CC BY
47
INFORMATION ABOUT THE AUTHOR
Romanyshyn Volodymyr, PhD in Economics, associate Professor of Department of Corporate Finance and Controlling 03142, Ukraine, Kyiv, Prospect Palladina, house 22, apartment 190 Kyiv National Economics University named after Vadym Hetman e-mail: [email protected]
УДК 330
1ННОВАЦ1ЙНИЙ ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГ1ОН1В УКРА1НИ
Федулова Л.1.
Предмет досл'дження - особливост/ економ'чних процесв сталого розвитку суб'ект'в господарювання на р'вн регюнiв в умовах здшснення економ'чних реформ на 1'нновац1'йн1'й основ.
Метою написання статт'1 е визначення сутност/ сучасного етапу реалiзацiУ концепц) сталого економ'чного розвитку та рол!' iнновацiйного фактора в його забезпеченн на р'!вн'! регюнiв УкраУни з врахуванням особливостей зарубжного досв/'ду.
Методолог'т проведення роботи - положення теор1'й нового регюналiзму, концепцш сталого розвитку та '¡нноватики - науки / практики управл'1ння нновацйними процесами на усх рiвнях економчно)' системи в умовах мережевоУ економки. На основ/ системного пдходу визначено внутрiшнi та зовнiшнi причини, що впливають на характер сталого розвитку регiонiв УкраУни З використанням методв статистичного анал'зу виявлено стан впливу iнновацiйного фактору на забезпечення сталого розвитку регiонiв УкраУни. Методами структурування та синтезу обфунтовано передумови актив зац ) нновац йного розвитку економ ки Укра)ни та розроблено пропозиц ) щодо посилення рол /нновац/'й у забезпеченн/ реалiзацiУ цлей сталого розвитку (ЦСР).
Результати роботи - визначено вплив iнновацiйного фактора на процес досягнення поставлених цлей сталого розвитку регюнiв та обфунтовано проблеми, що вимагають посилення рол!' державно)' регюнальноУ полiтики.
Висновки - сучасна регюнальна економ'чна полiтика потребуе специф1'чних, вдмнних в'д традицшноУ економки, пдходв до визначення / реалiзацiУ завдань сталого iнновацiйного розвитку. Ц особливост! в узагальненому вигляд/ зводяться до упровадження механ1'зм1в забезпечення збалансованост/ зусиль держави / регюнiв для отримання максимального результату економ'чного i соцального розвитку з врахуванням iнновацiйного фактору.
Ключов'1 слова: сталий розвиток, регюни, /нновацйний фактор, регюнальна полтика, нновацйна д яльн сть.
ИННОВАЦИОННЫЙ ФАКТОР ОБЕСПЕЧЕНИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ УКРАИНЫ
Федулова Л.И.
Предмет исследования - особенности экономических процессов устойчивого развития субъектов хозяйствования на уровне регионов в условиях осуществления экономических реформ на инновационной основе.
Целью написания статьи является определение сущности современного этапа реализация концепции устойчивого экономического развития и роли инновационного фактора в его обеспечении на уровне регионов Украины с учетом особенностей зарубежного опыта.
Методология проведения работы - положения теорий нового регионализма, концепций устойчивого развития и инноватики - науки и практики управления инновационными процессами на всех уровнях экономической системы в условиях сетевой экономики. На основе системного подхода определены внутренние и внешние причины, влияющие на характер устойчивого развития регионов Украины С использованием методов статистического анализа выявлено состояние влияния инновационного фактора на обеспечение устойчивого развития регионов Украины. Методами структурирования и синтеза обоснованы предпосылки активизации инновационного развития экономики Украины и разработаны предложения относительно усиления роли инноваций в обеспечении реализации целей устойчивого развития (ЦУР).
Результаты работы - определено влияние инновационного фактора на процесс достижения поставленных целей устойчивого развития регионов и обоснованы проблемы, требующие усиления роли государственной региональной политики.
Выводы - современная региональная экономическая политика нуждается в специфических, отличных от традиционной экономики, подходов к определению и реализации задач устойчивого инновационного развития. Эти особенности в обобщенном виде сводятся к внедрению мероприятий по обеспечению сбалансированности усилий государства и регионов для получения максимального результата экономического и социального развития с учетом инновационного фактора.
62
EK0H0Mi4H^ вюник ушверситету | Випуск № 33/1
© Федулова Л.1., 2017
Ключевые слова: устойчивое развитие, регионы, инновационный фактор, региональная политика, инновационная деятельность.
INNOVATIVE FACTOR OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OFUKRAINE REGIONS
Fedulova L.I.
Subject of research - features of the economic processes of sustainable economic entities development on the regional level in the conditions of implementation economic reforms based on innovation.
Purpose of the article is identification of the essence of the current stage implementation of the concept of sustainable economic development and the role of innovation factor in securing the level in Ukraine regions with peculiarities of foreign experience.
The methodology of research - aspects of theories of new regionalism, concepts of sustainable development and innovation science and practice of management of innovative processes at all levels in the network economic system. On the basis of a systematic approach identified the internal and external factors influencing the nature of sustainable development of regions of Ukraine With the use of statistical analysis techniques identified as the impact of innovation factor on the security. Grounded on methods of structuring and synthesis justified preconditions for activation of Ukraine innovative development and developed proposals for strengthening the role of innovation in ensuring the implementation of the sustainable development goals (SDG).
The results of the of the article - the influence of innovation factor on the process of achieving the goals of sustainable development of regions and substantiated problems that require the strengthening of the role of the state regional policy.
Conclusions - modern regional economic policy needs to be specific, different from the traditional economy, approaches to the definition and implementation of sustainable innovative development. These features were summarized as the introduction of measures to balance the efforts of the state and the regions to get the maximum results for economic and social development, taking into account the innovation factor.
Key words: sustainable development, regions, innovation factor, regional policy, innovation.
Актуальшсть дослщження. В розвинутих краТ'нах реалiзацiя стратеги сталого розвитку передбачае перехщ до постшдус^ального сусптьства, розвиток шновацшного потен^алу та штелектуального капталу як основи конкурентоспроможност економки. В сучасних умовах на регюнальний розвиток в УкраТ'ш здшснюе значний вплив сукупнють негативних як внутршшх чинниш, обумовлених економiчною, пол^ичною нестабтьнютю та збройним протистоянням на Сход^ так i зовшшшх чинниш, спричинених суттевими структурними змшами, у тому чи^ й геопол^ичними, що потребуе системного дослщження нових умов вщтворення потен^алу регюшв УкраТни та забезпечення Т'х сталого розвитку. З цих позицш, розвиток регiонiв у контекст реалiзацiТ Стратеги сталого розвитку УкраТни до 2020 року (Стратепя 2020) [1], повинно сприяти реалiзацiТ завдань за вектором вщповщальносп, що передбачае реформу регюнальноТ полiтики.
Аналiз ocTaHHix дослiджень i публiкацiй. CTyniHb дослiдження дано! проблеми вченими. Теоретико-методолопчш засади регiонального розвитку та формування регюнальноТ' пол^ики розвинули такi вiдомi зарубiжнi та вiтчизнянi вченi, як Б. Асхайм та А.1заксен, Е..Дж. Блейклi, М. Габрель, Б.-А.Лундвал i Б. Йонсон, З. Герасимчук, С. Дорогунцов, В. Загорський, В. Крав^в, О.Шаблш, М. Чумаченко та шшк Заслуговують на увагу дослiдження й обфунтування важливоТ' ролi сприятливого екосередовища як системи взаемоди окремих елемен^в природного середовища, що обумовлюе економiчний розвиток регiонiв [2]. Разом ус цi питання набирають нового пщтексту пiсля прийняття у вереснi 2015 року в Нью-Йорку 193 державами-членами Оргашзацп Об'еднаних Нацш нового Порядку денного у сферi сталого розвитку на перюд пiсля 2015 року [3] - глобально'' програми по лквщаци бщносп до 2030 року й забезпеченню сталого майбутнього. Ц^ сталого розвитку (ЦСР) стосуються найбтьш важливих економiчних, соцiальних, екологiчних i управлшських проблем сьогодення, отже дослщження проблем сталого розвитку актуалiзуються.
Метою написання статт е визначення характеру та особливостей забезпечення сталого розвитку регюшв УкраТни, що спричиняють необхщнють посилення шновацшного фактору та реалiзацiТ шновацшних механiзмiв.
Для досягнення мети ставилися таю завдання: визначити та охарактеризувати сутнють сучасного етапу концепцп сталого розвитку та ТТ значення для економки регiонiв УкраТни; виявити стан впливу шновацшного фактору на забезпечення сталого регюнального розвитку; обфунтувати передумови та розробити пропозицп щодо посилення процеав iнновацiйного розвитку на рiвнi регiональноТ' економiки.
Постановка проблеми. В сучасних умовах виникае необхщнють у новому пiдходi до формування соцiально-економiчноТ пол^ики на регiональному рiвнi й розробцi методiв економiчного регулювання процесiв соцiо-еколого-економiчного розвитку регiонiв на основi аналiзу проблем свiтового досвщу формування системи управлiння в регюш з урахуванням взаемодiТ' з рiзними господарюючими суб'ектами, вивчення економiчних передумов i закономiрностей формування структури ^е'Т системи. Оскiльки прiоритетним завданням сталого розвитку регюшв УкраТни мае бути забезпечення стабтьного економiчного зростання, особливо'Т уваги потребують питання встановлення основних чинниш цього зростання, особливосп Т'х залучення в практику господарювання та оцшки ефективностi механiзмiв регулювання цих процеав. У цьому контексп регюнальш аспекти економiчного зростання для досягнення цтей сталого
розвитку повинж, на нашу думку, започатковуватися на положеннях нового регiоналiзму та шновацшно' теори' розвитку та механiзмах 'хнього практичного упровадження.
Результати дослiдження. До початку XXI стол^тя в державах планети склалося небезпечне со^ально-пол^ичне розшарування рiвня якостi життя людей, домшував залишковий пiдхiд до Цтей Декларацiï тисячорiччя. Найбiльш розвиненi кражи (США, бвросоюз, Япошя та Ы.), так званi суспiльства споживання, де проживае близько 20% населення планети, витрачають бiльше 80% ресурсiв Земл^ виробляючи три чвертi усiх вiдходiв. У цих кра'нах на душу населення припадае вщ 25 до 50 тис. дол. США валового внутршнього доходу. Нагадаемо, що у середин 70-х рр. XX-го ст. Програмою ООН по навколишньому середовищу була сформульована концеп^я й поняття «розвиток без руйнування». Надалi на змЫу 'й прийшла концепцiя «екорозвитку» - екологiчно прийнятний розвиток або розвиток, що прагне нанести найменший негативний вплив на навколишне середовище й, отже, найменший еколопчний збиток. Поняття сталого розвитку («sustainable development») вперше увмшло в мiжнародний оборот в 1987 роц пiсля опублкування й схвалення Генеральною асамблеею ООН доповд Комiсiï з навколишнього середовища й розвитку, очолювано'' прем'ер-мiнiстром Норвеги' Г.Х. Брутланд. як тривалий безперервний розвиток, що забезпечуе потреби людей, що живуть сьогоды, без шкоди задоволенню потреб майбутнiх поколiнь [4]. Як правило, у змют термЫа видiлено два iмперативи: iмператив еколопчно'' стабiльностi й iмператив соцiально-економiчно'' стабтьносп.
На початку ХХ1 ст. ноосферний пщхщ до формування стратегiй економiчного розвитку отримав бiльш реальну конструкцш i сьогоднi, в умовах становлення ново'' технiко-економiчноï парадигми виробництва, стае провщною iдеологiею теоретично'' та практично'' економки постiндустрiального суспiльства. У цьому контексп, слiд значити, що у щоденнику 1931 року В.1. Вернадський зазначав: «Ми переживаемо не кризу, що хвилюе слабк душi, а найбтьший перелом у жигп людства, що вiдбуваеться один раз у тисячорiччя, переживаемо науковi досягнення, рiвних яким не бачили довгi поколшня наших предкiв. ... Ми ттьки починаемо усвiдомлювати могутнiсть вiльно'' науково'' думки, найбiльшоï творчо' сили homosapiens, людсько' вiльноï особистостi, величного нам вщомого прояву космiчноï сили, царство якого попереду. Воно цим шляхом неочкувано швидко до нас наближаеться [5]».
Основы компоненти сталого розвитку, а саме, економiчне зростання, со^альний добробут й захист навколишнього середовища, мають однаково велике значення. Вони взаемозалежн й повиннi розглядатися на комплексна i збалансованiй основi. Як правило, на практик це означае пошук компромюу (найчастiше, у короткостроковш перспективi) мiж складовими. Звiдси, сталий розвиток вважаеться безперервним процесом штеграцп, рiвноваги й управлiння компромiсами. До того ж, у центрi шрамщи перебувае управлiння, що здiйснюеться вщповщними iнститутами. Цей четвертий компонент був доданий Комiсiею ООН з питань сталого розвитку шзшше як центральне ядро.
У вже згаданому Порядку денному у сферi сталого розвитку на перюд пюля 2015 року [3] слщ звернути на цл що мають безпосередне вщношення до теми нашого дослщження: «Цть 8 - Сприяти неухильному, комплексному й сталому економiчному зростанню, повнiй й продуктивна зайнятостi й гiдно'' роботи для вах; Цiль 9 - створити гнучку шфраструктуру, сприяти всеосяжнш i стiйкiй iндустрiалiзацi'', заохочувати шновацп. Цiль 10: Зменшити нерiвнiсть усередин кра'н i мiж ними. Цть 11: Зробити мiста й населен пункти вiдкритими, безпечними, життездатними й стшкими».
Важливiсть стратегiчного планування в якост важеля для прямого державного впливу на процеси сталого вщтворення регюнальних систем збтьшуеться на сучасному етап реформування системи регiонального розвитку. Стратепчне планування регiонального розвитку було започатковане в Укра'ш у 2006 ро^ - з моменту прийняття Державно'' стратеги репонального розвитку на перюд до 2015 року. Проте аналiз чинного шституцшно-правового поля Укра'ни у сферi забезпечення стабiльного збалансованого репонального розвитку дозволяе визначити системы проблеми, що гальмують процес реформування державного управлшня репональним розвитком. Недосконалють iнституцiйно-правового забезпечення створюе реальнi перешкоди формуванню стратегiчних орiентирiв регiонального розвитку.
Дослщження показують, що значнi територiальнi деформацiï у рiвнi економiчного розвитку спричинеш наступними факторами: галузеве планування за командно-адмшютративно'' системи не дозволяло ставити на перше мюце проблеми регюшв; застарте та недосконале шфраструктурне забезпечення; старi промисловi пiдприемства, 'х неконкурентоспроможнiсть та неадаптованiсть до умов ринково'' економiки; низька iнновацiйна активнють; вiдсутнiсть складених карт iнвестицiйноï привабливосп територiй; складна ситуацiя на ринку праф; деградуюче довкiлля [6]. .У Державнш стратегi'' регiонального розвитку на перюд до 2020 року пщвищення рiвня iнновацiйно'' та iнвестицiйноï спроможносп регiонiв визнано головною метою державно' регюнально' полiтики [7].
Приклади кра'н. вказують саме на шновацшы чинники забезпечення сталого розвитку. Зокрема, мiжнароднi експерты порiвняння показують, що до п'я^рки кра'н, якi лiдирують за обсягами Ывестицш у НДДКР в абсолютному виражены (видатки на НДДКР) увiйшли великi економiчнi держави: США, за якими щуть Китай, Япоыя, Нiмеччина й Республiка Корея. Однак рейтинг змшюеться докорiнно при використанш даних, якi будуть застосовуватися для моыторингу ЦСР 9 (видатки на НДДКР у вщсотковому вiдношеннi до ВВП): свп"овим лiдером е Республка Корея, за якою йдуть 1зра'ль, Японiя, Фiнляндiя й Швецiя. Протягом деякого часу регюни встановлювали сво'' власнi плановi норми видаткiв, зокрема, найбтьш вщомою е мета бвропейського Союзу, що передбачае збiльшення загального обсягу швестицш у НДДКР до 3% ВВП до 2020 року.
У розрiзi окремих прикладiв, бiльшiсть патентiв, виданих шдшським громадянам, стосуються високотехнологiчних винаходiв. Для пiдтримки цього потенцiалу уряд швестуе такi новi галузi, як проектування л^альних апаратiв, нанотехнологи й «зелеш» джерела енерги й використовуе шдшський потенцiал в галузi 1КТ для скорочення нерiвностi мiж мютами й сiльською мiсцевiстю та створюе центри передового досвiду в сферi сiльськогосподарських наук, намагаючись переломити тривожну тенденцш падiння урожайностi деяких основних продовольчих культур. ^м того, lндiя стае центром «помiрних iнновацiй» з и зростаючим мiсцевим ринком винаходiв для малозабезпечених верств населення, таких як недороге медичш обладнання або мiкроавтомобiль Тата - «Нано Твют» [8].
Катастрофа на Фукусiмi в березш 2011 р. зробила глибокий вплив на науку. Вона порвала довiру громадськостi Япони не ттьки до ядерно! технологи, але й до нанотехнологш у цiлому. Уряд почав кроки по вщновленню довiри населення, зокрема, були органiзованi дискусп, i вперше визнана важливiсть наукового консультування в процесi прийняття ршень. Пiсля катастрофи на Фукусiмi уряд виршив активiзувати роботу з розвитку й використання поновлюваних джерел енергп. Опублiкований через усього кiлька мiсяцiв пiсля фукуамсько'Т катастрофи Четвертий план основних заход'т у галуз'! науки й технологи' (2011 р.) докоршно в^знявся вщ сво'Тх попереднимв. У ньому вже не було прюритетних сфер для НДДКР, а замють цього минулого позначенi три ключовi сфери подальших зусиль: вщновлення й реконструкцiя пiсля катастрофи на Фукуам^ «зеленi шновацп» i «шновацп для життя» [8].
Слiд також зазначити, що у 2014 р. у результат зниження на 80% видатш, пов'язаних з виробництвом систем перетворення сонячноТ' енергп, глобальш швестицп в технологи використання поновлюваних джерел енергИ збiльшилися на 16%. Варто очкувати, що в результатi прагнення краж до досягнення нових цтей сталого розвитку тенденцiя забезпечення «зеленого» росту прискориться.
Стосовно УкраТни, то характерною ознакою сучасного стану економки регiонiв залишаеться переважно ресурсний тип розвитку, коли бшьшу частку в обсязi реалiзованоТ продукцiТ на внутршньому ринку та у експортi займае сировина та ресурсномютка продукцiя, що у бшьшому ступенi обумовлено фшансовими проблемами. Згiдно з результатам мошторингу, бюджетний процес на мiсцевому рiвнi мае цiлу низку недолiкiв: не оприлюднення проектiв рiшення про бюджет чи недотримання термов та повноти оприлюднення, недотримання термiнiв затвердження бюджету, передбачених законодавством, обмеження доступу громадян на сеси мiсцевих рад та небажання оргашв влади проводити консультаци з громадянами щодо проектiв бюдже^в. Зазначене суттево знижуе якiсть життя населення у бшьшосп регiонiв. Так, за нацюнальною межею вiдносноТ бщносп у 2013 р. до бщного населення вiдносилося 24,5% населення, а серед домогосподарств стьсько'Т мiсцевостi - 34,1%., серед домогосподарств з трьома та бтьше дпъми -59,2%. Оцшка бiдностi за умовами життя на основi показникiв депривацiТ показуе, що у 2013 р. 24% домогосподарств УкраТни слiд було вщнести до бiдних, а у стьськш мiсцевостi - 45%, оскiльки вони мали 6 та бтьше ознак дериваци [9].
Мшютерство регiонального розвитку, будiвництва та житлово-комунального господарства УкраТни оприлюднило комплексне рейтингове оцшювання соцiально-економiчного розвитку регiонiв за сiчень-грудень 2015 року. Так, згщно Монiторингу соцiально-економiчного розвитку регiонiв за перелiком показниш оцiнки, наведених у додатку 1 до постанови Кабшету Мiнiстрiв УкраТни вщ 21.10.2015 № 856 «Про затвердження Порядку та Методики проведення мошторингу та оцшки результативностi реалiзацiТ державноТ регiональноТ полiтики», оцiнка здмснювалася та такими напрямами: 1) економiчна ефективнiсть; 2) iнвестицiйний розвиток та зовнiшньоекономiчна спiвпраця; 3) фiнансова самодостатнють; 4) ефективнiсть ринку працi (дан за показниками: рiвень безробiття та рiвень зайнятостi розрахованi за ачень - вересень 2015 року); 5) розвиток шфраструктури; 6) вiдновлювана енергетика та енергоефективнють [10]. За результатами зазначеного оцшювання в 2015 роц найкращими регiонами за рiвнем соцiально-економiчного розвитку стали мiсто КиТв, Днтропетровська, КиТвська, Вiнницька та Харкiвська обласп. У свою чергу останнi 5 позицш у списку зайняли Черкаська, Терноптьська, Одеська, Донецька та Луганська обласп (рис. 1). Так, зокрема, самодостатнють ДыпропетровськоТ' областi зросла в порiвняннi з 2014 роком на 33,2%, а КиТ'вськоТ' - на 1Т самодостатнiсть 45%.
Результати ще одного дослщження показали, що найсильшшими областями в iнфраструктурному розвитку були: Юровоградська, Тернопiльська, Чернiвецька, Житомирська та Черкаська; найгiршi показники розвитку шфраструктури належали таким областям: Сумська, Хмельницька, Закарпатська, 1вано-Франкiвська та Одеська. Найсильышими складовими iнфраструктури за дослщжуваний перiод стали: складова житлово-комунального господарства, складова зв'язку та рекреацшна складова. Експерти також розробили рекомендаци для украТ'нськоТ влади та органiв самоврядування щодо проек^в, якi слiд врахувати при розроб^ стратегiй регiонального розвитку та цтьових регiональних програм.
Даш дослщження розвитку шфраструктури 22-х областей УкраТни було представлено пщ час круглого столу «1нфраструктура регюшв УкраТни. Прюритети модернiзацiТ», що пройшов 19 ачня у м.Киевi. Захiд вщбувся в рамках проекту, що було реалiзовано Представництвом Фонду iменi Фр^ха Еберта в УкраТнi у партнеров з Полiським фондом мiжнародних та регюнальних дослiджень i Асоцiацiею регюнальних аналiтичних центрiв [11 ].
Досягти сталого розвитку регюшв та краТ'ни в цтому можливо лише на основi реалiзацiТ довгостроковоТ' програми переходу економки УкраТни на iнновацiйну модель розвитку та ТТ конкретизац^' на регюнальному рiвнi, що базуеться на використанш принципово новоТ' технiки, сучасноТ технолог^' та
залученнi робочо' сили ново''' якостi. Однак держава не здшснюе пiдтримку iнновацiйного розвитку регюшв, не стимулюе iнновацiйну дiяльнiсть пiдприeмств. Гiстограма розподiлу обсягу витрат за напрямами шновацшно''' дiяльностi за регюнами у 2015 роцi (рис. 2) показуе, що 2 репони - м. КиТ'в та Днтропетровська область здiйснювали витрати на шновацшну дiяльнiсть в iнтервалi вiд 1 до 8 млрд. грн., найбтьша частка регiонiв припадае на штервал витрат 14-49 млн. грн.. Загалом, цей процес вкрай нерiвномiрний.
Рисунок 1. Оцнка соцiально-економiчного розвитку регiонiв за сiчень-грудень 2015 року за напрямом «економiчна ефективнiсть».
Джерело: [10].
5
8-1 млрд 999-400 399-200 199-100 99-50 млн 49-14 млн до 10 млн грн млн грн млн грн млн грн грн грн грн
Рисунок 2. Пстограма розподшу обсягу витрат за напрямами шновацшно! дiяльностi за регюнами у 2015 роцi
Джерело: побудовано за даними [12].
За даними обстеження 2012-2014 рр.[12] найвищий рiвень шновацшно''' активност спостерiгався на пщприемствах РiвненськоТ', lвано-ФранкiвськоТ' та ХаркiвськоТ' областей. Найвища частка технолопчно iнновацiйних пщприемств у Харкiвськiй (16,8%), lвано-Франкiвськiй (16,4%) та Рiвненськiй (15,1%) областях;
нетехнологiчно шновацшних пiдприемств - у Рiвненськiй (14,7%), Кшвськш (11,6%) та Вiнницькiй (11,0%) областях. Серед вагомих причин не здшснювати шновацп протягом 2012-2014рр. були: низький попит на шновацп на ринку, впроваджен ранiше шноваци, через дуже низьку конкуренцю пiдприемства на ринку, вщсутнють хороших iдей або можливостей для iнновацiй. Також здшснювати шноваци перешкоджали такi фактори, як вщсутнють кош^в у межах пщприемства, кредитiв або прямих iнвестицiй, квалiфiкованих працiвникiв в рамках пiдприемства, труднощi в отриманнi державно'' допомоги або субсидш для iнновацiй, вiдсутнiсть партнерiв по спiвпрацi, невизначений попит на шновацшн ще'', занадто велика конкурен^я на ринку.
Важливу роль в реалiзацiТ' концепцп сталого розвитку в^грають екоiнновацiТ. В оприлюдненiй офiцiйнiй статистик Укра'ни щодо стану науково' та шновацшно''' дiяльностi в 2015 роц вперше були представленi данi щодо впровадження природоохоронних шновацш, якi показують, що в перiод 2012-2014 рр. найбтьшою була частка пiдприемств Лугансько' та РiвненськоТ областi (табл. 1), в тому чи^ пiд час виробництва товарiв i послуг. Стосовно впроваджених природоохоронних шновацш .з метою замши частини викопних джерел енерги на вщновлювальш, частка пiдприемств була досить низькою в усiх регюнах, а в Тернопiльськiй, Хмельницькiй та Чершвецькш областях взагалi вiдсутня.
Таблиця 1. Розподiл пiдприeмств за видами впроваджених природоохоронних шновацш протягом 2012-2014 рр. за регюнами (вщсотмв вщ загально! кiлькостi iнновацiйно активних пщприемств)_
кшьмсть пiдприемств, з них з метою
№ якi впроваджували пщ час виробництва замши частини
п/п природоохоронш товарiв i послуг на викопних джерел енергм
iнновацil пiдприемствi на вщновлювальж
Укра'на 24,4 21,5 2,4
1 АРК - - -
2 Вшницька 34,2 30,8 2,7
3 Волинська 16,2 14,9 1,4
4 Днтропетровська 27,4 26,2 2,3
5 Донецька 28,9 26,7 -
6 Житомирська 22,2 20,2 4,0
7 Закарпатська 16,7 15,2 3,0
8 Запорiзька 22,5 19,7 2,9
9 1вано-Франмвська 21,6 19,4 2,2
10 Ки'вська 26,5 23,5 1,9
11 Юровоградська 23,8 22,6 7,1
12 Луганська 50,0 33,3 -
13 Львiвська 26,0 23,0 3,0
14 Микола'вська 19,3 18,3 1,8
15 Одеська 23,7 20,5 3,3
16 Полтавська 31,7 25,0 3,3
17 Рiвненська 48,3 45,6 3,4
18 Сумська 24,6 23,1 1,5
19 Терноптьська 20,5 17,9 -
20 Харкiвська 20,6 16,6 1,1
21 Херсонська 27,4 26,0 2,7
22 Хмельницька 16,3 12,5 -
23 Черкаська 11,8 11,8 1,2
24 Чершвецька 22,7 18,2 -
25 Чернiгiвська 28,7 27,7 3,0
26 м. Ки'в 21,8 18,0 2,9
27 м. Севастополь - - -
Джерело: складено за даними [12]
Узагальнен дослiдження показують, що скорочення обсяпв виробництва у промисловш галузi пiсля розпаду СРСР вщповщно вiдобразилось на викидах парникових газiв (ПГ) в даному секторi. Також важливу роль у трендi викидiв ПГ вiдiграе кон'юнктура ринку на метали та продукти хiмiчноТ промисловосл, виробництво яких в УкраТнi е значним. Найбтьшим джерелом викидiв вуглекислого газу в секторi е дiяльнiсть, пов'язана iз виробництвом чавуну, сталi та феросплавiв. Зазначене суттево впливае на якють життя населення. Слщ зазначити, що Укра'на мае значний досвщ в упровадженнi ринкових мехашзмах Кiотського протоколу, а тому мае можливють взяти активну участь у розбудовi iнновацiйних механiзмiв, що започатковуються на Механiзмi Чистого Розвитку (МЧР), Сптьного Впровадження (СВ) i 1^жнародно'| Торгiвлi Викидами. Для цього можливють доступу до фшансових iнструментiв на кшталт Зеленого Клiматичного Фонду, Адаптацшного Фонду, Фонду Компенсацп Збиткiв мае бути додатково дослщжена i
узгоджена з краТнами-донорами, зважаючи на особливостi ситуаци в УкраТн1. Hapa3i доступ до цих шструмен^в мають лише краТни, що розвиваються [13].
З економiчноТ точки зору, якiсть життя показуе, наскiльки держава виконуе свою основну функцю -розподiляe обмеженi ресурси. За визначенням ВсесвгтньоТ оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ), якють життя -сприйняття iндивiдом свого положення в культурному й цшнюному контекстах його життя й у зв'язку iз цшями, потребами й iнтересами цього Ыдивща. Вибiр показникiв для оцшки якостi життя - досить складна й вщповщальна процедура i не тшьки тому, що багатомiрним е саме поняття. Бiльшiсть iз цих оцЫок мають суб'ективний характер, так як рiзнi прiоритети рiзних груп людей у рiзних краТнах. Тому в мiжнародних дослiдженнях поеднуються об'ективн (статистичнi) i суб'ективнi вимiри (наприклад, соцiальнi зв'язки, сiмейнi цiнностi, полгтична й соцiальна стабiльнiсть), заснованi на регулярних масових опитуваннях населення або оцшках експертiв. Такi iнструменти розроблеш ООН i Всесвiтньою органiзацiею охорони здоров'я, Свгтовим банком, Мiжнародною оргашза^ею дослiджень якостi життя (International Society for Quality-of-Life Studies), деякими ЗМ1.
Для регiонiв УкраТни використання суб'ективних оцшок поки неможливо - для цього потрiбнi регулярнi соцiологiчнi обстеження, репрезентативш для кожного регiонального суб'екта. Тому в нашому дослiдженнi будемо використовувати об'ективш (статистичнi) данi, хоча з Тхньою допомогою можна вимiряти далеко не всi компоненти якост життя. Для здiйснення розрахункiв нами були складен вiдповiднi матрицi, а узагальненн результати дали можливiсть здшснити групування регiонiв,яке показало, що дуже високий рiвень життя у 2015 роц спостерiгався у м. Киевi (рис. 3). Високий - у КиТвськш областi, середнiй рiвень -1вано-Франмвськш, Львiвськiй, Одеськiй, Чернiвецькiй, Полтавськш областях решта регiонiв - вщносяться до градацп «низький рiвень» якост життя. З моменту минулого дослщження (2011 р.) стан майже не змшився.
ь ц
д о
о
ь
Б
25
20
15
н о
е р
10
5
23
11
1ЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧЧ I
19
0,800 < Rj < 1,000 (дуже високий)
0,600 < Rj < 0,799 (високий)
0,500 < Rj < 0,599 (середнш)
0,300 < Rj < 0,499 (низький)
5
2
0
Рисунок 3. Пстограма групування репошв Украши за шдексом якостi життя у 2011 та 2015 рр.
Джерело: складено автором на основi вiдповiдних розрахункiв
Одшею з найбiльш комплексних методик оцшки успiхiв краТ'н у забезпеченнi сталого розвитку е методика, запропонована Св^овим центром даних з геоiнформатики та сталого розвитку (СЦД-УкраТ'на). Вiдповiдно до зазначеного методичного пщходу успiхи краТ'н у напрямку реалiзацN концепцп сталого розвитку оцшюються за значенням штегрального показника, який розраховуеться на основi двох комплексних показникiв: «Якють життя» та «Безпека життя». Так, вщповщно до результатiв дослiдження СЦД-УкраТна протягом 2007-2013 рр. краТ'нами-лщерами в реалiзацiТ' концепцп сталого розвитку е (в алфав^ному порядку): Австралiя, Австрiя, Великобриташя, Данiя, lрландiя, lсландiя, Канада, Люксембург, Нова Зеландiя, Норвегiя, США, Фiнляндiя, Швейцарiя, Швецiя. Всi зазначенi кра'Тни-лщери рейтингу сталого розвитку е: високорозвиненими кражами, що е досить лопчним, осктьки не всi кра'Тни можуть собi дозволити реалiзацiю концепцп сталого розвитку [14].
Досвщ краТ'н бвропейського Союзу показуе, що полiтика вирiвнювання соцiально-економiчного розвитку регiонiв, характерна для епохи первинно'Т iндустрiалiзацiТ', i розрахована на розмщення в регiонах основних фондiв, призначених для випуску типово'Т масовоТ' продукцп й концентрацп робочо'Т сили, була замiнена на пол^ику вирiвнювання наслiдкiв вiдкриття внутрiшнього ринку. В Укра'Тш ж бюджетне вирiвнювання вiдсталих в адаптацп до ринкових умов репошв поки не привело до очкуваних результат. Для управлшня регiональним розвитком в краТн в цтому й до цього часу використовуеться обмежений набiр iнструментiв, що зводиться в основному до бюджетних трансферов i державних цiльових програм.
В регюш на даний момент створено немало ЫструменОв пiдтримки шновацмно'Т дiяльностi i об'ектiв iнновацiйноТ' шфраструктури. Проте, вони працюють недостатньо ефективно, зважаючи на нескоординованiсть мiж собою, низького рiвня кооперацп, горизонтально'' i вертикально'' взаемодп. Територiальнi iнновацiйнi
кластери, технолопчш платформи, iнжинiринговi центри, держкомпани, що реалiзовують програми iнновацiйного розвитку, центри акселераци стартапiв при вузах i так далi дiють, не використовуючи можливоТ' синерги з iншими гравцями ринку шновацш. Тому Р1Ц може взяти на себе функцш синхрошзаци дiяльностi суб'ектiв шновацшноТ' екосистеми i державних iнструментiв пiдтримки iнновацiй.
Основою пропозици Р1Ц як центру компетенцш в сферi розвитку iнновацiйноТ екосистеми е розробка i пропозицiя на ринку штегрованих продуктiв, що забезпечують формування ефективних iнновацiйних екосистем на користь основних груп кшетчв: оргашв регiональноТ влади, суб'ектiв Укра'Тни, вищих учбових закладiв i наукових центрiв, корпорацiй. Р1Ц виявлятиме внутрiшнi конфлкти i «розриви» в рамках локальних шновацшних екосистем або регiональноТ шновацшноТ екосистеми в цiлому, вироблятиме оптимальш пiдходи до вирiшення наявних проблем, а також забезпечуватиме проектування i збiрку ефективних екосистем на пiдставi знань про iнструменти, що юнують на ринку, та Тх постачальнимв.
Для забезпечення сталого соцiально-економiчного розвитку регюшв необхiдно створити дiеву державну систему економiчного (податкового, кредитного, страхового) стимулювання шновацшноТ дiяльностi, вiдновити шльгове оподаткування для iнновацiйного бiзнесу, покращити фшансування сфери науково-дослiдних i дослщно-конструкторських робiт, так, щоб воно було спрямовано на постшний потiк наукових розробок, випереджаючих закордонш аналоги, i передбачало доведення Тх до реалiзацiТ. Це сприятиме переведенню економiки регюшв на бтьш високий технологiчний рiвень, збiльшенню частки високотехнологiчних виробництв новп~шх технологiчних укладiв.
lнновацiйний розвиток економки регiонiв не може бути забезпечений за рахунок державного фшансування, але ц кошти повиннi слугувати каталiзатором iнновацiйних процесiв, збереження науково-дослщних i проектних iнститутiв з поступовим Тх «вбудовуванням» у нову шновацшну екосистему; формування динамiчних iнновацiйних кластерiв у границях старих промислових агломерацш, що сполучать iнновацiйну дiяльнiсть великих пщприемств як важливих гравцiв новоТ системи; створення прюритетноТ' пiдтримки в коротко- i середньостроковiй перспективi iнновацiйних проектiв, що реалiзують перспективнi технолопчш розробки, якi здiйснюють внесок у стшкий розвиток сформованих технологiчних кластерiв; надання Регiональним фондом iнновацiйного розвитку технолопчних послуг, що включають навчання персоналу, сприяння сертифкаци продукци й т.к Отже, Регюнальний фонд шновацшного розвитку (РФ1Р) повинен дiяти на наступних положеннях: орiентацiя на перших етапах повинна бути не сттьки на макроекономiчнi результати реалiзацiТ проеклв, скiльки на демонстрацiю бiльш ефективноТ й сучасноТ' моделi iнновацiйного зростання державно-приватного партнерства; формування довiри до нових шститулв повинна досягатися за рахунок того, що до складу вищих оргашв управлшня й наглядових рад РФ1Р входять представники держави й бiзнесу, ям користуються визнаною повагою в суспшьсга й у дтовому середовищi; При цьому на регюнальному рiвнi вирiшуються наступнi завдання: стратепчне й оперативне (у рамках свое'Т компетенци) управлiння iнновацiйною сферою; фшансування регюнальних iнновацiйних проектiв; пщтримка «мiсцевих» iнновацiйно-активних пiдприемств; залучення внутршшх i зовнiшнiх iнвестицiй в шновацшш проекти; налагодження внутршньоТ' й зовшшньоТ кооперацп й iншi. Важливою е й пщтримка регюнальною адмiнiстрацiею шновацшно-активних компанiй при Тхнiй участi у державних тендерах i при зверненш в державнi «iнститути розвитку» шляхом надання гарантшних листiв, що пщтверджують благонадiйнiсть компанп й зацiкавленiсть регюну в реалiзацiТ iнновацiйного проекту, що подаеться..
Ефективними iнструментами регулювання в нових умовах можуть стати гнучке регулювання ринку робочоТ сили, бтьш дiева мiграцiйна полiтика, державнi закутвл^ «розумна» спецiалiзацiя регiонiв (цiльова орiентацiя державних iнвестицiй на областi, що володшть бiльшим потенцiалом розвитку i якi забезпечують мiжрегiональнi конкурентнi переваги). Вщмшнютю стратегiй «розумноТ» спецiалiзацiТ вщ традицiйних пiдходiв мае стати активний процес пошуку пiдприемцiв, фокус на формуванш кращого середовища для взаемоди й реалiзацiТ потенцiалу рiзних економiчних агентiв, посилення значення суспiльних штереав i потреб (розбудовi iнновацiйних екосистем).
Таким чином, якими б не були свп^ поди та якби не впливали глобалiзацiйнi виклики на розвиток нацюнальноТ економiки, завдання шновацшного розвитку й створення розвинутоТ виробничоТ та соцiальноТ iнфраструктури як основи для економiчного зростання й пщвищення якостi життя населення залишаються невщкладними. В умовах невизначеностi та постшних ризикiв для функцiонування бiзнес-середовища виникае необхщнють створення системи iнститутiв розвитку регюшв, спрямовано'' на активiзацiю механiзмiв розробки та реалiзацй' державно'' економiчноТ полiтики при виявленнi органiзацiйних, функцюнальних та структурних проблем просторового розвитку. Саме з позицш технологiчноТ модершзаци повиннi формуватися адекватнi методи учасп держави в регулюваннi та управлшш, економiко-правовi норми, правила, регулятори. Мехашзмом, що сприяе розв'язанню зазначених вище завдань щодо розвитку й диверсифкованосп економш й дозволяе пiдвищити ефективнють використання державних ресурсiв, е спецiалiзованi органiзацiТ з державною участю - шститути розвитку, якi можуть стати каталiзаторами приватних iнвестицiй у прюритетш сектори й галузi економiки, будуть сприяти впровадженню iнновацiй, полiпшуватимуть шституцюнальне середовище.
При здiйсненнi такоТ трансформаци пiдходiв до проектування i управлшня розвитком з'являються новi i змшюеться змiст дiючих механiзмiв: екологiчний менеджмент трансформуеться в регюнальний еколопчний шновацшний менеджмент; використання пiдходу процесних шновацш у новiй iдеологiТ дозволяе не ттьки модернiзувати виробництво, але й оргашзувати генерацiю i реалiзацiю затребуваних ресурсозбер^аючих
технологiчних ршень; нормативно-праве поле трансферу знань i технологш дозволяе, по cyTi, нормативно закртити iнновацiйний iмператив, як головну вимога до будь-якоТ дiяльностi.
Висновки. Забезпечення збалансованого соцiально-економiчного розвитку репошв Украши сприяе економiчному зростанню, пщвищенню рiвня i якостi життя населення та е суттевою передумовою забезпечення стабтьносл в державi. При цьому, зважаючи на склады сусптьш процеси, що характеры для нашоТ краши в останнiй перiод та наявш пiдходи i тенденцiï в управлшш регiональним розвитком европейських краш, все бтьшоТ актуальностi в сучасних умовах набувае використання пiдходiв концепцiï сталого розвитку.
Створення шституцшних умов i стимулiв для поширення та впровадження шновацш в силу взаемообумовленостi розвитку рiзнорiвневих господарюючих систем, дозволить забезпечити ефективне використання i розвиток науково-технолопчного потенцiалу регiонiв. Окрiм того, сприятиме пщвищенню результативности науково-технологiчноï спiвпрацi мiж учасниками регiональноï iнновацiйноï екосистеми (Р1ЕС), що проявлятиметься у розширеннi сфери технолопчноТ кооперацiï, нарощуваннi технологiчного потен^алу економiки регiону, збiльшеннi його учасп у мiжнародному ринку високотехнологiчноï продукци'. Ефективна Р1ЕС забезпечить включення репошв в глобальний науково-технолопчний розвиток та свпювий знанневий простiр, що сприятиме масштабному залученню фiнансових i кадрових ресурав у соцiально-економiчний розвиток економш, збiльшенню обороту зовнiшньоï торгiвлi високотехнолопчною продукцiею та технологiями. На рiвнi краши, це дозволить довести частку шновацмноГ продукцiï в обсязi виробництва продукци до рiвня 50%; рiвень наукоемностi продукцiï складе бiльше 4%. Частка технологш пятого технологiчного укладу в промисловосп збiльшиться у 3-4 рази. Питома вага швестицш шновацшного спрямування складе бiльше 25%.
Досягнення цтей сталого регiонального розвитку на шновацшнш основi передбачае iстотне пщвищення ролi та вiдповiдальностi мiсцевих державних адмшютрацш, органiв мiсцевого самоврядування i територiальних громад за соцiально-економiчний розвиток репошв.
Для найшвидшого вирiшення завдань лквщаци кризових явищ та пошуку механiзмiв економiчного розвитку Украши необхщно прискорити процес формування регiональноï шновацшноТ системи, спрямованоТ на активiзацiю господарськоТ дiяльностi територiй. Це повинно стати одним iз головних напрямiв державно!' економiчноï полiтики стосовно залучення науково-технолопчного та шновацшного потенцiалу регiонiв до виконання стратепчних завдань забезпечення конкурентоспроможност краши.
Домiнуючим для регiонiв Украши мае стати розвиток нарощування штелектуального потен^алу на заздалегiдь визначених прюритетних напрямах: розбудови знань i розвитку людського потенцiалу, навчання протягом життя, розвитку шформацшно-технолопчноТ iнфраструктури, впровадження критичних технологш, в тому числи ресурсозбер^аючих технологш, виробництва нових матерiалiв, впровадження бютехнологш, енергозберiгаючих технологiй; збiльшення частки ВРП, розподтеноТ на наукоемнi галузi сфери послуг; збiльшення темпiв зростання сектору креативних продук^в i послуг в економщ^ постiйне збiльшення чисельност дослiдницького потенцiалу; збiльшення питомоТ ваги пра^внимв високотехнологiчних галузей промисловостi; зростання середнього рiвня освiченостi економiчно активного населення Украши; зростання мобшьносп пра^вниш iнтелектуальноï працi; випереджаючi темпи зростання середшх доходiв працiвникiв iнтелектуальноï дiяльностi.
Список використаних джерел
1. Стратегя сталого розвитку «УкраУна-2020»: Указ Президента УкраУни вд 12.01.2015 р. №5/2015. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.Ua/laws/show/5/2015/print144364 0573621204.
2. Jackson D.J. (2014) What is an innovation ecosystem? National Science Foundation, Arlington, VA. Available at: http://erc-assoc.org/sites/ default/files/topics/policy_studies/DJackson_innovation%20Ecosystem_03-15-11.pdf
3. Draft resolution referred to the United Nations summit for the adoption of the post-2015 development agenda by the General Assembly at its sixty-ninth session «Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development». -https://documents-dds ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N15/285/73/PDF/N1528573.pdf?OpenElement
4. Брутланд Г.Х. Наше общее будущее. Доклад Комиссии ООН по окружающей среде и развитию. 1987. - М.: Прогресс, 1988. - 374 с..
5. Вернадский, В. И. Биосфера и ноосфера. - М. : Айрис-пресс, 2012. - 576 с
6. Свида 1.В. Зарубжний досвд формування та реалiзацiï полiтики сталого регонального розвитку: приклад для УкраУни //Науковий всник Херсонського державного унверситету. - Вип. 11. Частина 4. - 2015. - С. 104-109.
7. Державна стратег'я регюнального розвитку на перод до 2020 року: Постанова Кабнету Мiнiстрiв УкраУни в'д 06.08.2014 р. №385. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: -http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 385-2014-%D0%BF.
8. UNESCO. Science Report Towards 2030. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002354/235406e.pdf
9. Соц/'ально-економ/'чне становище домогосподарств УкраУни у 2013 роц (за даними вибiркового обстеження умов життя домогосподарств). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.
10.Монторинг соцально-економ'чного розвитку регюнiв за счень-грудень 2015 року. -http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/soczialno-ekonomichnij-rozvitok-oblasti/rejtingova-oczinka-soczialno-ekonomichnogo-rozvitku-regioniv-za-sichen-gruden-2015-roku.pdf
11. Стан та перспективи розвитку нфраструктури peaioHie УкраТни. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу http://pfirs.org/novini-fondu/vidviduj/item/373-373.html
12.Наукова та нноваЦйна дiяльнiсть у 2015 роц / Статистичний збipник. - К., 2016. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
13. Очкуваний нацонально-визначений внесок (ОНВВ) Украни до ново)' глобально!'шматично)'угоди: Аналтичн матер'али «Укра)на - 2030: полтика розвитку i кл'мат». - К., ПРООН в УкраУн, 2015. - 402 с.
14. Профлi кра)н // УкраУнський п'дроздл Свтовоао центру аео'нформатики та сталоао розвитку (СЦД-Укра)на) - Режим доступу: http://wdc.org.ua/uk/services/countryprofiles- visualization.
References
1. Stratehiya staloho rozvytku «Ukrayina-2020»: [Strategy of steady development is «Ukraine-2020»]: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 12.01.2015 no 5/2015. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015/print144364 0573621204.
2. Jackson D.J. (2014) What is an innovation ecosystem? National Science Foundation, Arlington, VA. : http://erc-assoc.org/sites/ default/files/topics/policy_studies/DJackson_Innovation%20Ecosystem_03-15-11.pdf
3. Draft resolution referred to the United Nations summit for the adoption of the post-2015 development agenda by the General Assembly at its sixty-ninth session «Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development». https://documents-ddsny.un.org/doc/UNDOC/GEN/ N15/285/73/PDF/N1528573.pdf?OpenElement
4. Vernadskyy, V. Y. Byosfera y noosfera. [Biosphere and noosphera]. Moscow: Ayrys-press, 2012. 576 p.
5. Brutland H..Kh. Nashe obshchee budushchee. Doklad Komyssyy OON po okruzhayushchey srede y razvytyyu. 1987. [Nashe the general future. Lecture to Commission of UNO on an environment and development]. Moscow: Prohress [Progress], 1988. 374 p
6. Svyda I.V. Zarubizhnyy dosvid formuvannya ta realizatsiyi polityky staloho rehional'noho rozvytku: pryklad dlya Ukrayiny [Foreign experience of forming and realization of policy of steady regional development: example for Ukraini]. Naukovyy visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu [Naukoviy announcer of the Kherson state university]. Vyp. 11. Chastyna 4. 2015. Р. 104-109.
7. Derzhavna stratehiya rehional'noho rozvytku na period do 2020 roku: [State strategy of regional development on a period to 2020 year]: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny [Decision of Cabinet of Ministers of Ukraine]. 06.08.2014. No 385. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF.
8. UNESCO. Science Report Towards 2030. http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002354/235406e.pdf
9. Sotsial'no-ekonomichne stanovyshche domohospodarstv Ukrayiny u 2013 rotsi (za danymy vybirkovoho obstezhennya umov zhyttya domohospodarstv) [Socio-economic position of housekeepings of Ukraine is in 2013 years (from data of selective inspection of terms of life of housekeepings]. www.ukrstat.gov.ua.
10.Monitorynh sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku rehioniv za sichen'-hruden' 2015 roku. [Monitoring of socio-economic development of regions is for January-December, 2015]. http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/ soczialno-ekonomichnij-rozvitok-oblasti/rejtingova-oczinka-soczialno-ekonomichnogo-rozvitku-regioniv-za-sichen-gruden-2015-roku.pdf
11.Stan ta perspektyvy rozvytku infrastruktury rehioniv Ukrayiny. [State and prospects of development of infrastructure of regions of Ukraine]. http://pfirs.org/novini-fondu/vidviduj/item/373-373.html
12.Naukova ta innovatsiyna diyal'nist' u 2015 rotsi [Scientific and innovative activity is in 2015 year }/ Statistical collection [Statystychnyy zbirnyk.]. http://www.ukrstat.gov.ua/
13.Ochikuvanyy natsional'no-vyznachenyy vnesok (ONVV) Ukrayiny do novoyi hlobal'noyi klimatychnoyi uhody: Analitychni materialy «Ukrayina - 2030: polityka rozvytku i klimat» [Expected nationally certain payment (ONVV) of Ukraine to the new global climatic agreement: Analytical materials are «Ukraine - 2030: policy of development and climate»]. K., PROON v Ukrayini, 2015, 402 р.
14.Profili krayin [Types of countries] Ukrayins'kyy pidrozdil Svitovoho tsentru heoinformatyky ta staloho rozvytku [Ukrainian subsection of the World center of гео нформатики and steady development]. http://wdc.org.ua/uk/ services/countryprofiles- visualization.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Федулова Любов 1вашвна, доктор eKOHOMi4HMx наук, професор кафедри менеджменту Кшвський нацюнальний торгiвельно-економiчний ушверситет e-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Федулова Любовь Ивановна, доктор экономических наук, профессор кафедры менеджмента Киевский национальный торгово-экономический университет e-mail: [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHOR
Fedulova Ljubov Ivanovna, doctor of economic sciences, professor of management department Kiev national trade and economic university e-mail: [email protected]
