CC BY
138
УДК 330:338.2:574 doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054
1рина Юрнвна Пiдоpичевa,
канд. етн. наук
1нститут eкoнoмiки пpoмиcлoвocтi HAH Укpaïни вул. Mapiï Kaпнicт, 2, м. Кт'в, 03057, Укpaïнa E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
1ННОВАЦ1ЙНА ЕКОСИСТЕМА В СУЧАСНИХ ЕКОНОМ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ1
Дocлiджeнo кoнцeпцiю iннoвaцiйнoï eкocиcтeми для oпиcy вiдкpитиx динaмiчниx He-peжeвиx (нeiepapxiчниx) cepeдoвищ, щo cклaдaютьcя з opгaнiзaцiй, людeй тa ш^шу^в, якi взaeмoдiють пpи cтвopeннi, викopиcтaннi тa пoшиpeннi iннoвaцiй.
Рoзглянyтo витоки пoxoджeння пoняття «iннoвaцiйнa eкocиcтeмa», зд^^та шиpo-кий oгляд лiтepaтypи з пpoблeмaтики eкocиcтeм. Викoнaнo aнaлiз бaзи Scopus зa пepioд 1996-2019 pp., який зacвiдчив, щo чacтoтa згaдyвaння cлoвocпoлyчeння «iннoвaцiйнa e^-cиcтeмa» пiдвищилacя зa ocтaннi дecять poкiв y дecятки paзiв i нapaзi зpocтae в гeoмeтpич-нiй пpoгpeciï. У 2019 p. cлoвocпoлyчeння «iннoвaцiйнa eкocиcтeмa» зycтpiчaлocя в тау^-вих жypнaлax y 119 paзiв чacтiшe, шж y 2009 p. Пpичoмy imepec дo цieï тeмaтики з чacoм нe згacae, a лишe пiдвищyeтьcя - y 2015-2019 pp. чacтoтa згaдyвaння цьoгo cлoвocпoлyчeн-ня збiльшилacя в 3,35 paзa, щo вкaзye нa aктyaльнicть дocлiджyвaнoï пpoблeмaтики.
Вcтaнoвлeнo, щo, нeзвaжaючи нa шиpoкe зacтocyвaння тepмiнa «iннoвaцiйнa e^^c-тeмa» в aкaдeмiчнoмy, пoлiтичнoмy тa бiзнecoвoмy cepeдoвищax, cepeд фaxiвцiв нeмae тон-ce^ycy з пpивoдy тoгo, щo нacпpaвдi являе coбoю iннoвaцiйнa eкocиcтeмa. Дaнa cтaття e cпpoбoю здiйcнити вжшк y тpивaючi диcкyciï. Для ^oro пpoaнaлiзoвaнo piзнi пoгляди та-утовщв i фaxiвцiв-пpaктикiв нa фeнoмeн iннoвaцiйниx eкocиcтeм, якi cиcтeмaтизoвaнo i згpyпoвaнo в чoтиpи пiдxoди: eкocиcтeми, opгaнiзoвaнi нaвкoлo фoкycнoï (цeнтpaльнoï) ф> pми; eкocиcтeми як «cтpyктypи», пoбyдoвaнi нaвкoлo фoкycнoï цiннicнoï пpoпoзицiï ^o-кycнoï iннoвaцiï); eкocиcтeми як пeвнi cepeдoвищa (пpocтopи), щo фopмyютьcя нa piзниx piвняx - вiд лoкaльнoгo дo глoбaльнoгo; eкocиcтeми як плaтфopми, нaвкoлo яких opгaнiзo-вyeтьcя дiяльнicть piзниx зaцiкaвлeниx cтopiн. Визнaчeнo ocнoвнi pиcи й ocoбливocтi тож-нoгo з пiдxoдiв, щo дoзвoлилo зaбeзпeчити тeopeтичнy opгaнiзaцiю нaявниx знaнь.
Обrpyнтoвaнo вiдмiннocтi мiж eкocиcтeмaми i cиcтeмaми iннoвaцiй, визнaчeнo rope-вaги eкocиcтeмнoгo пiдxoдy пopiвнянo з тpaдицiйним cиcтeмним пoглядoм нa пpoдyкyвaн-ня iннoвaцiй. Виoкpeмлeнo влacтивocтi, пpитaмaннi iннoвaцiйним eкocиcтeмaм i cyчacним iннoвaцiйним пpoцecaм.
З ypaxyвaнням мeти Стpaтeгiï poзвиткy cфepи iннoвaцiйнoï дiяльнocтi нa пepioд дo 2030 po^ щoдo poзбyдoви нaцioнaльнoï iннoвaцiйнoï eкocиcтeми зpoблeнo aкцeнт нa Mo6-xiднocтi cтaнoвлeння в Укpaïнi iннoвaцiйниx eкocиcтeм нa piвнi peгioнiв (в oкpeмиx oблac-тях aбo в дeкiлькox з них - y мeжax eкoнoмiчниx paйoнiв) як opгaнiчниx cклaдoвиx тацю-нaльнoï iннoвaцiйнoï eкocиcтeми в yмoвax швидких, мacштaбниx i гостшних змiн глoбaль-нoгo cepeдoвищa. Зaпpoпoнoвaнo визнaчeння iннoвaцiйнoï eкocиcтeми perio^ (eкoнoмiч-нoгo paйoнy). 1з викopиcтaнням cиcтeмнoгo i cтpyктypнo-фyнкцioнaльнoгo пiдxoдiв perio-нaльнy iннoвaцiйнy eкocиcтeмy пpeдcтaвлeнo й oпиcaнo як бaгaтoвимipнy мoдeль y cклaдi:
© I. Ю. Пiдopичeвa, 2020
1 Стaття пiдгoтoвлeнa в paмкax викoнaння нayкoвo-тexнiчнoгo пpoeктy «Koнцeпцiя iнcтитyцiйнoгo зaбeзпeчeння фopмyвaння iннoвaцiйнoï eкocиcтeми в eкoнoмiчниx paйoнax (нa пpиклaдi Пpиднiпpoвcькo-гo eкoнoмiчнoгo paйoнy)» (нoмepи дepжpeecтpaцiï: 0120U100941, 0120U100989).
мети (призначення) екосистеми, aKTopiB (оргашзацш), середовища ix дiяльностi та системи взаемозв'язюв мiж акторами всерединi екосистеми i з зовнiшнiм середовищем Розроблено концептуальну модель репонально' шновацшно' екосистеми Украши з позици теори систем.
Основш положення та висновки, одержат за результатами дослщження, можуть бути враховаш при реалiзацii шновацшно' пол^ики щодо формування iнновацiйниx екосистем на рiзниx рiвняx, у тому чи^ на рiвнi регiонiв й економiчниx районiв як найбiльш придат-ному для здшснення iнновацiй.
Ключовi слова: екосистема, шновацшна екосистема, екосистемний пщхвд, шновацп, регiон, економiчний район, шновацшна пол^ика.
JEL: 030, О33, О38, R10
В умовах штеграцп Украши до нау-ково-осв^нього та шновацшного простору Свропейського Союзу прiоритетного зна-чення набувае впровадження в нащональ-них умовах рамково! концепцiï £С з формування та ре^зацп державноï шновацш-ноï полiтики. Вщома пiд назвою «трикут-ника знань», вона передбачае застосування iнтегрованого пщходу до полiтики у сферi науки, осв^и та iнновацiй. Останнiм часом ïï акценти змiстилися з тдтримки наукое-мних проектiв iз незначною кiлькiстю уча-сникiв убiк пщвищення конкурентоспро-можностi iнновацiйноï екосистеми Свропи, що мае забезпечити ш св^ове лiдерство у сферi iнновацiй (European Commission, 2014; European Commission, 2017; World Economic Forum, 2019a).
В Украх'ш у липш 2019 р. затвердже-но Стратепю розвитку сфери шновацшнох' дiяльностi на перiод до 2030 року, метою яко1' е розбудова нащональнох' iнновацiйноï екосистеми для перетворення креативних iдей на шновацшш продукти (послуги) та виведення ïx на ринок. Власне, цей документ шчим не вiдрiзняеться вiн iнших по-дiбних нащональних стратегiй та ïx проек-ив - анi конкретних механiзмiв фшансу-вання, анi вiдповiдальних органiв та оЫб за ïï реалiзацiю. Не кажучи вже про запропо-новаш напрями розв'язання iснуючих проблем та державш прiоритети, серед яких не знайшлося мiсця промисловостi. Однак критикувати вже затзно, на час зробити його якомога корисним для краши, насю-льки це можливо. У зв'язку з цим важливо забезпечити умови становлення шновацш-
них екосистем на piBHi репошв (в окремих областях або в декшькох i3 них - у межах eKOHOMi4H^ pайoнiв) як opганiчних скла-дових нацioнальнoi iннoвацiйнoi екосистеми з урахуванням швидких, масштабних i пoстiйних змiн глобального середовища, при яких вони розбудовуються. В основу цього твердження покладено два процеси, яю в сучасних умовах вщбуваються одно-часно:
глoбалiзацiя свiтoвoi економши, що набула наpазi оновлених рис та, за ощнка-ми експертсв Всeсвiтньoгo eкoнoмiчнoгo форуму, перейшла до нoвoi фази розвитку - Глoбалiзацii 4.0 (World Economic Forum, 2019с) - фази, яка не обмежуеться рухом тoваpiв, послуг i катталу, а охоплюе нема-тepiальнi потоки даних у виглядi шформа-цп, пошукових запитiв, тpанзакцiй, повь домлень та вщео. Так, приблизно 50% мДж-наpoднoi тopгiвлi послугами вже е оцифро-ваними, близько 12% свДтово' тopгiвлi товарами здшснюеться за допомогою мДжш-родно' електронно' комерцп, транскордон-нi дзвiнки через Skype становлять 46% вщ загальнoi кiлькoстi тpадицiйних мДЖ^РОД-них дзвшюв (McKinsey Global Institute, 2016, с. 23). Цифpoвi тeхнoлoгii i потоки даних стають «сполучною тканиною» св> тово' eкoнoмiки (McKinsey Global Institute, 2019, c. 13);
peгioналiзацiя (лoкалiзацiя) шнова-цiйнoi дiяльнoстi. Рeгioнальний piвeнь вщь грае важливу роль у стимулюванш розвитку нащональних eкoнoмiк i вважаеться най-бiльш придатним для здшснення шновацш У peгioнах i мiстах зосереджено процес
створення нових знань та icHye вщповщна iнфраcтрyктyра !х подальшого поширення i застосування. Передача знань у практику e бiльш ефективною на регюнальному рiвнi завдяки безпосередньому cпiлкyванню мiж суб'ектами шновацшно! дiяльноcтi, на вщ-мiнy вiд застосування довгих кан^в зв'язку на макрорiвнi. Так, у дослщженш ОЕСР зазначено, що найбшьш iнтенcивна взаeмодiя мiж учасниками, задiяними в ш-новацiйних процесах, вщбуваеться в радiy-ci близько 200 км (OECD, 2013, с. 15).
У зв'язку з вищезазначеним поглиб-лення теоретичних засад становлення шно-вацiйних екосистем e актуальним завдан-ням i сприятиме реалiзацil обгрунтованих заходiв щодо розбудови шновацшно! еко-системи Украши на нацiональномy та реп-ональному рiвнях.
Витоки походження поняття «шновацшна екосистема»
Екосистема, як поняття, бере cвiй початок iз вивчення природних екологiчних систем. Англшський ботанiк А. Тенcлi вперше використав термiн «екосистема» у робой «Вживання та зловживання рослин-ними термшами та поняттями» (Tansley, 1935). На його думку, екосистема e бшьш фундаментальною концепцieю порiвняно з термшами «складний оргашзм» i «спшьно-та органiзмiв» (якi набули широкого вживання в той час), осюльки являе собою щ-люну систему, включаючи не лише комплекс органiзмiв, але й увесь комплекс фь зичних чинникiв, що формують середови-ще icнyвання цих органiзмiв (Tansley, 1935, с. 299).
В штерв'ю The Straddler економicт Техаського ушверситету в Оcтiнi Дж. К. Гелбрейт1 заявив, що ми рухаемося вбж «розyмiння того, що принципи, яю становлять основу бiологiчних систем, - це таю саме принципи, яю покладеш в основу вciх живих систем» (The Straddler, 2010).
Згщно iз сучасним трактуванням бю-лопчна екосистема е cyкyпнicтю оргашз-мiв, що взаeмодiють один з одним i з на-
вколишнiм середовищем неживо! матери та енерги в межах певно! територи (Miller, Spoolman, 2009, с. 7-8). Екосистема характеризуемся станом рiвноваги, коли юнуе вiдноcно cтабiльний набiр умов для пщ-тримки обмiнy попyляцiями або поживни-ми речовинами на бажаному рiвнi. Стан рiвноваги у природних еколопчних системах описуеться моделюванням динамiки змiни енерги, яка е простим способом пе-редачi енерги у вiдноcинах «хижак-жертва» (калорп спалюються хижаком, який споживае свою здобич), рослини вми-рають i розпадаються, тим самим !х енерпя переноситься у грунт, де ll знову забирають iншi рослини. Оcкiльки динамiка змши енерги е складною фyнкцieю, екосистему важливо розглядати як едине цше (на цьо-му також наголошував А. Тенcлi), а не як окремi ll частини, оcкiльки кожна частина екосистеми мае функщональний вплив на шшу (Jackson, 2011, с. 1).
БшлоНчш екосистеми в економЩ
Одним iз перших аналогiю бюлопч-них екосистем в економiцi використав М. Ротшильд у свош rami «Бiономiка: економiка як екосистема» (Rothschild, 1990). Вш прирiвнюe економiкy до бюлоп-чних екосистем у тому розумшш, що обид-вi являють собою систему, в якш вщбуваеться взаeмодiя мiж учасниками. Якщо у природi кожен живий оргашзм визначаеть-ся генами та вщносинами з хижаками i здобиччю, то в економщ компанп зале-жать вщ сво!х клieнтiв, поcтачальникiв, конкуренпв та iнших економiчних акторiв, а !х ycпiх обумовлений iнновацiями.
Повсюдне використання термша «екосистема» в суспшьних i гyманiтарних науках набуло поширення лише тсля ви-ходу статт Дж. Мура «Хижаки i жертва: нова еколопя конкуренцп», у якш вш ви-сунув концепцiю бiзнеcово! екосистеми (business ecosystems) як зовшшнього сере-довища фiрми (Moore, 1993). Посилаючись на дослщження бiологiв, яю зауважували, що природнi екосистеми iнодi руйнуються, коли умови навколишнього середовища змiнюютьcя занадто радикально, а на 1х
Син Дж. Гелбрейта.
- Економжа npoMucnoeocmi
Ф Economy oflnd.sty-
мшщ утворюються HOBi екосистеми з раш-ше маргiнальними рослинами i тваринами в центр^ Дж. Мур проводить аналогш ще! ситуацп з 6i3He^M. BiH зазначае, що фiр-ми, стикаючись з проблемами iнновацiй, переживають аналогiчнi глибокi наслiдки, i для ix недопущення фiрми необхiдно роз-глядати не як учасникiв галуз^ а як частину бiльш широко! <^знесово! екосистеми». У такiй екосистемi оргашзацп, установи та окремi особи об'еднуються навколо фокус-но! фiрми, працюючи спiльно i на конкурентам основi для створення спшьно! вар-тостi й задоволення потреб ктентав фiрми. Екосистема будь-яко! компанп (окрiм не! само! та ii власникiв) включае споживачiв, постачальникiв, посередниюв, державнi установи та iнших защкавлених сторiн, якi розвиваються через боротьбу, сшвроб^ни-цтво i взаемозалежнiсть, тобто коеволющ-онують (поеднують еволюцiю та конкурен-цiю) (Moore, 1997).
В шшш роботi Дж. Мур описуе бiз-несовi екосистеми як «усвщомлене ствто-вариство економiчних суб'ектiв, чия вiдуальна дiлова дiяльнiсть певною мiрою подiляе долю вае1 спшьноти», а також як мережу взаемозалежних нiш, якi зайнятi органiзацiями. Ц нiшi в сучасному глоба-лiзованому свiтi бiльш-менш вiдкритi для залучення iнших учасникiв. Але для того, щоб компанп спiльно розвивали сво! про-дукти i послуги, вони мають знайти засоби узгодження шдивщуальних цшей, щоб ш-вестицп в дослщження i розробки давали !м взаемну пiдтримку, а капiтальнi вкла-дення й операцiйнi процеси були синерге-тичними. Найбiльш важливим у бiзнесових екосистемах, на думку Дж. Мура, е тшш вiдносини з ^ентами/споживачами, у тому сена, що компанп повиннi створювати саме те, чого прагне споживач i за що вiн готовий заплатити. Bирiшення цих проблем Дж. Мур називае «розподшеною тво-рчктю» (distributed creativity), з якою не впораеться традицшна фiрма в умовах рин-кових вiдносин, оскiльки ринок без сто-ронньо! допомоги не може забезпечити мiжорганiзацiйну координацiю, достатню
для узгодження цшей, плашв i дорожшх карт грaвцiв (Moore, 2005, с. 33-34).
Згодом метафора екосистеми почала широко застосовуватися в таких наукових журналах, як Strategic Management Journal (Teece, 2007; Pierce, 2009; Adner, Kapoor, 2010), Harvard Business Review (Adner, 2006), Research Policy (Clarysse, Wright, Bruneel, 2014; Autio, Kenney, Mustar, Siegel, Wright, 2014), Technovation (Fan, Garnsey, 2014; Best, 2015) в рiзних контекстах, пов'язаних зi стратепчним менеджментом, шновацшною пол^икою, розвитком еко-номiчних систем, промисловоси, пщпри-емництва, у тому чи^ стaртaпiв. Набули поширення концепцп промисловох' екосистеми (industrial ecosystem) (Frosch, Gal-lopoulos, 1989; Korhonen, 2001; Soldak, 2019), цифровоï екосистеми (digital ecosystem) (Nachira, Dini, Nicolai, 2007), пщпри-емни^^ екосистеми (entrepreneurial ecosystem) (Roundy, Bradshaw, Brockman, 2018), iнновaцiйноï екосистеми (innovation ecosystem) (Adner, 2006) та ш.
Остaннiм часом штерес до концепцiï екосистеми як нового способу вщображен-ня конкурентного середовища значно пщ-вищився. Пошук за ключовими словами «екосистема», <^знесова екосистема», «промислова екосистема» та «цифрова екосистема» в бaзi Scopus за 1996-2019 рр. показуе, що частота ix згадування збшьши-лася за останш десять рокiв в рази, а сло-восполучень «пiдприeмницькa екосистема» та «шновацшна екосистема» - в десятки рaзiв i нaрaзi зростае в геометричнш прогресс (табл. 1, рис. 1, 2). Поняттям «екосистема» в рiзниx контекстах усе частше оперують мiжнaроднi оргашзацп (Свро-пейський GC (European Commission, 2017), ОЕСР (OECD, 2019), Конференщя ООН з торгiвлi та розвитку (UNCTAD, 2019), Все-свiтнiй економiчний форум (World Economic Forum, 2019а; World Economic Forum, 20196), мiжнaроднi консaлтинговi та ayдиторськi компанп (Deloitte, Pricewa-terhouseCoopers, McKinsey & Company) (Deloitte Insights, 2016; Pricewaterhouse-Coopers, 2018; McKinsey & Company, 2018; McKinsey & Company, 2019).
Таблиця 1 - Кшьккть po6iT (розд^шв книг, енциклопедiй, наукових i оглядових статей, тез конференцiй та iH.) за вiдповiдними ключовими словами у баз Scopus _за 1996-2019 рр., од.1_____
Роки Екосистема Бiзнеcовa екосистема Промисло-ва екосистема Цифрова екосистема Пщприем- ницька екосистема 1нновацш-на екосистема
1996-2001 27194 14 74 1 0 0
2002-2007 38491 41 137 3 0 6
2008-2013 81158 147 147 104 14 88
2014-2019 158605 680 392 375 225 679
Сумарна кшькють 305448 882 750 483 239 773
Частота згадування 2019 до 2009, рaзiв 3,1 8,2 5,9 9,3 94,0 119,0
1 Складено за результатами пошуку в 6a3i Scopus у ci4Hi 2020 р.
238
71
167
90 73
29
250 200 150 100 50 0
Рисунок 1 - Кшьюсть робгс за ключовим словом «шновацшна екосистема» в базi Scopus за 1996-2019 рр., од.
Побудовано за результатами пошуку в бaзi Scopus у ci4Hi 2020 р.
6 4 2 9 9 35 40
7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 а\
0 0 0
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 о
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 <N
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10 1 1
0 2009 2010
94
18
4 5 6
56
29
22
23456789 10 10 10 10 01 10 01 10
22222222222
Рисунок 2 - Кшьккть робгс за ключовим словом «тдприсмницька екосистема» в базi Scopus за 1996-2019 рр., од.
Побудовано за результатами пошуку в бaзi Scopus у ачш 2020 р.
3
Проте деяк вчен все ще ставлять тд сумшв виправдашсть вживання термша «екосистема» в економ1чному контекст^ у тому числ1 по вщношенню до шновацш. Зокрема, автори статт (Oh, Phillips, Park, Lee, 2016) називають ii «помилковою ана-лопею» (flawed analogy), стверджуючи, що хоча л^ература, присвячена iнновaцiйним екосистемам, здiйcнюe позитивний внесок у розумшня шновацшно1 дiяльноcтi, вико-ристання префiкcу «еко» не додае цiнноcтi
науковому дискурсу i може лише спричи-нити плутанину серед дослщниюв. Вони наголошують та тому, що еколопчш аналоги е скорше метафоричними, нiж строгими по сво1й cутi (Oh, Phillips, Park, Lee, 2016, с. 2). П. Р^ала та А. Альмпанопулу погоджуються, що концепцiя шновацшно1 екосистеми використовуеться неоднозначно як в aкaдемiчних колах, так i в полiтицi та бiзнеci, але додають, що префiкc «еко» може служити корисним доповненням при
розробщ заxодiв щодо управлiння шнова-щями, а отже, потребуе 6шьшо' концептуально' та емтрично' вимогливостi (Ritala, Almpanopoulou, 2017, с. 39-41).
Деяю науковцi негласно пiдтримують вживання традицшного термiна «шнова-цiйна система» (Kravchenko, 2019), Сно-руючи новомодне захоплення iнновацiй-ними екосистемами, що е справою акаде-мiчного смаку i мае право на шнування, якщо концепщя iнновацiйноi системи вра-ховуе сучасш реалп. Iншi застосовують термiн «шновацшна екосистема», не ви-значаючи його сут або розглядаючи еко-систему як систему нового поколiння, тд-креслюючи i'i зростаючу складнiсть в епоху нелiнiйниx iнновацiй.
Огляд л^ератури свiдчить, що, не-зважаючи на широке вживання термiна «iнновацiйна екосистема» в академiчному, полiтичному та бiзнесовому середовищi, серед фаxiвцiв немае консенсусу з приводу того, що насправдi являе собою шновацш-на екосистема.
Мета статт полягае в тому, щоб проаналiзувати рiзнi погляди та визначити основш пiдxоди до розумiння iнновацiйниx екосистем i пов'язаних iз ними концепцш та понять, що дозволить забезпечити тео-ретичну органiзацiю наявних знань; вста-новити вiдмiнностi мiж екосистемами i системами iнновацiй, обгрунтувати переваги екосистемного тдходу порiвняно з тра-дицiйним системним поглядом на проду-кування iнновацiй; запропонувати визна-чення iнновацiйноi екосистеми регiону (економiчного району) та i'i схематичну модель з позицп теори систем.
Пiдходи до розумшня шновацшних екосистем
З моменту впровадження екологiчноi метафори в л^ературу стосовно iнновацiй накопичено велику кшьюсть концепцiй i визначень iнновацiйноi екосистеми, що значно ускладнюе розумiння сут цiеi конструкции Якщо очистити i'i вщ контекстiв, то екосистему можна визначити як групу ор-
ганiзацiй та людей, якi разом здшснюють iнновацiï.
Фахiвцi 1нституту перспективних технолопчних дослiджень (Institute for Prospective Technological Studies) Свропейсь-koï KOMiciï 1 наголошують на тому, що саме симбютичш вiдносини мiж цими оргашза-цiями (взаeмовигiднi корисш зв'язки мiж органiзмами - авт.) та ïx реакцiя один на одного приводять до шновацш. Iнодi цi вiдносини е гармонiйними, що дае безпро-грашнi результати; в шших випадках вони суперечать один одному, тодi однi вигра-ють, а iншi програють. Але системний результат цих вiдносин лежить встановить основу шновацшного процесу (Fransman, 2014, с. 7).
У результат аналiзу лiтератури ви-значено чотири пiдxоди до розумiння шновацшних екосистем:
1) екосистеми, органiзованi навколо фокусно].' (центральноï) фiрми;
2) екосистеми як «структури», побу-дованi навколо фокусноï цiннiсноï пропо-зицiï (фокусноï iнновацiï);
3) екосистеми як певш середовища, що виникають на рiзниx рiвняx - вiд локального до глобального;
4) екосистеми як платформи, навколо яких оргашзовуеться дiяльнiсть защкавле-них сторш
Представники першого тдходу опи-сують iнновацiйнi екосистеми через призму концепцп Дж. Мура як економiчнi ст-льноти взаемодiючиx органiзацiй та фiзич-них осiб, що виробляють цiннi для спожи-вачiв/клiентiв продукти та послуги, якi самi виступають членами екосистеми (Moore, 1996, с. 26). Дiяльнiсть усix учасниюв бу-дуеться навколо центральноï (фокусно^ фiрми (на кшталт Intel, IBM, Apple, Microsoft, Google, Dell), що пщтримуеться спшьнотою, оскiльки дозволяе формулю-
1 1нститут перспективних технолопчних дослвджень (Institute for Prospective Technological Studies) (Севшья, 1спашя) е одним 1з семи шсти-тупв Об'еднаного дослвдницького центру Генерального директорату Свропейсько! ком1сп.
Экономика промышленности-
59
вати спшьне бачення щодо досягнення щ-лей, розподiлення ролей, узгодження внес-юв кожного учасника.
Прихильники цього пщходу вислов-люють такi аргументи на його користь: класичш парадигми маркетингу i стратепч-ного планування, якi обмежуються дiяль-нiстю окремо! фiрми, себе вичерпали, су-часш маркетинг i стратегiя мають бути спрямоваш на формування конкурентно! екосистеми (Singer, 2006), яка цшком може замшити галузь при здiйсненнi аналiзу (Teece, 2014, с. 1). М. Янст та Р. Левieн у статт «Стратепя як еколопя» стверджу-ють, що автономнi стратегi! вже не спра-цьовують, успiшнiсть фiрми залежить вiд «колективного здоров'я» оргашзацш, якi впливають на створення i доставку продукту. I далi додають: «розумшня того, як це робити, потебуе розумiння екосистеми i ролi вашо! органiзацi! в нш» (Iansiti, Levien, 2004).
Е. Аутiо i Л. Томас визначають шно-вацшну екосистему як «мережу взаемо-пов'язаних органiзацiй, органiзованих на-вколо ключово! фiрми або платформи, що включае як виробникiв, так i споживачiв, спрямовану на розвиток нових цшностей за допомогою шновацш» (Autio, Thomas, 2014, с. 205). Важливо вщзначити, що, не-зважаючи на те що екосистеми роз-глядаються як мереж^ ототожнювати цi поняття не варто. Концепщя екосистеми е бiльш широкою, вона охоплюе як безпосе-редшх учасникiв виробництва, так й шших зацiкавлених сторiн, у першу чергу ^ен-тiв i постачальникiв, а також виробниюв комплементарних продуктiв, конкурент, освiтнi та науковi установи, фiнансовi структури, регулiвнi та судовi органи, ор-гани стандартизацп тощо. Тобто поеднуе висхiдну (сторону виробництва) i низхiдну (сторону споживання) дiяльнiсть, фокусу-еться не лише на створенш, але i на спожи-ванш iнновацiйних продуктiв (Teece, 2007, с. 1325; Autio, Thomas, 2014, с. 206; Iansiti, Levien, 2004; Thomas, Autio, 2012). До кш-цевих споживачiв М. Франсман вщносить
фiзичних оаб i домашнi господарства, компанп iнших секторiв i державнi органи. Мережеву конструкщю i структуру екосистеми можна описати на прикладi сфери ш-формацiйно-комунiкацiйних технологiй: перший рiвень представлений компашями-постачальниками шформацшно-комушка-цiйного обладнання (такi як Huawei, Samsung, Microsoft, Cisco); другий - операторами мереж (Vodafone, T-mobile, Orange та ш.), яю створюють телекомушкацшш ме-режi та надають мережевi сервiси; на тре-тьому рiвнi дiють компанi!, що розробля-ють цифровий контент i програмне забез-печення (Apple, Google, Skype, YouTube та iн.); четвертий рiвень представлений кiн-цевими споживачами (Fransman, 2014, с. 5, 11-12).
Разом iз тим для розумiння шнова-цiйних процесiв на рiвнi компанп секторального зрiзу аналiзу недостатньо, оскшьки рiзнi компанЬ приймають рiзнi стратегiчнi рiшення, якi з часом приводять до формування рiзних шновацшних екосистем. На рис. 3 наведено загальну схему iнновацiй-но! екосистеми компанЬ, яка може служити канвою для цiльових дослiджень (case study).
На схемi в центрi показано функцп повсякденно! дiяльностi компанЬ, яю тiею чи iншою мiрою впливають на !! iннова-цiйну дiяльнiсть (видiленi червоним кольо-ром). Стратепя компанЬ е провiдною фун-кщею, на якiй базуються iншi функцп. yd функцп взаемопов'язаш, хоча яким чином вони мають бути скоординоваш для нала-годження iнновацiйного процесу - оргаш-зацiйне та управлшське завдання керiвниц-тва в кожному окремому випадку. Ц1 фун-кцп визначають учасникiв iнновацiйного процесу всередиш компанЬ та складають !! внутршню iнновацiйну екосистему.
Однак компанi! не працюють у ваку-умi, мережа !х взаемодiй не обмежена кордонами регюшв чи кра!н, оскшьки генера-цiя, поширення i використання знань та шновацш набувають транснацюнального, навiть глобального характеру.
1ииовацшиа шфраструктура
Рисунок 3 - Схема шиоващйио*1 екосистеми компаип в ^creMi глобально!' мережi взаемозв'язив як каива для цшьових дослщжеиь (case study)
Побудовано за джерелами (Fransman, 2014, с. 14-15; Амоша, Харазiшвiлi, Ляшенко, 2018, с. 90).
Компани е частиною глобально! мереж! взаемозв'язюв. Як в!дзначае фах!вець Ernst&Young з глобальних альянс!в та еко-систем Г. Сарафш (Sarafin, 2019), у сучас-ному динам!чному конкурентному середо-вищ!, у якому швидк!сть виходу на ринок i створення ушкальних цiнностей для ^ен-тiв мають вирiшальне значення, компанi! все частше замислюються про створення або участь в екосистемах з шшими оргаш-зацiями та людьми. Це виходить за межi простих вiдносин, яю одна компанiя нала-
годжуе з шшою, як у випадку, наприклад, стратегiчних альянсiв. По сутi, концепщя альянсiв е доволi простою: двi компанi! iз взаемодоповнюючими продуктами або по-слугами об'еднуються для створення ди-ференцiйованого товару. Поширеним, наприклад, е об'еднання фiрм, що надають професiйнi послуги, i компанiй, якi розроб-ляють програмне забезпечення. В екосис-темi учасниюв набагато бiльше. На схемi вони розподшеш на двi групи. До першо! (за вужчим колом) вщнесено тi органiзацi!
та фiзичнi особи, з якими компашя налаго-джуе основш зв'язки - це KiH^Bi спожива-4i (займають серед iнших ключову пози-шю, оскiльки на задоволення ix потреб спрямована дiяльнiсть екосистеми), поста-чальники сировини, обладнання, професш-них послуг, нав^ь конкуренти та iншi пар-тнери (наприклад, торговi посередники, пщрядники). Учасники друго' групи мають опосередкований вплив на iнновацiйнi процеси в компани, але також на них впли-вають, тому вони зображеш по ширшому колу шновацшно' екосистеми.
Переваги об'еднання учасникiв шно-вацшно' екосистеми е вагомими. Вони мо-жуть поеднувати сво' унiкальнi компетен-ци в багатьох рiзниx видах дiяльностi, щоб створити унiкальну пропозищю для ^ен-тiв, яку жодна оргашзащя не зможе досяг-ти самостшно. За словами Г. Сарафша, компани, якi вирiшили дiяти самостшно, усе бшьше вiдставатимуть. Конкурентнi ж переваги будуть на бощ тих компанш та органiзацiй, якi виршать об'еднати сво' унiкальнi бренди, ресурси i знання для роз-робки нових продукив, що в подальшому визначатимуть ринок. Такi продукти компани не змогли б створити самостшно, i цшшсть 'х набагато переважатиме цш-нiсть, що генеруеться будь-якою однiею органiзацiею. Тому «майбутне належатие тим компанiям, якi впл^ають екосистемнi вiдносини в процеси створення вартостЬ) (Sarafin, 2019).
Представники другого тдходу (Р. Аднер, Д. Фейлер, P. Капур, Дж. Л^ до-тримуються структурного пiдxоду до по-будови iнновацiйниx екосистем, визначаю-чи 'х як «структури узгодження багатосто-роннього набору партнерiв, яким необхщ-но взаемодiяти, щоб реалiзувати фокусну цiннiсну пропозицш» (Adner, 2017, с. 42); «мехашзми спiвпрацi, завдяки яким фiрми об'еднують сво' iндивiдуальнi пропозици в узгоджене рiшення для кшенпв» (Adner, 2006, с. 98). Аналiз лiтератури (Adner, 2006; Adner, Kapoor, 2010; Kapoor, Lee,
2013; Adner, Feiler, 2016; Adner, Kapoor, 2016; Adner, 2017) дозволив визначити ключовi ще', покладеш в основу цього тдходу, та його основш вщмшност вiд попе-реднього:
1. Екосистема е згуртованою конфь гуращею взаемозв'язкiв i взаемозалежнос-тей багатьох партнерiв, яка формуеться не навколо фокусно' компани (як у першому пiдxодi), а навколо фокусно' цшшсно' пропозици (фокусно' шноваци) як «общяно' вигоди» для партнерiв. Звщси випливають два рiзниx напрями розбудови екосистеми. Згщно з першим пщходом формування екосистеми починаеться з дшчих осiб, якi згуртовуються навколо фокусно' фiрми, потiм мiж ними оформлюються зв'язки, i можливим результатом ствпращ може бути певна цшшсна пропозицiя. У структурному пiдxодi все навпаки: спочатку визна-чаеться цшшсна пропозищя (iнновацiя), потiм - види дiяльностi, необxiднi для и створення, i закiнчуеться все суб'ектами, вщ участi яких залежить, чи буде фокусна шноващя створена. 1ншими словами, у першому пiдxодi акцент робиться на фо-куснiй компани та учасниках екосистеми, а у другому - на цшшснш пропозици, яка формуе межу екосистеми, та дiяльностi.
2. У структурному пiдxодi акценту-еться увага на розумшш того, як взаемоза-лежнi партнери взаемодшть, щоб створити та комерцiалiзувати цiннiсну пропозицiю (iнновацiю), яка могла би принести ко-ристь кшцевому споживачу. В екосистемi е координуюча фiрма, але вона не контролюе шших учасникiв (як у першому тдход^, а лише координуе спшьну дiяльнiсть. Коор-динацiя мае важливе значення для шнова-цiйниx екосистем: якщо вона буде недо-статньою, то партнери зазнають невдачi та цшшсна пропозишя не буде створена.
3. Основу структурного тдходу ста-новлять чотири базових елементи (рис. 4). Ус разом вони характеризують конф^ура-цiю екосистеми, яка оформлюеться щоразу для створення фокусно' шноваци.
Елементи екосистеми як структури
Рисунок 4 - Bajoei елементи екосистеми згiдно i3 структурним пщходом
Побудовано за джерелом (Adner, 2017, с. 43-44).
4. Учасники екосистеми спшьно ви-значають сво! позицп та узгоджують потоки дiй мiж собою, що обумовлюе конф^у-рацiю екосистеми. Один i той самий rn6ip учасникiв, структурований у двох piзних комбiнацiях, створюе двi piзнi екосистеми. Устшною екосистемою е та, у яюй усi учасники задоволенi своши позицiями. У випадках, коли при створенш цiнностi учасники не потребують узгодження ст-льних дiй або, якщо вони вже узгодженi (наприклад, у випадку двостороннього об-мiну за лiнiями «споживач-постачальник», «виробник-постачальник», де pолi кожного зpозумiлi), немае потреби використовувати лопку екосистеми.
5. За своею природою екосистема е багатосторонньо. Це означае, що в li межах налагоджуються взаемозв'язки мiж багать-ма партнерами, якi не можна розкласти на сукупнiсть простих двостороншх вiдносин. Екосистемний пiдхiд слiд застосовувати у випадку, коли важливо досягти згуртова-носи вЫх паpтнеpiв для створення цiнностi як спшьно! мети.
Група шших науковцiв, яких вщне-сено до пpедставникiв третього тдходу, (А. Брамвелл, Н. Хепберн, Д. Вулф, П. Глур, М. Рассел, К. Стшл, Н. Смородин-ська, Ю. Хухтамакi, Ю. Камiлла, Н. Рубенс, Д. Катуков, В. Хван, Г. Хоров^), до-тримуються ширшого погляду на шнова-цшну екосистему (поpiвняно з прихильни-ками двох попередшх пiдходiв), розгляда-
ючи !! як певне середовище, що виникае та оргашзовуеться на piзних piвнях - вiд локального до глобального. Таю середовища можуть бути спещально спланованi та спроектоваш урядом, що характерно для кра!н Ази, а можуть виникати за шщати-вою «знизу», здебiльшого на локальному piвнi (у межах мюта, pегiону, району) i тд-тримуватися пол^икою й iнститутами держави (таю екосистеми бшьш властивi США та Захщнш Gвpопi) (Russell, Smorodinskaya, 2018; Bramwell, Hepburn, Wolfe, 2012).
Представники цього пiдходу визна-чають шновацшш екосистеми як мiжоpга-нiзацiйнi, пол^ичш, економiчнi, екологiчнi й технологiчнi системи, завдяки яким середовище, що сприяе зростанню бiзнесу, стимулюеться та пщтримуеться (Bramwell, Hepburn, Wolfe, 2012, с. 50); мережевий просир i нову оpганiзацiйну цiлiснiсть, розраховану на виробництво шновацш у XXI ст. (Смородинская, 2015, с. 51); мере-жi стiйких зв'язкiв мiж оргашзащями, окремими особами та !х ршеннями, що виникають на пiдставi !х спiльного бачення щодо бажаних перетворень i забезпечують економiчне середовище для стимулювання iнновацiй та зростання (Smorodinskaya, Russell, Katukov, Still, 2017, с. 5247). Таю меpежi можуть формуватися згщно з piз-ними об'еднуючими принципами (геогра-фiчний, виробничий, пол^ичний, еколоп-чний) та на piзних piвнях (вiд окремого
проекту до компанп, на мюцевому, репо-нальному, нацioнальнoму та глобальному piBrax) - всюди, де виникають стшю взае-мозв'язки i спiльнe бачення мiж учасника-ми (Смородинская, 2015, с. 50-51; Yawson, 2009, с. 4).
Для опису шновацшних екосистем В. Хван i Г. Хоров^т застосовують метафору тpoпiчнoгo лку (Rainforest) (Хван, Хоровитт, 2012) i зазначають, що в пpиpoдi тротчний лiс функцioнуе не просто завдя-ки пpисутнoстi в ньому сировини у виглядi вуглецю, азоту, водню й атoмiв кисню; вiн процв^ае завдяки особливому способу змiшування цих eлeмeнтiв. Тpoпiчний лiс являе собою середовище з особливими характеристиками - температурою, пожив-ними речовинами в груш!, пoвiтpям, якi сприяють пoявi нових видiв тварин i рос-лин, якi разом становлять набагато бшьше, нiж сума елеменив, якi ix складають (Хван, Хоровитт, 2012, с. 32). Модель Тротчного
люу iнновацiй, на !х переконання, подiбна до природно! екосистеми, сформовано! шляхом взаемодп спiльноти органiзмiв iз навколишнiм середовищем. Суть цiei мо-делi полягае в тому, що для появи шнова-торiв i самих iнновацiй потрiбен не просто набiр усiх правильних елементiв (iнгредiе-нтiв), а умови, що нагадують екосистему тропiчного лiсу, де вживаються кориснi рослини i бур'яни, пганти i карлики, де iснуе велика рiзноманiтнiсть зв'язкiв мiж органiзмами. Але наявшсть усiх правильних iнгредiентiв - людей, якi мають ще!, талант i капiтал, не обов'язково приведе в результатi до шновацш Данi елементи мають бути правильно скомбшоваш, щоб люди могли знайти один одного i взаемодь яти. У кожному окремому випадку потр> бен свiй унiкальний рецепт поеднання, щоб перетворити щ елементи на дещо бiльше, нiж проста сума компонент (рис. 5).
1де! та винаходи
Гpoшi
Держава
Освгга та людсью ресурси
Б1знес-шфраструктура, нерухомють
Культура, сустльш щнносп, верховенство права
Талант
Засоби масово! iнфopмацii
Тренери та ментори
Наука
Консалтинг бiзнeсу
Пpoмислoвi та тopгoвi opганiзацii
Доступ до глобальних pинкiв i ланцюпв поставок
Рисунок 5 - Схематичне зображення елемент1в i зв'язк1в у модел1 Троп1чного л1су шновацш за В. Хваном i Г. Хоров^том
Джерело: (Хван, Хоровитт, 2012, с. 38)
Отже, Тротчний лю шновацш - це «людська екосистема, де творчють людей, дiлова хватка, науковi вiдкриття, швести-цiйний капiтал та iншi елементи об'ед-нуються у спещальному рецептi, який жи-
вить багатooбiцяючi iдei, здатнi перетвори-тися на пpoцвiтаючi та стiйкi пщприемст-ва». В. Хван i Г. Хоровот також зауважу-ють, що створити справжнш тpoпiчний лiс, просто висаджуючи бiльшe дерев, не вда-
сться. Замють цього по^бно «забезпечити зшти i вирости» (Хван, Хоровитт, 2012, правильш умови навколишнього середо- с. 38) (вставка 1). вища i поим дозволити саджанцям самим
Вставка 1
Яскравим прикладом, що шдтверджуе висновки В. Хвана i Г. Хоровота, е два мiста США - Сан^его (штат Калiфоpнiя) i Чикаго (штат Iллiнойс), якi мали приблизно однако-вий набip елеменпв для запуску iнновацiй та шдприемницького успiху: потужнi науковi центри, провщш освiтнi установи, юpидичнi та бiзнес-стpуктуpи, iнфpастpуктуpу, капiтал i прагнення створити сприятливе до iнновацiй середовище. Незважаючи на це, Сан^его вда-лося перетворитися на високопродуктивну екосистему шновацш, а Чикаго - нi. Щоpiчно в Сан-Дiего (станом на 2008-2009 pp.) стартувало понад 300 шдприемницьких iнiцiатив, стар-тап-компани мiста залучали бшьше венчурного капiталу, нiж по всьому Середньому Заходу США (який об'еднуе 12 штапв). Натомють, у Чикаго можна було побачити незначну щвку впровадження нових технологiй, i лише деякi стартапи виростали у життездатш компани (Хван, Хоровитт, 2012, с. 25-27). Впм Чикаго - це лише один iз пpикладiв численних мiст, pегiонiв i краш, якi намагаються виpiшити одну й ту саму проблему - стати Трошчним люом iнновацiй або «наступною» Кpемнiевою долиною. Однак безрезультатно.
Американський експерт у галузi ш-новацш, старший радник iз питань шновацш екс-держсекретаря Г. Клштон А. Росс пригадуе, що у кожнш крам, де вiн був, звучала одна й та сама фраза: «Хочемо створити власну Кpемнiеву долину» (Росс, 2017, с. 211). 1снуе нав^ь вiдома формула створення «наступно!» Кpемнiево! долини, яку визначив М. Андрксен (Andreessen, 2014):
побудуйте великий, красивий, добре обладнаний технолопчний парк;
поеднайте дослiдницькi лабораторп та ушверситетсью центри;
ствоpiть стимули для залучення нау-ковцiв, фipм i коpистувачiв;
налагодьте взаемозв'язки всеpединi шдустри, створивши консоpцiуми i спеща-лiзованих постачальникiв;
захистiть iнтелектуальну власнiсть i забезпечте трансфер технологiй;
ствоpiть сприятливе бiзнес-сеpедови-ще i pегулятоpнi норми.
Ц кроки застосовують постiйно в piзних крашах, але жодного разу рецепт устху Кpемнiевоl долини повторити не вдалося. На думку А. Росса, не варто i про-бувати, оскiльки Кpемнiева долина офор-милася як екосистема кiлька десятил^ь тому, створивши досконале середовище
для запуску бiзнесiв, пов'язаних з штерне-том. Те, що може спрацювати сьогодш, -це створення в громадах умов для того, щоб «гщно конкурувати i досягати успiху в тих шновацшних сферах, якi розвивати-муться в майбутньому» (Росс, 2017, с. 212). Маеться на увазi зародження i розвиток таких шдустрш, як геномiка, бiотехнологil, штучний штелект i pобототехнiка, кiбеp-безпека, блокчейн, яю в найближчому майбутньому визначатимуть позици кра!н у св^овш економiцi (Келли, 2017; Miskie-wicz, 2019).
Окрему ключову роль в шновацшних екосистемах представники третього тдхо-ду вiдводять колабоpацil - формату, в яко-му взаемодiють учасники екосистеми. Формат колаборативних взаемодш е процесом, у якому «автономш або напiвавтономнi суб'екти взаемодiють мiж собою через фо-pмальнi та неформальш переговори, спiль-но формуючи правила i структури для ре-гулювання сво!х взаемодiй та напpямiв дiя-льноси або виpiшують спiльнi завдання»; процесом, який включае «спшьш норми i взаемовигiднi зв'язки» (Thomson, Perry, Miller, 2007, с. 3), передбачае безперервний обмш шформащею та знаннями, узгоджен-ня piшень i кооpдинацiю дш учасникiв мереж як едино! команди (Смородинская, 2015, с. 15, 49-50). Формат колаборацп на-
гадуе атмосферу лабораторш KpeMHÎeBoï долини (Смородинская, 2015, с. 15), у яких накопичено досвщ iнновацiй i сформовано культуру ïx пiдтримки (Росс, 2017, с. 215).
На думку Т. Волфа, колаборащя е су-часним важливим форматом спiвпрацi, оскiльки вона здатна долати конкуренцш мiж оргашзащями заради бiльшого - досяг-нення спiльноï складноï мети (Wolff, 2005).
Колаборащя уособлюе вищу, штер-активну, мережеву форму кооперацiï, яка вщображае зростаючу складнiсть шнова-цiйного процесу. Одним i3 перших цю тен-денцiю розпiзнав П. Глур i висловив свое бачення моделi створення шновацш, засто-сувавши поняття колаборативних шнова-цiйниx мереж (collaborative innovation networks - COINs) - «самооргашзованих, об'еднаних спiльним баченням, стльними цiлями та спiльною системою щнностей. Члени COINs взаемодiють один з одним у мережевш структурi «малого св^», де можна швидко зв'язатися з кожним членом команди» (Gloor, 2006, с. 71).
Р. Рабело, П. Бернус i Д. Ромеро до-тримуються аналогiчного погляду, стверд-жуючи, що iнновацiйнi екосистеми е кола-боративними мережами (Collaborative Network), осюльки 1'м властивi вс суттевi характеристики колаборативних мереж, а са-ме: сформованi автономними, незалежни-ми та рiзнорiдними акторами, яю пово-дяться, взаемодiють i ствпрацюють один з одним, розподшяючи ролi, в соцiотеxнiчнiй мережi, просторовому середовищi, яке роз-виваеться, щоб подолати iндивiдуальнi об-меження, максимiзувати використання ре-сурсiв та розподшити ризики i витрати для кращого досягнення спiльниx цiлей вщнос-но рiзниx залучених культур i внутршньо1' мережево1' динамiки на засадах довiри (Rabelo, Bernus, Romero, 2015, с. 324).
Разом iз тим науковщ одностайнi в тому, що ключовим чинником, який забез-печуе успix шновацшних екосистем, е роз-ма1'ття таланов, спiвпраця людей, якi належать до рiзниx культур. Так, В. Хван i Г. Хоровот пщкреслюють, що найбiльшi досягнення мають мюце там, де взаемодь ють люди, яю сильно вiдрiзняються один вщ
одного (Хван, Хоровитт, 2012, с. 17). Справа в тому, що культурна неоднорщшсть допомагае зруйнувати асоцiативнi бар'ери, якi обмежують здатшсть широко мислити, проявляти креативнiсть, об'еднувати iдеi i концепцii. Ф. Йоханссон, автор книги «Ефект МедичЬ)1, пояснюе, чому культурна неоднорiднiсть руйнуе асоцiативнi бар'ери: культури рiзняться правилами i традищями, вони надiляють сво]^х пред-ставникiв певним способом мислення i дш. Одним культурам властива товарисьюсть, iншi культури е бшьш замкнутими; в одних культурах заохочуеться командна робота, в iнших - iндивiдуальна; однi культури ви-знають лише свiтськi правила i споаб жит-тя, для iнших бшьше значення мае духовна складова. yd щ норми по-своему е щнни-ми i важливими, а застосоваш разом допо-магають людям вщкидати розумовi «штам-пи», уникати шаблошв, долати традицш-ний спосiб мислення та, як наслщок, гене-рувати креативш iдеi та iнновацii (Йоханссон, 2008, с. 49-58). Саме тому так важливо долати сощальш бар'ери, обумовлеш гео-графiчною вщдалешстю, мовними i куль-турними вщмшностями, браком довiри, яка природним чином виникае мiж рiзними у мовному, культурному та етшчному сенсах людьми.
Представники четвертого тдходу (А. Гавер, М. Кусумано, М. Чекканьол^ К. Форман, П. Хуан, Д. Дж. Ву, П. Маюн-тайр, А. ШрЫвасан, К. Ченнамо, Дж. Сан-тало та ш.) розглядають специфiчний клас екосистем - платформи (Gawer, Cusumano, 2012; Ceccagnoli, Forman, Huang, Wu, 2012; McIntyre, Srinivasan, 2017; Cennamo, Santaló, 2013), якi можна представити як суто технологiчний концепт, вщомий пiд назвою цифрових платформ. Також платформи можна розглядати як оргашзацшний мехашзм спiвпрацi та об'еднання рiзних зацiкавлених сторiн (виробникiв продукпв, науковцiв, торгових органiзацiй, держав-них i регюнальних органiв влади тощо), якi
1 1дея книги пoлягae в oпиci ефекту перетину м1ж щеями, кoнцeпцiями, дисциплшами i культурами, який дoзвoляe здшснювати надзви-чайш вщкриття та iннoвaцiï.
збираються разом для визначення можли-востей i шляхiв вирiшення спiльних проблем i досягнення спiльних цшей.
Цифровi платформи в загальному ви-глядi являють собою вiртуальнi майданчи-ки (вебсайти), що дозволяють рiзним сторонам взаeмодiяти в режимi онлайн. Платформа надае вiртуальну iнфраструктуру та
Рисунок 6 - Екосистема платформи у формп право)
Побудовано автором.
Цифpовi платформи подшяють на опеpацiйнi та iнновацiйнi. Операцшш циф-pовi платформи - двосторонш або багато-стоpоннi вipтуальнi ринки, яю працюють у pежимi онлайн i забезпечують здiйснення опеpацiй мiж piзними сторонами. Вони стали основною бiзнес-моделлю для великих цифрових корпорацш (таких як Amazon, Alibaba, Facebook, eBay), а також для корпорацш у секторах, де широко викорис-товуються цифpовi технологи (Airbnb, Uber). Про значимiсть цих платформ свщ-чить той факт, що ам iз восьми найбшь-ших компанiй свiту за показником ринко-во! капiталiзацil використовують платфор-мнi бiзнес-моделi. Iнновацiйнi цифpовi платформи - середовище, в якому розроб-ники кодiв i контенту створюють застосун-ки i програмне забезпечення, наприклад, у фоpмi опеpацiйних систем (таких як Android, Linux) або технолопчних стандарив (наприклад, формат MPEG для вщео-файлiв) (ЮНКТАД, 2019, с. 1-2).
До окремо! категорп цифрових платформ належать платформи вщкритих шно-вацiй як вipтуальнi майданчики, спрямова-нi на об'еднання «власникiв проблем»
ловна мета - допомогти в налагодженш зв'язкiв мiж И користувачами для обмiну товарами (послугами) та ix оплати, тим самим сприяючи створенню щнностей усiма учасниками. Зазвичай екосистема платформи набувае форми зiркоподiбноi або вiяло-воi мережi (рис. 6) з безлiччю периферш-них оргашзацш i людей, з нею пов'язаних.
(problem owner) - великих тдприемств, малих i середнix фiрм, державних установ iз «виршувачами проблем» (problem solver) - оргашзащями, стартапами, нау-ковцями, iнженерами та iншими досвщче-ними експертами для вирiшення складних проблем у сферi науки, бiзнесу, теxнологiй, штучного iнтелекту i великих даних. Такi платформи працюють за ринковою модел-лю, а саме: на вебсайт платформи «влас-ники проблем» формулюють своi проблеми з деталiзацiею, достатньою для привертан-ня уваги вiдповiдниx груп експертiв, а також указують бажаний термш знаходження вирiшення та фiксовану фшансову винаго-роду. Серед запропонованих ршень вони обирають одне або декшька найбiльш пер-спективних i виплачують заявлену премiю.
Окрiм спецiалiзованиx платформ (NineSigma, Hypios, Innocentive, yet2.com, Ennomotive), деяю компани (наприклад, Procter&Gamble, Cisco) розробляють власш платформи вiдкритиx шновацш та крауд-сорсингу для економи часу на пошук вир> шення конкретноi проблеми або для вирь шення завдань, якi перебувають поза сферою ix дослiджень (вставка 2).
Вставка 2
Як працюють спeцiалiзoванi платформи, можна продемонструвати на пpикладi Hypios. До платформи Hypios звернулася компашя, що працюе в галузi харчово! пpoмислoвoстi. 1й нeoбxiднo було знайти просте й недороге ршення для закриття пакeтiв iз xлiбoм як замшу пластикових смужок iз металевим дротом. За допомогою Hypios компашя-problem owner за-повнила форму, що описувала проблему, бажаний тepмiн i фiнансoву винагороду потенцш-ному «виршувачу». Як правило, poзмip кoмпeнсацii визначаеться спшьно «власником проблеми» i Hypios заздалeгiдь та залежить вщ складнoстi проблеми, важливoстi ii виршення для кoмпанii. Iнoдi кoмпанii гoтoвi заплатити дeкiлька мiльйoнiв дoлаpiв. У даному випадку сума компенсаци склала 6 тис. дол., а термш - 3 мюящ.
Мexанiзм семантичного аналiзу Hypios вивчив поширення проблеми на вщповщш сфери навичок. 1з 950 тис. eкспepтiв, виявлених в штернет1, тexнoлoгiя Hypios обрала бшьше 94 тис. eкспepтiв iз навичками, необхщними для виpiшeння дано1' проблеми. По^м менедже-ри Hypios зв'язалися з 3126 експертами та прошформували ix про iснування проблеми. Зв'язок iз цими людьми здiйснювався спочатку електронною поштою, а пoтiм телефоном для надання детально1' iнфopмацii та вщповщей на всi запитання експер^в. Hypios отримала 37 пpoпoзицiй та шсля фiльтpацii передала кoмпанii-«власнику проблеми» 10 з них, серед яких обрала одне найкраще ршення. Переможцем став дослщник лабopатopii, який отримав об^ну кoмпeнсацiю (Sauniere, Leroyer, Boudin, Jean, 2013, с. 23-24).
Дiяльнiсть платформ вщкритих шно-вацiй мае важливе значення для кoмпанiй у тому сена, що в умовах жорстко1' конку-peнцii на свповому piвнi забезпечення кoнкуpeнтoспpoмoжнoстi та навпь вижи-вання пiдпpиемств залежить вщ ix здатнос-тi пропонувати шновацшш продукти та послуги, що забезпечують !м кoнкуpeнтнi переваги. Платформи вщкритих шновацш полегшують виpiшeння цього завдання, дозволяючи пiдпpиемствам отримати доступ до зовшшшх знань i навичок, забезпе-чуючи швидке й ефективне впровадження шновацш. Основною перевагою таких платформ е надання можливост компани -«власнику проблем» знайти вщповщне ш-нoвацiйнe виpiшeння проблеми, для яко! у нei немае внутршшх peсуpсiв або навичок, лише за декшька мiсяцiв завдяки доступу до глoбальнoi мepeжi eкспepтiв.
Як оргашзацшний мexанiзм спiвпpацi платформи можна подшити на двi катего-pii: технолопчш та iннoвацiйнi.
Технолог1чна платформа являе собою незалежне партнерство мiж державою, наукою i бiзнeсoм для модершзацп еконо-мiки на oснoвi пoлiпшeння тexнoлoгiчнoi бази ii сeктopiв. Фактично вона е iнстpумe-нтом комушкацп, поеднання iнтepeсiв за-щкавлених стopiн з метою пiдвищeння
конкурентоспроможноси галузей, швидко-го розповсюдження нових технологш, роз-робки проривних технологш для створення нових ринюв високотехнолопчно].' продук-
uji.
Тexнoлoгiчнi платформи були запро-пoнoванi Свропейською кoмiсiею для ви-значення стpатeгiчниx тематичних напря-мiв, у рамках яких сформульовано науко-вo-тexнiчнi пpiopитeти GC. Перша техно-лoгiчна платформа - Консультативна рада з дослщжень аеронавтики в Сврот (Advisory Council for Aeronautics Research in Europe) створена у 2001 p. Наpазi технолопчш платформи визнаються багатьма крашами як дiевий шструмент iннoвацiйнoi пoлiтики.
Концепщя тновацтних платформ була запропонована Радою з технолопчних стpатeгiй (Technology Strategy Board) Ве-ликoбpитанii (2005 р.) як нова (на той час) форма взаемоди мiж державою i бiзнeсoм, opiентoвана на розробку шновацшних pi-шень найбiльш гострих пол^ичних i сoцi-альних проблем, зокрема, полшшення яко-стi життя та eкoлoгiчнoi ситуацii, забезпечення сталого розвитку тepитopiй i кpаiн, виробництво безпечних пpoдуктiв харчу-вання тощо (Ernst & Young, 2011, с. 22).
Формуючи яюсно новий npOCTip для спшьного виробництва iнновацiй, плат-формна модель ствпращ сприяе штеграци шновацшно!, дослщницько! та осв^ньо! сфер. OKpiM цього, шновацшш платформи мають такi переваги (Raunio, Nordling, Kautonen, Räsänen, 2018; International Livestock Research Institute, 2013):
забезпечують визначення вузьких мшць, якi перешкоджають iнновацiям й упровадженню рiшень, якi не пiд силу окремим учасникам, наприклад, у сферi розвитку iнфраструктури;
сприяють дiалогу та взаеморозумш-ню мiж зацiкавленими сторонами, надають 1м простiр для виршення протирiч i конф-лiктiв, вироблення спiльного бачення щодо шляхiв розв'язання проблеми;
надають рiвнi можливостi для вах учасникiв, наприклад дрiбних фермерiв i великих корпорацiй, населення та пред-ставникiв органiв влади, створюють почут-тя причетностi до розв'язання проблем уЫх зацiкавлених сторiн, що в подальшому впливае на !х успiшну реалiзацiю;
дозволяють приймати бшьш обгрун-тованi рiшення, а також сприяють шнова-цiйному процесу завдяки залученню широкого кола защкавлених сторiн, !х корисних знань, щей та навичок.
У публшащях, присвячених розвитку регiонiв, iнновацiйнi платформи е складо-вою моделi регюнально! шновацшно! поль тики, засновано! на ще! розбудови регюнально! переваги. У такш моделi iнновацiйнi платформи забезпечують рiзноманiття су-мiжних зв'язкiв у взаемодоповнюючих секторах та штегращю рiзних баз знань - ана-лiтичних (науково обгрунтованi), синтетич-них (iнженерно-орiентованих) i символiч-них (художньо-орiентованих) (Asheim B., Boschma R., Cooke, 2011). Деяю науковцi вiдрiзняють платформи вщ кластерiв за тим, що в перших робиться акцент на орга-шзацп горизонтальних потокiв i поеднаннi знань рiзних сфер дiяльностi, а також на !х вiдкритостi (Cooke, de Laurentis, 2010; Kautonen, Pugh, Raunio, 2016). Однак такi вщ-мшност е доволi абстрактними й умовни-ми, а тому протиставляти платформи клас-
терам немае сенсу. Скорше вони взаемо-доповнюють, а не взаемовиключають один одного.
Узагальнюючи особливостi пiдходiв до визначення шновацшно! екосистеми, слщ зауважити, що вони не вичерпують уах можливих конфiгурацiй iнновацiйних екосистем, особливо враховуючи новизну дано! проблематики. Наприклад, е така конф^уращя екосистеми, дуже схожа на описану в першому пiдходi (Bessant J. et al, 2014, с. 15-16): щльова фiрма шукае та ви-користовуе зовшшш iде!, продукти i технологи на глобальному ринку, у такий спо-аб спрямовуючи свою дiяльнiсть на вико-ристання зовшшшх знань. Але, на вiдмiну вщ першого пiдходу, вона меншою мiрою контролюе дiяльнiсть безлiчi iнших оргаш-зацiй i компанiй, що складають екосисте-му.
Кожна екосистема, чи то на рiвнi компанп, регiону, чи в глобальних масштабах, мае сво! специфiчнi характеристики, структуру, призначення, цiлi та переваги, якi не можна ушфжувати. Оскiльки шновацшш системи обов'язково складаються з дш i взаемодiй мiж !х учасниками, визначення конф^ураци конкретно! екосистеми е питанням практики.
Екосистемний пщхщ vs системний
пщхвд до продукування шновацш
При аналiзi iнновацiйних екосистем виявлено особливостi екосистемного пщ-ходу та його принциповi вiдмiнностi вiд традицiйного системного погляду на ство-рення iнновацiй у масштабах нащональних i регiональних економж. Вони полягають у такому.
1. Згщно з традицiйним системним пiдходом, розробленим економютами у 1980-1990-х роках, шновацшна система трактуеться як набiр компонент i при-чинно-наслiдкових зв'язкiв, що впливають на генерацiю, поширення та використання шновацш (табл. 2). У рамках даного пщхо-ду щ компоненти i зв'язки розглядаються як усталена, статична модель, а детально аналiзуеться динамiка потокiв знань лише всередиш системи.
Таблиця 2 - Деяк визначення шновацшннх систем 1
Концепщя Визначення Автор
Нацюнальна шновацшна система Мережа шституив у державному та приватному секторах економши, дiяльнiсть i вiднoсини яких призводять до появи, iмпopту, удосконалення та поширення нових технологш К. Фpiмeн, 1987 р.
Нацioнальна iннoвацiйна система Набip eлeмeнтiв i зв'язюв, якi взаемoдiють у пpoцeсi вироб-ництва, розповсюдження та використання нового, eкoнoмiч-но вигiднoгo, знання ... i poзмiщeнi або мають свое поход-ження в межах територи нацioнальнoi держави Б.-А. Лунд-валл, 1992 р.
Нацioнальна шновацшна система Набip окремих шституив, якi спiльнo й iндивiдуальнo спри-яють розвитку та поширенню нових технологш i якi ство-рюють основу, у межах яко! уряди формують i здiйснюють пoлiтику, що впливае на iннoвацiйний процес С. Меткалф, 1995 р.
1нновацшна система Уа важливi eкoнoмiчнi, сoцiальнi, пoлiтичнi, оргашзацшш, iнституцiйнi та iншi чинники, що впливають на розвиток, поширення i використання шновацш Ч. Едквют, 1997 р.
Рeгioнальна iннoвацiйна система Iнституцiйна iнфpастpуктуpа, що тдтримуе iннoвацii у стpуктуpi виробництва peгioну Б. Асхайм, М. Гертлер, 2005 р.
1 Складено за джерелами (Freeman, 1987, с. 11; Edquist, 1997, с. 14; Lundvall, 1992, с. 12; Asheim, Gertler, 2005, с. 299; Metcalfe, 1995, с. 410).
При екосистемному пщход^ навпаки, увага звертаеться не стшьки на компоненти i функцioнування системи, скшьки на ii eвoлюцiю в час та по вiднoшeнню до зов-нiшньoгo середовища, тобто пщкреслю-еться ii вiдкpита динамiчна природа; вш сфокусований на «xаpактepi та динамщ взаемoдiй мiж учасниками системи (один з одним i з потенцшними учасниками)» (Смородинская, 2015, с. 53). 1нновацшна екосистема схильна до безперервних змiн пiд впливом нових мотивацш учасникiв i нових зовшшшх умов (Smorodinskaya, Russell, Katukov, Still, 2017, с. 5247-5248; Смородинская, 2015, с. 52). Екосистема описуе еволюцшш особливост взаемодп мiж людьми, ix зв'язки з шновацшною дiяльнiстю та вiднoсини з навколишшм середовищем (Mercan, Goktas, 2011, с. 103).
2. Якщо шновацшш системи можуть регулюватися методом «згори», то еко-система мае сво! pинкoвi мexанiзми само-розвитку, тобто вона регулюеться методом «знизу», що дозволяе !й краще пристосову-ватися до мшливих умов зoвнiшньoгo середовища та впливати на eкoнoмiчний роз-
виток (Смородинская, 2015, с. 52; Mercan, Goktas, 2011, с. 106). Коли учасники еко-системи працюють разом у гнучкому та менш пов'язаному з жорсткими правилами режим^ характерному для тpадицiйнoi iе-pаpxiчнoi структури упpавлiння, вони здат-ш досягати вражаючих коротко- i довго-строкових eкoнoмiчниx та сoцiальниx результат (Bramwell, Hepburn, Wolfe, 2012, с. 50). У цьому полягае одна з найважлив> ших переваг екосистемного пщходу: розу-мiння того, що шновацп (так само, як i кoнкуpeнтoспpoмoжнiсть кoмпанii, peгioну чи кра!ни) не можуть бути згенероваш шляхом розпорядження «згори», скopiшe -шляхом поеднання державних i приватних шщатив.
3. Кoнцeпцiя екосистеми вiдpiзняеть-ся використанням бioлoгiчниx аналoгiй та оперуе поняттями бioлoгiчнoi системи (еволюцп, вiдбopу, виживання, спадковос-тi) (Stoelhorst, 2008). Ключовою особливш-тю будь-яко! екосистеми е кoeвoлюцiя (co-evalution) (у бioлoгii - спiльна еволющя бioлoгiчниx видiв, що взаемoдiють i бо-ряться в eкoсистeмi). Таким чином, в еко-
системах дiяльнiсть будь-яко! окремо! ор-гашзацл не може розглядатися iзольовано. Учасники екосистеми потрапляють у мережу взаемозалежностей один вiд одного, «змши в однiй частинi системи можуть ма-ти далекосяжнi, а найчастше несподiванi, наслiдки в iнших частинах системи» (Bes-sant J. et al, 2014, с. 14).
У такому середовищi оргашзаци об'еднують сво! можливостi навколо шно-вацiï: вони працюють спiльно i на конкурентам основi для задоволення потреб споживачiв, пiдтримки нових продуктiв i зрештою переходять до наступного раунду шновацш (Moore, 1993; Moore, 1997). Таким чином, в шновацшних екосистемах важливою е складова не тшьки спiвпрацi, але i конкуренцп, яка спонукае органiзацiï та пщприемства до спiльного пошуку нових, шновацшних, бшьш вдалих i швидких способiв вирiшення завдань, якi 1м одним не до снаги. Таю ситуацп можуть трапи-тись у випадку, коли iснуе запит на митте-ве й ефективне задоволення попиту спожи-вачiв. У швидкоплинному глобалiзованому свiтi iзольованi компанiï-конкуренти не здатш надати такий продукт споживачам, але, об'еднавши своï зусилля, вони можуть оперативно вщреагувати на змши кон'юнк-тури ринку й одержати переваги з нових ринкових можливостей. Експерти Price-waterhouse Coopers передбачають конкрет-нi ситуацiï розвитку спiльних шновацш мiж конкурентами, а саме коли (Saunière, Leroyer, Boudin, Jean, 2013, с. 35):
юнуе ризик, який подшяють усi защ-кавленi сторони в галузi (наприклад, саш-тарний ризик для сшьського господарства);
на цшьових ринках виникае необхщ-шсть стандартизацiï продукцiï (фiзичне та лопчне (на рiвнi програмного забезпечен-ня) узгодження);
компани спостерiгають високий р> вень виснаження у своему портфелi шновацшних продуктiв i не мають ресурЫв для швидко1' диверсифiкацiï (наприклад, фар-мацевтична промисловiсть у певних сегментах ринку).
4. Так само, як i в природних екосис-темах, яю структурованi навколо рiзних ролей i функцiй, iнновацiйнi екосистеми засноваш на ко-спецiалiзацiï (co-specialization) i спiльному створеннi нових цшностей (co-production), при яких компанiï та оргашзаци беруть участь у рiзних, але взаемо-доповнюючих видах дiяльностi (Zahra, Nambisan, 2011, с. 5). Кожен з учасниюв екосистеми (стартапи i велию компанiï, дослщницью iнститути й унiверситети, власники приватного кашталу i державнi установи) надае ресурси та здiйснюе свiй внесок у розробку шновацш Однак, на вщ-мiну вiд бiологiчних спшьнот, учасники iнновацiйних екосистем мають можливють свiдомо формувати стратегiю i напрям розвитку екосистем, оскiльки вони е сощаль-ними системами, а «сощальш системи скла-даються з реальних людей, якi приймають ршення» (Moore, 1993). Велика кiлькiсть учасниюв екосистем i нелшшшсть взае-мозв'язюв мiж ними обмежують ïx свщо-мий вибiр. Крiм того, здатшсть компанiй впливати на екосистему розподшяеться нерiвномiрно. Наприклад, згiдно з першим пщходом фiрма, навколо яко1' формуеться екосистема, ввдграе ключову роль в оргашзаци дiяльностi екосистеми, на вiдмiну вiд iнших ïï учасниюв.
5. У рамках екосистемного пщходу увага зосереджена на формуванш мереже-вого нелiнiйного, вiдкритого, динамiчного середовища, заснованого на горизонталь-них зв'язках мiж учасниками з рiзними фу-нкцiями i можливостями, яю не просто ко-оперуються, а працюють у режимi колабо-раци, « .. .саме колаборацiя забезпечуе створення i дифузiю потокiв знань, пере-творення цих знань на шновацп та подальше поширення нововведень по всш еко-номiцi» (Смородинская, 2015, с. 53). Кола-боращя виникае, коли незалежнi защкавле-ш органiзацiï iнтерактивно (у форматi дiа-логу, узгодження та зворотного зв'язку) обмшюються знаннями i ресурсами, розпо-дiляють ризики та зобов'язання, формуючи культуру довiри, спiльнi правила i структу-ри, для вирiшення складно!' проблеми або
досягнення спшьно! мети. На вiдмiну вщ системного пiдходу, який визнае важли-вiсть шновацшно! iнфраструктури, екосис-темний пщхщ робить акцент на 11 «ефекти-вному залученнi до розвитку колабораци мiж численними партнерами» (Смородин-ская, 2015, с. 53).
6. Зростаюча складнiсть технологiй i значний обсяг шформаци та знань, яю не-обхiдно опановувати для створення шно-вацiй, потребують пошуку та використання навичок нових партнерiв для отримання доступу до iнших культур i способiв мис-лення. Ф. Йоханссон називае три сили, яю пояснюють, чому в нашому житт трапля-еться все бiльше перетишв як джерел шно-вацiй (Йоханссон, 2008, с. 29-38):
м^ащя людей - «сила мшраци по-роджуе плеяду культурних перетинiв i су-зiр'я революцiйних iдей», «тенденци зм> шування i взаемопроникнення культур iз кожним роком стають усе бшьш очевид-ними, особливо в таких галузях, як юнема-тограф, л^ература i музика»;
зближення наук - «новi вiдкриття, якi назавжди змшять свiт, будуть виникати з перетину дисциплш, а не з окремих i вщ-окремлених сфер знань»;
прорив у комп'ютеризаци - по-перше, дозволив здiйснювати звичнi для нас ди швидше; по-друге, породив новi, сучаснi засоби комушкаци (електронну пошту, iнтернет, мобiльнi та супутниковi телефони), «зробив наш свiт тюшше, ком-пактнiше, доступнiше». Це означае, що люди та оргашзаци, яю ранiше були вщда-ленi один вщ одного, наразi можуть легко об'еднатися i знайти перетин мiж сферами дiяльностi, у яких вони спецiалiзуються. «Тут приховуються небаченi можливост як для щойно створених фiрм, так i для стабiльно працюючих компанiй».
Особистi зв'язки мiж людьми, 1х зда-тнiсть знайти спшьну мову, подолати куль-турнi та мовш вiдмiнностi, налагодити до-вiрчi вiдносини мають першорядне значен-ня в забезпеченнi успiху iнновацiйних еко-систем (вставка 3).
Вставка 3
Для тдтвердження важливост ще! тези можна навести приклад, який використали В. Хван { Г. Хоровггт. Вони пропонують уявити вченого, який винайшов багатообщяюче в свт лшування раку нирок. Бшьшу частину свое! кар'ери вш присвятив робот в лаборатори, а зараз мае здогадатися, «як перетнути величезний в1ртуальний прський хребет сощальних бар'ер1в». Для втшення свое! розробки в життя йому необхщно контактувати, знаходити по-розумшня { сшвпрацювати з р1зними групами людей, яю мають досвщ створення б1знесу, залучення катталу, управлшня, досвщ у сфер1 штелектуально! власносп, бухгалтерського обл1ку, банювсько! справи { в багатьох шших питаннях. Вш повинен вщр1знятися вщ десят-юв учених, яю винайшли шш1 методи лшування раку нирок приблизно в той самий час 1 можуть конкурувати з ним, створюючи стартап-компани. Вш мае розробити технолопчний процес, який буде простим та економ1чно ефективним, а також вщповщатиме жорстким стандартам контролю якосп. Вш мае привернути увагу { завоювати дов1ру л1кар1в, яю поширю-ватимуть його препарат серед пащенпв. Вш мае створити мережу торгових представниюв { систему маркетингових шщатив. Йому, можливо, буде потр1бно провести переговори та ук-ласти договори з фармацевтичними компашями, яю можуть допомогти у виробницга та продажу препарату у великих обсягах. I так дат. У реальному житп цей учений дшсно може волод1ти кращим у свт способом лшування, але в нього не буде потр1бно! шформаци про те, як його впровадити на ринку (Хван, Хоровитт, 2012, с. 46-47).
З урахуванням вищезазначеного стае цiлком зрозумшим, чому iнновацiйна дiя-льнiсть е настшьки складним процесом i чому налагодження взаемозв'язкiв i взае-моди мiж людьми з рiзних сфер дiяльностi
становить основу ефективних шновацшних екосистем.
7. На вiдмiну вiд шновацшних систем, концепци яких охоплюють нащональ-ний, регiональний (див. табл. 2), сектораль-
ний (Andersen, Andersen, Jensen, Rasmus-sen, 2014) i корпоративний (Janne, 2002) piвнi, екосистеми не скутi просторовими межами i можуть формуватися навт вip-туально. Екосистема iнновацiй може бути побудована на декшькох piвнях абстракци та деталiзацil - вщ окремого проекту до пiдпpиемства, на нацюнальному, регюна-льному та глобальному piвнях. Проте еко-номiсти одностайш в тому, що колабоpацiя мiж учасниками iнновацiйних пpоцесiв усе ж таки вщбуваеться на конкретних терито-piях i пов'язана з чинником pегiоналiзацil (локалiзацil) iнновацiйних пpоцесiв (1ва-нов, Ляшенко, Пiдоpичева, 2018, с. 36-84). «Формування механiзмiв колаборацп мае починатися з локальних теpитоpiй, зачша-ючи взаемоди як усеpединi виробничого сектору (мiжфipмовi меpежi), так i мiж сектором та шшими iнституцiональними секторами (мiжоpганiзацiйнi мереж^» (Смо-родинская, 2015, с. 56).
Отже, шновацшним екосистемам i сучасним шновацшним притаманш такi властивостi: нелшшшсть; стiйкiсть; вщ-кpитiсть; меpежевiсть; коеволющя (co-evalution); ко-спецiалiзацiя (co-specialization); спшьне створення нових цiнностей (co-production); саморозвиток; здатшсть еволюцiонувати в час та по вiдношенню до зовшшнього середовища; колабоpацiя; поеднання iдей, концепцш, дисциплiн i культур; просторова розкупсть; залученiсть широкого кола учасниюв й iнших защкав-лених сторш.
Концепцiя шновацшно! екосистеми надае набагато краще уявлення про природу шновацшних процеЫв, якi вiдбуваються в сучасних pеалiях, нiж тpадицiйний сис-темний пiдхiд.
У pезультатi аналiзу теоретичних засад розвитку шновацшних екосистем сформовано авторське визначення шновацшно! екосистеми регюну (економiчного району) як системи, що складаеться з динамiчноl спшьноти об'еднаних мережевими (неiеpа-pхiчними) зв'язками оpганiзацiй (актоpiв) iз piзними функцiями i ролями, яю вбудо-ванi в iнституцiйну конструкщю pегiону,
функцiонують пiд впливом чинниюв дшо-вого, регуляторного та шновацшного сере-довищ, подiляють едине бачення щодо за-безпечення сталого випереджаючого шновацшного розвитку регюну та е вщкритими до сшвпращ з акторами шших iнновацiй-них екосистем. Регюнальна iнновацiйна екосистема е оргашчною складовою нацiо-нально! iнновацiйноl екосистеми, яка фун-кцiонуе у глобальному сеpедовищi з його мiжнаpодними оргашзащями та iнститута-ми i глобальною мережею взаемозв'язюв. Запропоновану концептуальну модель ре-гiональноl iнновацiйноl екосистеми Укра!-ни з позицil теоpil систем наведено на рис. 7.
Виходячи з наведеного визначення та згщно iз системним i стpуктуpно-функцi-ональним пiдходами при дослiдженнi еко-номiчних пpоцесiв, pегiональна iннова-цiйна екосистема може бути представлена як багатовимipна модель, розподшена в такий споаб:
перший вимip - мета (призначення) екосистеми;
другий вимip - актори (оргашзаци), що виконують piзнi функцil та ролц
тpетiй вимip - середовище дiяльностi оpганiзацiй;
четвертий вимip - система взаемо-зв'язкiв мiж акторами всередиш екосистеми i з зовшшшм середовищем (нацiональ-ним i глобальним).
У сукупност цi чотири вимipи визна-чають конф^рацш екосистеми, забезпе-чують ll еднiсть та цiлiснiсть.
Мета (призначення) е першоосновою екосистеми в тому сена, що без мети еко-система е не системою, а лише набором елементв та !х зв'язюв. Згщно з основними положеннями теорп систем система - це не просто колекщя речей; вона являе собою взаемопов'язаний набip елементв, якi уз-годжено оpганiзованi таким чином, щоб чогось досягти (Meadows, 2008, с. 11). Отже, будь-яка система мае складатися з трьох речей: елементв, взаемозв'язюв i мети.
Е к о н о
а
про о
Е
о п
о ту о
а
05 У
ся м N
22
Х Е с о
п. р
о
Рисунок 7 - Концептуальна модель регшнальноТ шновацшноУ екосистеми Укра'ши з позицн теорil систем
Розроблено автором.
Знання, яю циркулюють в шнова-цшних екосистемах, е суспiльним благом, а шновацп у формi продуктiв i послуг при-носять користь суспшьству та його членам - користь, яку не можуть створювати окремi люди. Тому мета регюнально! шно-вацшно! екосистеми мае полягати в забез-печеннi сталого випереджаючого шнова-цiйного розвитку регiону (економiчного району) як основи високого рiвня життя широких верств населення.
Актори тновацтног екосистеми роз-глядаються як оргашзацп, вбудованi в ш-ституцшну конструкцiю регiону (економiч-ного району), представлену сукупнiстю iнститутiв - офщшних приписiв (законiв, норм, правил, процедур, регламент) i не-офiцiйних правил (повторюваних схем по-ведiнки - успадкованих соцiальних звичок, традицiй, цшностей), якi визначають шсти-туцiйне оточення дiяльностi органiзацiй, впливають на вщносини мiж людьми в ор-гашзащях, мiж органiзацiями, мiж оргаш-защями i зовнiшнiм середовищем. Оргашзацп та iнститути взаемопов'язанi та впливають один на одного: шститути змшю-ються в процесi взаемодп з органiзацiями через 1х практичну дiяльнiсть, а оргашзацп пiдлаштовуються тд новi iнститути.
Традицiйно учасникiв (акторiв) екосистеми розподiляють за моделями потрш-но! спiралi (наука - бiзнес - держава) або чотириланково! спiралi (наука - бiзнес -держава - громадянське суспiльство) (Киаог А., Киаог Р., 2020), роблячи акцент на шституцшних секторах, а не на функщ-ях i ролях учасникiв. Пропонуеться розши-рити перелш акторiв шновацшно! екосистеми та об'еднати !х у шiсть секторiв, за-лежно вiд функцш i ролей, якi вони вико-нують:
пщприемницький сектор - створюе шновацп та формуе основний попит на ш-новацп;
державний сектор - сприяе (шдтри-муе) або блокуе шновацп;
науково-осв^нш сектор - навчае, на-рощуе людський потенцiал; продукуе новi знання, ще1, вiдкриття;
сектор фшансового забезпечення -фiнансуе шновацп протягом iнновацiйного циклу;
сектор шфраструктурно! пщтримки -з'еднуе акторiв в однш локацп, здiйснюе iнкубацiю, тестування, апробацш, просу-вання на ринок;
сектор громадських об'еднань - на-дае i поширюе шформацш, об'еднуе акто-рiв у виршенш спiльних цiлей.
Таке групування дае ч^ке розумiння про призначення кожного актора в екосис-темi, оскiльки для того, щоб бути частиною екосистеми, недостатньо працювати на те-риторп И локацп (у даному випадку в межах регiону - економiчного району) - пот-рiбно здiйснити свiй внесок у И формуван-ня та розвиток.
Важливим у даному контекст е два моменти: по-перше, наявшсть i достатня кiлькiсть акторiв у кожному секторц подруге, яюсть акторiв i результатiв !х дiяль-ностi. Однак навiть якщо щ важливi умови задовольняються, казати про те, що шно-вацiйна екосистема кнуе (а не формуеть-ся), можна лише в тому випадку, якщо мiж И акторами налагоджена система взае-мозв'язкiв та обмшв у межах одного сектору, рiзних секторiв i з акторами шших iнновацiйних екосистем (регiональних, на-цiональних, мiждержавних i транскордон-них). 1ншими словами, для того щоб регю-нальна iнновацiйна екосистема запрацюва-ла, потрiбен не просто набiр усiх необхщ-них акторiв, необхщно забезпечити !х пра-вильну комбшащю, щоб люди, якi працю-ють у рiзних органiзацiях, могли знайти один одного i взаемодiяти, а оргашзацп були защкавлеш в шноващях. Це потребуе формування сприятливого до шновацш середовища - дiлового, регуляторного та шновацшного; розвитку iнклюзивних i блокування екстрактивних iнститутiв (Аджемоглу, Робшсон, 2014). Дiйсно, сама по собi щаслива випадковiсть у виглядi ш-новацiй не може бути спроектована, але середовище - те, що сприяе щасливш ви-падковостi, цшком може (Хван, Хоровитт, 2012, с. 75).
Висновки
1. 1нновацшна полпика краш-члешв £С iз дотриманням концепци «трикутника знань» орiентована на iнтеграцiю сфер науки, освпи та iнновацiй. Останшм часом И прiоритети сфокусованi на пщвищенш конкурентоспроможностi шновацшно! еко-системи Свропи, що мае забезпечити !й свiтове лiдерство у сферi шновацш. Для Укра!ни в умовах реалiзацil Угоди про асо-цiацiю з £С полiтика i стратегiя об'еднано! Свропи мае служити орiентиром у розробщ та застосуваннi власних заходiв щодо роз-будови нащонально! шновацшно! екосис-теми.
Виявлено, що розумiння концепци шновацшно! екосистеми е розмитим i не мае однозначного тлумачення. Одш вченi ставлять пiд сумнiв виправдашсть вживан-ня цього термiна, стверджуючи, що вико-ристання префiксу «еко» не додае цiнностi науковому дискурсу i спричиняе плутани-ну серед дослщниюв. Iншi, навпаки, вва-жають И корисним доповненням при розробщ заходiв щодо управлiння шноващя-ми. Деякi науковцi вживають термш «шно-вацiйна система» як данину модi або роз-глядають И як шновацшну систему нового поколшня. Виходячи з цього проаналiзова-но рiзнi погляди та визначено основш пщ-ходи до розумiння шновацшних екосистем i пов'язаних iз ними концепцш та понять, що дозволило забезпечити теоретичну ор-ганiзацiю наявних знань; iдентифiковано вiдмiнностi мiж екосистемами i системами iнновацiй; обгрунтовано переваги екосис-темного пiдходу порiвняно з традицшним системним поглядом на продукування ш-новацiй.
2. Екосистема, як поняття, вперше використано для опису природних еколо-гiчних систем як сукупност органiзмiв, що взаемодiють один з одним i з навколишшм середовищем неживо! матерi! та енерги в межах певно! територи. В економ^ метафора екосистеми була запозичена М. Ротшильдом у виглядi «бюномши» (економiки як екосистеми), але значного поширення набула пщ назвою «бiзнесова екосистема»
як зовшшне середовище фipми, кoнцeпцiю яко! запропонував Дж. Мур. Поступово метафора екосистеми почала вживатися в iншиx контекстах, пов'язаних зi стратепч-ним менеджментом, шновацшною полпи-кою, розвитком eкoнoмiчниx систем, про-мислoвoстi та пщприемництва.
Аналiз бази Scopus за 1996-2019 pp. за ключовими словами «екосистема», <^з-несова екосистема», «промислова екосис-тема» та «цифрова екосистема» свщчить, що частота ix згадування збiльшилася за oстаннi десять роюв у рази, а словосполу-чень «пщприемницька екосистема» та «iн-новацшна екосистема» - в десятки pазiв i наpазi зростае в геометричнш пpoгpeсii. У 2019 р. словосполучення «iннoвацiйна екосистема» зустpiчалoся в наукових журналах бази Scopus у 119 pазiв частше, шж у 2009 р. Причому штерес до цiеi тематики з часом не згасае, а лише пщвищуеться - у 2015-2019 pp. частота згадування цього словосполучення збшьшилася в 3,35 раза, що свщчить про високу актуальшсть до-слiджeння проблематики шновацшних екосистем.
3. На oснoвi огляду науково! лiтepа-тури, аналiтичниx матepiалiв мiжнаpoдниx opганiзацiй, консалтингових та аудиторсь-ких кoмпанiй виокремлено й обгрунтовано чотири пiдxoди до poзумiння сут iннoва-цiйниx екосистем.
3.1. У рамках першого пщходу iннo-вацшш екосистеми розглядаються через призму концепци Дж. Мура як eкoнoмiчнi спшьноти взаемoдiючиx кoмпанiй, opганi-зацiй i людей, opганiзoваниx навколо фо-кусно! (центрально!) фipми, що поеднують як безпосередшх виpoбникiв, так i сторон-нix учасникiв (у першу чергу спoживачiв, а також пoстачальникiв, конкурент, oсвiтнi та наукoвi установи, фiнансoвi opганiзацii, органи влади та iншi зацiкавлeнi сторони), якi спiльнo виробляють цiннi для спожива-чiв шновацшш продукти та послуги. Вста-новлено piзницю мiж поняттями «екосистема» i «мережа», а саме: концепщя екосистеми е бiльш широкою, на вiдмiну вiд iншиx мережевих кoнстpукцiй вона поед-
^e i втехщну (cтopoнy виpoбництвa), i низхщну (cтopoнy cпoживaння) дiяльнicть, тобто фoкycyeтьcя нe лишe нa cтвopeннi (виpoбництвi), aлe i нa cпoживaннi iннoвa-цiйних пpoдyктiв.
3.2. Дpyгий пiдхiд пepeдбaчae пoгляд нa iннoвaцiйнi eкocиcтeми з пoзицiï CTpy^ тypнoгo пiдхoдy, вoни poзглядaютьcя як cтpyктypи yзгoджeння бaгaтocтopoнньoгo нaбopy пapтнepiв, яким cпiвпpa-
цювaти, щoб peaлiзyвaти фoкycнy цiннicнy пpoпoзицiю (фoкycнy iннoвaцiю). BrnM4e-нo ключoвi iдeï, no^aAem в ocнoвy цьoгo пiдхoдy, тa йoгo гoлoвнi вiдмiннocтi вiд пepшoгo:
eкocиcтeмa фopмyeтьcя нe нaвкoлo фoкycнoï фipми (як у пepшoмy пiдхoдi), a нaвкoлo фoкycнoï цiннicнoï пpoпoзицiï (фoкycнoï iннoвaцiï);
eкocиcтeмa poзбyдoвyeтьcя зa тaкoю cхeмoю: cпoчaткy визнaчaeтьcя ц^нкта пpoпoзицiя (iннoвaцiя), пoтiм - види дiяль-нocтi, нeoбхiднi для ïï cтвopeння, i зaкiнчy-eтьcя вce cyб'eктaми, вiд yчacтi яких зaлe-жить, чи бyдe фoкycнa iннoвaцiя виpoблe-нa. У пepшoмy пiдхoдi вce нaвпaки: вce no-чинaeтьcя з дiючих ocí6, якi згypтoвyютьcя нaвкoлo фoкycнoï фipми, пoтiм мiж ними oфopмлюютьcя зв'язки i мoжливим peзyль-тaтoм cпiвпpaцi мoжe бути тевта цiннicнa пpoпoзицiя;
бaзoвими eлeмeнтaми eкocиcтeми як cтpyктypи e дiяльнicть (види дiяльнocтi, нeoбхiднi для cтвopeння фoкycнoï iннoвa-цп), aктopи ^уб^кти, якi здiйcнюють цi види дiяльнocтi), пoзицiï (мicця, якi noci-дaють aктopи в eкocиcтeмi, щo впливae нa ïx взaeмoвiднocини i визнaчae фopмaт «хто пepeдae тому») тa зв'язки (вкaзyють нa тpaнcфepи мiж aктopaми, цe мoжyть бути кoмпeтeнцiï, iнфopмaцiя, фiнaнcи, мaтepia-ли). Уа paзoм вoни xapaктepизyють тонфь гypaцiю eкocиcтeми, якa щopaзy oфopмлю-eтьcя зaлeжнo вiд cпeцифiки фoкycнoï ш-нoвaцiï;
yчacники eкocиcтeми як cтpyктypи cпiльнo визнaчaють cвoï пoзицiï тa узгод-жують cпiльнi ди. Уcпiшнoю eкocиcтeмoю e тa, в якш вci yчacники зaдoвoлeнi cвoïми
шзищями. У випaдкax, кoли пpи cтвopeннi цiннocтi yчacники нe пoтpeбyють узгод-жeння cпiльниx дiй aбo якщo вoни вжe уз-гoджeнi, то нeмae пoтpeби викopиcтoвyвa-ти лoгiкy eкocиcтeми;
у cтpyктypнoмy пiдxoдi a^em зpoб-лeнo нa кoopдинaцiï зв'язюв мiж napraepa-ми. B eкocиcтeмi e кoopдинyючa фipмa, aлe вoнa нe кoнтpoлюe iншиx yчacникiв (як у пepшoмy пiдxoдi), a лишe кoopдинye ïx cпiльнy дiяльнicть. Koopдинaцiя мae зта-чeння: якщo вoнa бyдe нeдocтaтньoю, тo пapтнepи зaзнaють нeвдaчi тa цiннicнa пpoпoзицiя те бyдe cтвopeнa;
eкocиcтeмa e бaгaтocтopoнньoю, тоб-тo взaeмoзв'язки в ïï мeжax нe мoжнa poз-raac™ нa cyкyпнicть пpocтиx двocтopoннix в^тошн. Екocиcтeмний пiдxiд cлiд зacтo-coвyвaти, кoли вaжливo дocягти згypтoвa-toctí вcix пapтнepiв для cтвopeння ^ншсп як cпiльнoï мeти.
3.3. Tpe^ пiдxiд e шиpшим зa двa пoпepeднix. Biдпoвiднo дo ньoгo iннoвa-цiйнa eкocиcтeмa poзглядaeтьcя як тевта cepeдoвищe, щo виникae тa opгaнiзoвyeтьcя згiднo з piзними oб'eднyючими ^инцита-ми (нaпpиклaд, гeoгpaфiчний, виpoбничий, eкoлoгiчний) тa нa piзниx piвняx (вщ o^e-мoгo пpoeктy дo пiдпpиeмcтвa, нa perioM-льнoмy (лoкaльнoмy), нaцioнaльнoмy тa глoбaльнoмy) - вcюди, дe виникaють cтiйкi взaeмoзв'язки i гашьте бaчeння щoдo бa-жaниx пepeтвopeнь мiж yчacникaми. Taкi cepeдoвищa мoжyть бути cпeцiaльнo cплa-нoвaнi тa cпpoeктoвaнi ypядoм (xapaктepнo для ^arn Азiï), a мoжyть виникaти зa iнiцi-aтивoю «знизу» здeбiльшoгo та oкpeмиx тepитopiяx у мeжax мicтa, peгioнy, paйoнy i пiдтpимyвaтиcя пoлiтикoю тa iнcтитyтaми дepжaви (тaкi eкocиcтeми бiльшoю мipoю влacтивi CША тa Зaxiднiй Gвpoпi).
Bcтaнoвлeнo, щo в ocнoвy ycпiшниx iннoвaцiйниx eкocиcтeм пpeдcтaвники тpe-тьoгo пiдxoдy зaклaдaють:
фopмaт кoлaбopaцiï, щo вiдoбpaжae xapaктep взaeмoвiднocин мiж cyб'eктaми, якi бeзпepepвнo oбмiнюютьcя знaннями, вeдyть пepeгoвopи, фopмyють гашьи npa-вилa i cтpyктypи, узгоджують cпiльнi pi-
шення i координують спiльнi ди як одна команда на засадах довiри, що дозволяе !м колективно виршувати спiльнi завдання та досягати спшьних цiлей;
розма!ття талантiв, спiвпрацю людей, яю належать до рiзних культур. Культурна неоднорщшсть допомагае зруйнувати асо-цiативнi бар'ери, якi обмежують здатшсть людей широко мислити, проявляти кре-ативнiсть, об'еднувати ще! та концепци, створювати шноваци. Подолання сощаль-них перешкод, обумовлених географiчною вiддаленiстю, мовними i культурними вщ-мiнностями, браком довiри, яка природним чином виникае мiж рiзними у мовному, культурному й етшчному сенсах людьми, станвить основу усшху iнновацiйних еко-систем.
3.4. Згщно з четвертим пiдходом ш-новацiйнi екосистеми е платформами, яю розглянуто у двох вимiрах: технолопчному та органiзацiйному. З технолопчно! точки зору платформи (вiдомi як цифровi плат-форми) е вiртуальними майданчиками, що дозволяють рiзним сторонам взаемодiяти в режимi онлайн. Виокремлено та проаналь зовано три категорп цифрових платформ: операцiйнi, iнновацiйнi та платформи вщ-критих iнновацiй. В оргашзацшному вим> рi платформи зображують як мехашзми спiвпрацi рiзних зацiкавлених сторш, що об'еднуються для визначення можливостей та шляхiв вирiшення спшьних проблем i досягнення спiльних цшей. З оргашзацш-но! точки зору платформи розподшеш на двi категорп: технологiчнi та iнновацiйнi, визначено !х суть i переваги.
Запропонованим тдходам властивий певний ступiнь узагальнення, i вони не ви-черпують уЫх можливих конфiгурацiй ш-новацiйних екосистем, особливо з ураху-ванням новизни дано! проблематики. Про-те вони дозволили чпко визначити рiзнi способи формування екосистем, наголоси-ти на тому, що навпь один i той самий на-бiр учасникiв, структурований у двох рiз-них комбiнацiях, утворюе двi рiзнi екосистеми. Кожна екосистема на будь-якому рiв-нi абстракцi! мае сво! специфiчнi характе-
ристики, структуру, призначення, цiлi та переваги, яю не можна унiфiкувати. Тому визначення конфiгурацi! iнновацiйно! екосистеми в кожному конкретному випадку е здебшьшого емпiричним питанням.
4. Виявлено особливост екосистем-ного пiдходу та його принциповi ввдмш-ностi вiд традищйного системного погляду на продукування шновацш, якi полягають у такому:
4.1. У рамках системного тдходу ш-новацiйна система розглядаеться як набiр компонентiв i причинно-наслiдкових зв'яз-кiв у виглядi усталено!, статично! моделi, причому детально аналiзуеться динамiка потокiв знань лише всередиш системи. При екосистемному пiдходi увага зосереджу-еться не стшьки на компонентах i функцiо-нуванш системи, скiльки на !! еволюцп в часi та по вщношенню до зовнiшнього се-редовища, тобто тдкреслюеться !! вiдкрита динамiчна природа.
4.2. 1нновацшш системи регулюють-ся методом «згори» шляхом впливу держа-ви на оргашзаци та правила гри. 1ннова-цiйним екосистемам властивi мехашзми саморозвитку, тобто вони регулюються методом «знизу», що забезпечуе безперерв-нiсть iнновацiйного процесу та краще при-стосування до мiнливих умов зовшшнього середовища.
4.3. Ключовою особливiстю екосистеми е коеволющя (у бюлогп - спiльна еволюцiя бiологiчних вцщв, що взаемодi-ють в екосистем^. Це означае, що, по-перше, дiяльнiсть кожного окремого учас-ника не може розглядатися iзольовано вщ iнших, iзоляцiя одного з них може викли-кати негативнi наслщки для всiе! екосистеми. По-друге, у середовищi iнновацiйних екосистем важлива не лише атмосфера спiвпрацi, але й конкуренцi!, що спонукае учасниюв до спiльного пошуку нових, бшьш вдалих i швидких, способiв вирь шення завдань, якi !м одним не до снаги.
4.4. 1нновацшш екосистеми засноваш на ко-спецiалiзацi! та спшьному створеннi нових цiнностей, при яких учасники екосистеми беруть участь у рiзних, але взае-
модоповнюючих видах дiяльностi. Кожен iз них надае ресурси i здiйснюе свш внесок у розробку iнновацiй. Однак, на вiдмiну вiд бiологiчних спшьнот, вони мають можли-вiсть свщомо формувати стpатегiю i на-прям розвитку екосистем, оскiльки висту-пають сощальними системами, що склада-ються з людей, яю приймають ршення.
4.5. Учасники екосистем ствпрацю-ють у pежимi колабораци, коли незалежш зацiкавленi оргашзаци iнтеpактивно обмь нюються знаннями i ресурсами, розподь ляють ризики i зобов'язання, формуючи культуру довipи, спiльнi правила i структу-ри, для виpiшення складно! проблеми або досягнення спiльно! мети. На вiдмiну вiд системного пiдходу, який визнае важли-вiсть iнновацiйно! шфраструктури, при екосистемному увага акцентуеться на ll ефективному залученнi до розвитку кола-боpацi! мiж численними партнерами.
4.6. Основу шновацшних екосистем становлять взаемозв'язки мiж людьми, якi належать до piзних культур i сфер дiяльно-стi, мають piзнi навички, знання i способи мислення. Тому здатшсть людей знайти спiльну мову, подолати культурш та мовнi вщмшност, налагодити довipчi вiдносини мають першорядне значення в забезпеченш успiху шновацшних екосистем.
4.7. На вiдмiну вщ iнновацiйних систем, концепцi! яких охоплюють нацюналь-ний, pегiональний, секторальний i кор-поративний piвнi, екосистеми не скут про-сторовими межами i можуть формуватися на декшькох piвнях абстpакцi! та деталiза-цп - вiд окремого проекту до тдприемства, на нацiональному, pегiональному (локальному), глобальному piвнях i навт вipтуа-льно. Однак активна ствпраця мiж учас-никами екосистем все ж таки вщбуваеться на конкретних теpитоpiях i пов'язана з чинником pегiоналiзацii (локалiзацi!) шно-вацiйних процеЫв.
5. Iдентифiковано властивостi, при-таманш iнновацiйним екосистемам i сучас-ним шновацшним процесам: нелiнiйнiсть; стiйкiсть; вщкритють; меpежевiсть; коево-люцiя (co-evalution); ко-спецiалiзацiя (co-
specialization); спiльне створення нових цiнностей (co-production); саморозвиток; здатнiсть еволюцюнувати в часi та по вщ-ношенню до зовнiшнього середовища; ко-лабоpацiя; поеднання iдей, концепцiй, дис-циплiн i культур; просторова розкутють; залученiсть широкого кола учасникiв та шших зацiкавлених стоpiн.
Екосистемний пщхщ мае практичне значення для кра!н, що розвиваються, у тому чи^ пострадянських, у яких iннова-цшш системи часто сприймаються як спе-цiальнi iнфpастpуктуpнi проекти, що реаль зуються урядом або pегiональною владою безвiдносно до потреб i можливостей учас-никiв iнновацiйного процесу, а не як результат природного налагодження взае-мозв'язюв мiж оpганiзацiями та людьми у сприятливому для iнновацiй сеpедовищi.
6. Особливий акцент зроблено на не-обхiдностi формування в Укpа!нi pегiона-льних шновацшних екосистем (в окремих pегiонах або в декшькох iз них - у межах економiчних pайонiв) як оргашчних скла-дових нацiонально! шновацшно! екосистеми з урахуванням феномену глокалiзацii -пpоцесiв глобалiзацi! св^ово! економiки та pегiоналiзацi! (локалiзацi!) шновацшно! дiяльностi. Iнновацiйну екосистему pегiону (економiчного району) запропоновано ви-значати як систему, що складаеться з ди-намiчно! спшьноти об'еднаних мережеви-ми (неiеpаpхiчними) зв'язками оргашзацш (актоpiв) iз piзними функщями i ролями, якi вбудованi в шституцшну констpукцiю pегiону, функцiонують тд впливом чинни-кiв дiлового, регуляторного та iнновацiй-ного середовищ, подшяють едине бачення щодо забезпечення сталого випереджаючо-го iнновацiйного розвитку регюну та е вiд-критими до сшвпращ з акторами шших шновацшних екосистем. Вщповщно до системного i стpуктуpно-функцiонального пiдходiв регюнальну iнновацiйну екосистему представлено та описано як багатови-мipну модель у складк мети (призначення) екосистеми, актоpiв (оpганiзацiй), середовища !х дiяльностi та системи взаемо-зв'язюв мiж акторами всеpединi екосисте-
ми i з зовшшшм середовищем. Розроблено концептуальну модель регiональноï шно-вацшно1 екосистеми Украïни з позицiï тео-piï систем.
Посилити тезу про доцшьшсть ста-новлення в Украм нацiональноï та регю-нальних шновацшних екосистем дозволять подальшi цiльовi дослщження (кейси) фун-кцiонуючих iнновацiйних екосистем в ш-ших крашах св^, насамперед у регiонах GC, яю вiдповiдають рiвням NUTS 1 (рь вень економiчного району Украши) i NUTS 2 ^вень регiону (обласи) Украши)1.
Л1тература
Аджемоглу Д., Робинсон Дж. (2014). Почему одни страны богатые, а другие бедные. Происхождение власти, процветания и нищеты / Экстрактивные и инклюзивные экономические институты. URL: https://history.wikireading.ru/416046 (дата звернення: 12.03.2020). Амоша О.1., Харазшвш Ю.М., Ляшенко В.1. та iн. (2018). Модернiзацiя економь ки промислових регiонiв Украши в умо-вах децентралiзацiï управлiння: моно-графiя. Кшв: 1ЕП НАН Украши. 300 с. 1ванов С.В., Ляшенко В.1., Пiдоричева 1.Ю. та ш. (2018). Украша в европейському науково-освпньому та iнновацiйному просторi: концепцiя адаптацп та штег-рацiï в умовах Угоди про асощацш з Свропейським Союзом. Кшв: 1ЕП НАН Украши. 331 с. Йоханссон Ф. (2008). Эффект Медичи: возникновение инноваций на стыке идей, концепций и культур. Москва: ООО «И.Д. Вильямс». 192 с. Келли К. (2017). Неизбежно. 12 технологических трендов, которые определяют наше будущее / пер. с англ. Ю. Констан-
1 Дшча номенклатура територ1альних оди-ниць для цшей статистики (Nomenclature of Territorial Units for Statistics - NUTS) подшяе еко-ном1чну територiю £С на: 104 репони за р1внем NUTS 1 (чисельшсть населения в1д 3 до 7 млн оаб); 281 репон за р1внем NUTS 2 (чисельшсть населення ввд 800 тис. до 3 млн оаб); 1348 репо-шв за р1внем NUTS 3 (чисельшсть населення в1д 150 до 800 тис. оаб) (Eurostat, 2018, с. 6-7).
тиновой и Т. Мамедовой. Москва: Манн, Иванов и Фербер. 347 с.
Росс А. (2017). 1ндустри майбутнього/ пер. с англ. Н. Кошманенко. Кшв: Наш формат. 320 с.
Смородинская Н.В. (2015). Глобализированная экономика: от иерархий к сетевому укладу. Москва: ИЭ РАН. 344 с.
Солдак М.О. (2019). Промисловi екосистеми i технолопчний розвиток. Економг-ка промисловост1. № 4 (88). С. 75-91. http://doi.org/10.15407/econindustry2019.0 4.075
Хван В., Хоровитт Г. (2012). Тропический лес. Секрет создания следующей Силиконовой долины / пер. с англ. под ред. А.Ф. Уварова. Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та систем упр. и радиоэлектроники. 332 с.
ЮНКТАД (2019). Доклад о цифровой экономике 2019. Создание стоимости и получение выгод: последствия для развивающихся стран. Обзор. Организация объединенных наций. ЮНКТАД. 16 с.
Adner R. (2006). Match your innovation strategy to your innovation ecosystem. Harvard Business Review. Vol. 84. Р. 98-110.
Adner R. (2017). Ecosystem as structure. An actionable construct for strategy. Journal of Management. Vol. 43 (1). P. 39-58.
Adner R., Feiler D. (2016). Innovation interdependence and investment choices: An experimental approach to decision making in ecosystems. Working paper. 34 p. URL: https://sites.insead.edu/facultyresearch/ re-search/file.cfm?fid=59605 (дата звернення: 12.03.2020).
Adner R., Kapoor R. (2010). Value creation in innovation ecosystems: how the structure of technological interdependence affects firm performance in new technology generations. Strategic Management Journal. Vol. 31. Iss. 3. P. 306-333. doi: http://dx.doi.org/ 10.1002/smj.821.
Adner R., Kapoor R. (2016). Innovation ecosystems and the pace of substitution: Reexamining technology S-curves. Strategic Management Journal. Vol. 37. P. 625-648. doi: https://doi.org/10.1002/smj.2363
Andersen P. D., Andersen A. D., Jensen P. A., Rasmussen B. (2014). Sectoral innovation system foresight in practice: Nordic facilities management foresight. Futures. Vol. 61. P. 33-44. https://doi.org/10.1016/ j.futures.2014.04.012 Andreessen M. (2014). Turn Detroit into Drone Valley. Politico Magazine. URL: https: // www.politico. com/magazine/story/ 2014/06/turn-detroit-into-drone-valley-107853 (gaTa 3»epHeHHH: 12.03.2020). Asheim Bjorn T., Gertler Meric S. (2005). The geography of innovation: regional innovation systems. In: Fagerberg, Jan, Mowery, David, Nelson, Richard (Eds.), The Oxford Handbook of Innovation. Oxford: Oxford University Press. P. 291-317. Asheim B., Boschma R., Cooke P. (2011). Constructing regional advantage: Platform policies based on related variety and differentiated knowledge bases. Regional Studies. Vol. 45. № 7. P. 1-22. http://dx.doi.org/10.1080/00343404.2010. 543126
Autio E., Kenney M., Mustar P., Siegel D., Wright M. (2014). Entrepreneurial innovation: The importance of context. Research Policy. Vol. 43. Iss. 7. P. 1097-1108. doi: https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.01.015 Autio E., Thomas L.D.W. (2014). Innovation ecosystems: implications for innovation management? In: Dodgson M., Gann D.M., Phillips, N. (Eds.). The Oxford Handbook of Innovation Management. Oxford University Press, Oxford. P. 204-228. doi: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199 694945.001.0001 Bessant J. et al. (2014). Innovation Management, Innovation Ecosystems and Humanitarian Innovation. UK Department for International Development. 42 p. Best M.H. (2015). Greater Boston's industrial ecosystem: A manufactory of sectors. Technovation. Vol. 39-40. P. 4-13. doi: https://doi.org/10.1016/j .technovation.2014. 04.004
Bramwell A., Hepburn N., Wolfe D. A. (2012). Growing Innovation Ecosystems: University-Industry Knowledge Transfer
and Regional Economic Development in Canada. Final Report to the Social Sciences and Humanities Research Council of Canada. 62 p.
Ceccagnoli M., Forman C., Huang P., Wu D. J. (2012). Cocreation of value in a platform ecosystem: The case of enterprise software. MIS Quarterly. Vol. 36 (1). P. 263-290. doi: http://dx.doi.org/10.2307/ 41410417
Cennamo C., Santalo J. (2013). Platform competition: Strategic trade-offs in platform markets. Strategic Management Journal. Vol. 34 (11). P. 1331-1350. doi: http://dx.doi.org/10.1002/smj.2066
Clarysse B., Wright M., Bruneel J., Mahajan A. (2014). Creating value in ecosystems: Crossing the chasm between knowledge and business ecosystems. Research Policy. Vol. 43. Iss. 7. P. 1164-1176. doi: https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.04.014
Cooke P., de Laurentis C. (2010). The Matrix: Evolving Policies for Platform Knowledge Flows. Platforms of Innovation: Dynamics of New Industrial Knowledge Flows / In P. Cooke, C. de Laurentis, S. MacNeill, C. Collinge (Eds.). London: Edward Elgar Publishing. P. 311-360.
Deloitte Insights (2016). How to innovate the Silicon Valley way. Tapping into the Silicon Valley innovation ecosystem. Deloitte Insights. URL: https://www2.deloitte.com/ us/en/insights/ topics/innovation/tapping-into-silicon-valley-culture-of-innovation. html (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
Edquist C. (1997). Systems of innovation approaches: their emergence and characteristics. In: Edquist, Charles (Ed.), Systems of Innovation: Technologies, Institutions and Organizations. Routledge. P. 1-35.
Ernst & Young (2011). Next generation innovation policy. The future of EU innovation policy to support market growth. Ernst & Young. 40 p. URL: https://www.ceps.eu/ceps-publications/next-generation-innovation-policy-future-eu-innovation-policy-support-market-growth/ (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
European Commission (2014). Inspiring and Completing European Innovation Ecosystems: the way forward to improve people's lives. Blueprint. High Level Group on Innovation Policy. 49p.
European Commission (2017). Current challenges in fostering the European innovation ecosystem. JRC Science for Policy Report, Joint Research Centre. European Commission. 19 p.
Eurostat (2018). Regions in the European Union. Nomenclature of territorial units for statistics - NUTS 2016/EU-28. Edition 2018. Luxembourg: Publications Office of the European Union. 158 p.
Fan Li J., Garnsey E. (2014). Policy-driven ecosystems for new vaccine development. Technovation. Vol. 34. Iss. 12. P. 762-772. doi: https: //doi.org/10.1016/j.technovation. 2014.07.002
Fransman M. (2014). Models of Innovation in Global ICT Firms: The Emerging Global Innovation Ecosystems. JRC Scientific and Policy Reports. Seville: JRC-IPTS. 60 p.
Freeman C. (1987). Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan. London: Frances Pinter. 155 p.
Frosch R.A., Gallopoulos N.E. (1989). Strategies for Manufacturing. Scientific American. Vol. 261 (3). P. 144-152. doi: https://doi.org/10.1038/scientificamerican 0989-144
Gawer A., Cusumano M. (2012). Industry Platforms and Ecosystem Innovation. CBS, Copenhagen, Denmark. URL: https://core.ac. uk/download/pdf/78063781.pdf (дата звер-нення: 12.03.2020).
Gloor P.A. (2006). Swarm Creativity: Competitive Advantage through Collaborative Innovation Networks. New York: Oxford University Press. 212 р.
Iansiti M., Levien R. (2004). Strategy as ecology. Harvard Business Review. URL: https://info.psu.edu.sa/psu/fnm/asalleh/Ian sitiLivienStrategyAsEcology.pdf (дата звернення: 12.03.2020).
International Livestock Research Institute (2013). Innovation platforms practice brief 1. What are innovation platforms? ILRI.
URL: https://assets.publishing.service.gov. uk/media/57a08a2840f0b652dd0005bc/ Brief1.pdf (дата звернення: 12.03.2020).
Jackson Deborah J. (2011). What is an Innovation Ecosystem? National Science Foundation, Arlington, VA. 11 р. URL: http://erc-assoc.org/sites/default/files/topics/policy_ studies/DJackson_Innovation%20Ecosys tem_03-15-11.pdf (дата звернення: 12.03.2020).
Janne Odile E.M. (2002). The emergence of corporate integrated innovation systems across regions: The case of the chemical and pharmaceutical industry in Germany, the UK and Belgium. Journal of International Management. Vol. 8. Iss.1. P. 97119. doi: https://doi.org/10.1016/S1075-4253(01) 00053-9
Kapoor R., Lee J. M. (2013). Coordinating and competing in ecosystems: How organizational forms shape new technology investments. Strategic Management Journal. Vol. 34 (3). P. 274-296. doi: http://dx.doi. org/10.1002/smj.2010
Kautonen M., Pugh R., Raunio M. (2016). Transformation of regional innovation policies: From 'traditional' to 'next generation' models of incubation. European Planning Studies. Vol. 25. № 4. P. 620-637. doi: http://dx.doi.org/10.1080/09654313.2017. 1281228
Korhonen J. (2001). Four ecosystem principles for an industrial ecosystem. Journal of Cleaner Production. Vol. 9. P. 253-259. doi: http://dx.doi.org/10.1016/S0959-6526 (00)00058-5
Kravchenko S. Simulation of the national innovation systems development: a transnational and coevolution approach. Virtual Economics. 2019. Vol. 2 No 3. P. 41-54. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02. 03(4)
Kuzior A., Kuzior P. Quadruple helix model as a principle of smart city designing. Virtual Economics. 2020. Vol. 3 No 1. P. 3957. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2020. 03.01(2)
Lundvall B.-A. (1992). National systems of innovation: towards a theory of innovation
and interactive learning. London: Pinter Pub Ltd. 342 p.
McIntyre D. P., Srinivasan A. (2017). Networks, platforms, and strategy: Emerging views and next steps. Strategic Management Journal. Vol. 38 (1). P. 141-160. doi: http://dx.doi.org/10.1002/smj.2596
McKinsey & Company (2018). Winning in digital ecosystems. McKinsey & Company. 73 p.
McKinsey & Company (2019). The ecosystem playbook: Winning in a world of ecosystems. McKinsey & Company. 30 p.
McKinsey Global Institute (2016). Digital globalization: The new era of global flows. McKinsey Global Institute. URL: https://www.mckinsey.com/~/media/Mc Kinsey/Business%20Functions/McKinsey %20Digital/Our%20Insights/Digital%20gl obalization%20The%20new%20era% 20of %20global%20flows/MGI-Digital-globali zation-Full-report.ashx (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
McKinsey Global Institute (2019). Globalization in transition: the future of trade and value chains. Executive Summary. 24 p.
Meadows D. (2008). Thinking in Systems: A Primer. WRJ, VT: Chelsea Green Publishing. 235 p.
Mercan B., Goktas D. (2011). Components of Innovation Ecosystems: A Cross-Country Study. International Research Journal of Finance and Economics. №. 76. P. 102112.
Metcalfe S. (1995). The economic foundations of technology policy: equilibrium and evolutionary perspectives. In: Stoneman, P. (Ed.), Handbook of the Economics of Innovation and Technological Change. Blackwell, Oxford. P. 409-512.
Miller G.T., Spoolman S.E. (2009). Living in the Environment: Concepts, Connections, and Solutions. Sixteenth Edition. Brooks/Cole, Belmont, CA. 828 p.
Miskiewicz R. Challenges facing management practice in the light of Industry 4.0: The example of Poland. Virtual Economics. 2019. Vol. 2. No 2. P. 37-47. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.02(2)
Moore J.F. (1993). Predators and Prey: A New Ecology of Competition. Harvard Business Review. URL: https://hbr.org/1993/05/preda tors-and-prey-a-new-ecology-of-competition (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
Moore J.F. (1997). The Death of Competition: Leadership and Strategy in the Age of Business Ecosystems. New York: Harper Paperbacks. 320 p.
Moore J. F. (2005). Business ecosystems and the view from the firm. The Antitrust Bulletin. Vol. 51. № 1. P. 31-75. doi: http://dx.doi.org/10.1177/0003603X06051 00103
Nachira F., Dini P., Nicolai A. (2007). A network of digital business ecosystems for Europe: roots, processes and perspectives. European Commission, Information Society and Media. 20 p.
OECD (2013). Regions and Innovation: Collaborating across Borders. OECD Reviews of Regional Innovation, OECD Publishing. Paris. http://dx.doi.org/10.1787/9789264 205307-en
OECD (2019). Digital Innovation: Seizing Policy Opportunities. Highlights of the 2017-18 OECD Digital and Open Innovation project. 28 p.
Oh D.-S., Phillips F., Park S., Lee E. (2016). Innovation Ecosystems: A Critical Examination. Technovation. Vol. 54. P. 1-6.
Pierce L. (2009). Big losses in ecosystem niches: how core firm decisions drive complementary product shakeouts. Strategic Management Journal. Vol. 30. Iss. 3. P. 323-347. https://doi.org/10.1002/smj.736
PricewaterhouseCoopers (2018). PwC's Strategy & Global Digital Operations Study 2018. Digital Champions. How industry leaders build integrated operations ecosystems to deliver end-to-end customer solutions. PricewaterhouseCoopers. 64 p.
Rabelo R., Bernus P., Romero D. (2015). Innovation Ecosystems: A Collaborative Networks Perspective. 16th Working Conference on Virtual Enterprises (PROVE) Risks and Resilience of Collaborative Networks (P. 323-336). Albi, France. doi:
https://doi.org/10.1007/978-3-319-24141-8_29
Raunio M., Nordling N., Kautonen M., Räsänen P. (2018). Open Innovation Platforms as a Knowledge Triangle Policy Tool - Evidence from Finland. Foresight and STI Governance. Vol. 12. No 2. P. 6276. doi: https://doi.org/10.17323/2500-2597.2018.2.62.76
Ritala P., Almpanopoulou A. (2017). In defense of 'eco' in innovation ecosystem. Technovation. Vol. 60-61. P. 39-42. doi: https://doi.org/10.1016/j .technovation.2017. 01.004
Rothschild M. (1990). Bionomics: Economy as Business Ecosystem. New York: Beard Books. 444 р.
Roundy P.T., Bradshaw M., Brockman B.K. (2018). The emergence of entrepreneurial ecosystems: A complex adaptive systems approach. Journal of Business Research. Vol. 86. P. 1-10. doi: https://doi.org/10. 1016/j.jbusres.2018.01.032
Russell M. G., Smorodinskaya N. V. (2018). Leveraging complexity for ecosystemic innovation. Technological Forecasting and Social Change. Vol. 136. P. 114-131. doi: http://dx.doi.org/10.1016/j .techfore.2017. 11.024
Sarafin G. (2019). How an Ecosystem Forward strategy can create unique customer value. URL: https://www.linkedin.com/ pulse/how-ecosystem-forward-strategy-can-create-unique-customer-sarafin (дата звернення: 12.03.2020).
Saunière J-Ch., Leroyer S., Boudin S., Jean G. (2013). Collaborative innovation and intellectual property. Best practices. French Institute of Industrial Property. Paris. 120 р.
Singer John G. (2006). Systems marketing for the information age. MIT Sloan Management Review. URL: https://sloanreview. mit.edu/article/systems-marketing-for-the-information-age/ (дата звернення: 12.03.2020).
Smorodinskaya N., Russell M., Katukov D., Still K. (2017). Innovation Ecosystems vs. Innovation Systems in Terms of Collaboration and Co-creation of Value. Pro-
ceedings of the 50th Hawaii International Conference on System Sciences. P. 52455254. URL: https://scholarspace.manoa. hawaii.edu/bitstream/10125/41798/1/paper06 49.pdf (дата звернення: 12.03.2020). Stoelhorst J. W. (2008). The Explanatory Logic and Ontological Commitments of Generalized Darwinism. Journal of Economic Methodology. Vol. 15(4). Р. 343363. doi: http://dx.doi.org/10.1080/13501 780802506661 Tansley A.G. (1935). The use and abuse of vegetational terms and concepts. Ecology. Vol. 16 (3). P. 284-307. Teece D. J. (2007). Explicating dynamic capabilities: the nature and microfoundations of (sustainable) enterprise performance. Strategic Management Journal. Vol. 28. Iss. 13. P. 1319-1350. doi: http://dx.doi. org/10.1002/smj .640 Teece D. J. (2014). Business ecosystems / Au-gier M., Teece D.J. (Eds.). Palgrave Encyclopedia of Management. Palgrave Mac-millan UK. 1846 p. The Straddler (2010). The Predators' Bone-yard: a conversation with James Kenneth Galbraith. The Straddler. URL: http://www.thestraddler.com/20105/piece2. php (дата звернення: 12.03.2020). Thomas L. D. W., Autio E. (2012). Modeling the ecosystem: a meta-synthesis of ecosystem and related. Copenhagen, Denmark. 19-21 June. URL: https://www.research-gate.net/publication/282122759_Modeling _the_ecosystem_A_meta-synthesis_of_eco system_and_related_literatures (дата звернення: 12.03.2020). Thomson A. M., Perry J. L., Miller T. K. (2007). Conceptualizing and Measuring Collaboration. Journal of Public Administration Research and Theory. URL: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/downlo ad?doi=10.1.1.534.5055&rep=rep1&type= pdf (дата звернення: 12.03.2020). UNCTAD (2019). Digital Economy Report 2019. Value Creation and Capture: Implications for Developing Countries. UNCTAD. Geneva. 172 p.
Wolff T. (2005). Collaborative Solutions -True Collaboration as the Most Productive Form of Exchange. URL: https://www.tom wolff.com/collaborative-solutions-news letter-summer-05.htm (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
World Economic Forum (2019a). Innovate Europe: Competing for Global Innovation Leadership (In collaboration with McKin-sey & Company). Insight Report. World Economic Forum: Geneva. 44 p.
World Economic Forum (20196). Agile Governance for Creative Economy 4.0. Briefing Paper. World Economic Forum: Geneva. 16 p.
World Economic Forum (2019c). Globalization 4.0. Shaping a New Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. World Economic Forum. 40 p.
Yawson Robert M. (2009). The Ecological System of Innovation: A New Architectural Framework for a Functional Evidence-Based Platform for Science and Innovation Policy In: Huizingh K.R.E, Conn S., Tork-keli M., and Bitran I., (Eds.) The Future of Innovation. Proceedings of XX ISPIM. Conference At Vienna, Austria. 16 p. URL: https://www.researchgate.net/publication/2 28737411_The_Ecological_System_of_In novation_A_New_Architectural_Frame work_for_a_Functional_Evidence-Based_ Platform_for_Science_and_Innovation_ Policy (gaTa 3BepHeHHa: 12.03.2020).
Zahra Shaker A., Nambisan Satish (2011). Entrepreneurship in global innovation ecosystems. Academy of Marketing Science Review. Springer; Academy of Marketing Science. Vol. 1(1). P. 4-17. doi: http://dx. doi.org/10.1007/s 13162-011 -0004-3
References
Acemoglu, D., & Robinson, J. A. (2014). Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty. Retrieved from https://history.wikireading.ru/416046 [in Russian].
Amosha, O. I., Kharazishvili, Yu. M., & Lia-shenko, V. I. (Eds) (2018). Economic modernization of industrial regions of
Ukraine in a decentralized environment. Kyiv: NAS of Ukraine, Institute of Industrial Economy [in Ukrainian].
Ivanov, S. V., Liashenko, V. I., & Pidoryche-va, I. Yu. (Eds.) (2018). Ukraine in the European science-educational and innovative spaces: the concept of adaptation and integration in the context of the Association agreement between the EU and Ukraine. Kyiv: NAS of Ukraine, Institute of Industrial Economy [in Ukrainian].
Jokhansson, F. (2008). The Medici Effect: Breakthrough Insights at the Intersection of Ideas, Concepts, and Cultures. Moscow: LLC «I.D. Williams» [in Russian].
Kelly, K. (2017). The Inevitable: Understan ding the 12 Technological Forces That Will Shape Our Future. Moscow: Mann, Ivanov and Ferber [in Russian].
Ross, A. (2017). The Industries of the Future. Kyiv: Nash format [in Ukrainian].
Smorodinskaya, N.V. (2015). Globalized Economy: From Hierarchies to Networking. Moscow: Institute of Economics, Russian Academy of Sciences [in Russian].
Soldak, M.O. (2019). Industrial ecosystems and technological development. Econ. promisl., 4 (88), pp. 75-91. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2019. 04.075 [in Ukrainian].
Hwang, Victor W., & Horowitt, G. The Rainforest: The Secret to Building the Next Silicon Valley. Tomsk: Publishing House of Tomsk State University of Control Systems and Radioelectronics [in Russian].
UNCTAD (2019). Digital Economy Report 2019. Value Creation and Capture: Implications for Developing Countries. Overview. United Nations. UNCTAD [in Russian].
Adner, R. (2006). Match your innovation strategy to your innovation ecosystem. Harvard Business Review, 84. pp. 98-110.
Adner, R. (2017). Ecosystem as structure. An actionable construct for strategy. Journal of Management, 43 (1), pp. 39-58. doi: https://doi.org/10.1002/smj.2363
Adner, R., & Feiler, D. (2016). Innovation interdependence and investment choices:
An experimental approach to decision making in ecosystems. Working paper. Retrieved from https://sites.insead.edu/faculty research/research/file.cfm?fid=59605 Adner, R., & Kapoor, R. (2010). Value creation in innovation ecosystems: how the structure of technological interdependence affects firm performance in new technology generations. Strategic Management Journal, 31(3), pp. 306-333. doi: http://dx.doi.org/ 10.1002/smj.821 Adner, R., & Kapoor, R. (2016). Innovation ecosystems and the pace of substitution: Re-examining technology S-curves. Strategic Management Journal, 37, pp. 625648. doi: https://doi.org/10.1002/smj.2363 Andersen, P. D., Andersen, A. D., Jensen, P. A., & Rasmussen, B. (2014). Sectoral innovation system foresight in practice: Nordic facilities management foresight. Futures, 61, pp. 33-44. doi: https://doi.org/10.1016/ j.futures.2014.04.012 Andreessen, M. (2014). Turn Detroit into Drone Valley. Politico Magazine. Retrieved from https://www.politico.com/ magazine/story/2014/06/turn-detroit-into-drone-valley-107853 Asheim, Bjorn T., & Gertler, Meric S. (2005). The geography of innovation: regional innovation systems. In Fagerberg, Jan, Mowery, David, Nelson, Richard (Eds.). The Oxford Handbook of Innovation. Oxford University Press, Oxford. P. 291-317. Asheim, B., Boschma, R., & Cooke, P. (2011). Constructing regional advantage: Platform policies based on related variety and differentiated knowledge bases. Regional Studies, 45 (7), pp. 1-22. doi: http://dx.doi.org/10.1080/00343404.2010.5 43126
Autio, E., Kenney, M., Mustar, P., Siegel, D., & Wright, M. (2014). Entrepreneurial innovation: The importance of context. Research Policy, 43(7), pp. 1097-1108. doi: https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.01.015 Autio, E., & Thomas, L.D.W. (2014). Innovation ecosystems: implications for innovation management? In Dodgson ., Gann D.M., Phillips, N. (Eds.). The Oxford
Handbook of Innovation Management (pp. 204-228). Oxford: Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/oxford hb/9780199694945.001.0001
Bessant, J. et al. (2014). Innovation Management, Innovation Ecosystems and Humanitarian Innovation. UK Department for International Development.
Best, M. H. (2015). Greater Boston's industrial ecosystem: A manufactory of sectors. Technovation, 39-40, pp. 4-13. doi: https://doi.org/10.1016/j.technovation.2014 .04.004
Bramwell, A., Hepburn, N., & Wolfe, D. A. (2012). Growing Innovation Ecosystems: University-Industry Knowledge Transfer and Regional Economic Development in Canada. Final Report to the Social Sciences and Humanities Research Council of Canada.
Ceccagnoli, M., Forman, C., Huang, P., & Wu, D.J. (2012). Co-creation of value in a platform ecosystem: The case of enterprise software. MIS Quarterly, 36 (1), pp. 263290. doi: http://dx.doi.org/10.2307/41410 417
Cennamo, C., & Santaló, J. (2013). Platform competition: Strategic trade-offs in platform markets. Strategic Management Journal, 34 (11), pp. 1331-1350. doi: http://dx.doi.org/10.1002/smj.2066
Clarysse, B., Wright, M., Bruneel, J., & Maha-jan, A. (2014). Creating value in ecosystems: Crossing the chasm between knowledge and business ecosystems. Research Policy, 43(7), pp. 1164-1176. doi: https://doi.org/10.1016/j.respol.2014. 04.014
Cooke, P., & de Laurentis, C. (2010). The Matrix: Evolving Policies for Platform Knowledge Flows. In P. Cooke, C. de Lau-rentis, S. MacNeill, C. Collinge (Eds.). Platforms of Innovation: Dynamics of New Industrial Knowledge Flows (pp. 311-360). London: Edward Elgar Publishing.
Deloitte Insights (2016). How to innovate the Silicon Valley way. Tapping into the Silicon Valley innovation ecosystem. Deloitte Insights. URL: https://www2.deloitte.com/
us/en/insights/topics/innovation/tapping-into-silicon-valley-culture-of-innovation. html
Edquist, C. (1997). Systems of innovation approaches: their emergence and characteristics. In C. Edquist (Ed.). Systems of Innovation: Technologies, Institutions and Organizations (pp. 1-35). Routledge.
Ernst & Young (2011). Next generation innovation policy. The future of EU innovation policy to support market growth. Ernst & Young. Retrieved from https://www.ceps.eu/ceps-publications/next-generation-innovation-policy-future-eu-innovation-policy-support-market-growth/
European Commission (2014). Inspiring and Completing European Innovation Ecosystems: the way forward to improve people's lives. Blueprint. High Level Group on Innovation Policy.
European Commission (2017). Current challenges in fostering the European innovation ecosystem. JRC Science for Policy Report, Joint Research Centre. European Commission.
Eurostat (2018). Regions in the European Union. Nomenclature of territorial units for statistics - NUTS 2016/EU-28. Edition 2018. Luxembourg: Publications Office of the European Union.
Fan, Li J., & Garnsey, E. (2014). Policy-driven ecosystems for new vaccine development. Technovation, 34 (12), pp. 762772. doi: https://doi.org/10.1016/j.techno vation.2014.07.002
Fransman, M. (2014). Models of Innovation in Global ICT Firms: The Emerging Global Innovation Ecosystems. JRC Scientific and Policy Reports. Seville: JRC-IPTS.
Freeman, C. (1987). Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan. London: Frances Pinter.
Frosch, R. A., & Gallopoulos, N. E. (1989). Strategies for Manufacturing. Scientific American, 261 (3), pp. 144-152. doi: https://doi.org/10.1038/scientificamerican 0989-144
Gawer, A., & Cusumano, M. (2012). Industry Platforms and Ecosystem Innovation. CBS,
Copenhagen, Denmark. Retrieved from
https://core.ac.uk/download/pdf/78063781.
Gloor, P.A. (2006). Swarm Creativity: Competitive Advantage through Collaborative Innovation Networks. New York: Oxford University Press. 212 p.
Iansiti, M., & Levien, R. (2004). Strategy as ecology. Harvard Business Review. Retrieved from https://info.psu.edu.sa/psu/ fnm/asalleh/IansitiLivienStrategyAsEcolog y.pdf
International Livestock Research Institute (2013). Innovation platforms practice brief 1. What are innovation platforms? Retrieved from https://assets.publishing.ser vice.gov.uk/media/57a08a2840f0b652dd00 05bc/Brief1.pdf
Jackson, Deborah J. (2011). What is an Innovation Ecosystem? National Science Foundation, Arlington, VA. Retrieved from http://erc-assoc.org/sites/default/files/topics/ policy_studies/ DJackson _Innovation%20 Ecosystem_03 -15-11.pdf
Janne, Odile E.M. (2002). The emergence of corporate integrated innovation systems across regions: The case of the chemical and pharmaceutical industry in Germany, the UK and Belgium. Journal of International Management, 8 (1), pp. 97-119. doi: https://doi.org/10.1016/S1075-4253(01)00 053-9
Kapoor, R., & Lee, J. M. (2013). Coordinating and competing in ecosystems: How organizational forms shape new technology investments. Strategic Management Journal, 34 (3), pp. 274-296. doi: http://dx.doi.org/ 10.1002/smj.2010
Kautonen, M., Pugh, R., & Raunio, M. (2016). Transformation of regional innovation policies: From 'traditional' to 'next generation' models of incubation. European Planning Studies, 25 (4), pp. 620-637. doi: http://dx.doi.org/10.1080/09654313.2017. 1281228
Korhonen, J. (2001). Four ecosystem principles for an industrial ecosystem. Journal of Cleaner Production, 9, pp. 253-259. doi:
http://dx.doi.org/10.1016/S0959-6526(00) 00058-5
Kravchenko, S. (2019). Simulation of the national innovation systems development: a transnational and coevolution approach. Virtual Economics, 2(3), pp. 41-54. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.03(4)
Kuzior, A., & Kuzior, P. (2020). Quadruple helix model as a principle of smart city designing. Virtual Economics, 3(1), pp. 3957. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2020. 03.01(2)
Lundvall, B.-A. (1992). National systems of innovation: towards a theory of innovation and interactive learning. London: Pinter Pub Ltd.
McIntyre, D. P., & Srinivasan, A. (2017). Networks, platforms, and strategy: Emerging views and next steps. Strategic Management Journal, 38 (1), pp. 141-160. doi: http://dx.doi.org/10.1002/smj.2596
McKinsey & Company (2018). Winning in digital ecosystems. McKinsey & Company.
McKinsey & Company (2019). The ecosystem playbook: Winning in a world of ecosystems. McKinsey & Company.
McKinsey Global Institute (2016). Digital globalization: The new era of global flows. McKinsey Global Institute. URL: https://www.mckinsey.com/~/media/Mc Kinsey/Business%20Functions/McKinsey %20Digital/0ur%20Insights/Digital%20 globalization%20The%20new%20era%20 of%20global%20flows/MGI-Digital-globa lization-Full-report.ashx
McKinsey Global Institute (2019). Globalization in transition: the future of trade and value chains. Executive Summary.
Meadows, D. (2008). Thinking in Systems: A Primer. WRJ, VT: Chelsea Green Publishing.
Mercan, B., & Goktas, D. (2011). Components of Innovation Ecosystems: A CrossCountry Study. International Research Journal of Finance and Economics, 76, pp. 102-112.
Metcalfe, S. (1995). The economic foundations of technology policy: equilibrium and evolutionary perspectives. In P. Stoneman
(Ed.). Handbook of the Economics of Innovation and Technological Change (pp. 409-512). Blackwell, Oxford. Miller, G.T., & Spoolman, S.E. (2009). Living in the Environment: Concepts, Connections, and Solutions. Sixteenth Edition. Brooks/Cole, Belmont, CA. Miskiewicz, R. (2019). Challenges facing management practice in the light of Industry 4.0: The example of Poland. Virtual Economics, 2(2), pp. 37-47. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.02(2) Moore, J. F. (1993). Predators and Prey: A New Ecology of Competition. Harvard Business Review. Retrieved from https://hbr.org/1993/05/predators-and-prey-a-new-ecology-of-competition. Moore, J. F. (1997). The Death of Competition: Leadership and Strategy in the Age of Business Ecosystems. New York: Harper Paperbacks. Moore, J.F. (2005). Business ecosystems and the view from the firm. The Antitrust Bulletin, 51 (1), pp. 31-75. doi: http://dx. doi.org/10.1177/0003603X0605100103 Nachira, F., Dini, P., & Nicolai, A. (2007). A network of digital business ecosystems for Europe: roots, processes and perspectives. European Commission, Information Society and Media. OECD (2013). Regions and Innovation: Collaborating across Borders. OECD Reviews of Regional Innovation, OECD Publishing. Paris. doi: http://dx.doi.org/10.1787/97892 64205307-en OECD (2019). Digital Innovation: Seizing Policy Opportunities. Highlights of the 2017-18 OECD Digital and Open Innovation project. Oh, D.-S., Phillips, F., Park, S., & Lee, E. (2016). Innovation Ecosystems: A Critical Examination. Technovation, 54, pp. 1-6. Pierce, L. (2009). Big losses in ecosystem niches: how core firm decisions drive complementary product shakeouts. Strategic Management Journal, 30 (3), pp. 323-347. doi: https://doi.org/10.1002/smj.736 PricewaterhouseCoopers (2018). PwC's Strategy & Global Digital Operations Study
2018. Digital Champions. How industry leaders build integrated operations ecosystems to deliver end-to-end customer solutions. PricewaterhouseCoopers. Rabelo, R., Bernus, P., & Romero, D. (2015). Innovation Ecosystems: A Collaborative Networks Perspective. 16th Working Conference on Virtual Enterprises (PROVE) Risks and Resilience of Collaborative Networks (pp. 323-336). Albi, France. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-319-24141-8_29
Raunio, M., Nordling, N., Kautonen, M., & Râsânen, P. (2018). Open Innovation Platforms as a Knowledge Triangle Policy Tool - Evidence from Finland. Foresight and STI Governance, 12 (2), pp. 62-76. doi: https://doi.org/10.17323/2500-2597. 2018.2.62.76 Ritala, P., & Almpanopoulou, A. (2017). In defense of 'eco' in innovation ecosystem. Technovation, 60-61, pp. 39-42. doi: https://doi.org/10.1016/j .technovation.2017. 01.004
Rothschild, M. (1990). Bionomics: Economy as Business Ecosystem. New York: Beard Books.
Roundy, P. T., Bradshaw, M., & Brockman, B. K (2018). The emergence of entrepreneurial ecosystems: A complex adaptive systems approach. Journal of Business Research, 86, pp. 1-10. doi: https://doi.org/10.1016/ j.jbusres.2018.01.032 Russell, M. G., & Smorodinskaya, N. V. (2018). Leveraging complexity for ecosys-temic innovation. Technological Forecasting and Social Change, 136, pp. 114-131. doi : http ://dx.doi.org/10.1016/j. techfore. 2017.11.024 Sarafin, G. (2019). How an Ecosystem Forward strategy can create unique customer value. Retrieved from https://www.linkedin.com/pulse/how-eco system-forward-strategy-can-create-unique-customer-sarafin Saunière, J-Ch., Leroyer, S., Boudin, S., & Jean, G. (2013). Collaborative innovation and intellectual property. Best practices.
French Institute of Industrial Property. Paris.
Singer, John G. (2006). Systems marketing for the information age. MIT Sloan Management Review. Retrieved from https://sloanreview.mit.edu/article/systems-marketing-for-the-information-age/
Smorodinskaya, N., Russell, M., Katukov, D., & Still, K. (2017). Innovation Ecosystems vs. Innovation Systems in Terms of Collaboration and Co-creation of Value. Proceedings of the 50th Hawaii International Conference on System Sciences (pp. 52455254). Retrieved from https://scholar space.manoa.hawaii.edu/bitstream/10125/4 1798/1/paper0649.pdf
Stoelhorst, J. W. (2008). The Explanatory Logic and Ontological Commitments of Generalized Darwinism. Journal of Economic Methodology, 15(4), pp. 343-363. doi: http://dx.doi.org/10.1080/1350178080 2506661
Tansley, A.G. (1935). The use and abuse of vegetational terms and concepts. Ecology, 16 (3), pp. 284-307.
Teece, D. J. (2007). Explicating dynamic cap-bilities: the nature and microfoundations of (sustainable) enterprise performance. Strategic Management Journal, 28 (13), pp. 1319-1350. doi: http://dx.doi.org/10. 1002/smj.640
Teece, D. J. (2014). Business ecosystems. In M. Augier, D. J. Teece (Eds.). Palgrave Encyclopedia of Management. Palgrave Macmillan UK.
The Straddler (2010). The Predators' Bone-yard: a conversation with James Kenneth Galbraith. The Straddler. Retrieved from http://www.thestraddler.com/20105/piece2. php
Thomas, L. D. W., & Autio, E. (2012). Modeling the ecosystem: a meta-synthesis of ecosystem and related. Copenhagen, Denmark, 19-21 June. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/ 282122759_Modeling_the_ecosystem_A_ meta-synthesis_of_ecosystem_and_rela ted literatures
Thomson, A. M., Perry, J. L., & Miller, T. K. (2007). Conceptualizing and Measuring Collaboration. Journal of Public Administration Research and Theory. Retrieved from http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/ download?doi=10.1.1.534.5055&rep=rep1 &type=pdf
UNCTAD (2019). Digital Economy Report 2019. Value Creation and Capture: Implications for Developing Countries. UNCTAD. Geneva.
Wolff, T. (2005). Collaborative Solutions -True Collaboration as the Most Productive Form of Exchange. Retrieved from https://www.tomwolff.com/collaborative-solutions-newsletter-summer-05.htm
World Economic Forum (2019a). Innovate Europe: Competing for Global Innovation Leadership (In collaboration with McKin-sey & Company). Insight Report. World Economic Forum: Geneva.
World Economic Forum (2019b). Agile Governance for Creative Economy 4.0. Briefing Paper. World Economic Forum: Geneva.
World Economic Forum (2019с). Globalization 4.0. Shaping a New Global Architecture in the Age of the Fourth Industrial Revolution. World Economic Forum.
Yawson, Robert M. (2009, June). The Ecological System of Innovation: A New Architectural Framework for a Functional Evidence-Based Platform for Science and Innovation Policy In K. R. E. Huizingh, S. Conn, M. Torkkeli and I. Bitran (Eds.) The Future of Innovation. Proceedings of XX ISPIM. Conference at Vienna, Austria. Retrieved from https://www.researchgate. net/publication/228737411_The_Ecologica l_System_of_Innovation_A_New_Archite ctural_Framework_for_a_Functional_ Evidence-Based_Platform_for_Science_ and_Innovation_Policy.
Zahra, S. A., & Nambisan S. (2011). Entre-preneurship in global innovation ecosystems. Academy of Marketing Science Review. Springer; Academy of Marketing Science, 1(1), pp. 4-17. doi: http://dx.doi.org/10.1007/s13162-011-0004-3
Ирина Юрьевна Пидоричева,
канд. экон. наук
Институт экономики промышленности НАН Украины ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
ИННОВАЦИОННАЯ ЭКОСИСТЕМА В СОВРЕМЕННЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ
Исследована концепция инновационной экосистемы для описания открытых динамических сетевых (неиерархических) сред, состоящих из организаций, людей и институтов, взаимодействующих при создании, использовании и распространении инноваций.
Рассмотрены истоки происхождения понятия «инновационная экосистема», проведен широкий обзор литературы по проблематике экосистем. Анализ базы Scopus за период 1996-2019 гг. показал, что частота упоминания словосочетания «инновационная экосистема» повысилась за последние десять лет в десятки раз и сейчас растет в геометрической прогрессии. В 2019 г. словосочетание «инновационная экосистема» встречалось в научных журналах в 119 раз чаще, чем в 2009 г. Причем интерес к этой тематике со временем не угасает, а только повышается - в 2015-2019 гг. частота упоминания этого словосочетания увеличилась в 3,35 раза, что свидетельствует об актуальности исследуемой проблематики.
Установлено, что, несмотря на широкое применение термина «инновационная экосистема» в академической, политической и деловой среде, среди специалистов нет консенсу-
са по поводу того, что на самом деле представляет собой инновационная экосистема. Данная работа является попыткой внести свой вклад в продолжающиеся дискуссии. Для этого проанализированы различные взгляды ученых и специалистов-практиков на феномен инновационных экосистем, которые систематизированы и сгруппированы в четыре подхода: экосистемы, организованные вокруг фокусной (центральной) фирмы; экосистемы как «структуры», построенные вокруг фокусного ценностного предложения (фокусной инновации); экосистемы как определенные среды (пространства), формирующиеся на разных уровнях - от локального до глобального; экосистемы как платформы, вокруг которых организуется деятельность заинтересованных сторон. Определены основные черты и особенности каждого из подходов, что позволило обеспечить теоретическую организацию имеющихся знаний.
Обоснованы различия между экосистемами и системами инноваций, определены преимущества экосистемного подхода по сравнению с традиционным системным взглядом на продуцирование инноваций. Выделены свойства, присущие инновационным экосистемам и современным инновационным процессам.
С учетом цели Стратегии развития сферы инновационной деятельности на период до 2030 года по развитию национальной инновационной экосистемы сделан акцент на необходимости становления в Украине инновационных экосистем на уровне регионов (в отдельных областях или в нескольких из них - в пределах экономических районов) как органических составляющих национальной инновационной экосистемы в условиях быстрых, масштабных и постоянных изменений глобальной среды. Предложено определение инновационной экосистемы региона (экономического района). С использованием системного и структурно-функционального подходов региональная инновационная экосистема представлена и описана как многомерная модель в составе: цели (назначения) экосистемы, актеров (организаций), среды их деятельности и системы взаимосвязей между актерами внутри экосистемы и с внешней средой. Разработана концептуальная модель региональной инновационной экосистемы Украины с позиции теории систем.
Основные положения и выводы, полученные в результате исследования, могут быть учтены при реализации инновационной политики по формированию инновационных экосистем на разных уровнях, в том числе на уровне регионов и экономических районов как наиболее подходящем для осуществления инноваций.
Ключевые слова: экосистема, инновационная экосистема, экосистемный подход, инновации, регион, экономический район, инновационная политика.
JEL: 030, О33, О38, R10
Iryna Yu. Pidorycheva,
PhD in Economics Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine 2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
INNOVATION ECOSYSTEM IN CONTEMPORARY ECONOMIC RESEARCHES
The paper explores the concept of an innovative ecosystem to describe the open dynamic network (non-hierarchical) environments consisting of organizations, people and institutions that are interacting in creating, using and diffusion of innovations.
The origins of the «innovation ecosystem» concept have been explored, the extensive review of the literature on ecosystem issues have been carried out. Analysis of the Scopus database for 1996-2019 showed that the frequency of mentioning the phrase «innovation ecosystem» has
increased over the past decade in dozens of times and is growing exponentially. In 2019, the phrase «innovative ecosystem» found in scientific journals 119 times more likely to 2009. Moreover, the interest to this topic has not faded over time, but it is increasing - in 2015-2019 the frequency of mentioning of this phrase has augmented by 3.35 times, demonstrating the relevance of the research issues.
The literature review has shown that, despite the wide application of the term "innovation ecosystem" in the academic, political and business environments, there is no consensus among experts about what is really an innovation ecosystem. To that end, various views of scholars and practitioners on the phenomenon of innovation ecosystems have been analyzed, which have been systematized and grouped into four approaches: ecosystems organized around a focal (central) company; ecosystems as "structures" built around a focal value proposition (focal innovation); ecosystems as defined environments (spaces) that are forming at different levels - from local to global; ecosystems as platforms, around which the activities of stakeholders are organized. The key characteristics and features of these approaches have been defined, which allowed to ensure the theoretical organization of existing knowledge.
The differences between ecosystems and systems of innovation have been substantiated, the advantages of the ecosystem approach have been defined compared to the traditional systematic view of innovation creation. The properties of innovation ecosystems and modern innovation processes have been highlighted.
Given the purpose the Strategy of Innovative Development of Economy of Ukraine till 2030 to develop the national innovation ecosystem, the paper accentuates on the need to establish innovative ecosystems at the regional level (in regions or in a few of them within the economic regions) as organic components of the national innovation ecosystem, bearing in mind the rapid, large-scale and constant changes in the global environment, in which they are forming. The definition of the innovation ecosystem of a region (economic region) has been proposed. By adhering to the systemic and structural-functional approaches, the regional innovation ecosystem has been presented and described as a multidimensional model consisting of the ecosystem goal, actors (organizations), their environment and the system of relationships between actors within the ecosystem and the external environment. The conceptual model of the regional innovation ecosystem of Ukraine from the perspective of systems theory has been developed.
Basic provisions of the paper and its conclusions could be considered, when implementing innovation policy to form innovation ecosystems at different levels, including at the regional level (economic regions) of Ukraine as the most suitable for innovation.
Keywords: ecosystem, innovation ecosystem, ecosystem approach, innovation, region, economic region, innovation policy.
JEL: 030, 033, 038, R10
OopMam циmуeaннн:
nigopmeBa I. M. (2020). iHHOBa^ma eKOCHCTeMa b cynacHHx eKOHOMWHHx gocmg^eH-Hax. EKOHOMiKa npoMUcnoeocmi. № 2 (90). C. 54-92. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry 2020.02.054
Pidorycheva, I. (2020). Innovation ecosystem in contemporary economic researches. Econ. promisl., 2 (90), pp. 54-92. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054
Hadiumna do pedaKn^ii 23.03.2020 p.
