CC BY
54
Орипнальна стаття
УДК 616.853-089:616.831-006.311.03
Цимбалюк В.1.1, Цмейко О.А.2, Яковенко Л.М.3, Костюк М.Р.3, Костюк К.Р.4
1 Вщдтення вщновноТ нейрохiрурпT, 1нститут нейрохiрурпT iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
2 Вiддiлення невiдкладноT судинноТ нейрохiрургiT, 1нститут нейрохiрургiT iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
3 Вщдтення нейрохiрургiчноT патологи судин голови та шиТ, 1нститут нейрохiрургiT iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
4 Вщдтення функцюнальноТ нейрохiрургiT, 1нститут нейрохiрургiT iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
Xipypri4He лшування симптоматично! ептепси у хворих за наявностi каверном головного мозку
Вступ. Епiлептичнi напади е одними з найчаспших клiнiчних проявiв каверном головного мозку (ГМ). Метою дослщження е оцшка ефективностi хiрургiчного лiкування симптоматично!' ептепси у хворих за наявносп каверном ГМ.
Матер1али i методи. У дослщження включенi 22 хворих, як розподiленi на двi групи: I група — 8 хворих, у яких кавернома локалiзувалась у скроневш частш, II група — 14 хворих з позаскроневою локалiзацiею каверноми. Мiкрохiрургiчна резекцiя каверноми виконана вам хворим, у 3 — опера^я доповнена передньою скроневою лобектом^. Катамнез простежений у строки вщ 10 мiс до 3,5 року.
Результати. У I грут припинення нападiв або значне зменшення Тх частоти спостерiгали у 5 (62,5%) хворих, у 3 (37,5%) — частота нападiв дещо зменшилась або не змшилася. Контроль за нападами був найбтьш ефективним, коли резекцiю каверноми доповнювали передньою скроневою лобектомiею. У II грут припинення або значне зменшення частоти нападiв вщзначене у 7 (50%) спостереженнях, у 7 (50%) — частота нападiв суттево не змшилась.
Висновки. Хiрургiчне лкування симптоматичноТ епiлепсiT, спричиненоТ каверномою ГМ, мае бути спрямоване на видалення ураження з навколишньою зоною глюзу. За умови локалiзацiT ураження в скроневш частц резекцiю каверноми слщ доповнювати передньою скроневою лобектомiею.
Ключовi слова; симптоматична еплепс/я, кавернома головного мозку, топектом/я. Укр. нейpохipуpr. журн. — 2013. — №3. — С. 25-29.
Над1йшла до редакцп 12.02.13. Прийнята до публ1кацп 23.04.13.
Адреса для листування: Костюк Костянтин Романович, Вддлення функц'юнально)' нейрох1рургп, 1нститут нейрох1рурп1 ¡м. акад. А.П. Ромоданова, вул. Платона Майбороди, 32, Ки/в, УкраУна, 04050, e-mail; kostiuk.neuro@ gmail.com
Вступ. Каверноми головного мозку (ГМ) належать до непухлинних судинних уражень центрально!' нерво-воТ системи (ЦНС), вони складаються з розширених синусоподiбних судинних каналiв, Тх стшка мютить лише один епiтелiальний шар, в якому вщсутш м'язовi ^тини та еластичш фнбрили. В структурi каверноми вщсутш елементи нервовоТ тканини, ТТ кровопоста-чання не здiйснюeться за участю гiпертрофованих артерiТ та великих дренувальних вен. Кавернома не мае капсули, яка б вщмежовувала ТТ вщ навколишшх тканин. В речовиш ГМ вiдзначають глiальнi змiни та накопичення гемосидерину [1]. Кавернома — це дина-мiчне ураження, що пiдтверджують данi повторноТ МРТ, як свiдчать про можливiсть збiльшення каверноми та появи нових вогнищ ураження [2].
За даними патологоанатомiчних дослщжень, каверноми ГМ виявляють у 0,02-0,5% населення, вони становлять 5-20% в структурi судинних мальформацш ГМ [3]. Майже у 50% спостережень каверноми е мно-жинними. У бтьшосп хворих каверноми локалiзуються супратенторiально, у 10-23% — у заднш черепнiй ямцi, найчастiше — у мост та стовбурi мозку [4]. Окремо видтяють генетично-зумовленi каверноми, як пере-даються за аутосомно-домiнантним типом [5].
КлЫчш прояви каверном найбшьш часто спос-терiгають у хворих вком вiд 30 до 50 роюв. До них
належать ептептичш напади, крововиливи, вогнищевi неврологiчнi симптоми [4, 6]. Нерщко крововиливи повторы i невеликi, а ризик виникнення масивного крововиливу значно менший, шж у хворих за наяв-ност артерiо-венозних мальформацiй ГМ. Частота ептептичних нападiв становить 40-60%. Механiзм виникнення ептепси у хворих за наявносп каверноми ГМ пов'язаний з мкрокрововиливами, як зумовлюють накопичення гемосидерину та появу глюзу в навколишшх тканинах [7]. Гемосидерин i втьне залiзо акти-вують синтез втьних радикалiв та реакцiТ пероксидацiТ лт^в, якi спричиняють токсичне збудження нейрошв та формування епiлептичноТ активностi в речовиш ГМ [8]. В той же час, перифокальна реактивна Сальна пролiферацiя може бути джерелом ептептичноТ ак-тивностi [9].
Лiкувальна тактика за симптоматичноТ ептепси у хворих за наявносп каверноми ГМ суперечлива i до тепершнього часу не стандартизована. Це стосуеться як медикаментозного, так i хiрургiчного л^ування. У дорослих хворих за наявносп каверноми ГМ, в анамнезi у яких е вщомосп про крововилив, ризик виникнення ептепси протягом 5 роюв тсля першого ептептично-го нападу становить 94%, незважаючи на те, що 66% хворих починають застосовувати антиептептичш пре-парати одразу тсля появи першого нападу [10, 11]. За
© Цимбалюк B.I., Цмейко О.А., Яковенко Л.М., Костюк М.Р., Костюк К.Р., 2013
даними дослщниюв, локалiзацiя каверноми у скроневм частц асошюеться з негативним прогнозом i високою ймовiрнiстю формування фармакорезистентноТ ептеп-сií [12]. Тривають дискусií щодо строкiв виконання та обсягу хiрургiчного втручання у хворих за наявносп каверноми ГМ [13]. У бтьшосл публiкацiй наголошуеть-ся, що резекшя не лише каверноми, а й навколишньоТ речовини ГМ, що метить гемосидерин, забезпечуе ефективний контроль за нападами [14-17].
Метою роботи е оцшка ефективност хiрургiч-ного лкування симптоматичноТ епiлепсiТ у хворих за наявносп каверноми ГМ, залежно вщ ТТ локалiзацiТ, тривалостi епiлепсiТ та виду хiрургiчного лiкування.
Матерiали i методи дослiдження. Проведенi клiнiчнi зютавлення та аналiз результатiв резекцiТ ка-верном ГМ залежно вiд Тх локалiзацiТ та обсягу резекцiТ. У дослщження включенi 22 пацiенти з супратенторiаль-ними каверномами ГМ у яких основним клЫчним проявом захворювання були епiлептичнi напади.
Залежно вщ локалiзацiТ ураження хворi розподЬ леш на двi групи. У I групу включен 8 хворих, у яких кавернома розташована у скроневш частцi, у II групу
— 14 хворих, у яких кавернома локалiзувалася у по-заскроневiй дтянц ГМ, в тому числi у лобовш частцi
— у 6 (48,9%), у ^м'янш — у 5 (35,7%), у потиличнш, лобово-^м'янш та потилично-тiм'янiй дiлянках ГМ
— по одному спостереженню. Характеристика хворих представлена у табл. 1.
Вк хворих вщ 14 до 48 роюв, у середньому 25,5 року. Вивчення ключного перебiгу захворювання свщ-
Таблиця 1. Характеристика хворих на симптоматичну ептепаю з каверномою ГМ
Показник Величина показника в групах Р
I (n=8) II (n=14)
Середнш вк, рокiв (M±m) 24,9±8,5 26,0±6,8 0,82
Середня тривaлiсть ептепси, роюв (M±m) 8,8±6,5 3,8±2,4 0,14
Середня частота нaпaдiв за 1 мiсяць (M±m) 43,3±34,0 79,9±94,1 0,59
абс. % абс. %
Чолов^и 5 62,5 8 57,1
Жiнки 3 37,5 6 42,9
Дiти 2 25,0 1 7,1
Характер нaпaдiв - паршальш, з вторинною генерaлiзaцiею - первинно генерaлiзовaнi 8 100,0 12 2 85,7 14,3
Епiлептичний статус 2 25,0 1 7,1
Таблиця 2. Результати контролю за ептептичними нападами тсля резекцií каверноми залежно вщ и локалiзацií
Оцшка ефектив- ност операци за шкалою Енгела Кшьмсть спостережень в групах
I (n=8) II (n = 14) разом (n=22)
абс. % абс. % абс. %
I 3 37,5 3 21,4 6 27,3
II 2 25,0 4 28,6 6 27,3
III 2 25,0 5 35,7 7 31,8
IV 1 12,5 2 14,3 3 13,6
Загалом... 8 100 14 100 22 100
чило, що до моменту виконання хiрургiчного втручання тривал^ть епiлепсií у хворих становила у середньому 6,3 року. У хворих I групи тривалють ептепси була вдвiчi бiльшою, шж у хворих II групи. У 20 (90,9%) пащен^в епiлептичнi напади були паршальш, у 2 (9,1%) — первинно генералiзованi (в 1 — кавернома локалiзувалася у лобовш дтянш, в 1 — у ^м'янш). Частота нападiв вiд 1-2 на мюяць до щоденних — у 7 (31,8%) хворих. У 3 (13,6%) хворих в анамнезi були вщомосп про ептептичний статус, у 2 (9,1%) з них — повторно. До моменту хiрургiчного лкування вс хворi застосовували вщ 2 до 5 антиепiлептичних пре-паратiв (АЕП). Незважаючи на призначене лкування, частота нападiв була сталою або збiльшувалася, що визначало переб^ захворювання як резистентний до медикаментозно!' терапií. В усiх пацiентiв клЫчний перебiг захворювання був без ознак внутршньомоз-кового крововиливу.
У бшьшосп — 18 (81,8%) хворих дiагноз встановле-ний на основi даних МРТ, у 4 (18,2%) — за даними КТ. З метою уточнення дiагнозу селективна церебральна ангiографiя проведена 5 (22,7%) хворим.
У 19 хворих тд час операци здшснене видалення каверноми з резекшею навколишньо!' речовини ГМ, що мютила гемосидерин. У 2 хворих, у яких кавернома локалiзувалась у медюбазальних вiддiлах скронево' частки, виконана передня скронева лобектомiя з гiпокампектомiею, в 1 — при локалiзацií каверноми у полюс скроневоí частки була здшснена передня скронева лобектомiя.
Результати хiрургiчного лiкування хворих на ептепаю aнaлiзувaли з огляду на змши частоти та характеру ептептич-них нaпaдiв, якi оцiнювaли за загальноп-рийнятою шкалою Енгела [18].
Математична обробка отриманих даних проведена з використанням стан-дартних методiв пaрaметричноí статистики. Критичне значення статистичного рiвня знaчущостi приймали меншим 0,05 (5%). [19].
Результати та ix обговорення. Пiсля оперaцií катамнез простежений у строки вщ 10 мiс до 3,5 року (у середньому 2,2 року). Повний контроль за ептептичними нападами (шкала Енгела I) досягнутий у 6 (27,3%) хворих. Пюля операци рщю аури або поодинок напади (шкала Енгела II) вщзначеш у 6 (27,3%) хворих, у 7 (31,8%) — частота нaпaдiв дещо зменшилась, у 3 (13,6%) — стан тсля операци не змшився (шкала Енгела IV). Таким чином, позитивний ефект щодо контролю за ептептичними нападами (повне Тх припинення або значне зменшення Тх частоти) досягнуте у 12 (54,3%) хворих (табл. 2). Повне припинення ептептичних нaпaдiв спостер^али у 3 хворих за локaлiзaцií каверноми у скроневш частш, яким виконана передня скронева лобектомiя.
Ускладнення тсля операци виникли в 1 (4,5%) хворого за локaлiзaцií каверноми у передцентральнш закрутц i проявля-лися транзиторним гемтарезом конт-рaлaтерaльноí верхньоí кiнцiвки, який регресував через 1 мю пiсля операци.
Наводимо спостереження хiрургiчно-го л^ування хворого з симптоматичною епiлепсiею, спричиненою каверномою ГМ.
Хворий М., 41 року. Дiагноз: симптоматична епшепая з парщальними нападами ^зольованими та з вторин-ною генералiзацieю у тонiко-клонiчнi), фармакорезистентна форма, кавернома лiвоí верхньо-тiм'яноí дiлянки (рис. 1, 2). Епшептичш напади виникли у 30 роюв i тривали протягом 11 роюв. Пацieнт застосовував рiзнi АЕП у виглядi моно-та пол^ерапи, проте, частота нападiв збшьшувалася до щоденних. Катамнез простежений протягом 3,5 року. Напади з вторинною генералiзацieю припинилися, зберiгаються поодинокi прост парцiальнi сенсомоторнi напади у правих юншвках. Оцiнка ефективностi хiрургiчного лку-вання за шкалою Енгела - I Б, за даними ЕЕГ встановлений регрес етлептично! активност у зон операцií (рис. 3).
Кавернома — це поширене судинне ураження ГМ, яке у бшьшосп спостере-жень проявляеться епiлептичними нападами або крововиливами. У тепершнм час не мае пщтвердження даних, що об'емна дiя каверноми е причиною формування епшептичних нападiв, в той же час, доведено, що мкрокрововиливи, як зумовлю-ють накопичення гемосидерину та глюз у навколишшх тканинах ГМ, е причиною появи епшептично' активностi [12, 20].
За умови кл^чно' манiфестацií каверноми у виглядi епiлептичних нападiв показане призначення АЕП. Таю хворi мають перебувати пiд постiйним спос-тереженням, 'м проводять МРТ та ней-рофiзiологiчнi дослiдження в динамiцi, оцЫюють ефективнiсть антиепiлептичноí терапií. За резистентноí до АЕП форми епiлепсií або при виникненш кровови-ливу показане хiрургiчне лiкування з огляду на локалiзацiю каверноми, характер нападiв, особливостi локальноí епiлептичноí активностi, а також ризик повторного крововиливу.
За нашими даними, результати хiрур-пчного лкування залежать вiд локалЬ заци та поширення каверноми, а також застосованого методу оперативного втручання. Отримаш дан свiдчили, що такi показники, як стать хворих, три-валють епiлепсií суттево не впливали на результати хiрургiчного лiкування. Найкращi результати досягнут у хворих за локалiзацií каверноми у скроневш частцi, коли резекшю вогнища уражен-ня доповнювали передньою скроневою лобектомiю.
Нами вщзначено недостатню ефек-тивнiсть хiрургiчного лiкування у хворих за локалiзацií каверноми у лобовiй час-тц поряд з функцiонально важливими зонами, що можна пояснити певним об-меженням обсягу резекци навколишньоí речовини ГМ. Також менша ефективнiсть контролю за епшептичними нападами встановлена за поширення каверноми на двi сумiжнi частки ГМ.
За даними багатьох дослщжень, лише тотальна широка резекшя епшептичного фокусу може забез-печити повний контроль за епшептичними нападами
Рис. 1. МРТ (А) i КТ (Б) ГМ хворого М. до операци. Кавернома лiвоí верхньо-тм'яно! дшянки парасагiтально.
У
Рис. 2. МРТ ГМ хворого М. через 24 мю тсля операцií.
Рис. 3*. Цифрова ЕЕГ хворого М. через 34 мю тсля операци. Епшептиформна актившсть у виглядi гострих високоампл^удних потенцiалiв та деформованих комплексiв, максимально виражена у лiвiй центральнiй i меншою мiрою — у лiвiй тiм'янiй дiлянках ГМ.
[14, 21]. Не виршеш питання щодо вибору хiрургiчноí тактики у хворих за наявносп множинних каверном
[22], а також необхщност використання неiнвазивних та штраоперацмних електрофiзiологiчних дослiджень
[23]. В окремих ситуашях використовують радiохiрур-пчш втручання з метою лiкування каверном, як про-
* Зображення в друкован'1й версп — у в'щт1нках срого, в електронн'1й — кольорове.
являються ептептичними нападами, проте, вщомост щодо Тх ефективностi суперечливi [24]. Найбiльш авторитетним вважають ретроспективне багатоцент-рове мiжнародне дослiдження, завершене у 2000 р., зважаючи на його дизайн, ктьюсть лiкованиx хворих та якiсну оцшку катамнестичних даних [25]. Автори проаналiзували ефективнiсть операцiй, виконаних з використанням гамма-ножа у 49 хворих з приводу каверноми ГМ. В уах хворих встановлено фармакоре-зистентну ептепаю, катамнез простежений у строки понад 12 мю. Об'ем каверноми становив у середньому 2,4 см3, середня перифершна доза опромшення 19,2 Гр. У 26 хворих тсля операци напади припинилися (шкала Енгела I), у 10 — частота нападiв суттево зменши-лась, у 13 — зменшилась незначно або не змшилася. У подальшому мiкроxiрургiчна резекщя каверноми виконана у 5 хворих, у яких частота нападiв тсля операци з використанням гамма-ножа не змшилась. У 3 з них напади припинилися тсля операци, у 7 — ви-явлений значний пострадiацiйний набряк ГМ, який з часом повшстю регресував. В шших дослщженнях, в яких вивчали ефектившсть радiоxiрургiчниx втру-чань у хворих з приводу симптоматично! ептепси, спричиненоТ каверномами ГМ, не можна встановити цтковиту об'ективнiсть результатiв, зважаючи на невелику ктьюсть спостережень, варiабельнiсть доз опромшення, рiзнi критерiТ оцiнки контролю за ептептичними нападами [26, 27].
Висновки. 1. Хiрургiчне лкування симптоматично! ептепси у хворих за наявност каверноми ГМ е складною, не виршеною проблемою, яка потребуе подаль-шого вивчення. Показання до xiрургiчного втручання слiд встановлювати iндивiдуально у кожного хворого, зважаючи на локалiзацiю ураження, а також особли-востi змiн бiоелектричноТ активност ГМ.
2. Досягнення оптимального результату xiрургiч-ного лiкування симптоматично! ептепси можливе за умови резекци не ттьки самоТ каверноми, а й нав-колишньоТ речовини ГМ, яка е основним джерелом ептептичноТ активносп.
3. При розташуванш каверноми у скроневш частцi ТТ видалення слщ доповнювати передньою скроневою лобектомiею з резекшею амигдалогiпокампального комплексу.
Список л^ератури
1. Voigt K. Cerebral cavernous hemangiomas or cavernomas.
Incidence, pathology, localization, diagnosis, clinical features and treatment. Review of the literature and report of an unusual case / K. Voigt , M.G. Yasargyl // Neurochirurgia .
— 1976. — V.19. — P.59-68.
2. Natural history of intracranial cavernous malformations / T. Aiba, R. Tanaka, T. Koike [et al.] // J. Neurosurg. — 1995.
— V.83. — P.56-59.
3. Cerebral cavernous malformations. Incidence and familial occurrence / D. Rigamonti, M.N. Hadley, B.P. Drayer [et al.] // New England Journal of Med. — 1988. — V.319. — P.343-347.
4. Cerebral cavernomas in the adult: review of the literature and analysis of 72 surgically treated patients / H. Bertalanffy, L. Benes, T. Miyazawa [et al.] // Neurosurg. Rev. — 2002.
— V.25. — P.1-53.
5. Anticipation in familial cavernous angioma: a study of 52 families from International Familial Cavernous Angioma Study: IFCAS Group / A.M. Siegel, E. Andermann, A. Badhwar [et al.] // Lancet. — 1998. — V.352. — P.1676-1677.
6. Clinical, radiological, and pathological spectrum of angiographically occult intracranial vascular malformations / R.D. Lobato, C. Perez, J.J. Rivas [et al.] // J. Neurosurg.
— 1988. — V.68. — P.518-531.
7. Physiology of human cortical neurons adjacent to cavernous
malformations and tumors / A. Williamson, P.R. Patrylo, S. Lee
[et al.] // Epilepsia. — 2003. — V.44. — P.1413—1419.
8. Epileptogenicity of cavernomas depends on (archi-) cortical localization / K. Menzler, X. Chen, P. Thiel [et al.] // Neurosurgery. — 2010. — V.67. — P.918—924.
9. The role of underlying structural cause for epilepsy classification: clinical features and prognosis in mesial temporal lobe epilepsy caused by hippocampal sclerosis versus cavernoma / K. Menzler, P. Thiel, A. Hermsen [et al.] // Epilepsia. — 2011. — V.52. — P.707—711.
10. Seizure risk from cavernous or arteriovenous malformations: prospective population-based study / C.B. Josephson, J.P. Leach, R. Duncan [et al.] on behalf of the Scottish Audit of Intracranial Vascular Malformations (SAIVMs) steering committee and collaborators // Neurology. — 2011. — V.76.
— P.1548—1554.
11. Al-Shahi Salman R. The outlook for adults with epileptic seizure(s) associated with cerebral cavernous malformations or arteriovenous malformations / R. Al-Shahi Salman // Epilepsia. - 2012. — V.53, N4. — P.34—42.
12. Awad I. Cerebral cavernous malformations and epilepsy / I. Awad, P. Jabbour // Neurosurg. Focus. — 2006. — V.21—P.7.
13. Prognostic factors for post-operative seizure outcomes after cavernous malformation treatment / W. Kim, S. Stramotas, W. Choy [et al.] // J. Clin. Neurosci. — 2011. — V. 18.
— P.877—880.
14. Seizure outcome after resection of supratentorial cavernous malformations: a study of 168 patients / C.R. Baumann, N. Acciarri, H. Bertalanffy [et al.] // Epilepsia. — 2007. — V.48.
— P.559—563.
15. Long-term seizure control after resection of supratentorial cavernomas: a retrospective single-center study in 53 patients / I. Stavrou, C. Baumgartner, J.M. Frischer [et al.] // Neurosurgery. - 2008. — V. 63. — P.888—896.
16. Seizure characteristics and control after microsurgical resection of supratentorial cerebral cavernous malformations / E.F. Chang, R.A. Gabriel, M.B. Potts [et al.] // Neurosurgery.
— 2009. — V.65. — P.31—37.
17. Supratentorial cavernous angiomas presenting with seizures: Surgical outcomes in 60 consecutive patients / J.Y. Yeona, J.S. Kima, S.J. Choia [et al.] // Seizure. — 2009. — V.18.
— P.14—20.
18. ILAE Commission Report. Proposal for a new classification of outcome with respect to epileptic seizures following epilepsy surgery / H.D. Wieser, W.T. Blume, D. Fish [et al.] // Epilepsia.
— 2001. — V. 42, N2. — P.282—286.
19. Мшцер О.П. Оброблення клЫчних i експериментальних даних у медицина навч. поабник / О.П. Мшцер, Ю.В. Воро-ненко, В.В. Власов. — К.: Вища шк., 2003. — 350 с.
20. Stefan H. Cavernous haemangiomas, epilepsy and treatment strategies / H. Stefan, T. Hammen // Acta Neurol. Scand.
— 2004. — V.110. — P.393—397.
21. Patient assessed satisfaction and outcome after microsurgical resection of cavernomas causing epilepsy / J.J. Van Gompel, W.R. Marsh, F.B. Meyer, G.A. Worrell // Neurosurg. Focus.
— 2010. — V. 9. — Р.16.
22. Rocamora R. Epilepsy surgery in patients with multiple cerebral cavernous malformations / R. Rocamora, I. Mader, J. Zentner // Seizure. — 2009. — V.18. — P.241—245.
23. Electrocorticography-guided resection of temporal cavernoma: is electrocorticography warranted and does it alter the surgical approach? / J.J. Van Gompel, J. Rubio, G.D. Cascino [et al.] // J. Neurosurg. — 2009. — V. 110. — P.1179—1185.
24. Yang I. Advances in the radiosurgical treatment of epilepsy. Epilepsy currents / I. Yang, N.M. Barbaro // Am. Epilepsy Soc.
— 2007. — V.7, N2. — P.31—35.
25. Radiosurgery for epilepsy associated with cavernous malformation: retrospective study in 49 patients / J. Regis, F. Bartolomei, Y. Kida, T. Kobayashi, V. Vladyka, R. Liscak, D. Forster, A. Kemeny, O. Schröttner, G. Pendl // Neurosurgery.
— 2000. — V. 47. — P.1091—1097.
26. Gamma knife surgery for intracranial cavernous hemangioma / M.S. Kim, S.Y. Pyo, Y.G., S.I. Lee, Y.T. Jung, J.H. Sim // J. Neurosurg. — 2005. — V.102, N1. — P.102—106.
27. Shih Y.H. Management of supratentorial cavernous malformations: craniotomy versus gammaknife radiosurgery / Y.H. Shih, D.H. Pan // Clin. Neurol. Neurosurg. — 2005. — V. 107. — P.108—112.
Цымбалюк В.И.1, Цимейко О.А.2, Яковенко Л.Н.3, Костюк М.Р.3, Костюк К.Р.4
1 Отделение восстановительной нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
2 Отделение неотложной сосудистой нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
3 Отделение нейрохирургической патологии сосудов головы и шеи, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
4 Отделение функциональной нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
Хирургическое лечение симптоматической эпилепсии у больных при наличии каверном головного мозга
Вступление. Эпилептические припадки являются одними из наиболее частых клинических проявлений каверномы головного мозга (ГМ). Цель исследования — оценка эффективности хирургического лечения симптоматической эпилепсии у больных при наличии каверномы ГМ.
Материалы и методы. В исследование включены 22 больных, которые распределены на две группы: I группа — 8 больных, у которых кавернома локализовалась в височной доле; II группа — 14 больных с вневисочной локализацией каверномы. Микрохирургическая резекция каверномы выполнена у всех больных, у 3 — операция дополнена передней височной лобэктомией. Катамнез прослежен в период от 10 мес до 3,5 года.
Результаты. В I группе прекращение или значительное уменьшение частоты припадков отмечено у 5 (62,5%) больных, в 3 (37,5%) наблюдениях частота припадков уменьшилась незначительно или не изменилась. Контроль эпилептических припадков был эффективным, когда резекцию каверномы дополняли передней височной лобэктомией. При вневисочной локализации каверномы прекращение или существенное уменьшение частоты припадков отмечено у 7 (50%) больных, у 7 (50%) — частота припадков существенно не изменилась.
Выводы. Хирургическое лечение симптоматической эпилепсии, обусловленной каверномой ГМ, должно быть направлено на удаление очага поражения с окружающей зоной глиоза. При локализации каверномы в височной доле резекцию следует дополнять передней височной лобэктомией.
Ключевые слова; симптоматическая эпилепсия, кавернома головного мозга, топэктомия. Укр. нейрохирург. журн. — 2013. — №3. — С. 25-29.
Поступила в редакцию 12.02.13. Принята к публикации 23.04.13.
Адрес для переписки: Костюк Константин Романович, Отделение функциональной нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова, ул. Платона Майбороды, 32, 04050, Киев, Украина, e-mail; kostiuk.neuro @gmail.com
Tsimbaliuk V.I.1, Tsimeiko О.А.2, Yakovenko L.M.3, Kostiuk M.R.3, Kostiuk K.R.4
1 Restorative Neurosurgery Department, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
2 Emergency Department of Vascular Neurosurgery, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
3 Department of Neurosurgical Pathology of Head and Neck Vessels, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
4 Department of Functional Neurosurgery, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, NAMS of Ukraine, Ukraine
Surgical treatment of symptomatic epilepsy in patients with brain cavernomas
Introduction. Epileptic seizures are one of the most common clinical manifestations of brain cavernomas. The purpose of study is to assess the efficiency of symptomatic epilepsy surgical treatment in patients with cerebral cavernomas.
Methods. The study included 22 patients with brain cavernomas caused symptomatic epilepsy. Patients were divided on two groups: I group consists 8 patients with cavernomas in the temporal lobe, II group consists 14 patients with extratemporal lesion's localization. In all patients microsurgical resection of cavernomas was performed, 3 patients underwent additional anterior temporal lobectomy. Follow-up was from 10 months to 3,5 years.
Results. In I group 5 (62.5%) patients became seizure-free or have rare seizures, in 3 (37,5%) cases seizure frequency reduced slightly or did not change. Control for seizures was most effective in patients who underwent topectomy with additional anterior temporal lobectomy. In group II seizure control or significant seizure reduction was achieved in 7 (50%) patients, in other 7 (50%) — seizure frequency reduced slightly or did not change.
Conclusion. Surgical strategy of patients with symptomatic epilepsy associated with cavernomas should focus on the lesion resection with additional excision of the hemosiderin-stained tissue. In temporal cavernomas such surgery should be supplemented by anterior temporal lobectomy.
Key words: symptomatic epilepsy, brain cavernoma, topectomy. Ukr Neyrokhir Zh. 2013; 3: 25-9.
Received, February 12, 2013. Accepted, April 23, 2013.
Address for correspondence; Kostyantyn Kostyuk, Department of Functional Neurosurgery, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, 32 Platona Mayborody St, Kiev, Ukraine, 04050, e-mail; kostiuk.neuro@gmail.com
