CC BY
11
Посилання на статтю_
Парxоменко О.В. 1нформацшно-знаневий пiдxiд до yправлiиия/О.В. Парxоменко, Б.В. Парxомеико// Управлiиия проектами та розвиток виробництва: Зб.иаyк.пр. - Луганск: вид-во СНУ iм. В.Даля, 2007 - №2(22). С.99-106._
УДК 330:002
О.В. Пархоменко, Б.В. Пархоменко 1НФОРМАЦ1ЙНО-ЗНАНеВИЙ П1ДХ1Д ДО УПРАВЛ1ННЯ
Розглянута система Чнформа^я - знання - управлшня". Показано, що управлiння е обов'язкового складового iснування любоТ функцюнальноТ системи; показана роль управлiння, знання i iнформацiТ в загальносвiтових i соцiальних системах. Дж. 16.
Ключовi слова: iнформацiя, знання, управлiння, функцюнальна система, загальносвiтова iнформацiя, соцiальна шформа^я.
А.В. Пархоменко, Б.В. Пархоменко
ИНФОРМАЦИОННО-ЗНАНИЕВЫЙ ПОДХОД К УПРАВЛЕНИЮ
Рассмотрена система "информация - знания - управление" и показано, что управление есть обязательным условием существования любой функциональной системы; показана роль управления, знаний и информации в общеприродных и социальных системах. Ист. 16.
O.V. Parkhomenko, B.V. Parkhomenko
INFORMATION-AND-KNOWLEDGE APPROACH TO MANAGEMENT
The "Information - Knowledge - Management" system is studied, and it is demonstrated that management is obligatory for any functional system existence; the management, cognition and information role in global and social systems is shown.
Постановка проблеми у загальному вигляд'1 та ïïзв'язок i3 важливими науковими чи практичними завданнями. Завданням до^дження стало визначення ролi yправлiння в нашомy житт i його внутршнього взаемозв'язку з шформа^ею i знаннями, а також з^ування залежнооп результату дiяльиоcтi любо!' функцюнальноТ ^стеми вщ злагоджено!' взаeмодiï взаемозв'язаниж cкладовиx: шформаци', знання i yправлiиия.
Анал'з останнiх досл'джень i публЫацш, в яких започатковано розв'язання дано)'проблеми i на яш спираеться автор. Показана вiдcyтиicть ^стемн^ до^джень взаемозв'язку шформаци, знання i управлшня.
Видшення невирiшених ранiше частин загальноï проблеми, котрим присвячуеться означена стаття. Не до^джена залежнють ефективного фyикцiоиyваиия любоУ cиcтеми вiд взаемозв'язку yправлiиия, шформаци i знання.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
1
Формулювання цлей статтi (постановка завдання). Цтями дано'' статт е визначення ролi управлiння функцiональним системами i розкриття внутршнього взаемозв'язку шформаци, знань i управлiння на загальносвiтовому i со^альному рiвнях.
Виклад основного матер'алу досл'1дження з повним обфунтуванням отриманих наукових результат¡в. Сучасний цив^зований св^ зорiентований на перехiд до шформацшного суспiльства, в якому i об'ектом i результатом працi бiльшостi населення вже е не матерiальнi цшносп, а головним чином, iнформацiя i знання. Саме з iнформацiею i знання пов'язують майбутне сво'х кра'н лiдери багатьох держав.
Управлiння е багатогранною категорiею з великою ктькютю варiантiв застосувань. Оскiльки дослiджуеться внутршнш взаемозв'язок шформаци, знання i управлшня, то розглянемо сферу управлiння шформа^ею, яка почала активно формуватися в кшц XIX столiття i пройшло сiм стадiй розвитку. Бiльша частина того, що ми створюемо сьогодш в областi управлiння iнформацiею вщноситься до сьомо' стади. I саме на цш стади не виршено багато питань з теори i практики розумiння i значення як само' шформаци, так i формування принцишв управлiння iнформацiйною сферою дiяльностi.
Але життя не сто'ть на мюц i вимагае проведення нових дослщжень.
Майорить i вже стае реальнютю восьма стадiя розвитку шформаци, а саме" стадiя управлiння знаннями [1]. 1нформа^я в життедiяльностi сусшльства поступово виходить до найважливiшого прюритету i стае основою прогресивного розвитку. Це не е випадковютю. Природа в своему еволюцшному розвитку вщвела шформаци одну з найважливiших властивостей юнування живо' природи - зменшувати невизначенiсть i хаотичнiсть. Якщо ентрошя в природi е мiрою невпорядкованост i хаосу статистичних форм руху молекул (закон Больцмана), то шформа^я - це мiра упорядкованостi i визначеностi (закон К. Шенона). 1нформа^я виконуе протилежну ентропп функцiю, надаючи можливiсть до мiнiмуму зменшувати невизначенють в конкретнiй ситуаци. В природi постiйно вiдбуваеться взаемодiя двох протилежних векторiв: ентропiйного i iнформацiйного.
Реалiзацiя взаемоди протилежних векторiв з метою досягненням запланованого результату можливо ттьки при наявностi системи управлiння. Люба функцюнальна система обов'язково управляема. Управлшня е необхщною умовою функцiонування систем матерiального свiту. Таким чином управлшня можна вщнести теж до природно' категори. Ентропiя, iнформацiя i управлшня -три взаемопов'язаш природнi категори, але з рiзними функцiями. Ц категори працюють одночасно в любих функцюнальних системах. Вiд взаемоди шформаци i управлiння залежить досягнення системою корисного результату. Це можна пояснити тим, що все в природi i соцiумi е iнформативним i управляемим. Про це свiдчить практика. На вах рiвнях iснування живих органiзмiв йдуть поруч i постшно взаемодiють iнформацiя i управлiння.
Хоча термш "управлшня" вже давно "на слуху" у кожного, але ми в бтьшш мiрi шту'тивно вгадуемо його сенс. Проблема узагальнення поняття управлшня е не простим завданням. Управлшня вщноситься до найважливших загальнонаукових понять (юбернетика, право, фiлософiя, вшськова справа тощо). I кожна з наук вносить свш аспект, вщтшок у його визначення. Сьогодш не юнуе однозначно' вщпов^д на це питання, яке б влаштовувало ус науки. Гадаемо, головне зараз не в конструюванш нових дефiнiцiй, хоч це i важливо для будь-яко' науки, а в розкриттi найсуттевших якостей управлiння, особливостей управлiнських процеав в конкретних сферах та сусшльних явищах, якi нами породжуються.
2
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
Осктьки шформацГя I управл1ння внутр1шньо взаемопов'язаш, то для б1льш глибокого розумшня процесу управл1ння розглянемо основн1 положения статистичноТ теор1Т iиформацiТ К. Шенона, яка була опублкована в 1948 р. Автор статистичноТ теорГТ шформацГТ запропонував мiру кiлькостi iиформацiТ i дослiджував ТТ властивостi, поклавши в основу поняття ймовГрност Г невизначеносп [2].
Вчений виходив з того, що деяка подГя, що змшюе кшцеве число можливих наслщкГв, характеризуеться невизначенютю, яка_залежить вГд кГлькостГ можливих наслщкГв Г ймовГрност кожного з них. Чим бтьшою е ймовГрнють одержання результату до здшснення поди, тим меншу кГлькГсть шформацГТ одержуемо пГсля ТТ здшснення, Г навпаки.
Визначення шформацГТ як мГри зменшення невизначеносп, яка лежить в основГ статистичноТ теорГТ шформацГТ, характеризуе мГру того нового, що ми довГдуемося про ймовГрний результат деякоТ поди.
1з статистичноТ теорГТ шформацГТ випливають два важливих висновки, а саме:
- не юнуе абсолютноТ ГнформацГТ: е лише шформацГя щодо одше'Т подГТ або об'екта, що мютиться в ГншГй подГТ (об'ектГ);
- шформацГя мютить не будь-якГ повщомлення, вГдомостГ, данГ, а лише л, якГ зменшують невизначенГсть вГдносно результату, що цГкавлять нас [3].
АналГзуючи статистичну теорГю К. Шенона можна зробити висновок, що шформацш можна розглядати як можливють для здшснення управлГння, але щоб розпочати дш слГд мати, по-перше, консолГдовану шформацш, а, по-друге перевести консолГдовану шформацш в знання шляхом прийняття рГшення. Таким чином ГнформацГя Г управлГння взаемодшть мГж собою за допомогою знання, яке створюеться на базГ переробки ГнформацГТ, а тому процес взаемозв'язку ГнформацГТ Г управлГння слГд розглядати як динамГчну взаемопов'язану систему "ГнформацГя - знання - управлГння".
На базГ статистичноТ теорГТ К. Шенона, праць Р. СшбГ Г пщходГв В.М. Глушкова сформуемо авторське розумшня ГнформацГТ, знання Г управлГння.
|нформацГя - це загальносвгтова категорГя, що вщображае закони Гснування матери Г е базою для створення нових знань, ям пюля фксаци на матерГальних носГях стають теж шформацГею для нового Т'Т використання, але вже шформацГею соцГальною.
Знання - це результат консолщацГТ ГнформацГТ з метою зменшення невизначеносп щодо конкретноТ подГТ Г фГксацГТ його прийнятим рГшенням. Знання - це пщстава для початку управлГння системою.
УправлГння - процес переходу можливостей в корисний результат. УправлГння е поеднуючою стадГею узгодженост протилежностей ГнформацГТ, знання Г результату.
Розглядаючи трГаду "ГнформацГя - знання - управлГння" як внутрГшньо взаемопов'язану систему, можна зробити висновок, що
- не юнуе управлГння взагалГ, управлГння можливе вщповщно конкретноТ одше'Т ситуацГТ (проблеми), що мГститься в шшш подГТ (об'ектГ).
- управлГння мютить не будь-якГ дГТ, а лише л дГТ, якГ спрямованГ на досягнення еталону порГвняння, заданого самою системою.
ЦГ висновки е вщображенням аналогГчних узагальнень вГдносно ГнформацГТ, але з деякими особливостями. Це е впливовим доказом, що ГнформацГя Г управлГння тюно внутрГшньо взаемопов'язаш Г працюють в единш дГалектичнш системк
Таким чином ГнформацГя, знання Г управлГння, виконуючи рГзнГ функцГТ, завжди спрямованГ на одну мету - досягнення системою корисного результату.
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
3
Аналiзуючи визначення термов "шформа^я", "знання" i "управлшня" ми бачимо 4iTKy рiзницю мiж ïx функцiями. Якщо шформа^я - загальносвiтова категорiя, то знання це результат особистого узагальнення, це шформа^я, переборена людиною в особисте вiртуальне знання окремоТ особи.
Якщо шформа^я створюе можливостi для отримання результату, знання формують пропозицiï для прийняття конкретних ршень, то за допомогою управлiння вiдбуваeться отримання самого результату,
Розглянемо загальносв^ову i со^альну види iнформацiï. Загальносвiтова iнформацiя е основою пiзнання законiв розвитку матерiального свiту i вiдображае процеси, ям вiдбуваються в природi. Цю шформацш можна вiднести до iнформацiï фундаментального рiвня [4].
Соцiальна iнформацiя, е вщображенням результатiв використання суспiльством загальносв^ово!' (базовой шформаци'. Соцiальну iнформацiю можна вщнести до прикладной або вторинно'1, яка е вiдображенням створених людиною i зафксованих на носiяx знань. Со^альна iнформацiя активно використовуеться в практичнш дiяльностi людей. Оскiльки труд людини е рiзноманiтним, то е i велика ктькють видiв соцiально'ï шформаци': наукова, науково-теxнiчна, полiтична, економiчна, соцiологiчна тощо.
lнформацiя в ус перiоди життедiяльностi людини завжди юнувала, але були iншi методи доступу до не1, збирання i передачк lнформацiя без ï'ï оцiнки не може виступати складовою управлшня. 1нформа^я взаемодiе з управлiнням тiльки через стадш створення знання пiд проблему, а тому на наш погляд, точшшим буде розгляд управлшня за допомогою шформацшно-знанневого пщходу, а не шформацшного.
Якщо шформа^я створюе можливост для наукового пiзнання, то знання, е вже результатом ï'ï обробки з огляду на конкретну мету. Таким чином докоршною вщмшнютю шформаци вщ знання е те, що ïxнiй змют рiзною мiрою вщображае практичну спрямованiсть результату пiзнання системи "шформа^я - знання".
Якщо шформа^я е полiвекторною i може бути використана для отримання рiзниx знань i завжди орiентована на багатоаспектш i багаторазовi застосуваннях [5], то знання репрезентуе практичний i конкретний результат для дм, вщповщаючи ï'ï тепершшм, сьогочасним запитам. Тобто "шформа^я" та "знання" - не просто антиподи, вони репрезентують еднють протилежностей i стають основою управлшня. Осктьки е два принципово рiзниx види шформаци, то повинно бути i два види шформацшно-знанневого управлшня: перший - на рiвнi юнування матерiального св^у i другий - на рiвнi функцiонування соцiальниx систем.
За основу першого варiанту управлiння розглянемо функцюнальну бiологiчну систему, яка ретельно дослщжена академiком Г.К. Аноxiним. Результатом дослщжень стала опублкована 'ïм теорiя функцiональниx систем, яка е ушверсальною i яка пояснюе не ттьки процеси, якi вiдбуваються в живих оргашзмах, i якi можуть використовуватись в сусптьному середовищi.
Функцiональнi системи живих органiзмiв - це самооргашзуюч^ саморегулюючi динамiчнi оргашзаци', в яких вс взаемодiючи компоненти спрямованi на досягнення корисного для системи результату.
П.К. Анохш писав: "Hi одна оргашза^я, насктьки б не була вона великою по ктькосп складових, не може бути названа самоуправляючою, саморегулюючою системою, якщо ï'ï функцюнування, а шшими словами взаемодiя складових цiе'ï оргашзаци', не закiнчуються якимось корисним для
системи результатом i коли вщсутня зворотна шформа^я в управляючш центр про ступiнь корисност цього результату" [б].
4
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
В функцюнальних системах, якГ пройшли перевГрку доцГльностГ в значному перГодГ еволюцшного розвитку живих органГзацГй ми бачимо взаемозв'язок управлшня з ГнформацГею Г ТТ обробкою. 1нформацГя Г знання е складовими системи управлшня. В циклГ управлшня постшно циркулюе шформацГя про стан корисного результату Г здГйснюеться ТТ оцГнка.
П. К. Анохшим розкрита центральна системна архГтектонГка, визначаюча поведшкову Г психГчну дГяльнГсть живих ютот, в тому числГ людини. ПсихГчна дГяльнГсть вГдповГдно до теорГТ функцГональних систем будуеться системною центральною архггектошкою, яка включае вузловГ стадГТ, що послГдовно розгортаються на шформацшнш основГ дГяльностГ управляючого центру:
- аферентний синтез;
- прийняття рГшення;
- акцептор результатГв дГТ;
- еферентний синтез;
- постшну оцГнку акцептором результатГв дГТ параметрГв досягнутих результатГв за допомогою зворотних зв'язш ("зворотноТ аферентацГТ").
Динамка поведшково'Т Г психГчноТ дГяльностГ будуеться дискретними "системоквантами" - вГд потреби до ТТ задоволення. Кожний "системоквант" психГчноТ дГяльностГ включае формування потреби, мотивацш, програмування дГяльностГ, поведшку. Вс цГ складовГ спрямованнГ на досягнення етапних Г кшцевих результатГв з постшною оцГнкою одержаних результатГв за допомогою зворотних ГнформацГйних зв'язкГв. ТеорГя функцГональних систем пГдтверджуе, що в складних саморегулюючих системах:
по-перше, функцюнуе внутрГшньо пов'язана система взаемозв'язку мГж ГнформацГею, знаннями Г управлГнням;
по-друге, системно оргашзоване управлГння любих процесГв е жорстким з динамГчним програмуванням своеТ дГяльностГ;
по-трете, в органГзацГТ живих ютот, з визначеними поправками на якюш особливостГ суспГльно-соцГальних закономГрностей, слГд шукати кращГ форми органГзацГТ взаемозв'язку ГнформацГТ знання та управлГння. В живих органГзмах завдяки мтьйонам рокГв еволюцшного розвитку склались кращГ форми взаемодГТ ГнформацГТ, знання Г управлГння окремими утворюючими Тх елементами -атомами, молекулами, клГтинами, органами Г, нарештГ, функцГональними системами, всГ недосконалГ форми життя були при цьому лГквГдованГ.
ВГднесення управлГння до природноТ категорГТ, яка е обов'язковим елементом життедГяльностГ любоТ функцюнально'Т системи, в тому числГ Г соцГальноТ, говорить про велике значення управлГння в нашому житп. Ми не дооцшюемо значення управлГння. Недарма вщомГ вченГ НАН УкраТни вважають, що "криза економГки УкраТни - це значною мГрою криза управлГння" [7]. Теж саме ми бачимо Г в полГтичнГй сферГ.
Сучасна наука розглядае сусптьство як цтюну, складну, динамГчну, самокеровану систему, розвиток якоТ пГдпорядковано об'ективно дГючим законам [8,9]. Сусптьство - найвищий тип соцГальноТ органГзацГТ - юнуе ттьки тодГ, коли воно функцГонуе саме як складне цтюне утворення. В подГбного роду системах повинно бути чггке управлГння. Без управлГння неможливе цтеспрямоване функцГонування суспГльства.
За шкалою К. БоулГнга [9] соцГальна система або рГвень суспГльноТ органГзацГТ вГднесено до самих складних систем, осктьки саме в цш системГ перетинаються Гнтереси суспГльства з штересами ГндивГдуума.
В умовах побудови шформацшного суспГльства проблема ГнформацГйно-знанневого управлГння, як засобу регулювання соцГально-економГчних/ вщносин в суспГльствГ е актуальною [10-15].
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
5
В суспшьсга знань суттево змiнюються умови прац i життя. Вiдомий дослщник "суспiльства знань" - американський фтософ i соцiолог П. Дракер ще в 1994 р. передбачав в недалекому майбутньому проходження со^альних трансформацш - формування "суспiльства знань", в якому вщбуватимуться змiни в природi працi, вищоГ освiти i засобiв функцiонування всього суспiльства як складноï взаемопов^заноГ системи [16]. Знання вже сьогодш в^грають нову активну роль, суттево впливають на життя людини i сусптьства, впливають на темпи оновлення процеав життедiяльностi i працк В сучасних умовах новi знання вимагають змши i системи управлшня на вах рiвняx управлiнськоï iерарxiï.
Слiд зазначити, що сьогоднi дослщники використовують i вживають термiни штелектуальне, iнформацiйно-знанневе, iнформацiйно-аналiтичне управлiння i знаннями, як синошми прогресивного управлiння спрямованого на досягнення бажаного кшцевого результату працк А це вимагае нових методолопчних i наукових пiдxодiв до побудови новоï системи управлiння, яке залежить вщ взаемоди' двох складових: державного управлшня i самооргашзаци шдивщуума. Самоорганiзацiя окремоï особи - це управлшня поведшкою людини в рамках сусшльних правил i норм, не входячи в протирiччя з сусптьством. Слiд зазначити, що в умовах шформацшно-знанневого управлшня роль окремоï людини значно зростае, а тому o^i системи взаемоди людини i сусптьства вже застар^ i якщо ïx не мшяти, то виникатимуть непорозумшня.
В сучасних умовах iнтереси людини i сусптьства все бтьше взаемозалежш одне вiд одного. Ось чому на злагоджену взаемодш людини i сусптьства в значнш мiрi впливае система державного управлшня.
В умовах розвитку iнтелектуальноï економки вiдкритий i зрозумтий дiалог взаемоди', суспiльства, держави i окремоï людини починае в^фгравати вирiшальну роль. Соцiальний iнтелектуальний рiвень держави е базою для творчого розвитку шдивщуума i забезпечуе штеграцш досвщу окремих особистостей у сусптьний досвiд i навпаки.
Отже, економiчний i соцiальний розвиток активiзуеться, коли представники державноï влади, корпоративного сектору i громадського сусптьства створюють можливост для розвитку творчоГ працi окремоï людини, яка перетворюе iнформацiю в знання.
Iнтелектуалiзацiя, швидкi темпи модершзаци теxнологiй та методiв виробництва, посилення конкуренци висувае на перший план штелект, здiбностi, знання, талант i професiоналiзм працiвника, теxнiчнi, теxнологiчнi й оргашзацшш шноваци', тобто характеристики, що входять у поняття штелект праф, який в розвинутих краïнаx св^у сьогоднi виступае стратегiчним ресурсом i стае поруч з традицшними, такими як: запаси сировини, державна територiя, золо^ запаси, валютний резерв тощо. У сучасному свт тривае постшна боротьба за iнтелектуальний ресурс та доступ до джерел його формування. Досвщ останшх десятилiть пiдтверджуе те, що кражи, ям мають найвищий рiвень освiти, науки, охорони здоров'я, культури входять до групи розвинених. Ось чому сьогодш розвинеш кражи свггу будують шновацшш економiки, в основi .яких, по нашому переконанню, лежить налагоджена взаемодiя двох систем: соцiальноï (соцiум -людина) з економiчною (iнформацiя - знання). Оргашза^я такоï взаемодiï, або створення iнновацiйноï економiки, можлива при наявностi знову ж таки ефективного державного управлшня. 1нформа^я i знання стають оргашзацшним важелем управлшня шшими ресурсами, зокрема трудовими, фшансовими i матерiальними. Таким чином, управлшня знаннями - це i квалiфiкацiя окремих фаxiвцiв, i оргашза^я навчання всього колективу, створення i використання сучасних шформацшних ресурав, формування телекомунiкацiйниx мереж, пiдняття рiвня освiченостi всього суспiльства тощо. Тому як сьогодшшнш етап,
6
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
побудова шформацшного сусптьства, так Г наступний - шформацшно-знанневий, ставлять багато наукових, методичних, оргашзацшних, кадрових Г фшансових завдань як для органГв державноТ влади, так Г для керГвниш конкретних об'ектГв управлГння.
В нових умовах розвитку сусптьства до проблем державного рГвня можна вГднести:
по-перше, створення ефективноТ системи управлГння соцГальними, ГнформацГйними ресурсами - основи ГнформацГйного капГталу;
по-друге, створення системи управлГння знаннями - основи штелектуального кашталу;
по-трете, здшснення переходу до Гнтелектуального управлГння, яке базуеться на об'еднанш Гснуючих знань Гз процесом створення нових. Для кожного учасника цього процесу необхщна висока концентрацГя комп'ютерноТ технГки Г високий рГвень шформацшноТ' пГдготовки володшня ГнформацГйними технологГями для пошуку, переробки Г створення консолщовано'Т ГнформацГйноТ шформаци Г нових знань.
по-четверте, подготовка сучасних фахГвцГв з новим мисленням, з новими пщходами до працГ Г життя, знанням як створювати новГ знання, вмГти бути самооргашзованою Г творчою людиною. Все це залежить вщ налагодженоТ взаемодГТ шформаци, знання Г управлГння, а перед вченими постае завдання по розробцГ методолопчних пГдходГв побудови такоТ системи.
Висновки з даного досл'1дження i перспектив подальших розв'док у даному напрямку:
- управлГння е категорГею, яка е обов'язковим елементом юнування любоТ функцюнальноТ системи;
- взаемозв'язок шформаци, знань Г управлГння як на загальносвГтових, так Г на соцГальних системах е обов'язковою умовою пщтримки роботоздатностГ любоТ функцГональноТ системи.
- проведення подальших теоретичних Г прикладних дослщжень по розробцГ Г розумшню шформацшно-знанневого пГдходу до управлГння життедГяльнютю суспГльства Г людини е викликом часу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Чень Ж. Восьма стад1я управлГння шформац1ею: управлГння 1нформац1йними ресурсами Г управлГння знаннями, адмГнГстратор ГнформацГТ Г адмГнГстратор знань // МГжнародний форум ГнформацГТ Г документацГТ. - 1998. - №3 (т.23). - С. 15-19.
2. Чурсин Н.Н. Популярная информатика. - К.: ТехнГка, 1982. - 158 с.
3. Ясин Е.Г., Толстиков А.Н., Ракитская Г.Я., Стернинсон Д.Л., Грейсух В.Л. Экономическая информация. Методологические проблемы. - М.: Статистика, 1994. -
231 с.
4. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. - М., 1990.
5. Пархоменко В.Д., Пархоменко О.В. 1нформацГйна аналГтика у сферГ науково-технГчноТ дГяльностГ: МонографГя. - К.: Укр1НТЕ1, 2006. - 224 с.
6. Анохин Л.К. Избранные труды. Философские аспекты теории функциональных систем. - М.: - Наука. - 1978. - с. С. 70.
7. Державне управлГння: теорГя Г практика. НАН УкраТни, Гнститут держави Г права Гм. В.М.Корецького за загальною редакцГею д.ю.н. проф.Авер'янова В.Б. - К.: ЮрГнком 1нтер, 1998. - 432 с.
8. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. - М.: Политиздат, 1980. -368 с.
9. СтарГш О.Г. СистематологГя. ПГдручник. - К.: Центр навчальноТ лГтератури, 2005. -
232 с.
10. Рокицкая Э.Е. Деятельность организаций, как объект информационного управления // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы.
"УправлГння проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
7
11. Рокицкая Э.Е. Информационная составляющая маркетинговой деятельности. Автореф. дисс. ... докт. пед. наук Э. Е. Рокицкая СПб ГАК. (СПб), 1999. - 40 с.
12. Рокицкая Э.Е. Информационный маркетинг. Учеб. пособие по автор, курсу / Э.Е. Рокицкая. - СПб, 1997. - 66 с.
13. Минкина В.А. Информационный менеджмент, как новое направление подготовки специалистов /В. А. Минкина, Э.Е. Рокицкая. - СПб, 1997. - 66 с.
14. Минкина В.А. Информационный менеджмент: Учеб. пособие по курсу функциональной специализации / В. А. Минкина, Э. Е. Рокицкая. - СПб, 2001. - 63 с.
15. Штретман К.А. Управление информацией в 90-е годы: Концептуальная основа / К.А. Штертман // Междунар. форум по информации и документации. Т.18, 1993. №2. -С.8-13.
16. Дракер П. От капитализма к обществу знания // Новая постиндустриальная волна на Западе / Под ред. В.Л. Иноземцева. М.: Асадетша, 1999. - С. 29.
Стаття надмшла до редакцп 28.05.2007 р.
8
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2007, № 2(22)
