CC BY
26
Актуальш проблеми сучасноТ медицини
и голени, определяли оптическую плотность продуктов ОМБ, активность ферментов АОС каталазы и супероксиддисмутазы. При СДС прослеживается повышение продуктов ОМБ на фоне снижения ферментов АОЗ. Установлено, что дисбаланс системы ОМБ-АОЗ углубляется у больных с МК. Установлено, что максимальное повышение продуктов ОМБ происходит у больных с I, II степенью МК, тогда как максимальное снижение ферментов АОЗ отмечается у больных с V степенью МК, что указывает на важную роль окислительного стресса в патогенезе МК. Перспективным направлением комплексной терапии СДС с МК является применение препаратов с антиоксидантным действием.
Summary
STUDY OF OXIDATIVE MODIFICATION LEVEL OF PROTEINS AND ANTIOXIDANT ENZYMES IN PATIENTS WITH DIABETIC FOOT SYNDROME AND ARTERIAL MEDIACALCINOSIS Mikhaloyko I.Ya.
Keywords: diabetic foot, arterial mediacalcinosis, oxidative modification of proteins, catalase, superoxide dismutase.
The study involved 80 patients with diabetic foot syndrome (DFS) and diabetes mellitus (DM) type II of severe subcompensated clinical course. All the patients had a mixed form of DFS, including 50 patients with varying degrees of arterial mediacalcinosis (AMC) severity and 30 patients without AMC. All the patients underwent radiography of the affected foot and lower leg, the optical density identification of products of oxidative modification of proteins (OMP), the study of the activity of AOP enzymes as catalase and superoxide dismutase. DFS is characterised by the increase in OMP products against the background of AOP enzymes falling. It has been found out an imbalance in OMP-AOPsystem deepens in the patients with arterial MC. It has been established that the maximum increase in OMP products occurs in the patients with I, II degree of arterial MC, whereas the maximum decrease in AOP enzyme occurs in the patients with arterial MC of V level, indicating the importance of oxidative stress in the pathogenesis of arterial MC. The use of drugs of antioxidant action seems to be promising direction in the development of adjuvant therapy of DFS and arterial MC
УДК 616.346.2-002.1-07:618.2 Петрашенко 1.1., Родинська Г.О.
Д1АГНОСТИКА ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ У ВАГ1ТНИХ
ДЗ «Днтропетровська медична акаде1^я мУстерства охорони здоров'я Укра'ни»
Вивчена / о^нена '¡нформативн'ють метод'т д'агностики гострого апендициту у 75 вагтних / 65 невагтних ж/'нок, яким була виконана лапароскопiчна апендектомiя. Визначен основн клiнiчнi та \н-струментальн д'агностичн'! особливост¡, р'тень лейкоцитозу, характернi для гострого апендициту пд час ваг'тност'!. Дана о^нка ефективностi ультразвукового досл'дження i в'деолапароско-пП'. Описан! ультразвуков! i ендоскоп'чн'! ознаки гострого апендициту. Встановлено, що лапароско-тя несе в соб'1 високий д'агностичний потен^ал. На основ/ невеликого клiнiчного досв/'ду автори зробили висновок про те, що в'деолапароскоп'я в'др'знялась високою '¡нформативн'ютю, мае неза-перечнi переваги в дiагностицi / лкуванн гострого апендициту на тлi ваг 'тност'!. Ключов1 слова: гострий апендицит, вагггнють, кглннна д1агностика, сонографт, вщеолапароскопт.
Робота е фрагментом теми «Ендоскопiчнi та мiнiiнвазивнi методи в дiагностицi i лiкуваннi хiрургiчних хвороб», державний номер реестрацп № 011Ю008123.
31,0% [3,7]. Бтьше шж в 50% спостер^аються дiагностичнi помилки, що призводять до непрофтьно''' госпиталiзацN хворих ^ вщповщно, до затримки оперативного втручання [7]. Незва-жаючи на досягнення в медичних технологах, дооперацшш дiагнози все ще не досить ч™.
В зв'язку з високою частотою дiагностичних помилок, збтьшенням кшькосп випадш перед-часного переривання ваптносп, пюляоперацш-них ускладнень, велике значення в дiагностицi гострого апендициту у ваптних набувають апа-ратш та шструментальш методи дослщження. Серед них найбтьше значення мають соногра-фiя i лапароскотя [1,4,7]
Мета дослщження
Оцшка шформативносп рiзних методiв дiаг-ностики гострого апендициту у ваптних.
Гострий апендицит пщ час ваптносп зустрн чаеться в 0,03-5,2 % випадш. Захворюванють на гострий апендицит у ваптних в 2 рази вища, шж у неваптних жшок [6]. В зв'язку з високим рн внем захворюваносп, майже стабтьним рiвнем летальносп ця патолопя до тепершнього часу залишаеться актуальною проблемою [1,5,7]. 1н-форма^я про частоту проявiв гострого апендициту в рiзнi термши ваптносп суперечливк Так, за даними В.Ф. Беженарь в I тримес^ було дiа-гностовано 19-32% захворювання, в II - 44-66 [1,5]. На думку В.П. Сажина особливосп симп-томатологп i пов'язан з ними труднощi в дiагно-стиц гострого апендициту починають проявля-тися в I тримес^ i складають близько 60 % ви-падш [4].
Дiагностичнi помилки пщ час ваптносп коли-ваються в межах 11,9-44,0%, причому в рiвнiй мiрi допускаеться ппо- i гiпердiагностика, сшв-вщношення яких складае вщповщно 25,0% и
Матерiал i методи
В центр надання медичноТ допомоги ваптним з гострими хiрургiчними захворюваннями органiв черевноТ порожнини на базi ДнiпропетровськоТ обласноТ клiнiчноТ лiкарнi iм. 1.1. Мечникова з 2012 по 2014 роки з дiагнозом «гострий апенди-цит» було направлено 108 вагiтних i 72 невапт-них ж1нок. Уа хворi були госпiталiзованi. Гострий апендицит у ваптних пiдтвердився лише у 75 (69,4%) па^енток. Вони склали I групу дослн
1з загальноТ кiлькостi вагiтних 28 (20,0%) жъ нок поступило в клiнiку до 6 годин вщ початку захворювання, 47 (33,6%) - до 12 годин, 57 (40,7%) - до 24 годин i 8 (5,7%) - шсля 24 годин. Середнш час догосштального перiоду у вагiтних з гострим апендицитом був 17,1 ±1,2 години. Час вщ початку захворювання до хiрургiчного лку-вання майже у 50% па^енток знаходився в межах вщ 12 i вище 24 годин.
Для дiагностики гострого апендициту викори-стовували кл^чш симптоми, показники загаль-ного аналiзу кровi i сечi, сонографiю i лапарос-копiю. При цьому дослщжували iнформативнiсть рiвня лейкоцитiв в загальному аналiзi кровi, симптомiв Кохера-Волковича, Бартом'е-Мiхельсона, Сiтковского, Ровзiнга, результатiв ультразвукового методу i вiдеолапароскопiТ.
Iнформативнiсть була вивчена за наступни-ми критерiями: чутливiсть, специфiчнiсть, точ-нiсть i ефективнiсть, якi розраховували за формулами: дiагностична чутливiсть (ДЧ) =а/(а+с)х100%, дiагностична специфiчнiсть (ДС) =d/(d+b)х100%, дiагностична точнiсть (ДТ)=(a+d)/(a+b+c+d)х100%, дiагностична ефек-тивнють (ДЕ), де а - ютинно позитивний результат, с - хибно позитивний результат, Ь - хибно негативнш результат, d - ютинно негативний ре-
В II груш дiагностична цiннiсть клiнiчного симптому Ровзшга була значно вищою у порiвняннi з вагiтними жшками. При проведеннi статистич-ноТ обробки матерiалу достовiрноТ вiдмiнностi мiж групами не виявлено ттьки при вивченш ча-стоти симптому Бартом'е - Мiхельсона та Фт-
дження. Вк пацiенток коливався вiд 18 до 40 ро-кiв, середнiй вк - 25,7±0,55 роки. Найменший строк ваптносп був 4-5 тижнiв, найбтьший 3536. Серед невагiтних жшок гострий апендицит пiдтвердився у 65 (90,2%) па^енток i вони склали II групу. Вк па^енток коливався вiд 18 до 42 рош, середнiй вiк - 25,1±0,68 рокiв. Данi про розподiл обстежених жшок за вком представле-ш в таблицi 1.
Таблиця 1
Розподл жнок I i II груп за вком
зультат [2]. Для обчислювання достовiрностi не-параметричних даних використовувався крите-
рм х2.
Результати i обговорення
Результати обстеження показали, що бть супроводжував захворювання в усiх жiнок обох груп. Локалiзацiя болю у ваптних була рiзнома-нiтною: у 32 (58,2%) бть визначався в ешгаст-ральнш дiлянцi та попереку справа, у 15 ( 27,3% ) жшок вш локалiзувався внизу черева справа, у 8 (14,5%) ваптних - бть не мав ч^коТ локалiза-цп, був менше виражений. При збiльшеннi строку ваптносп бiль змiщувався вгору, був тупим або тягнучим i визначався у 28 (50,9%) жшок у попереку i пщребер'Т справа. В II груш у 51 (82,3%) жшки бть виникав одразу в ешгастраль-нш дiлянцi з iррадiацiею в праву здухвинну дтя-нку, внизу черева визначався - у 7 (11,3%), у 4 (6,5%) - бтя пупка.
!з симптомiв болiсностi найбiльш часто вияв-лявся симптом Кохера-Волковича - у 53 (70,6%) ваптних i 56 (86,1%) неваптних. Симптоми Ров-зiнга, С^ковского, Бартом'е-Мiхельсона виявля-лися в I груш вщ 38,6% до 69,3% випадюв i вiд 63,0% до 67,6% в II груш. Даш про частоту пози-тивних симптомiв гострого апендициту у обстежених жшок представлен в таблицi 2.
Таблиця 2
Частота симптом'в гострого апендициту у обстежених жнок
ковського. Незважаючи на це, звертае на себе увагу тенден^я до пщвищення вщсотку частоти цих симптомiв у ваптних жшок.
Нашi дослiдження виявили симптом Кохера-Волковича як симптом, що найбтьш часто спо-стеркаеться у жiнок обох груп. Але в I груш було
Строк ваптност Вк (роки) Всього
(в тижнях) до 20 21-25 26-30 31-35 > 35
Iгрупа 9 21 33 7 5 75 (53,6%)
II група 7 20 31 5 2 65 (46,4%)
Всього 16 41 64 12 7 140 (100%)
Найменування симптому Ктьюсть виявлених симптс^в
I група, абс/% II група, абс/%
Кохера-Волковича 53 (70,6%) 56 (86,1%)*
Ровзшга 29 (38,6%) 43 (66,1%)**
Бартом'е^хельсона 52 (69,3%) 44 (67,6%)
Отковського 48 (64,0%) 41 (63,0%)
Примiтка. Статистично достовiрнi вiдмiнностi показни^в у хворих I \ II груп: * - Р<0,05; ** - Р<0,01.
Актуальш проблеми сучасно'1 медицини
зафiксовано п'ять хибно позитивних результат, тому чутливють методу склала - 70,6%, специ-фiчнiсть визначилась - 84,8%, точнють клiнiчноï дiагностики в цiлому була 75,0%, а дiагностична ефективнiсть - 77,7%. В II груш ц показники вщ-
повiдно склали: 86,1%, 85,7%, 86,1%, 85,9%. Порiвняльна характеристика симптомiв гострого апендициту представлена в таблиц 3.
Таблиця 3
Пор1вняльна нформативнсть симптомi в гострого апендициту
KnirnMrn симптоми Групи Дiагностична цшнють кшычного симптому
Чутливiсть Специфiч-нiсть Точнють Дiагностична ефективнють
Кохера-Волковича I 70,6% 84,8% 75,0% 77,7%
II 86,1%* 85,7% 86,1% 85,9%
Бартом'е^хельсона I 69,3% 87,8%* 75,0% 78,5%
II 67,6% 71,4% 68,0% 69,5%
Сiтковського I 64,0% 84,8% 70,3% 74,4%
II 63,0% 71,4% 63,8% 67,1%
Ровзiнга I 38,6% 69,7% 48,1% 54,1%
II 66,1%** 71,4% 66,6%** 68,7%**
npuMimKa. Статистично достовiрнi вiдмiнностi показни^в у
Чутливють кшшчних симптомiв Кохера-Волковича i Ровзшга в I груш була достовiрно нижче, шж у неваптних ж1нок. В шформативносп симптомiв Бартом'e-Мiхельсона та С^ковського у вагiтних достовiрноï вiдмiнностi в порiвняннi з II групою не виявлено, але спостеркалась тен-ден^я до збiльшення.
Певне значення в дiагностицi гострого апендициту у ваптних мають показники лаборатор-них дослщжень. Кiлькiсть лейкоцитiв в перифе-ричнiй кровi у 21 (28,0%) обстежених ваптних не перевищувала 9х109/л i в середньому складала 8,5±1,2х109/л. У решти хворих 54 (72,0%) кть-кiсть лейкоцитiв в периферичнш кровi була пщ-вищеною i в середньому складала 16,2±0,7х109/л. В II групi лейкоцитоз спостеркав-ся у 55 (84,6%) жшок. Середне значення було 16,5±0,2х109/л. У решти 10 (15,4%) показники лейкоци^в були без змш.
Таким чином, в зв'язку з виявленням шести хибно негативних результат, чутливють показ-ниш лейкоци^в в I груш склала - 72,0%, спе-цифiчнiсть - 81,8%, точнють - 75,0%, дiагности-чна ефективнють - 76,9%, тодi як цi ж показники передоперацшноТ дiагностики в II груш були ви-щими: 84,6%, 85,7%, 84,7%, 85,1%.
Отже, кл^чна симптоматика i наявнють лейкоцитозу в I i II групах виявилися не досить ш-формативними для впевненоТ дiагностики гострого апендициту. Тому для уточнення дiагнозу, особливо у ваптних жшок, слщ використовувати додатковi методи дiагностики.
Всiм ваптним жшкам при дiагностицi гострого апендициту ми широко застосовували ультра-звукове дослщження. При проведеннi сонографiï у 26 (34,7%) iз 75 обстежених ваптних жшок були виявлен непрямi ехоскопiчнi ознаки гострого апендициту (шфтьтрат без чiтких меж в правш здухвиннiй ямцi або наявнють ексудату, потов-щення стiнок тонкого кишшника, атонiя кишш-ника; у 17 (22,6%) - достовiрнi сонографiчнi
их I i II груп: * - P<0,05; ** - P<0,01. ознаки (подовженоТ форми ехонегативне утво-рення з щтьними стшками бiльш 2 мм, дiамет-ром бiльш 6-8 мм.
За нашими даними точнють ультразвуковоТ дiагностики була - 63,9%. В семи випадках був зафксований хибно позитивний результат i спе-цифiчнiсть методу в цiлому визначилась -78,8%. Чутливють методу склала 57,3%, дiагно-стична ефективнють - 68,0%. В II груш спостерн гались таю результати: чутливють - 69,2%, спе-цифiчнiсть - 85,7%, точнють - 70,8%, дiагности-чна ефективнють - 77,4% .
Дiагностичнi складносп, пов'язан з неясню-тю кл^чноТ картини гострого апендициту, у ваптних були шдфунтям для застосування вщеола-пароскопiï. У всiх жшок дiагностична вщеолапа-роскопiя виявилась достатньо шформативною.
При проведеннi дiагностичноï лапароскопи у 70 (93,3%) вагiтних I групи були виявлен прямi (гiперемiя та набряк серозноТ оболонки черво-подiбного вiдростку, наявнiсть фiбрину та мутно!' рщини в черевнiй порожниш) i непрямi (гiперемiя парiетальноï очеревини, шфтьтра^я куполу слiпоï кишки та тканин брижО ознаки гострого апендициту. У 5 (6,7%) обстежених I групи i 3 (4,6%) жшок II групи даних за гострий апендицит не виявлено, Тм зроблено дренування черевноТ порожнини. Таким чином, в 5,7% випадках вда-лося уникнути даремноТ апендектоми. При сшвс-тавленн макроскопiчноï лапароскопiчноï картини форми гострого апендициту i гютолопчного описання видаленого червоподiбного вiдростку у вах випадках спостерiгався збiг дiагнозiв. Отже, дiагностична лапароскопiя дозволила в уах випадках пiдтвердити дiагноз гострого апендициту, або спростувати у 8 (5,7%) жшок обох груп, точно визначити локалiзацiю червоподiбного вщро-стку, виконати ендоскопiчну операцш. Порiвнян-ня показникiв iнформативностi проведених ме-тодiв дослiдження представлено в таблиц 4.
Таблиця 4
Пор1вняльна характеристика показникв ¡нформативност'1 проведених методе дослдження
Методи дослщження Групи Дiагностична цшнють методу
Чутливють Специфiч-нiсть Точнють Дiагностич-на ефективнють
Наявнють лейкоцитозу 1 72,0%** 81,8% 75,0%* 76,9%
II 84,6% 85,7% 84,7% 85,1%
Ульразвуковий I 57,3%** 78,8% 63,9%** 68,0%**
II 69,2% 85,7% 70,8% 77,4%
Лапароскошчний I 93,3% 84,8% 90,7% 89,1%
II 95,4% 85,7% 94,4% 90,5%
Примтка. Статистично достов1рн1 в1дм1нност1 показник1в у хворих I i II груп: * - P<0,05; ** - P<0,01.
Отримаш дан свщчать, що чутливють, точ-нють i ефективнють лапароскотчноТ' дiагностики гострого апендициту у ваптних достатньо висою, тодi як чутливiсть кл^чноТ' передоперацшноТ' дн агностики коливаеться в межах 38,6% - 70,6%. Кл^чна симптоматика, рiвень лейкоцитозу ви-явились недостатньо шформативними для при-йняття ршення про хiрургiчне лiкування без до-даткових методiв дослiдження.
копiя, ТТ чутливiсть i дiагностична ефективнiсть у ваптних дорiвнюе - 93,3% i 89,1%.
Лiтература
1. Беженарь В.Ф. Роль лапароскопии в диагностике и лечении острого аппендицита у беременных / В.Ф. Беженарь, А.Е. Борисов, Б.Л. Цивьян // Журнал акушерства и женских болезней.
- 2006. - № 3. - С. 70-77.
2. Жилина Н.М. Применение методов обработки данных в медицинских исследованиях: методические рекомендации / Н.М. Жилина. - Новокузнецк : ГОУ ДПО «НГИУВ» Росздрава, 2007. - 44 с.
3. Доброквашин С.В. Особенности диагностики острого аппендицита при беременности / С.В. Доброквашин, А.Г. Измайлов, Д.Е. Волков [и др.] // Практическая медицина. - 2010. - № 8. -С. 58-61.
4. Сажин В.П. Лапароскопическая аппендэктомия при беременности / В.П. Сажин, Д.Е. Климов, И.В. Сажин [и др.] // Хирургия. - 2009. - № 2. - С. 12-15.
5. Стрижаков А.Н. Острый аппендицит и беременность / А.Н. Стрижаков, Т.Г. Старкова, М.В. Рыбин [и др.] // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. - 2006. - Том. 5, № 6.
- С. 54-60.
6. Niemann U. Differential diagnosis of right abdominal pain / U. Niemann, K. Tabatabai, U. Jordan [et al.] // MMW Fortschr Med. -2009. - Vol. 151 (10). - P. 38-41.
7. Yang M.J. Magnetic resonance imaging as a diagnostic tool in pregnancy with appendiceal abscess / M.J. Yang, J.Y. Tseng, W.L. Hsu [et al.] // J. Chin. Med. Assoc. - 2007. - Vol. 70 (8). - P. 345-347.
Висновки
1. Дiагностика гострого апендициту у ваптних являе собою певну проблему. Ыформативнють основних кл^чних симптомiв не була достатньо значущою. 1х дiагностична ефективнють при цьому коливалась вщ 54,1% до 77,7%. Чутливють та точнють ультразвукового методу склала 57,3% i 63,9%, наявност лейкоцитозу - 72,0% i 75,0% вщповщно.
2. У важких для дiагностики випадках най-бтьш шформативним методом е вщеолапарос-
Реферат
ДИАГНОСТИКА ОСТРОГО АППЕНДИЦИТА У БЕРЕМЕННЫХ Петрашенко И.И., Родинская Г.А.
Ключевые слова: острый аппендицит, беременность, клиническая диагностика, сонография, видеолапароскопия.
В данной работе нами была изучена и оценена информативность методов диагностики (аппаратного и инструментального) острого аппендицита у 75 беременных и у 65 небеременных женщин, которым выполнена лапароскопическая аппендэктомия. Определены основные клинические и инструментальные диагностические особенности, уровень лейкоцитоза, характерные для острого аппендицита при беременности. Дана оценка эффективности ультразвукового исследования и видеолапароскопии. Описаны ультразвуковые и эндоскопические признаки острого аппендицита. Установлено, что лапароскопия несет в себе высокий дигностический потенциал. На основании небольшого клинического исследования был сделан вывод о том, что видеолапароскопия отличалась высокой информативностью и имеет неоспоримые преимущества в диагностике и лечении острого аппендицита на фоне беременности.
Summary
SONOGRAPHY AND VIDEOLAPAROSCOPY IN DIAGNOSIS AND TREATMENT OF ACCUTE APPENDICITES IN PREGNANCY. Petrashenko I.I., Rodinskaya G. A.
Key words: acute appendicitis, pregnancy, clinical diagnosis, sonography, videolaparoscopy.
This article focuses on studying and evaluating the information value of diagnostic methods (hardware and instrumental) of acute appendicitis in 75 pregnant women and 65 non-pregnant women who underwent laparoscopic appendectomy. The main clinical and instrumental diagnostic features, the level of leukocytosis, typical of acute appendicitis in pregnancy were found out. The paper also presents the evaluation of the effectiveness of ultrasound scanning and videolaparoscopy, describes ultrasound and endoscopic signs of acute appendicitis. It has been established that laparoscopy possesses a high diagnostic potential. Based on a small clinical study, it might be concluded that videolaparoscopy is of highly informative value and has advantages in diagnosis and treatment of acute appendicitis in pregnancy
