CC BY
20
УПРАВЛ1ННЯ ЛЮДСЬКИМ КАП1ТАЛОМ I МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ
УДК 330.341.2:378(477) DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).106-n2
Олег Володимирович Куклт
д-р екон. наук
ORCID 0000-0001-6904-3496 e-mail: kuklin_oleg@ukr.net,
Роберт Фрiдрiхович Пустовшт
д-р екон. наук
ORCID 0000-0003-0188-2677 e-mail: rfpustovit@gmail.com,
1рина АнатолИвна Дернова
канд. екон. наук
ORCID 0000-0002-7317-9633 e-mail: dernova@ukr.net,
Черкаський державний бiзнес-коледж
ШСТИТУЦЮНАЛЬШ ОСОБЛИВОСТ1 МОДЕРШЗАЦП ВИЩО1 ОСВ1ТИ В УКРА1Ш
Постановка проблеми. Функцюнування та розви-ток осв^и вщбуваеться у певному сощально-еконо-мiчному та iнституцiонапьному середовищi. Згiдно з економiчною теорiею у контекстi концепцп екстерна-лiй, вища освiта, як й освгга в целому, зумовлюе при-ватнi вигоди. Водночас збшьшення !! пропозицп, у тому чи^ й на тдГрунп функцiонуючого в кра!ш формального iнституту державно! осв^и, обумовлюе можливостi пiдвищення одержуваних суспшьством со-цiально-економiчних благ у цшому. Добробут насе-лення загалом збшьшуеться, коли домогосподарства та фiрми щонайкраще проiнформованi щодо процесу ви-робництва i споживання благ, а суб'екти господар-ського процесу ухвалюють ршення щодо оптимального вибору з урахуванням набутих знань та вмшь.
У зв'язку iз зазначеним вище, можна стверджу-вати про розумшня освiти, як соцiально-економiчного чинника, зорiентованого на створення конкуренто-здатних робочих мюць шляхом iнвестування у знання, навички, сучаснi технологи та шновацп, що е визна-чальною умовою економiчного розвитку кра!ни. По суп економжа бвропейського Союзу, з урахуванням евроштеграцшних прагнень Укра!ни, фундаментально заснована на знаннях, а тому розвиток освггаьо! сис-теми вищо! школи набувае першорядно! важливостi й для втизняно! економiки. Отож, европейсью ре-форми, яю iнституцiоналiзують систему вищо! освгга в Укра'!нi е такими важливими й для економiки кра!ни в целому. При цьому акцентуемо увагу, що особли-вiстю модершзацп сучасно! вищо! освiти в Укра!ш е наявнiсть проблемних факторiв, яю засадниче пов'я-занi саме з шституцюнальним середовищем.
Одночасно пiдкреслимо, що шституцюнальна теорiя стверджуе про те, що на противагу формальним шститутам у перiод трансформацiй спостерiгаеться велика шертшсть до iнновацiй саме неформальних ш-ститутiв. Указане обумовлюеться наявнiстю значного тимчасового перiоду м1ж початком модифiкацiй i початком трансформацш нових цiннiсних орiентацiй в традицшш поведiнковi шаблони, що пояснюеться за-хисною реакдiею на попередш практики, що руйну-
ються, дiяльностi, мислення i свiдомостi суб'ектiв ш-ституцiонального процесу в сферi освгга. Разом з тим, чим бшьш напруженими i тривалими будуть запропо-нованi державнi реформи, тим бшьш суперечливим буде !х подальший розвиток. Велика юльюсть шщшо-ваних шституцюнальних реформ у розвитку вищо! освгга в Укра!нi пiсля 1991 р. призвели до виникнення недосконалих шституив i до наслiдкiв, коли вища освгга не вiдповiдае нинiшнiм запитам з боку особис-тостi, суспшьства, потребам економiки та свiтовим тенденщям.
Аналiз останн1х дослщжень та публжацш. Резуль-тати аналiзiв наукових публжацш показують, що в за-стосуванш методологи iнституцiонально! теорГ! в до-слiдженнях факторiв розвитку вищо! освгга домiнують концепцп нового iнституцiоналiзму, розроблеш в основному в 1970-х i 1980-х роках. Це, в першу чергу, вiдноситься до праць таких учених, як: Д. Норт, який виклав теоретичну сутнiсть причин и траекторш шсти-туцiональних змш [1], Р. Коуз, вчення якого визначае, що структура и розвиток сощальних шститупв пояснюеться з використанням поняття «трансакцшних ви-трат» [2], О. Ушьямсон, який запровадив в шститу-цiональний аналiз концепцп обмежено! рацюналь-ностi i опортушзму [3]. Також необхiдно вiдзначити вагомi результати сучасних дослiджень у науковш про-блематицi нового iнституцiоналiзму в роботах таких укра!нських вчених, як: В. Геець, А. Гриценко, В. Ли-пов [4; 5].
Що стосуеться дослщжень безпосередньо в сферi iнституцiоналiзацi! вищо! освiти, серед сучасних дослщжень запропоновано! проблематики заслуговуе уваги позищя А. Кезаря та С. Сем, яю видшили три етапи реформ у вищш освт, а саме: мобiлiзацiю, впровадження та iнституцiоналiзацiю. При цьому зга-даш вченi стверджують, що останнiй етап мае вирь шальне значення, але досягаеться далеко не завжди. Це пояснюеться такими ключовими факторами, яю впливають на процес iнституцiоналiзацi!, як протидiя реформам, як зi сторони керiвникiв i науково-педаго-гiчного складу ВНЗ, так i представниюв бюрократич-
но! номенклатури [6]. У свою чергу П. Маассен тд-креслюе, що европейська вища освiта, й особливо тра-дицiйнi дослiдницькi унiверситети, сьогоднi знахо-дяться в станi трансформаций У той же час зростае дисбаланс м1ж вимогами зi сторони сощально-еконо-мiчних суб'екгiв до вищих навчальних закладiв та ш-ституцiональним потенщалом для задоволення !х ви-мог [7]. Даний висновок ствпадае з результатами до-слiджень Ю. Цая i Ю. Мехарi, яю стверджують, що унiверситети i коледжi пасивно не обмежеш нi внут-ршшм, нi зовнiшнiм iнституцiональним середови-щем. Одночасно окремi суб'екти у вищих навчальних закладах вдаграють ключову роль у прийняти або про-тидп вимогам формально! шституцюналiзацi! аж до неприйняття процесу шституцюнально! логiки [8].
Вщносно праць укра'1нських вчених i представни-юв близького заруб1жжя запропонованого дослщжен-ня, то необхiдно акцентувати увагу на дослiдження О. Молоково! в контекстi щентифжацп шституцю-нальних пасток у вищiй освiтi, а саме: поеднання по-питу на вищу освiту з небажанням нести витрати пiсля його отримання у виглядi засвоення освгтньо! про-грами; розрив мережево! взаемодГ! рiзних ступешв освiти; обумовлювана вiдсутнiсть взаемозв'язку освгт-нiх програм з метою поступального розвитку осiб, що навчаються; високий попит на вищу освiту приводить до постшного пiдвищення очiкуваного рiвня освiти [9]. Також заслуговуе на увагу науковий аналiз О. Грш-ново! вiдносно визначення основних ознак конкурен-тоспроможностi вищо! освiти, систематизации факто-рiв, яю впливають на вказаш у вищих навчальних закладах проблеми, що знижують конкурентоспромож-нiсть випускниюв вишiв на ринку пращ [10]. У свою чергу I. Каленюк i О. Верденхофа проаналiзували внут-рiшнi загрози, яю негативно впливають на розвиток ушверситетав та !х автономiю, а також запропонували аргументи, яю направленi на забезпечення стабильного розвитку унiверситетiв в Укра!ш [11].
Невирiшена частина проблеми. Незважаючи на вищевказанi роботи та iншi дослiдження в сферi су-часних аспектiв розвитку вищо! школи та !х взае-мозв'язок з шституцюнальною динамiкою кра!н, на нашу думку, недостатню увагу дослщниками сфери вищо! освгга придшено проблемi шституцюнально! траекторп розвитку кра!н у сьогодншньому розумiннi природи унiверситетiв i коледж1в. Також, незалежно вщ зростаючо! тенденщ! до використання концепцiй ново! шституцюнально! теорп, в дослiдженнях вищо! освгти, на наш погляд, повнiстю ще не використаний весь потенщал шституцюнально! теорп в контексп аналiзу взаемодГ! формальних i неформальних шсти-туив.
Цiлi дослiдження. У зв'язку з цим запропоноване дослщження зорiентовано на аналiз полiтики шститу-цiоналiзацi! укра!нсько! вищо! освiти в перiод тсля набутгя незалежностi з урахуванням шституцюналь-них тенденцiй радянського перiоду. Виходячи iз вище-вказаного, актуалiзуемо таю дослщницью проблеми: 1) аналiз формальних i неформальних iнститутiв у сферi вищо! освiти; 2) визначення шституцюнальних причин досягнень та невдач у сферi вiтчизняно! вищо! освiти; 3) встановлення перспектив модершзащ! вищо! школи на шдГрунп використання цшьово! ш-тегрально! функщ! оцiнки якосп освiти.
Результати дослiдження. Пiдкреслимо, що шсти-туцiональнi змiни, яких наразi зазнають освiтнi сис-
теми, визначають б^льш широкий доступ до сучасних навчальних програм. Остант, у свою чергу, мають широкий спектр сощальних призначень для випуск-ник^в закладiв вищо! освiти. Як результат, вища освгта в розвинутих кра!нах стае б^льш адаптованою до потреб потенцшних студентiв, у тому чи^ й для отримання новгттх унiверситетських знань, а також для професшно! переквалiфiкацi! працездатного насе-лення, яке отримуе конкурентоздатш на ринку працi знання й навички. Зазначена тенценцiя пiдсилюеться динамжою змiн у структурi глобального ринку пращ та необхщшстю пiдвищення квалiфiкацil (переквалiфi-кацГ!) шляхом навчання протягом усього працездат-ного життя населення.
Що стосуеться безпосередньо укра!нських закла-дiв вищо! освгга (ЗВО), то з точки зору формально! iнституцiоналiзацi!, вони нинi зазнають процесу сут-тево! децентралiзацi!, який вагомо змiнюе структуру ЗВО з точки зору рiзноманiтностi програм i фiнансу-вання процесу навчання. Також ушверситети i коледжi отримали можливють диверсифiкувати джерела фiнан-сування та бшьш гнучко реагувати на потреби ринку. У той же час бшьш ушверсальна ушверситетська авто-номiя передбачае й б^льшу пiдзвiтнiсть та «прозорють» в органiзацi! навчального процесу. Необхщшсть пiд-звiтностi також тдсилюеться тенденцiею розпод^лу фiнансових затрат м1ж державним i приватним секторами у питанш плати за навчання. Вказане, у свою чергу, е серйозною тдставою для високих очiку-вань й вимог студентiв до оргашзащ! та результатiв навчання.
Водночас наголосимо, що у Радянському Сокет вищу освиу отримувало 20-22% населення, проте можливiсть вступити до шституив або унiверситетiв була у ветх бажаючих за конкурсом, адже навчання було безкоштовним, а критерiем вщбору виступали лише знання. З початком переходу до ринково! сис-теми й вщповщними змiнами у освiтнiй сферi у ЗВО з середини 1990-х роив почали зараховувати студенив, яю мали можливостi сплачувати за навчання, але не завжди волод^ли належним рiвнем знань. За таких умов держава почала втрачати у якостi шдготовлених кадрiв, адже не всi талановши абiтурiенти могли до-зволити собi навчання у провiдних унiверситетах кра-!ни через брак грошей. У той же час в Укра!ш, почи-наючи з 2007-2008 н.р., к1льк1сть мiсць для потенцiй-них абiтурiентiв в унiверситетах уперше перевищила кшьюсть випускник1в шкьл.
Треба визнати, що саме державна политика в сферi вищо! освiти у зазначений перюд дозволила формувати попит на вищу освиу домогосподарствам. Це призвело до започаткування приватних вузiв, яю пропонували освiтнi програми, що вимагали мiнiмаль-ного матерiально-технiчного забезпечення та зшщю-вало «перевиробництво» випускник1в ВНЗ з гумаш-тарною освiтою. Зазначена ситуащя складалася в умо-вах вщсутноси необхiдного контролю з боку держави до професшних стандартiв щодо випускниюв унiвер-ситетiв та коледж1в, що, у свою чергу, призвело до допустимости працевлаштування не за фахом. У су-купносп данi обставини спровокували формування неформальних таких шститупв як: «допустимiсть» працевлаштування не за фахом та впевнешсть в не-можливостi працевлаштування й подальшого кар'ер-ного зростання без отримання вищо! освгга. За таких умов роботодавець, за наявносп значно! кiлькостi
кадрiв з вищою освггою, але невисокою !! яюстю, за-проваджував iнституцiональнi бар'ери у виглядi додат-кових ствбесщ, вимог знання шоземно! мови, ком-п'ютерних програм тощо [9, с. 2010]. В юнцевому ра-хунку зазначене призвело до неформально! девальваций диплома, в першу чергу у зв'язку з вiдсутнiстю гаранта! працевлаштування за наявностi вищо! освiти.
У той же час, на укра!нському ринку пращ ниш спостер^аемо дефщит фахiвцiв певних професiй та вщносний надлишок iнших. Невiдповiднiсть м1ж по-
питом та пропозищею необхiдних знань i навичок та потребами ринку пщтверджуеться дослiдженнями, яю фiксують дефщит пращвниюв квалiфiковано! ручно! працi та вщносний надлишок «невиробничого персоналу» пщприемств, органiзацiй, фiрм. Поряд з вище-зазначеним це пояснюеться також й структурними диспропорцiями державного замовлення, коли зростае розрив м1ж фiнансуванням щорiчного державного замовлення на вищу та професiйну (професшно-тех-нiчну) освиу (рис. 1).
60000 50000 -40000 -30000 -i ^
20000 10000 --
y = 2727,6x + 11379 R2 = 0,9335
tL
tL
tL
tL
tL
tL
0.
0.
0.
0 i i i | i i i i i i i i i | i i i | i i i i i i | i i i | i i i i i i i i i | i i i i i i
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Роки
8 7 6
5 с m m
4о ч
3 * 2 1 0
] Видатки зведеного бюджету на фахову передвищу та вищу освпу ] Видатки зведеного бюджету на професмну (професмно-техычну) освiтy Частка видаткiв на освпу у зведеному бюджетi, % до ВВП
Рис. 1. Фшансування щорiчного державного замовлення на вищу та професшно-техтчну освту, 2007—2020 рр. Складено та розраховано авторами на основi даних джерела [12]
Наразi юнуе також й суттева кадрова проблема в освггаш сферi: в середнш освiтi маемо нестачу педа-гопв, а у вищiй — !хнш надлишок. У той час, як кшьюсть студентiв за останш десять роюв значно скоро-тилася (бшьш н1ж на 40%), кшьюсть викладачiв у ЗВО зменшилася не суттево — лише на 17%. При цьому, кшьюсть науковщв, що мають науковi ступенi за останш 20 роив зросла майже у твтора раза [12].
У цшому як1сть освiти можна представити як ба-гатовимiрну модель соцiальних норм i вимог шститу-цiонального середовища до особистостi, у якому вщ-буваеться !! розвиток, та системи освiти, яка реалiзуе !х на певних етапах навчання людини [13, с. 228]. Водночас iз загальноприйнятих характеристик якостi освiти, наприклад: вщповщшсть освiти вимогам часу, зокрема: перехщ до високотехнологiчного шформацш-ного суспшьства; динамiка досягнень iндивiдууму у власному розвитку та власно! реалiзацi! тощо, чис-ловим покажчиком можна частково назвати й такий: вiдповiднiсть пщготовщ державним освiтнiм стандартам. Bd iншi покажчики е функцiями нечетких змiн-них.
Таким чином, для формування математично! мо-делi, цшьову штегральну функцiю оцiнки якостi освiти у певному шститущональному середовищi можливо дослщжувати як складову двох функцiй, одну з яких можна визначити дшсним числом, а iншу — нечетким
показником Fuzzy numbers (Fpn). Дiйсну складову на великих масивах чисел можна знайти як стохастичну функщю (Fst), складовi яко! визначаються за допомо-гою факторного аналiзу. Параметрами Fst, зокрема, е достеменнi аргументи: середнш бал диплома (рейтинг за додатком до диплома); середнш бал атестату; вщно-шення кiлькостi учасниюв ЗНО до кiлькостi тих, хто отримав середню освiту; середнiй бал ЗНО; вщно-шення середнього балу ЗНО до середнього балу атес-тату учасника ЗНО тощо.
Використовуючи пщхщ О. Ляшенко, пошук щ-льово! iнтегрально! функцп ощнки якостi освiти, формуемо як вектор у багатовим!рному простор1 змш-них (х1,х2,х3,...хп). Водночас зазначений вектор е векторною сумою двох складових, кожна з яких зм1-нюеться на власному субпростор! змшних:
F St
- £(х1,х2,х3,...хк). (1)
F Fn
Разом з тим, можливе використання iнтегрально! цшьово! функцп щодо оц1нки якост1 освгга, як в ц1-лому, так i у сегментах: початкова — середня — вища освiта, а також певних професш та квалiфiкацiй, тобто:
ОскГльки освГту в шститущональнш Teopiï роз-глядають як iнституцiональну субсистему загально'1 ш-ституцiональноï системи держави, то мгж чинниками впливу на субсистему освгга та iншi субсистеми держави можливе встановлення наявностi взаемозв'язку. Для цього використовуемо шструмент факторного аналiзу. Зокрема, пропонованим дослiдженням вста-новлено, що корелящя мгж загальнодержавними ви-тратами на освГту (у вщсотках до ВВП) та частки об-сягу реалiзованоï iнновацiйноï продукцИ у загальному обсязГ реалiзованоï продукцИ тдприемств (у вщсот-ках), дорiвнюе 0,5533. При цьому треба взяти до уваги той факт, що часовi лаги впливу шститущональних чинниюв на субсистему освгга та Гнш субсистеми держави е вщмшними. Зокрема, пропонованим дослщ-женням встановлено, що корелящя мгж загальнодержавними витратами на освГту (у % до ВВП) та показ-ником якоси шститупв зростае майже в три рази при 3-рГчному часовому зрушенш.
Далi для знаходження ^ використовуемо шстру-
F F п
ментарш теорп узагальнених нечiтких чисел, згiдно mkoï в умовах Heeu3HaneHocmi функцн приналежностi FVn е нечеткою тдмножиною, функщя приналежностi яко'1 иА(х) визначаеться як:
проекцп FPn для штервалу 0 < w < 1 0 для xe(-œ, 0) Î для хе(а, Ь) w = сояяЗДля хе(Ь, с) I для хе(с, d) 0 для xe(d, œ)
иА(х) = •
(3)
де a, b, c, d — межи iнтервалiв, на шкалi дшсних чисел, що вiдповiдають нерГвносп a < b < c < d, а w — серед-ньозважена думка групи експерпв.
Оскльки для зазначених показниюв якосп освгга може бути використана вербальна (експертна) змшна R, то необхщно застосовувати градуйовану середньо-зважену штегращю i-го мовного визначення P(R) за вщповщною градуйованою шкалою: вгд — вкрай низь-кий, що вщповщае узагальненим нечетким числам (0,0; 0,0; 0,0; 0,0; 1,0) до найвищий (1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0), звщси:
Fvn=TlPi(R)*Vi/TlVi,
(4)
де Vt — вщповщний ваговий коефщент, який викори-стовуеться у факторному анал1з1
Наступним етапом дослщження е ушфжащя дшсного (Fst) та нечеткого (FPn) чисел для знаходження 1хньо1 векторно'1 суми. Для цього здшснюемо матема-тичний аналГз дефазифжацп, де за центрощним методом результат дефазиф1кацп (Y) розраховуеться за формулою:
Y = fmaxR X u(R)dR/ fmaxu(R)dR.
(5)
З огляду на вищезазначене штегральний показ-ник якосп освгга за перюд 2012-2018 рр. наведено на рис. 2.
За результатами аналггачного дослщження (рис. 2) отримуемо рГвняння для щльово'1 штегрально1 функц11 ощнки якосп освгга:
y = -0,000л:5 + 0,008x4 - 0,053л:3 + 0,149л:2 -
- 0,198x + 0,725. (6)
Рис. 2. Динамка змти цыьово'г ттегрально'1 функцй' оцтки якостi oceimu
Складено та розраховано авторами.
При цьому за певних ситуащй штегральний по-казник якоси освгга може значно змшюватися за до-статньо короткий час. Зокрема, яюсть викладачГв ви-що1 школи корелюеться з кшьюстю пращвниюв, за-дГяних у виконанш наукових дослщжень i розробок (рис. 3).
Водночас щшьтсть зв'язку м1ж кшьюстю науков-щв, задГяних у виконанш наукових дослщжень i розробок та рейтингу Украши в «Глобальному шдекс шноващй» ощнюеться за допомогою коефщента пар-но1 кореляцп, який з лагом у два роки становить 0,76. Модель залежноси специфжовано у виглядГ лшшно1 регресп y = -5,6742л2 — 10447x + 150238 i лшшний
прогноз кшькост! науковщв, зад1яних у виконанш на-укових дослщжень 1 розробок на 2021 р. становить 20 тис. ос1б. Варто вщмггити, що коефщент кореляцп м1ж кшьюстю науковщв, зад1яних у виконанш науко-вих дослщжень 1 розробок та розм1ром витрат на освггу (у вщсотках до ВВП) становить 0,82086. 1стотшсть зв'язку пщтверджуеться критичним значенням коеф1-щента кореляцп г 1-0,05 (10) = 0,63 з 1мов1ртстю 0,95.
При цьому пщкреслимо, що захщна освггня система започатковувалася, в основному, приватними пщприемцями 1 тому ор1ентувалася на самоокупшсть. У той же час у XX ст., а особливо у ХХ1 ст., роль дер-жави, як основного швестора освггшх 1 наукових про-грам, постшно пщвищувалася, 1 у провщних ВНЗ свггу зазначене було виразно реал1зовано. Можна констату-вати, що у захщнш освггнш систем^ як правило, юнуе комбшоване фшансування, що поеднуе державш та приватш джерела кошт1в, а також упроваджуються спещальш стимули (звшьнення вщ оподаткування, по-датков1 кредити тощо) [14, с. 379]. Що стосуеться Ук-ра!ни, то констатуемо той факт, що кшьюсть приват -них ВНЗ, особливо — коледш, техшкуми, училища, е пор1вняно незначною, хоча при цьому питома вага студенпв, яю навчаються за рахунок ф1зичних ос1б складае останшми роками больше 50% [12]. Натомють, одним 1з головних бар'ер1в у вищш школ1, який про-тид1е сталому економ1чному зростанню Укра1ни у сенс шновацшного розвитку й конкурентоздатносп е хрошчне недофшансування науково! галузь Водночас слщ зазначити, що наукова д1яльшсть, як фундамент шновацшного розвитку та ключового фактору техно-лопчного прогресу 1 економ1ки з високою доданою ва-ртютю — безумовно повинна пщтримуватися державою.
Поб1жно, штегральний показник якосп освгги та кшьюсть науковщв, зад1яних у виконанш наукових дослщжень 1 розробок змшюються майже синхронно — коефщент кореляцп м1ж ними становить 0,8074, ана-лопчна синхроншсть змши спостер1гаеться м1ж ште-гральним показником якоси освгги та мюцем Укра!ни в «Глобальному шдекс1 шновацш» з часовим лагом у два роки (вщповщний коефщент кореляцп становить 0,9953).
Разом з цим заслуговуе на увагу й той факт, що у «Глобальному шновацшному шдексЬ» Укра!на е шбито кра!ною з ефективною економжою 1 розвиненою на-щональною системою шновацш. Пщтвердженням цьому е 45 мюце Укра!ни з 129 дослщжуваних кра!н (у
2019 р. — 47). При цьому Укра!на вже юлька роюв поспшь займае передов1 мюця за кшьюстю патенту-вання вироб1в 1 корисних моделей щодо р1вня ВВП. За показниками цього ж рейтингу Укра!на вщр1зняеться вщносно високою ефектившстю шновацшно! д1яльно-сть Водночас загальш результати шновацшно! д1яль-носп вщображаються не тшьки в контекст юлькоси патенпв, патентно! активности, а й через ефектившсть впровадження шновацшно! продукцп, кшьюсть наукових публшацш тощо. Так, виходячи з вищевикла-деного, заслуговуе також на увагу 1 той факт, що в
2020 р. за параметрами: «ВВП / одиниця викорис-тання енергп» Укра!на посша лише 117 мюце, а у тд-роздт «1нвестицп» — 121 [15].
Також виникае питання з приводу й того, що в шшому рейтингу — «Глобально! конкурентоспромож-носп» в 2019 р. наша кра!на посша 85 мюце з 141 [16]. Саме «1ндекс глобально! конкурентоспроможносп» вим1рюе готовтсть кра!н до модершзацп економ1ки, в яюй переважае шновацшний сектор з високопро-дуктивною промисловютю, шдустр1ею знань, високою часткою у ВВП високояюсних та шновацшних послуг
160000
л Я
й .3
ч
о о
ч И и
8 О
а ю о о ^ а ^ 2 54 2 я а
140000
л
н о
"12
120000
100000
80000
60000
40000
20000
науковцi
■••Т^ч — • •технiки
— — допомiжний
пресонал
— -- — _
■• т т
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Рис. 3. КЛьксть пращвнитв, задЯних у виконант наукових до^джень i розробок в Укра'Ш, за категорiями персоналу
Складено та розраховано авторами на основ1 даних джерела [12].
0
та визначае нащональну конкурентоспроможшсть, як здатшсть краши та li iнститутiв забезпечувати ста-бшьш темпи економ!чного зростання. Пдтверджен-ням тому е щорiчнi доповда Всесвiтнъого економ!ч-ного форуму про глобальну конкурентоспроможнiстъ краш, яю надають оцiнку економiчному середовищу краш св!ту та ix здатностi досягти стшкого економ!ч-ного зростання. При цъому ощнюеться те, що визна-чають як дванадцятъ опор (pillars) конкурентоспро-можностi: iнститути, iнфраструктура, макроеконо-м!чна стабiлънiстъ, охорона здоров'я i первинна освгта, вища освiта i тдготовка, ефективнiстъ товарних рин-к1в, ефектившсть ринку працi, розвиненiстъ фшансо-вих ринюв, розмiри ринк1в, бiзнес-середовище, шно-вац!!. Серед найбшьш проблематичних факторiв, що впливають на економiку Украши, експерти вiдзначили саме iнституцiоналънi.
Висновки. Запропоноване дослщження тдтвер-джуе висновок про те, що юнують значш вiдмiнностi у вищiй освiтi залежно вiд нацiоналъниx, полiтичниx, освiтнix шституив у конкретних крашах. Хоча ми мо-жемо також i вщмгтити загалънi риси, як! перетинають нащональш кордони, i яю е наслщком основних характеристик вищо! школи. При цьому шститущо-нальна модершзащя вищо! школи та ефекти процеетв змш по-р!зному iнтерпретуютъся р!зними вченими. Деяю припускають, що щ змши являють собою фун-даментальну трансформащю вищо! освгти i повинш бути швидкими i всеосяжними. 1нш! пщкреслюють, що iнституцiоналъна динамiка унiверситетiв i коледж1в складаеться, в першу чергу, в подоланш зовшшнього i внутршнього тиску та !х здатностi до еволюцшних змш. Тому, спостережуванi шститущональш змши значною м!рою е стутнчатими i поступовими [8].
Але в будь-якому випадку для устшного еконо-м!чного зростання Украши та забезпечення li конку-рентних та шновацшних перспектив, модернiзацiя ви-що! освгти повинна вiдбуватися у безпосередньому зв'язку з трансформацiею iнституцiоналъного середо-вища. У свою чергу як1сть шститущонального середо-вища визначаеться ефективнiстю функщонування ключових шститупв. Однак ниш маемо обГрунтоваш сумшви щодо того, чи маемо в Укра'ш необxiдне ш-ституцiоналъне середовище для модершзацп вищо! освгти, що забезпечуе стiйке економiчне зростання й конкурентоспроможнiстъ. По суп, невдачi в освт е наслщком юнуючих iнституцiоналъниx диспропорцш м!ж формальними i неформальними iнститутами. Вка-зане е очевидним недоопрацюванням державно! влади, що негативно впливае на зовншш ефекти осв!ти в кра!ш у целому.
При цьому слщ визначити, що дiюча в Укра'ш система вищо! освгти наразi не враховуе повною м!рою виклиюв сучасноси, що ниш постають перед державою. Серед ключових виклиюв найвщчутнш! — необ-хщшсть пщготовки фах!вщв !з урахуванням потреб ринку пращ у довгостроковш перспектив! та з акцентом на розвиток шновацшних сектор!в економжи. У той же час вихщ !з економ!чного падшня, що ниш спостер!гаемо, можливий лише за умов всеб!чного ре-формування системи вищо! освгти в контекст! li шститущонального удосконалення. Для усунення вказаних недолтв необхщно: переглянути пщходи до форму-вання державного замовлення з урахуванням довго-строково! економ!чно! стратег!! держави та можливос-
тей працевлаштування випускниюв ЗВО; змшити систему лщензування заклад!в вищо! освгти з огляду на вищезазначене; акцентувати увагу на розвитку кон-цепц!! дуально! освгти; запровадити реально функщо-нуючий мониторинг ринку пращ; впровадити кар'ерш карти за спещальностями для випускниюв навчальних заклад!в та модершзувати концепщю навчання протя-гом усього життя людини.
Тобто мова йде про модершзащю осв!тнього про-цесу у вищий школ! як шституту устшно! особиспс-но! та професшно! сощал!зацп на пщГруни вимог кон-курентних та шновацшних перспектив Украши. Вка-зане забезпечить зростання сощально-економ1чного потенщалу держави та призведе до зростання загаль-нодержавного катталу шляхом прискореного накопи-чення людського, що наблизить Украшу до конкурен-тоздатно! економ!ки.
Список використаних джерел
1. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. Москва: Фонд экономической книги «Начала», 1997. 180 с.
2. Коуз Р. Фирма, рынок и право: сб. статей / науч. ред. Р. Капелюшников. Москва: Новое издательство, 2007. 224 с.
3. Уильямсон О. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки, отношенческая контрактация: пер. с англ. СПб.: SEV Press, 1996. 702 с.
4. Геець В. 1нституцшна обумовлешсть ендогеш-зацп економ!чного розвитку. Журнал европейськог еко-номки. 2018. № 2. С. 16—28.
5. Гриценко А., Липов В. Информационные платформы как сетевая институциональная трансформация. Journal of Institutional Studies. 2020. № 12 (2). С. 132-148. doi: 10.17835/2076-6297.2020.12.2.132-148.
6. Kezar A., Sam C. Institutionalizing Equitable Policies and Practices for Contingent Faculty. The Journal of Higher Education. 2013. Vol. 84. Р. 56—87. doi: https://doi.org/10.1080/00221546.2013.11777278.
7. Maassen P. The Modernization оf European Higher Education. In: Amaral A., Bleiklie I., Musselin C. (Eds.). From Governance to Identity. Higher Education Dynamics. Dordrecht: Springer, 2008. Vol 24. Р. 95—112.
8. Cai Y., Mehari Y. The use of institutional theory in higher education research. In Theory and Method in Higher Education Research III, edited by Jeroen Huisman and Malcolm Tight. Bingley: Emerald, 2015. Р. 1—25. doi: 10.1108/S2056-375220150000001001.
9. Молокова Е. Теоретические подходы к исследованию институциональных ловушек высшего образования. Креативная экономика. 2018. Том 12. С. 2002— 2015. doi: 10.18334/ce.12.12.39662.
10. Гршнова О., Бршцева О. Конкурентоспроможшсть вищо! освгти i пращвниюв: як створюеться фь ктивний людський каттал? Ринок пращ та зайняткть населения. 2018. № 1. С. 15—20.
11. Верденхофа О., Каленюк I., Цимбал Л. Пара-метри та модел! автоном!! ушверситетав. Мiжнародна економiчна полтика. 2018. № 1. С. 109—127.
12. Державна служба статистики. Заклади вищо! освгти. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
13. Ляшенко О. Яюсть освгти як чинник розвитку украшсько! школи. Збiрник наукових праць Уманського державного педагогiчного утверситету. 2012. Ч. 4. С. 225—229.
14. KyKniH O. ®maHCOBi Mexam3MH ^yHKqioHy-BaHHA BH^o'i ocBiTH. QopMyeaHHH puHKoeoi eKOHOMiKU.
2010. BunycK 24. C. 362-369.
15. The Global Innovation Index 2020. Geneva: Cornell University, INSEAD and the World Intellectual Property Organization. URL: https://www.wipo.int/edocs/ pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020/ua.pdf.
16. Global Competitiveness Report Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. URL: https://www.weforum.org/reports/the-global-competitiveness-report-2020.
References
1. North, D. (1997). Instituty, institutsional'nyye izmeneniya i funktsionirovaniye ekonomiki [Institutions, Institutional Change and Economic Performance]. Moscow, Fond economic book «Nachala» [in Russian].
2. Coase, R. (2007). Firma, rynok i pravo: sb. statey [Firm, market and law: collection of articles]. Moscow, Novoe izdatelstvo [in Russian].
3. Williamson, O. (1996). Ekonomicheskie instituty kapitalizma. Firmy, rynki, otnoshencheskaya kontrak-tacziya [Economic institutions of capitalism. Firms, markets, relational contracting]. Trans. from english. St. Petersburg, SEV Press [in Russian].
4. Heiets, V. (2018). Instytutsiina obumovlenist endohenizatsii ekonomichnoho rozvytku [Institutional conditionality of endogenization of economic development]. Zhurnalyevropeiskoi ekonomiky — Journal of European Economics, 2, pp. 16—28 [in Ukrainian].
5. Hrytsenko, A., Lipov, V. (2020). Informatsionnyye platformy kak setevaya institutsional'naya transformatsiya [Information platforms as a network institutional transformation]. Journal of Institutional Studies, 12 (2), pp. 132148. doi: 10.17835/2076-6297.2020.12.2.132-148 [in Russian].
6. Kezar, A., Sam, C. (2013). Institutionalizing Equitable Policies and Practices for Contingent Faculty. The Journal of Higher Education, Vol. 84, pp. 56—87. doi: https://doi.org/10.1080/00221546.2013.11777278.
7. Maassen, P. (2008). The Modernization of European Higher Education. In: Amaral, A., Bleiklie, I., Musselin, C. (Eds.). From Governance to Identity. Higher Education Dynamics. Dordrecht: Springer, Vol 24, pp. 95— 112.
8. Cai, Y., Mehari, Y. (2015). The use of institutional theory in higher education research. In Theory and Method in Higher Education Research III, edited by Jeroen Huisman and Malcolm Tight. Bingley: Emerald, pp. 1—25. doi: 10.1108/S2056-375220150000001001.
9. Molokova, E. (2018). Teoreticheskiye podkhody k issledovaniyu institutsional'nykh lovushek vysshego obrazovaniya [Theoretical approaches to researching institutional traps in higher education]. Kreativnaya ekonomika — Creative economy, 12, pp. 2002—2015. doi: 10.18334/ce.12.12.39662 [in Russian].
10. Hrishnova, O., Brintseva, O. (2018). Konkurento-spromozhnist vyshchoi osvity i pratsivnykiv: yak stvo-riuietsia fiktyvnyi liudskyi kapital? [Competitiveness of higher education and employees: how is fictitious human capital created?]. Rynok pratsi ta zainiatist naselennia — Labor market and employment, 1, pp. 15—20 [in Ukrainian].
11. Verdenkhofa, O., Kaleniuk, I., Tsymbal, L. (2018). Parametry ta modeli avtonomii universytetiv [Parameters and models of university autonomy]. Mizhnarodna ekonomichna polityka — International economic policy, 1, pp. 109—127 [in Ukrainian].
12. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Zaklady vyshchoi osvity [State Statistics Service of Ukraine. Institutions of higher education]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
13. Liashenko, O. (2012). Yakist osvity yak chynnyk rozvytku ukra-yinskoi shkoly [The quality of education as a factor in the development of the Ukrainian school]. Zbirnyk naukovykh prats Umanskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu — Collection of scientific works of Uman State Pedagogical University, 4, pp. 225—229 [in Ukrainian].
14. Kuklin, O. (2010). Finansovi mekhanizmy funk-tsionuvannia vyshchoi osvity [Financial mechanisms of higher education functioning]. Formuvannia rynkovoi ekonomiky — Formation of a market economy, 24. pp. 362— 369 [in Ukrainian].
15. The Global Innovation Index 2020. Geneva: Cornell University, INSEAD and the World Intellectual Property Organization. Retrieved from https://www.wipo. int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020/ua.pdf.
16. Global Competitiveness Report Special Edition 2020: How Countries are Performing on the Road to Recovery. Retrieved from https://www.weforum.org/ reports/the-global-competitiveness-report-2020.
GraTra Hagiftmna go pegaK^i 22.02.2021
Формат цитування:
Куклш О. В., Пустовшт Р. Ф., Дернова I. А. 1нституцюнальш особливосп модершзацп вищо! освгга в Украшь Вкник економiчноi науки Украти. 2021. № 1 (40). С. 106-112. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).106-112
Kuklin, O. V., Pustoviit, R. F., Dernova, I. A. (2021). Institutional Features of Modernization of Higher Education in Ukraine. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (40), рр. 106-112. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).106-112
