CC BY
41
ТРАЕКТОРИЯ НАУКИ
Международный электронный научный журнал. 2016. № 9(14)
Шевченкознавство: «Bi4Hi» перспективи розвитку
Варенкова Олена Володимирiвна
Харквський нацональний педагопчний унiверситет 'мен Г. С. Сковороди, кафедра украУнськоУ та свтовоУлтератури, старший викладач, УкраУна
Анотац1я. У статт зроблено опис визначень окремих украшських дослiдникiв у ^y3i шевченкознавст-ва 1-Т третини ХХ - початку XXI столiть щодо предметноТ необмеженостi таких дослiджень, проаналiзо-вано деякi соцiально-науковi кореляцГТ, що зумовлюють феномен <^чно нового шевченкознавства».
Ключов1 слова: Т. Шевченко; шевченкознавство; дослщники; iсторiя лiтератури; канонiзацiя; щеолопзафя; предметна парадигма.
УДК 82:000.8 LCC Subject Category: PG3801 -3987 DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.13-8
Вступ
Одшею з причин феномену <^чно нового шевченкознавства» е iдеологiчнi трансформаций що вiдбувалися з Укра'ною, - вщ iмперського тиску та укра'нофоби до бiльшовицького ти-ску та вульгаризовано'' правди, зокрема й на-уково''. За таких умов на короткий час вщкри-валися та закривалися архiвнi матерiали, перманентно надавалася свобода науковцям, як дослiджували минуле рщно'' Укра'ни. Попри нишшню, здавалося б, вщкриткть нашо-го суспiльства, правовi положення щодо выь-ного доступу до шформаци не виконуються повною мiрою, i тому шевченкознавцi ХХ1 столггтя також робитимуть певнi вiдкриття в цш галузi науки.
Про цей феномен слушно зазначив сучасний дослiдник М. Наенко: «коли заходить мова про Шевченка й кторш, Шевченка та фыосо-фiю, Шевченка та мiфологiю, Шевченка та психологiю, його естетику - виникае быьше запитань, шж вiдповiдей, бiльше незгод мiж дослщниками, нiж консенсусу» [8, с. 54]. I ми бачимо, що дослщники 20-х роюв ХХ столбя, як загалом були «одше' кровЬ> - декларували як свою мету свободу укра'нського народу, розумыи й визнавали внесок кожного зi сво'х колег, однак усе одно гостро полемiзували мiж собою, здавалося б, з приводу не таких уже й принципових питань.
Тези про багатозначшсть шевченкознавства знаходимо у працях дослщниюв-корифе'в як минуло'' епохи (С. Ефремов, 6. Маланюк,
В. Петров, I. Франко та ш.), так i сучасно! (Г. Грабовича, I. Драч, О. Забужко, С. Павличко та iH.). У цьому аспект недостатньо досль дженими залишаються погляди вчених 1-! третини ХХ столггтя, осюльки на той час вщ-бувалося рГзке розмежування концепцш ше-вченкознавчо! практики, що призвело до по-дальшого звуження предметно! сфери ще! галузГ лгтературознавства до меж сощалкти-чно! методологи.
Метою статт е огляд чинникГв, що висували-ся вченими-шевченкознавцями як аспекти зазначено! вище «вГчно! новизни» аналГзу по-етового життя й творчость
Результати досл1дження
Ще наприкГнцГ XIX столптя дослГдження пи-тань, пов'язаних Гз Т. Шевченком - його твор-чГстю, життям, оточенням, уже виявляло пев-нГ багатозначнГ кореляци, рГзнГ методологГчнГ пГдходи. У першш третинГ XX столГття це вже викликало деякий подив: шевченкознавство (офщшно оформлена галузь ¡сгори лгтерату-ри) на той час шби вже охопило вс боки ви-вчення особи (образу) самого поета, однак усе одно вчеш як полемГзували тд час його життя, так i полемГзують майже сто роюв по тому, знаходячи певш проблемы лакуни та двозначш положення. Проблемносп додав i наступний перiод панування сощалктично! методологи, що iдеологiзував Шевченка. На юлька наступних поколГнь образ поета зака-рбувався в ^родГ як виключно борець за свободу народу вщ царизму та пашв, ледь не
TRAEKTORIA NAUKI / PA TH OF SCIENCE International Electronic Scientific Journal. 2016. No 9(14)
револющонер i войовничий ате'ст (на зорi радянсько'' ери таким термшом позначалися загони пiонерiв i комсомольцiв, якi руйнува-ли церковне приладдя. Вщомо, що саме вони знищили легендарну «ржавецьку» iкону Богоматерь шлях яко!' описав Т. Шевченко в поемах «Великий льох» та «1ржавець» - як символ долi Укра'ни).
Упм, перiод, що передував такiй щеолопзацп Шевченка, викликае цiкавiсть активнiстю ново!' хвилi шевченкознавцiв, серед яких було, можливо, бiльше митцiв, а не академiчних учених. Серед них були як быьш визначнi по-статi, так i менш вщомь Так, з кола укра'нсь-ких митщв, якi цiкавилися Шевченком у 1930-х - на початку 1940-х роюв, друкуючи сво'! розвiдки у Львовi та Краковi (Д. Донцов, Ю. Клен, е. Маланюк, О. Телта та ш.), сучасна дослщниця К. Глодя видiляе С. Кушшренка -молодого поета, який обурюеться фальсифь кованими засобами радянсько'' щеологп, що робила з нього «червоного поета», «больше-вицького Кобзаря», глашатая «комушстично-го раю», а те, що не мав чггко! «щейно'' плат-форми», саме й давало змогу корелювати йо-го образ i творчiсть будь з чим - вщ нащона-лiзму й анархiзму до комушзму. У свою чергу вiн називае Шевченка «духовним велетнем», «найбiльшим борцем за нацш», «джентльменом», людиною «европейського формату, з широким iнтелектуалiзмом, непохитною волею i непереачними естетичними погляда-ми» [2, с. 45, 46].
Тобто з цих висновюв С. Кушшренка вже видно його дослщницьку орiентацiю на антропоцентризм, що на той час затискався в ле-щата соцiалiстичних концепцiй, де колектив-не (народне) ставилося вище за шдивщуаль-не (людське). Таю ж термши, як «европейсь-кий формат», «широкий iнтелектуалiзм», i навпъ «джентльмен», узагалi для лгтературо-знавчого дискурсу були чужими. Вони були чужими взагалi для сощально' полпики ново'' держави, що впроваджувалося в рiзних видах мистецтва (згадаймо кадри з юнофыьму «Чапаев» 1934 року, де червоний кулеметник зневажливо називае атакувальний стрш бь логвардшщв «iнтелiгенцiею», а також обов'язковi карикатури в кожному номерi журналiв «Перець» i «Крокодил», спрямованi проти минуло'' царсько'' епохи та укра'нсько-го «буржуазного нацiоналiзму»).
К. Глодя також зазначае, що радянська влада поряд з щеолопчними концепцiями (так, разом iз С. Пушкiним укра'нський поет був про-голошений адептом реалiзму - малося на увазi соцiалiстичного [9]) залучила необме-женi сво'' матерiальнi ресурси, що спрямува-лися на щеолопчне забезпечення (школи ма-рксизму-лешшзму, партшколи, наочну апта-цiю, зокрема й телевiзiйну - художне та до-кументальне кiно). 1менем Шевченка назива-лися колгоспи, вулицi (певно, й ферми), а в Харковi було встановлено величний пам'ятник поету, де поряд iз крiпаком iз бо-йовою косою та козаком е й червоноармiець, i могутнш робiтник iз прапором, який дещо зверхньо тримае руку на плечi селянина, i дь вчина, яка уособлюе iдеологiчного працiвни-ка - учительку чи комсомолку. Чому таке вшанування головного нащонального символу вiдбувалося саме перед 37-м роком, коли було знищено ел^ укра'нсько' культури, за-лишаеться до кiнця не збагненним.
Вщповщно, Постанова ЦВК УРСР 1938 року «Про заснування комитету по проведенню 125-рiчного ювiлею з дня народження Т.Г. Шевченка» шби вже мае на увазi нового Кобзаря - у розчищеному вiд нащонально свiдомих елементiв полi шевченкознавства -бунтаря, ате'ста, iнтернацiоналiста, свiтогляд якого сформувався в колi росiйських сощал-демократiв. Тобто постать поета каношзуеть-ся знову, тiльки на шшому iдеологiчному пщ-Грунть
З шшого боку - з кола укра'нсько' дiаспори (представникiв Празько'' школи дослщниюв) - е. Маланюк закликае дати наци реального, нефальсифжованого Шевченка, осюльки до-поможе порятувати укра'нщв вщ духовного поневолення «вогняна, вулканiчна, страшна в сво'м нацiональнiм демонiзмi поезiя Шевченка» [7, с. 53]. Також у цьому колi стоять уже подальшi працi: У. Самчука «Шевченко» (газета «Волинь», 1942 рж, окупована терито-рiя), де смыиво проголошуеться заклик до боротьби народу, Д. Донцова «Незримi скри-жалi Кобзаря» (Торонто, 1961 рж), де розши-рено параметри штерпретацш образу Шев-ченка.
Два десятилiття до цього В. Доманицький та-кож зазначав про використання комплексного аналiзу в шевченкознавчих дослщженнях -на той час у плаш видання творiв: слiд «поту-рбоватпся (залишаемо оригшальну орфогра-
ТРАЕКТОРИЯ НАУКИ
Международный электронный научный журнал. 2016. № 9(14)
фш - О.В.) укра'нському громадянству про найповшше, найправдивше, критичне ви-дання поезш Шевченка - попереду всього по-пулярне, а по^м i критично-наукове» [4, с. 3]. Для цього вчений пропонуе кожну поезш до-слщити через й iсторичнi, лiтературнi, бiблiо-графiчнi та бiографiчнi кореляцп, що потре-буватиме збору необхiдного матерiалу - зде-бiльшого рукописного на той час.
Зауважимо, що мова не йде про певну мето-долопчну орiентацiю чи про вiдзначення чи-йогось внеску в шевченкознавство - пропо-нуеться здiйснити найбiльш правдивий i реа-льний аналiз творiв поета («щоб видання це було як найкраще, мало якомога найпевш-ший, найправдивiший текст»). Однак, зважа-ючи на рiзний iнтелектуальний рiвень чита-чiв, В. Доманицький пише про потребу на-дання кторико-лттературнпх коментарiв вiд рiзних дослiдникiв, щоб люди розумыи зна-чення поезш Т. Шевченка [4, с. 5].
Коли зазначений вище вчений (як i С. ефремов, i П. Филипович) вимагав быьш точного видання Шевченкових поезш, то I. Франко був одним iз перших, хто, за словами О. Злотник-Шагшо'', здшснив «суто науко-ву i лiтературно-критичну рецепцiю феномену митця»: «дав одну з перших бюграфш Т. Шевченка ... визначив чотири перюди у творчостi митця, наголосивши на особливос-тях кожного з них i показавши еволюцiю тво-рчого досвiду Т. Шевченка, динамжу його ми-стецького кредо . аргументовано показав нацiональне i св^ове значення творчостi поета ... проаналiзував особливостi його стилю ... показав рецепцш творчостi Т. Шевченка в перекладах» [6, с. 212].
Якщо дослщники-шевченкознавщ минулих чаав були обмежеш в засобах досягнення свое'' мети (недостатнш доступ до лттератур-них оригiналiв, утиски цензури, щеолопчна зумовленiсть тощо), то сучаснi вчеш мають бiльше можливостей, хоча не варто забувати про традицшний неповний доступ укра'нщв до архiвних матерiалiв (особливо вiдомчих, типу КДБ). Одна з сучасних переваг - це фж-сований хоча б певною мiрою тематичний простiр шевченкознавчих студш. Цi аспекти шевченкознавчих практик - як власне минулi або сучасш, так i спiльнi для вах чaсiв.
Цей тематичний простiр быьш конкретно окреслила О. Забужко у книзi «Шевченкiв мiф
Украши. Спроба фыософського аналiзу». За-значимо лише OKpeMi з них: «Що е нащональ-но-консолiдуючий авторський мiф», «Сто роюв щеолопзуючого шевченкознавства: чи тыьки з соцiально-полiтичних причин?», «Кобзар» - не тiльки лiтература», «Шевченко як реформатор православ'я», «Культ Шевченка - типовий культ житшного героя», «Рацп та штущп фыософського шевченкознавства», «Шевченкiв мiф як духовний розкол: Украша versus iмперiя», «Чи е наратор «Кобзаря» пе-тербурзьким штел^ентом?», «Шевченко як перший украшський нацiональний iнтелi-гент», «В оборот Шевченкового «iнтернацiо-налiзму»: пiдлеглiсть нащонального етично-му», Соцiально-революцiйний смисл Шевченкового мiфа: вiд Малоросii до Украши», «Шевченко i давньоюдейсью пророки: нацiотвор-чiсть - самотшсть - богоборство «iзраiлево-го» типу», «Заповт> - угода з Богом про свою посмертну «залежшсть», «Схщ i Захiд Укра'1'ни за Шевченком», «Шевченкiв мiф сьогоднi» [5, с. 3, 4].
Кожна з названих тем мае свою семантичну глибину, що передбачае не лише лп'ературо-знавчий аспект. Так, тема «Кобзар» - не тыь-ки литература» одразу асоцшеться з кторич-ними проблемами Укра'ни, однак можна ii пов'язати з модерновою сучаснiстю - напри-клад, iз рок-музикою, що плiдно використала Шевченковi поезй, i не лише як суто тексто-вий матерiал, а насамперед як смисловий прюритет, концептуальне начало. Такi укра!-нсью рок-гурти, як «Кому вниз», «Криголам», «Сад», зробили цiлi програми на Шевченковi вiршi, причому часом комбшуючи ix або ви-бираючи окремi строфи. Тобто музиканти по-еднали свою боротьбу, що е обов'язковою складовою цього стилю (навiть жанру, осю-льки це не лише музика та текст - це вщповь дне ставлення до життя), з боротьбою великого поета, подыяючи з ним колючий вшок жертовностi («Косар», «Чигирин», «Три лтта» тощо). Зрозумiло, що е зворотнш бiк музично1 культури, представники якого також «озву-чували» поез11 Т. Шевченка, але лiричного змiсту («Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечiрняя» тощо) - з шшою метою, суто мистецькою.
Узагальнена тема протиставлення росшсько-го та укра1нського культурних свiтiв (картин свiту) репрезентована не лише в етзодичних угадуваних в окремих поезiяx зiставленняx
TRAEKTORIA NAUKI / PA TH OF SCIENCE International Electronic Scientific Journal. 2016. No 9(14)
(типу «офщер / москаль - дiвчина»), але й у прозових творах, де образи характеризуются быьш об'емно. Наприклад, у повкт «Кат-танша» такими репрезентантами е опозицш-на пара «каттан-роаянин - солдат-укра'нець), якi дослщницею Я. Вiльною про-тиставляються як образи «морально розбе-щеного, его'стичного гультяя» - носiя «благородной, аристократической фамилии» та «працьовитого, наполегливого, альтру'стич-ного у сво'х турботах про ближнього» [1, с. 18-19]. Тобто й така тема вщповщно до часу набувае рiзних конотацш, i виходячи на останш реалп укра'нсько-росшських стосун-кiв стае гострою та актуальною.
1ншими словами, кожна з наведених О. Забужко тематичних опозицш, дихотомiй, кореляцiй набувае додаткових особливостей у кожен принциповий перюд кторп Укра'ни, а тому шевченкознавство буде отримувати постiйно новi горизонти розгляду, зважаючи ще й на особист смаки дослщниюв, 'хш нащ-ональнi прiоритети та св^оглядш принципи. Також слiд зважити на слова означено'' вище дослiдницi про те, що настiльки глибока тво-рчiсть Т. Шевченка, що будь-яку теорш та методологiю можна аргументувати прикла-
дами з його поезш. Навiть деякi його особистi погляди спрощуються його ж поетичними висловами.
Висновки
Зрештою за висновок можна взяти слова К. Глодi та О. Гриценка, що взагалi будь-яке концептуальне переосмислення парадигми укра'нсько'' культури майже завжди «розпо-чинаеться з нового тлумачення ролi й зна-чення Шевченка. Кулiш та Костомаров, Франко та Драгоманов, Ефремов, Коряк та Рiчиць-кий, Донцов та Маланюк, у часи сучасно'' Укра'ни - Драч, Дзюба, Грабович та ш. у сво'х культуролопчних пошуках обов'язково «бра-лися за Шевченка», за «нове прочитання» йо-го творчосп та свiтогляду, адже лiтературнi твори потребують свого критичного перечи-тання на кожному новому вторичному етат [2, с. 48; 3, с. 164], щоб не стати мертвою та не потрiбною народовi. Такого перечитання в умовах академiчного та сустльного спокою в Укра'ш ще не було, осюльки вона не мала державносп. Наразi е така змога.
У подальшому плануемо дослщити тематич-ну парадигму збiрника «Шевченко та його доба» 1925, 1926 рр.
Список шформацшних джерел
1. Вiльна Я. В. Моральний iмператив творчостi Тараса Шевченка : на матерiалi повiстi «Капита-
нша». Шевченкознавчi студи. 2014. Вип. 17. С. 18-24.
2. Глодя К. Шевченко i ми : Кобзар в штерпретацп Серия Кушшренка. Мандрiвець. 2014. № 3.
С. 44-51.
3. Гриценко О. Духовний батько наци (Тарас Шевченко). Герог та знаменитостi в укратськш
культурi / ред. О. Гриценко. Ки'в : УЦКД, 1999. С. 97-165.
4. Доманицький В. Критичний розслщ над текстом «Кобзаря». У Киевi : друк. т-ва «Просвеще-
ние», 1907. С. 45-51.
5. Забужко О. Шевченюв мiф Укра'ни. Спроба фыософського аналiзу. 4 вид. Ки'в : Факт, 2009.
148 с.
6. Злотник-Шагша О. Феномен Тараса Шевченка у лггературно-критичнш рецепцп I. Франка.
Шевченкознавчi студи. 2014. Вип. 17. С. 212-217.
7. Маланюк 6. Книга спостережень : фрагменти: Вщ Кобзаря до нацп. Студи i роздуми. Ки'в :
Атша, 1995. 238 с.
8. Наенко М. Шевченко i сучасш штерпретацп його творчосп. Матерiали XXXIV науково'1 Шевче-
нювсько! конференци. Черкаси : Брама, 2003. Кн. 2. С. 53-57.
9. Павличко С. Моделi шевченкознавства в радянськш i не радянськш наущ. Ки'в : Вид-во Соло-
мп Павличко, 2002. 664 с.
© О. В. Варешкова Стаття отримана 02.09.2016
TPAEKTOPMfi HAYKM
MeMflyHapoflHbiiï эnектроннbм Haywbiiï wyprnn. 2016. № 9(14)
ISSN 2413-9009
Shevchenko Study: "Eternal" Development Prospects
Varenikova Olena
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Department of Ukrainian and World Literature, Senior Lecture, Ukraine
Abstract. The article describes the definitions of some Ukrainian researchers in the field of Shevchenko study during the 1st third of XX - the beginning of XXI centuries, concerning the unlimited subject of studies, analyses some social-scientific correlation that contributes to the phenomenon of "always new Shevchenko study".
Keywords: Shevchenko; Shevchenko study; researchers; history of literature; canonization; ideological; subject paradigm.
UDC 82:000.8 LCC Subject Category: PG3801 -3987
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.13-8
1. Vilna, Ia. V. (2014). The moral imperative of Taras Shevchenko's creative works (based on the novel
"Marechale". Shevchenkoznavchi studii, 17, 18-24 (in Ukrainian).
2. Hlodia, K. (2014). Shevchenko and we. (Ideas and remarks to description). Mandrivets, 3, 44-51 (in
Ukrainian).
3. Hrytsenko, O. (1999). Dukhovnyi batko natsii (Taras Shevchenko) [The Spiritual father of the nation
(Taras Shevchenko)]. In O. Hrytsenko (Ed.), Heroi ta znamenytosti v ukrainskii kulturi (pp. 97165). Kyiv, Ukraine: UTsKD (in Ukrainian).
4. Domanytskyi, V. (1907). Krytychnyi rozslid nad tekstom "Kobzaria" [A critical examination of the
text "Kobzar"]. In Kievskaia Staryna (pp. 45-51). Kyiv, Russia: Drukarnia t-va Prosvishchenie (in Russian).
5. Zabuzhko, O. (2009). Shevchenkiv mifUkrainy. Sproba filosofskoho analizu [Shevchenko's Myth of
Ukraine. Trying of philosophical analysis] (4th ed.). Kyiv, Ukraine: Fakt (in Ukrainian).
6. Zlotnyk-Shahina, O. (2014). Phenomenon of Taras Shevchenko Literary and Critical Reception of
I. Franko. Shevchenkoznavchi studii, 17, 212-217 (in Ukrainian).
7. Malaniuk, Ie. (1995). Knyha sposterezhen: frahmenty: Vid Kobzaria do natsii. Studii i rozdumy [Book
observations: Samples: From Bard to the nation. Studies and Reflections]. Kyiv, Ukraine: Atika (in Ukrainian).
8. Naienko, M. (2003). Shevchenko i suchasni interpretatsii yoho tvorchosti [Shevchenko and modern
interpretations of his work]. In Materialy XXXIV Naukovoi Shevchenkivskoi Konferentsii (pp. 5357). Cherkasy, Ukraine: Brama (in Ukrainian).
9. Pavlychko, S. (2002). Modeli shevchenkoznavstva v radianskii i ne radianskii nautsi [Models
Shevchenko in the Soviet and non-Soviet science]. Kyiv, Ukraine: Vyd-vo Solomii Pavlychko (in Ukrainian).
References
© O. Varenikova
Received 2016-09-02
Pa3,qefl «0MflOflo™<HecKMe HayKu»
3.5
