CC BY
24
8. Украшська шона трьох столт : каталог виставки / упоряд. У. Шульг 2001. - 79 с. ; Ukrainska ikona trokh stolit : kataloh vystavky / uporiad. U. Shulh 2001. - 79 s.
9. Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии / Е. Г. Яковлев. - Москва 287 с. ; Yakovlev Ye. G. Iskusstvo i mirovye religii / Ye. G. Yakovlev. - Moskva 287 s.
Стаття надшшла до редакцп 14.10.2015
Y. Afanasyev
RELIGION AND ART: THE RELATIONSHIP AND INTERACTIONS
It is known that for a long historical period art was closely associated with religion. Many stories and images were borrowed from religious mythology, art works (sculptures, frescoes, icons) included into religion cult. Interaction between religion and art is particularly relevant in our time, especially when seeing growing interest in religious objects. This is a very positive development, because it helps us better understand their meaning and value in the cultures of Orthodox countries, particularly in Ukraine. Orthodox cult objects are a part of our national cultural heritage. But interest in these works is accompanied by negative facts - a large number of them illegally exported abroad. Furthermore, many religious objects were destroyed in Ukraine, especially during totalitarianism, and many artifacts were exported for sale in the post-communist time. So, very relevant is the reflection about the influence of religion on art and art to religion. Do they interact with each other? Is there art with religion or religion stems from art? Perhaps, no religious objects are works of art? The author of this publication tries to give their response (thought) on these questions.
Author thinks that the main purpose is religious objects to using artistic means to direct the mind and feelings of people who pray in the direction of the supernatural. Therefore, the fate art is largely dependent on being treated in this supernatural religion. It should also be noted that religious art objects and art go hand in hand, interact and interpenetrate. Each work of art is an idea of the author, the object of cult is part of religion, but esthetic elements also appear.
Key words: religion, art, subjects of cult, icon.
. - Ки'1'в, . - Kyiv,
, 1985. -, 1985. -
УДК 75(477.62-2)" 19/20";929(045) Батичко Г. I.
ХУДОЖНИКИ МАР1УПОЛЯ В МИСТЕЦЬКИХ ОБ'еДНАННЯХ (1)
Культурний простгр м1ста Мар1уполь з чаЫв його заснування формувався в умовах значног державницьког регламентами В1ддален1сть м1ста в1д культурних центр1в в Х1Х- I пол. ХХ ст. створила тдхрунтя для в1дтоку мистецьких кадргв. Потрапляючи до мистецьких центргв, талановит1 майстри-уродженщ м. Мар1уполь посши пом1тне мгсце у неформальних мистецьких угрупованнях. Архип Кугндж1, пов'язаний з Товариством пересувних виставок, став засновником Товариства гм. Кугндж1 (1909 р.). Олександр Могилевський входив до «Нового Мюнхенського
художнього товариства», тзтше ствпрацював з товариством «Бубновий валет», а з 1932 року був членом Стлки художник1в СРСР.
За радянських чаЫв в1дсутн1сть статусу обласного центру не давала змоги утворити осередок художник1в в м1ст1 Мар1уполь, що тдсилило в1дцентрову тенденцт в мистецькому простор1 м1ста. Поступово утворився певний парадокс - з одного боку мгсто було привабливим для митщв, оскшьки пейзаж1, 1ндустр1альн1 буд1вництва, проведення «Мемор1ал1в пам'ят1 Кутдж1», наявтсть картинног галерег 1м. Кутдж1 створювали необх1дн1 умови для творчост1, з Iншого - в1дсутн1сть ¡нституцп, що об 'еднувала б художник1в-мар1упольц1в, не давала змогу реалгзуватися Чм повною мгрою. Функцгя замщення в цей час виконували неформальш угруповання, стлки, творч1 тандеми, що розвивалися на основ1 творчог тдтримки, дружтх стосунк1в, виставковог д1яльност1 тощо.
Найбшьш помтну роль в художньому житт1 м1ста в1д1грали: творч1 об 'еднання «Мар1уполь-87», «В1кно», виставкове об'еднання «ХарБарБонд», творчий тандем художникгв-монументалгстгв Леля Кузьмткова та Валентина Константинова. Визнанням творчого потенщалу м1ста стало заснування в 1992 роц1 Мар1упольськоЧ оргатзаци Нацюнально'г стлки художник1в Украгни, що об'еднуе на сьогодт бшьше 30 художник1в
Клю^о^^ слова: художники Мар1уполя, мистецька ттел1генщя, тституалгзащя культурно-мистецького простору, формальт I неформальт угруповання художнитв, регюнальна художня школа.
В добу Вщродження ^алшсью мюта конкурували за право вважатися батьювщиною талановитих художниюв. Дшсно, наявшсть видатного земляка здатна значно тдвищити культурний рiвень мюта, надавши йому значущосп попри формальний статус. Марiуполю в цьому сена пощастило стати батьювщиною митця св^ового значення, «гешального художника в сферi пейзажного живопису» (за визначенням I. Ретна) - Архипа 1вановича Кушджь Здавалося б сама доля визначила ушкальне ставлення до художниюв i 1'хнього творчого доробку в провшцшному мють Водночас, школи натяки долi не сприймаються сучасниками, i сьогодш, напередодш святкування 175^чного ювшею великого майстра, можна констатувати, що мюто i його мешканщ не завжди щнують майс^в, яю оствують i прославляють свою батьювщину.
Ретроспективний огляд основних етатв динамши функщонування регионального мистецького життя, зроблений автором в попереднш публшацп [1], наглядно демонструе роль митцiв на рiзних етапах побудови архiтектонiки культурного простору м. Марiуполя i дозволяе з впевнешстю стверджувати,що внесок марiупольських майс^в пензля недостатньо оцiнений i дослщжений. На сьогоднi грунтовного i цшсного дослiдження основних етапiв становлення художньо'1' школи мiста ще немае. В основному, автори публшацш зосереджують увагу на постат А. Кушдж1, що цшком закономiрно, зважаючи на масштаб таланту художника [2; 14]. Важливого значення для ощнки художнього простору, як цшсного явища, не втратили й до сьогодш дослщження краезнавщв, зокрема Л. Яруцького, в яких есюзно окресленi бiографiчнi данi видатних марiупольцiв [13]. Одним з головних популяризаторiв творчостi регiональних митцiв залишаеться марiупольськiй галерист Олександр Чернов. Саме йому належить визначна роль в послщовному i системному дослiдженнi становлення художньо'1' школи образотворчого мистецтва нашого мiста. Значна кiлькiсть публiкацiй автора, в тому чист i монографiчного характеру [12], е важливим тдгрунтям для здiйснення грунтовних дослiджень культуролопчного спрямування в галузi
регюналютики. Безперечно важливим чинником вивчення художнього простору Марiуполя е i робота спiвробiтникiв Художнього музею iм. Куiнджi м. Марiуполя. Органiзацiя численних виставок, дослiдження i популяризацiя творчостi марiупольських майстрiв сприяють пiдвищенню iнтересу до заявлено!' проблематики [2]. Водночас, единого системного дослщження сутносп та еволюцп культурного простору мюта на жаль ще немае. Означену лакуну i повинна частково заповнити пропонована читачам публшащя, метою яко!' е визначення особливостей реалiзацii особистiсного творчого потенцiалу через участь в мистецьких угрупованнях Х1Х-ХХ столт на прикладi художникiв м. Марiуполя.
Перш нiж розпочати аналiз ролi марiупольських митцiв в дiяльностi творчих угруповань Х1Х-ХХ столiть, необхiдно окреслити контури загальнокультурного контексту щодо мюця художника в культурi Росшсько!' iмперii Х1Х столiття. На сьогоднi стала вже своерщним штампом оцiнка цього перюду як розквiту художньо!' культури («золотий вш»), своерiдного часу активно!' динамiки, що сприяла швидкому i самобутньому процесу формування нащонально!' художньо'1 школи. Водночас, реальний стан речей щодо сутносп i ролi художника в дискурс провiнцiйного мiського середовища дослiджений поки що недостатньо. Як слушно зауважуе дослiдник проблеми еволюцп статусу художника в юторп росшсько!' культури О. Кривцун, процес професiоналiзацii в мистецькому середовищi на теренах Росшсько!' iмперii починаеться з величезним затзненням (порiвняно з европейською традищею), оскiльки ставлення до митцiв протягом тривалого часу було як до представниюв сощально!' групи з нестшким правовим положенням [4]. Дiйсно, формування мистецько!' штел^енцп зiштовхувалося з упередженим ставленням до мистецтва як виключно до розваги, отже й заняття щкавого в якостi дозвiлля, але недостатньо привабливого як з точки зору матерiального забезпечення, так i суспшьного визнання та самореалiзацii особистосп.
Поступове формування ново! сощально!' страти - творчо!' штел^енцп - пов'язано з появою перших навчальних закладiв мистецького спрямування. Так, створення в 1764 рощ 1мператорсько!' Академп мистецтв в Санкт-Петербурзi реально вiдкривало шлях до професiоналiзацii в царинi образотворчого мистецтва представникам рiзних соцiальних верств населення за виключенням крiпакiв. Головним завданням Академп (згiдно статуту) визначалося створення «ново! породи людей, вшьних вщ недолiкiв суспшьства» [4, с. 1].
Важливим чинником, що сприяв формуванню художньо'1 штел^енцп на законодавчому рiвнi, став указ Миколи I щодо запровадження нового прившевшованого класу особистих i потомствених почесних громадян (1832 р.), представники якого посщали почесне мiсце в iерархii мюько!' громади. Художник, що отримав атестат Академп мистецтв, мав право стати почесним громадянином, що пщвищувало статус мистецько!' штел^енци в очах мюько!' громади i дозволяло художнику ввдгравати вагому роль в суспiльному житп.
Пiдтримка дiяльностi Академп з боку меценатсв поступово пiдвищуе статус навчального закладу, а можливють отримати звання академша за талановитий твiр (або сер^ творiв) формуе нове ставлення до ощнки обдарованостi та професшно!' майстерностi. Крiм того, провiдна роль Академп в справi регламентацп вах сфер художнього життя (розробка проекпв щодо оздоблення столицi i мют Росшсько!' iмперii, органiзацiя виставок, вщправлення на зарубiжне стажування найкращих випускниюв - пенсiонерiв, нагляд за рiвнем викладання малювання) та патронат з боку коронованих оаб (з 1834 року президентами Академп були виключно члени iмператорськоi родини) надала навчальному закладу виключно!' ролi в процес координацп мистецького життя на загальнодержавному рiвнi.
Специфша культурного простору Росшсько'1 iмперii в XIX столiттi визначалася динамiчними i суперечливими взаеминами не тшьки мiж центрами (Москва, Санкт-Петербург), а й центром i периферiею, провiнцiею (за масштабами значно бшьшою, зважаючи на територп держави). Дослiдники культури по-рiзному ощнюють роль центру i периферп в цш складнiй соцiокультурнiй системi, дiапазон цих оцiнок коливаеться вiд домшування центру i опозици його вщсталш периферп (М. Бердяев), до ощнки вае'1 культури Росшсько'1 iмперii як глибоко провшцшно'1 (М. Пiксанов). Як слушно зауважуе дослiдник культури провшцшних мiст М. Iнюшкiн,в культурному простор^ який не подiляеться дiахронiчно на «центр-не центр», а вмiщуе «центр-провiнцiю-периферiю-межу», саме провiнцiя може розум^ися як зона певно'1 гармошзацп, балансування доцентрово'1 та вщцентрово'1 тенденцiй в межах функщонування велико'1 системи [6, с. 19].
В свою чергу «логос провшцп, п самосвiдомiсть твориться мютом. Вiд iменi провшцп саме мюта вступають в дiалогiчнi вщносини з центром» [6, с. 22]. В цих умовах провшщя ставала своерщним субстратом, котрий забезпечував юнування культурних центрiв. Доволi влучною в цьому сена вбачаеться теза Д. Лiхачова про те, що столищ лише збирали все найкраще, поеднували його i сприяли розквiтанню культури, тодi як генпв народжувала саме провшщя з п тiсним грунтовним зв'язком з традицiйною культурою. Саме тому можна погодитися з твердженням Н. Габдулово'1, що «провiнцiйне мюто - базова характеристика» культурного простору Росшсько'1 iмперii [5, с. 40]. В той же час, в умовах вщсутносп культурно'1 iнфраструктури та недорозвиненосп мистецьких смакiв, обумовлених домшуванням традицiйного, патрiархального свiтосприйняття, самореалiзацiя талановитих майстрiв в умовах провiнцiйного патрiархального мiста була майже неможливою.
Отже, в умовах, коли ще тшьки формувалося ставлення до художньо'1 штел^енцп, як до важливо'1 сощально'1 страти, провшцшш талановитi майстри не мали шшого шляху до самореалiзацii, о^м отримання атестату Академii мистецтв. Талановитий юнак з провшцшного (i навт заштатного мiста), яким по суп був Марiуполь, повинен був докласти майже титашчних зусиль задля визнання i здобуття омрiяного статусу вшьного, i в той же час визнаного академiчною спiльнотою, художника. Вш поривав зi своею стратою, мюцем, де народився, оскiльки все це було несуттевим порiвняно зi статусшстю художника. Статус можна було отримати лише завдяки визнанню. Звщси i прагнення майстрiв рухатися до культурних центрiв. Обдарованiсть в цьому сена розглядалася як реальний шанс змшити свое життя, розробити власний культуротворчий сценарш, що вiдповiдае принципово шшш системi духовних цiнностей. «Поза межами дворянського середовища витончешсть, як ознака рафшованого духовного життя, в щлому не iснувала», - слушно зауважуе О. Кривцун [7]. Саме тому i статус митця вимагав принципово шшо'1 моделi поведiнки. Художник намагався дотягнутися до стандар^в вищого св^у, частково наслiдував модель поведiнки дворянства, що дозволяло тдкреслити вишуканiсть смаку, належшсть до касти творцiв. В означених умовах найбшьшого успiху досягали лише т! художники, котрi мали смшивють вийти за межi встановлених норм, подолати усталенi родиннi та етшчш стереотипи, обрати жертовний шлях сходження до вершин майстерносп i надiленi неабиякими здiбностями. Як свщчать бiографii художникiв, саме такими якостями були надшеш найталановитiшi майстри, батьювщиною яких був Марiуполь. Найбiльш показовими постатями XIX - поч. XX столбя в цьому сена стають Архип 1ванович Куiнджi та Олександр Павлович Могилевський.
Впертють, з якою долав перешкоди на шляху до здшснення мрп молодий художник грецького походження Архип Куiнджi, неодноразово пщкреслювали його
бюграфи. Шлях до Академп мистецтв розтягнувся для талановитого юнака на довп 10 роюв (1855-1865 рр.) i пролягав через Феодоаю (спроба отримати наставництво вщ I. Айвазовського) Одесу i Таганрог (робота ретушера у фотостудп). Неодноразовi спроби вступити до Академп i постiйна робота над вдосконаленням майстерносп нарештi дали сво! результати i картина «Татарська сакля у Криму», що була представлена на академiчнiй виставцi 1868 року, здобула прихильш оцiнки i стала пiдставою для отримання звання «вшьного» художника, а згодом i дозволу навчання в Академп в якосп вiльного слухача. Картини майстра, що були виставлеш в 1872 рощ («Осшне бездорiжжя», «Валаам», «Озеро»), стають пiдставою для присвоення Архипу 1вановичу звання класного художника 3 ступеня. I, нарешт^ експоноваш в 1878 роцi картини «На островi Валаамi» «Чумацький тракт в Марiуполi» та «Степ» приносять Куiнджi не тiльки визнання як талановитого самобутнього майстра пензля, а й можливють здобути звання класного художника 1-го ступеня.
Протягом перших 15 роюв професшного становлення в столищ А. I. Кушдж1 був пов'язаний з трьома мистецькими шститущями. Першi двi - формальнi (Товариство заохочення художниюв та Академiя мистецтв), третя - неформальне художне об'еднання (Товариство пересувних художшх виставок). З огляду на важливе значення означених шститущй для становлення Кушдж^ як професшного художника, необхщно бiльш докладно окреслити означеш взаемини.
Митцю, що не мав базово!' освiти, але був надшеним талантом i життевим досвiдом (зважаючи на вiк) було доволi складно стати слухняним учнем. Не випадково навчання в Академп зводилося лише до вщвщування занять у якосп вшьного слухача та складання юпипв для отримання звання. В цш ситуацп експонування творiв було едино можливим шляхом як для суспшьного визнання, так i для здобуття формального звання художника. Одшею з важливих мистецьких шститущй, що откувалася пiдтримкою молодих художниюв та органiзацiею виставок, була, починаючи з 1820 року, благодшна художня оргашзащя «Товариство заохочення художникiв», створена з шщативи меценатiв (сенатора князя I. О. Гагарша, статс-секретаря П. I. Юкша, члена Iмператорського географiчного товариства Ф. Ф. Шуберта) та художникiв-аматорiв (О. I. Дмитрiева-Мамонова та Л. I. Кшя). Перший статут Товариства був затверджений Миколою I в 1833 рощ. Вщповщно до статуту, метою Товариства стало сприяння устхам витончених мистецтв в Росп та заохочення обдарованих вiтчизняних художниюв. Членами Товариства здебiльшого були меценати, а патронат з боку iмператора дозволяв Товариству здшснювати широке коло функцш: заохочення та матерiальну пщтримку талановитих художникiв, органiзацiю виставок, пщготовку посiбникiв для художникiв-початкiвцiв, започаткування мистецьких перюдичних видань («Журнал вишуканих мистецтв», «Художня газета») та оргашзацп наукових дослщжень. Левова частина рiчного бюджету Товариства витрачалася на тдтримку молодих художниюв. Затвердження друго!' редакцii статуту Товариства в 1857 рощ, вщповщно до якого з'явився новий статус «члена-ствучасника» без права виршального голосу i з невеликим членським внеском (10 руб. на рш), розширило i демократизувало склад Товариства, до якого увшшли художники i арх^ектори, одним яких i був Кушдж1. Завдяки Товариству стало можливим здшснити експонування перших картин художника-початкiвця, що сприяло його професшному становленню.
Куiнджi дiстався до Петербургу в той час, коли вщчутною стае тенденщя до «iнтеграцii творчо!' iнтелiгенцii», яка поступово стае «центром суспшьного тяжшня», «законодавцем смакiв» [7]. Враховуючи, що 70-^ роки XIX столiття позначеш опозицiею академiзму i реалiзму, як прояву нового демократичного мистецтва, закономiрним стае штерес молодого художника до творчосп майстрiв Товариства
пересувних художшх виставок. Демократичнi цiнностi, що декларувалися Статутом товариства (облаштування у вах мютах Росшсько'1 iмперii пересувних виставок з метою ознайомлення жшешв провшцп з росiйським мистецтвом, пiдтримка художниюв шляхом реалiзацii 1'хшх творiв) не могли не защкавити молодого художника [10]. Куiнджi бере активну участь у виставках товариства1874-1876 рокiв. Виставлена в 1876 рощ «Украшська шч» приносить художнику визнання. Оригiнальнiсть i самобутнiсть визнаеться як професiоналами, так i публiкою. Не випадково, що Кушдж1 стае членом Товариства, як найбшьш прогресивно'1 художньо'1 шституцп того часу. На жаль, членство в об'еднанш тривало не довго: вже в 1879 рощ Архип 1ванович добровшьно виходить з Товариства i починае рухатися власним шляхом, культивуючи шдивщуальну манеру пейзажиста-колориста. Водночас, дружш стосунки з членами Товариства тривали i надалi, про що свщчать фотодокументи. Так, на фото 1888 року пщ назвою «Група Передвижниюв», Архип 1ванович Ку'1'ндж1 знаходиться майже в центр1 композищ! (сидить треп й зл1ва).
Рис. 1. Група передвижникгв, 1888 р.
Протистояння академiчного i демократичного рухiв в к. 80-х роюв завершилося перемогою представниюв нового мистецтва. В оновлений статут Академп мистецтв1983 року були внесет змши, що дозволяли залучати до викладацько'1 дiяльностi стороннiх художникiв. З 1894 до 1897 року Архип 1ванович Кушдж1 був професором-кер1вником пейзажноТ майстерш в Академи мистецтв.
Рис.2. Ку'тджг зучнями. 1897р.
Поступово викладацька дiяльнiсть i творча тдтримка обдаровано'1 молодi стають
головними завданнями майстра. Навт тсля завершення викладацько'1 кар'ери Архип !ванович продовжуе пiдтримувати сво'1'х учнiв: лiтнi мiсяцi працюе разом з учнями на сво'й дачi в Криму, а в 1898 рощ власним коштом оргашзуе учням по'1'здку до европейських мистецьких центрiв (Нiмеччина, Францiя, Австрiя).
Опiкування долею талановитих учшв (серед них: Н. К. Рерiх, О. О. Борисов, К. Ф. Богаевський,), 1'х матерiальна i творча пiдтримка стають поступово основною мiсiею майстра. Наслiдком роздумiв А. Кушдж1 щодо створення сприятливих умов для творчо'1 дiяльностi i пiдтримки молодих митцiв стае iнiцiатива щодо започаткування з 1904 року щорiчного конкурсу за видатнi художш досягнення (за результатами весняних виставок Шператорсько!' Академп мистецтв). Визнаний майстер пейзажу видшяе 100 тис. рублiв для премiального фонду конкурсу. Цього ж року пожертва на користь Товариства заохочення мистецтв Куiнджi складае 11 700 рублiв, а цшьовим призначенням пожертви стае прем^вання за видатш досягнення в галузi пейзажного живопису. У даному випадку комерцшно устшний художник виступае меценатом мистецтва, тобто в рол^ яка була дещо незвичною для тодшнього культурного життя.
Закономiрним, i повною мiрою очiкуваним, наслiдком окресленого особистого культуротворчого сценар^ стае iнiцiатива Куiнджi щодо створення Товариства художниюв, яке згодом отримуе iм'я майстра. Створене в 1909 рощ коштом видатного художника (150 000 руб). Товариство мало на мет оргашзащю виставок, популяризащю i пiдтримку розвитку реалiстичного напрямку в мистецга (в здебiльшого пейзажному жанр^, заохочення майстрiв шляхом присудження щорiчноi премп Кушджь Навiть в заповт 1910 року Куiнджi ще раз шдтверджуе свою фiнансову тдтримку Товариства, що дозволило означеному неформальному угрупованню проюнувати аж до 1930 року за тдтримки його найбшьш послiдовних учнiв.
Дещо iншим був шлях до вершин майстерносп талановитого марiупольця Олександра Павловича Могилевського (1885-1980 рр.) За чаав учнiвства в марiупольськiй пмназп вiн отримав прiзвисько «наш майбутнiй КушджЬ» що свщчило про неабиякi здiбностi i захоплення малюванням. Не випадково, що захоплення живописом визначило його подальшу долю. Пюля завершення навчання в пмназп О. Могилевський ви'жджае за межi не тiльки рiдного мiста, а й кра'ни. Принципово iнший шлях, який обирае для себе молодий художник, не е випадковим. Суспшьна ситуащя в Росшськш iмперii 1905 року е нестабшьною (особливо для художника еврейського походження), розвиток мистецького напрямку переживае кризу. Водночас, розкв^ стилю модерн в захщнш Сврот, визнання художшх шкiл як зразкових i водночас доволi прогресивних, - все це визначае вибiр майбутнього майстра.
На меж1 XIX-XX столт Мюнхен, як i Париж, був Меккою для художниюв. Саме сюди при'здили художники з багатьох кра'н. Наявнiсть мистецьких навчальних закладiв (Академiя образотворчого мистецтва, приватнi школи та студп) надае варiативностi розгортанню особистих культурно-мистецьких сценарiiв. Поступово в Мюнхеш створюеться своерiдна «колонiя» росiйських митщв. В Мюнхенi цього часу оселилися М. Верьовкш, О. Явленський, I. Грабарь та ш. В вшьних дискусiях формуеться атмосфера творчих пошуюв, захоплення мистецтвом.
З 1905 року i О. Могилевський стае учнем приватно!' академii мистецтв Шиммона Xолошi (м. Мюнхен). Навчання О. Могилевського в Академп тривае до 1912 року. Весь цей час художник не поривае зв'язюв з малою батьювщиною. Кожного року вш вщвщуе м. Марiуполь, створюе пейзажнi замальовки морських краевидiв.
Поступово в Мюнхеш створюеться своерщна «колонiя» росiйських митщв. В Мюнхеш цього часу оселилися М. Верьовкш О. Явленський, I. Грабарь та ш. В вшьних
дискусiях формуеться атмосфера творчих пошуюв, захоплення мистцтвом.
Не випадково, що молодi митщ, якi дiсталися до мистецького центру з Росп (перифери европейського мистецького простору), а тим паче з Марiуполя (периферп Роси) прагнули долучитися до атмосфери мистецьких пошукiв i ставали активними учасниками культурного життя. Фотодокумент 1912 року, розмiщений в Росшському державному архiвi лiтератури i мистецтв (РГАЛИ), на якому представники росшсько'1 штел^енцп зображенi напередоднi росшського балу в Мюнхенi е тдтвердженням дано'1 тези. На фото лщери-модератори мистецького життя росшсько'1 дiаспори М. Верьовкша та О. Явленський (заднш план, центр),а крайнiми з боюв - е уродженцi м. Марiуполь: крайнiй злiва - О. Сахаров, крайнш з правого боку - О. Могилевський.
Рис.3. Фото групиростськог ¡нтел1генцп.
(РГАЛИ. - Ф. 3056. - Оп.1. - Спр. 154. - 14 арк.)
Знаковою подiею для професшного становлення молодого майстра стае знайомство з В. Кандинським. Деяким майстрам належить виключна роль у гуртуванш навколо себе однодумщв - новаторiв. Василь Кандинський - один з таких. Засновник абстрактного безпредметного живопису стояв бшя витоюв багатьох творчих спшок. Найвщомша з них - «Нова асощащя художниюв», яку Кандинський очолив в 1909 рощ в Мюнхеш. Головна мета новоствореного товариства - тдтримка художниюв-новаторiв, яю не мали змоги представити сво'1 твори на виставщ Сецесп. Саме тому головною рисою програми була - не естетична едшсть, а пафос новаторства, а головним завданням - сприяння репрезентацп творiв шляхом органiзацii виставок. В статуй було зазначено, що кожний дшсний член Товариства мае право представити на виставщ без попереднього схвалення журi до двох творiв за умови, що загальна площа 1'хньо'1 поверхнi не перевищуватиме 4 кв. м. Такий тдхщ до вибору творiв став причиною неоднорщносп експозицiйного цiлого як в сюжетному, так i якiсному плаш. Закономiрно, що захоплення новацiями призвело до дискусшно'1 оцiнки як творiв, так i дiяльностi учасникiв виставок. Саме тому Товариство проюнувало недовго. Негативна
рецензiя напередоднi четверто! виставки призвела до внутрiшнiх nporapÍ4 серед п майбутнiх учасникiв. Не дивно, що четверта виставка не вщбулася. Згодом припинила свою дiяльнiсть i сама iнституцiя. Пiсля третьо! виставки (1911 року) Товариство розпалося, давши поштовх для створення нового угруповання «Синш вершник» (Der Blauer Reiter), щейним главою якого став все той же В. Кандинський.
Олександр Могилевський був членом означеного угруповання починаючи з 1910 року. Участь у другш та третш виставках товариства дала змогу молодому митцю експонувати сво! твори. За задумом В. Кандинського виставки Товариства спочатку оргашзовувалися у Мюнхеш, а згодом ставали пересувними. Саме в такий споаб з картинами представниюв авангарду познайомилася публша багатьох европейських мiст. Пiсля експонування картин Могилевського у Мюнхеш, Цюрiху, Париж^ Стокгольмi (1910-1913) критики помнили молодого обдарованого художника. Мистецтвознавець О. Фшер в 1912 роцi зазначав майстершсть та iндивiдуальнiсть творчо! манери О. Могилевського.
Отже, культурний проспр мюта Марiуполь з часiв його заснування i до революцшних подш 1917 року формувався в умовах значно! державницько! регламентаци. Вiддаленiсть мюта вiд культурних центрiв в Х1Х - I пол. ХХ ст. створила тдгрунтя для вГдтоку мистецьких ^дрГв. Потрапляючи до мистецьких ^нтрГв, талановитi майстри-уродженцi м. Марiуполь посши помiтне мiсце у неформальних мистецьких угрупованнях. Архип Кушдж^ пов'язаний з Товариством пересувних виставок, став засновником Товариства Гм. Кушдж (1909 р.). Олександр Могилевський входив до «Нового Мюнхенського художнього товариства», що е безперечною ознакою талановитостГ та визнання професшно! майстерностГ художникГв.
МежГ науково! статтГ не дали змогу окреслити всГ етапи становлення мистецького простору регГону. ВисвГтлення наступного етапу продовжиться в наступному (№11) чист «Вюника Марiупольського державного унiверситету. Серiя: «ФГлосоФГя. КультурологГя. Сощолопя».
Список використано1 л1тератури
1. Батичко Г. I. Мистецькi об'еднання в культурному просторГ Марiуполя / Г. I. Батичко // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Сер. :ФГлосоФГя, культурологГя, соцГологГя. - 2014. - Вип. 8. - С. 16-24 ; Batychko H. I. Mystetski obiednannia v kulturnomu prostori Mariupolia / H. I. Batychko // Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Ser. : Filosofiia, kulturolohiia, sotsiolohiia. - 2014. - Vyp. 8. -S. 16-24
2. Були Т. Ю. Куинджи и его современники. Живопись и графика середины XIX -начала XX веков : альбом-каталог/ Т. Ю. Були, Н. Е. Курёнышева. - Мариуполь, 2011. -60 с., илл.; Buli T. Yu. Kuindzhi i ego sovremenniki. Zhivopis i grafika serediny XIX -nachala XX vekov : albom-katalog / T. Yu. Buli, N. Ye. Kurenysheva. - Mariupol, 2011. - 60 s., ill.
3. Буров С. Мариупольская организация Национального Союза Художников Украины /С. Буров // Мариупольская организация нащонального союза художников Украины: каталог /отв. за вып. С. А. Баранник. - Мариуполь: ЧАО «Газета «Приазовский рабочий», 2012. - С. 3-5 ; Burov S. Mariupolskaya organizatsiya Natsionalnogo Soyuza Khudozhnikov Ukrainy / S. Burov // Mariupolskaya organizatsiya natsionalnogo soyuza khudozhnikov Ukrainy : katalog / otv. zavyp. S. A. Barannik. -Mariupol : ChAO «Gazeta «Priazovskiy rabochiy», 2012. - S. 3-5
4. Временный устав Императорской Академии художеств - Москва : Книга по
требованию, 2011. - 28 с. Vremenny yustav Imperatorskoy Akademii khudozhestv -Moskva : Kniga po trebovaniyu, 2011. - 28 s.
5. Габдулова Н. Н. Культурное пространство провинциального города [Электронный ресурс] / Н. Н. Габдулова // Труды Псковского политехнического института. Eстествознание и математика. Гуманитарные науки. - 2007. - № 11.1. - С. 40-43. - Pежим доступа: http://pskgu.ru/projects/pgu/storage/wt/wt111/wt111_12.pdf; Gabdulova N. N. Kulturnoe prostranstvo provintsialnogo goroda [Elektronnyy resurs] / N. N. Gabdulova // Trudy Pskovskogo politekhnicheskogo instituta. Yestestvoznanie i matematika. Gumanitarnye nauki. - 2007. - № 11.1. - S. 40-43. - Rezhim dostupa : http://pskgu.ru/projects/pgu/storage/wt/wt111/wt111_12.pdf
6. Инюшкин Н. M. Провинциальная культура: взгляд изнутри [Электронный ресурс] / Н. M. Инюшкин. - Пенза, 2004. - 440 с. - Pежим доступа : http://dl.liblermont.ru/DL/november_14/Inushkin.pdf ; Inyushkin N. M. Provintsialnaya kultura: vzglyad iz nutri [Elektronnyy resurs] / N. M. Inyushkin. - Penza, 2004. - 440 s. - R ezhimdostupa : http://dl.liblermont.ru/DL/november_14/Inushkin.pd
7. Кривцун О. Художник в истории русской культуры: эволюция статуса/ О. Кривцун // Человек. - 1995. - №1, №3; Krivtsun O. Khudozhnik v istorii russkoy kultury: evolyutsiya statusa / O. Krivtsun // Chelovek. - 1995. - №1, №3.
8. Mогилевский Александр Павлович // Энциклопедия русского авангарда: Изобразительное искусство. Архитектура / авт. - сост. В. И. Pакитин, А. Д. Сарабьянов; науч. ред. А. Д. Сарабьянов. - Mосква: RA, GlobalExpert&ServiceTeam, 2013. - Т. II: Биографии. Л-Я. -С. 138 ; Mogilevskiy Aleksandr Pavlovich // Entsiklopediya russkogo avangarda: Izobrazitelnoe iskusstvo. Arkhitektura / avt. - sost. V. I. Rakitin, A. D. Sarabyanov; nauch. red. A. D. Sarabyanov. - Moskva: RA, GlobalExpert&ServiceTeam, 2013. - T. II: Biografii. L-Ya. - S. 138
9. Панов M. Художник Mогилевский [Электронный ресурс] / M. Панов // Картинки и разговоры. - Pежим доступа : http://www.fairyroom.ru/?p=23366; Panov M. Khudozhnik Mogilevskiy [Elektronnyy resurs] / M. Panov // Kartinki i razgovory. - Rezhim dostupa : http://www.fairyroom.ru/?p=23366
10. Устав товарищества передвижных художественных выставок [Электронный ресурс] // Товарищество передвижных художественных выставок. - Pежим доступа : http://tphv.ru/ustav.php ; Ustav tovarishchestva peredvizhnykhk hudozhestvennykh vystavok [Elektronnyy resurs] // Tovarishchestvo peredvizhnykh khudozhestvennykh vystavok. -Rezhim dostupa : http://tphv.ru/ustav.php
11. Фомин Д. В. В. В. Кандинский и художники «Pyсской колонии Mюнхена» в письмах и мемуарах немецких экспрессионистов / Д. В. Фомин // Pyсский авангард 1910 - 1920-х годов и проблема экспрессионизма : сб. ст. / отв. ред. Г. Ф. Коваленко. -Mосква: Наука, 2003. - С. 64-98 ; Fomin D. V. V. V. Kandinskiy i khudozhniki «Russkoy kolonii Myunkhena» v pismakh i memuarakh nemetskikh ekspressionistov / D. V. Fomin // Russkiy avangard 1910 - 1920-kh godov i problema ekspressionizma : sb. st. / otv. red. G. F. Kovalenko. - Moskva: Nauka, 2003. - S. 64-98
12. Чернов А. Леонид Гади : жизнь и творчество : моногр. / А. M. Чернов. -Mариyполь : Азовье, 2008. - 109 с.; Chernov A. Leonid Gadi : zhizn i tvorchestvo : monogr. / A. M. Chernov. - Mariupol : Azove, 2008. - 109 s.
13. Яруцкий Л. Д. Архип Иванович Куинджи : Pассказы о художнике. Воспоминания современников. Художественная критика. Документы / Л. Д. Яруцкий. -Mариyполь : Кардинал, 1998. - 320 с. : ил. ; Yarutskiy L. D. Arkhip Ivanovich Kuindzhi : Rasskazy o khudozhnike. Vospominaniya sovremennikov. Khudozhestvennaya kritika. Dokumenty / L. D. Yarutskiy. - Mariupol : Kardinal, 1998. - 320 s. : il.
14. Яруцкий Л. Д. Евреи Приазовья / Л. Д. Яруцкий. - Мариуполь, 1996. - 322 с.; Yarutskiy L. D. Yevrei Priazovya / L. D. Yarutskiy. - Mariupol, 1996. - 322 s.
Стаття надшшла до редакцп 14.10.2015
G. Batychko
ARTISTS OF MARIUPOL IN ARTISTIC ASSOCIATIONS (1)
Since the time of its foundation the cultural space of the city of Mariupol has been formed in conditions of considerable governmental regulation. A long distance of the city from the cultural centres in 19th and the beginning of 20th century caused the artists' outflow. When got to art centres, the talented artists from Mariupol took a prominent place in informal art communities. Arkhip Kuindzhi, whose name was associated with the Association of «travelling» exhibitions, became the founder of Kuindzhi Association (1909). Alexander Mogilevsky became a member of «New Munich Art Society», later he worked with «The Jack of Diamonds Society» and since 1932 he became a member of the Union of Artists of the USSR.
In Soviet times it was difficult to organise a local artistic association in Mariupol due to the fact that the city didn't have status of the regional centre. That fact strengthened the centrifugal tendency in the artistic community of Mariupol. Gradually there appeared a definite paradox - on the one hand, the city was attractive for artists; landscapes, industrial constructions, «Kuindzhi Memorials» days, the work of Kuindzhi Art Gallery, which already existed, made necessary conditions for creativity and arts. On the other hand, there was a lack of an institute that could bring the artists of Mariupol together and give them the opportunity for successful development. The function of substitution at that time was performed by informal associations, unions, creative tandems that had evolved through creative support, friendly relations, exhibiting, etc.
Artistic associations «Mariupol-87» and «Window», the exhibition association «HarBarBond», the artistic tandem of artists Lel Kuzminkov and Valentin Konstantinov played the most prominent role in the artistic life of the city. In recognition of the creative potential of the city it Mariupol National Union of Artists of Ukraine was founded in 1992; today the union unites more than 30 artists.
Key words: Mariupol artists, artistic intelligentsia, institutionalization of cultural and artistic space, formal and informal groups of artists, regional art school.
УДК 316.74:929(477)«1895/1968»(043) Т. Г. Добша
1СТОРЮСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БОРИСА ЛЯТОШИНСЬКОГО
У дант cmammi здтснено iсторiографiчний огляд праць, як присвячеш творчому доробку Б. Лятошинського. З 'ясовано, що oco6ucmocmi Б. Лятошинського та його творчт i композиторськт спадщиш придшена значна увага як сучасник1в, так i представник1в попередшх поколть. Виокремлено основн напрями тематики робт i
