ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

s

PUBLIC ADMINISTRATION / «еЮЦШШИиМ-ЛШШаИ» 2022

УДК: 321.01

Атаманчук Ю.М.

Доктор педагоггчних наук, професор професор кафедри освгти та управлгння навчальним закладом Класичний приватний унгверситет (м. Запоргжжя) ORCID: 0000-0003-1337-8013 DOI: 10.24412/2520-6990-2022-25148-8-10 ШСТИТУЦ1ЙШ ОСНОВИ Cy4ACHOÏ ПОЛ1ТИКИ ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ОСВ1ТН1Х ПОСЛУГ

Atamanchuk Y.M.

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the department of education and management

of the educational institution Classical private university (Zaporizhia)

INSTITUTIONAL FOUNDATIONS OF MODERN STATE POLICY ON THE EDUCATIONAL

SERVICES MARKET

Анотацш

У статтi розкриваються iнституцiональнi основи освти як послуги, iнституцiональнi аспекти державного регулювання ринку освiтнiх послуг, визначаються приклади тституцшного середовища, яке може забезпечити ефективне управлiння вiдбудовою та розвитком освттх послуг в Укра'ш.

Abstract

The article reveals the institutional foundations of education as a service, institutional aspects of state regulation of the educational services market, and identifies examples of the institutional environment that can ensure effective management of the reconstruction and development of educational services in Ukraine.

Ключовi слова: iнституцiоналiзм, освта, трансформацшт процеси, тституцюнальт концепцИ' державного регулювання, ринок освiтнiх послуг.

Keywords: institutionalism, education, transformational processes, institutional concepts of state regulation, market of educational services.

Метою статп е розгляд шлггики держави на ринку освггшх послуг в умовах трансформаци еко-номiчноl системи з погляду шституцiоналiзму: яш юнують i дшть, яш необхщно створити для ефек-тивного функцюнування ринку освгтшх послуг.

В основi термшу «шституцiоналiзм» лежить поняття «шститут», яке розглядаеться як первин-ний елемент рушшно! сили суспшьства в економщ та поза И межами. До шститулв ввдносять державу, сш'ю, пщприемництво, монополи, приватну влас-шсть, профсшлки, рел1гш, общини, органiзацii, все, що вiдображае звича!, етику, правовi ршення, суспiльну психологш i еволюцш форм економши. Предметом дослвдження представнишв шституцю-налiзму стали шституцп — сукупшсть суспшьних звича1в, в яких закршлено домшуючий спосiб мис-лення для сощально! групи чи всього народу.

Щоб зрозумiти рiзницю м1ж поняттями „шститут" та „шституц1я", варто взяти до уваги, найпе-рше те, що термш „шститут" походить вщ латинсь-кого ,ДшЙиШт", що означало встановлення, запро-вадження, звичай. ,ДшйШю", ,ДшйШйопе8" називався пщручник. Чи не першою ведомою шсти-тущею став щдручник римського юриста Гая (друга половина II столптя), що складався з чоти-рьох книг. Згодом з'являються iншi шституцп. Зок-рема, у VI столiттi широко вщомою щд такою на-звою стала одна з чотирьох частин зводу чинного

римського права, створеного за шщативою шпера-тора Схщно! Римсько! 1мпери Юститана 1[1]. Отже, в латинськш мовi чiтко простежувалися сво-ерiднi смисловi межi м1ж цими однокореневими поняттями. У подальшому термши „тййШит" та „institutio" були сприйнятi багатьма мовами свiту. Особливу ж увагу дослiдники, зокрема О. Конт (1798 - 1857 рр.) та Г. Спенсер (1820 - 1903 рр.), почали придшяти „шститутам" тiльки з початком XIX столптя, використовуючи в процес !х аналiзу наявний дослвдницький iнструментарiй - еволющ-онiстський чи позитивктський пщходи. Вщтак по-чинае формуватися iнституцiоналiзм як принцип дослвдження. Iнститути витлумачувалися як „при-роднi" утворення. Обгрунтовуючи !х сутнiсть, дос-лвдники розмислювали над сферою компетенци ш-ститут загалом i полиичних шститут зокрема. Вони акцентували на тому, що полггачш шститути слугують задоволенню тако! фундаментально! жит-тево! потреби суспiльства, як забезпечення безпеки та соцiального порядку. Саме завдання виживання суспiльного органiзму в умовах його еволюци по-роджувало, як вважав Г. Спенсер, необхщнкть фо-рмування погоджувально! й координуючо! суспшь-но! пщсистеми - особливого виду регулятивного шституту, в якостi якого й поставав полиичний ш-ститут. Згодом, на противагу „природному" обгру-нтуванню виникнення шститут, в це поняття

«ШУШ(ШШиМ-Ши©Ма1> 20222 / РиВЬЮ АБМПЧВТКАТЮМ

9

включаються (зокрема, М. Вебером та К. Марксом) елементи „штучностГ, або сощально! шженерп. 1н-ститути починають розглядати як конструкти, що склалися в результатi послвдовно проведено! людьми об'ективаци реальностi. Крш цього, Т. Па-рсонс, примiром, вбачав у них сукупшсть специфь чних нормативних комплексш, зад1яних в процес регуляци статусно-рольово! поведшки шдивщш; М. Орiу - особливу юридичну технiку, покликану втшювати в практику норми об'ективного права[2].

Як ввдомо, до основних категорш та елеменпв iнституцiоналiзму (а також його сучасних складни-юв - неоiнституцiоналiзму i нового шституцюналь зму) належать шституцшне середовище та шсти-тути (формальш та нефомальнi); норми i правила; права власносп; економiчнi агенти та !хня поведа-нка; обмежена рацюнальшсть; асиметричнiсть ш-формаци; опортушстична поведшка; виконання угод i контракт; договiрнi умови, трансакци та трансакцiйнi витрати; довiра; суспiльний вибiр; економша права; економiчна iсторiя та еволюцш-тсть тощо.

Основною концепцieю iнституцiоналiзму е оцшка економiчних фактор1в залежно вщ середо-вища, в якому вони функцюнують. 1нститути розг-лядаються кргзь призму !х впливу на ршення, що приймаються економiчними агентами. 1нститути у виглядi набору правил i норм не визначають цшком поведшку людини, а лише обмежують набiр альтернатив, з яких шдивщ може вибирати ввдповвдно до свое! цшьово! функцп [3, с.31]. Механзм, який забезпечуе дотримання встановлених правил, стае компонентом шституцшно! структури суспшьства внаслвдок того, що правила виконують функцш об-межень у ситуаци вибору тшьки в тих випадках, коли вони е дшчими, функцюнуючими. Важливою е вiдмiннiсть м1ж шститутами та органiзацiями: якщо шститути «правила гри», то органзацп е «гравцями» (не групи шдив1дуум1в, залучених до цшьово! дiяльностi).

Незважаючи на розроблеш в науцi теоретичнi засади управлшня (М. Альберт, С. О'Доннел, В. Юнг, Д. Клiланд, Г. Кунц, М. Мескон, Ф. Тейлор, А. Файоль та ш.), у тому чи^ освггаши закладами (О. Адаменко, Ю. Атаманчук, В. Бондаря, В. Григо-раш, I. Гришина, Л. Даниленко, Л. Карамушка, Ю. Конаржевського, В. Крижко, О. Мармаза, В. Мас-лов, £. Хриков та ш.).

В Украiнi створений i функцiонуе ринок освiтнiх пос^г. Проте, повномасштабне вторг-нення росi! на територш Укра!ни 24 лютого 2022 року внесло суш^ зм1ни в освгтню галузь в цiлому. Станом на 15.08.2022 року в Украш по-внiстю знищено 261 i частково знищено 2061 заклад освгш [4].

Завдання держави полягае в тому, щоб максимально мiнiмiзувати зазначенi втрати i створити жорсткий правовий каркас для належного функцюнування освiтньо! галузi.

1снуючий мехатзм функцюнування ринку освггак послу не забезпечуе у умовах вшни пов-ноц1нну пiдтримку заклад1в освiти рiзних типiв та

форм власностi. Виходячи iз цього та з урахуван-ням загальноекономiчно! ситуацi!, що склалася в даний час в Укра!ш, iнституцiйнi зм1ни повиннi стосуватися двох сфер:

- адмiнiстративно-управлiнсько!;

- фiнансово-економiчно!.

Такий жорсткий розподiл е досить умовним у зв'язку з тим, що реформування системи освгга ткно, насамперед, пов'язане зi зм1ною мехашзму державного регулювання ринку освiтнiх послуг, ро-звитком багато системностi його фшансування.

До початку повномасштабного вторгнення росi! в Укра!ну освiтне сп1втовариство обгово-рювало концепцi! реформи освгга, якi були покли-канi сприяти розвитку ринку освiтнiх послуг. Одна з концепцш мала бiльш загальний характер i була значною мiрою орiентована на вдосконалення дiяльностi системи освгга в цiлому, включаючи пе-ребудову !! структури, пгдвищення якосп освiтнiх послуг i одночасно мiкроекономiчно! ефективностi функцiонування Г! окремих ланок, а також виршення поточних фшансових проблем.

У друг1й концепцi!, основну увагу придiлено реформуванню органiзацiйно-економiчних умов дiяльностi як ринку освiтнiх послуг у цшому, так i виробниюв освiтнiх послуг, особливо при роз-межуваннi компетенцi!' та вiдповiдальностi бюд-жет1в усiх р1вн1в, а також уах рiвнiв управлiння освiтою. Автори ще! концепцi! виходили з ресурс-них можливостей, як1 в нових умовах реально мав у своему розпорядженш або потенцшно м1г мати ринок освпшх послуг [5].

Обидвi концепцИ були спрямованi на пщви-щення якостi освiтнiх послуг як об'екта ринку освгтшх послуг, проте мали багато недолiкiв.

Пслявоенна модернiзацiя освiти в Украiнi повинна стати пею початковою точкою зростання, яка дасть змогу найуспшнше зд1йснити в1дбудову освiтньо! галузi в цшому. Уже сьогодш е багато пи-тань в т.ч. за рахунок яких джерел повинна фшансу-ватися освiта i хто буде виршувати тi проблеми, як1 виникли до початку в1йни?

По-перше, потрiбно як найшвидше Укра!нi виграти вшну у росi!, тому що маемо гострий ф1нансовий деф1цит i не тшьки в освiтi. Сьогоднi потреба освпшх послуг у ресурсах задовольняеться не б1льше н1ж на половину. Населення не забезпе-чене доступом до яшсних освiтнiх пос^г (потерпа-ють навiть студенти iноземцi, !хш держави перестали визнавати документа про освпу виданi укра!нськими закладами освпи у 2022 роцi).

По-друге, сукупш витрати держави й населення на освпу становлять близько 0,5% ВВП. При цьому ввдбуваеться девальвац1я знань, знижуеться як1сть освинк послуг. Ф1нансова спроможнiсть населення на оплату всього перюду навчання дуже знизилася, це може привести до сильного звуження ринку освiтнiх послуг.

По-трете, питання безпеки учасник1в освинь-ого процесу е найактуальн1шим в даний час. Багато заклад1в освпи змшили свое територiальне розта-шування, виникнення деф1циту квалiфiкованих кадр1в у певних системах освпи. Низький рiвень

PUBLIC ADMINISTRATION / «еЮЦШШИиМ-ЛШШаИ» 2022

10

оплати пращ змушуе педагопчних та науково -педа-гогiчних працшниюв виïздити за меж1 Украши, що попршуе i так складну ситуацш в освiтi. При цьому держава Украша втрачае реальний капiтал - людсь-кий потенцiал.

Ресурсне забезпечення освпшх послуг зале-жить вщ р1вня виршення питання про наповнення бюджет1в. Органiзацiйно-економiчний механiзм функцiонування рiзних систем освiти потребуе пост1йно1' модершзаци та вжиття вщповщних за-ходш.

Важливо перестати сприймати освiту як дже-рело проблем, потрiбно сформувати у суспiльствi на не1' цшсний погляд.

Таким чином, розвиток сучасно! системи освiти в Украïнi характеризуемся реалiзацiею шно-вацшних тенденцш яш покликанi сприяти мо-дернiзацiï освпи загалом.

Список використаиоТ лiтератури:

1. Колеснченко I. М., Литвиненко А. В. 1нсти-туцiональна економша : навч. посiб. Х. : ХНЕУ т. С. Кузнеця, 2015. 236 с.

2. Шпикуляк О. Г. Iнституцiоналiзм як методо-лог1я м1ждисциплшарного пошуку в економiчнiй теори / Економка АПК. 2009. №11 С.141-147.

3. Швститко А. Предметно--методичн особли-востi ново1' iнституцiональноï економiчноï теорй' / Вопросы экономики. 2003. № 1. С. 31.

4. Шкарлет Сергш. доповщь мiнiстра МОН Украши на М1жнароднш серпневш педагопчнш науково-практичнш конференцiï «Освгга, освiтяни - незламш у вшш» ввд 18.08.2022 року, режим доступу

https://www.youtube.com/watch?v=AD373hZicxc

5.Шилова B.I. Ринок освiтнiх послуг: управлш-ський аналiз : монограф1я. Запор1жжя : КПУ, 2009. 144 с.