CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. № 4. Часть 2. С.336-342.
УДК 821.161.2
1Д1ОСТИЛЬОВ1 ХАРАКТЕРИСТИКИ КОЛЬОРОПОЗНАЧЕННЯ В АСПЕКТ ТЕОРП ПРОТОТИП1В
Параст Н. Д.
Тернопшъсъкий нацюналъний педагог1чний ушверситет 1м. Володимира Гнатюка, м. Тернопшъ
У стата проаналiзовано форми позначення бшого кольору в поезй Т. Шевченка в аспект теорп прототитв. Зроблено спробу визначити прототипнi ознаки бiлого кольору як сукупност певних ознак i виявити форми еталонних асощацш кольоропозначення «бший».
Ключов1 слова: прототип, тир, поезiя Т. Шевченка.
Постановка проблеми. Лексика кольоропозначень щкавить лшгвют1в вщдавна, оскшьки кольоропозначення е ч1тким, легким для сприйняття пластом, здатним вщтворити мовну картину 1ндивща й етносу загалом. До того ж, кольоропозначення утворюють ч1тку таксоном1чну систему, зр1внятися з якою можуть х1ба що так зваш етно-бюлопчш класифшацп. Ниш важко не тшьки назвати основш пращ, побудоват на основ1 вивчення кольоропозначень, а й головш напрями цього вивчення. Зокрема, в останш роки увага дослщниюв була спрямована на таю вектори лшгвального опису, як зютавлення системи кольоропозначення { мехашзму сприйняття кольору (Р. МакЛаур1, В. 1ванов); соцюкультурш вияви мовного вщтворення кольору (К. Джеймсон, П. Кей), етнопсихолопчний аспект (Р. М. Фрумкина), юторичний (Ю. В. Норманська) та ш.
Огляд науковоТ лiтератури. В укра!нському мовознавств1 назви кольор1в розглядаються насамперед у зв'язку з вивченням окремих щюстатв (А. Критенко, Т. Панько, В. Дяченко, Л. Савченко) та з анал1зом поетичного вираження певно! епохи, стилю тощо (дисертацп Т. Берест, Т. Беценко, Л. Пустов1т, Л. Савченко, Г. Сюти; монограф1я Л. Ставицько!).
Особливо! популярност в сучасному мовознавств1 набули р1зномаштш прийоми лшгвютичного опису, побудоват на визнанш того, що наб1р мовних засоб1в вичерпний, а можливосп використання мови безконечш. Прихильники теорп прототитв { спорщнених з нею способ1в презентацп мовних знань намагаються використати цю ознаку як найбшьш важливу рису природно! мови, зв'язану з безконечними можливостями людського шзнання - людсько! когнщп [2, с. 32].
В галуз1 кольористики теор1я прототитв розвивалася на щеях Б. Берлша 1 П. Кея [10], як визначили так зваш основш, або фокусш кольоропозначення на основ1 чотирьох критерпв: слово мусить бути непохщним, тобто мати одне лексичне значення; його семантика не повинна обе'ктивуватись в кольоропозначенш 1з вказ1вкою на вщтшок; слово мусить реал1зовувати широю можливосп сполучуваност з р1зними референтами; слово мае бути психолопчно значимим для
мовця. Якщо статус основного кольоропозначення викликае сумнiв, доцiльно скористатися додатковими критерiями, зокрема: лексема повинна характеризуватися значними словотвiрними можливостями; слово не може означати i колiр, i предмет (золотий); слово не може бути порiвняно недавнiм запозиченням; складнi й складноскороченi слова не виступають у ролi основних кольоронайменувань.
1де! Б. Берлiна i П. Кея розвинули i модифiкували Е. Рош, Дж. Лакофф та багато шших дослiдникiв, в результатi чого сформувалась теорiя прототипiв та категорш базового рiвня [див.: 5, с. 203].
Теорiя прототипiв [2, с. 39-40] загрунтована у розумшш того, що: 1) поява прототипiв е результатом такого перетворення сiтки вщношень мiж представниками рiзних категорiй, коли поступово узагальнюються вiдношення подiбностi; 2) при формуванш прототипiв у дтей провiдним моментом виступае здатнiсть предмета кидатися в очц 3) засвоення i використання мовного виразу, що номiнуе прототипне явище, вiдбуваеться значно простше, анiж у випадку з непрототипним; 4) чим ширшою е варiативнiсть референтiв прототипа, тим швидше засвоюеться типологiя предметiв. Прототип - це не просто статистично впдшений елемент обласп, а динамiчний концепт, що складаеться з оптимальних представниюв i з цiльового образу предметно! обласп, а також рiзноманiтних деформацш i вiдхилень; 5) вираз, який стосуеться непрототипного представника, не засвоггься доти, доки в поле зору людини не попаде типовий випадок; 6) внутрiшня суб'ективна впевненiсть е максимальною при користуванш прототипними представниками; 7) прототип не обов'язково мусить бути ч^ко реалiзованим i конкретним. Часто це iдеальний тип: оптимальний i разом з тим нереальний; абстракщя, наукова конструкцiя, що об'еднуе характернi властивостi; 8) причиною шюзп, нiби всiм елементам класу притаманш спiльнi ознаки, полягае в тому, що при сприйманш виразу зазвичай актуалiзуються саме прототипнi представники класу, яю, за визначенням, втiлюють у собi всi спiльнi ознаки; 9) чим складшший об'ект, тим вищою е вiрогiднiсть того, що в ролi оптимального вiн буде оцшюватися не з одше! точки зору, а з багатьох.
Базуючись на тдходах, окреслених в працях зарубiжних мовознавцiв
(Т. Гiвон, Е. Холенстейн та iн.), В. З. Дем'янков видшяе двi основнi форми прототишв: це або одиниця, у якш найбiльшою мiрою проявляються властивостi, спшьш для всiх членiв групи, або одиниця, що реалiзовуе цi властивост у найбiльш чистому виглядi i найбiльш повно, без домiшку шших властивостей [2, с. 38].
Дослщження кольоропозначень набрало значних масштабiв у кшщ ХХ столiтття. Укра1нське мовознавство поки тшьки окреслюе пiдходи до вивчення прототипiв, хоч на рiвнi концептiв, якi розглядаються як реатзацл прототипiв, i когштологп загалом уже можна говорити про серйозш надбання (О. Селiванова, Н. Слухай та ш.). З огляду на сказане визначаемо метою роботи виявлення тих характеристик кольору, яю можна вважати прототипними. Специфшою нашо! студи е вивчення ознак конкретного кольору на матерiалi поезп одного автора. Такий шдхвд дещо обмежуе рамки роботи, проте дае змогу побудувати каркас, на основi якого можливi подальшi дослiдження. Для аналiзу обираемо кольоропозначення (далi - КП) бiлого як барви, що визнаеться найдавшшою в процес людського свiтосприйняття, мае високу авторську частотшсть вiдтворення i значний щейний та
естетичний потенщал. Джерелом вивчення е поезiя Т. Шевченка, яка найбiльш повно виявила природну здатнiсть укра!нського слова об'ективувати реальний змют i трансформувати його в щюстильових варiантах. Мету роботи конкретизуемо у завданнях: визначити прототипнi ознаки бшого кольору як сукупностi певних ознак; виявити форми еталонних реалiзацiй КП «бший».
За кiлькiсним наповненням колорема бiлий (85 слововживань) займае друге мюце пiсля чорний (119 слововживань), разом з якою суттево вщриваеться вiд iнших, зокрема, синього, зеленого, червоного та шших, кожен з яких не перевищуе 70 слововживань.
Важливють колiрноl характеристики засвщчена розвиненою системою форм, що об'ективують ознаку. Аналiз лексичних вербалiзаторiв поняття «бший» у порiвняннi з шшими колоремами, використаними в поези Т. Шевченка, показуе, що саме форми вираження бшого кольору е найбшьш рiзноманiтними i охоплюють 8 словотвiрних моделей з 10, засвiдчених в аналiзованих творах. Типовою для виявлення ознаки «бший» е прикметник бший, що займае майже 60 % слововживань. Широко представлен нестягненi формами прикметниюв: бглая, бглее, бшп, быолицая; похщш ад'ективи з суфiксами -еньк-, -есеньк-: быенький, быесенький; складеш прикметниково-iменниковi форми: быолиций, быохатий; iменник быиця; субстантивоваш найменування: быолиций; дiеслова: бтти, побтти, забтти, обглити; ад'ективований дiеприкметник побтлий. Окрiм указаних, колiрна риса представлена ще тшьки одиничними прикладами складеного прикметника червоно-рожевий та складеними iменниками з першою частиною, що визначае забарвлення, такими, як, наприклад, чорнобривець, якi вiдсутнi в лексичному полi «бiлий».
Аналiзована колiрна ознака притаманна широкому колу референтiв. Iменниковi поширювачi КП «бiлий» представляють зовшшшсть людини (26 слововживань), одяг (19), будiвлi i мiсця проживання (15), пори року (10), небесш об'екти (9), тр'я птахiв (3), площу, покриту деревами (1), цв^ (1), об'екти земно! площi (1), узагальнене поняття «свт> (1), предмет (1). Найбшьш продуктивною виявилась модель «бший + зовшшшсть людини», представлена назвами конкретних частин людського тша: бые лице (15 компонентiв, 16 % бшого), бШ руки (5), бые тыо (3), быг ребра (1), бые лоно (1), бш коси (1). Уп номени, окрiм останнього, виявляють безпосереднiй логiчний зв'язок з поняттям «шкiра», тому саме форму «бша шкiра» можна вважати прототипною для цього класу предметiв. Синтагматичш зв'язки бiлого з назвами одягу реалiзувались у домiнантах быа сорочка (10 компонешгв, 11 %), бм хати (6), бм палати (5), быий м1сяць (6). Характернi риси художньо-естетично! реалiзацi! складникiв означеного мшрополя, зокрема, використання кольоропозначень у прямому значенш, зумовлюються настановою автора на актуалiзацiю, з одного боку, !х усталених значень, зiншого, - образно-символiчних, пов'язаних iз семiосферою укра!нсько! мiфологi! та фольклору.
У мовi системно закрiпленим експонентом ознаки виступае лексико-граматичний клас прикметника. Колiр е iнгерентною ознакою, притаманною предмету як риса, яка визначае його сутшсть, але виникнення у мовленш нових словосполучень веде до семантичних зрушень в семемi - до втрати одних семантичних компонентiв i виникнення iнших. Змiни спричинюють появу ново!
семеми, яка характеризуеться сво!ми, новими парадигматичними вщношеннями [9, с. 59-60]. Мехашзм розвитку лексико-семантично! вар1ативност1 будуеться на дп двох основних процешв: зсуву { перенесення; семантичний зсув включае зм1ну значення всередиш одше! концептуально! сфери, а семантичне перенесення охоплюе семантичш шновацп на основ! взаемоди р!зних почуттевих сфер [4, с. 43]. У рамках семантичного зсуву вид!ляеться семантичне переосмислення на основ! розширення ! змщення. Розширення значення е аналогом шдукци ! в!дпов!дае спрямуванню думки вщ конкретного до абстрактного. У сфер! прикметника бглий це явище вщбуваеться на основ! актуал!зац!! значення «св!тлий»: Заступила чорна хмара та быую хмару [8, с. 44]. До ще! ж групи в!дносимо актуал!защю семи «той, що продукуе / вщбивае св!тло, сяе»: Собор Мазепин сяе, б^е, Батъка Богдана могила мр1е, Кигвсъким шляхом верби похил1 Три братм давш могили вкрили [8, с. 41]. Змщення семантики реатзуеться також у модел!, в якш КП набувае додаткового значення «пустота»: Надувся в1тер; як пов1е-Нема мчого: скр1зъ бШе... [7, с. 105].
У межах семантичного перенесення реал!зуються два способи семантичних змш: метошм!я ! метафора. При переосмисленш узуальних значень продуктивним виявляеться мехашзм метошми, об'ективований у поези Т. Шевченка такими моделями: 1. Кол!р - характеристика людини за кольором одягу: В таку пору тд горою, Быя того гаю, що чорше над водою, Щосъ бЫе блукае [7, с. 73]; 2. Кол!р -характеристика людини за кольором шюри + мелюращя (додаткове позитивне значення «гарний», «молодий», «пещений»): Кар1 оченята, БЫе личко червоше - Не довго, д1вчата [7, с. 114]; 3. Кол!р - характеристика людини за кольором шюри + пейоращя. Негативний конотативний елемент проявляеться у «нездоровому» кольор! шюри. Нав!ть якщо зазвичай нормальна шк!ра здорово! людини характеризуеться як «бша», то все ж паралельно юнуе лексема «збл!днути», тобто набрати неприродного бшого кольору: I на тШ, на княжгм бшм, помарншм, Омию кров суху, отру Глибокп, тяжки рани [7, с. 342]. 4. Кол!р - характеристика птаха за кольором тр'я: Схопилися, быесеньщ I в л1с полетыи [7, с. 318]; 5. Кол!р -характеристика бущвл! ! мюць проживання за кольором: I дос снитъся: тд горою Меж вербами та над водою БЫенька хаточка [8, с. 233], Близнят в Бендерах привела. У быихЯссах колихала, У Дунаев! скупала [8, с. 270];
6. Кол!р - характеристика простору за ознакою «наявшсть сшгу»: Реве, свище Заверюха. По л1су завило; Як же море, бые поле Смгом покотилосъ [7, с. 105]; 7. Кол!р - характеристика часу за ознакою «наявшсть сшгу»: Знову забшла Зима бЫа [8, с. 296].
Зорова метафора розвиваеться на основ! под!бносп ознак при !х в!зуальному сприйнятп. Метафоричний перенос здшснюеться на основ! под!бност! ознак, що сприймаються певним рецептором, ! може мати кшькаступеневу структуру, поеднуючи р!зш асощативш паралель Словосполучення «бший свт>, колористичне в сво!й основ!, у ход! семантично! трансформац!! актуал!зувало ! спаяло семи «наявн!сть св!тла» ! «широта, необмежен!сть»: Чи винен той голуб, що сокгл убив? Сумуе, воркуе, бЫим свтом нудитъ, Лтае, шукае, дума - заблудив [7, с. 74].
Хоч бший кол!р е пор!вняно звичним ! доступним для безпосереднього перцептивного сприйняття ! д!яльност! - е предмети б!лого кольору, е в!дом! реал!!,
яю здатш в процес людсько! дiяльностi надати певному об'екту бшого кольору, такi як вапно, пошл та ш., юторично удосконалились технологi! вибiлювання, все ж процес надання чомусь бiлого кольору е досить трудомютким i непростим. Вiрогiдно, це спричинило актуалiзацiю семи «багатий», «заможний» у значеннi слова «бший». Вона дещо прихована у стереотипнш сполуцi бгла сорочка, але саме використання конструкцi! свiдчить про юнування iншо!, «не-бiло!» форми одягу, адже часто синтагматичними сусiдами сполуки е лексеми «тонка», «свято», «недшя». Бшьш виразно значення «багатий» проявляеться у поеднаннях прикметника «бiлий» з iменником «палати», що теж мае сему «багатий»: Я виросла, викохалась У бЫих палатах [7, с. 373]; Тяжко д1тей годувати У безверх1й хат1, А ще г1рше стар1тися У быих палатах [7, с. 331].
Дiеслово бшьш абстрактне, шж iм'я, тому колiрна ознака, виражена дiесловом, набувае динамiчностi, процесуальноси, поеднуючи ознаку з такими категорiями, як час i простiр. Об'ективащя семантики бiлого реалiзована у поези Т. Шевченка двома основними формами бшти i обглити, що виявлять здатнiсть дiеслова як частини мови репрезентувати i статичну, i динамiчну властивостi. У лексемах з суфшсом ч-реалiзовано процес сприймання ознаки, колiр предмета проявляеться i визначаеться спостерiгачем як властивiсть цього предмета, незалежна вщ дi! людини: Цвгтуть сади, бЫЮть хати, А на гор1 стоять палати, Неначе диво [7, с. 25]. Передати колiрну ознаку в динамiчному аспект дозволяе зв'язок лексичного значення дiеслова з семантикою виду: Мороз лютуе, аж скрипить, Луна червона побЫЫа, I сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить [7, с. 105].
На вiдмiну вщ прикметника, дiеслово здатне визначити колiрну ознаку не як природно закладену, а як рису набуту, змшну, залежну вщ дi! зовнiшнього фактора. Контексти з дiесловом бшти визначають коло чинниюв, якi коригують процес змши кольору предмета, серед яких, зокрема, сшг: Знову забыта Зима быа [8, с. 296]; цвш Весна, садочки зацвыи; Неначе полотном укрит1, Росою Божою умит1, БШють [8, с. 156]; вш Ви в наймах виросли чужи, У наймах коси побЫШть, У наймах, сестри, й умрете! [8, с. 223]; страх: Затрусились, побыти, Мовчки озирали Мученика [7, с. 293].
До друго! групи дiеслiв належать форми з суфшсом -и-, яю визначають колiрну ознаку як результат ди людини: Може, вернеться з-за св1та В пустку зимовати, Хоч всередиш обыить Горыую хату [7, с. 283].
Прихильники визначення ознаки як риси, притаманно! предмету, який i визначае характеристику ознаки, роблять спроби виявити предметний, реально юнуючий еталон ще! ознаки. У сучасних мовах семантичний компонент «еталон» видшяють у вшх назвах кольору на основi моделi «колiр такий самий, як...» [1, с. 247], проте стосовно «бшого» А. Вежбицька акцентуе на зв'язку «макро-бшого» зi свалом, сонцем i вогнем i включае до семантичного поля бшого таю ознаки, як блиск i свтння [1, с. 242]. Залежшсть бiлого кольору вiд сонячного св^ла, що виявляеться в описаних вище метонiмiчних моделях, пiдтверджуеться укра!нським мовним матерiалом. Разом з тим прототипш еталони як !х найбiльш яскравi предметнi репрезентатори е явищем змшним, залежним вiд людського досвiду, рiвня економiчного розвитку та багатьох шших факторiв. Сучаснi мовознавчi дослiдження
акцентують на можливостi юнування декiлькох потенцiйних фокусiв, iнколи семантично i тематично далеких один вщ одного. Еталон часто проявляеться у порiвняннях. Мiж об'ектом порiвняння i об'ектом, що презентуе його ознаку, в свщомосп мовця встановлюються вщношення «мета - джерело» детально описаш Дж. Лакоффом на матерiалi метафори [3]. У творах Т. Шевченка основш характеристики бiлого кольору випливали i3 асоцiй 3i сшгом i отримали формальну реалiзацiю в авторському новотворi стгоцвт: А д1вчата заквтчалисъ I почали звати Лыеею-стгоцвтом; I я процвтати Стала в гаг, i в теплищ, I в бтих палатах [7, с. 375] та виявились у семантищ вщад'ективних дiеслiв.
Отже, КП «бший» належить до базових в украшськш мовi за всiма основними критерiями - частотнiстю використання, здатшстю реалiзуватися у рiзних словотвiрних варiантах i проявлятися у широкому колi референтiв, формувати метонiмiчнi моделi, об'ективувати прямi i образно-символiчнi значення. Взiрцевi ознаки бiлого кольору закодованi в свщомосп украшщв в аналогiйних зв'язках зi снiгом.
Висновки. Прототип - явище змiнне, тому в подальших дослiдженнях плануемо виявити, як розвинулися реалiзацil i прототипнi референцн в сучаснш украшськш мовi. Текстовi студи потребують експериментальних пiдтверджень, психологiчних екскуршв тощо, поеднання яких дасть певш пiдстави сформувати когнiтивнi пiдходи дослщження в царинi кольористики.
Список л^ератури
1. Вежбицкая А. Обозначения цвета и универсалии зрительного восприятия / Анна Вежбицкая // Язык. Культура. Познание. - М.: Русские словари, 1996. - С. 231-291.
2. Демьянков В. З. Теория прототипов в семантике и прагматике языка / В. З. Демьянков // Структуры представления знаний в языке / [отв. редактор Е. С. Кудрякова]. - М.: Российская академия наук, Ин-т науч. информации по общественным наукам, 1994. - С. 32-86.
3. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 256 с.
4. Лапшина М. Н. Семантическая эволюция английского слова (изучение лексики в когнитивном аспекте) / М. Н. Лапшина. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. - 220 с.
5. Сел1ванова О. О. Сучасна лшгвютика: термшолопчна енциклопед1я / О. О. Сел1ванова.
- Полтава: Довкшля - К., 2006. - 716 с.
6. Слухай Н. В. Вербал1зац1я сенсорних прототитв у поетичнш творчост Тараса Шевченка: кол1р i звук / Н. В. Слухай // Шевченкознавч1 студн: зб1рник наукових праць. - Вип. 14. - К.: КНУ, 2011.
- С. 87-96.
7. Шевченко Т. Повне з1брання твор1в: У 12 т. / [редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ш.].
- К.: Наук. думка, 2001. - Т. 1.: Поез1я 1837-1847 / [перед. слово I. М. Дзюби, М. Г. Жулинського].
- 784 с.
8. Шевченко Т. Повне з1брання твор1в: у 12 т. / [редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ш.].
- К.: Наук. думка, 2001. - Т. 1.: Поез1я 1837-1847 / [перед. слово I. М. Дзюби, М. Г. Жулинського].
- 784 с.
9. Шрамм А. Н. Очерки по семантике качественных прилагательных (на материале современного русского языка): [монография] / А. Н. Шрамм. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. - 134 с.
10. Berlin B. Basic color terms: their universality and evolution / B. Berlin, P. Kaj - Berkelay, 1969. - 234 p.
Парасин Н. Д. Идиостилевые характеристики цветообозначений в аспекте теории прототипов // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т. 24 (63). - № 4. Часть 2. - С.336-342.
В статье проанализированы формы обозначения белого цвета в поэзии Т. Шевченко в аспекте теории прототипов. Сделана попытка определить прототипичные характеристики белого цвета как совокупности определенных признаков и выявить формы эталонных ассоциаций цветообозначения «белый».
Ключевые слова: прототип, цвет, поэзия Т. Шевченко.
Parasin N. The idiostyle characteristics of colorsnominations in the aspect of theory prototypes // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V. 24 (63). - № 4. Part 2. - P.336-342.
In article forms of a designation of white colour in Shevchenko's poetry in aspect of the theory of prototypes are analysed. Attempt to define prototypical characteristics of white colour as sets of certain signs is made and to reveal forms of reference associations of "white".
Key words: prototype, color, poetry of Shevchenko.
Поступила до редакцп 06.10.2011 р.
