CC BY
9
УДК 336.132.11+330.837:332.1 DOI: https://doi.org/10.15407/econindustry2017.01.038
Людмила Леонщ1вна Тарангул
д-р екон. наук, професор E-mail: nudpsu@nusta.edu.ua; Мирослав Степанович Хомяк,
канд. екон. наук, докторант Ушверситет державно! фокально! служби Украни 08201, Украша, Кшвська обл., м. 1ртнь, вул. Унiверситетська, 31
E-mail: m.s.hamster@outlook.com
ШСТИТУЩЙН1 АСПЕКТИ РОЗПОД1ЛУ ДЕРЖАВНИХ ДОХОД1В У РАМКАХ БЮДЖЕТНОГО ПРОСТОРУ РЕГ1ОН1В
Дослщжено наявний теоретичний доробок щодо шституцшних аспекпв процесу розподшу доход1в у рамках бюджетного простору як результату фюкально! децентраль заци; проанал1зовано вщповщний досвщ окремих кра!н св1ту.
Ключовг слова: бюджетний прост1р, шститути, регюни, м1жбюджетш трансферти, транзакцшш витрати.
Перспектива вдосконалення бюд-жетно! системи е одним iз головних за-вдань розвитку економiки Укра!ни, як основно! передумови ефективного функ-щонування промисловостi. До того ж реформи, яю на сучасному етапi мають на метi подолання геопол^ично! та еко-номiчноi нестабiльностi, виходять за меда макроекономiчноi стабшзацп того чи шшого регiону кра!ни.
Одним iз напрямiв забезпечення стабiльностi розвитку промисловосп ре-гiону та скорочення розриву мiж доходами i витратами на регiональному рiвнi е здатнiсть мюцево! влади в рамках бюджетного простору ращонально й ефек-тивно розподiляти як власш кошти, так i кошти, що спрямовуються з державного бюджету. Проте будь-який репон Укра!-ни мае сво! географiчнi, демографiчнi, соцiально-економiчнi та промисловi осо-бливостi, якi разом iз недосконалою системою розподшу бюджетних та податко-вих повноважень обумовлюють виник-нення фiскальних дисбаланав.
Удосконалення мiжбюджетних вщ-носин в Укра!ш в умовах реформування бюджетного процесу та бюджетно! поль тики необхщно розглядати як фактор тдвищення ефективностi функщонуван-ня бюджетного простору, полшшення
роботи вс1х р1вшв влади, подолання фю-кальних дисбаланав задля тдвищення фшансово-економ1чно! стабшьносп фун-кцюнування регютв та розвитку промисловосп.
Проблематику фюкальних дисба-ланс1в розглядають заруб1жт та в1тчиз-нян вчеш. Так, Д. Вшдазш [32] вивчае шституцшш засади м1жбюджетних трансферов як основного джерела фшансу-вання мюцево! влади. Емтричне дос-лщження дозволило автору дшти висно-вку, що м1жбюджетш трансферти вщ1г-рають певну роль, проте незначну, у про-тидп коливанням видатюв мюцевих уря-д1в та !х власних доход1в. Також вш стве-рджуе, що под1бш трансферти не впли-вають на довгострокову фюкальну стабь льтсть репональних фшанав. П. Спан дослщжуе доцшьшсть використання ць льових м1жбюджетних трансферов задля полшшення шформацшного забезпечен-ня бюджетного процесу та процесу на-дання послуг у регионах, протидп ризи-кам, посилення регюнальних шститут1в, прискорення шституцшних реформ на региональному р1вш й удосконалення координацшно! пол1тики м1ж регионами. Окрем1 1з зазначених мехашзм1в автор розглядае в контекст !х функцюнування у крашах ОЕСР, зокрема, програми,
© Л.Л. Тарангул, М.С. Хомяк, 2017
-Економжа промисловост1 ^^ Economy of Industry-
38 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2017, № 1 (77)
пов'язаш з вертикальним ствроб^ницт-вом мiж нацiональним та регiональними урядами, та програми горизонтально! спiвпрацi мiж регионами [28].
Дж. Франк i Х. Мартшес-Васкес аналiзують iнфраструктурнi розриви (infrastructure gaps) та якють надання су-спiльних послуг на регiональному рiвнi, а також основнi принципи досягнення ви-рiвнювання за наявностi таких шститу-цiйних проблем, як корупщя та полiтичнi домовленостi. Автори дшшли висновку, що задля стимулювання децентрашзова-них суспiльних iнвестицiй i процеав створення iнфраструктури мiжурядовi трансферти мають бути вузькоспрямова-ними та моногалузевими [15]. 1нституцш-нi аспекти надання мiжбюджетних транс-фертiв для рiзних економiчних i сощаль-них умов, умов адмшютративно-терито-рiального устрою дослщжують С. Ахмад [8], Ф. Хасанов [16], Б. Опескш [25].
Ф. Фабр^ аналiзуe основнi принципи забезпечення шституцшного балансу мiж центральною та мюцево'1' владою у крашах Свропи та вплив фшансово-економiчноi кризи на щ процеси [12]. Iнституцiйнi засади системи мiжбюджет-них трансфертiв в сучасних умовах у окремих крашах св^у дослiджують I. Лозано та Дж. Хулю [21], С. Кмежич [18], а також фахiвцi Свггового банку [17; 18; 26; 27; 31] та 1нституту мюта (The Urban Institute) [30].
Серед втизняних учених варто вщзначити М. Кульчицького, який досль джуе особливостi мiжбюджетних вщно-син у ринковiй економiчнiй систем^ ме-тодологiчнi основи ix забезпечення за умов фшансово! децентралiзацii, а також соцiально-економiчнi проблеми та шляхи вдосконалення шституцшних основ роз-витку мiжбюджетних вiдносин в Укршш [4]. У робот! I. Чугунова розглянуто сут-нють шституцшно'1' архiтектонiки бюдже-тно! системи з виокремленням шституцшних засад розвитку системи бюджетного регулювання та програмно-цшьо-вого методу планування бюджету [6].
I. Волохова аналiзуe теоретичш засади розвитку мiжбюджетних вiдносин й упо-рядкування методiв та iнструментiв !х оргашзацп, зокрема iнституцiйних, та чинний розподш повноважень мiж рiв-нями влади в Укршш [1]. I. Запатрша розглядае iнституцiйнi аспекти впровад-ження в бюджетний процес «концепцп двох бюджетсв», яка передбачае розме-жування видатюв на споживання i видат-кiв на розвиток [3]. Можливють упрова-дження зарубiжного досвiду, зокрема, европейського, шституцшного забезпечення мiжбюджетних вщносин в Укршш, висвiтлено в роботах I. Зайчиковоi [2], В. Толкованова та Х. Приходько[5].
Проте значна частина втизняних науковцiв придшяе бiльшу увагу шсти-туцiйним засадам функщонування фюка-льного простору, тодi як окремi аспекти розподiлу державних доходiв у рамках бюджетного простору, особливо в региональному розрiзi, як основного напряму розподшу загальнодержавних доходiв в Укршш, дослiджено недостатньо.
Метою дано'1' статтi е дослщження наявного теоретичного доробку щодо шституцшних аспекпв процесу розподь лу доходiв у рамках бюджетного простору як результату фюкально'1' децентраль зацп та аналiз вiдповiдного досвiду окремих кршн свiту.
Теорiя фюкально'1' децентралiзацii стверджуе, що розрив взаемозв'язку мiж рiвнем доходу та рiвнем i структурою видаткiв мае негативш наслiдки. «Розду-та» система внутршшх фiнансових тран-сфертiв i недостатне використання прямого оподаткування на мюцевому рiвнi призводять до розриву такого взае-мозв'язку. Дотацп та субсидп з державного у мiсцевi бюджети можуть бути не повшстю «штегроваш» в дохiд виборщв, i процес розподiлу доходу надае можли-вiсть для розширення суспшьних послуг, яке не було б можливим за шших умов.
Розглянемо детально рiвень бюдже-тно'' тдтримки регiонiв в окремих еко-номшах свiту (табл. 1).
Таблиця 1
Р1вень бюджетной тдтримкирегюмв у кратах свту 1_
Краша Рiвень пiдтримки
Аргентина Трансферти (цiльовi й ушверсальш) становлять близько 50% загального доходу репошв
Бразишя Трансферти становлять близько 70% загального доходу репошв та роз-подшяються мiж регiонами на основi формули, яка враховуе розмiр регь ону та кiлькiсть населення
Велико-британiя Ушверсальш дотаци становлять 22% доходiв репошв, цiльовi - 23%
Казахстан Трансферти складають близько 25% мiсцевих доходiв репошв у серед-ньому. При цьому мае мюце значна варiацiя помiж регiонами: доходи деяких видiв трансферов складають близько 71% всiх доходiв регiону
Канада Трансферти становлять близько 17% загального доходу репошв, з яких 15% складають цiльовi дотаци, та 2% - ушверсальш. Наявна значна варь ашя мiж провiнцiями: 6% загального доходу репошв у Британськш Ко-лумби та 26% у Ньюфаундлендi
Кешя, Танзанiя, Уганда Трансферти регiонам складають бшьше 80% ресурсiв регiонiв у Танзани та Угандi, та 25% - у Кени. У Танзани близько 88% трансферов е цшьо-вими; в Угандi цей показник складае 95%. У Кени майже вс трансферти е ушверсальними
Колумбiя Трансферти з державного бюджету становлять близько 50% доходiв репошв. Вони розподшяються за складною формулою, яка враховуе кшь-кють населення та показник бщносО в регiонi, який, у свою чергу, враховуе рiвень урбашзаци та рiвень розвитку репону
Кра'ни Швшчно' Свропи Трансферти становлять близько 30% доходiв регiонiв, переважають щ-льовi. Дотаци вирiвнювання заснованi на рiвнi податкоспроможносО регiону та потреб у витратах. Бшьш заможнi регiони фiнансують менш заможнi; центральний уряд не втручаеться у процес вирiвнювання
Нiдерланди Цiльовi дотаци складають 37% вах мунiципальних доходiв та викорис-товуються для фшансування мiсцевих видаткiв, визначених центральним урядом. Ушверсальш трансферти складають 30% вах мунщипальних доходiв, видаються на основi задоволення майже 40 критерив та призна-ченi для мiнiмiзацii фюкальних нерiвностей
Нова Зеландiя Цiльовi трансферти складають 10-11% доходiв регiонiв. Унiверсальнi трансферти майже не використовуються
ПАР Трансферти становлять близько 11% операцшних доходiв регiонiв. Значна варiацiя помiж регiонами в сумах отримуваних трансферОв
США Унiверсальнi федеральш гранти вiдсутнi, також вiдсутнi федеральш про-грами вирiвнювання податкоспроможностi репошв. Кожен штат передае трансферти мунщипалпетам за власною схемою, заснованою на формульному пiдходi або ad-hoc трансферти
Францiя Доходи репошв вщ отримання трансферОв центрального уряду складають близько 48%. Розмiр трансферОв визначаеться за формулою, i майже вс вони ушверсальш; близько 3% вщ загально'' кiлькостi становлять щ-льовi трансферти, i надаються вони, зазвичай, мшютерствами
Япошя Цiльовi трансферти складають близько 15% доходiв регiонiв. Усi трансферти надаються автоматично, 'х розмiр визначаеться за формулою, яка враховуе, зокрема, кшькють населення та розмiр регiону
1 Складено за даними джерел [17, с.489-490; 9; 22].
Слщ зазначити, що значнi розбiж-ност в рiвнi бюджетно'1' пiдтримки обу-мовленi низкою чинникiв, не останне мюце серед яких посiдае вщповщальшсть мюцево1 влади за витрати (spending responsibilities).
Так, у крашах, де мюцева влада вщ-повiдальна за стандартний набiр суспшь-них послуг разом з осв^ою та охороною здоров'я, трансфери займають порiвняно значний вщсоток доходiв регiонiв. Нато-мiсть, для краш, де мiсцева влада ввдповь дальна за меншу сукупнiсть послуг, важ-ливiсть трансфертiв е меншою [17, c. 488].
У крашах, де центральний уряд ви-магае вщ мюцево1 влади забезпечення мшмального рiвня суспiльних послуг для населення репону, цiльовi дотацп е бшьш вагомим мiсцевим джерелом дохо-дiв. У крашах, де нацiональна влада за-стосовуе полiтику, спрямовану на фюка-льне вирiвнювання регiонiв, важливим таким джерелом е ушверсальш трансферта. У таких крашах, як Франщя та Япо-нiя, трансферти засноваш на формулах i надаються в автоматичному режима
У бшьшосп краш трансферти надаються на основi формул i дискрецшно-го тдходу. У деяких крашах схеми на-дання трансфертiв е складними, у деяких - бшьш простими й однозначними. У таких крашах, як Бразилiя, Чил^ ПАР, сшьсью та незаможш мiськi регiони зна-чною мiрою залежать вiд рiвня державно1 допомоги, тодi як велик мiста та столич-нi репони мають незначну державну пщ-тримку [7; 24; 29].
У крашах Швшчно1 Свропи дотаци вирiвнювання враховують як потреби у витратах, так i податкоспроможшсть ре-гiонiв, тодi як у бiльшостi iнших краш вимагаеться лише податкоспроможшсть. Вирiвнювання у крашах Швшчно1 Свропи здшснюеться перерозподiлом коштiв вiд багатих репошв до бiдних, а не вщ центрального уряду до регiонiв, як це робиться в бшьшосп шших краш [20]. У кра1нах, де видатки е складовою системи трансферов, оцшка видаткiв заснована
на реальних витратах, а не на потребах [17, c. 490-491].
На думку фахiвцiв ОЕСР, головним i спшьним викликом для високорозвине-них економш е забезпечення адмiнiстра-тивно1 та розподшьчо' (алокативно1) ефе-ктивностi в суспшьному секторi. Незва-жаючи на переваги децентралiзацii, в останнi десятил^я вона впроваджуеться не надто активно. Як наслвдок, у кра1нах ОЕСР i надалi спостерiгаеться значна неоднорщшсть взаемовiдносин мiж дер-жавними та мюцевими органами влади
[13; 14].
Одшею з причин е труднощi у полi-тицi перерозподiлу та наслщки децентра-лiзацii у виглядi втрат ефективностi бюд-жетно1 пол^ики (budget policy efficiency). Важливiсть цшей державно1 полiтики, включаючи перерозподiльну пол^ику, може рiзнитись у рiзних крашах за раху-нок прийнято1 та впроваджено1 соцiаль-но-економiчноi доктрини, а також за ра-хунок бшьш об'ективних факторiв таких як репональна нерiвнiсть та ii наслiдки у формi екстерналiй.
Процес удосконалення розподшу доходу, спрямований, крiм iншого, на усунення фюкальних дисбалансiв, потре-буе ушфшацп фiскальних рiшень, зокре-ма, в рамках бюджетного простору. Про-те варто вщзначити, що навiть у високо-розвинених кра1нах значний рiвень тако1 унiфiкацii не е можливим, оскiльки iсну-ють певнi об'ективш умови, зокрема, рiзнi традицii, рiзний економiчний поте-нцiал тощо, яю характеризують стан фi-нансiв у цих крашах.
Урахування шституцшних аспекпв при наданнi мiжбюджетних трансфертiв спрямоване на досягнення певних цшей, яю полягають у розробш програми, що, у свою чергу, забезпечуе досягнення цшей розподшу доходiв або вирiвнювання. Програма мае бути простою та заснова-ною на консенсусi рiзних зацiкавлених груп. Встановлення цiлей мае включати вщкритий i прозорий процес консульта-цiй iз владою репошв-рецишеш1в з ме-
тою скорочення транзакцшних витрат ycix зацшавлених CTopiH.
Оскiльки зазначеш цiлi стосуються багатьох зацiкавлених сторiн, вони ма-ють певш iнститyцiйнi механiзми
(institutional arrangements), яю розрiзня-ються за крашами. Основнi чотири групи таких механiзмiв й установ, якi вщповь дальнi за них, наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Установи, як несуть вгдповгдальтсть зарозробку мгжбюджетних трансферт1в, у кратах ceimy 1_
Тип установи Кра'ша
Центральний/нацюнальний уряд (виконавча влада)
Адмшютрашя Президента Республiка Киргизстан, Танзанiя
Мшютерство фшанав Китай, Iталiя (лише питання поль тики), Казахстан, Нiдерланди (разом iз Мiнiстерством внутрiшнiх справ), Польща, Швейцарiя, Украiна
Мшютерство внутршшх справ Iталiя (лише розподш фондiв), Нь дерланди (разом з Мшютром фшан-сiв), Фшппши, Республiка Корея
Мшютерство мюцевого самоврядування (Ministry of local government) Гана, Замбiя
Комiсiя з планування (Planning Commission) Iндiя
Мшютерство з державного управлшня (ministry of public administration) Япошя (разом iз Мiнiстерством фь нансiв)
Нацюнальний орган законодавчог влади
Сенат Бразилiя
Мiжypядoвuй форум
Ком^ет iз фюкальних вщносин (fiscal Канада
arrangements committee)
Ком^ет iз фiнансового планування Нiмеччина
Консультативна рада з питань автономп регiонiв (regional autonomy advisory board) Iндонезiя
Комiсiя з фюкальних питань, мобшзацп та роз-подiлy доходiв (Revenue mobilization, allocation and fiscal commission) Нiгерiя
Нацюнальна комiсiя з питань фiнансiв (national finance commission) Пакистан
Незалежне агентство - комшя з mpанcфеpmiв
KoMÏcia CmBgpy^HOcri 3 nHTaHb TpaHC^epTiB (commonwealth grant commission) Австралiя
KoMiciï 3 nHTaHb ^maHciB (Finance Commissions) Iндiя
KoMicm 3 ^icKa^bHHx i ^maHCOBHx nHTaHb (Fiscal and Financial Commission) ПАР
KoMÏcia 3 Mic^BHx ^ÏHaHCÏB (Local government finance commission) Уганда
1 Складено за даними джерел [27, c. 295; 31, c. 294].
Розглянемо основш складов^ наве-денi в табл. 2, бшьш детально.
Центральнш/нацюнальний уряд (central / national government agency)
Залучення до надання мiжбюджетних трансфертiв центральних органiв вико-навчо'1 влади е найбiльш поширеною схемою як в шдус^ально розвинених крашах, так i у крашах, що розвиваються. Центральний орган виконавчо'1 влади -зазвичай, Адмшютрашя Президента, окремi мiнiстерства - мають певну роль й обов'язки стосовно розробки й iмплемен-таци мiжбюджетних трансфертiв, яю на-даються в рамках бюджетного простору, включаючи дотацп вирiвнювання.
Нацюнальш органи законодавчоТ влади (national legislature)
У переважнш бiльшостi краш центральш органи законодавчо'1 влади повиннi законодавчо iмплементувати нормативно-правовi засади функцюну-вання системи трансферов, якi надають-ся центральним урядом регюнам. У Бра-зилп з 1988 р. Конститущею визначено склад вiдповiдного фонду й основш кри-тери розподiлу доходiв за допомоги тра-нсфертiв i закрiплено, що головним органом, який приймае вщповщш рiшення стосовно встановлення формули та контролю за дотриманням, е Сенат.
Мiжурядовий форум / конферен-цiя / платформа (intergovernmental forum)
Мiжурядовi форми спрощують кон-сультацп мiж рiзними рiвнями влади, вирiвнюють баланс мiж конкуруючими iнтересами та вирiшують конфлшти. По-дiбнi iнституцiйнi механiзми типовi для краш iз федеральним устроем. У деяких крашах, таких як Австралiя та ПАР, мiж-урядовi форуми працюють та приймають ршення на пiдставi рекомендацiй неза-лежних агентств. Канада, Имеччина, Iндонезiя, Нiгерiя та Пакистан поклада-ються виключно на мiжурядовi форуми
стосовно прийняття рiшень щодо фюка-льних трансферов [19; 27, c. 296].
Незалежш агентства - комкн з трансферов (independent agencies)
Такi установи створюються зазвичай центральним урядом на постшних або тимчасових засадах. Уперше ix було створено в Австралп, згодом цi мехашз-ми поширились в 1ндп, ПАР й Уганда
Розглянемо основнi особливостi за-значених двох iнститутiв: мiжурядовиx платформ i незалежних агентств.
Мiжурядовi платформи в рамках бюджетного простору забезпечують засади для полпичних переговорiв, проте Ш можливостi зазвичай е обмеженими конститушею або iншими нормативно-правовими засадами. Тому таю платфор-ми е ефективними, коли йдеться про ви-значення полггичного консенсусу.
Незалежш агентства залучаються, щоб отримати незалежний, професшний, прозорий, ретельний i науково обгрунто-ваний погляд на комплекс завдань стосовно надання рекомендацш щодо визна-чення фонду, критерпв розподiлу кошОв помiж реципiентами. Причина полягае в тому, що ввдрванють подiбного ршення вiд чиновникiв сприяе його бшьшш вщ-повiдностi сподiванням i врахуванню штереав бiльш широких верств населен-ня [11].
Проте на практищ таких теоретич-них переваг важко досягти iз двох причин. По-перше, рiшення стосовно основ-них моментiв системи вирiвнювання в рамках бюджетного простору (зокрема, мшмальний рiвень податкоспроможнос-тi на душу населення, який повинш мати регiони тощо) не можуть i не мають бути ввдрваш вiд чиновникiв, яю приймають рiшення. По-друге, подiбний шституцш-ний меxанiзм створюе значну кшькють iнституцiйниx проблем, до яких належать вщволшання ресурсiв на другоряднi за-вдання (mission creep), стимули до над-мiрного ускладнення (incentives for
complexity), проблеми з контролем iз боку громади тощо [27, c. 306-308].
У цшому оцiнка вщносних переваг того чи iншого шституцшного механiзмy
Як видно з табл. 3, транзакцшш ви-трати в цшому будуть вище за наявносп незалежних агентств, оскiльки незалеж-нють й автономiя, яка надаеться комiсiям iз трансфертiв, послаблюе можливiсть контролю за 'х дiяльнiстю з боку грома-ди.
Створення оптимально' системи означае максимальне п спрощення, за-безпечення прозоростi та пiдзвiтностi. У результат цього збiльшуються витрати участ та контролю з боку громади, а та-кож й агентсью витрати.
Навпаки, мiжурядовi платформи виглядають як прост та зручнi альтерна-тиви, яю мають на метi «виключити» полiтичнi переговори та скоротити транзакцшш витрати для нацп в цшому, тодi як бiльш висок транзакцiйнi витрати пов'язанi з дiяльнiстю незалежних комь сiй iз трансферов. Бшьш того, 'х дiяль-нють не обов'язково стимулюе пошук поличного консенсусу стосовно системи вирiвнювання в рамках бюджетного простору. За вщсутносп тако' угоди як сам фонд кошов, так i процес 'х розподь лу мiж регюнами, визначаються незалеж-но вiд системи вирiвнювання. Також не-залежною комiсiею не забезпечуеться
мае базуватися на аналiзi рiзних типiв транзакцiйних витрат, викликаних ïx за-стосуванням (табл. 3).
Таблиця 3
стабшьшсть критерпв розподiлу, оскшь-ки бажання полшшення може призводи-ти до частих змш методологи.
У цiлому, як показав аналiз, неза-лежна комiсiя iз трансфертiв, якi нада-ються в рамках бюджетного простору, не е кращим вибором порiвняно з мiжурядо-вою платформою. 1х кориснiсть як додат-ково' шституцшно' платформи також обмежена, зважаючи, перш за все, на висок агентськi витрати.
Розглянемо бшьш детально функць онування цих шститупв у кра'нах св^у -досвiд Канади та Имеччини з мiжуря-довими платформами та досвщ Австралп та 1нди з незалежними агентствами для порiвняння цих двох пiдходiв (табл. 4).
1нституцшш механiзми в зазначе-них чотирьох кра'нах пов'язанi з рiзними рiвнями витрат участi та контролю з боку громадян, агентських витрат i витрат не-визначеностi. Мiжурядовi платформи зазвичай мають бшьш низью транзакцш-нi витрати для громадян, головним чином, за рахунок бшьшо' прозоросп, про-стоти та пщзв^носп для громади та ЗМ1. Агентсью витрати е найвищими в рамках програми в Австралп за рахунок бшьшо'1 автономп та стимулiв до надмiрного
Транзакцшш витрати, пов 'язам з дiяльнicmю мiжypядoвuх фopyмiв _i незалежних агентств (комшй 1з трансферт1в) 1_
Тип транзакцшних витрат Мiжyрядовий форум Незалежне агентство
Витрати учасп та контролю з боку громадян (participation and monitoring costs) Вщ низьких до середнix Вщ низьких до високих
Витрати на прийняття нормотворчих та управлшських ршень (legislative and executive decision-making costs) Висок Високi
Агентсью витрати (agency costs) Низькi Висок
Витрати невизначеносп (uncertainty costs) Низькi Середнi
1 Складено за даними джерела [27, c. 309].
Таблиця 4
Транзакцшш витрати, пов 'язат з д1яльн1стю м1журядових форум1в г незалежних агентств (комгсгй 1з трансферт1в), у деяких крагнах св1ту 1_
Тип транзакцшних витрат Мiжурядова платформа Незалежне агентство
Канада Имеччина Австралiя Iндiя
Витрати учасп та контролю з боку громадян Низью Середнi Високi Висою
Витрати на прийняття нормотворчих ршень Низькi Низькi Низью Низькi
Витрати на прийняття управлшських ршень Середнi Середнi Середнi Середнi
Агентськi витрати Низькi Низькi високi Середнi
Витрати невизначеносп Низькi Низью Середнi Середнi
1 Складено за даними джерела [27, а 311].
ускладнення i вщволшання ресурсiв на другорядш завдання з боку персоналу Комюп Спiвдружностi з питань трансферов. Комюп iз трансфертiв, створюва-ш на тимчасових засадах в 1ндп, мають середнi агентськi витрати, оскшьки вони обмеженi у термiнах функцюнування. Витрати на прийняття нормотворчих й управлшських рiшень дуже схож для вах аналiзованих кра'н. Мiжурядовi пла-тформи е менш витратними для держави, яка в рамках бюджетного простору ви-ступае як принципал, що надае трансфер-ти, з точки зору забезпечення дотриман-ня правил агентами.
Результати дiяльностi програм в аналiзованих кра'нах мають оцшюватися з точки зору чггкосп компетенцiй i пов-новажень для принципала, тривалосп полiтичного консенсусу, простоти та справедливости програм дотацiйного ви-рiвнювання. Програми дотацiйного вирь внювання у Имеччиш та Канадi вказаш в Конституцп, австралiйська програма рег-ламентуеться федеральним законом, ш-дшська програма стосуеться, головним чином, рiвного розподiлу федерального фонду дотацiй i не мiстить чiтко визна-чених цшей вирiвнювання.
Значний ступiнь полпичного консенсусу iснуе в Канад^ Нiмеччинi й Австралп, тодi як значно менший - в 1ндп. При цьому програми в Канадi та Имеч-
чинi вiдрiзняються вiд програм в 1ндп та Австралп за своею чiткiстю стандарОв вирiвнювання, прозорiстю та простотою впровадження. Стандарти вирiвнювання в рамках програм в Австралп та 1ндп ви-значаються довiльно за наявностi певно-го фонду коштiв. До того ж австралшська програма е дуже складною; шдшська -менш складна, проте використовуе довь льно обраш фактори та показники пито-мо' ваги [10; 27, c. 309-313].
У ПАР законодавство визначае зна-чну роль Комiсii з фюкальних i фiнансо-вих питань, проте на практищ й' дiяль-шсть незначна i майже не сприяе забез-печенню фiскальноi рiвностi регюшв. Нi нацiональне казначейство, нi провшци не придiляють достатньо! уваги рекоменда-цiям комiсii [23].
Висновки. Визначено, що у будь-якiй системi суспiльних фiнансiв важливу роль ввдграють джерела зовнiшнього фiнансування розвитку регюшв у виглядi трансферiв iз центрального бюджету. Проблема полягае у структуруванш 1х таким чином, щоб не обмежувати фшан-сову автономiю мюцевих iнститутiв i водночас усувати фюкальш дисбаланси, якi виникають у рамках бюджетного простору внаслщок особливостей розвитку регюшв i наявно! системи розподiлу бюджетних i податкових повноважень.
Також слщ зазначити, що основнi принципи дiяльностi незалежних комiсiй як шститупв, покликаних забезпечити прозорiсть, рiвнiсть i пiдзвiтнiсть мiждер-жавно' фшансово'' системи, на практицi складно реалiзувати. Практика тдтвер-джуе, що такi комсп сприяють усклад-ненню та збшьшенню нерiвностi систем, що, у свою чергу, призводить до збшь-шення транзакцiйних витрат i порушуе стабшьшсть i тривалiсть полiтичного консенсусу.
Основнi напрями подальших досль джень будуть пов'язаш з вивченням чин-них методичних пiдходiв до оцiнки ефек-тивносп бюджетного простору регiонiв, що застосовуються у кранах свiту. Одержат результати дозволять удосконали-ти модель бюджетного простору Укра'ни як сукупносп фiнансових та управлшсь-ких зв'язюв, пов'язаних iз рухом (розпо-дшом i перерозподiлом) бюджетних кош-тв мiж економiчними суб'ектами, роз-ташованими на територп Укра'ни.
Л1тература
1. Волохова 1.С. Мiжбюджетнi вщ-носини в Укрш'ш: сучасний стан та перс-пективи розвитку. Одеса: Атлант, 2010. 232 с.
2. Зайчикова В.В. 1нституцшш засади формування европейсько' моделi мiжбюджетних вiдносин в Укрш'ш. Нау-ковг прац НДФ1. 2003. № 2(21). С. 103112.
3. Запатрша 1.1. 1нституцшш аспек-ти реалiзацii концепцп «двох бюджетiв» на прикладi росшського досвiду Фтанси УкраШ. 2006. № 9. С. 18-23.
4. Кульчицький М. Мiжбюджетнi вщносини в економiчнiй системi Укра'-ни. Львiв: Видавничий центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2015. 494 с.
5. Толкованов В.В. 1нституцшна пщтримка мiсцевого та регюнального розвитку: укра'нська практика та досвщ европейських кра'н. Нова державна рег1-ональна полтика в Украш1. В.С. Куйбща (ред.). Ки'в: Крамар, 2009. С. 145-155.
6. HyryHOB 1.^. Iнстнтуцiнна apxi-TeKTOHiKa Grog^eTHoi CHCTeMH. Oinancu yKpainu. 2008. №11. C. 3-9.
7. 2014 State of Participatory Democracy Report. The Hunger Project, 2014. 56 p.
8. Ahmad S. Macro, Fiscal and Decentralization Options to Address Marginali-ty and Reach the Extremely Poor. In J. von Braun, & F. Gatzweiler (Eds.). Marginality Addressing the Nexus of Poverty, Exclusion and Ecology, New York, London: Springer, 2013. P. 303-314.
9. Bousquet G., Daude C., Maisonneuve C. Fiscal Decentralisation in Colombia. New Evidence Regarding Sus-tainability, Risk Sharing and "Fiscal Fatigue". OECD, 2015. 26 p.
10. Commonwealth Grants Commission of Australia. Equality in Diversity: History of the Commonwealth Grants Commission. Australian Government Printing Service,, 1995. 284 p.
11. Dahlby B., Ergete F. The stimulative effects of intergovernmental grants and the marginal cost of public funds. International Tax and Public Finance. 2016. Vol. 23(1). P. 114-139.
12. Fabbrini F. A Principle in Need of Renewal? The Euro-crisis and the Principle of Institutional Balance. Centro Studi sul Federalismo. 2016. Vol. 52, issue 1, P. 285309.
13. Fiscal Decentralisation Measuring. Concepts and Policies. OECD, 2013. 152 p.
14. Blochliger H., Rabesona J. Fiscal Policy Across Levels of Government in Time of Crisis. OECD Network on Fiscal Relations Across Levels of Government. (Working Paper No 12. OECDCOM/CTPA/ EC0/G0V/WP(2010)12), 2009. 32 p.
15. Frank J., Martinez-Vazquez J. Decentralization And Infrastructure: From Gaps To Solutions. International Center for Public Policy Working Paper Series, at AY-SPS, GSU paper1405. Georgia State University, 2014. 33 p.
16. Hasanov F., Mikayilov C., Yusi-fov S., Aliyev K. Impact of Fiscal Decentralization on Non-Oil Economic Growth in a Resource-Rich Economy. Eurasian Journal of Business and Economics. 2016. No 9 (17). P. 87-108. DOI: https://doi.org/10.17015/ejbe.2016.017.06
17. Kitchen H. Grants to Small Urban Governments. In: Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. Public Sector Governance and Accountability Series. Ed. by R. Boadway, A. Shah. The World Bank, 2007. 624 p.
18. Kmezic S., Bulic K., Jocovic M., Kaluderovic J. Fiscal Decentralisation and Local Government Financing in Serbia and Montenegro. Intergovernmental Fiscal Relations. Institute for Local Self-Government and Public Procurement Maribor, Maribor, Slovenia, 2016. DOI: http://dx.doi.org/10.4335/978-961-6842-69-3.
19. Lewis B. Is Central Government Intervention Bad for Local Outcomes? Mixed Messages from Indonesia. The Journal of Development Studies. 2016. Vol. 52 (2). P. 300-313. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/00220388.2015.10 68293
20. Lotz J. Local Government Organization and Finance: Nordic Countries. In: Local Governance in Industrial Countries, ed. A. Shah. Washington, DC:World Bank Institute, 2006. P. 223-264.
21.Lozano I., Julio J. Fiscal Decentralization and Economic Growth: Evidence from Regional-Level Panel Data for Colombia. Borradores de Economia. 2015. № 865I.
22. Miyazaki T. Intergovernmental Fiscal Transfers and Tax Efforts: Evidence from Japan. MPRA Paper 74337. MPRA, 2016. 51 p.
23. Murray C., Simeon R. Promises Unmet: Multilevel Government in South Africa. In: Rekha Saxena (ed.). Varieties of Federal Governance. Cambridge, 2011. P. 232-260.
24. Nickson A. Where is Local Government Going in Latin America? A Comparative Perspective. International Centre
for Local Democracy Iss. Working Paper. 2011. № 6. 24 p.
25. Opeskin B. Mechanisms for Intergovernmental Relations in Federations. International Social Science Journal. 2002. No 53 (167). P. 129-138.
26. Republic of Iraq Decentralization and subnational service delivery in Iraq: status and way forward. Report № AUS17063. Washington, DC: World Bank, 2016.
27. Shan A. Institutional Arrangements for Intergovernmental Fiscal Transfers and a Framework for Evaluation. Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. Public Sector Governance and Accountability Series. R. Boadway, A. Shah (Eds). The World Bank, 2007. 624 p.
28. Spahn P.D. Conditioning Intergovernmental Transfers and Modes of Interagency Cooperation for Greater Effectiveness of Multilevel Government in OECD Countries. OECD. 2012. 58 p.
29. Ter-Minassian T. Reform Priorities for Subnational Revenues in Brazil. Policy brief No. IDB-PB-157. Inter-American Development Bank, 2012. 47 p.
30. The Local Public Sector's Role In Achieving Development Goals: Subnational Governance, Finance, and the Post-2015 Global Development Agenda Country Survey Instructions. The Urban Institute, 2013. 36 p.
31. Vigneault M. Grants and Soft Budget Constraints. Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. Public Sector Governance and Accountability Series. R. Boadway, A. Shah (Eds.), The World Bank, 2007. 624 p.
32. Wildasin D.E. Intergovernmental Transfers to Local Governments. Institute of Federalism and Intergovernmental Relations Iss. Working Paper, № 2009-11, 2009.
References
1. Volokhova, I S. (2010). Intergovernmental fiscal relations in Ukraine: current state and prospects of development. Odesa: Atlant (in Ukrainian).
2. Zaichykova, V.V. (2013). The institutional foundations of the European model of intergovernmental fiscal relations in Ukraine. Naukovi pratsi NDFI, No. 2, pp. 103-112 (in Ukrainian).
3. Zapatrina, I.I. (2006). Institutional aspects of the concept of "two budgets" on the example of the Russian experience. Finance of Ukraine, No 9, pp. 18-23 (in Ukrainian).
4. Kulchytskyy, M. (2015). Intergovernmental fiscal relations in the economic system of Ukraine. Lviv: Publishing centre at Ivan Franko Lviv National University (in Ukrainian).
5. Tolkovanov, V.V. (2009). Institutional support for local and regional development: Ukrainian practice and experience of European countries. In V.S. Kuibida (Ed.), The new state regional policy in Ukraine (pp. 145-155). Kyiv: Kramar (in Ukrainian).
6. Chuhunov, I.Ia. (2008). Institutional architectonic of budget system. Finance of Ukraine, No 1, pp. 3-9 (in Ukrainian).
7. UNDEF (2014). 2014 State of Participatory Democracy Report. The Hunger Project.
8. Ahmad, S. (2013). Macro, Fiscal and Decentralization Options to Address Mar-ginality and Reach the Extremely Poor. In J. von Braun, & F. Gatzweiler (Eds.), Margin-ality Addressing the Nexus of Poverty, Exclusion and Ecology (pp. 303-314). New York, London: Springer.
9. Bousquet G., Daude C., & Mai-sonneuve C. (2015). Fiscal Decentralisation in Colombia. New Evidence Regarding Sus-tainability, Risk Sharing and "Fiscal Fatigue". OECD.
10. Commonwealth Grants Commission of Australia. Equality in Diversity: History of the Commonwealth Grants Commission (1995). Australian Government Printing Service.
11. Dahlby, B., & Ergete, F. (2016). The stimulative effects of intergovernmental grants and the marginal cost of public funds.
International Tax and Public Finance, Vol. 23(1), pp. 114-139.
12. Fabbrini, F. (2016). A Principle in Need of Renewal? The Euro-crisis and the Principle of Institutional Balance. Centro Studi sul Federalismo, Vol. 52, issue 1, pp. 285-309.
13. OECD (2013). Fiscal Decentralisation Measuring. Concepts and Policies.
14. Blochliger, H., & Rabesona, J. (2009). Fiscal Policy Across Levels of Government in Time of Crisis. OECD Network on Fiscal Relations Across Levels of Government. (Working Paper No 12. OECDCOM/CTPA/ECO/GOV/WP(2010)12).
15. Frank, J., & Martinez-Vazquez, J. (2014, January). Decentralization And Infrastructure: From Gaps To Solutions. International Center for Public Policy Working Paper Series, at AYSPS, GSU paper1405. Georgia State University.
16. Hasanov, F., Mikayilov, C., Yusi-fov, S., & Aliyev, K. (2016). Impact of Fiscal Decentralization on Non-Oil Economic Growth in a Resource-Rich Economy. Eurasian Journal of Business and Economics, No 9 (17), pp. 87-108 DOI: https://doi.org/10.17015/ejbe.2016.017.06
17. Kitchen, H. (2007). Grants to Small Urban Governments. Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. In R. Boadway, & A. Shah (Eds), Public Sector Governance and Accountability Series. The World Bank.
18. Kmezic, S., Dulic, K., Jocovic, M., & Kaluderovic, J. (2016). Fiscal Decentralisation and Local Government Financing in Serbia and Montenegro. Intergovernmental Fiscal Relations. Institute for Local Self-Government and Public Procurement Maribor, Maribor, Slovenia. DOI: http://dx.doi.org/10.4335/978-961-6842-69-3.
19. Lewis, B. (2016). Is Central Government Intervention Bad for Local Outcomes? Mixed Messages from Indonesia. The Journal of Development Studies, Vol. 52 (2), pp. 300-313 DOI: http://dx.doi.org/10.1080/00220388.2015.10 68293.
20. Lotz, J. (2006). Local Government Organization and Finance: Nordic Countries. In A. Shah (Ed.), Local Governance in Industrial Countries (pp. 223-264). Washington: DC: World Bank Institute.
21. Lozano, I., & Julio, J. (2015). Fiscal Decentralization and Economic Growth: Evidence from Regional-Level Panel Data for Colombia. Borradores de Economia, No 865I.
22. Miyazaki, T. (2016). Intergovernmental Fiscal Transfers and Tax Efforts: Evidence from Japan. MPRA Paper 74337. MPRA.
23. Murray, C., & Simeon, R. (2011). Promises Unmet: Multilevel Government in South Africa. In Rekha Saxena (Ed.), Varieties of Federal Governance (pp. 232-260). Cambridge.
24. Nickson, A. (2011). Where is Local Government Going in Latin America? A Comparative Perspective. International Centre for Local Democracy Iss. Working Paper, No. 6.
25. Opeskin, B. (2002). Mechanisms for Intergovernmental Relations in Federations. International Social Science Journal, No 53 (167), pp. 129-138.
26. World Bank (2016, March). Republic of Iraq Decentralization and subnational service delivery in Iraq: status and way forward. (Report No. AUS17063). Washington, World Bank.
27. Shan, A. (2007). Institutional Arrangements for Intergovernmental Fiscal Transfers and a Framework for Evaluation. In R. Boadway, & A. Shah. (Eds.), Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. Public Sector Governance and Accountability Series. The World Bank.
28. Spahn, P.D. (2012). Conditioning Intergovernmental Transfers and Modes of Interagency Cooperation for Greater Effectiveness of Multilevel Government in OECD Countries. OECD.
29. Ter-Minassian, T. (2012). Reform Priorities for Subnational Revenues in Brazil (Policy brief No. IDB-PB-157). Inter-American Development Bank.
30. The Local Public Sector's Role In Achieving Development Goals: Subnational Governance, Finance, and the Post-2015 Global Development Agenda Country Survey Instructions (2013). The Urban Institute.
31. Vigneault, M. (2007). Grants and Soft Budget Constraints. In: Intergovernmental Fiscal Transfers. Principles and Practice. In R. Boadway, A. Shah (Eds.), Public Sector Governance and Accountability Series. The World Bank.
32. Wildasin, D.E. (2009). Intergovernmental Transfers to Local Governments. Institute of Federalism and Intergovernmental Relations Iss. Working Paper, No. 200911.
Тарангул Людмила Леонидовна
д-р экон. наук, проф. E-mail: nudpsu@nusta.edu.ua; Хомяк Мирослав Степанович
канд. экон. наук
Университет государственной фискальной службы Украины 08201, Украина, Киевская обл., г. Ирпень, ул. Университетская, 31
E-mail: m.s.hamster@outlook.com
ИНСТИТУЦИОНАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ДОХОДОВ В РАМКАХ БЮДЖЕТНОГО ПРОСТРАНСТВА РЕГИОНОВ
Рассмотрены существующие теоретические исследования, связанные с институциональными аспектами процесса распределения доходов в рамках бюджетного про-
странства как результата фискальной децентрализации; проанализирован соответствующий опыт отдельных стран мира.
Ключевые слова: бюджетное пространство, институты, регионы, межбюджетные трансферты, транзакционные издержки.
Ludmila L. Tarangul
Doctor of Economics, professor E-mail: nudpsu@nusta.edu.ua;
Myroslav S. Khomyak
PhD in Economics University of State Fiscal Service of Ukraine 08201, Ukraine, Irpin, 31 Universytetska Str.
E-mail: m.s.hamster@outlook.com
INSTITUTIONAL ASPECTS OF DISTRIBUTION OF STATE REVENUE IN FRAMEWORK OF BUDGET SPACE OF REGIONS
The article examines existent theoretical background concerning main institutional aspects of distribution of state revenue in the framework of budget space as a result of fiscal decentralization process. Also we have briefly analyzed the experience of some countries relating to the creation and functioning of institutes, which facilitate the process of distribution of budget revenue across regions in the form of intergovernmental transfers.
The research provided allowed us to conclude that in any system of public finance the sources of external financing of regional development by means of intergovernmental transfers play an important role. The main challenge is to structure them by such a way which does not limit the financial autonomy of local authorities, and at the same time which allows to eliminate fiscal imbalances that appear in the budget space due to specifics of regional development and present system of distribution of both budget and fiscal powers.
The analysis of international experiences proved that the main tasks of such institutes as independent agencies facilitating the process of proving intergovernmental transfers and aimed to ensure the transparency, equity and accountability of intergovernmental financial system are difficult to implement in practice. The evidence shows that such agencies complicate and enhance the inequality of budget system that in turn leads to the increase of transaction costs and undermine the sustainability of political consensus.
Keywords: budget space, institutes, regions, intergovernmental transfers, transaction
costs.
Формати цитування:
Тарангул Л.Л., Хомяк М.С. 1нституцшш аспекти розподшу державних доходiв у рамках бюджетного простору репошв. Економта npoMU^oeocmi. 2017. № 1 (77). С. 3850. DOI: https://doi.org/10.15407/econindustry2017.01.038
Tarangul, L.L., & Khomyak, M.S. (2017) Institutional aspects of distribution of state revenue in framework of budget space of regions. Econ. promisl. 1 (77). 38-50. DOI: https://doi .org/10.15407/econindustry2017.01.038
Надшшла до редакцИ 28.12.2016p.
