CC BY
41
УДК 330.837.2
С. В. Болотша,
кандидат фтософсъких наук,
О. В. Шубна,
кандидат економ!чних наук, Донбасъка державна машинобуд1вна академ1я,
м. Краматорсък
ШСТИТУЦЮНАЛЬШ ЗМ1НИ I ТРАСКТОР1Я ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗВИТКУ
Постановка проблеми. Формування шститу-цюнально1 системи в крашах з перехщною економь кою вiдбуваeться двома паралельними шляхами. З одного боку, органи влади проводять реформи в ос-новi яких лежать розробка та впровадження форма-льних правил. З iншого - традицп i звича! (рутини) служать iнституцiональною основою консервацп традицiйних вiдносин, що базуються на звичнiй си-стемi щнностей i мотиваци дiяльностi iндивiдiв. У перюд рiзкоl ломки iснуючих формальних правил i норм, а також створення нових норм, утворюються «ножищ невщповвдностЬ> мiж iснуючими традищ-ями i новими формальними iнститутами. У зв'язку з цим виникае проблема подолання iснуючого проти-рiччя, що може бути виршено тальки через створення ефективно! шституцюнальнох системи транс-формацiйного суспiльства.
1нститути - це не просто правила (норми) пове-дшки iндивiдiв, що регламентують 1х взаемодiю. Вони визначають мотиващю поведiнки людей у всiх сферах функцюнування суспiльства, яка е пох1дною вiд системи цiнностей, що склалася.
Iнституцiональне будiвництво - складний i три-валий процес. Його мета визначаеться стратепч-ними цiлями розвитку конкретного суспiльства.
Iнституцiональна система мае базуватися на пе-вних принципах, що забезпечують формування ци-вшзованих соцiальних вiдносин в суспiльствi, да-вати iмпульс економiчного зростання i тдвищення добробуту населения.
Сучасна теорiя не вiдповiдае на запитання, як слаборозвиненим економiкам перетворитися на таш, що процвiтають, але знання фундаментальних характеристик iнститутiв, розроблених класиками шститущйно-еволющйно1 теорп, дае можливiсть зробити i певнi узагальнення:
• основна умова стшкого економiчного розвитку - гнучка iнституцiйна матриця, що пристосо-вуеться до технологiчних i демографiчних змiн, що розгортаються, а також до зломiв у системi. 1стот-ною характеристикою е створення стабшьного кон-ституцiйного устрою, доповнюваного неформаль-ними нормами;
• формування сучасно! ринково! економiки об'ективно передбачае створення нових шституцш-них утворень (асощацш, концернiв, консорцiумiв,
корпорацiй), як заповнюють «вакуум» мiж держав-ними установами i ринком.
Для того, щоб визначити, що е iнституцiйними змшами, зручно скористатися «формулою» опису будь-якого правила:
• опис ситуаци, що характеризуе умови до-повнення до норми i визначае, як слiд дiяти iндивiду вiдповiдно до даного правила;
• аналiз адресата норми, що дозволяе визначити, як типи шдиввдв повиннi дотримуватися правила;
• визначення встановлено! ди, або змiсту норми, що свiдчить, як саме ди не повиннi здiйсиювати адресати правила у вiдповiдних ситуацiях;
• опис санкцп за невиконання розпоряджен-ня, що дозволяе адресату норми визначити, ям ви-трати вш понесе, не виконавши дiю, що встанов-лена;
• характеристика гаранта норми, тобто суб'ек-та, що застосовуе санкцп до порушника правила; така характеристика дозволяе адресату норми точ-шше визначити очшуваш витрати ввд порушення правила i прийняти бшьш обгрунтоване рiшения.
1нтерес до iнституцiоналiзму в Украши пояс-нюеться двома причинами.
По-перше, впливом марксизму, що завжди роз-глядав iнституцiоналiзм як свого союзника.
По-друге, бажанням перебороти обмеженiсть економiксу, що був заснований на дiяльностi ращо-нального iндивiда. Цей пiдхiд у Укра!ни так i не склався.
Анал1з останн1х досл1джень. Аналiз повинен носити суто конкретний характер, а ефектившсть ш-ституту буде визначатися тим, наскiльки агенти бу-дуть защкавлеш слiдувати йому, виконувати це правило, яш витрати при цьому виникнуть - трансак-цiйнi чи виробничг 1нститути, крiм того, що можуть породжувати додатковi трансакцiйнi витрати [1-5], а можуть i приводити до !х економп, дтоть i в на-прямку змiни виробничих витрат. До речi, з ще1 причини при змiнi обсягу грошово1 маси в економiцi, ш-фляцiя змiиюеться на рiзиу величину, оскшьки ш-ституцiйнi структури i виробництво в цих кра1нах вiдрiзняеться. У зв'язку з цим единий пiдхiд до еко-номiчноl политики, включаючи протидто шфляцл, навряд чи буде можливий.
Рiзнi аспекти виникнення та розвитку шститущйних обмежень i норм господарсько! дiяльностi розглядалися такими вченими як Ф. Лiст, К. Менгер, К. Маркс, Д. Кондратьев, Й. Шумпетер, Ф. Хайек, Дж. Р. Коммонс. Роль шститущйних чинникiв у господарському розвитку суспiльства аналiзували Т. Веблен, У. Мгтчелл, Г. Мшз. Сучаснi iнституцiйнi дослiдження - у роботах Дж. Гелбрейта, Г. Саймона, Р. Коуза, М. Фогеля, Д. Норта, Г. Беккера, Дж. Бью-кенена, О. Уильямсона, Р. Нельсона [6, 7].
Анатз проблем шститущйного становления суб'екпв перехвдно! економiки знайшов вщдзерка-лення в роботах укра!нських економiстiв В. Гейця,
A. Гриценко, В. Дементьева, Б. Кваснюка, А. Коло-мiець, В. Мандибури, В. Малого, О. Прутсько!, Р. Пустовiйта, В. Соболева, В. Тарасевича, А. Ча-усовського, О. Яременко [8]. 1нтерес до шститущо-налiзму в Укра!ш пояснюеться двома причинами. По-перше, впливом марксизму, що завжди розгля-дав iнституцiоналiзм як свого союзника. По-друге, бажанням перебороти обмеженють економiксу, що був заснований на дiяльностi ращонального iнди-вада.
У росiйськiй економiчнiй науцi окремi аспекти цих питань розглядають Г. Клейнер, А. Нестеренко, Р. Нуреев, А. Олiйник, В. Полтерович, В. Радаев,
B. Тамбовцев, Л. Тимофеев, А. Шастгтко та ш [6, 9].
Спроба уявити iнституцiоналiзм як методоло-пчну основу соцiальних наук розпочата професором В. Гребенiковим. На наш погляд, методолопчш принципи iнституцiоналiзму, що були до^джеш, можуть служити об'еднуючим початком в«х напря-мкiв неоiнституцiоналiзму й заслуговують широко! популяризацп в науковш i навчальнiй лiтературi. У трактуванш В. Гребенiкова «iнституцiоналiзм ви-ступае як система поглядiв на методолопю будь-яко! сощально! науки» [10]. Тою мiрою, якою еконо-мiчна наука займаеться соцiологiею (хоча в цшому область економiчноl науки значно ширша), вона е галуззю сощально! системи й iнституцiоналiзм стае И методолопчною основою.
Мета статтi - аналiз залежност шститущона-льних змш вiд траекторп попереднього розвитку економiчноl системи суспiльства.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Iнституцiональнi змiни потрiбно розглядати як через призму кшьшсного обхвату економiчних агентов, так i яшсних чинниив впливу (досконалост правил, часового iитервалу 1х впровадження тощо). Адже в одних випадках змiни iнститутiв, наприклад, закошв про оподаткування, що знижують податко-вий тягар держави, вiдбуваеться практично митте-вим збiльшенням числа платниив податкiв; для ш-ших, таких, як дiловi традицп добросовiсного вико-нання контрактов, залучення нових прихильнишв iз числа бiзнесменiв може ввдбуватися протягом три-валого часу тощо.
Рiзнi iнституцiональнi змши проходять рiзнi траекторп свого розвитку. Для опису цих траекторiй в кшькюному аспектi, що вiдображае динамiку роз-повсюдження iнституцiйноl змiни в економщ, В. Тамбовцев пропонуе використовувати термш «режим функцiонувания iнституту» [11].
Видшяють наступиi основиi режимi функщону-вання iнститутiв:
• бездiяльнiсть: при функцюнуванш норми у цьому режимi iндивiди знають про правило, 1м вь домо, як потрiбно поступати в деякiй ситуацil, проте вони дтоть iнакше; у даному режимi можуть iсну-вати переважно формальш iнститути;
• спорадична дiя: даний режим вiдповiдае та-кiй практищ, коли при вииикиеннi деяко! ситуацп дане правило може застосовуватися, а може i не за-стосовуватися; у останньому випадку iндивiди пово-дяться, виходячи з iншого або iнших правил;
• систематична дiя: правило, що iснуе в ре-жимi систематично! дi!, виявляеться вживаним завжди (або майже завжди), коли в дiяльностi iндивiдiв виникають ситуацi!, що сп1впадають з умовами ви-користання вiдповiдно! норми.
Шд як1сними змiнами в iнституцiональнiй тра-екторi! розумiеться послiдовнiсть змiн, ям зазнае де-який даний (базовий) шститут.
Прикладом тако! траекторi! може служити пос-лiдовна змiна деякого закону який iснуе протягом декшькох рокiв або й десятилiть, шляхом введен-ня в нього поправок. Кожна така поправка може ввдображати накопичуваний досвiд застосування закону, уточнюючи т^ або iншi з його положень, доби-ваючись повнiшого досягнення мети, яку пере^ду-вав законодавець, приймаючи ввдповвдш правовi норми.
Для траекторiй змш шститупв розрiзияють два iстотно рiзних !х типи:
1) траекторi!, що формуються поступовими змi-нами;
2) траекторп, як певнi «розриви», що мютять, стрибки або «iнституцiональнi шоки^>, коли один ш-ститут перестае дiяти, а його функцi! в економщ по-чинае виконувати iнший шститут (або цша !х група).
Ввдповвдно до класифiкацi! iнституцiональних змiн траекторп другого типу можна охарактеризу-вати як так1, що включають дискретш змiии. 1нсти-туцiональнi змiни траекторп, що виникають в про-це« еволюцi!, мають не довiльний характер, а тдко-ряються певнiй закономiрностi, яка одержала назву залежнiсть ввд траекторi! попереднього розвитку.
Частота шститущйних змш i полiтичних рi-шень, що провокують подiбнi змiни, в сучаснш еко-номiцi в найбшьш розвинених кра!нах, значно випе-реджае можливостi агеитiв здiйсиювати дi! i викону-вати поставленi завдання, доводити ршення до результату. Тому вводячи якийсь iнститут, проекту-ючи його або запозичуючи, необх1дно враховувати
реакцп агентiв та iнших шститупв, якi покли-канi взаемодiяти з шститутом, що знову вводиться. Складнють дослiдження даного процесу полягае в тому, що навгть при введенн одного iнституту, його взаемодп з безлiччю iнших iнститутiв важко перед-бачити.
Шд iнституцiональним плануванням розумiемо сукупнють дiй по формуванню iнститутiв, запрова-дження !х в простер господарсько1 системи, змiни, корекцл, запозичення шститупв (планування змiни законодавства, нових правових норм, оргашзацш-них форм i !х змiни). Iнституцiйне проектування в загальному сенсi трактуеться як метод створення ш-ститутiв, часто в термшолопчному ключi цi поняття практично збГгаються. У цьому полягае докорiнна вiдмiннiсть даних уявлень i двох тдходГв. У пер-шому випадку саме виникае дисфункдiя, що е причиною ефекту блокування, у другому - навпаки, ефект блокування начебто породжуе дисфункдiю. По частинi планування шститупв, керованого замь щення одних шститупв шшими i вибору переважного режиму шститущйно1 динамiки («залежносп ввд минулого», «незалежностi вiд минулого» або ча-стково1 залежностi з минулим) в економiчнiй науцi i, конкретшше, в iнституцiйнiй теорп зроблено мало
[13].
Бшьшють макроекономiчних моделей виходять iз мiнiмального впливу iнститутiв на економiчну ди-намiку та прийняття рiшень. Адаптацiя агентов до нових правил або змша змiсту старих норм, якi з ще1 причини проходять оновлення або корекдiю, зок-рема, час тако1 адаптацл, що визначае яшсний рiвень проходження або обструкцп дано1 норми або сукуп-ност норм, як правило, не враховуються сучасною макроекономiчною наукою.
1ншими словами, iнституцiйне планування - це алгоритм, обгрунтована послiдовнiсть управлiния шститутами, !х введення, створення режиму адапта-цн до нових правил, замщення, запозичення i т.д. Воно е i повинно бути невiд'емною частиною i го-ловним стрижнем державного планування, але може здiйсиюватися на рiвнi уряду кра1ни, законодавчих оргашв, на рiвнi регюнально1 влади i навiть на рiвнi фiрми i окремого домогосподарства, якi вибудову-ють правила свого функщонування i прийняття по-всякденних економiчних рiшень. Зрозумшо, на кожному цьому рiвнi iнституцiйне планування мае свою специфшу i значущiсть. Прийнят парламентом за-кони мають бiльш високий прюритет i силу порГв-няно з законодавством в конкретному регюш. Однак за силою примусу або виконання закону, регюналь-ний правовий акт може мати явну перевагу, тобто федеральний закон може не виконуватися, а регiо-нальний - навпаки.
Може бути присутшм i iнший сценарiй, зворо-тний. Пiдсумовуючи, варто говорити про те, що ш-ститути мають рiзну силу, призначення, по-рiзному
регулюють одн й т ж процеси в економщ, так що сумарний ефект iз впливу бувае важко ощнити. До того ж, коли говорять про рiзнi режими розвитку Гн-ститупв, то вживають термiни залежностi, незалеж-ност вiд минулого i частково1 зв'язку з минулим. Маеться на увазГ, що новi шститути виявляють три зазначених режими зв'язку зi старими iнститутами. Насправдi, встановити наявнiсть того чи iншого режиму можливо тальки по окремо розглянутому iн-ституту, але якщо враховувати взаемодiю всiх iнсти-тупв один з одним, а в суспшьстш iснуе единий iн-ституцшний простiр т^е1 або iншоl мiри органiзацil, то говорити про незалежнють вiд минулого досить неправдоподiбно навгть в умовах револющйних змiн. А режим залежноси вГд минулого г частково1 залежност^ - тривГальний вираз того, що спостерГга-еться у житп.
Поява ново1 технологП Г техшки е, з одного боку, така собГ революцГйна змГна, оскшьки якщо масштаб тако1 змГни значний, то спостерГгаеться змГна способу виробництва, суттеве п1двищення продуктивности Г розширення технологГчних можли-востей. З Гншого боку, нова технГка Г технологи по-роджують новГ правила, алгоритми дГй, в тому числГ пов'язаних Гз обслуговуванням цГе1 технГки, але в цих правилах все одно вттлеш тГ чи ГншГ алгоритми обслуговування старих технГчних аналогГв, тому що, яким би не був техшчний ривок у розвитку вперед, поколГння технГки змГнюють один одного бшьш-менш послГдовно, за лопкою, яка витГкае з Гнженер-них наук, фГзики, хГмП та шших точних наукових дисциплГн. Тому залежшсть вГд минулого е завжди: так ввдбуваеться нарощення знання, Г виникае нове знання, як правило, на основГ попереднГх накопиче-них знань. НавГть парадигмальний прорив здГйсню-еться на основГ критики, а значить, Г докладного ви-вчення Г осмислення колишньо1 парадигми знань
[14, 15]. .
ВибГр траекторП шститущонального розвитку цГкавий тим, що, як правило, не ввдбуваеться вГдпо-ввдно до строгого критерГю або деякого сп1ввГдно-шення витрат. Тобто випадковють виконуе тут го-ловну роль - жодна надшена владою особа не воло-дГе тими методами шститущонального планування Г не враховуе тих критерпв, про ям тут ведеться мова. У зв'язку з цим, важко навгть говорити про те, що, якщо реалГзуеться той або Гнший сценарш, то ств-вГдношення витрат буде таким, а не яким-небудь Гн-шим. Хоча в1ропднють того, що витрати будуть строго визначеними, безумовно, висока. Звичайно, у даному випадку виходить, що агенти, що прийма-ють ршення, що вибудовують траекторГю Гнститу-щонального розвитку, мотивованГ спГввГдношенням витрат. У деяких випадках цей мотив буде далеко не домГнуючим.
З точки зору шститущонального аналГзу доцГ-льно у кожному конкретному випадку ощнювати
траекторiю розвитку, стан iнститутiв, застосовуючи бажано однаковi критерi! оцiнки для рiзних кра!н, фiрм, органiзацiй, шституцюнальних систем.
При плануваннi iнститутiв важливо не лише за-безпечити режим, скажiмо, незалежностi вiд мину-лого або частково! залежносп, а врахувати час вве-дення iнституту, вихвд цього iнституту на найвищу ефективнють i необхiднiсть майбутньо! корекцi! або замщення iнституту пiсля закiнчения певного часу. Так1 ршення i плани стануть можливi, тальки якщо вдасться ощнити переваги агентов i змiну !х мотива-ц1! у зв'язку з введенням конкретного iнституту або шституцюнальним замiщениям. Поки ж ситуащя в цiй сферi дiяльностi i економiчного планування роз-
Як бачимо з представлено! характеристики, найбiльш витратний, слабо передбачуваний з пози-щ! якосп змiн, являеться режим шституцюнального розвитку, незалежного вiд минулого, - path independence.
Саме такий режим можна вважати таким, що тдпадае пiд хреодний ефект, хоча при дисбалансо-ванiй системi може бути знайдений вектор, що ви-водить !! на абсолютно новi рубежi [16, 17].
У будь-якому випадку, наявнiсть подiбних ефекпв, як «lock т»-ефект, «QWERTY^-ефект якщо це дшсно деякi особливi ефекти, в чому е обгрунто-ванi сумнiви, пов'язана з дисфункщею iнститутiв i з неможливютю передбачати ефективнiсть майбутнiх техшчних рiшень i майбутне технологiй i особливо-стей технологiчного розвитку. Чому можна ввдки-нути ефективнiшу технолопчну альтернативу?
виваеться бiльше схоластично, чим обдумано i по-слiдовно.
Визначення хреодно! траекторi! розвитку еко-номiки - складне завдання, оскшьки iнодi навiть важко вiдповiсти, який режим розвитку path dependence (залежносп ввд минулого), path independence (незалежносп ввд минулого) або path determinancy (частково! залежносп) буде хреодним, а який - т. Мабуть, потрiбно розглядати це питания, виходячи з принцишв iнституцiонального планування, про ям тут велася мова, плюс перспективно! ощнки витрат i якiсних параметрiв, яку в змозi дати експерти. Дамо ощнку цим трьом базовим сцена-рiям за наступними критерiями (див. таблицю).
Тому що ефективнють технологи не може бути ви-явлена до того, як вона буде застосована, а застосо-вувати ввдразу обидвi технологi! далеко не завжди можливо. Це та ж проблема, як i з ощнкою шститу-цiональних змiн, говорити про ефективнiсть яких стане можливо тшьки, коли вони пройденi, здшс-ненi. 1накше може йтися тшьки про очшувану ефек-тивнiсть i передбачувану оцiнку хреодносп варiаиту розвитку [18].
Як бачимо, час стае дуже значимим обмежен-ням при оцiнцi ефективносп i рацiональностi техш-чних ршень, при введеннi нових iнститутiв, при ви-значеннi реакцiй агентов i формуваннi моделей !х адаптацi!. Час визначае i якiсть трансакцiй, а також !х ефективнiсть, як i ефективнiсть управлiнських i iнших ршень, що приймаються, у тому чи^ рь шень, спрямованих на вибiр того або iншого техшч-
Таблиця
Характеристика режимiв iнституцiонального розвитку_
Критерп Path dependence Path independence Path determinancy
1. Цшь траекторi! Корекщя iнститутiв тальки на основi старих правил Повна ввдмова вiд старих шститупв, розвиток на основи нових шститупв Введения нових шститупв при збер^анш старих шститущональ-них форм
2. Зона прикладання зу-силля Розвиток старих шститупв на основи корекцп Формування нових ш-ститутiв Взаемозв'язок старих та нових шститупв
3. Функцюнальне напо-внення Визначено старими функщями iнститутiв Визначено новими функщями iнститутiв Взаемозв'язок старих та нових шститупв
4. Перюд термiиу до змiн Залежить вiд масштабу дисфункцш старих ш-ститутiв Визначено мiрою ввд-торгнення нових адап-тивних норм i адекват-нiстю реакцiй агентов Залежить ввд загально! взаемоди ефекту ста-рих та нових правил
5. Затрати функцюну-вання Вiдносно низьк! Зависош Ввдносно високi
6. Ступiнь прийняття ново! норми Низький, оскiльки новi норми непомiтнi / висо-кий, оскшьки домiну-ють старi правила Зависокий, при ввдсут-носп потреби в нових нормах / ввдносно неви-сокий, при наявносп потреби Задовiльний варiант -середнш ступiнь ввд-торгнення
7. Мiра стiйкостi сис-теми до трансформацш Стойка Не стiйка Термiново стшка
ного пристрою. Уа цi питання складають, з одного боку, труднощi iнституцiонального планування, з iншою - визначають перелiк завдань, якi повинн ви-рiшуватися у рамках методiв iнституцiонального планування.
Причини змiн, на думку шститущоналют1в, лежать у площиш схильностi людини до «нерозсудли-во!», непрагматично! творчо! дiяльностi i експери-ментування («дозвшьна цiкавiсть»), що, на думку Т. Веблена, е головним джерелом сощальних, нау-кових i технiчних змiн, «дозвшьна цiкавiсть» ство-рюе новi стереотипи мислення i поведiнки i вщпо-вiдно - новi iнститути [12].
Iнституцiональнi змiни залежать вiд траекторi! попереднього розвитку. Суть цiе! залежностi поля-гае у тому, що у кожен даний момент часу в еконо-мщ можуть вiдбутися не будь-якi (довшьш) шсти-туцiональнi змiни, а лише 11, як виявляються здшс-ненними в тих умовах, що склалися, ранiше, якi, у свою чергу, виникли як наслiдок попереднiх анало-гiчних ситуацiй.
Поняття залежностi ввд траекторi! попереднього розвитку (ЗТПР) було спочатку введено для характеристики особливостей змш у виробничих технолопях. Воно означало ситуацi!, у яких продов-ження використання не найефектившших техноло-гiй обумовлювалося впливом випадкового вибору на початковому етат !х використання i унаслiдок ефекту зростаючо! вiддачi, що у цiлому породжу-вало феномен блокування альтернативних шляхiв технологiчного розвитку. Практика подальшого ви-користання даного поняття показала, що за його до-помогою почали аналiзувати рiзнi феномени не тальки технологiчно!, але й шституцшно! природи, виходячи при цьому з рiзних теоретичних позидiй.
По-перше, це трактування ЗТПР шститущона-льних змiн, вiдповiдае iдеям П. Давида [18]. Зпдно останнiм, ситуацiя у технолопчному розвитку ха-рактеризуеться ЗТПР, якщо:
вибiр спостережувано!, насправдi масово!, тех-нологi! був не передбачений;
цей вибiр практично неможливо змшити через величини витрат, якi потрiбно здiйснити скоордино-вано i одночасно (або протягом короткого часу);
масово поширена технологiя з великою в!ро-гiднiстю неефективна.
Виникнення таких ситуацш, у свою чергу, е результатом функцюнування двох механiзмiв: а) зростаючо! вiддачi вiд масштабу; б) впливу малих ви-падкових подiй.
Зростаюча вiддача е наслщком взаемозв'язано! технологi! i навиив пращ, що удосконалюються з нею, як частина людського капiталу, що виникае у результат процесу навчання у ходi застосування технологi!, а також мережених зовнiшнiх ефектiв i швестищй.
Механiзм малих випадкових подiй, тобто таких подш, якi не могли наперед передбачатися обмеже-ним знанням, що володiе, стороннiй спостерiгач, «вщповщальний» за те, яка саме з доступних техно-логiй буде фактично вибраною, що перемогла в кон-куреитнiй боротьбi з функцiонально схожими з нею технолопями. Але такий вибiр звичайно не пов'яза-ний з бiльшою ефективнiстю.
Таким чином, у даному розумiннi ЗТПР причини того, що в даний момент часу у технолопчнш структурi економiки деяк з вiдомих техшчних ново-введень, - у принцип! ефектившш^ нiж та, що реально використовуються, проте не застосовуються на практищ, мають двоякий характер.
Перш за все це обмежена ращональнють еконо-м!чних агеитiв, як! вибрали i почали у масовому порядку освоювати не кращу технолопю, а окр!м того, чисто економiчнi чинники, що обумовлюють недо-щльнють технологiй через загрози виникнення значних витрат.
По-друге, поняття ЗТПР в наявнiй лiтературi з iнституцiональних зм!н активно використовуеться в рамках шумпетерiвсько! i неошумпетерiвсько! тра-диц!! аналiзу технологiчних змш.
Вщповщно до не! технологiчнi змши включа-ють творче руйнування i рекомбiнацiю !снуючих знань у нових формах. Тим самим, технологiчнi шновацп зд!йснюються у рамках певних кластерiв, що е обмеженим кругом варiаитiв техиологiй, як1 можуть бути сформоваш з первинного знання за до-помогою названих когн!тивних механiзмiв рекомбь нацi!. Розвиток цих положень прив1в до появи поняття технолопчно! траекторi!, як еволюцiйно! по-слвдовносп техиологiй, що оновлюються, але не ви-ходять за межi загального кластера, визначеним ба-зовим набором знань (вщкритпв або винаходiв) Змша технологiчно! траекторi! можлива лише з по-явою нового «ядра» кластера, тобто принципово в!д-м!нних вимход!в або в!дкритт!в нових законiв при-роди.
У цьому розум!нн! ЗТПР обумовлена чисто ко-гн!тивними причинами: базова шноващя розвива-еться i удосконалюеться шляхом малих полiпшень доти, поки не виникне нова базова шноващя. Еконо-м!чн! чинники, здатнi впливати на ухвалення або в!дмови вщ iнновацiй, мають у рамках дано! кон-цепдi! «фоновий» характер: це загальш вимоги за-безпечення максимально! (або прийнятно!) еконо-м!чно! ефективносп для будь-якого iнвестицiйного проекту.
о6идв! охарактеризовав трактування ЗТПР у сферi технолопчних зм!н, будучи застосованими до сфери змш шститущональних, приводять до ютотно р!зних оц!нок можливост! здiйснення значних або р!зких зм!н !нституц!йно! системи економши.
в!дпов!дно до першого з таких трактувань не-мае шяких обмежень на зм!ст iде! нового шституту
(або системи шститупв), окрГм обмежень творчих здГбностей Гндиввдв, що формують шститущона-льне середовище у сво1х Гнтересах. 1дея шститущо-нально1 змши може при цьому також запозичува-тися або цшеспрямовано створюватися, тобто про-ектуватися.
Проте у масову практику увГйде лише та шсти-туцшна змша, вигоди вГд яко! будуть вище витрат на перехГд до нового правила. Очевидно, такий перехГд може бути забезпечено також Г шляхом штучного зниження ефективност використання старого правила, наприклад, за рахунок рГзкого зростання вели-чини санкцш, що накладаються державою на Гндивь дГв, що продовжують йому слГдувати. При цьому втрачаеться вартють рашше створеного людського капГталу, специфГчного по вщношенню до старого правила, проте сумарна очшувана вигода вед використання нового правила з урахуванням дисконту-вання, цшком компенсуе там втрати.
У вадповадносп з другим трактуванням ЗТПР в рамках шституцшного середовища, що склалося, не можуть виникнути ще1 шститущональних Гннова-цш, що не с рекомбшащею компонентов правил, що утворюють це середовище. Цшеспрямоване проектування нового правила виявляеться при такому т-дходГ принципово обмеженим рамками рГзноманГт-ностт, що формуеться повним набором усГх можли-вих поеднань згаданих компонентов. Запозичена щея, що не укладаеться у ц рамки, вщкидаеться не як наслвдок неефективностт, а унаслвдок неввдповвд-ностт уже юнуючим правилам.
Дана концепщя заперечуе можливостт конвер-генцл економГчних систем, що спочатку базувалися на не ствпадаючих шститущональних структурах.
Наявний досвщ як технолопчних, так Г шститущональних змш переконливо сввдчить, що вде1 но-вовведень, як проходять через фшьтр ввдбору за критерГем ефективностт, будуть визначати, як з них (з урахуванням ефекту зростаючо1 ввддачГ Г випадко-востт первинного вибору) набудуть масового поши-рення.
ВвдбГр варГанттв шститущональних змш за кри-терГем ефективностт, що ощнюеться обмежено ращ-ональними економГчними агентами, може розгляда-тися як рГзновид ринкового ввдбору.
Трансформащя економши в перюд великих ш-ститущональних змш нерозривно зв'язана з масовим створенням нових шституттв. Для !х створення не-обхГдне шститущональне проектування.
Шд шституцшним проектуванням (1П) розумь еться дГяльнють, направлена на розробку моделей економГчних шституттв, сввдомо Г цшеспрямовано впроваджуваних у масову господарську поведГнку. Основна проблема полягае у розробщ таких правил Г принцитв дГяльностт, дотримання яких сприяло б ефективному виршенню тих проблем для подо-лання яких вони створювалися.
Вiдповiдно до тдходу, запропонованого В. Тамбовцевим, видшяеться п'ять принципiв 1П:
1) етапна повнота;
2) компонентна повнота;
3) достатня рiзноманiтнiсть стимулiв;
4) максимальна захищенють вiд опортунютич-но! поведiнки;
5) спiвучасть.
Першi два принципи е загальними для будь-яко! проектувально! дiяльностi, а останнi три бшьш специфiчнi для iнституцiонального проектування [11].
Укра!на перебувае на тому етат, коли ще не сформувалися яснi «правила гри>>: неформальнi ввд-носини й iнститути мають бшьше значения, чим формальнi. У в«х ланках господарського мехаш-зму - на ринку катталу й пращ, у ввдносинах мiж пiдприемствами - неписан правила й домовленостi переважають над вимогами закону. Домiиуе принцип: жити не за законом, а «за поняттям».
В Укра!ш поки ще погано використовуються положення iнституцiональноi' теорп. Так, наприклад, у кра!ш вже склалася структура прав власно-стi, що у сташ забезпечити збiльшення податкових надходжень, але цього не вiдбуваеться, тому що да-юча податкова система працюе не на державу, а на рiзного роду закритт акщонерш товариства, що здш-снюють лщензування, сертифiкацiю, акредитацiю та iншi вхвдш бар'ери.
1нший приклад. Базовим елементом шститущо-нально! системи е трансакщ!, контракти, правочини. Протягом усього перехвдного перiоду укра!нська економiка демонструвала разюче низький ступiнь контрактовиконання. Розрахунки за поставлену продукцiю провадилися не в строк, зарплата затри-мувалася, дишденди не виплачувалися, кредитнi угоди не виконувалися. «Позаконтрактна» пове-дiнка стала, власне кажучи, нормою дiлових ввдно-син.
Подiбне положення справ неминуче для пере-хiдного суспiльства, у якому колишнiй шститущо-нальний каркас уже зламаний, а новий ще не вибу-дуваний. Це значить, що не створено ii iнститути, ям нiколи не iснували при сощалютичнш системi:
• приватна власнiсть;
• численш правовi iнститути (кодекси, за-кони);
• шститути, що визначають вщповщальнють за власнiсть iнших осiб (норми бухгалтерського об-лiку, банкiвське регулювання, регулювання ринку щнних паперiв);
• шститути, що структурують та роблять пе-редбачуваною поведiнку партнерiв ринкових вщно-син (контрактне право) та iнше.
Вочевидь, це е слщством того, що в Укра!ни погано налагоджеш дисциплiнуючi механiзми enforcement, тобто примуса до виконання контракту (зобо-
в'язань). Ц механiзми майже не вдаеться запозичити в готовому вигляд!, тому доводиться створювати власними силами.
Перехiднi суспшьства тому й прийнято нази-вати перехадними, що вони нестiйкi й можуть довго збер^атися такими, як вони е. Однак укра!нський досввд змушуе припускати, що за певних умов пере-хiдна модель може мати риси спйко! рiвноваги.
Доречно задати питання: у який момент еконо-мша перестае бути перехвдною.
Вщповщь може бути або суто кшькюною (ста-тистичною), або теоретичною.
З кшькюно! точки зору, ринкова трансформацiя завершуеться, коли обсяг ВВП перевищить доре-формений рiвень.
Сучасна iнституцiональна теорiя виходить !з шшого тдходу. Перехш зашнчуеться, коли загалом завершуеться формування нового шституцюналь-ного фундаменту.
За визначенням Д. Норта, «перехiднi суспшьства - це суспшьства, що перебувають у сташ шсти-тущонально! нерiвноваги: пошук ново! рiвноважно! крапки в iнституцiональному простор! означае за-вершення «транзиту» [4].
В Укра!ш сформувалася досить специф!чна ш-ституцiональна модель. I! вщмгтна ознака - дом!ну-вання неформальних вщносин у вс!х ланках госпо-дарського механiзму. Завершення перехiдного про-цесу неможливе без кардинальних змш у д1яльност1 дисципл!нуючих механiзмiв, що покликаш забезпе-чити виконання законодавчих актiв.
Висновки. Ефективним 1П буде у тому ви-падку, якщо воно забезпечить, за !нших р!вних умов, мiнiмальнi вiдхилення вщ одержаних результатiв. Проте замовник iнституцiонального проекту не зав-жди зацiкавлений у формуванн шститупв, що за-безпечують таку економто. У цшому результатив-нють 1П i ефективнiсть шститупв, як! виникають унаслiдок його здшснення, - р!зш реч!, що е наслвд-ком асиметричност розподшьних ефекпв, що поро-джуються правилами, а також !х неповнотою.
Значущють анал!зу шституцюнальних змш як позитивного, так ! особливо нормативного, у сучас-ному свт надзвичайно велика: практично безпере-рвно шститущональш зм!ни вщбуваються у вах пе-рехвдних економшах, в рамках СС, в кра!нах, що ро-звиваються. Одш з них вщчутно позитивно вплива-ють на подальший розвиток економши, !нш!, на-впаки, сприяють стагнацп, трет!, незважаючи на за-дум автор!в, взагал! не впливають на економ!чну по-вед!нку.
Масов! шститущональш змши ввдбуваються ! на р!вш окремих економ!чних оргашзацш - ф!рм, корпорацш ! т.п. Тут також е приклади вдалих ! нев-далих змш. Тому !х вивчення мае бути об'ектом по-спйних наукових досл!джень ! господарсько! практики.
Л^ература
1. Коуз Р. Фирма. Рынок. Право / Р. Коуз. - М.: Дело, 1993. - 108 с. 2. Коуз Р. Интервью на учредительной конференции Международного общества новой институциональной экономики. Сент-Луис, 17 сентября / Р. Коуз // Квартальный бюллетень клуба экономистов. - Минск: Пропилен, 2000. -Вып. 4. - 28 с. 3. Нестеренко А.Н. Современное состояние и основные проблемы институционально-эволюционной теории / А.Н. Нестеренко // Вопросы экономики. - 1997. - № 3. - С. 42-57. 4. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт. - М.: ФЭК «Начала», 1997. - 180 с. 5. Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа / Д. Норт // Вопросы экономики. - 1997. - № 3. - С. 6-8. 6. Гукасьян Г.М. Економiчна теорiя: проблеми «ново! економ1ки» / Г.М. Гукасьян // Генезис науки. Неошститущона-лiзм. Теорiя глобалiзацi!. - 2-е изд. - Спб.: Питер, 2003. - С. 27-50. 7. Ядгаров Я.С. История экономических учений / Я.С. Ядгаров. - М.: ИНФРА-М,
2006. 8. Яременко О.Л. Институты и экономическая свобода хозяйствующих субъектов / О. Л. Яременко, Е.Н. Панкратова // Экономическая теория. —
2007. — № 3. — С. 56-71. 9. Олейник А.Н. Институциональная экономика / А.Н. Олейник. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 6-9. 10. Гребенников В.Г. Институциональная экономика / В.Г. Гребенников. - М.: ИНФРА-М, 2001. - С.13. 11. Тамбовцев В.Л. Основы институционального проектирования / В.Л. Тамбовцев. - М.: ИНФРА-М, 2005. - С. 509518. 12. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. - М.: Прогресс, 1980. - 362 с. 13. Клей-нер Г.Б. Эволюция институциональных систем / Г.Б. Клейнер. - М.: Наука, 2004. - 240 с. 14. Ходж-сон Дж. Экономическая теория и институты / Дж Ходжсон. - М.: Дело, 2003. - 464 с. 15. Ходжсон Дж. Эволюционная и институциональная экономика как новый «мэйнстрим» / Дж. Ходжсон // Экономический Вестник Ростовского государственного университета. - 2006. - № 2, т. 6. - С. 8-21. 16. Sukharev O.S. Institutional Change, Efficiency and Structure of Economy / O.S. Sukharev. - Saarbrucken: Lambert Academic Publishing, 2011. - 124 р. 17. Sukharev O.S. Elementary model of Institutional Change and Economic Welfare / O.S. Sukharev // Montenegrin Journal of Economics. - 2011. - Vol. 7, No. 2. - Р. 55-64. 18. David P. Clio and Economics of QWERTY / P. David // American Economic Review. - 1985. - Vol. 75, No. 2. - Р. 12-19.
Болотша С. В., Шубна О. В. 1нститущональш змши i траeкторiя шститущонального розвитку
У статп розглядаеться проблема шститущонального планування i визначення траекторш шститущонального розвитку. Автори видшяють режими ш-ститущонального розвитку, ям можуть визначити
траекторто розвитку, надають характеристику цим режимам за параметрами, що вводиться, ощнюють специфшу змГни трансакцшних витрат для кожного режиму Г аналГзують вплив ввдкритих у рамках ново1 шституцюнально1 економГки ефекпв Г принцитв на характер шституцюнальних змш. Розвиваеться вдея про дисфункцюнальнють шститупв. Особливост сучасно1 економши Укра1ни диктують аргумента на користь розвитку ствпраш з СС. Свропейська Гнте-грацГя та членство в СС - стратепчна цшь Укра1ни. Визначено основн сощально-економГчш проблеми шстгтуцюналГзацп. Запропоновано напрямки роз-в'язування цих проблем.
Ключовг слова: шститут, шститущональне пла-нування, траектория, трансакцшш витрати, шститу-щональш ефекти Г принципи.
Болотина Е. В., Шубная Е. В. Институциональные изменения и траектория институционального развития
В статье рассматривается проблема институционального планирования и определения траекторий институционального развития. Авторы выделяют режимы институционального развития, которые могут определить траекторию развития, дают характеристику этим режимам по вводимым параметрам, оценивают специфику изменения трансакционных издержек для каждого режима и анализируют влияние открытых в рамках новой институциональной экономики эффектов и принципов на характер институциональных изменений. Развивается идея о дисфункциональности институтов. Особенности со-
временного состояния экономики Украины диктуют аргументы в пользу развития сотрудничества с ЕС. Европейская интеграция и членство в Европейском Союзе является стратегической целью Украины. Определены основные социально-экономические проблемы институционализации. Предложены пути разрешения этих проблем.
Ключевые слова: институт, институциональное планирование, траектория, трансакционные издержки, институциональные эффекты и принципы.
Bolotina E., Shubnaya E. Institutional modifications a. traectory institutional development
In the paper the problem of institutional planning and institutional development trajectories is discussed. The author distinguishes modes of institutional development, which can determine the development trajectory, gives a description of these modes on input parameters, assess the specific changes in transaction costs for each mode, and analyzes the impact of open within a new institutional economics and principles of the effects on the nature of institutional change. In the paper the idea of a dysfunction of institutions is developed. The peculiarities of the modern economy of the Ukraine dictate the positive arguments of the collaboration with EU. European integration a. EU member's is strategy aim of Ukraine. The main social and economic problems of in-stitutionalization are defined. The ways are offered of this problems solution.
Keywords: institutions; institutional planning, trajectory, transaction costs, institutional effects and the guidelines.
Стаття надшшла до редакцл 30.08.2016
Прийнято до друку 21.09.2016
