ІМПОРТОЗАМіЩЕННЯ ТА ДИВЕРСИФіКАЦіЯ ЕКСПОРТУ ПіДПРИєМСТВА НА ШЛЯХУ ДО іННОВАЦіЙНОГО РОЗВИТКУ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК 005:338.45:658.8

Б01: 10.15587/2313-8416.2018.143473

1МПОРТОЗАМ1ЩЕННЯ ТА ДИВЕРСИФ1КАЦ1Я ЕКСПОРТУ П1ДПРИ6МСТВА НА ШЛЯХУ ДО ШНОВАЦШНОГО РОЗВИТКУ

© Т. В. Ващенко

Низький ргвень менеджменту щодо процесгв стратеггчного управлгння вгтчизняних пгдприемств потребують прийняття тновацшних стратеггчних крокгв швидкого та ефективного 1х розвитку. З одного боку формування стратеги ¡мпортозамгщення, а саме переоргентацгя виробництва на власнг сили, забезпечення процесу модертзаци виробничих потужностей та створення конкурентоспро-можного продукту для задоволення потреб споживачгв та з тшого - диверсифжацгя експорту, що е заходами антикризового менеджменту та новгттм напрямом стабтьного економгчного розвитку вгтчизняних пгдприемств

Ключовi слова: ¡мпортозамгщення, диверсифгкацгя експорту, тновацИ, антикризовий менеджмент, стратеггчний розвиток, потенцгал тдприемства

1. Вступ

На сучасному етат iндустрiалiзацii промисло-восп б№шють шдприемств Украши постали перед проблемою неефективного використання засобiв виробництва продукци, що залишилися ще з чаав пла-новоi економши.

Бiльшiсть промислових падприемств не мають чiтких стратепчних завдань. Для них характерне ш-туiтивне прийняття рiшень та планування системи збуту i, як наслвдок, занепад головних вiтчизняних пiдприeмств.

Саме такий стан галузi в цшому обумовлюе необхiднiсть формування новiтнiх пiдходiв до реаль зацii стратегiчних завдань шдприемств.

Стратепчне управляння вiдiграе виршальну роль у дiяльностi пiдприемства, а саме:

- в умовах загострення конкурентно1' боротьби стратегiчна орiентацiя даяльносп пiдприемства е одним з виршальних факторiв виживання та процвь тання;

- стратегiчне планування (як функ^ стратеп-чного управлiння) дозволяе адекватним чином вщре-агувати на фактори невизначеностi i ризику, властивi зовнiшньому середовищу.

Для того, щоб органiзацiя найкращим чином реагувала на вплив зовшшнього середовища, и система управлшня мае бути побудована на обгрунтова-них принципах [1].

2. Л^ературний огляд

Вченими визначено базовi стратегiчнi напрями розвитку тдприемства. Широко ввдомими е стратеги, яш залежать вiд мiсця, що займае пiдприемство на ринку (цiнове лвдерство, продуктове лiдерство та ль

дерство в шш) та стратегii, сформульоваш на основi матрицi «товар-ринок», залежно вiд ступеня новизни ринку i товару (проникнення на ринок, розвитку продукци, розвитку ринку та диверсифжаци) [2, 3].

Над проблемами антикризового менеджменту тдприемства, розробленням ефективних страте-гш 1'х розвитку працювало багато науковцiв. Було дослщжено питання ефективного поеднання стратеги та тактики маркетингу [4]. Розглядалися питання впливу iмпортозамiщуючого зростання на змшу мiжнародних умов торгiвлi [5]; промислове iмпортозамiщення проголошувалося в якостi однiеi з цшей економiчного розвитку в теоретичних моделях [6]. Значно1' уваги надшено проблемi управ-лiння iнновацiйним розвитком шдприемств у тран-зитивнiй економщ та маркетинговим аспектам управлiння шновацшним розвитком [7]. Деякi правд присвяченi формуванню iнтеграцiйноi стратегii тдприемства на засадах iмпортозамiщення [8]. З точки зору зовнiшньо-економiчноi дiяльностi проведено оцшку динамiки вектор-структури експорту продукци машинобудування вiтчизняними шдпри-емствами [9]. £ певш наробки щодо перспектив розвитку шдприемств саме в умовах кризи [10] та розроблено заходи щодо формування шновацшно-сприятливого середовища на пiдприемствi [11]. 1х праш широко висвгглюють питання стратепчного розвитку промислових пiдприемств, проте умови сьогодення вимагають удосконалення класичних пiдходiв вiдповiдно до сучасних бiзнес-процесiв.

3. Мета та задачi дослщження

Мета дослiдження - виокремити перспективш iнновацiйнi шляхи стратегiчного розвитку вичизня-

них пвдприемств в умовах евроштеграцп та високо! конкурентно! боротьби.

Для досягнення мети були поставлен наступш

задачi:

1. Дослвдити теоретичнi та практичш напра-цювання, що стосуються стратеги розвитку тдпри-емства.

2. Виокремити варiанти реалiзацil стратеги iм-портозамiщення промислового пiдприемства.

3. Запропонувати найбiльш реальний для Украши вектор експортоорiентованого розвитку вiт-чизняного виробництва.

4. Визначити умови ефективного впроваджен-ня диверсифшацп експорту.

4. Актуалiзацiя iмпортозамiщення та дивер-сифшацп експорту в^чизняних шдприемств

Виробничi потужностi сучасних машинобудь вних шдприемств використовуються не повно з причини обмеженосп збуту основно! продукцп. Цей фактор впливае на витрати виробництва та цшу остан-ньо!. У таких умовах тдприемствам машинобудiвноl галузi необхвдно знаходити новi вигiднi напрями для диверсифшацп свое! дiяльностi.

У статтi розглянуто сектор В2В, де тдприемс-тво при виготовленш промислового продукту залеж-не ввд багатьох чинникiв, особливо вщ постачальни-к1в сировини та комплектуючих. Щдприемства з не-повним виробничим циклом знаходяться в зош зале-жностi ввд iнших промислових пiдприемств, тому прийняття рiшення стосовно впровадження новiтнiх стратегiй iнновацiйного розвитку мае бути обгрунто-ваним та фундаментальним, враховувати ризики та сценарп розвитку подш з урахуванням всiх мшро- та макрочинник1в.

Щдприемства, що прагнуть стабiльного шно-вацiйного розвитку без впливу зовшшшх обмежень мають збалансувати у сво1й дiяльностi фактори впли-ву на створення конкурентоспроможного товару, а саме: виробничо-технiчна база, сучасш технологи, кадри, взаемозв'язок мiж пвдприемствами галузi в рамках внутрiшнього ринку.

Одним з альтернативних напрямiв реалiзацil потенцiалу промислових пiдприемств е варiант впровадження iмпортозамiщення саме у виробничш сферi шляхом витiснення iмпортних комплектуючих зi складу готово1 продукцп. Процес управлшня товар-ною политикою промислового пiдприемства потребуе глибокого аналiзу юнуючо! ситуаци для прийняття ршення про будь-якi змiни в процес управлiння асо-ртиментним рядом та послугами суб'екта господарю-вання. Особливо це е актуальним на рiвнi стратегiч-ного планування.

Стратегiя iмпортозамiщення грунтуеться на тенденцiях науково-технiчного прогресу, реалiзацiя

яко! дозволить зробити iстотний внесок у розвиток промислового сектору та послужити тдгрунтям ви-ходу з занепаду галузi машинобудування. Формуван-ня i реалiзацiя стратегil iмпортозамiщення е запору-кою пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизня-них пвдприемств. Тому дане питання набувае з кож-ним днем все б№шо! актуальностi.

Нестiйкi зовнiшнi умови, що пов'язаш з неста-бшьною полiтичною та економiчною ситуацiею в крш'ш, низькою платоспроможнiстю замовник1в продукцп, значним податковим навантаженням, залежню-тю вiтчизняного виробника в1д iмпортних поставок та коливань валютних курав тощо, у яких п1дприемство здшснюе свою господарську дiяльнiсть, е передумо-вою вибору стратегil iмпортозамiщення як шструмен-ту захисту та тдвищення його конкурентоспроможно-ст1 на внутршньому й зовнiшньому ринках. Автором видшено напрями реалiзацil стратегil iмпортозамiщен-ня, як1 рекомендовано застосовувати у випадку, коли п1дприемство розглядае iмпортозамiщення як страте-гiчний вектор розвитку (рис. 1) [12].

Зайняття стiйких позицш на внутрiшньому ринку, ефективна система управлшня розвитком тдп-риемства, модернiзацiя виробничих потужностей, розвиток замкнених виробничих циклiв, зниження за-лежностi в1д валютних коливань та бюрократичного навантаження з боку держави в процеа здiйснення свое! дiяльностi е визначальними факторами форму-вання та реалiзацil стратегil iмпортозамiщення на промисловому пiдприемствi.

Першопричиною вибору напряму розвитку пiдприемства, пiдвищення його конкурентоспро-можностi з метою максимiзацil прибутку шдпри-емства е вплив зовшшнього середовища на галузь та суб'ект господарювання. Зовшшня система мо-тивацп передбачае пiдтримку з боку держави, що виражаеться в системi податкових стимулiв, наяв-ностi цiльових програм, шльговому наданнi креди-тiв, тощо для розвитку бiзнесу на засадах iмпорто-замiщення з метою оптимiзацil зовнiшньоторгове-льного балансу, захисту внутршнього ринку та вi-тчизняного виробника, розвитку експортного по-тенцiалу промисловосл.

Класичнi моделi стратегiчного планування у жорстких умовах конкуренцil та при мшливосп зов-нiшнього середовища не дають векторiв для п1дпри-емства, рухаючись за якими воно зможе досягти не-обхiдних результатiв. Тому, важливим стало доопра-цювання базових стратегш з урахуванням сучасних процеав.

Новiтнi пiдходи до процесу виробництва кон-курентоспроможно! продукцil дозволять промисло-вим п1дприемства адаптуватися до мшливих умов макросередовища та, в перспектив^ вийти на м1жна-роднi ринки збуту.

№

S

S

<и

э

я

«

т «

О са

Н н

& U

о С S и

? S

О

с

14

н 1=

« & о 1_

I- п

о Ей

•д О

a ч

« о

-

is S

« о

<и о

& с

s

№

&

с

«

К

Рис. 1. Напрями реалiзацii стратеги iMnopTO3aM^eHHa промислового пiдприeмства

В першу чергу диверсифiкацiя дiяльностi промислового тдприемства дае можливiсть у формуван-нi замкнутого циклу виробництва та тдвищення конкурентоспроможностi продукцii та комплектую-чих, що випускаеться пвдприемством, через здатшсть до варiацii, контролю якосп та собiвартостi. Така стратегiя е взаемопов'язуючою, тобто дозволяе зни-зити щну продукцii та збiльшити прибутки.

Для розвитку вiтчизняноi економiки застосу-вання стратегiй диверсифiкацii пiдприемствами ма-шинобудiвноi галузi мае велике значення. Новiтнi стратеги диверсифшаци виробництва е шструментом руху каuiталу мiж галузями в рамках однiеi держави, забезпечення iмпортозамiщення, створення умов де-монополiзацii економiчних процесiв, створення но-вих робочих мюць, розвитку самого виробництва та оптимiзацн галузей промислового значення, створення замкнутих циклiв виробництва в рамках вичизня-но! економiки, зниження ризикiв економiчного та политичного дисбалансу у свiтi, залучення iнвестицiй, необхiдних для створення промислових груп та тех-нологiчних комплекав. Головними етапами процесу стратегiчного управлшня е:

- визначення бiзнесу та мюн органiзацii;

- розроблення довгостроково1' i короткостро-ково! мети;

- розроблення стратеги;

- реалiзацiя стратеги;

- ощнювання та контроль виконання стратеги, коригування попереднiх етаuiв.

1ншим альтернативним напрямом реалiзацii потенцiалу промислових шдприемств е диверсифша-цiя експорту. З проблемою подолання залежностi вщ сировинного експорту стикаються багато краш з рiз-ним рiвнем економiчного розвитку. Яскравий прик-

лад - це Венесуела. До 2014 г. основним джерелом надходження грошових кошпв у економiку кран були iсторично високi цiни на нафту i, вiдповiдно, ви-сокi доходи, яш отримувала крана вiд и продажу. При цьому уряд не проводив полгтики диверсифiкацii експорту, не направляв доходи, отримаш вiд продажу нафти, на розвиток обробно1' промисловосп. У щд-сумку крана, у яко! 96 % експорту складае нафта, стикаеться з величезними проблемами в перюд стрь мкого зниження цш на нафту на свгтовому ринку. Бюджетний дефiцит склав 20 % ВВП [13]. Доступ до зовшшшх джерел фiнансування був обмежений, i державний борг став зростати. Приватний сектор по-внiстю припинив свою iнвестицiйну дiяльнiсть, спо-живання з боку приватного сектору рiзко скоротило-ся. На сьогоднiшнiй день, Венесуела повшстю випала з системи мiжнародних економiчних вiдносин.

Сировинна експортна орiентацiя обмене крашу у розвитку в шших галузях та концентруе ресурси на добувному секторг Макроекономiчна нестабшь-нiсть негативно впливае на швестицшний iмiдж кра-ни та шльшсть реалiзованих iнвестицiйних проекпв з iноземними iнвесторами. У зв'язку з цим розширення експортного кошику сприяе зниженню коливань цiн за рахунок рiзноманiтних шляхiв отримання експорт-но! виручки.

Так само до теоретично1' основи проблеми ди-версифшаци експорту можна вiднести ендогенну модель зростання, запропоновано1' японським економю-том Кiмiнорi Мацуяма. Ця модель робить акцент на позитивний вплив ефекту «навчання в процесi виробництва» на етапах створення продукту з високою до-даною варпстю. Саме в обробнiй промисловостi спо-стерiгаеться перетiкання знань та технологш, що !х слiд адаптувати за потребами самих рiзних галузей.

Також модель описуе рiзнi шляхи, яш проходить економiка в процес розвитку експортно! дивер-сифшаци. Спочатку, як правило, розвиваються легка промисловють, сiльське господарство та добувний сектор. На певнш стадii свого розвитку кра!на почи-нае перенаправляти отриманi доходи ввд продажу си-ровини на зовнiшньому ринку та залучеш швестицп в машинобудування, автомобшьну та електронну промисловiсть, комп'ютернi технологи [14].

Яскравим прикладом тако! трансформаци е Малайзия. Основу диверсифiкацii Малайзи становила промисловiсть, що фiнансуеться за рахунок доходiв ввд продажу сировини. Важливо вiдзначити, що да-ний процес став стрiмко розвиватися не на хвил зниження свiтових щн на сировину, а на шдстаи дов-гостроково! стратегii розвитку економiки кра!ни по-чинаючи з 1957 року, одразу пiсля отримання неза-лежностi вiд Англii. Участь шоземних iнвестицiй в Малайзii спочатку сприяли розвитку альського гос-подарства, а попм перенаправлялись в обробну промисловють i в сферу високих технологiй.

Говорячи про диверсифiкацiю, варто тдкрес-лити, що досить часто мова йде не тшьки про розши-рення експортних товарних статей, але i про дивер-сифжащю географiчних напрямкiв. Наприклад, у ек-спортi Швейцарii доля £С знизилася з 61,0 % у 2008 рощ до 56,9 % в 2011 рощ [3]. Це виникло тд впливом полгтики переорiентацii та диверсифшащ! експорту в бiк азiатських ринк1в, а також ринк1в кра-!н ближнього Сходу.

5. Результата дослвдження та обговорення

На сьогодшшнш день розробляються рiзнi державнi програми, спрямованi на розвиток обробно! промисловосп, залучення знань i технологiй, полш-шення конкурентоспроможностi вiтчизняного виробництва. Диверсифжащя експорту - дуже тривалий i складний процес, який вимагае проведения кардина-льних реформ. Спочатку необхвдно вирiшити про-блеми недофшансування галузей обробно! промис-ловостi, вщсутносп або незначного обсягу iнвестицiй в людський капiтал. Одним з важливих компонент процесу диверсифiкацi! е розвиток високотехнолоп-чного виробництва, починаючи з iмпорту кашталое-мно! продукцi! та переходу до поступового замщен-ня !! на укра!нськ1 аналоги, яш не поступаються за якiстю шоземним оригiналам. Мова йде на про про-

текцюшзм з боку держави, а про створення сприят-ливих умов для розвитку експортного потенщалу ш-дприемств малого та середнього бiзнесу, на стиму-лювання швестицшно! дiяльностi не тiльки з боку шоземних iнвесторiв, але i з боку нацюнальних.

Можна говорити про те, що диверсифжац1я експорту - це не антикризовi програми, а новий курс економiчного розвитку кра!ни, вiд якого вiдхилятися вже не можна. Важливо враховувати перспективи розвитку не лише пвдприемств, що мають власш вироб-ничi потужносп. Не варто оминати увагою високоте-хнологiчнi товари та послуги. На сьогодш спостерi-гаеться зростання ринку IT. Експортний потенщал IT-рiшень та цифрових технологш досить високий. Однак, цей ринок може стримувати висош транзак-цiйнi витрати, пов'язанi з виходом на заруб1жш ринки, а також вщсутшсть компетенцiй у керiвникiв компанiй щодо продажiв у сегменп B2G. Але цi пи-тання буде детально дослiджено у наступних публi-кацiях.

6. Висновки

Необхiдно вiдзначити, що у диверсифшацп експорту iснуе багатий зарубiжний досв1д, що вiдобра-жае втшення теорй в практику, як це дослщжено в статтi. Але все це принесе певнi результатiв, якщо:

1. Буде вирiшено проблему дисбалансу розпо-дiлу фiнансових ресурсiв м1ж секторами економiки.

2. Всi змши i програми повиннi бути сформу-льованi в рамках едино! концепцп розвитку, в тому числi стшкого економiчного та соцiального розвитку.

3. Буде реалiзовано стратегiю iмпортозамi-щення на промислових пвдприемствах, що дасть по-штовх для м1жгалузевого обм^ всерединi кра!ни, залучення коштiв у розвиток виробництв та модернi-заци технологiй тощо.

4. Вже тсля змiцнення позицiй вiтчизняних п1дприемств необхвдно застосовувати експортоорiен-товнi стратегй' дiяльностi, а саме диверсифiкацiю експорту - що найбшьш реальним напрямом розвитку.

Фiнансування

Робота виконана за рахунок бюджетних кош-тiв МОН Укра!ни, наданих на виконання науково-дослiдно! теми «Механiзм управлiння знаннями в си-стемi iнновацiйного розвитку господарюючих суб'ек-тiв», (№ ДР 0117U002255).

Лiтература

1. Пересадько Г. О. Управлшня стратепями диверсифгкац^ промислових шдприемств: дис. канд. екон. наук. Су-ми: СумДУ, 2008. 254 с.

2. Портер М. Конкурентное преимущество: как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость. Москва: Альпина Бизнес Букс, 2005. 715 с.

3. Ансофф И. Стратегическое управление. Москва: Экономика, 1989. 520 с.

4. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок. Стратегический и операционный маркетинг. Санкт-Петербург: Питер, 2007. 800 с.

5. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей / ред. Иванова О. В. Москва: Прогресс, 1992. 514 с.

6. Chenery H., Straut A. Foreign Assistance and Economic Development // American Economic Review. 1966. Vol. 56. P. 679-733.

7. Маркетинговi аспекти управлшня шновацшним розвитком: монографiя / ред. 1лляшенко С. М. Суми: ТОВ «Дру-карський дiм «Патрус», 2014. 480 с.

8. Мазараю А. А., Босовська М. В. Теоретичш та методолопчш засади формування штеграцшно! стратегй шдприемств // Бiзнес шформ. 2013. № 7. С. 299-308.

9. Михайлова Л. I., Слабоспицька О. Ю. Оцшка динaмiки вектор-структури експорту продукци машинобудування вь тчизняними тдприемствами // Маркетинг i менеджмент шновацш. 2011. № 2. С. 164-172.

10. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. Москва: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. 892 с.

11. Шипулша Ю. С. Оргaнiзaцiйно-економiчнi передумови формування iнновaцiйно-сприятливого середовища на т-дприемстт // Маркетинг i менеджмент шновацш. 2013. № 3. С. 100-113. URL: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/ mmi2013_3_100_113.pdf

12. Ващенко Т. В. Оргашзацшно-екожмчш засади формування стратеги iмпортозaмiщення промислового тдпри-емства: автореф. ... канд. екожмчних наук. Суми: СумДУ, 2015. 20 с.

13. Золотова Е. В. Особенности развития сектора электроэнергетики в Боливарианской Республике Венесуэла // Интернет-журнал «Науковедение». 2017. Т. 9, № 2. URL: http://naukovedenie.ru/PDF/60EVN217.pdf

Рекомендовано до публжацп д-р екон. наук Божкова В. В.

Дата надходження рукопису 26.07.2018

Ващенко Тетяна Володимирiвна, кандидат економiчних наук, асистент, кафедра маркетингу та управ-

лшня шновацшною дгяльшстю, Сумський державний ушверситет, вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми,

Украша, 40007

E-mail: t.kisil321@gmail.com