CC BY
15
Медведева Олена Миха^вна Доктор технiчних наук за спещальнютю 05.13.22 - управлшня проектами та
програмами. Доцент за кафедрою управлшня проектами та прикладной статистики. Професор кафедри управлшня проектами та прикладной статистики Схщноукрашського нацюнального унiверситету iменi Володимира Даля (м. Северодонецьк)
О.М. Медведева
ГНОСЕОЛОГ1ЧН1 ПОЛОЖЕННЯ П1ЗНАННЯ Ц1НН1СНО-
ОР1СНТОВАНОГО управл1ння взАеМ0Д1ею в
ПРОЕКТАХ
В статтi базовi епiстемiчнi положення пiзнання об'eктiв цiннiсно-орieнтованоro управлiння проектiв експлiкованi на прикладi онтологiчних та гносеологiчних положень цiннiсно-орieнтованого управлiння взаeмодieю в проектах. Дж. 25.
Ключовi слова: епiстемiчнi, онтолопчнл, гносеологiчнi, аксiологiчнi положення, аксiома, постулат, термин, категорiя, модель, взаeмодiя, особистють.
Постановка проблеми та вид1лення нерозв'язано! и частини. У
попередн1й статт1 [1] нами були сформульован1 три ключов1 акс1оми соц1ального п1знання ц1ннюно-ор1ентованого управл1ння взаемод1ею в проектах. Це аксюми ц1нност1 особистост1, змютовноТ причинност д1яльност1 та св1тоглядноТ визначальност1 цшностей особистост1. З цих позиц1й були розглядан три насл1дки цих аксюм. В1дпов1дно до першого насл1дку, особистють як цтюна система характеризуеться ознаками самооргашзаци, ц1леспрямованост1, самокерованост1, активност1. За другим наслщком, будучи ц1л1сною соц1альною системою, особист1сть проявляе себе одночасно як д1яльний, 1нтелектуальний та духовний суб'ект. Згщно з трет1м наслщком, кожна особистють ушкальна. З позицш вс1х насл1дк1в вид1лен1 характерн1 ознаки суб'екта та об'екта взаемоди в проектах. Це дае можливють перейти до остаточного формулювання онтолопчних та гносеолопчних положень п1знання ц1нн1сно-ор1ентованого управлшня взаемод1ею в проектах.
Саме це вщбивае мета статт1 - завершити формулювання базових онтолог1чних та гносеолопчних положення п1знання ц1нн1сно-ор1ентованого управл1ння взаемод1ею (ЦОУВ) в проектах.
Основний матер1ал досл1дження. П1дсумовуючи сформульован1 ран1ше аксюми та Тх насл1дки, можна д1йти висновку, що середовище взаемоди в проектах за параметром д1яльнюно/1нтелектуально/духовного стану суб'екта взаемоди школи не може бути однорщним, а навпаки, завжди характеризуеться певною м1рою неоднор1дност1.
1нтерпретац1я ознак особистост1 в контекст! взаемоди дозволяе сформулювати базов1 онтолог1чн1 положення шзнання ЦОУВ в проектах.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 3(51), 130-134
1. Bei суб'екти взаемоди (СВ) виступають як:
- piBHonpaBHi, мiж якими можуть виникати тiльки зв'язки взаемосоди, а не субординации
- втьш та самостiйнi у сприйняттГ та оцшц ситуацiй своеТ дГяльностГ та дГяльност Гнших СВ, а також у прийнятт рiшень щодо власноТ дГяльностГ в проектi;
- суб'ектизоваш, спрямованГ на сприйняття та оцшку ситуацГй та прийняття рГшень у власних штересах з позицГй як компонента проекту, так i компонента дшсносп в цГлому;
- динамГчш, у яких перГоди вщносноТ рГвноваги структури та дГяльностГ змГнюються перюдами перебудови, удосконалення структури та дГяльностГ;
- здатн не тГльки пристосовувати свою дГяльнють до змГнних умов оточуючого середовища для збереження свое' функцюнальноТ цГлГсностГ, але i змшювати умови середовища, пристосовуючи Тх до своТх унГкальних функцГональних ГнварГантГв власноТ дГяльностГ;
- можуть бути неправдивими, викривляючи ГнформацГю у власних цтях, та необов'язковими у виконаннГ проголошених та зафГксованих обГцянок щодо дГяльностГ в проектк
2. ВзаемодГя розглядаеться як несилова (шформацшна) [2, 3] i являе собою единий процес, який сприймаеться суб'ектами взаемоди як природний вплив на Тх дГяльнють. Тому саме взаемодш доцтьно розглядати як процес, завдяки якому утворюються умови для непрямого управлшня (модерування) суб'ектами взаемоди.
3. СВ описуеться трьома мшГмально необхщними взаемодоповнюючими (в термшах принципу Бора) [4] параметрами: продуктним, шформацшним (знанневим) та енергетичним потоками.
4. ПГд час взаемоди дГяльнюно/штелектуально/духовний стан СВ, з одного боку, визначае результат ТТ власноТ дГяльностГ та результат сприйняття дГяльностГ Гнших СВ, а з шшого боку - СВ постшно змшюе його за результатами сприйняття ситуаци.
5. Духовна складова стану СВ утворюе тип його поведГнки та дГяльностГ, а рГвень його стшкосп створюе передумови для можливостГ Тх прогнозування.
6. ДГяльнють СВ полягае у перетворенн шформацшно потоку, яка сприймаеться шшими СВ як об'ект шзнання i вГдображаеться у виглядГ побудованоТ ними власноТ картини цього перетворення. Це впливае на Тх дГяльнють з перетворення власних шформацшних потош. Побудован власнГ картини дГяльностГ Гнших СВ можуть також сприйматись цими або будь-якими шшими СВ.
7. 1нформацшний потГк, який СВ сприймае в ходГ взаемоди, може не сшвпадати з образом цього потоку у свщомостГ СВ. Тому можлива ситуацГя, коли результат дГяльностГ одшеТ СВ виступить стимулом неочГкуваноТ дГяльностГ Гнших СВ або взагалГ не буде сприйнятий ними як стимул для дГяльностГ.
8. Об'ектом управлшня взаемодГею виступають шформацшы потоки, якГ розглядаються в якостГ стимулГв для формування дГяльнГсно/Гнтелектуально/духовних станГв СВ та прояву Тх в дГяльностГ. Прояви можуть бути певною мГрою прогнозован та/або використанГ в якосл критерГю комфорту/безпеки як кожного окремого СВ, так i всього проектного середовища, i самого проекту в цГлому.
9. УнГкальнГсть СВ проявляеться пГд час сприйняття, шзнання та перетворення дшсносп в рамках дГяльностГ, яку вона реалГзуе.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 3(51), 130-134
10. В силу ушкальност одн й л самi проектнi ситуаци та дiяльнiсть СВ сприймаються ними не однаково, в однш i тш самiй ситуаци вони поводять себе неоднаково.
11. Середовище взаемоди за параметром дiяльнiсно/iнтелектуально/духовного стану СВ ыколи не може бути однорiдним, а навпаки завжди характеризуеться певною мiрою неоднорiдностi.
Гносеологiчнi положення пiзнання ЦОУВ в проектах базуються на постулатах, як визначають способи, методи, шструменти, що будуть використовуватись пiд час дослщжень.
Постулат трiадностi: у просторi життедiяльностi будь-яка цiлiснiсть трiадна. Необхщнють постулювання цього ствердження випливае з аналiзу розвитку наукового знання. Свого часу в науц панувала щея протиставлення бiнарних опозицiй [5]. Це придало науц значного потенцiалу розвитку, що призвело до великих вщкритпв, фтософських узагальнень у пiзнаннi природи та сусптьства. Але з часом застосування спричинило появу прихованого конфлкту, який лежав в основi класичного рацюналютичного свiтогляду. Одномiрне лiнiйне мислення базуеться на антитезах, наприклад, «об'ект-суб'ект », «випадковий-необхщний», «матерiалiзм-iдеалiзм» та iншi [6]. Таке мислення за своею природою анал^ичне i в кшцевому рахунку зводиться до дихотомiчних операцш. Як показано в роботi [7], «...коли бшарне мислення перетворюеться iз знаряддя аналiзу на спосiб дм в реальному свiтi, воно працюе на зле».
Кожна з крайнощiв розглядаеться як опозицiя iншiй. Розвиток сусптьства подтвердив те, що крайнощi не давали задовiльних вiдповiдей на новi запитання, якi виникали в процес життедiяльностi. I почався пошук «золото! середини». Але, як зазначав ще Гегель, «мiж двома протилежними думками знаходиться не ютина, а проблема» [8]. Проблема подолання бшарносл була одшею з центральних проблем науки постнеокласичного перюду [9]. Виршальним в ТТ розв'язаннi став один з найважливших методологiчних i евристичних принцишв сучасноТ науки - принцип додатковост Н.Бора, який стверджував, що «для повного опису квантово-мехашчних об'еклв потрiбнi два взаемовиключних («додаткових») класи понять, кожний з яких застосовуеться в особливих умовах, а Тх сукупнють необхiдна для вiдтворення цтюност цих об'ектiв» [10]. Цей принцип застосовуеться не ттьки у фiзицi, але i в науках, далеких вщ не! [11 та шш.]. Сам Н. Бор дiйшов висновку, що «будь-яка iстина, глибоке явище природи не може бути визначено однозначно за допомогою ^в нашоТ мови i вимагае для свого визначення щонайменше двох взаемовиключних додаткових понять» [4]. Наявнють двох взаемовиключних додаткових понять е необхщним, але недостатым. На прикладi атомного об'екта можна розум^и, що вiн - «це не частина i не хвиля, i навiть не те i не iнше одночасно. Атомний об'ект - це щось трете, яке не дорiвнюе простш сумi властивостей хвилi та частини. Це атомне «щось» не доступно сприйняттю наших п'яти вщчутлв. Тим не менш, воно, безумовно, реально» [4]. Це корелюеться з розумшням термша «триштаризм», в якому з науковоТ точки зору стверджуеться тотальна (загальна) троТчнють цiлого [9 та шш.].
Поняття цiлiсностi е первинним в синергетичнiй теори [12]. Як зазначено в робот [13], з появи структури цтюност починаеться самоорганiзацiя, яка характеризуе життестшк iстоти, здатнi до саморозвитку. Слщ вiдзначити, що як i саме життя, так i цiле вiдносяться до фундаментальних понять, як не пiддаються повнiй формалiзацiТ [14].
ТроТчнiсть як мiнiмально можлива базова неподiльна система випливае з доказу теореми М. Месоровича, яка формулюеться наступним чином: будь-як склады системи ^ого порядку в загальному випадку можна розкласти (деком
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 3(51), 130-134
позyвати) на N-2 пiдcиcтeм тpeтього поpядкy [15]. Тобто цiлe тpiнiтаpнe, тpiаднe. З точки зоpy pозв'язання пpотиpiччя бiнаpноcтi, нeобхiдна мipа, яка можe з'явитиcь лишe пpи поглядi на бiнаpнe вiдношeння з6оку. Спочаткy нeобхiдно вийти y боковий вимip. ^ даcть змогу «отpимати двомipний фyндамeнт, який задаeтьcя нeвиpажeною тpiйкою опоp одного piвня» [16].
Поcтyлат нepоздiльноcтi: цiлe, eлeмeнти, що його окладають, i зв'язки мiж ними e нepоздiльним початком. Heобхiднicть поcтyлювання цього твepджeння визначаeтьcя наcтyпним. Тeоpiя cиcтeм фоpмyлюe пpeдмeт доcлiджeння y вай повнотi його пpиpодних пpоявiв i нe пpиcтоcовyeтьcя до вciх можливоcтeй фоpмального апаpатy. Алe на в^ому пpотязi pозвиткy фiлоcофiï та наyки в pозpобцi та заcтоcyваннi поняття «cиcтeма» видiляютьcя тpи напpями [16]: викоpиcтання тepмiна i нeжоpcтким його тлyмачeнням; pозpобка cyтноcтi cиcтeмноï концeпцiï бeз викоpиcтання тepмiна; намагання cинтeзy концeпцiï cиcтeмноcтi з поняттям «cиcтeма» в його жоpcткомy pозyмiннi. Тому icтоpично виникали piзнi тлyмачeння, як вiдpiзнялиcь тим, з позицп онтологи або з позици' гноceологiï pозглядалиcь питання cиcтeмноcтi. He зyпиняючиcь на глибокому аналiзi, можна видiлити дeкiлька клаcтepiв визначeнь cиcтeми. Пepший клаcтep базyeтьcя на pозyмiннi пepвинноcтi pозчлeнyвання як пpиpодних, так i штучних об'eктiв, що пepeйшло у тлyмачeння cиcтeми як цiлого, cкладeного з частин, або як cyкyпноcтi об'ек^в, або як cyкyпноcтi влаcтивоcтeй. Дpyгий клаcтep базyeтьcя на pозyмiннi пepвинноcтi цiлicноcтi, якe визначаeтьcя дeякою обмeжeною cпiльнicтю цього цiлого. В цих двох клаcтepах cиcтeма ототожнювалаcь з об'ектом або фpагмeнтом дiйcноcтi. Tpe™ клаcтep гpyпyeтьcя на cиcтeмноcтi знань, ознаками cиcтeмноcтi яко'1 e повнота вхщних eлeмeнтiв, з яких виводитьcя peшта знань, виводимicть знань, цтюнють побудованого знання. Чeтвepтий клаcтep, який поеднуе визначeння поняття «cиcтeма», я^ одночаcно тоpкаeтьcя онтологiчних, гноceологiчних i мeтодичних аcпeктiв, нe подiляючи |'х чiтко мiж cобою. В таких визначeннях поeднyютьcя ознаки множини пpeдмeтiв pазом зi зв'язками мiж ними та мiж ïх ознаками. В pоботi [17] було довeдeно доцтьнють на cyчаcномy eтапi pозвиткy yпpавлiння пpоeктами базyватиcь на концeпцiï пepвинноcтi цiлicного, тобто викоpиcтовyвати визначeння cиcтeми дpyгого клаcтepy.
Концeптyальнi модeлi шзнання ЦОУВ в пpоeктах. В якоап мeтодологiчного iнcтpyмeнтаpiю пiзнання в доcлiджeннi пpопонyютьcя модeлi, pозpоблeнi в pамках наyковоï школи, до якоï налeжить автоp. До чиcла таких модeлeй налeжать: чотиpьох-eлeмeнтна модeль cиcтeми (опи^на в pоботi [18]), модeль cиcтeмноï тpiади, побудована на оcновi ceмантичноï фоpмyли «pацiо-eмоцiо-iнтyiцiо» (опиcана та за^т^вана в pоботi [19]), модeль цiлicного pозглядy дiяльноcтi на мeтодологiчномy, мeтодовизначальномy та мeтодичномy piвнях «пipамiда 3М» (опиcана в pоботi [20]).
Hавeдeнi eпicтeмiчнi положeння окpecлюють мeжi, в яких будуть отpиманi новi наyковi знання як peзyльтат доcлiджeнь. Алe пepeд доcлiдником поcтаe шша задача - тpактyвання фоpм оpганiзацiï тeоpeтичного наукового знання. Як зазначeно в pоботi [21, c.6], «загальнопpийнятоï стало!' i повно'1 cиcтeми поглядiв на таку науку, яка знаходитьcя на eтапi cтановлeння, як мeтодологiя cьогоднi нe icнye». Тому важливо cпиpатиcь на загальновизнанi або пpийнятi в наyковiй школi ïх iнтepпpeтацiï. Один з ваpiантiв такоï iнтepпpeтацiï пpeдcтавлeний в pоботi [21] чepeз опepацiональнi визначeння базових тepмiнiв фоpм оpганiзацiï тeоpeтичного наукового знання, cфоpмyльованi з ypахyванням вимог до побудови визначeнь у тepмiнологiчних cиcтeмах [22]. Дeякi з них навeдeнi нижчe.
Паpадигма - cтiйкe бачeння, фоpмалiзованe у виглядi cиcтeми фiлоcофcьких та пpeдмeтних cвiтоглядних положeнь, якe жоpcтко peгламeнтye вибip пpоблeм,
"Упpавлiння пpоeктами та pозвиток виpобництва", 2014, № 3(51), 13G-134
основы напрями наукового пошуку, методи та шструменти шзнання та дiяльностi для виршення цих проблем. Перспектива - одна з альтернатив майбутньот парадигми, яка ттьки формуеться [23].
Теорiя - система теоретичних мислезведень, як в рамках парадигми формалiзують сутнюш (глибокi внутрiшнi) закономiрностi виникнення та розвитку об'екта реального св^у (шляхом узагальнення наукових фактв, емпiричних закономiрностей i законiв, якi описують явище об'екта реального св^у), може бути як первюним пунктом наукового дослщження, так i його результатом [24].
Методолопя - вчення про оргашзацш продуктивно! (а не репродуктивно!) дiяльностi [24, с.20]. Це система принцишв, методiв та iнструментарiю дiяльностi над об'ектом реального св^у [21].
Методолопчш основи - система базових принцишв, методiв та iнструментарiю, якi е необхщними i достатнiми для реалiзацiТ продуктивно! пiзнавальноТ, освiтньоТ та прагматично! дiяльностi в рамках перспективи. З ^е! точки зору, методологiчнi основи дiяльностi являють собою результат ттьки першого етапу формування методологи. 1ншими двома етапами е розвиток та остаточне оформлення системи принцишв, методiв та шструментарш.
Концепцiя - система принцишв дiяльностi. Принципи - вихщш положення, якi вiдображають розумiння явища об'екта реального св^у i ям розповсюджуються на об'ект реального св^у в рамках парадигми [25].
Методика (шструментарш) - система формалiзованих процедур та дш, якi реалiзують певний образ дiяльностi.
Об'ект реального св^у - матерiальне або нематерiальне утворення, яке iснувало або iснуе в оточуючому просторк
Висновки i перспективи подальших дослiджень. Визначенi в цiй та попереднiй статтi [1] епiстемiчнi положення дослiдження розкривають аксiологiчнi, онтолопчш та гносеологiчнi свiтогляднi позици дослщника об'ектiв цiннiсно-орiентованого управлiння проектами. Завдяки цьому вони утворюють основи для коректно! Тх iдеалiзацiТ як об'ектв наукового пiзнання. Але кожний дослщник м'якого компоненту проектiв мае дiяти в межах обраного предмету дослщження. Це зумовлюе необхщнють для нього адаптувати запропонован нами епiстемiчнi положення пщ особливостi предмета дослiдження. Розкриття сутност механiзму тако! адаптаци з позицш певно! науковоТ школи е актуальним продовженням започатковано! в цш статтi теми.
Л1ТЕРАТУРА
1. Медведева, О.М. Епютеммчш положення п1знання ц1ннюно-ор1ентованого управл1ння взаемод1ею в проектах: базов1 акс1оми й постулати, акс1олог1чн1 та онтолопчы положення [Текст]/ О.М. Медведева // Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: СНУ ¡м. В. Даля, 2014. - №2(50). - С.152-167.
2. Шередеко, Ю.Л. Модель семантического пространства субъекта - основа индивидуального подхода в образовании [Электронный ресурс]/ Ю.Л. Шередеко // Електронний зб. наук. праць Запор1з. обл. академи пюлядипл. пед. осв1ти. - Вип.2: Ф1лософ1я осв1ти, кв1тень 2011. - 9 с. - Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el дигпа1/раде8/уур2ЯНо8о1:1а/8|1егес1ко.рс11:.
3. Тесля, Ю.М. Несиловое взаимодействие [Текст]:. - К.: Кондор, 2005. - 196 с.
4. Принцип дополнительности [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000018/st061.shtml.
5. Опрятная, О. Н. Основания тринитарного подхода к интерпретации социальных процессов [Текст]: автореф. дис. ... канд. социол. наук: 22.00.01 / Ольга Николаевна Опрятная. - М., 2004. - 147 с.
6. Баранцев, Р. Г. О тринитарной методологии [Текст] / Р. Г. Баранцев // Между физикой и метафизикой: наука и философия. - СПб., 1998. - С.51-61.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2014, № 3(51), 130-134
