502.

49. Про туризм: Закон Украши вщ 15.09.1995 р. № 324/95-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 07.07.2017).

50. Про управлшня об'ектами державно'1 власносп: Закон Украши вщ 14.09.2006 р. № 185-V. Дата оновлення: 01.01.2017. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/185-16 (дата звернення 11.07.2017).

51. Проект Закону про визнання такими, що втратили чиншсть, акпв оргашв державно'1 влади i управлшня Украшсько'1 РСР i Постанови Верховно'1 Ради Украши вщ 12.09.1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасовох ди на територи Украши окремих акпв законодавства Союзу РСР» та такими, що не застосовуються на територп Украши, акпв оргашв державноï влади i управлшня Союзу РСР (реестр. № 6480 вщ 22.05.2017 р.). Офщйний портал Верховног Ради Украгни. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2 /webproc4_1?pf3511=61841 (дата звернення: 10.07.2017).

52. Роз'яснення про змшу меж адмш1стративно-територ1альних утворень. URL: http://rda.if.ua/n/news/2016/04/12/8126/view (дата звернення: 07.07.2017).

53. Семерак О. Уряд затвердив Концепщю реформування системи природоохоронного нагляду в Украш1. Урядовий портал. 31.05.2017 р. URL: http://www.kmu.gov.ua/ control/uk/publish/printable_article?art_id=250029479 (дата звернення 07.07.2017).

54. Соколова А. К. Декларащя про державний суверенпет Украши - основа становлення системи екологiчноï держави. Оргашзацтш та правовi проблеми забезпечення державного суверентету: матер1али М1жнар. наук.-практ. конф. (м. Харюв, 27 берез. 2009 р.) / АПрН Украши, ЦЩ держ. буд-ва та мюцевого самоврядування, Нац. академ1я Украши 1м. Ярослава Мудрого. Харюв: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2009. С. 83-84.

55. Стецюк П. Роль Конституцшного Суду Украши у процес формування та реал1зацп нацiональноï доктрини конституцiйноï держави. В^ник Конституцшного Суду Украгни. 2011. № 4/5. С. 64-73.

56. Стратепя сталого розвитку «Украша - 2020»: затв. Указом Президента Украши вщ 12.01.2015 р. № 5. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/5/2015 (дата звернення: 10.07.2017).

57. Сучасш тенденцп та перспективи розвитку аграрного, земельного та еколопчного права: матер1али Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 90-р1ччю вщ народження академша В. З Янчука / за ред. В. М. Срмоленка (м. Кшв, 22-23 травня 2015 р.). Кшв: Вид. центр НУБ1П Украши, 2015. 412 с.

58. Теория государства и права: учебник / под ред. М. Н. Марченко. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Зерцало, 2004. 640 с.

59. Ухвала Колегл судд1в Судовоï палати у цившьних справах Верховного Суду Украши вщ 19 лютого 2016 р. у склад1 А. Г. Яреми, Н. П. Лященко, Я. М. Романюка щодо заяви ОСОБА_4 про перегляд р1шення Апеляцшного суду Оде^^ обласп вщ 23 липня 2015 р., ухвала колегл судд1в судовоï палати у цившьних справах Вищого спещал1зованого суду Украши з розгляду цив1льних i кримшальних справ в1д 15 жовтня 2015 р. у справ1 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про встановлення земельного сервпуту. URL: http://protokol.com.ua/ua/zemelniy_servitut_vidbuvsya/ (дата звернення: 07.07.2017).

60. Ухвала слщчого судд1 ЗмИвського районного суду Хар^сь^ област1 Овд1енко В. В. Сдиний державний реестр судових р1шень. Категор1я справи № 621/1356/16-к: Крим1нальн1 справи; Злочини проти довкшля; Порушення правил охорони або використання надр. Над1слано судом: 11.07.2016. Зареестровано: 11.07.2016. Оприлюднено: 13.07.2016. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58866360 (дата звернення: 07.07.2017).

61. Хилько М. I. До питання про еколопчний характер украшсько! правово! держави. Полтологгчний вгсник: зб. наук. праць. Ки!в: Ки!в. нац. ун-т, 2000. С. 232-236.

62. Шемшученко Ю. Еколопчна конститущя Землг вiд ще! до практичного втшення. В1сник Нацюнальног академи наук Украши. 2007. № 9. С. 3-7.

63. Шульга М., Ковач Д. Правовi засади встановлення та змши меж населених пункпв. Мала енциклопед1я нотар1усу: наук.-практ. журн. (МЕН). 2007. № 5. URL: yurradnik.com.ua/.../men05_2011_c145_Shulga_Kovach (дата звернення: 07.07.2017).

64. Экологическое государство Черногория отмечает юбилей. URL: https://www.chernogoriya-club.ru/montenegro/news/19699/ (дата звернення: 07.07.2017).

References:

1. Aktualni pytannia kodyfikatsii ekolohichnoho zakonodavstva Ukrainy. (2012). Zb. tez nauk. dop. uchasnykiv «kruhloho stolu». A.P. Getman (Ed.). Kharkiv: NU «Iuryd. akad. Ukrainy im. Yaroslava Mudroho» [in Ukrainian].

2. Andreitsev, V.I. (2010). Aktualni problemy ekolohichnoho prava: novitni doktryny: retrospektyvnyi analiz ta pohliad u maibutnie. Aktualni problemy ekolohichnoho prava: proceedings of the Scientific and Practical Conference. Dnipropetrovsk: Nats. hirnych. un-t [in Ukrainian].

3. Andreitsev, V.I. (2011). Tektoloho-pravovi aspekty zabezpechennia suchasnoi ekolohichnoi polityky derzhavy. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 2, 66-84 [in Ukrainian].

4. Anisimova, H.V. (2013). Zakonodavchi problemy zabezpechennia prava zahalnoho pryrodokorystuvannia. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and Practice of Jurisprudence, issue 1 (3). URL: http://tlaw.nlu.edu.ua/article/view/62839/58311 [in Ukrainian].

5. Anisimova, H.V. (2017). Kontseptualni osnovy prava pryrodokorystuvannia v robotakh V.L. Muntiana. Vidpravovoi okhorony pryrody Ukrainskoi RSR do ekolohichnoho prava Ukrainy : proceedings of the Scientific and Practical Conference. V.V. Nosik et al. (Eds.); Kyiv. nats. un-t im. Tarasa Shevchenka. Chernivtsi: Kondratiev A.V., 33-37 [in Ukrainian].

6. Baliuk, H.I. (2008). Problema zakonodavchoi rehlamentatsii i realizatsii v Ukraini ekolohichnoi skladovoi kontseptsii staloho rozvytku. Ekolohichne zakonodavstvo Ukrainy: stan ta perspektyvy rozvytku: proceedings of the Scientific and Practical Conference. Iu.P. Bytiak, M.V. Shulha, I.V. Yakoviuk (Ed.). Kharkiv: Pravo, 35-43 [in Ukrainian].

7. Bilovus, R.V. (2016). Pravove rehuliuvannia zahalnoho korystuvannia nadramy dlia tsilei, ne pov'iazanykh z vydobuvanniam korysnykh kopalyn. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 134, 165-172 [in Ukrainian].

8. Bilovus, R.V. (2015). Pravovi aspekty vyznachennia prava zahalnoho korystuvannia nadramy. Pravo i suspilstvo, 4, ch. 4, 130-135 [in Ukrainian].

9. Bogoljubov, S.A. (2010). Pravotvorchestvo v sfere jekologii. Moscow: Jeksmo [in Russian].

10. Boholiubov, S.A. (2011). Pravo ta yedyna derzhavna ekolohichna polityka v Rosii. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 2, 52-65 [in Ukrainian].

11. Bogoljubov, S.A. (2012). Jekologicheskaja funkcija gosudarstva. Gosudarstvo v menjajushhemsja mire: proceedings of the VI International School-workshop of young scholars-lawyers. V.I. Lafitskij (Ed.). Moscow: In-t zakonodatel'stva i sravnitel'nogo pravovedenija pri Pravitel'stve RF, 75-85 [in Russian].

12. Vyshnevskyi, V.I. (2015). Ekolohichnyi turyzm. Kyiv: Interpres LTD [in Ukrainian].

13. Haazka deklaratsiia Mizhparlamentskoi konferentsii z turyzmu. URL: Informats.-prav. systema LIHA:ZAKON [in Ukrainian].

14. Getman, A.P. (2015). Ekolohichna funktsiia derzhavy v suchasnykh hlobalizatsiinykh protsesakh. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 128, 145-153 [in Ukrainian].

15. Getman, A.P., Zuiev, V.A. (2017). Ekolohichne pravo: rozdumy pro yoho vytoky ta perspektyvy rozvytku. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 137, 75-91 [in Ukrainian].

16. Girusov, Je.V. (1983). Jekologicheskoe soznanie kak uslovie optimizacii

vzaimodejstvija obshhestva i prirody. Filosofskie problemy global'nojjekologii. Moscow: Nauka [in Russian].

17. Ekolohichna Konstytutsiia Zemli. Metodolohichni zasady (2011). Iu.Iu. Tunytsi (Ed.). Lviv: RVV NLTU, 109-110 [in Ukrainian].

18. Zemelnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 25.10.2001 r. № 2768-III. (2002). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3, art. 27.

19. Karakash, Y.Y. (1998). Narodnoe dostoianye ili pravo sobstvennosty na pryrodnie resursy: proceedings of the «kruhlyi stol». Yurydycheskyi vestnyk, 1, 84-85 [in Russian].

20. Karakash, I.I. (2017). Pravo vlasnosti na pryrodni ob'iekty ta yikh resursy v Ukraini. Odesa: Yurydychna literatura [in Ukrainian].

21. Kobetska, N.R. (2014). Ekolohizatsiia zakonodavstva u sferi vykorystannia pryrodnykh resursiv. Aktualni problemy vdoskonalennia chynnoho zakonodavstva Ukrainy,issue 35, 160-171 [in Ukrainian].

22. Kolbasov, O.S. (2000). Zaveshhanie jekologam. Zhurnal rossijskogo prava, 5/6, 89-90 [in Russian].

23. Kolbasov, O.S. (2001). Zaveshhanie jekologam. Jekologicheskoe pravo, 3, 11-31 [in Russian].

24. Komarnytskyi, V.M. (2011). Pravo spetsialnoho pryrodokorystuvannia. N.R. Malyshev (Ed.). Luhansk: RVV LDUVS im. E. O. Didorenka [in Ukrainian].

25. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 141.

26. Kontseptsiia reformuvannia systemy derzhavnoho nahliadu (kontroliu) u sfery okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha v Ukraini. (2017). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/616-2017-%D 1%80.

27. Kostiashkin, I.O. (2017). Problemy pravovoho zabezpechennia sotsialnoi funktsii prava vlasnosti na zemliu v Ukraini. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

28. Kuchinskij, V.A. (1982). Zakonnye interesy lichnosti: ot konstitucii k pravorealizujushhej dejatel'nosti. Teoreticheskie voprosy realizacii Konstitucii SSSR. Moscow: Izd-vo IGiP RAN [in Russian].

29. Mashnenkov, K.A. (1982). Kontsept «ekolohichna derzhava» v konteksti suchasnoho derzhavotvorennia. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia, 21-30 [in Ukrainian].

30. Minjaev, A.O. (2003). Konstitucionnye osnovy jekologicheskogo prava. Extended abstract of candidate's thesis. Moscow [in Russian].

31. Muntjan, V.L. (1975). Pravovye problemy racional'nogo prirodopol'zovanija. Extended abstract of Doctor's thesis. Khar'kov [in Russian].

32. Nosik, V.V. (2012). Naukovi idei profesora Vasylia Luk'ianovycha Muntiana: vid pravovoi okhorony pryrody v URSR do ekolohichnoho prava Ukrainy. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 7, 348-354 [in Ukrainian].

33. Pavlova, O.V. (2016). Pravovi zasady formuvannia ekolohichnoi derzhavy za uchastiu hromadskosti. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

34. Percheklii, I.M. (2015). Pravo vlasnosti ukrainskoho narodu na pryrodni resursy: ekoloho-pravovi zasady. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

35. Petrov, V.V. (1995). Ekolohycheskoe pravo Rossyy. Moskva: BEK [in Russian].

36. Podatkovyi kodeks Ukrainy vid 02.12.2010 r. № 2755-VI. (2010). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

37. Polozhennia pro poriadok vyznachennia naukovykh ob'iektiv, shcho stanovliat natsionalne nadbannia: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19.10.2016 r. № 723. (2016). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 85, art. 2776.

38. Prydachuk, O.A. (2015). Ukrainskyi narod yak subiekt pravovoho zakhystu Konstytutsii Ukrainy. Extended abstract of candidate's thesis. Uzhhorod [in Ukrainian].

39. Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diialnist» shchodo bezoplatnoho vidviduvannia dendrolohichnykh parkiv: proekt Zakonu Ukrainy vid

31.03.2015 r. № 2498. (2015). URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH1XE00I.html.

40. Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro pravonastupnytstvo Ukrainy» shchodo skasuvannia dii aktiv SRSR na terytorii Ukrainy: proekt Zakonu Ukrainy vid 11.05.2016 r. № 4650. (2016). URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH3L600I.html.

41. Pro zatverdzhennia Metodyky vyznachennia rozmiriv vidshkoduvannia zbytkiv, zapodiianykh derzhavi vnaslidok samovilnoho korystuvannia nadramy: nakaz Minpryrody Ukrainy vid 29.08.2011 r. № 303. (2011). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1097-11.

42. Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diialnist: Zakon Ukrainy vid 13.12.1991 r. № 1977-XII. (1992). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 12, art. 165.

43. Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diialnist: Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 r. № 848-VIII. (2016). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3, art. 25.

44. Pro osoblyvosti pravovoho rezhymu diialnosti Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, haluzevykh akademii nauk ta statusu yikh mainovoho kompleksu: Zakon Ukrainy vid 07.02.2002 r. № 3065-III. (2002). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3065-14.

45. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25.06.1991 r. № 1264-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 41, art. 546.

46. Pro poriadok tymchasovoi dii na terytorii Ukrainy okremykh aktiv zakonodavstva Soiuzu RSR: Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 12.09.1991 r. № 1545-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 46, art. 621.

47. Pro pravonastupnytstvo Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 12.09.1991 r. № 1543-XII. (1991). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1543-.

48. Pro pryrodno-zapovidnyi fond: Zakon Ukrainy vid 16.06.1992 r № 2456-XII. (1992). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 34, art. 502.

49. Pro turyzm: Zakon Ukrainy vid 15.09.1995 r. № 324/95-VR. (1995). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80.

50. Pro upravlinnia ob'iektamy derzhavnoi vlasnosti: Zakon Ukrainy vid 14.09.2006 r. № 185-V. (2017). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/185-16.

51. Proekt Zakonu pro vyznannia takymy, shcho vtratyly chynnist, aktiv orhaniv derzhavnoi vlady i upravlinnia Ukrainskoi RSR i postanovy Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 12 veres. 1991 r. № 1545-KhII «Pro poriadok tymchasovoi dii na terytorii Ukrainy okremykh aktiv zakonodavstva Soiuzu RSR» ta takymy, shcho ne zastosovuiutsia na terytorii Ukrainy, aktiv orhaniv derzhavnoi vlady i upravlinnia Soiuzu RSR (reiestr. № 6480 vid 22.05.2017 r.). Ofitsiinyi portal Verkhovnoi Rady Ukrainy. (2017). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2 /webproc4_1?pf3511=61841.

52. Roz'iasnennia pro zminu mezh administratyvno-terytorialnykh utvoren. (2016). URL: http://rda.if.ua/n/news/2016/04/12/8126/view.

53. Semerak, O. Uriad zatverdyv Kontseptsiiu reformuvannia systemy pryrodookhoronnoho nahliadu v Ukraini. Uriadovyi portal vid 31.05.2017 r. (2017). URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=250029479 [in Ukrainian].

54. Sokolova, A.K. (2009). Deklaratsiia pro derzhavnyi suverenitet Ukrainy - osnova stanovlennia systemy ekolohichnoi derzhavy. Orhanizatsiini ta pravovi problemy zabezpechennia derzhavnoho suverenitetu: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (m. Kharkiv, 27 berez. 2009 r.) / APrN Ukrainy, NDI derzh. bud-va ta mistsevoho samovriaduvannia, Nats. akademiia Ukrainy im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv: Vyd. SPD FO Vapniarchuk N. M.,. S. 83-84 [in Ukrainian].

55. Stetsiuk P. Rol Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u protsesi formuvannia ta realizatsii natsionalnoi doktryny konstytutsiinoi derzhavy. Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy. 2011. № 4/5. S. 64-73 [in Ukrainian].

56. Stratehiia staloho rozvytku «Ukraina - 2020»: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 12.01.2015 r. № 5. (2015). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/5/2015.

57. Suchasni tendentsii ta perspektyvy rozvytku ahrarnoho, zemelnoho ta ekolohichnoho prava: proceedings of Vseukr. Scientific and Practical Conference. V.M. Yermolenko (Ed.). Kyiv: Vyd. tsentr NUBiP Ukrainy, 2015 [in Ukrainian].

58. Teorija gosudarstva i prava. (2004). M.N. Marchenko. (Ed.). Moscow: Zercalo [in

Russian].

59. Ukhvala Kolehii suddiv Sudovoi palaty u tsyvilnykh spravakh Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 19 liutoho 2016 r. u skladi A.H. Yaremy, N.P. Liashchenko, Ia.M. Romaniuka shchodo zaiavy OSOBA_4 pro perehliad rishennia Apeliatsiinoho sudu Odeskoi oblasti vid 23 lypnia 2015 r., ukhvala kolehii suddiv sudovoi palaty u tsyvilnykh spravakh Vyshchoho spetsializovanoho sudu Ukrainy z rozghliadu tsyvilnykh i kryminalnykh sprav vid 15 zhovtnia 2015 r. u spravi za pozovom OSOBA_5 do OSOBA_4, tretia osoba - OSOBA_6, pro vstanovlennia zemelnoho servitutu. (2015). URL: http://protokol.com.ua/ua/zemelniy_servitut_vidbuvsya/ [in Ukrainian].

60. Ukhvala slidchoho suddi Zmiivskoho raionnoho sudu Kharkivskoi oblasti Ovdiienko V. V. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen. Katehoriia spravy № 621/1356/16-k: Kryminalni spravy; Zlochyny proty dovkillia; Porushennia pravyl okhorony abo vykorystannia nadr. Nadislano sudom: 11.07.2016. Zareiestrovano: 11.07.2016. (2016). URL: http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/58866360 [in Ukrainian].

61. Khylko, M.I. (2000). Do pytannia pro ekolohichnyi kharakter ukrainskoi pravovoi derzhavy. Politolohichnyi visnyk. Kyiv: Kyiv. nats. un-t, 232-236 [in Ukrainian].

62. Shemshuchenko, Iu. (2007). Ekolohichna konstytutsiia Zemli: vid idei do praktychnoho vtilennia. VisnykNatsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 9, 3-7 [in Ukrainian].

63. Shulha, M., Kovach, D. (2007). Pravovi zasady vstanovlennia ta zminy mezh naselenykh punktiv. Mala entsyklopediia notariusu: naukovo-praktychnyi zhurnal (MEN), 5. URL: yurradnik.com.ua/.../men05_2011_c145_Shulga_Kovach [in Ukrainian].

64. Jekologicheskoe gosudarstvo Chernogorija otmechaet jubilej. URL: https://www.chernogoriya-club.ru/montenegro/news/19699/ [in Russian].

I Л\ / \ III \Na il* \

/ / \ \\ II Л ^ \

Анисимова А. В. Некоторые теоретико-прикладные аспекты обеспечения права общего природопользования в Украине.

Рассмотрены концептуальные положения права общего природопользования, даны рекомендации по его модернизации с учетом развития системы эколого-правовых отношений и реформационных процессов в обществе и законодательстве, принципов устойчивого эколого-экономического развития государства и международного опыта экологоохранительной деятельности. Предпринята попытка исследовать влияние естественно-правовой доктрины на формирование общетеоретических положений права общего природопользования, определить направления совершенствования государственной экологической политики и законодательства.

Ключевые слова: право общего природопользования; государственная экологическая полпика; естественно-правовая доктрина; эколого-правовая доктрина; экологическое законодательство; правовой шститут; институт законодательства.

Anisimova A. V. Some theoretical and applied aspects of ensuring of common nature use in Ukraine.

The conceptual provisions of the right of common nature use are considered, recommendations for its modernization are given, taking into account the development of the system of environmental and legal relations and reform processes in society and legislation, the principles of sustainable ecological and economic development of the state and international experience in environmental protection. An attempt has been made to investigate the influence of the natural-legal doctrine on the formation of general theoretical provisions of the right of common nature use, to determine the directions for improving state environmental policy and legislation.

Keywords: Right of common nature use; State environmental policy; Natural-legal doctrine; Ecological legal doctrine; Environmental legislation; Legal institute; Institute of legislation.

Надтшла доредколеги 30.08.2017р.