CC BY
19
УДК 349.42 Х. М. Марич
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBiBCb^ полггехшка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри цивiльного права та процесу
ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТ1 ТА ВИДИ ДОГОВОР1В В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКС
© Марич Х. М., 2015
Дослщжено специфжу аграрно-правового договору та проан&шзовано види договорiв в агропромисловому комплекс УкраТни.
Ключовi слова: агропромисловий комплекс, аграрно-правовий договiр, договiр, сшьськогосподарське виробництво.
К. М. Марыч
ПОНЯТИЕ, ОСОБЕННОСТИ И ВИДЫ ДОГОВОРОВ В АГРОПРОМЫШЛЕННОМ КОМПЛЕКСЕ
Исследовано специфику аграрно-правового договора и проанализированы виды договоров в агропромышленном комплексе.
Ключевые слова: агропромышленный комплекс, аграрно-правовой договор, договор, сельскохозяйственное производство.
Kh. М. Marych
CONCEPT, CHARACTERISTICS AND TYPES OF CONTRACTS IN AGRIBUSINESS
The article studies the specific agro-law contract and analyses types of contracts in agricultural Ukraine.
Key words: agribusiness, agro-law contract, contract, agricultural production.
Постановка проблеми. В Украш в ушх галузях народного господарства, зокрема i в агропромисловому комплексу формування ринкових вщносин вщзначаеться складнютю i суперечливютю, в результат чого виникае безлiч проблем, якi потребують невщкладного вирiшення. Серед найважливiших е створення i впровадження такого механiзму правового регулювання господарсько! дiяльностi, який забезпечив би фiнансово-економiчну стабiльнiсть як аграрних шдприемщв зокрема, так i держави загалом. Важливу роль у правовому забезпеченш виконання цих завдань вщграе договiр та правове регулювання договiрних вiдносин.
Стан дослiдження. Ученi дослщжували договiрнi вiдносини в системi агропромислового комплексу у рiзних аспектах (Ц. В. Бичкова, Ю. О. Вовк, В. В. Луць, В. К. Попов, В. I. Семчик, Н. I. Титова, Ю. С. Шемшученко, В. З. Ярчук та ш.). Комплексне дослщження здiйснював А. М. Стапвка. Окремi види договорiв дослщжували В. М. Коршенко, Л. В. Лушпаева, О. П. Радчук та ш.
Цi ученi зробили великий внесок у виршення правових питань договiрних вiдносин у сiльському господарства До того ж розвиток i змiна суспiльних вiдносин у цш сферi, новi умови господарювання, виникнення нових правових, сощальних, полiтичних, економiчних та iнших
чинниюв, особливо пов'язаних з розвитком ринкових вщносин, все це зумовлюе необхщшсть продовження дослiдження договiрних вiдносин у системi агропромислового комплексу Украши.
Мета роботи - визначити специфшу аграрно-правового договору та дослщити систему договорiв в агропромисловому комплексi Украши.
Виклад основних положень. Договiр е основною формою регулювання зовнiшнiх i внутршшх пiдприемницьких, зокрема, виробничо-господарських вiдносин аграрних шдприемщв як виробникiв продуктiв харчування, сировини та продовольства рослинного i тваринного походження. 1ншо! правово! форми, яка б оптимально виражала штереси сторш з урахуванням рiвня розвитку ринкових економiчних вiдносин, не юнуе. Договiр в агропромисловому комплексi -це природний спошб оформлення товарно-грошових вiдносин, притаманних ринковiй економiцi. Товарно-грошовi вiдносини потребують узгодженого регулювання, яким i е договiр, не обтяжений надмiрно державним втручанням. При цьому договiр виступае правовою формою регулювання економiчних вiдносин усiх без винятку аграрних шдприемщв. Така правова форма застосовуеться тд час здшснення господарсько! та шшо! дiяльностi виробникiв аграрно! продукци у вiдносинах з партнерами [1, с. 95].
Поняття "договору" закршлене у цивiльному законодавствi, а саме: у Цившьному кодексi Укра!ни. Так, згiдно з ч. 1. ст. 626, договором е домовлешсть двох або бшьше сторiн, спрямована на встановлення, змшу або припинення цившьних прав та обов'язкiв [7].
1нколи пiд поняттям "договiр" розумiють саме цивiльнi правовiдносини (зобов'язання), що виникають з договору як юридичного акта, або мають на увазi правовий документ, яким зафшсований факт виникнення договiрного зобов'язання з волi його учасникiв. Як юридичний факт договiр належить до правомiрних дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на виникнення, змшу чи припинення цившьних прав або обов'язюв. Проте роль договору не обмежуеться тшьки тим, що вш впливае на динамшу цившьних правовщносин (породжуе, змiнюе або припиняе !х), а й вщповщно до вимог законодавства, звича!в дшового обороту, вимог розумностi та справедливости, визначае змiст конкретних прав та обов'язюв учасникiв договiрного зобов'язання. У цьому розумшш договiр виступае засобом регулювання поведшки сторiн у цившьних правовщносинах. Договору, як юридичному факту, властивi такi ознаки: 1) у ньому виявляеться воля не одше! особи (сторони), а двох чи кшькох, причому волевиявлення учасниюв за сво!м змiстом повинно збiгатися i вiдповiдати одне одному; 2) договiр - це спiльна дiя ошб, яка спрямована на досягнення певних цившьно-правових наслiдкiв: набуття, змiну або припинення цившьних прав та обов'язюв. Ц ознаки характернi насамперед цившьно-правовим договорам [4, с. 15].
Адже цивiльно-правовi договори, якi виступають основною правовою формою економiчних вiдносин у процес товарного обмiну, залишаються провщними в системi договорiв в умовах ринку. Для цих договорiв е характерними: свобода у межах дозволеного; юридична рiвнiсть сторш; необтяжешсть державно-плановими завданнями i нарядами; свобода сторш у виборi того договору, який оптимально забезпечуе реалiзацiю !х взаемних штерешв; широка iнiцiатива договiрних партнерiв у визначеннi умов договору, сво!х прав i обов'язкiв за договором тощо. Цивiльно-правовi договори в умовах розвитку ринкових вщносин забезпечують !х суб'ектам юридичну можливiсть рацiонально поеднувати i реалiзовувати сво! iнтереси [6, с. 11].
Щ характеристики цившьно-правових договорiв, певною мiрою, проявляються i у договiрних вiдносинах за участю сiльськогосподарських пiдприемств, установ, органiзацiй, а саме, як принципи, яю мають важливе значення, особливо у зв'язку з формуванням ринково! економши в аграрному сектор^ коли суб'екти договору одержали юридичну свободу в установленш оптимальних вщносин мiж собою. Надшення аграрних суб'ектiв свободою пiдприемницькоl дiяльностi сприяе розвитку iснуючих та виникненню нових договiрних вiдносин, зокрема i в агропромисловому комплексi, укрiпленню тенденцш розширення сфери застосування договору як основно! правово! форми обороту сшьськогосподарсько! продукцil, виконання робiт i надання
послуг в умовах вшьних ринкових вщносин. Це, своею чергою, супроводжусться звуженням планово адмшютративного впливу держави на дiяльнiсть суб'ектiв господарювання в агропромисловому комплекс та розширенням договiрноl свободи. Суб'екти господарювання можуть самостшно вступати у договiрнi зобов'язання та обирати партнерiв.
Так, сторони в договор^ на основi юридично! рiвностi, соцiально-економiчного становища мають право здшснювати свою правосуб'ектнiсть незалежно нi вщ кого у межах договiрноl свободи. Самостшнють повинна здiйснюватися у межах, що визначаються положенням або ж загальним нормативним актом, або ж тим та шшим у сукупносп. Юридична самостiйнiсть договiрних суб'ектiв означае усвщомлену дiю вiд iменi пщприемства вщповщно1 посадово! особи щодо укладення договорiв з урахуванням iнтересiв цього пщприемства i в межах юридично дозволеного. При цьому важливим е поеднання штереив договiрних суб'ектiв та шших осiб, що зумовлюе необхщнють урахування iнтересiв кожного суб'екта за наявносп правово! та економiчноl можливосп. Оптимальнiсть поеднання iнтересiв становить вибiр найкращих варiантiв, якi забезпечують реалiзацiю системи iнтересiв. Реалiзацiя iнтересiв у !х оптимальному поеднаннi залежить вщ багатьох чинникiв об'ективного i суб'ективного порядку: цшоутворення на продукцiю, проведення робгг, надання послуг, рiвня е^валентносп в договорах, природно-клiматичних та шших чинниюв. Тому суб'екти договiрних вiдносин як в процесi укладення договорiв, так i в перюд !х виконання, повиннi всебiчно усвщомлювати взаемнi iнтереси i робити все для того, щоб цi штереси оптимально задовольнялися. Задоволенню взаемних штереСв договiрних суб'ектiв сприяе правильне визначення змюту договору, який включае його умови, права i обов'язки сторш. Сприятливiсть визначення сторонами змiсту договору полягае у тому, щоб договiрнi партнери з урахуванням взаемних штерешв i специфiки аграрного виробництва, встановили оптимальш (найвигiднiшi та найсприятливiшi) умови договору: об'екти договору, оптимальнють цш, термiни виконання зобов'язань, що приймаються, заходи взаемного сшвробггництва мiж сторонами, найдiевiшi заходи майнового впливу на сторону, яка допускае випадки неналежного виконання прийнятих зобов'язань, заходи економiчною стимулювання сторш для найкращого виконання зобов'язань, як вони беруть на себе. Самостшнють договiрноl свободи особливо проявляеться у тому, що сторони самi визначають, як санкцп вони можуть застосувати щодо сторони, яка допустила порушення договiрних зобов'язань. Сторони мають право не встановлювати санкцп, якщо мiж ними iснують нормальш партнерськi вiдносини i вони довiряють одна однiй. Такий пiдхiд створюе передумови для подальшого функцiонування дшових вiдносин мiж договiрними суб'ектами. Сторони повинш бути зацiкавленi у здшсненш взаемних iнiцiативних дiй на ушх стадiях iснування договiрних вiдносин. Сприятливють повинна утворюватися самими сторонами без натиску одше1 сторони на шшу. При цьому прiоритетнiсть прав i обов'язкiв договiрних суб'ектiв, що визначаються самими сторонами, найрацюнальшше забезпечуе реалiзацiю !х iнтересiв порiвняно з правами i обов'язками, встановленими у правових приписах щодо договiрних форм. Прюритетнють прав i обов'язкiв договiрних суб'екпв означае першочерговiсть урахування прав i обов'язкiв, установлених самими сторонами тд час укладення та виконання договорiв, стосовно прав i обов'язкiв, що визначаються у нормативному порядку для договiрних зобов'язань. 1шщатива договiрних суб'екпв повинна проявлятися з метою пошуюв найкращих варiантiв використання вiдповiдних видiв договорiв, оптимальностi визначення !х змюту тощо.
На думку А. Статвки, договiр у системi агропромислового комплексу в умовах ринкових вщносин являе собою угоду двох i бшьше сторш, спрямовану на встановлення, змшу, припинення !х прав i обов'язюв, що грунтуються на взаемному вшьному волевиявленнi, як правило, не обтяжених адмшютративними актами, або на правових приписах з мстою забезпечення ефективного розвитку аграрного виробництва та реалiзацil взаемних штерешв. Цьому договору притаманш таю ознаки: а) взаемний вшьний прояв вол^ як правило, не обтяжено1 адмiнiстративними актами; б) оптимальне забезпечення розвитку аграрного виробництва кожного товаровиробника; в) забезпечення реалiзацil штереСв сторш за договором; г) визначення договору виражае характер ринкових вщносин з участю аграрних товаровиробниюв. Вш виконуе функци виявлення потреб договiрних суб'ектiв, а до того ж певною мiрою й потреб держави; забезпечення
створення основи для планування окремих виробництв на державному, регюнальному чи колективному рiвнi [6, с. 10].
Yci щ властивосп притаманнi договорам у сферi агропромислового комплексу, однак щодо характерних властивостей цих договорiв, то вони передуем зумовленi специфiкою сшьськогосподарського виробництва.
Виробничо-господарська дiяльнiсть аграрних суб'екта - це передбачена чинним законодавством Украши та установчими документами дiяльнiсть з виробництва сшьськогосподарсько! продукцiï (переважно продукци рослинництва i тваринництва) та з ïï переробки i реалiзацiï з метою одержання прибутку. Головна особливють виробничих аграрних вiдносин полягае у тому, що вони грунтуються на вiдповiдних природних об'ектах (земля, водш об'екти тощо), якi розвиваються за своïми законами, i певною мiрою залежать вiд природно-ктматичних умов (мiсцевих природних умов, структури сiльськогосподарських угiдь, якостi грунтiв тощо). Крiм того, виробництво сiльськогосподарськоï продукци пов'язане з живими оргашзмами (рослинництво, тваринництво, штучне заплiднення худоби, птищ, штучне вiдтворення риби у водоймах тощо), що впливае на кiнцевi результати дiяльностi. Отже, сiльськогосподарському виробництву притаманш такi особливi ознаки, як: використання землi (земельних дiлянок) як основного та незамшного засобу виробництва; оргашчний зв'язок сiльськогосподарського виробничого процесу з природно-кшматичними факторами; високий стутнь нормального виробничого ризику; залежнiсть результата пращ вщ бiологiчних, фiзiологiчних процешв в рослинництвi та тваринництвi; сезонний характер пращ; можливють визначення результата пращ тсля закiнчення виробничого циклу тощо.
Аграрно-правовий догов iр - це угода двох i бшьше сторш, яка породжуе 1'х права i обов'язки щодо забезпечення i розвитку виробництва аграрно1' продукци з метою реалiзацiï взаемних майнових та шших штерешв.
Аграрно-правовому договору притаманш таю характерш ознаки: вш у багатьох випадках виступае юридичною формою оргашзаци виробничого процесу безпосередньо; права i обов'язки сторш у договорi визначаються специфшою аграрного виробництва; вiн е правовою формою реалiзацiï взаемних штерешв сторiн з урахуванням юридичних, природно-ктматичних, економiчних можливостей; вiн також виступае юридичною формою вщносин, яю опосередковано забезпечують розвиток аграрного виробництва з використанням досягнень науково-техшчного прогресу, товарного обмшу, шших аграрно-економiчних способiв. До того ж аграрне виробництво за сво1'м змютом багатоаспектно охоплюе рiзнi сфери. Тому у ньому використовуються рiзнi договори, якi нерiдко в^^зняються один вiд одного за правовими ознаками, але ус вони спрямоваш на здiйснення основно1' мети - оргашзащю найефективнiшого виробництва сiльськогосподарськоï продукци для задоволення внутршшх потреб i реалiзацiï ïï на ринку для задоволення штерешв договiрних партнерiв [6, с.12].
Отже, договiр в системi агропромислового комплексу - це домовлешсть двох або бшьше сторш, спрямованих на набуття, змшу чи припинення ï^ прав i обов'язюв щодо забезпечення розвитку i обслуговування аграрного виробництва з метою пщвищення його ефективносп i реалiзацiï взаемних штереив сторiн.
Для аграрно-правових договорiв характерш таю основш ознаки: волевиявлення та спшьна дiя двох чи юлькох осiб, спрямованi на набуття, змшу або припинення прав та обов'язюв; щ права i обов'язки сторш у договорi визначаються специфiкою сшьськогосподарського виробництва.
Систематизащя договорiв в агропромисловому комплекс здiйснюеться за рiзними критерiями: цiльовою спрямованiстю (метою), юридичною природою, способом створення предмета зобов'язання, юридичною можливютю реалiзацiï iнтересiв договiрних партнерiв тощо.
Загальна класифiкацiя включае двi групи договорiв: цивiльно-правовi та аграрно-правовi договори. Цивiльно-правовi договори - це договори мiж суб'ектами у сферi аграрного виробництва, якi регулюються цившьним правом. В умовах ринку пщвищуеться роль i значення власне цившьно-правових договорiв, тому не виключаеться можливють ï^ використання у ^^mi агропромислового комплексу. До таких договорiв можна зарахувати: договiр купiвлi-продажу, договiр позики тощо.
Визначаючи умови цих договорiв у момент ïx укладення, важливо враховувати специфшу аграрного виробництва.
Аграрно-правовi договори - це договори, в яких ютотно вщображена специфiка сiльськогосподарського виробництва (договори аграрно-xiмiчного обслуговування, мелiоративного обслуговування тощо).
Крiм того, видiляють змшаш та комплекснi договори. Поняття змшаного договору закрiплене в ч. 2 ст. 628 Цившьного кодексу Украши: сторони мають право укласти договiр, в якому мiстяться елементи рiзниx договорiв - це змiшаний договiр. До вiдносин сторiн у змшаному договорi застосовуються у вiдповiдниx частинах положення акпв цивiльного законодавства про договори, елементи яких мютяться у змшаному договорi, якщо iнше не встановлено договором або не випливае i3 сутi змiшаного договору [7]. Тобто змшаш договори - це договори, в яких поеднуються елементи рiзниx договорiв у межах однiеï галузi права, комплекснi - об'еднують елементи рiзногалузевиx договорiв.
Практична кориснють комплексних i змiшаниx договорiв полягае у тому, що ï^ укладення звшьняе сторони вiд укладення договорiв точно за галузевою ознакою. Комплексний та змшаний договори - це договори родового типу, яю синтезують елементи рiзниx договорiв, об'еднаних единою виробничо-господарською метою. Змiшаний договiр виникае як наслщок сполучення елементiв рiзниx договорiв у межах однiеï галузi права. Комплекснi ж договори е тдставою для виникнення двох i бшьше зобов'язань багатогалузевого характеру, об'еднаних единою виробничо-господарською метою. З точки зору штереСв, таю договори виступають правовою формою реалiзацiï юлькох штерешв договiрниx партнерiв, наприклад, штерес може виражатися у виробництвi товарноï аграрноï продукцiï з метою ïï реалiзацiï покупцю, однак iнтерес може проявлятися i у тимчасовому ïï збертанш у продавця. Так, у межах аграрного права може виникнути змшаний договiр, в якому можуть бути об'еднаш елементи виробництва сшьськогосподарсь^' продукци та тимчасового зберiгання за державним контрактом [6, с. 14].
Також, вщповщно до ст. 626 Цившьного кодексу Украши, договори подшяють на односторонш та двосторонш (за розподшом прав та обов'язкiв мiж сторонами). Договiр е одностороннiм, якщо одна сторона бере на себе зобов'язання перед другою стороною вчинити певш дп або утриматися вщ них, а друга сторона надшяеться лише правом вимоги, без виникнення зус^чного обов'язку щодо першоï сторони. Договiр е двостороннiм, якщо правами та обов'язками надшеш обидвi сторони договору. Багатосторонш договори укладаються бшьш як двома сторонами [7].
Беручи за основу класифшаци правовий наслщок (мету) договорiв, В. В. Луць видшяе такi групи договорiв, яю застосовуються у пiдприемницькiй дiяльностi: 1) договори про передачу майна у власнють, повне господарське вщання або оперативне управлшня (купiвля-продаж, поставка, контрактащя, постачання енергетичних ресурсiв тощо); 2) договори про передачу майна у тимчасове користування (лГзинг, оренда, прокат тощо); 3) договори про виконання робгг (пщрядш договори на виконання проектних робгт тощо); 4) договори про надання послуг (транспортш договори, договори збертання, кредитний договГр, страхування ризиюв тощо); 5) договори про передачу результата iнтелектуальноï дГяльносп (лщензшш договори, договори на передачу науково-теxнiчноï продукцiï тощо); 6) договори про сумюну дГяльнГсть (установчий договГр, угоди про науково-техшчне спГвро6Гтництво) [4, с. 39-40].
Н. I. Клейн основним критерiем класифшацп договорГв на товарш i органiзацiйнi називае змГст договору: здшснення пГдготовки i самого акта товарного обмшу або лише сама оргашзацшна дГяльнГсть. При цьому автор вказуе, що оргашзацшний догов¡р рГдко зустрiчаеться у чистому вш\щщ [5, с. 86].
Цiкавою е позищя М. Брагiнського, який запропонував класифшувати договори за суб'ектами i способом виконання на три групи: оперативш договори (договори з особистим виконанням); органiзацiйно-виконавчi договори, тобто таю, в яких контрагенти зобов'язуються оргашзувати виконанння своïx обов'язюв третiми особами; органiзацiйно-договiрнi, тобто спрямованi на оргашзащю укладення договорГв третiми особами [5, с. 87].
Залежно вщ характеру перемщення матерiальних благ, що оговорюються договiрним зобов'язанням, М. Д. Сгоров видiлив такi групи зобов'язань: зобов'язання з реалiзацiï майна, зобов'язання з надання майна у користування, зобов'язання з виконання робгг, зобов'язання з перевезень, зобов'язання з надання послуг, зобов'язання з розрахунюв i кредитування, зобов'язання зi страхування, зобов'язання з сумюно1' дiяльностi, змшаш зобов'язання [3, с. 420]. Однак ця систематизащя договiрних зобов'язань е дещо непослщовною, оскiльки зобов'язання, що виникають з перевезень, страхування, розрахунюв i кредитування, теж переважно пов'язаш з наданням послуг.
1снуе класифшащя, яка основнi види договорiв в агропромисловому комплекс подшяе на два пщвиди: аграрно-договiрнi зобов'язання та банювсько-кредитш зобов'язання. При цьому до аграрно-договiрних належать: договори щодо науково-дослiдницьких розробок, договори щодо агрохiмiчного обслуговування, договори щодо ремонтно-техшчного обслуговування, договiр на виконання зрошувальних робiт, договiр на виконання осушувальних робiт, договiр про придбання та вирощування племшно1' худоби. До банювсько-кредитних належать договори щодо матерГально-технiчного забезпечення, договори про транспортне перевезення сшьськогосподарсько1' продукцiï, договори щодо реалiзацiï сiльськогосподарськоï продукцiï, договори з переробними пщприемствами, договори страхування майна сшьськогосподарських пiдприемств [2, с. 534].
Договiрнi зобов'язання, притаманнi сшьському господарству, можна подiлити на таю види: з реалiзацiï продукцiï, вирощено1' аграрними товаровиробниками; з матерiально-технiчного забезпечення сшьськогосподарських пщприемств; з фiнансово-кредитного забезпечення господарсько1' дiяльностi аграрних товаровиробникiв; з впровадження наукових розробок у сшьськогосподарське виробництво; з енергетичного забезпечення виробництва сшьськогоспо-дарсько1' продукцiï; з проведення зрошувальних робгг з метою пщвищення родючосп земельних угiдь; з рекламування продукци аграрних товаровиробниюв; з пщготовки i пiдвищення квалiфiкацiï фахiвцiв сшьськогосподарського виробництва тощо [1, с. 95-96].
За критерiем цшьового спрямування договори в агропромисловому комплекс подшяються на: 1) договори, метою яких е створення в процес виробничого сшвробггаицтва певного сшьськогосподарського продукту, будь-яких товарГв, ютотна змша об'екта аграрного виробництва;
2) договори, метою яких е реалГзащя вироблено1' продукци (товарГв) i придбання матерГально-техшчних засобГв для забезпечення функцюнування основного аграрного виробництва;
3) договори, метою яких е надання рГзних послуг, що сприяють нормальному здшсненню аграрного виробництва. При цьому кожна група договорГв подшяеться на вщповщш пщвиди з урахуванням забезпечення оптимально!' реалГзаци штересв договГрних суб'екпв. Пщ цшлю в договорах А. СтатГвка розумГе свщомо передбачуваний i бажаний результат, на досягнення якого спрямована практична дГяльнють договГрних суб'екпв для реалiзацiï ними сво1х штересв. Об'ективною передумовою цшей i дш договГрних суб'екпв виступають i^rn штереси. Осюльки штереси договГрних партнерГв е рГзними, то ïхнi цш та ди в процес виконання договорГв характеризуються рГзномаштнютю [6, с. 13].
Щодо системи договорГв за критерГем забезпечення правовоï можливосп реалГзаци договГрними партнерами штересв. Державш штереси у цих випадках, як правило, не зачшаються (договори пщряду, майнового найму, обмшу, комюи сiльськогосподарськоï продукци тощо). 1снуе велика юльюсть договорГв, яю виступають правовою формою реалГзаци тшьки штересв сторш. Однак держава тут защкавлена в додержанш правопорядку пщ час здшснення названих правочишв. Практичне значення класифшаци договорГв у плаш забезпечення поеднання реалГзаци системи штересв договГрних та шших суб'екпв полягае у тому, що вони мають можливють пщ час встанов-лення взаемостосунюв обрати найприйнятшшу для них договГрну форму, яка б оптимально забезпечувала реалГзащю ïхнiх штересв.
Ус щ класифшаци, маючи в свош основГ рГзш критери, заслуговують на увагу. На нашу думку, найоптимальшшою е класифшащя за сукупнютю критерив (економГчним змютом та юридичними ознаками), згщно з якою можна видшити таю основш групи договорГв у сферГ агропромислового комплексу:
- договори щодо реашзаци сшьськогосподарсько1' продукци (контрактащя, кутвля-продаж тощо);
- договори про передачу майна у користування (лГзинг, оренда тощо);
- договори про виконання робГт (шдрядш договори), особливо виробничо-техшчного обслуговування (з ремонтних робп, ¡з здiйснення теxнiчного обслуговування) аграрних суб'екпв;
- договори про надання послуг сшьськогосподарським товаровиробникам (кредитний договГр, транспортнi договори, страхування ризиюв, зберiгання тощо);
- договори про спшьну дГяльнють, засновницькi договори.
Висновки. Отже, договГрш вщносини сiльськогосподарськиx тдприемств, органiзацiй, установ якнайповнiше регулюються за допомогою норм Конституци Украши, норм аграрного законодавства Украши, а також норм, яю е в актах шших галузей нацюнального законодавства Украши, в тш ïx частинi, де вони регулюють договГрш, аграрнi та аграрно-договiрнi вщносини.
ДоговГр в системГ агропромислового комплексу - це домовленють двох або бiльше сторш, спрямованих на набуття, змшу чи припинення ïxmx прав i обов'язюв щодо забезпечення розвитку i обслуговування аграрного виробництва з метою тдвищення його ефективносп i реалiзацiï взаемних штерешв сторш. Для аграрно-правових договорГв характерш такi основш ознаки: волевиявлення та спшьна дГя двох чи юлькох оСб, спрямоваш на набуття, змшу або припинення прав та обов'язюв; щ права i обов'язки сторш у договорГ визначаються специфГкою сшьськогосподарського виробництва.
При цьому загальнГ ознаки (принципи) е спшьними з шшими, зокрема цивГльно-правовими договорами, проте основою вщмшносп е своерГднГсть аграрного виробництва, безпосередньо пов'язаного з природно-клГматичними умовами, а також з живими оргашзмами. Особливосп сГльськогосподарських виробничих вГдносин зумовлюють специфГчш ознаки договорГв у сферГ агропромислового комплексу. А саме тих договорГв, якГ безпосередньо або опосередковано забезпечують виробництво сшьськогосподарсько1' продукцП'.
1. Аграрне право Украгни : тдруч. / nid ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - Х. : Право, 2003. - 240 с. 2. Аграрне право Украгни : тдруч. / nid ред. В. З. Янчука. - К. : Юртком 1нтер, 2000. - 720 с. 3. Гражданское право : учеб. / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - СПб., 1996. -506 с. 4. Луць В. В. Контракти у тдприемницький дiяльностi / В. В. Луць. - К. : Юртком 1нтер, 1999. - 120 с. 5. Полiводський О. А. Оргатзащя договiрних зобов 'язань в АПК / О. А. Полiводський // Право Украгни. - 1999. - № 5. - С. 85 - 88. 6. Статiвка А. М. Договори в системi агропромислового комплексу Украгни в умовах ринкових вiдносин : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.06 "Земельне право; агарне право; екологiчне право; природоресурсне право" /А. М. Статiвка. - Х. : Нащональна юридична академiя iм. Я. Мудрого, 1998. - 32 с. 7. Цивтьний кодекс Украгни вiд 16.01.2003р. //Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2003. - № № 40 - 44. - Ст. 356.
