CC BY
33
В.М. Гриньова I.A. Дмитрieв
КОНЦЕПЦ1Я АКТИВ1ЗАЦП П1ДПРИеМНИЦЬКО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРОМИСЛОВИХ П1ДПРИСМСТВ
Багатограннють п^^темни^^ дiяльностi як соцiально-економiчного яви-ща вимагае постiйного удосконалення i розвитку й науково-теоретичних i методолопчних засад, тобто глибокого пiзнання, системно-образного уявлення i практичноi матерiалiзацй, а отже, уточнення i доповнення положень концептуального пiдходу до 11 активiзацй, що е адекватним сучасним умовам i особливостям функцiонування
пiдприемств у трансформацшному середовищi, яким е економжа Украши. Разом iз тим сучасна парадигма, властива процесам перетворення сощально-економiчних вiдносин в Укршш, не може ^норувати тенденцй свiтового розвитку та свггово! практики п^^темни^^ дiяльностi, вона мае iнтегрувати 1х у чпга установки згiдно з метою та змютом з урахуванням стану суб'екта
господарювання. Таким чином, досягнутий рiвень знань, на основi якого треба формувати концептуальний тдхщ до активiзацii п^^темни^^ дiяльностi, iстотно впливае на спрямованють соцiально-економiчних перетворень i на ефективнiсть п^^темни^^ дiяльностi.
Розглядаючи сучаснi тенденцй перебiгу п^^темни^^ дiяльностi, слiд зазначити й особливостi, що обумовлюють необхiднiсть i змiст концепцй п активiзацii, а саме:
посилення тенденцш консьюмерiза-
цй та сощально! спрямованостi управлiння на споживача, персонал, власниюв вимагае постiйного врахування сощального аспекту в життедiяльностi пiдприемств;
поступове вщмовлення вiд впливу на споживачiв i партнерiв, прийняття та впровадження врiвноваженоi
двостороншо моделi комунiкацiй при побудовi взаемин мiж суб'ектом i об'ектом управлiння пiдприемницькою дiяльнiстю, зовшшшм i внутрiшнiм середовищем пiдприемства потребуе формування довiри на основi тдприемницького типу органiзацiйноi культури;
посилення значущостi штелекту-ального капiталу i людського як його пщгрунтя доцiльно використовувати як прюритетш економiчнi ресурси;
формування органiзацiйноi
культури, адекватноi мюп пiдприемства, його загальнш стратегй життедiяльностi, доцiльно враховувати для забезпечення ефективносп як пращ персоналу, так i взаемовiдносин iз суб'ектами
зовнiшнього середовища;
iнтернацiоналiзацiя теоретичного, методолопчного, методичного та науково-практичного забезпечення
п^^темни^^ дiяльностi та процесу управлiння нею створюе пiдrрунтя для використання надбань свггово! науки у процесi активiзацii п^^темни^^
© Гриньова Валентина Микола1вна - доктор економ1чних наук, професор. Харшвський нацюнальний економ1чний ушверситет. Дмитр1ев 1лля Андршович - кандидат економ1чних наук, доцент. Харшвський нацюнальний автомобшьно-дорожний ушверситет.
ISSN 1562-109X
дiяльностi.
Активнють тдприемницько'].'
дiяльностi змiнюeться залежно вщ зовнiшнiх умов, стадГi життевого циклу пiдприeмства та продукцп, що випускаеться, внутрiшнiх можливостей, цiлей, випадкових непередбачених подш. Незважаючи на вс перелiченi фактори, пiдприемницька дiяльнiсть е
упорядкованим процесом, що
здшснюеться вiдповiдно до стратепчно'].' спрямованосп.
Проведенi науково-теоретичнi дослiдження здобуткiв економiчноi науки iз проблем активiзацii тдприемницько'].' дiяльностi, управлiння нею та практики роботи провщних зарубiжних i вгтчизняних промислових пiдприемств довели, що iснуючi концепци тдприемницько'].' дiяльностi суб'ектiв господарювання не повною мiрою вiдповiдають умовам сучасного економiчного простору, якi
характеризуются мiнливiстю, високою ризикованiстю, значним впливом сощальних факторiв, провiдною роллю шформаци та iнтелектуального капiталу як основних виробничих ресурав. Це зумовило об'ективну необхщтсть подальшого удосконалення
концептуальних засад активiзацii тдприемницько'].' дiяльностi, якi б вiдповiдали вимогам сьогодення, згщно з новою парадигмою управлшня соцiально-економiчними об'ектами у трансформацшнш економiцi на шляху до побудови постшдус^ального
суспiльства.
Певним внеском у розвиток науково-теоретичних i методолопчних засад тдприемницько'].' дiяльностi е обгрунтована i розроблена концепцiя щодо й активiзацii для промислових пiдприемств, що враховуе вс наведенi особливостi й базуеться на методологи прийняття ршень, системному аналiзi, новiй iнституцiональнiй та поведшковш
економiчних теорiях, а також на сучаснш теори пiдприемства, що вщповщають наявним соцiально-економiчним умовам функщонування суб'ектiв
господарювання в Укрш'ш. Й основнi положення полягають у
нижченаведеному.
1. Сучасне пiдприемство являе собою складну вiдкриту сощально-еконо-мiчну систему. Пiдгрунтям його функцiонування i розвитку е активiзацiя тдприемницько'].' дiяльностi, яка вiдрiзняеться рiзним кiлькiсно-якiсним рiвнем 11 перебiгу, що притаманний суб'екту господарювання на вах стадiях його життевого циклу.
Вщкритють пiдприемства полягае у тому, що воно як само впливае на зовнiшне середовище, так i знаходиться пiд його впливом. Зовшшне середовище е неоднорщним i являе складну, мiнливу за позищею сво1х складових, по вщношенню до суб'екта
господарювання, структуру, що характеризуеться iснуванням як середовища прямого впливу, так i опосередкованого. Такий розподiл е об'ективною необхщтстю у зв'язку iз нестащонарнютю i складнiстю процесiв, якi притаманш трансформацiйнiй ринковiй економiцi постiндустрiального суспшьства, коли суб'екти зовнiшнього середовища впливають на переб^ подiй iнформацiйно, а об'екти впливу мають приймати таку шформацш до обов'язкового виконання або
враховувати п на свiй розсуд залежно вiд важливосп п впливу на пiдприемницьку дiяльнiсть i статусу суб'екта -шформацшного джерела. Таким чином, ознакою розподшу зовнiшнього середовища на двi множини е обов'язко-вiсть урахування спрямованих вщ них iнформацiйних потокiв до суб'екпв господарювання: обов'язковiсть властива середовищу прямо! дп, а iндикативнiсть -опосередкованому середовищу. Це
дозволить пщприемству дiалектично враховувати вплив шформацшних джерел i взаемодiяти з ними, бо останш мають властивiсть м^рувати мiж двома означеними середовищами i створювати пульсуючi iнформацiйнi центри впливу (або взаемодй), що дозволяе власникам i менеджерам селективно вiдбирати шфор-мацiю, зосереджуючи сво! зусилля на стратепчних напрямах розвитку.
Пiдприемство у процес життед^ яльностi доцiльно розглядати за двома складовими: сощальною та економiчною. Соцiальна характеризуе як внутршш взаемозв'язки мiж членами колективу (персоналом), так i зовнiшнi - мiж пiдприемством i реальними й потенцшними партнерами i
споживачами, органами державного управлiння та мюцевого самоврядування, територiальною громадою, мiжнародною спшьнотою. Оскiльки рiшення щодо активiзацii п^^темни^^' дiяльностi, й сприяння приймають конкретш особи, пiдприемство повинно враховувати 1х потреби, iнтереси, стереотипи мислення для створення позитивних гармошчних взаемовiдносин.
2. Пщприемницька дiяльнiсть е основою розвитку економжи в цiлому та ринкових вщносин зокрема. У процесi й здiйснення необхiдно дотримуватися паритетного врахування економiчних та соцiальних iнтересiв уах суб'ектiв ринку, що полягае в ращональному вико-ристаннi економiчних ресурав i соцiальнiй спрямованостi отриманих результат. Вiдмiнною рисою запропонованого положення е акцент на рiвноправному цiлепокладаннi в економiчному й соцiальному векторi. Але штенсивнють цих векторiв на рiзних етапах життевого циклу пiдприемства мае вiдрiзнятися. Соцiальний вектор тiльки тодi може бути проявлений повною мiрою, коли економiчнi результати п^^темни^^' дiяльностi
дозволять отримувати чистий прибуток не менше середньогалузевого рiвня. Тiльки в цьому разГ у пiдприeмства з'являться вшьш кошти на утримання сощально'1' сфери, можливiсть
спрямовувати кошти на спонсорську допомогу, що ще бiльше пiдтримаe iмiдж пiдприeмства як активного учасника розбудови ринкових вщносин i пщвищення добробуту територГально! стльноти.
3. Для активiзацГï пщприемницько'1' дiяльностi доцГльно визначитися i3 сутнГстю даного поняття i його вГдмГною вщ категорГï пiдприeмництва.
Пщприемництво являе собою явище i процес щодо вщновлення економiчного середовища за рахунок посилення його iнновацiйного характеру, у той час як пщприемницька дГяльнють е системою дш щодо досягнення цГлей розвитку ринкового суб'екта в сощальному й економiчному аспектах. Пiдприемництво дозволяе здшснювати певну дГяльнють Гз продажу товарГв, виконання робГт, надання послуг, а також одержання доходу вщ використання майна. Його основними рисами е шщативнють, самостшнють, систематичнють, творчий, шновацшний, ризиковий характер, цГльова спрямованють одержання прибутку, сощальна вщповщальнють. Са-ме шновацшнють i дуальна спрямованють на сощальний та економГчний вектори е пщгрунтям устху пщприемництва як дГяльносп та явища, що характеризують новий тип господарювання. Але не кожна нова справа е пщприемництвом. ТГльки пщприемницькш дГяльносп як систем! певних дш завдячуе пщприемство щодо сво'1'х устхГв. Ця дГяльнють пов'язана з ефективним використанням факторГв виробництва для ïx економГчного зрос-тання та задоволення потреб окремих громадян i суспшьства в цГлому. Забезпечення ефективносп можливе на
основi активного використання наявних факторiв i залучення нових за критерiем доцiльностi для досягнення виявленоi компетентностi тдприемства.
4. Активнiсть п^^темни^^ дiяль-носп е наслiдком стабiльного функцiонування тдприемства i головним критерiем його розвитку. Активнють соцiально-економiчних процесiв полягае у збшьшенш як обсягiв, так i темпiв кiлькiсно-якiсних показникiв господарювання у час та просторi. Важливо вщмгтити, що на рiзних етапах життевого циклу пiдприемства активнiсть використання рiзних видiв економiчних ресурсiв i здшснення напрямiв дiяльностi е неоднаковою. Так, на стадй становлення найбiльшою активнютю використання мають вiдрiзнятися трудовi, шновацшш й фiнансовi ресурси, на етап зрiлостi -матерiальнi, на етат занепаду -шновацшт щодо видiв дiяльностi. Практика господарювання пiдприемства пщтверджуе необхiднiсть пильно'1 уваги пiдприемцiв до активносп органiзацiйноi, виро6ничо'1 та пошуково-iнновацiйноi дiяльностi (особливо у напрямi пошуку нових технологiй) вiдповiдно до зазначених етатв життевого циклу.
Узагальненi переважн складовi активностi, якi е напрямами й забезпечення, доцiльно подати у такш сукупностi: виробництво, органiзацiя, шновацшна спрямованiсть економiчних ресурсiв (фiнансових, трудових, технолопчних).
5. Пiдприемницька дiяльнiсть як система дiй виконуе певн функцй, що е виявленням й сутностi. Оскiльки, як було доведено у першому положеннi концепцй, тдприемство е вiдкритою соцiально-економiчною системою, його дiяльностi притаманнi функцй, що розподшеш на двi складовi: економiчну i соцiальну. Для економiчноi, або рацiональноi, складовоi характернi такi функцй, як ресурсна, управлшська,
iнновацiйна, ризикова. Для соцiальноi складовоi - стимулююча та комушкацшна функцй.
6. Пiдприемницька дiяльнiсть у про-цесi свое активiзацй мае здiйснюватися за певними правилами, як е принципами й здшснення. Ус принципи доцiльно подiлити на двi групи: законодавчу й управлшську, що пов'язано, перш за все, iз тим, що ця дiяльнiсть може активно здiйснюватися тiльки в рамках закону, е складною та вимагае управлшня. До основних принцитв законодавчоi групи щодо регулювання п^^темни^^ дi-яльностi необхiдно включити т^ що задекларованi у законодавчих актах (свобода п^^темни^^ дiяльностi, юридична рiвноправнiсть усiх форм власностi, вiльнiсть конкуренцй та обмеження монополiстичноi дiяльностi, одержання прибутку як мети п^^темни^^ дiяльностi, об'еднання приватних i суспшьних iнтересiв, державне регулювання). До групи управлшських принципiв доцiльно включити таю принципи, що характерш для сучасних умов господарювання, а саме: обмеженоi рацiональностi, паритету iнтересiв, саморозвитку, вщносно'! ефективностi, креативностi. Зазначенi принципи друго'1 групи вiдповiдають системному пiдходу до тлумачення п^^темни^^ дiяльностi. Так, принцип обмеженоi рацiональностi враховуе суб'ективнi штереси власникiв, менеджерiв, партнерiв та споживачiв, дй яких можуть обмежити цшьову функцiю максимiзацй прибутку пiдприемства. Принцип паритету штереав грунтуеться на положент про пiдприемство як соцiально-економiчну систему. Принцип саморозвитку забезпечуеться вщкритютю тдприемства як кiбернетичноi системи. Вiдносна ефективнють забезпечуеться врахуванням непередбачуваних
ризикових ситуацiй. Принцип
креативносп е одним iз головних для
забезпечення активiзацii
п^^темни^^ дiяльностi, в основi якого лежить нетрадицiйнiйсть i творчють iдей щодо й розвитку, яка межуе з шновацшнютю, але вiдрiзняеться вiд останньоi тим, що в нш не присутнi iмiтацiйнi iдеi щодо трансформацй бiзнесу, як це притаманне iмiтацiйним iнновацiям.
7. Активнють п^^темни^^ д> яльностi зумовлюеться сприятливютю внутрiшнього та зовнiшнього пiдприемницького середовища,
вщмшнютю якого е врахування: соцiально-економiчноi ситуативностi перебiгу чинникiв впливу, рiвня розвитку базового середовища життедiяльностi, тобто чинниюв прямого впливу, наявностi iнфраструктурноi пiдтримки та високоiнтегрованого пiдприемницького ствтовариства. До основних внутрiшнiх умов формування пщприемницького середовища варто вiднести: регуляторний режим, податкову полгтику, правову захищенють пiдприемця, рiвень монополiзацй внутрiшнього ринку, емнють внутрiшнього ринку, можливiсть формування стартового катталу, наявнiсть дiючих моральних i матерiальних стимулiв для здшснення iнновацiйноi дiяльностi, науково-техшч-ний рiвень виробництва, iмiдж пiдприемства, якiсть системи управлшня пiдприемством, компетентнiсть вищого менеджменту на пщприемст, якiсть ро6очо'1 сили. Як зовшшш умови формування п^^темни^^ дiяльностi доцiльно видiлити такi: економiчнi (стан нацiональноi економiки, рiвень i темпи iнфляцй, коливання курсу нацiональноi валюти, умови одержання кредиту, рiвень i динамiка цiн, рiвень реальних доходiв населення, рiвень безробпгя); полiтичнi (iмiдж краши, ефективнiсть реалiзацй концепцй економiчних перетворень i програми здшснення реформ); шформацшш; сощально-психо-
логГчш (ставлення населення до пiдприeмництва); еколопчш (змiна клiматичних умов, стихiйнi лиха, еколопзащя виробництва, техногеннi катастрофи); мiжнароднi (стан свiтовоï економiки, глобалiзацiя економiчного розвитку, посилення взаeмозалежностi нацiональних економж, розвиток регiональних iнтеграцiйних процесiв, загальносвггове науково-технiчне
середовище, полiтика мiжнародних фшансових органiзацiй); iсторичнi. Цi умови рiзнi за своею природою, напрямами i перiодами дiï, мiрою впливу на кшькюш та якiснi характеристики пщприемниць^' дiяльностi. Вони визначають вибiр напрямiв i видiв пiдприемницькоï дiяльностi, ïï масштаби, позицГï суб'ектiв ринкових вщносин.
8. У методологiчних засадах тдприемницько'1' дГяльностГ доцГльно враховувати такi переважш складовi ЗОВНГШНЬОГО пiдприемницького середовища: економiчна, науково-технiчна, природно-екологiчна, демографiчна, сощально-культурна, державно-полiтична, до яких додатково необхщно включити iнформацiйну завдяки збiльшенню впливу шформацй на активнiсть пiдприемницьких структур. Наведеш складовi мають безпосереднiй вплив на ви6Гр видГв пiдприемницькоï дГяльносп, напрямiв ïï здiйснення, масштаби та позицй суб'ектiв ринкових вГДНОСИН.
9. Щодо активiзацiï пiдприемницькоï дГяльностГ у зовшшньому середовищГ, такими органГзацГйними формами, яю об'еднують ГнфраструктурнГ об'екти й штегрують суб'ектГв пГдприемницького спГвтовариства, е мГжрепональш маркетинговГ центри, що здшснюватимуть такГ види дГяльностГ, як оргашзацшну, ГнформацГйну, рекламно-маркетингову, комерцГйну,
документально-переговорчу, консультацшну та методичну.
10. ОскГльки пщприемницька дГяль-нють е складним процесом, який вимагае злагодженого управлшня, ïï активГзащя можлива на основГ використання цГле-спрямованих дш, яю забезпечують програмно-цГльове управлшня, що мае здшснюватися на основГ певних закономГрностей. До таких закономГрностей варто вщнести: урахування стану пщприемницького середовища, оптимальний взаемозв'язок локальних цГлей, комплекснють, системнють, шформацшну залежнють, структурованють, супщряднють критерпв ефективносп пщприемницько'1' дГяльностГ Запропоноваш закономГрносп узгоджеш Гз запропонованим категорГальним апаратом i принципами активГзаци пщприемницько'1' дГяльностГ
11. Одшею Гз найпоширешших органГзацГйних форм пГдприемницько'1' дГяльностГ е малГ пГдприемства. Щодо промислових переробних пщприемств, а особливо машинобудування, ïx кГлькГсть не е значною, що гальмуе активГзацГю пГдприемницько'1' дГяльностГ у цш галузГ. Тому доцГльно уточнити перелш пере-важних напрямГв актив1заци функцГонування малих пГдприемств, вГдмГннГстю якого е розгляд пщприемницько'1' дГяльностГ як комплексного сощально-економ1чного явища в регуляторному, фшансово-кредитному, правовому, податковому, ГнформацГйному, ГнновацГйному, на-уково-освГтньому,
зовнГшньоекономГчному аспектах Гз позицГй нащонально'1' безпеки. Ця пропозицГя зумовлена тим, що саме малГ пГдприемства е пщгрунтям сощально-економГчно'1' стабГльностГ певно'1' галузГ, вГдрГзняються гнучкГстю ГнновацГйного сприйняття виробництва нових видГв продукцГ'1' та запровадження нових технологш. Сприяння розвитку i
пщвищенню ефективностi дiяльностi самоврядних оргашзацш малого пiдприемництва в подальший перiод вимагае зваженого системного пщходу i мае досягатися шляхом: забезпечення сприятливих правових i оргашзацшно-економiчних умов самоорганiзацii малого пщприемництва; систематизаци та врахування мiсцевих, регюнальних i корпоративних самоврядних органiзацiй малого пщприемництва для моделювання схеми 1х ствпращ та координацй зусиль у вщстоюванш спiльних iнтересiв; формування у пщприемщв свiдомоi потреби у структурнш iнтеграцii та суспiльноi довiри до оргашзацш пщприемщв i 1х об'еднань; змiцнення взаемозв'язку малого пiдприемництва з шститутами полiтичноi системи суспiльства; створення ефективних механiзмiв взаемодii органiв державноi влади iз самоврядними органiзацiями малого бiзнесу на принципах соцiального партнерства i зворотного зв'язку мiж владою та пщприемцями на всiх рiвнях державного управлiння; залучення самоврядних оргашзацш малого пщприемництва до розроблення й обговорення проекпв нормативних акпв вщносно малого пiдприемництва.
Необхiднiсть вжиття комплексних заходiв, спрямованих на забезпечення економiчноi безпеки бiзнесу та створення комплексноi системи економiчноi безпеки пояснюеться тим, що за сучасних умов економiчноi самостшносп суб'екти пiдприемницькоi дiяльностi самi визначають свою економiчну полiтику i несуть повну вщповщальнють за результати своеi господар^^' дiяльностi. Метою комплексноi системи економiчноi безпеки е недопущення або зведення до мЫмуму впливу зовшшшх i внутрiшнiх загроз власностi та пращвникам суб'екта пiдприемництва, у тому чист його фiнансовим, матерiальним, шформацшним, кадровим
ресурсам, на основГ реалГзаци розробленого комплексу заходГв економГко-правового й органГзацГйного характеру. До
основних завдань комплексно'1' системи економГчно'1' безпеки пГдприемницько'1' дГяльностГ на рГвн окремих суб'ектГв господарювання слщ вГднести: захист спГвробГтникГв, майна суб'ектГв тдприемницько'1' дГяльностГ, законних прав i комерцГйних ГнтересГв вГд протиправних посягань Гз боку конкурентГв i кримшальних угруповань; збГр, аналГз та ощнка шформаци про партнерГв, конкурентГв, клГентГв, Гнших фГзичних та юридичних осГб для вжиття превентивних заходГв i попередження реальних та можливих загроз економГчнш безпещ; забезпечення збереження матерГальних цГнностей, коштГв та вГдомостей, що становлять комерцшну, банкГвську й шшу таемницю, яка охороняеться законом; органГзацГя навчання персоналу пГдприемств та контролю щодо дотримання ним вщповщних вимог, норм та правил, спрямованих на забезпечення економiчноï безпеки; розроблення шструкци про допуск персоналу фГрми до роботи з документами, що мютять комерцГйну, банкГвську чи шшу таемни-цю. На державному рГвн необхГдне сприяння вдосконаленню законодавчоï бази щодо забезпечення економГчно1 безпеки суб'ектГв пГдприемницько1 дГяльностГ, розроблення системи взаемоди правоохоронних органГв зГ службами безпеки пГдприемств, формування та змщнення у складГ правоохоронних органГв пГдроздГлГв, що спещалГзуються на вирГшеннГ завдань захисту тдприемництва. РеалГзацГя розглянутих напрямГв сприятиме прискоренню розвитку малого тдприемництва, ефективному
використанню його потенцшних можливостей.
12. АктивГзащя пГдприемницько1 дГяльностГ забезпечуеться побудовою пГдприемницько1 органГзацГйно1
культури, вщмшнютю яко1 е ïï розгляд як сукупносп поведГнкових характеристик, якГ властивГ ГндивГдуумам i пГдприемству, забезпечують ïx здатнГсть до особистГсного й органГзацГйного самооновлення. ПГдприемницька
культура мае виконувати такГ функцй, як: охоронна, комушкативно-штегративна, регулююча, консервативна, адаптивна, розвиваюча, трансляцГйна, ГнновацГйна, управлГння якютю, орГентацп на споживача, оцГнююча, цГлепокладання, вГдтворювальна. Принципи
п^^темни^^ культури, що узгоджеш з положеннями менеджменту й ураховують ïï сутнГсть, полягають у такому: системности - визначае розгляд культури як системи взаемозв'язаних елементГв, комплексностГ (з урахуванням впливу психолопчних, соцГальних, органГзацГйно-економГчних факторГв, нацГоналГстичностГ (урахування
менталГтету), ГсторичностГ, науковосп, цiннiсноï орГентацп, сценарностГ ефективностГ. Напрямами трансформаци культури для активГзацп
п^^темни^^ дГяльностГ щодо суверешзацп бГзнесу та тдвищення конкурентностГ ринкового середовища мають бути: суверетзащя держави й бГзнесу, що полягають у припиненнГ можливостей використання владних повноважень для ведення
п^^темни^^ дГяльностГ; обмеження можливостей держави втручатися в господарську дГяльнГсть суб'ектГв тдприемництва; змщнення фiнансовоï незалежностГ суб'ектГв тдприемництва за рахунок полшшення
макроекономГчних умов його здГйснення; пГдвищення конкурентностГ ринкГв щодо створення сприятливих умов для загальноï дГяльностГ за рахунок зниження галузевих бар'ерГв, розвитку ринковоï
шфраструктури, активiзацii науково-технiчноi полiтики, оптимiзацii зовнiшньоекономiчноi полiтики; активне проведення антимонопольноi полiтики як вiдносно обмеження монопольних проявiв, так i вирiвнювання умов господарювання.
13. Активнють п^^темни^^ дiяльностi залежить вщ ефективного використання всiх видiв економiчних ресурсiв, але переважну роль щодо й досягнення вiдiграють трудовi ресурси. Для досягнення максимального рiвня 1х умотивованостi доцiльно уточнити класифкащю на основi додатковоi ознаки «особистюш характеристики», що дозволить урахувати суб'ективш очiкування та особливостi трудово'1 дiяльностi окремих осiб. Щодо системи принцитв управлiння трудовими ресурсами, 1х можна подшити на двi групи, що пов'язаш з об'ектом (системою управлшня) i суб'ектом (особливостями наявних трудових ресурав) п^^темни^.^ дiяльностi.
14. Активiзацiя п^^темни^^ дiяльностi мае грунтуватися на основних тенденщях, якi притаманнi тдприемствам галузi щодо використання всiх видiв економiчних ресурсiв. Особливу увагу доцшьно придiлити прихованим тенденцiям, виявити як достатньо складно. Переважним методом виявлення прихованих - латентних тенденцiй е багатовимiрний факторний аналiз. У той же час важливо визначитися i з напрямами аналiзу. Оскiльки активнiсть залежить як вщ наявних ресурсiв, так i вщ можливостi 1х оновлення, доцiльно факторний аналiз застосовувати за двома напрямами: ресурсним (за групами фшансових, матерiальних, трудових ресурсiв) та iнвестицiйно-iнновацiйним (за групами показниюв iнвестицiйноi та iнновацiйноi дiяльностi). Кожен iз запропонованих напрямiв забезпечуе активнiсть дiяльностi пiдприемства у
своему часовому простора ресурсний у тактичному, а швестицшно-шновацшний у стратепчному. 1х поеднання забезпечить комплекснiсть розгляду латентних тенденцш аналiзу активностi дiяльностi пiдприемства й дозволить визначити переважш резерви й забезпечення.
15. Визначення латентних
тенденцш дозволить згрупувати пщприемства за однорщними
сукупностями - кластерами за результатами використання наявних економiчних ресурсiв. Визначенi кластери е пщгрунтям для рiвнозначноi за можливостями штеграцй суб'ектiв господарювання та порiвняння 1х результатiв для розроблення
односпрямованих дш iз забезпечення активносп господарювання. Саме iз цiею метою необхщно розглядати
кластерiзацiю у чаа щодо мiграцii суб'ектiв господарювання за кластерами за економiчно вiдокремленими кшькюно-якiсними характеристиками результатiв пiдприемницькоi дiяльностi у двох аспектах: використання 1х ресурсних складових та з урахуванням часу, який на вщмшу вщ iснуючих передбачае розгляд суб'ектiв господарювання як
багатомiрних об'ектiв, що
характеризуються станом виробничих, фшансових та швестицшно-шновацшних ресурсiв. Результатом дй даних методiв е отримання кластерiв, якi описуються такими характеристиками: щшьнютю, тобто скупченням точок у просторi даних вiдносно щiльно порiвняно з шшими областями простору; дисперсiею -ступенем розсшвання точок у просторi щодо центра кластера; розмiром кластера, тобто кшькютю точок кластера; формою кластера - розташуванням точок у простора вiддiльнiстю - ступенем вщдаленосп кластерiв один вiд одного, що свщчить про вiдмiтнi характеристики видшених об'ектiв.
16. Як доводить свГтовий досвщ тдприемницько'1' дГяльносп, переважними напрямами ïï активГзаци е швестицшний та шновацшний, що грунтуються на трьох чинниках за станом: внутршнього, зовшшнього середовища та шновацшного процесу як об'екта управлшня за трьома моделями шновацшного пщприемництва: внутршнього пщприемництва, зовшшшх контрагенпв, венчурно'1' форми. Основними напрямами розвитку швестицшно'1' та шновацшно'1' дГяльносп у сферГ пщприемництва мають бути: тдвищення шновацшно'1' спрямованосп дГяльносп у фшансово-кредитнш сферГ а саме: створення спещалГзованих шновацшних банкГв, упровадження системи державного страхування кредитГв, виданих суб'ектам пщприемництва, яю розробляють i впроваджують шновацшну високотехнолопчну продукцш, тощо; стимулювання попиту на шновацшну продукцГю шляхом пГдвищення вимог до продукцп вГтчизняного виробництва i стимулювання експорту саме високотехнолопчно'1' продукц11'; формування умов i стимулГв для розширення виробничо-технологГчно'1' та шновацшно'1' кооперац11' малих пГдприемств Гз суб'ектами великого виробництва; розвиток шфраструктури техшчного i технолопчного забезпечення малого пщприемництва; розроблення багаторГвнево'1' системи пГдготовки та перепщготовки спецГалГстГв у сферГ шновацшно'1' дГяльностГ; формування системи ГнформацГйного забезпечення шновацшно'1' дГяльностГ.
17. ОскГльки пщприемницька дГяльнГсть е ризикованим видом господарювання, у процеа ïï перебГгу необхщно враховувати пГдприемницький ризик як Гз позицГй збиткГв, так i збГльшення витрат.
Розглядаючи пiдприемницьку дiяль-нють, процес, ризик можна розподiлити на стартовий (початковий), який виникае на етат започаткування певного пiдприемницького заходу, проекту або пщприемства загалом, поточний, що характерний для стадп впровадження задумiв, i фiнальний (кiнцевий) - ризик стади реанiмацii бiзнесу. Доцшьно розглядати стартовий ризик у контексп його погодження iз прийнятною величиною. Тому факт юнування i вплив ризику на пщприемницьку дiяльнiсть не може слугувати причиною вщмови вщ упровадження проекту, бо його необхiдно розглядати як керований параметр, що може бути передбачений, зменшений або усунений. Але з економiчноi точки зору впливати доцiльно лише на щентифшований (пiзнаний) ризик.
1з позицй збиткiв пiдприемницький ризик слщ розподiлити на внутрiшнiй (виробничий, управлшський, фiнансовий, iнформацiйний, матерiальний, трудовий) i зовнiшнiй (законодавчий, споживчий, цiновий, валютний, мiжнародний). Усi наведенi види ризиюв можна визначати кiлькiсно за допомогою системи вщносних показникiв, що
характеризують очжувану й iмовiрну величину негативноi змiни факторiв нестабiльностi зовнiшнiх та внутршшх чинникiв, i можуть бути об'еднаш у традицiйний показник - коефщент варiацii. З позицiй збшьшення витрат на придбання ресурсiв, ризик
можна враховувати за допомогою ставки 1х дисконтування, величину яко'1 слщ збшьшити згiдно з очiкуваними змшами умов залучення необхiдних обсягiв ресурав для впровадження i враховувати кшькюно за допомогою складовоi ставки дисконтування у показнику очжуваний рiвень прибутковосп пiдприемцем.
Таким чином, методологiчною основою активiзацii пiдприемницькоi дi-
яльност промислових пГдприемств е обгрунтована й запропонована концепщя, яка е системною, оскГльки враховуе як внутрГшне, так i зовшшне середовище пГдприемства, суб'ективш очГкування й об'ективнГ можливостГ, усГ види економГчних ресурсГв з акцентом на ïx найактуальнГших складових -
ГнновацГйнГй, ГнвестицГйнГй i трудовГй.
Структурними елементами
концепцй е рГзнорщш поди, що здшснюються у межах процесу пГдприемницько1 дГяльностГ та являють собою дй економГчного, органГзацГйного, фГнансового, сощального, шформацшно-комунГкацГйного характеру, якГ представляють матерГальш й
нематерГальнГ складовГ. ПершГ
ототожнюють матерГалГзацГю
пГдприемницько1 дГяльностГ, друп полягають у поведГнково-мотивацГйних вГдносинах.
Викладеш положення концепцй активГзацй пГдприемницько1 дГяльностГ суттево вГдрГзняються вГд Гснуючих збагаченням змюту структурних характеристик, ïx доповненням, розширенням предметноï сфери.
Практичне використання
запропонованоï концепцй вимагае удосконалення та подальшого розвитку методичного забезпечення процесу активГзацй пiдприемницькоï дГяльностГ на промислових тдприемствах з урахуванням ïx галузевоï приналежностГ.
