CC BY
31Учет записки Тавршсъкого нацюнального ymeepcumemy iмет В. I. Вернадського.
Сергя: Фшологгя. Сощальт комуткацп. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 102-108.
УДК 812.161.2.09
ОСОБЛИВОСТ1 РЕАЛ1СТИЧНОГО ПИСЬМА ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА
Гладка I. С.
Таершський нащональний ymeepcumem шеш В. I. Вернадського, Омферополь
E-mail: ItisliadluiCaiiiaiLru
У стати окреслюються риси решпстичного письма в малш npo3i Гната Михайличенка. Зазначено, що Михайличенюв реал1зм - це реал1зм перехщного перюду ¿з поглибленим суб'екптазмом, психолопзмом, позначений ¿мпресюшстською настроевютю та символ1чними деталями. Анатзуються твори «Як Храня сумувала», «На piniii Мереженш», яю зазвичай не привертали увагу доаидншав як занадто традицшш, а також «Тайгою» i «Навесш».
KiuoHoei слова: реал1зм, реалютичний, неоромантичний, настроевють, психолопзм.
Для украшсько! л1тератури кшця XIX - початку XX стол1ття було характерным моза!чне сплетшня р1знохарактерних стил1в, течш, напрям1в, i'x взаемопроникнення та нав1ть боротьба. Под1бну взаемод1ю можемо спостер1гати, зокрема, у творчосп Гната Михайличенка, чи! твори традицшно подшяють на дв1 групи: реалютичш та модершстсью. Такий под ¿л мало! прози письменника пропонуе, наприклад, В. Мельник, говорячи про твори «старого» реалютичного письма та «револющйш» романтичночмпресюнютично-символютсью пошуки [4, с. 108]. Або ж М. Яремкович, що у своему диссртащ иному дослщженш окреслюе орнаментал1зм TBopLiocTi Гната Михайличенка, розумдачи шд термшом «орнаментальна проза» глобальну теч1ю поетично! прози, яка розвинулася у двох напрямах - реалютичному та модершстичному [10]. Проте дослщжуються щ групи твор1в неоднаково. Дослщниюв вщ час ¡в появи перших друкованих спроб Михайличенка до сьогодш псрсдовам щкавили експерименти письменника. Натомють грунтовних дослщжень, у яких би розкривалася природа Михайличенкового реал1зму, немае, а твори, зараховаш до реалютичних, вважалися не вартими уваги. Тож мета uiei стата -окреслити риси реалютичного письма в малш проз1 Гната Михайличенка.
Сучасник Гната Михайличенка М. Доленго, який нещадно критикував украшську iMnpecioHicTCbKy прозу, щодо Михайличенково! творчост1 зробив такий категоричний висновок: «Для нього [Михайличенка] е характерш капризш бризки побуту серед загалом далеко! „на сотш-тисяч1 миль" од життя задуманости» [2, с. 169]. Фактично, дослщник заперечував вартють твор1в Михайличенка через вщсутшсть у них реалютично! достов1рносп. Однак заперечувати повшстю присутшсть ознак реалютичного письма у творчост1 Гната Михайличенка не можна, хоч його зразюв i не знайдемо багато. Усе ж варто одразу зазначити, що це був реал1зм перехвдного етапу з посиленим суб'ектив1змом, зануренням у внутршнш св1т людини, з'ясуванням II особливосп й неповторност!, тобто певним тяжшням до неоромантичних обрив. Тому назване В. Мельником «старим» реалютичне письмо
Михайличенка здаеться не дуже вдалим. Доцшьшше було б говорити про неореатзм, до якого Л. В. Рева, спираючись на пращ попередниюв, подае такий синош\пчний ряд: сощально-психолопчний, романтичний, ¿мпресюнютичний, л1рико-психолопчний реашзм [9, с. 275].
Так, у но вел 1 «Як Храня сумувала» постае постшно замр1яна 1 замислена альська д1вчина, чия «споглядальшсть» стае постшним приводом для материнського хвилювання: «А Храня на городг, зам1сть того, щоб аби що робити, опустить сапачку, обтретъея об стоебур груш1 та „ловить гае", - як еислоеилася матуся» [5, с. 235]. Автор розгортае конфлшт \пж бажанням д1вчини знайти свое мюце у евт та моделлю поведшки, нав язано!' патр1архальним суспшьством \ прагненням матер1 влаштувати дочщ життя «як у людей», \пж бажанням Храш вирватися з нужденного життя 1 почуттям доч1рнього обов'язку. У Храш немае на \iCTi видшятися, бути особливою, не схожою на ¡нших. вона просто прагне бути собою, бути щасливою.
Для твору характерне неоромантичне шукання героем ¡дсалу: «Велит карг очг диеилися кудисъ е простортъ, / ш ееижалися казкое1 краееиди. Торохкоттня ложок заглушуеалося дивною незнаною музикою... » [5, с. 232]. Проте д1вчина не вырвана вщ реальносп, не божевшьна. Вона не шукае неземного ¡дсалу. а намагаеться в1днайти його в дшсностк у спробах реал1зувати себе в р1зних видах д1яльносп. Не може зрозум1ти повед1нки дочки мат1р: «Помялась на яюсъ курси, бурей, турси... » [5, с. 232]. Але бо!ться мати не розлуки з дочкою, а нового, бо для не! те, що не прийняте загалом, - вороже, тому заслуговуе на дошкульш звинувачення (поява дефюа в д1еслов1 «пов1ялась» не випадкова). Про в1дсутшсть страху перед розлукою говорить легке сприйняття неспод1ваного р1шення Храш шти в монастир. I це зовам не евщчить про набожшеть матср1. навпаки, в II словах вщчутна профаншеть: «Покладемо у монастирсъку скарбницю дв1ст1 карбоеанще, то на поелушницях тчого не робитимеш, одв1дуватимеш акуратно есеношт й утрет... » [5, с. 234].
Особливють Храш автор шдкреслюе не тшьки описуючи дивш для сшьсько! д1вчини вподобання \ незвичну повед1нку, але й використовуючи поетичш характеристики на зразок: «з1р Храт стрим1в за сонцем / згасае разом з його промтням» [5, с. 233]. Автор не подае розлогого портрета геро!ш, використовуючи лише деталь, але довол1 показну - «велша кар1 оч1». На думку Ю. Кузнецова, докладний опис зовшшност1 зближуе тв1р з реал1стичною традищею, натом1сть модершети «вид1ляють в портрет! одну-дв1 детал1... \ через них намагаються „схопити" характер» [3, с. 133].
На перший погляд видаеться незрозумшим наречения ще! особливо! геро!ш таким «слльським» ¡мям. Однак у цьому твор1 виб1р ¿меш характеризуе не так д1вчину, як II мат1р, що це \ м я обрала. Зауважимо, що мати у твор1 ¡\iCHi не мае - це звичайна, типова жшка. У той же час вагомим е виб1р форми слова «матуся», використовувано! автором протягом усього твору, нав1ть при показ1 матер1 не з найкращого боку. Тут, з одного боку, проглядаеться доч1рня позищя, яка попри нерозумшня, образи любить мат ¡р. а з шшого - авторська характеристика жшки, що в бажанш «як у людей» думала все ж бшыпе про благополуччя дочки. Мат1р
шкодувала Храню йнав1ть у якусь мить почала розумгги доччин стан, однак у свош npocTOTi бачила лише «npocTi» шляхи, що не в'язалися з очшуваннями д1вчини.
На своерщному шляху «до себе» Храня вщчувае самотшсть, i письменник актуатзуе символютсысий мотив усеохопного суму: «... сперечалася Храня, i в ÏÏ голоа чулися заховам зл1 слъози й невисловлет жал1 за щастям, змарноват dm i сум невимовний» [5, с. 232], «Сумуеала Храня, ой, сумуеала за життям» [5, с. 236]. У TBopi вщчуваеться постшна боротьба \пж емощею (ршення ппи в монастир, щоб догодити Marepi) i розумом {«ршуче вгдмовлення eid ceoeï ж волг» стати черницею, усвщомлення того, що i навчання на курсах - не природна потреба). Але врешп ratio перемагае. Д1вчина перестае вщсторонюватися вщ реалш життя i cbîй шлях спрямовуе на служшня людям, роздшення з ними нещастя, хоча й тут письменник використовуе характеристики з емоцшнсл сфери: «Храня знаходила себе i ceiù ceimoeuù сум. Той сум, яким Храня сумуеала ратше - безпорадно тануе мое туман, йому йшов - ктецъ» [5, с. 237].
Тож, бачимо, що опис буденного життя пройнятий неоромантичним духом, а в головнш repoÏHi вщчутш тенденцн зображення неоромантичного героя.
Твори Гната Михайличенка «Тайгою» й «Навесш» cboïm я-письмом, манерою передач! настроевого пейзажу, використанням промовистих деталей, зокрема кольорових, тощо зближуються з 1мпресюшстичними Михайличенковими творами. Однак вщр1зняе ïx звернення до достов1рност1 зображення, до проблем сучасшл авторов! Укра1ни i прагнення бути активним учасником важливих под1й.
У нарисл «Тайгою» ця достов1ршсть досягаеться описами природи, а також натуралютичною картиною пощання гнилого м'яса та наслщюв в1д цього, аж до примирения з неминучою смертю: «Ми подивились один на одного i зрозумши все. То буе наш ктецъ» [6, с. 93]. У TBopi знайшло воображения характерне Михайличенкове осягнення дшсносп, коли те саме явище викликае протилежш смоluï. «Мене жахае тайга», - цими словами письменник обрамлюе TBip. Але в той же час одна з його частин починаеться словами з протилежним забарвленням: «Як гарно рипитъ стг nid ногами!» [6, с. 92]. Так само захоплення тишею, що передаеться навпъ граф1чним видшенням («Яка ти-ша!»), змшюеться згадкою про тишу тюремну. Сама тайга окреслюеться наратором як вшьна тюрма. Це оксиморонне словосполучення об'еднуе в co6i й пояснюе змшу настро1в персонажа (обмежена воля, хоча не обмежуе прагнення, проте обмежуе можливосп). Р. Мовчан цю дуал1стичну художню св1дом1сть пояснюе самою епохою створення твору, яка «породжувала протилежш потрясения духовн1 - bhcokî „рожево-блакитш" над^'. фанатичне в1дчуття в1ри в перемогу добра i справедливое^ та фатальне в1дчуття трапзму, розпачу» [7, с. 220].
Реалютична деталь нарису - зал1зниця в Украшу, що лежить за тайгою, -набувае в контекст1 твору символ1чного значения. Це шлях, який треба подолати, щоб досягти Boni не тшьки зовшшньел, але й внутр1шньо1: «Через тайгу лежитъ мт непробитий шлях до життя. За тайгою - зaлiзнuця, що веде туди, де життя б'е ключем, що веде на Украшу» [6, с. 93].
Я-письмо цього твору мае певш особливосп. Попри cboï шдивщуальш прагнення Я стремить злитися з Ми, з побратимами, борцями, приеднатися до
боротьби. Певним чином вчуваеться Ми 1 в шющ «Навесш». Хоча у твор1 почування Я е центром опов1дк усвщомлення ним особистого щастя, повноти життя, сирийняття ¿з захопленням змш у природ! е своерщною проекщею на загальне, на украшсысе вщродження.
Тв1р «Навесш» ¡дс врозр1з ¡з частими звинуваченнями Михайличенка в песимютичному сприйнятп життя, плаксивосп. Хоча похмура дшсшсть ироглядаеться 1 в ньому. Так, картина захоплення красою блакитного весняного неба й аеропланом, що «на свгжому, блакитному небосхил1, немое прогулюючисъ / теж милуючисъ весною, гурчав, кружляючи» [5, с. 164], змшюеться неприродною картиною безкшечних повозок ¡з солдатами. I хоча солдата так само насолоджувалися весняним сонцем, згадуючи рщш дом1вки, з 1х появою з'являються \ перил тривожш нотки. А далыш начебто обнадшлив1 слова Михайличенка: «То тчого, що десъ там недалеку бухаютъ гармати чи рушнищ, -ткому це не потргбне, то так, нащосъ» [5, с. 164], - наводять на думку, що побачити рщш степи багатьом ¡з цих солдат! в не доведеться.
Дал1 автор передае розчарування в револющйному русл, що будувався не на нацюнальнш основк «3 того руху вийшла зам1сть прекрасног д1вчини, - стгоеа баба (що напухла, як котилася з гори), яка зараз богтъся сонця, щоб не розтанути» [5, с. 164]. (Хоча тут \ вдеться про танення сшгу, варто згадати, що сшг в уах Михайличенкових творах асощюеться и смертю.)
Найбшыпого напруження автор досягае використанням декшькох ряд ¡в односкладних речень. У першому ряд1 («Село, лани, поды, запашка, заав, м1сто» [5, с. 165]) постае в1чне протистояння доби - село 1 мюто, що стоять на протилежних боках речения. (У першому виданш в газет1 «Боротьба», передрукованому п1зшше в «Кш'всыа старовин1», слова були вид1леш в окрем1 речения через крапки, що надавало бшыпо! експресивност1 [6, с. 95].) Однак дал1 це протистояння зшмаеться через сп1льне лихо: «Лайка. Мало. Непорозумтня. БШка. Брак зб1жжя. Голоднеча. Нема х:пба /// в се:и. т в лист/ до нового урожаю» [5, с. 165]. Начебто \пшмум ел ¡в. а глибина трагедп виразна. Автор шдкреслюе II також метафоричним образом \ вид1лснням «головного» слова великою л1тсрою: «Як одвгчне прокляття люднocmi, повисла над нами чорна рука Голоду, як Дамокл1в меч загрожуватиме нас роздушити» [5, с. 165].
У творах Г. Михайличенка основну емощю твору часто шдкреслюють рефрени. Так, у шющ «Навесш» саме повторювана фраза «Съогодт обов'язково гаду в парк над Днтром» перетягуе на себе настроевють твору. У парку розкв1тае життя, так само розкв1тае над1я. Я-герой твору «Навесш» ставить соб1 начебто риторичне питания: «Природа впливае на людей. У природ/ съогодт почалосъ в1дродження, чи починаетъея воно взагал1 на УкраЫ?» [5, с. 165]. Однак вш не мае щодо цього сумшв!в: «Съогодт я повгрив новий стиль лгчби часу... » Письменник спод1васться на краще майбутне, не даремно ж у назву твору виню пору надн та розквт .
Повязан1сть творчост1 Г. Михайличенка з рсалпмом л1тсратурознавц1 визначають, зокрема, з огляду на твори «На р1чщ Мсрсжсн1й» { «Забив», що поеднан! м1ж собою сюжетом та епшьним героем Таласиком. Свого часу В. Гадзшський до вол 1 низько оцшив 1х художню варт1сть. зазначивши, що ними
письменник не сказав шчого нового [1]. I. Приходько вважае, що це «цшком реалютичш твори без жодно! умовност1 й символ!ки. твори фабульш, ¡з „зав'язками-розв'язками"» [8, с. 96]. Це твердження бшыпою м1рою стосуеться першого з твор1в. Хоча певна модершзащя письма помтга й у ньому, наприклад, у психолопзацп викладу. Р1зними художшми засобами автор вказуе на шфантильшсть персонажа: його ¿м'я подае в зменшено-пестливш форм1 (додаючи ще й гаркавосп), надшяе «нечолов1чою» портретною характеристикою - кругловидим обличчям з великими очима та ще одшею непривабливою - рщенькою чорною борщкою, яку герой любив пощипувати. Дитячють вгадуеться 1 в поведшщ Таласика: «Вт безпорадно блимав очима / не бачив шмцгв» [5, с. 257]. Маленька людина - кожним рядком дае нам зрозум1ти автор, 1 це стосуеться зовам не вису. Але так лише на початку твору «На р1чщ Мереженш». Протягом розгортання дп Таласик зростае, вивищуеться над ¡ншими персонажами, сповнений вщчуття власного достошства: «Що робити? Икати? Перед тмцями? Ш е якому раз1» [5, с. 258]. Хоч I не втрачае дитинностк «Таласик образиеся. Вагаеся: чи куснути за руку цього сухого тмця, чи м?» [5, с. 258].
Початок твору позбавлений дп. Ключовим словом до вступного ешзоду е д1еслово «чекати», яке визначае статичшсть зображуваного. Герой, хоч \ шдбадьорюе себе, однак псрсдовам в1дчувае розгублен1сть, яку найб1льш виразно автор пере дае речениям з низкою сл1в ¡з заперечувальною часткою «ш»: «Таласик шде, ткого, шчого не бачив. /- Куди стртяти? Де тмщ?» [5, с. 257].
Настроевють твору задае виписаний у темних барвах пейзаж у вступному сгпзодк що доповнюе в1дчуття холоду \ вогкостк якл сповнюють Таласика.
Загалом же для твору характерне реалютичне зображення з морал1заторською юнщвкою, неприхованими, як зазвичай у Михаил ичснков1й новелютищ, висновками: простий солдат зневажае командир!в. яю т1кають з поля бою, \ став би ще бшыпе зневажати, якби дпнався. що вони ще й одержали медал1. Пом1тна реал1стична традищя ¡мснування цих негативних геро!в промовистими ¿менами -Чаплш 1 Заривайко.
У л1тературознавчих працях низка твор1в Г. Михайличенка (по-рпному у р1зних досл1дниюв) зараховуеться до реал1стичних. Не заперечуючи повшстю впливу рсалпму на творч1сть письменника, зазначаемо, що це був реал1зм перех1дного етапу, адже об'ективна картина свт у творах Михайличенка, що мають, на перший погляд, реал1стичне шдгрунтя, подаеться через ¿ндив1дуал1зоване сприйняття головного героя, що можемо спостер1гати, наприклад, у новелах «Тайгою» 1 «Навесш», «На р1чщ Мережешй»; поглиблюеться психолопчшсть твор1в, псйзажл позначеш ¿мпрес1ошстською настроевютю, а низка деталей сягае символ1чних обрй'в. У но вел 1 ж «Як Храня сумувала» на буденному тл1 зображено д1вчину, що прагне вирватися и звичного оточення, протисто!ть йому, тобто вельми скидаеться на неоромантичного героя.
Список лггератури
1. Гадзшський В. Гнат Михайличенко (життя [ творчють) / Володимир Гадзшський // Михайличенко Г. Художн1 твори / Гнат Михайличенко. - Одеса : Державне видавництво Украши, 1929. - Т. 1. - С. 19-84.
2. ДоленГо М. 1мпресюшстичний л1ризм у сучаснш украшськш npo3i (лггературш взаемовщношення, начерк третш) / М. ДоленГо // Червоний шлях. - 1924. -№ 1. - С. 167-173.
3. Кузнецов Ю. Б. 1мпресюшзм в украшськш проз1 кшця XIX - початку XX ст.: проблеми естетики i поетики / Ю. Б. Кузнецов. - К. : Зод1ак-ЕКО, 1995. - 304 с.
4. Мельник В. Гнат Михайличенко / Володимир Мельник // 1стор1я украшсько! лггератури XX столггтя : у 2 кн. / за ред. В. Г. Донника. - К. : Либ1дь, 1998. - Кн. 1: Перша половина XX ст. - С. 175-177.
5. Михайличенко Г. Художш твори / Гнат Михайличенко. - Одеса : Державне видавництво Украши, 1929.-Т. 1.-279 с.
6. Михайличенко Г. Тайгою. Навесш: нариси / Гнат Михайличенко // Кшвська старовина. - 2000. -№4. -С. 91-95.
7. Мовчан Р. Украшський модершзм 1920-х: портрет в юторичному iHTep'epi: [монография] / Paica Мовчан. - К. : Стилос, 2008. - 544 с.
8. Приходько I. Гнат Михайличенко / 1нна Приходько // Письменники радянсько! Украши: 20-30 роки : [зб1рник / упоряд. С. А. Крижашвський]. - К. : Радянський письменник, 1989. - С. 80-100.
9. Рева JI. В. Елементи неореатстично! поетики в малш проз1 Валер1яна Шдмогильного / JI. В. Рева // Учет записки Тавршського нацюнального ушверситету ¿меш В. I. Вернадського. - 2010. - Т. 23 (62), №1,-С. 275-280.
10. Яремкович М. А. Проза Гната Михайличенка (особливосп проблематики та поетики): дис. ... канд. фшол. наук : 10.01.01 / Мар1я Андрпвна Яремкович. - 1вано-Франювськ, 2004. - 196 с.
Гладкая И. С. Особенности реалистического письма Игнатия Михайличенко / И. С. Гладкая // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 102-108.
В статье обозначены черты реалистического письма в малой прозе Игнатия Михайличенко. Указано, что реализм Михайличенко - это реализм переходного периода с углубленным субъективизмом, психологизмом, отмеченный импрессионистскими мазками и символичными деталями. Анализируются произведения «Як Храня сумувала», «На р1чщ Мереженш», которые обычно не привлекали внимания исследователей как слишком традиционные, а также «Тайгою» и «Навесш». Ключевые слова: реализм, реалистический, неоромантичний, настроевють, психологизм.
Hladka I. S. Peculiarities of Realistic Writing of Hnat Mychaylychenko / I. S. Hlailka // Scientific Notes of Tavrida National V. I Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. -V. 27(66), № 4. - P. 102-108.
Works of Hnat Mychaylychenko are traditionally subdivided into two groups: realistic and modernistic ones. Nevertheless, these two groups are not equally being studied. Since the first Mychaylychenko's publishing attempts up to nowadays literary critics have been interested most in the writer's experiments, and the works, classified as realistic ones, have not been considered to be worth separate analysis. The current article defines features of realistic writing in short prose by Hnat Mychaylychenko. The works "As Khranya Got Bored" and "On the Merezhena River," which ordinary haven't had any attraction to researchers being too traditional, have been analyzed alongside with the works "Through Taiga" and "In Spring". The realistic description of everyday life in the novella "As Khranya Got Bored" is saturated with neoromantic spirit, and one can feel tendencies of neoromantic character imaging in the main female character of the work. The works "Through Taiga" and "In Spring" with their personalized "I-writing" style, with impressive representation manner of landscape and color details description, have much in common with impressionistic works by Hnat Mychaylychenko. Although directionality and authenticity of imaging, depicting of problems of reality, contemporary to the author, and character's striving to be an active partaker of important social events, make them different.
The short story "On the Merezhena River" is peculiar with its realistic description with moralized final, clearly stated conclusions, which is not typical for the writer: an ordinary soldier denounces commanders for their cowardice. Hnat Mychaylychenko's realism is the realism of transient period with deepened subjectivism, psychologism, marked with impressionistic touch and symbolic details. Keywords: realism, realistic, neoromanticism, psychologism
Стаття надШшла до редащи 29 жовтня 2014 року
