CC BY
44
ЛЕКЦП
DOI 10.29254/2077-4214-2017-4-3-141-14-19 УДК 616.346.2-002.1-07-089:617.576 Гончаров М. П., Хоркава Б. А.
Х1РУРГ1ЧНЕ Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА АПЕНДИЦИТ ТА ОСОБЛИВОСТ1
П1СЛЯОПЕРАЦ1ЙНОГО ДОГЛЯДУ ЗА НИМИ
ВНКЗ ЛОР «Льв;вський шститут медсестринства та лабораторноГ медицини iMeHi Андрея Крупинського (м. Львiв)
m.maryan@ukr.net
Вступ. Беручи до уваги те, що ми живемо в епоху шновацмного та науково-техычного розви-тку, коли бiльшiсть захворювань тдлягають 100% лiкуванню та можна завчасно виявити, все ж таки залишаеться ряд хвороб, як найчастiше трапля-ються i якi на певному етап розвитку призводять до летальност хворого. До таких захворювань можна вщнести апендицит. Це всiм вщоме хiрургiчне за-хворювання, нiби нескладне, проте, одночасно i складне, особливо, якщо несвоечасно звернутись за допомогою до лiкаря, результат його може бути летальним.
Гострий апендицит (appendicitis acuta) - захво-рювання, яке потребуе хiрургiчного втручання, суть якого полягае в запалены червоподiбного вщрос-тка, спричиненого патогенними мiкроорганiзмами.
Вперше операцт на апендицит було здiйснено в 1735 роц англiйським хiрургом Claudius Amyand, який оперував хворого iз перфорацiею червопо-дiбного вiдростка без анестези. У 1886 роцi патологоанатом iз Гарварда Reginald Fitz вперше було виявлено ознаки гострого апендициту. Саме вш переконував та наполягав на тому, щоб на ранньо-му етап виявлення хвороби, проводити операцю До його тверджень довгий час нiхто не прислухав-ся. Однак, наприкiнцi Х1Х столггтя було проведено апендектомiю англiйським хiрургом Henry Hanсoсk, пiд час яко1 виявлено ускладнення гострого апендициту, що власне й стало доказом Reginald Fitz переконань.
З того часу хiрурги багатьох поколшь займались та й займаються по сьогодн доогндженням цього захворювання, особливостей його проткання та лiкування. Завдяки розробленим рекоменда^ям лiкування хворих на апендицит шляхом хiрургiчно-го втручання, пiсляоперацiйна летальнють значно знизилась.
Питання хiрургiчного лiкування хворих на апендицит висв^лювалися в працях провщних хiрургiв-науковцiв, зокрема: А.И. Журавлева, Н.Д. Граев-ская, А. Олеарчик, М.П. Павловський, Н.1. Бойко, В.В. Хом'як, А.А. Сердюк, А.А. Хижняк, С.С. Дубiв-ська, М.Д. Б^чук, С.М. Скоропл^ та ш.
Однак, беручи до уваги значн досягнення в цiй проблем^ варто сказати, що на сьогодн не всi питання в частин лiкування хворих на апендицит i до-
гляду за ними е розв'язаними. Так, неабиякi труд-нощi для хiрургiчного лiкування приносять атиповi форми хвороби. Варто пщкреслити, що саме вони трапляються в 93% хворих на апендицит. Ця форма справдi е складною не лише для хiрурга, а й для самого хворого, осктьки дуже штенсивно прогресуе розвиток хвороби, адже вщ II початку i на протязi 24 години, хворий поступае в хiрургiчний стацiонар.
^м цього, проблема полягае ще в тому, що оперуванню неускладненого апендициту присвя-чено багато праць, а от методолопя проведення операцiй при ускладненому потребуе детального вивчення i до^дження. Перед хiрургом постае надзвичайно важливе завдання - вчасно виявити гострий апендицит, зробити все необхщне для не-допущення ускладнень, а також звести до м^муму частоту видалення незмшеного апендикса.
Отже, як бачимо, на сьогодн дана тема е актуальною.
Мета дослщження. Основна мета полягае в до^джены хiрургiчного лiкування хворих на апендицит та визначення особливостей пюляоперацм-ного догляду за ними.
Об'ект i методи дослiдження. Об'ектом до-слiдження виступають хворi на апендицит. При написаны статтi застосовувались такi методи: ана-лiтичний, статистичний, проблемно-тематичний, бiблiографiчно-описовий, шдук^я, дедукцiя та синтез.
Результати дослщжень та 'Гх обговорення.
Апендицит - це найпоширенiша гостра та небез-печна хвороба черевно1 порожнини, яка потребуе оперативного втручання. У високорозвинених кражах таке захворювання спостеркаеться у бтьш як 10% населення. Особливютю апендициту е те, що iз вком частота захворюваностi на нього значно зменшуеться. Так, вщ народження i до 50 роюв можливiсть захворiти нею становить 15% населення, а починаючи вже вщ 50 рокiв - лише 2%.
Констатовано, що в основному хворими на апендицит е особи молодше 33 роки, тобто пащ-енти молодого в^. При тому жшки хворать част^ ше, нiж чоловiки. Важливим е те, що бтьше нiж у половини хворих, госпiталiзованих до хiрургiчного стацюнару, дiагностовано гострий апендицит, який потребуе невщкладного оперативного втручання.
Це можна пояснити тим, що клiнiчнi ознаки захво-рювання рiзноманiтнi, однак дiяти потрiбно негай-но, осктьки, якщо затримати на якийсь час опе-ративне втручання, це може призвести до важких ускладнень. Встановлено, що при деструктивних формах апендициту, пюляоперацмна летальнiсть становить 0,1-0,3%.
Стосовно класифкаци гострого апендициту, варто сказати, що II проводять за рiзноманiтними класифкацмними ознаками. На наш погляд, най-частiше в медицин застосовуеться клiнiчна класи-фiкацiя (В.1. Колесов, 1959) [1].
1. Гострий простий(поверхневий)апендицит:
- без загально-кл^чних ознак i з вираженими, швидко зникаючими, мiсцевими проявами;
- з незначними загально-кл^чними ознаками i вираженими, мiсцевими проявами захворювання.
2. Деструктивний апендицит (флегмонозний, гангренозний, перфоративний):
- з ключною картиною захворювання середньо! важкост й ознаками мюцевого перитонiту;
- з важкою ключною картиною й ознаками мю-цевого перитоыту.
3. Ускладнений апендицит:
- з апендикулярним шфтьтратом;
- з апендикулярним гнояком (абсцесом);
- з розлитим перитоытом;
- з шшими ускладненнями (птефлебтом, сепсисом).
Загальна структура патогенезу гострого апендициту наведена на рисунку 1.
Апендицит починаеться iз раптових гострих болiв, як найчастше можуть проявлятись в части-нi пупка та епiгастральнiй дтянц^ однак бувае, що болi поширюються по всьому животi. У цм фазi роз-витку хвороби бть спричинений спазмом гладких м'язевих волокон вщростка та судин, що спричиняе шемт стiнки апендикса, а також перерозтягнен-ням червоподiбного вiдростка внаслщок накопи-чення рiдини в просвт при обтурацiI. Локалiзацiю болю у епкастри пояснюють iнервацiею вiдростка вщ сонячного сплетення.
На протязi трьох годин бть концентруеться в правм дiлянцi i стае сильнiшою та постмною. Таке перемiщення в медицин отримало назву симптом мiграцiI болю Кохера-Волковича. Причиною тако1 постiйноI болi е запалення у стiнцi червоподiбного вiдростка. У хворого болi супроводжуються iз од-норазовим блюванням, яке найчастше спостерка-еться у молодих па^ен^в. Крiм цього, хворий може скаржитися на затримку сттьця, яке пов'язане iз парезом кишок.
До загальних симптомiв можна вiднести: зни-ження апетиту, пщвищення температури тiла, слаб-юсть, нездужання. Зауважимо, що живiт вЫх хворих мае недеформовану форму, однак школи можемо спостерiгати незначне здуття нижых вiдцiлiв. По-верхнева пальпа^я живота проводиться в такiй по-слiдовностi: спершу - в лiвiй дiлянцi живота, а потiм плавно переходить у праву частину, де визначають бть та напруження м'язiв.
Для правильного дiагнозу хворого, важливим е лабораторн дослiдження. Так, вЫм хворим на
Рис. 1. Загальна структура патогенезу гострого апендициту.
Джерело: складено за даними джерела [1].
апендицит проводять три до^дження, а саме: хорюычний гонадотропiн у жшок репродуктивного вiку, загальний аналiз сечi та бiохiмiчний аналiз кровг Коли ж лабораторна дiагностика поставила дiагноз гострий апендицит, важливим для правильного та ефективного л^вання е його пщтверджен-ня, яке проводиться такими шляхами: iригографiя, ультраскотя, комп'ютерна томографiя, оглядова рентгенографiя оргаыв черевно1 порожнини.
Для об'ективно1 оцшки лабораторних та кл^ч-них до^джень запропоновано велику кiлькiсть шкал, однак шкала Альварадо найбтьш поширена (табл.1).
Таблиця 1.
Шкала Альварадо для дiагностики гострого апендициту (1986)
КлМчно-лабораторна ознака Бали
Зниження апетиту 1
Нудота та блювання 1
Бть у правм частит живота 2
М1грац1я болю у праву клубову дтянку 1
Пщвищення температури тта > 37,3'С 1
Зсув лейкоцитарно! формули вл1во 1
Лейкоцитоз > 10*109/л 2
Позитивн1 перитонеальн1 симптоми 1
Разом 10
Джерело: складено автором за даними [5, с. 17].
Дан таблиц говорять про те, що, якщо сума балiв не перевищуе 3, то ймовiрнiсть гострого апендициту м^мальна i хворий потребуе спостережен-ня та симптоматичного лiкування. За умов, коли сума балiв становить 4-6 - ймовiрнiсть гострого апендициту висока та необхщно для бiльш точного результату провести ультраскотю i комп'ютерну томографiю, однак, при сумi балiв 7-10 - пацiент вже потребуе негайного хiрургiчного втручання, осктьки вiрогiднiсть захворюваностi на гострий апендицит надвисока.
Коли дiагноз гострий апендицит пщтвердже-ний, потрiбно дiяти негайно, адже кожна хвилина е дорогою для життя патента. бдине ршення в такому випадку хiрургiчне втручання. До початку
Таблиця 2.
Переваги вщкрито'Г та лапароскошчно'Г апендектомГГ
Лапароскотя Вщкрита апендектомiя
Менше пiсляоперацiйниx ускладнень Нижча вартiсть операцй'
Швидша дiездатнiсть пацiента Коротка тривалють операци
Менше перебування в лкарш Нижчий ризик виникнення абсцесiв черевно! порожнини у тсляоперацмному перiодi
Здатнiсть дiагностувати iншi захворювання оргашв черевно! порожнини
Джерело: складено автором за даними [5, с. 22].
операци призначають анальгетики та антибютики. Антибiотики призначають для запобiгання розвитку його ускладнень та шфекци пюляоперацмно! рани, а не для лкування гострого апендициту.
Загальноприйнятими вважають таю тверджен-
ня:
- у неускладнених випадках гострого апендициту найбтьш ефективними е цефалоспориновi антибютики II поколiння;
- антибiотики найбтьш ефективно дiють, якщо ïx вводити безпосередньо перед або пщ час опера-цiйного втручання;
- у неускладнених випадках антибютик вводять лише один раз, а додатковi введення вiрогiдно не знижують частоту шфекцмних ускладнень [8, с. 10].
Важливо, щоб перед операцiею прочистити шлунок зондом. При наявностi явищ перитонггу проводиться дезинтоксикацiйна терапiя на опера-цiйному столi. Знеболювання частiше мюцеве (у 80% хворих), але ретельне (теоцекальна дiлянка
- рефлексогенна зона). Загальне знеболювання показано у дтей, псиxiчно неврiвноважениx осiб, а також при ускладнених формах, iнодi при невпев-неностi в дiагнозi. При мюцевому знеболюваннi у xодi операци у разi необxiдностi необxiдно дода-вати нейролептаналгезiю (дроперидол, фентанiл) або переходити до загального знеболювання [9, с.
7].
Доступи - найчастше косий за Волковичем-Дьяконовим, досить широкий («маленью xiрурги»
- маленью розрiзи!); параректальний (кулiсний) Ленандера (його позитивы й негативы сторони); ыжньосерединна лапаротомiя (3,3%) - при ускладнених формах, коли перитонеальн явища виходять за межi право! клубово!' дiлянки, у сумнiвниx випадках в дiагнозi - широкий доступ дае можпивють хорошо!' ревiзiï i санаци черевно!' порожнини i повно-цiнного дренування. Хiд операци - послщовнють розсiчення тканин при рiзниx доступах - суть операци. Шовний матерiал: на брижi - шовк (капрон), на основу вщростка - кетгут, кисетний шов - шовк (капрон), черевна стшка - пошарово кетгутом, шкiра - шовком [9, с. 7].
Хiрургiчне лiкування гострого апендициту проводиться за допомогою вщкрито!' апендектоми чи лапароскоычним методом. На сьогоднi вщсутне чiтке пояснення того, який вид операци е кращим, адже у кожного е сво!' переваги i недолки (табл. 2).
Як бачимо, обирати споЫб операци при апенди-цитi потрiбно, виходячи iз таких критерпв:
- важкостi хворого, тобто чим важчий хворий, тим бтьшу перевагу слщ надати вiдкриту апендектомю
- вiрогiдностi дiагнозу, тобто, чим сумывыший дiагноз, тим бiльша перевага належить лапароскоычному втру-чанню;
- наявнiсть ускладнень - при усклад-неннях апендициту, перевага надаеться вщкритому втручанню.
За способом виконання апендекто-мiя подiляеться на антероградну (ти-пову) та ретроградну. Типову апендек-томiю виконують, коли червоподiбний вiдросток мобiльний, його разом iз куполом слiпоI кишки ви-водять iз черевно1 порожнини та мобЫзують почи-наючи вiд основи. Ретроградну апендектомю виконують, коли червоподiбний вiдросток фiксований, його не вдаеться вивести iз черевно1 порожнини. У такому випадку мобiлiзацiю вiдростка почина-ють вiд верхiвки. У випадку, коли червоподiбний вiдросток розташований заочеревинно виконують ретроперитонеальну апендектомю метою яко1 е мiнiмальна контамiнацiя вiльноI черевно! порожнини патологiчною мiкрофлорою запально змшеного червоподiбного вiдростка. Розтин у правм клубо-вiй дiлянцi виконують до парiетальноI очеревини, яку не розкривають, а моб^зують латерально, тим самим вщводячи II та купол слто!' кишки медiально та вщкриваючи заочеревинну клiтковину iз черво-подiбним вiдростком [6, с. 5].
Загальна картина апендектоми зображена на рисунку 2.
Пюля хiрургiчного втручання, зашивання рани проводиться залежно вiд способу операци. 1снують таки види зашивання ран:
- глухий шов - проводиться найчастше у пащ-ен^в iз невеликим шаром пiдшкiрноI югмтковини та коли операцiя проводилась при хроычному i простому апендицит^
- марлевий тампон та тампон iз амшокапроно-вою кислотою при кровотечах;
- дренаж - ставиться при недостатньому гемостаз^ гыйному перитонiтi чи флегмонi заочеревинно! та передочеревинно!клiтковини;
- човник в юттковину - проводиться при де-структивних формах без явищ перитоыту в осiб iз невеликим шаром юттковини та негострому апендицит^
- накладаеться провiзорний шов або рана вза-галi не зашиваеться - це найчастше у па^ен^в при гнiйному перитонiтi та з надлишковою кJliтковиною.
Успiшно провести операцт - це лише 70% л^ кування апендициту. Наступнi 30% складае пюля-операцiйний перiод. Адже, й справд^ для повного одужання хворого, важливим е його стан пюля операци, осюльки, часто трапляються пюляоперацмы ускладнення, а також не менш важливе значення придтяеться догляду за хворим в цей час.
Реабьжтащя хворого пiсля апендектоми стано-вить близько 2 мюя^в. Варто зауважити, що пац^ енти молодого в^ здатнi швидше вщновлюватись
п1сля операцп, н1ж пац1енти старшого. Д1тям, людям старшого в1ку та надм1рно повним особам в1дновлюватись набагато складшше.
Хворого п1сля наркозу укладають в теплу пост1ль на спину з поверненою головою або на бк (щоб попередити запа-дання язика) на 4-5 годин без подушки, обкладають гртками. Будити хворого не сл1д.
Одразу ж пюля операцп на д1лянку операцмно! рани бажано покласти на 4-5 годин м1шок з п1ском або гумовий м1хур з льодом. Застосування тяжкост1 I холоду на оперовану область призводить до здав-лення I звуження др1бних кровоносних
Рис. 2. ÄneHAeKTOMiq. Де, а - перев'язування брижi 4epBonoAi6Horo вщростка; б - накладання касетного шва; в - вщЫчення червоподiбного вiдростка; г - кукса червоподiбного вiдростка занурена, накладання.
судин та 3ano6irae скупченню KpOBi в тка- ДжеРело: складено автором за даними джерела [1].
нинах операцмно! рани. Холод заспокоюе бть, попереджае ряд ускладнень, знижуе процеси обмшу, завдяки чому тканини легше переносять недостатн1сть кровооб1гу, викликану операц1ею. До тих п1р, поки хворий не прокинеться I не при-йде до тями, медична сестра повинна знаходитися бтя нього невщступно, спостер1гати за загальним станом, зовшшшм виглядом, артер1альним тиском, пульсом, диханням [7].
Часто у хворого пюля наркозу можуть спостер1-гатись блювоти. При цьому, важливо голову патента повернути на бк I до рота пщкласти лоток. Медсестра зобов'язана видалити вс1 блювотш маси з порожнини рота, щоб не трапилась асп1рац1я чи ателектаз легешв. Пюля цього, рот хворого потр1б-но протерти вологим тампоном. Такий ефект блювоти може бути спричинений введенням пщ шкуру 1-2 мл 2,5% розчину амшазину, 1 мл 2,5% розчину дипразина.
В медицин! юнуе загальна схема догляду за пациентами пюля апендектомп:
1. Режим: перший день пюля операцп, хворий знаходиться в л1жку, лежачи ттьки на л1вому боц1. Так легше вщходитимуть блювотш маси. Однак можна проводити дихальну пмнастику, а в к1нц1 дня можна повертатись на правий бк. Якщо пюляопе-рац1йний стан пац1ент1в позитивний, л1кар дозволяе вставати ¡з л1жка вже на другий-третм день. Однак, хворим 1з деструктивними формами апендициту, вставати ¡з л1жка дозволяють лише на 4-5 день.
В х1рурпчному в1дд1ленн1 пац1ент може перебу-вати до 10 д1б. Якщо немае ускладнень, на четверту добу пюля операцп патента можна перевести на амбулаторне лкування. До обов'язюв медсестри п1д час догляду за хворим у пюляоперацмний пе-р1од в1дносять:
- стежити за швами, мошторинг артер1ального тиску та температури,
- проводити перев'язки,
- контролювати якють та ктькють сечовипус-кань,
- попереджувати можлив1 ускладнення.
2. Зняття шв1в: на п'ятий день шви зшмаються через один, а вже на шостий - вс1. Однак, дренаж!
забирають залежно в1д того, як проходить пюля-операцмний пер1од I в1д загального стану хворого, в основному це роблять на четверту добу.
3. Щоб зменшити бть, хворим на протяз1 двох дшв призначають знеболювальш препарати, шко-ли це можуть бути наркотики. Основы призначення медикамент1в I машпуляцм: 1) 1-2 день - розчин промедолу 1-2% - 1,0 або 2,0 мл пщшюрне; 2) ан-тибютики (вщповщно до чутливост1 м1крофлори) - при гострому, особливо деструктивному апенди-цит1; 3) содов1 шгаляцп, г1рчичники на грудну кл1тку, в1брац1йний масаж, дихальна г1мнастика - для про-ф1лактики I лкування запальних процес1в дихаль-них шлях1в; 4) газовив1дна трубка - на 2 день, ппер-тон1чна кл1зма при ст1йкому метеоризм! - на 3 день, акт дефекацп повинен бути на 3-4 день.
4. Д1ета: коли операц1я пройшла устшно, без ускладнень, на перший день хворому шчого не можна юти, лише дозволено змочування губ, на другий день - в рацюн можна вводити йогурт, кеф1р, мшеральну воду, компот та несолодкий чай. На третм день - можна суп, бульйон, фруктове та овочеве пюре, сире яйце та рщку манну кашу. На дал1 рацюн розширюють, поступово вводячи шш1 страви. Однак, коли у патента пюля операцп ускладнення, д1ета призначаеться Ыдивщуально. Якщо хворого турбуе запор, йому роблять кл1зму.
За вщсутност1 ускладнень, на 7-8 день хворого можна виписувати з лкарш додому. Пюля виписки, хворому рекомендуеться носити бандаж.
Слщ пам'ятати, що виписка хворого не означае його працездатнють. При неускладнених формах, хворому впродовж 20-30 дшв не можна працювати, а при ускладнених - бтьше.
Висновки. 1з вище сказаного можемо зробити висновок, що апендицит е найбтьш розповсюдже-ним та одним 1з найлегших захворювань. Однак, при несвоечасному зверненш до лкаря, може при-звести до ускладнень I, нав1ть, летальност1 хворого. Для повноц1нного вил1кування пац1ента, важливим е не ттьки своечасна апендектом1я, а й правильний догляд за хворим в пюляоперацмний перюд.
Л^ература
1. Hostryy apendytsyt. Etiopatohenez, klinika, osoblyvosti diahnostyky, dyferentsiynoyi diahnostyky ta likuval'noyi taktyky: apendykulyarnyy infil'trat, abstses, perytonit, pileflebit. [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu:http://intranet.tdmu.edu. ua/data/kafedra/internal/hospital_surgery/classes_stud/uk/med/lik/ptn/4/01%20hostryy%20apendytsyt..htm.
2. Zhuravleva A.Y Sportyvnaya medytsyna y lechebnaya fyzkul'tura / A.Y Zhuravleva, N.D. Hraevskaya. - M.: Medytsyna, 1993. -432 s.
3. Medytsyna katastrof. - K.: Zdorov'ya, 2001. - 348 s.
4. Olearchyk A. Vsesvit khirurha / A. Olearchyk. - L'viv: Medytsyna svitu - MS, 2006. - 800 s.
5. Pavlovs'kyy M.P. Hostryy apendytsyt: metod. rekomend. dlya studentiv medychnoho fakul'tetu / M.P. Pavlovs'kyy, N.I. Boyko, V.V. Khom'yak. - L'viv, 2009. - 32 s.
6. Pavlovs'kyy M.P. Metodychnyy posibnyk z fakul'tets'koyi khirurhiyi / M.P. Pavlovs'kyy. - L'viv, 2001. - 192 s.
7. Pislyaoperatsiynyy period pislya vydalennya apendytsytu. Yak sebe vesty v reabilitatsiynomu periodi [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://doctor03.in.ua/shkt/pislyaoperatsijnij-period-pislya-vidalennya-apenditsitu-yak-sebe-vesti-v-reabilitatsijnomu-periodi.html.
8. Serdyuk A.A. Hlubynnaya medytsyna / A.A. Serdyuk. - Zaporozh'e: Dykoe Pole, 2003. - 216 s.
9. Khyzhnyak A.A. Hostryy apendytsyt: metod. vkaz. zi spetsial'nosti «Medytsyna nevidkladnykh staniv» dlya pidhotovky likariv-interniv, slukhachiv peredatestatsiynykh tsykliv / A.A. Khyzhnyak, S.S. Dubivs'ka, M.D. Bitchuk, S.M. Skoroplit. - Kharkiv: KHNMU, 2014. - 12 s.
Х1РУРГ1ЧНЕ Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА АПЕНДИЦИТ ТА ОСОБЛИВОСТ1 П1СЛЯОПЕРАЦ1ЙНОГО ДОГЛЯДУ ЗА НИМИ
Гончаров М. П., Хоркава Б. А.
Резюме. Апендицит - це bcím вщоме xipyprÍ4He захворювання, ыби нескладне, проте, одночасно i складне, особливо, якщо несвоечасно звернутись за допомогою до лкаря, результат його може бути ле-тальним. Його суть полягае в запалены червоподiбного вщростка, спричиненого патогенними мкроорга-ызмами i потребуе негайного хiрургiчного втручання.
Беручи до уваги значн досягнення в цм проблем^ варто сказати, що на сьогодн не вс питання в час-тин л^вання хворих на апендицит i догляду за ними е розв'язаними. Так, неабияк трудно1^ для хiрургiч-ного лкування приносять атиповi форми хвороби. Варто пщкреслити, що саме вони трапляються в 93% хворих на апендицит. Ця форма справдi е складною не лише для хiрурга, а й для самого хворого, осюльки дуже штенсивно прогресуе розвиток хвороби, адже вщ II початку i на протязi 24 години, хворий поступае в хiрургiчний стацюнар. Тому, перед хiрургом постае надзвичайно важливе завдання - вчасно виявити гострий апендицит, зробити все необхщне для недопущення ускладнень, а також звести до м^муму частоту видалення незмшеного апендикса.
Отже, як бачимо, на сьогодн дана тема е актуальною.
Ключовi слова: апендицит, апендикс, хiрург, операцiя, хворий, апендектомiя, лiкування, захворювання, червоподiбний вщросток.
ХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ АППЕНДИЦИТОМ И ОСОБЕННОСТИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОГО УХОДА ЗА НИМИ
Гончаров М. П., Хоркава Б. А.
Резюме. Аппендицит - это всем известное хирургическое заболевание, что представляет, будто простое, но, одновременно и сложное, особенно, если несвоевременно обратиться за помощью к врачу, результат его может быть летальным. Его суть заключается в воспалении червеобразного отростка, вызванного патогенными микроорганизмами и требует немедленного хирургического вмешательства.
Принимая во внимание значительные достижения в этой проблеме, стоит сказать, что на сегодня не все вопросы в части лечения больных аппендицитом и уход за ними есть развязанными. Так, большие трудности для хирургического лечения приносят атипичные формы болезни. Следует подчеркнуть, что именно они случаются в 93% больных аппендицитом. Эта форма действительно сложна не только для хирурга, но и для самого больного, так как очень интенсивно прогрессирует развитие болезни, ведь от ее начала и в течение 24 часов, больной поступает в хирургический стационар. Поэтому, перед хирургом стоит чрезвычайно важная задача - вовремя выявить острый аппендицит, сделать все необходимое для недопущения осложнений, а также свести к минимуму частоту удаления неизмененного аппендикса. Итак, как видим, сегодня данная тема является актуальной.
Ключевые слова: аппендицит, аппендикс, хирург, операция, больной, аппендэктомия, лечение, заболевания, червеобразный отросток.
SURGICAL TREATMENT OF PENALTY FOR APENDICYT AND PECULIARITIES OF POST-PERAINING CARE FOR THEM
Goncharov M. P., Horkawa B. A.
Abstract. Taking into account that we live in an era of innovation and scientific and technical development, when most diseases are 100% treated and can be detected in advance, there are still a number of diseases that are most commonly encountered and which, at a certain stage of development, lead to mortality of the patient. These diseases include appendicitis. This is a well-known surgical disease known to everyone, however complicated, however, and at the same time difficult, especially if it is untimely to seek medical help from a doctor, the result may be fatal.
Acute appendicitis (appendicitis acuta) - a disease requiring surgical intervention, the essence of which is the inflammation of the appendix, caused by pathogenic microorganisms.
The first operation for appendicitis was carried out in 1735 by English surgeon Claudius Amyand, who operated a patient with a perforation of the appendix without anesthesia. In 1886, the pathologist from Harvard, Reginald Fitz, first discovered signs of acute appendicitis. That he persuaded and insisted on the fact that at an early stage of the detection of the disease, to carry out the operation. To his statements for a long time no one heeded. However, at the end of the nineteenth century an appendectomy was carried out by the English surgeon Henry Hanseatic, during which complications of acute appendicitis were discovered, which in fact proved to be the proof of Reginald Fitz's beliefs.
Since then, surgeons of many generations have been engaged in today's research on this disease, the peculiarities of its occurrence and treatment. Due to the developed recommendations for the treatment of appendicitis patients through surgical intervention, postoperative lethality significantly decreased.
The questions of surgical treatment of patients with appendicitis were covered in the works of leading surgeons-scientists, in particular: A.I. Zhuravleva, N.D. Graevskaya, A. Olearchyk, M.P. Pavlovskii, N.I. Boyko, VV Khomyak, A.A. Serdyuk, A.A. Khizhnyak, S.S. Dubovskaya, M.D. Bitschuk, S.M. Speedy and so on.
However, taking into account the significant achievements in this problem, it is worth noting that to date, not all questions regarding the treatment and care of appendicitis patients have been resolved. So, the great difficulty of surgical treatment is the atypical forms of the disease. It should be emphasized that it is they that occur in 93% of patients with appendicitis. This form is indeed complicated not only for the surgeon, but also for the patient himself, as the disease progresses very intensively, since from the beginning and within 24 hours, the patient enters a surgical hospital.
In addition, the problem lies in the fact that the operation of uncomplicated appendicitis is devoted to many works, but the methodology of conducting operations with complicated requires detailed study and study. The surgeon faces an extremely important task - to detect acute appendicitis in a timely manner, to do everything necessary to prevent complications, and to minimize the frequency of removal of unchanged appendix.
So, as we see, today this topic is relevant.
The main objective is to investigate the surgical treatment of appendicitis patients and to determine the characteristics of postoperative care of them.
The subject of the study are patients with appendicitis. When writing the article, the following methods were used: analytical, statistical, problem-thematic, bibliographic, descriptive, induction, deduction and synthesis.
Keywords: appendicitis, appendix, surgeon, operation, patient, appendectomy, treatment, disease, appendix.
CTarrn Haflmwna 12.11.2017 poKy
