CC BY
0LEGAL AND POLITICAL SCIENCE
1ДЕОЛОГ1Я ЯК НАУКОВА КАТЕГОР1Я ТА ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ГУМАН1ТАРНОГО ПРОСТОРУ УКРА1НИ
Барна О. С.,
народний депутат Украгни 8-го скликання,
астрант кафедри парламентаризму та полтичного менеджменту
Нащональног академИ державного управлтня при Президентовi Украгни, Украгна, м. Кигв, DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31082019/6627
ABSTRACT
The article substantiates the claim that ideology, in the broadest sense, is a mechanism of social solidarity formation, based on the shared experience of adapting the outside world to real relations (often in the form of symbolic constructions - myths, symbols, representations), which revealed the same assessments / attitudes. and formed common values that constitute the identity of the individual and his / her belonging to a particular large group of people. It is proved that today there is a strategic task - overcoming the consequences of the hybrid aggression of the Russian Federation against Ukraine, which requires the formation of a humanitarian space based on ideological principles and values, which divides the whole society, by consolidating the efforts of the authorities and the public on the formation and implementation of purposeful humanitarian education, culture, restoration of historical memory, a balanced policy in the field of state-confessional relations and language policy. The accomplishment of this task will increase the resistance of the state and society to external threats.
Citation: Oleg Barna. (2019) Ideology as a Scientific Category and the Factor of Formation of The Humanitarian Space of the Ukraine. World Science. 8(48), Vol.1. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31082019/6627
Copyright: © 2019 Oleg Barna. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Сучасш суспшьно-пол^ичш трансформаци в Укрш'ш, що призвели до кардинальних змш не лише полгтичного ландшафту, а й цшшсних розломiв сустльно1 свщомосп, зумовлюють потребу наукового аналiзу чинниюв та шструменпв формування гуманитарного простору, де, фактично, i вщбуваються щ трансформаций Специфша та складнють украшсько1 ситуаци пов'язана i3 особливостями пбридно1 вшни, яку веде Росшська Федеращя проти Украши, у якш "шструменти впливу на формування громадсько1 думки, змiна свтоглядно-ментальних настанов, створення новiтнього мiфологiчного ряду продовжують вiдiгравати ключову роль у побудовi iдеологiчноï опори росiйськоï агреси та орieнтованi на деструкцiю укра1нсько1 державносп, десуб'eктизацiю Украши на мiжнароднiй ареш та створення нових загроз нацюнальнш безпецi у гуманiтарнiй сферГ' [7, с. 389]. Ми е свщками того, що ця "щеолопчна опора" знаходить шдтримку у частини украшських громадян та призводить до вкрай важких наслiдкiв для краши в цшому. Як виявилося, така "опора" усшшно проростае в умовах вщсутносп iдеологiчних засад формування громадянськоï свщомосп, що базувалися б на загальновизнаних цiнностях та узгоджених напрямах розвитку суспiльства i держави.
В украшському науковому та публiчному дискурсi присутня стiйка тенденцiя негативного трактування поняття iдеологiï. Причиною, безсумнiвно, е досвщ перебування
ARTICLE INFO
Received: 27 June 2019 Accepted: 22 August 2019 Published: 31 August 2019
KEYWORDS
ideological foundations, humanitarian space, values,
consciousness, social consolidation.
Укра!ни у склащ тоталгарно! держави з единою, практично - державною, комушстичною, щеолопею. У цьому контекстi видаеться важливим розглянути iдеологiю як наукову категорда, яка е ширшою поняття "партшна щеолопя", та И взаемозв'язок з гумаштарним простором, адже, iдеологiя, у широкому розумшш, на нашу думку, е способом формування думок людей, а по^м, вщповщно, i !х поведiнки у соцiумi. Тому актуальними для пол^ично! науки залишаються питання щеолопчних засад розвитку людських спшьнот, тобто тих цiнностей, якi утворюють основу гуманiтарного простору, та об'еднують (чи роз'еднують) рiзнi суспiльства у сучасному свт. Рiзнi аспекти ще! проблеми дослiджували зарубiжнi науковцi Л. Альтюсер, К. Гiрц, Дж. Деккер, Т. 1глтон, С. Малешевiч, У. Матц, I. Рюмухамедов, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, Г. Шопфлш та ш., а також вiтчизнянi дослщники А. Башук, Я. Грицак, В. Карлова, М. Рябчук, М. Степико та шшь Проте, аналiз наукових джерел вказуе на потребу комплексного вивчення щеологи як теоретично! категори та 11 ролi у формуваиш гуманiтарного простору.
Тому метою даноТ статi е аналiз та переосмислення у вщповщносп до сучасних укра!нських реалiй досягнень захiдних та втизняних науковцiв щодо теоретичного аналiзу щеолопчних засад формування гуманiтарного простору. Дослщження передбачае використання мiждисциплiнарного пiдходу.
Результати дослщження. Термiн "щеолопя" мае бшьше як 300-рiчну iсторiю, протягом яко! вiн набував часом протилежних значень. Запроваджений французьким мислителем Дестутом де Трас в 1796 р., вш стосувався "нейтрально!" науки про ще!, яка намагалась прослiдкувати як людсью вiдчуття (сприйняття) перетворюються на думки [2, с. 10]. Тому Клiфорд Прц [2] справедливо наголошуе, що не варто зводити поняття щеологи суто до набору певних пол^ичних гасел та закликiв.
Лу! П'ер Альтюсер, французький фшософ--неомарксист, доводить, що щеолопя апелюе в першу чергу до емоцшно!, несвiдомо! сторони стосунюв зi свiтом (бажання, надiя, ностальгiя), до способiв, у як до-рефлексивно осягаеться соцiальна реальнiсть. "1ндивщ поводиться певним чином, адаптуе певш практичнi пiдходи, i бiльше того, бере участь в певних постшних практиках, як е частиною щеолопчного апарату" [12, с. 319], тобто, якщо людина вiрить в Бога, то вщвщуе церкву, молиться, сповщаеться i т. д. - дiе у вiдповiдностi сво!м iдеям. Навт якщо особа скептично ставиться до певно! iдеологi!, вона все-рiвно дiе у вiдповiдностi до присутностi ще! iдеологi! в культурi. Фактично поведшка людини в соцiумi визначаеться наперед низкою шституцш, таких як шм'я, школа, клас, нацiя тощо. Визначаючи себе як суб'екта у стосунку до певно! щеологи, шдивщи самi поводяться таким чином, щоб вщповщати, бути покiрними - "...Богу, совюп, священику, босу, iнженеру, ..." [12, с. 323].
З ще! точки зору, щеолопя - це не просто набiр абстрактних доктрин (що можуть бути сфабриковаш), а уявлення про свгг, якi роблять суб'екпв унiкальними, конституюють iдентичнiсть, в той же час презентують себе у стилi "усi це знають", як певна аношмна унiверсальна правда. Така репрезентащя може бути фальшивою безпосередньо (недоговорювати чи перекручувати правду), однак у питання прожитих стосунюв питання правди/фальшi слщ позицiонувати iнакше. Певне ставлення чи вщчуття можуть бути щлком реальними, правдивими - дшсно прожитими (тобто не iлюзорними, не уявними i не помилковими), однак за основу мати яюсь хибш уявлення чи цiнностi. Член Британсько! академi!, провiдний британський лiтературознавець i фiлософ Террi 1глтон називае три види потенцшно! iдеологiчно! "фальшивосп" - ешстемолопчну (неправдивi iде!), функцiональну (ще!, правдивi чи нi, функцiонують для забезпечення ди репресивного владного апарату), та генетичну ^рування самi по собi не е хибними, однак опираються на хибний базис) [14, с. 2025]. Окрiм того, якщо основоположники марксизму були впевнеш що в безкласовому суспшьсга щеолопя перестане iснувати, поступившись мiсцем науковому св^огляду, то Л. Альтюсер стверджував, що у щеологи немае ютори i подiбно несвiдомому вона вiчна.
Думка, що iдеологiя - це схематичний, негнучкий спошб свiтобачення виникла в повоенний перюд, у так званш школi американських соцiологiв у другш половинi ХХ ст. У постмодернютськш (постструктуралiстськiй) теорi! кiнця ХХ столггтя iдеологiю вважали теологiчним, "тоталгарним" та метафiзичним концептом, пропонуючи натомють дискурсивнi дослiдження владних стратегiй (М. Фуко), деконструкщю опозицiй (Ж. Деррща) тощо. Ця позицiя зазнала критики через вщсутнють морального центру та емансипативних сощальних iнтенцiй. Як показали поди 11 вересня 2001 року, розмови про кшець ютори (Ф. Фукуяма [10])
та кшець щеологи виявились не бшьше шж помилковим тлумаченням тимчасового ycnixy щеологи лiберального капiталiзмy на свiтовiй ареш (пiдтвердженого економiчним та силовим домшуванням США) як глобального прийняття цих щей (якого не вщбулось) [13, с. 163].
Представники британсько! школи стверджують, що iдеологiя - це система репрезентацш, яка виконуе не стшьки теоретичну фyнкцiю, скiльки практичну. Вона просочуе все сyспiльство, забезпечуючи механiзм формування сyспiльноï солiдарностi. Суспшьство потребуе явно мiфiчного уявлення про свщ тому iдеологiя мiстифiкyе i деформуе зовнiшнiй по вiдношенню до шдивща свiт, в нiй реальш вiдносини з необхiднiстю трансформуються у вщносини символiчнi, yявнi. Iдеологiя - це сукупшсть iдеальних проекцiй шдивщв, i в цьому секрет ïï ефективностi як цементу соцiальних вщносин й iнститyтiв [6].
Такий пiдхiд подiляе Елвiн Тоффлер, американський соцiолог та футуролог, автор концепци "iнформацiйноï цившзаци", який використовуе поняття "суперщеолопя" та тлумачить його як свгтогляд цивiлiзацiï, що формуе сприйняття реальностi, пояснюючи i виправдовуючи ïï юнування [9]. Так, iндyстрiальнiсть як суперщеолопя iндyстрiального сyспiльства базувалась на ринкових принципах i втiлювалась як катталютичними, так i соцiалiстичними кранами, тiльки в останньому випадку у якост головного менеджера i власника виступала держава. Рiзнi полiтичнi течи розходилися лише в уявленнях про оптимальш шляхи досягнення спiльноï для ytix мети -максимального економiчного зростання [9, с. 129-130].
Сьогодш переважае нейтральне розyмiння iдеологiï - як системи будь-яких поглядiв i уявлень, що ïx iндивiд визнае слушними й бажаними для суспшьства. В цьому сенсi бyдь-якi погляди й настанови е щеолопчними, оскшьки вiдбивають особистий досвiд та штереси, маскуючись при тому пiд загальноприйнят чи принаймнi намагаючись у такш ролi утвердитись [7, с. 26].
Для методологи доошдження мiсця щеологи у гyманiтарномy просторi вважаемо вщповщним запропоноване Т. 1глтоном тлумачення щеологи як системи уявлень, пов'язаних з владною (полiтичною) боротьбою у суспшьства Iдеологiя - це загальний процес виробництва iдей, вiрyвань та цшностей у соцiальномy життi, увесь комплекс означуючих практик та символiчниx процеав у певному сyспiльствi, спосiб "проживання" соцiальниx практик. ...Iдеологiя розглядатиме лише знаки, значення та цiнностi у певних культурних практиках, яю пов'язаш зi здiйсненням влади [14, с. 28]. Таким чином, щеолопя завжди присутня в iнформацiйномy просторi та напряму впливае на формування i функцюнування гyманiтарного простору.
Нiмецький пол^олог, професор Кельнського yнiверситетy Ульрix Матц, вважае, що сощальна солiдарнiсть, едшсть сyспiльства грунтуються на спiльниx цшностях i уявленнях, що складають суть щеологи, у розумшш я^' наразi переважае фyнкцiональний пiдxiд, що пов'язано з високою сощальною i полггичною значимiстю iдеологiï [5, с. 134].
Цю думку обгрунтовуе i украшський науковець, культурний та полiтичний анал^ик Микола Рябчук: "Щоб уникнути хаосу, тобто кризи значень, спшьноти конструюють наративи про себе, в яких визначають чесноти й пороки, встановлюють засади добра i зла, регулюють спшьш етичнi норми. Щоб зробити щ норми тривкими, вони закодовують ïx за допомогою мiфiв (наративiв про себе), символiв (надшяючи об'екти й поди особливим значенням) та ритyалiв (колективних дiй, яю генерують солiдарнiсть, не вимагаючи консенсусу)" [7, с. 24]. "Спшьноти, - додае угорський пол^ик, депутат Свропейського Парламенту Георг Шопфлш, -окреслюють меж^ яю вiдокремлюють/вiдрiзняють ïx вщ iншиx спiльнот, i якi навт за вiдсyтностi формальних кордонiв виконують важливу фyнкцiю «регулювання трафiкy», тобто вщфшьтровування певних iдей i якостей отримyваноï iнформацiï^^ [17, с. 481 у кн.: 7, с. 24].
Все бiльшоï популярносп набувае теорiя «м'якоï сили», що грунтуеться на стратеги непрямих дш та синергетичних уявленнях, i здатна трансформувати переконання та установки, запропонувати новi смисли, а також базуеться на цшностях, символiчномy простор^ шформаци та щентифшацшному базисi [15, с. 480]. Ця теорiя, на думку yкраïнськоï дослщнищ Алли Башук, iдеально враховуе виклики переходу до новоï цивiлiзацiйноï матрищ, що позначено сyспiльно-полiтичними трансформацiями, психолопчною розгyбленiстю соцiyмy, кризою iдентичностi та щеолопчною невизначенiстю. Саме цi процеси тривалий час визначають ситуащю на пострадянському просторi, зокрема в Украш [1, с. 68].
Як бачимо, лопка розвитку наyковоï категор^' "щеолопя" приводить до висновку про ïï ключову роль у формyваннi рiзниx видiв iдентичностей людини, у тому чист - нацiональноï. Проте,
Cimma MenemeBiH, 3 ymBepcmeTcbKoro Koneg^y ^önma ^hkom cnymHo 3acTepirae Big 3arpo3nuBoi eceH^ani3a^i TepMiHa «Ha^oHanbHa igeHTHHHicTb», npoTe 30BciM He 3HiMae nmaHHa npo Moro He3aMiHHy KoMymKa^MHy ^yHK^ro - ponb 3pyHHoro i 3BHHHoro geKogepa m^opMa^i npo cninbHoTy Ta 11 nnemB. BiH name nepeHocHTb aкцeнт Ha MexaHi3M, aKuM BH3HaHae i perynroe poöoTy цboгo geKogepa -Ha igeonoriro. Ag^e caMe igeonoria Mae icroTHuM, nogeKonu BHpimanbHuM BnnuB Ha Te, aKa iH^opMa^a BigöupaeTbca, a aKa BigciroeTbca, aK BoHa imepnpeTyeTbca i aKi bhchobkh 3 Hei' poönaTbca; caMe igeonoria BH3Hanae "KpHTepii, 3a aKHMH mh po3yMieMo cBir", BcraHoBnroe eTHHHi hopmh i "HaparaBH npo ceöe" [7, c. 25]. C. MenemeBiH o3HaHye igeonoriro aK "co^anbHuM пpoцec, Hepe3 aKHM nrogcbKi aKTopu apTHKynroroTb cboi gii M nepeKoHaHHa" A ^o 3MicT igeonoriHHux gucKypciB 3a3BHHafi HacuHeHuM тpaнcцeнgeнтннмн «BenuKHMH Bi3iaMH» öa^aHoro cycninbHoro ycTporo M anenroe go neBHHx eTHHHux HopM, KoneKTHBHux iHTepeciB i noHyrriB hh go «BH^oro 3HaHHa», öinbmicrb igeonoriM cTaBnaTb ceöe Hag noBcaKgeHHaM i yHHKaroTb 3BipaHHa 3 npaKTHKoro. B ^oMy ceHci igeonoriHHi gucKypcu BuaBnaroTbca "Hag3BHHaMHo e^eKTHBHHMu gna BunpaBgaHHa oöpaHoro HanpaMy co^anbHux giM Ta nerrraMi3a^i (hh, HaBnaKH, generiTHMi3a^i) HaaBHux BnagHux BigHocuH" [16, c. 283 y kh.: 7, c. 25].
OaKTHHHo ponb "geKogepa" b KoH^n^i C. MenemeBiHa BHKoHyroTb He igeHTHHHocri, a igeonorii, ^o cToaTb 3a hhmh i ix ^opMyroTb. "OcKinbKH cycninbHo-noniTHHHi nogii Ta co^anbHi ^aKTH He 3garai roBopuTH 3a ceöe, icHye noTpeöa ix geKogyBaTH, 3po3yMiTH M KoHTeKcTyani3yBaTH. Hrogu noKnagaroTbca, oT^e, Ha HaaBHi igeonoriHHi Manu M KoH^mu, ^oö po3mu$pyBaTH M BHTnyMaHHTH 3MicT цнx nogiM i ^arcriB. IgeonoriHHi HapaTHBH BH3HaHaroTb TaKHM hhhom cTpyKTypy M 3aöe3neHyroTb 3B'a3HicTb ycboMy ToMy, ^o iHaKme öyno ö HaöopoM BunagKoBux oöpa3iB, nogiM Ta BHHHKiB. Igeonoria, oT^e, цe пpoцec, ^o BKnroHae y ceöe MucneHHa M giro i b paMKax aKoro Hama noBegiHKa 3ane^HTb Big igeonoriHHo apTHKynboBaHux igeonoriHHux Man (xoh i He BH3HaHaeTbca hhmh ^nKoBmo)" [16, c. 283 y kh.: 7, c. 25].
TaKHM hhhom, goxoguTb BucHoBKy M. PaöHyK, "IgeHTHHHicTb aK "cyMa gaHux" npo ocoöy hh KoneKTHB, aK crucnuM 3anuc ("creHorpaMa") yaBneHb npo ceöe Ta rnmux e 3acagHHHo igeonoriHHoro. Buöip igeHTHHHocri - цe He npocTo caMoigemu^iKa^a 3 neBHoro rpynoro, 3 ii ochobhhmh MapKepaMH, цe ^e M Buöip BignoBigHoro cBiTornagy, Buöip neBHoi igeonorii'. HroguHa igeHTH^iKye ceöe 3 Tiero rpynoro, igeonoria aKoi ii HaMöinbme npuBaönroe, toöto 3gaeTbca HaMBignoBigHimoro ii po3yMiHHro cBiTy Ta cBoro мicцa b HboMy, 3yMoBneHoMy ii co^anbHHM cTaHoBH^eM. Mo^Ha cKa3aTH, ^o He TaK rpyna Bupoönae igeonoriro, KoTpa 3axu^ana ö ii iHTepecu, aK igeonoria TBopuTb rpyny, BepöyroHH ii HneHiB 3a gonoMororo gucKypciB, KoTpi ii BTinroroTb. ...Igeonoria BH3HaHae MucneHHeBi Mogeni M noBegiHKoBi 3acagu" [7, c. 26].
Bu^eBHKnageHuM aHani3 gocarHeHb 3axigHux Ta BirHH3HaHHx HayKoB^B ^ogo TeopeTHHHoi po3poöKH nuTaHHa igeonoriHHux 3acag ^opMyBaHHa cBirornagHux opieнтaцiM Ta noBegiHKH nroguHH b coцiyмi, go3Bonae 3anponoHyBaTH HacTynHe TnyMaHeHHa TepMiHy "igeonoria y mupoKoMy po3yMiHHi" aK MexaHi3My ^opMyBaHHa cycninbHoi conigapHocTi, ^o öa3yerbca Ha cninbHoMy gocBigi agama^i 3oBHimHboro cBiTy go peanbHux BigHocuH (Hacro y $opMi chmboMhhhx кoнcтpyкцiM - Mi^iB, cuMBoniB, yaBneHb), aKuM BuaBHB ogHaKoBi oцiнкн/cтaвneннa Ta c^opMyBaB cninbHi цiннocтi, aKi KoHcrmyroroTb igeHTHHHicTb iHguBiga Ta Moro Hane^Hicrb go neBHoi BenuKoi rpynu nrogeM.
3apog^eHHa, ^opMyBaHHa, yraepg^eHHa i nomupeHHa igeonoriM BigöyBaeTbca Hepe3 pi3Hi Bugu кoмyнiкaцiM b ryMaHiTapHoMy npocTopi, ToMy HacTynHHM 3aBgaHHaM цiei cTaTTi e BH3HaHeHHa Mic^ Ta poni igeonorii y ryMaHiTapHoMy npocTopi YKpaiHH. OcKinbKH цeM cKnagHuM KoMnneKc iн^opмaцiMннx, KynbTypHux, ocBiTHix Ta gyxoBHux npaKTHK cTBoproe ocHoBy B3aeMogii ycix cycninbHo-noniTHHHHx iHcTHTyTiB, Moro ^nicmcTb BucTynae, HacaMnepeg, 3anopyKoro нaцioнanbнoi öe3neKH, cyBepeHiTeTy Ta TepuTopianbHoi цinicнocтi KpaiHH.
3a BH3HaHeHHaM npo^ecopa Нaцioнanbнoгo iHcTHTyry cTpaTeriHHux gocnig^eHb MuxaMna CTenuKa, "Ha^oHanbHuM ryMaHiTapHuM npocTip e cepegoBH^eM, 3aBgaKH aKoMy BupoönaeTbca Ta ^yнкцioнye cucreMa igeM, цiннocтeM, igeaniB, Mi^iB, crepeoTHniB, oöpa3iB, ^o BnnuBaroTb Ha cBigoMicrb nrogeM, i, TaKHM hhhom, BH3HaHaroTb HanpaMH nocTyny нaцii Ta gep^aBH. CaMe ToMy TaK nocnigoBHo, ^necnpaMoBaHo po3öygoByroTb i 3axu^aroTb Big pi3HoMarnTHHx BnnuBiB cBiM BnacHuM ryMaHiTapHuM npocTip po3BHHeHi gep^aBH cBiTy, aöo Ti, ^o npeTeHgyroTb öyTH TaKHMu" [11]. " НaцioнanbннM ryMaHiTapHuM npocTip Mo^Ha BBa^aTH eguHHM i цinicннм 3a yMoBH, aK^o b cycninbcTBi icHyroTb: po3BHHeHi cninbHi cuMBonbHi cucTeMH (MoBa, cucTeMa цiннocтeM, нaцioнanbнa KynbTypHa cnag^HHa), ^o e KoMyHiKaTHBHoro öa3oro Bcboro cycninbcTBa; iн^opмaцiMнi Ta KynbTypHi noTpeöu cycninbcTBa 3agoBonbHaroTbca noBHicTro hh nepeBa^Ho
завдяки нацюнальним виробникам культурного продукту та нацюнальним каналам (мережам) культурно! комушкаци; кшькють та чисельнють груп у суспшьство якi стабiльно перебувають поза сферою нацюнальних комунiкативних каналiв i належать до шонацюнального культурного простору е порiвняно невеликими" [4].
Таким чином, на нашу думку, нацюнальний гумаштарний простiр можна вважати цшсним лише за умови, коли уа вищезгаданi його елементи пов'язанi спшьною iдеологiею, яку подiляе переважна бшьшють суспшьства, а внутрiшнiй зв'язок цих елементiв охоплюе всю територiю кра!ни i е мiцнiшим, нiж зв'язок з шшими елементами, що юнують у цьому ж просторi, та сформован на базi iнших щеологш. Наявнiсть таких "iнших" iдеологiй створюе загрози нацiональнiй безпецi. Причини !х iснування неодноразово визначалися вiтчизняними науковцями.
Так, на переконання укра!нсько! дослщнищ Валентини Карлово!, "формування укра!нського загальнонацюнального гуманiтарного простору стикаеться iз серйозними труднощами, насамперед, у наслiдок того, що до цього часу не розроблена загальнонацюнальна стратепя розвитку У кра!ни як суверенно! держави, в основi яко! полягала б система цшностей, яку подшяла б переважна бшьшють громадян i яка б об'еднувала суспiльство. Крiм того, вщсутнють консолiдацi! елiти, насамперед полiтико-управлiнсько!, викликае рiзне бачення проблем гуманiтарно! сфери, тому з приходом до влади тих чи шших полiтичних сил розв'язуються лише окремi проблеми гумаштарного розвитку , залежно вiд певних полггичних уподобань. Не сприяе гармошзаци гуманiтарно! сфери !! надмiрна полпизащя, оскiльки часто заради у твердження свого авторитету полiтичнi сили спекулюють на гуманiтарних проблемах" [3, с. 42]. "Ареною для протиборства полпичних сил, якi уособлюють протилежнi вектори геополiтичного та культурного розвитку наци, стала проблема нацюнального свiтогляду та нацюнально! iде!, мовна й культурна полпика, полiтика iсторично! пам'ятi, що не сприяе у твердженню укра!нсько! нацiонально! iдентичностi, позначаеться на державотворенш" [3, с. 43].
Як справедливо зауважуе М. Степико, порушення цшюносп й повноти нацюнального гумаштарного простору обумовлюе ютотш вщмшносп у системах цшностей, полпичних орiентацiях громадян, !х виборах джерел культурно-дозвiллево! та суспшьно-полпично! iнформацi!, якi презентують рiзнi сегменти цього простору. Ц вiдмiнностi можуть формувати образ «1ншого» або «Чужого», спроектованого на стереотипного мешканця шшого регюну або члена iншо! сощально! групи, утворювати в масовiй свщомосп пiдrрунтя для мiжрегiональних, мiжетнiчних конфлштсв, аж до глибоких «цивiлiзацiйних розламiв», що зараз спостерiгаеться в окремих районах Донецько! та Лугансько! областей i в Криму [11].
Под^емо думки вiтчизняних науковцiв i практиюв про особливостi сучасного стану гумаштарного простору. "Вщсутнють цшсносп й повноти гумаштарного простору в сучасних у мовах ускладнюе цiннiсно-свiтоглядне розшарування укра!нського суспшьства, негативно позначаеться на забезпеченш нацiонально! едностi та соборностi Укра!нсько! держави" [3, с. 47]. Бшьше того, "свггоглядно-ментальна експансiя РФ сформувала низку загроз у нацiональному гумаштарному просторi: посилення позицiй росiйсько! мови i культури шляхом поширення росшськомовного культурного продукту з пропагандистським змютовим наповненням; нав'язування укра!нському суспiльству росшськоцентричних цiнностей та iдеологi! через освггш та конфесiйнi канали, у т. ч. шляхом фальсифшаци укра!нсько! ютори через використання iнтерпретацi! подiй минулого у вигiдному для РФ свита та активних спроб iнвазi! iмперського проекту "русского мира"; колаборацiонiстську дiяльнiсть УПЦ (МП) тощо" [8, с. 389]. Безсумшвно, "головною причиною цих виклиюв та загроз нацiональнiй безпещ держави е вiдсутнiсть в Укрш'ш державницько! iдеологi!, засновано! на укра!ноцентричнш системi цiнностей, яку подiляла би переважна бшьшють громадян i яка б об'еднувала суспшьство" [11].
1деолопя творить мiфи i символи з наявного, загалом обмеженого матерiалу. Вона !х утверджуе через освпу й культуру, через державнi i суспiльнi iнституцi!, через розма!тi повсякденш практики i специфiчнi ритуали громадянсько! релiгi!. Набiр вiдповiдних мiфiв i символiв, емоцiйне i розумове самоототожнення з ними i з шшими людьми, що подшяють подiбну емоцшну i розумову прив'язанiсть, - це i е нацiональна iдентичнiсть. .. Лдентичносп функцiонують у рамках ширших щеолопчних метанаративiв i мають конкретнiший, партикулярний характер - на противагу унiверсальним/унiверсалiзацiйним претензiям iдеологiй [7, с. 27]. Уш цi процеси вiдбуваються у гумаштарному простор^ тому можемо наголосити на ключовш ролi iдеологi! у формуванш та функцiонуваннi гуманiтарного простору
Украши як простору суспшьно! консолщацн та змщнення Украшсько! державностi. Дана стаття не вичерпуе предмету дослiдження, тому гумаштарний простiр буде об'ектом наших подальших наукових розвiдок.
Висновки. Сьогоднi перед Укра!ною сто1ть стратегiчне завдання - це припинення пбридно! агресн РФ проти Украши та подолання 11 наслщюв, що вимагае консолщацн зусиль влади i громадськостi щодо формування та реал1зацн цiлеспрямованих державних полник та громадянських практик насамперед у гумаштарнш сферi - освiтi, культур^ вiдновленнi юторично! пам'ятi, збалансовано! полники у сферi державно-конфесiйних вiдносин та мовно! полiтики. Виконання цього завдання стане можливим та буде сприяти посиленню опiрностi держави та суспшьства до зовнiшнiх загроз лише за умови формування гумаштарного простору на щеолопчних засадах та цiнностях, що подшятиме все суспiльство.
Л1ТЕРАТУРА
1. Башук А.1. Комушкацшш стратеги державно! влади в умовах шформацшного суспшьства: монограф1я / Алла 1вашвна Башук. Кам'янець-Подшьський: ТОВ «Друкарня «Рута»», 2019. 584 с.
2. Гирц К. Идеология как культурная система // НЛО. 1998. № 29. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nlo.magazine.ru/philosoph/inostr/3.html.
3. Карлова В. Мюце та роль гумаштарного простору держави у формуванш нащонально! самосвшомосл // Вюник Нащонально! академп державного управлшня. 2011. Вип. 1. С. 40 - 47.
4. Культура, нацюнальний культурний проспр та суспшьна консолшащя в сучаснш Укра!ш. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2G09-10-2.php
5. Матц У. Идеология как детерминанта политики в эпоху модерна / У. Матц // Полис. 1992. № 1-2. С. 130-142.
6. Рисмухамедов И.А. Анализ идеологии как стратегия исследования средств массовой коммуникации и популярной культуры в современном неомарксизме // Проблемы теоретической социологии. 2003. № 4. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/125726.html.
7. Рябчук М. Ю. "Химера нащонально! шентичностГ': илька методолопчних проблем // Науков1 Записки 1нституту полтгичних i етнонацюнальних дослвджень 1м. 1.Ф. Кураса НАН Укра!ни. 2018 / 3-4 (95-96) (травень-серпень). С. 3 - 30.
8. Св^ова гiбридна вiйна: укра!нський фронт: монографiя / за заг. ред. В. П. Горбулша. К.: Н1СД, 2017. 496 с.
9. Тоффлер Е. Третя Хвиля. К.: Видавничш д1м «Всесв1т», 2000. 480 с.
10. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек [Текст] / Ф. Фукуяма. М.: АСТ, 2007. 588 с.
11. Цшсшсть гумаштарного простору Укра!ни як об'ект нащонально! безпеки держави. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://old2.niss.gov.ua/articles/1871/
12. Althusser L. Ideology and ideological state apparatuses (notes towards an investigation)// Visual culture: the reader. Edited by Jessica Evans and Stuart Hall. London, 2003.
13. Decker J. M. Ideology. New York: Palgrave MacMillan, 2004. 195 p.
14. Eagleton T. Ideology: An Introduction. London: Verso, 1991. 242 p.
15. Lukes S. Power and the Battle for Hearts and Minds / Steven Lukes // Millennium: Journal of International Studies. Vol. 33, No. 3. pp. 477-493.
16. Malasevic S. The chimera of national identity. Nations and Nationalism. 2011. No. 2. P. 272-290 у кн.: Рябчук М. Ю.«Химера нащонально! вдентичносп»: илька методолопчних проблем // Науковi Записки 1нституту полтшчних i етнонацюнальних дослвджень iм. 1.Ф. Кураса НАН Укра!ни. 2018 / 3-4 (95-96) (травень-серпень). С. 3 - 30.
17. Schopflin George. Identities, politics and post-Communism in Central Europe. Nations and Nationalism. 2003. No. 4. P. 477-490 у кн.: Рябчук М. Ю.«Химера нащонально! щентичносп»: илька методолопчних проблем // Науковi Записки 1нституту полтшчних i етнонацюнальних дослщжень iм. 1.Ф. Кураса НАН Укра!ни. 2018 / 3-4 (95-96) (травень-серпень). С. 3 - 30.
