CC BY
21
УДК 330.3
1НСТИТУТИ «ЗЕЛЕНО! ЕКОНОМ1КИ» У ЗАБЕЗПЕЧЕНН1 СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРОСЕКТОРА:
ТЕОРЕТИЧНИй ВИМ1Р
© 2017 ХОДАК1ВСЬКА О. В., ШПИКУЛЯК О. Г., СУПРУН О. М.
УДК 330.3
Ходамвська О. В., Шпикуляк О. Г., Супрун О. М. 1нститути «зелено! економши» у 3a6e3ne4eHHi сталого розвитку
агросектора: теоретичний вимiр
Метою cmammi е об(рунтування концептуальнихзасад i теоретичних положень мсця та рот нститут'ю у формуванн«зеленоi економки» в контекстi реалаацп принцитв сталого розвитку аграрного сектора. Висвтлено основн науковi концепцп, спрямованi на виршення проблем еколого-ор'кнтованого розвитку, зокрема концепцИ екотопЦ антропоцентризму, екоцентризму, боцентризму та концеп^ю сталого розвитку. Встанов-лено, що концептуальн засади сталого розвитку передбачають екологiзацiю економки, гуманiзацiю виробництва, запровадження певноi системи принципових пiдходiв до питань сустльноiд'тльности Охарактеризовано загальн положення щодо формування «зеленоiекономши» та наведено ключов'> ii принципи. Об(рунтовано роль i значення 'нститут'в у оргаюзацШному забезпеченн сталого розвитку агросектора, якi в органiзацiйно-економiчному координуючому та стимулюючомуаспектахе ключовим драйвером упорядкування взаемодиуахучаснит економiчних в'дносин. Ключов'! слова: «зелена економка», сталий розвиток, аграрний сектор, 'нститути, оргашзацшнезабезпечення. Ббл.: 21.
Ходашвська Ольга Васил'юна - доктор економiчних наук, зав'дувач в'ддшу земельних в'дносин та природокористування, Нацональний науковий центр «1нститут аграрноi економши» (вул. Геро1в Оборони, 10, Кшв, 03680, Украна) E-mail: [email protected]
Шпикуляк Олександр Григорович - доктор економiчних наук, професор, учений секретар, Нацональний науковий центр «1нститут аграрноi економки» (вул. Геро!'в Оборони, 10, Кшв, 03680, Украна) E-mail: [email protected]
Супрун Олег Миколайович- доктор економiчнихнаук, директор СТОВ «АФ !м. Т. Г. Шевченка» (с. Кирил'вка, Вовчанський р-н, Хартська обл., 62573, Украна)
E-mail: [email protected]
УДК 330.3
Ходаковская О. В., Шпикуляк А. Г., Супрун О. Н. Институты «зеленой экономики» в обеспечении устойчивого развития агросектора: теоретическое измерение
Целью статьи является обоснование концептуальных основ и теоретических положений места и роли институтов в формировании «зеленой экономики» в контексте реализации принципов устойчивого развития аграрного сектора. Отражены основные научные концепции, направленные на решение проблем экологически ориентированного развития, в частности концепции экотопии, антропоцентризма, экоцентризма, биоцентризма и концепция устойчивого развития. Установлено, что концептуальные основы устойчивого развития предусматривают экологизацию экономики, гуманизацию производства, внедрение определенной системы принципиальных подходов к вопросам общественной деятельности. Охарактеризованы общие положения формирования «зеленой экономики» и приведены её ключевые принципы. Обоснована роль и значение институтов в организационном обеспечении устойчивого развития агросектора, которые в организационно-экономическом, координирующем и стимулирующем аспектах являются ключевым драйвером упорядочения взаимодействия всех участников экономических отношений. Ключевые слова: «зеленая экономика», устойчивое развитие, аграрный сектор, институты, организационное обеспечение. Библ.: 21.
Ходаковская Ольга Васильевна - доктор экономических наук, заведующая отделом земельных отношений и природопользования, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» (ул. Героев Обороны, 10, Киев, 03680, Украина) E-mail: [email protected]
Шпикуляк Александр Григорьевич - доктор экономических наук, профессор, ученый секретарь, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» (ул. Героев Обороны, 10, Киев, 03680, Украина) E-mail: [email protected]
Супрун Олег Николаевич - доктор экономических наук, директор СООО «АФ им. Т. Г. Шевченко» (с. Кирилловка, Волчанский р-н, Харьковская обл., 62573, Украина) E-mail: [email protected]
UDC 330.3
Khodakivska O. V., Shpykuliak O. H., Suprun O. M. The Institutions of «Green Economy» for Sustainable Development of Agrarian Sector: Theoretical Dimension
The article is aimed at substantiating the conceptual foundations and theoretical positions of the place and role of institutions in formation of the «green economy» in the context of implementation of the principles for sustainable development of agrarian sector. The article reflects the main scientific concepts that are directed to address the problems of environmentally oriented development, in particular the concepts of ecotopia, anthropocentrism, eco-centrism, biocentrism, and the concept of sustainable development. It has been found that the conceptual foundations for sustainable development include ecologization of economy, humanization of production, introducing a system of principled approaches to public affairs. The general provisions of formation of «green economy» have been characterized and its key principles have been provided. The role and value of institutions in the organizational provision of the sustainable development of agrarian sector, which, in the organizational-economic, coordinating and enabling aspects are the key driver for harmonization of the interaction of all participants in economic relations, have been substantiated.
Keywords: «green economy», sustainable development, agrarian sector, institutions, organizational provision. Bibl.: 21.
Khodakivska Olga V. - D. Sc. (Economics), Head of Department of Land Relations and Environmental Management, National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics" (10 Heroiv OboronyStr., Kyiv, 03680, Ukraine) E-mail: [email protected]
Shpykuliak Oleksandr H. - D. Sc. (Economics), Professor, Academic Secretary, National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics" (10 Heroiv Oborony Str., Kyiv, 03680, Ukraine) E-mail: [email protected]
Suprun Oleg M. - D. Sc. (Economics), Director of the ALLC "Agrofirm named after T. Shevchenko" (Kyrylivka, Vovchanskyi district, Kharkiv region, 62573, Ukraine)
E-mail: [email protected]
Аграрний сектор економши е особливою сферою, що забезпечуе людство необхiдними для жит-тя благами. Судячи з природи й оргашзацшно-функцiональних характеристик буття людини, першо-чергова мксш агросектора - задоволення потреб у про-довольствi. Виходячи iз сучасних реалiй, досягнення стабiльностi у виршенш ще! проблеми можливе за умов вткення у практику господарювання основоположних принципiв концепцГ! сталого розвитку. Проте прюри-тетним завданням у згаданому контекст е розбудова необхiдних шституйв та формування альтернативних економiк, зокрема «зелено!». Проблема вiдрiзняеться актуальнiстю в наущ та архiважливiстю в агрогосподар-ськiй практицi, що спрямовуе обгрунтовану проекцiю наукового пошуку та и дослiдницьку концептуалiзацiю в практичне русло. Особливо звертаемо увагу на шсти-туцюнальну конструкцiю дискурсу з означенням концептуального споглядання на змктовно-функцюнальш характеристики шститупв i засад формування «зелено! економжи» у забезпеченнi сталого аграрного розвитку.
Вагомий внесок у дослГдження теоретичних i практичних аспекйв «зелено!» економiки в контекстi реалiзацi! стратегГ! сталого розвитку зробили таю укра-!нськi ученi, як: Ю. Бережна, О. Бондар, Б. Буркинський, I. Гайдуцький, Т. Галушкiна, Л. Мельник, В. Потапенко, В. Реутов [1-5; 9; 12] та ш. Концептуальш засади «зеленого» курсу економжи досить глибоко висвплено у працях зарубiжних учених: Е. Барбiер, А. Камерон, П. Кругман, А. МаркандГ, К. Стюарт, Д. Шарс [16; 19; 20]. Незважаючи на наявний значний науковий доробок, залишаються малодослГдженими проблеми розвитку «зелено! економжи» в окремих секторах нацiонально! економжи, зокрема це стосуеться аграрного сектора, що зумовлюе необхiднiсть здiйснення поглиблених до-слiджень у цьому напрямЬ
Мета статтi полягае в обгрунтуванш концепту-альних засад г теоретичних положень мкця та ролГ ш-ститутГв у формуваннГ «зелено! економжи» в руслГ за-безпечення сталого розвитку аграрного сектора.
Ниш стало очевидним, що економГчне зростання попршило яюсний стан навколишнього природного середовища, що проявляеться у забрудненнГ атмосферного повпря, деградацГ! земель та грунтового покриву, опустелюванш, знищеннГ лгав, забрудненнГ водойм, проявах парникового ефекту (викиди СО2), змшах клГ-мату, наявностГ велико! юлькосй токсичних вГдходГв, зникненнГ окремих видГв рослин Г тварин, виснаженш озонового шару атмосфери. Усе це в штегральнш вза-емодГ! спричиняе зменшення асимкяцшно! здатностГ природи до самовГдновлення, зумовлюе зниження су-купно! продуктивностГ ресурсГв, що е причиною шдриву економГчного базису як окремих господарських систем, так Г економжи в цГлому.
Наукова лГтература акцентуе увагу на кнуванш кГлькох концептуальних поглядГв щодо виршення проблем екологоорГентованого аграрного розвитку, ви-окремлюючи, зокрема, концепцГю екотопГ!, антропоцентризм, екоцентризм, бГоцентризм, ноосферну концепцГю та концепцГю сталого розвитку [10, с. 5; 14, с. 45].
Виникнення концепцГ! екотопи пов'язують Гз проблемою недоцкьносй введення докоршних змш у вГд-носинах мГж економГчною та еколопчною системами. Ключовими орГентирами екологГчно! полпики згГдно з цГею концепцГею е повернення до природи, збережен-ня Г вГдродження бГологГчного та культурного рГзнома-нГття, надання переваги простим технолотм, вГдмова вГд сучасних шновацшних рГшень, якГ, на переконання !! прихильникГв, здатнГ лише руйнувати навколишне се-редовище, Г т. ш. 1снують рГзнГ течГ! екотопГ!, проте всГ вони придкяють чимало уваги духовному Г моральному вдосконаленню, сощальним, релГгГйним Г культурним аспектам розвитку людини.
ДослГдники антропоцентризму наголошують, що загальноприйнятним пГдходом до взаемовГдносин Людини та Природи е правила, яю встановлюються без-посередньо Людиною. При цьому домшуе так званий прагматичний Гмператив - правильно Г дозволено те, що корисно людиш, суспкьству. Природа сприймаеться як знеособлене природне середовище. Як наслГдок, правила, етичш норми Г приписи дшть лише у вГдносинах мГж людьми Г не набувають поширення на взаемовГдносини зГ свГтом природи.
На противагу антропоцентризму екоцентризм ви-ходить Гз уявлення про об'ективне Гснування едино! сис-теми, в якГй всГ живГ органГзми планети Земля, включаю-чи людей з !хшми ресурсами, господарством, техшкою й культурою, взаемодГють мГж собою Г навколишнГм при-родним середовищем. Прогрес цившзацй обмежуеться еколопчним Гмперативом - безумовною залежнГстю людини, людського суспкьства вГд стану живо! природи, вимогою шдпорядкування !! законам. Цей пГдхГд при-таманний здебкьшого для порГвняно вузького кола спещалкив, що включае фахових еколопв, екологГчних ГнспекторГв Г системних аналГтиюв.
Досить обмежене коло прибГчникГв мае крайнш екоцентризм, який в захГдних кра!нах частГше назива-ють бюцентризмом, або етикою дико! природи. Вш на-ближений до Гдеологй заповГдно! справи. БГоцентризм розглядае дику природу як священну, яка мае внутрш-ню цшшсть Г володГе моральними правами й волею.
НинГ неабияко! популярностГ серед науковцГв, полГтикГв, громадських д1ячГв набула концепщя сталого розвитку, яка увГбрала в себе всГ пози-тивнГ риси попереднГх концепцш Г «мае три основнГ цен-три спрямування цкей - Природа, Суспкьство, Вироб-ництво». ДедалГ частГше 'й називають новою сощально-економГчною парадигмою сучасностГ [10, с. 7].
Концептуальш засади сталого розвитку, насампе-ред, передбачають еколопзацш економГки, гумашзацш виробництва, запровадження певно! системи принци-пових пГдходГв до питань суспкьно! дГяльностГ [14, с. 47; 18, с. 43].
Сьогодш багато дискусш точаться навколо самого термГна «сталий розвиток». Наукова лГтература мГстить не лише рГзш пГдходи до штерпретацй його визначення, а й вводить новГ дефшщй одного й того ж процесу. Так, з'явилися термши «стГйкий», «усталений», «рГвноваж-ний», «рГвноваговий», «збалансований», «рацГональ-
ний» розвиток тощо. Значна ккьюсть як в1тчизняних, так i заруб1жних досл1дниюв вказують на внутр1шн1 протир1ччя самого словосполучення «сталий розвиток», зокрема «сталкть передбачае р1вновагу, а розвиток можливий лише за умови постшного виходу систем 1з р1вноважного стану» [14, с. 46].
Проте дефшщш «сталий розвиток» е найбкьш по-ширеним i найбкьш вживаним перекладом англшсько-го словосполучення «sustainable development». Термш «sustainable» перекладаеться як шдтримуваний, трива-лий, безперервний, стабкьний, збалансований, р1вно-важний, життездатний. Термш «development» мае по-над 20 вар1ант1в переклад1в укра!нською мовою, таю як: розвиток, розробка, створення, зростання, розширення, удосконалення, розгортання, проектування, еволюц1я, пол1пшення i т. д. [8, с. 14].
Офщшне визначення, яке було сформульоване ко-м1с1ею Г. Х. Брутланд i вм1щене в доповщ «Наше спкьне майбутне», звучить так: «Сталий розвиток - це модель поступального розвитку суспкьства, за яко! досягаеться задоволення життевих потреб нишш-нього покол1ння без позбавлення тако! можливост1 май-бутнк покол1нь» [11, с. 59]. У згаданш допов1д1 йдеться, що «сталий i довгостроковий розвиток являе собою не незмшний стан гармони, а швидше процес зм1н, в якому масштаби експлуатаци ресурйв, спрямування каштало-вкладень, ор1ентац1я техн1чного розвитку й шститущ-ональн1 зм1ни узгоджуються з нишшшми i майбутн1ми потребами» [11, с. 25].
За 20 роюв поняття «сталого розвитку» в1д 1деалу, до якого потр1бно рухатися, перетворилося в реалктич-ну концепщю, яка користуеться широкою п1дтримкою м1жнародних установ, уряд1в, б1знесу та громадянського суспкьства [2, с. 11].
Економ1чний шдх1д до концепци сталого розвитку опираеться, як зазначають i"i автори, на теорш максимального потоку сукупного доходу Хжса - Лшдаля, який може бути проведений за умови, принаймш збереження сукупного кашталу, за допомогою якого i виробляеться цей дох1д. Така концепц1я передбачае оптимальне вико-ристання обмежених ресурйв i використання еколопч-них - природо-, енерго-, та матер1алозбер1гаючих тех-нолог1й, включаючи видобуток i переробку сировини, створення еколопчно прийнятно! продукци, мш1м1за-ц1ю, переробку та утил1защю в1дход1в. Однак при вир1-шенш питань про те, який каштал повинен збер1гатися (наприклад, ф1зичний або природний, чи людський) i якою м1рою р1зн1 види кап1талу взаемозамшш, а також при варт1сн1й ощнщ цих актив1в, особливо еколог1чних ресурйв, виникають проблеми щодо правильност1 !х ш-терпретаци та обл1ку [14, с. 22]. Так, з'явилися два види сталост1 - слабка, коли йдеться про незменшуваний в чай природний i вироблений кап1тал, i сильна - коли природний каштал не повинен зменшуватися (причому частина прибутку в1д продажу нев1дновлюваних ресур-с1в повинна спрямовуватися на збкьшення ц1нност1 в1д-новлюваного природного кашталу) [13, с. 122; 21].
Поява концепци сталого розвитку порвала фун-даментальну основу традицшно! економ1ки - необме-
жене економГчне зростання. В одному з основних доку-ментГв КонференцГ! ООН з навколишнього середовища Г розвитку (Рю-де-Жанейро, 1992 р.) «Порядку денному XXI сторГччя», у главГ 4 (частина 1), присвяченш змГнам у характерГ виробництва Г споживання, простежуеться думка, що треба йти далГ концепци сталого (збалансо-ваного) розвитку, коли говориться, що деяю економГсти «ставлять пГд сумшв традицГйнГ поняття економГчного зростання», Г пропонуються пошуки «схем споживання Г виробництва, яю вГдповГдають суттевим потребам люд-ства» [13, с. 25; 18, с. 527].
Обговорюючи стратегш сталого (збалансованого) розвитку, вченГ наголошують на тому, що вона повинна враховувати Гснуючу суперечшсть мГж неокласичними та класичними економГчними теорГями. Зокрема, автор науково! працГ «Поза зростанням» Г. ДейлГ зазначае, що «на вГдмшу вГд класично! економГчно! теорГ! сьогоднгш-ня стандартна (неокласична) теорш починаеться з не-фГзичних параметрГв (технолог!!, преференцГ! Г розподГл доходу вважаються заданими) Г дослГджуе, яким чином треба скоригувати фГзичнГ змшш параметри - кГлькГсть вироблених товарГв Г використання ресурсГв, щоб вони в1дпов1дали стану рГвноваги (або врГвноваженому темпу зростання), що визначаеться цими нефГзичними параметрами. Таким чином, нефГзичш характеристики бу-дуть заданими, а фГзичш кГлькГснГ величини шдлягати-муть коригуванню» [7, с. 4]. На переконання дослГдника, «нова парадигма, що сьогодш формуеться (стабГльний стан, сталий розвиток) починаеться з фГзичних параметрГв (обмежеш можливостГ довккля, складнГ екологГчнГ взаемовГдносини, закони термодинамжи) Г намагаеться з'ясувати, як можна досягти справедливо! рГвноваги мГж нефГзичними змшними параметрами (технолог1ями, пре-ференцшми, розпод!лом та способом життя) Г складною бюфГзичною системою, частиною яко! е людина. За такого шдходу заданими е фГзичш ккьюсш параметри, а змгн-ними стають нефГзичш яюсш моделГ життя^» [7, с. 5], тим самим вказуючи на суперечностГ Гснуючих економГч-них теорГй та ще раз шдтверджуючи, що в основу теорГ! сталого розвитку, поряд з теорГею максимального потоку сукупного доходу, покладено Г теоргю фГзично! економГ!.
Проблеми забезпечення збалансованого (сталого) розвитку та, вГдповГдно, створення сприят-ливих умов переходу до нього стоять на порядку денному всього людства уже протягом трьох десятилпъ. У 1987 р. Генеральна Асамблея ООН засвГдчила, що ува-га всього свггового сшвтовариства була зосереджена на життево важливш необхГдностГ переходу цивГлГзацГ! на шлях сталого (тобто безконфлжтного за усГма на-прямами) руху вперед Г схвалила його основоположнГ принципи. Щ Где!, як вГдомо, отримали свГй подальший розвиток на МГжнароднш конференцГ! з екологГ! та розвитку (м. Рю-де-Жанейро, БразилГя, 1992 р.), що зГбрала численних представниюв держав свГту, мГжнародних Г громадських органГзацГй, де активно обговорювалися проблеми майбутнього (тепер уже нишшнього) столитя Г план дГй з виршення Гснуючих протирГч. Даний план дш, вГдомий як «Порядок денний XXI сторГччя», вперше досить чГтко сформулював основш принципи реалГзацГ!
полiтики збалансованого (сталого) розвитку. У рамках цього епохального документа передбачалося здшснення масштабних скоординованих зусиль свiтового сшвтова-риства з реал!заци зазначених принцишв, лейтмотивом яких е пiдвищення якост життя усiх людей при знижен-нi навантаження на навколишне природне середовище, без обмеження прав i можливостей iнших людей, у тому числ! i прийдешни поколiнь [13].
Важливо, що на конференци в Рю-де-Жанейро ви-знана необхiднiсть кардинально! змши цiннiсних орiентирiв розвитку свггово! спкьноти, причо-му в допов!дях прямо говорилося i про вцмову вiд т1е*1 економ!чно! моделi, яку застосували багатi кра'1ни i яка за умови 'й подальшого використання може призвести нишшню цивiлiзацiю до краху. 1ншими словами, модель соцiально-економiчного розвитку заради прибут-ку, схвалена в розвинених кра'1нах свпу, була визнана неприйнятною для наслцування з метою подальшого розвитку суспкьства. На межi тисячолiть свiтове ств-товариство впритул наблизилося до усвцомлення необ-хiдностi пошуку принципово ново'! моделi майбутнього розвитку, осккьки жодна з кнуючих концепцiй еко-ном!чно! теори не спроможна забезпечити теоретико-методологiчнi передумови для сталого, безкризового, безконфлжтного розвитку.
На початку нишшнього столiття популярною стае концепцш екологiчно безпечного i соцшльно справедливого економiчного зростання, що передбачае поетапне формування нового типу економжи, яка в зарубiжнiй, а вцнедавна i у вичизнянш практицi вiдома шд назвою «зелена економжа». Даний напрям екологозбалансо-ваного розвитку супроводжуеться зростанням частки iнвестицiй в екологобезпечш та енергоощаднi технологи. Починаючи з цього перiоду, майбутне економiчне зростання вбачаеться у низькоентропiйнiй економщ та широкому запровадженнi екологобезпечних, енергоо-щадних технологiй. Вiдбуваеться популяризац1я вцнов-люваних джерел енерги (енергш сонця, виру, бюмаси). Активно розвиваеться оргашчне скьське господарство. Набувае поширення !дея визнання вартостi екосистем-них послуг як серед бiзнесових кк, так i суспкьства в цкому [2, с. 9; 3; 17].
Ключовими в розвитку «зелено'! економжи» е таю принципи [5, с. 69]:
+ екологiзацii економши, який передбачае !мпле-ментацiю екологiчного фактора в моделi забез-печення економiчного зростання краши та 'й регiонiв;
+ едностх та балансу суспкьних та бшнес-ште-ресiв щодо забезпечення сталого споживання i виробництва; + партнерськог взаемоди та консолгдаци зусиль щодо охорони довюлля й в1дновлення його стану; + системнот та комплексной в стратег!! трансформацiйних зрушень у природо-ресурс-н!й сферi як на нацюнальному, так i на регю-нальному р!внях.
Очiкуеться, що «зелена економжа», як новий двигун економiчного розвитку, сприятиме створенню
робочих м!сць, стане важливим фактором у 6ороть6! з бцшстю. 1нвестици обсягом лише 2% свиового ВВП у розвиток десяти ключових секторiв економiки - скь-ське господарство, 6уд!вництво, енергетика, рибне господарство, лгавництво, промислове виробництво, туризм, транспорт, водш ресурси та утилiзацiя в!дход!в -нададуть поштовх до переходу на низьковуглецеву та ресурсозбериаючу економiку [4; 17]. Передбачаеться, що за таким сценарiем, завдяки суттевим позитивним зрушенням у сферi енергоефективностi, загальний су-купний попит на енергоноси до 2050 р. зменшиться на 40% пор!вняно з !снуючими темпами енергоспоживан-ня. Викиди СО2, пов'язанi з енергетикою, знизяться на третину пор!вняно з нишшшми технолотми. «Зелена економiка» «мае Грунтуватися на принципах «Р!о-2012», а саме, - на принцип! загально'1, але диференцшовано! вiдповiдальностi» [21].
У доповц! Генерального секретаря ООН Пан Г! Муна на шдготовчш сеси запропоновано теми для на-укового обговорення, як! актуальш ! в укра'нському ви-м!р!:
+ по-перше, кнуе потреба глибшого розум!ння концептуальних зв'язк!в м!ж «зеленою еконо-мжою» та сталим розвитком ! розроблення на цш основ! стратег!й ! заход!в, передбачених концепц!ею «зелено'1 економжи»; + по-друге, виникае необх1дшсть детального анал!-зу пол!тичних ршень щодо штеграцп економ!ч-них, еколог!чних ! соц!альних цкей на глобальному р!вш та прогнозування '1х насмдюв для нац!ональних економ!к. Такий анал!з варто про-водити в конкретних нац!ональних контекстах; + по-трете, необхцно опрацювати модел! та сце-нари оценки нац!ональних стратег!й «зелено'1 економжи» ! «зеленого зростання» у глобальному контекст!, враховуючи взаемодш у сфер! м1жнародно! торг!вл!, швестицш, трансферу ш-новацш ! технолог!й [2, с. 8].
Роль шститупв у оргашзацшному забезпеченн! розвитку суспкьно-економ!чних процейв !, зо-крема, сталого розвитку агросектора беззапе-речна [15, с. 150]. Вони (шститути) унормовують фор-мальн! та неформальн! «правила гри», визначаючи тим самим р!вень добробуту наци.
1нститути та шституци в оргашзацшному, коорди-нуючому, стимулюючому аспектах е головними драйверами упорядкування вцносин учасниюв ринку, зокрема на галузевому р!вн!. Проблематика ж сталого розвитку аграрного сектора економши у своему розгляд! через !нституц!ональну специф!ку дае шдстави вести мову про модельну сукупшсть в!дносин з ознаками «зелено'' економжи». Ця модельна сукупн!сть наслцуе шститущ-ональну природу як за витоками у формаци бачення «зеленого розвитку» людиною, так ! в конструкци практичного вткення на шляху досягнення сталого розвитку.
ВИСНОВКИ
1. Лопка викладу та змктовного представлен-ня матер!алу полягае у висвтленш характеристик ка-
тегоргйно-понятгйного апарату гнституцгонально! теори, «зелено! економГки», сталого розвитку.
2. Практикою доведено, що шститути виступа-ють у ролГ обмежень, стимулГв, органГзацГй, вибудовую-чи майбутнГ траекторГ! розвитку сустльства, держави, ринкГв тощо.
3. МоделГ та наслГдки економГчного розвитку, у контурах якого ми розглядаемо шститут «зелено! економжи» та загалом сталий розвиток, наслГдують ш-ституцГональнГ витоки. Функцюнальшсть Г навГть шлях розбудови ще! фундацГ! в аграрному сектор! залежить вГд цкого ряду чинниюв, мотивацГй, з-помГж яких най-бкьш значущими е Гнститути. 1х ще називають «нетех-нологГчними» мотивацГйними чинниками. З функцю-нально! точки зору все це складае шституцюнальний мехашзм, який залежно вГд якостГ шститутГв вибудовуе вГдповГдну траекторГю розвитку економжи, у тому числГ щодо реалГзацГ! прГоритетГв сталостГ, мГнГмГзуючи недо-сконалГсть ринково! економГки
4. СлГд констатувати, що нинГ тривае процес транс-формацГ! вГд двовимГрно! еколого-економГчно! систе-ми цГнностей до трьохвимГрно! еко-соцГо-економГчно!. Йдеться про збалансовану взаемодш суспкьства, економГки та природних систем. Сощально-економГчний розвиток не повинен призводити до виснаження чи ви-нищення живо! природи.
Критершми виконання новиньо! цившзацшно! парадигми визнано економГчну ефектившсть, еколо-гГчну безпечнГсть Г сощальну справедливГсть. Таким чином, знадобилося деккька десятилГть, щоб суспкьство нарештГ усвГдомило, що зняття загрози еколопчно! ка-тастрофи потребуе не лише яюсних змГн у технологшх Г управлшських рГшеннях. РеалГзацш даного кроку ви-магае, крГм Гншого, модершзащ! соцГально-економГчних вГдносин та соцГального устрою. Це шдтверджуеться великою ккьюстю запропонованих людству екологГчно збалансованих концепцГй аграрного розвитку.
5. ЕкономГчш вГдносини в суспкьства на ринку, в оргашзаци, у пГдприемницьких формуваннях розбудо-вуються шд дГею ГнститутГв, якГ констатують систему обмежень, стимулГв, визначаючи тим самим ефекти !х функцюнування. Аналопчно конструктивно дана мето-дологГчна позицш може бути застосована до розкрит-тя засад забезпечення сталого розвитку агросектора, у якГй чкьне мГсце выводиться Гнституту формування «зелено! економГки». ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Бережна Ю. С. Концеп^я «зелено! економiки»: мiж-народний аспект. Ученые записки Таврического национального
1 «1нститут - це система соц1альних фактор1в, сукупний вплив яких породжуе регулярн1сть поведшки» [6, с. 55]. А. Грейф генеруе спрощене I розширене трактування зм1сту поняття «шститут», зокрема зазначае, що на практик 1нститути складаються з таких шституцюнальних елемент1в, або 1нституц1й, як правила, переко-нання I норми, з правом у вигляд1 оргашзаци. У розширеному вигляд1 1нститут - це система правил, переконань, норм I орга-шзацм, як1 сптьно породжують регулярн1сть соц1ально! повед1нки [6, с. 56].
университета им. В. И. Вернадского. Сер.: «Юридические науки». 2012. № 1. С. 210-215.
2. Бондар О. I. Р10+20 - шлях до сталого розвитку: оцш-ки та перспективи. Еколог'чн науки. 2012. № 1. С. 6-14.
3. Буркинський Б. В., Галушкша Т. П., Реутов В. €. «Зелена» економка крiзь призму трансформацшних зрушень в Укран монографiя. Одеса: Пiдпри£мство «ф£нiкс», 2011. 348 с.
4. Гайдуцький I. П. 1нвестування низьковуглецево! еко-номiки: теорiя, методологiя, практика: монографiя. Ки!в: 1нфор-мацiйнi системи, 2014. 373 с.
5. Галушкша Т. П., Костецька К. О. «Зелена» економка в секторальнш моделi розвитку. ekohom'nhí ¡нноваци: зб. наук. пр. 2012. Вип. 48. С. 68-77.
6. Грейф А. Институты и путь к современной экономике. Уроки средневековой торговли. М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2013. 536 с.
7. Герман Д. Поза зростанням. Економiчна теорiя сталого розвитку/пер. з англ. КиТв: 1нтелсфера, 2002. 297 с.
8. Зеркалов Д. В., Арламов О. Ю. Со^альш проблеми сталого розвитку: монографiя. КиТв: Основа, 2013.
9. Мельник Л. Г., Кубатко О. В. Ефектившсть викори-стання природно-ресурсного потен^алу УкраТни та передумо-ви формування «зелено!» економки. В'сник соцально-еконо-м'1чнихдостджень. 2013. № 3. С. 169-174.
10. Нацюнальна парадигма сталого розвитку УкраТни/ за заг. ред. академка Б. £. Патона. КиТв: ДУ «1нститут економки природокористування та сталого розвитку НацюнальноТ ака-демГТ наук УкраТни», 2012. 72 с.
11. Наше общее будущее: доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию // ООН. Ген. асамб-лея. Женева, 1987. 412 с.
12. Потапенко В. Г. Стратепчш прюритети безпечного розвитку УкраТни на засадах «зеленоТ економки»: монографiя. КиТв: Н1СД, 2012. 359 с.
13. Програма дш «Порядок денний на XXI столптя»/пер. з англ. КиТв: 1нтелсфера, 2000. 360 с.
14. Ходаювська О. В. Еколопза^я аграрного виробни-цтва: монографiя. КиТв: ННЦ 1АЕ, 2015. 350 с.
15. Шпикуляк О. Г. 1нституцюнальне забезпечення розвитку та регулювання аграрного ринку: аналiтична оцшка. Еко-HOMiKa АПК. 2010. № 4. С. 150-157.
16. Cameron, A., Clouth, S. A Guidebook to the Green Economy. Green Economy, Green Growth, and Low-Carbon Development - history, definitions and a guide to recent publications. 2012. Issue 1. 64 р. URL: http://www.uncsd2012.org/content/ documents/528Green%20Economy%20Guidebook_100912_FI-NAL.pdf>
17. Khodakivska O. V. Ecologization of agrarian production: modern challenges and perspectives of development. Економка АПК. 2015. № 5. С. 43-47.
18. Khodakivska O. V. Socio-economic backgrounds of agricultural production ecologization. Management theory and studies for rural business and infrastructure development. 2014. Vol. 36. No. 2, 3. Р. 526-534.
19. Krugman, P. Building a Green Economy. URL: http:// www.nytimes.com/2010/04/1 1/magazine/11 Economy-t. html?pagewanted=all
20. Pearce, D. W., Markandya, A., Barbier, E. Blueprint for a green economy. London: Earthscan, 1989. 192 p.
21. The Future we want // World Commission on Environment and Development. New York, 2012. 58 p.
REFERENCES
Berezhna, Yu. S. "Kontseptsiia «zelenoi ekonomiky»: mizh-narodnyy aspekt" [The concept of "green economy": the interna-
tional dimension]. Uchenyye zapiski Tavricheskogo natsionalnogo universiteta im. V. I. Vernadskogo. Ser.: «Yuridicheskiye nauki», no. 1 (2012): 210-215.
Bondar, O. I. "RIO + 20 - shliakh do staloho rozvytku: otsinky ta perspektyvy" [RIO + 20 - the path to sustainable development: assessment and prospects]. Ekolohichninauky, no. 1 (2012): 6-14.
Burkynskyi, B. V., Halushkina, T. P., and Reutov, V. Ye. «Zelena» ekonomika kriz pryzmu transformatsiinykh zrushen v Ukraini ["Green" economy through the lens of transformational shifts in Ukraine]. Odesa: Feniks, 2011.
Cameron, A., and Clouth, S. "A guidebook to the Green Economy". Green Economy, Green Growth, and Low-Carbon Development - history, definitions and a guide to recent publications. 2012. http://www.uncsd2012.org/content/documents/528Green%20 Economy%20Guidebook_100912_FINAL.pdf
Deili, H. Poza zrostanniam. Ekonomichna teoriia staloho rozvytku [Out-growth. Economic theory of sustainable development]. Kyiv: Intelsfera, 2002.
Greyf, A. Instituty i put k sovremennoy ekonomike. Uroki sred-nevekovoy torgovli [Institutions and the path to the modern economy. Lessons from medieval trade]. Moscow: ID Vysshey shkoly ekonomiki, 2013.
Halushkina, T. P., and Kostetska, K. O. "«Zelena» ekonomika v sektoralnii modeli rozvytku" [Green economy in sectoral development model]. Ekonomichniinnovatsii, no. 48 (2012): 68-77.
Haidutskyi, I. P. Investuvannia nyzkovuhletsevoi ekonomiky: teoriia, metodolohiia, praktyka [Investment low-carbon economy: theory, methodology, practice]. Kyiv: Informatsiini systemy, 2014.
Khodakivska, O. V. Ekolohizatsiia ahrarnoho vyrobnytstva [Ecologization of agricultural production]. Kyiv: NNTs IAE, 2015.
Khodakivska, O. V. "Ecologization of agrarian production: modern challenges and perspectives of development". Ekonomika APK, no. 5 (2015): 43-47.
Khodakivska, O. V. "Socio-economic backgrounds of agricultural production ecologization". Management theory and studies for
rural business and infrastructure development. Vol. 36, no. 2, 3 (2014): 526-534.
Krugman, P. "Building a Green Economy". http://www.nytimes. com/2010/04/11/magazine/11Economy-t.html?pagewanted=all
Melnyk, L. H., and Kubatko, O. V. "Efektyvnist vykorystannia pryrodno-resursnoho potentsialu Ukrainy ta peredumovy formu-vannia «zelenoi» ekonomiky" [The efficiency of natural-resource potential of Ukraine and the prerequisites for the formation of "green" economy]. Visnyk sotsialno-ekonomichnykh doslidzhen, no. 3 (2013): 169-174.
Natsionalna paradyhma staloho rozvytku Ukrainy [The national paradigm of sustainable development of Ukraine]. Kyiv: DU «Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy», 2012.
Nashe obshcheye budushcheye: doklad Mezhdunarodnoy komissii po okruzhayushchey srede i razvitiyu [Our common future: report of the world Commission on environment and development]. Zheneva, 1987.
Prohrama dii «Poriadok dennyi na XXI stolittia» [The action programme "Agenda for XXI century"]. Kyiv: Intelsfera, 2000.
Potapenko, V. H. Stratehichni priorytety bezpechnoho rozvytku Ukrainy na zasadakh «zelenoi ekonomiky» [Strategic priorities the safe development of Ukraine on the principles of "green economy"]. Kyiv: NISD, 2012.
Pearce, D., Markandya, A., and Barbier, B. E. Blueprint for a green economy. London: Earthscan, 1989.
Shpykuliak, O. H. "Instytutsionalne zabezpechennia rozvyt-ku ta rehuliuvannia ahrarnoho rynku: analitychna otsinka" [Institutional development and regulation of the agricultural market: an analytical assessment]. Ekonomika APK, no. 4 (2010): 150-157.
The Future we want. New York: World Commission on Environment and Development, 2012.
Zerkalov, D. V., and Arlamov, O. Yu. Sotsialni problemy staloho rozvytku [Social problems of sustainable development]. Kyiv: Os-nova, 2013.
EE
Q_
o
LU
I—
<c m =r
o
<
S
U
18 BI3HECIHQOPM № 7 '2017
www.business-inform.net
