CC BY
88Учет записки Тавртського нацюнального утверситету iMeHi В. I. Вернадського. Серiя: Фiлологiя. Соцiальнi комунжаци. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Частина 2. - С. 57-62.
УДК 812.161.2-32
ШПРЕСЮШСТСЬКА ПОЕТИКА «КОЛЬОРОВИХ АРКУШИК1В» ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА
Гладка I. С.
Тавршський нащональний ушверситет iMeHi В. I. Вернадського, Смферополь E-mail: lo.shadka@mail.ru
Статтю присвячено аналзу iMnpecioHicTCbKoi поетики «Кольорових аркушиюв» Г. Михайличенка. «KonbopoBi аркушики» - це дванадцять самостшних безсюжетних мшатюр-замальовок, у яких автор передае складний внутpiшнiй свiт Я-героя, piзнoманiтнi вiдтiнки почутлв, емoцiйнo забарвлет переживання. Пoмiтне лipичне начало твору; проза риттзована. Автор звертаеться до членування тексту, близького до вipшoванoгo, частих пoвтopiв, серед яких рефрени й анафори. Мова твору образна, метафорична. Письменник робить паpалелi мiж станом людини та станами природи, тдкреслеш кольорописом.
Krnwei слова: iмпpесioнiзм, oбpазнiсть, лipизм, кольоропис.
Серед твор1в Гната Михайличенка кшьюсно найбшьшу групу становлять новели 1мпресюшстського спрямування, тому невипадково, що в юторп дослщження творчо! спадщини письменника саме цим творам придшено найбшьше уваги.
В ¡мпресюшстськш проз1 Г. Михайличенка дослщниюв приваблював надзвичайний л1ричний струмшь, що, безперечно, е домшантною стилютичною ознакою низки твор1в письменника. Л1ричшсть i емоцшшсть вважав найхарактершшими ознаками прози Г. Михайличенка А. Приходько [6, с. 6-8]. Шзшше говорили про л1ризащю прози Ю. Бурляй [1, с. 149], В. Шевчук [8, с. 11], I. Приходько [7, с. 94] та М. Яремкович, чия дисертацшна робота на сьогодш е найбшьш повним дослщженням творчо! спадщини Г. Михайличенка (а саме твор1в з домшантами 1мпресюшзму) [9], та ш.
Занадто щеолопзоваш, проте, безперечно, варт уваги роздуми В. Гадзшського, який у 20-х роках дав найрозлопш1 характеристики твор1в Гната Михайличенка. Дослщник вказував на ¡мпресюнютичне сприйняття письменником барв, «видатний суб'ектив1зм, до деяко! м1ри навггь егоцентризм», пов'язував це з особистютю самого Михайличенка. (Под1бну думку шзшше розвивала Р. Мовчан: «...його творчють, безперечно, стала своерщною субл1мащею нереал1зованих особистих мрш, прихованих бажань» [5, с. 218].) Мабуть, найбшьше розвщки Гадзшського хибують на те, що майже в ус1х Михайличенкових творах дослщник у душ часу вбачае «глибину його щеолопзовано! символши» [2, с. 80].
Грунтовно творчий доробок Михайличенка дослщжуе I. Приходько. Характеризуючи малу прозу, дослщниця вказуе на вмшня письменника точно передавати псих1чш стани, вмшня вихопити деталь, дати !й «штонащю». Михайличенков1 мшатюри називае «крихггними шедеврами», «як свщчать про
57
тонке вщчуття кольору, вмшня знайти його словесне вираження, про музично оргашзовану фразу» [7, с. 98].
Особливо! уваги заслуговуе дисертацшне дослщження М. Яремкович «Проза Гната Михайличенка (особливосп проблематики та поетики)». Слушною видаеться думка дослщнищ, що поетика iмпресiонiзму виявляеться не тшьки на рiвнi жанрово-композицiйному, образотворчому, а й на рiвнi проблематики [9, с. 20].
Поетика iмпресiонiзму найяскравше знайшла свое вiдображення в цикл Михайличенкових творiв, названому А. Приходьком «Лiрика», який становлять, окрiм «Блакитного роману», мiнiатюри з провщним мотивом нероздiленого кохання. Цей мотив пашвним е i у творi «Кольоровi аркушики», який переважно називаеться дослщниками в списку iмпресiонiстських творiв Гната Михайличенка лише iз незначними загальними заувагами.
Мета ще! статп - дослiдити поетику «Кольрових аркушиюв» Гната Михайличенка, окресливши риси iмпресiонiзму у творi.
«Кольоровi аркушики» становлять собою дванадцять мiнiатюр, кожна з яких мае власну назву. Як i низка шших творiв письменника, «Кольоровi аркушики» мають пiдзаголовок. У тдзаголовки сво!х творiв Гнат Михайличенко переважно виносить жанрове визначення творiв, доповнене якимось мiстким означенням: «Поцшунок. Блакитно-рожева новела», «Дiвчина. Новела шукань», «В тумаш. 1нтермецо», «Непроспiвана тсня. Етюд кохання», «Непарна рукавичка. Бульварна новела», «В розстанш. Оання посвята» тощо.
Пiдзаголовок «Кольорових аркушикiв» - «Остт листки з-тд смгу» - на перший погляд, жанрового визначення не мае, а суголосний бшьше змюту, оскшьки образ замерзлих листочюв нас^зний у творi. Однак цей тдзаголовок наче пiдкреслюе фрагментарнiсть, певну самостшнють кожного уривочка при безперечному !х зв'язку. М. Яремкович пропонуе навiть вважати «Кольоровi аркушики» лiричним циклом, а не единим твором [9, с. 63]. Можна видшити декшька системних елементiв, що утворюють художню еднiсть циклу. Це, зокрема, Я-герой, що розкривае свш внутршнш свiт з виром рiзноманiтних емоцш, постiйнi паралелi мiж станом людини та станами природи, пiдкресленi кольорописом; членування текспв, що близьке до вiршованого, наявнiсть частих повторiв, серед яких рефрени й анафори; яскрава образшсть твору.
За змютом «Кольоровi аркушики» - це наче дванадцять ескiзiв iнтимного характеру, замальовок до едино! картини нещасливого кохання. Хоча в !х заголовки винесенi назви рiзних почуттiв, вони все ж об'еднаш спiльним вiдчуттям приреченостi, неможливосп повернути колишне щастя. За словами В. Гадзшського, «аркушики» - «це чудовi поетично-прозовi мiнiятюри, овiянi глибоким лiризмом» [2, с. 75], однак !х помiтна нiжнiсть межуе iз надзвичайним напруженням.
Заголовковий комплекс твору свщчить про захоплення автора естетичним аспектом, про замилування зовшшньою привабливютю тексту, у якому постае певна «випучена» образнiсть. Однак емоцi! самих творiв не здаються штучними. Вщ одного «аркушика» до iншого розкриваються тонкi нюанси в змiнi настрою, почутпв лiричного героя. Самовизначення героя в шостому уривочку якнайкраще його характеризуе:
58
1мпреаотстська поетика «Кольорових аркушиюв» Гната Михайличенка
Адже ж ти знаеш, що я такий.
А не шший.
Як настрш у природ! [4, с. 172].
Головна емощя першого уривочка «Спогад» - легкий сум за минулим щастям. Це теплий, сповнений «лта 7 сонця», «прозорий» спогад, що пов'язуеться з «барвами квгтгв» як виразниками повноти юнування. Уже ця мшатюра, на справедливу думку I. Приходько, красномовно свщчить про музичнють стилю письменника [7, с. 99], яка досягаеться, зокрема, алггеращею:
Радють передосвгтньо! зорг Сонячного сходу.
Рашштх тумашв. Рос на травах [4, с. 170].
Проте в наступному «аркушику» «Жаль» сум переростае в пекучий жаль. Адже на змшу спогадам про сонце, що у творi символiзуе повноту життя, приходить «холодний спокт», або ж на символiчному рiвнi сшг, що розумiемо вже з наступно! замальовки.
У фрагментi «Снiг», як i в попереднiх, тiльки дещо розлопше, Михайличенко використовуе свiй улюблений прийом розкриття почуттiв людини через образи природи:
Мо! захоплення тобою й згага ласки - вкрип снгом.
Сшг, сшг...
Я похожий на чаруючий зимовий ясень у бавовш сшгу. На любимий гай тд снгом [4, с. 171].
Центральним символiчним образом е, безперечно, образ сшгу, але його використання не було б таким повним, якби не доповнювалося образами зимового неба, самотнього ясеня, контрастного образу золотих втв i врешт метафоричного образу бiлого-бiлого погляду, що разом створюють неповторну настроенють Михайличенкового твору.
У наступнш частинцi «Острах» з'являеться рiшимiсть покiнчити з сумом, повернутися в реальнють, адже колишне щастя не повернути, а втшатися лише спогадом не можливо: «Сурогати псують уяву справжмх» [4, с. 172].
В «аркушику» «Надужиття» слово «сшг» розкривае новi гран для тлумачення. Тут вш пов'язуеться з буднями, яю вбивають кохання. Надуживаючи, зловживаючи собою заради шматка насущного, можна загубити справдi вагоме - такий важливий висновок уривка. Однак в уривочку вiдчуваеться i вiра в майбутне, змша емоцi! в позитивному напрямку: «Не замулимо майбутмх весен надужиттям» [4, с. 172].
Наступний уривочок «Неприемнють» тдводить до розумшня того, що снiг з попередшх частин - це ще й его!зм закоханих, його: «Мое кохання т з чим не рахуеться. Воно мчого не хоче. Кр1м того, що в1зьме само» [4, с. 172] та !!: «Я не певний того, чи справд1 мене кохають. Але я знаю, що в1д мене вимагають, щоб я кохав» [4, с. 172].
59
Подальшу змшу настрою передае частина «Розрада». Тут лiричний герой вирiшуe обманути власнi почуття, вiддалившись вiд кохано!, i прагне забутися в шрих буднях.
Намагання героя вдавати примирення зi своею самотнютю в уривку «Животшня» заперечуе сама його назва, а продовження знаходить в «аркушику» «Хворий», у якому стан заперечення замшюеться депресивним настроем, а любов уявляеться як хвороба:
Я почуваю себе хворим.
Що мене вишить? Я почуваю себе хворим.
Шчого не треба. Кохання не хочу.
Життя навколо таке аре [4, с. 173].
Депрешя, жаль до себе посилюються в частиш «Меланхолiя». Повторювана лiричним героем фраза «Я хочу бути самоттм» не викликае довiри, а думка про те, що буде ушма забутим, безумовно, його лякае.
Жалощi до себе в уривку «Згадай» передае оксиморонне самовизначення «старий юнак». Хоч лiричний герой упевнений, що був особливим для дiвчини поруч: «Згадай мене. Того старого юнака, що зм1г в1д1рвати для тебе шматок свого серця. Убрати кв1тками його. Ароматами. I забути» [4, с. 175], але ця впевнешсть ще сильшше посилюе його впивання сво!м болем.
Нареши, в останньому уривочку «Вдячнють» вiдбуваеться своерщне примирення зi сво!м станом i з'являеться вдячнiсть за можливiсть пережити досвщ почуттiв. «Так як ми - тхто й тколи», - говорить лiричний герой, навггь не називаючи i без того зрозумше почуття. Цей уривок заперечуе слова В. Гадзшського про «Кольоровi аркушики» як прогнозу трагiчного кiнця, а також слова М. Яремкович: «Як шхто не може повернути назад красу осшшх золотих листюв, що опали i опинилися беззахисними та пдними жалю перед холодною байдужютю снiгу, так нiхто i нщо не зможе повернути героевi втрачеш щастя та гармонiю» [9, с. 88], адже закшчуе свiй твiр Михайличенко словами, сповненими надп: «Хай лишень степл1е. Я напевно буду знову. I за це - я дуже вдячний» [4, с. 175]. Зима закшчиться - i кольори життя повернуться. Життя сповнене розчарувань, але герой, провiвши наодинщ iз собою не одну годину, по^мпресюнютськи вихопив зi сво!х рефлексiй позитивне.
«Кольоровi аркушики» - складний вир емоцш, перебiг рiзноманiтних, переважно негативних сташв лiричного героя, що живе втраченими почуттями, шкодуе за сво!м минулим i найбiльше шкодуе себе. Його почуття, хоч пов'язаш iз жiнкою, але спрямованi перш за все на себе, а не на кохану. У творi вщсутш спроби самоаналiзу, глибокого заглиблення в причини розлуки чи свого стану, це лише миттевi самовщчуття, якими наче впиваеться герой.
I. Приходько повщомляе, що оригшал «Кольорових аркушиюв» дiйсно становив рiзнокольоровi картки, на кожнш з яких була надрукована на машинщ одна мiнiатюра, а обкладинки i кiнцiвки розмальовував Г. Михайличенко власноруч [7, с. 98]. Можливо, саме цим i визначаеться загальна назва твору, адже барв у
60
iMnpecionicmcbKa поетика «Кольорових аркушиюв» Гната Михайличенка
ньому не так i багато. KpiM бшого i золотого, яК визначенi вже пiдзаголовком, виразний лише сiрий.
Бiлий колiр за своею суттю амбiвалентний. Поруч з позитивними характеристиками чистоти, незаплямованосп, невинностi тощо для нього характерна i негативна семантика. Бший нерозлучний з щеею спокою, холоду, а отже смерти Не даремно така пора року, як зима, асощюеться зi смертю в природi. Земля вкриваеться бшим снiгом, мов саваном. У «Кольорових аркушиках» снiг стае абстрактним поняттям й асоцiюеться не зi смертю в природа а з втратою колишнього щастя, колiр якого золотий (лгго i сонце, листя).
Доволi часто у творах Гната Михайличенка зус^чаемо сiрий колiр. Це промiжний колiр, що не е ш свiтлим, нi темним, символiзуе порожнечу, вщсутнють почуттiв, бажань, байдужiсть, сум. Як уже згадувалось вище, це один з центральних кольорiв «Кольорових аркушиюв». «Життя навколо таке cipe», - робить висновок !х лiричний герой i вирiшуе замкнутися в собi та вiддаватися сiрим будням - саме таким уявляеться життя без кохання. М. Яремкович, продовжуючи паралель В. Кощiя, який «Кольоровi аркушики» Г. Михайличенка порiвнював iз <^в'ялим листям» I. Франка, окреслюе кожну мiнiатюру як «окремий листочок колись квпучого саду чуття, а зараз сумного, опалого листя, прибитого байдужим холодним сшгом» [9, с. 111].
Отже, в «Кольорових аркушиках» Гната Михайличенка виразно вщбилася поетика iмпресiонiзму. Це лiризована ритмiзована проза, у якш панiвним е суб'ективне начало. Рух тексту - це рух душевних переживань Я-героя твору. «Кольоровим аркушикам» притаманна яскрава образшсть, рiзноманiтнi художнi засоби виразностi. Постшими е паралелi мiж станами природи i станом людини. Автор звертаеться до кольорового нюансування. I хоча кольорiв у творi не так i багато, !х вживання стае вагомим стильовим прийомом.
У подальшому видаеться важливим простежити iнтертекстуальнi зв'язки «Кольорових аркушиюв» Гната Михйаличенка iз найвiдомiшим твором автора -«Блакитним романом».
Список л^ератури
1. Бурляй Ю. Спадах. Пов1сть-есе про Василя Чумака / Юрш Бурляй. - К. : Молодь, 1969. - 168 с.
2. Гадзшський В. Гнат Михайличенко (життя i творчють) / Володимир Гадзшський // Михайдиченко Г. Художн твори / Гнат Михайличенко. - Одеса : Державне видавництво Украши, 1929. - Т. 1. - С. 19-84.
3. Кощш В. «Останнш свш погляд тоб1 я присвячую...» / Вадим Кощш // Впчизна. - 1993. - № 3-4. -С. 134-138.
4. Михайличенко Г. Художт твори / Гнат Михайличенко. - Одеса : Державне видавництво Украши, 1929. - Т. 1. - 279 с.
5. Мовчан Р. Украшський модершзм 1920-х: портрет в вторичному штер'ер1 : [монограф1я] / Ра1са Мовчан. - К. : Стилос, 2008. - 544 с.
6. Приходько А. Гнат Михайличенко / А. Приходько // Михайличенко Г. Художт твори. - Одеса : Державне видавництво Украши, 1929. - Т. 1. - С. 5-15.
7. Приходько I. Гнат Михайличенко / 1нна Приходько // Письменники радянсько! Украши: 20-30 роки : [зб1рник / упоряд. С. А. Крижашвський]. - К. : Радянський письменник, 1989. - С. 80-100.
8. Шевчук В. Яскраво суперечний / Валерш Шевчук // Украша. - 1988. - № 2. - С. 10-11.
61
9. Яремкович М. А. Проза Гната Михайличенка (особливоста проблематики та поетики) : дис. ... канд. фiлол. наук : 10.01.01 / Марiя Андрiïвна Яремкович. - 1вано-Франювськ, 2004. - 196 с.
Гладкая И. С. Импрессионистская поэтика «Цветных листочков» Игнатия Михайличенко / И. С. Гладкая // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4 Часть 2. - С. 57-62.
Статья посвящена анализу произведения украинского писателя начала ХХ века Игнатия Михайличенко «Цветные листочки» («Кольоровi аркушики»). В этом произведении И. Михайличенко, пробовавший свои силы в разных модернистских течениях, обращается к поэтике импрессионизма. Для произведения характерна эскизность. «Цветные листочки» - это двенадцать самостоятельных бессюжетных миниатюр-зарисовок, в которых автор передает сложный внутренний мир Я-героя, разнообразные оттенки чувств, эмоционально окрашенные переживания. Очевидно лирическое начало произведения. Его проза ритмизированная. Автор использует членение текста, близкое к стихотворному, частые повторы, среди которых рефрены и анафоры.
Язык произведения образен, метафоричен. Проводятся параллели состояния человека и состояния в природе, подчеркнутые цветописью.
Ключевые слова: импрессионизм, образность, лиризм, цветопись.
Hladka 1 S. Impressionist Poetics of «Colored Pages» by Hnat Mychaylychenko / I. S. Hladka // Scientific Notes of Tavrida National V. 1 Vernadsky University. Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. Part 2. - P. 57-62.
This article analyzes the work of Ukrainian writer of the early twentieth century, Hnat Mychaylychenko, «Colored Pages».
In his work, Hnat Mychaylychenko, who tried his hand at various modernist trends, refers to the poetics of Impressionism.
The work is characterized by sketchiness. «Colored Pages» are twelve independent miniature sketches without plot, in which the author conveys the complicated inner world of I-hero, a variety of feelings, emotionally colored experience. Lyrical foundation of the composition is obvious. Mychaylychenko's prose is rhythmic. The author uses division of the text close to the poetic, with frequent repetitions, including refrains and anaphoras.
The language of the work is figurative, metaphorical. Parallels of the human state and the state of nature are made, highlighted by colour writing.
Keywords: Impressionism, figurativeness, lyricism, colour writing.
62
