CC BY
0Conclusions
1. Problem-based learning is an innovative educational technology, launched in medical education with a number of benefits, which allows it to be recommended for wider implementation in medical universities, especially at the stage of higher education reforming.
2. The creation of virtual patients with the implementation of their scenarios in the studying of childhood diseases by graduates of the medical university is justified in terms of achieving the objectives of the TAME grant project as an element of improving the training of students in studying and avoiding the most widespread medical errors.
References
1. Evaluation of student and tutor response to the simultaneous implementation of a new PBL curriculum in Georgia, Kazakhstan and Ukraine, based on the medical curriculum of St George's, University of London / L. A. Woodham, E. Poulton, T. Jivram, S. Kavia, A. S. Hernandez [et all.] // MEFANET Journal. - 2017. -Vol. 5(1). - P. 19-27.
2. Al-Azri, H., Ratnapalan, S. Problem-based learning in continuing medical education. Review of randomized controlled trials / H. Al-Azri, S. Ratnapalan // Canadian Family Physician February. - 2014. -Vol.60 (2). - P.157-165.
3. Barrows, H. Problem-based learning in medicine and beyond. In L. Wilkerson, & W. H. Gijselaers (Eds.), Bringing problem-based learning to higher education: Theory and practice. New directions for teaching and learning, 1996. - Vol. 68. - P. 3-13.
4. The effectiveness of problem-based learning on development of nursing students' critical thinking: A systematic review and meta-analysis / L.-Na Kong, B.Y. Zhou, S. Mou, H.-M. Gao [et all.] // International Journal of Nursing Studies. - 2014. - Vol. 51, Issue 3. - P. 458-469.
5. Comparing the effects of problem-based learning and the traditional lecture method on critical thinking skills and metacognitive awareness in nursing students in a critical care nursing course / M.Gholami, P. K. Moghadam, F. Mohammadipoor, M. J.Tarahi, M. Sak [et all.] // Nurse Education Today. - 2016. - Vol. 45. - P.16-21.
6. Medical Student and Tutor Perceptions of Video Versus Text in an Interactive Online Virtual Patient for Problem-Based Learning: A Pilot Study / L. A. Woodham, R. H. Ellaway, J. Round, S. Vaughan,1,4T. Poulton, [et all.] // J. Med. Internet Res. - 2015. - Vol. 17(6) . - P.151-155.
7. Edström, K., Kolmos, A. PBL and CDIO: complementary models for engineering education development / K. Edström, A. Kolmos, // European Journal of Engineering Education. - 2014. - Vol. 39, № 5, -P. 1-17.
8. Hmelo-Silver, C. E. Problem based learning: What and how do students learn? / C. E. Hmelo-Silver // Educational Psychology Review. - 2004. - №16. - P. 235-266.
9. Ellaway, R. H., Poulton, T., Jivram, T. Decision PBL: A 4-year retrospective case study of the use of virtual patients in problem-based learning /R. H. Ellaway,T. Poulton, T. Jivram // Medical Teacher. -.2015. - Vol. 37, Is. 10. - P. 926-934.
ГОЛОСН1 ЧИТАННЯ ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ В ОСВ1ТН1Й Д1ЯЛЬНОСТ1 А. М.
ТОПОРОВА
Кущова Т.О.
Миколтвський нацгональний унгверситет 1мет В. О. Сухомлинського, аспгрант
Якименко С.1.
Миколтвський нацгональний унгверситет 1мет В. О. Сухомлинського,
доктор наук у галуз1 освгти, професор
THE VOICE READING AS A METHOD OF ADULT LEARNING IN A. M. TOPOROV'S
EDUCATIONAL ACTIVITIES
Kushchova T.O.,
Mykolayiv National University named after V. O. Sukhomlynsky, graduate student Yakymenko S.I.
Mykolayiv National University named after V.O. Sukhomlynsky, Doctor of Science in Education, Professor
Анотащя
У статп дослщжено методику А. М. Топорова щодо залучення дорослих учаснишв до читання та ро-зумшня художньо! лггератури, розвитку 1х художньо-естетичного смаку, формування навичок критичного аналiзу. Здшснено узагальнення та систематизащю андрагопчних вдей А. М. Топорова щодо голосних чи-тань як методу лггературно-естетично! освгга дорослих в комуш «Майское утро» у 1920-1932 рр., зокрема: формування програми читання з урахуванням кращих зразшв росшсько! i зарубiжноi класики та сучасних творiв; проведення беад з теори та гстори художньо! лггератури; дотримання принцитв поступовосп у
навчанш «вщ простого до складного», опори на життевий досвщ та штереси cnyxa4iB; добровiльностi уча-ст та свободи висловлювання; структурування aнaлiтично-критично! дiяльностi слyхaчiв за допомогою орiентовного питальника; спонукання до дискуси та вiльного висловлювання власних думок та ощнок; спостереження i фшсаци дискуси, емоцiйних i поведiнкових реакцш учасник1в.
Abstract
The article researches A. M Toporov's methodology for involving adult participants in the reading and understanding of fiction, the development of their aesthetic taste, and the formation of skills for critical analysis of fiction. The present study generalizes and systematize A. Toporov's andragogical ideas concerning voice readings as a method of literary and aesthetic adults education in the commune «Majskoje utro» in 1920-1932, in particular: formation of a reading program including the best examples of Russian and foreign classics and contemporary works; conducting conversations on the theory and history of fiction; adherence to the principles of gradual learning in the "from simple to complex", relying on the life experience and interests of students; voluntary participation and freedom of expression; structuring analytic-critical activity of listeners with the help of the orientative questionnaire; inducing the discussion and free expression of their own opinions; observation and fixation of the participants' discussion, emotional and behavioral reactions.
Ключовi слова: А. М. Топоров, голосш читання, андрагопка, програма голосних читань, художня лтгература, художньо-естетичний смак, опора на життевий досввд, поступовють, добров№шсть.
Keywords: A. M. Toporov, voice readings, andragogics, program of voice readings, fiction, artistic and aesthetic taste, reliance on life experience, graduality, voluntariness.
Розширення сучасного шформацшно-комуш-кацшного середовища, зростання ролi людського i сощального кашталу, посилення глобалГзацшно-мь грацшних процесГв та iншi тенденци свгтового роз-витку висувають новi вимоги перед системою освгга дорослих, яка зпдно статп 18 Закону Укра-!ни «Про освгту» «е складовою освiти впродовж життя, спрямована на реалiзацiю права кожно! пов-нолiтньоi особи на безперервне навчання з ураху-ванням и особистюних потреб, прiоритетiв сустль-ного розвитку та потреб економши» [15]. У зв'язку з цим надзвичайно актуальним е дослiдження педа-гогiчних щей щодо освiти дорослих видатного педагога i громадсько-просвiтницького дiяча АдрГана Митрофановича Топорова, зокрема його багатолгт-нього унiкального досвiду проведения голосних читань у комуш «Майское утро» Косихшського району Алтайського краю, викладеного автором у книзi «Крестьяне о писателях».
Серед наукових праць, в яких дослiджуеться педагопчна i громадсько-просвiтницька дiяльнiсть А. М. Топорова, слщ назвати монографiю академжа П. Виходцева «Русская советская поэзия. Народное творчество» [8], однак застерГгаючи, що дослiдника здебiльшого цiкавили лiтературотворчi процеси, у контекстi яких вщбувалися голоснi читаиия в комуш «Майское утро». Те ж саме зауваження сто-суеться i грунтовно! працi професора В. Трушкiна, який у сво!й науковiй працi розкрив роль А. М. Топорова i його освггаьо! роботи з дорослими у розвитку лгтературного процесу Сибiру 1920-1930-х рошв [20, с. 286-296].
На особливу увагу заслуговуе дослiдження професора Шеффiлдського ушверситету (Великоб-ритаиiя) £. Добренко, який показав значення педа-гогiчноi дiяльностi А. М. Топорова у створенш со-цiальних та естетичних передумов формування ра-дянського читача [11, с. 100-106,].
До андрагопчних аспекпв дiяльностi А. М. Топорова певною мiрою дотичне монографiчне досль дженнi професора П. Костенкова «Алтайский учитель-подвижник Степан Павлович Титов», в якому,
зокрема, висвгтлюеться роль А. М. Топорова у ста-новленш його учня - С. Титова як педагога [12, с. 227-233].
Серед дослщнишв педагопчно! та громадсько-просвiтницькоi' дiяльностi слiд також назвати пращ микола!вських вчених £. Мiрошниченка [13, с. 133-143] i Т. Пересунько [14, сс. 3-15, 234-245], в яких, зокрема, вГдображено микола!вський перюд життя i дiяльностi А. М. Топорова, зокрема його ме-тоди освгтньо! роботи з дорослими.
Аналiз наукових публiкацiй, дотичних до означено! теми, за останне десятилитя свiдчить про зна-чну активiзацiю дослiджень рiзних аспектiв педаго-гiчноi' дiяльностi А. М. Топорова. Йдеться, зокрема, про дисертацii' М. Богданович, В. Бочковсько! i Л. Степаненко, в яких вивчалися можливосп викори-стаиия педагогiчних iдей А. М. Топорова у сферi фшолопчно! та мистецько! освiти [6; 7; 16].
Вщдаючи належне проаналiзованим науковим джерелам i не применшуючи !х ролi в Гсторико-пе-дагогiчному дослщженш персоналii' А. М. Топорова слад зазначити, що бiльшiсть з них торкаються окремих лiтературознавчих, публщистичних або соцiально-iсторичних аспектiв дiяльностi А. М. Топорова, залишаючи поза увагою андрагопчш аспе-кти, зокрема, з точки зору розкриття методологи та методики голосних читань.
Виходячи з наведеного була сформульована мета статп, яка полягае в узагальненш та система-тизацii аидрагогiчних щей А. М. Топорова щодо голосних читань як методу лггературно-естетично! освгга дорослих в комуш «Майское утро» у 19201932 рр.
Вважаючи художню лгтературу найбiльш дос-тупним трудовому народу видом мистецтва, А. М. Топоров називав и «дГевим Г популярним засобом сощального виховання» Г, проводячи голосш чи-тання з дорослими селянами комуни «Майское утро», ставив перед собою низку досить амбщшних на той час завдань: дГзнатися вГд самих селян, що з новгтньо! художньо! лгтератури вони сприймають, що вГдкидають як непотрГбне Г що очГкують вГд су-часних письменникГв; спростувати неприйнятну
думку, шбито селяни не здатш зрозумiти i правильно оцшити твори художнього слова; надати пе-ршi приклади щиро!, загальнозрозумшо!, безсто-ронньо!, вiльноi вГд групових тенденцш критики художньо! л1тератури; прокласти живий мiсток м1ж селянами i письменниками; прищепити трудГвни-кам пол1в любов до живописного слова; посильно допомогти видавництвам у справi добору художньо! лггератури для села; розпочати виховання ни-зових критик1в лггератури [18, с. 250-251].
Незважаючи на те, що згадаш голосш читання проводилися з малограмотними селянами на початку ХХ столитя, цей досвщ освиньо! роботи А. М. Топорова з дорослими не втратив свого значения, осшльки цшком вiдповiдаe сучасним принципам андрагопки (ввд грец. aner, andros - «зрший муж» та ago - «веду»), тобто галузГ педагопки, «яка займа-еться дослвдженням проблем освии, самоосвiти й виховання дорослих» [ 9, с. 25]. Серед таких прин-цитв слад назвати наступнi: принцип прюритетно-CTi самостiйного навчання; принцип стльно! дГяль-носп учшв з одногрупниками i викладачем в про-цесi навчання; принцип використання наявного життевого досвщу дорослих учшв; принцип коре-гування застарiлого досвГду i особистих установок, що перешкоджають освоенню нових знань; принцип ГндивГдуального тдходу до навчання на основГ особистюних потреб i соцiально-психологiчних характеристик особи; принцип добровГльносп та вла-сного вибору змюту та шших компоненпв навчання; принцип рефлективностi тобто свГдомого вь дношення учня до навчання, самомотивацГя; принцип розвитку учня, спрямовашсть на вдоско-налення особистосп, формування здГбностей та особистюних якостей тощо. ДалГ, в процес аналГзу досвГду А. М. Топорова щодо проведення голосних читань, охарактеризуемо його Где! в андрагопч-ному аспект!
Сл1д зазначити, що до складу учаснишв читань було залучено понад п'ятдесяти оаб, середнш вш яких становив 38 рок1в, бГльшГсть з них були мало-грамотними, деяш закончили початкову школу або самотужки навчилися читати i писати, однак характерною рисою дорослих учшв А. М. Топорова була невгамовна жага до знань, оскшьки шхто не приму-шував !х приходити щовечора до школи - головним принципом !х учасп у голосних читаннях була до-бровГльшсть.
Уже на початку свого навчального експериме-нту А. М. Топоров згткнувся з труднощами формування програми читань через обмежений фонд школьно! бГблютеки i взагал1 з можливостями прид-бання хороших книг в глухому сибГрському селГ [19]. Незважаючи на це, завдяки власнш енерги та наполегливосл йому вдалося пщбрати кращГ зра-зки росшсько! i зарубГжно! класики, твори радянсь-ких авторГв. Вщтак селянам були запропоноваш для обговорення книги О. Пушкша, М. Лермонтова, А. Фета, М. Гоголя, М. Грибоедова, Д. Григоровича, М. Достоевського, М. Островського, О. Писемсь-кого, Л. Толстого, I. Тургенева, В. Короленка, М. Некрасова, М. Пом'яловського, М. Салтикова-Ще-дрша, А. Чехова, I. Бунша, О. Купрша, В. Муйжеля,
The scientific heritage No 26 (2018) Г. Успенського, £. Чирикова, та шших класишв ро-сiйськоi прози i поезii. На читаннях були представ-ленi також зарубiжнi автори: Г. Гауптман, В. Шек-спiр, П. Шеллi, Ф. Шиллер, Мольер, Д. Дефо, Ч. Дь ккенс, Гомер, Езоп, В. Гюго, Г. 1бсен, О. Уайльд. 1з сучасних на той перюд авторiв до читань були включеш твори I. Бабеля, О. Безименського, Б. Пастернака, I. Сельвинського, М. Зощенка, С. £сенша, П. Антокольського, В. 1нбер, А. Коптьолова, В. Катаева, Вс. 1ванова, В. Лщна, Б. Пiльняка, О. Аро-сева, М. Голодного, С. Обрадовича, Ю. Пермiтiна, Ф. Панфьорова, Л. Сейфуллшо!, Л. Завадовського, В. Зазубрша, О. Новiкова-Прибоя, Й. Уткша, В. Шишкова та iнших. ^iM того, А. М. Топоров читав селянам кращу белетристику з таких популярних на той час журналiв i газет, як «Красная новь», «Сибирские огни», «Огоннёк», «Крокодил», «Лапоть», «Смехач», «Правда», «Известия» та iншi [1; 18, сс. 250, 252, 254, 255, 258].
Для того, щоб надати навчальнш робот систематичного характеру, А. М. Топоров перед читан-нями проводив бесвди, пiдбираючи яскравi факти з життя, з iсторii' людства, за допомогою яких пояс-нював освiтню, виховну, соцiально-органiзуючу роль художнього слова. Щд час обговорення про-читаного вiн просив комунарiв говорити просто i вь дверто, попередивши, що !х висловлювання будуть тим цшшшими, чим бiльш невимушеними i само-стiйними будуть !х думки. До слухання великих творiв А. М. Топоров тдходив поступово, готуючи аудиторш на таких коротких i гостросюжетних оповвданнях, як «Червона квита» Гаршина, «Заме-тiль» Пушкина, «Лю шумить» Короленка, «Унтер Пришибеев» Чехова, «Вистава в селi Огризовi» Шишкова, «Зимовий вечiр» Успенського тощо [18, с. 252].
В методищ голосних читань важлива роль ввд-водилась шдготовленосп читця, який мав переда-вати найтоншi вiдтiнки змiсту i вiдтворювати об-рази лiтературних геро!в. При цьому, нi штонаць ями, а m будь-яким iншим натяком вш не повинен впливати на аудиторш для того, щоб спричинити !! симпатi! або антипатй' до певно! книги та персона-ж1в. Такi мiркування спонукали А. М. Топорова ре-тельно готуватися до кожного заняття, змушуючи його «думати про вдеологш, образи, сюжет i ком-позицiю твору; розставляти у складних словах на-голоси граматичнi, а у фразах - лопчнц розучувати iнтонацii описань, монологiв, дiалогiв, масових сцен, ремарок; знаходити потрiбнi мiмiку i жести; тренуватися в дикци» [18, сс. 256-257].
Для того, щоб надати селянам орiентовну основу аналiзу прочитаних творiв i структурувати об-говорення А. М. Топоров розробив питальник, який включав наступнi питання: «Чи е правдоподiбним змiст твору? Наскшьки повно змiст охоплюе те, що хопв зобразити автор? Що е зайвим у творi? Чи яс-кравими е описания оаб, подiй, природи i побуто-вих картин? Чи правильно автор пояснюе вчинки геро!в !х душевним станом? Як вш ставиться до сво!х геро!в? А як ви ставитеся до них? Чи е твiр багатим на глибош думки? Чи бере воно за серце?
Чи e характерною мова геро!в? Чи влучними i зро-зумшими e образи i порiвняння? Чи не e важкою для розумшня мова усього твору? Що вам особливо сподобалось i не сподобалось у творi? Чи не заплу-тано i не мляво ведеться в ньому розповiдь? Чи складно пов'язаш його частини? З якими подiб-ними творами можна порiвняти його? Як1 думки i почуття викликав вiн у вас? Чи отримали ви задо-волення вщ читання цього твору?» [18, сс. 253-254]. Питальник оголошувався кожного разу перед чи-таннями, а учасники могли його доповнювати i змь нювати. Однак, гад час розбору прочитаного твору присутнi могли висловлювати сво! думки цiлком вi-льно, без допомоги оголошених питань, i, лише коли вiльнi висловлювання вичерпувались, учитель спонукав селян до подальшого обговорення, став-лячи запитання окремим учасникам дискусп: роз-винутим - складнiшi, а менш щдготовленим - про-стiшi. Серед дорослих учнiв було чимало сором'яз-ливих i мовчазних людей, як не наважувалися висловлювати сво! враження вщ прослуханого твору. А. М. Топоров не квапив !х, терпляче чека-ючи, коли вони слщом за «смшивими» товаришами стануть бшьш говiркими. Здебiльшого так i трапля-лось - з часом вони ставали тямущими i активними критиками.
Ставлячи питання, А. М. Топоров, як i щд час читання, пильно стежив за собою, аби m жестами, нi мiмiкою, нi штонащею не виказати власного ста-влення до прочитаного i не вплинути на думки при-сутшх. Для того, щоб уникнути впливу бюграфи автора на думку аудитори, А. М. Топоров знайомив селян з автором отсля розбору його творiв. Також однieю з умов запобтання впливу стороннiх чинни-к1в на думку слухачiв щд час читань творiв було те, що вони шчого не знали про ставлення до цих тво-рiв з боку лiтературних критиков. Щоб не порушу-вати цшсного враження вщ читання, А. М. Топоров давав попередт пояснення незнайомих ^в i фраз, як1 зус^чалися в книзi. Крiм того, вш стисло роз-повiдав про поди i факти, що стали канвою для змь сту твору [18, с. 256]. Отже у такий споаб забезпе-чувалася об'eктивнiсть i достовiрнiсть самостшно-стi думок, висловлених учасниками читань.
Невщ'емною складовою в методищ голосних читань А. М. Топорова було спостереження i запис обговорення прослуханого твору, емоцшних i пове-дiнкових реакцш учасникiв: «Коли читання емо-цшно сильно впливало на мо!х слухачiв, вони ене-ргiйно вiдповiдали на це вигуками. Я не забороняв !х. Записував, тому що в них воображались цiкавi, дотепнi думки i гарячi почуття ... У процес чи-тання встигав записувати на полях книги чи у бло-кнотi думки, що виникали, питання слухачам» [18, с. 257]. Поряд з фксащею вербальних реакцiй уча-сникав обговорень, А. М. Топоров спостертав i ре-естрував у примiтках «всi ri дрiбнi, але характернi показники вщношення слухачiв до твору, як1 вира-жалися поведiнкою публiки щд час читання: чи ба-гато було суперечок, зггхань, слiз i лайки; скшьки людей пiшло iз школи через нудьгу, ск1льки позь хало, дамало» [18, с. 259].
Дискусп, що виникали тд час обговорення, А. М. Топоров ретельно занотовував, а якщо супере-чка вщволжала вГд теми - вГдповГдними питаннями повертав до не! сперечальнишв. Так само вш спря-мовував увагу слухачГв на шшГ сторони обгово-рення твору, якщо вони зосереджувалися лише на якомусь окремому або другорядному аспектг
Проводячи обговорення, А. М. Топоров праг-нув помгтити Г занотувати навпъ нашвголосш роз-мови м1ж слухачами, яш спонтанно виникали м1ж ними одразу тсля заинчення кожного читання, адже шодГ саме в таких малопомгтних дГалогах мГс-тилися «дорогощнш крихти думок, яш не завжди можна було почути в гучних публГчних виступах. Уа записан вгдгуки неодмшно перевГрялися !х авторами. Доповнення Г змши приймалися беззапере-чно» [18, с. 259]. Висновки тсля запиав критики формулював сам А. М. Топоров, але з урахуванням пропозицш комунарГв.
Тривалють обговорення прочитаних книг зна-чною мГрою залежала вгд !х обсягу Г художньо! «мь сткосп». На обговорення розлого! книги витрача-лося ам-десять Г бГльше вечорГв. Однак невелик! за шльшстю сторшок твори шодГ бували емними за змГстом Г потребували тривалшого обговорення (наприклад, «СГль» Бабеля, «Партквиток» Безимен-ського, «Боа» Чортово!) [18, с. 258].
Як виявилося у процес читань, книги росшсь-ких Г зарубГжних класишв були бшьш зрозумшими Г ближчими селянам, шж твори багатьох на той час радянських авторГв. З прослухано! лГтератури учасники читань прагнули знайти вгдповщ на актуальш питаиия повсякденного життя, розГбратися в мора-льних Г духовних проблемах щодо налагодження людських стосуншв, а крГм того, отримати естети-чне задоволення, розважитися Г вгдпочити. Незва-жаючи на те, що бшьшють з них ледь умГли читати Г писати, усе «безперечно краще Г загальновизнане у старш Г тсляреволющйнш росшськш та шозем-нш художшй лГтературГ селяни вважали за краще» [18, с. 260].
Найбшьше подобалися селянам п твори, в яких вдало поеднувалися гострота сюжету, коротш, точш та ясш описи, визначення Г порГвняння, добре виписаш образи, влучна, характерна мова, досить зрозумш психолопчш характеристики геро!в Г сто-сунк1в. У порГвнянш з «тягучими» романами, драмами Г трагед1ями вони выдавали перевагу стислим експресивним оповiдаииям. Дшсно талановип твори селяни слухали з великим задоволенням, приходячи завчасно, Г не полишаючи аудиторш до тзньо! ночГ, а тсля зашнчення читань активно Г з запалом обговорювали !х. Вплив цих творГв виявля-вся Г в тому, що !х продовжували обговорювати тд час вгдпочинку на роботГ, в побутових розмовах; багато крилатих висловГв Гз улюблених художшх творГв стали звичними у повсякденному спшку-вант, а Гмена деяких персонаж1в перетворилися на прозивнГ [18, с. 261].
Селяни завжди чутливо сприймали художнГ досто!нства книг, що пропонувалися !м для прослу-ховування. НедбалГ твори вони вгадували безпоми-лково Г «голосували» ногами, тобто не приходили
на читання ! як писав А. М. Топоров, його аудито-рiя «всихала». Крiм того, комунари оцiнювали про-слуханi речi незважаючи на iм'я автора. Навiть якщо !м сподобався прослуханий твiр, то це не означало, що так само будуть сприйняп й iншi твори того ж автора. Наприклад, оповвдання «Розт-ратники» Катаева отримало найвищу похвалу, а його шше оповвдання «Нероба Едуард» селяни не сприйняли; оповвдання «Бог Матвш» Вс. 1ванова було ними схвалено, а повють «Партизан» того ж автора - розкритикована вщент [18, с. 262].
У процеа читань була спростована думка, що селяни шбито люблять i краще розумiють лише твори про сшьське життя. Завдяки тривалiй освп-нiй роботi А. М. Топоров довiв, що селяни «.. .люблять все, що е талановитим, дiевим, повчальним. £ прекрасним i простим за формою. 1м однаково до вподоби: «Орлеанська дiва» Шиллера, «Воскре-сшня» Л. Толстого, «Привиди» 1бсена, Ипохондрик» Писемського, «Жорж Данден» Мольера, «Потоплений дзвш» Гауптмана, «Веснянi води» Тургенева, «1з сiльського щоденника» Успенського, «Соборяни» Лескова, «Дим» Тургенева, «Гранато-вий браслет» Купрiна, «Фауст» Гете, «На порозi до дiла» О. Островського, «Начерки бурси» Помялов-ського, «Вогняний камiнь» Гладкова, «Справа Ар-тамонових» Горького, «Чотири днi» Гаршина, «Шпiнати» Под'ячева, «Лукрецiа Бордж1а» Гюго, «Начерки росшсько-японсько! вiйни» Вересаева тощо» [18, сс. 263-264].
Багатолiтнi записи вщгушв комунарiв «Майского утра» про прочитан твори становили досить об'емистий рукопис, окремi тематичнi частини якого вперше були опублiкованi 1927 р. в газет «Звезда Алтая», а згодом в сибiрських журналах: «Коллективист» (1927), «Сибирские огни» (1927 -1929 рр.), «Настоящее» (1929 р.) та ш.
Одним iз перших лггературних критиков статей, а шзшше рукопису книги А. М. Топорова «Селяни про письменнишв», був головний редактор журналу «Сибирские огни», письменник В. Я. Зазу-брш, який пiдкреслив велике суспшьне значения освиньо! роботи А. М. Топорова з дорослими в ко-мунi «Майское утро» i забезпечив друк наданих ма-терiалiв у журналi [18, с. 274].
Вже навколо перших публжацш ! власне, го-лосних читань А. М. Топорова в комуш «Майское утро» розгорнулася жорстка дискусiя, в ходi яко! проти нього висувались полиичш звинувачення: «Учитель - колишнш есер»; «Активно бореться проти радянських працiвникiв»; «Сввдомо закопав себе в глушиш для контрреволюцшно! роботи, яку протягом семи рошв веде серед комунарiв» [3]. I хоча тсля розслiдування спещально! комюп усi звинувачення на адресу А. М. Топорова були спро-стоваш, у тодiшнiй радянськш пресi з'являються рь зко негативнi вiдгуки, зокрема, М. Беккер висував автору книги «Крестьяне о писателях» полиичш звинувачення, розцiнюючи його книгу як «хитру вилазку замаскованого класового ворога», який «тонко веде свою лiнiю i вмiло ... протягуе ввд iменi селян сво! «щиросердi погляди» [4]. Подiбнi статтi в той час опубл^вали й iншi лиератори i критики,
The scientific heritage No 26 (2018) так як А. Висоцький, Г. Павлов, Ф. Панфьоров, Л. Поляк, I. Серпевський, О. Фш, М. Чумандрiн та шш, як1 звинувачували А. М. Топорова в антимарксизм! ворожому ставленш до ново! лiтератури тощо.
В 1928 р. комуну «Майское утро» ввдвщав жу-рналiст газети «Известия» А. Аграновський, який був вражений чудовими знаннями росiйськоi та за-руб1жно! лiтератури мешканцями комуни. Шсля опублiкування статтi А. Аграновського в газеп «Известия» досвiд А. М. Топорова отримав всесою-зне визнання. [1], а в 1930 р. у московському вида-вництвi «Госиздат» вийшло перше видання його книги «Крестьяне о писателях», основу яко! скла-дали висловлювання i зауваження комунарiв щодо прочитаних лiтературних творiв [16]. Книга одразу зробила iм'я автора вiдомим не тiльки в СРСР, а й за його межами (Австралiя, Польща, США, Фран-цiя, Швейцарiя та iн.). Ця лiтературно-педагогiчна праця була високо оцшена М. Горьким, В. Вересае-вим, К. Чуковським, А. Луначарським, М. Рубаш-ним, О. Твардовським, М. Шолоховим та iн. [2, с. 350, 363; 9].
Одна iз перших, можливо, найбiльш повна i об'ективна рецензiя на книгу «Крестьяне о писателях», належить росшському iсторику, лиературоз-навцю i фшософу, професору Новоросiйського i Софiйського ушверситепв П. Бiциллi, який у ви-сновку свое! реценз^' пiдкреслив непереачне зна-чення андрагогiчного досвiду А. М. Топорова для наслщування у шдготовщ вчителiв-мовникiв: «Добре знання чудово! книги Топорова варто було б ви-знати обов'язковим для кожного викладача росiй-сько! мови та юторп росiйськоi лiтератури. З ще! книги кожен хоч трохи вдумливий викладач дiзна-еться вщ «простих мужиков», що таке справжнш ро-збiр лiтературних пам'яток i вивчиться у Топорова, як треба чинити, щоб не знищувати в учшв здатно-стi безпосереднього художнього сприйняття» [5, с. 524].
Отже, детальний аналiз застосування методу голосних читань в освпнш дiяльностi А. М. Топорова з дорослими в комуш «Майское утро», ви-вчення його публжацш i книги «Крестьяне о писателях», а також рецензш i вiдгукiв вчених, дiячiв освiти i культури дае тдстави зробити висновки, що багаторiчне (з 1920 р. по 1932 р.) проведення ним голосних читань художньо! лiтератури з дорослими селянами-комунарами було одн1ею з най-бiльш значущих складових його педагопчно! та громадсько-просвiтницькоi дiяльностi, в процеа яко! виршувалися андрагогiчнi завдання: залучити дорослих учасник1в до читання та розумшня художньо! лiтератури, розвинути художньо-естетичнi смаки, сформувати первиннi навички критики художньо! лiтератури.
У досвщ проведення А. М. Топоровим голосних читань виразно виявляеться система андрагогi-чних !дей, зокрема: формування програми читання з урахуванням, з одного боку, кращих зразшв росiй-сько! i заруб1жно! класики та сучасних творiв, а з другого - сощально-освпшх потреб i рiвня пiдгото-вленостi учасник1в; ретельна подготовки викладача
як читця, андрагога, аналгтика, дослщника; худож-ньо-естетичний розвиток учаснишв шляхом прове-дення бесiд з теори та гстори художньо! лгтератури; дотримання постyповостi у нaвчaннi шляхом побу-дови програми читань «вщ простого до складного», опори на життевий досвiд та iнтереси слyхaчiв; дотримання добровiльностi yчaстi та свободи вислов-лювання учасник1в; структурування аналгтично-критично! дiяльностi слyхaчiв за допомогою орiен-товного питальника; спонукання до дискуси та вь льного висловлювання власних думок та оцшок; спостереження i фiксaцiя дискуси, емоцшних i по-ведiнкових реaкцiй учаснишв.
Дослвдження досвiдy проведення А. М. Топо-ровим голосних читань мають непересiчне зна-чення не лише для ввдтворення iсторичних етaпiв розвитку його педагопчно! дiяльностi, а й для удо-сконалення процесу подготовки вчителiв мови i ль тератури, а також для сучасно! практики навчання дорослих з урахуванням сучасних освггшх тенден-цiй.
Список литературы
1. Аграновский А. Генрих Гейне и Глафира / А. Аграновский // Известия. - 1928. - 7 ноября.
2. Архив А. М. Горького. Т. Х. Кн. 2. - М.: Наука, 1965. - 497 с.
3. Бар О. Как учитель Топоров разъясняет крестьянам-коммунарам китайскую революцию и современную литературу / О. Бар // Советская Сибирь. - 1928. - 21 марта.
4. Беккер М. Так ли нужно работать с читателем-колхозником? Критика метода Топорова. В порядке обсуждения / М. Беккер // Литературная газета. - 1930. - 28 апреля.
5. Бицилли П. М. А. М. Топоров «Крестьяне о писателях». 1930. Гос. изд. / П. М. Бицилли // Со-временныя записки: общественно-политический и литературный журналъ. - Парижъ: Union, 1931. - №2 XLVI. - С. 522-524.
6. Богданович М. М. Библиофильская периодика России : диссертация ... кандидата филологических наук : 05.25.03. / М. М. Богданович. -Москва, 2006. - 355 с.
7. Бочковская В. И. История развития художественного образования в Алтайском крае : (вторая половина XX века) : автореф. дис. ... канд. ист. наук / В. И. Бочковская. - Барнаул : Изд-во Алт-ГАКИ, 2006. - 18 с.
8. Выходцев П. С. Русская советская поэзия. Народное творчество / П. С. Выходцев. - Москва -
Ленинград : издательство Академии Наук СССР, 1963. - 552 с.
9. Гончаренко С. У. Украшський педагопч-ний словник / С. У. Гончаренко. - К.: Либщь, 1997. - 376 с.
10. ДАМО. - Р. 2852 Топоров Адаан Митро-фанович (1891-1984), публщист, критик, педагог, учитель батька космонавта Г. С. Тггова. - Оп. 4., Спр. 295. Листування Топорова А. М. з вщомим бiблiографом М. М. Рубашним, 26.06.1930 -10.12.1930. - Арк. 69-70.
11. Добренко Е. А. Формовка советского читателя. Социальные и эстетические предпосылки рецепции советской литературы / Е. А. Добренко. -СПб. : Академический проект, 1997. - 321 с.
12. Костенков П. П. Алтайский учитель-подвижник Степан Павлович Титов: монографiя / П. П. Костенков. - Барнаул : БГПУ, 2008. - 234 с.
13. Мирошниченко Е. Г. Я зачем-то съездил в Николаев. Сб. литературно-краеведческих очерков / Е. Г. Мирошниченко. - Николаев: Аванта, 2001. - 160 с.
14. Пересунько, Т. К. Николаев. Пять углов : реальне истории из жизни / Т. К. Пересунько. - Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2015. - 440 с.
15. Про освпу: Закон Укра!ни ввд 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII. URL: http://za-kon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/page (дата звер-нення: 10.08.2018).
16. Степаненко Л. В. Опыт развития художественного образования в Западной Сибири и возможности его применения в современных условиях: диссертация ... кандидата педагогических наук : 13.00.01 / Л. В. Степаненко. - Кемерово, 2008. - 215 с.
17. Топоров А. М. Крестьяне о писателях / вступ. ст. А. Аграновского, В. Гоффеншефера. -Москва ; Ленинград : Госиздат, 1930. - 170 с.
18. Топоров А. М. Крестьяне о списателях / А. М. Топоров. - Москва : Common Place, 2016. - 334 с.
19. Топоров А. М. Плохо с книгой в коммунах / А. М. Топоров // Коллективист. - 1927. - № 3. - С. 18-20.
20. Трушкин В. П. Восхождение: литература и литераторы Сибири 20-х - начала 30-х годов / В. П. Трушкин. - Иркутск : Восточно-Сибирское кн. издательство, 1978. - 328 с.
