CC BY
34Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 168 - 171.
УДК 821.161.2-2.09
ХУДОЖНЯ ЕВОЛЮЦ1Я ОБРАЗУ ГОЛОВНО1 ГЕРО1Н1 П'еСИ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА "БРЕХНЯ"
Атаманчук В. П.
Кам 'янець-Подтьський державний ушверситеу, Камянець-Подыьський, Украта
У статп розглядаеться художня еволющя постай головно! геро!ш п'еси В. Винниченка "Брехня", умови, якi спонукали 11 до трапчиого рiшення. Ключовi слова: драма, персонаж, еволющя образу.
1дейно-художнш смисл п'еси Володимира Винниченка вщзначаеться розматстю, з безл1ччю мшливих, ледве пом1тних, але надзвичайно вагомих нюанс1в значення. Саме поняття «брехня» у п'ес розглядаеться шд р1зними кутами зору, тому зникае та одновим1ршсть, з якою це поняття зазвичай асощюеться. У В. Винниченка брехня - це спос1б юнування головно! герош Натат Павл1вни, сенс якого полягае у спроб1 гармошзувати життя близьких !й людей. Проблема брехш виникае через те, що вони сам1 не здатш цього зробити. Тому Наталя Павл1вна самовщдано I щиро робить це за допомогою тако! брехш, яка шдивщуально шдходить кожному з них. Вона найсильшша 1 водночас найвразливша з ус1х дшових ос1б: Наталя Павл1вна - творець 1хнього життя (але за таку роль вона жорстоко розплачуеться у фшат твору), оскшьки вони пасивш (Карпо Федорович, Саня, Дося), безпом1чш без не! (Андрш Карпович) або мають до не! почуття, але не можуть дати раду ш соб1, ш власним емощям (Тось, 1ван Стратонович).
Сво!м рщним { близьким Наталя Павл1вна вщдае часточку власно! душ1, т1е!, яко! вони найбшьше потребують, не вимагаючи шчого вщ них. Постшш вимоги звучать з вуст тих, кого вона, як вони вважають, обманюе - Тося та 1вана Стратоновича. 1м мало И любов1, !м потр1бш докази. Н Тось, ш 1ван Стратонович не здатш зрозумгги багатства душ1, яка обдаровуе, приносить щастя багатьом шшим, хоч { у дивний спошб - брехнею. Але до брехш И просто змушують т1, кого вона ощасливлюе. Вони нав1ть жорстою до не! (дехто з них навггь не усвщомлюе свого его!зму): Андрш Карпович прямо заявляе, що йому легше пережити И смерть, шж зраду. Тось та 1ван Стратонович захоплеш власними стражданнями { не щкавляться переживаннями Натат Павл1вни. Л. Мороз стверджуе: «Брехня е саме те, чого вони потребують - л1ки вщ !хнього агресивного споживацтва, яке, якщо його не гамувати, може стати закрайшм» [6, с. 107].
У своему бажанш приносити радють рщним { близьким вона просто розчиняеться: заради цього вона жертвуе власним життям. Виникають асощаци з п'есою М. Кулша «Народний Малахш», яка е довол1 далекою за щейним смислом. Проте самогубство Натат Павл1вни перекликаеться з1 словами нашвбожевшьного реформатора Малайя Стаканчика, який стверджував: «Коли хто-небудь з бщних {
Художня еволю^я образу головноТ aepo'iHi п'еси Володимира Винниченка
покривджених попросить, щоб народний комюар повюився, вш мусить i це негайно зробити...» [3, с. 93].
Шлюб Наталi Павлiвни почався з жертви, про що говорить вона сама: «Я теж тшла на жертву» [1, с. 149]. Життя завершилося найбiльшою самопожертвою -вона пожертвувала власною душею заради близьких тодi, коли сама прагнула жити. Вiдповiдальнiсть за долi дорогих 1й людей, якi радо перекладали 11 на Наталю Павлiвну, прирекла геро1ню на смерть.
Наталя Павлiвна точно розгадуе тi закономiрностi, яким пiдпорядковуeться людське життя. Тому в 11 уявленнi брехня i самопожертва зливаються воедино. Вона мае ращю (принаймнi, стосовно 11 близьких), коли стверджуе: «О, людям, котику, зовшм не треба правди чи брехш, 1м треба щастя, розумiеш, щастя, спокою» [1, c. 150], у тому плат, що самi вони не готовi прийняти правду, вони хочуть бути обманутими з приемшстю для самих себе. Наталю Павлiвну використовують для власного самоствердження, i вона свiдомо приймае таку роль. В. Гуменюк зауважуе: «Жоден з персонажiв неспроможний 11 зрозум^и, неспроможний проникнути в 11 небуденний внутршнш свгг» [2, c. 160]. Вона сама говорить (у розмовi iз 1ваном Стратоновичем, яку складно однозначно розтлумачити) про те, що хоче кохати: «Любить душу...» [1, с. 171]. №хто 1й не пропонуе душу, яку вона могла би саме любити, а не вмовляти, заспокоювати, звеличувати.
Вона вщдае Андрда Карповичу, Тосю, 1вану Стратоновичу свое душевне тепло, яке вона вкладае у ту брехню, якою 1х втiшае, а вони вiдбирають у не! вш 11 життевi сили. Вш трое, кожен по-своему, штовхають 11 до самогубства. G. Лохша вважае: «Моральнi» й «аморальнi» геро1 мiняються мiсцями: поборники «свято1» правди -Андрш Карпович, Тось, 1ван Стратонович - виглядають чи не вбивцями. А брехлива «аморальна» жшка йде з життя, залишивши по собi саме добро» [4, с. 47].
Наталя Павлiвна щира у прагненш щастя для iнших, i у тих жертвах, якi вона 1м приносить. Але, наприклад, у Тося свое бачення жертви - Наталя Павлiвна повинна приносити жертви тшьки заради нього. Тому 11 проникливi рефлекси про щастя шших i про 11 роль у житп близьких залишають його байдужим. Його прагнення докопатися до правди по-своему обгрунтоване, але якесь нав'язливе: вш обов'язково хоче дiзнатися чи живе вона з Ац^ем Карповичем як з чоловшом, чи сам вш 1й потрiбний тiльки як чоловш. Зрештою вiн зiзнаеться, що 11 брехня його вабить: «Ти тягнеш до себе, як тайна, як безодня. Знаеш, може, навт через цю свою брехню тягнеш.» [1, с. 165].
1вану Стратоновичу теж потрiбна правда, але втшити його може тiльки брехня. Вш нiбито знае, що Наталя Павлiвна його не любить, але хоче, щоб вона його переконувала у сво1й любовi - хоче слухати 11 брехню. Наталя Павлiвна майстерно змшуе пiвтони брехнi з твтонами справжнiх почуттiв. II брехня легка i чиста, тому що вона говорить те, що 1ван Стратонович ушею душею прагне почути, до того ж вона абсолютно щиро сшвчувае його нещастям.
У стосунках з 1ваном Стратоновичем 11 гра дуже тонка i делiкатна. Це те, що Наталя Павлiвна уявляе соб^ що справдi могло би бути. Вона знае, що вш розгадав 11 «ходи», але вона демонструе гру у грi: розмова з 1ваном Стратоновичем супроводжуеться взаемним повторенням i взаемним запереченням певних дiй i слiв:
Атаманчук В. П.
вони з'ясовують, чи люблять одне одного чи ш, читати чи не читати Андр1ю Карповичу вкрадеш 1ваном Стратоновичем листи...
Думка про смерть, яко! вимагае 1ван Стратонович, вкоршюеться у свщомост Натат Павл1вни. Через невщому шшим розмову з ним { через думки про необхщшсть И смерт^ слова И близьких, як наприклад, доброзичливе побажання Карпа Федоровича, вмовляння Андр1я Карповича випити «лавро-вишневих крапель» набувають протилежного значення чи потаемного смислу. Подвшний смисл 1 в И розмов1 з Тосем, коли вона общяе покинути чоловша 1 школи бшьше не розходитися з Тосем. Наталя Павл1вна вже виршила вчинити самогубство, але вона сама жахаеться задуманого нею вчинку: «(Схоплюеться з жахом) Тосю! Тосю... Невже це серйозно? Невже це? Тосю.». Тось И тшьки тдштовхуе до самогубства, хоч не розум1е цього: «Тось (холодно) Це вщ тебе залежить». Вш висловлюе такий же ультиматум, як 1ван Стратонович: «Я пов1рю тод1, коли ти це зробиш» [1, с. 194], хоч щеться про те, щоб покинути Андр1я Карповича. Н1хто з них не бачить шдтексту, тому що вони не тдозрюють про И вимушений нам1р.
С. Михида визначае причини самогубства геро!ш: «Але й жити з роздвоеною душею Нататя Павл1вна не може» [5, с. 96-97]. Проте нам здаеться, що И вчинок продиктований не душевним роздвоенням. Вщ цього Наталю Павл1вну позбавляе И абсолютна чеснють ¡з самою собою. Вона визнае, що И вщносини з чоловшами далеко виходять за рамки загальноприйнято! морат, проте для не! це не е невиршуваною проблемою. Все-таки визначальним е тиск зовшшшх обставин -вона не може знищити в1ру И близьких у И доброчесшсть, шакше це зруйнуе 1хш життя.
Наталя Павл1вна розум1е 1 приймае безвихщнють ситуаци, коли 1ван Стратонович завуальовано шантажуе И у присутносп члешв им'!. Вона тшьки опитуе Андр1я Карповича, щоб знати, як краще вчинити, аби йому не зашкодити. Зрештою одним ¡з визначальних 1мпульс1в до самогубства стае його екзальтовано-егоютична заява про те, що вш не пережив би И обману (адже 1ван Стратонович повернув !й вексель чоловша 1 листи Тося до не!). Смерть Натал1 Павл1вни - це й спошб влаштування стосунюв м1ж нею 1 трьома чоловшами, як стали занадто заплутаними з того часу, як з'явився 1ван Стратонович з1 сво!м руйшвним коханням.
Наталя Павл1вна давала сво!м близьким радють, яко! вони не могли знайти сам1. Вони радши вщ штучно створеного нею щастя, але не могли цього повною м1рою осягнути. Тому проголошений нею тост, в якому було прозоро зашифроване пояснення И майбутнього вчинку { водночас прощання з рщними, видався !м химерним. Своею смертю Наталя Павл1вна довела те, у чому кожен з них хот1в упевнитись.
Список лггератури
1. Винниченко В.К. Брехня // Винниченко В.К. Вибраш п'еси. - К.: Мистецтво, 1991. - С. 143-207.
2. Гуменюк В. Сила краси: Проблемы поетики драматурги Володимира Винниченка. Монографiя. -Омферополь, 2001. - 340 с.
3. Кулш М. Народний Малахш // Кулш М. Вибраш твори. - Харюв: Ранок, 2003. - С. 33-122.
4. Лохша С. Пошуки морального абсолюту (ранш драми В. Винниченка) // Слово i час. - 2001. - № 10. - С. 43-50.
Художня еволю^я образу головноУ герон п'еси Володимира Винниченка
5. Михида С. Слщами його експерименив: 3mîctobî домшанти та поетика конфлкту в драматурги Володимира Винниченка. - Юровоград: Центр.-укр. вид-во, 2002. - 192 с.
6. Мороз Л.З. «...Сто рiвноцiнних правд». Парадокси драматурги В. Винниченка. - К., 1994. - 208 с.
Атаманчук В.П. Художественная эволюция образа главной героини пьесы В. Винниченко "Ложь" /В.П.Атаманчук// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 170-173
В статье рассматривается художественная эволюция образа главной героини пьесы В. Винниченко "Ложь", условия, которые побудили ее к трагическому решению. Ключевые слова: драма, персонаж, эволюция образа.
Atamanchuk У.Р. V. Vynnychenko's play "The Lie": The way to happiness and self-destroying / У.Р. Atamanchuk// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 170-173
The article deals with the evolution of figure of main heroes of V. Vynnychenko's play "The Lie", with the circumstances which lead her to the tragic resolve. Key words: drama, person, evolution of image.
Стаття надйшла доредакци 29 серпня 2010року
