CC BY
19
DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2020.223-242
Л.В. Олексенко, к.е.н., доцент ORCID 0000-0002-9620-3077
e-mail: liliyaolek@ukr.net, ТОВ «1нститут iнновацтноi бюекономжи», м. Кигв
1ННОВАЦ1ЙНА 1НФРАСТРУКТУРА ЯК ЧИННИК АКТИВ1ЗАЦП ШНОВАЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 У ПРОВ1ДНИХ КРА1НАХ СВ1ТУ
Активiзацiя шновацшно! дiяльностi значною мiрою залежить вiд результативносп взаемодп Bcix елементiв шновацшно! шфра-структури як форми взаемозв'язку науки та виробництва. Забезпе-чення шновацшност нащонально! економiки в сучасних умовах передбачае не тшьки наявнiсть науково-техшчного потенцiалу, ста-бiльного функцiонування мехашзму фiнансово! пiдтримки шнова-цiйних процешв, але i створення нерозривного ланцюга «наука - ви-робництво», що потребуе формування та розвитку велико! кшькосп елементiв iнновацiйноl iнфраструктури.
Проблеми розвитку шновацшно! iнфраструктури та шнова-цшно! дiяльностi дослiджують такi вчеш, як I. Бланк, Дж. Кейнс, Д. Йоргенсон, У. Шарп, Е. Мельвшь, К. Макконнелл, С. Брю, Б. Карлоф, С. Ченрь, В. Геець, О. Амоша, Ю. Макогон, Н. Мешко, I. Сазонець, С. Юрш, G. Савельев, Н. Навроцька, О. Царенко та ш.
Метою статп е аналiз iнновацiйноl шфраструктури як одного з елементiв активiзацil iнновацiйноl дiяльностi в краш.
У Закош Украши «Про iнновацiйну дiяльнiсть» iнновацiйну iнфраструктуру визначено як «сукупшсть пiдприемств, органiзацiй, установ, 1'х об'еднань, асощацш будь-яко! форми власностi, що на-дають послуги iз забезпечення iнновацiйноl дiяльностi» [1].
На думку Т. 1смашова та Г. Гамщова [2, с. 46], iнновацiйна шфраструктура - це «сукупнiсть взаемопов'язаних, взаемодопов-нюючих виробничо-технiчних систем, органiзацiй, фiрм i вщповщ-них органiзацiйно-управлiнських систем, необхщних i достатнiх для ефективного здшснення iнновацiйноl дiяльностi та реалiзацil iнновацiй».
З. Варналiй та О. Гармашова [3, с. 193] шд iнновацiйною ш-фраструктурою розумiють сукупшсть взаемопов'язаних i взаемо-
© Л.В. Олексенко, 2020
дiючиx шститупв, фyнкцiонyвaння якиx нaцiлене на тдвищення ефективностi iнновaцiйноï дiяльностi на bcíx стaдiяx iнновaцiйного процесу.
Н. Яркша [4] трактуе iнновaцiйнy шфраструктуру як сукуп-нiсть елементiв, що забезпечують пошук i впровадження новиx iдей товaрiв, послуг, мaтерiaлiв, способiв виробництва та оргaнiзaцiï дiяльностi. До функцш елементiв iнновaцiйноï iнфрaстрyктyри ав-торка вiдносить пошук iнформaцiï про ринок, науково1' iнформaцiï, здiйснення дослщжень i розробок, проектування новиx виробiв i теxнологiй ïx виготовлення та ш.
Отже, iнновaцiйнa iнфрaстрyктyрa являе собою сукупшсть пiдприeмств, оргaнiзaцiй, установ, ïx об'еднань, aсоцiaцiй будь-яко1' форми власноси, метою якиx е забезпечення ефективного меxa-нiзмy iнтегрaцiï вж стaдiй iнновaцiйного процесу, збереження та розвиток шновацшного потенцiaлy краши, включаючи сприяння нayково-теxнiчнiй дiяльностi, стимулювання виробництва науко-мiсткоï продyкцiï, проектування та впровадження y виробництво новиx виробiв, теxнологiй ïx виготовлення, оргaнiзaцiйниx i марке-тинговиx рiшень.
Iнновaцiйнa шфраструктура мае сприяти вирiшенню тaкиx за-вдань:
забезпечення взaeмодiï нayковоï сфери, осв^и та виробництва;
шформацшне забезпечення, тобто створення доступу до на-yковоï, нayково-теxнiчноï або мaркетинговоï iнформaцiï, яку можна використовувати на рiзниx етaпax iнновaцiйного процесу;
фшансове забезпечення iнновaцiйноï дiяльностi, що може бути здшснено за рaxyнок держaвниx коштiв, ресyрсiв вiтчизняниx та шоземнж пiдприeмств i оргaнiзaцiй тощо;
кадрове забезпечення, що передбачае пiдготовкy науково-теxнiчниx прaцiвникiв, а також професiйниx iнновaцiйниx ме-неджерiв;
проeктно-теxнологiчнa i виробнича пiдтримкa iнновaцiй; експертиза iнновaцiйниx проeктiв, програм, а також сертиф> кaцiя, стaндaртизaцiя та контроль якост iнновaцiйноï продyкцiï;
дифyзiя ( просування) iнновaцiй як на нaцiонaльнi, так i на шо-земнi ринки, що включае маркетингову дiяльнiсть, патентно-лщен-зiйнy роботу, зaxист iнтелектyaльноï власносп;
зниження рiвня ризикiв, якi виникають y процесi розроблення та впровадження шновацш [3, с. 193-194].
Щоб виршити цi завдання, до складу шновацшно! шфра-структури включають pi3Hi елементи, яю фахiвцi пропонують об'еднувати в кiлька груп. У Державнш цiльовiй економiчнiй про-грамi «Створення в Укра!ш шновацшно! шфраструктури» в шнова-цiйнiй iнфраструктурi виокремлюють виробничо-технолопчну, ф> нансово-економiчну, нормативно-правову, територiальну та кад-рову пiдсистеми [5].
Становлення та розвиток нового постшдус^ального сус-пiльства можливi за умови досить високого рiвня творчо! активно-ст сучасно! штелектуально! особистостi. Тому комплексш заходи, якi спрямованi на формування та розвиток iнновацiйних територ> альних структур (науково-технологiчних, наукових, дослiдницьких парюв (технопаркiв), бiзнес-iнкубаторiв i технополiсiв) i сприяють пiднесенню економiки та активiзацi! творчого процесу, у розвину-тих кра!нах увiйшли до прiоритетних державних програм. Реалiза-цiя та вдосконалення шновацшних територiальних структур у кра!-нах - свiтових лiдерах е найважливiшим державним завданням i не-вiд'eмною складовою державно! шновацшно! пол^ики. На думку багатьох дослiдникiв, шновацшш територiальнi структури (1ТС) як комплекси шституцш правового, фiнансового та сощального характеру, що забезпечують взаемодда наукових i пiдприемницьких структур та мають мiцнi нацiональнi коренi, традици, полiтичнi й культурнi особливостi, е найважлившою частиною нацiональних iнновацiйних систем.
Значною мiрою така позицiя щодо 1ТС викликана вагомим !х внеском в шновацшний розвиток конкретно! краши. Велике зна-чення для створення ефективних 1ТС мае об'еднання на регюналь-ному рiвнi зусиль активних представниюв рiзних сфер дiяльностi, оскшьки саме тут можливий найшвидший i найефективнiший обмiн iнформацiею, е вс умови для передачi досвiду в освоенш шновацш-них методiв i пiдходiв [6, с. 77-78].
Стан розвитку шновацшно! iнфраструктури безпосередньо впливае на розвиток еврорегюнально! спiвпрацi в шновацшнш сферi. Регiональна iнновацiйна шфраструктура - це сукупшсть спе-щальних iнновацiйних установ та мереж, яю взаемопов'язанi та забезпечують розвиток i пiдтримку всiх етапiв шновацшного процесу в регюш з метою збшьшення його iнновацiйного потенцiалу [7, с. 96].
Розглянемо види структур, що входять до складу 1ТС.
Фiрми «сшн-офф» - це шдприемства, що виокремлюються iз структури ВНЗ, незалежних iнститутiв, державних дослiдницьких
цен^в i спецiальних лабораторiй найбiльших промислових корпо-рацiй, де виконуеться значний обсяг фундаментальних робiт за грантами i здiйснюються вiдкриття та винаходи. Вони почали ма-сово виникати наприкшщ 1960-х рокiв з метою комерцшно! оргаш-заци наукових досягнень, яю стали побiчним результатом вико-нання дослiдницьких програм материнськими закладами, тобто ви-конання дослiдницьких проектов фундаментального характеру вишами i реалiзацil науково-виробничих програм промисловими компанiями (за контрактними угодами).
Стимулююча роль системи субсидш полягае в тому, що фiр-ми «стн-офф» органiзовуються здебшьшого вченими та iнжене-рами ушверсите^в, незалежних iнститутiв i корпорацiй, яю працю-ють над виконанням урядових контрактiв. Особливiстю цих шдпри-емств е те, що !х виникнення пов'язане з рухом державних фшанив, а подальше становлення та розвиток спираються переважно на вен-чурне фшансування [8, с. 40-41].
Бiзнес-iнкубатор - це структура, яка спецiалiзуеться на ство-реннi сприятливих умов для виникнення й ефективно! дiяльностi малого iнновацiйного пiдприемства (М1П), що реалiзуе оригiнальнi науково-технiчнi 1де!. Основна мета бiзнес-iнкубаторiв - надавати М1П матерiальнi, iнформацiйнi, консультацiйнi та iншi необхiднi послуги, проводити експертизу шновацшних проектiв, шукати ш-весторiв i за необхiдностi надавати гарантп тощо [9, с. 25].
У розвинутих кра!нах модель бiзнес-iнкубування працюе вже тривалий час i зарекомендувала себе як потужний рушш активiзацil шновацшно! дiяльностi у промисловостi. В Укра!ш юридично створено низку бiзнес-iнкубаторiв, але вони фактично перебувають лише на початковш стадi! функцiонування [10, с. 100].
Свропейським рiзновидом бiзнес-iнкубаторiв е шновацшно-технологiчнi центри - юридичш особи, якi створюються у формi не-комерцiйних органiзацiй для надання суб'ектам iнновацiйно! дiяль-ност допомоги в розробленнi та реалiзацi! iнновацiйних проектiв, розвитку !х шновацшно! дiяльностi, захистi та представництвi !х ш-тересiв в органах влади та управлiння, охоронi iнтелектуально! власносп. Свiтовий досвiд довiв, що ефектившсть дiяльностi бшь-шостi пiдприемств, яю входять до бiзнес-iнкубатора (шновацшно-технолопчного центру), е досить високою. За даними Нацюнально! асоцiацi! бiзнес-iнкубаторiв США, сшввщношення успiшних ком-панiй i компанiй-банкрутiв у звичайних умовах становить 20:80, а в бiзнес-iнкубаторах навпаки - 80:20 [11].
Розвиток ÎHKy6aTopÎB шновацшного 6i3Hecy як основи май-бутшх технопаркiв, наукових парюв i технополiсiв е оптимальним тактичним заходом. ïx поява разом з академiчними шститутами i ВНЗ (або безпосередньо в ïxmx межах) дозволила б забезпечити творчою i високооплачуваною роботою значну кiлькiсть фаxiвцiв.
За визначенням Асоцiацiï наукових паркiв Великобритани (The United Kingdom Science Park Association), науковий парк - це оргашзащя, заснована на правi приватноï власностi, головною метою я^' е пiдтримка start-up компанiй та шкубащя iнновацiйниx швидкозростаючих теxнологiчниx бiзнесiв за допомогою: форму -вання шфраструктури i служб тдтримки, якi сшвпрацюють з агентствами економiчного розвитку; тдтримки офщшних i робочих зв'язюв з yнiверситетом або провiдним науково-дослщним центром; активного yправлiння трансфером технологш i знань для розвитку бiзнесy малих i середтх пiдприемств, розташованих на тери-торп парку [12].
Аналiз фyнкцiонyвання наукових парюв у сучасних умовах потребуе уточнення суп рiзновидiв паркових утворень: промисло-во'' зони, промислового майданчика, промислового (iндyстрiаль-ного) парку та наукового парку. Слщ вiдзначити, що суттевою вщ-мiннiстю наукових парюв вiд класичних промислових паркiв е наявтсть великих дослiдницькиx i науково-осв^шх центрiв, а також орiентацiя на проведення НДДКР i малосерiйний випуск шновацшно'' продукци. У нацiональномy шституцшному середо-вищi Укра'ни iснyе таке визначення наукового парку: «... юридична особа, що створюеться з шщативи вищого навчального закладу та/або науково'' установи шляхом об'еднання внескiв засновниюв для органiзацiï, координацiï, контролю процесу розроблення i вико-нання проектов наукового парку» [13].
Згiдно iз ст. 3 Закону Украïни «Про наyковi парки» науковий парк створюеться з метою розвитку наyково-теxнiчноï та шновацш-ноï дiяльностi у вищому навчальному закладi та/або наyковiй установи ефективного та рацiонального використання наявного наукового потенщалу, матерiально-теxнiчноï бази для комерцiалiзацiï результат наукових дослiджень та ix упровадження на вiтчизняномy та свiтовомy ринках [13]. У власне визначенш та мет формування наукового парку в нацюнальному законодавствi недостатньо чiтко розставлеш акценти щодо пiдтримки start-up компанш, iнкyбацiï iнновацiйниx швидкозростаючих теxнологiчниx бiзнесiв. При цьому не сформульовано шструмеш!в пiдтримки, iнфрастрyктyри i служб тдтримки [14, с. 109].
Технополю являе собою науково-промисловий комплекс, створений для виробництва ново! прогресивно! продукци або роз-роблення нових наукоемних технологш на базi тiсних вщносин з унiверситетами i науково-технiчними центрами. У ньому поедну-еться наука, техшка й пiдприемництво, здiйснюеться тюне ствро-бiтництво мiж академiчною наукою, шдприемцями, мiсцевими i центральними органами влади.
Технополiс створюеться так, щоб найбiльшою мiрою полег-шити та змщнити взаемодiю науково-дослiдного i промислових секторiв, забезпечити якнайшвидше освоення, комерцiалiзацiю ре-зультатiв наукових дослiджень. Науково-дослщш органiзацi! реал> зують спiльнi з промисловими компашями науково-технiчнi про-екти, продають !м лiцензi! та «ноу-хау», беруть участь у доопрацю-ванш та «обкатщ» винаходiв. У технополю полегшуеться доступ до документiв i технологiй, вiльно рухаються «ноу-хау». Широко практикуеться пайова участь наукових оргашзацш у затратах i при-бутках промислових компанш, що одержуються завдяки реалiзацi! спiльних науково-технiчних проектiв, залучення студентiв i ствро-бiтникiв наукових оргашзацш, дослщних лабораторiй, наукових приладiв та обладнання.
Ключовими чинниками устшного розвитку технополiсу е розроблення радикального плану його формування, створення критично! маси талановитих учених, iнженерiв i пiдприемцiв, наявнiсть тiсних зв'язюв академiчно! науки, промисловостi та оргашв влади, широке залучення ризикового кашталу та iнших фiнансових ресур-ав [8, с. 41-46].
Найефективнiшим елементом шновацшно! шфраструктури як в Укра!ш, так i в усьому свт, стали територiально-виробничi та науковi комплекси - технопарки.
Технолопчний парк (технопарк) - юридична особа або група юридичних осiб, що дiють вщповщно до договору про спiльну д> яльнiсть без створення юридично! особи та без об'еднання вкладiв з метою створення оргашзацшних засад виконання проектiв техно-логiчних паркiв iз виробничого впровадження наукомiстких розро-бок, високих технологш i забезпечення промислового випуску кон-курентоспроможно! на свтоовому ринку продукцi! [15].
Завданням технопарюв е не тiльки стимулювання формування нових М1П iз використанням результатов наукових до-слiджень ушверситетських, академiчних та iнших дослiдницьких центрiв, але i створення для цих тдприемств умов, якi б дозволили !м у бiльш стислi термши i з меншими витратами проходити всi ста-
ди циклу просування наукових знань у матерiальну сферу, сприяли трансферу технологш. У технопарках поеднуються iнтереси роз-робникiв i споживачiв наукових досягнень. Останшм часом з'яви-лися вiртуальнi бiзнес-iнкубатори i технопарки, якi пропонують по-слуги тим фiрмам, що не об'еднаш територiально.
Однiею з основних причин поширення технопаркiв у свт е можливiсть вирiшити за !х допомогою проблему реоргашзацп юну-ючо! системи освiти - наближення и до потреб розвитку сучасного наукомiсткого сектору. Багато технопаркiв, до складу яких входять вищi навчальш заклади чи якi пiдтримують iз ними тiснi контакти, здiйснюють шдготовку висококвалiфiкованих фахiвцiв безпосеред-ньо для сво!х науково-дослiдних пiдроздiлiв i фiрм.
Створення технопарку потребуе значних фшансових ресур-сiв, обсяг яких залежить вщ напрямiв дiяльностi майбутнього технопарку, розмiрiв площi, що выводиться пiд нього, обсягу заплано-ваних будiвельних робiт, кiлькостi й характеру об'екпв, якi спо-руджуватимуться, вщдаленосп технопарку вiд мiста, стану комуш-кацiй тощо.
У кожному конкретному випадку модель фiнансування залежить вщ рiвня економiчного розвитку краши, економiчноl полiтики уряду, фiнансових можливостей засновниюв й iнших чинникiв. Як правило, технопарк починае приносити прибуток не рашше шж через 5-10 роюв [6, с. 79-80].
Упродовж свое! ютори iснування технопарки значно еволю-цiонували. На сьогоднi юнуе декiлька моделей технопаркiв: амери-канська, европейська, японська та китайська.
Американськш моделi технопарку притаманнi таки риси: тюний зв'язок з унiверситетами i державними дослщниць-кими центрами;
часто наявшсть одного замовника;
основним видом дiяльностi е надання певно! територи в оренду власникам наукомiстких фiрм;
наявнiсть бiзнес-iнкубатора як одше! з основних ланок технопарку, який е професшною оргашзащею з «вирощування» М1П, забезпечення полiпшених умов !х функцiонування.
Середнiй американський технопарк мае близько 50 га землi з 10 бущвлями, у яких розташовано вiд 15 до 45 компанш-орендато-рiв iз 500 службовцями, бюджет - близько 0,5 млн дол. [16, с. 19].
Перший у свт технопарк був створений у США на початку 1950-х роюв, коли Стенфордський ушверситет (штат Калiфорнiя) почав здавати вшьш дшянки земл^ як перебували в його власносл,
разом i3 примщеннями в оренду шдприемствам, як одержували ви-гiднi BrncbKOBi замовлення вiд федерального уряду. Протягом 30 ро-KiB Стенфордський ушверситет продовжував будiвництво, форму-вання шфраструктури i передачу в оренду вше! вiльноï землi науко-вого парку, що поклало початок Силiконовiй долиш. Тут розпочали свою дiяльнiсть таю всесв^ньо вiдомi фiрми, як «Хьюлетт-Паккард», «Поларощ» та iн.
На сьогодшшнш день кiлькiсть технопаркiв США перевищуе 160 [6, с. 80-81].
Американська система комерцiалiзацiï технологiй i насам-перед створення та функщонування технопаркiв е найбiльш доско-налою у свiтi. Американська модель технопарюв з урахуванням мiсцевих особливостей широко використовуеться як базова модель створення технопарюв в усiх розвинутих крашах свiту.
Свропейська модель технопаркiв передбачае наявшсть:
iнновацiйних центрiв, якi орiентованi на потреби малих висо-котехнолопчних пiдприемств;
кiлькох засновникiв;
будiвлi, призначеноï для розмiщення в нiй десятюв малих фiрм, що сприяе формуванню великоï кiлькостi малих i середшх iнновацiйних пiдприемств.
Першi европейськi парки були створеш у 1971 р. у Шотландп при Единбурзькому ушверситет та в кампусi Кембриджського уш-верситету. Незважаючи на те що в Сврош науково-технологiчнi парки почали створюватися пiзнiше американських, вони також виступили в ролi генераторiв створення нових робочих мюць у про-мисловостi, спрямованих на впровадження нов^шх досягнень науки i техшки.
Gвропейськi технопарки початку 1970-х роюв повторили ранню модель американського прототипу, коли основним видом д> яльност технопарку була здача землi в оренду власникам науко-мiстких фiрм. Такий пiдхiд не сприяв швидкому впровадженню iнновацiйних iдей та проектов. Тому в технопарках усе частше стали будувати так званi «шкубатори технологiчного бiзнесу» для розмiщення багатьох малих шновацшних фiрм-початкiвцiв. Кемб-риджський науковий парк (Великобриташя) вiдповiдае цьому ви-значенню. У ньому розташовано близько 80 компанiй, дiяльнiсть яких охоплюе широкий спектр високих технологш. Багато з них тдтримують контакти як з вищими навчальними закладами, так i мiж собою.
Особливо бурхливий розвиток технопарюв у Сврош викли-кали саме кризовi ситуаци. Коли на початку 1980-х роюв багато районiв Великобританп вразила криза текстильноï та вyгiльноï промисловосп, М. Тетчер прийняла рiшення створити в таких регюнах технопарки поблизу ушверситеив. Наразi ïx бiльше 40. Ставка на технопарки у Великобританп цшком себе виправдала.
Для европейських технопарюв, якi створювалися набагато шзшше американських (особливо у 1980-х роках), характерний ко-ротший термiн становлення. Вони базувалися на наявному досвщ, мали детально проробленi програми та бiзнес-плани i тому розвива-лися швидше й ефективнiше.
На початку XXI ст. европейська шновацшна шфраструктура нараховувала бiльше 1,5 тис. рiзниx iнновацiйниx центрiв, у тому чи^ бiльше 260 наyково-теxнологiчниx паркiв.
Свропейсью технопарки, як правило, спираються на велию дослiдницькi центри та е своерщним «мостом» для трансферу технологш мiж науковою сферою i промисловютю. Клiентами техно-паркiв у Сврош е велика кшьюсть шдприемств як державноï, так i приватноï форм власностi. Близько 70% вшх клiентiв - це приватнi фiрми [6, с. 82-83].
Свропейський технопарк «Chateau Bombert Technopole» у м. Марселi (Францiя) займае площу 180 га, об'еднуючи 50 тдпри-емств, на яких зайнято 1100 сшвроб^ниюв. До послуг фiрм шфра-структура, бiзнес-iнкyбатор, конференц-зали, ресторан, технолопч-ний шститут iз 230 науковими сшвроб^никами i 1200 студентами, центр розвитку промисловосп. Науковий парк «Софiя Антшолю» (Францiя) розташований на Рив'ерi на площi понад 2000 га. Максимальна передбачена кшьюсть зайнятих - близько 6 тис. ошб [17].
У Шмеччиш теxнологiчнi центри розглядаються як шстру-мент для подолання соцiально-економiчниx проблем при переxодi вщ сyчасноï промисловостi до iнновацiйноï промисловосп майбут-нього, пов'язаних зi скороченням кiлькостi робочих мiсць на старих пiдприемстваx i неможливiстю повнiстю компенсувати ïx створен-ням нових. У такш ситуац^ величезного значення набувае сшвро-бiтництво як мiж технопарками i вищими навчальними установами, так i науковими центрами щодо створення малих iнновацiйниx пiд-приемств, покликаних забезпечити якiснi змiни в рiвнi зайнятостi населення в регiонаx. Тобто шдтримка iнновацiйного бiзнесy здiйс-нюеться переважно зусиллями мiсцевиx yрядiв. У Шмеччиш вiд-сутня централiзована мережа шновацшних центрiв. Кожен регiон мае власну структуру, i навiть усередиш одного регiонy можливе
юнування декшькох органiзацiй, якi здiйснюють просування шно-вацiй. Мета i завдання центрiв - надання iнформацiйних, консал-тингових послуг i фiнансово! тдтримки пiдприемствам, якi входять до !х складу. Такi послуги надае персонал самого парку. До розроб-лення бiзнес-планiв i пiдтримки у фшансових питаннях можуть за-лучатися ресурси i фахiвцi ззовнi. Пiдтримка у сферi управлiння, патентно! експертизи, патентування винаходiв, страхування та бух-галтерського облшу здiйснюеться, як правило, партнерами техно-паркiв. Прiоритетнi напрями дiяльностi - дослiдження та розробки у сферах шформацшно! та комунiкацiйно! техшки, програмного за-безпечення, екологi!, бютехнологи, медично! технiки, сiльського господарства.
Найближчим часом очшуеться бiльш тiсна кооперацiя техно-паркiв i !хне злиття в едину загальнонацiональну мережу при поси-леннi спецiалiзацi! окремих центрiв на певних проблемах. Основ-ний прюритет плануеться надати подальшому розвитку сшвробто-ництва з науково-дослiдними установами та шформацшним послу-гам. Передбачаеться, що щ процеси супроводжуватимуться збшь-шенням розмiру площ пiд технопарком, шдвищенням коефiцiента !хньо! завантаженостi та встановленням зв'язюв iз великими пiд-приемствами.
1нтерес становить нiмецький досвiд створення i функцюну-вання технологiчного парку в м. Кельш. Кельнський технопарк створений на мющ та в примщеннях старого хiмiчного заводу загаль-ною площею близько 141 тис. м2 i виробничо! - близько 50 тис. м2. До початку 1980-х роюв це пiдприемство, на якому працювало близько 10 тис. ошб, опинилося на межi краху. Фiнансовi проблеми загострились екологiчними та, як наслщок, занепадом загально! ш-фраструктури у прилеглому регюш. У 1981-1982 рр. завод було вщ-дано за символiчну плату сторонньому приватному швестору-американцю, який за сво! кошти очистив примiщення заводу i при-леглу територiю, здiйснив необхщну реконструкцiю, створив на-лежну шфраструктуру для ведення бiзнесу i передав примщення в оренду численним невеликим приватним компашям на бiльш ви-гiдних умовах, нiж у регюш. З метою тдвищення привабливостi для учасниюв у технопарку було засновано технолопчний центр, який надавав ушм бажаючим (незалежно вiд !хньо! учасп в технопарку) безкоштовнi професшш послуги щодо складання бiзнес-плашв, органiзацi!, започаткування та подальшого ведення бiзнесу. Висновок центру та його рекомендацп стали вкрай важливими для
одержання банювських кредитiв. Така схема виявилася досить дiе-вою: дiяльнiсть технопарку спричинила позитивну трансформацiю всього репону, насамперед - його виробничоï та соцiальноï iнфра-структури. Однак це перетворення стало можливим лише за умов досить сприятливого середовища (законодавчого, податкового та iн.) для заснування i ведення бiзнесy, особливо малого [6, с. 88-89].
Японська модель технопарюв характеризуеться такими рисами:
створення технополюв передбачае бущвництво абсолютно нових мют, у яких зосереджеш наyково-дослiднi центри i науко-мютке промислове виробництво;
акцент на створенш «м'якоï iнфрастрyктyри», яка складаеться з квалiфiкованиx кадрiв, нових теxнологiй, шформацшного забезпечення, мереж телекомyнiкацiй i ризикового кашталу;
пiд час створення технополюв необxiдно враховувати регю-нальш, етнiчнi та кyльтyрнi особливостi;
головною метою технополюв е комерцiалiзацiя результат наукових дослiджень, що передбачае спецiалiзацiю на прикладних дослiдженняx.
Японськi технополюи мають розташовуватися не далi як за 30 хв. 1зди вщ мiст (iз населенням не менше 200 тис. осiб) i в межах одного дня 1зди вщ Токiо, Нагоï або Осаки; займати площу не бiльше 500 квадратних миль; мати розвинену iнфрастрyктyрy (су-часнi наyково-промисловi комплекси, yнiверситети i дослщш шсти-тути у поеднанш зi зручними для життя районами, облаштованими культурною i рекреацiйною шфраструктурою) [3, с. 193-194].
Близько 70% японських теxнопаркiв створювалися для тдтримки пщприемств малого i середнього бiзнесy в регiонаx, при цьому близько 58% вщ загальноï ïx кшькосп орiентовано на виробництво високотеxнологiчноï продукци.
Основними джерелами фшансування створення теxнопаркiв у Япони е: держава - 30%, мунщипал^ети - 30, пщприемства та приватнi особи - 30, шоземш iнвестицiï - 10%. Кредити на створення технопарюв видаються пiд найнижчi вiдсотковi ставки (у 34 рази менш^ нiж звичайнi кредити). Для залучення iноземниx iн-весторiв уряд Японп розробив систему пiльговиx умов. Наприклад, iнвесторам, якi мають намiри вкласти кошти в наyковi та виробничi потyжностi технопарку о. Кюсю (спецiалiзyеться на виробництвi за-собiв мiкроелектронiки, зв'язку i комп'ютерних технологш), муш-ципальна влада надае позики до 10 млн дол. США пщ низью ставки i термшом погашення заборгованостi до 10 роюв [6, с. 81-82].
Технополю Цукуба («мюто мозюв») розташований за 35 миль на швшчний схщ вiд Токiо. Кiлькiсть жителiв - 11,5 тис. ошб, якi працюють у 50 державних дослiдних шститутах та 2 унiверситетах. У Цукубi розмiщенi 30 iз 98 провщних державних дослiдницьких лабораторiй Японi!. На вщмшу вiд iнших технополiсiв, Цукуба -мюто фундаментальних дослiджень, на яю припадае майже половина бюджетних коштiв, видiлених на науково-дослщш роботи, а роль приватного сектору в нш е невеликою [16, с. 20-21]. Китайська модель технопарюв передбачае: частина технопарюв створюеться в межах зон економiчного i техшчного розвитку, а решта розташована поза шдус^альними зонами та концентруеться навколо великих наукових й шженерних центрiв;
технопарки мають тiсний контакт iз мiсцевою адмiнiстрацiею i добре штегроваш в регiон або мiсто, де розташоваш;
держава забезпечуе жорстке полтоичне керiвництво, фшан-сову пiдтримку й управлшня технопарками;
мають багато податкових привiле!в та iнших переваг, яю при-вертають iноземних iнвесторiв.
Наразi в Кита! налiчуеться 120 спещальних економiчних зон, серед них 53 державного значення, 50 провшцшних парюв i 30 паркiв при ушверситетах. Перший технопарк було створено в 1985 р. у м. Шенчжень. Академiя наук Китаю, яка стала одним iз засновникiв технопарку, надала йому потужну технологiчну тд-тримку [18, с. 243].
Поширеним типом шновацшно! шфраструктури е шновацш-ний центр.
1нновацшний центр - це шновацшна структура, яка являе собою асощаци пiдприемств i фiрм, об'еднаних спiльним прагненням досягнення високого комерцшного результату на основi викорис-тання науково-технiчних розробок i винаходiв.
Iнновацiйнi центри займають промiжне становище мiж ви-робниками науково-технiчно! продукцп (центри фундаментальних i прикладних дослщжень) i промисловiстю, переважно малими та середшми пiдприемствами з чисельнiстю зайнятих до 250 осiб. Це надае !м можливiсть вiдiгравати iнтерактивну роль, а саме постав-ляти новi технологi! потенцiйним користувачам та шформувати до-слiдницькi iнститути про потреби i запити малого й середнього бiз-несу. Таким чином, стратепчний курс iнновацiйних центрiв грунту-еться на !х потенцiйнiй спроможностi шдтримувати iнновацiйний процес, прискорюючи необх1дний обмш технологiями та iнформа-
щею мiж рiзними компонентами наyково-теxнiчноï шфраструктури.
Спектр послуг, яю надають iнновацiйнi центри захщноевро-пейських краш, е досить рiзноманiтним, а саме:
упровадження нових теxнологiй та результат дослiджень iз наyково-теxнiчного сектору у промисловють;
надання малим i середшм пiдприемствам послуги щодо за-хисту ïxнix винаxодiв та права iнтелектyальноï власностi, пов'язаноï з патентуванням й одержанням лщензп;
надання малим i середшм шдприемствам консyльтацiй з уп-равлiння, маркетингу, методiв дослiдження ринку, управлшня якiстю тощо. Такий тдхвд реалiзyеться завдяки спецiальним про-грамам навчання, якi виконуються спiльно з консультативними компашями або вiдповiдними дослщницькими органiзацiями;
розвиток нових видiв дiяльностi, яка грунтуеться на передо-вих технолопях, шляхом надання допомоги у створенш та форму-ваннi шфраструктури компани (спiльнi пiдприемства, органiзацiя взаемоди мiж iснyючими компанiями i шдприемствами тощо).
У зв'язку зi специфшою дiяльностi та наявнiстю широкого спектра контакпв iз регiональною промисловiстю шновацшш центри вщшрають важливу роль у реалiзацiï багатьох комерцiйниx iнiцiатив у регюш, таких як: оцiнка регюнальних планiв техноло-гiчного розвитку, бiзнес-паркiв, мереж мiж науковими iнститyтами, участь у торговельних ярмарках, залучення шоземних каштало-вкладень, проведення семiнарiв. 1нновацшш центри, маючи стiйкi вiдносини з ушма органiзацiями й iнститyтами, розглядаються як центральш точки регiональниx шновацшних мереж.
Майже всi европейськi шновацшш центри базуються на державному фшансуванш як федерального, так i репонального рiвня.
Винятком iз заxiдноевропейськоï практики фyнкцiонyвання iнновацiйниx центрiв е Великобриташя, де вони повнiстю фшансу-ються з приватних джерел. Тому ïx дiяльнiсть в основному зосе-реджена на прямому трансфертi технологш. Компани можуть одер-жати доступ до шновацшних центрiв, ставши членами цих центрiв i заплативши внесок.
У 1987 р. урядом Великобританп була створена Мережа регюнальних технолопчних центрiв (РТКЦ), яка охоплювала: Центр дослщжень iнновацiй i промисловосп ; Сх1дний регiональний тех-нологiчний центр; Кентський центр передачi теxнологiй; Лондон-ський регiональний теxнологiчний центр; Ившчно-захвдний регiо-нальний теxнологiчний центр; Ившчно^рландський теxнологiчний
центр; Квазар 7; Регюнальний технолопчний центр «П1вшч»; Сассекський центр передачi технологш; Технологи долини Темзи; Комерцшш послуги ушверситету Гламоргана; Вест Мiдланд регюнальний технолопчний центр; Регюнальний технолопчний центр Йоркширу i Хамберсайда.
У 1993 р. для шдтримки малих i середшх фiрм на мюцевому рiвнi виникла система Комерцiйних зв'язюв, яка включала 78 парт-нерств.
У 1987-1990 рр. фшансування РТКЦ здiйснювалося цент-ральним урядом. 1з 1990 р. РТКЦ перебувають на самофшансуванш за рахунок надання комерцшних послуг. Комерцiйнi зв'язки фшан-суються мiсцевими комунами i владою.
На нижньому рiвнi пiдтримка малих i середшх фiрм здшсню-еться виключно через мiсцевi Комерцiйнi зв'язки, сшвробтоники яких мають доступ до регюнально1' технологiчноï iнформацiï, часто через РТКЦ. Кожен РТКЦ мае доступ до регюнальних i нащональ-них джерел шформаци.
Партнерами по мережi поширення технологiй е ради тдпри-емств, торговi палати, мiсцева влада, промисловi агентства, ушвер-ситети, банки та ш. Дiяльнiсть РТКЦ включае семшари, надання ш-формацiï, органiзацiю спшьно1" роботи пiдприемств, консульту-вання, технолопчне брокерство, вирiшення проблем. Основними послугами партнерств Комерцшних зв'язюв е: стартовий каттал, тренiнг, маркетинг, бiзнес-семiнари, створення ново1' продукцiï.
Мережi поширення технологш у Франци стали створюватися з 1989 р. Мшютерством дослiджень i технологш та Мшютерством промисловостi на основi пiлотних проектiв. Французька регю-нальна мережа iнновацiйних центрiв також здшснюе трансфер i поширення технологш, хоча ця дiяльнiсть зосереджена на найбшьш розвиненiй частинi ринку малого та середнього бiзнесу (компашях, зайнятих розробкою технологiй). Iнновацiйнi центри у Франци мають галузеву орiентацiю. 1сторично у Францiï склалася багаторiв-нева науково-технiчна iнфраструктура. Наразi вона включае 2 типи: технолопчш центри регiонального або нацiонального рiвня, якi займаються конкретними галузевими технолопями (промисловi технiчнi центри, унiверситети та ш.);
центри, що спецiалiзуються на загальних або конкретних проблемах (CRITT, ANVAR, торгово-промисловi палати).
Мережа поширення технологш включае: ACTION; Асощащю науково-техшчного розвитку провiнцiï Пiккардi; Дорожню асощащю провшци Вiд; Асощащю трансферту технологш провшци Ло-
рен; Технолопчне агентство провшцл Пуату; CRITT Corse Technologie; RDT Limousin; Miditech.
З метою забезпечення технолопчного розвитку тдприемств yci державнi та приватш консультативнi органiзацiï об'eднанi в ре-гiональнi мережi. Серед них таю вщом^ як ARIST, СТ1, CRITT. Нинi налiчyeться 20 мереж. Планусться створити аналогiчнi структури у вшх 24 регiонах Францiï. 1снуе Мiжрегiональна мережа по-ширення технологш, яка фшансуеться нацiональними i регюналь-ними державними фондами.
Партнерами по мережi поширення технологш е представники органiзацiй, якi здшснюють дослiдження, поширюють технологiï або займаються промисловим розвитком. Також беруть участь ре-гiональнi представники рiзних мiнiстерств i такi оргашзацп, як про-мисловi технiчнi центри, ARIST, CRITT, торгово-промисловi па-лати, державш дослiдницькi iнститyти та репональш ради.
Серед iнших органiзацiй слщ виокремити такi:
CRITT - регюнальний центр передачi технологiй та шнова-цiй. У Францiï iснyе 150 таких центрiв у 25 регюнах. Майже всi центри CRITT спецiалiзyються на певних технологiях. Зокрема, шд-приемства CRITT надають технологiчнi послуги типу адаптацп чи видозмiни юнуючих технологiчних рiшень i розташованi в тих репонах, де 1'хня спецiалiзацiя е найбiльш необхiдною ( наприклад, ма-терiали в Альзаа, хiмiя в Бретанi); iнтерфейснi CRITT здшснюють координащю, експертнi CRITT проводять експертизу (ощнку) роз-робок шститупв, yнiверситетiв, великих органiзацiй. CRITT на 23% фшансуеться Мшютерством дослiджень i технологш;
ARIST - репональш агентства наyково-технiчноï шформацп (почали створюватися у 1980-х роках за тдтримки мшютерства промисловосп), якi надають послуги торгово-промисловим палатам i промисловим тдприемствам. 1снуе 25 регiональних ARIST, на яких зайнято всього 140 службовщв. ïх мета - пiдтримка шновацш у сферi малого та середнього тдприемництва;
ADIT - агентства з поширення технологiчноï iнформацiï;
СТ1 - промисловi технiчнi центри 0х 18, юнують з 1991 р.);
CCI - технолопчш радники.
DRIRE, ANVAR, CNRS, NOVELECT - наyковi товариства.
В Аахенському yнiверситетi при 1нститут матерiалiв для електронiки створений шновацшний центр, який е частиною шсти-туту та займаеться створенням i трансфером у промисловють його базових розробок. Передача приватнiй фiрмi власносп ушверси-тету, зокрема устаткування, створеного за державш кошти, розгля-
даеться не лише як допомога новому бiзнесовi, але i як стимул для безперервного вщновлення устаткування власне в ушверситеть При цьому не передбачаеться повернення держав^ земельному уряду чи ушверситету видшених по конкретному проекту кош^в. Основна мета видшення зазначених коштiв - це розвиток малого бiзнесу i створення нових робочих мiсць у прiоритетних напрямах, насамперед у сферi високих технологш. У результат це сприяе ш-тенсивному розвитку надсучасно1' промисловостi в конкретному регюш.
Пшьговий режим триватиме першi кiлька рокiв, а поим фiрма повинна буде перейти на самофшансування. Такий механiзм досить добре дiе i широко застосовуеться як у регiонi Аахена, так i в Hi-меччинi загалом.
При цьому дiяльнiсть держави i вщповщних земельних урядiв значною мiрою орiентована на створення та тдтримку саме малого бiзнесу у прюритетних для даного регiону областях. Саме малий бiзнес наразi е основою шмецько1" промисловостi та створюе пере-важну бiльшiсть нових робочих мюць, у той час як на великих шд-приемствах чисельнiсть зайнятих безперервно скорочуеться. Так, на тдприемствах iз чисельнiстю бiльше 500 пращвниюв зайнято близько 20% працюючого населення Шмеччини; у той же час 40% працюе на пiдприемствах iз чисельнiстю менше 20 осiб. Таким чином, на тдприемствах i в оргашзащях iз чисельнiстю персоналу вщ 1 до 500 ошб працюе 80% всього працездатного населення, як ство-рюють вiдповiдну частку нацюнального продукту.
Компанiя CEROBEAR Gmb, розташована в м. Герцогенрасе, неподалш вiд Аахена, е типовим представником промислово1' ком-панiï, що вийшла з шновацшного центру i вже мщно «стала на ноги». Вона виготовляе керамiчнi пiдшипники спецiального приз-начення, надстiйкi щодо впливу високих температур, агресивних середовищ i зносу. Таю тдшипники застосовуються в авiакосмiч-нiй технiцi (наприклад, головнi двигуни «Шаттла»), хiмiчнiй, мета-лургiйнiй i харчовш промисловостi, системах зв'язку тощо. Компа-нiя сертифiкована NASA i мае замовниюв по всьому свтоу (NASA, SKF, GE, Pratt & Whitney etc.). Окремi види продукци вона виробляе практично одна у свт. Продукцiя компанiï значною мiрою базу-еться на розробках, виконаних у Франхоферовському iнститутi промислових технологш. У компанп працюе 80 сшвробтониюв при рiчному обсязi продажв близько 3,5 млн евро.
Пщтримка iнновацiйноï дiяльностi в Hiдерландах оргашзо-вана через високоцентралiзовану мережу, яка охоплюе 18 регю-238
нальних шновацшних центрiв, що фiнансyються нацюнальним урядом. Iнновацiйнi центри почали створюватися з 1988 р. з шщативи мшютерства економши на основi концепцп iнновацiйниx центрiв у Дани. Усередиш цiеï мережi е добре розвинена система шформацш-ного обмшу. Завдання центрiв - надання i впровадження техноло-гiчниx знань у малому та середньому шдприемнищга.
1нновацшш центри зосередженi на наданнi короткострокових i практичних консyльтацiй, насамперед «повшьно сприйнятливим споживачам теxнологiй», замiсть представниюв малого та серед-нього бiзнесy, активних щодо сфери застосування технологш. Кожна мала та середня фiрма мае право одержати дводенну кон-сультащю безкоштовно. Настyпнi консультаци надаються вже на платнiй основi, однак практично завжди клiенти консультуються не бшьше двох днiв.
Дiючi шновацшш центри працюють автономно. 1снуе також центральна оргашзащя, через яку вони фшансуються. Але вона не може впливати на суть ïxньоï роботи. Штат шновацшного центру включае 7 iнженерiв (тобто лише близько 120 на вс Н1дерланди). Кожен центр мае керуючого директора i зовшшню раду з числа тд-приемщв регiонy. Рада разом iз директором центру вщповщають за реалiзацiю полпики.
Центри тюно спiвпрацюють iз такими оргашзащями, як тор-говi палати, галyзевi органiзацiï, iнститyти на кшталт TNO й ушвер-ситети. У бшьшосп випадкiв iнновацiйнi центри розташоваш по-близу торгових палат.
Iнновацiйнi центри повнiстю фшансуються мшютерством економши.
Декiлька голландських галузевих органiзацiй мають власнi теxнологiчнi центри, яю також повнiстю фiнансyються урядом. Вони обслуговують лише свою галузь i мають вужчу спецiалiзацiю, шж iнновацiйнi центри. Зокрема, Голландський шститут малих i се-реднix тдприемств мае 27 вщдшень i виршуе проблеми, аналогiчнi завданням iнновацiйниx центрiв. Вiдмiннiсть полягае в тому, що 1нститут орiентований тiльки на оргашзаци сфери послуг, у той час як сфера дiяльностi центрiв охоплюе i виробничi компан^ [19].
Висновки. У процеш розвитку iнновацiйноï шфраструктури в Украш необxiдно звернути увагу на те, що найбшьш дiевим ïï еле-ментом е технопарки. Загальний цшьовий орiентир ïx функцюну-вання - це пiдвищення ефективносп iнновацiйноï дiяльностi за ра-хунок встановлення бiльш тiсниx взаемозв'язкiв мiж наукою i ви-робництвом.
1нновацшна полтоика мае бути селективною та спиратися на розроблення й виконання програм, якi охоплюють yci стади шнова-цiйного процесу (вiд фундаментальних i прикладних дослiджень до виробництва та використання нових продуктов), оргашзащю сегменту свiтового ринку системи маркетингу, продажу, фiрмового обслуговування тощо.
Лiтература
1. Про шновацшну д1яльшсть: Закон Укра'ши вщ 4 липня 2002 року № 40-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/40-l5#Text.
2. Исмаилов Т.А., Гамидов Г.С. Инновационная экономика - стратегическое направление развития России в ХХ1 веке. Инновации. 2003. № 1. С. 45-49.
3. Варналш З.С., Гармашова О.П. Конкурентоспроможшсть нацюнально'' економжи: проблеми та прюритети шновацшного забезпечення: Монограф1я. Ки'в: Знання Укра'ши, 2013. 387 с.
4. Ярюна Н.М. Економжа тдприемства: навч. поЫбник. Ки'в: Л1ра-К, 2013.
497 с.
5. Про затвердження Державно!' цшьово'' економ1чно'1 програми «Створення в Укра'ш шновацшно'' шфраструктури» на 2009-2013 рр.: Постанова Кабшету Mi-н1стр1в Укра'ши вщ 14 травня 2008 р. № 447. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/447-2008-%D0%BF#Text.
6. Оншенко В.В., Смельяненко Л.М., Терон 1.В. 1нновацшна парадигма со-щально-економ1чного розвитку Укра'ши: монограф1я. Ки'в: РВПС НАН Укра'ши, 2006. 480 с.
7. Tsekhanovych V. Models of innovation infrastructure in euroregions. Еконо-MiuHm eicHUK Донбасу. 2019. № 4 (58). С. 95-99. doi: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2019-4(58)-95-99.
8. Черваньов Д.М. Менеджмент iнновацiйно-iнвестицiйного розвитку тдп-риемств Укра'ши. Ки'в: Знання 1999. 514 с.
9. Фигуровский Н. Будущее за инкубаторами инновационного бизнеса. Радикал. 1992. № 44. С. 24-29.
10. Кондратенко О.О., Нколаев О.Д. Роль бiзнес-iнкyбаторiв у активiзацiï шновацшного розвитку Укра'ши. Вкник економiчноï науки Украши. 2018. № 2. С. 99-104.
11. Беляев Д. Технопаркам - зеленый свет. URL: http://www.ip-centr.kiev.ua/newcipip/control/ru/publish/article/main?art_id=110573.
12. The United Kingdom Science Park Association. URL: http://www.ukspa. org.uk/our-organisation/about-us.
13. Про наyковi парки: Закон Украши вщ 25 червня 2009 р. № 1563-VI. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17.
14. Осадча Н.В. Активiзацiя шновацшно'' дiяльностi в наукових i технопарках як виклик глобально'' економки. Bimrn економiчноï науки Украши. 2015. № 1. С. 108-113.
15. Про спещальний режим шновацшно'' дiяльностi технолопчних парюв: Закон Украши вщ 16 липня 1999 року № 991-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/991-14#Text.
16. Лукьянчиков Г., Щукин А. От технопарков - к городам науки. Эксперт. 2010. № 48 (732). С. 19-25.
17. Science Parks in Europe. URL: http://www.unesco.org/sciencce/psd/thm_in-nov/unispar/sc_parks/europe.html.
18. Мазур А.А., Маринский Г.С., Гагауз И.Б. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки. Харьков: Харьковские технологии, 2003. 352 с.
19. Системы технопарков в Европе. URL: http://www.investments.com.ua/.
References
1. Pro innovatsiinu diialnist. Zakon Ukrainy vid 4.07.2002 r. № 40-IV [On innovative activity: Law of Ukraine of July 4, 2002 № 40-IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text [in Ukrainian].
2. Ismailov, T.A., Gamidov, G.S. (2003). Innovatsionnaya ekonomika - strate-gicheskoye napravleniye razvitiya Rossii v ХХ1 veke. [An innovative economy is a strategic direction for the development of Russia in the 21st century]. Innovatsii - Innovation, 1, рр. 45-49 [in Russian].
3. Varnalii, Z.S., Harmashova, O.P. (2013). Konkurentospro-mozhnist natsionalnoi ekonomiky: problemy ta priorytety innovatsiinoho zabezpechennia [Competitiveness of the national economy: problems and priorities of innovation]. Kyiv, Znannia Ukrainy [in Ukrainian].
4. Yarkina, N.M. (2013). Ekonomika pidpryiemstva [Business Economics]. Kyiv, Lira-K. 497 р. [in Ukrainian].
5. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi tsilovoi ekonomichnoi prohramy «Stvorennia v Ukraini innovatsiinoi infrastruktury» na 2009-2013 rr.: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 14 travnia 2008 r. №447 [On approval of the State Targeted Economic Program «Creation of Innovative Infrastructure in Ukraine» for 2009-2013: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of May 14, 2008 №447]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447-2008-%D0%BF#Text [in Ukrainian].
6. Onikiienko, V.V., Yemelianenko, L.M., Teron, I.V. (2006). Innovatsiina paradyhma sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy [Innovative paradigm of socioeconomic development of Ukraine]. Kyiv, Council for the Study of Productive Forces of Ukraine of NAS of Ukraine [in Ukrainian].
7. Tsekhanovych, V. (2019). Models of innovation infrastructure in euroregions. Ekonomichnyi visnyk Donbasu - Economic Herald of the Donbas, 4 (58), рр. 95-99. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2019-4(58)-95-99.
8. Chervanov, D.M. (1999). Menedzhment innovatsiino-investytsiinoho rozvytku pidpryiemstv Ukrainy [Management of innovation and investment development of Ukrainian enterprises]. Kyiv, Znannia. 514 р. [in Ukrainian].
9. Figurovskiy, N. (1992). Budushcheye za inkubatorami innovatsionnogo biznesa [The future belongs to incubators of innovative business]. Radikal, 44, рр. 24-29 [in Russian].
10. Kondratenko, O.O., Nikolaiev, O.D. (2018). Rol biznes-inkubatoriv u aktyvizatsii innovatsiinoho rozvytku Ukrainy [The role of business incubators in intensifying the innovative development of Ukraine]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2, рр. 99-104 [in Ukrainian].
11. Belyayev D. Tekhnoparkam - zelenyy svet [Technoparks - green light]. Retrieved from http://www.ip-centr.kiev.ua/newcipip/control/ru/publish/article/main? art_id=110573 [in Russian].
12. The United Kingdom Science Park Association. Retrieved from http://www.ukspa.org.uk/our-organisation/about-us.
13. Pro naukovi parky: Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 2009 r. № 1563-VI [About science parks: Law of Ukraine of June 25, 2009 № 1563-VI]. Retrieved from http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 [in Ukrainian].
14. Osadcha, N.V. (2015). Aktyvizatsiia innovatsiinoi diialbnosti v naukovykh i tekhnoparkakh yak vyklyk hlobalnoi ekonomiky [Activation of innovation activity in science and technology parks as a challenge of the global economy]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1, pp. 108-113 [in Ukrainian].
15. Pro spetsialnyi rezhym innovatsiinoi diialnosti tekhnolohichnykh parkiv: Zakon Ukrainy vid 16 lypnia 1999 roku № 991-XIV [About the special mode of innovative activity of technological parks: the Law of Ukraine of July 16, 1999 No. 991-XIV]. Retrieved from https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/991-14#Text [in Ukrainian].
16. Luk'yanchikov, G., Shchukin, A. (2010). Ot tekhnoparkov - k gorodam nauki [From technology parks to science cities]. Ekspert - Ekxpert, 48 (732), pp. 19-25 [in Russian].
17. Science Parks in Europe. Retrieved from http://www.unesco.org/sci-encce/psd/thm_innov/unispar/sc_parks/europe.html.
18. Mazur, A.A., Marinskiy, G.S., Gagauz, I.B. (2003). Sovremennyye inno-vatsionnyye struktury i kommertsializatsiya nauki [Modern innovative structures and commercialization of science]. Kharkiv, Kharkiv Technologies. 352 p. [in Russian].
19. Systemy tekhnoparkov v Evrope [Technopark systems in Europe]. Retrieved from http://www.investments.com.ua/ [in Russian].
Hadiümna do pedaKU,ïi 02.11.2020 p.
