CC BY
73
УДК 616.12-008.331.1-018.6:616.124.2-008-007.61:616.127-006.327 DOI: 10.22141/2224-1485.13.2-3.2020.205333
Боев С.С., Доценко М.Я., ГерасименкоЛ.В., Шехунова 1.О.
Державний замад «Запор1зькамедична академя п1слядипломноТ осв1ти МнСтерства охорони здоров'я УкраТни», м. Запоржжя, Украина
Ппертошчна хвороба серця. Сучасний погляд
Резюме. У cmammi викладет результати аналiзу лтератури, присвячет долдженню розвитку фпброзу мюкарда у хворих на артерiальну гшертензт. В оглядi подат сучаст уявлення щодо меха-Hi3Mie формування мiокардiального фiброзу, включаючи вплив гуморального та клтинного компо-нентiв. Проаналiзовано значення термта «гшертотчнахвороба серця», а також патогенетичних, морфологiчних i прогностичних його складових.
Ключовi слова: артерiальна гiпертензiя; гтертотчна хвороба серця; фiброз мюкарда
огляд APTEPIAJIbHA* ^
REVIEW ГШЕРТЕН31Я ^
Артерiальна ппертенз1я (АГ) залишаеться од-шею з найбшьш значущих модифжуючих причин захворюваност та смертность Поширешсть гшер-тензп до 2025 року мае збшьшитися до 1,56 млрд, що робить це захворювання серйозною проблемою охорони здоров'я [1]. Зпдно з офiцiйною статистикою, в Укра!ш зареестровано понад 12 млн пащен-тiв з АГ, що становить близько 31,5 % дорослого на-селення [2].
Тяжшсть клшчних проявiв i прогноз хворих з АГ визначаеться не тшьки ступенем тдвищення арте-рiального тиску (АТ), але й значною мiрою — ура-женням органiв-мiшеней, обумовленим шдвище-ним АТ. Лiвий шлуночок (ЛШ) е одним з основних оргашв-мшеней при АГ. Кардiогемодiнамiчнi змь ни формуються вже на раннк стад1ях АГ i визнача-ють високий рiвень судинних катастроф, розвиток серцево! недостатностi (СН), аритмп i пщвищений ризик раптово! смертi [3, 4].
На даний час загальновизнано, що стшка п-пертензiя е основною детермшантою гшертрофп ЛШ. Гiпертрофiя ЛШ — це збшьшення маси ЛШ, викликане збшьшенням розмiру кардiомiоцитiв [5]. Надмiрна гiпертрофiя ЛШ при АГ несе тдви-щений ризик серцево-судинних подш, а регресiя гшертрофп ЛШ пов'язана з !х зменшенням [6—9]. Причому стутнь гшертрофп мiокарда перевищуе внесок рiвня АТ у розвитку цього ризику. А коре-лящя мiж периферичним АТ i масою ЛШ е помiр-
ною, особливо в oci6, якi отримували лжування [10, 11].
Наявнiсть гшертрофп ЛШ вважаеться важли-вою прелюдiею до дисфункцп ЛШ, включаючи дiастолiчну дисфункцш ЛШ. Традицiйно розвиток дисфункцп ЛШ i, отже, СН при гшертензп розглядався як перехiд вщ фази структурного ре-моделювання ЛШ до декомпенсацп ЛШ [12—14]. I протягом декшькох десятилiть [3] це було широко визнано. Причому дiастолiчна дисфункцiя ЛШ може спостерiгатися у 84 % гшертонтв з гшер-трофiею ЛШ [14]. У той же час дiастолiчна дис-функщя ЛШ без гшертрофп вiдзначаеться тшьки в 11—20 % пацiентiв з АГ [12, 15]. Щ оцшки були отриманi в той час, коли сучасш неiнвазивнi тд-ходи до визначення дiастолiчноl функцп ЛШ були недоступш. Однак i нов1 дослiдження з викорис-танням сучасних ультразвукових метод!в [16], включаючи speckle-tracking ехокардюграфш, показали, що порушення параметрiв жорсткост1 м1-окарда виникають ще до розвитку ехокардюгра-ф!чних ознак гшертрофп ЛШ [17]. Деяю пацiенти з високим кров'яним тиском не мають кл1н1чно виявлено! гшертрофп ЛШ. В1домо, що багато па-цiентiв з СН з1 збереженою фракцiею викиду (що характерно при АГ) не мають гшертрофп ЛШ [18], а д!астол!чна дисфункщя ЛШ навт без гшертрофп ЛШ розглядаеться як прояв гшертошчно! хвороби серця (ГХС) [19]. Клггинш змши, вщпо-
© «Артерiальна гiпертензiя» / «Артериальная гапертензия» / «Hypertension» («Arterial'naa gipertenzia»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky A.Yu., 2020
Для кореспонденцп: Боев Сергiй Серпйович, кандидат медичних наук, доцент кафедри кардюлоги, ДЗ <Запорiзька медична академiя шслядипломноТ освiти МОЗ УкраТни», бул. Вштера, 20, м. Запорiжжя, 69096, УкраТна; e-mail: zmapo40@gmail.com; контактний тел.: +38 (061) 224-37-37.
For correspondence: Sergei Boev, PhD, Associate Professor at the Department of Cardiology, State Institution"Zaporizhia Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine', Vintera boulevard, 20, Zaporizhzhia, 69096, Ukraine; e-mail: zmapo40@gmail.com; phone: +38 (061) 224-37-37.
вщальш за дiастолiчну дисфункцiю ЛШ при гшер-тензп, часто вже не залежать вщ гiпертрофiчного процесу [3, 20].
Тому в даний час структурно-функцюнальш змь ни мiокарда при АГ трактуються як ГХС, тд якою розумiють ремоделювання мiокарда (РМ) (змши в розмiрi, геометрГi, форм^ структурi i функцп серця, викликаш високим АТ) [3—5].
До сих тр продовжують уточнюватися мехашз-ми [3, 20] i роль структурних змiн, викликаних АГ, якi визначають розвиток ГХС.
Kлiтиннi й пстопатолопчш особливостi, що лежать в основi ГХС
Нормальний мiокард складаеться з кардюмю-цитiв i позаклiтинного матриксу, який складаеться з фiбрилярного колагену. На рiвнi клiтини морфо-лопчш змiни в мiокардi реалiзуються за допомогою трьох основних процесiв: клггинного росту, апоп-тозу, а також пов'язаного з ними штерстицшного фiброзу.
Гiпертрофiчний зрiст кардiомiоцитiв е основним мехашзмом, за допомогою якого серце зменшуе напругу стiнки ЛШ, викликану перевантаженням тиском. Вiн включае стимулящю складно1 мереж1 внутрiшньоклiтинних сигнальних каскадiв, як1 ак-тивують експресiю гешв i сприяють синтезу i ста-бiльностi бiлка, з подальшим збшьшенням вмiсту бiлка, кiлькостi генеруючих силу одиниць (сарко-мерiв) i розмiру окремих кардiомiоцитiв. Концен-трична гiпертрофiя характеризуеться збшьшенням ширини кардiомiоцитiв, викликаним паралельним додаванням нових саркомерiв, тодi як при екс-центричнiй гшертрофп спостерiгаеться збшьшен-ня довжини кардюмюцитш через додавання нових саркомерiв [21, 22]. Зрш кардiомiоцити традицiйно розглядалися як остаточно диференцiйованi клгги-ни, не здатш дшитися. Однак парадигма, зпдно з якою серце е постмгготичним органом, була поставлена пщ сумнiв повiдомленнями про те, що кардю-мiоцити можуть розмножуватися в серцях щурiв, а також в сильно гшертрофованих, постiнфарктних i при кiнцевих стадiях СН у людини [21, 23].
Порушення регуляцп синтезу/процесингу бшка пщ час гiпертрофiчного процесу вiдбуваеться все-рединi ендоплазматичного ретикулуму i, будучи по-стшним, викликае накопичення розгорнутих бiлкiв, що призводить до стресу ендоплазматичного рети-кулуму й активацп реакцп розгорнутого бшка, що, в свою чергу, може викликати апоптоз кардiомiоцитiв [24]. Наприклад, в кардiомiоцитах на моделях гшер-тензивних щурiв, у яких спостертаються гшертро-фiя i дисфункцiя ЛШ, був виявлений зв'язок м1ж активащею вiдповiдi розгорнутого бшка та стимуля-цiею апоптозу [25]. Крiм того, клтчш данi свщчать про те, що в гшертошчному мiокардi спостертаеть-ся недостатня активнiсть факторiв, що запобтають апоптозу кардiомiоцитiв [26]. Отже, апоптоз кардь омiоцитiв ненормально стимулюеться у пащенпв з
АГ, а саме у пащенпв з СН зi зниженою фракцiею викиду [27]. Апоптоз кардюмюципв при АГ може сприяти розвитку дисфункцп ЛШ через три рiзних шляхи. По-перше, втрата кардiомiоцитiв, викли-кана апоптозом, збшьшуеться паралельно з попр-шенням систолiчноl функцГi при АГ [28], що дозво-ляе припустити, що апоптоз може служити одним з механiзмiв, що беруть участь у втрап скорочуваль-но! маси i функцп у пацiентiв з АГ. По-друге, деяю механiзми, як1 активуються гад час апоптотичного процесу, можуть також заважати функцюнуванню життездатних кардiомiоцитiв (ослаблення тока Са2+ i мiофiбрилярноl АТФазно1 активностi, порушення окисного фосфорилювання АТФ) [29]. По-трете, крiм гiстологiчного РМ, апоптоз кардюмюципв та-кож може сприяти геометричному ремоделюванню камери ЛШ. Насправд^ тяжкий апоптоз кардiомiо-ципв може призвести до бiчного змщення клiтин, витончення й розширення камери.
Таким чином, перебудова стшки, вторинна вiд-носно до тяжкого апоптозу кардюмюципв, може створити незворотну змшу мiокарда, обумовлюю-чи прогресуючу дилатацiю та подальше погiршення гемодинамжи i показникiв ЛШ з часом [30]. Хоча апоптоз характерний для АГ, важливо вказати, що у вщповщь на будь-яке пошкодження в серщ сти-мулюються рiзнi способи загибелi клiтин, включа-ючи апоптоз, некроз та автофапю, тому що вони пов'язаш м1ж собою стльними клiтинними шляхами в багатьох точках. Тобто автофапя активуеться гад час гiпертонiчноl гiпертрофli ЛШ, що служить для шдтримки клiтинного гомеостазу [31]. Надмiр-на автофаг1я, однак, усувае необхщш клiтиннi еле-менти й, можливо, провокуе загибель кардюмюци-тiв, що ще бiльше сприяе РМ.
Фактично на клiтинному рiвнi гiпертрофiя кар-дiомiоцитiв супроводжуеться порушеннями енерге-тичного обмiну, скорочувального циклу, збуджен-ня-скорочення й автокринних функцш, якi, в свою чергу, можуть забезпечити додаткову основу для дисфункцП ЛШ [22, 32].
1ншими компонентами, яю беруть участь у змi-ш структури серця, е iнтерстицiй, фiбробласти, колаген, коронарнi судини. Iнтерстицiй мюкарда (простiр м1ж кардiомiоцитами) мiстить фiброблас-ти, кровоноснi та лiмфатичнi судини, адренерпч-нi нервовi закiнчення та матрикс. Мiокардiальний екстрацелюлярний матрикс складаеться з фiбри-лярно1 колагеново1 мереж^ протеlнiв базально1 мембрани, протеоглiканiв i глiкозамiноглiканiв. Доведено, що механiчнi фактори, таю як пере-вантаження тиском, що впливае на ЛШ, вплива-ють на збшьшення синтезу колагену та зниження активностi колагенази. Це змшюе всю архiтекту-ру мюкарда. Спостережуваш морфологiчнi озна-ки, вторинш до гiпертонli та збiльшення об'емно1 частки колагену, включають реактивний штер-стицiальний фiброз, периваскулярний фiброз i репаративний фiброз. Потовщення вже юнуючих
огляд I review
колагенових волокон i появу збiльшеноï кшькосп колагенових волокон називають реактивним фь брозом. Периваскулярний фiброз вказуе на нако-пичення колагену в адвентицИ артерiол та артерiй. Репаративний фiброз виникае через те, що серцевi мiоцити не здатнi реплiкуваться або регенерувати, оскшьки вони остаточно диференцшоваш, i тому фiбрилярний колаген замщуе втраченi мiоцити пiсля некрозу, утворюючи дiлянки рубця. Завдя-ки адаптацИ до некрозу мiоцитiв i подальшоï втра-ти паренхiматозноï тканини репаративний фiброз пiдтримуе структурну цiлiснiсть серцевоï тканини.
Передбачаеться, що надлишок колагену щодо маси кардiомiоцитiв в мiокардi при ГХС е результатом процесу, що складаеться з декшькох послщов-них етапiв: 1) диференцiацiя резидентних фiбро-бластiв та шших типiв клiтин у мiофiбробласти; 2) посилення синтезу i секрецИ проколагену, фермен-тiв, переробляючих проколаген, а також профiбро-тичних чинникiв зростання i цитокiнiв мiофiбро-бластами; 3) пщвищене позаклiтинне перетворення проколагену в мiкрофiбрилоутворюючий колаген пщ дiею специфiчних протешаз; 4) збшьшена спонтанна збiрка мiкрофiбрил з утворенням фiбрил; 5) посилене зшивання фiбрил з утворенням волокон за допомогою хiмiчних реакцш, що каталiзують ль зилоксидази та iншi ферменти; i 6) незмшена або зменшена деградацiя волокон матриксними мета-лопротешазами та шшими ферментами [33].
Таким чином, при ГХС надлишок колагену в по-заклiтинному матриксi мiокарда пов'язаний з дисбалансом метаболiзму колагену, обумовленим як пщвищеним синтезом, так i нормальною або зниже-ною деградащею [34, 35]. Фiброз може сприяти па-тофiзiологiчним змiнам гiпертензивноï гшертрофИ через рiзнi шляхи. По-перше, встановлено зв'язок мгж фiброзом i дисфункщею ЛШ. Спочатку нако-пичення колагенових волокон знижуе швидкiсть релаксацщ дiастолiчного всмоктування i пасивно'ï жорсткостi, тим самим сприяючи порушенню дiа-столiчноï функцïï. Триваюче накопичення колагенових волокон, що супроводжуеться змiнами *гх про-сторовоï орiентацiï, додатково попршуе дiастолiчне наповнення. Крiм того, щ змiни ставлять пщ загрозу скорочення кардiомiоцитiв i розвиток сили мюкарда, тим самим знижуючи систолiчну ефективнiсть. По-друге, периваскулярний фiброз може сприяти порушенню резерву коронарного кровотоку за ра-хунок зовшшнього здавлювання штрамуральних коронарних артерiй. У дослiдженнi було показано, що юльюсть периваскулярного колагену обернено корельована iз резервом коронарного кровотоку у гшертензивних тварин i пащенпв [36] при гшертро-фИ ЛШ. По-трете, iнтерстицiальний фiброз може також сприяти шлуночковш аритмiï при гшертен-зИ [37]. Пацiенти з АГ й аритмiями демонструють бшьш високi значення колагену мiокарда, нiж па-цiенти без аритмiй, незважаючи на виявлення того, що фракцiя викиду та частота коронарних судин зi
значним стенозом можуть бути однаковими в обох групах пащенпв. Фiброз викликае порушення про-вщносп, сприяючи тим самим локальним аритмiям при повторному входi. Крiм того, мiофiбробласти можуть змiнювати електричну актившсть кардюмь оцитiв за допомогою прямих мiжклiтинних взаемо-дiй або секрецИ паракринних факторiв [38].
Hегемодинамiчнi чинники 0i6po3y й ппертрофп мiокарда
Треба розумии, що структура та маса ЛШ е склад-ними фенотипами, на яю можуть впливати й низка шших факторiв, крiм хрошчного гемодинамiчного перевантаження. Широко визнано, що негемодина-мiчнi змiннi, так1 як етшчна приналежнiсть, стать, генетичнi, еколопчш та нейрогуморальнi фактори, модулюють гшертрофш i мiокардiальний ф16роз м1-окарда [21, 39].
Причому активация ренш-ангютензин-альдо-стероново! системи (РААС) е основною детермь нантою гшертрофп! i ф!брозу мiокарда. Ангiотензин II е найбшьш потужним активатором синтезу колагену ф!бробластами. Ангiотензин II вiдiграе кри-тичну роль у розвитку ф!брозу, будучи основним компонентом РААС, мае проф!бротичну активнiсть i як основний гормон, вщповщальний за мюкарда-альний ф!броз у пацiентiв з АГ. У поеднанш з аль-достероном ангютензин II сприяе окислювально-му стресу (тобто надлишку виробництва активних форм кисню) i запаленню в основному за рахунок активацп шкотинамщ-аденш-динуклеотид-фос-фат (NADPH) оксидази, яка, в свою чергу, стиму-люе вироблення трансформуючого фактора росту Р1 (TGFP1) i запускае пролiферацiю ф!бробласпв, диференцiювання в колагенпродукуючi м1оф16ро-бласти. Також мехашчний стрес може активувати ATl-рецептори АТ II-незалежним шляхом, а без учасп АТ II вш не т1льки сприяе активацп позакль тинних сигнально-регульованих кiназ i шдвищен-ню продукцп фосфо1нозитид1в in vitro, але й iндукуе гiпертрофiю мюкарда in vivo [21, 40, 41]. Пщвищена продукция альдостерону при АГ асощюеться з1 зрос-танням клггин iнтерстицiю i вiдiграе певну роль в загибел! кардiомiоцитiв з наступним порушенням структури мiокарда. Зростання клггин iнтерстицiю супроводжуеться збшьшенням маси мюкарда ЛШ, яка не залежить в1д зростання кардiомiоцитiв, його п1дсумок — периваскулярний та штерстищальний ф16роз i змша складу колагену [42, 43].
Реверая ппертрофп мiокарда i його 0i6po3y
Доведено, що для того, щоб зменшити РМ, не-обхщно домогтися регресп гшертрофп ЛШ i його ф16розу [46], тому що регрес [44, 45] маси ЛШ, як показують дослщження, пов'язаний з бшьш низь-кою частотою серцево-судинно! захворюваностi та смертностi у пащенпв з АГ незалежно в1д знижен-ня АТ. Тому регресiю гшертрофп ЛШ вважають су-
огляд I review
рогатною кiнцевою точкою в лiкyвaннi Ar. Проте зaлишковий ризик серцево-сyдинних yсклaднень, як i рaнiше, неприйнятно високий. Kрiм того, ре-грес1я ЛШ не зaвжди досягaeться, нaвiть незвaжa-ючи нa хороший контроль AT, i y тщен™ може продовжyвaти зростaти мaсa ЛШ [46]. Бшьше того, медикaментознa терaпiя i зм^ спосо6у життя, спрямовaнi нa зниження рiвня AT, не обов'язково нaдaють еквiвaлентний вплив нa мaсy ЛШ, що говорить про те, що додaтковi чинники модулюють ïï експресiю.
У низцi клiнiчних дослщжень покaзaно, що мо-дуляц1я нейрогyморaльних фaкторiв PAAC знижye РМ у тщенпв з Ar [47, 48]. 1нпбггори aнгiотензин-перетворюючого ферменту, блогатори рецепторiв aнгiотензинy II i aнтaгонiстiв мiнерaлокортикощних рецепторiв ефективно зменшують гшертрофш ЛШ i сприяють регресу фiброзy [41, 49].
Проводиться великi клшчш дослщження шп-бiторa нaтрийyретичноï rom^^'i системи ней-трaльноï ендопептидaзи (шпбггор aнгiотензинового рецепторa — неприлiзин) [50, 51], який покaзaв по-зитивш ефекти (aнтифiбротичнi тa aнтигiпертро-фiчнi) при хронiчнiй СН. Taкож розробляються i новi лiкaрськi зaсоби, спрямовaнi нa зaпобiгaння гшертрофп i смерт кaрдiомiоцитiв i збереження "х функцп, штерстицшш змiни для зниження РМ i по-силення aнгiогенезy з yрaхyвaнням мехaнiзмiв i ролi структурних змiн, викликaних Ar [3, 52, 53].
Висновки
Taким чином, ГХС — це пш^ння не тшьки ri-пертрофИ i гiперплaзiï кaрдiомiоцитiв (гшертрофп ЛШ), aле й некaрдiомiоцитaрних клiтин (штерсти-цiю) мiокaрдa i, як результат склaдного розтaшyвaн-ня мiокaрдa, клiтин i ткaнин, що призводять до змiн в формi aбо розмiрaх i функц1ях ЛШ та шших кaмер серця. ^му у пaцieнтiв з Ar спостертаються рiзнi стрyктyрнi aдaптaцiï серця, яю в кiнцевомy пщсум-ку можуть стaти неaдaптивними i розвивaтися в та-прямку прогресyючоï дисфункцп ЛШ i СН, a також призвести до порушень серцевого ритму i перфузИ мiокaрдa [40, 21].
Слщ зaзнaчити, що вaжливий взaeмозв'язок м1ж мiокaрдом i AT випрaвдовye змшу пaрaдигми у лжу-вaннi ГХС, що вимaгae розробки нових та ефектив-них терaпевтичних стрaтегiй в лiкyвaннi Ar. Зaмiсть того, щоб поклaдaтися виключно нa покaзники пе-риферичного AT, слщ придшяти також yвaгy вияв-ленню осiб з пщвищеним ризиком розвитку гшертрофп i фiброзy мiокaрдa, що дозволить зосередити yвaгy нa лiкyвaннi, сприяючому регресу цього про-цесу, зменшити несприятливе РМ незaлежно вiд рiвня AT i, зрештою, призвести до полшшення кль нiчних резyльтaтiв.
Конфлжт iHTepeciB. Aвтори зaявляють про вщсут-нiсть конфлiктy iнтересiв тa влaсноï фiнaнсовоï зa-цiкaвленостi при пщготовщ дaноï стaттi.
Список лператури
1. A global brief on hypertension: silent killer, global public health crisis: World Health Day. 2013. https://apps.who.int/iris/ handle/10665/79059.
2. Коваленко В.М., Корнацький В.М. Проблеми здоров'я i тривалостi життя в сучасних умовах. Поабник. 2017. С. 24-28.
3. González A., Ravassa S., López B. et al. Myocardia Remodeling in Hypertension. Toward a New View of Hypertensive Heart Disease. Hypertension. 2018. № 72. Р. 549-558.
4. Koren M.J., Devereux R.B., Casale P.N., Savage D.D., Laragh J.H. Relation of left ventricular mass and geometry to morbidity and mortality in uncomplicated essential hypertension. Ann. Intern. Med. 1991. № 114(5). Р. 345-352.
5. Lazzeroni D., Rimoldi O, Camici P.G. From Left Ventricular Hypertrophy to Dysfunction and Failure. Circulation Jour-naly. 2016. №80(3). Р. 555-64. doi: 10.1253/circj.CJ-16-0062/.
6. Schillaci G., Verdecchia P., Porcellati C., Cuccurullo O, Cosco C., Perticone F. Continuous relation between left ventricular mass and cardiovascular risk in essential hypertension. Hypertension. 2000. № 35(2). Р. 580-586.
7. VakiliB.A., Okin P.M., DevereuxR.B. Prognostic implications of left ventricular hypertrophy. Am. Heart J. 2001. № 141(3). Р. 334-341.
8. Okin P.M., Devereux R.B., Jern S. et al. Regression of electrocardiographic left ventricular hypertrophy during antihyperten-sive treatment and the prediction of major cardiovascular events. JAMA. 2004. № 292(19). Р. 2343-2349.
9. Devereux R.B., Wachtell K., Gerdts E. et al. Prognostic significance of left ventricular mass change during treatment of hypertension. JAMA.. 2004. № 292(19). Р. 2350-2356.
10. Devereux R.B., Pickering T.G., Harshfield G.A. et al. Left ventricular hypertrophy in patients with hypertension: importance of blood pressure response to regularly recurring stress. Circulation. 1983. № 68(3). Р. 470-476.
11. Missault L.H., De Buyzere M.L., De Bacquer Dup-rez D.D., Clement D.L. Relationship between left ventricular mass and blood pressure in treated hypertension. J. Hum. Hypertens. 2002. № 16(1). Р. 61-66.
12. Dini F.L., Galderisi M., Nistri S. et al. Abnormal left ventricular longitudinal function assessed by echocardiographic and tissue Doppler imaging is a powerful predictor of diastolic dysfunction in hypertensive patients: the SPHERE study. Int. J. Cardiol. 2013. № 168. Р. 3351-3358.
13. Santos M., Shah A.M. Alterations in cardiac structure and function in hypertension. Curr. Hypertens. Rep. 2014. № 16. Р. 428. doi: 10.1007/s11906-014-0428-x.
14. Wachtell K., Smith G., Gerdts E. et al. Left ventricular filling pattern sin patients with systemic hypertension and left ventricular hypertrophy (the LIFE study). Losartan Intervention For Endpoint. Am. J. Cardiol. 2000. № 85. Р. 466-472.
15. Phillips R.A., Goldman M.E., Ardeljan M. et al. Determinants of abnormally ventricular filling nearly hypertension. J. Am. Coll. Cardiol. 1989. № 14. Р. 979-985.
16. Brunotte R.M., Kahan T., Malmqvist K., Ring M., Ed-ner M. Tissue Velocity Echocardiography Shows Early Improvement in Diastolic Function With Irbesartan and Atenolol Therapy in Patients With Hypertensive Left Ventricular Hypertrophy: Results From the Swedish Irbesartan Left Ventricular Hypertrophy
Investigation vs Atenolol (SILVHIA). Am. J. Hypertens. 2006. № 19. P. 927-936.
17. Ostroumova O, Kochetkov A, Lopukhina A. et al. Myocardial stiffness and left ventricular hypertrophy in the middle-aged hypertensive patients. Hypertension. 2018. Vol. 36. P. 59. doi: 10.1097/01.hjh.0000539126.13313.30.
18. Lam C.S., Roger V.L., Rodeheffer R.J. et al. Cardiac structure and ventricular-vascular function in persons with heart failure and preserved ejection fraction from Olmsted County. Circulation. 2007. № 115. P. 1982-1990.
19. Messerli F.H., Rimoldi S.F., Bangalore S. The transition from hypertension to heart failure: contemporary update. Jam. Coll. Cardiol: Heart Failure. 2017. № 5. P. 543-551.
20. Paulus W.J., Tschope C.A. A novel paradigm for heart failure with preserved ejection fraction: comorbidities drive myocardial dysfunction and remodeling through coronary microvascular endothelial inflammation. J. Am. Coll. Cardiol. 2013. № 62. P. 263-271.
21. Drazner M.H. The progression of hypertensive heart disease. Circulation. 2011. № 123. P. 327-334.
22. Dlez J. Towards a new paradigm about hypertensive heart disease. Med. Clin. North Am. 2009. № 93. P. 637-645.
23. Cohn J.N., Ferrari R, Sharpe N. Cardiac remodeling-concepts and clinical implications: a consensus paper from an international forum on cardiac remodeling. Behalf of an International Forum on Cardiac Remodeling. J. Am. Coll. Cardiol. 2000. № 35. P. 569-582.
24. Dickhout J.G., Carlisle R.E., Austin R.C. Interrelationship between cardiac hypertrophy, heart failure, and chronic kidney disease: endoplasmic reticulum stress as a mediator of pathogenesis. Circ. Res. 2011. № 108. P. 629-642. doi: 10.1161/CIR-CRESAHA.110.226803.
25. Sun Y., Liu G., Song T., Kang W., Zhang Y., GeZ. Upreg-ulation of GRP78 and caspase-12 in diastolic failing heart. Acta Biochim. Pol. 2008. № 55. P. 511-516.
26. González A, Ravassa S, Loperena I. et al. Association of depressed cardiac gp130-mediated anti apoptotic pathways with stimulated cardio myocyte aapoptosis in hypertensive patients with heart failure. J. Hypertens. 2007. № 25. P. 2148-2157. doi: 10.1097/HJH.0b013e32828626e2.
27. Ravassa S., González A, López B., Beaumont F.J. Upreg-ulation of myocardial Annex in A5 in hypertensive heart disease: association with systolic dysfunction. Eur. Heart J. 2007. № 28. P. 2785-2791. doi: 10.1093/eurheartj/ehm370.
28. LiZ., Bing O.H., LongX., Robinson K.G, Lakatta E.G. Increased cardio myocyte apoptosis during the transition to heart failure in the spontaneously hypertensive rat. Am. J. Physiol. 1997. № 272. P. 2313-2319. doi: 10.1152/ajpheart.1997.272.5.H2313.
29. Narula J., ArbustiniE., Chandrashekhar Y., SchwaigerM. Apoptosis and the systolic dysfunction in congestive heart failure. Story of apoptosis interruptus and zombie myocytes. Cardiol. Clin. 2001. № 19. P. 113-126.
30. Chandrashekhar Y. Role of apoptosis in ventricular remodeling. Curr. Heart Fail. Rep. 2005. № 2. P. 18-22.
31. Wang Z.V., Rothermel B.A., Hill J.A. Autophagy in hypertensive heart disease. J. Biol. Chem. 2010. № 285. P. 8509-8514. doi: 10.1074/jbc.R109.025023.
32. Sadoshima J., Izumo S. The cellular and molecular response of cardiac myocytes to mechanical stress. Rev. Physiol. 1997. № 59. P. 551-571.
33. González A, Schelbert E.B., Díez J., Butler J. Myocardial interstitial fibrosis in heart failure: biological and translational perspectives. J. Am. Coll. Cardiol. 2018. № 71. Р. 1696-1706. doi: 10.1016/j.jacc.2018.02.021.
34. Laviades C., Varo N., Fernandez J. et al. Abnormalities of the Extracellular Degradation of Collagen Type I in Essential Hypertension. Circulation. 1998. Vol. 98(6). Р. 535-540.
35. Weber K..T., Sun Y., Guarda E. et al. Myocardial fibrosis in hypertensive heart disease: an overview of potential regulatory mechanisms. Eur. Hear. J. 1995. 16 Suppl. Р. 24-28.
36. Dai Z., Aoki T., Fukumoto Y., Shimokawa H. Coronary perivascular fibrosis is associated with impairment of coronary blood flow in patients with non-ischemic heart failure. J. Cardiol. 2012. № 60. Р. 416-421.
37. McLenachan J.M., Dargie H.J. Ventricular arrhythmias in hypertensive left ventricular hypertrophy. Relationship to coronary artery disease, left ventricular dysfunction, and myocardial fibrosis. Am. J. Hypertens. 1990. № 3. Р. 735-740.
38. Rohr S. Arrhythmogenic implications of Fibroblast-Myo-cyte Interactions. Circ. Arrhythm. Electrophysiol. 2012. № 5. Р. 442-452. doi: 10.1161/CIRCEP.110.957647.
39. Davila D.F., Donis J.H., Odreman R., Gonzalez M., Landaeta A. Patterns of left ventricular hypertrophy in essential hypertension: should echocardiography guide the pharmacological treatment?Int. J. Cardiol. 2008. № 124. Р. 134-138.
40. LazzeroniD., Rimoldi O., CamiciP.G. From leftventricu-lar hypertrophy to dysfunction and failure. Circ J. 2016. № 80. Р. 555-564. doi: 10.1253/circj.CJ-16-0062.
41. Miura S., Karnik S.S., Saku K. Review: angiotensin II type 1 receptor blockers: class effects versus molecular effects. J. Renin Angiotensin Aldosterone Syst. 2011. № 12. Р. 1-7.
42. Лапшина Л.А. Гипертрофия миокарда левого желудочка при пограничной и мягкой артериальной гипертонии. Експеримент i клт. мед. 1999. № 4. C. 38-40.
43. Ehrlich J.R.., Hohnloser S.H., Nattel S. Role of angiotensin system and effectsofit inhibition in atrial fibrillation: clinica l and experiment talevidence. Eur. Heart J. 2005. Vol. 27. № 5. P. 512-518.
44. Altara R, Mallat Z., Booz Gj.W, Zouein F.A. The CXCL10/ CXCR3 Axis and Cardiac Inflammation: Implications for Immunotherapy to Treat Infectious and Noninfectious Diseases of the Heart. J. Immunol. Res. 2016. P. 4396368. doi: 10.1155/2016/4396368.
45. Sackner-Bernstein J.D., Barone F.C. Eprosartan improves cardiac performance, reduces cardiac hypertrophy and mortality and downregulates myocardial monocyte chemoattrac-tant protein-1 and inflammation in hypertensive heart disease. J. Hypertens. 2004. № 22. P. 583-592.
46. Yoshida K.., Kim-Mitsuyama S., Wake R. et al. Excess aldosterone under normal salt diet induces cardiac hypertrophy and infiltration via oxidative stress. Hypertens Res. 2005. № 28. P. 447-455. doi: 10.1291/hypres.28.447.
47. Ogata T., Miyauchi T., Sakai S., Takanashi M., Irukaya-ma-Tomobe Y., Yamaguchi I. Myocardial fibrosis and diastolic dysfunction in deoxycorticosterone acetate-salt hypertensive rats is ameliorated by the peroxisome proliferator-activated receptor-alpha activator fenofibrate, partly by suppressing inflammatory responses associated with the nuclear factor-kappa-Bpathway. J. Am. Coll. Cardiol. 2004. № 43. P. 1481-1488. doi: 10.1016/j.jacc.2003.11.043.
48. Levick S.P., Murray D.B., Janicki J.S., Brower G.L. Sympathetic nervous system modulation of inflammation and re-
modeling in the hypertensive heart. Hypertension. 2010. № 55. P. 270-276. doi: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.109.142042.
49. Brilla C.G., FunckR.C., RuppH. Lisinopril-mediatedregression of myocardial fibrosis in patients with hypertension. Circulation. 2000. № 102(12). P. 1388-1393.
50. Lueder Von T.G., Wang B.H., Kompa AR. et al. Angiotensin Receptor Neprilysin Inhibitor LCZ696 Attenuates Cardiac Remodeling and Dysfunction After Myocardial Infarction by Reducing Cardiac Fibrosis and Hypertrophy. Circ. Heart Fail. 2015. № 8(1). P. 71-78.
51. Roubille F., Busseuil D., Merlet N. et al. Research drugs aimed at heart fibrosis. Expert Rev. Cardiovasc. Ther. 2014. № 12(1). P. 111-125.
52. Jekell A, Nilsson P. M, Kahan T. Treatment of Hypertensive Left Ventricular Hypertrophy. Current Pharmaceutical Design. 2018. Vol. 24. № 37. P. 4391-4396. DOI: https://doi.or/ 10.2174/1381612825666181203092918.
53. Anagnostis P., Katsiki N., Athyros V.G. Adiponectin and Aldosterone in Left Ventricular Hypertrophy: An Intriguing Interplay. Angiology. 2018. № 69(9). P. 745-748. https://doi. org/10.1177/0003319714527785.
OTpuMaHo/Received 10.03.2020 Рецензовано/Revised 23.03.2020 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 27.03.2020 ■
Боев С.С., Доценко Н.Я., Герасименко Л.В., Шехунова И.А.
Государственное учреждение «Запорожская медицинская академия последипломного образования Министерства здравоохранения Украины», г. Запорожье, Украина
Гипертоническая болезнь сердца. Современный взгляд
Резюме. В статье изложены результаты анализа литературы, посвященные исследованию развития фиброза миокарда у больных артериальной гипертензией. В обзоре поданы современные представления о механизмах формирования миокардиального фиброза, включая влияние гуморального и
клеточного компонентов. Проанализировано значение термина «гипертоническая болезнь сердца», а также патогенетических, морфологических и прогностических его составляющих. Ключевые слова: артериальная гипертензия; гипертоническая болезнь сердца; фиброз миокарда
S.S. Boev, N.J. Dotsenko, L.V. Gerasimenko, I.A. Shekhunova
State Institution "Zaporizhzhia Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine", Zaporizhzhia, Ukraine
Hypertensive heart disease. Modern look
Abstract. The article presents the results of an analysis of the literature on the study of the development of myocardial fibrosis in patients with arterial hypertension. The review gives modern ideas about the mechanisms of myocardial fibrosis formation, including the effect of humoral and cellular components. The
meaning of the term hypertensive heart disease, as well as its pathogenetic, morphological and prognostic components, is analyzed.
Keywords: arterial hypertension; hypertensive heart disease; myocardial fibrosis
