CC BY
249
The Civil Code of Ukraine pays considerabl attention to the guardian's responsibilities, which include:
1) to care for a ward, about his education, training and development, to create the necessary living conditions;
2) to provide that minors and persons limited civil capacity of care and treatment;
3) to provide the necessary conditions for obtaining a General secondary education;
4) to take measures to protect civil rights and interests;
5) once a year to carry out a full medical examination;
6) to determine the place of residence of the ward person.
To the rights of the Guardian in the legislation:
1) to demand in court the return of his child under his guardianship from any person who illegally hold on to it;
2) live together with the ward and can be registered on a residential square, the latter for the period of their responsibilities execution;
3) to manage the assets of the ward;
5) may be voluntarily released from fulfillment of the assumed obligations.
Conclusions of the researh. Thus, the Guardian should execute law rights and obligations in respect of the trust persons properly In case of default or improper performance by the Guardian of the assumed obligations, the Guardian should bear civil liability.
Key words: guardian, trustee, minor person, physical person that limits in a civil capability, rights, duties.
Hadiuwna do pedKomzii 07.07.2015p.
Новохатська Яна Володимирiвна,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивльного права № 1 Нацюнальний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харкв, e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-6400-3054
УДК 347.4 (477)
ЦИВ1ЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВ1Р ЯК РЕГУЛЯТОР ЦИВ1ЛЬНИХ В1ДНОСИН
У cmammi розглядаеться комплекс питань, присвячених цившьно-правовому договору. Цившьно-правовий договiр е основоположною конструкцию цивтьних правовiдносин. 1нтереси опб реалiзуються через укладення i виконання договорю. Договiр дослгджуеться як утвер-сальний правовий зааб регулювання майнових вiдносин, яким забезпечуеться досягнення цлей, визначених його учасниками.
Ключовi слова: цившьно-правовий договiр, оферта, акцепт, умови договору
Новохатская Я. В., кандидат юридических наук, доцент кафедры гражданского права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected]; ORCID 0000-0002-6400-3054
Гражданско-правовой договор как регулятор гражданских отношений
В статье рассматривается комплекс вопросов, посвященных гражданско-правовому договору. Гражданско-правовой договор является основоположной конструкцией гражданских правоотношений. Интересы лиц реализуются через заключение и исполнение договоров. Договор исследуется как универсальное правовое средство регулирования имущественных отношений, которым обеспечивается достижение целей, определенных его участниками.
Ключевые слова: гражданско-правовой договор, оферта, акцепт, условия договора.
Постановка проблемы. Учасники цивильного обороту надшяються мож-ливктю укладення договору, який е основоположною конструкщею цившь-них правоввдносин. 1нтереси о^б реалiзуються через укладення i виконання договорiв. Договiр становить собою ушверсальний правовий за^б регулю-вання майнових ввдносин, яким забезпечуеться досягнення щлей, визначе-них його учасниками. Мета договору може бути економiчною, сощальною або шшою, не перестаючи бути юридично вираженою, тобто правовою. Цивыьно-правовий договiр виникае з приводу передання речей, виконання роб^ або надання послуг.
Аналiз остантх до^джень i публтащй. Сучасш теорп цившьно-пра-вового договору викладено у роботах В. Луця, I. Жилшково!, М. ^бшьова та шших авторiв [Див.: 1-3]. Зараз договiр поряд iз основними нормами являе собою чи не основний засiб регулювання сусшльних вщносин. Шдвищення значення договору як одного iз джерел сучасного цившьного права призвело до розширення сфери договiрного регулювання суспiльних вщносин. Конструкцiя договору проникае в усi сфери економiчного та духовного життя сусшльства. Роль договору як ушверсально! та найдоцiльнiшо! правово! форми опосередку-вання ринкових вiдносин зростае.
Метою статтi е характеристика цившьно-правового договору як регулятора цившьних вщносин, порядку його укладення, змiни та припинення, сшв-вiдношення рiзновидiв умов, що складають його змiст.
Виклад основного матерiалу до^дження. Договором е домовлешсть двох або бшьше о^б про встановлення, змiну або припинення цившьних прав i обов'язкiв. Домовлешсть становить собою едшсть суб'ективного елемента - вол^ та об'ективного елемента - виявлення воль Вшьне воле-виявлення учасникiв договiрних вiдносин е одним iз проявiв свободи договору як одного iз принцишв цивiльного законодавства. Сторони е выьними в укладеннi договору, виборi контрагента та визначенш умов договору з урахуванням вимог закону, звича!в дшового обороту, принципу розум-ностi, добросовкност та справедливостi.
Збiг волi сторш - волевиявлення однiе! особи i зустрiчне виявлення волi iншо! особи - створюе домовлешсть, яка породжуе договiрнi правоввдносини. Тобто укладення договору передбачае вираження волi кожною iз сторiн та !!
збт Договiр е тим результатом, в якому воля сторш знаходить свое загальне втшення, тобто единим в юридичному розумiннi «вольовим актом».
Процес укладення договору визначений природою конструкцп договору. Пропозицiя укласти договiр (оферта) та прийняття ще! пропозицп (акцепт) не е одностороншми правочинами. Оферта та акцепт розглядаються як стадп укладення договору ^ як правило, не сумiщаються, йдучи одне за одним.
Висуваючи оферту, сторона пропонуе умови, за якими мае бути досягнуто згоди. Оферта ввдображуе волю сторони укласти договiр. Офертою е тшьки така пропозищя, яка характеризуеться низкою iндивiдуалiзуючих ознак. Оферту вiдрiзняе спрямованiсть - вона мае виражати намiр особи вважати себе такою, що уклала договiр на вказаних умовах у раз^ якщо iнша сторона прийме пропозищю. Оферта мае бути достатньо визначеною, що передбачае спроможнiсть зробити з !! змiсту правильнi висновки про волю оферента. Оферта мае бути настшьки визначеною, що в результат !! прийняття може бути досягнуто згоди про увесь договiр. Оферта повинна мктити усi iстотнi умови договору. Будь-яка невизначешсть оферти, що стосуеться рiзних еле-ментiв майбутнього договору - предмета, прав i обов'языв сторiн, може спри-чинити рiзне розумiння !! змiсту.
Оферту слщ вiдмежовувати вiд звичайних переговорiв (учинюваних усно або письмово), яы мають за мету з'ясувати намiр контрагента або спонукати його виступити з пропозищею у вiдповiдь.
Оферта мае бути адресованою конкретнш особi (конкретним особам). За деяких умов офертою визнаеться пропозищя, адресована невизначеному колу осiб, якщо з не! вбачаеться воля оферента укласти правочини з «будь-ким i кожним».
Для укладення договору достатньо вираження вол^ яка збiгаеться з офертою. Бшьш конкретнi наслiдки залежать ввд виду оферти: зроблено !! iз зазна-ченням або без зазначення строку. Якщо оферту зроблено iз зазначенням строку, вона пов'язуе оферента з адресатом протягом цього перюду часу, i вщ-кликати !! за загальним правилом вш не вправi. Строк, наданий оферентом адресату, починаеться з моменту отримання останшм оферти. Час, що про-йшов з моменту вираження пропозицп до !! отримання до уваги не береться. Оферент вправi вщмовитися вiд оферти до моменту отримання !! акцептантом. Оферент вважаеться таким, що вщмовився вiд оферти i у разi, якщо вiдмову отримано адресатом одночасно iз самою офертою. Оферент мае право вщмови-тися ввд оферти i пiсля отримання !! адресатом у випадках, якщо це виходить iз сутi пропозицп або з обстановки, в якш оферту зроблено. Шсля прийняття акцептантом пропозицп без внесення будь-яких змш або доповнень оферент не може змшити перелж умов, якi мютяться в офертi.
Акцептом е вщповвдь на оферту, яка мае бути безумовною. Акцепт в тш самш мiрi виражае волю особи, як i пропозицiя. Якщо у ввдповвд на оферту виключено хоча б одну з ктотних умов, вона не е акцептом, однак може роз-глядатися як зустрiчна оферта. Договiр е укладеним з моменту одержання
особою, яка направила пропозищю укласти договiр, вщповда про прийняття ще1 пропозицп. Однократшсть оферти означае поглинання ïï укладеним договором. У момент укладення договору мае зшматися пропозищя його укласти. В шшому випадку стосовно одного й того самого предмета може бути укладено декшька договорiв, i3 яких реально можна виконати тшьки один. Вiдповiдь про прийняття оферти, отримана i3 запiзненням, е новою офертою (ч. 2 ст. 645 Цивильного кодексу Украши) [4]. Акцептант може ввдкликати зроблений акцепт: а) до моменту отримання оферентом повЬ домлення; б) одночасно з таким повщомленням.
Акцепт може набувати форми вчинення дш по виконанню договiрних умов, якi в ньому мктяться. Для квалiфiкацiï дiй як акцепту достатньо, щоб особа, що отримала оферту, стала до ïï виконання. У зв'язку з цим виникае питання про момент, з якого договiр мае вважатися укладеним через виконання акцептанта. Тут дшть так правила. По-перше, вчинення виконання само по собi е достатшм для визнання наявност акцепту. По-друге, адресат оферти, який щойно став до виконання, мае спрямувати поввдомлення оференту про ввдношення адресата до оферти. У разi спору посилання адресата оферти для шдтвердження укладення договору тшьки на ту обставину, що вш став до виконання, недостатньо для визнання договору укладеним. Непо-ввдомлення оферента про вчинення акцептантом дш по виконанню оферти поставило б у складне становище оферента, тому як означало б подовження дп пов'язаност за межi строку, вказаного в офертi. Договiр вважаеться укладеним, коли оферент дiзнався про вчинення акцептантом дш по виконанню умов оферти. Для визнання ввдповвдних дiй адресата оферти акцептом не вимагаеться виконання умов оферти в повному обсязь У деяких випадках виконання акцептанта не визнаеться дiею, що тягне укладення договору: якщо е спещальна вказiвка про це в оферт або в закош.
При укладеннi договору сторони визначають стосовно чого 1м належить дiйти згоди, тобто якими будуть умови ïx домовленостi. Договiрна умова -складова частина договору як домовленосп, що становить собою спосiб фжса-цп взаемних прав та обов'язюв сторiн, якi складають змiст договору. У теорп цившьного права виокремлюють звичайнi, iстотнi та випадковi умови.
Звичайнi умови закршлеш для кожного з окремих видiв договорiв в нормi закону i в такому виглядi приймаються сторонами, тобто сторони ix не узгоджують. Оскiльки звичайнi умови сформульованi в закош або шших нормативних актах, а контрагенти досягли домовленост укласти даний договiр, то тим самим вони погодилися iз умовами, яы закрiплено зако-нодавством щодо ще'1 договiрноï конструкцп (якi поширено на договiрнi вiдносини вiдповiдного виду).
1стотш умови визначаються самою природою певного договiрного типу. Вони е необхвдними i достатнiми для досягнення домовленость Узгодження iстотниx умов означае, що договiр укладено. До iстотниx вщносять умови про предмет i умови, яю необxiднi для договорiв даного виду (цша, строк), а також
умови, стосовно яких за заявою одше'1 3i сторш мае бути досягнуто згоди. Предметом договору можуть бути майно або дп учасниюв зобов'язання з пере-дання майна у власшсть, користування, з виконання робгг, надання послуг тощо. Договором, як правило, встановлюеться строк виконання зобов'язання. Якщо зобов'язання не передбачае строку його виконання i не мктить умов, яю дозволяють визначити цей строк, воно мае бути виконаним у розумний строк.
Одшею iз засад цившьних правовщносин загалом i договiрних зокрема е принцип е^валентность У зв'язку iз цим виокремлюють оплатнi та безо-платнi договори. Оплатнiсть договору передбачае майнове надання одшею стороною шшш. Наприклад, договiр купiвлi-продажу передбачае обов'язок кожно1 iз сторiн передати майно контрагенту у власшсть i право, що йому кореспондуе - вимагати надання е^валента переданого майна. Якщо в оплат-ному договорi щну не передбачено i ïï не може бути визначено виходячи з умов договору, виконання договору мае бути оплачено за щною, яка за порiвнюва-них обставин звичайно стягуеться за аналопчш товари, роботи та послуги.
Таким чином, одш умови стають ктотними в силу самого характеру вщ-поввдно1 договiрноï моделi та обов'язковостi iмперативноï норми, iншi в силу визнання сторонами необхвдност включення у договiр положення диспо-зитивно1 норми, третi в силу того, що сторони скористалися наданою дис-позитивною нормою можливктю передбачити в договорi iнше. Положення диспозитивно1 норми набувають обов'язковостi у зв'язку iз тим фактом, що сторони висловили згоду слвдувати ïï положенням i не передбачили в дого-ворi iнших правил. Ввдмова вiд застосування диспозитивно1 норми може набувати тшьки однiеï форми: ïï правила замшюються iншими, якi сторони включають у договiр. У той же час сторони вправi виключити дш вщповщ-ного положення, окрiм випадкiв, якщо воно належить до ктотних. Умови, якi спiвпадають за межами свое'1 дп з одшею iз диспозитивних норм, однак мктять вiдмiнний вiд ïï диспозицп варiант, називають випадковими умовами. Названi умови, яю складають варiант, заснований на факультативних нормах, а також сконструйоваш самими сторонами поза зв'язком iз якими-небудь положеннями законодавства, мають ознаки ктотних.
Якщо сторони не узгодили яко'кь iз числа iстотних умов договору, це означае, що договору як юридичного факту немае, i, вщповщно, не виникають наслщки цього факту - договiрнi правоввдносини.
Таким чином, формулювання сторонами умов договору корелюеться iз законодавчими нормами. Обов'язковкть окремих договiрних умов слугуе гаранткю захисту iнтересiв слабко1 сторони.
Оскшьки договiр е одним iз видiв правочинiв, до його форми застосову-ються загальнi правила про форму правочишв. Договiр - це найбшьш поши-рений вид правочинiв, у зв'язку iз цим договiр шдпорядковуеться загальним для усiх правочинiв правилам. Договiр може бути укладено в будь-якш формi, передбаченiй для вчинення правочишв, якщо законом для договорiв даного виду не встановлено визначену форму. Якщо сторони домовилися
укласти договiр у певнш форм^ вш вважаеться укладеним шсля надання йому встановлено'1 форми, хоча б законом для договорiв даного виду така форма не вимагалася. Форма договору покликана закршлювати i правильно ввдображати узгоджене волевиявлення його сторш. Договiр може бути укладено в уснш, письмовш формi, нотарiально посвiдчено.
Одним iз проявiв сучасного права е вщродження формалiзму. Спочатку форма договору слугувала тшьки засобом доказування i була потрiбна для посвiдчення згоди. З ускладненням правочишв та юридичних ввдносин зна-добилося надати бшьшу визначенiсть зовнiшньому ÏT вираженню. Письмова форма встановлена головним чином для визначення взаемоввдносин сторш. Договiр укладаеться шляхом складання документа, шдписаного сторонами, обмшу документами, здiйснюваного з використанням почтового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного та шшого зв'язку.
При укладенш договору правостворююче значення надаеться також кон-клюдентним дiям. Можливiсть укладення договору за допомогою конклю-дентних дш обох сторiн е загальновизнаною. Виражаючи волевиявлення сторш, конклюдентш дп набувають значення оферти або акцепту. Конклю-дентнi ди тiеï зi сторiн, яка е оферентом, мають мктити iстотнi умови договору, а дй' друго'1 сторони пiдтверджувати згоду з такими умовами. Правове значення конклюдентно'1 дй' визначаеться характером само'1 дй' та обстановкою, в якiй вчинено цю дш.
При конклюдентнiй дй' особа виражае свою волю, а друга сторона - i в цьому сутшсть конклюдентно'1 дй' - мае можливкть зробити висновок про те, в чому полягае воля ïï потенцшного або дшсного контрагенту. Якщо мiж сторонами при цьому виникае сшр, його предметом стае та обставина, як сприйнято волю особи стороною, якш адресовано конклюдентш дй": правильно або неправильно. Якщо конклюдентш дй" обох сторш дозволяють зробити висновок про зб^ волi сторш, цього достатньо для визнання договору укладеним.
У випадках, передбачених у закош, юридичне значення для укладення договору мае мовчання (ч. 3 ст. 205 Цившьного кодексу Украши). Мовчанням е ввдсутшсть словесного вираження воль Як таке воно не може дати уявлення про волю особи. Правове значення мовчання визначаеться в законодавствi або узгоджуеться самими майбутшми контрагентами. Тобто в закош або самими сторонами заздалепдь визначаеться, що означае мовчання - наявшсть волi або ïï зб^ з тим значенням, яке обумовлене в закош або яке сторони належ-ним чином домовилися йому надати.
Висновки. Цившьш права та обов'язки завжди наводяться до певного часу. Тому встановленню моменту ix виникнення надаеться значення. Дого-вiр вступае в силу i стае обов'язковим для сторш з моменту його укладення. Якщо для укладення договору необхвдне й передання майна, вш вважаеться укладеним з моменту передання майна. Сторонам надаеться право поширити умови договору на ix ввдносини, що виникли до його укладення. Договiр, який шдлягае нотарiальному посввдченню, е укладеним з моменту його нота-рiального посввдчення.
Список л^ератури:
1. Догов1рне право: конспект лекцш / I. В. Жилшкова, В. I. Борисова, I. В., Спасибо-Фатеева та щ. ; за заг. ред. I. В. Жилшково!, В. I. Борисово!. - Харюв : Нац. юрид. акад. Укра!ни, 2008. - 116 с.
2. Луць В. До питання про сутшсть i змкт цив1льно-правового договору / В. Луць // При-ватне право. - № 1. - 2013. - С. 118-128.
3. С1б1льов М. Цившьно-правовий догов1р в мехашзм1 правового регулювання суспшьних ввдносин в сфер1 приватного права / М. С1б1льов // Юридичний в1сник. - 2002. - № 3. -С. 105-109.
4. Цившьний кодекс Укра!ни // Ввдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
Novokhatska Y., Ass. Professor Dept. of Civil Law №1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected]; ORCID 0000-0002-6400-3054
The agreement as a universal means of legal regulation of property relations
Problem statement. The participants of the civil circulation are given the opportunity to conclude a contract which constitutes a fundamental framework of civil relations. The interests of the parties are realized through the conclusion and implementation of contracts. The agreement is a universal means of legal regulation of property relations, which provides the achievement of objectives defined by the parties. The purpose of the contract may be economic, social or other, while remaining expressed in legal terms, that is legal. Civil contracts are concluded for the purpose of transferring items of property, execution of work or providing services.
Analysis of recent research works and publications. The modern theory of civil contract has been presented in the works by V.Lutsya, I. Zhylinkova, M. Sibilova and other authors.
The aim of this work is define the specific features of a civil contract as a regulator of civil relations, the order of its conclusion, modification and termination, the correlation of terms and conditions that constitute its content.
The main research material. A contract is an agreement between two or more parties on the establishment, modification or termination of civil rights and obligations. The agreement is a unity of the subjective element - the will and the objective element - declaration of intent. The free declaration of intent (will) of the parties to a contract is one of the manifestations of freedom of agreement as one of the principles of civil law. The parties are free to conclude a contract, to choose a contracting party and determine the contract terms and conditions on the basis of the law and customs of business conduct, the principle of prudence, integrity and fairness.
The concurrence of the wills of the parties - the expression of will by one party and counter-declaration by the other - creates an agreement that gives rise to a contractual relationship. That is a contract provides for expression of the will of each party and its concurrence. The agreement is the result, in which the will of the parties finds its general expression that is only in the legal sense of an "act of volition".
Conclusions. Civil rights and obligations are always placed in the specific time frame. Therefore it is important to establish the moment when they arise. The agreement enters into force and becomes binding on the parties after its conclusion. If the transfer of property is essential for concluding the contract, it is considered to be in force immediately upon the transfer of property. The parties are granted the right to extend the contract conditions on their relations that had been established before concluding the contract. The agreement, which must be notarized, comes into force immediately upon its notarization.
Key words: civil contract, offer, acceptance, conditions of contract.
Надшшла до редколегп 21.09.2015 р.
