CC BY
33
1СТОР1Я ТА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
УДК 34: 316. 624
Т. 3. TapacHMiB
заступник директора 1НПП -декан повно1 вищо1 освии д-р юрид. наук, проф. кафедри теори та фшософи права В. I. Ряшко
Навчально-науковий шститут права i психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полгтехтка",
канд. iст. наук, доц. доц. кафедри гётори держави i права,
ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛ1Г1Я В ЖИТТ1 ТА ТВОРЧОСТ1
Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Молюся, Господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану.
Т. Г. Шевченко
© Гарасим1в Т. 3., Ряшко В. I., 2016
На 0CH0Bi наукових, icTopHMHHx, фшософських та peлiгiйниx джерел 1фоанал1-зовано роль i мкце християнсько! peлiгií в життi та творчосп гeнiaльнoгo поета Т. Г. Шевченка, ощнку мислителем xpиcтиянcькoí peлiгií як важливого чинника фopмувaння високо! мopaлi й дуxoвнocтi, а також свгтогляду.
Ключoвi слова: Бог, особисткть, вipa, peлiгiя, xpиcтиянcтвo, дуxoвнicть, свгтогляд, цepквa, мopaль, ате'1зм.
Т. 3. Гapacымив, В. И. Ряшко
ХРИСТИАНСКАЯ РЕЛИГИЯ В ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВЕ
Т. Г. ШЕВЧЕНКО
На основе научный, иcтopичecкиx, философскич и peлигиoзныx источников пpoaнaлизиpoвaнo [юль и место xpиcтиaнcкoй peлигии в жизни и твopчecтвe гениального поэта Т. Г. Шевченко, оценку мыслителем peлигии как важного фaктopa фopмиpoвaния высокой мopaли и ду\овности, а также миpoвoззpeния.
Ключевые слова: Бог, личность, вepa, peлигия, xpиcтиaнcтвo, дуxoвнocть, миpoвoззpeниe, цepкoвь, мopaль, атеизм.
T. Z. Garasymiv, V. I. Ryashko
THE CHRISTIAN RELIGION IN THE LIFE AND WORK OF T. G. SHEVCHENKO
Jn the basis of scientific, historical, philosophical and religious sources in the article analyzed the role and place of the Christian religion in the life and wod of the brilliant poet Taras
Shevchenko, rating of philosopher of religion as an important factor in the formation of high morals and spirituality as an individual and all-people.
Key words: God, identity, faith, religion, Christianity, spirituality, church, morality, atheism.
Постановка проблеми. 1стор1я самоствердження украшсько' наци трапчна й водночас геро'чна та рясте яскравими талановитими особистостями. До когорти видатних украшщв належать державт д1яч1, поети i письменники, науковщ та митщ. I окремо серед видатних постатей сяе зiрка Тараса Григоровича Шевченка. Для нас вш назавжди залишиться великим укра'нцем, мислителем, генiальним поетом i художником. Т. Г. Шевченко залишив нам велику вдейно-духовну спадщину, серед яко' чiльне мiсце належить свiтоглядно-християнському осмисленню ролi й мiсця релiгiï у формуванш духовностi та моралi особистосп. Проблему життя i творчостi великого Кобзаря анашзувало багато як вичизняних, так i зарубiжних дослiдникiв, серед яких Д. Багалш, Ю. Барабаш, I. Дзюба, О. Бiленький, О. Збужко, I. Ортинський, В. Пахоренко, С. Сверстюк, В. Смшянська, Г. Хортик, М. Чалий, М. Шевченюв, В. Шевчук та iн. U,i та iншi вченi не обшшли i проблему мiсця й ролi християнсько' релiгiï' в творчостi Т. Г. Шевченка, але спецiальних робгг, на жаль, небагато, серед них дослвдження В. Пахоренка, Г. Хортик та М. Шевченюва.
Отже, зважаючи на вищенаведене, вважаемо за доцшьне звернутись до цieï теми, оскшьки вона залишаеться актуальною i в наш час. У цьому аспект полягае i мета статп.
Виклад основних положень. У радянськiй лiтературi особливо акцентували, що Т. Г. Шевченко був не просто ате'стом, а "войовничим ате'стом". У творах деяких авторiв знаходимо перекрученi й тенденцшно поданi факти. Так, М. Новиков писав, що "Шевченко вiв непримиренну боротьбу проти укра'нських помщицько-буржуазних нацiоналiстiв, таких як Кулiш, Костомаров, що блокувалися з росшськими реакцшними колами i виступали також на захист релт', перекладали на укра'нську мову "святе письмо" для поширення його в народГ' [1, с.9].
Характеризуючи Т. Г. Шевченка як "войовничого ате'ста", М. Новиков зазначае, що М. Драгоманов в душ укра'нських буржуазних нацiоналiстiв показуе Шевченка "ктинним християнином", але врештi визнав, що в Т. Г. Шевченка е "вшьнодумне кощунство" i "навиъ безбожш слова й картини"[1, с. 28].
"Попи та 'х попшчники, - пише М. Новиков, - дуже боялися впливу Шевченка як ате'ста i революцiонера на народт маси" [1, с. 30].
Важливо зазначити, що з метою боротьби з християнською релтею деякi дослщники Шевченково'' творчостi, виконуючи настанови вищих партшно-полггичних iнстанцiй, радянсько'' iдеологiï, всшяко прагнули довести, що вся творчкть поета була суто антирелiгiйною. Жорстко критикували авторiв, якi аргументовано доводили, що великий поет i мислитель тколи не був i не мЬ бути ате'стом, про що свщчать факти. Так, наприклад Г. Тарновський i В. Аскоченський, були добре знайомi з Т. Шевченком i були з ним у дружтх ввдносинах, надзвичайно високо у сво'х статтях оцiнювали творчу дiяльнiсть Кобзаря. Захищаючи його вiд всшяких наклепiв, доводили, що Тарас Григорович був ктинним християнином. На сторшках журналу "Основа" Г. Тарновський виступив зi статтею "Несколько слов о народности в религиозной жизни", де, вщкидаючи бездоказово ате'зм поета, говорить: "Шевченко - поет народний в повному розумшт цього слова, але хто помiчав, що в його народнш поезiï релiгiйнiсть свiтиться яскравими променями" [2, с.76].
Редактор журналу "Домашняя беседа" В. Аскоченський, захищаючи Кобзаря тсля його смери вщ наклепництва щодо його релiгiйностi, писав: "Мы знали незабвенного нашего поэта и чутьем слышали прекрасную православно-христианскую его душу. Мы не верим, чтобы человек, написавший "Наймичку", "Невольника", "Катерину", "Гайдамаки" и проч., не был глубоко православным христианином" [2, с. 76]
Дослщники Шевченково'' творчосп дшшли висновку, що поет був глибоко вiруючою людиною, не писав "Я не знаю бога", та ще й з мало'' лггери, у всесвггньо вщомому "Заповт", який, до реч^ в автора взагаш був без назви [3, с. 551]. Вчет-шевченкознавщ тдтверджують, що "Бували випадки, коли в Шевченкових рукописах навмисне переробляли змют, надаючи 'м бiльшоï
"ате'стичносп"... Отже, до "Заповиу" хтось уставив ате'стичне "Я не знаю бога", воно зробило це м1сце нелопчним [3, с. 551].
1мена Бога (понад 1000) перевершують за вживанням ус1 шш1 назви в шевченювському творчому спадков1, бо вони ввдцрають першорядну роль 1 в поези, 1 в народ1, 1 в автобюграф1чних нотатках, 1 в його етстоляри [3, с. 551].
Свого часу Юрш Шевельов писав: "Радянсью видання поезш Шевченка повт кричущих перекручень 1 замазувань. Не м1гши замазати всю творч1сть 1 постать Шевченка суцшьною чорною фарбою, видавщ, редактори й цензори вкривають й густою мережею чорних плям..." [3, с. 551].
Про те, що Т. Г. Шевченко тколи не був ате'стом, сказали свое слово В. Винниченко, 3. Гузар, М. Драгоманов, Д. Дорошенко, П. Зайцев, С.Маланюк, I. Опенко, I. Ортинський, С. Сверстюк, О. Сирцова, М. Скрипник, С. Смаль-Стоцький та шш1 в1дом1 шевченкознавщ.
Як в1домо, у радянськ1й л1тератур1 одноб1чно 1 тенденц1йно висв1тлювалась творч1сть великого поета як револющонера 1 ате'ста. Цшаву думку про висловлювання Кобзаря щодо Бога, як1 дехто сприймав як ате!'зм, висловив В. Пахаренко: "Фактично весь "Кобзар" не що шше, як бесвда 1з Всевиштм: спершу лише запитання, як-от у "Причиннш", згодом 1 вщповщ - прям1 або в запитаннях, п1дтекст1. Бес1да ця наст1льки в1дверта, що декому нав1ть здаеться в певних м1сцях святотатською чи богоборчою. Проте пам'ятаймо думку знаного теолога I. Ортинського: "Людина може говорити. Якщо вона д1йсно говорить з Богом, то немае н1чого, чого б вона не см1ла йому сказати" [4, с. 107].
Звертаючись до Господа, мислитель 1нколи докоряе йому - Богов1, що в1н мовчить, коли навколо твориться зло. У в1дча1 поет вигукуе: "Чи, може, радишся з панами, як править миром?". Т. Г. Шевченко навиъ скаже, що люди "Богом забуп" [5, с. 22].
Але вш тколи св1домо не вщвертаеться в1д свого милосердного Бога. З Ним одним плаче й з Ним рад1е: "часом з великого болю в порив1 душ1 й зболшого серця в щиросп скаже гостре слово... а за мить у тиш1 молитви... з1 сльозами Його перепрошуе й благословляе" [5, с. 10].
Слова "Бог", "Божий", "Господь", "1сус", "Христос" вжито в поези Т. Г. Шевченка 1281 раз. У "КобзарГ' вс1х в1ршованих твор1в е 218, 1з них у 143 в1ршах згадуеться про Бога. Саме слово "Бог", зокрема "1сус Христос", у Кобзар1 вживаеться аж 600 раз1в [5, с. 20]. "Таким чином, - робить висновок М. Шевченюв, - вживання слова "Бог" засвщчуе зв'язок 1з украшською християнсько-культурною традищею, з усм, чого навчився, що здобув 1 пережив поет" [5, с. 20].
"Бог у творах Шевченка, - зазначае С. Сверстюк, - трапляеться найчаспше. До цього можна було б додати десятки церков, намальованих Шевченком у Киев1, Полтав1, Переяслав1, Седнев1, Чигирит, Почаев1, Василивщ... [2, с. 258].
Чи був Т. Г. Шевченко ате'стом? Щоб переконатись в цьому, в1зьмемо твори Кобзаря. Звертаючись до Пречисто!' Д1ви Мари, поет у поем1 "Неофгти" уклшно просить II:
Благословенная в женах, Святая праведная Мати Святого Сина на землИ Не дай в неволг пропадати, Летучг лгта марне тратить.
Скорбящих радосте, пошли! — Пошли мет святее слово, Святог правди голос новий; I голос розумом святим I оживи, г просвгти!
Т. Шевченко, "Неоф1ти"
Просто нелопчно думати, що Шевченко м1г бути ате'стом, його виховували в хрис-тиянському св1тоглядов1, добре знаючи 1 ц1нуючи свою славну 1стор1ю боротьби запорожц1в, а його вдеалом були патрюти-козаки. До цього додамо, що для "козацтва були характерними глибока рел1г1йн1сть, ревнивий захист православног в1ри. Про прихильне ставлення козак1в до рел1г1г
свщчить кнування у межах Вшська Запор1зького понад 60 церков. Вони постшно вщвщували богослужшня та р1зт молебт. Козак, помираючи, заповщував на церкву шону, медаль, злиток золота, ср1блатощо" [6, с. 166].
"В украшськш традици, - зазначае А. Дощенко, - що слугувала духовною основою виховання, завжди було прийнято дотримуватися релтйних засад 1 в побуп: з молитвою наш1 предки лягали спати 1 вставали вранщ, вирушали в дорогу, споживали 1жу, розпочинали польов1 роботи. Свою працю на земл1 укра'нський селянин вважав службою Богов! З шоною Божо!' Матер1 козаки йшли в походи 1 перемагали" [7, с. 315|.
У цьому аспект варто нагадати, що украшський народ 1 його в1рш сини - запорожщ були глибоко релшшними, як 1 великий украшський фшософ Г. С. Сковорода, якого глибоко поважав, як свого духовного наставника, Т. Шевченко. Г. С. Сковорода любив Бога 1 постшно звертався до нього. "Образ Христа, - зазначае В. Малахов, - без всяких сумтв1в займае центральне мкце в фшософсько-етичних 1 богословських м1ркуваннях Г. Сковороди. 1деал Христа як морального зразка для людства вже сам по соб1 робить мандр1вного фшософа Украши видатним християнським проповщником" [8, с. 264-265].
Але звернемось за вщповщдю до двох в1домих д1яч1в М. Драгоманова та А. Луначарського. М. Драгоманов називае Т. Г. Шевченка "щирим християнином 1 навиъ православним". А. Луна-чарський у сво'й знаменитш лекци "Великий народний поет", прочитанш у Париж1 в 1911 р., тдкреслював, що Т. Г. Шевченко по-своему був релшшний, в1н любив Б1бл1ю 1 Свангел1е^ насл1дував псалми пророк1в" [9, с. 36]. Сл1д погодитись з думкою Г. Хортик про те, що "Шевченка називали ате1'стом, вибираючи з твор1в окрем1 вислови, не дослухаючись до сут1 написаного. А тим часом поет неодноразово наголошуе на свош глибокш в1р1 в Господа 1 говорить про Нього не як про такого, котрий десь там 1снуе. В1н - Сущий. Той, хто завжди 1 всюди" [10, с. 5].
I слово забуте, Мое слово тихосумне, Богобоязливе...
У своему лист1 до В. Репншо1 в1д 25-29 лютого 1848 р. Т. Г. Шевченко прагне вщкрити свою душу як ктинного християнина. "Перед благовестом к заутрени пришли мне на мысль слова распятого за нас, и я как бы ожил, пошел к заутрени и так радостно, чисто молился, как, может бить, никогда прежде. Я теперь говею, и сегодня приобщался святых тайн - желал бы, чтобы вся жизнь моя была так чиста и прекрасна, как сегодняшний день! Ежели вы имеете первого или хоть второго издания книгу Фомы Кемпейского "О подражании Христу", Сперанского перевод, то пришлите, ради Бога" [11, с. 45]. "Одно спасение от одеревенения книги" [11, с. 46]. Тарас Григорович в лист1 просить Репшну прислати йому "Священну воду": "она оросит мое увядающее сердце" [11, с. 477]. Т. Г. Шевченко звертаеться до Варвари Репншо1 з щирим проханням: "Молитеся, молитеся, молитва ваша угодна Богу. Она меня оградит от этого страшного бесчувствия, которое уже начинает проникать в мою расслабленную душу" [11, с. 46]. Так з гшвом у своему "Щоденнику" за 27 вересня Т. Г. Шевченко, замислюючись над роллю 1 мкцем християнсько!' релши в формуванш духовносп людини, говорить про те, що окр1м щирих \ побожних християн е так1, хто ходить до храму не 1з внутршньо! духовно-релкшно' потреби в морально-духовному самовдосконалент, а заради кокетства 1 моди.
"Проходя мимо церкви святого Георгия и видя, что двери церкви растворены, я вошел в притвор и в ужасе остановился. Меня поразило какое-то безобразное чудовище, нарисованное на трехаршинной круглой доске. Сначала я подумал, что это индийский Ману или Вешну заблудил в христианское капище полакомиться ладаном и деревянным маслицем. Я хотел войти в самую церковь, как двери растворились и вышла пышно, франтовски разодетая барыня, уже не совсем свежая, и, обратясь к нарисованному чудовищу, три раза набожно и кокетливо перекрестилась и вышла. Лицемерка! Идолопоклонница! И, наверное, б[...]. И она ли одна? Миллионы подобных ей бессмысленных, извращенных идолопоклонниц. Где же христианки? Где христиане? Где
бесплотная идея добра и чистоты? Скорее в кабаке, нежели в этих обезображенных животных капищах. У меня не хватило духу перекрестится и войти в церковь" [11, с. 27].
"Новый Завет я читаю с благоговейным трепетом, - дшиться сво'ми думками поет з В. Репншою в лисп 7 березня 1850 р., - Вследствие этого чтения во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы - Матери Спасителя. И другая — написать картину распятого сина ее. Молю Господа, чтобы хоть когда-нибудь олицетворились мечты мои! Я предлагаю здешней католической церкви (когда мне позволят рисовать) написать запрестольный образ (без всякой цены и уговору), изображающий смерть Спасителя нашего, повешенного между разбойниками, но ксендз не соглашается молиться перед разбойниками! Что делать? Поневоле находишь сходство между XIX и XII веком" [11, с. 53].
" Дожидаем в укреплении нынешнего лета корпусного командира. Думаю просить, чтобы позволил мне в здешнюю церковь безвозмездно написать запрестольный образ во имя воскресения Христова".
У лист! до А. I. Толсто!' ввд 9 шчня 1857 р. Т. Г. Шевченко з1знаеться, що: "Я теперь чувствую себя если не совершенным, то, по крайней мере, безукоризненным христианином. Как золото из огня, как младенец из купели, я выхожу теперь из мрачного чистилища, чтобы начать новый благороднейший путь жизни. И это я называю истинным, настоящим счастием" [11, с. 68].
Т. Г. Шевченко вс1ма сво'ми духовними 1 морально-християнськими чеснотами сприйняв всемогутнього Бога як вищу духовну субстанцию "бо немае правди поза Богом ("Жива правда у Господа Бога")". Вш щиро 1 вщверто розмовляе з1 сво'м Творцем, ввдкриваючи йому свою душу.
Звертаючись до сво'х друз1в, Кобзар заповщае !м любити Господа Бога та свою рвдну Украшу:
То воля Господа. Годгть!
Смиргтеся, молгтесь Богу
Iзгадуйте один другого.
Свою Украгну любгть. Любгть 11... Во время люте, В останню тяжкую минуту
За нег Господа молгть.
П1дкреслимо, що в останньому в1рш1, написаному 14 лютого 1861 року, тобто за дванадцять дн1в до смерт1, важкохворий поет звертаеться до Бога, внутр1шньо в1дчуваючи к1нець свого земного буття.
Вози в далекую дорогу, На той свгт, друже мгй, до Бога, Помолимось Богу.
Та й рушимо тихесенько В далеку дорогу...
Анал1з творчост1 великого Кобзаря дае п1дстави стверджувати, що все його життя - це пост1йний д1алог з Богом, звернення з проханням до Всевишнього. Мислитель 1 поет пост1йно просить Бога надати сили 1 наснаги р1дному народу в боротьб1 за свое соц1альне 1 нац1ональне визволення.
Висновок. Тарас Григорович Шевченко не залишив нам спещальних богословських трактат1в, але його твори як поета 1 художника, ф1лософа й мислителя збер1гають свою актуальн1сть, вони завжди у вс1 часи будуть потр1бн1.
В1домо, що християнство споконв1чно сприймалося украшським народом як система загальнолюдських моральних ценностей 1 настанов. Тому не випадково теми релши, релтйно-фшософського свггосприйняття у творчосп Т. Г. Шевченка посвдали значне мкце.
Ниш все бшьше людей звертаються до християнсько!' релши як джерела духовно!' наснаги, вона е засобом регуляци 1 регламентаци сощально!' поведшки та внутрштх мотив1в д1яльност1 Як форма сустльно!' св1домост1 1 свггогляду, вона е одтею з найважлив1ших 1 найпоширетших галузей духовно!' культури.
Варто наголосити, що християнська релтя в творчосп Т. Г. Шевченка посвдае особливе мкце як важливий чинник морал1 i духовности Великий Кобзар постшно наголошував, що дотримання християнських моральних норм та ix принцитв не тiльки сприяе очищенню, а й спрямовуе справи i вчинки людей на шлях добра, правди i справедливости
Pелiгiя завжди була своервдною духовно-моральною опорою суспiльства, тому на сучасному етапi стае важливим фактором цЫсного духовно-морального самовiдтворення наци.
Минають роки, та не минае живучкть, актуальнiсть Шевченка, благороднiсть душi Кобзаря, велич i могутнiсть його слова. Крiм того, зростае вщповщальтсть нащадкiв не закопати, не загубити того великого скарбу, який залишив нам пророк i мислитель.
1.Новиков М. Атегзм Т. Г. Шевченка / Тарас Шевченко: поеми та eiprni / М. Новиков. - К.: Держ. вид-во художнъог лтератури. - 1954. - С. 3-34. 2. Сверстюк С. О. Шевченко понад часом / С. О. Сверстюк. Есег. - Луцък; Кигв: 13МА "Терен"; ТОВ "Видавничий diM "Киево-Могилянсъка академiя", 2011. - 280 с. 3. Кобзар. - Х. ВД "Школа", 2014. - 576 с. 4. Пахоренко В. I. Незбагненний апостол / В. I. Пахоренко. - Черкаси: Брама - 1СУЕП, 1999. - 296 с. 5. Шевченюв М. Бог Сущий в поези Кобзаря / М. Шевчетв. - Терпотлъ: Астон, 2008. - 168 с. 6. Красностецъкий Д. П. Iстоpiя Украгни (до 1900 р.): навч.-метод. mti6. / Д. П. Красностецъкий. - 3-те вид., випр. i доп. Хмелъницъкий: ПП Гонта А. С., 2013. - 452 с. 7. Дощенко А. Г. Ролъ ствпращ церкви, держави i сустлъства в моралъному виховант людини // Наука i вища освта: тези доповiдей XXI Мiжнаp. наук. конф. студентiв i молодих учених, м. 3апоpiжжя, 18 квтня 2013 р. У 2 т. / Класичний приватний утверситет / А. Г. Дощенко. - 3апоpiжжя: КПУ, 2013. - Т. 1 - С. 315-317. 8. Малахов В. Уязвимостъ любви / В. Малахов. - К.: Дух i Лтература, 2005. - 560 с. 9. Луначарсъкий А. В. Великий народний поет. Тарас Шевченко / А. В. Луначарсъкий. - К.: Видавництво Академп наук УРСР, 1961. - 39 с. 10. Хортик Г. Слово матеpi, християнки, вчителя piдног мови // Шевчентв М. Бог Сущий в поези Кобзаря / Г. Хортик. - Тернотлъ: Астон, 2008. - 168 с. 11. Тарас Шевченко. Щоденник. Листи / за заг. ред. Лариси 1вшиног. - Видання перше. Бiблiотека газети "Денъ", "Украгна Incognita". ПрАТ "Украгнсъка прес-група", 2013. - 80 с. 12. Юркевич П. Д. Вибране / П. Д. Юркевич. - К.: Абрис, 1993. - 416 с.
