Інноваційний фактор у створенні вільних економічних зон Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

EKOHOMIKA ЗНАНЬ, 1ННОВАЦ1ЙНА EKOHOMIKA

Л1тература

1. Andriesson D. Implementing the KPMG Value Explorer // Journal of Intellectual Capital. - 2005. - №6. - P. 474-488.;

2. European Guide to good Practice in Knowledge Management / European committee for standardization. Management Centre: rue de Stassart, 36 B-1050 Brussels, CWA 14924-1:2004 (E). March 2004.;

3. Азрилян A. H. Экономический словарь / Под ред. А. Н. Азриляна. - М.: Институт новой экономики, 2007. - 1152 е.;

4. Горшкова Л. А. Основы управления организацией. Практикум / Л. А. Горшкова, М. В. Горбунова. - М.: КноРус, 2009. - 240 с.;

5. Кунц Г. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функщй/Г. Кунц, С. О'Доннел. - М.: Про-гресс,1981. - 494 с.;

6.Аакер Д. А. Стратегическое рыночное управление / Д. А. Аакер.; пер. с англ.; под редакцией Ю. Н. Каптуревско-го. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.;

7. Лайл М. Компетенции на работе / М. Лайл, М. Спенсер, С. Спенсер-мл.; пер. с англ. - М.: HIPPO, 2005. - 384 с.;

8. Бояцис Р. Компетентный менеджер. Модель эффективной работы / Р. Бояцис. - М.: ГИППО, 2008. - 352 с.;

9. Holton, E.F. Performance-driven leadership development. / In E.F. Holton III &, Lynham, S.A. Developing High Performance Leadership Competency. Advances in Developing Human Resources, San Francisco: Berrett - Koehler, 2000, №6. -pp. 1-16.;

10. Хэмел Г. Стратегическая гибкость /Г. Хэмел, К. Прахалад, Г. Томас, Д. О'нил; пер. с англ. - СПб.: Питер, 2005. -384 с.;

11. Герасимчук В. Г. Стратепчне управл1ння пщприемством: граф1чне моделювання: навчальний поабник/ В. Г. Ге-расимчук. - К.: КНЕУ, 2000. - 457с.;

12. Беляев А. Система компетенций для высшего звена в ОАО "Газпром"/А. Беляев. Режим доступу: http://hr.kadr-press.ru

УДК 336.767

Покул1та Н.О.,

провщний економют ДУ "1нститут економки та прогнозування" НАН УкраУни

1ННОВАЦ1ЙНИЙ ФАКТОР У СТВОРЕНН1 ВШЬНИХ ЕКОНОМ1ЧНИХ ЗОН

Посилення глобалюаци та ¡нтеграци сучасного св^у вимагае пошуку нових форм оргаызаци бюнесу та виробни-чих процесс здатних суттево активюувати господарську дтльнють. Причому ц форми повинн забезпечувати не тть-ки фундамент для пщвищення ефективност в тактична перспективи Вони, перш за все, повинн створювати ¡н-струментарм для адекватно)' реакци на швидку динамку сигнал^ оточуючого середовища, а також стмкий фундамент для поступального пщвищення ефективносл в стратегией перспективк

Найважлившою вимогою часу е та обставина, що б форми бюнесу ¡ господарювання, яю впроваджуються, пере-слщую^ своУ суто комерцмы цт^ не вступали в суттeв¡ протирнчя з сусптьними цтями розвитку. А нав^ь якщо це вщбуваеться держава повинна регулювати щ процеси.

Тобто повины бути створеы таю ринков¡ та державы ¡нструменти, яю у своУй системой взаемоди створювали б та-кий синергетичний ефект, в якому б несуперечливо поеднувались комерцмы та сусптьы ¡нтереси.

Однюю з найпом^ыших ¡нституц¡йних ¡нновацм, в¡дм¡чених в економ¡ц¡ другоУ половини ниышнього стол¡ття е в¡ль-н економ¡чн¡ зони (дал¡ - ВЕЗ). У 1990-х рр. одних лише мононацюнальних експортно-виробничих зон нал¡чувалось бтьше 500. Загальна чисельн¡сть зайнятих ¡ д¡ючих прац¡вник¡в ЕПЗ складае 1,5 млн. чоловк. Загальний експорт з цих зон оцшюеться в 13-15 млрд. дол. [1].

ОфМйно визнане поняття ВЕЗ вщбите в документах М^народноУ конвенц¡У по спрощенню ¡ гармон¡зац¡У митних процедур (K¡ото, травень 1973 р.): "Пщ в¡льною економнною зоною сл¡д розум¡ти частину територи одн¡eУ держави, на як¡й ввезеы товари зазвичай розглядаються як товари, що знаходяться за межами митноУ територи по вщношен-ню до права ¡мпорту ¡ в¡дпов¡дних податюв, ¡ не п¡дцаються звичайному митному контролю" [3].

У сучасному вигляд¡ втьы економ¡чн¡ зони з'явилися на початку 70-х роюв минулого стол^тя. Однак в¡домо, що мит-на зона в Пбралтар^ так само як й зона на кшталт порто-франко в Одеа були створеы ще на початку XIX стол^тя [4].

Але найб¡льш поширене тлумачення зон - це Ух трактування як "територи, де введенням безмитного митного режиму, а також за допомогою ¡нших економнних ¡ адмЫютративно-правових заходю зд¡йснюeться стимулювання зов-н¡шньоеконом¡чноУ д¡яльност¡ ¡ залучення ¡ноземного кап¡талу ¡ "ноу-хау"[2].

Oск¡льки тдходи досл¡дник¡в до проблеми формування ¡ функц¡онування ВЕЗ розр¡зняються, то загальноприйня-тоУ типолог¡У ВЕЗ не ¡снуе. Можна вид¡лити наступн¡ види зон, що зустрнаються в св¡тов¡й практици складськ¡ ¡ тран-зитн¡, промислов¡ (експортно-виробнич¡), комплексн¡ зони в¡льного пщприемництва (в¡льн¡ порти, спец¡альн¡ економ¡ч-н зони). З точки зору функц¡онального призначення зони п¡дрозд¡ляються на чотирьох титв: торг¡вельн¡; промисло-во-виробнич¡; технко-впроваджувальы; серв¡сн¡ [3].

Торг¡вельн¡ та промислово-виробнич¡ зони - це зони першого та другого покол¡ння, як¡ були характеры переваж-но для ¡ндустр^льного етапу, причому для ранн¡х його стадм, коли науково-техн¡чний прогрес не набув високого рю-ня прискорення ¡ не став дом¡нуючим фактором сощально-економнного розвитку.

Техн¡ко-впроваджувальн¡ зони можна зарахувати до зон третього поколшня. Вони виникають довкола крупних нау-кових центра як райони з особливою ¡нфраструктурою, що забезпечуе процес прискореноУ розробки нових виробни-чих технолопй та Ух передачу в нацюнальне господарство. Для усп¡шного становлення ¡ розвитку таких зон необхщы наступн¡ умови: наявн¡сть в регюы престижного ун¡верситету або ¡ншого наукового центру з потужною дослщною ба-

© Покул1та Н.О., 2012

Економнний □¡сник ун¡верситету | Випуск № 18/2 143

ЕК0Н0М1КА ЗНАНЬ, 1НН0ВАЦ1ЙНА ЕК0Н0М1КА

зою; наявнють наукового парку з пщвищеною концентрацию високотехнолопчних пщприемств; доступ до джерел венчурного (нацюнального ¡ ¡ноземного) капралу, орюнтованого на пщвищеы ¡нвестицмы ризики; сприятлив1 географии \ кл\матичн\ умови для роботи та в\дпочинку [3].

Серв\сн\ зони (зони четвертого покол\ння) е, з одного боку, результатом еволюцп виробничих зон у високотехно-лог\чних галузях (обробка ¡нформацп), а з ¡ншоТ - насл\дком загального п\двищення рол\ третинних галузей в сучасно-му господарств\. До таких структур в\дносяться перш за все банк\вськ\ зони, як\ засновувались, як правило, на принципах режимного п\дходу (статус зони поширений лише на банк\вськ\ установи), а також офшорн\ ф\нансов\ центри, розм\щен\ на локальних територ\ях, де д\е принцип екстеритор\альност\ в\дносно норм грошового \ валютного регу-лювання [3].

Але в умовах посилення пост\ндустр\ального розвитку ВЕЗ першого-четвебртого покол\ння стае недостатньо. Ц\ зони були ор\ентован\ на стимулювання торг\вельних експортно-\мпортних виробничих операц\й (в\д традиц\йних до високотехнолог\чних галузей). 0днак вказан\ зони не мали специф\чних механ\зм\в стимулювання приросту знань та ¡нтелектуального кап\талу. 0днак в умовах пост\ндустр\ального розвитку саме знання та ¡нтелектуальний кап\тал ста-ють основними факторами п¡двищення загальноекономнноТ ефективност¡ та продуктивност¡ прац¡.

Тому життя вимагае створення в¡льних економнних зон п'ятого покол¡ння - ¡нновацмно-знанневих. 1х в¡дм¡нн¡сть в¡д вс¡х ¡нших ВЕЗ полягае в тому, що вони спещалюуються в основному на операцых, пов'язаних з залученням нових знань, ¡нтелектуального капралу, а також виробництв, що базуються переважно на нов^ньому ¡нтелектуальному кап¡тал¡.

Враховуючи, що ¡нтелектуальний каттал мае нематер¡альну форму ¡снування, так¡ зони повинн¡ знаходитись пщ жорстким контролем держави.

В ¡нновацмно-знанневих ВЕЗ повинна бути передбачена наступна система птьг:

• спрощений перетин кордону для ф¡зичних оаб - нос¡Тв ¡нтелектуального кап¡талу;

• спрощений режим зовншньоторпвельних операц¡й, пов'язаних з передачею знанневоТ ¡нформац¡Т, ¡нтелектуального капралу та техн¡ки ¡ технолог¡й, що базуються на нов^ньому ¡нтелектуальному кап¡тал¡;

• ф¡насов¡ та податков¡ п¡льги стосовно перел¡чених вище об'еклв;

• п¡льги, щодо реестрацп п¡дприeмств, д¡яльн¡сть яких базуеться на нов^ньому ¡нтелектуальному кап¡тал¡.

Л1тература

1.3оны свободной торговли в практике международных экономических отношений // БИКИ. 1995. № 95.

2. Мировой опыт создания и функционирования свободных экономических зон. [Електронний ресурс]. - ЬПр://гив-seca.kent.edu/internationaiBusiness

3. И.М.Бетуган. Свободные экономические зоны: международный опыт // Вестник финансовой академии. - 1999. -№ 2(10). - С. 88-97.

4. Вшьн1 економ1чн1 зони: проблеми залишаються. [Електронний ресурс]. - http://www.yur-gazeta.com/oarticie/2015/

УДК: 330.34.011: 330.341.1

Руссу Л.М.,

acnipaHT, Нацюнальний техычний ушверситет УкраУни "КиУвський полтехычний ¡нститут" (м. КиУв)

УПРАВЛ1ННЯ ПРИХОВАНИМ 1ННОВАЦ1ЙНИМ ПОТЕНЦ1АЛОМ П1ДПРИеМСТВА В КОНТЕКСТ1 ПРИСКОРЕННЯ ЙОГО ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ

У статт, дошджено теоретична аспекти управл,ння прихованим ¡нновашйним потенщалом п,дприемства в контекст,i прискорення його економ1чного розвитку, представлено категор1альний апарат деф1н1ц1й наявного та прихованого ¡н-новацйного потенц,алу пдприемства.

Ключовi слова: економ,чний розвиток тдприемства, деградац,я пдприемства, наявний ¡нновацйний потенц,ал пдприемства, прихований ¡нновацйний потенц,ал пдприемства.

The article is devoted to theoretical aspects of management of hidden innovative potential of the enterprises in the context of accelerating its economic development, presents categorical apparatus of definitions of existing and hidden innovative potential of enterprises.

Постановка проблеми. В умовах ринковоУ трансформацп економки aктуaлiзуeтьcя проблема формування та розвитку наявного та прихованого Ыновацмного потенщалу промислових пщприемств УкраУни. Сучасы pинковi умови господарювання ставлять перед суб'ектами пщприемництва принципово новi проблеми, виршення яких дозволить досягнути та утримувати конкуренты позицп на ринку. У зв'язку з цим aктуaлiзуeтьcя проблематика використання мо-жливостей удосконалення ЫновацмноУ дiяльноcтi вiтчизняних промислових пiдпpиeмcтв в контексл прискорення Ух економiчного розвитку.

Кpизовi явища в економ1ц1 УкраУни примушують учених до визначення та формування принципово нових п1дход1в щодо формування шновацмного потенцiaлу оpгaнiзaцiУ [1], яю зазвичай базуються на aнaлiзi ктькюних та якicних по-кaзникiв, позитивы результати яких би спонукали прискоренню економiчного розвитку в^чизняних пiдпpиeмcтв саме за рахунок розвитку шновацмного потенщалу пiдпpиeмcтв.

Разом з тим, питанню управлЫня прихованим iнновaцiйним потенцiaлом пщприемства й наявним iнновaцiйним по-тен^алом пiдпpиeмcтвa не було пpидiлено достатньоУ уваги, зокрема, в контекcтi зменшення й уникнення його дегра-дацп та прискорення економiчного розвитку. Тому в сучасних складних умовах господарювання суб'еклв пiдпpиeмниц-тва удосконалення процеав упpaвлiння iнновaцiйною дiяльнicтю вiтчизняних пщприемств, а також Ух наявним та прихо-

144 Eкономiчний вicник ушверситету | Випуск № 18/2

© Руссу Л.М., 2012