Готовность учителя физической культуры к инновационной деятельности как педагогическая проблема Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

УДК 796.011.3

I. В. ШЕРЕМЕТ

ГОТОВШСТЬ ВЧИТЕЛЯ Ф1ЗИЧНО1 КУЛЬТУРИ ДО 1ННОВАЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ЯК ПЕДАГОГ1ЧНА ПРОБЛЕМА

Обгрунтовуються шляхи впровадження тновацшних (нетрадицшних) урошв фiзичноi культури в загальноосвттх навчальних закладах. На основi досягнень педагогiчноi науки розкриваються поняття «педагогiчна тноватика», «тновацшний процес» та «тновацшна дiяльнiсть», шдгрунтя виникнення тновацш та пошуки науковцв у цьому напрямку. Придыяеться увага питанням типологи тновацшних урошв, тих змт, як вiдбуваються тд час визначення цыей, змiсту i технологи проведення навчальних занять. Висвтлюються питання проектування таких уроюв у навчальному процеci.

Ключовi слова: педагогiчна iнноватика, тновацшний процес, тновацйна дiяльнicть, типологiя тновацшних урошв, проектування тновацшних урошв.

И. В. ШЕРЕМЕТ

ГОТОВНОСТЬ УЧИТЕЛЯ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ К ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КАК ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ

ПРОБЛЕМА

Обосновываются пути внедрения инновационных (нетрадиционных) уроков физической культуры в общеобразовательных учебных заведениях. На основе достижений педагогической науки раскрываются понятия «педагогическая инноватика», «инновационный процесс» и «инновационная деятельность», основа возникновения инноваций и поиски ученых в этом направлении. Уделяется внимание вопросам типологии инновационных уроков, тех изменений, которые происходят при определении целей, содержания и технологии проведения учебных занятий. Освещаются вопросы проектирования таких уроков в учебном процессе.

Ключевые слова: педагогическая инноватика, инновационный процесс, инновационная деятельность, типология инновационных уроков, проектирование инновационных уроков.

I. V. SHEREMET

PHYSICAL TRAINING TEACHER'S PREPAREDNESS TO INNOVATIVE ACTIVITY AS A PEDAGOGICAL PROBLEM

The ways of implementation of innovative (non-traditional) physical education lessons into general educational establishments are offered in this article. The notions such as «pedagogical innovatics», «innovation process», «innovation activity», the preconditions of origins of the innovation, and the scholars' researches in this sphere are discovered on the basis of pedagogical achievements in this area. Enough attention is paid to the issues of typology of innovative (non-traditional) lessons and the changes which take place when identifying the goals, contents and technology of lesson-holding. The issues of planning such lessons during the educational process are highlighted as well.

Keywords: pedagogical innovatics, innovation process, innovation activity, typology of innovative lessons, innovative lessons planning.

1нновацшна дiяльнiсть педагопв стае ниш основним напрямом реатзаци реформ в освт й одним i3 суттевих напрямiв переходу до моделi iнновацiйного розвитку Укра1ни загалом.

В шновацшних процесах у системi осв^и на сучасному еташ 11 розвитку визначають шлька прюритетних напрямкш.

1. Модершзащя тишв та структури осв^шх навчальних закладiв (приватш, державш, комунальнц лще1', пмнази, коледж^ колепуми; авторськ школи тощо).

2. Оновлення змюту навчання i виховання: розробка державних стандартш осв^и;

впровадження концепцп виховання датей та молодi в контексп нащонально! системи освии; здшснення профшзаци та шдивщуатзащя осв^нього процесу;

створення авторських навчальних програм, пiдручникiв, посiбникiв тощо.

3. Розробка та апробування нових педагогiчних технологш: розвивального, модульно-розвивального, диференцiйованого навчання; алгоритмiзацiя навчально-виховного процесу; використання методiв проектування i моделювання; комп'ютернi технологи навчання й управлшия.

4. Змша форм i методiв навчання та виховання:

впровадження дiалогових форм спшкувания суб'eктiв навчально-виховно! дiяльностi; проведения лекцшних, семiнарських занять; трансформування методiв контролю знань та вмшь учнiв; запровадження iндикаторiв, рейтингових систем оцiнювання знань.

5. Застосування оновлених технологiй моделювання та проектування, ям реалiзуються через навчальш модулi.

6. Модернiзацiя форм i методiв управлiння сучасною школою: тдвищения значимостi менеджерсько! функцп управлшня; утворення багатоварiативностi моделей управлiния;

оновлення форм управлiния [9, с. 36].

До основних принцишв iнновацiйних процеив у системi освiти вiдносять наступш.

1. Принципи управлiния iнновацiйними змшами стану системи освiти, що орieнтують педагогiв на необхiднiсть сввдомо! дiяльностi при переходi вiд одного стану системи освии до iншого. Центральною проблемою шновацшного процесу е змша стану системи, в якш ввдбуваються iнновацiйнi процеси.

2. Принципи переходу ввд стихiйних механiзмiв до сввдомо керованих, тобто принципи реформувания системи осв^и. 1х реалiзацiя передбачае визначення та апробацiю ефективних механiзмiв сввдомого управлiния змiною змiсту чи оргашзацшних форм освiти. Таким механiзмом е наприклад створения та дiяльнiсть школи-лабораторп, експериментального педагогiчного майдаичика та ш.

3. Принципи iнформацiйного, матерiально-технiчного i кадрового забезпечения iнновацiйних процесiв. Вони передбачають облш усiх наукових аспекпв забезпечения iнновацiйних процесiв.

4. Принципи прогнозування i незворотних структурних змш в iнновацiйному сощально-педагогiчному середовищг Вони враховують закон незворотно! дестабшзацп в iнновацiйному середовищi, а також цшсть iнновацiйного соцiально-педагогiчного середовища i його адаптивнi можливост!

5. Принципи посилення стiйкостi iнновацiйних процесiв, як характеризуються ефективнiстю оргашзацп i мехашзмом реалiзацiI iнновацiйних процесiв [8, с. 7].

Сучасному етапу модершзаци системи осв^и властиве посиления уваги до особистосп, спрямувания зусиль педагогiв на розвиток творчого потенщалу всiх учаснишв навчально-виховного процесу. Реалiзацiя нових векторiв розвитку освiти потребуе використання шновацшних педагогiчних технологiй, творчого пошуку нових чи вдосконалених концепцiй, принцитв, пiдходiв до освiти, суттевих змш у змюп, формах i методах навчання, виховання, управлшня педагопчним процесом у загальноосвiтнiй середнiй школi.

На думку дослвднимв, нове у педагопщ - це не лише вде1, пiдходи, методи, технологil, як1 у таких поеднаннях ще не висувалися або не використовувалися, а i той комплекс елеменпв чи окремi елементи педагогiчного процесу, котрi несуть у собi прогресивне начало, що дозволяе у змiнених умовах i ситуацiях достатньо ефективно вирiшувати завдання вихования та освiти.

Така дiяльнiсть у сучаснiй психолого-педагогiчнiй лiтературi отримала назву тновацшноЧ й передбачае створения та поширення новацiй у системi освiти на всiх II рiвнях.

Отже, iнновацiйна дiяльнiсть - це створения нового (орипнальних прийомiв, цшсних педагогiчних концепцiй), що змiнюе звичний погляд на явище, перебудовуе суспшьно-педагогiчнi вiдносини [1, с. 12].

Мета статп - з'ясувати основт аспекти розвитку та формувания теоретичноI та практичноI готовностi педагогiв до iнновацiйноI дiяльностi на уроках фiзичного виховання.

Педагогична iнноватика - це сфера науки, яка вивчае процеси розвитку навчальних закладiв, що пов'язанi iз створенням ново1 практики освiти. Розвиток педагопчнох iнноватики в Украш пов'язаний насамперед iз масовим громадсько-педагогiчним рухом, виникиенням суперечност мiж потребою у швидкому розвитку освiтньо-виховних закладв i невмшням педагопв и реалiзувати. Вирiс масовий характер застосування нового. У зв'язку з цим загострюеться потреба у новому знант, осмисленнi нових понять «новащя», «нововведения», <анноващя», <анновацшний процес» тощо, а також актуалiзуеться проблема формування теоретичноI та практичнох готовносп педагопчних працiвникiв до iнновацiйноI даяльносп [2, с. 23-26].

Створения та поширення новацiй у системi загальног освiти зумовлюеться багатьма об' ективними факторами:

• появою державних стандарпв освiти;

• профшзащею та iндивiдуалiзацiею освiтнього процесу;

• концепщею нацiонального вихования дiтей та молодц

• авторськими навчальними програмами, пiдручниками, посiбниками, виховними та управлшськими системами й технологiями;

• варiативними системами навчания (розвивальна, модульно-розвивальна, диференцшована тощо);

• методами проектувания та моделювання життетворчостi особистостi, дiалоговою формою стлкування суб'ектiв навчально-виховного процесу;

• рейтинговою системою ощнювання навчальних досягнень учшв;

• модернiзацiею змiсту, форм i методiв управлiнськоI дiяльностi керiвникiв заклад1в освiти;

• варiативними моделями структури управлiния;

• появою авторських закладiв освiти тощо.

Iнновацiйною в системi освiти регiонального рiвия е дiяльнiсть з удосконаления чи оновлення освiтньоI практики шляхом створения, розповсюдження та освоения нових ефективних способiв i засоб1в досягнения встановлених цшей освiти.

Iнновацiйне навчания - це такий навчальний процес, що будуеться як творча взаемодiя вчителя i учнiв, котра максимально спрямована на самостшний пошук учиями нових знань, нових тзнавальних орiентирiв високого рiвня складностi, виробления загальнолюдських норм та щнностей, оволодiння мистецтвом рефлексп.

Метою шновацшного навчания е розвиток в учшв можливосп творчо освоювати новий досввд, переважно через цiлеспрямоване формування творчого та критичного мислення, досв^ та iнструментарiю навчально-пошуковоI дiяльностi, рольового та iмiтацiйного моделювания, пошуку та визначення власного особистого сенсу й цшшсних вiдносин.

Продуктами iнновацiйноI даяльносп е нововведения (новоутворения, новацiI), яю позитивно змiнюють систему освiти, визначають II розвиток i характеризуються новим чи вдосконаленим змютом освiти, засобами навчания, вихования, освггшми моделями та адекватними !м системами управлiния, зафшсованими у формах, придатних для апробацп, розповсюдження та освоения.

У науковш лiтературi нововведения визначаеться як цшеспрямоваш змiни, як1 вносять в середовище впровадження новi стабiльнi елементи, що спричиняють перехiд системи вiд одного стану до шшого. У педагопчнш дiяльностi нововведения - це комплексний процес створения, поширення та використання нового педагопчного засобу для яшсно кращого задоволения вже вiдомих суспшьних потреб, процес його впроваджения в окремому навчальному закладi з метою тдвищення результативностi освiтньо-виховноI дiяльностi.

Для забезпечення позитивного результату нововведения повинно:

• бути засобом виршення актуальное' для певноI школи проблеми;

• формуватися у конкретних умовах та орiентуватися на вирiшения чiтко окреслених педагопчних задач;

• проходити попередньо експериментальну перевiрку, яка супроводжуеться не лише контролем зi сторони педагопв, а й обов'язково контролем з боку медичних працiвникiв, психологiв, соцюлопв (комплексний експеримент);

• бути технолопчно забезпеченим i орieнтованим на прояв шдив^альних якостей, професiйних умiнь i навичок учителiв.

Спiввiдношення мiж поняттями «нововведения» й «шноващя» полягае в тому, що нововведения (новацiя) - це заиб (новий метод, методика, технолопя, програма та iн.), а шноващя - це процес освоення цього засобу.

Загалом тд iнновацiйним процесом розумiють комплексну дiяльнiсть щодо створення (розробки), засвоення, використання та поширення нововведень.

Одним iз важливих завдань сучасно! педагопчно! iнноватики е класиф^щя нововведень, знання яко! дае змогу визначити об'ект(-и) розвитку школи; виявити рiзнобiчну характеристику нововведення, зрозумiти те стльне, що об'еднуе його з шшими, i те особливе, що вiдрiзняе його вiд iнших нововведень; найбшьш правильно вибрати те чи шше нововведення для практично! реашзаци; розробити найкращу технологiю освоення нововведення з врахуванням його специфiки.

Подш нововведень згiдно з !х причетшстю до пе! чи шшо! частини навчально-виховного процесу дозволяе визначити так групи (типи) нововведень:

1) в змюп освiти;

2) у методиках, технолопях, формах, методах, прийомах, засобах навчально-виховного процесу;

3) в оргашзаци навчально-виховного процесу;

4) в системi управлiння школою.

Подiл нововведень за масштабом (обсягом) перетворень дае можливють виокремити: частковi - локальнi, одиничш, не пов'язанi мiж собою; модульш - комплекс часткових, пов'язаних мiж собою нововведень; системнi - нововведення, як1 охоплюють весь навчальний заклад.

Групування нововведень за iнновацiйним потенщалом визначае:

• модифiкацiйнi нововведення, що пов'язаш з удосконаленням, рацiоналiзащею, видозмшою, модернiзацiею засобу (програми, методики, структури, алгоритму, розробки тощо), який мае аналоги чи прототипи. Модернiзацiя може спрямовуватись як на технологiчну, так i на особистiсну сторону поновлюваного засобу;

• комбшаторш нововведення передбачають нове конструктивне поеднання елементiв рашше вiдомих методик, що в певному поеднаннi нiколи не використовувалися;

• радикальш нововведення, тобто запровадження досягнень психолого-педагопчно! науки, як1 мають об'ективну новизну.

• Iнновацiйнi перетворення в навчально-виховному процесi можуть класифiкуватися як:

• технолопчш - iнновацiйнi моделi навчання (викладання та учiния), спрямованого на досягнення школярами чiтко визначених стандартiв оволодiння знаннями на основi модифшаци (новаторства) репродуктивно! дiяльностi;

• пошуковi розробка моделей, в яких за мету навчання ставиться розвиток у школярiв можливостей самостiйно освоювати новий досвщ (орiентацiя на вироблення нових знань, способiв дiяльностi та розумшня учнями свое! сутi).

Основними джерелами iнновацiйних iдей розвитку навчального закладу е:

- потреби краши, репону, району (мiста) - сощальне замовлення школi на випускника;

- директивш та нормативнi документи оргашв влади та управлiния освiти рiзних рiвнiв;

- досягнення та розробки психологи, педагопки, соцiологil, iнших наук про людину;

- досягнення передово! та масово! педагогiчноl тематики;

- власний професiйний досвiд керiвникiв i вчителiв, iнтуlцiя, практичне педагогiчне мислення;

- аналiз результату i процесу функцюнування навчального закладу;

- аналiз психолого-педагогiчноl лiтератури, перiодичних видань.

Сутшсть поняття «iнновацiйна дiяльнiсть» вiдображае не лише особливосп процесу оновлення, внесення нових елементiв у традицiйну систему освиньо! практики, а й оргашчно включае в себе характеристику шдив^ального стилю дiяльностi педагога-новатора. Така д1яльшсть передбачае вищий ступiнь педагогiчноl творчосп, педагогiчне винахiдництво нового в педагопчнш практицi, що спрямоване на формування творчо! особистостi, враховуе

соцiально-економiчнi та поттичш змiни в суспiльствi й проявляеться в цiле покладанш, визначеннi мети, завдань, а також змюту i технологiй iнновацiйного навчання [2].

Учитель iнновацiйноI орiентацiI - це особистiсть, здатна брати на себе ввдповвдальшсть, вчасно враховувати ситуацш соцiальних змiн i е найбшьш перспективним соцiальним типом педагога. Як учитель-дослщник, вiн спрямований на науково-обгрунтовану органiзацiю навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуваниям, мае адекватнi щншсш орiентацiI, гиучке професiйне мисления, розвинуту професiйну самосвiдомiсть, готовнiсть до сприйняття ново! iнформацiI, високий рiвень самоактуалiзацiI, володiе мистецтвом рефлексiI.

Творчiсть педагога-новатора проявляеться в:

• ефективному використанш створеного досвiду в нових умовах, удосконаленш вiдомого згiдно з новими завданнями, освоеннi наукових розробок та !х розвитку;

• гнучкостi тд час використания запланованого в нестандартних ситуащях;

• влучнiй iмпровiзацiI як на основi точних знань i компетентного розрахунку, так i на високорозвинутш iнтуIцiI;

• умiннi обгрунтувати завчасно пiдготовленi та iнтуIтивнi ршення, умiннi фантазувати: бачити ближню, середню та далеку перспективи;

• умшш продукувати iдею, реалiзувати II в конкретних умовах, бачити вс варiанти вирiшения однiеI й тiеI ж проблеми, використовувати досввд iнших.

Теоретичне осмисления сутносл iнновацiйноI дiяльностi дае змогу дiйти до висновку, що II реалiзацiя потребуе не лише володшня знаниями педагогiчноI iнноватики, а й потенцiйноI готовностi фахiвця до даного виду дiяльностi.

У психолого-педагопчних джерелах «готовнiсть» визначаеться як активно^яльшсний стан особистостi, установка на певну поведiнку, мобiлiзованiсть сил на виконання завдання.

Готовнiсть особистосл до дiяльностi виявляеться насамперед в II здатност до органiзацiI, виконания i регулювання своеI дiяльностi. Крiм того, готовшсть до дiяльностi зумовлюеться багатьма факторами, найважлившим з яких е система методiв i цiлей, наявнiсть професшних знань i вмiнь, безпосередне включения особистосп в дiяльнiсть, у процес яко! найбiльш активно формуються потреби, штереси i мотиви здобуття суттевих, значущих, найбiльш сучасних знань i вмiнь.

Поелементний склад готовностi до професшно! дiяльностi включае:

• мотивацшний компонент як сукупнiсть мотивiв, адекватних цiлям та завданиям педагогiчноI дiяльностi;

• когнiтивний компонент, пов'язаний з тзнавальною сферою людини i який становить сукупнiсть знань, необхiдних для продуктивно! педагопчно! дiяльностi;

• операцшний компонент, тобто сукупнiсть вмiнь та навичок практичного вирiшення завдань у педагопчнш дiяльностi;

• особислсний компонент, тобто сукупнють особислсних якостей, важливих для виконания професiйноI дiяльностi.

Готовшсть педагога до шновацшно! дiяльностi е складиим iнтегративним новоутворениям особистостi, суть якого становлять взаемодiя мотивацiйио-орiентацiйного, змютовно-операцшного i оцiнно-рефлексивного компонеипв.

ФункцiI цих компонеипв забезпечують:

- творчу спрямовашсть педагога;

- iнновацiйну обiзнанiсть вчителя;

- його технолопчну озброенiсть у сферi проблем педiнноватики;

- оперативну самокорекцiю та оцiнку рiвнiв готовносп до iнновацiйноI дiяльностi в себе та шших.

Формувания готовностi педагога до шновацшно! дiяльностi - це системна дiяльнiсть, яка мiстить так1 етапи: даагностико-коректуючий, навчальний i анал^ико-регулятивний.

Ефективнiсть формувания готовностi педагога до шновацшно! дiяльностi визначаеться такими показниками:

• спрямовашсть педагопчних прац1вник1в на iнновацiйний шдхвд до навчания i виховання;

• орiентацiя методичних структур на забезпечення iндивiдуально! траектори пiдготовки педагога-новатора;

• вироблення на цiй основi нетрадицiйних форм i методiв методично! роботи;

• зростання педагогiчно! майстерностi вчителiв, вихователiв i кершнишв закладiв освiти.

• Вивчаючи роботу вчителя, працiвники репонально! методично! служби повиннi звертати увагу на так характеристики педагогiчно! дiяльностi в умовах iнновацiй:

• ставлення педагогiв до новаторства та стутнь !х поiнформованостi про проблеми дiяльностi педагога-новатора;

• особливостi мотивацiйно! сфери педагопв, як1 беруть участь в шновацшнш дiяльностi;

• система уявлень педагопв про формування цiлей власно! дiяльностi;

• ршень самооцiнки теоретичних знань i професiйно! готовностi педагога до шновацшно! педагогiчно! д1яльностц

• вмшня вчителя оцiнити ефективнiсть апробованих i впроваджуваних педагогiчних нововведень та ш.

Розрiзияють п'ять категорiй вчителiв за ставленням до нововведень (за К. Р. Роджерсом):

• новатори - вчител^ як завжди першими сприймають все нове, смiливо його впроваджують i поширюють;

• вчител^ якi першими здiйснюють практичну (експериментальну) перевiрку цiнностей iнновацiй у кожнш школi;

• помiркованi, як1 дотримуються правила «золото! середини» i не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять бшьштстъ колег;

• вчител^ як1 бшьше сумнiваються, нiж вiрять в нове, бшьше орiентованi на старi технологи, нгж на новi, а сприймають нове лише за загально! позитивно! громадсько! думки;

• вчителi, в яких дуже сильний зв'язок з традицшним, старим пiдходом до навчання i виховання, вони консервативнi i вiдкидають все нове [5, с. 65].

До^дження свiдчать, що до основних труднощв, пов'язаних iз засвоенням педагогiчних нововведень, можна вiднести:

• нерозроблешсть механiзму реалiзацi! педагогiчно! шновацп в конкретному навчальному закладi;

• ввдсутшсть необхiдного навчально-методичного забезпечення;

• недостатня поiнформованiсть вчителiв з проблем оргашзаци i проведення iнновацiйно! дiяльностi;

• вiдсутнiсть сертифiкованих критерi!в оцшки ефективностi дано! роботи;

• велике навантаження педагогiв навчальною та шшими видами дiяльностi;

• обмеженiсть ресурав тощо.

Формування готовностi педагогiв до шновацшно! дiяльностi передбачае процес цшеспрямованого розвитку в умовах пiслядипломно! освии всiх сторiн i якостей особистосп, як1 становлять готовнiсть до ще! дiяльностi.

Суть процесу формування готовност педагогiв до iнновацiйно! дiяльностi необхвдно трактувати як змiну станiв у розвитку готовносп ввд нижчого до максимально можливого рiвия в конкретних умовах.

Отже, тд готовнiстю до iнновацiйно! дiяльностi необхвдно розумiти iнтегральну якiсть особистостi, яка характеризуеться наявшстю та певним рiвнем сформованостi мотивацшно-орiентацiйного, змiстовно-операцiйного i оцiнно-рефлексивного компоненив у !х едносп, що проявляеться в прагненнi до шновацшно! даяльносп i пiдготовленостi до !! здiйснения на професiйному рiвнi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / В. П. Беспалько. - М.: Изд-во

ИПО Мин-ва образования России, 1995. - 336 с.

2. Кларин М. В. Педагогическая технология в учебном процессе (анализ зарубежного опыта) :

учебник для студентов пед. вузов / М. В. Кларин. - М.: Знание, 1989. - 80 с.

3. Лихачев Б. Т. Педагогика : курс лекций / Б. Т. Лихачев. - М. :Прометей, 1992. - 528 с.

4. Нащональна доктрина розвитку освгга : Указ Президента Украши 17 квiтня 2002 року № 347/2002 // Освгга Украïни. - 23 кштня 2002 р. - № 33. - С. 4 - 6.

5. Онушкин В. Г. Образование взрослых : междисциплинарный словарь терминологии / В. Г. Онушкин, Е. И. Огарев. - СПб.-Воронеж, 1995. - 232 с.

6. Педагогика : учеб. пососбие для студентов пед. учеб. заведений / [И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, В. А. Сластенин, Е. Н. Шиянов]. - М. : Школа-Пресс, 1997. - 512 с.

7. Шдласий I. П. Педагопчш шновацп / I. П. Шдласий, А. I. Шдласий // Рвдна школа. - 1998. - № 12. - С. 3 - 17.

8. Положення про порядок здшснення iнновацiйноï освiтньоï дiяльностi // Директор школи. - 2001. -№ 4 (148). - С. 7-8.

9. Пометун О. 1нтерактивш технологи навчання : теорiя, практика, досввд : метод. поЫбник / О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: А.П.Н., 2002. - 136 с.

УДК 378.147:004

А. О. КЛИМЕНКО

1НФОРМАЦ1ЙНА ДШЛЬШСТЬ ТА ЗАГРОЗИ 1НТЕРНЕТУ У РОБОТ1

ВИКЛАДАЧА ВНЗ

np0aHani30eaH0 результати до^джень iнформaцiйноï di^bHocmi cmydeHmie в умовах кредитно-трaнсферноï системи оргатзацп навчання, встановлено змти у Hiü eidnoeidHO до особливостей сучасного змiсту роботи в Iнтернетi. Розглянуто актуальш загрози та небезпеки мережi у контекстi професiйноï дiяльностi студентiв та виклaдaчiв. 1з врахуванням досвiду зaрубiжних вчених визначено ключовi фактори, що впливають на покращення характеристик iнформaцiйноï дiяльностi педaгогiв.

Ключовi слова: 1нтернет-технологп у навчальному процеd, iнформaцiйно-пошуковa дiяльнiсть, тформацшна грамоттсть, загрози 1нтернету.

А. О. КЛИМЕНКО

ИНФОРМАЦИОННО-ПОИСКОВЫЕ СИСТЕМИ И УГРОЗЫ ИНТЕРНЕТА В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ ВУЗА

Проанализированы результаты исследований информационной деятельности студентов в условиях кредитно-трансферной системи организации обучения, установлены изменения в ней в соответствии с особенностями современного содержания работы в сети. Рассмотрены актуальные угрозы и опасности Интернета в контексте профессиональной деятельности студентов и преподавателей. С учетом опыта зарубежных ученых определены ключевые факторы, влияющие на улучшение характеристик информационной деятельности педагогов.

Ключевые слова: Интернет-технологии в учебном процессе, информационно-поисковая деятельность , информационная грамотность, угрозы Интернета.

A. О. KLYMENKO

INFORMATION SEARCH SYSTEMS AND INTERNET THREATS IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTION TEACHER'S PROFESSIONAL ACTIVITY

The article presents the analysis of the results of the research of students ' information activity and defines changes in it, according to the peculiarities of the modern essence of work in the computer networks. Up-to-date threats and dangers of the Internet in the context of students' and teachers' professional activity have also been considered in this paper. Taking into account foreign scientists' experience, the key factors, effecting improvement of teachers ' information activity characteristics have been identified in the research.

Keywords: Internet technologies in study process, information search activity, information literacy, Internet threats.

Сьогодт поширена тенденщя, коли студенти ВНЗ розпочинають пошук шформаци не з ввдвщування бiблiотеки, а iз завантаження сторшки пошуково-шформацшно! системи у вiкнi