Научная статья на тему 'Император Константин Великий и миланский эдикт 313 года'

Император Константин Великий и миланский эдикт 313 года Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
57
15
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Император Константин Великий и миланский эдикт 313 года»

Санкт-Петербургская православная духовная академия

Архив журнала «Христианское чтение»

А.И. Бриллиантов

Император Константин Великий и миланский эдикт 313 года

Опубликовано:

Христианское чтение. 1914. № 2. С. 141-157.

@ Сканированій и создание электронного варианта: Санкт-Петербургская православная духовная академия (www.spbda.ru), 2009. Материал распространяется на основе некоммерческой лицензии Creative Commons 3.0 с указанием авторства без возможности изменений.

СПбПДА

Санкт-Петербург

2009

ікІІксІЙІ

-- --- А--

' %м*і..■* ЧГЧ"---*‘-*"»1Г.■"'W'T'' * - 'ГЩ'ѴЧГ.- -ѵ ЦН*"- ••' • — ♦Ѵ^р..4M

Императоръ Константинъ Великій и миланскій эдиктъ

§18 года*).

н.

ВЪ своемъ подлинномъ первоначальномъ видѣ, на латинскомъ языкѣ, миланское постановленіе не дошло ДО насъ. Въ источникахъ не указываются прямо ни J точная дата этого акта, ни ближайшія обстоятельства } его изданія. Данныя источниковъ частію таковы, что нѣкоторымъ ученымъ даютъ поводъ отрицать даже вообще фактъ обнародованія особаго закона о христіанахъ въ Миланѣ.

Законъ этотъ не вошелъ, по тѣмъ или инымъ причинамъ, въ составленное при Ѳеодосіи II собраніе законовъ, такъ наз. «Codex Theodosianus» (438) 1 2). Сообщеніе о законѣ Константина и Ликинія въ пользу христіанъ имѣется у Евсевія; у

1) См. январьскую книжку. На стр. 11, строка 11 снизу, вмѣсто „VIII, 11, 1“ должно быть „VIII, 14, 1“. На стр. 27, строка 16 снизу, къ № 31 журнала Roma е Oriente долженъ быть еще присоединенъ недавно вышедшій № 35—36. Въ журналѣ Seuola cattoliea, 1913, maggio-giugno, должна быть отмѣчена весьма подробная библіографія о Константинѣ 6274—294). Здѣсь же, въ приложеніи къ статьѣ S. Scaglia, II labaro di Costantino, даны изображенія разныхъ формъ лабарума на константи-новскихъ монетахъ и рисунки, представляющіе опыты реконстрункціи лабарума на основаніи сообщенія о немъ Евсевія (32—33).—Настоящій отдѣлъ рѣчи является въ печати въ значительно расширенномъ видѣ въ сравненіи съ первоначальнымъ.

2) Ср. о способѣ составленія кодекса, не на основаніи главнымъ образомъ византійскаго дворцоваго архива, а на основаніи разныхъ провинціальныхъ архивовъ и частныхъ собраній, и о неполнотѣ его, напр., замѣчанія у в. Löschke, Zwei kirchengeschichtliche Entwürfe (II. Quellenkunde der alten Kirchengeschichte). Tübingen 1913, S. 52—55.

него же и у Лактанція приводится документъ, который обычно прежде былъ отождествляемъ непосредственно съ «миланскимъ эдиктомъ», но который теперь вызываетъ споры и является предметомъ различныхъ мнѣній.

Евсевій въ послѣднихъ главахъ IX книги своей исторіи, вслѣдъ за разсказомъ о побѣдѣ Константина надъ Максен-тіемъ и поставленіи въ Римѣ статуи Константина съ крестомъ въ рукѣ и надписью, сообщаетъ лишь, что Константинъ и Ликиній, послѣ полученныхъ ими отъ Бога милостей, «оба согласно и единомысленно начертываютъ совершеннѣйшій и обстоятельнѣйшій законъ въ пользу христіанъ» и посылаютъ этотъ законъ, вмѣстѣ съ извѣщеніемъ о чудесномъ содѣйствіи имъ Бога и о побѣдѣ надъ тиранномъ, Максимину, еще не обнаружившему открыто непріязненнаго отношенія къ нимъ. Но самаго текста этого «закона» Евсевій' здѣсь не даетъ и не говоритъ, гдѣ именно и когда онъ былъ изданъ; не упоминаетъ онъ и вообще о пребываніи правителей въ Миланѣ >). Онъ приводитъ лишь въ этомъ мѣстѣ рескриптъ Максимина префекту Савину, изданный имъ вмѣсто согласія съ закономъ Константина п Ликинія, и замѣчаетъ, что рескриптъ этотъ встрѣченъ былъ христіанами съ недовѣріемъ, и въ дѣйствительности оиъ не разрѣшалъ христіанамъ ни устраивать собранія, ни строить церкви и т. п., тогда какъ Константинъ и Ликиній предъявляли къ Максимину требованія относительно этого и сами въ подвластной имъ области разрѣшали это чрезъ особыя распоряженія и законы 2). Еще далѣе, послѣ краткаго разсказа о столкновеніи Максимина съ Ликиніемъ и пораженіи его, приво-

l) Eus. h. е. IX, 9, 12. Sckicartz 832: /.і\ от; ёкі тойтоі; aü-cöj тг К<иѵ-otavTivoj ѵ.ѵ. ai)v айтоі Aizivvio;. obтси tots еф’ vjv иохероч exTtsTC-cuixsv fiavtav «Tjv ä'.dMOiav іѵлра-й;. t)sc<v тоѵ ~й>ч іуаЯйѵ йяяѵгшѵ айтоТ? аітіоѵ еі|і£ѵіаачт£-. “Н-'рш рла ßoüX’rj scat yvwuyj ѵ б ja о ѵ u“lp XpiotiaNuw tsXscotcztov т: X 7} p e-о:хха огатипоОѵтаі, хаі та>ѵ иб-рауаёѵшѵ sC; абтой; sx fteoo та тіарабоса та те tyJ; хата тоу тураѵѵ&у ѵіхт.; хаі тоѵ ѵб|іоѵ аотоѵ тшѵ аѵахо/л);

ёІМйѵ Іті оиѵаатеуоут' si/.lav тг тіро; аитои; йтгохоріСорёѵо', оіаттф^оѵтаі. о о о’.а 'соряѵчс; ттсріалуг,© оЦ гуѵш угугѵуір-ёѵо;, еіта pyj Soxetv sxspots еі£аі ßouÄöp-e-Nog jrr^’ x’j napsx&es&a: то хелеуз9*гѵ Siet тшѵ лроотетахоти>ѵ (Ь; &v ё; іоіа; аиНеѵтіа; тоѵ; С~' аутоѵ Ѵ)уг;і.озіѵ тоуто ярштоѵ önsp Хрсатіаѵшѵ ёітаѵаухе; осауа-раттеі то ураар.х.

') IX 9а, 11- 12, $38: [то уря;лр.а Ликинія] ой (ayjv ayvoSoy; епхвХгОоѵ T:otstaHa* оио’ о’іхоу; глхХ^сіог; o£xodop.siv ои5’ аХХо тс тс5ѵ ?)р.іѵ ооѵг,9*аѵ 5іа~оат-теа*)аі. Кя'то: уг тау>К ot тѵ); еСрт}ѵц; хаі euaeßsia« яро^уороі айтф xs ёгстр£т:£'.ѵ £Т£зтaXxseav у.а*. тоТ; 0тт‘ аотои; аттазіѵ ога zpoypap.p.aTa>v хаі ѵбашѵ eyyxsy <ор fjXsaay.

дится у него эдиктъ Максимина о полной свободѣ христіанъ, изданный имъ не задолго до смерти

Но въ срединѣ X книги у Евсевія, въ рядѣ рукописей его исторіи, находится собраніе переведенныхъ съ латинскаго языка на греческій документовъ и во главѣ ихъ стоитъ—подъ заглавіемъ: «Копія императорскихъ постановленій, переведенныхъ съ римскаго языка»—написанный отъ имени Константина и Ликинія рескриптъ къ необозначенному ни по имени, ни по должности представителю магистрата, который долженъ позаботиться о приведеніи во всеобщую извѣстность и о точномъ выполненіи того, что постановили оба прибывшіе въ Миланъ правителя о полной религіозной свободѣ для христіанъ и для всѣхъ другихъ и о возвращеніи христіанской церкви отнятыхъ ранѣе во время гоненій имуществъ2). Какъ полагаетъ Э. Швартцъ, первоначально все это собраніе документовъ составляло приложеніе къ IX книгѣ, но когда потомъ присоединена была еще X книга, оно было помѣщено въ ней, вслѣдъ за похвальнымъ словомъ самого Евсевія къ Павлину тирскому по случаю построенія въ Тирѣ храма, а затѣмъ въ дальнѣйшемъ изданіи исторіи было опущено ®).

Лактанцій, въ сочиненіи De mortibus persecutorum, хотя говоритъ о пребываніи Константина и Ликинія въ Миланѣ, но самъ съ своей стороны не сообщаетъ никакихъ свѣдѣній объ изданіи ими тамъ закона о христіанахъ, упоминая лишь о бракѣ Ликинія съ сестрою Константина Константіею 4). Но далѣе, разсказавъ о побѣдѣ Ликинія надъ Максиминомъ и вступленіи Ликинія въ Никомидію, онъ даетъ латинскій текстъ, вполнѣ соотвѣтствующій въ цѣломъ греческому тексту упомянутаго документа у Евсевія, лишь безъ того начала, какое имѣется въ послѣднемъ. Этотъ документъ онъ обозначаетъ, какъ рес-

‘) IX, 10, 6—11.

■) X, 5, 1—Н. 5, 1, 883: Фгре 8Vj, Aotitov xai тшѵ (ЗааіХіхшѵ оіа-Дешѵ Kcuv-о-хѵт'.чоо -лаі AtÄivvtou та; і/. ті)£ 'Ршр.аішѵ '-famj; р.£'гаХт)ф8'е'ла£ Ipprjveia; па-райшцгЛа. [Далѣе заглавіе:] ’А ѵті'урасроѵ 8:ата?ешѵ£х ра>[іа!>а)£

ТХ&ітт); Ц£та),ѵ)'^і)еіЗ(иѵ.

J) Е. Schwarte, Eusebius Kirchengeschichte. Ш (Einleitungen). Lpz. 1909, S. lviii.

4) Lact, de mort. pers. 45, 1, Brandt 225: Constant inus rebus in urbe compositis hieme proxima Mediolanum concessit, eodem Licinius aduenit, ut «icciperet uxorem.

криптъ, данный Ликиніемъ въ Никомидіи президу 13 іюня 313 года *).

Къ разъясненію вопроса объ этомъ памятникѣ, въ связи съ установленіемъ степени достовѣрности и подлиннаго смысла сообщеній Евсевія о «законѣ» Константина и Ликинія, сводится рѣшеніе вопросовъ о содержаніи и самомъ существованіи эдикта.

Находимый у Лактанція и Евсевія документъ гласитъ такимъ образомъ 2):

1) 48, 1, 228: Licinius vero accept» exereitus parte ас distribute traiecit exercitum in Bitliyniain paucis post pngnam diebus et Nicomediam ingres-sus gratiam deo, cuius auxilio uieerat, retulit ac die Iduum Iuniarum Con-stantino atque ipso ter eonsulibus dc restituenda ecclesia hums modi litter as ad praesidein datas proponi iiissit. Вслѣдъ aa приведеннымъ затѣмъ текстомъ документа сообщается, 48, 13, 233: His 1 і 11 е г і s ргоро-sitisetiam uerbo liortatus est. ut conveuticula<m> statum pristiuum redde-rentur. Sic ab euersa ecclesia usque ad restitutam fuerunt anni decern, menses plus minus quattuor.

-) Сочиненіе Лактанція De mortibus persecutorum сохранилось въ единственной рукописи Paris. 2627 (= Colbert. 1297) s. XI, и текстъ ея даетъ вообще широкій просторъ для конъектуръ. Уже въ editio prmceps Bahne (1679) долженъ былъ внести въ печатный текстъ не мало исправленій въ сравненіи съ рукописью. Новѣйшій издатель, S. Brandt (въ Corpus seriptorum eeelesiasticorum latiuorum. Vol. XXVII. 18971, латинскій текстъ документа въ 48 главѣ исправлялъ и дополнялъ на основаніи греческаго текста Евсевія и далъ такимъ образоііъ смѣшанный текстъ. Поэтому, Ватиффоль, напр., находитъ болѣе удобнымъ въ своей статьѣ о миланскомъ эдиктѣ въ Bulletin d' ancienne litterature et d’ areheolcgie chretiennes, 1913, X» 4, 244 — 247, помѣстить текстъ Балюза, указывая предлагаемыя Брандтомъ чтенія лишь подъ строкою. Представляется тѣмъ болѣе необходимымъ постудить такъ въ виду выдвинутой въ новѣйшее время гипотезы объ особомъ значеніи различія текстовъ Евсевія и Лактанція. Кромѣ чтеній Брандта, подъ строкою въ настоящемъ случаѣ приводятся также нѣкоторыя чтенія рукописи изъ даннаго у Брандта аппарата (безъ особой спглы) и конъектуры по поводу трудныхъ мѣстъ разныхъ ученыхъ,—Критически установленный текстъ церковной исторіи Евсевія имѣется теперь въ изданіи Е. Schwartz's, (въ Die griechischen christlichen Schriftsteller der ersten drei Jahrhunderte. Eusebius Werke. В. II. Th. I [1—5 книги] 1903. II [6—10 книги] 1908). Документы въ X, 5—7 отсутствуютъ въ BDA2 (= Paris. 1431, Paris. 1433, лат. перев. Руфина, сирійскій перев.) и находятся въ ATERM (= Paris. 1430, Laurent. 70, 7, Laurent. 70, 20, Mosqu. 50, Marcian. 338). Текстъ документа X, 5, 1—14, представляетъ рядъ мѣстъ, частію неправильно и неудобопонятно переданныхъ самимъ переводчикомъ, частію искаженныхъ, можетъ быть, въ послѣдующее время. Подъ строкой указываются

«Уже ранѣе, полагая, что свободы въ религіи стѣснять не должно, что, напротивъ, нужно предоставить право заботиться о божественныхъ предметахъ уму и волѣ каждаго по собственному его произволенію, повелѣли мы и христіанамъ соблюдать вѣру согласно избранной ими религіи. Но такъ какъ въ томъ указѣ, которымъ предоставлялось имъ такое право, были на дѣлѣ при этомъ еще поставлены многія

болѣе важные варіанты рукописей изъ изданія Швартца (1—пер вая рука, с и г—древніе и позднѣйшіе корректоры, т—слова на полѣ)” и замѣчанія (большею частію Швартца же) ио поводу неясныхъ мѣстъ текста.—Цифры на поляхъ означаютъ общепринятое въ изданіяхъ дѣленіе латинскаго и греческаго текстовъ на параграфы. Различія между тѣмъ и другимъ текстомъ (недостающія въ другомъ текстѣ или несоотвѣтствующія тому или другому выраженію въ немъ мѣста) отмѣчаются, насколько это было возможно и удобно, курсивомъ въ латинскомъ текстѣ и разрядкой въ греческомъ. То же значеніе имѣютъ курсивъ и разрядка въ русскомъ переводѣ текста, имѣющагося и у Евсевія и у Лактанція.

Lact, de mort. pers. 48, 2—12 Euseb. h. e. X, 5, 2—14, Schwartz Baluze 41—43 (cf. Brandt 228—233): 883—887: vH8rj piv rcxXai. 1 oxo-oovtet

ту)ѵ eXsobepiav тг); ЗрцохЕІа; oöx ipvijTsav sbai, äXX’ ічоі l/.ctOTO'j ~fj 5:xvo:a xat т-ij [iot)Xir)aei ejodoibv Soteov той та beta xpäy-1-і.ата тк)|леХеТѵ хатх xrft ай"oü rpoatpsaiv ехаотоѵ, хехвХейхЕіи.гѵ 1 2 то:; те Хрс-axtavoT; тѵ,; аіргаім; ха: тг,; bpr^xE'.a; т?|? Іхитйѵ т гч ітізтіѵ аилхттеіѵ аХХ’ Ё-еіЦ хоХХа: 3 хх! oidUpcpo; аіреаг:; еѵ ёхеіѵт) хт) хѵт'.урхрг,, іч т) то:; айто:; аиѵтх«>рчЬ^ ч] то:а.йтг, ё;ооз:а, eSoxoov тіроатЕІІЕіаЗ-а: ахрй; 4, тууоѵ Таю; т:ѵе;

1 AT1. -оХХх TrERM, Tcm уничтожено

2 по предположенію Швартца, здѣсь что-то утрачено въ текстѣ; по Duchesne, Hist. апс. de TEgl. II, 35г, если не предполагать утраты здѣсь нѣсколькихъ словъ, латинскій оригиналъ могъ имѣть такой видъ: unumquemque iusserarans, non excep-tis christianis, sententiae et religionis propriae fidnciam servare

3 ATcERM, xa: -xXx: T1

4 äsacpw; TrR

различныя условія, то, можетъ быть, нѣкоторые изъ нихъ скоро потомъ встрѣтили препятствія къ такому соблюденію.

Когда мы прибыли благополучно въ Медіоланъ, я—Константинъ Августъ, н я—Ликиній Августъ, и подвергли обсужденію все, что относилось къ общественной пользѣ и благополучію, то въ ряду прочаго, что казалось намъ для многихъ людей \іреч.: всѣхъ] полезнымъ, въ особенности признали мы нужнымъ сдѣлать постановленіе, направленное къ поддержанію страха и благоговѣнія къ Божеству, именно, даровать и христіанамъ и всѣмъ свободу слѣдовать той религіи, какой каждый пожелаетъ, дабы находящееся на небесахъ Божество [греч.\ дабы

Божество, каково бы Оно ни

Й Cum feliciter tam ego 1 Constanti-nus Augustus quam etiam ego Liei-nius Augustus apud Mediolanum con-uenissemus, atque nniuersa, quae ad eommoda ot sccuritatem pubiieam pertiuerent, in traetatu haberemus, haec inter cetera quae uidebamus pluribus hominibus prot'utura, uel in primis ordinanda esse eredidimus 2 quibus diuinitatis reuerentia contine-batur, ut daremus et Christianis et omnibus liberam potestatem sequendi 3 religionem quam quisqne noluisset, quo 4 quidem diuinitas 5 in sede cae-testi nobis atque omnibus qui sub potentate nostra sunt constituti placatum 3 ac propitium a possit existere. itaque

1 ego quam

2 eredimus

3 sequent i

1 quod

5 Br. quo quicquid <est> diuinitatis

6 draeuius e<c.:placata ac propitia

было, и что вообще находится

абх&ѵ pet’ 0ХІ'(оч Är.ö xr(; хсіз6ху|; -зрзсрчХз^еш; äzexpoütmo 1.

’Отсбхе еітах®ь sy“ Ktuvexavxtvos 6 4 Auyooexos -/.зуш Л'.у.іѵѵю; 6 Абуочото; іч ".'l MeöioXavw ёХ7]Х6Д-еі[іеѵ v.il т.ічта боа rpog хб XuaixsXe; хзі то xfdjsijiov хш xoiiü Sietpepev, іч ^irjxiqoEi ix/otiev, xsöxa uexaSi) хшѵ Xoutwv зхіхз ёйочеі іч -oXXots a - a a v - іъихргЩ elvai, раХХоѵ оё іч -pwxoi; Siaxaijat ёбоурзхі-oaptev, ol; -pi; x6 hsTov a t й ri>; x e vi яoeßtj evetyexo, xoux’ ecstiv, out0« Siniev -лзі xot;Xpi3xt3vot? xelitäaiv іХгоЭё-pav3tpestvxo5аноХоиЭеГѵ xij üpijoxeia^BSv роиХтг)3-(Ьоіѵ, St:(o; б xi иохё eixtv üetoxYjxo; 3 5сзі oöpovioo xpdf|isxo{, •ijp.tv xoi lz&ct xoT; 6-6 xi|V ѵрлехераѵ і^ооа'шч оізуошзіѵ ейречё; еГѵзі SovrjtHj. хоіѵич 5 хз6х7)ѵ xqv [vj [i e x ё p а v] ßouXYjaiv 4

1 TCERM, зѵехробочхо AT1. У Баро-нія переведено repulsi sunt, у Валуа destiterunt, Батиффоль предлагаетъ, какъ болѣе вѣрный переводъ, in-hibebantur

2 переводчикъ читалъ omnibus вмѣсто hominibus

3 TER, üeioxixoo М, üeioxqs А. Переводчикъ какъ будто читалъ вмѣсто divinitas in sede eaelesti—divinitatis et rei caelestis, какъ предполагаетъ Toinard (cp. у Брандта)

4 TERM, xr,v ßoüXtjaiv XT,^[іехёрзѵ А

(.латсоблюдаетъ ли кто вѣру христіанъ, или слѣдуетъ

ня небѣ] могло быть милостиво и благосклонно къ намъ и ко всѣмъ находящимся подъ нашею властію. Итакъ мы постановили, руководясь здравымъ и правильнѣйшимъ разсужденіемъ, принять такое рѣшеніе, чтобы никого вообще не лишать свободы

(греч.:) слѣдовать и держаться соблюдаемой у христіанъ вѣры, и чтобы каждому дана была свобода слѣдовать

той религіи, какую самъ считаетъ наилучшею для себя, дабы верховное Божество, почитаемое нами по свободному убѣжденію. могло проявлять во всемъ обычную милость и благоволеніе къ намъ.

Эту волю нашу надлежало изложить письменно (avTi-fpa-t/ai—ВЪ законодательномъ актѣ, рескриптѣ), чтобы по устраненіи всѣхъ совершенно ограниченій, которыя содержались въ посланномъ твоей чести (хаѲотсооіѵ) ранѣе нашемъ

Посему надлежитъ твоей чести (dicationemj знать, что намъ угодно было, чтобы по устраненіи всѣхъ совершенно ограниченій, которыя молено были усматривать въ данномъ тебѣ (ad officium

hoc consilio 1 salnbri 2 ac reetissima ratione ineundum esse credidimus, nt nulli omnino facnltatem abnegaiidam putaremus qui 3 nel observation! Christianornm nel oi religioni men-tem snam dederet * quam ipse sibi aptissimam esse sentiret, ut possit nobis summa diuinitas, cmws religioni liberis mentibus obsequimur, in omnibus solitum 5 fauorem 6 beneuolen-tiamque praestare.

Quare scire dicationem tuam con-uenit placuisse nobis ut amotis omnibus omnino condicionibus, quae prius scriptis ad offieium tuum datis

uyteivm xal ор&отатф АвуіЗ|іш ЕО&уаа-і-оаілгѵ, сітао? prjSevi яаѵтелш; ё£во зіх dpvnjvea fj то0 ахоЛоиЭтТѵ хаі зіргТзііяі гі]Ѵ тйѵ Хріатіаѵ&о -яра<р6).а?іѵ т) ояеіаѵ Ехаатш те Ё^оизіа 8oHet-q тоб SiSovai ІяотоЗ -ур оіаѵоіаѵ £ѵ еу.еivij т-ij Яр^ахЕ'-р! абтб; езот® авао'еіѵ ѵо-

[ііСеі, отіш; SovTjfr'jj то Ssiov sv паз! TTjV е#ціоѵ cjjTooSTjv -/.at у.яАоу.яуа8іа/

"Атімя ойтац арЁояЕіѵ у)|ліѵ яѵтіурафаі яхбАооЭ-оѵ гр. іѴ (x'paipsöstoiöv ляѵтеХш; тшѵ аірЕЗЕівѵ, яІ’т'.ѵе; тоГз тзротероі; г( |лйѵ ура(і|лазс тоі; тгро; ті)ѵ зу<ѵ у.аЭ-о-

' Вг. consilium 1 тоб äxoAoo&siv-----Дрѵ)ЗХЕІя, по

2 salubria Швартцу, искажено диттографіями

3 Schwarts-, quin и поправками

4 Br. dederat

5 solita

6 feruorem

timm) ранѣе указѣ (scriptis) указѣ (ypap.ij.otoi) касательно хри-касателыю христіанъ, стіанъ и которыя казались

весьма недобрыми и несообразными съ нашею кротостью, — чтобы это было устранено, и

нынѣ каждый изъ желающихъ содержать религію христіанъ могъ дѣлать это свободно и безпрепятственно, безъ всякаго для себя стѣсненія и затрудненія. Объявить это со всею обстоятельностью твоей попечительности мы признали нужнымъ, дабы ты зналъ, что мы христіанамъ даровали право свободнаго и неограниченнаго содержанія своей религіи. Видя же, что имъ это позволено нами, твоя честь (dicatio, хайооі««;) пойметъ, что и другимъ также предоставлена, ради спокойствія нашего времени, подобная же полная свобода въ соблюденіи

super Christianoruni nomine nunc 1 rauere 2 ae simpliciter unusquisque eorum, qui eandem obseruandae re-ligioni 3 Christianorum gerunt uo-luntatem, citra ullam 4 inquietudi-nem ae molestiam sui id ipsum obser-5 uare coutendant. quae sollicitudiui t.uae plenissime 5 * siguif'icanda esse credidimus, quo scires nos liberam atque absolut.am colendae religionis suae facultatein hisdem “ Christianis fi dedisse. quod cum hisdem a nobis in-dultum esse jjeruideas, intelligil di-eatio tua etiam aliis religionis suae uel obseruantiae potestatem similiter apertam et liberam pro quiete tem-poris nostri <esse>- concessam 7, ut

oitoatv drosTtxAstat zspi xöv XpiaxcavdW bis: x0 v" 0 * a I ä x t v a za4u

tsaocti * я i ipieteptt! z p:x-

6 x ■»] x о c i X X о x p i a eivat, gSdxet, t a Г, x a и ф a t p e & z a 1 1 ^XeuHe-pu>; v.ai ctzXtf15 2 ехяохоі aüxSv zwv 3 Tvjv aüxvjч zooa'peaiv Ёаутрлотшч xoö cpuXdx-xstv xijv хйѵ Хрізхіаѵшѵ Э-рірахЕІогѵ Sveu xtvos бхХірЕш; xouxo айто zapacpoXdxxot. Sxtva xyj oy) SztpeAeipt zXTjpeaxaxa SrjXdtoat 7 s8of рахізацЕѵ, Szto? eiSstojs Y|Vi.as eXsuits-

pav чаі a-oXsXu[iEV7]V Е^ооаіаѵ xotj xyj(je-Xeiv XYjv Еяахйѵ %>Yja-A£iav xotc aüxot; XpitsxtavoTj SsSioxEvat. ozgp EZEtSr, ir.o- 8 ХеХореѵш; doxoi; &ф’ гційѵ 8е8шрГ|ЗІІяі 9s<opet q arj -/.alXoaiojots xat ёхёро;- os-SdaWat ё£оиаіаѵ xot« [iouXojievois 4 xm

1 Br. nomine <continebantur, et quae prorsus sinistra et a nostra dementia aliena esse> uidebantur, <^ea remoueantur, eb> nunc

- Br. libere

3 Br. religionis

4 illam

“ plenissima

* Br. isdem; такъ вездѣ

7 concessa

1 xat axtva—еіѵяі И xaGxa &q>attps3-Q xai Швартцъ считаетъ интерполяціей

2 RM, IP äzXwa TcmElm, äzXavöa AT‘E7

3 TER, aüxwv M, хшѵ A

4 8rcep и далѣе, по ІІІвартцу, испорчено; НУЖНО ИЛИ ПИСаТЬ SkmpElJ,

и далѣе <ЪоѵоріГ>, или зачеркнуть въ дальнѣйшемъ 8тер и Y'.veoS-at

своей религіи, такъ что каждый имѣетъ право свободно избрать и почитать то, что ему угодно: это нами постановлено съ тою цѣлію, чтобы не казалось, что нами нанесенъ какой-либо ущербъ какому бы то ни было культу или религіи [лат. текстъ испорченъ].

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Кромѣ сего относительно христіанъ мы постановляемъ \лат.\ рѣшили постановить], чтобы тѣ мѣста, въ которыхъ прежде они обычно имѣли собранія и о которыхъ въ предшествующемъ указѣ къ твоей чести (officium, xaiioa'W.gj было сдѣлано извѣстное [греч.: иное] постановленіе, если они окажутся купленными въ предыдущее время какими-либо лицами, или у казны, или у кого другого, эти лица немедленно и безъ колебаній возвратили бы христіанамъ безденежно и безъ тре-

m eolenda 1 quod quisque diligeret2, iiabeat liberam faeuitatcm. quia ho-nori neque euiquam religioni aut ali-quid a nobis 3.

Atque hoe insuper in persona Cliri-stiauorum statuenduro esse censuimm, quod si eadem loea ad quae antea eonuenire consuerant. de quibus etiam datis ad officium tuum litteris certa antehac 4 forma fuerat comprehensa, priore tempore aliqui uel a fiseo nostro uel ab alio quocumque uidentur esse mercati, eadem Christianis sine peennia et sine ulla pretii petitione, postposita omni frustratione atque

1 Br. eolenda

- Br. delegerit. По Швартцу, quod и diligeret искажено

3 Текстъ испорченъ. Baluze читалъ: quas... honori. Lenglet: quia < nolumus detrahi > honori neque euiquam religioni aliquid a nobis. Br. facultatem. <quod a nobis factum est, ut neque cuiquam> honori neque euiquam religioni <detractum> aliquid а nobiß <uideatur>

4 ante ae

ретёруезДо” тг,ѵ rapaTfjOYjOiv dprjay.Stav

Іяотшѵ, яяоЛооЯ<a; тт) цуг/ly. тшѵ

Г/ретершѵ xatpcov ■уіѵзаЗ’аі tpavspdv ёзтіѵ, öruig ё;оиз'.яѵ ххязто; еуѵ) toö atpetaüat y.al T^peXstv огоіяѵ 1 ?яѵ ßooXvjxat [то і) с і о ѵ| -. тоОто Зё Otp’ г)и.шѵ уі-уоѵгѵ, о~шg pyjoepex Tto.Tj pyjSe üprjoxeta тіѵі ререійзЯяі ті 5ф' vjpwv ооу.оіг,.

Кяі тоОто Зё rpog "otg Xotrrot; et; то гросшгоѵ тйѵ Хр'.зтіаѵшѵ ооурят'.Сореѵ, і’ѵа тои; тогоо; аотшѵ, si; odg то гроте-роѵ aovepysailai s!b; vjv aÖTOtg. rept oiv яаі Totg тротгроѵ Зо&еГзіѵ rpo; ту;ѵ от;ѵ яаДозішзіѵ урярразіѵ того; г т s р о ; 1[ѵ (bpiopsvog тй гротёрф уроѵш, [tv’] 3 et Ttve; v] —яра toö тяре'.оо too т^ретёроо l rapd Ttvog Ітёроо фяіѵоіѵто ypfopaxÖTe;, тоотоо; т о t g я о т о t g Хріатіаѵоі; aveo apyopioo y.at хѵео тіѵо; dfraiTTjoeo); -f(;

1 d-otav Schwartz, о rota T'ER, d—ota Tr, ö-ot M, drotov A

s to Setov ERM, 9etov AT1, 4pv)s-xeia Ttpav to 9$tov Tr, ошибочная прибавка, по Швартцу

3 тф -ротёрф уроѵф. по Швартцу, ошибочно присоединено къ относительному предложенію; tv’ Швартцъ вычеркиваетъ согласно Лактанцію

бованія какой-либо платы; равно и получившіе эти мѣста въ даръ пусть возможно скорѣе отдадутъ (ихъ) христіанамъ. При этомъ и тѣ, которые купили эти мѣста, и тѣ которые получили въ даръ, если будутъ искать чего-либо отъ нашего благоволенія,

(лат.:) пусть просятъ со- (іреч.): пусть обратятся къ мѣст-отвѣтствѵющаго вознаграж- ному епарху (хроаёХЙшаі тш к~[ -Ь-денія (vicarium postulent), таоѵ гішруш ЗіхаСоѵті), дабы и оии по нашей милости не остались безъ удовлетворенія. Все это должно быть передано при твоемъ содѣйствіи обществу (согрогі, ойрлті) христіанъ немедленно, безъ всякаго отлагательства.

И такъ какъ извѣстно, что христіане имѣли во владѣніи

8 ambiguitate, restituant. qui etiam dono fuerunt consecuti, eadem similiter hisdem Christianis quantocius reddant, etiam 1 nel hi qui emerunt, uel qui dono erunt2 consecuti, si pu-tauerint 3 4 de nostra beneuolentia ali-quid, uicarium postulent, quo et ipsis per nostram clementiam consulatur. quae omnia corpori Christianorum protinus per intercessionem tuam ac sine mora tradi oportebit.

9 Et quoniam iidem Christiani non

1 Diaz: et iam. Schwartz: ut iam - donauerunt. Br. dono fuerunt 3 Br. petiuerint. Columbus: Si

putauerint, de nostra beniuolentia aliquid uiearium postulent. Diaz- si optauerint de nostra beneuolentia aliquid uicarium, postulent

Tip/?);, u-spxsik'.aqs [оіуя] 1 ~daq; i;is-Xela« xat Äu.tptßoAta?, йттохахаат^ашхі, яа\ si xivs; 2 чатя оюроѵ хоууаѵоохіѵ elA.qcp6xs;, той? aüxoüs xöroos Ьг.ші; q 3 xol; a-jxot{ XpiaxtavoTj xqv xayj.axqv ä-oxaxaaxqauijiv oGxu>g <b; q 4 oi qyopaxo- 10 xeg xoüj aüxooj xottooj fj о t y.YTa 8шреіѵ EiXqspdxec aixüiai xi харя xqg qasxeoa; -лаХохДуaiha; x p о s i Й m-

O l T Ш £ T. t X О T. Ul V £ X Я p '/ Cp § 1-tiüovxi 5, oxcu; xat яотшѵ bla xqg qp-sxipa; ypqaxöxqxo; xpovota yEvqxat. яхіѵа хяѵхя xtl> odqiaxi тш e хшѵ Xpt-axtaviv Trap’ aöxd 8tä xfj? oqs axooSq; äve'j xtw; xaoo/x/.q; xaoaSiäoaftai osqast.

Kat ixEtSq o1- яйтоі XpLaxiavot oö 11

1 въ скобкахъ у ІИвартца, какъ вычеркнутое еще у Lowth (ср. Лак-танцій)

2 xa'i et xivej-yivqxat, по Шварт-

цу, не свободный отъ недоразуменій переводъ не можетъ быть исправленъ съ очевидностію

3 ТСЕ, öxcua q М, oraoa si А, q 6-<оа q ТГК, вѣроятно ошибочная прибавка, по Швартцу

4 оихюз ш: q М, оитшз шзеі TER, обтшо fj А. Повидимому, лучше было бы принять чтеніе оото)? ш; s.\

5 недоразумѣніе въ переводѣ, по Швартцу

0 зшяятяр ATER, зшсяяті М

не эти только мѣста, гдѣ они обычно собирались, но и другія, составлявшія собственность не отдѣльныхъ лицъ, но общества ихъ, (лат.:) т. е. церквей, (іреч.:) т. е. христіанъ, все это въ силу закона, который мы выше опредѣлили, ты прикажешь отдать христіанамъ, т. е. обществу и собраніямъ ихъ, безъ какого-либо колебанія или прекословія, съ соблюденіемъ именно вышеуказаннаго правила, чтобы тѣ, которые безплатно возвратятъ ихъ, надѣялись получить вознагражденіе отъ нашей доброты.

Во.всемъ этомъ ты обязанъ оказать вышеназванному обществу христіанъ всевозможное содѣйствіе, чтобы повелѣніе наше выполнено было въ самомъ скоромъ времени, дабы и въ этомъ выразилось попеченіе нашей милости объ общественномъ спокойствіи. И тогда въ виду этого, какъ было выше замѣчено, божественное къ намъ благоволеніе, въ столь вели-

іп еа 1 loea tant.um ad quae conue-nire consuerant, 2, sed alia etiam iia-buisse noscuntur ad ius corporis eo-rum, id est ecclesiarum, uon liominum singulorum, pertinentia, ea omnia lege quam superius comprehendimus citra ullam prorsus ambiguitatem uel con-troversiam hi-dem Christianis id est corpori et conuenticulis eoruin reddi iubebis, supradicta scilicet ratione seruata, ut ii qui eadem sine pretio, sicut diximus, restituerint 3, Indemnitäten) de nostra beneuolentia spe-rent.

10 In quibus omnibus supradicto eov-pori ChristiaDorum intercessionem tuam efficacissimam exbibere debebis, ut praeeeptum nostrum quautocius compleatur, quo etiam in hoc percle-mentiam nostram quieti publicae con-

11 sulatur. hactenus fiet ut, sicut superius comprehensum est, diuinus iuxta

1 Br. non [in] ea

2 Br. consuerunt

3 Br. restituant

povov sxsivoo; si; oil; avvepysoHi: s3o; xtyov, dXXa хяі Етёроо; тогой; Ёаущхгѵяі уіѵмяхоѵтяі оіяргроѵтя; ob про; ехязтоѵ яотйѵ, яХХя про; то йіхяіоѵ тоЗ яйтйѵ зшр-ято;, toot’ гзт!ѵ тшѵ X о t а т і а ѵ ш ѵ, таотя пяѵтя ги'. тф ѵоиш оѵ npos'.or,xx-p.sv, Ѵ.уа иаѵтеХш; 1 тіѵо; ярсрізрг]тг;-asto; тоТ; яйтоі; ХрізтіяѵоТ;. тоот’ езтіѵ тш зшряті [аотшѵ] 2 хяі тг( aovöäcu [Іхязтф] 2 яйтйѵ япохятязтііѵзі 3 xs-Хейіеі;, too npostpY](isvoo Хоуіаѵой SrjXxSi; роХяуЗ-еѵто;, оиш; аотоі oi’Tivs; той; яйтой; яѵео TtpyJ;. хяЭш; про$!рчхяр.гѵ, япохаікатйзі, то я£ѵ(иіоѵ то гяотйѵ пора тт|; fjasTepx; хяХохяуяЯія; sX-iJoisv.

’Еѵ ol; паоіѵ тф nposiprjpisvpj зшряті 12 тшѵ Хрізт'.яѵйѵ тг)Ѵ anoooijv ооѵятийтятя няразуЕІѵ opsiXsi;, ör.ш; то vjpsTspov xsXsoapa T'ijv тяуіот^ѵ пярягХгірші)^, or.ш; хяі еѵ тобтш 5ія тг[; rjgSTspx; ypTj3TÖTY]To; проѵсхя уеѵцтяі тѵ]; xoiv-fj; x я i о т) <j. о а і я ; öjsoyia;. тойтф у®Р тш 13 Хоуюр-ф, хяЗш; хяі прогірк]тя!, г, >І£;я

1 Schwegler (Лакт. prorsus), пяѵ-TsXo'j; въ рукописяхъ

вычеркиваетъ ІІІвартцъ, по Лактанцію

3 огохятяатяйгіѵяі Швартцъ

кой мѣрѣ уже испытанное нами, пребудетъ всегда, содѣйствуя нашимъ успѣхамъ и общему благополучію.

А чтобы этотъ милостивый законъ иашъ могъ сдѣлаться всѣмъ извѣстнымъ, написанное здѣсь ты долженъ въ своемъ публичномъ объявленіи выставить всюду и довести до всеобщаго свѣдѣнія, дабы этотъ законъ нашей милости ни для кого не оставался въ неизвѣстности».

Въ ученой литературѣ вопросъ объ этомъ памятникѣ и вообше вопросъ о миланскомъ эдиктѣ имѣетъ уже довольно длинную исторію и съ давнихъ поръ высказываемы были въ этомъ случаѣ различныя мнѣнія. О сущности вопроса и разныхъ его рѣшеніяхъ можетъ дать понятіе краткій очеркъ этой исторіи въ главнѣйшихъ ея фактахъ, съ обозрѣніемъ высказанныхъ и въ самое послѣднее время мнѣній.

Не знавшій еще значительно позже найденнаго и изданнаго сочиненія Лактанція De mortibus persecutonim, Ба-роній въ своихъ Анналахъ (1590) могъ привести этотъ документъ только въ переводѣ съ греческаго текста Евсевія. Заглавіе у Евсевія: «’Аѵтіуракроѵ ßaoiXwüv ЗіатаЁесоѵ», Бароній переводитъ: «Imperatoriornm edictorimi exemplar», и называетъ обычно всюду документъ «эдиктомъ». Изданъ «эдиктъ» былъ, по нему, собственно Константиномъ, Ликиній же, какъ язычникъ, лишь уступая Константину согласился на его изданіе 1 2 3 4

nos fauor, quem in tantis sumus re- з-ouSrj тггрі -/ju-a;, % bi YioXXot; vjStj bus expert!, per omne tempus pros- тгрйуразіѵ атгв-траЯгіиеч, ЬА ігаѵто; too pere successibus nostris cum beatitu- ypovou ßsßaiM? ctapsivot *. dine publica perseueiet.

Ut autein huius sa-nctionis 1 bene- "Jva Se таитг;; xijs ■fjpsxepa; чороЭ-е- 14 uolentiae nostvae forma ad omnium aiag •/. а i tyj« -/.аАохауаЖа; 6 6po? J possit peruenire uotitiam, prolata 2 -po; уѵшсг.ѵ яачтшѵ dvsySvjvai oovYjhrj, programmate tuo haec seripta et ubi- тгротауііёѵта 3 тоЗ ооЗ т:роахаурато{ que propouere et ad omnium seien- таЗта та 4 Зу’ тг]р.<5ѵ ура-ріѵта начтауоЗ tiam te perferre conueniet, ut huius rrpoilefvat xai eU учюаіч тгбсѵтшѵ äyayeiv benivolentiae nostrae sanctio latere äxöXouüöv saxtv, 8-<ug xauxTjs tyjs ijpe-non possit. xepa« xaXoxäyaDia; rj чоройесіа u. t] о e ч «

ХайеТѵ 8uvy)Hy|.

1 Br. sanetionis <et> 1 ATE, ä'.apsvst M. Siapeivir) TrR

2 praelata 3 таиту;—opo;, по Швартцу, не-

правильный переводъ

3 М, т:роо-а-/9іѵта ТЕ, "роауЭ-еѵто;

TrR

4 АТГ, опущено въ T‘ERM.

(«edictum per Constantinum elicitimi а Licinio»), хотя и Константинъ долженъ былъ въ свою очередь сдѣлать ему уступку, когда провозгласилъ свободу и для язычниковъ. Этотъ эдиктъ у Баронія но отличается, отъ «закона», который былъ посланъ, по Евсевію, къ Максимину ’). Такъ какъ для того, чтобы измѣнить положеніе христіанъ на востокѣ, требовалось согласіе и Максимина, то послано было къ нему особое письмо отъ имени Константина и Ликинія. Максиминъ тогда адресовалъ свой рескриптъ Савину. Такъ какъ это, по Баронію, было въ 313 г., то изданный въ слѣдующемъ году эдиктъ Максимина и смерть его онъ относитъ уже къ 314 году 2).

До появленія въ печати сочиненія Лактанція вышло и изданіе исторіи Евсевія Валуа (Valesiiis), съ высоко цѣнными примѣчаніями издателя (1659) 3). На основаніи находимыхъ у Евсевія ate данныхъ, Валуа, въ отличіе отъ Баронія, признаетъ существованіе уже двухъ законовъ Константина и Ликинія: одного—изданнаго въ Римѣ въ 312 г. и немедленно посланнаго Максимину, другого—изданнаго въ Миланѣ въ 313 г. Оба были адресованы къ префектамъ преторіи 4). Первый лишь упоминается у Евсевія и не дошелъ до насъ. Бъ немъ, по предположенію Валуа, говорилось о возвращеніи христіанамъ богослужебныхъ мѣстъ, но не было сказано о вознагражденіи за это лишавшихся ихъ владѣльцевъ (подобно тому какъ нѣтъ ничего объ этомъ въ позднѣйшемъ эдиктѣ Максимина). Отсюда явилась необходимость въ дополнительныхъ разъясненіяхъ, данныхъ во второмъ законѣ 5). Сверхъ того, въ первомъ провозглашеніе свободы для христіанъ (ка-ѳоликовъ) казалось стѣсненіемъ для всѣхъ державшихся иныхъ

*) С. Baronii Annales ecclesiastici. а. 313, 5—7. Т. ПІ. 1887, р. 565—6. Между прочимъ, въ Магдебургскихъ центуріяхъ (Centum IV. Basileae 1560, с. 62) документъ былъ озаглавленъ: „Exernplurn constitutionis im-perialis Constantini et Licinii“ (но далѣе встрѣчается о другихъ документахъ, с. 67, „alia exempla edictorum“).

'-) 313, 12, р. 567, 314, 2, р. 586.

3) Ср. отзывъ Schwarte'т въ Einleitungen, S. xuv: Durch gesundes Urteil, priicise Knappheit und eine antiquarisch-historische Gelehrsamkeit von seltenem Umfang gehören sie zu dem Besten was je von Erklärungen zu einem antiken Schriftsteller geschrieben ist. Тутъ же отзывъ совершенно другого характера о комментаріяхъ въ изданіяхъ исторіи Евсевія Гей-нихена (1827, 1868). Между- прочимъ, примѣчанія Валуа и Гейнихена имѣются и въ особомъ изданіи: Eusebii Pamphili historiae eeelesiasticae libri deeem. Annotationes variorum. T. I—II. Oxonii 1842.

*) X, 5, 6. *) X, 5, 7.

религіозныхъ убѣжденій (язычниковъ, еретиковъ). Во второмъ устраняется различеніе между церковію и иномыслящими и всѣмъ одинаково предоставляется въ отношеніи религіи свобода. Такъ Валуа пытался истолковать выраженіе въ греческомъ текстѣ документа У Евсевія (6) «a'faipsfJeiaüv тгаѵтеХші т&ѵ aipsssiov» *). Между прочимъ, опредѣляя въ одномъ случаѣ различіе между epistolae и (“dicta императоровъ 2), Валуа въ отношеніи къ законодательнымъ актамъ Константина и Ликинія 312 и 313 г. употребляетъ лишь выраженія общаго характера — oonstitntio. lex. Письмо Максимина Савину онъ относитъ къ 312 г., дальнѣйшій его эдиктъ—къ 313.

Когда наконецъ Балюзъ издалъ впервые De mortibus persecutorum Лактанція (1679) 3) съ латинскимъ текстомъ документа, даннаго Ликиніемъ въ Никомидіи президу, онъ увидѣлъ въ немъ подлинный текстъ изданнаго въ Миланѣ эдикта. Дата у Лактанція указываетъ лишь моментъ обнародованія «эдикта» въ Никомидіи по иовелѣнію Ликинія: но изданъ онъ былъ ранѣе. Лактанцій сообщилъ именно первоначальный текстъ документа (latine. ut editae priino sunt), хотя онъ и опустилъ предисловіе къ нему, сохраненное Евсевіемъ. Латинскій текстъ, между прочимъ, далъ теперь возможность Ба-люзу уяснить значеніе столь затруднявшаго ранѣе ученыхъ выраженія ѵ-гАъгіі въ переводѣ у Евсевія; оказалось, что оно употреблено для передачи латинскаго condiciones. Ссылаясь на Валуа, Балюзъ также предполагаетъ существованіе другого закона Константина, и Ликинія, изданнаго вскорѣ послѣ пораженія Макеентія *). По вопросу объ опубликованіи эдикта

'J X, 5, 3. 9. Hie cst sensus Im jus constitutionis, quem non sine magno 1 above expiscati sumus,—замѣчаетъ Валуа въ заключеніе своего толкованія.

т) IX, 10, 7: inter epistolas et edicta imperatorum hoc praecipuum dis-crimen est, quod epistolae quidem nomen eorum ad quos missae sunt, adscrip-tnm habent, cum edieta omnes generaliter alloquautur. Et edicta quidem publice propouuntur, epistolae vero offevuutur eis ad quos missae sunt, ut legitur in gestis purgationis Caeciliaui pag. 28. nec proponi solent, nisi no-minatim additum sit in fine epistolae: propvnatur. Denique in epistolis nomen duntaxat imperatoris cum paucissiniis titulis praefigitur, in edictis vero omnes tituli, nullo omisso, diligenter et ambitiöse ponuntur.

s) De mortibus persecutorum напечатано было въ первый разъ въ St. Balnsius, Miscellaneorum liber secundus. Paris 1079, p. 1—46, примѣчанія p. 347—463. Примѣчанія перепечатаны, во главѣ комментаріевъ другихъ авторовъ на это сочиненіе Лактанція (Columbus, Toinardus, Cupe-rus, Baudri, Le Xourry—dissertatio), въ 7 томѣ латинской патрологіи Мпня.

9 Migne, s. 1. t. 7, с. 373—4. „Maximinum“ 374A, невидимому, здѣсь недосмотръ вмѣсто ^Maxentium“.

чрезъ презида Балюзъ потомъ высказывался въ письмѣ къ къ Діазу (1683), по поводу заявленія послѣдняго, что «ѵіса-riura postulent» въ документѣ (8) не можетъ указывать на должностное лицо—викарія діэцеза (какъ понялъ это мѣсто въ своемъ переводѣ еще Евсевій, введшій въ заблужденіе и Балюза), а означаетъ просто «возмѣщеніе» (res ѵісагіа),—такъ какъ если документъ адресованъ былъ президу, то ему, а не викарію, должны были быть предоставлены и полномочія относительно вознагражденія владѣльцевъ за возвращенное христіанамъ имущество. Балюзъ замѣчаетъ, что въ эдиктахъ съ общегосударственнымъ значеніемъ (edicta generalia) пишутся обычно имена префектовъ преторіи; когда же Ликиній обратился съ указаннымъ документомъ къ президу, имя послѣдняго, нужно думать, и не было поставлено въ немъ. Подъ общимъ названіемъ «презида» у Лактанція могъ разумѣться и викарій понтійскаго діэцеза; если же это былъ лишь подчиненный ему consuiaris Виѳиніи, то авторитетъ и особыя полномочія, и въ случаѣ обнародованія эдикта въ Никомидіи чрезъ посредство послѣдняго, могли быть сохранены всетаки за викаріемъ 1).

Замѣчаніями Валуа руководился П а д ж и въ своихъ поправкахъ и дополненіяхъ къ Баронію (1689) 2). Но онъ могъ уже теперь воспользоваться н данными изъ сочиненія Лактанція. И онъ, вслѣдъ за Валуа, различаетъ два закона Константина и Ликинія: 312 г. — изданный вѣроятно въ Римѣ и до пасъ не дошедшій, и 313 г.—разъяснившій предыдущій законъ въ вопросѣ о сектахъ 3). Этотъ послѣдній законъ былъ обнародованъ Ликиніемъ въ Никомидіи, какъ это видно изъ Лактанція, лишь 13 іюня; но составленъ и изданъ онъ былъ въ Миланѣ приблизительно въ мартѣ 4). Смѣшеніе двухъ этихъ «эдиктовь» составляетъ ошибку Баронія. Паджи оба закона называетъ «эдиктами», замѣчая, что онъ при этомъ не дѣлаетъ различія между «письмомъ» и «эдиктомъ» 5).—То же въ общемъ мнѣніе и ту же терминологію можно встрѣтить у Тилльмона

9 Migne, s. 1. t. 7, е. 379—381.

2) Л. Pagius, Critica historico-clironologiea in Annales ecclesiasticos C. Barouii. 1689. Критика Паджи, начиная съ изданія Анналовъ Варонія, сдѣланнаго Манси (1738—59), помѣщается въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ Анналовъ вслѣдъ за изложеніемъ Варонія.

3) а. 312, 10, 313, 2. Т. Ill, 1887, р. 559, 578. 4) 314, 8, р. 610.

5) 314, 9, р. 611: Epistolam autem et edictum hie non distinguo.

въ его «Исторіи императоровъ» (1697). Первый эдиктъ изданъ былъ Константиномъ вмѣстѣ съ Ликиніемъ вскорѣ по вступленіи Константина въ Римъ (въ ноябрѣ 312 г.). Въ Миланѣ былъ составленъ другой эдиктъ, обнародованный потомъ Ликиніемъ въ Никомидіи ').

Такимъ образомъ, вмѣсто одного эдикта, какъ полагалъ Бароній.—теперь признавали два, и въ документѣ у Лактан-ція и Евсевія видѣли второй—миланскій эдиктъ.

Критически отнесся къ этому мнѣнію Манси въ своемъ изданіи Анналовъ Баронія и замѣчаній на нихъ Паджи (1738— 1759). Усматривая у Паджи (не совсѣмъ вѣрно и съ допущеніемъ промаховъ съ своей стороны) спутанность въ разсужденіи объ эдиктахъ Константина и Ликинія, онъ излагаетъ въ примѣчаніи свой взглядъ на дѣло. Манси признаетъ фактъ изданія, неизвѣстно гдѣ, вскорѣ послѣ побѣды Константина надъ Максентіемъ. закона въ пользу христіанъ (constitntio absolu-tissima pro Cliristianis). отправленнаго къ Максимину. Но былъ ли изданъ еще особый законъ Константиномъ и Ликиніемъ въ Миланѣ, это кажется для него недостаточно яснымъ ((mihi non satis liquet). Правители, повидимому, постановили лишь въ Миланѣ, что изданный ими ранѣе законъ, какъ возбуждавшій какія-то недоразумѣнія, долженъ быть разъясненъ, и Ликиній, по прибытіи на востокъ, соотвѣтственно этому, и повелѣлъ обнародовать свой обращенный къ ирезиду указъ (litteras). Изъ упоминанія въ немъ о прежде изданномъ отъ имени обоихъ императоровъ въ пользу христіанъ закона (312 г. послѣ пораженія Максентія) и дальнѣйшихъ словъ: «когда мы прибыли въ Медіоланъ, то между прочимъ — мы нашли нужнымъ постановить слѣдующее», открывается—или, что въ Миланѣ вовсе не былъ изданъ эдиктъ объ этомъ предметѣ, а только постановлено, чтобы онъ былъ изданъ (и это, очевидно, и было осуществлено чрезъ никомидійскій указъ Ликинія),—или, что миланское опредѣленіе есть иное въ сравненіи съ обнародованнымъ въ Никомидіи, такъ какъ никомидійскій документъ сообщаетъ о томъ, чтб уже было постановлено въ Миланѣ 2).

Ti.Uemont, Histoire des empereurs. T. IV. Venise 1732, p. 140, 154.

2) Baronii Annales eecl. a. 312, 10. T. III, 1887, p. 559: His verbis patet vel nullum datum fuisse liac de re edictum Mediolani, sed tantum «tatutum fuisse ut i 1! nd darotur; vel deeretum Mediolanense aliud esse ab

Соображенія Манси, повидимому, не обратили на себя особаго вниманія, и историки продолжали говорить о двухъ эдиктахъ, отождествляя съ миланскимъ эдиктомъ документъ, приводимый у Лактанція и Евсевія *). Англійскій ученый Клинтонъ (1844) отмѣчалъ, правда, мимоходомъ, ошибочность мнѣнія Ііаджи объ изданіи эдикта именно въ_ Миланѣ, но и эта замѣтка прошла, кажется, безслѣдною 2).

Съ нѣсколько особымъ мнѣніемъ объ эдиктахъ Константина и Ликинія, нашедшимъ послѣдователей, выступилъ, между прочимъ, Кеймъ (1852, 1862). По нему, Константинъ и Лики-ній издали эдиктъ о христіанахъ въ 312 г. не послѣ пораженія Макс-ентія, а еще весною или лѣтомъ этого года, одновременно съ обрученіемъ Ликинія и сестры Константина, Константіи, какъ дополненіе къ эдикту Галерія 311 г. Въ послѣднемъ лишь обѣщалось подробное опредѣленіе условій даруемой христіанамъ свободы; новый законъ и былъ выполненіемъ этого обѣщанія, и въ немъ именно были излолсены тѣ ограниченія (запрещеніе пропаганды христіанства и стѣсненіе сектъ), которыя отмѣнены затѣмъ миланскимъ эдиктомъ 313 г. Но у Евсевія, по Кейму, въ IX, 9 подъ присланнымъ въ 312 г. Максимину эдиктомъ разумѣется не что иное, какъ миланскій эдиктъ 313 г. (X, 5), и допущена такимъ образомъ путаница въ хронологіи. Объ эдиктѣ же, изданномъ весною или лѣтомъ 312 г., Евсевій умалчиваетъ 15).

А. Брилліантовъ.

to quod Nieomodiae promulgatum fuit: hoc Nicomediense eriim ea rel'ert, quae ifediolani eonstituta fucraiit..

') Cp. Manso (1S19), 75—76. Gieseler, KG4 I, 1 (1844), 266—7. Kean-der, KG4 III (1864), 17—18. Burckliardt (1880), 352.

'-) H. F. Clint,on, Fasti Romani. I. Oxford 1844, p. 366: Pagi quoted by Heiniehen ad Euseb. 1. c. erroneously supposes that the edict was published at Milan. Мнѣніе Паджи приводится no примѣчанію Heinichen’a къ исторіи Евсевія, X, 5, 2. Гейнихенъ, между прочимъ, невѣрно сообщаетъ здѣсь, будто Паджи и „эдиктъ“, упоминаемый у Евсевія въ IX, 9, признаетъ изданнымъ пъ Миланѣ же.

15) Th. Keim, Die Römische Toleranzedide für das Christenthum, въ Theolog. Jahrbücher, 1852, S. 218 ff. Cp. его же, Der Uebertritt Constantins des Grossen zum Christenthum. Zürich 1862, S. 16—18, 81—84. Съ Кеймомъ согласился иапр. J. Wordsworth въ Diet. of. Oh. Biogr. 1 (1877), 627. Мнѣніе Кейма о времени этого „эдикта“ принялъ и А. П. Лебедевъ, Эпоха гоненій на христіанъ и утвержденіе христіанства въ греко-римскомъ мірѣ при Константинѣ В. Спб. 19044, 294.

САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ДУХОВНАЯ АКАДЕМИЯ

Санкт-Петербургская православная духовная акаде-мия — высшее учебное заведение Русской Православной Церкви, готовящее священнослужителей, преподавателей духовных учебных заведений, специалистов в области бо-гословских и церковных наук. Учебные подразделения: академия, семинария, регентское отделение, иконописное отделение и факультет иностранных студентов.

Проект по созданию электронного архива журнала «Христианское чтение»

Проект осуществляется в рамках компьютеризации Санкт-Пе-тербургской православной духовной академии. В подготовке элек-тронных вариантов номеров журнала принимают участие студенты академии и семинарии. Руководитель проекта — ректор академии епископ Гатчинский Амвросий (Ермаков). Куратор проекта — про-ректор по научно-богословской работе священник Димитрий Юревич. Материалы журнала готовятся в формате pdf, распространяются на DVD-дисках и размещаются на академическом интернет-сайте.

На сайте академии

www.spbda.ru

> события в жизни академии

> сведения о структуре и подразделениях академии

> информация об учебном процессе и научной работе

> библиотека электронных книг для свободной загрузки

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.