CC BY
46
УДК 37:305 Л. Ю. Левченко
ТРАНСФОРМАЦ1Я МАСКУЛ1ННОСТ1, ФЕМ1ННОСТ1 ТА ГЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ В ОСВ1ТНЬО-ВИХОВНОМУ ПРОСТОР1
У статт1 розглядаються теоретико-методолог1чн1 основи розумтня понять «маскулттсть», «фемттсть», «гендерт рол1». Показано, що гендерн досл1дження остантх десятилть виявили, що поняття гендеру I гендерног асиметри стають головним предметом вивчення фтософп фемгнгзму, а маскулгннгсть - одним 1з напрямшв постфем1н1зму. Простежено розвиток теоретичних концепцт маскул1нност1 та фемтност1, проанал1зовано вплив фшософських течт на формування гендерних теорт.
Клю^о^^ слова: гендер, гендерш рол1, маскулттсть, фемттсть, чолов1че, жточе, освта.
Проблема стат потрапляе в коло фшософсько'1 проблематики з давшх чаав, у кожну епоху приймаючи притаманш 1й форми дискусш, висв^люючи той чи шший аспект. Кожна епоха розглядала цю проблему по-своему, послщовно вилучаючи 11 зi свого дослщницького поля. I, тшьки в кiнцi ХХ столiття, коли вщбулися змiни в соцiальнiй структур^ в полiтичному життi, злам усталених стереотитв, характерних для минулого столбя, поставили проблему статi на рiвень теоретичного осмислення. Одним iз напрямюв, що розглядае проблему статi, зокрема вщносини й статус жшки й чоловша, 1хне соцiальне життя та життевий досвiд, набуття й реалiзацiю ними соцiально-рольових характеристик i особливостей стала гендерна теорiя, започаткувавши гендерш дослщження.
Метою статтi е дослщження трансформацп понять «маскулшшсть», «фемшшсть» та «гендерш ролЬ> в контекстi осв^ньо-наукових дослiджень.
Гендерний пiдхiд передбачае вивчення суспшьства як едностi двох глобальних спшьнот - «чоловiчоi» та «жшочо'!». Поняття «гендеру» як «сощально'1 статЬ>, на вiдмiну вiд бiологiчного поняття ста™, все активнiше запроваджуеться в рiзного роду сучаснi дослiдження: ми маемо дуже цiкавi гендернi дослщження у фшософп (С. Оксамитна, Н. Хам^ов, Н. Чухим), в сощологл (так звана «харкiвська» школа тд керiвництвом 1.Жерьобкшо'1, 11 вiдома дискусшна книга «Женское политическое бессознательное»), в юторп (М. Богачевська-Хом'як, Л. Смоляр), у лiтературознавствi (Т. Гундорова, Н. Зборовська, С. Павличко).
Питания жшочих людських прав не вiдразу стали надбаннями пол^ично'1 та фшософсько'1 думки. 1х формулювання супроводжувалося довгими пошуками. Сторiчнi дискусп навколо жшочого питання були, перш за все, вщповщдю на болючi соцiальнi проблеми суспшьства, а також становища жшок, та результатами пошуюв щодо жшочого питання. Рiзноманiтнi фiлософсько-полiтичнi доктрини та течи по-рiзному висвiтлюють жiночi питання. Тому в ситуаци iдеологiчного розмшття, а точшше повно! невизначеностi, яка спостершаеться в сучасному украшському суспiльствi, потрiбно розглядати основнi особливостi полiтичних та фшософських течш, тому що це мае допомогти у виборi методологи в обгрунтуваннi необхiдностi гендерних вщносин у суспiльствi.
Традицiйний розгляд гендерно1 проблематики стат з «класично1» науково1, цившзацшно'1 позици показував, що рiзноманiтнi фiлософськi, етнологiчнi,
психолопчш напрями постають як маскулшно центрованi комплекси наукових знань. У пращ французько'1 дослiдницi Иколь-Клод Матье аналiзуeться проблема щодо недостатньо'1 зверненостi до жшочого соцiокультурного первня в етнолопчних дослiдженнях. У цих дослщженнях була зафiксована поведiнка жшок (шлюб, господарська активнiсть, ритуали тощо). Дослiдники (наприклад Едвiн Арденер) прийшли до таких висновкiв, що самi жшки формуються з позицп чоловшв вiдносно жшок у суспiльствi. Оскшьки модель людства грунтуеться на моделi чоловiкiв, жшки потрапляють в опозищю до чоловiчого. В етнологiчних розвщках, як зауважуе Матье, вiдсутня жшоча репрезентацiя чоловiкiв.
Аналiз гендеру в руст постмодернiстичного пiдходу показуе зрушення в дослiдницькiй установцi i вщповщае iншому способовi його розумiння. Дослщження гендерного свiту постае як дослщження цшсних життевих свiтiв-культур, рiвноправних способiв структурування реальностi.
Формування гендерного пщходу не випадково спiвпало з широким обговоренням фшософсько'1 проблеми про стввщношення бiологiчного i соцiального в природi людини. На Заходi проблема щенгифшацп статi, з'ясування ролi соцiального, культурного, з одного боку, i бiологiчного, з iншого, стали головною проблемою, яку обговорювали.
Започаткувавши нову парадигму мислення, де в центрi уваги опинилась стать людини, гендерна методолопя вивела на авансцену суспшьствознавства новi проблеми людського iснування. Цi проблеми виявились ушверсальними, оскiльки стать (не тшьки в особистому значеннi, але i в значеннi гендера) - ушверсальна характеристика людського буття. Така банальна ютина iгнорувалась, як з'ясувалося, при новому поглядi на речi, в традицшному суспiльствознавствi, де «стать» i «людина» виявилися вiдiрваними одне вщ одного. «Людиною» тут був чоловш, «стать». I вiдповiдно проблема людини була центральною проблемою фшософп, проблема стат -другорядною. Психологiя, була нейтральною або «без статЬ> (I. Кон), також орiентувалась на чоловiчу норму [1, с. 92].
Постановка питання про тшесшсть людини як основи теоретично'1 рефлексп становить загальну парадигму й у шмецькш фшософськш антропологи, яка, починаючи вiд А.Гелена, активно асимшюе англо-американську соцiологiю Т.Парсонса. У св^оглядному планi це свщчить про переорiентацiю вiд домшуючо'1 природничо-науково'1 парадигми (висунуто'1 ще за чаав Галiлея) i повернення до Аристотеля з його положенням про людину - сощальну ютоту у першш iнстанцii, а другiй - ноая символiчно органiзованоi культурно'1' традицп [3, с. 50].
Одна iз особливостей сучасного етапу гендерних дослщжень полягае в тому, що 1'х об'ектом, поряд з жiнками, все частiше стають чоловiки. Однi автори вбачали проблему в тому, що гендерний клас або сощальна група вiдстають вiд вимог часу: '1'хня дiяльнiсть i групова самосвiдомiсть, уявлення про те, яким може i повинен бути чоловш, не вщповщають соцiальним вимогам i пiдлягають радикальним змшам. Iншi автори вбачають у сощальних процесах загрозу «природним» основам людсько'1 цивiлiзацii i закликають чоловшв як традицiйних захисникiв стабiльностi i порядку, покiнчити з цiею деградащею i повернути суспiльство в спокшне i надiйне минуле [1, с. 562].
М. Шелер вважае, що у ХХ стштп принципово змiнюеться вiдносини чоловiчого та ж1ночого начал, бо жшоче, яке перебувало в сутiнках протягом столт, тепер виходить на перший план. Усвщомлення необхiдностi виходу iз замкненостi суто «патрiархального» свiтосприйняття, спрямовашсть за його межi, небажання ототожнювати його з людським св^осприйняттям породжуе уважшше ставлення до
людяного свггосприймання, яке гармоншно поеднуе в собi духовне та душевне, екзистенцiйно чоловiче та жшоче. Це трансцендуе фiлософiю у метаантрополопчш форми, виводячи 11 за меж «фалоцентризму» та «патрiархалiзму» сучасного св^у [5, с. 229].
До середини 1980-х роюв чоловiчим проблемам присвячувались книги i дослiдження медико-бiологiчного характеру. Потсм зросла кiлькiсть публiкацiй, що охоплювала все новiшi теми i галузi знання. Все бiльше з'являлося видань про чоловтв i для чоловтв. Цi видання мiстили в собi масу ново!' ц^во!' шформацп про рiзнi сторони i аспекти чоловiчого буття. Однак спiввiдношення понять «чоловiче буття» i «маскулiннiсть» залишаються вiдкритими для дискусiй. Пiд чоловiчими дослiдженнями розумiють предметну область знання, що включае в себе все те, що стосуеться чоловшв, включаючи i бюлопю чоловiчого тiла. Маскулшшсть частiше трактуеться як особлива сощальна iдентичнiсть, яка iснуе виключно у визначеному соцiумi i змiнюеться разом з ними.
Як й iншi гендерш категорп «маскулiннiсть» не мае однозначного визначення i мае щонайменше три рiзнi значення:
- маскулшшсть - це категорiя, що означае сукупшсть поведiнкових i психiчних властивостей i особливостей, якi об'ективно властивi чоловiкам, на вiдмiну вiд жшок;
- маскулiннiсть - це категорiя, що означае один iз елемешив символiчноi культури суспiльства, сукупнiсть сощальних уявлень, установок i вiрувань про те, ким е чоловш i якi якостi йому приписуються;
- маскулiннiсть - це система припиав, маючи на увазi не середньостатистичного, а щеального «справжнього» чоловiка, це нормативний еталон чоловiчостi.
Але шдивщуальш властивостi, стереотипи масовоi свiдомостi i соцiальнi норми, як i нашi уявлення про реальне, бажане i про те, як повинно бути, школи не спiвпадають. Тому юнують не тiльки рiзнi канони маскулшносп, але й рiзнi парадигми п вивчення, якi е взаемодоповнюючими. Тим бiльше, що вони реалiзуються рiзними науковими дисциплiнами.
У сучаснiй наущ iснуе чотири головнi парадигми маскулшносп: бiологiчна, психоаналiтична, соцiально-психологiчна i постмодершстська. Першi двi являються ессенцiалiстськими, вони припускають, що важливi властивостi, яю вiдрiзняють чоловiкiв i жшок е об'ективною дашстю, культура тiльки оформлюе i регулюе !х прояви. Iншi двi парадигми - конструктивiстськi: вони вважають маскулшшсть продуктом культури i суспiльних вiдносин, котрi нав'язують шдивщам вiдповiднi уявлення та образи.
Бiологiчно-еволюцiйний пiдхiд трактуе маскулшшсть як сукупшсть природних властивостей, що вiдрiзняють чоловiкiв вiд жiнок. Давньогрецький iсторик Ксенофонт говорив так: «природу обох статей вщ самого народження бог пристосував так: природу жшки для домашньоi працi i турбот, а природу чоловша для зовшшшх. Тiло i душу чоловiка вш створив так, що вiн бшьше придатний для того, щоб переносити холод i спеку, подорожi i вiйськовi походи, тому вiн призначив йому працю поза домом. А для жшки пристойшше знаходитися вдома, шж знаходитися поза ним, а для чоловша це ганьба сид^и вдома i не турбуватися про зовшшш справи» [1, с. 573].
Найбшьш популярнiша в гендерних дослщженнях така парадигма маскулiнностi та фемшносп, як психоаналiз. Психоаналiз е ушверсальним у тому значеннi, що вш ухвалюе унiверсальнi чоловiчi властивостi, а також мехашзми i стадii формування чоловiчого характеру. Однак вважаеться, що щ властивостi бiологiчно не задаш, але формуються в процесi шдивщуального розвитку, в результатi взаемодii дитини з батьками.
Однак бшьшють суспiльствознавцiв i психологiв ставляться до психоанал^ично'1 парадигми скептично. Базовi категорп психоаналiзу - це не науковi поняття, а метафори, його висновки не пщдаються статистичнш перевiрцi. Рiзнi школи i течп психоаналiзу (Фрейд, Юнг, неофрейдисти, Лакан) концептуально не поеднуються один з одним, одш i т ж термiни означають у них рiзнi речi. Йдучи за буденною свiдомiстю, психоаналiтичнi теорп зводять маскулшшсть до сексуальностi або описують п в сексологiчних термiнах. Психоаналiтична парадигма дозволяе виразити i описати суб'ективш переживання чоловiкiв, пов'язанi з «кризою маскулiнностi», але конкретно-iсторичнi сощальш реалп i особливо механiзми сощально'1 змiни вiд не1 вислизають.
Маскулшшсть та фемшшсть не пов'язанi з бюлопчною статтю, а складаються з вщмшних психологiчних характеристик, iсторично сформованих особливостями культури певного соцiального середовища. Маскулiннiсть асоцiюеться з екстравертивнiстю, актившстю, незалежнiстю, самовпевненiстю, а фемiннiсть - з штровертившстю, залежнiстю, несмiливiстю, сентиментальшстю.
Чоловiче домiнування виникло внаслiдок того, що жшка, народжуючи й виховуючи д^ей, тим самим обмежуе свою життеву дiяльнiсть лише материнством i хатньою роботою. Жiнки були цшком залежнi вiд свое1 фiзiологГi; част вагiтностi, клопоти з малими дтми спричинили й залежнiсть жшок вщ чоловiкiв як годувальникiв. Поступово вщбувалася iнституалiзацiя патрiархату як системи сощального контролю та порядку, трансформуючись з мiкрорiвня, зi сфери приватних вщносин у межах домашнього господарства, до макрорiвня, в систему суспiльних вщносин. Всi сучаснi суспiльства перебувають в щеолопчних тенетах патрiархату, вiдрiзняючись лише ступенем i характером прояву сощальних нерiвностей згiдно соцiального статусу чоловтв i жiнок, тобто гендерних нерiвностей [4, с. 86].
У наш час вщпала соцiальна необхiднiсть в розподш працi на основi здатносп жшок народжувати дiтей, яка юнувала в примiтивних суспiльствах минулого. Значна частина жшок у наш час поеднуе материнство з роботою поза домом, бюджет ам'1 складаеться iз двох, часто рiвних частин, чоловш перестав бути единим годувальником родини. Традицшна гендерна стратегiя переноситься i в сферу працi: жiночi професп i жiночi робочi мiсця формуються простим винесенням на мiкрорiвень традицшних жiночих занять у рамках ам'1 [2, с. 15-16].
Останньою в перелшу теоретичних гендерних перспектив виступае фемшютична теорiя, основним положенням та вщправною точкою яко1 е пригноблення, пригшчення жiнки в (капiталiстичному) суспшьсга. Фемiнiзм, досить активно розвиваеться в напрямку вироблення практичних пропозицш щодо ймовiрних шляхiв подолання пригнiченого становища жшки як соцiальноi проблеми катталютичного суспiльства.
Головним постулатом фемiнiзму е те, що тшьки в штересах усiх чоловiкiв -зберiгати патрiархат, тобто такий соцiальний лад, де жшки систематично пригшчуються чоловiками в уах сферах життя. Адже в щеальному суспiльствi iндивiди повиннi мати можливють виконувати роботи, якi найбшьше 1м вiдповiдають незалежно вiд стать На противагу розподiлу працi за статтю, фемшзмом висуваеться концепцiя культурного розподшу працi, згiдно з якою поведшка статей або вже гендерна поведшка визначаеться рiвнем культурного розвитку суспшьства.
Сучасна фемiнiстична теоретична перспектива, породжена пол^ичним фемiнiстичним рухом, представлена трьома напрямами:
- лiберальним або помiрним фемiнiзмом;
- марксистським або сощалютичним фемiнiзмом;
- радикальним фемшзмом.
Спiльним для всiх напрямiв е зосередження уваги на проблемi пригшчення жшки,
а вщмшним - пщхщ до пояснення цього соцiального явища та пропозицш щодо пошуку шляхiв його подолання. Лiберальний фемiнiзм зайнятий викриттям дискримiнацiйних форм щодо жшки з подальшим розв'язанням ща проблеми шляхом державних реформ.
Головним завданням фемшзму е внесення каношв в науку, конфронтащя культурологiчних концепцiй i канонiчних тем з фемшютськими теорiями.
Основна риса жшочих дослiджень - це розвиток колективних способiв дп. Хоча жшки - науковщ, медики, митцi i багато iнших працюють на само™, вони часто об'еднують сво! ресурси (знання, навички та енерпю) для колективнох роботи, результат яко'1 робить акцент не на шдивщуальних зусиллях, а на сукупних зусиллях групи. По-перше, колективна дiя - це взаемна пщтримка в складних починаннях. Подруге, бшьшють проблем потребують експертизи не одш€1 людини, а спещалю^в рiзного профiлю або досвщу.
Вiдмiнним у жiночих дослiдженнях вщ дослiджень про жшок е врахування жшочого життевого досвiду в рамках соцiальноi i культурно!' дiйсностi як основи ^у^во'! роботи, що не тшьки змiнило тип аргументаци, але також внесло в неi тзнавальну цiкавiсть. Традицiйнi дослiдження про жшок перестали розглядатися як науково обгрунтоваш висловлювання, якi можуть пояснити нерiвнi суспiльнi позицп чоловiкiв i жшок. «Теори», якi приписували жiнкам особливу iррацiональнiсть, лагiднiсть, домовитiсть, вважаються тепер чоловiчими стратегiями. Сукупнiсть чоловiчого досвщу створило теорп, якi претендували також на репрезентащю специфiчних життевих вимог жшок i характерного для них сприйняття дiйсностi.
Культурно-антропологiчнi дослiдження надали важливi вiдомостi про рiзнобiчнi чоловiчi i жiночi характеристики в рiзних культурах. З одного боку, щ роботи ставили пiд сумнiв те, що до цього часу здавалося очевидними бюлопчш пояснення, так що рiзниця в суспiльному станi жшок i чоловiкiв не могла бшьше пояснювати '1х статевими ознаками. З шшого - стало очевидним, що, не дивлячись на вщмшносп в концепщях жiночостi, в будь-якiй культурi жiнцi вiдводилась менш важлива «роль», шж чоловiковi.
Таким чином, мiж гендером i ролями чоловiка i жiнки можна знайти багато спшьного. Воно затверджуеться в цiленаправленiй вiдмовi вiд бiологiчно визначених статевих припиав, а також в спробах включити традицшш дослiдження суспiльного стану жшок i чоловiкiв i тих завдань, якi стоять перед ними, в нових теоретичних рамках.
Для жiночих дослщжень на першому етапi було важливим виявити i назвати вiдмiнностi мiж чоловiками i жшками. Головне завдання полягало в наданш шформаци вщ ж1нок i про ж1нок, щоб таким чином створити фундамент для нових теоретичних концепцш. З цього моменту важливими стали гендерш дослщження, присвяченi продовженню критики витiснення жшок i не стiльки опису механiзмiв влади, скiльки критичному аналiзу механiзмiв, пов'язаних з iерархiзацiею. На вщмшу вiд початковоi критика стереотипних зображень жшочосп одночасно намагаеться скорегувати зображення, тобто замiнити '1х на бшьш «правильнi».
Фемiннiсть та маскулiннiсть як щеальш частини цiлого доповнюються варiантами способiв чоловiчоi - ж1ночо'1 суб'ективацп, що вiдображають прагнення до рiвного входження в соцiальне життя.
Визначення чоловша i ж1нки, вiдмiнностей мiж жiночнiстю i мужнiстю, змiнюеться з плином часу. Рiзнi уявлення юнують одночасно, набуваючи бiльшоi або меншоi значущостi; 1'х комбiнують, спiввiдносять одне з одним, щоб через вщмшносп мiж статями дати характеристики людини взагаль Усвiдомлення факту цих юторичних
змш вiдбулося не так давно, що дало поштовх для дослщжень, якi стали однieю з найбшьш продуктивних галузей наукового пошуку у свт, результати якого наполегливо вимагають свого впровадження у втизняну освiтню практику.
Список використано1 лггератури
1. Введение в гендерные исследования / под ред. И. Жеребкиной. - Харьков : ХЦГИ; Санкт-Петербург : Алетейя, 2001. - Ч. 1. - 708 с. ; Vvedenie v gendernye issledovaniya / pod red. I. Zherebkinoy. - Kharkov : KhTsGI; Sankt-Peterburg : Aleteyya, 2001. - Ch. 1. - 708 s.
2. Виноградова Т. В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов / Т. В. Виноградова, В. В. Семенов // Вопросы психологии. - 1993. - № 2. - С. 63-71 ; Vinogradova T. V. Sravnitelnoe issledovanie poznavatelnykh protsessov u muzhchin i zhenshchin: rol biologicheskikh i sotsialnykh faktorov / T. V. Vinogradova, V. V. Semenov // Voprosy psikhologii. - 1993. - № 2. - S. 63-71.
3 Головко Б. А. Фшософська антрополопя : навч. поаб. / Б. А. Головко. - Кшв : 1ЗМН, 1997. - 240 с. ; Holovko B. A. Filosofska antropolohiia : navch. posib. / B. A. Holovko. - Kyiv : IZMN, 1997. - 240 s.
4. 1ващенко О. Гендерна наукова перспектива: вщ св^огляду до полггики / О. 1ващенко // Сощолопя: теорiя, методи, маркетинг. - 1998. - № 6. - С. 78-91 ; Ivashchenko O. Henderna naukova perspektyva: vid svitohliadu do polityky / O. Ivashchenko // Sotsiolohiia: teoriia, metody, marketynh. - 1998. - № 6. - S. 78-91.
5. Людина в есенцшних та екзистенцшних вимiрах / вщпов. ред. В. Г.Табачковський. - Кшв : Наукова думка, 2004. - 244 с. ; Liudyna v esentsiinykh ta ekzystentsiinykh vymirakh / vidpov. red. V. H.Tabachkovskyi. - Kyiv : Naukova dumka, 2004. - 244 s.
Стаття надшшла до редакцп 10.10.2018
L. Levchenko
TRANSFORMATION OF MASCULINITY, FEMININITY AND GENDER ROLES IN EDUCATIONAL AND UPBRINNING SPHERE
The issue of sex falls within the field of philosophical problematics since the ancient times, taking its inherent forms of discussions every epoch and enlightening this or that aspect. Every epoch approached the subject in its own way, gradually deleting it from its research field. Only in the end of the 20th century, when changes in the social structure and political life took place, established stereotypes peculiar for the previous century collapsed and moved the issue to the level of theoretical study. Gender theory became one of the directions that study the issue of sex, namely the attitude and status of a woman and man, their social life and acquired life experience, realization of their social and role characteristics and peculiarities, having started gender research.
Gender methodology is a cross-disciplinary methodology. It includes philosophy, sociology, psychoanalysis, literary studies. Consideration of many problems connected with gender issues remains urgent. Nowadays in Ukraine there is a tendency to deepen the research of gender aspect.
Theoreticians of feminism are beginning to study social technology of forming gender roles, the way people form gender awareness through different social institutions, art, science and, finally, everyday experience. Gender as a social aspect of sex attitude, researchers claim, is constructed and expressed in many spheres of social life. It includes culture, ideology, discourse practice, though it is not equated to them. Gender differentiation in
domestic and professional tasks, state organization, sexuality, violence structure and many other aspects of social organization influence gender relationships .
One of the peculiarities of the modern stage of gender research is that alongside with women men are more often chosen as its subject matter. For some authors the question at issue is the fact that gender class or social group does not keep up with the call of the times: their activity and group self-consciousness, conception of the type a person can and must be do not accord with social demands and must be radically changed.
Masculinity and femininity are not connected with biological sex; they consist of distinctive psychological features, historically predetermined by cultural peculiarities of a certain social environment. Masculinity is associated with activeness, independence, self-confidence, while femininity is associated with dependability, timidness, and sentiments.
Femininity and masculinity as perfect parts of a whole are complemented with variants of ways of male - female subjectification, which reflect the urge to equal entering the social life.
The definition of a man and a woman, differences between femininity and masculinity are changed in the course of time. Different conceptions exist simultaneously, becoming less or more significant; they are combined, correlated with each other in order to define the characteristics of human through the differences between sexes.
Key words: masculine, feminine, male, female, gender, sex.
УДК 101/715/(410.1)
К. Б. Шадманов
К ИСТОРИИ СТАНОВЛЕНИЯ СИСТЕМЫ ОСНОВНЫХ ПОНЯТИЙ АНГЛИЙСКОЙ ФИЛОСОФИИ: ФИЛОСОФСКАЯ ПЛОСКОСТЬ
В статье сделана попытка философского осмысления истории формирования и дальнейшей эволюции системы основных понятий английской философии Возрождения и раскрыть внутренний механизм движения философской терминологической системы английского языка.
Ключевые слова: система, понятие, диалогичная структура, концепция, асистематичный, Возрождение, историческое познание.
Как известно, философия исходит из признания движения и развития внешнего мира и человеческого мышления как результата действующих здесь внешних и внутренних противоречий. Это положение в полной мере относится и к языку, поскольку язык есть непосредственная действительность мысли. Между тем, многие проблемы, связанные с развитием и движением языковой системы, до сих пор остаются нерешенными. Нет, например, исчерпывающей классификации всех видов движения, обнаруживаемых в пределах одного и того же временного среза той или иной философской системы. Слабо изучен масштаб и характер изменений понятий в системе языка вообще, совсем не изучен внутренний механизм эволюции философской терминологической системы английского языка. Исследований, посвященных этой серьезной проблеме, буквально единицы, и причина этого нам видится в следующем: изменения, происходящие в течение сравнительно короткого времени, обнаружить значительно труднее, нежели другие. Они минимальны по объему, протекают быстро и по этой причине практически неразличимы. В то время как при сопоставлении
