CC BY
25
УДК 339.92 (045)
Е.1. Путятш
1НТЕГРАЦ1ЙН1 СТРАТЕГИ РОЗВИТКУ КРА1Н
Робота присвячена визначенню основних напрям1в розвитку ттеграцтних стратегт, як1 реал1зують крагни ceimy.
Визначено, що реалiзацiя ттеграцтних стратегт визначае використання рiзноманimних механiзмiв з урахуванням, конкретних cоцiально-економiчних умов розвитку крат. Доведено, що ттеграцтш стратеги можуть змтюватися з урахуванням змт, що вiдбyваюmьcя не тшьки у внутршшх, а й у зовшшшх факторах впливу. Надано порiвняльнy оцтку основних напрямiв ттеграцтног полтики, яку обиратиме крата.
Визначено сутшсть стратегт yнiлаmералiзмy, регiоналiзмy, мyльmилаmералiзмy. Доведено, що cmраmегiя yнiлаmералiзмy засновуеться на однобiчномy використанш з боку крати iнcmрyменmiв зовншньог полтики без урахування ттереЫв тших крагн - учасниць свтового господарства. Сmраmегiя регiоналiзмy спрямована на поглиблення iнmернацiоналiзацlг у межах певного регюну, який утворюють крагни, що охоплеш ттеграцтними процесами. Сmраmегiя мyльmилаmералiзмy визначае реалiзацiю iдеологiг лiбералiзацiг ринку в межах всього свтового господарства. Видшено бтарний взаемозв'язок yнiлаmералiзмy та мyльmилаmералiзмy.
Клю^о^^ слова: ттегращя, ттеграцтна cmраmегiя, yнiлаmералiзм, регiоналiзм, мyльmилаmералiзм
Теоретико-методолопчне шдгрунтя розробки стратегий штеграцшного розвитку кра!н закладено представниками меркантилiзму, класично! школи пол^ично! економп, кейнаанська та шшими, якими визначено рiзнi напрями зовнiшньоекономiчних стратегий розвитку краш, що можна вщнести до класичних, а саме: мерканташзму, протекщошзму, лiбералiзму (або стратепя вшьно! торпвл^. В умовах поглиблення штеграцп будь-яко! нащонально! економши до свггового господарства дослщження штеграцшно! стратеги розвитку як важливо! складово! !! зовшшньоекономiчно! стратеги е актуальним завданням, оскiльки виклики глобалiзацiйного процесу вимагають ii постшного коригування з урахуванням багатьох факторiв.
Метою науково! роботи е визначення основних напрямiв iнтеграцiйних стратегiй розвитку нащональних економiк у сучасних умовах розвитку свтового господарства.
Розвиток штеграцшно! стратеги, яку обирае та чи шша кра!на свiту, визначаеться не тшьки рiвнем досягнутого нею соцiально-економiчного розвитку, а й враховуе постшний вплив нових зовнiшнiх факторiв. З урахуванням змш, що вiдбуваються у зовшшшх факторах впливу можуть змшюватися й нащональш стратегiчнi iнтереси. 1нтеграцшш стратеги можуть включати вiдповiднi напрями: торговельний, галузевий, шституцшний, вiдрiзнятися за мехашзмами iнтегрування тощо [7,с.13]. Слщ враховувати, що участь кра!ни у репональних торговельних угодах також впливае на визначення напряму !! штеграцшного розвитку i мае враховувати стратепчш орiентири та механiзми, якi вже визначеш кра!нами iнтеграцiйного об'еднання.
У сучасних наукових дослiдженнях [13] видшяють три основнi напрями розвитку штеграцшних стратеги кра!н:
унiлатералiзм (unilateralism),
реriоналiзм (regiomalism) та
мультилатералiзм (multilateralism).
Слщ визначити, що iснують певш ризики, якi пов'язанi i3 вибором того чи шшого напряму штегращйно1 стратеги, оскiльки iснують протирiччя та джерела конфлштсв мiж рiзними крупами суб'екпв, на кого спрямована дiя стратеги [2,с.311]. Так, на нащональному рiвнi джерелом конфлiктiв можуть стат рiзноспрямованi iнтереси вiдповiдних суб'eктiв (господарювання, державних iнституцiй, громадськостi), вiдповiдно, важливого значення набувае чи е защкавлешсть у спiвпрацi у вирiшеннi колективних проблем, у тому чист стльно i3 суб'ектiв з iноземних краш. Необхiднiсть протекцiонiзму яку вимагають нащональш споживачi або виробники, що постачають продукцiю на внутрiшнiй ринок, може вплинути на посилення нащонально1 влади (у т.ч. ii максимiзацiю), що може стати суттевим джерелом протирiч i конфлiктiв на мiждержавному рiвнi. Й нарештi, на наднацiональному (глобальному) рiвнi, достатньо проблематичним е реалiзацiя спiльних дiй, про що свщчить невирiшенiсть багатьох глобальних проблем, у тому чист багатостороннього механiзму торговельно-економiчного спiвробiтництва.
Стратегия унiлатералiзму засновуеться на однобiчному використаннi з боку краши iнструментiв зовшшньо1 полiтики без урахування штереав iнших краш -учасниць св^ового господарства. У свою чергу, стратегий регiоналiзму спрямована на поглиблення iнтернацiоналiзацii у межах певного регюну, який утворюють краши, що охоплеш iнтеграцiйними процесами, тодi як мультiлатералiзм (багатостороннiсть) визначае реалiзацiю щеологи лiбералiзацii ринку в межах всього св^ового господарства [2, с.305-316].
Фактично, стратепя унiлатералiзму використовуеться без урахування загальноприйнятих норм мiжнародного права та без вщповщних попереднiх консультацiй з тими акторам мiжнародних вiдносин, на кого, безпосередньо, буде розповсюджуватися дiя ще1 стратеги. Й навпаки, застосування стратеги мультилатералiзму передбачае проведення багатостороншх переговорiв на основi узагальнених принцитв поведiнки (generalized principles of conduct) [12], результатом яких стае прийняття вщповщного колективного рiшення, що сприяе розвитку системи багатостороннього ствроб^ництва [14] .
Багатосторонш рамки спiвробiтництва можуть змшюватися по цiлому ряду показниюв. Вони включають рiвень 1'х iнституцiоналiзацii, яка може змiнюватися вiд вщповщних коалщш, мiжнародних режимiв до багатостороншх оргашзацш. Однобiчний напрям, навпаки, грунтуеться на вiдмовi вiд багатостороннiх переговорiв (будь то iснуючих або пропонованих) задля виршення конкретно'1 проблеми (глобально'1 чи регионально!) i реалiзуеться без участ у колективних дiях. Вищезазначене дозволяе видiлити бiнарний взаемозв'язок унiлатералiзму та мультилатералiзму.
Найчастiше, стратегiю унiлатералiзму пов'язують iз стратегiчним курсом США, який краша реалiзуе не тшьки у зовнiшнiй вiйськово-полiтичнiй, а й економiчнiй сферах [1,4,15]. Яскравим прикладом цього е достатньо тривал торговельш конфлiкти та вiйни, якi пов'язують двох найбшьш потужних гравцiв св^ового господарства -США та Свропейський Союз, обсяг торговельних конфлiктiв охоплював до 2% загально'1 торгiвлi краш [3,10].
Стратепя унiлатералiзму з боку США викликала вщповщш протирiччя у трансатлантичному партнерству що змусило американську адмшстращю визнати обмеженiсть у однобiчному застосування зовнiшньоекономiчних та полiтичних шструменпв та поступовому спрямування у напрямi багатобiчностi [9]. Посилюють дiю у цьому напрямi й дiяльнiсть мiжнародних компанiй, якi мають вiдповiднi бiзнес-
штереси як на американському, так i на европейському ринках. Фактично мова йде про об'ективш (ринков^ фактори iнтеграцiйних процесiв, якi розвиваються мiж США та СС, поглиблюючи трансатлантичне партнерство мiж ними. Починаючи з 1990-х рокiв вiдбуваеться поступовий рух США вiд унiлатералiзму в напрямку мультилатералiзму [6,с.10-18]. Прихильники унiлатералiзму як напрямку розвитку США обгрунтовують, що його пiдгрунтям виступае однополяршсть свiтового порядку, у якому, по-перше, iснуе безперечна наддержава - США, що домшуе в економiчнiй, технолопчнш, вiйськовiй сферах у свiтi, по-друге, iншi великi краши у сукупносп мають меншу потужнiсть. Вiдповiдно, саме США забезпечують балансування задля досягнення регионально! рiвноваги i, вiдповiдно, виступають единим гарантом глобального свiту та безпеки.
Опора на власш повноваження та самостшш дп спiввiдносяться з подальшим розширенням вiйськового потенцiалу та високо мобшьних та високотехнологiчних вiйськових сил. Таким чином, саме нащональш штереси стають шдгрунтям для прийняття будь-яких рiшень у зовнiшнiй полiтицi. Однак подiбний пiдхiд мiстить значнi загрози виникнення конфлiктiв , пов'язаних iз нацiональними iнтересами та нацiональним суверештетом iнших краш свiту. Крiм того, задля забезпечення свого домшуючого становища, краша мае витрачати сво! власш ресурси на тдтримку вiйськових сили, фшансування союзникiв, надання шоземно'1 допомоги та нести iншi витрати, яю пов'язанi iз пiдтриманням мiжнародноi безпеки. Однак вс цi витрати не е продуктивними швестищями та, вщповщно, суттево виснажують економiку домшуючо'1 краши.
Уншатералюти засуджують бюрократичну складнiсть, вщсутшсть прозоростi i довготривалiсть процесiв прийняття ршень в рамках мiжнародних шститупв, а вiд так, ратифiкацiя мiжнародних резолюцiй i договорiв е достатньо непродуктивною, коли е можливють оперативно приймати будь-яю рiшення та односторонш ди. На наш погляд, такш пiдхiд несе вiдповiднi ризики концентрацп влади та Г! можливого зловживання з боку домшуючо'1 краши.
В умовах багатополярного св^ового устрою юнують, на вiдмiну вiд одно полярного, одночасно юнують порiвняно подiбнi потужш краши, що взаемодiють (конкурують) одна з одною, i саме коалщя подiбних краш стае необхiдною умовою для виршення багатьох мiжнародних питань та проблем. За таких умов, навт визнаючи роль США як св^ового лщера, прихильники багатостороннього тдходу вважають, що саме США мають забезпечити стабшьшсть та свiтовий порядок, заснований на повазi до прав людини та економiчнiй вiдкритостi. Фактично, таю тдхщ захищае основну частину iнтересiв США, однак останнi прагнуть досягти вщповщно'1 згоди з шшими крашами у вирiшенi мiжнародних питань. Формування загальносв^ово'1 економiчноi системи на принципах вщкрито'1 економiки, посилення лiбералiзацii торгiвля, мiжнародних угод - не стшьки сприятиме розвитку iноземних партнерiв, скiльки формуватиме й надалi конкурентш переваги для США. Цi угоди найкраще реалiзуються в глобальних оргашзащях, заснованих на мiжнародному правi. Отже сприяння розвитку юнуючих багатостороннiх режимiв i створення нових багатостороннiх шщатив е головним прiоритетом для прихильниюв багатосторонностi.
У сучасних умовах значна кшьюсть глобальних проблем людства, як то поширення тероризму, порушення прав людини, еколопчш питання, не можуть бути виршеш будь-якою державою самостшно, а потребують спiльних (колективних) ршень. Вiд так, саме мiжнароднi (глобальш) органiзацiй спроможнi забезпечити розвиток мiжнародного спiвробiтництва. З ще'1 точки зору, св^ове лiдерство США мае бути спрямоване на захист та розвиток багатостороншх правил та шститупв, як
необхвдних складових мирного свiтового порядку.
Посилення ролi транснацiональних акторiв у сучаснш свiтогосподарський архiтектурi вимагають саме колективних рiшень, особливо у сферi безпецi [5]. Сьогоднi США активно розвивають iнтеграцiйну стратегiю регiоналiзму, що охоплюе поглиблення штеграцшно! взаемодп в рамках вже юнуючих регiональних угод, яю укладено кра!ною. Слiд тдкреслити, що регiональнi iнтеграцiйнi угоди мають як континентальний (США укладено шють угод з кра!нами Швшчно!, Центрально! та Швденно! Америки), так i трансконтинентальних характер (США укладено репональш торговельнi угоди iз Республiкою Кореею, Австралiею, Бахрейном, 1зра!лем, Йорданiею, Марокко, Оманом, Сшгапуром). Пiвнiчноамериканська зона вшьно! торгiвлi (NAFTA), яку створено передуам за iнiцiативою США, сьогоднi е потужним штеграцшним об'еднанням у св^овому господарствi.
Iнституцiйною основою розвитку дiалогу мiж Свропейським Союзом та США визначено Трансатлантичну економiчну раду (The Trans-Atlantic Economic Council, TEC), сам^и СС-США на вищому рiвнi, вщповщну робочу групу , яка мае визначити пол^ику щодо розширення торгiвлi та швестицп мiж СС та США для тдтримки взаемовигiдного створення робочих мюць, економiчне зростання, а також забезпечення мiжнародно! конкурентоспроможностi. Свропейська комiсiя та уряд США вже оголосили про початок переговорного процесу та розробку внутршш процедури щодо Угоди про вшьну торпвлю - Трансатлантичне торговельне та швестицшне партнерство (Transatlantic Trade and Investment Partnership (TTIP)).
Положення угоди охоплюють питання зниження тарифiв (зокрема, на сшьськогосподарську продукцiю), поеднання правил i стандар^в, що полiпшують захист iноземних iнвесторiв, а також розширення доступу до послуг i державнi ринки закутвель для зарубiжних постачальникiв. За ощнками европейських експертiв, впровадження угоди у практичну площину забезпечить до 2027 року економiчний прирiст для СС з 68 млрд.евро до 119 млрд.евро (з 0,3% до 0,5% ВВП), для США, вщповщно, з 50 млрд.евро до 95 млрд.евро (з 0,2% до 0,4%) [16].
Лiбералiзацiя торгiвлi мiж СС i США буде мати позитивний вплив й на розвиток св^ово! торпвл^ збшьшуючи (за прогнозними ощнками) глобальний дохщ майже на 100 млрд.евро через збшьшення европейського експорту на 6%, американського - на 8%. Зростання обсяпв торгiвлi буде грунтуватися на зниженш, у першу чергу, нетарифних бар'ерiв - важливо! складово! трансатлантично! лiбералiзащ! (з ними пов'язують до 80% потенцшних вигод, як нададуть зменшення формальних процедур, врегулювання питань державних закупiвель тощо) [8,с^п].
Ще одним прикладом розвитку США трансконтинентального напряму штеграцшного розвитку е участь у Транстихоокеанському стратепчному економiчному партнерству метою якого стане нова зона вшьно! торгiвлi з Австралiею, Брунеем, В'етнамом, Малайзiею, Новою Зеландiею, Перу, Сiнгапуром, Чилi тощо. Перелш партнерiв е вiдкритим (iз вщповщними заявами вже зверталися Канада, Швденна Корея, Та!ланд).
Порiвняльний аналiз торговельних пол^ик СС та США дозволив видшити декiлька прiоритетiв у !хньому розвитку [11,77-78]. Забезпечення подальшо! багатосторонньо! лiбералiзацi! задля досягнення комплiментарностi мiж регiональними торговельними угодами та багатосторонньою торговельною системою, що фактично вiдповiдае логiцi мультилатералiзму. Пщтримка багатосторонностi знаходиться в довгострокових штересах усiх кра!н-членiв СОТ, особливо малих кра!н i кра!н, що розвиваються. Застосування прюритетних заходiв паралельно iз iмплементацiею преференцiйних угод задля адаптацп до структурних змiн, пов'язаних iз лiбералiзацiею торгiвлi та iнвестицiй. Розширення торгiвлi у наслiдок реалiзацi!
регюнальних угод може викликати витюнення власного виробництва в кршш. Вщповщно, структурнi зрушення, що виникають у наслщок стpуктуpноï перебудови, вимагають ïx постiйного монiторингу та облiку. Особливо це стосуеться краш, що розвиваються, i якiм можна допомогти, використовуючи iнстpументи теxнiчноï допомоги. Угоди мають бути диференцшованими мiж розвинутими крашами та крашами, що розвиваються, особливо у частиш таpифiв, державних закутвель, транскордонного надання послуг тощо. Кpiм того, угоди мають сприяти поширенню регюнальних iнтегpацiйниx пpоцесiв через укладання мiжpегiональниx угод, що розвиваються одночасно iз pегiональними угодами. Фактично, регюнальш угоди мають сприяти поширенню «мультилатеpалiзащï» лiбеpалiзацiï i правил тоpгiвлi через зменшення секторальних виняткiв iз зобов'язань, яю визначаються у торговельних угодах, зближення вщповщних преференцшних правил основних торговельних центpiв
- GC, США i Японп. Конвеpгенцiя пpефеpенцiйниx правил походження сприятиме розвитку внутpiшньогалузевоï торпвлг
Таким чином, у розвитку iнтегpацiйноï стратеги США використовують усi три основш напрями: унiлатеpалiзму, pегiоналiзм та мультилатеpалiзм. Корегування стратепчних оpiентиpiв у розвитку штеграцшного зближення США з шшими крашам та регионами св^у доводять, кожна краша свiтового господарства обирае власний шлях pеалiзацiï конкретного напряму, враховуючи конкретну мету участ в iнтегpацiйниx процесах, що вщбуваються у свiтовому господаpствi на глобальному та регюнальному piвняx, безпосередньо власш геопол^ичш iнтеpеси. Важливим завданням стратеги штеграцшного розвитку будь-я^ краши мае стати сприяння поглибленню та розвитку багатостороннього мехашзму регулювання свггового порядку в цшому. Вiдповiдно, основнi напрями iнтегpацiйноï стратеги - унiлатеpалiзму, pегiоналiзму та мультилатеpалiзму - е взаемопов'язаними та значною мipою взаемозалежними.
Список використаноУ л1тератури
1.Баталов Э.Я. К пониманию миропорядка (эволюция концепций)/ Э.Я.Баталов // Прогнозы и стратегии. - 2008. - №1. - С.22-29. ; Batalov E.YA. K ponimaniyu miroporyadka (evolyutsiya kontseptsiy)/ E.YA.Batalov // Prognozyi i strategii. - 2008. - №1.
- S.22-29.
2.Булатова О.В. Регiональна складова глобальних штеграцшних пpоцесiв: [Моногpафiя]/ О.В.Булатова. - Донецьк:ДонНУ,2012. - 386с.; Bulatova O.V. Rehionalna skladova hlobalnykh intehratsiinykh protsesiv: [Monohrafiia]/ O.V.Bulatova. -Donetsk:DonNU,2012. - 386s.
3.Ahearn R. Trade Conflict and the U.S.-European Union Economic Relationship / R. Ahearn // CRS Report for Congress, 2006. - 31p.
4.Anthony D. Unilateral preferential trade programs offered by the United States, the European Union, and Canada: a comparison / D. Anthony. - Washington: The Trade Partnership Publishin, 2008. - 20p.
5.Asmus R. Nothing to Fear/R.Asmua, A.Blinken, Ph. Gordon// Foreign Affairs. -2005. - Vol.84,№1. - P.174-177.
6.Davidovic S. American Foreign Policy between Unilateralism and Multilateralism/ Sonja Davidovic. - Bonn: Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität , Department of Political Science. - 2002. - 26p.
7.De Melo J. Regional Integration, Old and New / J. de Melo, C. Montenegro, A. Panagariya // World Bank Policy Research Working Paper. - 1992. - № 985. -October. - 47 p.
8.Francois J. Reducing Transatlantic Barriers to Trade and Investment/ Joseph Francois.
- London: Centre for Economic Policy Research, 2013.- 133p.
9.Gompert D. America and Europe: A Partnership for a New Era (RAND Studies in Policy Analysis)/ Gompert D., Larrabee S., Wolf Ch. (eds.). - Cambridge, 1998. - 294p.
10.Heboyan V. U.S.-EU banana war: implications of retaliatory tariffs on pecorino cheese / V. Heboyan, G. Ames, and J. Epperson // Southern Agricultural Economics Association. Annual Conference, Fort Worth, TX January 30, 2001. - 22p.
11.Heydon K., Woolcock S. Comparing international trade policies: the EU, United States, EFTA and Japanese PTA strategies/ Kenneth Heydon, Stephen Woolcock. - Brussels: Directorate-General for External Policies of the Union, 2014. - 81p.
12.Malone David M. Unilateralism and U.S. Foreign Policy: International Perspectives/ edited by David M. Malone and Yuen Foong Khong. - Lynne Rienner Publishers, 2003. -477p.
13.Muller A. The Rise of Regionalism Core Company Strategies under the Second Wave of Integration / A. Muller. - New York: Erasmus Research Institute of Management (ERIM), 2004. - 330p.
14.Ruggie J.G. Multilateralism: The Anatomy of an Institution/ J.G. Ruggie // International Organization . - 2010. - Vol. 46, №. 3. - P.561-598.
15.Sekkel J. Summary of Major Trade Preference Programs [Electronic resource] / J. Sekkel. - Center for Global Development, 2009. - 16p.
16.Webb D. Transatlantic Trade and Investment Partnership/ Dominic Webb. - House of Commons: SN/EP/6688. - January 2015. - 22p.
OraTTA Hagrnm.na go pegaK^i 05.05.2016.
E. Putiatin
INTEGRATION STRATEGY OF COUNTRIES DEVELOPMENT
Present paper defines the main lines of development of integration strategies implemented by countries.
The author argues that the implementation of integration strategies presupposes the use of various mechanisms with regard to specific socio-economic environment in developing countries. It was also proved that integration strategies may vary with account of changes occurring both in internal and external factors of influence. The author provides a comparative assessment of the main lines of integration policy, which the country could elect.
The article sets forth the essence of unilateralism, regionalism, multilateralism as well as proves that the strategy of unilateralism is based on the unilateral use of country's foreign policy tools regardless of the interests of other countries which are also participants of the world economy. The regionalism strategy aims at deepening internationalization in the particular region, which is formed by the countries involved in the integration process. The multilateralism strategy defines implementation of the ideology of market liberalization within the world economy. The article also highlights binary interrelation between unilateralism and multilateralism.
Through the example of the United State, the author analyzes the features of application of integration strategies, the logic of its development and changes occurring. The paper describes the narrowness of unilateral use of external economic and political instruments and gradual switch of orientation of the US integration strategy to multilateralism. Strengthening the role of transnational actors in the structure of the modern world economy requires corporate actions.
Institutional framework of the dialogue between the European Union and the United States in the context of the Free Trade Agreement - Transatlantic Trade and Investment Partnership (TTIP), was also defined. Its entry into force will ensure economic growth for the
EU and the US.
Transatlantic partnership development will contribute to the emergence of shared values, improve the transatlantic market operation, and create an effective multilateral mechanism for the regulation of the world order in general.
Keywords: integration, integration strategy, unilateralism, regionalism, multilateralism
УДК 159.9
Б. Н. Гечба1я, Л.М. Шимановська-Д1анич, Т. С. 1щейкш
КРЕАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАС1Б УПРАВЛ1ННЯ ОРГАН1ЗАЦ1ЙНИМИ ЗМ1НАМИ В Д1ЯЛЬНОСТ1 П1ДПРИСМСТВ УКРА1НИ
У статт1 проводиться досл1дження феномену креативностг. Розглядаються р1зн1 тдходи до визначення сутностг I зм1сту як креативностг так I креативного менеджменту. Розкриваеться об'ективна необх1дн1сть впровадження креативного менеджменту в практику д1яльност1 украгнських тдприемств. Обгрунтовуеться дощльтсть створення систем креативного менеджменту. Визначаеться мета I основт завдання, що стоять перед системою креативного менеджменту тдприемств.
Клю^о^^ слова: креативтсть, творч1сть, креативний менеджмент, система, управлтня, оргатзацтт зм1ни, тдприемство
Постановка проблеми. Креативнють, або творче мислення, - одна з головних умов устху у створенш шновацшних продукпв i послуг. Без потужного i безперервного припливу нових щей будь-яю пщприемства просто припинили б свое юнування. Тому головне питання, вщповщь на яке повинш постшно знаходити Гх керiвники, - як отримати реальну користь вщ творчого потенщалу сво'1'х ствроб^ниюв розвинувши цей потенщал, трансформувати його в шновацп, яю будуть здатш забезпечити пiдприемству переваги перед конкурентами.
Проте, варто зазначити, що юнуе певний парадокс: хоча люди за своею природою i володiють творчими здiбностями, досить часто спiвробiтники тдприемств вважають за краще уникати творчого пщходу до виконання сво'1'х обов'язюв, що, у кращому випадку, призводить до зниження Гх мотивацп, у пршому - до невикористання значних можливостей для самого пiдприемства [9].
У сучасному свт, який дуже швидко змiнюеться, такий стан речей не може залишатися незмшним, i провiднi компанii свiту вже цшком усвiдомлюють необхiднiсть i значущють творчого мислення як для модершзацп власних виробничих (внутрiшнiх) процесiв, через впровадження вщповщних оргашзацшних змiни, так i для досягнення успiху у зовшшньому середовищi. Особлива увага, при цьому, придшяеться питанням управлiння процесом формування та використання творчого потенщалу ствробггниюв через формування i впровадження вщповщних систем креативного менеджменту. Саме це, враховуючи актуальшсть даного питання, i зумовило вибiр теми дослщження.
Анал1з останн1х досл1джень 1 публжацш. Нинi креативний менеджмент е поняттям досить новим. Проте варто вщм^ити, що вiн е одночасно i вже сформованою галуззю управлiнськоi науки i специфiчним видом управлiнськоi дiяльностi. Тому, можна з абсолютною впевнешстю говорити як про теоретичнi так i про прикладнi
