CC BY
44
УДК 330; 336
ПЕРЕДУМОВИ I НАСЛ1ДКИ ПЕРЕБ1ГУ ТРАНСФОРМАЦ1ЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В В1ТЧИЗНЯН1Й 1НСТИТУЦ1ОНАЛЬН1Й МАТРИЦ1
О.Ю. Сидорович, к.е.н., доцент
Тернотльський нацюнальний eKOHOMinmu утверситет, Тернотль, Украша
Сидорович О.Ю. Передумови i на^дки перебiey трансформацтних перетворень в втчизнянш iнституцiональнiй матрищ.
В статп проан^зовано основш принципи та моделi функцiонування iнституцiональних матриць суспшь-ства, а також охарактеризовано вплив на якiсть ïx трансформацшних перетворень формальних та неформальних суспшьних iнститyтiв. Подано авторське бачення впливу системи вiдносин реципрокностi, редистрибyцiï та обмну на еволюцiйний розвиток вггчизняжя iнститyцiональноï матрищ.
Ключовi слова: шституцюнальна матриця, iнститyти, реципрокшсть, редистрибущя, обмiн
Сидорович Е.Ю. Предпосылки и последствия хода трансформационных преобразований в отечественной институциональной матрице.
В статье проанализированы основные принципы и модели функционирования институциональных матриц общества, а также охарактеризованы влияние на качество их трансформационных преобразований формальных и неформальных общественных институтов. Представлено авторское видение влияния системы отношений реципрокности, редистрибуции и обмена на эволюционное развитие отечественной институциональной матрицы.
Ключевые слова: институциональная матрица, институты, реципрокность, редистрибуция, обмен
Sydorovych E. U. Preconditions and consequences of transformational changes in national institutional matrix.
The article analyzes the basic principles and models of institutional matrices society and characterized influence of the quality of their transformation changes of formal and informal institutions. Presented by the author's vision of the impact of the system of relations of reciprocity, redistribution and exchange for the evolution development of the national institutional matrix.
Keywords: institutional matrix, institutions, reciprocity, redistribution, exchange
Протягом уае! гстори нашо1 цившзаци, вщ давшх давен i дониш, людство функцюнуе в склащ доволi великих оргашзацшних систем (держава, суспшь-ство, громада, тдприемство i т.п.), що е ieрархiчними структурами з рiзними видами шститупв. Мошстичний принцип еволюцп засввдчуе безумовну едшсть процесiв i тенденцiй прогресуючого розвитку людських спiльнот, i поряд з тим, фактами розквиу чи занепаду окремих цивiлiзацiй i культур тдтверджуе його циклiчнiсть та дискретнiсть. Таким чином, кожне суспiльство, будучи ушкальним i самобутнiм втiлюе iндивiдуальну, властиву тшьки йому iнституцiональну матрицю.
В цьому контекст^ аналiз структури шституцюнально! матрицi украшського суспшь-ства, факторiв, що визначають особливiсть, так би мовити «самобутшсть» И iнституцiональних компонент, прояв специфiки 1хнього впливу на рiзнi рiвнi та сфери функцюнування економiки в комплексi, дозволяе не лише наблизитися до розумшня тенденцш трансформацп iнститутiв, але i усвщомити причинно-наслiдковий зв'язок появи та прояву рiзного роду дефектiв шститут-цюнальних структур.
Аналiз останнiх дослiджень та публшацш
В теорп iнституцiоналiзму шнуе досить велика к1льк1сть трактувань змюту поняття «iнститут», проте одним з найбшьш поширених е трактування класика шституцюнально1 теорп Д. Норта, зпдно з яким iнститути е «формальними правилами, неформальними обмеженнями i способами забезпечення дiевостi обмежень» або як «правила, мехашзми, що забезпечують 1х виконання i норми поведiнки, як1 структурують повторюванi взаемодп мiж людьми» [1].
Таким чином, формальш шститути - це спосiб оргашзовано1 побудови сощально обумовлених зв'язк1в, статусiв i норм з метою забезпечення функцюнально! взаемодп. Виступаючи «результатом спещального людського задуму», вони створюються централiзовано i фiксуються в нормативно-правових актах держави. При цьому, вчений класифжуе формальш правила на полггико-етичш правила, економiчнi правила та соцiальнi контракта. Важлива роль формальних
правил при цьому полягае в тому, що вони окреслюють Ha6ip прав та функцш, як1 приписуються iндивiдам.
В протилежному випадку, якщо через вiдповiднi причини, функцп соцiального iнституту не формалiзованi, або формалiзованi не належним чином, то бшьший прояв знаходять саме неформальш iнститути. Останнi, будучи закладеш як «внутршньо обов'язковi для людини стандарти поведiнки ... е частиною пе! спадщини, яку ми називаемо культурою, завдяки як1й неформальнi виршення проблем обмiну, знайденi в минулому, переносяться в сьогодення i роблять колишнi неформальнi обмеження важливим джерелом безперервностi в ходi тривалих сощальних змш» [1].
Неформальнi взаемодп, сформоваш в процесi iсторичного розвитку, представляють собою свого роду «генетичну пам'ять» суспiльства, або дороговказ способiв узгодження вiдносин в кризових ситуацiях на мiжособовому та мiжгруповому рiвнi.
Формальш правила та неформальнi норми поведшки, будучи присутнiми на рiзних iерархiчних рiвнях суспiльства утворюють складнi iерархiчнi структури iнститутiв. Однак, якщо формальш норми вплюють в собi тактичну та стратегiчну форму реалiзацil политики держави як уособлення li соцiально-економiчноl доктрини, то неформальнi норми е результатом тисячоли,ньо1 юторп розвитку певно! сошально1 формацп, вiдображаючи нашарування культурних норм, ментальних особливостей та стандарпв суспшь-них взаемодiй. Соцiальнi шститути е доволi рiзноматитними за приписуваними та здшсню-ваними ними функщями, виступають елементами единого, органiчно та генетично визначеного цiлого, певно1 шституцюнально1 системи, що функцiонуе у виглядi цшсно1 едностi, здатно1 до саморозвитку та самовщтворення.
Ця дiалектична едшсть соцiальних iнститутiв визначае базову шституцюнальну матрицю суспiльства, тобто вихiдну модель, форму, що породжуе подальший розвиток любо1 з сфер суспiльного розвитку. Ва наступнi iнституцiйнi утворення вщтворюють i розвивають, «шститут-цiонально» збагачують первинну модель, зберiгаючи li першопочаткову сутнiсть i природу, проявляючись в рiзних формах, зумовлених iсторичним, ментально-культурним та сощально-економiчним контекстом. Стшке поеднання iнститутiв забезпечуе функцiонування трьох систем органiв [2] як трiади життезабезпечення суспiльства - виробничо1, розподшьно1 та регулятивно1, кожна з яких виконуе диференцiйованi та iнтегрованi сощальш функцп.
Iнституцiональна матриця втiлюе первинну схему взаемодп економiчних, полiтичних та щеолопчних iнститутiв, симбiоз яких визначае специфжу дiяльностi учасник1в, динамiку та прюритети суспiльного розвитку. Крiм того, для суспшьства вона е аналопчна до архетипiв суспшьно1 свiдомостi за К. Юнгом, оск1льки
володie «пам'яттю» про усi попереднi форми, як емтрично змiнюванi конструкти певного суспшьства, що самовщтворюються у новш модифжацп, визначаючи протосценарп подальшого розвитку.
Безсумшвно, усi процеси суспшьно! еволюцп починаючи вiд стародавнiх держав i донинi реалiзовуються у вiдповiдних координатах, заданих економiчними, полiтичними та щеолог-гiчними параметрами визначення i корекцп поведiнкових реакцiй учасник1в взаeмодiй, створюючи багатомiрну суспiльну реальнiсть. Зазначена трiада орieнтирiв, е найбiльш знаковими проблемами цившзацшного розвитку, механiзми щентифшацп, виршення та подолання яких вiдображае рiвень «суспшьно! зрiлостi».
Динамiзм розвитку та чггке реагування на суспiльнi трансформацп характеризують «нобiль-нiсть» iнституцiональноl модел^ проте взаемо-залежнiсть i взаемообумовленшсть И структур, коли змiни одного з шститупв вiдповiдним чином модифжують iншi, зумовлюють iншу ознаку -«матричшсть». Цi процеси, зумовленi еволю-цiйними трансформацiями визначають змiст i спрямованнiсть основних ознак соцiально-економiчного розвитку будь-якого суспiльства, його ушкальну i самобутню траекторiю цивiлiзацiйного поступу.
Передусiм вiдмiтимо, що базовi економiчнi, полiтичнi та iдеологiчнi iнститути, що формують модель iнституцiональноl матрицi представляють собою своерщний внутрiшнiй каркас, стшку структуру, що трансформуе окремi тдсистеми суспiльства в одне цiлiсне утворення, форма якого залежить вiд цившзацшного етапу розвитку конкретного соцiуму.
В цьому контекст^ згiдно з тлумаченням Д. Норта, саме iнституцiональнi змши визначають параметри розвитку певних суспшьств в часовому дiапазонi та е ключем розумiння закономiрностей iсторичного розвитку, проявляючи та закрiплю-ючи домшантш властивостi iнститутiв вiдповiд-них матриць. Однак, головна роль, за тверджен-ням класика, яку вони вщграють в суспiльствi «полягае в зменшенш невизначенностi шляхом встановлення стiйкоl (хоча не обов'язково ефективно!) структури взаемодш м1ж людьми» [1]. При цьому, стшшсть iнститутiв жодним чином не порушуеться змiнами, яких вони зазнають, оск1льки виступають органiчним продуктом внутршшх сил народу - духовного зв'язку, що характеризуе народ i природного розуму, спшьного для всiх iндивiдiв.
Вчений зауважуе, що люди, живучи в сучасному свiтi помилково вважають, що «життя i економiчнi процеси тдпорядковуються писаним законам i правилам власносп», оск1льки «навiть в самих розвинутих ринкових економiках формальнi норми складають невелику (хоча i досить важливу) частину тiеl сукупностi обмежень, яш формують виникаючi перед нами ситуацп вибору^». Д. Норт пiдсумовуе, що людська поведiнка в значнiй мiрi визначаеться
«неписаними кодексами, нормами i умовно-стями» [1].
Основоположник iнституцiоналiзму Т. Веблен при дослщженш iнститутiв також доводить особливу роль неформальних взаемодш, осшльки на його думку, людина е бiосоцiальною iстотою, що скеровуеться вродженими iнстинктами: самозбереження i збереження роду, схильносп до суперництва i протиборства за доступ i спожи-вання благ, здiйсненнi вiдповiдних взаемодiй лише на основi наявного особистого штересу.
Теза Д. Норта про те, що «шститути - це правила гри», в перефразованiй штерпритацп дозволяе дiйти висновку, що метою учасп в грi гравцiв е отримання певного виграшу, що реалiзуеться у виглядi повного чи часткового задоволення особистого iнтересу. В цьому контексп, iнститути не будучи «заангажованими» певними суспшьними прошарками впливають на економiчний процес тим, що регулюють розмiр трансакцiйних витрат, як цiни за можливють участi та отримання уйма учасниками належного 1м рiвня «виграшу».
Вщомий представник американського напряму iнституцiоналiзму Дж. Коммонс вважав, що шститут - це колективна дiяльнiсть з контролю за iндивiдуальною дiяльнiстю, принципи яко! сформувались в процесi еволюцшного розвитку вiд звичаевого права первюних суспiльних
формацш до законодавчих норм сучасних розвинених держав. На думку вченого, сус-пшьство представляе собою суму 1ндивщв, структурно ускладнену наявшстю шститупв, юнування яких визначае «безпечну» зону 1ндив1дуальних дш в суспшьствг 1нститути, таким чином виступають формою узгодження закошв та принцитв взаемодп обм1ну прав володшня, що характеризуеться д1алектичною природою, оск1льки забезпечуе реал1защю протилежно-спрямованих вектор1в штерейв учаснишв. При цьому, саме шститути регулюють процес забезпечення штерейв та перерозподш (ввдчуження i присвоення) доход1в 1ндивщв.
Дослщжуючи чинники «внутpiшньoï еднoстi i стабшьносп, взаемозв'язку i пoвтopюваннoстi складових частин» сoцiальнo-eкoнoмiчних структур, вщомий захiдний дoслiдник К. Полан% дшшов до висновку щодо iснування «дуже небагатьох спoсoбiв зв'язку», як передумови появи piзних форм штеграцп. При цьому, на його думку, «штегративний ефект» 1х функцioнування обумовлений «наявшстю певних шститут-цioнальних утворень» [3], що вплюються в «симетричних оргашзашях, центрах i ринкових системах», специфжа яких зумовлена вiднoсинами peципpo-кнoстi (дарообм^), peдистpибуцiï (пере-розпод^) та обм^ (рис. 1).
Ринок
Модель Симетричний poзпoдiл
Обмiн
Продаж
Купiвля
В1дносини
Реципрокшсть
Стягнення
Пepepoзпoдiл
Рeдистpибуцiя
Рoзпoдiл
Узгодження
Акумуляшя
Рис. 1. Схема вiдносин в соцiально-економiчних моделях ринку, розпод^ i редистрибуцп за К. Полан'!
Джерело : узагальнено та побудовано автором на основI погляд1в К. Полан 'I [5]
Вчений описуючи «шституцюнальш утворен-ня» (аналог, дослiджуваний шшими теоретиками як iнституцiональнi матрицi), констатуе, що iнституцiональна модель симетрп (реципрокносп) функцiонуе на засадах принципу взаемносп i еквiвалентностi, а редистрибутивна модель вплюе принцип центричностi.
Перерозподiл грунтуеться на концентрацп ресурсiв та благ в единому цент^ з послщуючим перерозподiлом на основi певних критерпв, прийнятих в певнiй соцiально-економiчнiй система При цьому, не мае значения факт перемщения об'ектiв фiзично чи змша порядку !х привласнения без яких-небудь змш в дiйсному розмщенш ресурсу або продукту в процеа акумуляцп, мобшзацл, вторинного розподiлу i роздaчi.
Зaхiдний теоретик Р. Буайе стверджував, що «обiг продуктiв i послуг здiйснюеться не лише завдяки ринковiй системi, продукти i послуги також циркулюють через системи перерозпод^, що реaлiзуються тiею чи шшою формою центру (в сучасний перюд його роль виконуе держава). Вони завжди мають специфiчний характер -залежно вiд конкретних iсторичних, культурних i полiтичних контекстiв» [4].
Реципрокшсть передбачае «отримания-передачу» чогось в дар, шляхом дотримання вiдповiдного «неписаного» порядку обмiну дарами на неринковiй основа Як нaслiдок, регульований неформальними нормами сощуму дaрообмiн стае визначальним розподшьним мехaнiзмом функцiонувaння суспiльствa.
К. Полан'1 зазначае, що вiдносини реципрокносп були першим способом координацп економiчно! поведiнки, оск1льки зародились на раншх стaдiях розвитку людського соцiуму. В примгтивних первiсних суспiльствaх взаемодп на реципрокиш основi зводились не лише до перюдичного обмiну дарами, але i до показно! роздaчi нагород, майна, розпод^ врожаю [5]. Однак, не дивлячись на те, що часто вщносини реципрокиостi, ринку i редистрибуцп досить ефективно «вживаються» мiж собою, мiж ними е певш вiдмiнностi як в метi, так i в параметрах учaстi.
Первюна суть реципрокиого взaемообмiну обгрунтовувала внесення кожиим в загальний «котел» по можливосп i отримания з нього стшьки, ск1льки належало. Будучи чи не першим ушверсальним мехaнiзмом функцюнувания людського суспiльствa на рaннiх етапах юнувания, реципрокиий обмiн зiгрaв виршальну роль у подальшому розвитку, та в шнцевому пiдсумку в формуванш тих вiдносин, як1 сприяли виживанню членiв соцiуму.
Подiляючи позицiю класика погоджуемось з тим, що вщносини обмiну та редистрибуцп, будучи бшьш еволюцiйно зрiлими регулюються формальними нормами суспшьства, маючи за мету мiнiмiзaцiю впливу неформальних способiв збагачения окремих iндивiдiв. Однак, вважаемо, що як тшьки умови отримания доходу (в умовах
ринково! економiки), акумуляцп чи перерозпод^ ресурсiв центром (в умовах редистрибутивно! моделi) здiйснюються з порушенням встановлених формальних вимог, то економiчнa система переходить до використания арха!чно!, але перевiреноl часом i гарантуючо! виживання учасникам соцiуму моделi реципрокносп.
Таким чином, ми стверджуемо, що aнaлiз неформальних, т1ньових взaемовiдносин, що мають мюце як в вичизнянш так i в зaрубiжиих соцiaльно-економiчних системах, не може зводитись лише до дослщження мехaнiзмiв !х протиди, aнaлiзу !х фiскaльних та соцiaльних нaслiдкiв, причин появи та мехашзмам покарання. Вкaзaнi об'екти дослiджения, що масово тиражуються у вiтчизиянiй та шоземнш фaховiй лiтерaтурi в такому ракура, дослiджують лише поверхневий пласт проблеми, залишаючи поза увагою всю глибину i aктуaльнiсть вивчения базисних передумов реaлiзaцil форм соцiaльноl взаемодп в структурi iнституцiонaльноl мaтрицi того чи шшого суспiльствa.
Теорiя шституцюнальних матриць знайшла свое продовження в роботах шших дослiдникiв, зокрема набула певну iнтерпретaцiю в поглядах росшського соцiологa С. Кiрдiноl, згiдно з позищею яко!, «iнституцiйнa матриця (лат. тайх-матка, первинна модель) представляе собою стiйкий, iсторично сформований комплекс взаемопов'язаних базових шститупв, що регулюють функцiонувaння основних суспiльних сфер: економiки, полiтики та iдеологil» [6]. Усю множиншсть конкретних iнституцiонaльних форм побудови суспшьств, що коли-небудь iснувaли, з певним рiвнем aбстрaкцil, на думку С. Юрдшо! можиа умовно згрупувати в виглядi двох «iдеaльних» титв як1сно вiдмiнних iнститут-цiонaльних матриць, що вплюють комплекс рiзномaнiтних сощальних зв'язк1в.
В устро! iнституцiонaльноl матрищ Х типу переважають iнститути редистрибутивно! еконо-мiки, в як1й «центром» визначаеться закони руху цшностей i послуг, прав на !х виробництво, розподiл i споживания. Центр очолюе чiтку iерaрхiю влади в держaвi з унiтaрною полiтичною структурою, де територiaльнi одиницi пiд поряд-ковуються принципам адмшютративно! побудови та керiвництвa. Iдеологiчним пiдгрунтям суспiльств даного типу е переважання колектив-но!, або комуштарно! iдеологi! на всiх етапах розвитку та домiнувaння колективних потреб над iндивiдуaльними.
На вiдмiну вщ суспiльств з Х матрицею, в кра!нах, де переважають ознаки Y мaтрицi «впродовж усiе! !х юторп домiнувaли iнститути ринково! економiки, обм^ чи купiвлi-продaжу. Основою таких економж е приватна влaснiсть, яка верховенствувала в Римськш iмперi! в епоху !! розквiту, i складае основу господарсько! системи сучасних США та европейських кра!н» [7]. На кожному з етатв розвитку матриць даного типу переважав федеративний принцип, що зводився до прюритепв побудови суспiльствa «знизу вверх» з
окремих самостiйних князiвств, штапв чи земель до единого територiального утворення. Саме тому, тут в шеолопчнш площинi переважають iнститути субсидiарно! шеологп, яка визначае домiнування iндивiдуальних цiнностей над колективними, як втшення католицького соцiального вчення про дуалiзм держави i iндивiда, та стратифжацшний принцип побудови сошально! структури суспшьства.
Загалом, X- i Y-матрицi, будучи доволi абстрактними iлюстрацiями вплюють шеальш зразки вiдображення сошально! реальностi, аналiз яко! дозволяе стверджувати про наявшсть вiдповiдних ознак X- i Y-матриць у виглядi домiнуючих та рецесивних шститупв. За аналогiею з людським органiзмом, де в генетичнiй структурi присутнi X 1 У хромосоми, так i в суспiльствi взаемодшть iнститути Х 1 У типу, домiнування яких i визначае модель шституцюнально! матрицi даного утворення.
Виклад основного матерiалу дослiдження
ХХ столитя ввiйшло в iсторiю як епоха боротьби двох моделей соцiально-економiчних систем, зумовлених протистоянням !х шеолоп-чних базийв - капiталiзму i соцiалiзму. Кра!ни, з домiнуванням ринкового ядра шституцюнально! матриц пiдiйшли до усвщомлення необхiдностi процесiв соцiалiзацi!, як1 тсля економiчно! кризи 1923-1933 рок1в знайшли в свое втiлення в реалiзацi! ряду реформ. Основним !х шдгрунтям виступало збiльшення рiвня державного регулю-вання економiки, пiдвищення соцiального захисту населения, перерозподш валового внутрiшнього продукту на користь малозабезпечених верств.
Разом з тим, командно-адшшстративна модель як втшення зрiвияльно-редистрибутивного соцiалiзму, вiдносно «ефективно функцiонувала» в умовах раннього iндустрiального суспiльства, заснованого на простiй iндустрiальнiй працi. Однак, коли технiко-економiчний розвиток досяг рiвня, при якому «директивно-планова система перестала вiдповiдати матерiально-технiчним умовам», то сформувались «об'ективнi передумо-ви для переходу» [8] до бшьш гнучшшо!, ринково! моделi господарювання.
Таким чином, входження в ХХ1 столггтя ознаменувало згладжування антагонiстичних протирiч, сприяючи !х втiленню в рiзноманiтних формах. В Укра!ш замiна суспiльно-економiчного моделi (з адмiнiстративно! економiки на ринкову модель побудови економiчних взаемодiй) вшбувалась шляхом використання досвiду i шституцюнальних зразк1в розвинених держав свiту.
Варто налоголосити, що для Укра!ни запровадження ринково! моделi iнституцiонально! матрицi здшснювалось не вперше. Первинне !! втшення, що формувалось впродовж всього еволюцшного розвитку нашо! держави включно до 1917 року, зазнало тотального заперечення та знищення через замiщения шеологп iнди-вiдуалiзму прiоритетами тотального осуспшь-
нення. При цьому, ключoвi трансформацп ринково! iнституцioнальнoï мoдeлi ознамено-вувались наступними процесами:
— лiквiдацiею пpиватнoï власнoстi та запровад-женням ïï усуспшьнених аналoгiв;
— обмеженням товарно-грошових вiднoсин, лiквiдацiею ринкових та конкурентних передумов;
— планoмipним регулюванням суспiльнoгo виробництва;
— редистрибутивним розпадом пpoдуктiв суспiльнoï пращ з метою задоволення потреб як суспшьства в цшому, так i його члeнiв;
— участю уйх члeнiв суспiльства в пpoцeсi створення суспiльнoгo продукту;
— спрощенням та утфшащею форм господарств та оргашзацш;
— замiнoю зв'язк1в, що здшснювались на взаемoвигiднoму узгoджeннi iнтepeсiв, зв'яз-ками, що характеризувались владно-iмпepативними приписами;
— замiнoю внутршшх стимулiв розвитку зoвнiшнiми спонукальними мотивами, обгрунтованими кoмунiстичнoю iдeoлoгiею;
— лшюдащею в piзних формах, аж до фiзичнoгo знищення iндивiдiв-нoсiïв пiдпpиемницькoгo «гену» в poзpiзi класiв суспiльства: селян, мануфактурнишв, пpoмислoвцiв;
— peалiзацiею прюритепв суспiльнoгo розвитку на oснoвi директивних планiв розпод^ peсуpсiв та жорсткого контролю за 1х дотриманням;
— дeфiцитнiстю та надмipнoю мoнoпoлiзацiею pадянськoï eкoнoмiки [8].
Стpатeгiя прискорення eкoнoмiчнoгo та сощального розвитку започаткована пoлiтикoю М. Горбачова зумовила перебудову системи господарювання в цшому, шляхом прийняття низки закошв, зокрема Закону «Про державне тдприемство» (1987) та Закону «Про кооперативну дiяльнiсть (1988). Не дивлячись на прогресивний для того часу характер законодавчих шщатив, проголошена самостш-нiсть пiдпpиемств визначалася усталеною практикою peалiзацiï зверху-вниз дeталiзoваних планiв i завдань, а дiяльнiсть кooпepативiв зумовлювалась впливом «сipих» та «чорних» схем.
Криза pадянськoï eкoнoмiки спричинивши демонтаж союзу сощалютичних держав загостри-ла усвшомлення нeoбхiднoстi розвитку pинкoвoï eкoнoмiки в нацюнальних межах. Проте, ринкова шституцюнальна матриця, яка запроваджувалась в цей перюд в Укpаïнi виступала тшьки оболонкою реального господарського мeханiзму, ядром якого була командно-адшшстративна eкoнoмiка з редистрибутивним базисом.
Безумовною складовою будь-якoï iнституцio-нальнoï системи, е власнiсть, над якою формальш eкoнoмiчнi iнститути «встановлюють права власносп, тобто пучок прав щодо використання доходу вiд власнoстi i обмеження доступу iнших
оаб до майна чи ресурсу» [1]. Однак, переважання неефективних iнститутiв в управлшш влaснiстю впродовж тривалого перюду реформувания економiки Укра!ни дозволяе прийти до висновку, що метою такого «формaлiзовaного» узаконения виступало забезпечення економiчних iнтересiв певних груп, що прямо суперечило штересам всього суспiльствa.
Одшею з базових передумов цього стала короткотермшова програма роздержавления суспiльно! власносп i привaтизaцiя, яка в умовах слабких iнституцiонaльних та суспiльних структур характеризувалася: нерiвнопрaвнiстю роздержавления, часто нелептимною та нерiдко незаконною формою привласнення, розкраданиям майнових i виробничих комплексiв державних пiдприемств; штучним занижениям вартост майна, що приватизовувалося, вщсутшстю суспiльного контролю за привaтизaцiйними процесами. Крiм того, невдале експериментувания з шститутами влaсностi (публiчним, приватним i змiшaним) зумовило перетворення громадян держави на aкцiонерiв пiдприемств - прошарку «iмiтaцiйних власник1в», як1 пiд впливом шфляцп, i знецiнения нею зумовленого масово втрачали влaснi заощаджения, мaйновi права та, як нaслiдок -довiру до державних iнституцiй i банк1вських структур.
Можемо стверджувати, що юнуе причинно-нaслiдковий зв'язок мiж вщсутшстю чiткостi бiполярного (законно-незаконно) статусу власносп в Укрa!нi, а також:
— слабкою його формaлiзaцiею i захищешстю;
— зрощениям приватновласницьких форм i державно-чиновницького апарату;
— рейдерськими атаками з використанням силових та контролюючих оргaнiв;
— неефектившстю, непрозорiрiстю та без систем-нiстю проведения привaтизaцi!;
— корупцшними зв'язками бiзнесу i влади;
— масовим використанням «арих» схем податково! оптимiзaцi!;
— недовiрою до шформацшних джерел, зaсобiв масово! iнформaцi!;
— недосконалютю судово-правово! системи;
— наявшстю колiзiй в зaконодaвствi;
— практикою використання тдзаконних aктiв, що пiдмiняють норми законодавства, нетранспарентний характер встановлюваних правил;
— вiдсутнiстю та неповнотою шформацп про напрями використання суспшьних ресурсiв;
— значними витратами при проходженнi aдмiнiстрaтивних бaр'ерiв на шляху лщензування дiяльностi, сертифiкaцi! товaрiв i послуг [9].
Вказане, як безпосередне сввдчення неефективностi вiтчизияних формальних шститут-тiв влaсностi, ще бшьше ускладнювалось низкою не менш кричущих чинник1в, зокрема:
— деформaцiями фондового та валютного ринку;
— спотворенням ринку робочо! сили зумовлене вщтоком квaлiфiковaних прaцiвникiв за кордон; привласнення клановою олiгaрхiею як додаткового, так i необхiдного продукту, що вплювалось в неодноразових невиплатах та затримках зaробiтно! плати, встaновленнi !! занижених рiвнiв; масово! учaстi громадян в тшьових схемах;
— вивозом кошпв, в тому числi i бюджетних в офшорнi центри;
— високим рiвнем державно! корупцi!;
— вщсутшстю повноцiнного ринкового середо-вища;
— неузгоджешстю нaпрямiв державно! полiтики з штересами господарюючих суб'ектiв;
— фрaгментaрнiстю та незавершешстю економiч-них та демократичних перетворень;
— вiдсутнiстю чпко! стрaтегi! i тактики здiйснення трансформацшних перетворень;
— недостaтнiстю iнституцiйного забезпечення економiчно! полiтики держави поряд з карально-репресивним спрямуваниям дiяльно-стi !! структур;
— орiентaцiею на максимальне наповнення бюджету кра!ни, без врахування можливих негативних нaслiдкiв дi! норм та впливу ймовiрних ризик1в.
Слад зауважити, що на етaпi, що передував трансформацшним перетворениям спостерiгaлося юнування мехaнiзму зрощения iнтересiв чиновницько-упрaвлiнського апарату i керiвникiв господарських об'ектiв в неформальних взаеминах, що можна охарактеризувати як державно-чиновницьке тдприемництво. Ззовнi цей вид «взнесу» був оформлений як елемент ринково! iнституцiонaльно! мaтрицi.
В тдсумку, iнституцiонaльнa модель, що сформувалася в Укра!ш, на жаль, «не забезпечуе позитивно-результативну реaлiзaцiю економiчних функцш суб'ектiв господарювания, у тому чи^ держави. Нaшiй крa!нi не вдалося адекватно вмонтувати ринковi мехaнiзми в нацюнальну економiку, аби вони дiяли в iнтересaх бiльшостi укра!нських громадян (що вщповщае моделi народного кaпiтaлiзму), а не обмеженого числа кланово-корпоративних груп» [10]. Ознaченi негаразди, та генетична пам'ять потрясiнь минулого столитя, на нашу думку, отримали вщповщну оцiнку представниками суспiльних груп, вплинувши на поведiнковi мотивaцi! та стереотипи взаемодш громадян - найманих пращвнишв, суб'ектiв пiдприемницько! дiяльно-стi, службовщв та чиновников.
Повертаючись до тези К. Полан'!, який передумовами розвитку соцiaльно-економiчних структур визначав рiзновиди вщповщних вaрiaн-тiв реaлiзaцi! вiдносин реципрокносп (дарооб-мiну), редистрибуцi! (перозподiлу) та обм^, констатуемо !х присутнiсть в функцюнуванш любих економiчних систем у визначений перюд розвитку. На наше переконання, специфiкa тих чи шших систем, !х клaсифiкaцiйнi вiдмiнностi та
передумови розвитку зумовлюються характером поеднання та типом взаемоузгодження означених видiв вiдносин. Саме поеднання вiдносин реципрок-ностi, редистрибуцi! та ринкового обмiну, !х неповторний симбiоз сформували строкату картину iнституцiональних матриць кра!н свiту, кожна з яких будучи самобутшм, одиничним втiлениям системи вщносин, не мае аналогiв в световому економiчному просторi.
Таким чином, незаперечним е той факт, що зародження iнституцiональних матриць вщбувалося шляхом виникнення протоформ шституетв, як1 вiдображали родоплеменнi, общиннi вщносини i продовжений iнституцiйним розвитком, як результату вщповщного суспшьно-го вибору соцiально-економiчних систем сучасних держав. Однак, не дивлячись на значну схожють i певну синхроннiсть процесiв розвитку зразшв iнституцiональних матриць, в кшцевому пiдсумку, рiзнi системи цiнностей, уявлень, сформоваш впливом обставин суспiльних взаемодш та природнi фактори проявилися у !х асинхронностi та iнституцiональнiй самощентичносп [11].
Висновки
Навiть загальний аналiз функцюнування iнституцiонально! матрицi Укра!ни доводить, що в результатi тривалих еволюцшних процейв побудови суспiльних iнститутiв сформувалася структура, основною метою юнування яко! стала максимiзацiя локально! ефективностi, тобто створення формалiзованих правил суспiльно! взаемодiй з можливютю отримання вiдповiдного виграшу лише окремим групам. В результатi цього були сформоваш квазiформи iнститутiв шляхом законодавчо окреслено! можливостi зниження трансакцшних витрат при здiйсненнi вiдповiдних взаемодш (учасп в грi). Задоволення особистого штересу (отримання бiльшо! суми виграшу) представнишв окремих груп стало можливим завдяки наявностi певного статусу в системi бюрократично! iерархi!, та каналiв доступу до бюджетних ресурсiв.
Як основоположш структури шституцю-нальних матриць, шститути стабiльнi, однак !х стабшьшсть перiодично порушуеться внаслiдок розпаду одних шституетв i появи iнших, за
аналопею до принципiв iснування бюлопчних структур.
Суспiльнi iнститути, як виробленi попередшм соцiальним розвитком i успадкованi подальшими його фазами усталенi ментальнi та поведiнковi зразки, регулюють та регламентують взаемодiю людей на рiвнi звича!в i права, ветлюючи за висловом Т. Веблена творче начало. Однак, шститутам постшно властиве i конфлжтне начало, зумовлене iснуваниям наявних суперечностей в можливосп забезпеченнi iнтересiв учаснишв щодо прав володiния. Таким чином, неефективш формальнi норми узгоджения, формування, розпод^ та доступу до ресурав, що певним чином порушують принципи задоволения прав i iнтересiв учаснишв неминуче провокують конфлiкт.
Спосiб виршення конфлiкту iнтересiв може характеризуватися як небажанням прийияття участi «в грЬ>, вiдмовою вiд дотримания локально ефективних формальних норм, та пошук способiв отримання виграшу поза правилами. В цьому контекстi, демонтаж формальних норм редистрибутивно! моделi командно-адмшютра-тивно! системи укра!нсько! держави та iмiтацiйна iмплементацiя ринково! моделi спровокували вибудовувания квазiформ шстшупв з локальною, а не суспшьною ефективнiстю.
Т. Веблен зауважував, що шститути не стшьки обмежують, сшльки спрямовують, полегшують i заохочують людську дiяльнiсть, роблять пове-дiнку вдивща зрозумiлою i передбачуваною. Саме тому, цшком передбачуваним iнструментом порятунку в умовах руйнування iнститутiв iнституцiйно! моделi редистрибутивного типу i нефективного функцюнування ринкових, стала зростаюча ефективнiсть неформальних шститупв, що як i завжди забезпечували виживания людських спiльнот.
Поеднання та взаемозамша формальних i неформальних шстшупв сформували вiдповiдний тип шституцюнально! матрицi держави. I хоча, форма, що утворилася в резутап е далека вщ еталонно!, все ж вона е «гармоншною», оск1льки будучи заданою параметрами попереднього розвитку, стимулами трансформаций формаль-ними обмеженнями, все одно забезпечуе подальший поступ укра!нського соцiуму.
Список лiтератури:
1. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт ; пер. с англ. А. Н. Нестеренко; предисл. и науч. ред. Б. З. Мильнера. - М.: Фонд экономической книги Начала, 1997. - 180 с.
2. Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские / Г. Спенсер. - Киев: Совр. литератор, 1998. - С. 108.
3. «Великая трансформация» Карла Поланьи: прошлое, настоящее, будуще / Под общей ред. Р. М. Нуреева. М.: ГУ-ВШЭ, 2007. - С. 54.
4. Буайе Р. К созданию институциональной политической экономии / [Буайе Р., Бруссо Э., Кайе А., Фавро О.]. // Экономическая социология. - Т.9. - №3. - С. 17.
5. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / К. Поланьи ; пер. с англ. А. Васильева, С. Федорова, А. Шурбелева. - СПб.: Алетейя, 2002. - С. 73.
6. Кирдина С. Г. Теория институциональных матриц (пример российского институционализма) / Постсоветский институционализм ; под ред проф. Р. М. Нуреева и В. В. Дементьева. Донецк: Каштан, 2005. - С. 75 - 101.
7. Кирдина С. Г. Homo institutius в теории институциональных матриц / С. Г. Кирдина // Глава 11 монографии "Homo institutius - человек институциональный" ; Под ред. д-ра экон. наук О. В. Иншакова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. - С. 259 - 282.
8. Перехщна економжа : тдручник / [Геець В. М., Панченко £. Г., Лiбанова Е. М. та ш.] ; за ред. В. М. Гейця. - К.:Вища шк., 2003. - С. 18.
9. Капелюшников Р. И. Собственность без легитимности / Р. И. Капелюшников // Вопросы экономики. - 2008. - №1. - С. 85 - 105.
10. Сосшн О. Формування шституцюнально! основи економiчно! моделi Укра!ни [Електронний ресурс] / О. Сосшн // Галицький економiчний вюник. - 2010. - №2. - Режим доступу: http://soskin.info/news/3065.html.
11. Липов В. Гетерогешзащя СЕС i концепщя структурно-функцюнально! шституцюнально! комплiментарностi [Електронний ресурс] / В. Липов. - Режим доступу: http://economy.kpi.ua/files/files/15_kpi_2014.doc.
Дата подання до редакцп 18.01.2015
Сидорович Олена Юривна / Elena U. Sydorovych
elsudor@mail. rul
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Передумови i на^дки перебг трансформацшних перетворень в втчизнятй iнституцiональнiй матриц [Електронний ресурс] / О.Ю. Сидорович //Економжа: реалН часу. Науковий журнал. — 2015. — № 2 (18). — С. 20-27. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n2.html
