CC BY
34
Медведева Олена Миха^вна Доктор технiчних наук за спещальшстю 05.13.22 - управлшня проектами та
програмами. Доцент за кафедрою управлшня проектами та прикладной статистики. Професор кафедри управлшня проектами та прикладной статистики Схщноукрашського нацюнального унiверситету iменi Володимира Даля (м. Северодонецьк)
Тема дисертацп: Цiннiсно-орieнтоване управлшня взаeмодieю в проектах: методологiчнi основи.
Робота виконана на кафедрi управлшня проектами та прикладной статистики Схщноукрашського нацюнального ушверситету iменi Володимира Даля Мшютерства освiти i науки Укра'ши.
Науковий консультант - доктор техшчних наук, професор, заслужений дiяч науки i технiки Укра'ни Рач Валентин Анатолiйович, Схщноукрашський нацiональний унiверситет iм. В.Даля Мiнiстерства освiти i науки Укра'ни, м. Луганськ, завiдувач кафедри управлшня проектами та прикладной статистики.
Оф1ц1йн1 опоненти:
доктор технiчних наук, професор Бушуева Наталiя Сергивна, Ки'вський нацiональний унiверситет будiвництва i арх^ектури Мiнiстерства освiти i науки Укра'ни, м. Кив, професор кафедри управлшня проектами;
доктор техшчних наук, професор Чернов Серий Костянтинович, Нацюнальний ушверситет кораблебудування iм. адмiрала Макарова Мшютерства осв^и i науки Укра'ни, м. Микола'в, завiдувач кафедри управлiння проектами;
доктор техшчних наук, професор Латкш Матвш Олексiйович, Нацiональний аерокосмiчний ушверситет iм. М.е. Жуковського "Хармвський авiацiйний шститут" Мiнiстерства освiти i науки Укра'ни, м. Харкiв, професор кафедри виробництва радюелектронних систем лiтальних апара^в.
Захист в1дбувся 28 березня 2013 року о 13 годиш на засщанш спецiалiзованоl вчено' ради Д.26.056.01 у Ки'вському нацiональному унiверситетi будiвництва i архiтектури за адресою: 03037, м. Ки'в, Повiтрофлотський проспект, 31, а.466.
В диссертации разработаны концептуальные положения, методы и модели, которые составляют основу перспективной методологии ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах как предпосылки эффективной деятельности по управлению проектами в ситуациях существенных изменений.
Показано, что проблема взаимодействия в проектах особо остро проявляется в ситуациях существенных изменений, особенно если открытость и соблюдение концепции партнерства не являются естественными компонентами их корпоративной культуры. Поэтому для существенного снижения по этой причине
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
угрозы провала проектов взаимодействие в веховых ситуациях проектов необходимо рассматривать как специфический частично управляемый объект управления. Проблема ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах связана с отсутствием формализованной методологии, что вызвано отсутствием системных исследований, в рамках которых ценностно-ориентированное управление взаимодействием в веховых ситуациях рассматривается как специфический объект познания.
Основной научный результат диссертации заключается в развитии теоретико-методологических положений управления проектами и программами путем разработки методологических основ и терминологической системы перспективного научного направления ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах, которые представлены в виде концепции, категорий, базовых терминов, методов, базовых методик.
Концепция ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах состоит из восьми системных принципов, сущностно раскрытых для этой деятельности. Разработана терминологическая система ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах, которая состоит из взаимосвязанных категорий, базовых терминов и их определений.
Разработана концептуальная модель механизма ценностно-ориентированного управления взаимодействием в проектах, который предусматривает последовательное выполнение семи блоков действий, связанных с: выявлением и формализацией показателей проектной кросс-культуры (тезауруса, ценностей, активности); описанию веховых ситуаций и вариантов продолжения проекта по показателям влияния на ценности заинтересованных сторон; прогнозированием для разных вариантов продолжения проекта изменения активности заинтересованных сторон; модерированием процесса переговоров заинтересованных сторон относительно наиболее приемлемого варианта продолжения проекта по критериям однородности ценностей и активности.
Разработан метод оценки проектной кросс-культуры на основе введенного понятия «проектный контекст корпоративной культуры» заинтересованной стороны как содержательного фильтра для выбора показателей уровня совершенства организации за моделью «1РМА Delta». Это позволяет: предварительно оценить степень неоднородности среды взаимодействия как фактора результативности и эффективности взаимодействия заинтересованных сторон в веховых ситуациях; сформировать единую коммуникационную основу (в виде общего тезауруса).
Разработан метод представления ценностей заинтересованных сторон на основе обобщенной нечеткой продукционной карты ценностей с зонной конфигурацией, которая определяет логику связи показателей проекта в веховой ситуации с активностью заинтересованных сторон через их ценности. Это позволяет получить информацию относительно изменения активности заинтересованных сторон при изменении каждого из показателей их ценностей, связанных с предложенными вариантами дальнейшего развития проекта.
Разработан метод системно-целостного моделирования активности заинтересованных сторон в веховых ситуациях на основе интроформационных показателей информированности и определенности в нечеткой постановке. Реализация метода позволяет выявлять направления изменения показателей проекта, в которых центростремительная активность заинтересованных сторон будет максимально однородной в данной веховой ситуации.
Усовершенствован метод модерирования переговоров между заинтересованными сторонами в веховых ситуациях проекта за счет использования на фазах подготовки и реализации переговоров разработанных
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
методов формализации среды взаимодействия. Использование методов обеспечивает создание единой содержательной (в виде наиболее приемлемых для всех заинтересованных сторон вариантов дальнейшего развития проекта) и коммуникационной (в виде общего тезауруса) основы взаимодействия, что обеспечивает управляемость процесса изменения отношений между заинтересованными сторонами с конфликтных на синергичные в процессе переговоров как необходимой предпосылки продолжения проекта.
УДК 005.8:005.42:005.584.2
О.М. Медведева
ЕП1СТЕМ1ЧН1 ПОЛОЖЕННЯ П1ЗНАННЯ Ц1НН1СНО-
ОР1СНТОВАНОГО управл1ння взАемод1ею в
ПРОЕКТАХ: БАЗОВ1 АКС1ОМИ Й ПОСТУЛАТИ, АКСЮЛОПЧН1 ТА ОНТОЛОПЧЖ ПОЛОЖЕННЯ
В статтi сформульован базовi епiстемiчнi положения пiзнання об'екпв цiннiсно-орieнтованого управлiиия проектiв, якi експл1кован на прикладi цiииiсио-орieитоваиого управлiиия взаeмодieю в проектах. Дж. 49.
Ключовi слова: епiстемiчиi, оитологiчиi, аксiологiчиi положення, аксiома, постулат, термiи, категорiя, модель, взаeмодiя, особистiсть.
Постановка проблеми та видшення нерозв'язано! и частини. Впродовж останнього десятир1ччя базов1 категори та положення цшнюно-ор1ентованого управлiиия стали невщ'емною частиною д1яльност1 з управл1ння проектами I програмами [1-3]. На наш погляд, саме таким чином проявляеться зм1на парадигм ц1ет специф1чноТ д1яльност1 в1д техшчно'Т через фенотипну [4] до тр1адноТ [5, 6]. На тл1 таких вагомих зрушень сьогодш зб1льшуеться к1льк1сть досл1джень та поширюеться коло об'ект1в, як1 в них дослщжуються з позиц1й ц1нн1сно-ор1ентованого управл1ння (зокрема, [7-13] ), в1дбуваються зм1ни у структур1 та зм1ст1 професшних стандарт1в [14-16].
«Цшнють», виходячи з фтософського Т'Т розум1ння, завжди пов'язана з особистютю. Отже, ц1нн1сно-ор1ентований пщхщ до управл1ння (в практичн1й площин1) та п1знання (в науково-досл1дницьк1й площин1) виводить до центра уваги особистють. Але не саму по соб1, а у взаемод1Т з шшими особистими в межах д1яльност1 з управл1ння проектами. В такому розумшш цшнюно-ор1ентований п1дх1д актуал1зуе так званий «м'який компонент» ц1еТ д1яльност1 [17, 19].
Розв'язання конкретних науково-практичних задач, а тим б1льше наукових проблем ц1нн1сно-ор1ентованого управл1ння проектами I програмами мае базуватись на певних ешстем1чних положеннях. (Ешстемолопя - англ. терм1н, який позначае насамперед теор1ю наукового п1знання [20]). Сьогодн1 так1 положення т1льки починають формуватись та представлятись в експл1кованому вигляд1. Переважна бтьшють досл1дник1в покладаеться на штуТ'тивне розум1ння лог1чного взаемозв'язку м1ж категор1ями «цшнють», «особистють» та 1нш. А це не сприяе коректнш !деал1заци об'ект1в п1знання.
Мета статтi - сформулювати базов1 еп1стем1чн1 положення шзнання об'ект1в ц1нн1сно-ор1ентованого управл1ння проект1в та експл1кувати Тх на приклад1 аксюлопчних та онтолог1чних положень ц1нн1сно-ор1ентованого управл1ння взаемод1ею (дал1 - ЦОУВ) в проектах.
Основний матерiал дослiдження. Для позначення найбшьш широкого кола
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
об'ек^в цiннiсно-орiентованого управлiння в проектах скористаемось термшом «м'який компонент». На сьогодш вiн вже е широковживаним i не викликае заперечення. В робот [8] було обфунтовано, що в основу епiстемiчних положень пiзнання м'якого компоненту проеклв доцiльно покласти базовi положення «^волю^йно!' ешстемологи» К. Поппера [21], вчення про абдуктивш мiркування Ч.С. Пiрса [22], концепци розвитку науки I. Лакатоса [23], критери рацюнальносп науки К. Хюбнера [24], системо^яльнюного пiдходу Г.П. Щедровицького [25, 26]. В узагальненому виглядi Тх можна представити у виглядi наступних аксiом та постулатiв.
Аксiома 1: Люди активы та критичш; шформа^я не «вливаеться» в них з оточуючого середовища, а активно «поглинаеться» ними через органи вiдчуття, виходячи з Тх стану, в якому вони знаходяться.
Аксюма 2: Основою перевiрки та вибору гiпотез е абдуктивш мiркування [27].
Аксiома 3: Основою одиниц розвитку науки виступають результати дослщноТ програми у виглядi експлiцитно представлених пiдходу, методологи, теори.
Аксiома 4: Для ново! дiяльностi потрiбнi новi знання.
Постулат корисност шформаци. Кориснiсть шформаци, яка експлкуеться людською мовою, не визначаеться моментом и трансляци (передачi) i може проявитись через невизначений промiжок часу в шших ситуацiях або взагалi не проявитись.
Це положення стосуеться розгляду системи критерив в нечiткiй постановцк Нечiткiсть дозволяе уникнути спроби абсолютизувати ту чи iншу модель шзнання i отриманi на тТ основi новi знання. Крiм того, неч™сть лiквiдуе зiткнення двох протилежних стратегш - «абсолютизму» i «релятивiзму». Сьогодш таке доповнення необхщно також для того, щоб не стимулювати жорсткими критерiальними обмеженнями достатньо динамiчну змшу знань в галузi управлiння проектами.
Постулат юторичноТ нечiткоТ рацiональностi науки. Детермшована система критерив, за якими спрямовуеться та оцшюеться наукова дiяльнiсть та науковi знання, завжди юторично i культурно обумовлена i розглядаеться в нечггкм постановцi з позици конкретних задач, пов'язаних з науковими знаннями. Цей постулат базуеться на критерш рацюнальносп науки К. Хюбнера, який стверджуе, що «рацюнальнють науки - це завжди iсторично i культурно обумовлена i детермiнована система критерив [24]. Вимоги до детермiнованоТ системи критерив потрiбно доповнити ще двома положеннями.
Це положення стосуеться розумшня юнування рiзних методологiй дiяльностi щодо «готового наукового знання», трансляци знань i навчання, процесу вимiру та розвитку науки та шш. Вiдповiдно до моделi [28, с.15-17, 29] можна видiлити три принципово рiзних види дiяльностi: прагматичну, наукову та навчальну. В управлшш проектами це вщобразилось у наявностi трьох клаав моделей, якi мають рiзне цiльове призначення [30].
З позици дiяльнiсного пiдходу, епiстемологiю слiд розум^и не тiльки i не сттьки як теорiю наукового пiзнання. Вона фактично вивчае не знання як таю, а рiзнi типи знань, а саме: практико-методичш, конструктивно-техшчш та природничо-науковк Будь-яке дослiдження в галузi технiчних наук (наукова спецiальнiсть «Управлшня проектами i програмами» сьогоднi належить саме до цiеТ галузi) передбачае як м^мум отримання двох з наведених тишв знань -природничо-наукових та практико-методичних.
Як показано в робо^ [26, с.52], практико-методичнi знання центрованi на опера^ях i процедурах роботи, конструктивно-технiчнi - на об'екН який розглядаеться як конструк^я, а природничо-науковi - на процесуальному природно юнуючому об'ектi. З точки зору модальносп знань, практико-методичш
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
знання - це приписи (настанови), а природничо-HayKOBi - описи. Практико-методичш знання повинш бути органiзованi у виглядi приписiв для дiяльностi. Для побудови новоТ процедури практичноТ дiяльностi iндивiд в загальному випадку повинен знати вид i характер необхщного йому продукту; вид i характер вхщного матерiалу перетворення; необхiднi для перетворення знаряддя та засоби; характер окремих дш, ям необхiдно здшснювати, та Тх порядок. Останнi, в свою чергу, повинш враховувати два Тх вщношення: до об'ек^в перетворення або до знарядь, засобiв дiяльностi. Перераxованi знання стають засобами побудови дiяльностi тiльки тодi, коли мютять вказiвки на всi цi елементи i являють Тх у зв'язц один з одним. Якщо розглянути iснуючi моделi представлення практико-методичних знань, можна видтити двi, якi найбтьш повно змiстовно вiдповiдають Тх структурк Перша з них - процесна модель [31], друга - модель головних функцш дiяльностi [198]. Кожна з них мае як переваги, так i недолги. В робот [32] ц двi моделi поеднаш в одну. Таке поеднання дало принципово новi можливостi для отримання практико-методичних знань [33]. Для представлення цих знань можна використовувати форму наступного виду, яка зосереджена на продукт дiяльностi, а саме: знання оргашзовано так, щоб забезпечити побудову практичноТ дiяльностi особистостк «Щоб отримати продукт Б, потрiбно взяти об'ект А i здшснити по вщношенню до нього дiТ д1, д2, д3, використовуючи знаряддя та засоби е1, е2, е3. Ця форма розширена на основi використання моделi роботи [32] по вiдношенню до форми, наведенот в роботi [26, с.54].
Поява наукових знань пов'язана з тим, що на змши, якi вiдбуваються в об'ектах, ми дивимось як на природы процеси, ям вщбуваються незалежно вiд дiяльностi особистостi, пiдлягають свотм внутрiшнiм мехашзмам i законам. Науковi знання е завжди «фотографiею об'екта у виглядi фiксацiТ законiв його життя безвщносно до цiлей дiяльностi та способiв впливiв на нього» [25, с.35]. Саме цим науковi знання в^зняються вiд практико-методичних та конструктивно-теxнiчниx. Це вщображаеться i на логiчнiй структурi форм Тх представлення. Використовуеться пасивна форма. Наприклад, «об'ект А може перетворюватись на об'ект G», «за наявност умов p i q з об'ектом А будуть вщбуватись змiни a, b, c», «змши об'екта А шдлягають закону F».
1з аналiзу розгляданих типiв знань бачимо, що для Тх представлення використовуються рiзнi логiчнi структурнi форми незалежно вщ предметноТ галузi. Тому в подальшому уточнимо епiстемiчний базис з позици' управлiння взаемодiею в проектах як об'екта шзнання.
Епiстемiчний базис пiзнання управлiння взаемодiею в проектах представимо триединою цтюнютю аксюлопчних, гносеологiчниx та онтологiчниx положень. Кожний з цих компонент цiлiсностi будемо описувати окремо. Але при цьому потрiбне Тх цтюне рефлексивне сприйняття, яке можливе тiльки пiсля ознайомлення з уама.
Онтологiчнi положення пзнання ЦОУВ представимо базовими категорiями дослщження та Тх визначеннями, базуючись на описаних вище ешстемолопчних положеннях та роботах [34, 35]. Слщ пщкреслити, що в базових категорiяx вщображаються тiльки тi вiдмiннi ознаки, ям е суттевими для даного об'екта шзнання [36]. .Тому в якост таких розглядались категори «взаемодiя», «суб'ект взаемоди», «особистiсть», «дiяльнiсть», «ситуацiя», «знання», «шформа^я», «данi», «документ», «комунiкацiя», «компетентнють», «цiле», «система», «управлiння», «цГннГсть». 1нтерпрета^я цих категорiй детально описана в роботах [8, 37].
Аксюлопчш положення шзнання ЦОУВ базуються на аксюмах, якГ вiдображають цГннГснГ орiентири, штереси суб'екта пiзнання [20]. На практик вони
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
вщображають в першу чергу Ti цшносп, якi пропагуе та чи шша наукова школа, в рамках якоТ виконуеться дослiдження. Саме наукова школа багато в чому визначае не ттьки форми i методи шзнання, а i специфiку тлумачення результат пiзнання.
Шзнання зацiкавлених сторiн в рамках ïx спiльноï дiяльностi по проекту, а також процеав управлшня взаемодiею за своею сутнiстю е шзнанням соцiальним, в якому в якост об'екта виступае дiяльнiсть самих суб'еклв пiзнання, тобто самi люди е i об'ектами шзнання, i реальними дшчими особами. Цим со^альне шзнання в^зняеться вiд пiзнання природничих i техшчних об'еклв [38], що i обумовило специфку аксiологiчного, гносеолопчного та онтологiчного базисiв даного дослщження як соцiального пiзнання.
В межах науково'Г школи, до якоï належить автор, прийнят наступнi аксiологiчнi аксюми соцiального пiзнання.
Аксiома 1 - цшносп особистостi. Особистiсть е найвищою цiлiсною цiннiстю цив^заци'.
Аксiома 2 - змютовноГ причинностi дiяльностi. Дiяльнiсть особистостi визначаеться IT свiтоглядною пози^ею.
Аксiома 3 - свiтоглядноï визначальност цiнностей. Свiтоглядна позицiя формуеться на сприйнятт особистiстю цiнностей в аспект корисностi, радостi, осягнення-щиростi.
Данi аксюми корелюються з висловленням, що «культура визначаеться цшностями, якi концентруються навколо абсолютно!' значущостi Людини» [39]. Саме ця аксюлопчна аксiоматика дае змогу сформулювати з позицiï предмета дослщження вщповщш наслiдки, якi, на вщмшу вiд аксiом, потребують пояснень та коментарiв пiд час 1'х формулювання.
Наслщок 1. Особистiсть як цтюна система характеризуеться ознаками самооргашзацп, цтеспрямованосп, самокерованостi, активностi.
Самоорганiзацiя в самому загальному розумшш означае саморух, самоструктурування, самодетермшацш природних систем i процеав [40].
Особистють як природна система е частиною Св^у. Свiт, Ушверсум - едина цiлiсна система, кожний фрагмент якоГ пов'язаний з кожним, хоча б силами гравггаци'. Ушверсум розвиваеться i рухаеться як едине цте, за рахунок сил та енерги', притаманних йому самому. Система взаемодiе з Ушверсумом не ттьки через межу, але i кожною точкою свого об'ему. В основi вах процеав, ям вiдбувaються в Ушверсум^ лежить стохастика та невизначенють. В ньому дiють як позитивш, так i негaтивнi зворотнi зв'язки, плинуть процеси дегрaдaцiï, пов'язaнi iз зростанням ентропп, та утворення порядку. Комбшаци ïx дiï призводять до динамки систем, яка виглядае як конверген^я та зростання складносп, чергування стабтьного, гладкого розвитку та бiфуркaцiйниx, кaтaстрофiчниx перебудов структури. Гaрмонiя цих процеав визначае народження, юнування, згасання та розпад структур.
Особистють як бюсо^альна ютота здатна до двох видiв самооргашзацп' -бюлоичноГ та сощальнок Перша зумовлена генетичною програмою розвитку й автоматично забезпечуе и соматичний розвиток. Со^альна сaмооргaнiзaцiя здобуваеться упродовж життя пщ впливом со^ального середовища, системи виховання, предметно-практично!' та особистiсно-рольовоï дiяльностi особистостi. Соцiaльнa самооргашза^я передбачае процес сaмопiзнaння, самовизначення, саморозвитку та сaмореaлiзaцiï. Вона мае виршальний вплив на формування свiтогляду й системи цшностей. Сaмооргaнiзaцiя особистостi виявляеться в цтеспрямованосл, aктивностi, обфунтованосп мотиваци' та плaнувaннi дiяльностi, сaмостiйностi й швидкост прийняття рiшень, оцiнювaннi наслщмв прaцi, почуттi обов'язку [41].
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
Видтення особистосл як об'екта п1знання завжди умовно I пов'язано з в1льним обривом його зв'язк1в з1 Свгтом. Вичленити особист1сть з природи, не порушуючи зв'язк1в I не створюючи нових, неможливо за жодних обставин.
Цтеспрямованють особистост1 як системи передбачае можливють та необх1дн1сть вибору пром1жних ц1лей, отже означае наявн1сть у неТ характеристик суб'екта, який здшснюе цей виб1р. Мета ц1леспрямованоТ особистосл - м1с1я та/або 1деал, на шляху до якого необхщно ставити та досягати конкретн1 ц1л1. Тому ТТ доц1льно розглядати як вщкриту систему, яка розвиваеться, функц1онуе у змшному середовищ1 та адаптуеться до цих зм1н, зм1нюючи свою повед1нку, пром1жн1 ц1л1 та структуру [42].
Розвиток е 1манентною властив1стю цтеспрямованоТ особистост1 та являе собою чергування стабтьного функц1онування в умовах стацюнарних зовн1шн1х умов I переход1в до б1льш досконалоТ структури для пристосування до нових умов, ям змшились. В цьому сенсi цiлеспрямована особистють е метасистемою, призначеною для трансформаци та/або створення нових систем вщповщно до зовшшшх умов. Будь-який перехщ до новоТ структури, який не веде до ТТ удосконалення, неможна вважати розвитком, тим бтьш, що вш не е цiлеспрямованим.
Оцшки функцiонування цтеспрямованоТ осо6истост1 багатокритерiальнi. Задача вибору вар!анта зм1ни (трансформацГТ) особистосл як системи в1дпов1дно до умов, ям зм1нились, нетривiальна при множит критерГТв [43]. До того ж «умови», як правило, е не елементарною сутнютю, яка припускае простий опис та прогнозування, а сполучення вплив1в складно взаемопов'язаних систем функцюнального середовища даноТ цтеспрямованоТ осо6истост1. Нав1ть якщо для кожноТ окремо взятоТ системи з середовища можлива побудова прогноз!в зм1ни кожного Гз суттевих параметрiв Гз прийнятим рiвнем точносп, надiйностi та глибини, то сукупний (за вс1ею множиною параметр1в середовища) прогноз змши умов таких властивостей вже не мае (внаслщок додатку похибок та добутку ймов1рностей) [43]. Тому змша умов зазвичай вважаеться непрогнозованою, непередбачуваною, нав1ть спонтанною. Розвиток цтеспрямованоТ' особистосл представляеться випадковою послщовнютю трансформац1й для Т'Т пристосування до спонтанно змшних умов, а не керованим процесом.
Самокерованють - це планом1рний I ц1леспрямований активний процес вибору особистютю як самокерованою системою своеТ повед1нки так, щоб забезпечувалися Т'Т виживанють I подальше функцюнування у самовизначеному для ц1еТ системи д1апазон1 зм1н зовн1шнього середовища [44].
Для особистосл як самокерованоТ системи, здатноТ до саморозвитку, поняття самокерованост охоплюе процеси самонавчання I самовдосконалення у зв'язку з1 зм1ною умов Т'Т юнування, а також пщпорядкування в деяких межах цих умов стосовно до ТТ потреб.
Будучи самокерованою, особистють змшюе свш стан так, щоб збер1галась Т'Т цтюнють I визначен1сть як функцюнуючо'Т системи. У н1й поеднуються гнучмсть зв'язк1в елемент1в, безперервна м1нлив1сть Тх стан1в Гз ст1йк1стю прот1кання основних внутр1шн1х процес1в. Способом Гснування особистосп як самокерованоТ системи е Т'Т функцюнування, тобто збереження своеТ цтюносп та визначеносп, своеТ вид1леност1 з середовища через безперервну змшу стан1в в ц1лому I окремих своТх частин та елемент1в.
Особистост1 вид1ляють себе з середовища I не дають йому поглинути себе за допомогою шдтримки динам1чноТ р1вноваги Гз зовшшшми умовами, що зм1нюються, вГцповщно до принципу активноТ р1вноваги або простого пристосування. Просте пристосування не призводить до змши структури системи. Воно полягае в перебудов1 внутр1шн1х процес1в особистосп так, щоб
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
була забезпечена ïï цiлiснiсть при змУ зовнiшнix умов в певних межах. Активна рiвновaгa виражаеться у збереженш значень основних пaрaметрiв особистостi як системи. Функцюнування особистостi iнвaрiaнтне в якихось межах змши зовнiшнix умов в тому сена, що в основному збер^аються деяк влaстивостi й характеристики особистосл як системи через мшливють стану IT компонентiв.
На вщмшу вiд вимушеноï зовнiшнiми чинниками змши стану фiзичниx систем, функцюнування особистосл як самокеровано^' системи завжди внутрiшньо спрямоване на досягнення певного результату. I ця спрямованють змши стану та поведшки особистостi для неГ внутрiшньо потрiбнa i зaкономiрнa. Спрямовaнiсть поведiнки е чинником стшкосл функцiонувaння особистостi або ïï функцюнальним iнвaрiaнтом. Кожна особистiсть як самокерована система мае свш комплекс функцюнальних iнвaрiaнтiв, що регулюють i направляють ïï поведiнку так, щоб в специфiчниx для цiеï системи межах змши зовшшнього середовища була б забезпечена ïï' виживанють.
Для того, щоб вижити, особистють повинна ум^и розрiзняти зовнiшнi й своï власш процеси, орiентувaтися в зовнiшнix умовах i враховувати ус ïx змши, a також постiйно контролювати i погоджувати процес самокерування з обстановкою, що змшюеться. Для не!' зовшшне середовище - це щось багато в чому незалежне вщ неï, з чим вона повинна рахуватись i до чого повинна пристосовуватися, щоб не загинути. З цiеï причини особистють повинна активно вщображати змши зовшшнього середовища i хщ сво^'х внутрiшнix процесiв.
Активне вщображення зовнiшнього середовища виступае в ролi явища, що слабо взaемодiе з шшими процесами, якi складають енергетичну i силову сторони самокерування особистосл. Це вщображення змшюе штенсивнють, ритм й ^i параметри всього того, що входить до складу IT саморуху. Цим викликаеться ефект регулювання вщповщно до властивостей зовшшнього середовища. Для того, щоб стати активним, вщображення повинне перетворитися на вщносно самостшний процес, ноаем якого може бути i найчаслше бувае спе^альний мехашзм (рецептор), що не зливаеться повнютю з мехашзмом, що забезпечуе «силову» складову поведшки особистосл. Принцип активного вщображення середовища, що оточуе особистють, i самовщображення е одним з головних принцишв процеав самокерування.
Значно актившшим е пристосування, при якому особистють як самокерована система не лише перебудовуе сво^' процеси стосовно змш зовшшшх умов, але i змшюе сaмi ^ умови, приводячи ïx у вщповщнють сво^'м функцюнальним iнвaрiaнтaм. Повнiстю активним пристосування стае у формi соцiaльноï практики особистосл. Спершу на основi емшричного, а потiм i теоретичного шзнання об'ективних закошв особистостi здiйснюють предметно-практичну дiяльнiсть по перетворенню природи, тобто коршного перевлаштування зовнiшнього середовища життя сусптьства вiдповiдно до ïx потреб.
В термшах теорiï упрaвлiння оргашзацшними системами [45] особистiсть, включена в контур управлшня, стае специфiчним об'ектом управлшня, який:
- суб'ектизований i дiе у вщповщносл до власних уподобань (принцип рацюнальносл);
- не повнютю вщомий суб'екту упрaвлiння (принцип aсиметричноï iнформовaностi);
- може обманювати i не виконувати того, чого вщ нього хочуть.
Активнiсть особистосл можна звести до трьох специфiчниx характеристик -
здатнють до самостшного цiлепоклaдaння, свiдомо викривляти iнформaцiю та/або не виконувати плани, якщо ш це вигщно, до рефлексiï стосовно влaсноï дiяльностi та дiяльностi шших суб'ектiв, в тому числi - можливють прогнозування ïx поведiнки [45, с. 7].
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
Виходячи з наведених положень, у взаемодГТ в проект ва ЗС виступають як суб'екти:
- рiвноправнi, мГж якими можуть виникати тГльки зв'язки взаемосодГТ, а не субординации
- втьш та самостiйнi у сприйняттГ та оцшц ситуацiй своеТ дГяльностГ та дГяльност Гнших ЗС, а також у прийнятт рiшень щодо власноТ дГяльностГ в проектi;
- суб'ектизован (кориснГ), спрямованГ на сприйняття та оцшку ситуацГй та прийняття рГшень у власних Гнтересах з позицш як компонента проекту, так i компонента дшсносп в цГлому;
- непрогнозовано динамГчш, у яких перюди вГдносноТ рГвноваги структури та дГяльностГ змшюються перГодами перебудови, удосконалення структури та дГяльностГ;
- здатш не ттьки пристосовувати свою дГяльнГсть до змшних умов оточуючого середовища для збереження своеТ функцюнальноТ цГлГсностГ, але i змшювати умови середовища, пристосовуючи Тх до своТх унГкальних функцюнальних ГнварГантГв власноТ дГяльностГ;
- можуть бути неправдивими, викривляючи ГнформацГю у власних цтях, та необов'язковими у виконанн проголошених та зафГксованих общянок щодо дГяльностГ в проектГ.
АналГз цих характеристик СВ дае пщстави зробити такий висновок: взаемодГя СВ е апрюрГ несиловою (ГнформацГйною) i являе собою единий процес, який сприймаеться ними як природний вплив на Тх дГяльнють. Тому саме взаемодш доцтьно розглядати як процес, завдяки якому утворюються умови для непрямого управлшня (керування) дГяльнГстю СВ.
НаслГдок 2. Будучи цГлГсною соцГальною системою, особистГсть проявляе себе одночасно як дГяльний, Гнтелектуальний та духовний суб'ект.
В процеа дГяльностГ особистГсть, як дГяльний (дшчий) суб'ект, пГзнае (перетворюе) фГзичну дГйснГсть, як Гнтелектуальний суб'ект - створюе свщомо осяжну дГйснГсть, як духовний суб'ект - виступае ноаем та генератором цшностей свого функцГонування та розвитку.
ОсобистГсть виступае ноаем цтеспрямованоТ предметно-практичноТ дГяльностГ, джерелом активности спрямованоТ на об'ект (предмет або явище дшсносп), «виробником» дГй, джерелом перетворення, змГни дшсностк
ДГяльнГсть особистостГ е складним цтеспрямованим процесом вирГшення життево важливих питань. Вона характеризуеться осмисленням i цтеспрямованютю. Кожна особистГсть певною мГрою усвщомлюе, оцГнюе себе i свою актуальну дГяльнГсть, на основГ чого формуе Гдеальну модель майбутнього. Такою моделлю е мета. Людина субординуе своТ цтГ, ставить перед собою безпосередн (найближчГ), якГ е вГдображенням бтьш вГддалених, до досягнення яких вона прагнутиме пГзнГше i т. п. [46, с. 130].
Предметно-практична дГяльнГсть особистостГ нерозривно пов'язана з штелектуальною. Остання спрямована на вщображення та перетворення у свщомосп особистостГ предмелв та явищ дшсносп в процеа шзнання - вищш формГ вщображення об'ективноТ дГйсностГ, процесГ вироблення дшсних знань на двох рГвнях: чуттевому, який здГйснюеться за допомогою вщчуття, сприйняття, уявлення (сенсуалГзм), i рацюнальному, що протГкае в поняттях, думках, висновках i фГксуеться в теорГях (рацГоналГзм).
У пГзнаннГ особистГсть як суб'ект протистоТть об'екту як той, хто пГзнае i те, що шзнаеться. Суб'ект вторгаеться у сферу об'екта i «переносить його у свою власну орбГту», осктьки певш моменти об'екта вГдображаються в суб'ектовГ, у вГдображеннях, що виникають в ньому. Це вщображення, в утворенш якого
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
суб'ект брав участь, вш в^зняе вщ самого себе. Вiдобрaження не щентично об'екту. Об'ект незалежний вiд суб'екта. Вш бiльше, нiж просто предмет шзнання; разом з буттям об'екта в якост предмета вiн володiе i буттям в собi. Буття в собi об'екта означае, що разом з шзнаваним в об'ект залишаеться ще не шзнаний залишок. Той факт, що суб'ект школи не може повнютю i без залишку охопити предмет шзнання, осягнути в усш повнот його визначенють, проявляеться у неспiвпaдaннi об'екта й образу. Осктьки суб'ект знае про цю вщмшнють, з'являеться такий феномен, як проблема, який породжуе напругу в процес подальшого пiзнaння i вимагае все бтьших зусиль шзнання. Дiяльнiсть свiдомостi суб'екта призводить до прогресу шзнання. Те, що повинно бути шзнано, е для свщомосл суб'екта, що прагне до шзнання, невичерпним, тобто нескшченним.
В сусптьному оточенш особистiсть виступае одночасно як дiяльний суб'ект i об'ект оцшки - вона оцiнюе iншi особистосл i сама ними оцiнюеться. Оцшка е специфiчною формою вiдношення особистосл до дшсносл, це схвалення або осуд рiзниx явищ нaвколишньоï дшсносл незалежно вщ ïx мaтерiaльного чи духовного походження. Вона завжди залежить вщ цiнностi - позитивного чи негативного значення оцшюваного для нек
Цiннiсть можна розглядати як зааб вiдобрaження дiйсностi у свiдомостi особистосл, тобто суб'ективного вщображення об'ективноï реальносл. Цiнностi вiдобрaжaються у свiдомостi людей у виглядi оцiночниx суджень. Осктьки дшснють не знае абсолютного, цшносл мають вiдносний характер. Критерiем оцшки виступае узагальнений образ, зразок, щеал. Моральна цшнють вчинку виявляеться за допомогою порiвнювaння з визнаним уам суспiльством iдеaлом добра, який фксуеться у свiдомостi суспiльствa у виглядi певного комплексу моральних норм, правил належно^' та рекомендовано^' поведiнки.
Цшнюне вiдношення до дiйсностi (зумовлене, в свою чергу, потребами й штересами) е безумовним i найбезпосередшшим фактором, що детермшуе aктивнiсть особистостi. Значення цього фактора знаходить свш вираз залежно вщ мiри aктивностi, заштересованосл, вiд переконaностi, установок, орiентaцiй та шших суб'ективних фaкторiв особистостi. Активнють особистостi завжди спрямована на використання, збереження i розвиток цшностей або того, що ними може стати. В цьому - сутнють IT цшнюного вщношення до дiйсностi.
Сукупнють сформованих, усталених цiннiсниx орiентaцiй розмежовуе ютотне та неiстотне, утворюе своерщну вiсь свiдомостi, яка забезпечуе духовну усталенють особистостi, спaдкоемнiсть певного типу поведшки i дiяльностi. Постiйнa несуперечлива структура цшнюних орiентaцiй зумовлюе таю якост особистостi, як цiлiснiсть, надшнють, вiрнiсть певним принципам, здaтнiсть до морального вибору заради iдеaлiв i цшностей. Суперечливють, навпаки, породжуе непослщовнють поведiнки.
Особистiсть завжди спiввiдносить та певною мiрою узгоджуе свою дiяльнiсть i поведiнку з нормами й цшностями природного i соцiaльного середовища та мiкросередовищa. Цiннiснi орiентaцiï особистосл можуть не збiгaтися зi структурою цшностей, що функцюнують у сусптьнш свiдомостi. Ця обставина обумовлюе рiзницю мiж цiннiсними орiентaцiями особистостi та орiентaцiями особистостi на цiнностi, яю поширенi i панують у сусптьствк Орiентaцiя на цiннiсть - е певне ставлення людини до зовшшшх настанов, норм i звича^'в. Цшнюш орiентaцiï - це внутрiшнiй компонент свщомосл та сaмосвiдомостi особистостi. Як i цшнють, вони в^грають дуже активну роль у визначенш спрямованосл морaльноï дiяльностi особистостi [47, с. 118].
Свщома активна i цтеспрямована дiяльнiсть мае мiсце тiльки там i тод^ де i коли мае мюце переконaнiсть особистостi в доцтьносл IT оргaнiзaцiï. Саме тому
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
переконання виступають як форма цшнюноТ спрямованост дГяльностГ людини, як соцГальна установка, яка передбачае не ттьки певну оцшку фактГв, явищ, але готовнють i здатнГсть дГяти вГдповГдно до цГеТ оцГнки. При цьому вона постшно здГйснюе вибГр мГж рГзними варГантами поведГнки й дГяльностГ.
До дГяльностГ завжди спонукае ситуацГя, i IT спрямованють визначаеться, насамперед, соцГальними i духовними характеристиками особистостГ - ТТ штересами, полГтичними й моральними переконаннями i принципами, правовими Гмперативами тощо. Останш виступають як мотиви дГяльностГ. Мотив як усвщомлена спонука до певноТ дГТ формуеться в мГру того, наскГльки особистГсть враховуе, оцшюе, зважуе обставини, якГ склалися, орГентуючись на намГченГ цГлГ. Цшнюним вГдношенням до них i породжуеться мотив у його конкретнш змютовносл, необхГднГй для реальноТ життево необхщноТ дГТ. Мотив як спонука -це джерело дм, що ТТ породжуе. Базою таких мотивГв е цшнюш уявлення, якГ орГентують особистГсть в складнш соцГальнГй дГйсностГ, координують ТТ суб'ективне ставлення до неТ, спрямовують i стимулюють ТТ дГяльнГсть. Саме в конкретних ситуацГях дГяльностГ актуалГзуються цшносл, особистГсть робить свш вибГр i приймае рГшення щодо подальших дГй.
Виходячи з описаного наслщку,
- суб'ект взаемодГТ (СВ) доцтьно описувати трьома мГнГмально необхщними взаемодоповнюючими (в термГнах принципу Бора) параметрами:
- продуктним потоком як результатом виконання дш в рамках предметно-практичноТ дГяльностГ (показником виступае проявлена дГя, а також цл мотиви та фГзичний стан особистостГ),
- шформацшним (знанневим) потоком як результатом усвщомлення/шзнання в рамках штелектуальноТ дГяльностГ (показником виступають знання, сконструйоваш особистГстю в ситуацГТ, та вщчуття комфорту/безпеки),
- енергетичним потоком як результатом оцшювання в рамках духовноТ дГяльностГ (показником виступае ставлення (як емоцшно-вольова установка) особистостГ до об'екту оцшювання);
- шд час взаемодГТ дГяльнюно/штелектуально/духовний стан СВ, з одного боку, визначае результат Т'Т власноТ дГяльностГ та результат сприйняття дГяльностГ шших СВ, а з шшого боку - СВ постшно змшюе його за результатами сприйняття ситуацГТ;
- духовна складова стану СВ утворюе тип Т'Т поведГнки i дГяльностГ, а рГвень Т'Т стшкосл створюе передумови для можливост Тх прогнозування;
- дГяльнГсть СВ полягае у перетворенш продуктно/шформацшно/енергетичного потоку, яка сприймаеться шшими СВ як об'ект шзнання i вщображаеться у виглядГ побудованоТ ними власноТ картини цього перетворення. Це впливае на Тх дГяльнГсть з перетворення власних П1Е-потош за критерГями комфортносп/безпеки дГяльностГ. Побудоваш власш картини дГяльностГ Гнших ЗС можуть також сприйматись будь-якими шшими СВ;
- продуктно/шформацшно/енергетичний полк, що сприймаеться СВ в ходГ взаемодГТ, та його образ у свщомосл ЗС, якГ його сприймають, не сшвпадають. Тому можлива ситуацГя, коли результат дГяльностГ одшеТ СВ виступить стимулом неочкуваноТ дГяльностГ Гнших СВ або взагалГ не буде сприйнятий ними як стимул для дГяльностГ.
АналГз та узагальнення наведених тверджень дозволяе зробити висновок: об'ектом управлшня взаемодГею виступають продуктно/шформацшно/енергетичш потоки, якГ розглядаються в якостГ стимулГв для формування дГяльнюно/штелектуально/духовних станГв СВ та прояву Тх в дГяльностГ. Останш
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
можуть бути певною мiрою прогнозовaнi та/або використаш в якостi критерiю комфорту/безпеки як кожного окремого СВ, так i всього проектного середовища, i самого проекту в цтому.
Наслщок 3. Кожна особистють ушкальна.
Ушкальнють розумiеться як неповторнiсть, винятковiсть, рщкють. Унiкaльнiсть особистостi виявляеться на уах рiвняx IT iснувaння - бюлопчному, фiзiологiчному, псиxологiчному, моральному, духовному. Кожна особистють мае ттьки йому властивий нaбiр успадкованих i природжених завдатюв, генетичну програму, параметри оргaнiзму, особливост вищо^' нервово^' дiяльностi, неповторний досвщ, одиничнi форми сприйняття, мислення, емоцш, волi i т. д. Культура, багатство знань, традицп сприймаються i освоюються людиною через власш внутршш умови (мотиви, установки, погляди, очкування, потреби, характер та iн.) i таким чином утворюють унiкaльнiсть його шдивщуального духовно-псиxологiчного свiту (словники).
Ушкальнють особистостi передбачае нaявнiсть IT особливоï структури. Структура особистостi:
- як цтюносл - е об'ективною реaльнiстю, що втiлюе внутрiшнi особистюш процеси. Крiм того структура вщображае логiку цих процесiв i е пщпорядкованою ïм. Водночас вона е результатом дiяльностi цих процесiв;
- виникае як вттення функцiï, як орган цiеï функцп. Виникнення структури, у свою чергу, призводить i до змши самих функцш, i тюно пов'язана з процесом ïï становлення: структура е одночасно результатом становлення, його умовою i фактором подальшого розвитку особистосл;
- являе собою цтюнють, що включае в себе вс псиxiчнi (свiдомi та несвщом^ i непсиxiчнi склaдовi особистосл. Але вона - не ^хня проста сума, а нова особлива якють, форма юнування псиxiки людини. Це - особлива упорядкованють, новий синтез;
- е суперечливою вщносно фактора стабтьносл. З одного боку, вона е стабтьною i сталою (включае в себе однaковi компоненти, робить поведшку прогнозованою). Але водночас структура особистосл е плинною, змшною, школи до кiнця не завершеною.
Уявлення про особистють як про структурно-динaмiчну систему (термш К. К. Платонова) [48], означае поеднання, на перший погляд, непоеднуваного: структура передбачае сталють, стшкють, визначенють, упорядковaнiсть i постшнють. Динaмiкa означае постiйний плин - становлення. Генетична методолопя розв'язуе дане протирiччя через кaтегорiю руху - становлення: особистють як ушкальна цтюна структура юнуе лише в руа (iснувaннi -стaновленнi). Постшш змiни i сaмозмiнювaння е умовою юнування структури. Це можна вважати генетичним законом юнування особистосл людини.
Анaлiз вггчизняних i зaрубiжниx теорш зaсвiдчуе величезне рiзномaнiття поглядiв вчених на проблему структури особистосл: вщ прaктичноï вiдмови розглядати це питання (К. Роджерс, А. Маслоу, у нас — представники теори' дiяльностi) до дуже ретельних i скрупульозних спроб, ям, однак, е вельми довтьними, вщображаючи логiку aвторiв, а не лопку об'екта вивчення (Б. Г. Ананьев, А. К. Ковальов, С. Л. Рубшштейн, 3. Фрейд, Р. Кеттелл, Г. Олпорт та ш.). В контексл генетичного пщходу (К.К. Планотов), е сенс виокремлювати в особистосл наступш пщструктури (одиниц^:
1. Бiологiчну пiдструктуру, що об'еднуе типолопчш влaстивостi особистостi, стaтевi та вiковi псиxофiзiологiчнi особливостi та ïx патолопчш змiни, якi значною мiрою зумовленi фiзiологiчними i морфологiчними особливостями оргашзму, зокрема, нервовоï системи.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
2. ПГдструктуру форм вщображення, яка охоплюе шдивщуальш психолопчш особливостГ окремих психГчних процесГв (пГзнавальних та емоцГйних), що формуються протягом життя людини.
3. ПГдструктуру соцГального досвщу, що включае в себе знання, навички, вмшня i звички, набут в особистюному досвГдГ, шляхом навчання.
4. ПГдструктуру спрямованосп, яка об'еднуе мотивацГю, вщношення i моральнГ якостГ особистостГ.
5. ЗдГбност як ГндивГдуально-психологГчнГ властивостГ, що визначають усшшнють i ступГнь досягнення людини в певнш соцГально зумовленш дГяльностГ. Ця якГсть означае також мГру оволодГння людиною способами дГяльностГ в культурно-юторичному середовищГ.
6. ВнутрГшнш свГт особистостГ [49] - шдивщуально-штерпретований, насичений модальностями особистГсних переживань, осмислений в дГалогах з реальними i Гдеальними спГврозмовниками зовнГшнГй свГт, в якому диференцшоваш функцГональнГ галузГ з рГзним рГвнем значення. Це - свГт смислГв, життевих планГв i сутнюних переживань, який складаеться не лише з усвщомленого, але й з несвщомого. 1нстинкти i потяги, архетипи - все це е другим полюсом, другою складовою внутрГшнього свГту. Саме суперечливе протирГччя "свщоме -несвщоме" складае пщфунтя i породжуе цю пщструктуру, яка шби заповнюе внутрГшнГй суб'ективний простГр юнування особистостГ.
7. Характер (буквально з давньогрецькоТ - вГдбиток, "чекай") - неповторний шдивщуальний вГдбиток всГх якостей особистостГ, що виявляеться в сталих (звичних, типових, "характерних") способах взаемодГТ i емоцшного реагування людини. Характер - це те, що "проростае" на поверхню, те, що визначае "форму" особистостГ; визначае особистГсть з точки зору шшоТ людини i соцГального свггу в цтому. Характер е змютовною одиницею особистостГ, осктьки соцГальна дГя (взаемодГя), вчинок, — вщбивае всю особистГсть, весь Т'Т психГчний i психофГзГологГчний тезаурус.
8. ПсихГчний стан - цтюна характеристика функцюнування психГки людини за певний перюд часу, яка показуе своерщнють протГкання психГчних процесГв залежно вщ вГдображення дГйсностГ, попереднього стану i психГчних властивостей особистостГ. ПсихГчний стан шби огортае i пронизуе всю особистГсть, штегруючи Т'Т i "забарвлюючи" контекст юнування. Стан може впливати на адекватнють вГдображення свггу, ефективнють дГяльностГ, утримання життево важливих цтей та орГентацГй. Дуже суттевим е те, що стан може переходити в шшу форму юнування, а саме - у властивють особистостГ, i в цьому сена психГчний стан - це те, що може здшснитись, вщбутись.
За принципом сполучальност [50], особистГсть, як учасник взаемодГТ, е самостшним, юнуе й розвиваеться за власними законами. Водночас все це виявляеться вщносним, осктьки, з шшого боку, юнування i розвиток кожноТ ланки сполучальноТ взаемодГТ можливе лише за умови присутносп та зв'язку з шшими ланками. Вони юнують як самодостатш й незалежш, але юнувати так одна без одноТ не можуть, доповнюючи i завершуючи одна одну. Тому сполучальнють передбачае не лише гармоншнють, узгодженють, але ще й, наприклад, конфлГктнють, протирГччя. Саме це е умовою едностк
Таким чином, у взаемодГТ:
- ушкальнють СВ проявляеться пщ час сприйняття, пГзнання та перетворення дшсносп в рамках дГяльностГ, яку вона реалГзуе;
- в силу ушкальносп, однГ й л самГ проектнГ ситуацГТ та дГяльнГсть СВ сприймаються ними не однаково, в однш i тш самш ситуацГТ вони поводять себе неоднаково.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
Висновки i перспективи подальших дослщжень. Базовi епiстемiчнi положення пiзнання об'eктiв цiннiсно-орieнтованого управлiння проектiв представленi у виглядi чотирьох аксiом та двох постулалв. З ïх позицiй сформовано аксюлопчш та основи онтологiчних свiтоглядних позицш дослiдника цiннiсно-орieнтованого управлiння взаeмодieю в проектах. В наступнш статтi буде завершено формування гносеолопчних положень. 1х розумiння необхiдно для коректноï Тх iдеалiзацiï об'eктiв наукового пiзнання.
Лiтератyра
1. Руководство по управлению инновационными проектами и программами организаций: Mонография [Текст]/ Перевод на русс. яз. под ред. д.е.н., проф. Ярошенко Ф.А. - К, 2011. - Т.1, Версия 1.2. - 209 с.
2. УправлЫня проектами у розвитку сусптьства: матерiали VII мiжнародноï конференцп [«Управлшня цЫнютю проектiв та програм розвитку оргашзацм»] [Текст]: тез. доп. Vil мiж. конф. (трав. 2010) / вщповщ. за вип. С.Д. Бушуeв. - К.: ШУБА, 2010. - 256 с.
3. Рач, В.А. ЦЫнють як базова категсря сучасноУ методологiï управлiння проектами [Текст]/ В.А. Рач // Управлшня проектами у розвитку сусптьства. Тема: УправлЫня цшнютю проек^в та програм розвитку оргашзацм: тез. доп. VII мiж. конф. 20-21 травня 2010 р. - К.: ШУБА, 2010. - С.167-168.
4. Mихеев, В.К Живой менеджмент проектов [Текст]/ В.К Mихеев. - M.: Эксмо, 2007. -480 с.
5. Рач, В.А. Предпосылки появления триадной парадигмы в управлении проектами [Текст]/ В.А. Рач // УправлЫня проектами у розвитку сусптьства: УправлЫня програмами приватно-державного партнерства з метою стабозацп розвитку Укра'ши: тез. доп. VIII мiж. конф. 19-20 травня 2011 р. - К.: ШУБА, 2011. - С.181-183.
6. Рач, В.А. Стан та тенденци розвитку трiадноï методологи управлшня проектами [Текст]/ В.А. Рач, O^. Россошанська, O.M. Mедведeва // Управлшня розвитком складних систем. - 2010. - Вип. 3. - С.118-122.
7. Бушуев, С.Д. Mодель гармонизации ценностей программ развития организаций в условиях турбулентности окружения [Текст]/ С.Д. Бушуев, КС. Бушуева, Р.Ф. Ярошенко // УправлЫня розвитком складних систем. Зб. наук. праць. - К.: ШУБА, 2012. - Вип. 10. - С. 9-13.
8. Mедведeва, O.M. Цiннiсно-орieнтоване управлЫня взаeмодieю в проектах: методолопчы основи [Текст]: дис. ... докт. техн. наук / O.M. Mедведeва. - Кив, 2013. - 478 с.
9. Mолоканова, ВМ Mетод формування портфеля цiннiсно-орieнтованого розвитку оргашзацп [Текст]/ ВМ Mолоканова // Вiсник Хмельницького нацюн. ун-ту: зб. наук. пр. -Змельницьк, 2013. - №7. - С.172-178.
10. Рогозина, В.Б. Управление развитием проектно-ориентированных организаций на основе комплементарных ценностей [Текст]/ В.Б. Рогозина // УправлЫня розвитком складних систем. - К.: ШУБА, - 2014. - Вип. 20 - С. 48-53.
11. Бойко, Е.Г. Создание корпоративной системы управления проектами для проектно-ориентированного предприятия на базе ценностного подхода [Текст]/ Е.Г. Бойко // УправлЫня розвитком складних систем. - К.: ШУБА, - 2014. - Вип.19. - С.12-16.
12. Гладка, O.M. Mоделювання цшностей в проектах девелопменту нерухомост на основi системи збалансованих показниюв [Текст]/ O.M. Гладка // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: Схщноукр. нац. ун-т iм. В. Даля, 2010. -№3(35). - С.104-115.
13. Бондар, А.В. Управлшня цЫнютю проекпв лiзингу морських суден [Текст]: автореф. дис. ... канд. техн. наук : 05.13.22 / Бондар Алла В^алпвна; Oдеський нац. морський ун-т. -Oдеса, 2012. - 18с.
14. A Guide to the Project Management Body of Knowledge [Text]. - Project Management Institute, Inc., 2013. - Ed. 5. - 619 р.
15. The Standard for Program Management [Text]. - Project Management Institute, Inc., 2013. -Ed. 3. - 176 р.
16. The Standard for Portfolio Management [Text]. - Project Management Institute, Inc., 2013. -Ed. 5. - 189 р.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
17. Власенко, А. Проектный менеджмент - форма современного искусства [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pmprofy.ru/pm-articles article.asp?article id=2446&ar id=2.
18. Рач, В.А. Мягкие проекты: отличительные черты, классификация, масштабность применения розвитку [Текст]/ В.А. Рач // Управлшня проектами у розвитку сусптьства. Прискорення розвитку оргашзаци на основi проектного управлшня: тез. доп. VI мiж. конф. 21-22 травня. - К.: КНУБА, 2009. - С.156-158.
19. Аль Атум Мохаммад. Концептуальная модель планирования содержания мягкого проекта на основе сервисной модели [Текст]/ Аль Атум Мохаммад Фаиз Ахмад // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: СНУ iм. В.Даля, 2014. - №1(49). - С. 172-180.
20. Философский энциклопедический словарь [Текст]/ Ред.-сост. Е.Ф. Губский и др. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 569 с.
21. Еволюцмна епютемолопя i лопка со^альних наук: Карл Поппер та його критики [Текст]: Збiрник; сост. Д.Г. ЛахуД В.Н. Садовсш, В.К. Фшн. - М.: Эдиториал УРСС, 2000.
22. Герасимова, И.А. Теория и практика аргументации [Электронный ресурс]/ И.А. Герасимова. - М., 2001. - 179 с. Режим доступа: http://sbiblio.com/biblio/archive/gerasimova teorija/01 .aspx.
23. Лакатос, И. Избранные произведения по философии и методологии науки [Текст]/ Имре Лакатос. - М.: Академический Проект; Трикста, 2008. — 475 с.
24. Хюбнер, К. Критика научного разума [Текст]/ Курт Хюбнер. - М.: ИФРАН, 1994. - 326 с.
25. Щедровицкий, Г.П. Избранные труды [Текст]/ Г.П. Щедровицкий. - М.: Шк.Культ.Полит., 1995. - 800 с.
26. Путеводитель по основным понятиям и схемам методологии Организации, Руководства и управления: Хрестоматия по работам Г.П. Щедровицкого [Текст]/ сост. и ред. А.П. Зинченко. - М.: Дело, 2004. - 208 с.
27. Герасимова, И.А. Теория и практика аргументации [Электронный ресурс]/ И.А. Герасимова. - М., 2001. - 179 с. Режим доступа: http://sbiblio.com/biblio/archive/gerasimova teorija/01 .aspx.
28. Практичн шструменти репонального та мюцевого розвитку [Текст]: Навч. поаб. / В.А. Рач, А. Гоне, М.А. Черенкова та ш.; за ред. проф. В.А. Рача. - Луганськ: ТОВ <^ртуальна реальнють», 2007. - 156 с.
29. Россошанская, О.В. Объектно-предметная модель процесса формирования и реализации стратегического потенциала предприятия [Текст]/ О.В. Россошанская // Формування, використання та розвиток управлшського потен^алу: зб. мат. мiжн. науково-прак. конф. 28-29 жовтня 2005 р. - Луганськ: вид-во СНУ iм. В.Даля, 2005. - С. 124-125.
30. Рач, В.А. К построению моделей проектного менеджмента [Текст]/ В.А. Рач // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: Схщноукр. нац. ун-т iм. В.Даля, 2000. - №2. - С.18-23.
31. Британский стандарт BS 6143:1992. Руководство по экономике качества. 4.1: Модель затрат на процесс [Текст]. - М.: НТК «Трек», 1997.
32. Рач, В.А. Системно-процессно-функциональная компонента в проектной деятельности. Пщсумки Ill мiжнародноí конференцп «Управлшня проектами в умовах глобалiзацií знань». - К.: КНУБА, 2006. [Електронний ресурс]: презента^я доповщИ електрон. опт. диск (CD-ROM).
33. Тесленко, П.А. Трансформация модели качественных свойств процессов проектов в модель состояний системы [Текст]/ П.А. Тесленко, В.Д. Гогунский // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: Схщноукр. нац. ун-т iм. В.Даля, 2010. - №1(33). - С.42-46.
34. Новиков, А.М. Методология [Текст]/ А.М. Новиков, Д.А. Новиков. - М.: СИНТЕГ. - 668 с.
35. Рач, В.А. Экономическая безопасность и пространство проекта организации в аспекте целостной системности [Текст]/ В.А. Рач, О.В. Россошанская, Е.М. Медведева // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: Схщноукр. нац. ун-т iм. В.Даля, 2010. - №4(36). - С.62-74.
36. Рач, В.А. Побудова термшолопчно!' системи форм оргаызацп наукового знання в рамках системно' моделi наукового дослщження [Текст]/ В.А. Рач, О.В. Россошанська, О.М. Медведева // Наук. св^, 2011. - № 4 (штень). - С.13-16.
37. Медведева, О.М. Термшолопчна система цiннiсно-орiентованого пщходу до управлшня
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
взаемодiею в проектах [Текст]/ О.М. Медведева // Мат. IX ммжнар. наук.-практ. конф. "Управлшня проектами: стан та перспективи", МиколаТв, 17-20 вересня 2013 р. -МиколаТв: НУК, 2013. - С.182-186.
38. Социальная философия. общество как объект познания [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://socfil.narod.ru/index.htm.
39. Порус, В. Н. Рациональность. Наука. Культура [Электронный ресурс]/ В. Н. Порус. - М., 2002. С. 8. Режим доступа: http://www.litmir.net/bd/?b=68360.
40. Маврикиди, Ф.И. Самоорганизация [Электронный ресурс]/ Ф.И. Маврикиди. - Режим доступа: http://www.chronos.msu.ru/TERMS/mavrikidi samoorganizatsia.htm.
41. Аверш, М. Метод самооргаызаци особистосл та його со^ально-педагопчы перспективи [Текст] / М. АверЫ // Кроки до компетентност та Ытеграци в сусптьство: наук.-метод. зб. ред. кол. Н.Софм (голова), 1.Срмаков (кер. авт. кол-ву i наук. ред.) та ш. -К.: Контекст, 2000. - 336 с.
42. Шередеко, Ю.Л. Концептуальные основы управления развитием целеустремленных систем [Текст]/ Ю.Л. Шередеко, В.И. Скурихин, З.А. Корчинская // УСИМ.- 2010. - №1. -С.3-18, 23.
43. Шередеко, Ю. Л. Модель семантического пространства субъекта - основа индивидуального подхода в образовании [Электронный ресурс]/ Ю.Л. Шередеко // Електронний зб. наук. праць Запорiз. обл. академи пюлядипл. пед. освiти. - Вип.2: Фтос^я освiти, квтень 2011. - 9 с. - Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el gurnal/pages/vyp2/filosofia/sheredko.pdf.
44. Украинцев, Б.С. Самоуправляемые системы и причинность [Текст]/ Б.С. Украинцев. -М.: Мысль, 1972. - 254 с.
45. Механизмы управления [Текст]: учеб. пособие; под ред. Д.А. Новикова. - М.: ЛЕНАНД, 2011. - 192 с.
46. ГоловЫський, I. Педагопчна психолопя [Електронний ресурс]: Навч.поабник для вищоТ школи/ I. ГоловЫський - К.: Акошт, 2003. - 287 с. - Режим доступу: http://www.info-works.com.ua/all/sociologia/275.html.
47. Крайшков, Е. В.Психолопя розвитку [Текст]: Словник-довщник / Е.В. Крайнков - К.: Арiстей, 2004. - 257 с.
48. Структура особистосл та характеристика ТТ компонентiв [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://grinch-home.at.ua/publ/vidpovidi na pitannja do ispitu/psikhologija/struktura osobistosti ta kharakte ristika jiji komponentiv/49-1-0-131.
49. Анциферова, Л. И. К психологии личности, как развивающейся системе [Текст]/ Л.И. Анциферова // Психология формирования и развития личности; под ред. Л.И.Анцыферовой. - М.: Наука, 1981. - С. 3-19.
50. Принцип дополнительности [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000018/st061.shtml.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 2(50), 152-167
