CC BY
1744 East European Scientific Journal #1(65), 2021 nats. un-t budivn. i arkhit-ry ta in. - U 2 ch. - Ch. 1. -S. 283-286.
6. Makarova, O.V. (2015). Sotsialna polityka v Ukraini: Monohrafiia. Kyiv: In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy
7. Manifest Sotsialistychnoi partii Ukrainy. «Do suspilstva sotsialnoi spravedlyvosti!». URL: http://spu.in.ua/ua/ideology/29002
8. Parlamentski vybory 2012 roku v Ukraini. Naukovi doslidzhennia. (2013). Kyiv: IPiEND im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy
9. Peredvyborna prohrama Vseukrainskoho obiednannia «Svoboda» // Ofitsiinyi sait Tsentralnoi vyborchoi komisii Ukrainy. URL: https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp502pt001f01 =900pf7171=71.html
10. Peredvyborna prohrama Partii Natalii Korolevskoi «Ukraina - Vpered!» 10 priorytetiv ekonomichnoho planu «Nova ekonomika - nova kraina». URL: https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp502pt001f01 =900pf7171=93.html
УДК 94 (37) (03.09.23)
11. Peredvyborna prohrama Politychnoi partii «UDAR (Ukrainskyi Demokratychnyi Alians za Reformy) Vitaliia Klychka» // Ofitsiinyi sait Tsentralnoi vyborchoi komisii. URL: https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp502pf7171=5 5pt001f01=900.html
12. Peredvyborcha prohrama VO «Batkivshchyna», zatverdzhena XI zizdom VO «Batkivshchyna» 30 lypnia 2012 r. URL: http://www.cvk.gov.ua/pls/-
vnd2012/WP502?PT001F01=900&pf7171=52
13. Karmazina, M. S. (Ed.). (2013). Politychni partii Ukrainy u parlamentskii vyborchii kampanii 2012 roku: Kolektyvna monohrafiia. yiv.: IPiEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy
14. Prohrama Sotsialistychnoi partii Ukrainy URL: http://spu.in.ua/about/programa
15. Libanova, E.M. 2008.Stratehichni priorytety sotsialnoi polityky Ukrainy na pochatku XXI stolittia. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika, 1. - 9-22.
16. USDP pereymenovana v partyiu «Ukrayna -Vpered!». URL: http://kp.ua/daily/220312/330506/
Fedchenko Ye.E.
postgraduate student, Taras Shevchenko National University of Kyiv
IDENTIFICATION OF SEX AND POWER: GENDER, SEXUALITY AND SOCIAL STRATIFICATION IN ANCIENT ROME
Федченко Свгетя EdyapdieHa
астрантка кафедри icmopii мистецтв, Кишського нацюнального утверситету iMeHi Тараса Шевченка
1ДЕНТИФ1КАЦШ СТАТ1 ТА ВЛАДИ: ГЕНДЕР, СЕКСУАЛЬШСТЬ ТА СОЦ1АЛЬНА СТРАТИФ1КАЦ1Я У ДАВНЬОМУ РИМ1
Summary. The article studies the constructions of gender, sex and sexuality in ancient Roman society (I century BC - I century AD). Their direct influence on the power asymmetry and social hierarchy of the ancient Romans was considered.
For the first time, a Roman gender-social model was formed on the basis of the theory of the "Matrix of Domination", created by the American sociologist Patricia Hill Collins. It singles out four main stages: from higher to lower (the first degree - vir (male elite), the second degree - elite male youth, the third degree - elite women (matrons) and elite female youth, the fourth degree - deviant people (slaves, freedmen, foreigners and people of marginal professions). It was found that all socio-sexual prerogatives were concentrated among the elite states, namely the adult male citizens, and the subjected states of society, regardless of their gender, were assigned with passive social roles.
However, the study noted the improvement of the status of women and the emergence of powerful and active personalities (Empress Libya, Messalina and others), which was associated with socio-cultural changes in the life of ancient Rome.
Анотащя. У статп дослщжуються конструкцп тендеру, стап та сексуальносп в давньоримському cycnwbCTBÍ (I cr. до Р.Х. - I ст. тсля Р.Х.). Розглянуто ix прямий вплив на владну асиметрш та сощальну ieрархiю давшх римлян.
Вперше сформована римська гендерно-сощальна модель на основi теорп «Матриц домывания», створено! американським соцюлогом Патрищею Х1лл Коллiнз. У нш видiлено 4 основних стyпенi: ввд вищого до нижчого (перший стутнь - vir (чоловiча елiта), другий стyпiнь - елiтна молодь чоловiчоi статi, третiй стyпiнь - елгтш жiнки (матрони) та елiтна молодь жшочо! статi, четвертий стyпiнь - девiантнi iншi (раби, вiльновiдпyщенники, шоземщ й маргiнальнi професп). Виявлено, що всi соцiально-сексyальнi прерогативи сконцентрувались серед елггаих станiв, зокрема дорослих громадян чоловiкiв, i надали пасивнi сощальш ролi пiдкореним станам сyспiльства, незалежно вiд ix статi.
____!
~East European Scientific Journal #1(65), 2021 45 Проте, ввдзначено, покращення статусу жшки, та появу владних й активних особистостей ^мператриця Л1в1я, Мессалша та шш1), що було пов'язано i3 сотально-культурними змшами у житп Давнього Риму.
Key words: gender-social model, Matrix of Domination, gender, sexuality, sex, Ancient Rome. Ключовi слова: гендерно-соцiальна модель, матриця домтування, гендер, сексуальтсть, стать, Давтй Рим.
Вступ. Римське суспшьство перюду шнця Республши початку 1мперп характеризувалось великою рiзноманiтнiстю сотальних груп, як1 формувались за допомогою низки факторiв: стану, вiку, професи, походження, релiгiï, етнiчноï приналежностi, зокрема статевих та гендерних ознак. Сощальний конструкт статi та гендеру був взаемопов'язаним та контролювався римлянами.
Пояснения культурноï диференцiацiï на категорiï «маскулшшсть» та «фемшшшсть» у розумiннi давшх римлян е складним, оск1льки трактування римського гендеру, статi та сексуально!' iдентифiкацiï е змiнним (в залежносп вiд соцiального контексту). I, хоча вони вважали, що «мужтсть» та «жшочють» визначались такими ключовими факторами як сощально-полиичний статус та активш/пасивш ролi, базова соцiальна iдентичнiсть людини була напряму пов'язана з ïï бiологiчною статтю. У основi формування всiх гендерно-статевих домовленостей та сощально-сексуальних стосунк1в римлян лежала бюлопчна стать (Soranus. II.5; Plut. Mor. 460C, Rom. 22.3). Чоловш розглядався як соцiально та сексуально активний, ж1нка - пасивна та слабка. В даному розподiлi також був продемонстрований розрив мiж civitas i domus (публiчна та приватна сфери), а також nomos та physis (культура та природа).
Мета статть У цш статтi ми сфокусуемось на дослiдженнi того, яким чином конструкцп гендеру, статi та сексуальносп взаемод1яли iз римською iерархiею як у рамках всього сустльства, так i в окремих сощальних групах. В даному контексл, проаиалiзуемо критерп, за якими конструювались право безпеки та захисту тiла римлян ввд посягань (фiзичних та сексуальних). Ми також звернемось до аналiзу впливу вищезазначених конструкцiй на побудову владно1' асиметрй' римлян, та спробуемо сформувати гендерно-соцiальну модель Риму I ст. до Р.Х. - I ст. тсля Р.Х.
Ah^íí останшх дослвджень та видiлення невирiшених рашше частин загально'1 проблеми. Першими, хто звернувся до дослвдження тематики гендерно-статево1' щентифжаци римлян, були так1 вiдомi дослщники як англiець Кеннет Дувр [1] та француз Мшель Фуко [2]. Ними була створена так звана - «парадигма проникнення», за якою статеве проникнення в римському сусшльсга пов'язувалось зi чоловiчою статтю, статусом, громадянством, мужиiстю та сощальним домiнуваииям, тодi як статеве прийняття проникиения iз жiночiстю та сощальною неповноцiннiстю [3]. Надалi, 1'х «модель» лягла в основу значно1' частини класичних праць з дано!' тематики. Одним з 1'х головних наступнишв, став американський вчений Холт Паркер, який створив «Тератогенну сiтку» (1997). Розглядаючи проблему гендерних римських конструкцiй, вш вибудував графiк, у якому зютавивши гендернi ролi, видiлив
стандартнi та трансгресивт моделi [4]. Американський дослщник Крейг Вiльямс, базуючись на парадттш Паркера, створив свою римську гендерно-статеву схему, проте звернув бiльшу увагу на латинську термiнологiю [5, р. 178]. Шдсумували здобутки кiлькох поколшь дослiдникiв: американськi професори Дебора Камен та Сара Лев^чардсон [6, р. 456]. Вони додали до «тератогенно! сггки» Паркера таке поняття як «вюь волi» (активний у порiвняннi з пасивним), перейменували категорй'
«активтсть/пасивтсть» у
«проникнення/прийняття проникнення», пiддаючи критищ невiдповiднiсть сучасних понять для давньоримського сустльства. Також, звернули увагу на той факт, що чоловши у яких проникають, могли займати як активт, так i пасивнi дп у статевому актi.
Як бачимо, жодний з вищезгаданих дослiдникiв, формуючи сво! моделi римсько! гендерно-статево! схеми, не звернув свою увагу на сотальт групи. Таким чином, врахувавши розробки попередник1в, ми пропонуемо свою модель гендерно-сотально! взаемодй' у римському сустльства У нiй ми спробуемо сшвввдносити соцiальну групу та гендерно-статеву роль. Наш розподш буде грунтуватись на теорй' «Матрицi домiнування», створено! американським соцiологом Патрицiею Хiлл Коллшз, задля пояснення проблем пригнiчення в суспiльствi за расовими, соцiальними та гендерними ознаками [7, р. 228, 245-246, 274-276]. Попередньо зазначимо, що «матриця дом^вання» - це форма iндивiда визначити свое положення у сустльства Даний подiл (за расовими, сотальними та гендерними ознаками), теоретизував владу у 4 галузях: структурнш, дисциплiнарнiй, гегемонiстськiй та мiжособистiснiй [8]. На його основу ми умовно визначили так1 двi велика сотальт групи римського суспiльства: елiта та девiантнi «iншi», в серединi яких був зроблений подш вже на меншг
Виклад основного матерiалу.
Перша сощальна група vir
У цен^ нашо! «матрицi домiнування», здаеться дотльним поставити невелику соцiальну групу, яка складалась з дорослих чоловшв-громадян (vir) [9, р. 9-28], яш мали владу та являли собою чггко визначену елiту у вшськовому та соцiально-полiтичному життi римсько! держави. Надзвичайна поляризацiя гендерних та статевих ролей у Давньому Римi вказувала на полiтичний розрив м1ж тею соцiально-домiнантною групою й iншими пвдкореними групами (хоча в рiзному ступеш пiдкореними), як1 складались з дней, ж1нок, iноземцiв, рабiв, вiльновiдпущеникiв, марпнальних професiй та iнших.
За гендерною iдентифiкацiею, лише viri належали до чоловiчо!' статi, та виступали в
46 East European Scientific Journal #1(65), 2021 активнш та домшантнш ролi у житп Риму. 1х тiла були недоторканим, i вони входили до категори тих - «стосовно кого, нiколи не виконувалось статеве проникнення» [5, р. 137]. Напроти, «бути проникнутим» пов'язувалось з рабством, жшочютю та соцiальною неповноцшшстю. «Проникнутий чоловк» Mir бути названий такими експресивними виразами як muliebria pati -наявшсть досвiду жшки, phaticus (чоловiк який у статевому акп займав пасивну роль, шддавався анальному проникненню) (Juven. IX.130-3; Catul. XVI.2; Priap. XXV.3, XL.4, LXXIII.1) та навiть monstrosus (Mart. IX.7(8); Suet. Calig. XVI.1).
Як бачимо, статеве життя римлян не обмежувалось стiнами будинку, адже надання полтгичних прав тiсно узгоджувалось iз «чистотою тша». Поважний громадянин мав абсолютний захист вщ будь-яких фiзичних домагань [10, р. 558559]. Тому, побиття, як i «сексуальне проникнення» було не припустиме стосовно vir. Якщо вiльний римлянин пщдався даним дiям, то вiн абсолютно втрачав свою гендерну iдентифiкацiю, право називатись чоловжом i, як наслiдок втрачав сощальний статус. Отже, римський vir повинен був керувати собою фiзично та морально, щоб продемонструвати себе як повшстю функцiонуючого та пдного члена соцiуму.
Друга соцiальна група д^и (чоловiчоl■ CTaTi)
Ми вважаемо доречним розмiстити дггей-громадян чоловiчо! статi на другий ступiнь нашо! схеми, адже !х положення було «перехщним». Вони до перiоду статевого дозрiвання та проходження церемонп мужносп [11, р. 142] не вважались повнощнними громадянами та чоловiками, проте на вiдмiну вщ грецьких юнашв з дитинства займали бiльш активну позицш у соцiальному та статевому житп [12, р. 225-226]. Для того, щоб стати гвдним називатись civis romanus (римський громадянин), 1м доводилось з раннього дитинства вчитися школи нiкому не пiдкорюватись та бути мужшми.
Правила поведiнки молодi у римському суспiльствi чiтко визначались та регламентувались. Латинською мовою юнаки називались praetextatus -вiльнонароджений громадянин, римський чоловж (Sent. 5.4.14., S. 5.30-3). Булла (амулет навколо ши!) був знаком, того що хлопщ не могли бути використаш дорослими чоловiками у сексуальних цiлях (Plut. Ant. Quaest. Rom. 101, 288 a). Звiсно, не можна стверджувати, що вдавалося повнiстю уникнути сексуального домагання дiтей елiти, але вщомо, що на них накладалась заборона та слвдувало суворе покарання. Даного роду дiя визначалась як stuprum (незаконний статевий акт) (Catul. XV). Гвалтування молодих юнак1в, каралось, i законодавством. У даному контекстi, щкавий випадок згадував римський юрист Валерш Максим, розповщаючи про чоловiка, який вихвалявся сексуальним використанням дiвчини та puer praetextatus, що кардинально вплинуло на його програш у судовому процеа (Val. Max. VIII. 1. absol.8). Це свiдчення говорить про абсолютне неприйняття римлянами тако! практики як грецька педерастiя [13] (Cic. Tusc. 4, 33, 70; 5, 20, 58).
Щодо несприйняття подiбно! моделi стосунк1в iснуе калька припущень, а на нашу думку, б№ш
ив
вiрогiдним е пояснения ггалшсько! вчено! £ви Кантарелли, яка пов'язуе дане явище з особливостями римсько! ментальностi [14, р. 130]. I! аргументацiя базуеться на тому, що педерастичш стосунки вимагали вiд коханця, не лише сексуальних розваг, але й учасп в штелектуальнш, психологiчнiй та романтичнiй ipi, абсолютно не властивiй римському сощальному характеру. Адже в Давнiй Греци, як ведомо, тi, хто любив хлопчишв, повиннi були пiклуватися про них, шжити !х, доводити 1м свое кохання, задля того, щоб запевнити в серйозностi сво!х намiрiв, для римлян же з точки зору !х морально-етичних принципiв щ всi до, лише вказували на нестачу влади та мужиостi.
Дослщники, зокрема, нiмецький вчений Кренкель та американка Сара Рiчардсон також вщзначають, що коренi дано! проблеми варто шукати й у наявностi велико! шлькосп хлопчишв-рабiв для такого типу розваг (Ant. 26.2) [15; 16, р. 253]. Латинський автор Сенека у своему лисп, з певним презирством, описував одного з них: «Вш школи не стане чоловжом, щоб довше бути впхою для чоловшв! Але якщо заради ще! мерзоти у нього довелося забрати його стать, чому б не вiдняти й життя?» (Sen. Epist. CXXII.7). Беручи до уваги дане джерело, ми можемо стверджувати, що господарi могли вчиняти стосовно рабських дiтей будь-як1 дi!, осшльки цього хлопця пiддавали кастрацi!, щоб зберегти дитячу красу.
Якщо ж, змiстити фокус з сексуальностi на дослщження !х гендерно! iдентифiкацi!, то можна з впевнешстю сказати, що вони були чоловжами лише за статтю, проте «не-чоловжами» за гендером. Фактично !х тiло не належало !м та було абсолютно позбавленим чоловiчо! гiдностi. Отже, стосунки з андропнними дiтьми-рабами у давньоримському суспшьсга були широко розповсюдженими та визнаними, на вiдмiну вiд тяж1ння до елиних юнак1в.
Виходячи з цього, можна судити, що безпеку у сексуальному плаш, надавало положення у сощум^ а не лише вж чи статевi ознаки. Право захисту тiла в1д сексуальних домагань була прерогативою певного стану людей (Jul. Paul. Prud. Op. 2.26.1-17.12).
Ел1гш жшки
Наступний третiй ступiнь у матрищ домiнування, займала соцiальна група - елиних ж1нок. При розглящ !!, дозволимо собi не погодитись з думкою таких американських вчених як Джоан Халлет, Холт Паркер та шшими [17; 18; 19, с. 12, 58-59, 68-71], яш вщносять всiх римських ж1нок до категори девiантних «iнших» [20]. На наш погляд, елiтних ж1нок та дггей (ж1ночо! статi) варто розмютити на окремий (третiй) ступiнь сощально-гендерно! схеми, пiсля елiтних чоловшв та дiтей (чоловiчо! статi). Ми аргументуемо це - статусом громадянства [21], правом майново! власностi та «тшесно! недоторканостi» (Cato. Schol. ad. horat. serm. 1.2.31). Також, на тдтвердження високого статусу матрони, варто звернутись й до першоджерел, зокрема римсько! комеди Плавта «Куркулiон», у якш герой Полiнур повчав Федра, що можна кохати та використовувати у
ив
паям
сексуальному плат будь-кого, лише не можна чiпати: «вдову, матрону, дiвчат та юнакiв вшьнонароджених...» (Plaut. Curc. 37-38).
Безумовно, що римська па^архальна система нiколи б не дозволила в сощально-полггачному та законодавчому планi жiночiй статi зрiвнятись i3 чоловiчою, проте не можливо заперечувати привше! наданi !й до I ст. тсля Р.Х. У результата надходження велико! кiлькостi рабiв у римську економiку даного перiоду, елиш римськ1 ж1нки позбавились необхiдностi брати участь у домашнш фiзичнiй пращ (наприклад: прядiння бавовни чи пошив одягу), таким чином !х час зв№нився i для iнших видiв дiяльностi. З цього приводу, навиъ скаржився римський сатирик Ювенал, шдкреслюючи, що: «бiднiсть змушувала латинських жшок бути добропорядними у давнi часи, важка праця та мало годин для сну... не дозволяли !х скромним будинкам бути зiпсованими пороком» (Juv. 6. 287).
I справд, у порiвняннi з грецькими дружинами, римсьш не були замкненi лише на жшочш половинi будинку, й наить мали доступ: до освети та органiзацi! сво!х зборiв [22]. До того ж, наветь pater families та раби звертались до римсько! матрони з повагою domina [23, р. 24-25] (Petr. Sat. 105. 7; Ad. M. Cats 4.6.2).
Проте, з шшого боку, не дивлячись на вищезазначеш привше! та права, не можна не вщзначити той факт, що все одно сощальна вдентичшсть римсько! жшки була повнiстю падлаштована пiд ту роль, яку вона може грати для чоловша та синiв. Адже передбачалось, що шлюб завершить розвиток жшки та забезпечить !! сощальним статусом та цiлями в житп. Сексуальнi обмеження, як1 були визначеш для замiжнiх ж1нок тiльки тдтверджували це.
Американська вчена Алiна Росса щлком вiрно звернула увагу на той факт, що у римськш шлюбнш системi, сексуальнiсть iснувала як серiя моральних стандартiв, розроблених на тдтримання цiлiсностi родини [24, р. 97]. Отже, найбшьше у характ^ матрони цiнувалась така як1сть як pudicitia (скромнiсть та цнотливiсть), яка й змушувала !! зайняти пасивну роль у соцiально-полiтичнiй та статевш сферi.
Сексуальнi стосунки у шлюбi завжди пристосовувались до суспiльно! морал^ яка була основною подружнього життя. Поважним парам рекомендувалось уникати любовних пестощiв при свiтлi дня чи у яскраво осветлених комнатах, матрони не повинш були знiмати свою бшизну самостiйно та займати активну роль у статевих актах (Ovid. Am. I, 5, 1-7; Lucr. 68-1277).
Мiж тим джерельна база перюду Ранньо! Iмперi! вже сввдчить про те, що ж1нки вищих станiв зазнавали все бiльшо! емансипаци, та навiть намагалися упередити багаторазову вагетшсть (Ovid. Am. II. 13, 1-4; Plin. VII, 7, 43, XVIII, 23), мiнiмiзувати сексуальш контакти зi сво!ми чоловiками та жити повноцiнним сексуальним життям (Juven. VI; Mart. VI. 67; Ovid. Ars Am. II, 68692). А впм, до активно! жшки завжди ставились з певним презирством, i вважали гендерним девiантом (Mart. VII, 67; Sen. Epist. Mor. 95, 20, 1).
East European Scientific Journal #1(65), 2021 47 З чим була пов'язана дана маргiналiзацiя? Найбтш вiрогiдну вiдповiдь надала iзра!льська дослiдниця Дрора Бахарал, аргументуючи це -жахом чоловiкiв втратити владу та надпозицiю у сусшльств^ через збiльшення полiтично! активностi серед жшок за часiв: к1нця Республши та початку Iмперi! (Фульвiя, Лiвiя, Месал1на, Агрипiна та iншi) [25, р. 333]. Жшки при влащ, здавалось, порушили традицiйнi республiканськi гендерш ролi та чоловiчу вдеологш - за якою жшки вважались бюлопчно та сощально неповноцiнними iстотами. Ця суперечнiсть мiж iдеалом та реальшстю, була також виражена в латинських джерелах iмперського перiоду, як1 писали незадоволеш елiтнi чоловiки, яких торкнувся даний процес (Tac. Ann. III. 33). Таким чином, коли влада жшок переходила межу, передбачену маскулшною iдеологieю, чоловiки намагались пояснити цей казус - за допомогою звинувачення !х у порушеннi доброчесностi. Вони приписували !м неконтрольовану хiть, аргументуючи це ввдсутшстю вищезгадано! якостi pudicitia (Sen. Dial. XII.16.4) - за якою мораль та доброчиншсть матрони були нерозривно пов'язаш з добробутом держави. Внаслщок цього чоловiчий контроль над жшочою доброчеснiстю та цнотливютю стае зрозумiлим, адже !х втрата покривала соромом, не лише осоромлену ж1нку, але i !! чоловжа та родину (Dig. XLVII.10.1.9, XVIII.2) [26, р. 196]. У такий спосiб, iнкримiнацiя в перелюбствi була розповсюджена майже у всiх жанрах латинсько! лiтератури, та найбiльшо! популярносп зазнала у полiтичних ораторських промовах (Cic. Rhet. Her. IV.23; Catil. II.23; Verr. I.2).
Водночас, не дивлячись на часткову вiдсутнiсть прав, гендерш стереотипи та звинувачення на адресу матрон шд час шнця Республiки-початку Iмперi!, варто вiдзначити, що вони сформували окрему та доволi прогресивну соцiальну групу.
Категорiя «шшЬ>
Продовжуючи формування нашо! гендерно-соцiально! схеми, ми пропонуемо, вщнести всi нижчi стани: рабiв, в№новщпущенишв, iноземцiв, калiк, потвор та девiантiв за професiею до категорi! безправних «iнших», яка протиставлялась елiтi. Члени даних сощальних груп мали рiзну бiологiчну стать, стан або профеаю, але гендерно вони всi визначались як жшки. Щодо цього щкаво зауважив французький вчений Поль Вен: «у римському суспiльствi бути активним - означало бути чоловжом, незалежно ввд статi пасивного партнера» [27, р. 50]. Безправш чолов^ були позбавлеш головних якостей, властивих елiтi, а саме - недоторканосп тiла та «сощально! мужносп», i у такий споаб вони прирiвнювались до жшок, яш завжди асоцiювались з пасивнютю та вiдсутнiстю контролю над собою й сво!м тiлом. Звiсно ж, як нижчий стан !х очшувало п1дкорення, яке визначало !х гендерно -сощальну iдентичнiсть та орiентацiю.
Раби
Рабовласницька система була основою економiчного устрою Давнього Риму I ст. до Р.Х. -I ст. тсля Р.Х. i тдтримувалася завдяки активним
48 East European Scientific Journal #1(65), 2021 завоюванням перюду Шзньо! Республiки [28]. Функцi! рабiв були рiзноманiтними: вiд побутових до сексуальних. Оскiльки, pater familias, як голова родини та власник майна, абсолютно домывав над ними, вш мп використовувати !х за сво!м бажанням й у сексуальному планi (Sen. Contr. IV. pref.10). Латинськ1 джерела насиченi описами як справжнiй vir насолоджувався сексом з рабами (Juven. XI.136-82; Catul. LVI). Раби належали до найнижчого стану, та виходячи з цього, приймали пасивну роль та використовувались задля девiантних статевих актiв [29]. Особливо популярним !х використання було в оральних насолодах - феляцi! (Catul. XCVII; Mart. Epigr. IX. 40) та куншнгусг На цей рахунок Марщал iронiзував: «Мужоложник1в рот погано тхне, кажеш ти, Фабулл; але якщо ти правий, як же рот лизушв, скажи менi, тхне ?» (Mart. Epigr. VII, 67., XII, 85). Доволi часто вони брали пасивну участь i в анальному сека, за що !х називали гендерним девiантом cinaedus (Juven. 2; Catul. XVI., XXIX; Cic. In Ver. II.2.192; Phaed. Fab. 5.1.12-18; Pet. Sat. 21, 23; Mart. 10.98; Suet. Aug. 68; CIL IV, 1825, 2319b, 4917). Латинський словник презентував рiзноманiтну термшологш на позначення таких чоловшв: mollis, impudicus та шше [30, р. 461].
Раби, як1 позбавились свое! кабали переходили у категорш - вшьновщпущенишв. Проте, навiть при звiльненнi, вони не отримували повно! свободи та продовжували виконувати сексуальнi бажання господаря: «Не цнотливють - пiдгрунтя для звинувачення вiльнонароджено! людини, необхiднiсть раба, обов'язок для втновщпущеника» (Sen. Contr. IV. 10; Liv. VIII. 28). Так, за чаав 1мперп вшьновщпущеники могли досягти певних фiнансових висот, про що свщчать численнi археолопчш знахiдки заможних вiлл у Помпеях, однак римський соцiум нiколи б не дозволив колишшм рабам перейти до категори елiти: з тдкорених рабських стосунк1в, вони скорiш за все переходили у патронатсьш [31].
В окрему групу безправних «шших» видаеться можливим вiднести шоземщв. В цьому випадку можна пояснити погане ставлення до цiе! категорi!, наклавши його на концепщю «Орiенталiзму», розроблену професором Колумбiйського унiверситету Едвардом Са!дом [32]. У нiй вiн аналiзував як Захiд протягом довгих юторичних перiодiв будував образ девiантного «шшого» в особi Сходу, використовуючи позищю сили та домiнацi!. Накладаючи на цю концепщю стосунки римлян та шоземщв, можна зробити висновок, що неприязнь римлян до шоземщв, пояснювалась жахом перед чимось невщомим та несхожим на них.
До марпнального стану вщносились також люди певного роду занять, а саме: глащатори, актори й повi! (Cic. Off. I.150-151) [33, р. 26]. Даш професп в щеологп Давнього Риму, виступали символом сорому та пiдпадали тд infamia. Законодавчо на них накладались суворi обмеження у рiзних сферах сустльного життя так1 як свщчення в судi, висування звинувачень та активна участь у полчищ (Mart. I.41; Dig. XX.5.2, 5.3, Dig. XX.5.21.2). У такий спосiб судова сфера посилила
ив
над
сощальну та моральну перевагу елiти та тдтримала суворий розрив мiж ними та низами суспшьства.
Висновки:
Отже, ми прослщкували, що так1 конструкти як стать, гендер та сексуальшсть напряму корелювались з соцiальним життям римського суспiльства, та грали ключову роль у побудовi римсько! сощально! iерархi!. Римляни використовували стать як основу статево-гендерних постулатiв та сощально-сексуальних стосунк1в, проте одночасно з цим, римський гендер був сексуально перехщним чи змшним конструктом протягом всього життя.
Таким чином, вибудовувалась така гендерно-сощальна пiрамiда, де на верхiвцi соцiально! iерархi! знаходився стан vir, тобто справжшх чоловшв (paterfamilias) за статтю та тендером, дорослих римських елiтних громадян, права та тша яких е абсолютно захищеними ввд посягань. Трохи нижче, на перехщний другий ступiнь «Матриц домiнування», ми розмiстили соцiальну групу вшьнонароджених - молодих юнакiв (яш недоторканi, i тому захищенi законом). Не дивлячись на !х привше! та чоловiчу стать, вони, ще не були гендерно iдентифiкованими та лише опановували вiд батька (vir) та сво!х вихователiв, правила, яким чином притримуватись «соцiально! мужиостi», i стати справжнiм чоловiком. Третю сходинку гендерно-соцiально! моделi, ми невипадково виокремили для римських елпних ж1нок (матрон), адже не дивлячись на тдкорене положення за статтю, вони мали певш права та привiле! (зокрема, недоторкашсть тiла). Всi iншi нижчi стани: раби, вiльновiдпущеники, iноземцi, марпнальш професi!, ми вважаемо доречним, вщокремити у категорш безправних «1нших». Це п, чоловiки та ж1нки, з тшом яких могли зробити будь-яш агресивнi дi! (побити, згвалтувати та т.п.). Саме тому, не е дивним, що гендерш девiацi!, найб№ш були розповсюдженими серед них.
Проаналiзувавши iдеологiю давнiх римлян, ми бачимо, що сощально-сексуальш прерогативи сконцентрувались серед елпних станiв, зокрема дорослих громадян чоловшв, i надали пасивнi сощальш ролi пiдкореним станам суспiльства, незалежно вiд !х статi.
Ми намагались охопити як ж1ночу, так i чоловiчу половини суспiльства, з чого можна зробити висновок: що у шзнш перюд Римсько! Республiки та на раншх етапах зародження 1мперп, вплив насолод та розпусти домывав серед чоловiчо! половини суспiльства, але з роками, як сввдчать проаналiзованi джерела, змiнювався статус ж1нки, i з матрони, яка не мала права на чуттевють вона перетворювалась на вшьну людину зi сво!м баченням навколишнього свiту та з правом на власний вибiр. Поява владних та активних ж1нок, описаних римськими авторами, абсолютно спiвпала з консолщащею Iмперi!, збiльшенням статк1в та еллшзащею, що в1дображали соцiокультурнi змши у життi Давнього Риму.
Список лператури:
1. Dover K. Greek Homosexuality. Cambridge: Harvard University Press; 1989.
ив
паям
2. Фуко М. Использование удовольствий. История сексуальности. - Санкт-Петербург: Академический проспект; 2004. [Fuko M. Ispol'zovanie udovol'stvij. Istorija seksual'nosti. -Sankt-Peterburg: Akademicheskij prospekt; 2004. (In Russ).]
3. Davidson J. Dover, Foucault and Greek Homosexuality: Penetration and the Truth of Sex. Past & Present. 2001; 170 (1): 3-51.
4. Parker H. The Teratogenic Grid. In: Hallett J., Skinner M. Roman Sexualities. Princeton: Princeton University Press; 1997. р. 47-65.
5. Williams C. Roman Homosexuality: Ideologies of Masculinity in Classical Antiquity. Oxford: Oxford University Press; 1999.
6. Kamen D., Richardson S. Revisiting Roman Sexuality: Agency and the Conceptualization of Penetrated Males. In: Masterson М., Rabinowitz N. Sex in Antiquity: Exploring Gender and Sexuality in the Ancient World. Routledge; 2015. р. 449-460.
7. Collins P. Black Feminist Thought: knowledge, consciousness, and the politics of empowerment. New York: Routledge; 2000.
8. Collins P. Toward a New Vision: Race, Class, and Gender as Categories of. Analysis and Connection. Race, Sex & Class. 1993; 1 (1): 25-45.
9. Щд категорш Vir щдпадали не ва особи чоловiчоl стап, а виключно римсько повнолiтнi громадяни з бездоганною репутацiею та високим соцiальним положениям. Див.: L'Hoir F. The rhetoric of gender terms: man, woman, and the portrayal of character in latin prose. Leiden; 1992.
10. Richlin A. Not before Homosexuality: The Materiality of the cinaedus and the Roman Law against Love between Men. Journal of the History of Sexuality. 1993; 24: 523-573.
11. В загальному вж, коли вони досягали статевого дозрiвання та ставали vir на церемони досягнення мужносп, мет варшватись вщ 13 до 18 рошв. Див.: Rwason B. Children and childhood in roman Italy. Oxford: OUP Oxford; 2003.
12. Eyben E. Restless Youth in Ancient Rome. Routledge; 2003.
13. Педераспя - це сощально визнаш романтичш та сексуальш стосунки мiж давньогрецькими дорослими вiльними чоловжами-громадянами та в№ними юнаками пiдлiткового вiку. Див.: Williams C. Greek Love at Rome. The Classical Quarterly. 1995; 45 (2): 517-539.
14. Cantarella E. Secondo natura: La bisessualita nel mondo antico. Feltrinelli Editore; 2016.
15. Krenkel W. Pueri Meritorii. WZ Rostock. 1979; 28: 179-189.
16. Richlin А. Reading boy-love and child-love in the Greco-Roman world / M. Masterson, N. Rabinowitz, J. Robson. Sex in Antiquity: Exploring Gender and Sexuality in the Ancient World. London and New York: Routledge, 2015. р. 352-373.
17. Hallett J. Women as Same and Other in the Classical Roman Elite. Helios. 1989; 16 (1): 59-78.
18. Parker H. Loyal Slaves and Loyal Wives: The Crisis of the Outsider-Within and Roman Exemplum Literature. In: Joshel S., Murnaghan Sh. Women and
East European Scientific Journal #1(65), 2021 49 Slaves in Greco-Roman Culture: Differential Equations. London: Routledge; 1998. р. 152-173.
19. Де Бовуар С. Второй пол. - Азбука-Аттикус; 2017. [De Bovuar S. Vtoroj pol. - Azbuka-Attikus; 2017. (In Russ).]
20. В даному контекст термш «шший» сприймаеться у ввдповвдносп з науковим щдходом «шший» як марпнальний, той хто не ввдповщав сошальним нормам, був позбавленим прав та ввдносився до пiдпорядкованоï сошально1 категорiï. Див.: Шапинская Е. Образ Другого в текстах культуры: политика репрезентации. - М.: URSS; 2012. [Shapinskaja E. Obraz Drugogo v tekstah kul'tury: politika reprezentacii. - М.: URSS; 2012. (In Russ).]
21. Римсьш елетт жшки мали статус громадян, а не функцп громадян (оскiльки не брали участь у законодавчих чи судових зборах, не могли бути мапстратами, i як правило були виключеш з virilia official) Див.: Chatelard A. Minorité juridique et citoyenneté des femmes dans la Rome républicaine. Clio. Femmes, Genre, Histoire. 2016; 1 (43): 23-46.
22. Wallace-Hadrill A. Engendering the Roman House. In: D. Kleiner, S. Matheson I Claudia: Women in Ancient Rome. New Haven; 1996. р. 104-115.
23. Латинський термш «Domina» - позначав поважливе звертання до «господарки дому». Див.: De la Bedoyere G. Domina: The Women Who Made Imperial Rome. Yale University Press; 2018.
24. Rousselle A. Porneia: On Desire and the Body in Antiquity. Blackwell; 1988.
25. Baharal D. Public Image and Women at Court in the Era of Adoptive Emperors (A. D. 98-180). The case of Faustina the Younger. Studies in Latin literature and Roman history. 2000; 10: 328-344.
26. Saller R. Pater Familias, Mater Familias, and the Gendered Semantics of the Roman Household. Classical Philology. 1999; 94 (2): 182-97.
27. Veyne P. La famille et l'amour sous le HautEmpire romain. Annales (E.S.C.) 1978; 3: 35-63.
28. Bradley K. On the Roman Slave supply and Slave breeding. Slavery & Abolition: A Journal of Slave and Post-Slave Studies. 1987; 8 (1): 42-64.
29. Verstraete B. Slavery and the Social Dynamics of Male Homosexual Relations in Ancient Rome. Journal of Homosexuality. 1980; 5: 227-36.
30.Williams C. The Latin Vocabulary of the Unmanly Man: The Semantics of mollis, impudicus, pathicus, and cinaedus. In: M. Masterson, N. Rabinowitz, J. Robson. Sex in Antiquity: Exploring Gender and Sexuality in the Ancient World. London and New York: Routledge; 2015. р. 461-481.
31. Kristof V. The macula servitutis of Roman freedmen. Neque enim aboletur turpitudo, quae postea intermissa est? Revue belge de philologie et d'histoire. 2016; 94 (1): 131-164.
32. Саид Э. Ориентализм. Западные концепции Востока. - СПб.: Русский Мiръ; 2006. [Said Je. Orientalizm. Zapadnye koncepcii Vostoka. - SPb.: Russkij Mirb. (In Russ).]
33. Bond S. Trade and Taboo: Disreputable Professions in the Roman Mediterranean. Ann Arbor: University of Michigan Press; 2016.
